)._ Вона йде з вiдрами! Вона! (Пiдходить.)_ Добривечiр вам, Оленко! (СкидаК шляпу, кланяКться i подаК руку.)_ О л е н к а (засоромившись)._ Доброго здоров'я! (ПодаК йому руку.)_ Ой, не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) _Боже мiй! Серце моК трохи не вискочить з грудей. Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)_ О л е н к а. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли вiдра? Г о с т р о х в о с т и й. Нiчого; тут нiхто не бачить. Для вас я готовий не тiльки що вiдра нести, для вас я перенiс би усю криницю до вашоП хати. О л е н к а (спокiйно)._ Не треба менi вашоП помочi. Донесу й сама, як здужатиму... Г о с т р о х в о с т и й. Для вас, для вас я готовий цiле Днiпро перенести у вашу хату. О л е н к а. Перенесiть для своКП Њвфросини. Таких помагачiв менi не треба. (Одходить з вiдрами.}_ Г о с т р о х в о с т и й. (доганяК й бере ПП за руку), _Коли б ви знали... О л е н к а. Я нiчого не знаю. (ОдпихаК його руку.)_ Йдiть собi до своКП Њвфросини або до тих ба-ришень, що були в гостях у Њвфросини, а мене, бiдноП, не зачiпайте. Г о с т р о х в о с т и й. Тi всi баришнi не вартi однiКП вашоП брови. Ви найкраща панна на всi Кожум'яки. Вам нема тут рiвнi на цiлий КиПв. О л е н к а. Яка я панна! От Њ в ф р о с и н а , то панна: вона убираКться в шовковi сукнi; Пй мати купила золотi сережки; в неП на головi пiвпуда кiс. Ото так панна! Ви з мене смiКтесь. Йдiть собi до Њвфросини. Г о с т р о х в о с т и й. Коли б ви знали, якi ви гарнi, яке у вас гарне личко, якi очки (заглядаК),_ то ви б не говорили того. Правда, вам нiхто не казав в вiчi, що ви гарнi? О л е н к а. Може, ваша й правда, але ви будете сватати Њвфросину. Г о с т р о х в о с т и й. I хто вам наговорив оце? Божусь вам i присягаюсь перед братською чудовною богородицею, що се все брехня. Бодай я покалiчився i навiть зарiзався своПми ж бритвами, коли цьому правда. Я вас, Оленко моя дорога, люблю i бiльше нiкого не буду любити! О л е н к а (тихо)._ Боже мiй! А що, як вiн правду каже? Я аж умлiваю. (голосно,)_ Не так ви увивались коло Њвфросини, не так ви говорили до неП, щоб я вам пойняла вiри. Ви зо мною говорите просто, а з Њвфросиною говорили по-вченому, бо ви ПП любите. Г о с т р о х в о с т и й. Але ж божуся вам, присягаюсь! Нехай мене святий хрест поб'К, нехай мене покараК братська богородиця! Ще не вiрите? О л е н к а мовчить i задумуКться. Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канавi, в оцiм болотi! Ще не вiрите? О л е н к а думаК. Нехай мене кожум'яцькi собаки загризуть! Щоб я до своКП хати не дiйшов, щоб моя цилюрня згорiла цiКП ночi, коли я брешу, коли я вас не люблю! Ще не вiрите? О л е н к а (тихо до себе)._ Боже мiй, який вiн гарний! Я ще зроду не бачила нiкого такого гарного, одколи бiгаю з кошиком по КиКву. Серце моК, серце моК бiдне! Не вдержишся ти в грудях. Г о с т р о х в о с т и й. Ще не вiрите? О л е н к а. Я рада б вiрити, та ви дуже розумнi, як усi кажуть, а я дуже бiдна й проста. Коли б я була багата, я б вам повiрила. Г о с т р о х в о с т и й. Навiщо вам те дороге убрання, коли вашi очi, вашi брови красять вас лучче од Њвфросининих золотих сережок. Виходьте до мене тихенько од матерi сюди хоч щовечора. Добре? О л е н к а. Як моя мати довiдаються про те, битимуть ломакою так, що я не потраплю, куди втiкати. Г о с т р о х в о с т и й. То скажiть своПй матерi, що я буду сватати вас, що я буду женитись iз вами. (Тихо.)_ Ой, страшна ж ПП мати! Ще як попаде мене в своП лапи, то витрясе з мене душу. (ОглядаКться на всi боки,)_ О л е н к а. Чи вже ж тому правда? Хiба ж я вам рiвня? Г о с т р о х в о с т и й. Оленко моя! Серце моК! (обнiмаК ПП,)_ Я впаду отут серед шляху перед тобою на колiна, бо я люблю тебе. О л е н к а (кладе йому руки на плечi i припадаК на плече)._ Свириде Йвановичу! Я люблю вас, як ще нiкого так не любила. ВИХIД 4 О л е н к а, С в и р и д I в а н о в и ч i Г о р п и н а К о р н i П в н а. Г о р п и н а (шукаК когось i придивляКться до Оленки i Гострохвостого),_ Невже ж се моя О л е н к а обнiмаКться i цiлуКться з якимсь волоцюгою! Бач, де вона! А я ПП жду та жду! (До Оленки.)_ Чи се ж тобi не стид та не сором обнiматись з хлопцями? Та це Свирид Iванович! Та це Г о с т р о х в о с т и й.! То це той великорозумний, що дурить отого старого дурного Рябка та й його великорозумну Њвфросину! _От так-так! Сього я од вас уже не сподiвалась! (КидаКться до Оленки.)_ Чого ти тут стоПш iз ним серед улицi? (ПрисiкуКться.)_ А ти, поганко! Та в тебе ж ще на губах молоко не обсохло, а тобi вже з хлопцями цiлуватись! Г о с т р о х в о с т и й. От i не обсохло. зовсiм вже обсохло! Г о р п и н а (соваючи кулак пiд самий нiс Оленцi)._ Постривай же ти, погана дiвчино! Я тобi дома обiрву отi патли на головi! Бери вiдра! Йди додому та зараз лягай спати. Щоб i твого духу тут нiколи не було! Щоб твоя нога тут не була! (ПхаК Оленку;_ О л е н к а одходить з вiдрами й плаче.)_ ВИХIД 5 Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. Менi здаКться, що пхати й бити дочку свою вам зовсiм не приходиться... Г о р п и н а. Цить, бо я тобi очi видеру! (ПоказуК нiгтi.)_ Нащо ви зводите мою дитину з пуття? _Га? Вiн думаК, як убрався у рукавички та в шляпу, то вже маК право знущатись над нами, бiдними! То це тi великорозумнi, що говорять по-писаному? Ти думаКш, що я така дурна, як Рябко, як Њ в ф р о с и н а ! Я за свою дочку готова очi видерти, готова тут галасу наробити на всю улицю! Г о с т р о х в о с т и й. Горпино КорнiПвно! Бога ради, не кричiть та послухайте, що я маю казати. (Тихо.) _Оця горлата баба наробить такого крику, що й Њ в ф р о с и н а почуК. (г о л о сно.)_ Горпино КорнiПвно! Се! Се!.. От послухайте мене! (Хоче ут екти.)_ Г о р п и н а (доганяК, хапаК його руками i кричить). _Не пущу! Не втечеш! У мене одна дитина, як одно сонце на небi! Не пущу! Дай менi одвiт, нащо ти зводиш з розуму мою Оленку, коли сватаКш Њвфросину? Нащо вам здалася моя О л е н к а? (Г о с т р о х в о с т и й. пручаКться. Г о р п и н а кричить.)_ Не пручайтесь, не пущу! Гвалт! Гвалт! Полiцiя! Полiцiя! Квартальний! Г о с т р о х в о с т и й. Ой, пропав я! Џй-богу, репетуК бiсова баба так, що розбудить всю улицю. (г о л о с- но.)_ Горпино КорнiПвно! Бога ради, не кричiть! Я чесний чоловiк! Я зроблю все, що ви скажете! Г о р п и н а (кричить ще дужче)._ Полiцiя! В полiцiю його! Я знаю вас, паничикiв! Знаю, як ви обдурюКте та з ума зводите бiдних дiвчат. Ой боже! Певно, вже моя О л е н к а не вперве вибiгла до сього проклятого брехуна, що вмiК тiльки по-письменному брехати. Ой, згубив же вiн мою Кдину дитину! (Плаче.)_ Г о с т р о х в о с т и й. Џй же богу, вперве! Клянусь вам, божусь вам i присягаюсь, Горпино КорнiПвно, що вперве! Ви думаКте, що i в мене таки душi немаК, що в мене бога нема? Нехай мене покарають В с i. печорськi святi, нехай мене покриК лаврський великий дзвiн, коли я брешу! Г о р п и н а. Докажи! Докажи! Бо я не вiрю твоКму одному слову. В твоПх словах нема правди. ТвоП слова - гнилi яблука! Божися! Присягайся! Iди до церкви, присягни перед богом! Г о с т р о х в о с т и й. Я ще ж таки, борони боже, не вбив чоловiка, щоб йти серед ночi до церкви присягати. Г о р п и н а. Божися, присягайся, бо ти згубив мою дитину, Пж святу землю, то я повiрю. На, Пж! (Бере жменю землi.)_ Г о с т р о х в о с т и й. (смiКться)._ Хiба я вовк, щоб Пв землю. Г о р п и н а. Џж! На, Пж, то повiрю. Г о с т р о х в о с т и й. (регочеться)._ Чи ви, Горпино КорнiПвно, при своКму умi! Батьковi своКму понесiть, нехай покуштуК, яка земля на смак. Г о р п и н а. То вiн ще глузуК над нами, бiдними сиротами! Зводить з ума мою Оленку, ще й знущаКться над нами! Полiцiя! Полiцiя! В полiцiю його, сибiрного! В тюрму! В Сибiр його! Там йому мiсце! Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ От здурiла баба зоВ с i.м. Наробить менi шкандалу на В с i. Кожум'яки, не можна буде завтра й очей людям показати. (г о л о сно.) _Не кричiть, бо... Г о р п и н а. Що бо? Га? Що то за бо?... Кричу, бо маю право! Полiцiя! Квартальний! Десяцький! Сюди! В'яжiть його, берiть його! ВИХIД 6 Г о р п и н а, Г о с т р о х в о с т и й. й О л е н к а. О л е н к а вертаКться, ставить вiдра, прожогом вибiгаК на сцену, ридаК i кидаКться до матерi. О л е н к а. Мамо! Не зачiпайте, бо я люблю його! Свирид Йванович любить мене. Мамо! Прошу вас, благаю, не зачiпайте! Г о р п и н а. Щоб я його так пустила, пiймавши на гарячому мiсцi? Нiзащо в свiтi! Нiзащо! Не була б я Г о р п и н а Скавичиха, щоб я таки не постановила на своКму. Коли зачiпаКш, то зачiпай чесно, не безчесть мене й моКП дочки, бо ми тобi не iграшка. Г о с т р о х в о с т й й. Ви на мене, Горпино КорнiПвно, i се й те, i сяк i так, i сякий i такий, а ви не знаКте, що я хочу сватати Оленку. Г о р п и н а. Дурiть уже дурного Рябка та великорозумну мою небогу Њвфросину, а нас, убогих, не пiддурите. Г о с т р о х в о с т и й. Џй-богу, правду говорю вам... Ви менi не вiрите? Ви думаКте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вiрте менi, я чоловiк чесний. I божусь, i присягаюсь, що не пiддурюю. Бодай я завтрiшнього дня не дiждав, бодай я завтра повiсився на своПх ремiнних пасах, в своПй хатi, коли ви менi не вiрите. Щоб я вас пiддурював? Я ходжу до Рябка так, як ходять знакомi до знакомих, а женитись не женюсь. Горпино КорнiПвно! Чи можна ж рiвняти Оленку до Њвфросини? Подумайте ви. Г о р п и н а. О, вже що правда, то правда. Моя О л е н к а... (До Оленки.)_ Геть одiйди... (До Гострохвостого.)_ Як гляну на базарi на свою Оленку, то нема кращоП од неП не то що мiж нашими мiщанками, але мiж тими баринями, що вештаються по базарi. Таки така гарна, хоч води з лиця напийся! I бiс ПП зна, в кого вона вдалась. Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж не в вас... В неП голосок, як у флоровських черничок, а в вас такий бас, як у нашiм шевськiм хорi у Йоньки Шелихвоста, Пй-богу! Г о р п и н а. Ну й прирiвняв. Г о с т р о х в о с т и й. Так я незабаром до вас i на заручини. Г о р п и н а. Про мене, й просимо; тiльки, здаКться, у вас нi за собою, нi перед собою... так, як i в нас. Тiльки й добра, що бритви та язик у ротi, як бритва. Г о с т р о х в о с т и й. Не думайте так, Горпино КорнiПвно! В мене, ви самi знаКте, i О л е н к а знаК, своя цилюрня... Г о р п и н а. Мабуть, тiльки що цилюрня. Та вже бог iз вами. Коли вам моя О л е н к а сподобалась, то й приходьте до мене в гостi. В мене швидко будуть гостi, бо я в четвер iменинниця; обiцялись i напрошувались таки самi моП куми з Кожум'як, з Старого КиКва I навiть Печорська. Для кумiв я вже не пожалiю хлiба-солi. Г о с т р о х в о с т и й. То буде пир на ввесь мир. Г о р п и н а. Хоч не на ввесь мир, та все-таки буде пир. Приходьте, може, й погодимось, коли у вас язик не такий, як вашi бритви. Г о с т р о х в о с т и й. Добре-добре. (Тихо.)_ Яка ж краса Оленчина. Для ПП краси варт навiть пану Гострохвостому оцi вiдра занести до хати. (г о л о сно.) _Вiзьму ж я вiдра, щоб вам, Оленко, було додому йти легенько. (Бере вiдра на плечi i крекче. Тихо.)_ Ой, обшмульгаю ж я собi плечi! Се надибав лихо ко-жум'яцьке! Коли б ще яка чортяка не вглядiла та не розбрехала на ввесь Подол, коли ще сама Скавичиха завтра не розбреше на ввесь КиПв. Пiсню на горi ледве чуть. Хлопче молодче, який ти ледащо, Задумав женитись, сам не знаКш нащо; Будеш гiрко плакать, долю проклинати, I кулаками сльози утирати! Пiсня замираК. Г о р п и н а. От таки й Г о р п и н а Скавичиха дiждалась, що ПП дочцi Оленцi такi паничi носять вiдра з водою! Завiса падаК._ _ ДIЯ ТРЕТЯ_ Просторна Горпинина хата. Збоку - дверi в пекарню. Коло груби завiшенi пiчурки; в однiй пiчурцi-здорова макiтра з пирогами, в другiй пiчурцi - пляшки з настойками. День. ВИХIД 1 Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. (входить)._ Нема нiкого. Що це за диво! Де се вони подiвались? А казала вчора Скавичиха, що в неП буде пир на ввесь мир... Може, збрехала? Але ж я носом чую десь смачнi пироги. (Ходить по хатi й нюхаК.)_ Џй же богу, десь пироги пахнуть, та ще й недалечке. (НюхаК кругом стiн.)_ От уже надiлив мене бог своПми дарами: окрiм розуму доброго, маю до того доброго носа. Ой, пироги пахнуть, та не знаю де! (Знаходить пiчурку, одслоняК заслонку.)_ Ось де вони! Повнiсiнька макiтра! Що бог дасть, а вже попробую: не видержу! (ХапаК два пироги в обидвi руки i Псть, 3 пекарнi чуть голос Педорi.)_ ВИХIД 2 Г о с т р о х в о с т и й i П е д о р я. П е д о р я (з пекарнi)._ А хто там? А кота! А тпрус, псявiро! ПростягаК пироги. (ВбiгаК i розставляК руки.)_ Г о с т р о х в о с т и й. Ти б сказала: кицю, кицю! На тобi пирiжка! А то прискаКш, аж губи бренькають, неначе струни. П е д о р я . Що це ви робите? Кого вам треба? Хто ви такий? Г о с т р о х в о с т и й. (запихаючись пирогами). _Потривай, бо пельку заткнув начинкою... А як тебе звуть? П е д о р я . Кого вам треба! Хто ви такий? Г о с т р о х в о с т и й. А як тебе звуть? П е д о р я . Як крупи деруть. (ВидираК з рук пирога.)_ Оце лишенько! Було шiстдесят пирогiв. Сама хазяйка полiчила. Скажуть, що я поПла... (Кричить у вiкно.)_ Тiтко Горпино, тiтко! Було шiстдесят пирогiв, а теперечки тiльки п'ятдесят вiсiм. Не я винна! Щось вшелепалось у хату та й узяло два пироги. (Гострохвостий. бере знов два пироги. Педоря кидаКться до його, однiмаК макiтру.)_ Оце якась московська пеня вшелепалась у хату! Геть же! Не берiть, бо пироги лiченi! Тiтко Горпино! Вже тiльки п'ятдесят шiсть... Г о с т р о х в о с т и й. Та цить! Як-бо тебе звуть? (МоргаК й женихаКться.)_ П е д о р я . Та Педоря ! Одчепiться од мене та не зачiпайте вирогiв. Г о с т р о х в о с т и й. Негарно тебе звуть, а молодиця з тебе непогана! А признайся, чи багато тiтка Горпина понапiкала та понаварювала? П е д о р я . А вам нащо? Г о с т р о х в о с т и й. На те, що треба. Чи й запiканка й варенуха К? Га? Чи не ковтнути трохи, га? П е д о р я . Оце вже й бiс його видав так робити. Щось улiзло в хату, поПло пироги, ще й горiлку вип'К, а на моПй шиП все те окошиться. Тiтко Горпино! Та йдiть-бо сюди! Г о с т р о х в о с т и й. (п'К горiлку нахильцi з пляшки)._ Та потривай! Не кричи! Я сам признаюсь. Я свiй чоловiк в сiм домi. П е д о р я . Та й своПм не припадаК горшки дерти. Полiз по горшках, наче котяка. (Виходить.)_ вихiд 3 Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о р п и н а (входить)._ Хто тут улiз у хату? Чого це Педоря репетуК? Чи це ви, Свириде Iвановичу? Г о с т р о х в о с т и й. Це я, мамо! Добридень вам в вашiй господi. Поздоровляю вас з сьогоднiшнiм днем, з святими вашими iменинами та й з пирогами. (КидаКться до Горпини й цiлуКться з нею.) _Дай вам господи щастя й здоров'я, й чого ви тiльки просите в бога! Г о р п и н а. Та годi, годi! Як була я молодиця, цiлували мене в лиця, а тепер... Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! А я вже вас i не сподiвалась; думала, що випустила вас з рук, так i навiки втеряла. Г о с т р о х в о с т и й. Погано робили, коли так думали. А я покинув своК дiло, а до вас таки приблудився, ще й пирогiв ваших покуштував. Тут ваша Педоря незгiрше вас, трохи менi не провалила ганчiркою голови! Г о р п и н а. О, Педоря зубата! Сiдайте ж, будьте ласкавi, коли ви зайшли до мене та ще й з доброю думкою, та побалакаКмо любенько. Г о с т р о х в о с т и й. А от я й прийшов. А ви ж менi вчора не вiрили, як я божився, як я присягався! Ви думали, що я похожий на других наших паничiв. Нi, Горпино КорнiПвно! Свирид Йванович не з такiвських. Не на те мене розуму багато в головi, щоб дурити дiвчат. Г о р п и н а. То було вчора, а це сьогодня. Коли так, то вибачайте менi, старiй бабi. Я, бачте, чула, як ви увивались коло моКП небоги Њвфросини, та вже собi iнакше мiркувала... Г о с т р о х в о с т и й. Горпино КорнiПвно! Хiба ж я слiпий? Хiба ж менi баньки бiльма заслiпили? Хiба ж я не бачу, що таке Њвфросина, а що таке Оленка? Гай, гай, милий боже! Вже б говорив хтось другий, а не ви, Горпино КорнiПвно! Г о р п и н а. Коли ви вже прийшли до мене з чесним словом, то й менi нiчого таПтись перед вами. Якби я була паничем, я б обминала Њвфросину десятою улицею. Дарма, що вона менi доводиться небога. Тiльки я в хату до Пх, вона вже задере до стелi носа та й нюхаК сволоки (передразнюК),_ взявшись у боки: "Тiтко! Од вас гнилицями тхне". Куди ж пак, який делiкатний носичок причепив господь до пики! Г о с т р о х в о с т и й. О, що носичок, то носичок! Певно, не такий, як у Оленки. Г о р п и н а. Такi носички, як у Њвфросини, тiльки коло байдакiв. Мабуть, у тих паничiв баньки на потилицi, що не бачать ПП носичка. Якби я оцими своПми руками взяла Њвфросину, я б Пй утерла того носа! Я б ПП приборкала. Г о с т р о х в о с т и й. Вiрю вам, вiрю, Горпино КорнiПвно! (Тихо.)_ Чи не бiсовоП ж п'яти баба! А що, як Њвфросина скинулась на цю свою тiточку! Але ж розум, але ж панський тон, але ж золото, золото! Ой-ой-ой, мiй милий боже! (ЗiтхаК. голосно.)_ А я прийшов до вас, Горпино КорнiПвно... Г о р п и н а. Щоб пирогiв наПстись? Г о с т р о х в о с т и й. Борони боже! Що це з вами! Я прийшов сватати Оленку, коли буде ласка ваша. Я знаю, що Оленка не спротивиться. Г о р п и н а. Оленка не спротивиться, а я то, може, спротивлюсь, бо маю своП норови й примхи. Г о с т р о х в о с т и й. То одженiть Пх чи свяченою водою, чи кропилом або чим там треба. Г о р п и н а. Еге! Бабськi норови не чоловiчi: не сплоха одженеш i кочергою, не то що кадилом. Чи не дурите ви нас, паничу? Г о с т р о х в о с т и й. Ой, Горпино КорнiПвно, Горпино КорнiПвно! Чи вже ж вам од бога не грiх? Чи вже ж ви менi й досi не ймете вiри? Але ж ваша дочка Оленка... то ж краса на ввесь КиПв. (Тихо.)_ Коли б прийшла, хоч подивився б на тi оченята! Г о р п и н а. Мою Оленку не грiх хвалити своПй матерi. Тiльки, бачте, раз те, що тепер паничi дурять молодих наших мiщанок, а друге те, що в вас, здаКться, нi перед собою, нi за собою! Еге так? Г о с т р о х в о с т и й. А чи ви ж лазили в моП кишенi? А що, як там так i забряжчать карбованцi? Г о р п и н а. Карбованцi чи забряжчать, чи нi, а п'ятаки, може, й забряжчать. ВИХIД 4 Г о с т р о х в о с т и й, Г о р п и н а i О л е н к а. Г о р п и н а. Де це ж ти в гаспида так барилась? Ти не знаКш, що тебе тут дуже треба. Г о с т р о х в о с т и й. (йде назустрiч Оленцi). _Мiй вам низенький поклiн i шанування! Де се ви так забарились? (ПодаК Оленцi руку.) _ О л е н к а. Добридень вам. Г о с т р о х в о с т и й. Доброго здоров'ячка, доброго здоров'ячка. Вся моя душа стрепенулась, як зачув я ваш янгольський голосок. Менi здаКться, що я слухаю найкращих дискантiв у концертi у семiнарiП, як зачую ваш голосок. Г о р п и н а. Та й умiК ж тобi прикласти й приказати - незгiрше, як наша Њвфросина. Ще й недавно познакомились з Њвфросиною, а вже перейняли од неП язичка... Г о с т р о х в о с т и й. То ще невiдомо, хто од кого перейняв язичка. (Гордо.)_ ВмiКмо ми говорити й без вашоП Њвфросинки. Ми не ходимо по хатах позичати розуму та язика. МаКмо доволi й свого. О л е н к а. Авжеж. Вже ви, мамо, наговорите: на вербi грушi, а на осицi кислицi. Г о р п и н а. А це що? Це так матерi? Це вже й ти, мабуть, учора позичила язичка у Њвфросини? Гляди лишень менi! Ще ти в моПй господi; я ще тобi втру носа... Г о с т р о х в о с т и й. Не встигнете, Горпино КорнiПвно, втерти носа, бо я прийшов до вас, Оленко, не з порожнiм ротом, не з пустими словами, а з словом розумним i вченим. Ви менi не йняли вiри вчора ввечерi, а от я i справдив своК слово; бо моК слово, слово Свирида Йвановича, не те, що слово якогось там Йоньки або Йваньки. Я прийшов до вас свататись. О л е н к а. То ви покинете Њвфросину? Г о с т р о х в о с т и й. Нехай вона сниться кому iншому, тiльки не менi. (Бере Оленку за руку.) _Я тiльки вас нiколи не покину: (Тихо.)_ Коли б чорт винiс оцю бабу з хати хоч на часок. Коли б хоч обняти ПП. Якi ж у неП очi! Так i печуть, так i голять, як аглицькi бритви. Хоч трохи пограюсь з гарною дiвчиною. О л е н к а. А я думала, що ви глузуКте з мене. Г о с т р о х в о с т и й. Борони боже! Чи то можна? Я без вас не можу жити. Лучче нехай мене винесуть на Щекавику, нiж я маю жити без вас. О л е н к а. Ой, яка я щаслива! Я нiколи не була така щаслива в матерi. Г о р п и н а. Оце! А чого ж тобi ще треба було в матерi? Оце так! Ще не встигла винести ноги за мiй порiг, а вже нахваляКться. Г о с т р о х в о с т и й. Хоч не винесла ноги за порiг, та швидко зовсiм винесе. Г о р п и н а. Куди ж пак! Стане великою панею! Г о с т р о х в о с т и й. А чом би пак i не панею? Та я вберу Оленку так, що Пй позавидуК не тiльки що Њвфросина, але найбагатiша купчиха! Я почеплю Пй на голову такого капелюха з бiлими стрiчками, таку коафюру, що вам i не снилося нiколи. О л е н к а. Лучче з червоними стрiчками. Яка там краса в бiлих стрiчках: i сорочка бiла, i капелюх бiлий i стрiчки бiлi. Г о с т р о х в о с т и й. I ваше личко бiле. А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку! О л е н к а. Я про шовковi сукнi нiколи й не думала! Вони менi нiколи й не снились! Г о с т р о х в о с т и й. Я вам куплю золотi сережки! Я вам ушкварю такi сережки, що перед ними i Њвфро-сининi потемнiють. О л е н к а. Я вже звикла думати, що менi не доведеться носити золотих сережок. Мати не справляють i не пускають заробити... Г о р п и н а. Як це ти говориш з матiр'ю? Крутить язиком, неначе в пансiйонi вчилась. Та я тобi... О л е н к а. Е, годi, мамо! Г о р п и н а. Цить, бо я тебе отим кошиком! Не пущу я тебе бiльше до Њвфросинки. Накадила вона тебе своПм ладаном. Г о с т р о х в о с т и й. Не сердьтесь, Горпино КорнiПвно! Не сердьтесь!.. Г о р п и н а. Цур тобi, пек тобi! Ти неначе собачоП блекоти наПлась. (Виходить.)_ ВИХIД 5 Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а. Г о с т р о х в о с т и й. (бере Оленку за руку). _Оленко! Щастя моК! Чи будете любити мене, виходити до мене щовечора? Бо я без вас не можу жити, не можу дихати, як не бачитиму ваших очей щовечора, як не держатиму вас за оцi ручки щодня, щогодини! О л е н к а. Втечу од матерi, а таки буду виходити до вас. Вже менi так осточортiло бiгати по городу з тими кошиками, так гризе мене мати, що менi й свiт немилий. Люди гуляють в недiлю, в празник, а менi нема нi празника, нi недiлi. Г о с т р о х в о с т и й. Дайте, Оленко, ради дня вашого сватання поговоримо про що веселiше. Оленко! Серце моК! Як я вас люблю! Дайте надивитись на вашi брiвки, на ваше личко... О л е н к а. Як гляну я на вашi очi, забуваю все своК горе! Я неначе знов народилась на свiт божий! Яка я тепер щаслива, яка щаслива! Як менi легко на душi! Я неначе вперше на вiку одпочила од роботи. (СхиляКться на плече Гострохвостому,)_ Г о с т р о х в о с т и й. (тихо сам до себе)._ Яка тепла в неП душа! Що то якби до сiКП душi, до сього личка та Њвфросинине золото, та Њвфросинину крамницю з крамом, та Њвфросинин розум, та Њвфросининi кучерi! Тут моК кохання... та... (голосно.)_ Красо моя! Серце моК! (ОбнiмаК Оленку.)_ ВИХIД 6 Г о с т р о х в о с т и й, О л е н к а й Г о р п и н а. Г о р п и н а (входить)._ Готуй лишень, Оленко, обiд, бо вже куми йдуть справляти день мого святого янгола. Г о с т р о х в о с т и й. (заглядаК в вiкно)._ Йдуть! Мабуть, сам бог Пх несе на повiтрi на крилах. Та й чимала ж череда суне! Г о р п и н а. Мене бог не скривдив кумами. Хвалити бога, не цураються мене, простоП, мого хлiба й солi. Г о с т р о х в о с т и й. Я й сам не люблю тих, що цураються хлiба й солi; я так ж_ люблю таких гордих людей, що Пм голови постинав би. ВИХIД 7 Т i с а м i, г о с т i й П е д о р я . В хату входять м i щ а н к и; деякi з кошиками, деякi убранi в празникову одежу. М i щ а н к и. Добридень вам, Горпино КорнiПвно! З днем вашого янгола поздоровляКмо вас! Дай вам боже, чого ви тiльки забажаКте собi з неба! А вашiй дочцi пошли боже гарного жениха. О л е н к а й Г о с т р о х в о с т и й осмiхаються. Г о р п и н а. Сiдайте ж, щоб старости сiдали в мене. Деякi сiдають. Г о с т р о х в о с т и й. (до гостей)._ Ой кумки моП, голубки моП, цокотушки моП! От пирiжки, так пирiжки у Горпини КорнiПвни! Недурно вас тут повнiсiнька хата! ЗнаКте й ви, де раки зимують! О д н а м i щ а н к а. Та й чи не жартливий же з бiса оцей язикатий панич, та ще й гарний! Не зачiпайте нас, бо як причепимось усi, то мусите нам ставити могорича! Г о с т р о х в о с т и й. А зачiпайте мене! Я дуже люблю, як молодицi мене зачiпають... але тiльки молодi, чорнобривi, такi, що тiльки моргни, та й... гм... М i щ а н к и. Хи-хи-хи! Оцей панич наговорить три мiшки гречаноП вовни! Хи-хи-хи! Весела мати родила вас, веселий i син вдався. Г о р п и н а (до гостей, що стоять)._ Але чого ж оце ви стоПте? Сiдайте ж у мене, будьте ласкавi. Сiдайте, кумо! Сiдайте, свахо! Сiдайте, кумасю! Прошу покiрно, кумко! Г о с т р о х в о с т и й. Та й кумiв же в вас. Мабуть, ви перехрестили ввесь КиПв. Г о р п и н а (кричить у дверi)._ Педоре! Педоре! А внось сюди столи! Розставляй столи, та серед хати, щоб нам було просторнiше балакати й пити. Г о с т р о х в о с т и й. От i я поможу. (Бiжить i з Педорею вносять один стiл, потiм другий i ставлять Пх серед хати.)_ Та повертайся, Педоре, так прудко, як я! Насилу волоче ноги! П е д о р я . За вами похопишся! Не В с i.м такi нiжки мати, якi бог дав пановi. Г о с т р о х в о с т и й. Але в цiй хатi язики! Зiбрались з усiх Кожум'якiв. О д н а м i щ а н к а. Ще й з Либедi прибули на помiч, хи-хи-хи! Г о р п и н а. Чого це ти, Оленко, стоПш, неначе привезена невiстка! Застеляй столи та подавай пляшки та чарки. Вже моП кумочки та й заскучали. Г о с т р о х в о с т и й. Ой-ой! (ЗiтхаК.)_ Ще й як заскучали без чарочки! Г о р п и н а. Як я буду йти замiж, то вiзьму вас собi за свата. Г о с т р о х в о с т и й. Еге! Добре! За сваху! А я вам подам решетом води, як ви будете сидiти на посадi. Г о р п и н а (вдаривши кулак об кулак)._ Отже ж нiяк не переговориш оцього панича, Пй-богу, не переговориш. Г о с т р о х в о с т и й. То покличте на помiч з десять кумiв, то, може, й переговорите. Педоре! А де ж пироги! Ке сюди пироги! Та чи В с i., бо я й знаю, скiльки Пх усiх у макiтрi: п'ятдесят, ще й шiсть. М i щ а н к и. Ха-ха-ха! Пй-богу, знаК, скiльки пирогiв у макiтрi! П е д о р я . Та тут панич лазили, як кiт, по горшках. Г о р п и н а. Геть собi, йди до печi. _Ще й вона! Вип'Кмо ж по чарцi за живих й за мертвих! (НаливаК й п'К.)_ Щоб живим жити й не вмирати, а помершим, коли померли... ет... (махаК порожньою чаркою)._ Г о с т р о х в о с т и й. Бодай не встали... В с i. Ой, хто видав так говорити! Це з великого розуму та в голову заходите! Оце так! Г о р п и н а. Глядiть лишень, ви, великорозумнi! Говорiть, та не проговорюйтесь! Мертвi лежать на Щекавицi та нiкому не шкодять, а живi часом дуже й дуже шкодять. Г о с т р о х в о с т и й. (наливаК чарку)._ Про мене, вип'Кмо й за здоров'я мертвих. Пошли, боже, з неба, чого нам треба! Помершим чарка, а нам горiлка! (ВипиваК.)_ Г о р п и н а ходить кругом стола i наливаК всiм Мiщанки випивають i приказують. О д н а м i щ а н к а. Даруй же, господи, цей празник проводити, будущого року дiждати. Д р у г а м i щ а н к а. Щоб ми дiждали в доброму здоров'П пити за куму й на будущий рiк, як тепер п'Кмо живенькi та здоровенькi. Г о с т р о х в о с т и й. (наливаК й приказуК до чарки)._ А звiдкiль ти? - 3 Ромна! - А бiлет К? - Нема.- В тюрму шельму! (Разом вливаК чарку в рот. До однiКП мiщанки.)_ Чого ж ви сидите та не кидаКте в тюрму безбiлетних бродяг? М i щ а н к а. Я не лихого роду. ВИХIД 8 Т i с а м i й б у б л е й н и ц я М а р т а. М а р т а (входить з кошиком на руцi)._ Добридень вам, Горпино КорнiПвно! Ой, вибачайте менi, кумцю-голубцю! Бiгала з бубликами та трохи не пробiгала ваших святих iменин. Насилу згадала! Г о с т р о х в о с т и й. А таки не пробiгала, згадала. Б у б л е й н и ц я. Авжеж! Чи то можна поминути хату моКП дорогоП кумоньки. (ЦiлуКться тричi з Горпиною.)_ Поздоровляю ж вас, моК серце, з вашими iменинами. Дай вам боже з неба, чого вам треба, чого тiльки ви просите в бога. Добридень вам, Оленко! (ЦiлуКться.)_ Добридень вам, сусiдки! (ЦiлуКться з гiстьми.)_ Г о с т р о х в о с т и й. А зо мною i не можна цiлуватись? Коли цiлуКтесь, то цiлуйтесь зо всiма пiдряд. Б у б л е й н и ц я. Хiба ж ви кума, щоб з вами цiлуватись? А я оце забiгала до сусiди та випила по чарцi, а це з гостей та знов у гостi! Г о р п и н а. То й добре! Сiдайте ж, будьте ласкавi! Б у б л е й н и ц я. Еге! Де вже там сидiти! Менi аж танцювати хочеться, так весело було в сусiди! В с i. То й танцюй, а ми подивимось! Б у б л е й н и ц я (приспiвуК)._ Уберусь я, молоденька, в новенькi сап'янцi, Та винесу бублички на базар уранцi. Бублички гарячi, Бублички свiжi, Бублички з маком, Бублички з таком, Бублички з яйцями! Г о р п и н а (з чаркою)._ От люблю за веселий звичай! От люблю! (ЦiлуКться.)_ Сiдайте ж. ВИХIД 9 Т i с а м i _й б а ш м а ч н и ц я. Б а ш м а ч н и ц я О р и н а (входить з кошиком). _Добридень вам, iмениннице! Поздоровляю з iменинами! А я оце йду в лавку з черевиками та згадала, що в сiй хатi сьогоднi горiлочку п'ють, та й забiгла на часок. Нате й мене, нате й мiй глек на капусту! Г о р п и н а. Спасибi, моК серце! Спасибi, що згадала мене, стареньку куму. Г о с т р о х в о с т и й. Iще кума! Мабуть, у вас на В с i.м свiтi нема людей, та все куми. Вашими кумами можна на Днiпрi греблю загатити й Чорторию закидати. Г о р п и н а. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова. Г о с т р о х в о с т и й. Нехай всохне; чорт його бери! Б а ш м а ч н и ц я. Ой, як у вас весело та людно! (СпiваК.)_ Дивiтеся, чоловiки, Якi в мене черевики. Це ж менi панотець покупив, Щоб хороший молодець полюбив. А панчохи панiматка дала, Щоб я гарна молодичка була. Гоп, чук, чуки, чуки! Гарнi в мене черевики, Бо я панського роду, Не ходила боса зроду ! Полюбив мене дяк Чорти батька зна як! Купив менi черевички, Закаблучки не так. Черевички невеличкi, За цiлого п'ятака, А щоб же я, молоденька, Вибивала тропака. Гоп, чук, чуки, чуки! Гарнi в мене черевики, Бо я панського роду, Не ходила боса зродуi (ПританцьовуК.)_ Г о р п и н а. Ой веселi ж моП iменини! (Бере чарку в руки.)_ Даруй же. боже, щоб моП iменини щороку були такi веселi. Кумо МеропiК, чом ти не п'Кш? Вже й видно, що печерська кума, бо вся в чорному, мов черниця. Чи не присвятили тебе печерськi ченцi? Випий-бо, кумцю! М е р о п i я (бере чарку й одходить на перед сцени, Тихо)._ Ой лишечко моК! Ой грiх мiй! Як же тут на Подолi грiшно живуть! Що ж то скаже отець Модестiй, як, борони боже,- довiдаКться про це грiховне гульбище? Г о р п и н а. Випивай-бо, кумо МеропiК! Не шепоти так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другi руки. М е р о п i я. Ой, боюся грiха! Спокушають мене куми. Г о р п и н а. А ви, кумочко Магдалино, чого сумуКте? Чи не скучили за своПм Печерським? Випийте, прошу вас. (ПодаК чарку.)_ М а г д а л и н а (виходить на перед сцени з другого боку)._ Ой боже мiй! Согрiшила я, багато нагрiшила!.. Що ж то скаже преподобний отець Пахомiй, як довiдаКться про се грiховне зборище! М е р о п i я (тихо)._ Що ж то скаже отець Модестiй! Та вiн же накладе на мене покуту на мiсяць, як тiльки признаюсь! Хiба не признаюсь: сама закаюсь пити... М а г д а л и н а (тихо)._ Ой отче ПахомiК! Помолись за мене, грiшну, бо не видержу. Куми спокушають, як тi чорти. Вип'ю та й признаюсь Пахомiю. Що бог дасть, те й буде. Г о р п и н а. Та пийте-бо, ви, черницi печорськi! Що ви там нашiптуКте? М е р о п i я й М а г д а л и н а. Та вже нiгде дiтись! Треба випити. Г о р п и н а (тягне набiк бублейницю)._ Чи знаКте, серце кумасю, що я сьогодня два празники справляю: iменини й заручини. Отой красунь, то жених моКП Оленки. Тiльки, серце кумо, не кажiть нiкому, бо, може, ще з того сватання весiлля не буде. (ЦiлуКться.)_ Б у б л е й н и ц я. Нiкому, нiкому й слова не скажу. Хiба ж я дурна чи навiсна! Борони боже! Г о р п и н а одходить. Б у б л е й н и ц я кличе б а ш м а ч н и ц ю набiк. Б у б л е й н и ц я (тихо)._ Чи ти знаКш новину? Оцей гарний та язикатий панич сьогодня заручився з Оленкою. Тiльки нiкому, нiкому не кажи. Борони тебе боже! Такий приказ, бач. Б а ш м а ч н и ц я. Не скажу, не скажу нiкому. Побий мене хрест святий, коли скажу. (Башмачниця кличе Магдалину.)_ Ой, серце кумо, що я чула! М а г д а л и н а. А що? Скажи, кумо, скажи! Б а ш м а ч н и ц я. Оцей панич сьогодня заручився з Оленкою, тiльки нiкому не кажи, щоб нiхто не знав. ЧуКш? М а г д а л и н а. Оце! Чи я дурна, чи я мала, щоб рознесла, як сорока, на хвостi! Тiльки ти та я знатимемо, а бiльш нiхто, анi душа. (Кличе Меропiю.)_ Чи ви, кумо, знаКте, за що це ми п'Кмо могорич? М е р о п i я. Мабуть, за душу покiйного Скавики Горпина справляК поминки. М а г д а л и н а. Де там поминки! Отой панич посватав сьогодня Оленку. М е р о п i я. Ой господи! А я думала, що це разом з iменинами й поминки, бо як прийшла в хату, то нiби ладаном запахло. М а г д а л и н а. Та то, кумо, од вашоП одежi пахне ладаном на всю хату; нiкому ж не кажiть. М е р о п i я (сумно)._ Про мене там! За всi. голови! Байдуже менi! (Меропiя шепче на вухо сусiдi, сусiда другiй кумi i т. д.)_ Г о р п и н а. Що це ми сидимо, пхаКмось коло стола, наче овечки! Сядьмо, куми, долi! Б у б л е й н и ц я. I я затого не всиджу на стiльцi, аж коливаюсь. Педоре! Давай килима! Сядьмо, куми, долi на килимi, щоб було не високо падати, бо Меропiя вже коливаКться, як жид з богомiллям коло вiкна. П е д о р я стелить килим долi. Б у б л е й н и ц я бере стiльчик, ставить серед килима. Б у б л е й н и ц я. Ви, свята iмениннице, сiдайте посерединi на стiльчику, а ми сядемо долi кругом вас. Горпину садовлять на стiльчику. В с i сiдають кругом неП. Г о с т р о х в о с т и й скидаК сюртука й собi сiдаК. Б у б л е й н и ц я. Ви, Горпино КорнiПвно, наше сонце, а ми вашi яснi зорi. Г о с т р о х в о с т и й. Бувають усякi зорi. Яснi зорi, та не всi.. В с i. Ви, iмениннице, наше ясне сонце, а ми вашi зорi. Г о с т р о х в о с т и й. А мене ж куди приткнете? Нехай я буду хоч мiсяцем. В с i. Вам на небi нема мiсця. Г о с т р о х в о с т и й. Ой не вгадали! Не вам те знати! Г о р п и н а (з чаркою в руцi)._ Куми моП, любi моП! Заспiвайте менi, прославте мене, свою куму, Горпину Скавичиху. Нехай я трохи заплачу. В с i (спiвають)._ I лiд трiщить, i комар пищить, А то кум до куми порося тащить. Кумцю, голубцю! Звари менi порося, Звари менi порося, щоб i юшка була! I юшечка, i петрушечка. Кума моя, люба моя, моя душечка! Г о р п и н а. Ой, не спiвайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу. (ВтираК сльози)._ Так мене розжалобили, так розжалобили! (Тягне Меропiю до себе й цiлуК ПП.)_ Спасибi вам, що ви мене не забуваКте та не цураКтесь мого хлiба-солi. Поки жива на свiтi, не забуду вас; буду за вас щоранку, щовечора молитись богу, подам за вас часточку в Братському монастирi. М е р о п i я. Помолiться, Горпино КорнiПвно, за мене, грiшницю; вже ж я сьогодня нагрiшила, так нагрiшила (складаК руки до бога),_ що не знаю, чи й простить менi отець Модестiй. Г о с т р о х в о с т и й. I за мене не забудьте подати чарочку, бо й я так нагрiшив, так нагрiшив! Не знаю, чи простить мене... гм... не знаю, й хто там прощаК. Г о р п и н а. А хто видав передражнювати? _Хто _видав кривитись? Глядiть лишень, бо я вас так поскубу за чуба! Г о с т р о х в о с т и й. То й скубiть, та скубiть добре,- бо К за вiщо поскубти. Патли добрi. Г о р п и н а. Розтривожили ви мене пiснями. Плачу я, що мене моя рiдня цураКться, небога Њвфросинка мене цураКться; не бажають вони менi щастя-долi, коли не прийшли покуштувати моКП хлiба-солi. Ой господи! Ота менi Њвфросинка... Та що й казати... коли вона менi небога. Грiх менi осуждати, та ще й свою родину. М е р о п i я й М а г д а л и н а. Ой господи! Який-то тепер свiт настав: брат встаК на брата, сестра на сестру. Г о р п и н а. Небога Њвфросинка на рiдну тiтку. Нехай уже бог скараК ПП за мене, смиренну рабу божу. В с i. Нехай уже ПП господь покараК, коли вона така. Г о р п и н а. Нехай ПП курка вбрикне. Вона менi не небога, а я Пй не тiтка однинi й довiку. Анахтема! Анахтема! Анахтема! В с i. Анахтема! Анахтема! Анахтема! Г о р п и н а. Оце згадала таке смутне та й засмутилася! Б у б л е й н и ц я. I треба було згадувати в такий день! Коли б у мене така небога, то я б на неП пху! Та й годi. Г о р п и н а. То й я на неП пху! В с i. Пху-пху-пху на неП, сатану, та й будьмо знов веселi! Цур Пй, пек Пй, коли вона одцуралась од роду. Б у б л е й н и ц я. Њ i в мене, признатись, така родичка, та... не хочеться тiльки розказувати, та ще й при людях. А!.. аж язик свербить... В с i. Та кажи, кажи! Нащо жалувати таких псяюх. Б у б л е й н и ц я. Та розказала б, та, як-то кажуть, стiни слухають. Г о с т р о х в о с т и й. Педоре! Вiзьми кочергу та повигонь стiни з хати. Б а ш м а ч н и ц я. Я вже знаю, про кого мова мовиться. Це в наше вiкно камiнь ударив. Б у б л е й н и ц я. Не знаю, може, в ваше. На злодiКвi шапка горить. Що ж робити, коли ваш рiд такий удався, бо то з вашого кодла. Б а ш м а ч н и ц я. З нашого кодла? А яке ж наше кодло? (СхвачуКться з мiсця.) _ Б у б л е й н и ц я. Та таке ж... Б а ш м а ч н и ц я. Та яке ж? Кажи! Б у б л е й н и ц я. Не чiпляйся, Орино, бо й скажу. Так i крикну на всю хату. (ВстаК з мiсця.)_ Б а ш м а ч н и ц я. Про мене, крикни не то що на всю хату, i на всю улицю, бо я тебе не боюсь, бо я тебе не злякаюсь. Б у б л е й н и ц я. Ба злякаКшся, як скажу, бо вже твiй рiд отут менi сидить у печiнках. То ваше кодло! Такi ви всi., не тiльки ваша Степанидка. Б а ш м а ч н и ц я. То ми В с i. такi? То й я така? Б у б л е й н и ц я. Та й ти така. I твоя мати була така! Б а ш м а ч н и ц я. Та й моя мати була така? Яка ж була моя мати? Б у б л е й н и ц я. Хiба ж не знаКмо, яка була твоя мати? Та твою ж матiр били жиди на улицi патинками по мордi. Твоя мати в острозi сидiла. Б а ш м а ч н и ц я (кидаКться до бублейницi), _Мою матiр жиди били патинками? Моя мати в острозi сидiла? Хто бачив? Хто докаже? Б у б л е й н и ц я. Я докажу! Б а ш м а ч н и ц я. Ба не докажеш! Б у б л е й н и ц я. Ба докажу! Б а ш м а ч н и ц я. Ба брешеш, не докажеш. Б у б л е й н и ц я. (наближаКться)._ Ба не брешу, бо докажу! Бреши сама з собаками. Б а ш м а ч н и ц я. Ой, люди добрi! Хто чув, хто бачив, щоб моя мати сидiла в острозi? (Пiдходить до кожноП мiщанки й питаК.)_ Ти бачила, як сидiла моя мати в острозi? М i щ а н к а. Нi. Б а ш м а ч н и ц я. (до другоП мiщанки)._ А ти докажеш? М i щ а н к а. Нi! Б а ш м а ч н и ц я. (до третьоП)._ А ти докажеш? М i щ а н к а. Нi, не докажу! Б а ш м а ч н и ц я. (до Горпини)._ А ви докажете? Г о р п и н а. Нi, не докажу! Б а ш м а ч н и ц я. (питаК усiх i обертаКться до бублейницi з кулаками)._ Що ж ти менi кажеш, що моя мати сидiла в острозi, коли нiхто не докаже? Що ж ти, сяка-така, обговорюКш мою матiр i всю нашу рiдню? Б у б л е й н и ц я. Присягаюсь i божусь, падаю на колiна до братськоП богородицi (падаК на колiна),_ що твоя мати сидiла в острозi, що твою матiр били жиди патинками по мордi. Б а ш м а ч н и ц я. Падаю на колiна (стаК на колiна),_ присягаюсь i божусь, що ти брешеш, що