що запричастилася й прийшла з церкви. Мотря пiдвела на будущу свекруху гострi очi й постерегла ту патоку своПм пронизуватим розумом. Той солодкий медок одразу не сподобався Мотрi. Тим часом Довбишка звелiла дочцi розкласти в челюстях трусок i спрягти яКчню. Мотря почала поратись коло печi. ХазяПн налив чарку перцiвки. В Кайдаша натекло повний рот слини. Вiн насилу здержався. ХазяПн пiдняв чарку вгору i почав приказувать: "Даруй же, боже, нам щастя й здоров'я, а помершим пошли, господи, царство небесне. Поможи нам, боже, довести дiло до кiнця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. Як будеш свекровi та свекрусi покiрненька, буде твоя голiвонька веселенька". ХазяПн випив усю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на сльози, знов налив i подав Кайдашевi. Кайдаш устав, приказав до чарки кiлька слiв i швидко вкинув у рот горiлку. ХазяПн знову налив чарку i подав Кайдашисi. Кайдашиха взяла чарку i наговорила приказок живим i мертвим повнiсiньку хату. - Даруй же, боже, нам i нашим дiтям вiк довгий та щасливий, щоб ти, моя доню, була здорова, як вода, щоб цвiла довiку, як рожа, щоб ти закрасила мою хату, моя втiхо, як зозуля садочок, приголубила мою старiсть. Пошли тобi, боже, вiк веселий, як рибi в морi. Кайдашиха ледве помочила губи в горiлцi, хоч i любила горiлочку. Кайдаш глянув на жiнку i подумав: "I на якого нечистого вона розпустила язика!" Йому дуже заманулось випити по другiй. - Що це ви, свахо, так мало випили? - припрошувала хазяйка. - Ой, буде, буде? - залепетала Кайдашиха. - Така гiрка, як полин! Я не знаю, як тi п'яницi ПП п'ють. - Та випийте-бо, свахо, бiльше. Невже оце ви зоставляКте стiльки на сльози? - просила хазяйка. Кайдашиха знов притулила губи до чарки i трохи не помилилась та не хильнула до дна, але якось схаменулась, вкинула в рот один ковток i дуже скривила губи. - Та випийте-бо, свахо, повну! - знов просила хазяйка. - Ой, буде, моК серденько! Коли б не впиться, - сказала Кайдашиха i оддала хазяйцi чарку в руки, закусивши хлiбом та салом. Довбиш налив чарку i покликав до стола Мотрю. Мотря взяла чарку, ледве промовила кiлька слiв, дуже швидко притулила чарку до губ i ще швидше ПП одвела, неначе губи чаркою попекла, i одвернулась, втираючись рукавом. Гостi й хазяПни почали полуднувать, знов випили по чарцi й розговорились. Кайдашиха щебетала, але все крадькома скоса поглядала очима на скриню, що стояла на полу, на жердку, на подушки. Вона дуже любила чванитись i почала розказувать, як ПП шанували пани та попи. - Оце недавно, серденько моК, просили мене готувать обiд аж у Дешки: у священика були хрестини. Господи милосердний! НаПхало гостей повнiсiнькi хати, а я на всiх настачила. Вже як пороз'Пздились гостi, а матушка й кличе мене в покоП, садовить мене на стiльцi за столом, сама сiдаК зо мною вечерять. Так мене частувала, спасибi Пй, та все припрошуК: та випийте-бо, панi Марусю, та Пжте-бо, панi Кайдашихо. Џй-богу, правду кажу, п р о ш е вас. Мотря одвернулась до порога й засмiялась. З того п р о ш е смiялись по всьому селi i дражнили через те слово Кайдашиху панi економшею. - Коли б менi тiльки господь вiку продовжив, а я вже доведу до пуття тебе, Мотре. Господи, чого я не повиучувалась у панському дворi! Та згадка за панський двiр навела думку про недавню панщину, навела сум на всiх. Кайдашиха примiтила теК i звернула на iншу стежку. - А що вже за своПх синiв, то, Пй-богу, грiх буде не хвалити Пх. В мене два сини, неначе два соколи. Що вже що, а на старiсть прикриють мене орлиними крилами. Хвалити бога, буде до кого прихилиться. Що за люба дитина мiй Карпо, такий слухняний, такий тихий, хоч у вухо бгай. Такий вiн був i маленьким: оце, було, покину в колисцi, пiду на город, вернуся, а вiн лежить - анi писне. МоП сини неначе пахучi васильки на городi. Довбиш i Довбишка слухали, слухали Кайдашиху, аж роти пороззявляли, а Кайдаша брала злiсть. Вiн усе ждав, щоб його жiнка хутчiй стулила рота та щоб хазяПн наливав по чарцi. Червоний перець у горiлцi дражнив його, неначе цяцька малу дитину, а жiнка розпустила розмову на всю губу. Вiн не видержав. - I годi тобi хвалитись дiтьми. Хвалила ж сова своПх дiтей, що нема кращих на свiтi, а яка ж там совина краса? - сказав Кайдаш. - Авжеж, що правда, то не грiх, - притакнула Довбишка й неначе пiдлила масла в вогонь. - Я не хвалю своПх синiв, але, коли правду сказати, то на всi Семигори немаК таких хлопцiв, як моП. Що вже робочi, слухнянi, покiрливi, то дай, боже, таких дiтей усякому. Мого Лаврiна. п р о ш е вас, хоч у пазуху сховай, а як iде селом, то дiвчата аж перелази ламають. Кайдашиха й сама не вважала, що перейшла мiру. Карпо зовсiм не слухав не тiльки ПП, але навiть батька, а покiрним вiн не був навить малим хлопцем. Мотря напрягла яКчнi й подала на стiл. Довбиш знов почастував гостей. Кайдашиха випивала вже по повнiй, не кривила рота й губiв не втирала хусточкою. Чарка частiше пiшла кругом стола. В пляшцi вже зостався на днi тiльки червоний стручок. У Кайдаша i в його жiнки посоловiли очi. Вони встали з-за стола й почали прощатись, обнiматься та цiлуваться. Кайдашиха спiткнулась на порозi. - Дасть бог, поженимо дiтей, то я для Карпа прироблю хату через сiни, - сказав Кайдаш, виходячи за ворота. - В мене синами не поле засiяно. Лаврiн зостанеться в моПй хатi, а Карпо житиме через сiни в противнiй хатi. - О то добре, свату! Як будуть шануватись, то помиряться, а як не схотять, то як схотять! - сказав Довбиш, випроводжаючи сватiв за ворота. - Де вже, щоб моП сини та не помирились! На цiлому свiтi нема таких слухняних дiтей, як моП сизоперi орли! - хвалилась Кайдашиха, виходячи через ворота на вулицю. - Прощайте, зоставайтесь здоровi! Спасибi вам за хлiб, за сiль та за вашу ласкавiсть! - прощалась Кайдашиха, гукаючи за ворiтьми. III _ Пiсля другоП пречистоП Карпо повiнчався з Мотрею. Чотири днi грали музики, чотири днi пили й гуляли гостi в Довбиша. В четвер ранесенько, тiльки що почало на свiт благословиться, Кайдашиха прокинулась i збудила невiстку. - Мотре! Вставай, моя дитино, затопи в печi, та як будеш розкладать дрова, то поклади на двох полiнах переклад, та вибирай, моК серденько, товстенький переклад, щоб дрова швидше розгорiлись. А як приставиш окрiп, то пiди видiй корову та оджени вiвцi до череди. Мотря прокинулась i через сон насилу розчовпала, що свекруха вчить ПП розкладать дрова в печi, неначе ПП й того мати не навчила. Мотря встала, розпалила в печi й приставила чавун з водою. - Пiди ж, моя доню, видiй корiвку. Я трохи ще полежу. Чогось я нездужаю. Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! - застогнала на печi Кайдашиха, укриваючись рядном. В хатi ще всi спали. Мотря пiшла, видоПла корову, процiдила на цiдилок молоко й погнала до череди корову. ВертаКться вона в хату, а свекруха спить на печi, аж хропе. - Чи одiгнала до череди? - спитала спросоння Кайдашиха, прокинувшись. - Вiзьми ж, моК серце, начисть картоплi на борщ та накриши бурякiв, а я ось зараз встану та покажу тобi, як борщ накидать. Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печi й встала тодi, як надворi зовсiм розвиднiлось. Вона вмилась, стала перед образами й довго молилась, доки Мотря не наклала в горщик картоплi, бурякiв та капусти. Свекруха хрестилась, а скоса все поглядала на невiстчинi руки. Розумна Мотря й собi спiдлоба поглядала на свекруху й постерегла той косий погляд. Кайдашиха помолилась богу й почала знов навчати невiстку, як наливать борщ, як затовкувать, коли вкидати сало. Вона стояла над душею в Мотрi, наче осавула на панщинi, а сама не бралась i за холодну воду. - Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та накришиш сала на вишкварки до кашi, - знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далi знов полiзла на пiч, заохала й знов лягла одпочивать. Мотрi стало легше, що свекрушинi очi не слiдкують за ПП руками. "Але чом оце свекруха не береться до роботи?" - подумала вона. Кайдашиха була зовсiм здорова й дурила свою невiстку. Вона була рада, що взяла в свою хату добру робiтницю, i почала залежуватись. В печi зашкварчав горщик. - Мотре! - крикнула вже не дуже солодким голосом свекруха з печi. - Чом-бо ти не глядиш страви? Адже ж як збiжить сало, то борщ доведеться хоч собакам вилляти. Мотря замiтала сiни. Вона кинула об землю вiником i побiгла до печi. - Якби я могла розiрватися надвоК, то я б i сiни мела, i коло печi стояла, - промовила Мотря неласкавим голосом. В хату перегодя ввiйшов Кайдаш з синами i звелiв подавать обiд. Мотря подавала обiд на стiл, а мати сидiла за столом неначе в гостях. - Борщ зварила добре, а каша вийшла трохи рiдка, - сказала Кайдашиха й почала знов навчати Мотрю. Мотря тiльки очi спускала додолу. По обiдi Мотря почала мити горшки та миски. Вона взяла нiж i почала вишкрiбать вiнця старого засаленого горщка. Горщик завищав пiд ножем, наче цуценя. - Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в головi скромадить, - сказала Кайдашиха. - А як же його шкребти, щоб не було чуть! - не видержала Мотря й пiдняла свiй твердий голос. - Не дуже дави ножем, моК серденько любе, то горщик не буде скавучать, наче собака, що зав'язла в тину. Мотря замовкла й кинула нiж на лаву. Нiж задзвенiв. Свекруха тiльки скоса поглянула й трохи постерегла Мотринi норови. По обiдi Кайдашиха загадала невiстцi насiяти борошна, а потiм вчинить дiжу, а сама знов полiзла на пiч спати, а виспавшись, встала й пiшла до сусiди в гостi. Мотря задумалась, соваючи ситом по сiйцях, перекладених уподовж ночовок. Вона догадалась, що ПП свекруха недобра i що пiд ПП солодкими словами ховаКться гiркий полин. Але Мотря була не з такiвських, щоб комусь покорятись. Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невiстку, а сама вкрилась з головою на печi й заохала. Мотря вже не йняла вiри тому оханню. Вона зварила обiд, замiсила дiжу. Роботи було багато. Невiстка вешталась, наче муха в окропi, скрiзь встигала, а свекруха, вставши з печi, тiльки хату вимела, ще й смiття покинула зараз за порогом. Мотря вже сердито поглядала на свекруху й насилу здержувала свого язика. Виплескала вона хлiб, посаджала в пiч i подала на стiл обiд. Борщ вийшов несмачний. Свекруха тiльки ложку вмочила й не Пла борщу. - Недобрий, дочко, сьогоднi зварила борщ. Мабуть, i сьогоднi сало збiгло, - сказала Кайдашиха. - Бо ви, мамо, не дуже помагали менi варити, а в мене не десять рук, а тiльки двi, - одрiзала Мотря. - Хто видав так говорить матерi! - сказала Кайдашиха навчаючим голосом. - Коли не вмiКш гаразд, то треба вчитись. I я не вмiла, але пани вивчили мене на економiП. - Я, хвалити бога, панщини не робила й у панiв не вчилась, - знов одрубала Мотря. Кайдашиха замовкла й прикусила язика. Вона догадалась, що Мотря не замовчуватиме. Настала субота. Роботи було ще бiльше. Кайдашиха тiльки хату замела та й сiла коло вiкна старi сорочки латать. Мотря пiдмазала стiни, обмазала комин, грубу, припiчок. Кайдашиха прийшла до комина, заклала руки за спину, нахилила голову до комина i роздивлялась, чи добре невiстка помазала. - Помаж, моя дитино, комин ще раз. Як мажеш, то не крути дуже вiхтем, а так, моК серденько, дрiбненько та дрiбненько перше вподовж, а потiм упоперек, отак, отак, отак! А то, бач, скрiзь вiхтi знать, - сказала Кайдашиха. Мотря глянула на комин, а комин був добре обмазаний i тiльки де-не-де було знать вiхоть. - Матерi було все вгодиш, а вам не потрапиш вгодить, - несмiливо обiзвалась невiстка. - Я, серце, бувала в свiтах i знаю, як що робиться. Я, було, як мажу панськi покоП, то неначе вималюю. А ти, серденько, як будеш мене слухати та будеш пильнувать, то й собi навчишся, - сказала Кайдашиха та й знов сiла коло вiкна шити, ще й пiснi затягла. - Чи ти, стара, здурiла на старiсть, чи що? - обiзвався Кайдаш. - Сьогоднi субота, а вона пiснi затягла. Кайдашиха замовкла. Џй було сором перед невiсткою. Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком i вже орудувала нею, наче наймичкою. Вона просто загадувала Пй робити роботу, третього тижня вже почала на невiстку кричать, а далi й докоряти. Мотря насилу вдержувала язика й тiльки поглядала на свекруху сердитим оком. Настала Пилипiвка. Потяглися довгi, як море, ночi. Молодицi на селi почали вставати вдосвiта прясти. - Мотре! - кричала з печi Кайдашиха. - Вставай прясти. Чи ти не чуКш? Вже третi пiвнi проспiвали, а ти спиш. Треба прясти на полотно. Мотре! Чи ти спиш? Мотря встала, засвiтила свiтло, розпалила в челюстях трiски й сiла коло печi прясти. Карпо й Лаврiн повставали й стали коло припiчка ногами м'яти коноплi, а Кайдашиха вкрилась з головою й знов заснула. Вже Мотря напряла пiвпочинка й почала приставлять до печi обiд, як Кайдашиха злiзла з печi й сiла за гребiнь. Вже надворi стало свiтати. Мотря стала оджимать сорочки з вiдмоки, а Кайдашиха навiть хати не вимела. Дiло нiби горiло в Мотриних руках. Вона оджимала плаття й разом поралась коло печi. Кайдашиха разiв зо два одсунула горщик од жару, вимiшала кашу, а хати все-таки не замела. Мотрю взяла злiсть. "Не буду замiтать хати, - подумала вона, - ану, чи вимете свекруха". Вже сiли за обiд, а хата була незаметена. - Чом це ти, Мотре, хати й досi не замела? - сказала Кайдашиха. - Чи ти хочеш, щоб з нас люди смiялись? Мотря натомилась коло роботи, ПП взяла злiсть. Вона вилила з ночовок у помийницю луг i так кинула ночовки на ослiн, що вони посковзнулись i полетiли на землю. - Легеньку руку маКш! Легенько ставиш, невiстко! - крикнула Кайдашиха на Мотрю. - Однi ночви маКмо, а ти й тi розбий. - Як розiб' ю, то купите другi, - одрубала Мотря. Кайдашиха побачила, що невiстка сердиться на неП. ЏП саму взяла злiсть. Настав вечiр, а в хатi було смiття трохи не по кiсточки. Кайдашиха стала й собi оджимать сорочки, а хати не замела. - Чому це у вас i досi хата не метена? - спитав Карпо, увiйшовши в хату. - Бо твою жiнку сьогоднi перелоги напали, - сказала вже сердито Кайдашиха. - Не знаю, кого напали перелоги, - ледве обiзвалась Мотря й так скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, нiби закричала, а бризки хлюпнули Кайдашисi в очi. - Якого це ти нечистого так ляпаКш? Ще мало смiття в хатi, то нехай буде грязь, - крикнула Кайдашиха. - Чом ти своПй жiнцi нiчого не скажеш? - сказала Кайдашиха до Карпа. - Хiба ти не бачиш, що вона мене не слухаК та дiла не робить. - А це хiба ж не дiло? Не в пiжмурки ж граю, - крикнула й собi Мотря. - Чому ти, Мотре, i досi не замела хати? - промовив Карпо до жiнки. - Не замела, бо гуляю од самоП пiвночi. Ось уже й рук i нiг не чую, так натанцювалась, - промовила Мотря. - Та чого це ти кричиш, як на батька! - крикнула Кайдашиха. - Менi вух не позакладало: чую. - Я на батька не кричала нiколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сiм'ю сама. - А хiба ж ти робиш сама? - спитала Кайдашиха. - А хто ж менi помагаК, коли хата й досi не заметена, - крикнула Мотря. - Чого це ти, Мотре, кричиш на матiр? Мати тебе не наводить на злий розум, а на добрий, - обiзвався Карпо. Мала розум, а в вас, мабуть, оце загубила, - сказала через зуби Мотря. Вона оджимала так здорово, що аж намисто бряжчало i дукачi коливались. Мотря поскладала плаття на коромисло й пiшла прати на ставок. В хатi стало тихо. Кайдашиха взяла вiник i вимела хату й сiни. - Ти, Карпе, не потурай своПй жiнцi, а то вона мене не слухаК, ще й лаК. Вона мене зовсiм не маК за матiр. Що з того, що вона робоча, коли хата три днi стоПть неметена? - Не три днi-бо, а тiльки один день, - сказав Карпо. - Так, сину, так! Держи руку за жiнкою, а матерi не можна буде далi в своПй хатi й слова промовити. Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, пiдтопталась. Менi можна й одпочити. А ти жiнцi не потурай, бо вона й над тобою далi коверзуватиме. Карпо узяв шапку та мерщiй з хати. Йому було жаль жiнки, жаль i матерi. Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печi й приставила вечерю. Вже смерком прийшла Мотря з сорочками й склала Пх на лавi. По хатi пiшов холод та вогкiсть. Свекруха поралась коло печi мовчки. Невiстка достала з полицi хлiб та сiль i сiла полуднувать. Вона кинула оком на дiл: хата була заметена. "Не буде моя невiстка покiрна та слухняна, - думала Кайдашиха, стоячи коло печi, - не одпочину я на старiсть од роботи". I Кайдашиха важко зiтхнула. Мотря зрозумiла те важке зiтхання наче докiр собi. Чоловiки посходились у хату й сiли за стiл. Мотря кинулась насипать галушки в миску. - Геть! - крикнула Кайдашиха. - Сама зумiю насипать. Не ти напартолила. Сiдай та запихайся! Мотря одiйшла набiк, згорнула руки й собi зiтхнула. - Чого це ви гризетесь? - обiзвався старий Кайдаш. - Чи вже не помиритесь коло однiКП печi? Ти-бо, Мотре, повинна таки поважати матiр, бо мати старша в хатi, - почав навчать старий батько, - треба ж комусь порядкувати в хатi та лад давати. Дасть бог, приставлю через сiни хату, тодi будеш собi господинею, але в гуртi все-таки лучче жити... Всi вечеряли мовчки. Мотря стала коло мисника, мов укопана. Вона не сiла вечерять. - Годi тобi, дочко, гнiватись, - знов почав батько, - сiдай та вечеряй, бо ти натопилась. Мотря стояла коло мисника й з мiсця не рушила та все дивилась у пiч, де тлiв жар у попелi, неначе хотiла розвеселить своП очi веселим вогнем. Всi встали з-за стола, подякували боговi та Кайдашисi, а Мотря все стояла на одному мiсцi, наче сирота в чужiй сiм'П. Карпо сiв на лавi й насупив своП рудуватi брови. Мiж бровами було знать двi зморшки, в котрих чорнiла густа тiнь. В хатi стало тихо, як у вусi. Керосинова невеличка лампа без скла блимала на столi. Старий Кайдаш, Кайдашиха й Лаврiн стали перед образами й почали молиться богу, а Карпо все сидiв на лавi, а Мотря все стояла коло мисника. Свiтло погасло. Карпо й Мотря полягали спати, помолившись у темрявi. Мотря чула, що на ПП душу лягло щось важке, але нi одна сльоза не виступила на ПП очах. Другого дня вранцi Мотря замiтала сiни. ЧуК вона, Кайдашиха говорить надворi з якоюсь жiнкою та все за неП. Мотря виглянула крадькома з сiней: Кайдашиха стояла, спершись на ворота, а проти неП за ворiтьми стояла ПП кума, голова проти голови, неначе вони цiлувались. Кайдашиха почала говорить тихо, але так тихо, що було чуть на все подвiр'я. - От, мабуть. Довбишi надавали за Мотрею всякого добра, - говорила кума, - ще й ти, кумо, забагатiКш за невiсткою. - Де там, моК серденько! Я думала, що такi багатирi наженуть менi повний двiр волiв та корiв, а вони пригнали одну дурну вiвцю та ще й перше вовну обстригли. Щось моя невiстка не одчиняК при менi своКП скринi; мабуть, тим, що порожня. - Чи робоча ж твоя невiстка? - спитала кума. - Чи тямить хоч трохи в хазяйствi? - Хлiб Псти добре тямить, - сказала Кайдашиха. - Я думала, що тi багатирi вмiють добре спекти, зварить. Але менi довелось всьому вчити невiстку. Та то, моК серденько, моя невiстка незугарна тобi нi спекти, нi зварити, нi прясти, нi шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не Пдять; як помаже комин, то всi вiхтi знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив ПП сам Довбиш укупi з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лiнива, то й сказати не можна. Вранцi буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тiльки сопе... - Од кобили чую! - крикнула Мотря. висунувши голову з сiней. - Що й одноП сорочки менi не справили, а судите на все село. Кайдашиха замовкла й не знала, де очi дiти. Кума десь дiлась, неначе крiзь землю провалилась. Мотря поралась в хатi й разу не глянула на свекруху. Вона вибрала сорочки з жлукта, пiшла на ставок прать й прийшла додому аж увечерi. - Потривай же, свекрухо! - говорила голосно Мотря сама до себе, розвiшуючи сорочки по тину. - Будеш ти в мене циганськоП халяндри скакати, а не я в тебе. На другий день удосвiта Кайдашиха закричала з печi на Мотрю: - Мотре! Вставай вже прясти! Мотре! Чи ти чуКш? Мотря прокинулась, але не обзивалась. - Мотре! Вже третi пiвнi спiвали! Вставай та розкладай у печi трiски. - Ох-ох-ох! - застогнала Мотря достоту таким жалiбним голосом, як стогнала Кайдашиха. - Так у мене болять крижi, що я iз постелi не встану. Кайдашиха впiзнала Мотрину комедiю й розсердилась. - Чого це ти дражнишся зо мною? Ти думаКш, що мене пiддуриш? Годi тобi брехнi справлять. Вставай та в печi розтоплюй. - Мамо! Годi вам спати! Вставайте та в печi розтоплюйте! - крикнула й собi Мотря з полу. - А я трошки покачаюсь! - Оце довелось на старiсть терпiти таку напасть од своПх дiтей, -промовила Кайдашиха. - Карпе! Штовхни пiд бiк свою жiнку, нехай устаК до роботи. В хатi всi спали, аж хропли. - Якби я була кобила, то я б давно встала. Нехай вам кобили прядуть та варять. Кайдашиха прикусила язика, але ПП розбирала злiсть. - Чи ти здурiла сьогоднi, чи наважилася мене з свiту звести? Омельку! - крикнула Кайдашиха на свого чоловiка. - Чи ти чуКш, що витворяК твоя невiстка? Старий Кайдаш лежав на лавi догори лицем i важко дихав. Вiн звечора таки добре випив у шинку й спав як убитий. Жiночий крик, гострi жiночi голоси стривожили його, i вiн почав кричать через сон диким, чудним голосом. Йому приснилось, нiби в хату серед ночi вбiгла коза з червоними очима, з вогнем у ротi, освiтила огнем хату, вхопила в переднi лапи кочергу й почала поратись коло печi та все клацала до його червоними огняними зубами. Вiн хотiв пiдвести руку та перехреститься, але руки стали неначе залiзнi. А коза все крутилась коло печi, а далi почала танцювати, висолопивши язика на пiваршина. Дивиться Кайдаш на ту козу. З кози стала кобила з здоровою, як ночви, головою, з страшними червоними очима, з огняним язиком. Кайдаш закричав не своПм голосом. Сини повскакували з постелi й кину- лись до батька. Мотря й Кайдашиха перестали свариться i собi повставали. Карпо перекинув батька на бiк, i вiн тiльки тодi прокинувся й опам'ятався. - Тату! Чого це ви так кричите? Мабуть, вам щось страшне приснилось? - питав батька Карпо. Кайдаш пiдвiвся, сiв на лавi й довго протирав очi. Страшний сон перелякав його. Вiн устав з лави, почав молитись богу перед образами. Йому все здавалось, що його караК свята п'ятниця за те, що вiн не додержував посту в п'ятницю i ввечерi в шинку напивався горiлки. Такий несподiваний випадок зав'язав рота свекрусi й невiстцi. Вони обидвi кинулись до роботи, але Мотря не вимiтала хати та все поглядала скоса на свекруху. Свекруха так само поглядала то на вiник, то на невiстку, а далi витягла з скринi сорочку й сiла коло вiкна шити. Мотря одiмкнула свою скриню, витягла стару сорочку й собi сiла латать коло другого вiкна. Обiд докипав у печi. Борщ, приставлений до жару. дув бульки й клекотiв вряди-годи, неначе хто в йому ляпав ложкою. Хата стояла неметена. Свекруха глянула на невiстку спiдлоба й промовила: - Чого це ти, Мотре, сiла шити? Хiба ти не бачиш, що в печi обiд недоварений, а хата стоПть i досi неметена? - Та вже ж бачу, не повилазило, - обiзвалася Мотря затягуючи нитку в вушко. - Гляди лиш, щоб тобi й справдi не повилазило. Сядеш собi шити по обiдi, як упораКшся. - Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки, - почала Мотря тонесеньким голосом, передражнюючи свекруху. - Дражнись, дражнись! - сказала свекруха. - Кидай лишень сорочку та вимiтай хату, кажу тобi. Я хазяйка в хатi, а не ти. Роби те, що тобi загадують. - А я вам, мамо. не наймичка. Я й в своКП матерi не була наймичкою. Коли пiшлось на колотнечу, то нам треба робити дiло пополовинi. Поганять i в мене стало б хисту, аби було кого. - Не видумуй чортзна-чого. Як була я в панiв, то робила за двох таких, як ти: варила обiд на двадцять душ; а ти й на п'ять душ не попнешся. - Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв. - Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як вiзьму кочергу, то й зуби визбираКш, - крикнула Кайдашиха й скочила з мiсця. - Ви менi не рiдна мати: не давали зубiв, не маКте права й вибивать. В коцюби два кiнцi: один по менi, другий по вас. - Карпе! Чи ти чуКш, що твоя жiнка витворяК? Чом ти Пй нiчого не скажеш? Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що Пм казать. В хату ввiйшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалiтись на невiстку. - I хто нараяв нам брати невiстку з тих багатирiв? - крикнула Кайдашиха. - Лучче було взяти циганку, нiж багачку з порожньою скринею. - Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлiбом з сiллю не ходила, порогiв ваших не оббивала. Ви самi до мене прийшли. - сказала Мотря трохи тихiшим голосом, остерiгаючись свекра. Старий Кайдаш розсердився на невiстку й почав на неП гримати. - Мотре! Коли ти наша, то слухай матерi та роби дiло. Не сьогоднi ж до нас привезена. Наш хлiб Пси, нам i роби, а як нi, то ми тебе й попросимо слухати. - Хiба ж я дурно Пм ваш хлiб? Од ранку до вечора й рук не покладаю... - А ти хотiла згорнути руки та й сидiти? Чого це ти розходилась? Та я тобi не подивлюся в зуби! - крикнув Кайдаш, i його темнi очi заблищали: вiн замахнувся на Мотрю рукою. - Тату, в Мотрi К чоловiк, - сказав понуро Карпо. - ви не дуже на неП махайте кулаками. Кайдаш спахнув полум'ям. - А ти чого оступаКшся за своКю жiнкою? - крикнув вiн на Карпа. - Коли хочеш, то я тобi носа втру. - Ба не втрете! Я вже не маленький, - одрубав Карпо. Блiде батькове лице стало жовте, неначе вiск. Вiн кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп. - Що ви менi цвiкаКте в вiчi, неначе змовились. Хiба я не ваш батько? Хiба менi не можна в своПй хатi порядок дати? - Тату! Не махайте не мене руками, бо й у мене руки К! - сказав Карпо й собi зблiд на виду. Його червонi губи побiлiли, неначе полотно. - Як вiзьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете менi покорятись. - Тату! Оступiться, прошу вас, - сказав Карпо, блiдий, неначе смерть, - бо й я налигача знайду. Кайдаш побачив, що Карпо не жартуК. Вiн не мовчав батьковi й маленьким, а тепер по всьому було видно, що вiн говорив не на вiтер. - Пху на тебе, сатано! - плюнув набiк Кайдаш i хрьопнув дверима так, що з полицi полетiло горня й розбилось на шматочки. - Так, сину, так! Добре говориш з батьком, ще й жiнку свою навчаКш! Ти вiзьми ремiннi вiжки та загнуздай ПП так, щоб вона й не поворухнулась. Ну, взяла собi невiсточку! Взяла собi в хату бiду! Мотря сидiла коло вiкна, червона, як жар, i плутала ниткою вздовж i поперек, i по комiрi, й по пазусi. Карпо вийшов з хати й собi хрьопнув дверима так, що вiкна задзвенiли. Кайдашиха й Мотря зостались у хатi вдвох. сидiли коло вiкон одна проти другоП й нiби шили, не пiдводячи очей од шитва. В хатi стало тихо, тiльки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дiд гарчав, а густа каша нiби стогнала в горшку, пiдiймаючи затужавiлий вершок угору. А зимнК сонце глянуло весело в вiкно й заграло рожевим свiтом на бiлому коминi, на бiлiй грубi й намалювало долi чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла. Молодицi все сидiли одна проти другоП, все шили й понашивали од злостi таких безконечникiв, що потiм прийшлось Пм довго випорю-вать та розплутувати. Вони шили, а скоса все поглядали на того капосного вiника, що стояв у кутку, пiд мисником. В хату ввiйшов Лаврiн, узяв вiник i почав мести дiл. Од вiкон до самоП печi простяглися нiби огнянi стовпи, витканi з сонця та дрiбного пороху, котрий ворушивсь в ясному промiннi, неначе дрiбнiсiнька мошка. Чоловiки посходились в хату. Моря стала насипать борщ. Чоловiки посiдали за стiл; сiла й Кайдашиха. - Чи помирились? - спитав батько, обертаючись до молодиць. Свекруха й невiстка мовчали. Карпо сидiв за столом i обiдав мовчки. Пiсля того, як вiн оженився, вiн нiби вирiс у своПх очах. Кожний батькiв докiр здавався йому тепер удвоК важчим. Його думка лiтала коло якоПсь хати, в котрiй вiн живе сам з своКю жiнкою, сам господарюК без батька, без матерi i нi од кого не чуК нiякого приказу та загаду. Од того часу вже не було ладу мiж свекрухою та невiсткою. Вони поглядали одна на другу спiдлоба. Мотря не дуже вважала на Кайдашиху й Кайдаша, але для неП все здавалось, що в хатi чогось тiсно, неначе ПП душать стiни, душить стеля, душить пiч. Вже було недалеко до рiздва. Роботи було ще бiльше. Мотря вимазала сiни, помила лави, мисник, полицi. Перед празниками закололи кабана. Почався в хатi гармидер. Кайдашиха все гукала на Мотрю, а Мотря нiколи не змовчувала свекрусi. - Мамо! Не кричiть на мене, - говорила Мотря, пораючись коло ковбас. - Я й сама пороблю дiло й без вас. Лучче лягайте на лiжко та, про мене, берiть у руки бандуру, курiть люльку, як наша панi економша. Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неП будлi-яку нову одежину. Кайдашиха одрiзала для неП нову запаску. На третiй день рiздва Мотря витягла з скринi нову спiдницю, привезену од батька. Спiдниця була дуже гарна та рясна, зелена з червоними густими рожами. Вона повiсила спiдницю на сволоцi, на кiлку. Кайдашиха тiльки скоса поглядала на ту спiдницю. Мотря пiшла в хижку, надiла спiдницю й червону запаску, ввiйшла в хату та все походжала по хатi та розправляла широкi фалди кругом себе, перед самим носом у свекрухи. Свекруха нiби не дивилась на спiдницю. - Ото спiдницю справив менi Карпо iк празнику! - сказала Мотря й стала перед Кайдашихою, ще й обома руками розтягла широку спiдницю на обидва боки. - Батьковi своКму покажи, однак багатий! - сказала Кайдашиха, не дивлячись на спiдницю. - Сьогоднi пiду до батька та й покажу, тiльки не ту чорну запаску, що ви справили менi iк празнику. - Ой господи! Доведеться лаяться на рiздво до служби, - сказала Кайдашиха, - через тебе нема менi нi празника, нi недiлi. Хiба не чуКш? Он до церкви дзвонять! У великий пiст Кайдашиха принесла от ткалi гарне тонке полотно й рушники. Вона сховала його в свою скриню, ще й замком замкнула. - Та не замикайте, мамо! Хоч i я рук до полотна докладала, та не буду красти, - промовила Мотря; але Пй дуже хотiлось одкраяти свою частку й сховать в свою скриню. Настав великий пiст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятiм тижнi пiшов на поле навiть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа. - Чи ти бачиш, як мене водить твоя мати. Моя мати квiтчала мене, як рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав менi грошей на нову хустку та на спiдницю. Куплю собi iк великодню нову одежу та хоч уберуся по-людськiй. Карповi й самому хотiлось прибрать свою жiнку, як прибираКться квiтка навеснi. Вiн почав просити в батька грошей. - А де я тобi наберу стiльки грошей? - сказав батько. - Твоя жiнка не дiвка: Пй замiж не йти. Пiде мати до Корсуня на ярмарок, то й справить, що там буде треба. Кайдашиха й справдi поПхала на ярмарок. Мотря просилась й собi, але свекруха ПП не .взяла. Ввечерi Кайдашиха привезла Мотрi з ярмарку хустку й матерiП на спiдницю. Мотря розгорнула хустку в руках. Хустка була чорна, з маленькими квiточками. - Мабуть, хочете мене в черницi постригти, - сказала Мотря й кинула хустку на стiл. Вона глянула на матерiю, набрану на спiдницю; матерiя була убога, темненька, з червоними краплями. Мотря навiть не розгорнула ПП та й одiйшла од стола. - Я знала, що тобi не вгожу. Я не знаю, хто тобi й вгодить, - сказала Кайдашиха, розсердившись, - де ж пак! Зросла в такiй розкошi. Мотря мовчала. А для неП, молодоП, так хотiлось зав'язать на празник голову розкiшною червоною хусткою. Вона тiльки легко зiтхнула. "Не моя воля волить у цiй хатi", - подумала вона. I для неП схотiлось волi та своКП хати. IV _ Настало лiто. Почались жнива, почалася в полi робота. Сiм'я лiтом мало сидiла в хатi, менше стало колотнечi. За гарячою роботою в полi не було часу сваритись. Кайдашi вижали свiй хлiб i стали заробляти у пана на снiп. Мотря жала дуже швидко й заробила з Карпом бiльше кiп, нiж Кайдаш з Кайдашихою. Восени Мотря обродинилась. Кайдаш справив хрестини. Карпо ще бiльше нiби вирiс сам в своПх очах. Вiн тепер вважав себе за правдивого хазяПна, у всьому рiвного батьковi. В йому десь узялась повага до самого себе. Батько був дуже радий онуковi й обiцяв на хрестинах приставити для Карпа хату через сiни. Мала дитина наче трохи помирила свекруху з невiсткою. Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своКП дитини, вчила невiстку, як дитину купать, як сповивати, i знов заговорила до невiстки солодким голосом. Мотря ненавидiла той облесливий голос, але стала ласкавiша до свекрухи. Поки вона слабувала пiсля родива, Кайдашиха стала для неП в великiй пригодi. Але не так сталося, як дитина почала пiдростать. Кайдашиха тiшилась онуком, колихала його, гойдала, а Мотря мусила робити всю важку роботу за себе й за свекруху. Карпо й Мотря, заробивши лiтом собi хлiба, вже знали, що вони Пдять свiй хлiб, а не батькiвський. В стiжках стояло жито й пшениця, до котрого вони приклали бiльше працi, нiж батько та мати. В скринi в Кайдашихи лежало полотно, в котрому може, третя нитка була напрядена Кайдашихою. Карповi та Мотрi стало ще важче дивитись батьковi в руки. Лихо в хатi тiльки затихло й притаПлось, неначе гадина зимою. Весняне тепло кинули на ту гадину перше молодицi. I гадина пiдвела голову, засичала на всю Кайдашеву хату, на все подвiр'я. Пiсля покрови Кайдашиха витягла з скринi два сувоП полотна: один сувiй давнiший, товстого та недобре вибiленого полотна, а другий - тонкого, гарного, напряденого вдвох з Мотрею. Кайдашиха покраяла товсте полотно на сорочки для старого Кайдаша, для Карпа, Лаврiна й Moтpi, a coбi одрiзала тонкого полотна на три сорочки i зараз сховала сувiй у скриню. - А менi, мамо, не одрiжете тонкого полотна, хоч на одну сорочку на празники? - спитала Мотря, насилу здержуючи голос. - Мене товста сорочка рiже в тiлo, а ти, Мотре, ще молода: носи тим часом товстi сорочки, - сказала Кайдашиха. - А ви думаКте, мене товста сорочка не рiже в тiло? - Та бач, дочко, ти не ходиш до панiв, а мене пани й попи просять варити обiд. кличуть до себе в покоП вечерять, ще й у покоях кладуть спати i подушки пiд боки стелять. Як же таки менi йти мiж такi люди в товстiй сорочцi? - Хоч менi й пани не стелять пiд боки пухових подушок, але ж i я пряла на тонке полотно, може, бiльше од вас, - сказала Мотря. - От i бiльше! Що лаялась, то й справдi бiльше. Не звикай до тонких сорочок, бо ще хто зна, як буде тобi на своКму хазяйствi, - сказала Кайдашиха. - Як вже там не буде, a гiршe не буде, як у вас. Коли б хоч одну тонку сорочку одкраяли на святки. Чи вже ж я в вас i того не заробила? - Оце причепилась причепа! Про мене, бери все полотно та й закутайся в його з головою. Так вже настирилась менi, що вже й не знаю, як од тебе одчепиться, - сказала Кайдашиха. Мотря одвернулась до вiкна i вперше заплакала од того часу, як переступила через свекрiв пopiг. Вона почутила, що свекруха кривдить ПП в тому, до чого вона доклала багато працi своПх рук. Вона втерла крадькома сльози рукавом. Мотря взяла одкраяне для неП полотно i швиргонула його на лаву. Довго лежало воно на лавi надувшись, неначе сердилось на невiстку. Мотря достала з скринi червоноП та синьоП заполочi i вже надвечiр ciлa вишивати рукава квiтками. Квiтки виходили здоровi та лапатi, неначе вона вишивала Пх на мiшку або на ряднi. Мотря плюнула, покинула шити розкiшний хмiль i тiльки подекуди поцяцькувала рукава пружками та маленькими зiрками. Пошила Мотря сорочку, випрала й надiла. Товсте полотно синiло, неначе буз. Вона глянула в дзеркало, i для неП здалося, що в такiй сорочцi в неП лице почорнiло й брови стали не такi гарнi. "Була я в батька, було моК личко бiленьке й брови чорненькi, а в свекра личко моК змарнiло й брови полиняли, - подумала Мотря, роздивляючись на себе в дзеркалi. - Iз'Псть свекруха, люта змiя, мiй вiк молоденький". Свекруха пiшла до шинку та напiдпитку судила свою невiстку на все село, що вона нiчим не догодить невiстцi; що справить, то все для неП погане, та дешеве, та не до лиця. Молодi молодицi все чисто переказували Мотрi, як ПП судить у корчмi свекруха. "Постривай же, свекрухо, не буду я бiльше для твоКП панськоП шкури на тонке полотно прясти", - подумала Мотря, i з того часу вона стала прясти починки собi окремо та ховать в свою скриню. - Навiщо ти, Мотре, ховаКш починки в свою скриню? - спитала Кайдашиха. - На те, що треба; не буду ж Пх Псти, - одрубала Мотря. - А може, й поПси: хто тебе знаК, - сказала Кайдашиха. - Не бiйтесь, не понесу в шинок, не проп'ю i не буду напiдпитку судити, як ви мене судите. - Що ж ти з ними думаКш робити? - спитала мати. - Помотаю на мотовило, осную та вироблю собi тонкого полотна на сорочки. Може, й пiд моП боки хтось постеле подушки... Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, i трохи стурбувалась. Вона пряла лiниво, а Мотря дуже пильнувала коло гребеня. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього пряжва. - То це ти думаКш збиратись на своК хазяйство моПм прядивом? - спитала Кайдашиха. - Прядиво таке ваше, як i моК. Хiба я не брала конопель, не мочила, не била на бительнi, не терла на терницi, може, бiльш од вас? Кайдашиха замовкла. Для неП здалося, що невiстка того не зробить, а тiльки мститься над нею за товстi сорочки. Одначе одного дня по обiдi Мотря витягла з своКП скринi десять товстих починкiв, взяла мотовило й хотiла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, i спахнула. - Чи ти жартуКш, молодице, чи зо мною дражнишся? - спитала в Мотрi свекруха. - В мене нема жартiв, - сказала Мотря, махаючи мотовилом, котре гойдалось в ПП руках i черкалось об сволок. Кайдашиха зобiдилась. - Дай сюди мотовило! Це не твоК, а моК. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, своП жили, - крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило. - Ба не дам, бо й менi треба, - одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила. - Дай сюди, кажу тобi! - крикнула на всю хату Кайдашиха, люта од злостi. - Я сама зараз буду мотать. - Ба не дам! У вас нема чого мотать, бо ви нiчого не напряли, - крикнула й собi на всю хату Мотря й ухопила мотовило обома руками. Геть собi iк нечистiй матерi! Дай мотовило, кажу тобi! - зарепетувала Кайдашиха вже не своПм голосом i вхопила мотовило обома руками ще й потягла до себе. - Ба не дам! Хiба будемо битись, чи що? - крикнула Мотря й сiпнула до себе мотовило. - Дай! - Ба не дам! - Дай, кажу тобi! - Ба не дам! Молодицi пiдняли гвалт. Чоловiки позбiгались у хату. м здалось, що молодицi б'ються. Серед хати стояли свекруха й невiстка i сiпали кожна до себе мотовило. Обидвi були лютi, в обох очi блищали. Починок качався долi. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврiн повитрiщали на молодиць очi, не знаючи, од чого скоПлась мiж ними така сварка. Свекруха й невiстка так розлютувались, що не примiтили чоловiкiв. - Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! - кричала Кайдашиха й сiпала до себе мотовило. - Одчепiться, бо й я вмiю пхатися, - кричала Мотря несамовито й тягла до себе мотовило. - Чи ви подурiли сьогоднi, чи показились, - сказав Кайдаш, - чи в хрещика граКтесь? Покиньте мотовило! Молодицi його не слухали й тягались по хатi з мотовилом, незважаючи на його слова. - Та це вони, мабуть, в ворона граються, - обiзвався насмiшкувато Лаврiн. - Це добра iграшка! Мотре, покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб'ю тобi руки. Кайдаш ухопив кочергу й замiрився на молодиць; вони його нiби й не бачили i все репетували та лаялись. Старий Кайдаш постив, бо тодi була п'ятниця. Вiн був голодний та сердитий. Жiночий крик дратував його. - Покиньте мотовило, бо так i впечу обох по спинi кочергою! - крикнув вiн на всю хату. Молодицi стояли блiдi, як смерть, i од злостi ледве дихали. Вони вже не мали сили самi покинути те мотовило.