я. Бери. - Нi. Я ще пирiг з яблуками отакенний i варення блюдце. Бери ти. - А я два пироги, I цiлий глечик молока, i склянку сметани, i ще й сиру, i... - А я ще млинцiв, i грушок-гниличок, i.. Нашi снiданки збiльшувались i збiльшувались. Якби Пх скласти, то вийшов би вже, мабуть, денний рацiон слона. Кiнчилося тим, що Ява вiд бiльшоП половини дуже ловко вiдкусив маленький шматочок, i гаким чином "порцiП" зрiвнялися. Ми намагалися смоктати цукерку якомога довше, але через кiлька хвилин у ротi вже й смаку не лишилося, Псти захотiлося ще дужче. I Псти й пити Особливо пити. Незабаром ми навiть забули про голод. Пити, лише пити хотiлося нам. Отепер тiльки вiдчули ми себе по-справжньому нещасними. Ледь ворушили ми пересохлими губами. Сонце почало сiдати, наближався вечiр. Ми з жахом думали про своК майбутнК. I раптом ми почули... пiсню. Три дiди, три дiди полюбили бабу, А четвертий манюсiнький причеиився ззачу. - виводив хтось хрипло й гугняво у два голоси. Нас аж угору пiдкинуло, мов на пружинах. Люди! - Гей! Гей! - скрикнули ми i замовкли, прислухаючись. Нам здалося, що пiсня, яка нiбито наближалася, почала трохи вiддалятися. Трьом дiдам, трьом дiдам баба дулi тиче, Четвертого, маленького, за чуприну смиче... I тодi ми, забувши про все на свiтi, кинулися, ламаючи кукурудзу, на пiсню i одчайдушне закричали: - Люди! Пождiть! Людоньки! Сюди!.. -I здаКться, я навiть вигукнув оте ганебне "Рятуйте!" - я точно не пригадую. Пiсня припинилася. - Людоньки-и-и-и! Пiдождi-i-iть! - проверещали й замовкли, чекаючи вiдповiдi. I десь зовсiм уже недалеко почулися голоси: - Гу-ук-аК хтось... - А, пiшли! - НК! Кр-ик-чить хтось... Щоб я бога не бачив! Ми так i присiли. Лишенько, та це ж Бурмило! I Книш. - Та пiшли! - каже Книш. - То хтось балуКться. - НК, не балуКться. "Рятуйте" кр-ик-чить... Агов! Хто тут К? Де ви? - загукав Бурмило. Ява глянув на мене i приклав палець до губiв: "Цс!" Та було вже пiзно. - Тут! - писнув я. Воно якось само вирвалось, мимохiть. Кукурудза над нами розсунулася, i ми побачили червонi пики Книша й Бурмила. - Го-го! Дак це ви?! Голубчики! - розплився у Кхидно-радiснiй посмiшцi Книш i пiдморгнув Бурмиловi. - Що я тобi сказав. I заблудилися? У кукурудзi? Га-га-га-га! Го-го-го! Ге-ге-ге! Вiн аж удвоК згинався, тримаючись за живiт, так реготав. Бурмило смiявся не пiдряд, а через певнi вiдрiзки часу. Вiн був п'янiший за Книша. Смiх у нього булькотiв десь глибоко всерединi, а назовнi виривався невеликими порцiями, як пара з чайника, що тiльки-тiльки закипаК: - Ги-ш... ги-ш... ги-ш!.. - Ех, ви... ш-шмаркачi! - нареготавшись, сказав Книш. - Ну, хапайтесь ондо за дядьковi штани та мiцно держiться, бо знову загубитесь. I, обнявши Бурмила, вiн повернувся до нас спиною. РОЗДIЛ XII "Не зви мене бiльше - Ява, зви мене - Кукурузо!" Я iду в сiльмаг. Мене мати послала. По олiю! Це на другий ранок пiсля тоП трагедiП в кукурудзi. У сiльмазi i бiля сiльмагу повно людей - сьогоднi недiля. Хто щось купуК, хто пиво п'К, хто просто балакаК, насiння лускаючи. Сiльмаг у нас проти клубу - тут завжди збiговисько, а в недiлю й поготiв. Помiтивши мене, люди враз починають усмiхатися, перешiптуватися, переморгуватися. А дiд Салимон каже: - А, здоров, хлопче! Щось я тебе давно не бачив? - Та його ж не було в селi, - пiдкидаК Гриць Чучеренко. - А де ж? - "дивуКться" дiд Салимон. - Таж у кукурудзi блукав... тиждень чи два. - Гга-га-га! - реготом вибухнув сiльмаг. Тут i продавець дядько Кузьма не витримав, собi встряв: - Ми недавно компаси одержали... Не треба? - Га-га-га! - Го-го-го! - Ги-ги-ги! - От хлопцi! - От артисти! - I кiна не треба! - Ге-ге-ге! - Гу-гу-гу! Взяв я олiю i прожогом на вулицю. А за мною слiдом регiт котиться. Хто не зустрiнеться, слово кине: - Привiт кукурузнику! - Здоров, козаче! - Наше вам вiд королеви полiв! Може, хто й просто так вiтаКться, а менi здаКться, що глузливо, насмiшкувато. I, може, хто десь смiКться зовсiм з iншого приводу, а я все на себе приймаю. Бiля клубу здоровеннецька реклама кiнофiльму "Тарас Шевченко" (сьогоднi йтиме). Намальовано, як проганяють крiзь стрiй солдата. I враз здаКться менi, що оживають тини обабiч, висмикуються лозини з них, шпiцрутенами свистять у повiтрi. I горщики, макiтри на тинах - уже не горщики й макiтри, а солдатськi голови в безкозирках... Як той солдат, бiжу я крiзь стрiй - вулицею... Вскочили ми в халепу. Це кiлька днiв смiятимуться, не менше. Хоч на вулицю не виходь. У нас такi! Занiс я олiю, пiшов до Яви одвести душу. Зустрiв його у садку - вiн до мене якраз намiрявся. - Здоров, Павлушо! - серйозно-серйозно сказав вiн. - Я до тебе. - Здоров, а я до тебе! - Попрощатися йшов, - одвiв убiк очi Ява. - Що, посилають кудись? - здивувавсь я, - Та-а! - махнув рукою Ява - Зовсiм з дому тiкаю. - Куди?! - На який-небудь безлюдний, необiтаКмий острiв. - Тю на тебе, дурний! Мелеш таке, що й купи не держиться. Де ти вiзьмеш той острiв? Тепер таких островiв i не буваК. - БуваК. То ти не знаКш. - Як же ти втечеш, коли ми й до моря з тобою не змогли доПхати? Тебе ж на першiй станцiП зловлять. - А я й не пiду на станцiю. Нащо менi станцiя? - А що? - У плавнi подамся. Скiльки там островiв, необiтаКмих... - Але як же ти там житимеш? Пропадеш же, як руда миша. Пам'ятаКш, як Гунька пропав? Жив у нашому селi колись пришелепуватий Гунька. Приплентач. Без роду i племенi. Нiхто не знаК, як вiн до села прибився. Взимку ходив босий, без шапки. Старi баби його святим вважали. Тихий був, нiкого не зачiпав. Ходить собi по селу i смiКться: "Ги-ги... ги-ги". Любив у плавнях блукати. Як заповiтриться - два днi нема. Потiм вергаКться худий, голодний, зарослий рудою стернею. Навiть узимку в плавнi ходив по льоду. У великий мороз пiде, розкладе на островi величезне багаття: люди вже думають - плавнi горять. Приходить: "Ху, - каже, - натопив. Тепер у селi тепло буде". Два роки тому пiшов Гунька у плавнi, i чи i о вiн дiйсно загинув, втонув деси у болотi, чи просто подався з села - так нiхто й не знаК. Бiльше його не бачрiли. - Невже хочеш пропасти, як Гунька? - повторив я. - Не припаду, - впевнено сказав Ява i витяг з-пiд сорочки книжку. - От жив же чоловiк на безлюдному островi - i нiчого Не пропав. - Що за книжка? - питаю. - "Пригоди Робiнзона Крузо". Читав? - Не пам'ятаю... Може, й читав. Що це за Кукурузо? - Крузо, а не Кукурузо, чудило. Дуже iнтересна книжка. - Книжка книжкою, а плавнi плавнями. Ти краще подумай. - Я вже думав. I вирiшив остаточно. Ти мене знаКш. Я тiльки хочу, щоб ти менi трошки допомiг. Я був обеззброКний. Раз людина звертаКться до тебе за допомогою, одмовляти ПП - свинство. - I надовго ти збираКшся на той острiв? - Робiнзон пробув на безлюдному островi двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв, - зiтхнувши, сказав Ява. - Ого-го! - аж рота роззявив я. - Це ж скiльки тобi буде? Сорок з гаком. Це ми вже всi школу покiнчаКмо й iнститути. Карафолька академiком стане, Гребенючка агрономом. Я льотчиком, якщо вийде. А ти... - Що ж поробиш, - знову зiтхнув Ява. - Слухай, а хто ж буде за Книшем i Бурмилом стежити? Хто буде Пх викривати, виводити на чисту воду? Може ж, вони справдi небезпечнi шпигуни й злочинцi? Га? Ти що - забув оту таКмничу розмову? I акваланг? I торт, i все iнше? Забув? Ява враз почервонiв, наче я його спiймав на гарячому. Я вже торжествував, думав, що вiн зараз вiдмовиться од своКП затiП. Але вiн сказав: - Нi, нiчого я не забув. Та доведеться тобi самому стежити за ними й викривати Пх. Ти хлопець смiливий, сам впораКшся. I станеш знаменитим. I про тебе в газетах напишуть, i по радiо, i по телевiзору... А я не можу тут бiльше жити. Не можу. Переекзаменовка... та ще й ця кукурудза. Через кiлька днiв приПде мати i... хоч на край свiту. Я зiтхнув. - А може, все-таки не тiкатимеш? Якось перебiдуКш. - Нi, раз я вирiшив - усе! - А хай би сказився той Кукурузо, що напутив тебе на острiв тiкати. Так це ми в дитинствi бiльше й не побачимось? - з вiдчаКм сказав я. - З ким же я у цурки-палки гулятиму? З Карафолькою? Спасибi вам! Ява, зморщивши лоба, дивився на мене - щось мiркував. I, помовчавши трохи,сказав: - Чому це не побачимось? Ти Кдиний знатимеш про острiв. I приПжджатимеш iнколи... Робiнзон теж не зовсiм один був. Потiм вiн урятував дикуна П'ятницю i удвох з ним жив. Так що... - Виходить, я буду в тебе дикуном, - уже веселiше сказав я - Вiн, значить, герой... А я, значиться, дикун. От Кукурузо! - Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо. - То вiн був Крузо, а ти - Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм'я. Пiсля вчорашнього... - А що! Може, це ти й непогано придумав. Кукурузо! Звучить! Га? ЗнаКш що! Так ти не зви мене бiльше Ява, зви мене Робiнзон Кукурузо. Хай так i буде. Домовились? Так Ява перестав бути Явою, а став Робiнзоном Кукурузо Видно, на роду вже йому було написано носити вигаданi iмена. Так що запам'ятайте добренько, далi я зватиму його Кукурузо. РОЗДIЛ XIII ШукаКмо острiв - Так ти що - сьогоднi хочеш уже й утекти на острiв? - спитав я. - Ех, який ти бистрий! "Сьогоднi!" - розсердився Кукурузо. - Треба ж спершу вибрати пiдходящий безлюдний острiв, а тодi вже тiкати. - А що там вибирати? Висадився на будь-який i живи. - Тобi - звичайно. А менi двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв жити. ДумаКш - легко? - Та я хiба що, можна й вибрати. Хоч зараз. ПоПдемо? - Трохи згодом. Через годину. Як дiд у сiльмаг пiде. - А що ти взагалi дома скажеш, як тiкатимеш? Вони ж хвилюваться будуть. Все село на ноги пiднiмуть. Шукатимуть Я собi уявляю! - Звичайно ж, я не скажу: "Дорогi родичi, я тiкаю вiд вас на безлюдний острiв. Бувайте здоровi. Пишiть". Це ж комедiя. Нiхто ж так на безлюдний острiв не тiкаК. Матерi й тату взагалi нiчого не доведеться говорити. Вони в КиКвi. А дiдовi я щось придумаю. Скажу, наприклад, що до тiтки Ганни у Пiски пiду. Там же i Яришка зараз гостюК. Щось вигадаю... Щоб панiку не пiднiмав. - А потiм що? Як мати приПде i як довiдаються, що ти зник? - А менi що - хай шукають. Аби не знайшли. Гуньку теж, пам'ятаКш, три днi шукали, а потiм кинули. I нiчого. Тепер рiдко хто й згадуК. Так i мене... - тут голос у Кукурузо затремтiв. Мабуть, думка про те, що його забудуть, була все-таки гiрка йому. I вiн поспiшив перевести розмову на iнше: - Головне; острiв треба хороший надибати. Щоб i мiсце рибне було, i дичина щоб... - А ти й рушницю братимеш? - Аякже. У Робiнзона було навiть кiлька рушниць. Але я й з одною своКю берданкою не пропаду. Ти ж знаКш мою берданку. Б'К, як скажена. Навiть краще дiдового "Зауера". Це вже Кукурузо перебiльшував. Та я не став сперечатися - хлопець на двадцять вiсiм рокiв на острiв тiкаК, хай потiшиться. Торiк дiд подарував йому на день народження берданку i почав брати з собою на полювання. Кукурузо дуже пишався i своКю одностволкою, i тим, що ходив на справжнК полювання. Я заздрив йому i теж мрiяв про рушницю, але в мене ПП не було. В сiнях почувся кашель, рипнули дверi, i у двiр вийшов дiд Варава. Глянув сердитим оком на нас i сказав: - Я у сiльмаг на хвилинку. Глядiть менi тут! - Та ми нiчого. От тiльки на рiчку, може, скупатися. Бачте, спека яка, - прохальним тоном сказав Кукурузо. - Вроки, вроки треба вчить, а не купатися. ДвоКшник! - буркнув дiд i, крекчучи, переступив через перелаз. Я з сумнiвом глянув на Кукурузо. - Нiчого, пiдем, - тихо сказав вiн. - Я знаю ту "хвилиночку". Зустрiнуться бiля сiльмагу з дiдом Салимоном i години зо три пропатякають, не менш. Хоча нiчого дивного й не було в тому, що ми Пдемо на човнi в плавнi (скiльки разiв Пздили i рибу ловить, i просто кататися), нi в кого нiякоП пiдозри не могло виникнути, але ми пробиралися до рiчки крадькома, весь час озираючись. I жодним путящим човном не скористалися. Хоча всi вони були припнутi бiля берега, i нам не заборонялося брати Пх - тут i мого батька човен був, i дiдових Варавиних аж троК (довбанка i двi плоскодонки). Ми розляглися i перепливли на той бiк на пiщаний острiвець, де за великим кущем верболозу лежала ота гнила, зношена, як старий черевик, нiчия плоскодонка, з якоП ми думали зробити, але так i не зробили пiдводного човна i на якiй тонув Ява. Ми ПП пiсля того зашпаклювали, просмолили, i вона хоч i пропускала все-таки воду, але не тонула: як не забувати вичерпувать, можна плисти. Тут же пiд човном лежало довге потрiскане весло, яке ми позичили в дiда Варави. Вiн i не помiтив - у нього в сараП щось з десяток весел валяКться: i короткi - для довбанки, i довгi - для плоскодонок. У нас же, знаКте, як на плоскодонках Пздять? Навстоячки. СтоПш на кормi (або й на носi) i то з одного боку, то з другого пiдгрiбаКш. Тому й весло довге. Так гребти - вмiти треба. Як не вмiКш, можеш тiльки - беркиць! - i годуй ракiв. Ну, ми з Кукурузо змалку вмiли - нам не страшно. - Черпака не забудь, бо висьорбувать доведеться. Бач, тече все-таки, калоша стара, - сказав Кукурузо. Одiпхнулися ми й поПхали. Обiгнули острiвець - i вже в очеретах. Вузенькою стружкою пливемо. Гребе Кукурузо - хоч i я добре вмiю, але вiн бiльший мастак. Гребе тихо, обережно - пильнуК. Стружка звивиста, весь час завороти. Як гребонеш дужче, нiж треба, - разi - i човен уже носом в очерети залiз. Од-пахайся потiм назад, виймай носа - морока! Добре гребе Кукурузо - нi разу в очерети не вгнався. Я лежу на носi, дивлюсь у воду. Вода прозора-прозора - геть до самого дна видно: водоростi, латаття, корчi. I навiть видно, як риби шмигляють. Iнтересно! Все далi й далi заглиблюКмося ми у плавнi. Несподiвано за поворотом вiдкрилося широке плесо. Гладiнь - анi зморшки. Бiлi й жовтi лiлiП розкиданi - як на картинi. Посеред плеса двi пiрникози плавають. Вгледiли нас - i нема. Так швидко пiрнули, нiби й не було. Тiльки рiвне плесо. Аж гульк - метрiв за двадцять - наче й не вони, а iншi... Знову ми в стружку заПхали. Ш-ш-ш! С-с-с! Ш-ш-шi Качки пролетiли. Мисливський сезон не почався, i ще не ляканi качки хмарами лiтають над нами. - От би рушницю! - каже Кукурузо. - Ага, - кажу я. Пливемо. ' - Ондо той кiзяк, бiля якого я затонув, - гiрко мовив Кукурузо. - Тьху! - плюнув я в той бiк. Ми знов випливли на плесо, досить-таки величеньке, по якому навiть гуляли бурунистi хвилi (бо якраз знявся вiтер) - як по справжньому морю. Це було вже п'яте плесо, яке ми пропливли. I островiв ми вже минули чи не з десяток. Я щоразу питав: "Може, оцей? Чи оцей? Гарненький же безлюдний острiв. Те, що треба". Але в Кукурузо була своя думка, i всi острови вiн позабраковував. З рiзних причин. Той був занадто маленький - нiде розгулятися. В того береги дуже очеретом поросли - до води важко добиратись. На тому дерев нема-де ж дрова брати для вогнища? - I так далi. I от перед нами новий острiв. Нiби суцiльна зелена купа: кущi верболозу, плакучi верби i деiнде тополi вкрили його майже весь. Береги заросли очеретом не цiлком - К виходи до води. Чисте плесо з трьох бокiв омиваК острiв. - ЗдаКться, воно, - сказав Кукурузо. - Давай пристанемо. - Давай, - з радiстю вигукнув я, бо менi вже набридло шукати. Ми пристали. Острiв був чудовий. Нiби спецiально створений для такого дiла, яке задумав Кукурузо. Дерев багато i сухого гiлля - на двадцять рокiв топити. В очеретах, навiть зараз чути, - качки крячуть. Значить, дичини повно. На чистоводдi попiд берегом риба скидаКться, сама в юшку проситься. Посеред острова галявина: не те, що в цурки-палки, - у футбола грати можна. Край галявини величезна стара плакуча верба стоПть, вiтами землю пiдмiтаК I без куреня вiд дощу сховаКшся. Але курiнь, звичайно, потрiбен. - Курiнь я тобi поможу зробити, - сказав я, - ти ж знаКш, як я куренi роблю. По куренях я таки був мастак. Кращого, нiж я, куреня нiхто з хлопцiв у селi не зробить. Це мене батько навчив. У мене батько тесля. Половину хат у селi вiн будував. На обличчi в Кукурузо було вагання: - Робiнзон, звичайно, все сам робив. Бо ж вiн один потрапив на безлюдний острiв. - Так то ж Робiнзон Крузо, а ти Кукурузо, - заперечив я. - Не можна ж точно копiювати. Менi обов'язково хотiлося якомога бiльше допомогти друговi. Кукурузо не став сперечатися. Я тут же витяг з кишенi великий складаний нiж з дерев'яною колодочкою i заходився рiзати лозу. Я дуже любив рiзати щось своПм ножем, нiколи не розлучався з ним, i вiд безконечного носiння в кишенi колодочка вiдполiрувалася так, що блищала, як лакована. Кукурузо покiрно допомагав менi, незаперечне визнаючи в цiй справi мiй верх. Вiн носив лозу, розчищав для куреня мiсце, загострював палицi для каркаса. Незабаром пiд старою вербою вже стояв прекрасний просторий курiнь, мiцний-мiцний (нiякi бурi не страшнi) i такий затишний, що аж менi захотiлося жити в ньому. Я був дуже задоволений своКю роботою. - Всi двадцять рокiв простоПть - гарантiя! - впевнено сказав я. Тiльки тепер ми згадали, що дiд уже, напевне, повернувся з сiльмагу, i заспiшили назад. Дiставшись, нарештi, до берега i заховавши човна, ми аж до самiсiнькоП хати бiгли бiгом. А коли, захеканi, прибiгли, виявилося, що дiд iще не прийшов. Кукурузо не помилився: дiдова "хвилиночка" вмiла розтягуватись до кiлькох годин. - Ну що? Дiда нема, можна зараз зiбрати все необхiдне, - сказав Кукурузо - Сьогоднi все приготуКмо, перетягнем до човна, а завтра... - Значигь, вирiшив уже завтра? - спитав я. - Аякже... Ти що! Через кiлька днiв мати приПде... Кукурузо ходив по хатi, задумливо взявшися рукою за пiдборiддя, i примiрявся, що брати з собою. - Перш за все ложку, - вiн витяг з буфета щербату дерев'яну ложку i застромив ПП за пояс. - Солi обов'язково, без солi пропаду. - Вiдсипав собi в ганчiрочку пiвпачки солi - Хлiба! - з сумом глянув на зачерствiлий окраКць, що лежав на-столi. - Мало... Дiд пiшов у сiльмаг саме по хлiб. - Я тобi принесу. I хлiба, i сухарiв. У нас К, - заспокоПв я його. - Чаю? - вiн покрутив у руках цибик з чаКм. - Обiйдеться. Це тодi й чайник треба. А в нас один... - Лiхтарика не забудь. Згодиться, - нагадав я. - Лiхтарика обов'язково. Без лiхтарика не можна. Вiн пройшовся по хатi, взяв у руки сокиру, що стояла в кутку бiля порога: - Сокиру. Треба було б хоч двi. У Робiнзона було аж дванадцять сокир. - Що вiн - жонглював ними, чи що? - здивувавсь я. - Нащо йому було стiльки? Дурнуватий якийсь твiй Робiнзон. - Ти дуже розумний! - розсердився Кукурузо. - Мовчи! Ти нiколи на безлюдному островi не жив - не переч! В цей час дверi розчинилися i на порозi з'явився дiд. Кукурузо так i застиг з сокирою в руках. - Ов-ва! - спокiйно вимовив дiд. - Меблю рубати здумав? Ану постав сокиру на мiсце! ДвоКшник! - Та я нiчого, - замимрив Кукурузо. - Я... я... хотiв показати йому, яка в нас сокира добра... замашна... вiн каже, що в них краща... Еге ж, у нас краща, дiду? Дiд нiчого не вiдповiв, i ми вишмигнули з хати. - Ху! Мало не засипались! - уже за клунею видихнув Кукурузо. - I як ми не почули його крокiв! Це справдi будо дивно. Це значить, ми дуже захопилися. Бо дiдовi кроки чути здаля. Дiд ходить, як на лижах, не вiдриваючи нiг вiд землi: човг-човг, човг-човг. ЗдаКться, ледве ноги переставляК, от-от упаде. Та побачили б ви його на полюваннi. На зайця по чорнотропу дiд може прочовгати отак кiлометрiв п'ятдесят -i хоч би що. Сидимо ми з Кукурузом за клунею i обговорюКмо, як краще перетягти все необхiдне у човен. Нарештi домовились. Кукурузо потроху виноситиме з хати i ховатиме у бур'янах за клунею. А як стемнiК, вже я (щоб Кукурузо був у дiда на очах i не викликав пiдозри) нищечком перенесу все у човен. А завтра... РОЗДIЛ XIV Робiнзон Кукурузо висаджуКться на безлюдний острiв Ранок наступного дня. Сонячний, дзвiнкий, голосистий: пiвнi спiвають, гуси гелгочуть, корови мукають. Я скоцюрбився бiля тину i пiдглядаю у шпарку, що робиться на подвiр'П в мого друга. Пiдготовчi роботи успiшно закiнчено. Все майно Робiнзона Кукурузо уже в човнi: i берданка, i удочка, i лiхтарик, i ложка, i ковзани (на зиму), i сокира (на жаль, одна i то стара, трiснута i без топорища - ну, то нiчого, на островi можна буде витесать), i багато чого iншого. Черв'якiв накопано повну жерстяну банку з-пiд бичкiв у томатi (я слово "бички" закреслив i написав олiвцем "черв'яки", вийшло "черв'яки в томатi"). I харчiв цiла торба. I навiть двi таблетки пiрамiдону (на випадок хвороби). Отже, все в порядку. Тепер лишилося одне - вiдпроситися в дiда. Дiд сидить на колодi i теше держака до вил. Кукурузо ходить бiля нього й канючить. - Дiду! - Га? - Так я до тiтки Ганни пiду у Пiски. - Одчепись. - Дiду! - Га? - Так я пiду. - Одчепись, тобi кажуть. Iди вроки вчи. ДвоКшiшк! Помовчали трохи. Потiм знов. - Дiду! - Га? - Менi з вами скучно. - Так що менi, на голову стать, щоб тебе розважчти? - Я до тiтки Ганни пiду. Там же Яришка. Я ПП скiльки не бачив. - Як вона дома, то тiльки чубишся з нею, а тут, бач, скучив... - Я вам i самосаду принесу. Ви ж знаКте, який у тiтки Ганни самосад. - У мене свiй К не гiрший. Одчепись. Знову помовчали. - Дiду! - Га? - То я пiду. Да? - От пристав, як сльота до плота! А вроки? - Так я ж книжку вiзьму i там вчитиму. От поспитаКте в тiтки Ганни тодi. Я причаПвся й думаю: "Ох, i важко у наш час тiкати на безлюдний острiв!" - Дiду! - Га? - Я тiльки на пару днiв. З мене ж усе село смiКться пiсля вчорашнього... От якi ви, Пй-богу! - Ото не швендяй, де не треба! Хто тебе у кукурудзу погнав? Знову помовчали. - Дiду? - Га? Довго канючить Кукурузо. Нарештi дiдовi уриваКться терпець i вiн каже: - От бiсова дитина! Зовсiм замучив. Ну йди вже, щоб я тебе не бачив. Тiльки на днiв два, не бiльше. Та якщо тiтка Ганна скаже, що вроки не вчив, - цього держака скуштуКш. ДвоКшник! Кукурузо не став баритися, бiгцем побiг у хату (а то ще передумаК дiд!), схопив "Граматику" i - до ворiт. Тодi раптом спинився, обернувся, потупцяв на мiсцi, зiтхнув: - Бувайте здоровi, дiду! Хороший ви... Я завжди знав, що ви хороший... - Iди-йди! - буркнув дiд, Хiба вiн знав, що то прощаКться з ним Кукурузо на двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв... На вулицi я приКднався до Кукурузо. Мовчки дiйшли ми до рiчки, мовчки сiли в човна i мовчки попливли у плавнi. Тiльки Собакевич, бiжучи за нами, весело гавкав i намагався вхопити за литку то мене, то мого друга. Не розумiло урочистостi моменту дурне собача! Не проронивши жодного слова, допливли ми до острова. У мовчаннi перенесли всi речi на галявину до куреня. I от востаннК стоПмо на березi коло човна. Похнюпившiйсь довбаКмо носками черевикiв землю. СтоПмо i зiтхаКмо. Треба прощатися, а ми не знаКмо, що кажуть у таких випадках на прощання. Адже не на день ми прощаКмось, не на мiсяць, не на рiк навiть, а на цiлих двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв. Ще нiхто в свiтi не прощався на так довго. Кукурузо нахилився до Собакевича, почухав за вухами, взяв його передню лапу, потиснув: - Прощай! Я б тебе тут залишив, але й сам не знаю, як у мене з харчами буде... Не бiйсь... Павлуша тебе в обиду не дасть. Ти ж, Павлушо... - Аякже!.. - не дав я йому договорити. I змовк, думаючи, що б же йому ще таке сказати заспокiйливе на прощання. - А тi двоК таки не шпигуни, - сказав я. - Справжнi шпигуни нас придушили б отам у кукурудзi. I нiхто б не знав. Вони ж точно тепер знають, що ми за ними стежили. Так що не переживай - нiхто про нас все одно б нi в газетi не написав, нi по радiо, нi тим паче по телевiзору... Але Кукурузо на це нiчого не вiдповiв. I знову ми стоПмо й мовчимо. - Ну так що? Давай Пдь уже! - не витримуК нарештi Кукурузо. - А ти що, поспiшаКш? - кажу я. - Та нК, я нiчого, але взагалi... Тобi ж додому треба. Хлопцi, мабуть, у футбола зараз на вигонi гуляють. - Та! - махаю рукою. Мовляв, не потрiбнi менi нi футбол, нi хлопцi. А сам думаю: "Невже оце Кукурузо нiколи в футбола бiльше не гулятиме? От бiдний хлопець!" I так менi його жаль стало! Такий же вiн воротар добрий був! Справжнiй Лев Яшин мiг з нього вирости. Зiтхнув я, полiз у кишеню i витяг свого складаного ножика. - На, - кажу, - тобi пригодиться Ти ж знаКш, який це ножик. Як бритва. Такого нi в кого нема. А в тебе якийсь чепелик. Кукурузо аж почервонiв iз задоволення. Вiн завжди заздрив менi через оцей ножик i мiнятися не раз пропонував, та я не хотiв Але тепер хай йому буде, раз вiн у футбола не гулятиме i в самотностi житиме. Я ще раз лiхнув, полiз у другу кишеню i дiстав коробочку з-пiд сiрникiв. Там лежали гачки для удочок, якi подарував менi батько. Прекраснi гачки! Цiле багатство длл рибалки. I маленькi - на верховодок, плiток та карасiв, i бiльшенькi - на йоршiв, окунiв та лящiв; i великi - на щупакiв, линiв, коропiв. I зовсiм великi - трiйчастi - на сомiв та iншого риб'ячого звiра. - Лови, - кажу, - на здоров'я. Рибою ти тепер забезпечений. Тiльки знаКш, як я до тебе колись приПду, то й менi даси половити. Дуже я звик до цих гачкiв. Чого я так сказав - не знаю. Я ж ще й разу не ловив ними. Мабуть, усе-таки шкода менi було тих гачкiв. Навiть бiльше, нiж ножика. Кукурузо вiдчув це: - Та нащо. Не треба. В мене ж Ксть. Але не мiг вiдiрвати захоплених очей вiд коробочки. Хiба стане в людини сили вiдмовитися од такого подарунка? Нi, не шкода менi гачкiв! Кукурузо ж лишаКться на безлюдному островi сам один, як отой зуб у ротi дiда Салимона I нiхто його бiльше не побачить. Навiть листа йому написати не можна. Авжеж, не можна. У нього ж нема адреси. У всiх людей на свiтi К адреси, а в нього немаК. Ця несподiвана думка схвилювала мене. - Слухай, - кажу, - так не можна. Виходить, у тебе тепер немаК адреси. - Ну то що? - Як - "ну то що"? Адреси немаК, розумiКш! Виходить, нiби ти взагалi не живеш на свiтi. - А що ж я можу зробити? - розгубився Кукурузо. - Треба негайно якось назвати острiв. Буде назва, тодi й адреса буде. - Давай. Я хiба що - проти? А як? - Хiба я знаю? Острови по-рiзному називаються. Острiв iменi Врангеля, острiв Мадагаскар, острiв Таймир. Нi, то, здаКться, пiвострiв. Ну, як-небудь так. - Ну, хай буде острiв Мадагаскар. Гарна назва. Менi подобаКться. - Так уже ж е Мадагаскар. Треба, щоб така назва, якоП ще нема. Кукурузо задумався. Довго ворушив губами, мабуть, перебираючи в умi назви. Потiм сказав: - А знаКш що - хай буде iменi Переекзаменовки. Переекзаменовка мене сюди привела, i хай буде iменi отоП клятоП переекзаменовки. ТакоП назви ще нема - ручаюсь. Я не став сперечатися. Так на картi свiту (хоч про це ще нiхто не знав) з'явилася нова географiчна назва - острiв Переекзаменовки. Хтозна, може, колись у майбутнь'ому школярi навiть вчитимуть про це на уроцi. "Острiв Переекзаменовки. Знаменитий тим, що на ньому провiв у самотностi майже тридцять рокiв учень п'ятого класу Робiнзон Кукурузо". I якийсь телепень одержить двiйку за те, що не знатиме цього. - Не дрейф, Робiнзоне, все буде гаразд, - бадьоро сказав я. - На такому островi не те що двадцять вiсiм - сто рокiв прожити можна Аби риба клювала. - Я теж так думаю. - Ну, прощай! - Прощай. Я кинув у човен Собакевича,сiв сам. Кукурузо раптом зiтхнув i тихо сказав: - Ти пробач менi, Павлушо, що я позаторiк тебе при всiх у калюжу пхнув. Пробач. Я теж зiтхнув i сказав: - I ти пробач, що я тодi, пам'ятаКш, твого картуза на вербу закинув. I взагалi пробач, коли що не так. - Прощай! - сказав Кукурузо. - Прощай! - сказав я i одiпхнувся нарештi од берега. Останнiй зв'язок Робiнзона Кукурузо з людьми обiрвався Вiн лишився один на безлюдному островi. Тепер навiть якби вiн i схотiв повернутися додому, вiн би не змп цього зробити сам, без сторонньоП допомоги. Бо в нього не було човна. А без човна вибратися з наших плавнiв неможливо - потонеш, як слiпе кошеня. Я пропонував, щоб вiн залишив собi нашого "пiдводного" (ми ж будь-яким човном могли скористатися для переправи на острiв), але вiн категорично вiдмовився. - Це несерйозно, - сказав вiн. - Це було б нiби якась прогулянка: набридло - вернувся. Якби у Робiнзона був транспорт - чорта лисого вiн сидiв би так довго один на островi! Не, треба по-справжньому. Нiяких човнiв, нiякоП можливостi повернутися. ГероПчна був людина Робiнзон Кукурузо. РОЗДIЛ XV Перший день на островi iменi Переекзаменовки. Роздiл, розказаний Робiнзоном Кукурузо своКму другу i однокласнику Павлушi Так-от як одштовхнувся ти ото вiд берега i поПхав, i як зник уже за очеретом, тiльки жмурки на водi вiд човна лишилися то така тиша раптом настала - нiколи я такоП тишi не чув (навiть тодi, коли вуха менi пiсля першого з берданки пострiлу позакладало). Стою я й не дихаю, мов закам'янiв. Тиша-тиша.. I тiльки небо, здаКться, дзвенить, - нiби величезною голубою мискою мене накрито. I я пiд тiКю мискою один, мов мишеня пiд ситом, i дiваться нiкуди. Стою я i, що робити, не знаю. I поспiшати менi не треба, i робити нiчого. Хоч стiй, хоч через голову перекидайся - все одно. Нiхто не бачить, нiкому до цього нема дiла. Погано менi було. I головне, ота клята думка, що сам я звiдси не виберуся. Хоч кричи, хоч бийся головою об дерево - нiчого не допоможе. Я б не знаю, що робив, якби не вiдчув раптом, що хочу Псти. Ти пам'ятаКш, я так хвилювався i поспiшав, що дома добре й не поснiдав. Це одразу мене до тями привело. Харчiв я вирiшив поки що не чiпати - хто там зна, що воно далi буде. Вирiшив наловити риби. Вибрав мiсцину пiдходящу, розмотав удочки, наживив, закинув. Жду. Сиджу, на поплавцi дивлюсь i жду. Жду, жду, жду... Поплавцi - анi шелесь. Не ворухнуться навiть. Не клюК. Я вже й плював на черв'якiв, i мiняв Пх, i з мiсця на мiсце переходив - нема кльову й квит. А голод мене дедалi дужче розбираК. Сиджу я, слину ковтаю i шепочу: "Клюйте, рибоньки! Клюйте, будь ласка! Я ж Псти хочу". А поплавцi, мов цвяхи з дошки, - стирчать собi просто з води i все. Нема риби. ПлаваК мiй снiданок пiд водою i нiяк його не дiстанеш. Нервую я, раз у раз вудочки смикаю, та тiльки черв'яки на гачках витягаю. Хоч самих черв якiв Пж. Тьху! Сам розумiю, що час непiдходящий для лову, знаю ж прекрасно, що клюК або рано-вранцi, або надвечiр, та не легше менi вiд цього. Не чекати ж до вечора - живiт же пiдтягне, зовсiм охляну. Кiнчилося тим, що зачепив я гачком за корч i льоску обiрвав. Пропав гачок - один з кращих, що ти менi подарував. Розсердивсь я, плюнув i пiшов до торби з харчами - не мiг бiльше терпiти. Як допався - пiвторби вмолов. Наiвся, як дурень мила. Лiг голiчерева на галявинi, дрiмати почав i заснув непомiтно. Довго, мабуть, спав, прокинувся, бо вiдчув, що пече. Сонце палить - шкварчить на небi, мов яКчня на сковородi. Мацнув себе - щоки вогнем горять. Обпiкся я на сонцi. Пiшов умився - пече. МокроП землi приклав - пече. Згадав - сметаною або кисляком треба. Та де ж ПП взяти - сметану! Отодi я вперше вiдчув, що безлюдний острiв - це безлюдний острiв, а не наш колгосп "Свiтла зоря", де сметани цiлi ставки. А менi б зараз хоч ложку, хоч пiвложки. Ох же ж пече! Залiз я в курiнь. Темно в ньому, холодок. Полежав я трохи, та хоч пече, але жити ж треба Не можна ж двадцять вiсiм рокiв у куренi пролежати. Вилiз я, взяв сокиру, ножа твого i пiшов вирiзати топорище. Знайшов добру суху гiлляку, вирiзав топорище, почав обстругувати ножем i раптом скабку в пучку загнав. Та таку болючу - пiд самий нiготь. Зразу пальця в рот. Смокчу - не висмоктуКться, зубами давлю - не видавлюКться. Голкою б оце, голкою б одразу вийнялася... "А дульки! Дульки не хочеш? - сам собi iз злiстю. - У село за голкою треба бити. Бiжи, чого ж ти не бiжиш?" Трохи не заплакав я вiд безсилоП лютi - таку потрiбну рiч, як голка, забув. Узяв гачка рибальського, почав колупати. Але дуже колупати боюсь. Там же на кiнцi гачка зазубрина: як заженеш, то мало того, що iз скабкою, ще й з гачком у пальцi ходитимеш. Ох i попомучився! Аж мокрий став. А скабку так-таки всю й не вийняв - маленький кiнчик лишився. I потiм довго болiло. Добре, що хоч не нарвало. Сонце почало сiдати, i я знову вiдчув апетит. На торбу навiть дивитися боявся, бо знав, що як пiдiйду до торби, то завтра доведеться землю гризти. Риба, тiльки риба могла врятувати мене вiд голоду. Я знову закинув удочку. I на цей раз менi пощастило. Ох, Павлушо, як я зрадiв, коли витяг нарештi першого пiчкура! Вiн був маленький, як палець, але вiн був дорожчий менi за отого пiвметрового щупака, що ми з тобою впiймали минулого лiта. Вiн трiпотiв на гачку, а моК серце трiпотiло у грудях. Я навiть поцiлував його, отого пiчкурика. Потiм пiшли окунцi, краснопiри, карасики... Я так захопився, що не звернув уваги, як перекинулась банка з черв'яками. А коли помiтив-вони розповзлися по всьому берегу. Я аж пiдскочив. Йой! Це без черв'якiв i риби не буде Куди ж ви тiкаКте, черв'яки?! На кого мене покидаКте, дорогенькi?! Кинувся я перед ними навколiшки, почав повзати по берегу i ловити. Та бiльшiсть уже в землю поховалися. До того ж темнiти почало. Ледве я чверть банки вiднайшов... Рибу бiльше не ловив, вирiшив черв'якiв економити. Розклав я багаття, почистив оту дрiбноту, що впiймав, заходився юшку у старiй каструльцi варити. Варю я i бачу, що дуже щось швидко вода википаК - весь час доливати доводиться. I пiд дном щось шипить i шкварчить. Придивився - аж то моя каструля тече-протiкаК. I як же я ранiше не помiтив, що там дiрки! Мало не заплакав з горя Що ж я тепер робитиму? У такiй же каструлi тiльки глину мiсити, а не юшку варити. Це ж решето, а не каструля. А iншоП в мене нема i взяти нiде. На безлюдному островi я. Добре було Робiнзону Крузо. Все потрiбне викидало йому на берег море пiсля кораблекрушенiй. Геть усе чисто, навiть грошi. Захотiв дванадцять сокир - на тобi дванадцять сокир. Захотiв сорочки шовковi - на тобi сорочки шовковi... А менi хоча б одну каструлечку, що не тече. Хоча б одненьку! Та де там. Хiба дочекаКшся тут, у плавнях, кораблекрушенiя! Хоч сто рокiв жди! Ото потерпiв кораблекрушенiК киПвський мисливець Папуша, втопив рушницю, та яка менi з цього користь. У мене своя берданка К. А то ще колись дiд Салимон у райцентр на базар картоплю вiз i перекинувся. Та хiба вiн дасть добру пропасти - до пiвночi бороду у водi мочив, по картоплинi з дна визбирував. Потiм тиждень черепашок i водоростi вичiсував з бороди. Нi, на кораблекрушенiК менi годi й надiяться' Посьорбав я з огидою недовареноП юшки, яка ще не встигла витекти, пожував напiвсироП риби i сиджу. Вже зовсiм стемнiло, i нiч кашкета свого чорного менi на очi насунула. Навiть зорi на небi не видать - хмарно. Тiльки вуглинки в догорiлому вогнищi жеврiють. Ти ж знаКш, я не боягуз, але... У животi холоне й звiдти в серце страх прокрадаКться - слизький i противний. Треба щось робити, бо зараз вiн усе серце огорне и нiкуди не дiнешся. Полiз у курiнь, намацав лiхглрика, засвiтив. Знаишов зошита свого з украПнськоП мови (ти ж знаКш, я i зошити, i "Граматику" про дiдове око взяв - буцiмто у тiтки вчитиму). Олiвець вiдшукав у торбi. Тебе дивуК, правда, чи, бува, не уроки я вчити зiбрався? Нi! Щоб ти знав - Робiнзон Крузо на островi щоденника писав, записував усi подiП, якi з ним траплялись. Що ж, я гiрший за нього? Я теж, як i вiн, на островi. А на островi без щоденника не можна. Ну, пiдряд писати, ти ж знаКш, я не можу. Я тобi не письменник. Навiть бiльше - я по письму переекзаменовщик. Вирiшив я коротенько записувати тiльки факти - поганi й хорошi. Провiв у зошитi посерединi лiнiю, роздiлив таким чином аркуш на двi половини - лiву й праву. У лiвiй зверху написав "Пригоди" (це хороше, це для мене, ти знаКш, взагалi у життi головне, заради цього я й на острiв висадився, без пригод моК життя - не життя, особливо на островi). У правiй половинi написав зверху "НеприКмностi" (що ж поробиш, як трапляються). Довго я думав, довго гриз олiвця i нарештi, написав. От що в мене вийшло. Пригоди 1. Наловив риби i з'Пв. НеприКмностi 1 Обпiкся на сонцi 2. Загнав пiд нiготь скабку. З Загубив гачка (одного з кращих). 4. З'Пв пiвторби харчiв. 5 Втекли майже всi черв'яки 6. ПротiкаК каструля, i я не знаю, в чому юшку варитиму (хоч у жменi вари). Як бачиш, пригод одна i та манюня, як той пiчкурик. А неприКмностей аж шiсть, i всi здоровеннi, як акули. Все оце я писав, лiктем притискаючи зошит до колiна i чвиркаючи собi над вухом лiхтариком, бо вогнище вже догорiло, а розпалювати знов менi не хотiлося (тiльки не думай, нiби через те, що по хмиз треба було йти у темнющi непривiтнi заростi!). Лiхтарик у мене, ти ж знаКш, "динамiчеський", вiчний, нiяких батарейок не треба. Але оте чвиркання... ЧвиркаКш - К свiтло. Не чвиркаКш - нема свiтла. Або чвиркай i пиши. Або не чвиркай i не пиши. Я чвиркав. Пiвгодини пiсля того менi у вусi гуло. I рука задерев'янiла, наче я лiктем об край столу стукнувся. Написав я i думав, що все - день скiнчився i бiльше нiчого не буде. Спати менi не хочеться - вдень виспався. Вийшов я, сiв на березi, охопивши руками колiна, i думки рiзнi в головi снуються: про село, про школу, про тебе (що це ти там зараз поробляКш, - спиш уже, мабуть)... Рiжок мiсяця з-за хмари виткнувся, - мов шабля козацька, - висвiтлив плесо срiбним присмерком. Невидимi качки просвистiли-прошумiли крильми над головою, i тихо. Вiтру нема, i навiть завжди шурхотливi очерети мовчать, не шепочуться мiж собою. Я дивлюсь собi на воду i думаю. Аж раптом тiнь упала на плесо: довга-довга, бо якраз проти мiсяця. З-за очеретiв виплив човен - без згуку, без жодного плеску, як мара. I це було найстрашнiше (мов увi снi!). У човнi на повний зрiст стояв хтось високий i довгим веслом нечутно правив. Я заклiпав очима - чи не привидiлось. Нi! Човен линув прямо до острова. Збiльшувався, збiльшувався, як на екранi кiно; попiд самим берегом звернув i зник за прибережними кущами. Серце моК забухкало в грудях, аж земля здригнулася. Хто то?! Хто то вночi у плавнях? Водяник? Вiдьмище? Нечиста сила?.. Та що це я? То ж тiльки старi баби неосвiченi в них вiрять. А я ж пiонер! Барабанщик у загонi! Я вiрю в радiо, в телевiзор, у космiчнi ракети! Нi, дурницi, не треба боятися I враз я згадав Гуньку... Отого придуркуватого Гуньку, несповна розуму, що два роки тому пропав, зник у плавнях... Гунь-ка! А що, як це Гунька? Що, як вiн теж, як i я, живе у плавнях на якомусь безлюдному островi? Гунька! Вiн же несповна розуму, вiн же нiчого не тямить. Вiн може побачити мене, подумати, що я якийсь злий дух (чого б це звичайний хлопець був уночi в плавнях!), i задушить. Задушить - i нiчого йому не докажеш. Хоч кричи, хоч плач, хоч благай... Наче слимаки поповзли в мене по спинi - холоднi, слизькi i мокрi. I немов хто зашморг затягнув на шиi - здушило горло, дихнути важко. Я завмер, прислухаючись. Навiть серце, здалося, зупинилось, щоб я краще чув. З-за кущiв долинув плюскiт, щось шубовснуло в воду, наче когось з човна скинули. Може, то Гунька привiз когось i втопив? Тепер моя черга. Я не мiг бiльше сидпи на мiсцi. Я схопився, ступив задерев'янiлими ногами кiлька крокiв у темряву до куреня. I раптом - на когось наштовхнувся... Хтось величезний вхопив мене цупкими руками за плечi. Крик жаху застряв у мене в горлi - не вирвався. Я сiпнувся, брикнув ногами, впав. Хтось навалився на мене, дряпонув по обличчю i... Тут розповiдь Робiнзола Кукурузо обриваКться, бо Павлуша в цьому мiсцi ойкнув i почалася розмова, якоП читач не зрозумiь, доки не почуК про те, що сталося того дня i тоП ночi з Павлушею Завгороднiм. РОЗДIЛ XVI Павлуша Завгороднiй знову розказуК про те, що вiн робив у той день i в ту нiч ПриПхав ото я з острова Переекзаменовки, де залишигi свого друга Кукурузо на двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв.