отова, що стара Ольга i незчулась, i не стямилась, як перед ПП очима заманячiли двi церкви по обидва боки широкого майдану, як забiлiли ряди крамниць по один бiк майдану. - Ой сину! спини конi пiд оцими вербами. Повставаймо з воза та обтрусимо з себе порох. Чи ти знаКш, що в тебе ввесь вид припав порохом, неначе ти тiльки що трусив сажу в коминi? Скажуть панни, що приПхав в гостi чигиринський сажотрус, - сказала Ольга. Син оглянувся до матерi - Та й ви, мамо, зчорнiли од пилу, аж страшно на вас дивитись: i ви стали такi, неначе тiльки що вилiзли з комина, - обiзвався син. - Ой, лишенько! Ще налякаю гетьманшиних гостей, як отака страшна увiйду в покоП; скажуть: приПхала якась мара. Мати й син повставали з воза пiд старими вербами i почали обтрушувати одне другого. За перелазом в одному городi було видко криничку. - Якась дiвчина брала воду з криницi. Ольга перелiзла через перелаз, попросила дiвчину злити води Пй на руки. Дiвчина зливала з вiдра в пригорщi, а осавулиха помила руки i вмилася. Зiнько витяг рушника з воза i подав матерi. Мати втерлась i подала рушник Зiньковi. Зiнько двiчi вмився i двiчi втерся, поки обмив пилюгу з виду та з рук. Обтрусившись i причепурившись, мати i син посiдали на вiз i поПхали до гетьманського двору. Ворота в двiр стояли одчиненi, неначе самi запрошували гостей до двору. В дворi стояло багато возiв усякоП мастi: мiж ними лиснiли i багатi екiпажi пана Беньовського та iнших православних панiв. Ольга увiйшла в свiтлицю. Гетьманша встала з канапи i пiшла до неП назустрiч до самоП середини свiтлицi, привiтно привiталась до неП, поцiлувалась i посадила поруч з собою на канапi, рядом з старшою дочкою гетьмана Богдана, Катериною Виговською. ЛютаПха примiтила, що гетьманша була дуже ввiчлива й привiтна до неП, привiтнiша, нiж в Чигиринi, як вона була в гетьманшi в гостях. "Це добрий знак.. для мого Зiнька, але не для мене i не для мого старого. Мабуть, не дурно гетьманша тепер така привiтна до мене" - подумала ЛютаПха, сiдаючи на канапi рядом з гетьманом. - Гетьманша гордовито поводиться з нами, козаками, а це чогось..." Зiнько, поцiлувавши гетьманшу та полковниць в руку, сiв на стiльцi в куточку i неначе прищулив плечi. Вiн окинув очима гостей. Мiж ними не видко було Маринки. Молодий козак опустив очi додолу i задумався. - Чом же осавул Демко не приПхав до нас в гостi? - спитала в Ольги гетьманша. - Не приПхав, бо вже старий мiй Демко: ще, борони, Боже, розсипався б в дорозi, як старий вiз! - сказала Демчиха i засмiялась. - Ну, осавулихо! ваш старий мiцно збудований: сплоха не розсиплеться! - сказала жартiвлива й весела Катерина Виговська i засмiялась. - В цiлому Чигиринi нема мiцнiшого й здоровшого чоловiка, як ваш Демко. - Та вiн мiцний, це правда, але лiта своК беруть, - сказала Ольга. - Якби, борони, Боже, розсипався в дорозi, то ми б його вже й не полагодили. - Лiта руйнують i старi мурованi палаци, не тiльки мiцних людей, - обiзвалась гетьманша, - а все-таки шкода, що осавул пожалував себе, не схотiв потурбувати себе ради моПх iменин. Я була б рада його приПзду до нашого двору, - сказала гетьманша з докором. - Та коли б ти, гетьманшо, знала... то вiн не такий мiцний, як тобi здаКться: вiн тiльки веселий на вдачу та вдався собi жартiвливий: все пiднiмаК мене на смiх, i мене, й iнших, - промовила Ольга ЛютаПха. - Сказати правду, твiй пан Демко так зумисне одникуК од нашого гетьманського двору... неначе цураКться нас... - промовила гетьманша i трошечки насупила своП тонкi брови. - За мого покiйного панотця-гетьмана Демко вчащав до гетьманського двору: все, було, бачу його мiж гiстьми, - обiзвалась Катерина Виговська. - Я любила його, як була малою, любила його за жарти. Все, було, жартуК i з нами, дiтьми, i з старими, i з самим гетьманом. Демко i мiй панотець все, було, розмовляють про битву з поляками пiд Кумейками та Мошнами, про гетьмана Павлюка, про смiливого козацького полковника Скидана, котрий захопив скарбовi гармати i перевiз Пх в Сiч та й сказав: "Отут Пм мiсце!" - Ти, осавулихо, попроси свого пана Демка, нехай вiн не цураКться нашого хлiба-солi та прибуваК до нас в гостi. Ми будемо йому завсiди радi, - сказала гетьманша i замовкла, бо не любила говорити багато i була зроду нерозмовна. За неП говорила Катерина, ПП найближча приятелька. Вона часто бувала в гетьманшi в гостях в Суботовi. Гетьманша кликала ПП до себе, як тiльки до неП збирались якiсь поважнi гостi, жiнки козацькоП старшини й шляхтянки. Катерина була розумна, як ПП батько, гетьман Богдан, ще й до того вдалась весела й любила жартувати. - Нехай твiй пан Демко в другий раз не побоПться дороги. Як розсиплеться в дорозi, то ми його отут поскладаКмо, наб'Кмо обручами та й посадимо за стiл, - жартувала Катерина Виговська. - Чи буде ж веселий ваш гiсть, набитий обручами? - промовила Ольга, смiючись. - О, буде! Осавул такiвський, що буде жартувати i набитий обручами, - додала Катерина i зареготалась. - Що буде, то буде жартувати; це ти, Катерино, вгадала, - сказала Ольга ЛютаПха. - От ваш Зiнько то вже не такий: все чогось сидить мовчки та задумуКться, - промовила Катерина, зирнувши на Зiнька, котрий i справдi сидiв мовчки, похнюпивши голову i втупивши очi в пiдлогу. Катерина зумисне кидала камiнець в Зiнькiв огород: вона знала, чого Зiнько задумався: в свiтлицi не було паннiв, не було Маринки. - Скучно тобi, Зiнько, слухати нашу старечу раду. Йди в садок! Там, певно, знайдеш молодшу за нас i приКмнiшу для себе раду, - сказала Катерина. Зiнько взяв шапку i пiшов в садок. Там гуляло кiлька паннiв-козачок, котрi поприходили з матерями в гостi до гетьманшi. Маринки i в садку не було видко. Молодi козачки приставали до його, зачiпали, але вiн гуляв з ними по садку i тiльки свiтом нудив. Йому так хотiлось спитати в Пх, де дiлася Маринка, та вiн не смiв спитати. Стара Ольга все ждала, що в свiтлицю ввiйде Маринка з подругами, а Маринка не приходила. Ольгу вже брала нетерплячка, Пй страх як хотiлось поговорити з Маринкою, розпитати ПП й навиглядiти, щоб довiдатись хоч трохи, яка вона людина. - Чи це в вас, гетьманшо, пересипали дiм, чи приставляли новi кiмнати? - спитала в гетьманшi Ольга ЛютаПха. - Нi, не пересипали, а тiльки трохи поновили та приставили кiлька кiмнат, щоб були в запасi для гостей або для чужоземських посланцiв; та й гетьманiв батько тепер живе в нас, переПхав оце недавно з КиКва, то й для його треба було окремоП кiмнати, - сказала гетьманша. - Пiду я подивлюся на новi покоП! - сказала Ольга i встала з мiсця. Ольгу цiкавили не покоП: Пй забажалось знайти Маринку i побалакати з нею та ще й на самотi. Ольга смiливо пiшла вандрувати по великому палацi, заглядаючи в усякi кiмнати й закутки. Вона зайшла на самий край просторного дому, перейшла через довгi сiнцi i одчинила однi дверi: там була пекарня. Кухар з Варшави парився коло печi з кiлькома молодицями. Коло довгого ясеневого столу Ольга вглядiла Маринку й Христину. Вони вдвох робили плачинду: розтягали тонесенький корж, вхопивши його в пальцi з двох бокiв. Маринка вглядiла осавулиху i почервонiла, як макiвка: Џй здавалось, що дверi от-от одчиняться вдруге i ввiйде в пекарню Зiнько, бо догадувалась, що вiн прибув в гостi з матiр'ю. Христина зирнула на рум'янi Маринчинi щоки i осмiхнулась. - Добридень тобi, Маринко! Здорова була, Христинко! Що це ви робите! ГосподарюКте, чи що? -сказала Ольга ЛютаПха, приступаючи до столу. - Доброго здоров'я, тiтко, - сказала Христина. - А йдiть до нас до помочi! - Доброго здоров'я, тiтко! - обiзвалась i Маринка. - Але ж, Христино, тiтка прибула до нас в гостi задля того, ш,об Псти плачинду, а не задля того, щоб позакочувати рукави та розтягати коржi, - сказала Маринка. "Отже ж, ця Маринка, мабуть, хазяйновита зроду. З неП, певно, буде добра господиня, коли вона заходилась коло роботи тодi, як в домi повно гостей та ще й панянок", - подумала стара, i зрадiла. - Бувши, Маринко, на твоКму мiсцi, я б зроду не пристала на те, щоб смикати отi коржi на плачинду в пекарнi, а пiшла б у садок та гуляла з паннами в хрещика, - говорила, пiдступаючи з хитрощами, стара Ольга. - Коли, тiтко, я знала, що ви любите плачинду, та оце й заходилась коло неП, бо варшавський кухар не так то гаразд готуК цю молдавську потраву, а мене мама вивчила готувати плачинду i вiртути, - сказала Маринка. "Чи ти ба! - подумала Ольга. - Маринка таки думала й про мене, ждучи мене в гостi. - Добра дитина! Џй-богу добра!" - От i спасибi тобi, Маринко, що й про мене пам'ятаКш, - промовила голосно ЛютаПха. - Я матерi догоджу! бiду постiль постелю! А ти, серце, ходи! мене вiрно люби! - почала тихесенько спiвати, неначе через зуби, жартiвлива Христина, але голосно промовила-тiльки першi слова пiснi i потiм схаменулась i останнi слова неначе проковтнула. Маринка й Христина розтягли корж i розстелили його на здоровiй сковородi, котра стояла на столi. Потiм Маринка помазала увесь корж пiрцем, вмоченим в розтоплене масло, а Христина розтерла ложкою по коржi печенi тертi яблука. Маринка одiрвала шматочок тiста, трохи розкачала його качалкою. I знов чотири маленькi бiленькi ручки вхопили той коржик i почали проворно розтягувати його на всi боки. Корж все ширшав i став тонiсiнький, аж свiтився наскрiзь. Дрiбнi пальчики бiгали на коржi, неначе лоскотали його. Стара осавулиха задивилась на ту роботу, неначе на iграшку. Маринка зирнула набiк на варшавського кухаря. Кухар чогось вийшов в сiни. Маринка побачила, що кухар вийшов, i промовила до осавулихи: - Моя мама сказала менi, щоб я розпитувала в цього кухаря, як роблять деякi потрави, такi, що в нас Пх не знають. Але хитрий кухар розказуК менi, та не все, як я дiзналась. А я оце зумисне прийду в пекарню та й заходжуюсь робити якусь роботу: або мiшу тiсто на мнишики, або перетираю печенi яблука та збиваю бiлки, а тим часом все скоса придивляюсь, як кухар готуК деякi печенi, як вiн сiче начинку до поросят або до курчат. А я нiби й не дивлюсь на його роботу, а тим часом все чисто примiчаю та навиглядаю. Ой, цей кухар хитрий! Не все вiн менi розказуК. - Мабуть, через те, що боПться: думаК, ти одiб'Кш в його хлiб, вивчишся куховарити та ще й станеш в гетьманшi за кухаря, - жартувала Христина. - За кухаря я не стану, а доброю куховаркою буду; бо й моя мама так добре вмiК готувати усякi потрави, вмiК зварити такий борщ, вмiК спекти такi паляницi, що, було, як прийдуть до нас в гостi князi Любецькi та Соломирецькi, то хвалять та уплiтають страву на всi заставки, - говорила Маринка. - Ото й добре, моК серце, що ти вчишся куховарськоП справи. Все це колись стане тобi в пригодi, - сказала стара осавулиха. - I я й тепер дякую своПй матерi, що мене добре навчила i пекти, й варити. Вчися, серце! На старiсть буде як нахiдка, як приказують люди. Маринка, думаючи про Зiнька, ставала неспокiйна, ПП пальчики спорсали з коржа, розтягували корж нерiвно, пробивали наскрiзь. Пiд ПП пальцями корж почав свiтитись, неначе решето. Маринка заглянула в одне вiкно, що виходило в садок, i вглядiла Зiнька. Корж вийшов з-пiд ПП рук подiрявлений, неначе кулями прострелений. - Але менi вже остогидло смикати оцi коржi! - сказала жвава Христина. - Давай ще будемо Пх рвати, як рвуть дранi галушки! I Христина смикнула корж так, що вiн перервався пополовинi. В Маринчиних руках телiпався тiльки дiрявий шматок коржа, неначе шматок дiрявоП хусточки. - Та не жартуй-бо, Христино! Ще покладемо два коржi та вже й завершимо плачинду, - говорила сердито Маринка i розстелила на плачиндi обидвi тоненькi половинки коржа. Молодi дiвчата ще розтягли пальчиками два коржi, розмазали по них м'ятi яблука i потрусили плачинду зверху сiченими зернами з волоських горiхiв, ще й залили Пх густою патокою. Кухар взяв сковороду з плачиндою з стола i всунув в пiч. Маринка i Христина помили руки i заглянули в пiч, щоб подивитись, чи добре загнiтилась плачинда. Кухар розiклав в челюстях сухi трiски на гнiт, щоб плачинда зверху загнiтилась i була рум'яна. Впоравшись з плачиндою, Маринка й Христина вийшли в садок. В садку гуляли молодi панни. Осторонь стояло кiлька молодих козакiв. Зiнько сидiв на лавцi пiд старою грушею i розмовляв з товаришами. Несподiвано вiн углядiв Маринку й Христину. Вони вибiгли в садок рум'янi, аж червонi. Полум'я в печi розпекло Пм щоки. Зiнько схопився з мiсця, привiтався до Маринки та Христини здалеку, скинувши шапку, але й тепер не насмiлився приступити до Маринки: кругом неП та Христини роКм вилися дiвчата i неначе змовилися обороняти Маринку, щоб Зiнько не насмiлився i приступити до неП. Молодi дiвчата гуляли й бавились окремо: молодi козаки стояли осторонь i не приставали до паннiв, як i тепер поводиться у селян. Зiнько тiльки здалеку милувався рум'яним личком своКП милоП. Несподiвано, дверi в ганок одчинились i в дверях з'явилась гетьманша Виговська, за нею йшла Катерина та Грушова, найближчi приятельки гетьманшинi, а за ними вийшов довгий рядок гостей, жiнок полковникiв та сотникiв в парчевих та оксамитових кунтушах. Молодi козаки повставали з лавок, на лавках в холодку попiд грушами посiдали старi. Молодi дiвчата й козаки подалися в садок i розсипалися по дорiжках. Маринка одбилась од гурту i пiшла ледве протоптаною стежечкою в гущавину садка. Кущi збоку коло неП зашелестiли, i Маринка й сама незчулась, як коло неП неначе з землi вирiс Зiнько, виступивши з-за густих кущiв. - Здорова була, Маринко! От нам довелося-таки побачитись i побалакати. Чого це ти розчервонiлась, неначе пiвонiя? - Та це я з Христиною робила в пекарнi плачинду, бо знаю, що твоя мати любить плачинду, та напеклася коло печi. Твоя мати заходила в пекарню i застукала там мене й Христину. - Чи говорила ж з тобою мати? - спитав Зiнько. - Говорила, ще й дуже ласкаво. - Може, моя мати й не спротивиться, щоб я тебе сватав, - сказав Зiнько. - А батько? - спитала тихенько Маринка. - Про батька не скажу... з батьком буде менi багато тяганини та клопоту. Батько - чоловiк завзятий, - сказав Зiнько i опустив вiка на своП яснi очi. Маринка важко зiтхнула i втупила очi в землю. - Але чи так, чи iнак, ти будеш моя, хоч би й батько сперечався зо мною: погримаК, посердиться, але таки поблагословить нас на шлюб: вiн хоч завзятий, але добрий. - Вiн не любить гетьмана й гетьманшi. Я про це чула од самоП гетьманшi. А я . гетьманшина небога: ще одна хмара висне над нашими головами, - сказала Маринка, i по ПП щоках покотились двi сльози. Зiньковi стало жаль молодоП дiвчини. Вiн взяв ПП за руку. - Не плач, серце! не журися! Я настренчу свою матiр. Я ПП впрохаю, а вона вблагаК батька. Дасть Бог, все буде гаразд! - промовив Зiнько. - Я знаю, що твiй батько не любить шляхти, а я шляхетського роду, хоч i православноП вiри. Не прийме твiй батько мене за невiстку. - Або добути, або дома не бути, - обiзвався до Маринки Зiнько словами приказки. - Буду благати батька, щоб вiн поблагословив менi тебе сватати; без його благословення не буде нам в життi щастя-долi. Треба менi доконечне випрохати в його благословення. Несподiвано Маринчине лице неначе затiнила чорна хмара, ПП журливi очi стали ще сумнiшi. Знов двi сльози покотились по ПП щоках: вона постерегла, що без батьковоП волi Зiнько не насмiлиться слати до неП старостiв. Вона чула вже про старого Демка, чула, що вiн завзятий, запеклий чоловiк. - Не плач, серце, не журися! Ще ж я не просив батька i не знаю, що вiн менi скаже. На що тобi заздалегiдь надаремно сльози лити? Може, наша справа обiйдеться без тяганини, без змагання. Хто ж може знати думки мого батька? Хто ж заглядав в його серце, в його душу? Не плач, не засмучуй i себе, й мене. Ще не час сльози лити, - втiшав Зiнько Маринку. За кущами та густими яблунями почувся гомiн: наближались дiвчата, гуляючи по садку. Зiнько неначе пiрнув в кущi i сховався в зелених гiлках. Маринка побiгла стежечкою, обiйшла квiтник i пристала до дiвчат. Гетьманша сидiла на лавцi з гiстьми i мовчала. Катерина говорила за неП i забавляла розмовою полковниць. ЛютаПха сiла й собi на лавцi i завела розмову з своКю братовою, жiнкою обозного Тимоша Носача. Вже вони переговорили про все, що мали на думцi, а гетьманша не просила до столу. Сонце звернуло з пiвдня. ЛютаПсi хотiлось Псти. I полковницi були вже голоднi пiсля раннього снiдання. Розмова не йшла. Всi сидiли мовчки, неначе потомились пiсля важкоП роботи: всi ждали обiду, неначе рiдного батька. Одна говорюча Катерина говорила i за себе, i за гетьманшу, неначе й про обiд забула. "Ну, правда, що в гетьманшi панськi обiди! - думала голодна ЛютаПха. - Не дай, Боже, як в гетьманшi обiд буде аж пiд полудень... А я, хапаючись в дорогу, з'Пла тiльки п'ять пирогiв. Чом би було не з Псти ще зо три? Ой, Псти хочеться!" ЛютаПха мовчала i все поглядала на ганок та на дверi, чи не вийде хто просити на обiд. З дверей на ганок вийшов гетьман, рiвний станом, як стрiла, в малиновому кунтушi. Слiдком за ним вийшов пан Беньовський, бiлявий, повновидий, вже сивуватий, в старопольському убраннi, в зеленому оксамитовому кунтушi, в жовтих сап'янцях з срiбними пiдковами. За Беньовським вийшла козацька старшина, все прихильники Польщi й приятелi Беньовського: вийшов Павло Тетеря, вже немолодий, з широким лицем, з хитрими темними, невеличкими очима, з розкiшними кучерями на головi; за ним виступав вже пристаркуватий Тимiш Носач, далi йшов Богданович-Зарудний, високий, кругловидий, з високими та широкими бровами. Беньовський вертiвся коло гетьмана i все сипав словами, неначе брав Пх десь з мiшка цiлими пригорщами. Гетьманша встала з лавки. Встали й полковничi. - А що, моя дорога гетьманшо? чи готовий вже обiд? - гукнув з ганку гетьман. - Мабуть, вже готовий! Прошу вас всiх до столу! - промовила гетьманша до полковниць. "Слава тобi. Господи! аж на серцi стало легше! - подумала ЛютаПха. - Я звикла рано обiдати, а тут на тобi в гостях шляхетський звичай! Вже мене аж за серце тягне". - А! панi осавулиха в нас в гостях! - крикнув гетьман i вiн не пiшов, а побiг до ЛютаПхи, вхопив ПП за плечi й поцiлував в плече. - А де ж ваш старий? Я його не бачу тут, в садку. - Демко все нездужаК, старiКться. Важко йому Пздити. Я приПхала з сином, - сказала ЛютаПха. - О, шкода, шкода! Недобре зробив осавул, що не приПхав до нас. Шкода! Так йому й скажiть. Вiн Богданового двору не цурався, а од нас одцурався, зовсiм одцурався. Шкода, шкода! А от i ваш Зiнько! Здоров був, молодий козаче! Спасибi, що хоч ти приПхав до нас, коли батько полiнувався, - гукнув гетьман до Зiнька ласкаво й привiтно. - Батько все нездужаК: старий став, - обiзвався Зiнько, скинувши шапку i поклонившись гетьмановi. - Прошу ж, Зiньку, до столу! Проси й своПх товаришiв. Гей, панни! йдiть обiдати! годi вам цвiрiнькати в кущах! Моя люба гетьманшо! позаганяй тих пташок в свiтлицю та посип Пм сiм'я або проса... З садка виринули панни, неначе райськi птицi вилетiли, в ясний плахтах та юбках, в червоних черевиках; за ними йшов Зiнько з молодими товаришами. Гетьман знов заговорив до Зiнька, спинивши його на ганку, i все розпитував про батька, неначе запобiгав ласки в старого осавула. В свiтлицi стояли столи довгими рядами, вже понакриванi. Усi ввiйшли в свiтлицю. "Ану, де то мене посадовить гетьманша? чи близько од себе, чи далеко?" - подумала ЛютаПха i зирнула на гетьманшу. - Моя дорога осавулихо! сiдайте отут, коло мене! Ми ж так давно бачились! - сказала гетьманша. - Та я сяду де-небудь! не турбуйтесь, гетьманшо! Њ тут старшi за мене. Осавулиха все одмагалась сiдати поруч з гетьманшею, просила ПП садовити на пошановних мiсцях полковниць. - Сiдайте, сiдайте, панi осавулихо! Ви ж мiж нами найстарiша людина, а ваш старий Демко товаришував з славним Богданом, - обiзвався гетьман, - а от в нашому чоловiчому рядку за столом велика дiрка без старого Демка. Шкода, що не приПхав! шкода! Сiдайте ж, осавулихо! Вам од нас честь поперед усiх. Я люблю старого осавула, як любив його i гетьман Богдан. Так йому й скажiть, осавулихо! Осавулиха ще трохи покомизилась i таки сiла мiж гетьманшею та Катериною. Вона запишалась i спустила очi додолу, неначе соромилась такоП великоП честi. За довгий ряд столiв сiли старшi. По один бiк сiв гетьман i посадив коло себе пана Беньовського, а за Беньовським посiдали полковники та сотники. Проти Пх сiли рядочком полковницi. За меншими столами сiли рядками молодi козаки та панни, однi проти других. Зiнько сiв проти Маринки та Христини. Молодi панни й козаки сидiли мовчки, неначе Пх i в хатi не було. Полковницi говорили нишком, неначе когось боялись. Навiть полковники не насмiлювались говорити голосно. Всiм неначе було нiяково сидiти за столом, де сидiла молода гетьманша в парчевому золотистому кунтушi, в намистi з перлiв i з брильянтовою дiадемою на розкiшних русявих косах. Молода гетьманша-шляхтянка неначе всiм зацiпила рот. Один пан Беньовський та говорюча Катерина смiливо й голосно говорили неначе за всiх, неначе накупились говорити за всiх. Несподiвано дверi одчинились. В свiтлицю увiйшов гетьманiв батько, Остап, старий, сивий, аж бiлий, трохи згорблений, в темному кунтушi, в зелених чоботях. Старий спирався на сукуватий цiпок. Всi встали. Остап Виговський поклонився разом до всiх, сiв в кiнцi стола поруч з гетьманшею та гетьманом i закашлявся. Гетьман попросив усiх сiдати i спитав батька про здоров'я. Старий тiльки рукою махнув i ледве одкашлявся. Недавно вiн перейшов з КиКва на життя до сина в Суботiв: довга важка дорога до Суботова трохи не запровадила старого дiда на той свiт. Усi сiли i замовкли. Замовк навiть говорючий пан Беньовський, щоб не тривожити своКю веселою голосною розмовою старого Виговського. В свiтлицi знов стало так тихо, неначе усi повиходили з дому в садок. Тiльки й чуть було кахикання старого гетьманового батька. Вже й старече кахикання перестало, але гостi ще не зразу заговорили, неначе боялись своПм голосом роздратувати старечий кашель та старечi стиски в грудях в гетьманового батька. Столи трохи не гнулись од важкоП дорогоП посуди, котрою були заставленi од краю до краю. На столах лиснiли ряди срiбних тарiлок, полумискiв, срiбних позолочених здорових кубкiв та пугарiв, срiбних пляшок та невеликих бутлiв з горiлкою та винами, штучно прикрашених, вироблених в штучнi, але чудернацькi форми. Кругом з усiх бокiв краП столiв були застеленi бiлими вишиваними рушниками, щоб утирати губи та пальцi. Столи аж лиснiли од срiбла та золота. Все то були скарби старого гетьмана Богдана, котрi запопав в своП руки гетьман Виговський. Гетьман налив чарку горiлки, поздоровкався з усiма i випив. Срiбна чарка ходила кругом стола помаленьку, неначе стара баба пленталась. Не лiтала чарка кругом стола, як було колись за столами гетьмана Богдана, неначе якась чарiвниця заворожила ПП крила. Гетьманша тiльки пригубила чарку i не випила й пiвчарки. Чарка була чимала, але не така здоровецька, як пили за столом в старого гетьмана Богдана. Старим полковникам страх як хотiлось випити й по другiй, й по третiй. Сам гетьман, хоч не любив пити i нiколи не був п'яний, скоса поглядав на чарку. Але гетьманша поглядала на його i неначе говорила очима: "I сам не пий другоП чарки, i не смiй частувати бiльше гостей!" Гетьман прочитав цю грамоту в очах своКП Олесi, не посмiв сам пити i других не посмiв частувати. Почали подавати страву. Гостi трохи розохотились, повеселiшали i почали стиха розмовляти. Але говорили голосно тiльки двоК: пан Беньовський, як королiвський посол, та Катерина Виговська, найближча приятелька гетьманшi. Неохоча до розмови гетьманша вряди-годи обзивалась до когось словом i бiльше мовчала. За другим столом, де сидiли молодi гостi, панни та молодi козаки мовчали або говорили нишком, неначе за столами десь сидiла дуже висока особа: або сам король, або киПвський митрополит та архiКреП. Та особа, перед котрою не насмiлювались дуже голосно говорити i кричати усi гостi, була молода гетьманша-шляхтянка. Пiсля другоП потрави невеличка чарка знов пiшла кругом стола i вернулась до гетьманшi. Гетьманша i в руки не взяла чарки i посунула ПП до старого Остапа Виговського. Та маленька зовсiм-таки не козацька чарка тiльки дражнила навiть стару осавулиху ЛютаПху. "Ну, не вп'юся я за обiдом такою чарочкою! - думала осавулиха, випиваючи до дна чарку. - Не встигнеш притулити чарку до губiв, а вже й дно видко. Правду казав мiй Демко! Чи так же було за старого гетьмана? Ох-ох-ох!" Одначе за обiдом осавулиха примiтила, що потрави були смачнi й непростi, бо Пх готував варшавський кухар. В кiнцi обiду сам гетьман поналивав для усiх гостей кубки венгерським мiцним вином. Кубки були чималi, але не тi здоровецькi, з котрих частував вином гостей старий гетьман Богдан. Потрав подавали багато, але гостi не багато Пли, бо мало пили. Етикет за столом неначе одбивав смак i апетит в гостей, а гетьманша мовчала i не дуже припрошувала гостей Псти й пити. В кiнцi обiду на столi поставили плачинди. Осавулиха помiтила, що на тому кiнцi стола, де вона сидiла, поставили ту невеличку, але пухку плачинду, котру робила Маринка, а серед стола поставили бiльшу, але гiршу, котру стулив кухар. Гетьманша своПми руками одрiзала шматок плачинди, поклала на срiбний полумисок i подала гетьмановому батьковi, а другий шматок поклала на тарiлочку i поставила перед осавулихою, а потiм вже одкраяла невеличкий шматочок для себе. "Честь менi оддаК... це недурно... Гетьманша запобiгаК в мене, пiддобрюКться до мене... Треба вговорювати свого старого, щоб дозволив синовi старостiв слати до Маринки", - подумала осавулиха, беручи пальцями здоровий шматок пухкоП та смачноП плачинди. Осавулиха примiтила навiть подiрявленi Маринчиними пальцями тонiсiнькi коржi. Ще подали двi солодкi потрави на меду. Гостi ще випили по одному пугаревi вина. Розмова пiшла голоснiша. Навiть молодi козаки почали тихо розмовляти з паннами. Але всi неначе шепотiли i говорили нишком: в здоровiй свiтлицi неначе шелестiло листя на тихому вiтрi. Тiльки принизуватий рiзкий голос Беньовського розносився по хатi, неначе рiзкий свист вiтру в шумi та шелестi листу в садку. Беньовський все розказував про Польщу, хвалив польськi давнi порядки, нарiкав на московських воКвод та бояр i доказував, що для козацькоП старшини була б найкраща й найвигiднiша спiлка з Польщею та з польською шляхтою. Якось дуже тихо й нешумливо гостi встали з-за столу, перехрестились до образiв, подякували гетьмановi й гетьманшi за обiд. По всьому було знать, що обiд був невеселий для гостей, хоч i смачний. Всi неначе сповнили не дуже приКмний обов'язок, промкнутий наскрiзь нудьгою, i похапцем насторочились тiкати з-за тих багатих, пишно прибраних, але невеселих столiв. Панни першi прожогом побiгли з свiтлицi в ганок та в садок, неначе ватага овечок кинулась в затiнок пiд вербами над водою в важку лiтню спеку. За ними хапком рушили молодi козаки, неначе Пх визволили з тюрми, а слiдком за ними вийшли й полковницi та полковники. Гостi розсипались по садку, посiдали на лавках, на ганку, заговорили голосно й весело, неначе защебетали пташки, випущенi з клiтки на волю. Усi почували, що Пм у саду пiд вольним небом стало легше на душi. - Але старi козаки й козачки були, очевидячки, незадоволенi, бо встали з-за столiв, хоч не голоднi, та не п'янi. - Не те, не те, що було колись в гетьманському дворi! Не тi веселi п'янi бенкети, якi справляв колись старий Богдан! - гомонiли нишком старi полковники. Незабаром винесли в садок стiл, а на столi поставили срiбнi жбани з варенухою. Варенуха була чудова, зварена з меду, з узвару, з родзинок та калини, з дорогоП горiлки i дорогого вина. Катерина поналивала варенухи в срiбнi кубки та кухлики, здоровi й маленькi. Гетьманша запросила гостей до варенухи i своПми руками подала здоровий, найкращий кухлик осавулисi. Медовий та винний дух з кубкiв та кухликiв розлився попiд грушами i змiшався з важкими пахощами квiток, василькiв, м'яти, рути та гвоздикiв. Гостi кинулись до столу, як бджоли до меду, i обступили стiл. Солодкий i наркотичний дух варенухи в гарячому повiтрi приманив навiть паннiв з садка, приманив i бджiл з великих пасiк. Кубки та кухлики з стола швидко розхапали. - Цього добра можна дати й паннам, тiльки не по кухлику, а по чарцi, - сказав гетьман. - Гетьманшо! Звели принести чарочки та поналивати паннам по чарцi цього добра. Принесли чарки, i Катерина поналивала i роздала паннам. - Менi дайте не чарочку, а кухлик! - крикнула Хри-стина. - А то навiщо? Ти ж панна, - обiзвалась гетьманша. - Я хочу впитись, бо ще зроду не була п'яна. Хочеться менi знати, що станеться з людиною, як вона стане п'яна, - сказала Христина. - Почнеш спiвати, а потiм, може, пiдеш i танцювати, та ще й без музик, - сказала Катерина. - Але я тобi не дам здорового кухлика. - Та дай-бо, Катерино! Менi хочеться спробувати, яка я буду п'яна, - говорила Христина i вхопила кухлик з варенухою. Катерина одняла од неП кухлик i подала Пй невеличку чарку. - Та дайте, панi полковнице, i паннам по кухликовi! то, може, вони нам i заспiвають якоП веселоП. От i нам, старим, буде веселiше, - сказав пан Беньовський, взявши з столу кухлик i подавши його Маринцi. Маринка подякувала i не схотiла брати кухлика, а взяла маленьку чарочку. - Я не хочу бути п'яною i нецiкава знати, який то буваК чоловiк п'яний, - сказала Маринка. Гостi розговорились. Розмова пiшла голосна й шумлива. Мiцна пахуча варенуха зразу вдарила усiм в голову i забила памороки. На чистому повiтрi, пiд гiллястими грушами гостi забули i про гетьманшу, i про ПП шляхетський етикет, занесений в вольний козацький край. Декотрi з гостей не церемонились: приступали до столу i самi наливали собi по другому кухликовi. Гаряче повiтря було напахане й промкнуте запашною парою. Здоровий жбан парував, неначе казан з окропом. Налетiли бджоли з ближчих Богданових пасiк i вкрили стiл, падали в порожнi кухлi, билися об жбани, об кубки, падали на дно спорожнених кухлiв: дзижчали i билися, неначе й вони стали п'янi од вина та меду, змiшаного з перцем. Бджоли вилися роКм над столом, над головами гостей, над Пх кубками. Гетьманша одмахувалась од бджiл хусточкою. Полковницi скоса поглядали на жбан, на гетьманшу, Пм хотiлося випити ще по одному кухликовi, але гетьманша не почастувала Пх, не попросила випити по другому. Випивши по чарцi варенухи, панни i справдi повеселiшали i стали жвавiшi й смiливiшi; вони почали бiгати по стежках i доганяти одна одну, неначе грали наввипередки. Осавулиха випила один кухлик до дна i розласувалась: в неП аж губи злиплись од варенухи. Гаряча пара, солодка й пахуча, аж дражнила ПП. Вона ждала, щоб ПП почастували другим кухликом, але гетьманша i не думала просити ПП. "Чи вона скупа, оця нова гетьманша? Чи не любить п'яних? - думала осавулиха, поглядаючи скоса на гетьманшу. - Це диво та й годi! Я знаю добре, що й шляхтичi, й князi скрiзь добре кружляють горiлку й вина, добре п'ють i впиваються незгiрше козакiв. Але ж i добра варенуха! Я ще зроду не пила такоП пахучоП! I з чого вони ПП варили? Мабуть, якогось дорогого вина налили в мед, бо й горiлку насилу чути. От коли б ще випити хоч кухлик! Аж губи злипаються. Ой, хочеться менi отiКП варенухи! - Осавулиха поглядала на гетьманшу, але гетьманша i не думала частувати ПП вдруге. - Ой, попрошу сама другого кухлика варенухи! Ой, не втерплю! Аж лоскоче в носi отой солодкий та перцевий дух! - думала осавулиха, але таки не насмiлилась просити в гетьманшi другого кухлика. - Ця гетьманша не частуК, а тiльки дратуК гостей чарками та кухликами. Ой Господи! Який тепер свiт настав! Ох-ох!" - I осавулиха глянула жалiбними очима на жбан варенухи i трохи не заплакала. Панни бiгали й пустували. Трохи запамороченi матерi не дуже наглядали за ними. Молодi козаки бiгали з паннами i ганялись за ними по садку, як парубки ганяються за сiльськими дiвчатами. Солодкий дух варенухи, свiже повiтря, i свiт ясного дня, i пишний садок, i Маринчинi очi, розворушили серце молодого Зiнька, неначе залоскотали його. Зiньковi забажалось зайти з Маринкою вдвох в гущавину садка i напитись з ПП гарячих рожевих уст розкошi, щастя, кохання. - Панни, а давайте грати наввипередки! - гукнув Зiнько. В його була думка догнати Маринку i хоч доторкнутись до ПП рук, до ПП стану, дихнути хоч на одну мить одним духом з нею. - Ми не граКмо наввипередки з хлопцями! - обiзвались панни. - А я буду грати! Ану, Зiньку, ставаймо вряд! Ану, хто кого випередить? - крикнула Христина. Зiнько став вряд з Христиною, i вони обоК покатали по травi. Христина покатала, неначе полетiла стрiла, кинута з тугого та цупкого лука, i випередила Зiнька. - Зiньку! час нам вже додому Пхати! Вже сонце стало на вечiрньому прузi! - гукнула з-за кущiв осавулиха. - Потривайте, мамо! Ми ще трохи побiгаКмо по садку, - обiзвався Зiнько. - Ти б, мабуть, i до свiта бiгав з дiвчатами, але в мене од сидiння вже й спина заболiла. Осавулиха наблизилась до купи паннi в i пристала до Маринки. Стара розпитувала Маринку про ПП матiр i просила передати од неП поклiн, як вона поПде до КиКва i побачиться з своКю матiр'ю. - Прощайте, панни! Прощай, Маринко! - сказала осавулиха дуже ласкаво i поцiлувалась з Маринкою. Маринка поцiлувала осавулиху в руки. - Запрягай сину, конi, а я тим часом попрощаюсь з господарями та з гiстьми, - сказала осавулиха. Зiнько з неохотою попрощався з паннами, кинув ласкавими очима на Маринку i насилу поволiк ноги по стежцi: йому так хотiлось зостатись з Маринкою в садку, гуляти до смерку, гуляти нiч до самого сонця... "Ой дiвчино моя мила! Оддав би за тебе усi битви, за твою красу, за твоП очi оддав би свою козацьку славу!" - думав Зiнько, запрягаючи конi в вiз. - Поклонiться ж од мене старому Демковi i скажiть, що я дуже, дуже невдоволений, що вiн не прибув до мене. За нашим гетьманським столом без Демка була велика дiрка. Скажiть йому, осавулихо, що я його жду в гостi, бо такий гiсть завсiди буде для мене приКмний, - говорив гетьман осавулисi на прощаннi. - Кланяйтесь вашому старому i од мене! - промовив пан Беньовський. - Скажiть йому, що я не забув про його, що не забув про його i польський польний гетьман Потоцький, i наш найяснiший король, що король готовий i тепер показати свою ласку до його, - говорив на прощаннi Беньовський, маючи на думцi притягти до згоди з Польщею стару козацьку партiю Лютая, дуже ворожу до полякiв. Гостi почали прощатись i роз'Пжджались. Мiж ними не було нi одного п'яного. Молода гетьманша викошкала з гетьманського двору козацьку гульню, випивачку та п'янство. - Не така я верталась колись од гетьмана Богдана, - говорила осавулиха дорогою до сина. - Ця гетьманша i ПП гетьман чи скупi на вина та на меди, чи не люблять п'яних. Вже смерком Зiнько з матiр'ю приПхали додому. Старий Демко сидiв на ганку i ждав Пх з вечерею. - Ну, що ж? Добре вас вiтала гетьманша на своПх шляхетських iменинах? - спитав старий в жiнки. - Було що Псти, та не було чого пити, i принуки не було, - сказала осавулиха. - Гетьманша привiталась до мене дуже ласкаво, посадила мене за столом коло себе, але принуки до вина та меду не гурт-то було. Чарка обiйшла кругом столу двiчi чи тричi, неначе сонна, та неначе лягла на одпочинок на шляхетськi перини i бiльше не вставала до гостей. Лiнивi чарки в цього гетьмана! Ой, лiнивi! Ой Господи! Як то мiняКться свiт! як то мiняються люди! Ой-ой-ой! - Я це знав добре i через те не поПхав до гетьмана, - сказав Демко. - Що правда, то правда! - сказала ЛютаПха. - Од гетьмана Iвана не вийдеш п'яна... Кланявся тобi гетьман i запрошував до себе в гостi, навiть сердився, що ти не приПхав сьогоднi до його в гостi. - Нехай сердиться! недовго йому прийдеться гетьманувати, - сказав понуро Демко. - Ще й пан Беньовський велiв передати тобi поклiн i казав, що польний гетьман Потоцький i досi маК до тебе ласку. Демко кинув на ту ласку таку лайку, що аж осавулиха крутнула головою. - А про Маринку скажу, що кращоП i добрiшоП невiстки я й не знайду. Я i в гетьманську пекарню таки заглянула... Приходжу туди, аж там Маринка з Христиною Стеткевичiвною розтягують коржi на плачинду. Маринка знала, що я люблю плачинду, i сказала менi сама, що готувала ПП задля мене. З Маринки вийде добра господиня: не цуратиметься вона простоП роботи, нездатна вона валасатись без дiла. - То це вона купила тебе за плачинду? А я звелю стулити для тебе двi плачинди та й перекуплю тебе в Маринки, - сказав Демко. - Ой, хитрi ви усi баби, i старi, й молодi. - Жартуй, як хоч, а таки поблагослови Зiньковi до Маринки старостiв слати, - сказала Ольга ЛютаПха. - Наш Зiнько вже станiвний парубок, час його оженити. Зiнько впав батьковi в ноги i просив в його благословення слати старостiв до Маринки. - Ну, коли вже твоя мати хоче взяти собi невiстку-шляхтянку, то й я вже не буду сперечатись i заступати тобi дорогу. Твоя мати нiколи нi в чому не помилялась на своКму вiку. Дай, Боже, щоб вона i теперечки не помилилась. Я тобi не ворог. Боже тобi благослови! - сказав старий i перехрестив сина. Зiнько подякував i поцiлував батька в руку, щасливий та веселий. Нiколи на своКму вiку не був вiн такий веселий, як того вечора. - Але пам'ятай, Зiньку, що при Маринцi нам не можна буде нiчого говорити про гетьмана Йвана та гетьманшу-шляхтянку, бо Маринка i нам не ворог, але не ворог вона i гетьманшi. Коли б часом вона не переносила, як сорока на хвостi, в гетьманський двiр того, що ми будемо говорити. Не забувай, Зiньку, що я й ти - супротивники Польщi, а гетьмановi i його Олесi тiльки й сниться, i привиджуКться Польща. Тепер, сину, Пж борщ iз грибами - держи язик за зубами! Через тебе, сину, i для тебе я мушу бути на весiллi в домi тих, на котрих вважаю хоч не як на ворогiв, але як на недоброхотiв для УкраПни. Але... поживемо-побачимо, куди поверне Виговський старого козацького воза: чи соб, чи цабе Згасло небо на заходi. Нiч тиха й тепла вкрила землю. Висипали яснi зорi i замигали, неначе живi очi. Спокiй запанував на хуторi. I стара мати, i молодий Зiнько почували спокiй в серцi. Один Демко задумався, дуже задумався, сидячи на ганку i згорнувши старi сухi руки на старих грудях. Не те говорили йому яснi зорi, не те шепотiв йому листом старий садок, що говорили зорi, що шепотiв старий садок молодому синовi. Другого дня вранцi Демко сказав синовi: - Запрягай, Зiньку, конi та Пдь до КиКва до староП ПавловськоП та спитай в неП, чи видасть вона за тебе свою дочку. Поки вона не благословить тебе, нема чого до Маринки й старостiв слати i час дурно гаяти. - Ваша правда, тату, - сказав син, - без матерi шкода й заходу коло цього дiла. I другого дня старий осавул та його жiнка вирядили сина в дорогу. Якилина Павловська привiтала Зiнька дуже радо, поблагословила йому слати старостiв до Маринки i, не гаючи часу, сiла на вiз з Зiньком i прибула до Чигирина. Другого дня пiсля приПзду додому Зiнько поПхав з старостами в гетьманський двiр до Суботова, i Маринка подавала йому й старостам рушники. Через два тижнi в гетьманському дворi в Суботовi справляли Маринчине весiлля. Старий Демко мусив Пхати на весiлля до нелюбого гетьмана, сидiв на весiллi надутий та насуплений. Гетьман, знаючи норови старого козарлюги, часто частував Демка винами та медами, балакав з ним весело, запобiгав в його, але не розважив старого осавула i не пригорнув до себе його серця. Виговський знав, що старий Богданiв товариш не спочуваК до Польщi, не спочуваК до з'Кднання УкраПни з Польщею, i догадувався, що Демко через те одвертаКться i од його, i од його гетьманського двору. "Ой, стане менi ворогом, i, може, лютим ворогом цей ста