Дiвчатка запропонували менi, що зашиють труси. Я категорично вiдмовився. Сидiти без трусiв, поки дiвчатка зашиватимуть, - краще втопитися! Я взяв у них голку та нитки й полiз у курiнь - зашивати свою ганьбу. Там, у напiвтемрявi, довго й невмiло штрикав голкою, наколюючи собi пальцi i ковтаючи сльози сорому. Несподiвано погляд мiй упав на книжку, що лежала в кутку куреня, прикрита листям. Я зацiкавився, потяг ПП. То була "Граматика". Я спершу здивувався, але потiм згадав, що Кукурузо ж узяв ПП, щоб замилити дiдовi очi. "Граматику" був закладений зошит Я розгорнув той зошит (хай простить мiй друзяка мою цiкавiсть!). На першiй сторiнцi починався "Щоденник Робiнзона Кукурузо". Що там таке - ви вже анаКте; "пригоди" i "неприКмностi" першого дня. "А що далi?" - зацiкавивсь я. Перегорнув сторiнку i.. витрiщив очi. Далi йшли вправи. Майже пiв-зошита було списано вправами з граматики - i на дiКслово, i на iменники,i на прикметники. Вправи були написанi олiвцем - так само як i щоденник. Сумнiву не було - все це писалося вже тут, на островi. Так он воно що! Робiнзон Кукурузо, який збирався прожити на безлюдному островi двадцять вiсiм рокiв два мiсяцi i дев'ятнадцять днiв, готувався до осiнньоП переекзаменовки. Ах ти ж хитрун! Ах ти ужака! Твоя гордiсть, твоя шалена гордiсть заводiяки й отамана не дозволила тобi признатися, що ти ретельно готуКшся до переекзаменовки, i ти втiк од людських очей на острiв i там зубрячиш граматику. Тепер зрозумiло, чому ти саме так назвав свiй острiв... Ну, стривай! Ну, пожди! Я тобi .. А втiм, що "стривай", що "пожди"? Хiба я скажу йому що-небудь? Хiба я хочу, щоб вiн провалився, щоб вiн залишився на другий рiк? Та нi! Звичайно ж, нi! I я нiчого йому не скажу, нi слова, нi пiвслова. Хай думаК, що я нi про що не догадуюсь. Хай думаК! Я швиденько поклав зошит i "Граматику" на мiсце й притрусив листям, нiби й не чiпав. Вiд цього вiдкриття менi одразу стало легко й весело - немов пiсля дощу сонце засвiтило. Про сором свiй я й думати забув. Бадьоро зашив я труси й зовсiм iншою людиною вискочив з куреня. Всi помiтили змiну в моКму настроП i тепер смiливо почали посмiхатися. А Кукурузо сказав: - Велике дiло труси. Без трусiв - нема людини, а в трусах - е людина, ще й посмiхаКться, - i хихикнув, блимнувши на Вальку. Йому хотiлося бути дотепним сьогоднi. I хоч дурний був його дотеп, я не образився. Несподiвано з плеса залунало: - Го-го! Он ви де! До острова пiдпливав ще один човен. У човнi сидiв Гришка Бардадим i кiлька наших хлопцiв-юннатiв. - Майже годину вас шукаКмо, - сказав вожатому Бардадим, вилазячи на берег. - Нас Фарадейович прислав. ЗапрошуК вас до себе. Хоче показати своП новi сорти овочiв та фруктiв i почастувати. - Ой! Нащо ж я так наПлася! - розпачливо скрикнула Оксана. Всi засмiялись. - Нiчого! Поки доПдемо - утруситься, - заспокоПв ПП вожатий. - Ну що ж, друзi, збираймося! Зчинилася метушня. - О! А ви що тут робите, босяки? - здивовано вигукнув Бардадим, помiтивши нас. - У них дiло! Секретне! - таКмничо сказала Оксана. - Що-о?! - скривився Бардадимю - Дiло? Яке дiло? У цих-о? У цих-о жевжикiв? Брешуть вони! Це ж вiдомi на все село босяки. Мабуть, щось уже вигадали, якусь капость. Крiм капостей, нiяких у них дiлов не буваК... Нiхто навiть не засмiявся. Мабуть, усi вiдчували незручнiсть i мовчали. Ми стояли червонi, мов два помiдори. Ми ладнi були крiзь землю провалитися. Ех! Якби ми були такi здоровi, як ти! Ми б тобi показали! "Дiлов! Дiлов!" - говорити спершу навчися! - I нiчого вони не босяки, а хорошi хлопцi! - вигукнула раптом Валька. - Правильно! - пiдхопив Iгор. - Хорошi, хорошi, хорошi! - заверещала Оксана. - Тiльки так! - вигукнув Сашко-"штурман". - Ну хай! Хай! Хай! - замахав руками Бардадим. - Ви - нашi гостi, не будемо сваритися. ПоПхали швидше! Фарадейович давно чекаК. Нас оточили Iгор, Валька, Сашко-"штурман" та iншi пiонери. Залунали вигуки: - Прощавайте! - До побачення! - Бувайте здоровi! Ми всiм по черзi потиснули руки. I тут Валька, простягаючи руку Кукурузовi, сказала: - Шкода, що ми не дiзнаКмось, як, закiнчилося ваше секретне дiло... Вона сказала це з щирим жалем, i я помiтив, як знову почервонiв Кукурузо. I раптом в очах у Вальки спалахнули вогники: - А знаКте що! А ви напишiть нам! Я вам залишу адресу, а ви напишiть, добре? - Напишiть! - Звичайно! - Хай напишуть обов'язково. - Напишiть! Напишiть' - залунало звiдусiль. - Тiльки так! - вiдрубав Сашко-"штурман". А Валька вже писала на якомусь папiрцi адресу. - На, - сказала вона, просгягаючи папiрець Кукурузовi - Тiльки гляди, не загуби! Кукурузо нiчого не сказав - мовчки сунув папiрець за пазуху. Вони сiли в човни. - Заспiваймо Пм на прощання пiсню! - вигукнула Валька. - Заводь, Сашко! I вони заспiвали. Ми довго стояли на березi, Пх давно вже не було видно, а пiсня ще лунала з-за очеретiв i розлягалася на всi плавнi. Дружба! Дружба! Молоде i вiчне слово! Дружба! Дружба! Ти КднаКш нас чудово! I щоб весело жить, Пам'яiай кожну мить: Треба друзiв любить, Ними слiд дорожить! Назавжди умiй дружить! А потiм Кукурузо лежав у травi на галявинi i мовчки дивився в небо. Я теж лежав i дивився. Небо - це така штука, що дивитися в нього можна годинами. Дивитися и думати Я не знаю, про що думав Кукурузо, але я зовсiм не здивувався, коли вiн раптом зiтхнув i сказав: - Да зараз технiка, воно не те що... а взагалi.. звичайно... Кажуть, в отакому гудзику - приймач, у портсигарi - телевiзор. А фотоапарат - так той взагалi пiд нiготь сховати можна. - Що ж ти хочеш - на транзисторах, напiвпровiдниках - сказав я i почервонiв. Убийте мене, щоб я хоч приблизно знав, що таке К - транзистори, напiвпровiдники. Та й Кукурузо, звичайно, теж. Нiчого ми не знали. Нiчогiсiнько... А Iгор знав. Звичайно, знав, раз сам робив приймачi на отих транзисторах. Кукурузо зiтхнув i раптом мрiйно промовив: - А здорово було б зробити щось таке... на транзисторах. Iнтересне й незвичайне. Наприклад... Наприклад, керування коровою на вiдстанi по радiо. Мiж рогами натягнена антена У вухо вставлений маленький приймач (на транзисторах, звичайно). Пасти таку радiо корову - одна насолода. Сидиш собi десь за три кiлометри на баштанi в дiда Салимона, уминаКш кавуна пресолодкого (я найдужче оту середину, отого червоного вовка в кавуновi люблю А ти? Ага... Да-да). Отож сидиш, хрумкаКш кавуна. Потiм глянув у кишеньковий телевiзор, бачиш - твоя Манька у шкодi, в колгоспному просi. НатискаКш кнопку i: "Манько-о! Ану верни, проклятуща! Га-ля-ля-ля!" I Манька - як нiби ПП хто пужалном уперiщив - назад. А ти знову сидиш i наминаКш кавуна. Красота! Скажи! - Ще б пак! Якби таке зробить, то взагалi... - кажу я. Та враз Кукурузо стрепенувся - не вмiв вiн довго сумувати й роздумувати. Вiн був людиною дiП. - Ну, гаразд, про це потiм . А тепер давай подумаКм, як ми будемо Книша вночi затримувати. - Що?! Затримувати?! Як же його затримаКш? Вiн же нас потопить, як кошенят. - Потопить? А рушниця нащо? Ти що, думаКш, для такого дiла обов'язково треба людей та дрюччя? Рушниця це, брат, не жарт. Це зброя. Бац - i будь здоров! - Ти що, думаКш у нього стрiляти? - зi страхом спитав я. - От тобi зразу стрпяти! Не стрiляти, але.. якщо... Взаiалi, рушницi будь-хто злякаКться. - Авжеж, - погодивсь я. - Тiльки як же ж... я... вночi... а дома? Тобi добре, ти на безлюдному островi, тобi питаться нi в кого А я... - То одпросись. ПодумаКш! Щось вигадай. - Що? - Ну, що на рибалку iдеш абощо. - Я й так на рибалцi зараз. - Га що ти - маленький! Тут таке дiло, можна сказати, державне, а вiн... - Ну добре, щось придумаю. Тiльки тодi менi треба зараз додому Пхать. - Џдь, а я що... Я сiв у човен. Обличчя у Кукурузо було сумне й похмуре. Видно, йому дуже не хотiлось залишатися самому на островi. Вiн ходив по колiна в водi навколо човна i обмацував борти, бурмочучи "Отут треба було б зашпаклювати, а тут пiдсмолити, а цю дошку взагалi замiнити". Йому хотiлося ще щось сказати, вiн почухав за вухом, шморгнув носом i нарештi сказав: - Ти знаКш... Ти б привiз менi скиглика хоч одного. Захотiлося, як перед смертю. А то все риба та риба. Скигликами називали у нас отi полив'янi пряники, що продавалися у сiльмазi. Всохлi й твердi, як дрова, вони скиглять, коли вгризаКшся в них зубами. Один скиглик можна Псти цiлий день, Може, за це ми й любили Пх. - Добре, привезу, аякже, - сказав я i вiдштовхнувся од берега. РОЗДIЛ XIX У снi i наяву - Де ти цiлий день бiгаКш, не Пвши? Диви, аж очi позападали, - докiрливими словами зустрiла мене мати. - Та що ви, мамо! Я юшки отак-о наПвся. Ох i смачна! Там один Сашко такий мастак виявився - краще любого куховара, - так несподiвано прохопивсь я, що ледве встиг собi рота затулити, щоб зовсiм не проговоритися. Мати помiтила мiй жест i, пiдозрiло глянувши на мене, спитала: - Про якого це ти Сашка? - Га про... про... Юрчишина, - почав виплутуватись я, як в'юн iз сiтки. - Отой, знаете, що бiля млина живе, дядька Михаила син. А сам аж млiю всерединi. А що, як мати його сьогоднi у селi бачила? Пропав тодi. Нi, пронесло! Мати нiчого не сказала Значить, не бачила. - Так що - добре клювало? - лагiдно усмiхнувшись, спитала мати - Поганюче! Ледве на юшку наловили, - не червонiючи, брехав я - Ми сьогоднi на нiч збираКмось. На плеса. Пустите? - Подивимось, подивимось. Iди-но дров урубай, а то в мене вже всi вийшли. I я, радий, що все так добре обiйшлося, побiг рубати дрова. До обiду я все кубцем-кубцем коло матерi - то води принесу, по помиП виллю, то в хатi пiдмету. Такий хороший, хоч до рани прикладай. А що поробиш, треба ж, щоб на нiч пустили. Кукурузо ж чекатиме. Пiсля обiду чогось менi очi злипатися почали - далися взнаки нiчнi пригоди. Прилiг я пiд грушею в холодочку i одразу ж упав в сон, як сокира в воду. I наснилося менi щось чудернацьке. Не сон, а просто кiно. Стою я значить, на березi острова Переекзаменовки. Стою i бачу; випливаК на плесо корабель, величезний бiлий океанський корабель (я такi тiльки в кiно бачив), трипалубний, а труба завбiльшки, як вся наша хата. Я стою i дивуюсь: як це вiн через вузенькi стружки в очеретах проПхав? Та не встиг я добре надивуватися, як з корабля спускають трап i по трапу йде на берег... Гребенючка. Пiдходить до мене й каже: - Здрастуйте вам. До вас на острiв приПхала нiмецька делегацiя пiонерiв. Ви будете за перекладача. Я здивовано дивлюсь на неП, i менi хочеться сказати:"Чого це ти, дурепо, мене на "ви" звеш?" - але я чомусь чемно вiдповiдаю: - З великою радiстю. Але хочу нагадати вам, що в школi я вивчаю, як вам вiдомо, англiйську i по-нiмецькому говорю не дуже вiльно. По нiмецькому я знаю лише три слова: дер Тиш, дер Штуль i дер Бляйiшiфт. - Нiчого, - каже Гребенючка, - цiлком досить. Приймайте гостей. Ось вони, будь ласка. Я дивлюсь i бачу, що по трапу спускаються Iгор, Сашко-"штурман" i Валька. "Он воно що! Так вони, виходить, нiмецькi пiонери, а не нашi". Ми йдемо по острову i пiдходимо до куреня. Бiля куреня стоПть Кукурузо i колупаК в носi. - Знайомтесь. Губернатор острова Переекзаменовки Робiнзон Васильович Кукурузо, - кажу я, як менi здаКться, по-нiмецькому, а сам думаю: "Тю! Чого це я його губернатором охрестив? Що вiн, капiталiст, чи що? Вiн же наш радянський Робiнзон. Треба було, мабуть, сказать - голова сiльради. Але яка ж тут сiльрада, коли вiн на островi один!" Мiж тим Кукурузо каже: - Будь ласка! I ми входимо в курiнь. Входимо в курiнь i опиняКмось у великiй свiтлiй кiмнатi, де все бiле, як у лiкарнi. Посерединi на бiлому столi стоПть блискуча нiкельована каструля. - Каструля, - пояснюК Кукурузо. - На транзисторах. Сама варить. Без вогню. "Ти диви. От чортiв Кукурузо! Таки понавидумував оте... на транзисторах". - Дер Штуль? - питаК раптом Валька. - Дер Бляйштiфт, - вiдповiдаю я i сам дивуюсь, як складно виходить. Адже вона спитала: "Слухайте, а як з вашим секретним дiлом?" - а я вiдповiв: "Все в порядку. Не хвилюйтесь". Яка гарна нiмецька мова! Одне слово скажеш, i все зрозумiло. Треба буде на той рiк попроситися у школi в нiмецьку групу. Обов'язково. Вiдмiнником у нiй стати - раз плюнути Тепер я розумiю, чому всi вони: i Валька, i Iгор, i Сашко - вiдмiнники. I тут я раптом бачу: позад Вальки стоПть у капiтанськiй формi... Книш. А бiля нього-голий, у масцi i в ластах, Бурмило. "Вермахт... Подарунок вiд нiмцiв... Двадцять залiзних... Сьогоднi вночi..." - згадую я, i все в менi враз шшло-поПхало вниз. А Книш пiдходить до мене й грiзно каже: - Дамi завжди треба звiльняти мiсце! - i щосили штовхаК мене в груди. - Тiльки так! - чуКться голос Бурмила. I я лету, лечу, лечу - кудись у безодню. Геп - i просипаюсь Отаке чортi-що наснилося менi. I вмить я згадав, що менi треба Пхати на нiч у плавнi. Що "сьогоднi вночi" - таки сьогоднi вночi. I так менi зробилося маркотно, що й передати не можу. Матерi не було - пiшла в поле. Батько зранку на роботi Нiде нiкого А тут ще цей сон... Не мiг я сидiти на самотинi. До людей мене потягло. На вулицю. Як добре все-таки що К на свiтi люди! Ондо голопуза дiтлашня сусiдська у колiП заболоченiй корабликiв пускаК, а все одно: гпянеш на них -i легше. ЗаПирнув я у двiр до Ренiв. Дiд Варава сидiв на призьбi i мантачив косу. "Ех, нiчого ви, дiду, не знаКте, де зараз ваш дорогенький онук Ява, - подумалося менi. - Якби ви знали, не сидiли б так спокiйно. А вночi сьогоднi хтозна-що його чекаК! Справжня вiйськова операцiя. Може, й стрiляти доведеться. Ех!" Проскочив я повз вiдчинену хвiртку, щоб не помiтив мене дiд (а то ще, чого доброго, питати почне!). "А може, не приПде Книш? ЗахворiК абощо. Всяке ж буваК. Але - нi, навряд. Такi не хворiють". Назустрiч Галина Сидорiвна. - Здрастуйте! - привiтавсь я до неП чемненько, а в душi: "Прощайте, Галино Сидорiвно! Може, й не побачимось бiльше.." Iду далi I раптом... - Чого ти носа повiсив? Знову щось накоПв i мати ременя дала? - почув я несподiвано. Звiв голову. Бiля колодязя, з вiдрами й коромислом, стояла Гребенючка i дивилася на мене усмiхнено. - I чого це ти сам? А де ж твiй переекзаменовщик? Посварилися, може? Мабуть, треба було Пй сказати щось рiзке або уПдливе: "Не твоК свиняче дiло", але менi не схотiлося такого говорити, i я просто сказав: - Вiн у Пiсках, у тiтки. - А ти, бiдненький, ходиш i плачеш. I знову я втримався вiд обов'язкового в таких випадках: "Сама ти плачеш. Оно витри пiд носом", - а чесно признався: - Не плачу, але скучаю. МоП незвично смиреннi вiдповiдi, мабуть, здивували i розчулили Гребенючку. Вона глянула на мене з щирим спiвчуттям i сказала: - Так чого ж ти до школи не приходиш, на майданчик? Ми там завжди у волейбола граКмо i в iнше. - Та-а... - невиразно протяг я. I менi раптом дуже захотiлося розказати Пй i про острiв, i про Книша з Бурмилом, i навiть про сон, що наснився менi сьогоднi. Я ледве втримався. Якби це була тiльки моя таКмниця, я б таки, напевне, розказав. Але - Кукурузо! Вiн би нiколи не простив менi цього. Як важко iнодi бути вiрним другом! I ще я несподiвано подумав: "А чи вмiК Гребенючка танцювати козачок?" I хоч я не знав, але чогось вирiшив, що, мабуть, умiК. Поки ми говорили, вона опустила вiдро в колодязь i тепер почала витягати, крутячи обома руками корбу. Я спершу дивився, потiм у душi махнув рукою: "А! Кукурузо ж все одно не бачить!" - i сказав: - Давай поможу. Вона нiчого не вiдповiла, я взявся й собi за ручку, i ми почали крутити вдвох. Ми крутили так завзято, що вiдро гойдалося там, у глибинi, стукалося об цямрини, i чулося безперервне хлюпання, мов водопад. Коли ми витягли, води було всього пiввiдра. Ми глянули одне на одного i засмiялися. - Давай ще. Менi було дуже весело отак удвох крутити корбу. Нашi руки торкалися, ми штовхали одне одного, а один раз навiть стукнулися лобами. I весь час смiялися. I стало шкода, коли вiдра були вже повнi. Вона почепила Пх на коромисло, взяла на плечi i пiшла похитуючись. Десь вглибинi ворухнулася в мене думка: було б помогти Пй, пiднести хоч до ворiт. Але на це вже в мене не вистачило пороху. I я тiльки мовчки дивився Пй услiд. I думав, що на безлюдному островi я б не жив нiзащо в свiтi. Навiть за мотоцикл з коляскою. "Прощай, Ганю! Може, ми й не побачимось бiльше... I ти все життя згадуватимеш оцю нашу зустрiч бiля криницi... Ой! - згадав я раптом. - Кукурузо ж скигликiв просив привезти. А скоро ж продмаг закриКться". I тут, наче кийком по головi, стукнула мене думка: "Леле! У мене ж грошей нi копiйки. А скиглики дев'ять копiйок сто грамiв! Що робити? Коли мати або тато прийдуть, продмаг буде закритий". Гребенючка вже входила у свою хвiртку. - Гр... Гр... Ганю! - гукнув я, чи не вперше в життi називаючи ПП на iм'я. Вона хитнулася i аж вихлюпнула воду вiд несподiванки. - Ганю, - пiдбiг я до неП, - стривай! ЗнаКш що, позич менi дев'ять копiйок. Мати з роботи прийде, я одразу вiддам. - Нащо? - лукаво глянула вона на мене. - На цигарки? Да? На цигарки? - Та якi там цигарки! Дуже треба... Я на рибалку на нiч Пду. Гачкiв купити, а то сiльмаг закриваКться. Чесслово, оддам. Позич. - Тiльки в мене дев'яти нема, у мене п'ятдесят цiлих. Мати на книжку дала. Ох, гарна книжка продаКться!.. - То я здачi принесу. Я швидко. - Пожди, я винесу. Коротше кажучи, скигликiв я купив, Гребенючцi здачу вiднiс, а коли мати прийшла, i борг оддав. Усе вийшло добре. Навiть не довелося довго просити у матерi дев'ять копiйок. Одразу дала. I на нiч вiдпустила. От що значить бути хорошим i виконувати все, що тобi наказуК мати! Ще й харчiв напакувала повнiсiньку торбу - наче я на мiсяць мандрувати Пду. I коли зайшло сонце, я вирушив. По дорозi у сiнях поцупив ще довгеньку мотузяку-припиначку, на якiй мати колись припинала бичка. "Хтозна, може, доведеться зв'язувати, так щоб було чим", - подумав я, вiдчуваючи при цьому холодок у животi. РОЗДIЛ XX "Руки вгору!" Кукурузо з вудкою в руках стирчав по пояс з води коло берега. Стирчав, мабуть, давно, бо вже посинiв, як бузина, i цокотiв зубами. - Нiчого сказать, поспiшав ти, як свекор пелюшок прати. Я вже думав, що ти зовсiм не приПдеш, - сердито пробурмотiв вiн, але я бачив, що вiн ховаК радiсну усмiшку. Вiн -таки боявся, що я не приПду, i зрадiв, коли побачив мене. Кукурузо вийшов з води i почав вимахувати руками та присiдати, зiгрiваючись. Потiм спитав: - Ну як там? Що нового? Як дiд мiй? Ще в мiлiцiю не заявив? - Та що ти! Сидить собi спокiйнiсiнько i косу клепле. Про тебе й не думаК. Кукурузо нахмурився. I я зрозумiв, що йому неприКмно це чути. Йому, мабуть, здавалося, що вiн уже так давно-давно на цьому островi, а виявляКться, нiхто навiть не помiтив його вiдсутностi. - Ну й правильно. I добре. Скоро взагалi всi забудуть, що був такий... I все буде в порядку, - бадьоро говорив вiн, але в голосi чувся сум i туга. Кому ж хочеться, щоб його всi забули! Я витяг кульок iз скигликами i простяг йому. - О! Таки привiз! Спасибi! От скучив, - i вiн одразу вп'явся зубами в скиглик. - Ну, а що ж ти робив? - спитав я. - Та що, рибу ловив i просто так... - Ну, а щоденник свiй ти хоч пишеш? - Нi, не пишу, - легковажно промовив вiн, жуючи скиглик. - Кинув. Це ж усе одно, що уроки готувати. Чи я для цього на безлюдний острiв запхався! Я нiчого не вiдповiв: я ж знав, що там - у щоденнику. - Слухай, давай у цурки-палки зiграКмо. Я так давно не грав! - запропонував несподiвано Кукурузо. - А що, можна, - погодивсь я. I старi стрiлянi качури, банькатi жаби, полохливi очеретянки та iншi жителi плавнiв уперше, мабуть, в своКму життi почули одчайдушне й протяжне: - Цурки-палки-накувалки накую-ю-ю... Аж дотемна грали ми з Кукурузом. Припинили тiльки тодi, коли вже нi цурки, нi навiть палки не було видно. Ще вiд час гри, чим бiльше темнiло, тим бiльший неспокiй огортав мене. Я, звичайно, намагався не виказуванi його Кукурузовi, але з кожною хвилиною щось дедалi дужче муляло менi всерединi. А коли зовсiм стемнiло, я вже був, як то кажуть, готовий: ледве стримувався, щоб не цокотiчи зубами. - Ну, поПхали на Високий, - сказав Кукурузо. Вiн витяг з куреня рушницю, зарядив. Ми сiли в човен. Кукурузо на носi з рушницею, я грiб. Нiч, як па зло, знову була хмарна, беззоряна, наче хтось накрив землю чорним рядном. - Значить, план такий, - шепотiв Кукурузо. - Я з рушницею, ти - з лiхтариком. Я кажу: "Руки вгору!", ти в цей час свiтиш лiхтариком i гукаКш: "Товаришу Валiгура, заходьте справа! Миколо Iвановичу, заходьте злiва!" Щоб вiн думав, нiби нас багато. Так навiть справжнi прикордонники роблять, коли затримують шпигуна. - А... а що ми потiм робитимем? Коли затримаКмо його? - поцiкавивсь я. - Як-що? Передамо в мiлiцiю. Товаришу Валiгурi передамо. - То, значить, ти свiй острiв покинеш i не будеш бiльше Робiнзоном? Розсекретиться ж усе. Ох, i нащо я це сказав! - Нi, нi в якому разi! - категорично прошепотiв Кукурузо. - Я залишусь на островi. А ти повезеш його в мiлiцiю. Менi стало зовсiм погано. Я мало не випустив весло з рук. - Та що... та як... та ну... - забелькотiв я. - ПодумаКш! Одведеш до мiлiцiонера, товариша Валiгури,i все. - Та Валiгура ж ще спатиме, - мало не заплакав я. - Що ж я з цим злодюгою робитиму вночi сам? Вiн же мене придушить. - Не бiйся! Я тобi дам рушницю. Потiм привезеш. - Н-не-треба. Н-не давай! - тепер уже категорично прошепотiв я. - Я б-боюсь. Я рушницi боюсь ще бiльше, нiж Книша. Ненароком стрельну, вб'ю його, i мене тодi розстрiляють. Я вже остаточно зрозумiв, що у Кукурузо нiякого плану не було. Вiн усе продумав тiльки до того моменту, коли скаже: "Руки вгору!" - i Книш стане, хитаючись, з пiднятими руками. А далi, виходить, усе повинен робити я. Дзуськи! - Нi! Так не буде! Я сам Книша не повезу, як собi хочеш. - Та гаразд уже! До села вдвох довеземо, а тодi я вернусь. От нюнi розпустив! Не знав я, що ти такий боягуз! Менi стало соромно. Кукурузо таки був набагато хоробрiший за мене. Iч, як тримаКться впевнено! Ми пристали до Високого острова. Хвилини зо днi сидiли в човнi нишком, загамувавши подих, - прислухалися. Нiде нiщо анiчичирк! Бурмила нема (човна не видно). Послухався-таки Книша, лишився вдома, щоб не заважати... Загнали ми свiй човен в очерет, замаскували. Самi залiзли на березi в кущi - я по один бiк стежки, що до озерця веде, Кукурузо - по другий. Тепер нам лишилося одне - ждать, довго ждать, може, навiть усю нiч, аж до свiтання, поки не приПде Книш. - Спати не можна. Нi хвилини. Бо як почнемо куняти, розморить, - будем, як мокрi курки, i нiчого не вийде, - тихо сказав Кукурузо. - Твоя правда, - зiтхнув я. Менi вже зараз хотiлося спати. Я широко розплющував очi, вдивляючись у темряву, в якiй ледь-ледь можна було розрiзнити на тлi неба обриси очеретiв, але очi самi собою стулялися, i доводилося раз у раз протирати Пх. Мабуть, немаК нiчого важчого, як не спати, коли хочеться спати. I, мабуть, немаК довших хвилин, нiж отi хвилини напiвсонного чекання в темрявi. - Не спи, бо прогавимо, - шипить з кущiв невидимий Кукурузо. Якби вiн знав, як менi хочеться саме прогавити! Та хiба з ним прогавиш, з таким завзятим? Невже вiн справдi не боiться? Уява малюК менi страшнi картини: Книш, вищирившись по-хижацькому, б'К мене веслом по головi, потiм кидаК в рiчку, я ковтаю воду, задихаюся-задихаюся, водоростi обплутують мене i... Менi навiть справдi стало важко дихати. I нащо ми вталапалися в цю справу? Дiйсно, хтозна-що може бути. А що, як трапиться оте, що я тiльки-но уявляв? Це ще добре, коли знайдуть нашi тiла. Тодi будуть гучнi похорони, з музикою, з промовами. Ховатиме вся школа, все село. Всi плакатимуть. I Гребенючка, розмазуючи по щоках сльози, говоритиме: "А я ж бачила його напередоднi. Вiн був такий хороший, такий чемний - допомагав менi витягати воду з криницi. I Ганею назвав. Я ще йому дев'ять копiйок пезичила. Знала - я б йому п'ятдесят оддала назовсiм. Який буз хлопець!" Менi стаК так шкода себе, i я здаюся собi таким нещасним, що починаК щемiти в горлi. Але Кукурузо нiчого цього не розумiК. Вiн знову шипить з кущiв: - Не спи! I я трагiчно шепчу у вiдповiдь: - Та не сплю я, не сплю, чого ти! Час iде. Чи то очi звикли до темряви, чи стаК свiтлiше, але вже краще видно очерети, i вода виблискуК, i клубочаться в небi хмари. А може, то вже свiтаК? Бо в мене таке враження, що ми сидимо цiлу вiчнiсть. I враз - наче хто штрикнув мене чимсь гострим у груди. З темряви вигулькнув човен. Вiн плив прямо до берега. Ближче, ближче. В човнi грiзна постать гребе веслом. Серце повисло в мене на тоненькiй ниточцi - от-от обiрветься. i тут у кущах клацнув курком Кукурузо i зривисто-басовито крикнув: - Р-руки вгор-ру! Я забув про лiхтарик, забув, що менi треба кричати, i панiчно вереснув: - Дядя мiлiцiонер, сюди! Дядя мiлiцiонер, туди! I завмер, злякавшись власного голосу. "Ой що ж це ми робимо! Що ми робимо! Вiн же ще нiчого шпигунського не робив, а ми вже: "Руки вгору!" Ой, що ж це буде!" - Руки вгору! Руки вгору! - знову, але вже не так басовито повторив Кукурузо i теж розгублено замовк. Якусь мить було тихо, потiм... - Га? - наче не дочувши, спитала "грiзна постать". I щось глухо вдарилось об землю - то випала з Кукурузових рук рушниця. А я на все небо роззявив вiд несподiванки рота. I, тiльки зараз згадавши про лiхтарик, стиснув його рукою. Перед нами був... дiд Варава. - Дiду це ви? - плаксивим, розгубленим голосом спитав нарешi Кукурузо. - Та я ж, я, - сказав дiд, вилазячи на берег. - Не впiзнали, жовгодзьоби?.. Ми мовчали. Кукурузо, видно, ждав i боявся дiдових розпитувань - чому збрехав, що йде до тiтки в Пiски, де був, що робив чому оце - "руки вгору..." Але дiд мовчки замасковував свiй човен в очеретi i нiчого не питав, наче вiн усе-все знав. У таких випадках завжди краще самому щось питати. I Кукурузо, нарецпi, несмiливо спитав: - Дiду, а як ви тут опинилися? - Топитися Пхав. З горя. Що в мене такий онук шалапутний. - Та не жартуйте, дiду. - От, iнтересно менi жартувать з тобою! - Ну, скажiть, дiду, - канючив Кукурузо. - Ти ж менi збрехав, чого ж я маю правду тобi казати. - Та я... - затнувся Кукурузо. Що ж бо скажеш? - Ехе-хе, - сумно зiтхнув дiд. - Куди ж я мiг Пхати! Тебе, дурника, шукав... Отож узявся я сьогоднi рушницю свою чистить. У недiлю ж вiдкриття полювання. Вирiшив i твою почистити. Думаю, хоч i двоКшник ти, а жалко - все одно треба ж з тебе мисливця зробити. Кинувся - нема твоКП рушницi. Туди, сюди - нема. Невже, думаю, хтось украв? Потiм глядь - набоПв майже половини нема (вони ж у мене, дурнику, пiдрахованi). Почав догадуватися. Тим бiльше, бачу, й ватянки нема, в якiй ти зi мною на полювання ходив. Але все-таки вирiшив перевiрити. I пiшов аж у Пiски до тiтки Ганни... Отак ти моП ноги старi жалiКш! Туди сiм кiлометрiв, назад сiм. Там тебе, звiсно, не найшов. Ганнi нi став нiчого говорити, щоб не хвилювалася. Ну, думаю, не iнакше, як у плавнi чкурнув хлопець, бiсова душа. Я й сам же туди ще пацаном колись тiкав пiсля того, як батько духу дав за розбиту макiтру. Знаю... Прийшов я з Пiсок - уже вечорiло. Було б на ранок пошуки вiдкласти, та на душi неспокiйно: "Уже два днi отой жовтодзьоб сам у плавнях (бо ж дружка твого я бачив), а я, старий дурень, i вухом не веду. Може, вiн голодний, може, хто ного зна, що з ним. Усе-таки плавнi - це не жарт. Не один фашист могилу собi тут знайшов... Як дома сидiти, дай, думаю, поПду пошукаю". I поПхав. Якби не оте "Руки вгору", мабуть би, старий до ранку по плавнях мотався, як водяник. Отак-то... Кукурузо всього мiг чекати: що дiд лаятиметься, що навiть намне вуха, як бувало. Але що дiд говоритиме так просто й щиро, вiн, мабуть, не думав. Вiн принишк i мовчав. - Ех, невже я помру й не побачу, чи вийде з тебе людина, чи нi? - з болем сказав дiд. - Не кажiть так, дiду, не помрете ви, - злякано писнув Кукурузо. - А ти що думав - дiд вiчний? На дев'яносто вже завернуло. От-от - i в яму сторчака. Вже недовго... - Я, може, ще навiть ранiше за вас помру. Оно, пам'ятаКте, як у мене чиряк на нозi був i температура сорок... Так що не кажiть. - Е, синку, молодi можуть вмерти, а старi мусять вмерти... Так уже заведено. I не треба в цьому змагатися. Краще в чомусь iншому... Запанувала мовчанка. Видно, мого друга вкрай збентежили i схвилювали дiдовi слова. Та й мене теж. Нiколи я не бачив дiда таким. Завжди вiн бурчав, лаявся, навiть потиличниками частував, а тут... Ех, краще б вiн нам вуха нам'яв!.. - Дiду, - жалiбно мовив Кукурузо, - ви не кажiть матерi. Я вас прошу. Га, дiду? - Та що ж казати. Нема чим радувать. - Я вчу граматику, вчу, чесне слово. I переекзаменовку здам. - Побачимо... - Ви думаКте, ми балуКмося. Ми тут... ми тут... - Та бачу ж - вистежуКте когось. Кого ж це? - Книша. - Овва! Чого раптом? Кукурузо хотiв був почати пояснювати, аж тут дiд враз приставив долоню до вуха i тихо сказав: - Цить!.. Потiм... Пливе... Ховайтесь, хлопцi, побачимо, в чiм тут справа. Ми принишкли. А дiд ступив тiльки один крок до куща i - нiби розтанув у темрявi. Минула хвилина, двi, а може, й бiльше. I тiльки тодi ми побачили - iз стружки виплив човен. Як дiд Варава мiг почути його, не збагну. От що значить - старий мисливець! Човен пристав до берега. З човна вилiз Книш. Щось дзвякнуло, впавши на землю. Книш лайнувся пiвголосом, пiдняв, пiшов стежкою. Вiн так близько пройшов повз мене, що менi здалося, вiн зараз перечепиться через мою ногу, i я швиденько пiдiбгав ПП пiд себе. В однiй руцi Книш тримав великий залiзний лом, а в другiй - вiдро й друшляк, оте металеве з дiрочками, на якому галушки й вареники зцiджують. Бiля озерця Книш поклав лом на землю, роззув чоботи, забрiв по колiна у воду й почав друшляком збирати щось з поверхнi озерця i струшувати у вiдро. - Гайда, хлопцi, - шепнув дiд i, вийшовши з кущiв, голосно кахикнув: - Кахи-кахи! Вiд несподiванки Книш сiпнувся, послизнувся - шубовсть! - i сiв у воду. Лише голова з води стирчить, на всi боки розгублено крутячись. - Помагай бi, чоловiче добрий, - спокiйно мовив дiд. - Що це ви тут робите? - Ку-купаюсь! - дурнувато вищирився Книш i почав незграбно пiдводитися. - З друшляком? Ясно!.. А берiть-но, хлопцi, його чоботи, ломика - заарештований вiн. Повезем у село - там розберемось... - Та що ви, дедушка!.. Та що ви, iй-богу!.. - заметушився Книш, вилазячи з води i брикаючись на всi боки. - От жартують! Ги-ги! От жартують! - Давай-давай! - пiдвищив голос дiд. - Та ну, чесне ж слово! Та ну, що ви таке говорите! - Лiзь, кажу, в човен сам! Бо зв'яжу! - Та постойте, дедушка! Я все розкажу! Все, як е i Не винен я .. Iй-богу! От святий хрест! Це все вона! Проклятуща баба! Тюрма народiв! Сам ПП ненавиджу! Щоб Пй триста болячок! Џй-богу! Отож як почула про той льобулус, ну в одну душу: "Дiстань та дiстань, воно пiде на базарi". Ну з ножем до горла пристала. Що ти зробиш! Хай уже, думаю, щоб одчепилася, дiстану трошки. ПоПхав. А воно, виявляКться, ще, по-перше, нема, а по-друге, - мiкроскопiчне Як ти ним, мiкроскопiчним, торгуватимеш? Ну хоч додому не вертайся! Ви ж не знаКте моКП баби... Вирiшив я Пй якоПсь iншоП гадостi з води натягати, щоб тiльки не гавкала (хiба вона розбере?). Обманув ПП, сам сознательно обманув! Не хотiв же чiпать - раз ученики таке дiло роблять. Думав, усе! Обiйшлося! I торгiвля йде, i я спокiйний. Та нещасна моя доля. Оце вчора дiзналася вона про обман. Господи, що було! Хоч хрестись та тiкай. "Ти, кричить, злочинець, ти, кричить, уголовник! Я ж людям, може, шкоди завдала! Якщо настоящоП менi не принесеш - з свiту зживу!" Ну що було робити? Ну, поймiть, дедушка, хiба я хотiв? Пй же богу! Одпустiть, пожалуста. Книш замовк, схлипуючи. Видно, дiд завагався - сопiв i кахикав - Ой, дiду, викручуКться вiн! Як ужака! - скрикнув Кукурузо. - Вони тут з Бурмилом... у акваланзi для пiдводного плавання... цiле лiто пiрнають. - Спецiально у КиКвi купили. Ми самi бачили, - пiдхопив я. - Завдання у них якесь... вiд вермахту... Мабуть, фашистський архiв з дна дiстають. Як у Чехословаччинi. Книш аж зiщулився весь. - Та що ви, хлопцi! Що виi Та боронь боже! Яке там завдання! Христос з вами! Таке ж вигадали, Пй-богу! - А що ж? - спитав дiд. Книш якийсь час мовчав, потiм враз гаряче заговорив: - Та знаКте, та ми ж якраз, дедушка, i про вас думали. Хотiли подаруночок вам iзробить. Хоч ви й непитущий, але ж па свята чарочку можете... Хи-хи! Це ж, знаКте, узнав я, що у вiйну нiмцi тут спирт затопили. Двадцять, кажуть, канiстр лежить. Герметичнi, що Пм зробиться. Так ото думаКмо пiднять. Тiльки ж ви, дедушка, пожалуста, нiкому-нiкому! Ми вам по дружбi дамо. Навiть i не думайте вiдмовлятися. Це ж таке дiло! Згодиться! Хi-хi!.. Книш засмiявся дрiбненьким пiдлим смiхом. Та смiх одразу й увiрвався По дiдовому настрою зрозумiв Книш, що смiятися не до шмиги. - Ясно, - суворо сказав дiд - А ломика оце нащо брав? - Та просто так... просто... - зам'явся Книш. - Хотiв греблю зруйнувати? Щоб слiди замести? Щоб усе спливло? Мовляв, стихiйне лихо? Так? - у голосi дiда дзвенiла лють. - Таж клята баба, - почав Книш, але дiд перебий його: - Годi вже! Сiдай! ПоПхали! - Та, дедушка! - плаксиво запросився Книш - Та ми ж з вами'сусiди! Що вам - бiльше всiх треба? Я ж нiчого не зробив, не встиг же! Одпустiть! - Якi ми сусiди! - одрубав дiд. - Ти зовсiм на iншiй планетi живеш! I не смiй сусiдиться до людей. ПоПхали! I Книш згорбився i, як побитий собака, слухняно пiшов до човна. А коли вже ми одпливали, дiд Варава, нi до кого не звертаючись, тихо сказав: - А той спирт партизани ще у сорок третьому виловили. Для госпiталю. Було б старожилiв спитать, перед тим як у воду лiзти. РОЗДIЛ останнiй Отак закiнчилися пригоди Робiнзона Кукурузо на безлюдному островi поблизу села Васюкiвки. Наступний пiсля тоП ночi день був ущерть насичений знаменними подiями. Зранку приПхав професор Дудка, керiвник киПвських юннатiв, а разом з професором кореспондент пiонерськоП газети. Професор Дудка виявився молодою вродливою жiнкою у модному платтi з короткими рукавами i в туфлях на тонюсiньких каблучках-шпильках. Професор Дудка подивилася на глобулус i сказала, що це "прекрасний штамб хлорели" (саме так вона висловилася), що вона обов'язково доповiсть про це в iнститутi, що це великий успiх, i гаряче потиснула руки спершу Фарадейовичу, а потiм усiм юннатам. Фарадейович аж сяяв вiд щастя (до речi, в цей день виписали з лiкарнi його жiнку). Юннати теж сяяли (кореспондент обiцяв написати про них у газетi). Потiм Фарадейович при всiх обняв нас з Явою, поцiлував i сказав: - Коли б не ви - все б погибло! Спасибi, друзi моП, спасибi! ....................................................................... ............................................................... А незабаром у клубi був товариський суд. На сценi стояв накритий червоною китайкою стiл, за яким сидiли голова колгоспу Iван Iванович Шапка, члени правлiння, Явина мама-депутат, дiд Варана, дiд Салимон i Галина Сидорiвна. А збоку на лавi пiдсудних вкупочцi сидiли набурмосенi Книш з Книшихою i трохи осторонь скуйовджений Бурмило. Ми висiупали як головнi свiдки обвинувачення. I весь зал дуже смiявся, коли Ява розповiдав, як вiн затонув... Пiвсела виступило на цьому судi. I всi говорили, що той, хто дбаК тiльки про власну шкуру i свою кишеню, не вартий доброго слова (це сказала Галина Сидорiвна). ...Що вiн "унутрiшнiй диверсант" (це сказав дiд Салимон). ...I якщо вiн може продати за копiйки свою совiсть, торгуючи нею на базарi, то за хорошу цiну вiн i Батькiвщини не пожалiК (це сказав комсомолець Гриць Чучеренко). ...I жаль, понiмаКте, що товариський суд не може присудити всипать, понiмаКте, добренько за такi дiла, як говорить один хороший чоловiк, по западному полушарiю! (Це сказав мiй тато.) ...Але нiчого, тепер вони знатимуть, що про них думаК все село (це сказав Iван Iванович Шапка). Бучний був суд. А пiсля суду до нас пiдiйшов Гришка Бардадим i сказав: - Молодцi, босяки! I ляснув своПми граблями по потилицi спершу мене, потiм Яву. Коротше кажучи, то був день нашоП слави. Слави, про яку ми так довго й безуспiшно мрiяли. ...Але ми чомусь не вiдчували тоП шаленоП радостi, про яку мрiялося. Чогось нам не того хотiлося. ...Щось Пло нашi душi, як iржа залiзо. ...Якась думка. I коли ми йшли з суду, Ява висловив ПП. - Мда, - мовив вiн задумливо. - Все це добре, але... однi глобулус виводять... космiчний. Iншi майструюiь щось на транзисторах, напiвпровiдниках. А ми... - вiн зiтхнув, - тiльки пiдштаники на телевiзiйну антену вивiшувать умiКмо._ Це й дурень може. Та й не тiльки дурень. Навiть мавпа. - Людиноподiбна, - додав я. ....................................................................... ............................................................... ...I от-уже позаду лiто, безтурботне дозвiлля. Знову парта, знову кожнi сорок п'ять хвилин дзвоник, знову: "Хто не виконав домашнього завдання, пiднесiть руку!", "Iди до дошки!", "Вийди з класу!.." Буденне життя колишнього п'ятого, нинi шостого "Б". Я сиджу на своКму звичному мiсцi бiля вiкна, дивлюсь, як ганяК на подвiр'П наш Собакевич, i думаю... Я думаю про Книшiв - кажуть, вони продають свою нову хату i Пдуть кудись на Харкiвщину. Певно-таки заговорила в них совiсть пiсля суду. Соромно односельцям в очi дивитися. Може, там, на Харкiвщинi, й людьми стануть. Он Бурмило ж i пити кинув, i браконьКрський реманент свiй поламав i повикидав. I ще я думаю (не вперше уже): "Чому все-таки Кукурузяка висадився на той острiв, що поряд з Високим? Випадково? Збiг обставин? Чи, може, спецiально?" Я вже питав його. Мовчить. Тiльки усмiхаКться... Раптом думки моП порушуК голос Галини Сидорiвни: - Рень, до дошки! I я вiдчуваю, як мiй правий лiкоть пiдскакуК вгору - це пiдводиться, пiднiмаючи кришку парти, мiй сусiда. Мiй сусiда i друг Ява (колишнiй Кукурузо). Аякже,_ вiн таки склав переекзаменовку (а що ж ви думаКте!) i теж перейшов до шостого класу. О, то були дуже напруженi днi - пiсля суду. Спершу я тiльки ходив попiд вiкнами у Ренiв i на всiх цикав. На Собакевича: "Цить!" - не гавкай. На корову Контрибуцiю: "Цить!" - не мукай. На зозулястого пiвня: "Цить!" - не кукурiкай, Пильнував, щоб нiхто не перешкодив готуватися моКму друговi. А потiм я переконав його, що краще готуватися вдвох, що менi теж це необхiдно, бо я нiчого не знаю. Спочатку вiн огинався: - Не треба менi твоПх жертв! Але я сказав: - Та ти що - хочеш бути кращим за мене? Хочеш усе знати, а я, значить, лишайся дурнем неписьменним? Це нечесно, не по-товариському! I вiн змушений був погодитись. Цiлий серпень ми готувались вдвох. Не скажу, щоб це було дуже цiкаво, цiкавiше, наприклад, нiж грати у футбола, у цурки-палки або ловити рибу... Але хто сказав, що для друга треба робити тiльки те, що цiкаво? На переекзаменовку я пiшов теж разом з Явою. I диктант ми писали удвох. Галина Сидорiвна одразу зрозумiла, чого я прийшов, I сказала: - Сiдай теж пиши, тобi це корисно. I ви знаКте, я написав гiрше, нiж Ява. Вiн зробив тiльки двi помилки, а я три. Недарма вiн, чортяка, брав з собою "Граматику" на безлюдний острiв. I от тепер вiн стоПть бiля дошки i впевнено пише вправи, I нi разу не помилився. До речi, я знаю, що в книзi "Робiнзон Крузо" лежить у нього папiрець з однiКю адресою. Навряд чи хтось би став берегти адресу просто собi так, не думаючи з неП скористатися. Отже, граматика моКму друговi ще й, так би мовити, осо