алились у бур'ян, попадали лицем в кропиву й поснули як вбитi серед майдану. Другого дня забродчики почали похмеляться. Декотрi хазяПни розiйшлись додому, але бурлаки ще довго гуляли й тiльки на третiй день вернулись на роботу, покинувши багато грошей у шинкаря. Тим часом Корчака з двома вербiвськими бурлаками зостався в городi, зовсiм розпивсь, розледащiв i мусив заставить в жида новий жупан i новi чоботи. Вiн зустрiвся з давнiми товаришами-бродягами i обiкрав з ними одну жидiвку: забрав з скринi срiбнi ложки, котрi лежали в неП в заставi, забрав шабасковi лiхтарi, ще й украв з десяток карбованцiв. ЗлодiП перепродували ложки й лiхтарi одному жидовi, а тим часо набiгла полiцiя й половила Пх з ложками й з лiхтарями. Џх повели в полiцiю. Саме в той час Мокрина з матiр'ю продавала на базарi рибу, бачила всю ту комедiю й прочула, що становий готуКться тiКП ночi набiгти з десяцькими на батькову ватагу й половить усiх бурлак. Вона покинула матiр на базарi, пiшки майнула до рибальських куренiв i розказала про все батьковi й Миколi. - Ховайтесь, де хто знаК! - промовив отаман. - Про мене - в степи, про мене - в комишi, про мене - на море, бо буде бiда. Пересидьте якийсь час та й знов вертайтесь на роботу, як минеться оце лихо. Бурлаки розбiглись в очерети, як курчата в бур'ян од шулiки. - Сiдай, Миколо, в човен та тiкай на море; закинь там кiшку та й стiй, доки я дам тобi знати з берега, бо в очеретах небезпечно ховаться, - пошепки сказала Мокрина Миколi. - Я запалю вночi на березi багаття i, як буду пiдкидать вгору головешки, тодi вертайся. Микола кинувся до малого човна й став човном на морi за кiлька верстов од берега. Вiн бачив звiдтiль, що люди на березi заворушились, мов комашня, i припав ниць на дно човна: то набiгла на курiнь полiцiя. День був гарячий. Сонце сипало полум'ям з високого неба. Микола зоглядiвся, що в його не було нi шматка хлiба, нi краплi води. Йому схотiлось Псти, а потiм пить: в його посохло в горлi, в ротi. Вода кругом човна ще бiльше дражнила його; печiя й смага ще гiрше пекла його в грудях, у горлi. Вiн ждав вечора, як свого щастя, поглядав на сонце, а сонце нiби стояло на одному мiсцi й не ворушилось. Перед ним стояв дужкою рiвний берег, а за ним на синьому морi плив здоровий корабель, розпустивши всi своП бiлi вiтрила. Гордо й пишно, як бiлий лебiдь, ледве сунувся корабель по водi. Пишнi вiтрила понадимались i бiлiли проти сонця, нiби витканi з дорогого лебединого пуху, перемiшаного з срiблом. В одному мiсцi, де небо сходилось з морем, де бiлiв легенький туман, з'явилась чорна пляма. Та пляма все бiльшала швидко i все наближалась, неначе сунулась морем якась темна копиця, котра нiби росла й ширшала. Микола почував, що тихе море задвигтiло пiд човном, неначе хтось торкнув море з дна. Темна копиця стала нiби здоровою скиртою, та все сунулась до берега. Тоненький край ПП заблищав проти сонця, неначе срiбна каблучка. Бiлi вiтрила на кораблi стали проти неП ще бiлiшi й блищали, неначе проти чорного поораного поля. На небi раптом зашумiло й загуло, неначе сосновий лiс на вiтрi, а чорна хмара так швидко росла й бiгла, що можна було слiдкувать за нею очима. Море почорнiло пiд нею, i вона в одну мить неначе поглинула корабля. З моря набiгла хвиля з бiлими густими гребенями i почала нiби танцювать кругом човна. Микола був вперше на морi. Його тверда душа трохи сполохалась, але його горе було важче од тiКП хвилi. Вiн сидiв на човнi й сумно дивився на того звiра, що набiгав на його. В море впало кiлька здорових важких крапель дощу, а за ними разом несподiвано загув страшний вiтер, кинув човен вгору, як трiсочку. Посипався, як з решета, наглий краплистий дощ, а далi полив як iз вiдра. Море застогнало й загуло, як сосновий бiр в час бурi. Берег закутався в туман та в дощ. Сонце зайшло з хмари. Все змiшалось в одну мить i злилось докупи: i земля, й море. На морi стало поночi, i тiльки вiтер свистiв, шипiв та ревiв, як звiр. Вода почала заливать човен. Високi бiлi гребенi бились об дошки, пiдскакували вгору, перелiтали через човен. Микола почав виливати воду з човна пригорщами. А в той час на березi в куренi сидiла Мокрина i дивилась на страшне море. У неП на душi похололо. Вона плакала, як мала дитина, i не зводила очей з того мiсця, де стояв на морi човен, доки небо одразу вияснилось, доки перестав вiтер в одну мить, неначе втiк з моря на степи, щоб нагулятись ще на степах досхочу на роздоллi. Надворi разом стишилось. Швидко море з берега заблищало, все вкрите бiлими гребенями по зеленiй водi, як буваК сiнокос вкритий довгими покосами. Сонце ясно блищало з-за хмари; небо над морем стало сизе, i на тому сизому небi заблищала пишна веселка. Вона обперлася одним дуже широким кiнцем об море, а другим потяглася далеко за озеро, за плавнi в рiвний широкий степ. Червонi, жовтогарячi й жовтi веселчанi смути були такi ярi, неначе горiли тихим полум'ям, а через широкий край веселки, розстелений, як павичевий хвiст, по морi, було ясно видко зелене море. бiлi гребенi на хвилях, пофарбованi то червоним, то жовтим, то синiм кольором веселки. Веселка захопила й корабель з його мокрими вiтрилами i неначе вкрила його якоюсь пишною дорогою тканиною. Мокрина нагледiла чорну цятку мiж бiлими хвилями i зрадiла, як мала дитина. Вона ждала вечора i задумала, потаКнцi од батька, одвезти Миколi хлiба й води. Тим часом до куреня вернувся становий з десяцькими. Вони дурнiсiнько блукали в очеретах та в оситнягах, не знайшли бурлак i тiльки змокли до самих сорочок. Становий поПхав в мiсто й поставив на вартi десяцьких на всю нiч, обiцяючи навiдатись з мiста другого дня. Надворi почало смеркать. Мокрина взяла тикву з водою, хлiб i вареноП риби i пiшла буцiмто додому, а тим часом вона зайшла далеко-далеко за крутий берег, знайшла легенький човник, сiла в його i почала ждать, поки зiйде мiсяць. Вона боялась поминути в темрявi Миколин човен i виплисти далеко в море. Зiйшов червоний мiсяць. Мокрина вхопила весло i полинула на море. Микола ввесь мокрий сидiв на човнi, мов дерев'яний. Вiн несподiвано угледiв, що до його наближаКться човник. Йому здалося, що то за ним гониться десяцький, i вiн пiдняв уже важке весло, щоб телепнуть його по головi, як трапиться мiж ними спотичка на водi, але запримiтив, що в човнi сидить дiвчина. Червонуватий свiт заблищав на ПП виду, на синьому керсетi, на бiлих рукавах. - Це я! - тихо промовила Мокрина, i ПП легенький човник стикнувся з Миколиним човном i стукнув, ударившись об Миколин човен. Микола не йняв вiри своПм очам: але чорнi брови ясно чорнiли на дiвочому лобi, а рум'янець на щоках було знать навiть при мiсяцi. - Десяцькi зостались коло куреня на вартi на цiлу нiч. Я знала, що в тебе нема нi шматка, нi скибки хлiба, i оце привезла тобi хлiба, води й риби. I з тими словами вона поставила в Миколин човен тикву з водою, поклала хлiб та рибу. - Спасибi тобi, Мокрино! Яка добра в тебе душа! Чи пак батько знаК, що ти тут? - спитав Микола. - Нi, не знаК й не знатиме, бо я йому за це не скажу. Хiба ти скажеш... - Навiщо менi казать... - непривiтно промовив Микола. - Як ти не скажеш, то я сама не признаюсь, хоч би мене батько замордував i вбив. Для мене нема й не буде нiякоП притичини, щоб одвiдать тебе й нагодувати. Микола догадавсь, що смiлива Мокрина привезла йому харчi неспроста, i не знав, що й казать Мокринi. - Чи вже ж ти не боялась сама плисти човном вночi? - спитав Микола. - Не боялась, бо знала, що тебе знайду. А з тобою менi не страшно. Чого ти такий смутний? - Нема чого менi веселим бути. - Ти, певно, покинув батька-матiр десь далеко. Тобi жалко за своКю стороною, шкода батькiв. - Мiй батько вмер, - тихо обiзвався Микола. Мокрина не насмiлилась бiльше його розпитувать i промовила: - ЗнаКш що, Миколо! Я тебе проведу в озеро через Крик в очерети. Там тобi буде безпечнiше пересидiть лиху годину. Висмикни кiшку та рушаймо в дорогу. - А ти ж не наведеш на мене десяцьких? - з острахом спитав Микола. Мокрина спалахнула якось уся, усiм тiлом. Вона палко промовила: - Не на те я тебе люблю, щоб виказать або видати десяцьким. Миколi стало нiяково, стало й жаль бiдноП дiвчини, жаль ПП чорних брiв i рум'янцю. Вiн трохи не вимовивсь, що вiн жонатий, але як глянув на пишнi дiвочi брови, на молоде палке лице, на хисткий стан, то його слово несамохiть задержалось на язицi. Мокрина сидiла з ним поруч. Џх човни черкались боками. Вiн почував огонь од ПП гарячого лиця, i краса степовоП дiвчини причарувала його на той час при ясному мiсяцевi, нiби краса русалки. Мокрина погнала свiй човник до берега. Човен, як качур, полинув по водi. Микола поплив слiдком за нею. Вона повернула човен в один Крик, прокопаний в озеро, i вони попливли по озеру. Швидко зашелестiв об човен густий оситняг, i Мокрина погнала човна мiж двома рядками оситнягу, нiби по канавi. Чисте, незаросле мiсце то звужувалось, то мiсцями розходилось, нiби озерце, то йшло мiж очеретами, неначе широка рiчка, потiм знову звужувалось, крутилось на всi боки, а далi човен заплив в таке вузьке мiсце, що ледве сунувся мiж двома стiнами високого, як лiс, очерету. Мокрина спинила човна. - Сиди ж тутечки, Миколо, та жди мене. В це мiсце не потрапить сам батько, не то що пришелепуватий отой становий. Я буду привозить тобi харч i чисту воду, доки мине лихо. Мокрина повернула свого човника назад. - Прощай, Миколо! - промовила вона. Микола подав Пй руку на прощання. Мокрина потяглася за його рукою, обвела своП гарячi, голi по лiктi руки кругом його шиП i впилась в його губи своПми повними, як вишня, гарячими, як жар, губами. - Прощай, Миколо! Я тебе люблю й любити буду, хоч маю й пропасти. На добранiч! - промовила Мокрина, i Микола тiльки тодi опам'ятався, як зашелестiв десь гнучкий очерет. - Боже мiй, що зо мною дiКться? Нимидоро, моя голубко, моя безталанна ластiвко! Чи вже ж оце я тебе мушу навiк забути?.. Мiсяць високо викотивсь на небо, як здорове кружало, i заглянув в човен через високий очерет. Микола сидiв немов дерев'яний, схиливши голову. Здавалось, що вiн був такий мертвий, як i той очерет, що понависав своПми китицями над його човном. Перед ним лежав цiлiсiнький хлiб i стояла непочата вода в тиквi. Увесь той день здавався йому якимсь дивним сном, i в тому снi нiби випливала з моря зеленоока красуня русалка, причарувала його чорними бровами, поцiлувала i знов впiрнула в воду на морське дно, попiкши його душу ласкою, пишними очима та гарячими поцiлунками й обнiмками. Довго сидiв Микола, похиливши голову, та думав про Нимидору. Вже перед свiтом вiн наламав очерету. накидав у човен, напився води, повечеряв i лiг спати. I йому все вивиджувалось широке море, вкрите бiлими хвилями й брижами; снилась ясна веселка на морi, а по тiй веселцi наче сходила до його Нимидора нiби па схiдцях, в стрiчках та квiтках, в червоних чоботях, в намистi та зеленiй керсетцi. Там, де веселка падала кiнцем на море, там плавала Мокрина з зеленими кiсьми з осоки i нiби ждала Нимидору, щоб потягти в страшне клекочуче хвилями море. Мокрина опiвночi вернулась до куреня. Батько вже куняв. - Де це ти була так довго? - спитав в Мокрини батько. - Поралась коло куреня та, вертаючись од криницi з водою, заблудила й довго блукала скрiзь. Я вже сама не знаю, як я не потрапила на дорогу. Мабуть, мене нечистий водив. - Мабуть, i справдi нечистий водив тебе до пiвночi, - обiзвався батько. - Гляди лишень, Мокрино, другий раз не барись так довго. Другого дня вранцi Мокрина пiшла додому, а ввечерi знов прийшла до куреня, взяла хлiба, риби й води i знов ввечерi попливла човном у плавнi, де сидiв Микола. - Чи й досi десяцькi стережуть? - спитав Микола в Мокрини. - I тепер ночують коло куренiв, ще й вранцi навiдувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки вони поПдуть. Мокрина знов промовляла до Миколи ласкавими словами, а Микола смутно обзивався до неП. Йому було й жалко молодоП палкоП дiвчини, було жаль i гарячого кохання; але в його нiяк не повертався язик признатись Мокрннi або хоч натякнути, що вiн жонатий i вже маК дочку. Мокрина знов пiзно вернулась до куреня, знов сердився та лаяв ПП батько. - Ти, Мокрино, неспроста приходиш пiзно додому. Як менi й завтра опiзнишся, то я на тобi поб'ю ломаку. Чи чуКш? - Та вже ж чую: не позакладало менi вух, - обiзвалась Мокрина, розсердившись. - I де ти бродиш? Де ти волочишся? - спитав сердито батько. - Я не бродила й не волочилася, а тiльки одвезла човном в комишi бурлакам харчi та води. Хiба буде добре, як вони згинуть од голоду? - Чи всiм возила харч, чи тiльки одному? - спитав понуро батько. - Та Миколi, коли сказати щиро по правдi, - смiливо одказала Мокрина, неначе одрубала. - Хiба ж ти не знаКш, що вiн не парубок, що вiн жонатий? - сказав батько. - А хоч би й жонатий, що менi до того, - ледве промовила Мокрина, нiби для неП було байдуже за це: але вона почувала, що в ПП серце нiби шпигнуло ножем. Вона ледве встояла на ногах, вийшла надвiр i залилась слiзьми. I жаль, i горе, i кохання - все заразом пiднялось в ПП душi й неначе затопило всю ПП душу слiзьми, як повiддя весною затоплюК береги. Тим часом десяцькi, нiчого не дiждавшись i нi за що не дiзнавшись, поПхали додому. Мокрина насилу дiждала вечора i, нiкого, по своКму звичаю, не питаючись, побiгла до човна i попливла до Миколи. Микола вгледiв ПП заплаканi червонi очi i дуже здивувався. - Чого це ти, Мокрино, плакала? Може, яке лихо трапилось? - спитав вiн. Мокрина нiчого не сказала на одповiдь i тiльки заридала. I сором, i горе було знать на ПП молодому лицi. Вона почервонiла, як намисто на ПП шиП, та все плакала. Микола був такий ласкавий до неП, так гарно дивився на неП! Вона i в головi не покладала, що вiн ПП не любить. - Миколо! чи то правду казав менi батько, що ти жонатий? Микола вмить все постерiг, i йому стало дуже шкода дiвчини. - Коли тому правда, - сказала Мокрина, смiливо пiдвiвши голову, - то забудь свою жiнку, забудь для мене, бо як не забудеш ПП, то я сама собi смерть заподiю: я повiшуся або втоплюсь, я запагублю сама себе; i сама не знаю що я собi заподiю, тiльки не перестану тебе любити, поки й мого вiку. Без тебе я не житиму, а тiльки нидiтиму. Я занидiю i вмру без тебе. Мокрина яро й якось дико блискала карими очима, але пiсля тих слiв похилилась на край човна, мов гнучка очеретина, i заридала голосно, як плачуть малi дiти. Микола бачив ПП маленькi руки з тонкими пальцями, що вп'ялися в криси човна, бачив шию, де червонiли разки доброго намиста. - Не плач, Мокрино! Що ж маКмо робить? Знать, така вже божа воля. Микола сидiв мовчки, а Мокрина не пiдводила голови i тихо хлипала. Весь дiвоцький сором вернувся до неП. Џй сором було пiдвести очi й глянути Миколi в вiчi. В очеретi стало тихо, як у хатi. Водяна курочка випливла з очерету i крутилась по водi трохи не коло самого човна. Дика качка вилась над плавнями, ляскала крильцями i впала в очерет коло самого човна, але злякалась, закахкала на все горло, наче крикнула з переляку, затрiпала крилами i знов пурхнула мiж очеретом, наробивши шелесту. Мокрина насилу пiдвелась, посидiла, затуливши очi рукавом, а далi промовила, наче нiчого мiж ними й не було: - Бери весло та правуй за мною. Тепер тобi можна вернутись до курення: вартовi зникли, од'Пхали од куреня. Мокрина сiла на човнi, вхопила весло, одiпхнула ним полеглий очерет i посунула вперед свого човна. Микола поплив за нею. Вони пливли мiж очеретами, через озеро, i Мокрина не обернулась до Миколи, не заговорила з ним, не подивилась на його. ЏП мiцна душа задавила в собi всi сльози, та не задавила свого безталанного кохання. Мокрина знову пiзно вернулась додому, батько знов накрив ПП мокрим рядном. - I де ти в iродового батька волочишся! - з гнiвом крикнув батько. - I чого ти ото ходиш до бурлаки? Ходжу тим, що його люблю. Лайте мене, бийте мене, а я все-таки його любитиму. - Пху на твого дурного батька, на твою дурну матiр! - крикнув батько, несподiвано вилаявши самого себе й свою жiнку. - Он до тебе восени прийдуть старости. Готуй рушники. - Як прийдуть, то й назад пiдуть, - сказала Мокрина i пiшла на город. Розпудженi полiцiКю бурлаки знову збiглись до куреня, знов почали ловить рибу. Починалась тепла тиха осiнь. Забродчики попрочищали Крики, повикидали пiсок i почали ловить кефаль. Пожирувавши на плавнях, кефаль вже почала вертатись з озера в море. Забродчики ловили ПП в Криках, заставляючи Крики очеретяними тинками. Робота на чистому повiтрi, на вольному морi здалась вербiвцям багато легшою, нiж робота в сахарнях. Вони стали здоровшi, веселiшi, проворнiшi. Декотрi жонатi вербiвцi позабували своПх жiнок i через десяток рокiв поженились вдруге, заробили грошей, побудували собi валькованi хати й розпочали хазяйство. Акерманщина почала вкриватись украПнськими селами з садками й виноградниками. Два вербiвськi бурлаки збудували коло отаманського хутора двi землянки i, поженившись, завели господарство. Потiм десь узявся бассарабський жид i поставив на городi вiтряк. Над озером зачиналось украПнське село. Вербiвцi на смiх назвали село Вербiвочкою, хоч у ньому не було вербовоП й гiлки. Микола вже зiбрав грошей i хотiв i собi ставить землянку. Йому так огидло бурлакувать, так забажалось осiстись i оселиться на одному мiсцi. Але в його все була думка вернутися коли-небудь додому, до жiнки, до дочки. Та думка одбивала в його охоту завести оселю в далекiй сторонi й знов пхнула його в бурлацтво. Раз восени, перед самою покровою, Микола сидiв увечерi над лиманом i одпочивав пiсля роботи. Рибалки вже полягали спать. Микола взяв скрипку й розважав себе, граючи тi пiснi, що Нимидора любила спiвать. Його думки лiтали далеко-далеко, понад Вербiвкою, коло свого садка, коло свого двору, коло Нимидори. Коли це позад його щось зашелестiло; вiн оглянувся: то була Мокрина. Проти заходу блищали ПП темнi очi, червонiло намисто на шиП. Вона стояла, пiдперши щоку долонею й слухала його пiсню. - Грай, а я послухаю, - тихо промовила вона, - я вже давненько стою та слухаю. - Мокрино! йди додому. Твiй батько буде сердиться на тебе й на мене. Скаже, що я тебе зводжу з розуму, збиваю з пантелику. - Про мене, нехай сердиться: за всi голови! Байдуже менi! Що ж маю робить, коли ти знехотя мене зводиш з розуму. - Схаменись, Мокрино! Ти думаКш, що ти мене не зводиш з розуму? Та що ж маю робить, коли моя така доля. Микола несамохiть задививсь на ПП тонкi брови, що чорнiли, як шовковi шнурки; милувавсь ПП гарячим личком. На його дихнуло знов жаром тих гарячих уст, що були вп'ялися в його тодi як вiн ховався в очеретах. Мокрина чарувала його тим огнем. - Миколо, мiй голубе сизий! - сказала Мокрина. - Чи зоря свiтаК на небi, чи сонце граК, чи нiч вкриваК землю, - думка про тебе тлiК в моКму серцi. Я вночi сплю, i як ти менi приснишся, то душа моя аж звеселиться й заграК, як ластiвка на сонцi. Прокинуся, тебе нема, - i моК серце знов замираК. Я нiгде не знайду собi поради. Чи мiсяць свiтить, чи сонце грiК, на моКму серденьку туга та печаль. - Не дражни мене, дiвчино, своПм щебетанням; не запагублюй надаремно мого вiку, бо я й без того безщасний. - Миколо, забудь свою жiнку! Ти нiколи вже не вернешся додому; ти за неП забудеш. А коли ти мене любиш, то я пiду за тобою хоч за синК море. Я ладна втекти звiдсiля з тобою хоч i зараз. - Чи добре ж воно буде? Чи годиться ж менi кривдить твого батька , матiр? - Нащо менi батько й мати, коли я тебе люблю? Очi твоП карi, бiда менi з вами! Як я на вас гляну, то й плакать перестану. Нащо ж ти запалив мою душу карими очима? - промовила Мокрина жалiбно, обертаючись до Миколи i ламаючи руки. - Прийми, море, моК грiшне тiло! Мокрина кинулась до моря, неначе прудка коза. Миколу взяв жаль. Вiн побiг за нею назирцi, вхопив ПП за руку. - Подумай, дiвчино, непомiркована й нерозсудлива, що ти робиш? - Раднiша б я думать, та вже й думок не маю; раднiша б плакати, та вже висохли всi моП сльози. - Голубко Мокрино! - промовив Микола, взявши ПП за руки. - Потривай! Не губи своКП душi й краси. Я ж нiде не дiнусь: буду тут служить. А хто знаК, що далi буде, що потiм трапиться з тобою. Мокрина нiби знов ожила. Вона впала на Миколине плече й заплакала; заплакала тихими, як лiтня роса, слiзьми. Пiзньою добою Мокрина вернулась на хутiр, забувши сором, забувши за батька й матiр i за все на свiтi. В ПП серцi наче почала розвиваться весняна рожа й сповнила всю душу пахощами. Вона стала спокiйнiша. Нiхто не чув од неП нi пiснi, нi жарту, нi веселого слова. Вона все сподiвалась чогось, мала надiю. Микола довго стояв над морем. Хвиля тихо черкалась об берег i шелестiла, неначе лiс на тихому вiтрi. Вiн заслухавсь, i йому здалося, нiби шелестять верби над Раставицею, над тiКю хатою, де спочивала Нимидора. А з його думки не сходило червоне личко Мокрини, ПП гарячi сльози i палке молоде кохання. Вiн дуже задумався, аж засмутився. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морi, та не надовго: мiцна вдача перемогла це взрушення, перемогла серце i таки поставила на своКму. Отаман полюбив Миколу й настановив його за крилаша, цебто за свого помiчника; Микола з двома кодiльничими глядiв кодол, порядкував i правував усiма, як отамана не було дома. В добрi роки вiн чимало заробляв грошей, але багато Пх зоставалось в шинках, а найбiльше тодi, як усi забродчики гуляли гуртом в мiстi напропалу. А Мокрина все виходила до Миколи вечорами, все дивилась на його чорнi брови та карi очi. Вона все ждала й сподiвалась чогось. V_ Другого дня пiсля того, як Микола покинув Нимидору i пiшов на заробiтки, Нимидора мусила йти на панщину. Вона йшла на панщину - плакала, йшла з панщини - так само плакала. Настав вечiр, i Нимидорi здалося, що вже минув рiк, як Микола покинув ПП. Вона лягла спати на лавi коло кватирки i все слухала, чи не вернеться Микола, чи не постукаК у кватирку. Тiльки що стара Джериха задрiмала на печi, Нимидора спросоння схопилась з постелi й закричала на всю хату: - Мамо! вставайте, Микола прийшов! Мати схопилась з печi, бо Пй здалося, що знов щось страшне дiКться на селi. - Де Микола? Що ти кажеш, Нимидоро? - спитала перелякана мати. - Хiба ж ви, мамо, не чули? Микола постукав у кватирку; я йому одчинила дверi. Вiн увiйшов у хату, обняв мене, поцiлував та й знов пiшов. Мамо! вiн десь ховаКться у дворi. Стара мати вигорнула з печi жарину, притулила до жарини скалку, роздмухала жар, запалила скалку й засвiтила каганець. Нимидора стояла серед хати з дикими очима, з червоним, як жар, лицем. - Може, тобi щось приснилось? Або щось привидiлось? Може, тобi, дочко, так здалося? Чи вже ж пак вiн вернувся? Адже ж його пан зараз оддав би в москалi. - Мамо, Микола в дворi. Ходiм у двiр, вiн десь ховаКться, - сказала Нимидора, - я лiтала слiдом за ним по степах зозулею, а як вiн сiв спочивать, я стала криницею. Вiн напився води; вiн плакав за мною, i його сльози впали на моК лице. Я вернулась з ним додому. Мамо, Микола ховаКться надворi. Перелякана мати вийшла надвiр; з нею вийшла й Нимидора. Надворi було поночi; була темна нiч. Нiде не було чути навiть шелесту верб на городi. - Нимидоро, голубко! лягай спати та перестань думать про Миколу! - сказала мати, а в неП самоП ноги i руки трусились. Минув день. Нимидора не переставала плакати. Настав вечiр, i Нимидорi знов здалось, нiби Микола увiйшов у ворота, перейшов двiр i пiшов у садок. Вона вибiгла в двiр. Мати догнала ПП й привела в хату. - Мамо! я бачила Миколу. Вiн розмовляв зо мною в садку нишком i пiшов через леваду в верби, ще й мене за собою манив. Мати перелякалась: вона подумала, що Нимидора притужила Миколу i що до неП лiтаК перелесник. Тим часом по всьому селi пiшла чутка, що до Нимидори лiтаК перелесник. Одна баба розказувала, що бачила на своП очi, як огняний змiй упав у вивiд над Джериною хатою. Молодицi балакали, тяжко зiтхали й нараяли матерi повезти Нимидору в монастир, до одного ченця. Про того ченця скрiзь по селах пiшла слава, що вiн вичитуК екзордiю й виганяК з людей нечисту силу. Стара Джериха вийняла з скринi сувiй полотна, взяла карбованця грошей, найняла в сусiда конячку й повезла Нимидору в монастир. Нимидора сидiла на возi блiда, як смерть, i навiть не знала, що з нею робили. В суботу надвечори вони приПхали в монастир i пiшли до старого ченця, отця Зенона. Ченця не було вдома. Його знайшли десь мiж скелями та лозами над Россю, де вiн трохи не втопився. Вся одежа на йому по пояс була мокра. Люди розказували, що нечиста сила мстилась над отцем Зеноном, завела його в рiчку, i якби не трапились люди та не витягли його, то нечиста сила була б його втопила. А тим часом дiло було зовсiм не так. Отець Зенон, як завсiди, пiшов до шинку, добре впився i замiсть монастиря повернув мiж скелi та й шубовснув просто в Рось. Люди витягли його з води i мокрого привели в монастир. Вiн того дня не мiг вичитувати екзордiП й навiть не ходив до церкви на вечерню. В недiлю вранцi отець Зенон проспався й прочумавсь, i до його почали приводить божевiльних. Один божевiльний чоловiк усе хрестився й безперестанку кричав: "Господи милостивий! Вiзьми мене до себе!" Якась молода модиця, свiжа й рум'яна, збожеволiла з журби та горя, бо перепечалилась. Вона безперестанку розказувала тими самими словами, як ПП коханого Петра взяли в москалi, як обголили лоба. Другу молодицю впiймали аж на дзвiницi, де вона задзвонила в усi дзвони; ПП привели в келiю до ченця, вона кляла його в батька, в матiр i несамовито кричала диким голосом, плювала на образи й на хрест. Отець Зенон, низенький i товстий, як печериця, з товстими навислими бровами, все моргав за кожним словом та вичитував над Нимидорою екзордiю. Нимидора вважливо слухала; вона сама пойняла вiри в тому, що в Пй й справдi сидить нечистий дух. Оддавши ченцевi сувiй полотна й карбованця, стара Джериха з Нимидорою пiшли до церкви на службу, висповiдались i одговiлись. Нимидора вийшла з церкви спокiйнiша. Гарна пiвча в церквi, гарнi образи, сила прочан - все те трохи ПП розважило й заспокоПло. Вона вернулась з матiр'ю додому спокiйнiша, нiби й справдi позбулась в монастирi нечистоП сили. Зосталась Нимидора нiби удовою. Взимку вона з свекрухою пряла панське прядиво, а влiтку ходила на панщину. Вона оддала своК поле одному чоловiковi наспiл на другу скибу. Минув рiк, минув другий, про Миколу не було нi чутки, нi вiстки. Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: нiхто не бачив i не чув про Миколу. Вже поросли верби й вишнi, посадженi Миколою над Раставицею, а Микола не приходив. Нимидора нiби одiйшла, але все журилась та все спiвала, сидячи зимою за гребенем, про милого, як вiн збився з дороги, вертаючись додому, як вiн "до iншоП залицявся й од милоП одцурався". Десять год пiсля того жила стара Джериха й на одинадцятому вмерла. Нимидора плакала за нею, як за рiдною матiр'ю. Поки була жива Миколина мати, Нимидора нiби почувала його дух у хатi; тепер у неП зосталась одна втiха - дочка Любка. Любка росла, як у садку вишня. Вона була дуже схожа з лиця на Нимидору; в неП були такi темнi очi, такi чорнi тонкi брови на широкому лобi, такi довгi коси. Нимидора жалувала ПП, пестила й не давала робить важкоП роботи. Любцi минуло десять год, вже пряла на рушники й готувала хустки. - Дочко моя, сядь у вишневому садочку та вишивай рушники! Нехай я одна зазнаю горя. Коли б хоч ти була щасливiша од мене! Любка спiвала, мов соловейко в гаю, та вишивала великий рушник хмелем та зiрками. Нимидора неначе вдруге переживала свiй вiк в своПй Любцi. Хто давно знав Нимидору, той тепер не впiзнав би ПП, така вона стала блiда та худа; повнi щоки висохли й позападали; блиск в очах погас; тiльки один рiвний стан не зiгнувся навiть од важкоП роботи. Нимидору iзсушила, iзв'ялила нужда, як холодний вiтер зелену билину. Лиха недоля iзстарила ПП завчасу. Минула половина ПП лiт, а вже здавалось, що Нимидора доживаК свiй вiк. Любка виросла й стала дiвкою, гарною на все село. Нимидора заквiтчала ПП, милувала, як рожу в садочку. Тiльки що минуло Пй шiстнадцять год, а до неП хлопцi стали слать старостiв. Любку посватав гарний парубок, Олекса Чабаненко. Нимидора справила сирiтське весiлля без батька й прийняла зятя в прийми в свою хату. Пiсля Любчиного весiлля Нимидорi нiчого бiльше не зоставалось на свiтi i нiщо ПП не цiкавило. Вона почала думать про свою смерть, наготувала собi сорочку й намiтку, придбала грошей на похорон, на подзвiнне, на Квангелiю. КожноП недiлi, кожного празника вона ходила до церкви й на службу, i на вечерю. Щороку вона ходила до КиКва в лавру на прошу та все молилась за Миколу по киПвських монастирях, щоб вiн був живий та здоровий та вернувся додому хоч перед ПП смертю. Минуло два десятки год од того часу, як пiшов в свiти Микола; вже пiшов третiй десяток, i Нимидора вже почала забувать його. Вона почала забувать його вид, його очi, голос. Його вид манячив перед нею вже неначе в туманi. Нимидора почала слабувать й старiтись, i знов Пй забажалось побачить Миколу. Вона хотiла побачить його хоч перед смертю. - Невже ж оце я вмру й не побачу його перед смертю? - сказала Нимидора дочцi. I вона знов почала думати про його, сидячи за гребенем коло печi, думала про його, стоячи в темнiй церквi на вечернi, та все просила в бога, як останньоП ласки, попрощатись з ним перед смертю. Настала весна. Нимидора пiшла до КиКва, одговiлась i вернулась додому. В неП все не виходив з думки Микола. Вона шукала його мiж богомольцями в лаврi, розпитувала в людей з далеких краПв i нiчого не допиталась. Микола почав Пй сниться... Раз Нимидорi приснилось, що вона жне з Миколою пшеницю на своКму полi. Надворi мiсячна нiч. Один повний мiсяць стоПть серед неба, а другий сходить з-за лiсу, червоний, як жар, та здоровий, як вiко од дiжi. Микола жне поперед неП, а вона поспiшаК за ним, та нiяк не дожене його. Коли пiдведеться вона, аж надворi вже день. Одно сонце серед неба, а друге тiльки що сходить в червоних хмарах. Сниться Пй, що вона молода дiвчина, в квiтках та стрiчках, пiдперезана вишиваним рушником, убрана, як до вiнця. Микола жне поперед неП, увiгнався в високу, як гай, пшеницю, жне й не розхиляКться, тiльки блищить проти сонця його золотий серп. Вона бачить, що Микола молодий, з чорними кучерями на головi, в бiлiй сорочцi, пiдперезаний червоним поясом. Џй дуже хочеться подивитись на його лице, а вiн не обертаКться. Пшениця валиться йому на плече; з колоскiв бризкаК золоте зерно, сиплеться на чорнi кучерi, на бiлу сорочку i падаК додолу. Потiм одразу з колоскiв посипались iскри й обсипали його бiлу сорочку. Микола обернувся до неП й глянув на неП. Вона побачила його молоде лице, чорнi брови, яснi очi й зрадiла. Нимидора прокинулась i почувала, що ПП душа розтривожилась. Вона почала хреститись та молитись i знов задрiмала. I здаКться Пй, що вона в КиКвi в лаврi, на вечернi на страстях. Лавра повнiсiнька людей. Всi люди стоять з свiчками в руках. Уся церква в свiчках, од низу до самого верху, а десь зверху, з високоП банi, ллються голоси такi гарнi, що Пй здалось, нiби вона в раю. Коли оглянеться вона назад, аж коло неП стоПть Микола, сивий, як голуб, з сивими вусами, тiльки брови чорнiють, як шнурки. В його лице нужденне, сухе, поморщене. Вiн бере ПП за руку, i вони вдвох з свiчками в руках йдуть до стiни. Стiна розступилась перед ними. Микола веде ПП в печери, а за ними рiчкою ллКться народ з свiчками в руках. Нимидора оглядаКться назад, аж увесь народ зник, i вони вдвох з свiчками йдуть все глибше та глибше вузенькими печерами. По обидва боки стоять домовини, а в тих домовинах лежать живi мощi з довгими сивими бородами, з чорними бровами i блискучими очима. Нимидорi стало страшно, а Микола все далi, все глибше веде ПП за руку. В однiй домовинi вона вгледiла отця Зенона, котрий читав над нею екзордiю. Вiн усе моргав товстими сивими короткими бровами. Вже вони поминули всi мощi, минули мощi, що стояли закопанi в землю до пояса; вже в них свiчки погасли, а вони все йдуть глибше та глибше. Дивиться Нимидора, аж перед ними заблищав червоний свiт; Пй здаКться, що вона з Миколою вже на тiм свiтi. Узенька печера розступилась, i перед нею стала страшна здорова печера. Зверху понависало здорове камiння, розпечене й червоне, як гаряче залiзо. Пiд однiКю скелею стояло смоляне озеро. Воно кипiло, як окрiп в чавунi, клекотiло, билося в ключi пiд розпеченою скелею. Серед того озера стояв по пояс в смолi пан Бжозовський, ввесь чорний та обсмалений. На його головi чорнiло волосся, i вся на йому шкура порепалась. Рогатi й хвостатi чорти висiли скрiзь по камiннi, неначе кажанки, i поливали Бжозовського зверху гарячою смолою. Нимидора подивилась на Миколу й побачила його старе, як у дiда, поморщене лице, все облите пекельним червоним свiтом. Џй стало дуже страшно. Од духоти, од чаду вона не могла дихать i... прокинулась. Прокинулась вона, встала й почала класти поклони перед образами за Миколу. - Цього року я вмру. Менi снився цiКП ночi мiй чоловiк, та так страшно, що й сказати не можна, - говорила вранцi дiтям Нимидора, розказуючи сни. - Та то, мамо, ви думаКте за батька, то вiн вам i сниться, - сказала Любка. - Нi, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так менi оце стало важко, що вже не стаК духу й дихать. Це вже моя смерть тисне мене в грудях. Коли б вернувся твiй батько хоч перед смертю. Через тиждень Нимидорi знов приснився сон, нiби вона блукаК з Миколою вночi по якомусь широкому степу. Все небо вкрите чорними хмарами. Надворi душно, як у пеклi, а на всьому небi блискаК страшна блискавка й гримить грiм безперестанку, неначе в горобину нiч. По один бiк блисне блискавка червоним свiтом, i вона бачить Миколи не лице все червоне. неначе з розпеченого залiза; з другого боку мигне зелена блискавка, i Миколине лице стаК зелене, неначе в утопленика; то знов мигне вогонь ясний, як свiт сонця, i перед нею майне молоде, пишне парубоче Миколине лице з рум'яними щоками, з чорними бровами. Нимидорi стало страшно. По всьому небi наче лiтають огненi змiП; все небо нiби трiскаКться од верху до самого низу i вздовж, i впоперек, а навкруги широкий без кiнця степ: нiде не видно нi деревця, нi хатини. Коли це одразу перед ними зашумiла по камiннi рiчка. Небо посерединi проломилось, i звiдтiль зiйшло сонце серед неба. Вона побачила за рiчкою на горi пишний садок, де мiж зеленими яблунями росло дерево з золотими яблуками, де на деревi шугали й спiвали райськi птицi в золотому пiр'П, з золотими вiнцями на головах, з павиними довгими хвостами. Вода шумить мiж камiнням, пiдкидаК вгору хвилi, а з каменя на камiнь лежать хисткi кладочки. Микола пiшов уперед i повiв ПП за руку. Вона глянула наниз на страшний шум, i в неП голова заморочилась. Загримiв страшний грiм. Сонце впало з неба в рiчку. А блискавка все бiгаК по небi. Нимидора прокинулась i вся трусилась, нiби в пропасницi. - Дочко моя, знов менi снився твiй батько i так страшно!.. - казала Нимидора дочцi, i од того часу вона стала журиться i вдалась в сум та тугу. Тим часом в народi пiшла чутка, пiшла й покотилась по селах, як грiм по небу: то була чутка про волю. Народ зашумiв, як бiр в негоду. Встала, нiби з домовини, чутка про козаччину. В Василькiвщинi й Канiвщинi схопився бунт, як пожежа серед ночi. Народ пiднявся й пiшов ватагами од села до села, нiби хотiв знайти скорiше волю. Всi записувались в козаки, бо говорили, хто запишеться в козаки, той не робитиме панщини. Десь узялась звiстка, що воля вже прийшла од царя, та ПП ховають од народу попи, бо держать руку за панами. Народ почав приставати до попiв, щоб вони читали народовi волю, почали знущатись над ними, мучити Пх. Та чутка, як хвиля на морi, звiдкiльсь пiшла скрiзь i дiйшла й до Вербiвки. Народ загомонiв по ярмарках i розвозив гомiн по селах. Нимидора повеселiшала. Вона думала, що от-от Микола почуК про волю й, може, вернеться в Вербiвку. - Господи, коли б менi пожити на свiтi хоч рiк. Я знаю, що Микола вернеться, почувши про волю, i попрощаКться зо мною на цiм свiтi за свою провину, - говорила Нимидора. Цвiли садки i одцвiтались, а Микола не вертався. Вже зелене жито почало половiть, а його не було. Нимидора почала слабувать i залежуватись. Настала петрiвка. Нимидора насилу одговiлась. Вже ПП насилу носили ноги. Вона зсохла, зв'яла; лице поморщилось i потемнiло; тiльки темнi очi блищали мiж жовтими зморшками. Раз Нимидора сидiла коло вiкна й дивилась в одчинену кватирку. В садку зеленiли вишнi й грушi, щебетали соловейки, а в далекому лузi мiж вербами кувала зозуля. Коли це проз самий ПП вид пурхнула в кватирку ластiвка, покрутилась у хатi кругом стiн, сiла на образ, пощебетала, знялась, знов пурхнула назад в кватирку i сховалась в вишнях. - Це вже моя смерть приходила по мене! Це недурно прилетiла в хату ластiвка, - сказала Нимидора дочцi. Через тиждень Нимидора лягла i бiльше вже не вставала, ПП здавило в грудях, i в неП не стало духу дихать. Вона все прислухалась, чи не йде Микола. Посилала Любку за двiр виглядать та все тривожилась, як собаки гавкали надворi. - Пiди, дочко, одчиняй ворота; батько прийшов, щоб попрощаться за свiй грiх. Щось застугонiло коло ворiт, - казала нiби через сон Нимидора, ледве розплющуючи вiП й вiка. Любка виходила на подвiр'я i знов верталась до хати. Нимидора насилу зводила дух. - Любко, чи не прийшов батько? Менi здаКться, що я чула його голос за вiкном, - сказала, як через сон, Нимидора. - Нi, мамо! бог з вами. То соловейки щебечуть в садку, - промовила Любка. - Якби вiн прийшов, менi була б, може, полегкiсть, - сказала вона. Нимидора не побачила Миколи й перед смертю. Вона вмерла безталанною, як i родилась безталанною. Сусiди завертiли Пй голову намiткою й поклали на лавi. Нимидора лежала жовта, як вiск. Сусiди входили й виходили, а Любка голосила над матiр'ю, припавши до неП. Вона так гарно плакала, що всi молодицi в хатi плакали вкупi з нею. - Ненько моя, голубко моя! Нащо ж ти мене так рано покидаКш? Чи я ж тебе не любила, чи я тобi не годила? Чи я рано не вставала, чи я тебе не доглядала, що ти мене навiки покидаКш? Ненько моя, ластiвко моя! Десь ти багато горя зазнала, десь ти багато слiз вилила, що не схотiла на цiм свiтi жити, та полинула, як сива зозуля, в далеку сторононьку. Коли ж тебе, моя матiнко, дожидать в гостi? Чи глибокими снiгами, чи зеленими лугами, чи бiлими вишневими садками? Матусю моя, лебiдонько моя! Звiдкiль тебе ждати, звiдкiль виглядать? Чи з заходу, чи з сходу, чи з-за синього моря, чи з широкого степу? Чи прибудеш до мене, моя матiнко, бистрою рiчкою, чи буйним вiтром, чи дрiбним дощем, чи бiлою хмарою; чи прилинеш до мене сивою зозулею та закуКш в вишневому садочку? Ненько моя, ластiвочко, золоте насiннячко! Де ж тебе посiю, моя матiнко рiдна? Чи в синьому небi, чи в зеленому лузi, чи в вишневому садочку? Чи зiйдеш ти зiркою на небi, чи розiв'Кшся повною рожею в садочку? Всi молодицi плакали й казали, що нiхто в цiлому селi не вмiК так гарно голосить, як молода Любка. Поховали Нимидору на кладовищi рядом з ПП тещею i тестем. Любка посадила край могили вербу, а ПП чоловiк поставив невеличкого хреста. Всi люди в селi жалкували за Нимидорою i просили бога, щоб Пй хоч по смертi було легко лежати та землю держать, бо на цьому свiтi ПП життя було важче од сироП землi. VIII _ Микола все служив забродчиком в Ковбаненковiй ватазi. Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своПм женихам. Батько лаяв ПП, мати плакала, вмовляла, та нiчого не вдiяла. Мокрина вийшла замiж аж через кiлька год, тодi, як прохололо ПП серце i Микола покинув Ковбаненка. Раз Микола полаявся i трохи не побився з отаманом. Почалась весн