бисто потрiбна. Вiдмiнницi безграмотного листа не напишеш. Краще одразу у криницю сторч головою. - Молодець, Рень, сiдай! - каже Галина Сидорiвна. I мiй друзяка, розiмлiлий вiд гордостi, повiльно йде на мiсце. Сiвши за парту, Ява кiлька хвилин мовчить - поки не вляглися почуття, викликанi похвалою вчительки. Потiм нахиляКться до мене i шепоче: - Так що - випробуКмо? - Давай, - кажу я. Ми схиляКмося i засовуКмо голови пiд парту. Ява виймав з-за пазухи плоску жерстяну коробочку з-пiд цукерок, з якоП стирчать рiзнi гвинтики, шпунгики i дротинки. Це винайдений нами механiчний пристрiй для розстiбування гудзикiв, ОфiцiйноП назви вiн ща не маК i зветься поки що умовно "штукакенцiя" (не "штука" i не "штукенцiя", а саме "штукакенцiя", бо кожний винахiд обов'язково повинен мати свою назву). ДiК "штукакенцiя" дуже просто прикладаКш до гудзика, натискаКш на кнопку - i готово. Тiльки спершу треба, звичайно, завести пружину. I от Ява бере i починаК заводити. Звичайно, це вам ще не на транзисторах, не на напiвпровiдниках, але... Кррекк! - раптом дзвiнко на весь клас клацаК пружина i, вискочивши з коробочки, б'К знизу Стьопу Карафольку, що сидить перед нами. Карафолька скрикуК. - У, розтелепа! - шиплю я на Яву. Але пiзно! Наче грiм з неба, лупаК над нами гнiвний голос Галини Сидорiвни: - Завгороднiй i Рень, вийдiть з класу! Червонi як маки, вилазимо ми з-пiд парти i один за одним чимчикуКмо до дверей. Навчальний рiк почався... _ ЧАСТИНА ДРУГА розсказана знову-таки Павлушею Завгороднiм НЕЗНАЙОМЕЦЬ З ТРИНАДЦЯТОЏ КВАРТИРИ, або ЗЛОДIЏ ШУКАЮТЬ ПОТЕРПIЛОГО пригодницька повiсть РОЗДIЛ I "Е", - сказали ми з Явою Я поправляю бакенбарди, спинаюся навшпиньки i дивлюсь у дiрку в завiсi. I серце моК млiК i зупиняКться... Не я перший дивлюсь у дiрку. До мене у таку саму дiрку зазирали, мабуть, i Щепкiн, i Станiславський, i Тарапунька, i Штепсель... Тисячi артистiв усiх часiв i народiв дивились у дiрку в завiсi. I так само спокiйно й весело вмощувалися глядачi по той бiк завiси - у залi. I так само скакали дрижаки у душах по цей бiк завiси - на сценi. Надто - коли прем'Кра. А у нас сьогоднi прем'Кра. - Посунься! Дай я! Чиясь спiтнiла гаряча щока рiшуче одпихаК мою голову вiд дiрки. Це - Стьопа Карафолька. Iншим разом я, може, й не подарував би йому такого нахабства, може, навiть i по шиП дав би, але зараз у мене нема для цього енергiП. Вся енергiя моя iде на хвилювання. У звичайному станi, дихаючи, людина спершу вдихаК, потiм видихаК А коли людина хвилюКться, вона, по-моКму, тiльки видихаК. Весь час тiльки видихаК - не вдихаючи. I де береться для цього повiтря в грудях - я не знаю. Я ходжу по сценi i видихаю. Може ви думаКте, що я один ходжу i видихаю? Авжеж... Ондо - х-хе... х-хо... х-ху... х-хи... Всi артисти ходять i видихають i здаКться, що саме од цього вiтер гуляК по сценi, хитаК декорацiП, полоще завiсу, куряву здiймаК з пiдлоги. Якби наш сiльський клуб був не цегляний, а гумовий, вiн би роздувся як ота первомайська кулька, i давно лопнув би, i всi ми полетiли б у космос - разом з декорацiями, з баянiстом Мироном Штепою, що дограК зараз останню перед початком польку-кокетку, з морозивницею Дорою Семенiвною, з усiма глядачами. Глядачi! . Ох, глядачi!.. Грiм на вашу голову! Ще зовсiм недавно це були такi милi, такi близькi хорошi люди, якi завжди могли допомогти, поспiвчувати, пiдтримати. Микола Iванович, дiд Варава, дiд Салимон, завклубом Андрiй Кекало тiтка Ганна, баба Маруся, Грицько Чучеренко, тато, мама. Вони за тебе в огонь, у воду - куди хочеш! А тепер... Навiть рiдна мама тепер не мама, а глядач. Не було жодноП живоП душi по цей бiк завiси, яка б не хвилювалася. Вiд учительки лiтератури Галини Сидорiвни, художнього нашого керiвника, до гундосого третьокласника Бетi Башка (за метрикою Петi Пашка), який одкривав i закривав завiсу. Всi хвилювалися. Але найдужче хвилювалися ми - я i Ява Нам було чого хвилюватися. Бо то ми заварили усю цю кашу, ми придумали той театр. Ми з Явою - Станiславський i Немирович-Данченко оцього нашого сiльського МХАТу (чи пак, ВХАТу). - А що?! А що?! - вимахуючи перед моПм носом руками гарячкував восени Ява. - Хiба ж такий театр можна вшкварити! На весь район!.. Справжнiй МХАТ! Тiльки то Московський, а наш буде - Васюкiвський художнiй академiчний театр... ВХАТ... А що?! На гастролi Пздитимемо... Ондо МХАТ недавно повернувся з Се-Ше-А. Хiба погано? Та мене не треба було вмовляти. Я був Немирович-Данченко Вмовляти треба було Галину Сидорiвну та iнше шкiльне начальство. Проте й Галину Сидорiвну не довелося вмовляти. Вона одразу пiдтримала нас: - Молодцi, хлопчики! Правильно! Я давно хотiла органiзувати драмгурток, та все якось не зберуся. Ну, раз ви iнiцiатори, то складiть список усiх бажаючих. Хлопцi ви енергiйнi - будете старостами гуртка. Ми дуже поважали себе того дня Ми навiть нi разу не гигикнули i не копнули нiкого ногою. Серйознi й солiднi, ми ходили по класах i складали список - довжелезний, на два з половиною метри список. Спершу записалася майже вся школа. Добре, що потiм, як це завжди буваК, дев'яносто процентiв вiдсiялося. Ми так захопилися, що навiть не всiх хотiли записувати. Колi Кагарлицькому Ява сказав: - Дуже ти якийсь... тихий!.. Не видно тебе й не чуть нiколи. Тебе й на сценi не почують. I тiльки побачивши, як побуряковiв вiд образи Кагарлицький, Ява змилостивився: - Хiба що статистом будеш, юрбу гратимеш... - i записав. На першому засiданнi гуртка вибирали п'Ксу. Вибирали довго. Десятки п'Кс перебрали. Вiд трагедiП Шекспiра "Отелло" (яку вiдхилили через ПП непедагогiчнiсть - занадто вже про любов) до драми Корнiйчука "Платон Кречет" (теж про любов, хай йому грець!). Нас навiть почав брати вiдчай, ми вже подумали, що геть усi п'Кси про любов. А навiть коли б про любов було й педагогiчне, ми i самi не хотiли про любов. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!.. Нарештi Галина Сидорiвна сказала: - Поставимо "Ревiзор" Гоголя. По-перше, це не про любов. По-друге, за програмою, отже, це нам навiть дуже корисно. По-третК, це просто надзвичайно весела i хороша рiч. I ролей багато, якраз усiм вистачить. Ми тут же прочиталч "Ревiзора", i вiн нам дуже сподобався. Комедiя - отака! Як добре поставити - пупа порвеш. Почали розподiляти ролi. I отут вийшла раптом заковика. Я i Ява, як Станiславський i Немирович-Данченко, як iнiцiатори цiКП справи, звичайно, цiлком законно хотiли грати найголовнiшi ролi. Причому однаковi. Але найголовнiша роль була одна - Хлестаков. Я вважав, що ця роль якраз для мене. Сам Гоголь пише, що Хлестаков - "тоненький, худенький... без царя в головi... неспроможний зупинити постiйноП уваги на якiй-небудь думцi...". Ну, коротше кажучи, що там казати... Але Ява сказав: - Пхе!.. Гарненько придивись на себе в дзеркало, i ти сам зрозумiКш, що ти схожий на Хлестакова, як свиня на коня. Тiльки й того, що двi руки, двi ноги й голова. Хлестаков - це ж в-вогонь! Це ж, знаКш... Це - о! I вiн став у позу, - задер носа i вiдкопилив губу. - Ха! - сказав я. - Дивiться на нього! Ой, не можу! Хлестаков! Якесь опудало, а не Хлестаков! Крокодил якийсь!.. Ану пусти! Пусти, кажу, сорочку! Бо як дам! Роль Хлестакова Галина Сидорiвна вiддала Колi Кагарлицькому. Скрутно було i з iншими головними ролями. I городничиий Антон Антонович Сквозник-Дмухановський був однн... I суддя Амос Федорович Ляпкiн-Тяпкiн - один. I попечитель Артемiй Пилипович Землянiка - один. I... I все-таки "Ревiзор" - генiальна п'Кса. А Гоголь - генiальний письменник. Вiн знав, що ми з Явою гратимем у "Ревiзорi", i написав двi ролi - Добчинського i Бобчинського. Геть однаковiсiнькi. Спецiально для нас. Щоб ми недоварились. Ролi, звичайно, не зовсiм головнi. Але ви не думайте - без Бобчинського i Добчинського нiчого не було б. Все у п'Ксi без них пiшло б шкереберть. Не було б п'Кси. I не грав би Кагарлицький Хлестакова. Бо це ж Бобчинський i Добчинський вигадали, що Хлестаков - ревiзор. Отож-бо... Коли ми з Явою це зрозумiли, ми одразу помирилися. Почались репетицiП... Ох!.. Чомусь у нас з Явою нiколи не було сумнiву, що ми дуже талановитi. Як артисти. Вже що-що, а рiзнi вибрики, рiзнi штуки-викаблуки робити ми вмiли. Пх!.. На все село були знаменитi. - От артисти! - так прямо и казав про.нас дiд Салимон А вiн на цьому дiлi розумiвся. Вiн колись, як служив у армiП, грав у духовому оркестрi. На найбiльшiй трубi, що зветься бас-гелiкон. Вона й зараз лежить у нього на горищi, схожа на великанського равлика. На свята, коли дiд Салимон хильне "по третiй", вiн iнодi даК концерт - бубукаК у свою трубу. Старi баби кажуть, що воно дуже схоже на архангельський глас, i хрестяться. Найбiльший успiх дiдова гра маК у наших сiльських собак. Вони захоплено гавкають до самоП ночi. Нi, раз дiд Салимон сказав, що ми артисти, - нiяких сумнiвiв не було. Але на репетицiях з нами сталося щось неймовiрне. Ми самi себе не впiзнавали. Це були не ми. Це були два якихось слимаки, двi мокрицi, два мiшки з половою. Ми раптом зрозумiли, що одне - говорити слова, якi ти сам придумав, жартувати i "ламать дурочку" (як каже мiй батько), i зовсiм iнше - говорити слова не своП, а якi треба по п'Ксi, тобто грати роль. Ми не говорили. Ми жували гумовi мертвi слова. I нам було гидко Було кисло в ротi i холодно в животi. - Нiчого, - пiдбадьорював себе й мене Ява. - На прем'Крi ми себе покажемо. Ми як дамо, як дамо! - Еге, дамо... дулю з маком, - безнадiйно бубонiв я - Панiкер нещасний! На репетицiях у великих артистiв не виходило . Ти ж знаКш... Пам'ятаКш, Максим Валер'янович розказував Держись! Я держався з останнiх сил. Ще спасибi Гоголю, що вiн пожалiв нас i не дав Бобчинському i Добчинському бiльше слiв. Бо ми б зовсiм загибли. Ми з тими словами, що були, не могли впоратися. Це було гiрше за будь-якi уроки. Для нас вивчити вiрша з лiтератури - завжди мука була. Так у вiршах хоч рима за риму чiпляКться, допомагаК запам'ятати. А тут - проза. Нема за що зачепитися. Поки у папiрець, де роль переписана, дивишся - слова ще якось держаться купи А тiльки папiрець сховав - враз слова розбiгаються, як таргани по припiчку, i у головi порожньо, аж гуде... Але з папiрцем грати на сценi не можна. Якщо артисти ходитимуть по сценi з папiрцями, як промовцi на трибунi, буде не спектакль, а конференцiя А ми не конференцiю збиралися показувати, а "Ревiзора" Гоголя. - Яво, - зiтхав я, - давай усе-таки вчити ролi. Диви ондо, як Карафолька зубрячить! По чотири години щодня за клунею бубонить. I Кагарлицький уже мiсяць гуляти не виходить. Теж зубрячить. А Гребенючка навiть кiно двiчi пропустила. - Що-о? Щоб я зубрячив?! Нi-каг-да!.. Зубрьожьа - то для дурнiв, для неспособних. А ми з тобою хлопцi способнi. Обiйдемось без зубрьожки. Даваи-но краще над емблемою подумаКм. У МХАТi чайка на завiсi, i нам щось таке треба. Крижня чи дику гуску. Чи пiвня зозулястого... Га? Як ти думаКш? - А я знаю? - Ну, ми про це ще подумаКмо, час К .. А зараз гайда у берег, я там лисячу нору назнав, може, виженем рудохвосту. Я зiтхав i тягся за Явою. Минали днi.. - Яво, - казав я через тиждень. - Ой, давай учити слова, голубе! Бо я нiчогiсiнько з своКП ролi не знаю. - Та! - махав рукою Ява. - В крайньому разi будемо з тобою грати пiд суфлера. Качалов завжди грав пiд суфлера. А суфлер у нас - будь здоров! Це був Кдиний вихiд. Суфлер у нас справдi знаменитий! Кузьма Барило. Чемпiон школи по пiдказках. З останньоП парти пiдказуК - нiби у самiсiньке вухо шепоче. Прем'Кри нашоП все село чекало так нетерпляче, нiби виступу найкращого столичного театру. Особливо пiсля того, як на репетицiП побував дiд Салимон. Ми його не запрошували. Вiн зовсiм випадково попав на репетицiю (лагодив у клубi стiльцi, а тут ми прийшли). Спершу дiд Салимон на нас уваги не звертав, стукав собi молотком. Тодi чуКмо, стукання припинилось - прислухаКться дiд. Ми саме роздраконювали першу дiю, де городничий Стьопа Карафолька, дiзнавшися вiд Бобчинського i Добчинського (тобто вiд нас з Явою) про ревiзора (Колю Кагарлицького), даК вказiвки полiцейському (Васi Деркачу). Городничий Карафолька стояв на сценi, випнувши зроблене з подушок пузо, i хрипким басом (де тiльки вiн у нього брався!) говорив: - Квартальний Пуговiцин... вiн високий на зрiст, то хай стоПть для благоустрою на мосту. Та розкидати нашвидку старий паркан, що бiля шевця, i поставити солом яну вiху щоб було схоже на планування. Воно чим бiльше ламання тим бiльш означаК дiяльностi градоправителя. Ох, боже мiй! Я й забув що пiд тим парканом навалено на сорок возiв усякого смiття. Що це за поганий народ! Тiльки-но десь постав який-небудь пам'ятник або просто паркан - чорт Пх знаК, звiдки й нанесуть усякого смiття! Тут у п'Ксi написано "зiтхаК". Карафолька за всiма правилами зiтхнув, зробивши при цьому паузу. З тiКП паузи негайно скористався дiд Салимон, якому, видно, давно вже кортiло висловитися. - От щучий син! - на весь зал гаркнув дiд - От же ж спецiалiст! (То чомусь було у дiда найлайливiше слово!) Окозамилювач чортiв! Ну точнiсiнько наш колишнiй голова Припихатий! Той теж такi штуки одмочував, як начальство з областi приПхати мало... Правильна п'Кса! Молодець автор! ЗнаК жизнь... Того ж дня все село заговорило про майбутню виставу. "Бу-бу-бу... Ревiзор!.. Гу-гу-гу... Хлестаков!.. Ру-ру-ру... П'Кса!" - тiльки й чулося в усiх кутках Навiть старезнi бабусi що зроду такого слова в ротi не держали, й собi - "Ревiзор"' "Ревiзор", - аж дивно слухать. А не дуже грамотна глухувата баба Гарбузиха розпустила серед своПх пiдстаркуватих подружок чутки, що автор п'Кси "Ревiзор" нiякий не Гоголь а кореспондент райгазети товариш Курочка, якии приПздив колись у наше село, i написано все точно про нашого колишнього голову Припихатого; але оскiльки Припихатий зараз на вiдповiдальнiй посадi iнструктора в обласному управлiннi культури, то й написано так завуальовано, i пiдписався товариш Курочка не своПм iменем, а псевдонiмом - Гоголь... Теперiшнiй голова колгоспу Iван Iванович Шапка дуже з цiКП чутки смiявся й одвалив нам чималенькi грошi на декорацiП i костюми. Це була справжня удача. Робити декорацiП допомагав нам учитель креслення i малювання Анатолiй Дмитрович, а костюми шила з фарбованоП мiшковини i марлi цiла бригада дiвчат. З осенi до самiсiнькоП весни готували ми п'Ксу. I от... Якби цього вечора якийсь злодiй забрiв у наше село, вiн мiг би спокiйнiсiнько, не криючись, пiдряд виносити все з хат i, не кваплячись, вантажити на вiз чи що у нього там було б... Дома, в хатах, не тiльки не лишилося живоП душi - навiть собаки збiглися з усього села до клубу i влаштували тут своП собачi вечорницi. Та що там казать, коли навiть стосемилiтня баба Триндичка, прапращурка нашого зоотехнiка Iвана Свиридовича, про яку дiд Салимон казав, що вона "вже почала другий вiраж", що в неП скоро знову рiзатимуться зуби й що вона нiколи не вмре; до якоП приПздили аж з КиКва, щоб дiзнатися, чого це вона так довго живе (а ми з Явою точно знали: через те, що вона полин - боже дерево - Псть, ми самi бачили *), (Ми й собi пробували той полин Псти, але на другий день кинули - гiрке; хай, може, як постарiКмо, тодi... А то й зовсiм не треба нам такого гiркого несмачного довголiття... (Примiтка Павлушi Завгород-нього.)) баба Триндичка, яка вже тридцять рокiв не виходила з двору, нiколи не була в кiно i не те що в клуб, а й у церкву вже не ходила, - ота сама Триндичка i то причалапала на нашу виставу. - О! Я ж вам казав! - на весь зал радiсно вигукнув дiд Салимон. - Уже ходити вчиться. Скоро й гопки пiде... За це баба Триндичка пiд загальний регiт мовчки вперiщила дiда Салимона костуром по спинi. Але стривайте, стривайте... Дзень! Дзень! Дзень-ь-ь-ь! - По серцю рiзонув третiй дзвiнок. В залi гасне свiтло. - Ану! Ану! Ану! - кишкаК нас (тих, хто не повинен бути на сценi у першiй явi) Галина Сидорiвна. Завiса iз скреготом розсуваКться (вона у нас, як той цепний собака, - на залiзних кiльцях по iржавiй дротинi бiга). Все! Почалося. Тепер подiтися нiкуди. - Я запросив вас, панове, щоб... - чути вже городничеський голос Стьопи Карафольки. Я стою за лаштунками, заплющивши очi i притискаючи до грудей кулаки, i шепочу: "Все буде гаразд! Усе буде гаразд! Усе буде гаразд!" Як заклинання. Ех, дурний я, що не вивчив жодноП молитви! А мене ж баба вчили! Як би зараз згодилося! Хоч я й пiонер i не вiрю, звичайно, але... Отаке в мене було, коли я вперше зважився стрибнути в вершечка верби у рiчку! Я стояв на суковi i дивився вниз, а серце моК вже давно одiрвалося i, вискочивши з грудей, летiло у воду, а я все ще стояв, вчепившися руками в гiлляку, i не мiг одiрватися, а памороки менi забивало, i в животi тенькало, i... Але нi! То були iграшки, а не переживання. Я з радiстю стрибнув би зараз не те що з верби, а телевiзiйноП киПвськоП вежi, аби тiльки... - Гга-га-га! - гримонув реготом зал. От бiсiв Карафолька! У нього вже й на репетицiях смiшно виходило... "Ну нiчого, спокiйно, спокiйно! Все буде гаразд! Все буде гаразд!.. От як зараз зарегочуть - все буде гаразд!.." - Гга-га-га! "Ну, от! А я, дурний, боюся!.." Все ближче, ближче, ближче... От уже зараз, зараз... Як тiльки Карафолька скаже... О.!.. О!.. О!.. "Так i ждеш, що зараз розчиняться дверi i - шасть..." У мене всерединi щось клацнуло, я сiпнувся всiм тiлом i разом з Явою вискочив на сцену. - Надзвичайна подiя! - одчайдушне гаркнув Ява. - Несподiвана новина! - одчайдушне гаркнув я. - Що? Що таке? - сполошилися всi, хто був на сценi. Вийшло дуже переконливо. Зал завмер. - Непередбачена справа, - гаркнув я. - Приходимо в готель... - Приходимо з Петром Iвановичем у готель, - перебиваючи мене, гаркнув Ява. В залi мертва тиша. "От ми молодцi! Ну ж ми молодцi! Все гаразд!" - промайнуло у мене в головi. Я переможно дивлюсь у залу, бачу десятки очей, спрямованих на мене... I... - Е! - гекаю я, перебиваючи Яву (я добре знаю, що повинен зараз сказати "Е". Але далi... Нiби враз хтось у вухо менi - ххху! - i все з голови моКП через друге вухо - фiть! - i голова моя стала порожня-порожнiсiнька, як дiрка. I жодного в нiй словечка. Не те що там з ролi Добчинського, а взагалi жодного - наче я теля i не знаю людськоП мови. Тiльки оте "е" в головi и зосталося i лунко перекочуКться там, об череп стукаючись. - Е! - гекаю я ще раз. I дивлюсь на Яву. А вiн дивиться на мене. I я раптом розумiю, що вiн теж... Що й у нього все з голови - фiть! - i нема... - Е! - гекаю я втретК. I дивимось. - Е! - гекаю я. - Е! - гекаК Ява. I знову дивимось... У залi вибухаК регiт. Всi думають, що так i треба. Ондо й баба Триндичка розтягла у посмiшцi свого беззубого рота, i нiс у неП торкаКться пiдборiддя, i обличчя стаК сплюснутим i вдвiчi меншим, нiж звичайно (скiльки-то рокiв вона не смiялася!) - Га-га-га! Го-го-го! Гу-гу-гу!.. - реве зал. Кузьма вистромив голову iз суфлерськоП будки i, широко роззявляючи рота, по складах пiдказуК, що менi говорити. Здавалося, глухий зрозумiв би його. Вже й городничий Карафолька пiдказуК, i поштмейстер Сашко Гузь. У першик рядах уже теж зрозумiли, i навiть хтось iз публiки, почувши Кузьму, й собi почав пiдказувати. Я чую окремi слова, але вони розбiгаються, як неслухнянi вiвцi, i я, мов отой невдаха-пастух, не можу зiбрати Пх докупи. Якби в мене зараз спитали навiть: "Як твоК прiзвище?" - я, мабуть, не змiг би сказати. А в заднiх рядах все ще регочуть, думаючи, що так треба по п'Ксi. I крiзь регiт чути чийсь вигук: "От молодцi! Ну й молодцi!" Це вже занадто! Бiльше витримати я не можу. Я рвонувся з мiсця i, збивши по дорозi якусь декорацiю, кинувся iеть зi сцени... Я бiг по безлюдному селу навмання, не розбираючи дороги, i вiтер свистiв у моПх бакенбардах. I тiльки коли я опинився за селом, у верболозi, Над рiчкою, я впав на траву i качався, i стогнав, i землю гриз вiд ганьби, вiд сорому, вiд горя. А коли через кiлька хвилин перший приступ вiдчаю минув, я побачив, що поряд зi мною качаКться, стогне i землю гризе мiй друг Ява - Бобчинський. Ми не сказали один одному нi словами глянули одич одному в вiчi i тiльки тепер зрозумiли, що ми наробили. Ми не тiльки провалилися самi, знеславили себе на все сели. Ми провалили весь "Ревiзор" Гоголя. Таку п'Ксу провалили! Бо як ви вже знаКте, хоч якi неголовнi героП Бобчинський i Добчинський, а так побудована ця генiальна п'Кса, що без них нi тпру нi ну - нема ходу п'Ксi нiякого. От ми зараз втекли, а там все зупинилося. Навiть уявити важко, що там дiКться... Скандал... Панiка... Бо ж не можуть дiзнатися городничий Карафолька та всi iншi чиновники, що в готелi живе Хлестаков - Кагарлицький, якого треба прийняти за ревiзора. Сказати це повиннi були ми, Бобчинськии i Добчинський Крiм нас, нiхто цього зробити не може. Нiхто. I вмерла п'Кса. Нема п'Кси. Розгублено стоПть на мiсцi талановитий Карафолька, не знаючи, що робити. I всi iншi персонажi стоять, як у тiм'я вдаренi. А за сценою, так i носа ни показавши, страждаК ще талановитiший Коля Кагарлицький. Ах який же вiн був Хлестаков на репетицiях! I де ж у нього те бралося... А ранiше таке ж тихе i непомiтне було! Ми його й за хлопця не мали. Нi тобi з верби у воду стриб; нути нi тобi з рогатки вiкно вибити. Носа у книгу впхне а сидить пiд грушею нищечком. А на сценi таке виробляв, що аж-аж... I тепер нiхто цього не побачить. I зоотехнiкова прапращурка баба Триндичка, яка раз на сто рокiв вирiшила культурно розважитись, подивитися спектакль - попленталась додому на пiч цвiркунiв слухати. Невдоволена i похмура розходиться публiка по хатах, лаючи на всi заставки примхливе i непевне театральне мистецтво яке так залежить вiд навiть найпоганючих акторiв. А цi актори лежать зараз голiчерева на травi, дивляться у небо де глузливо пiдморгують Пм зiрки, i страждають. На весь космос, на весь Всесвiт страждають. Ну як тепер показатися людям?! Як подивитися Пм в очi? Як взагалi жити на свiтi пiсля цього?! Ой, що ж ми наробили!.. Лишенько! I нащо ми придумали отой ВХАТ на свою голову! Жили ж собi спокiйно й весело. Чого нам треба було? У Се Ше-А захотiлося на гастролi? Вiнкiв лаврових? Аплодисментiв? Шминдрики нещаснi! МаКте тепер аплодисменти по пицi! А все почалося з КиКва. Це КиПв винен. Столиця УкраПни. I киПвська мiлiцiя винна. I новi цинковi ночовки. I Валька. I Максим Валер'янович. I годинник "Салют". I.. утопленик Утопленик винен насамперед. Але пождiть, давайте все до ладу. Це було минулого лiта. Було так. РОЗДIЛ II Випадок у метро. "Космонавт". Конфлiкт з киПвською мiлiцiКю Ми приПхали до КиКва. На цiлий мiсяць. У гостi до мого рiдного дядька i моКП рiдноП тiтки. Це було прекрасно. Ми цiлий рiк мрiяли про цей день. Не те, що ми нiколи не бували в КиКвi. Бували. Ява один раз, а я аж двiчi. Але тодi, вперше, ми були усiм класом на екскурсiП, всього лише два днi. А вдруге я був сам, без Яви. То було, звичайно, не те, зовсiм не те. Ви ж самi знаКте, що радiсть, якоП не можна роздiлити з найлiпшим другом, - це не повна радiсть I навiть не пiврадостi. А якась четвертинка... Отож не дивуйтеся, що в нас був такий пiднесений настрiй. Коли люди приПздять до КиКва, з чого вони починають? Правильно! З Хрещатика! Так уже заведено... Ви злазите з поПзда, заносите своП "чамайдани" в хату, i ноги механiчно самi несуть вас на Хрещатик, навiть не питаючи вашого дозволу i бажання. Тiтка ледве встигаК гукнути вам навздогiн "Глядiть же не загубiться!.. I на обiд не..." - далi ви вже не чуКте... Через двадцять хвилин пiсля того, як ми приПхали, ми вже iшли по Хрещатику... Що я сказав? Iшли? Нi, ми пливли, ми линули, ми викроковували гордо й урочисто, як на парадi. По Хрещатику не можна просто собi йти, коли щойно приПхав у КиПв. Така вже то незвичайна вулиця. Той, хто потрапив на Хрещатик, стаК нiби iншою людиною. Всi на Хрещатику здаються якимись радiсними i святковими. I напрочуд чемними, ввiчливими. I всi усмiхаються. Хоч iдуть люди по Хрещатику щiльно, як у черзi, майже при гудившись одне до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив лiктем або навiть просто вилаяв. Штовхне ненароком - "Вибачте!" - усмiхнеться i йде собi далi. Хорошi люди на Хрещатику! Треба, щоб на всiх вулицях такi були. Пливемо, ми, линемо, викроковуКмо... Широкий, як Днiпро, Хрещатик (по радiо на свята завжди так кажуть). Попiд берегом на тротуарах - люди, посерединi, на брукiвцi, - машини. I так, як на тротуарi не побачиш жодноП машини, так на брукiвцi не побачиш жодноП людини. Кожному своК. I щоб одне одному не заважать, навiть переходи пiд землю поховали. Такий же па Хрещатику лад - любо глянути. "Легше у нас пiд воза вгнатися, нiж тут пiд машину", - подумав я. Та тiльки встиг я це подумаги, аж раптом з тротуару, як Пилип з конопель, вирвався на середину вулицi просто пiд машини огрядний i лисий дядько в темних окулярах, з фотоапаратом через плече i наче без штанiв, у самих трусах. Тiльки по гудзиках ми здогадалися, що то були такi штани, але коротенькi, як труси. З-пiд тих штанiв некрасиво стирчали голi, вкритi густим чорним волоссям товстi ноги. По всьому було видно, що то не наш чоловiк, а якийсь iнтурист. Ми з Явою завмерли - невже перебiжить?! Та враз - цюррр! - наче з-пiд землi виринув молоденький стрункий мiлiцiонер з хвацько пiдкрученими вусиками. I голоногий iнтурист, не добiгши навiть до середини брукiвки, так i присiв, смiшно розчепiривши руки. Потiм крутонувся i пiдтюпцем побiг назад. Мiлiцiонер йому навiть слова не сказав, тiльки усмiхнувсь i посварився пальцем, наче вчитель на недисциплiнованого учня (хоча iнтурист був удвiчi старший за мiлiцiонера). - О! Бачив? - гордо сказав Ява. - ДумаК, мабуть, раз приПхав з якогось там Лондона чи Рiо-де-Женейро, то можна тут швендяти, де хочеш! Дзуськи! Лiзь, голубе, пiд землю, як усi люди. Невелике цабе! Потiм Ява захоплено глянув на молоденького симпатичного мiлiцiонера i сказав: - Ти знаКш, Павлушо, все-таки нема в свiтi лучче, як бути мiлiцiонером. По-перше, благородно! Борешся з усякими злодiями, бандитами та хулiганами. По-друге, усi тебе поважають, а коли треба, й бояться. По-третК, цiкаво. Не життя, а суцiльне тобi кiно пригодницьке. Я, мабуть, таки стану мiлiцiонером. А ти? - А я льотчиком, - вперто сказав я. - Ти ж знаКш!.. - Як хочеш, - сказав Ява i зiтхнув. Ява мiняв професiП, як циган конi. Сьогоднi вiн моряк, капiтан далекого плавання. Завтра вiн геолог. Пiслязавтра директор кондфабрики ("по три кiлограми "Тузика" на день можна Псти"). Тодi футболiст киПвського "Динамо" Тодi художник. Тодi звiролов, що ловить для дресирувальникiв хижих тигрiв, барсiв та ягуарiв. А сьогоднi, бачте, мiлiцiонер. Я ж - нi. Я як ото вирiшив ще у першому класi, що буду льотчиком, так досi держусь, не схибив. Навiть дiд Салимон сказав недавно: "Ти диви, яке вперте!.. Ма'ть-таки, буде льотчиком цей слинько, хай би його муча вбрикнула!" Хiба що iнодi я не витримую. I ненадовго пристаю до Яви - за компанiю. Та й то тiльки на таку комбiнацiю, щоб лишатися льотчиком. Я вже був i морський льотчик, i льотчик-футболiст, i льотчик-художник, i льотчик-звiролов, i льотчик-геолог, i навiть льотчик на кондфабрицi, що возить лiтаком цукерки "Тузик". Але цього разу я вiд комбiнацiП вдержався, бо не уявляв собi льотчика-мiлiцiонера - кого ж ти у повiтрi затримуватимеш i штрафуватимеш! Чорногузiв хiба! Нi, хай уже цього разу лишуся я просто льотчиком. Пливемо ми, линемо, викроковуКмо по Хрещатику... Праворуч багатоповерховi будинки, схожi на величезнi, кахлями обкладенi груби, один на одного громадяться, угору на Печерськ лiзучи. Лiворуч унiвермаг склом на сонцi виблискуК. Далi здоровеннецька десятиповерхова мiськрада (скiльки ж то у нiй людей радиться - така велика!). Десь за мiськрадою вежа телевiзiйна небо аж у космос проПшрикуК. Оце висота! Нiчого вищого в свiтi не бачив! От де вiд матерi пiсля двiйки ховатися! Не те, що на нашiй грушi! Не чiльки б не стягли, не догукалися б нiколи! Далi на тлi неба круглi без хрестiв банi вимальовуються - колишнiй костьол, теперiшнiй антирелiгiйний планетарiй. Пiсля мiськради, за вулицею Свердлова, Хрещатик завертаК праворуч i, порозсувавши на площi Калiнiна будинки далi од себе (наче збираКться крикнути: "Пустiть мене, я хочу пiрнути в Днiпро!"), утикаКться на площi Ленiнського Комсомолу у фiлармонiю. I через ту фiлармонiю у Днiпро не пiрнаК... Та пiсля вулицi Свердлова ми по Хрещатику далi не пiшли. Бо праворуч була станцiя метро А метро, як ви самi знаКте, - це метро! I я хотiв би глянути на того, хто, приПхавши до КиКва з Васюкiвки, байдуже пройшов би повз метро! Не змовляючись, ми, як по командi, одночасно повернули до входу в метро. На нас одразу вiйнуло свiжiстю i якимсь особливим, тiльки одному метро притаманним запахом. Хоч контролера десь не було i проходи мiж спецiальними тумбочками, де горiли привiтнi слова "Киньте п'ять копiйок", були гостинно вiдкритi, проходити "зайцями" ми навiть i не подумали. Хай хтось дурнiший це робить, ми вже один раз пробували... Хоч би як швидко ти бiг, ще швидше за тебе з тумбочок вискакують навперейми спецiальнi держаки, i ти гепаКшся на них пузом. Отож... Ми iнтелiгентно намiняли у касi п'ятакiв, кинули i пройшли... "Якi ми все-таки культурнi й благороднi", - з гордiстю подумав я. Коли б я, дурний, знав, що зараз станеться!.. - Диви! Диви! Старшина Паляничко! - зненацька вигукнув Ява. - Давай доженем! I тiльки я встиг роззявити рота: "Га? Де?" - як вiн уже дрiботiв по ескалатору. Поперед нас стояв на ескалаторi здоровенний опасистий дядько, з кошиками, з клумаками, ще й з новiсiнькими ночовками в руках (видно, попродав на базарi крашанки абощо, накупив краму i Пхав на станцiю). За кiлька метрiв нижче дядька стояла струнка мальована дiвчина з височенною, схожою на копицю сiна зачiскою, - справжнiсiнька тобi кiнозiрка. А ще нижче "кiнозiрки" Пхав мiлiцiонер, - справдi, дуже з спини схожий на старшину Паляничка, з яким ми за досить-таки цiкавих обставин познайомилися торiк, коли приПздили усiм класом до КиКва на екскурсiю Звичайно, добре було б з ним знову зустрiтися й побалакати. Особливо Явi, який вiдсьогоднi готуК себе в мiлiцiонери. Я, не роздумуючи, задрiботiв слiдом за Явою. Опасистий дядько з покупками загородив собою майже весь прохiд. Явi вдалося прослизнути повз нього А я хотiв проскочити, та ненароком зачепив цинковi ночовки, що стояли бiля дядька i якi дядько придержував тiльки двома пальцями. Ночви гримонули на ескалатор i ковзнули вниз. Гур-гур-гур! Мить - i ночви вдарили ззаду по ногах "кiнозiрку", "Зiрка" не встояла i гепнулась у ночовки. I ночовки, тепер уже з пасажиром, загримотiли по ескалатору. Ми отетерiли. Слiпучо красива, як цяця мальована, "кiнозiрка", сидячи в ночвах i держачись за них обома руками, мчала вниз по ескалатору. Мовчки, без крику, без жодного слова. Чи то вона була така мужня, чи то, навпаки, онiмiла з переляку i несподiванки - важко та й нiколи було зрозумiти. Ще мить - i мiлiцiонер, що не встиг обернутися й помiтити небезпеку, збитий з нiг, присiв на ескалатор. А "зiрка", не мiняючи пози, гайнула далi. Опасистий дядько, не глянувши навiть на нас з Явою, одразу сiртонувся за своПми ночвами. Вiн важко бiг з клумаками по ескалатору i раз у раз дiловито скрикував: "Побережись! По-бережись!" - наче хурман, що Пде через базар своКю колимагою, - тiльки що батогом не цвьохкав. "Зiрка", збивши з нiг ще кiлькох пасажирiв, вилетiла з ескалатора, проПхала через увесь зал i спинилась. Якийсь iнтелiгентний дiдусь, прямо пiд ноги якому вона пiдкотилася, здивовано глянув на неП i суворо сказав: - Що це ви, мадам?! Поводитесь, як дитина! Дядько все ще важко гупав по ескалатору, хрипло i якось не дуже стурбовано, навiть спокiйно вигукуючи: - МоП ночви!.. МоП ночви!.. Збитий мiлiцiонер (тепер ми бачили, що то був нiякий не Паляничко) поспiшав за дядьком, на ходу обтрушуючи кiтель i, невiдомо до кого звертаючись, гукав: - Сгривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Ми пiдтюпцем бiгли за мiлiцiонером. Iншого виходу а нас не було. Ескалатори в метро мають таку властивiсть, що на них можна Пхати лише в один бiк, - це тобi не звичайнi сходи, по яких можна iти i туди i сюди! На наше щастя, мiлiцiонер ще не уявляв собi, хто справжнiй винуватець цiКП скандальноП пригоди, переслiдував дядька i на нас не звертав жодноП уваги. Але скоро вiн довiдаКться Ще кiлька секунд, вiн наздожене дядька, i дядько... У мене холонуть ноги. От уже ескалатор довiз нас униз. "Кiнозiрка", що тiльки тепер, мабуть, оговталась, раптом усмiхаКться i, все ще сидячи в ночвах, бадьорим голосом говорить: - Полiт пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомiсть i перевантаження перенесла задовiльно. Навколо смiються. Як вiтали "зiрку"-"космонавта" мiлiцiонер, опасистий дядько та iншi люди, що веселим натовпом оточили ПП, ми вже не бачили i не чули. Бо ми притьмом вскочили у поПзд. Дверi за нами клацнули, поПзд рушив. На наступнiй "Арсенальнiй" станцiП ми так бiгли по ескалатору вгору, що аж серця нашi з грудей вискакували. А там же два ескалатори, та такi довжелезнi... Коли ми вибiгли з метро, завернули у двiр величезного сiрого будинку й опинилися на схилах у чагарнику, - ми вже були майже мертвi вiд знесилення. Життя в наших тiлах лишалося процентiв п'ять, не бiльше. Та й цi п'ять процентiв - то було не життя, а сама макуха. В очах темно, нi рукою, нi ногою не ворухнеш Не те що говорить, - ми дихати неспроможнi були. Ротами тiльки плямкали, повiтря хапаючи, як риба без води. Трирiчне дiвча могло зараз наз брать за п'яти, кидати в торбу й нести на базар продавати по двi копiйки за пучок. Така була нам зараз цiна. Лише через хвилин десять... - Ну? - ледве сказав Ява. - Ага, - ледве сказав я - Тю, - ледве сказав Ява - Тьху, - ледве сказав я. Це вся розмова, на яку ми спромоглися через десять хвилин. I тiльки через хвилин двадцять ми нарештi очутилися i змогли обмiнятись думками з приводу того, що сталося. - Да... - зiтхнув Ява. - Можна сказать, зiпсував ти менi кар'Кру. А що?! Хто ж мене тепер у мiлiцiю вiзьме... - Та йди ти! При чому тут це! - пробував виправдатися я - Нiхто ж нас не бачив. I взагалi - все ж минулося. Чого ги! - Ага! Не бачив! I дядько бачив, i мiлiцiонер, як ми за ним бiгли, скоса зиркнув, я помiтив... А в них зорова пам'ять - будь-будь! Професiйна. - Та! - махнув я рукою. - От тобi й "та"! Може, нас за його словесним портретом уже й шукають Словесний портрет - це, брат, така штука... - Ява пiдняв над головою стиснутий кулак, що мало означати, яка прекрасна штука словесний портрет. Про словесний портрет Ява набрався, коли три мiсяцi тому готував себе у прикордонники. - А що ж ми такого зробили?! Нiчого ж страшного! - не стiльки Яву, скiльки сам себе заспокоював я. - Ненароком зачепили ночви i... Хiба ж це навмисне? - Iди доведи, що не навмисне. Дядько перший говоритиме, що навмисне Щоб себе виправдати. I взагалi такого, мабуть, за всю iсторiю метро не було Отож... - Не щастить нам у метро, - зiтхнув я. - I минулого разу, пам'ятаКш, скандал був, i тепера... - Закон парностi, - зiтхнув Ява. Атож, мабуть, вiн таки справдi iснував, той "закон парностi", про який чи то всерйоз, чи то жартома говорив мiй батько i який нiбито полягав у тому, що рiзнi неприКмностi завжди ходять у парi - як одна станеться, чекай другоП. Недарма ж i в народi кажуть: "I так горе, i так двоК". - Це такий клятий закон, що диви, щоб з нами сьогоднi ще якоПсь капостi не сталося, - сказав Ява i раптом усмiхнувся. - А здорово все-таки зафурготiла вона у ночвах... - А що ж! Як на ракетi - фiть! - I будь здоровi Я б i сам не вiдмовився, га? - заторохтiв я, радий, що Ява вже не залякуК мене мiлiцiКю. Ява пiдвiвся з землi: - Ну, то куди тепер пiдемо? Я здвигнув плечима: - Та куди хочеш! Або в мiстечко розваг, або в стерео, або в зоо... - Це правильно, але... - i Ява замовк. - Що? - Та якби... - i знову замовк. - Що? - Та самим воно якось... От щоб розшукать отих... киПвських... Iгоря, Сашка-"штурмана"... Такi ж хлопцi класнi... - i в небо дивиться, щоб очi вiд мене сховать... Я дивлюся на нього i хитро усмiхаюсь. Ну ж Ява! От же ж Лис Микита! Хлопцi тобi потрiбнi! Еге ж! Та я ж тебе наскрiзь бачу. Ти ж для мене як iз скла зроблений! Я тобi не киПвський мисливець, якого можна за носа водить. На це Ява мастак! КиПвськi мисливцi, що приПздили в нашу Васюкiвку на полювання та риболовлю, часто наймали нас, хлопцiв, щоб ми Пм коникiв для наживки ловили. Сiрникова коробка коникiв - п'ять копiйок. Я собi ото ловлю та й ловлю у потi чола: найнявся - як продався. А Ява сiна у сiрникову коробку натовче, зверху кiлька коникiв покладе i - вже бiжить мiняти на п'ятака. А як пiймають його на цьому, вiн тiльки очима невинно клiп-клiп: "А треба ж було Пм Псти вкинуть!.." Але стривай, я тобi не киПвський мисливець! - Воно дуже добре б, - кажу, - тiльки де ж Пх шукать? Адреси ж нема... Правда, давала тобi Валька свою адресу тодi. Але ж ти ПП не зберiг, мабуть. Та воно, звичайно, й смiшно було б - берегти адресу якоПсь там Вальки. У Яви тiльки - раз! - щоки червоно спалахнули, як од ляпасiв... I що воно ото буваК за таке iнодi з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка... I через що? Через якусь чаплю у спiдницi... Тьху! Минулого разу, коли була у нас пригодницька iсторiя з Книшем i Бурмилом i коли Ява був Робiнзоном Кукурузо i тiкав у плавнi на безлюдний острiв iменi Переекзаменовки, познайомилися ми випадково з киПвськими пiонерами-юннатами. I була серед тих пiонерiв одна Валька, худа, цибата i, на мiй погляд, зовсiм неiнтересна. (Ганя Гребенючка з нашого класу в тисячу разiв краща). Але то я вважав, що Валька неiнтересна. А Ява... Ява через двi хвилини став не Ява, а бурякова гичка. Коли киПвськi юннати поверталися додому, Валька залишила Явi свою адресу, щоб ми написали, чим закiнчиться наша iсторiя з Книшем i Бурмилом, - ПП дуже, бачте, це цiкавило. Минув час, iсторiя з Книшем i Бурмилом закiнчилася для нас щасливо, ми були героями, i Ява пiсля цього кiлька разiв напiвжартома, напiвсерйозно закидав гачка - написати Вальцi листа. Я робив - тьху! -i казав: "Ти що, вчадiв! Я, коли в таборi, мамi нiяк не можу написать, а ти хочеш..." Сам Ява писати не наважувався. Боявся помилок наробити. Переекзаменовка у нього була якраз з мови. Так з листом нiчого не вийшло. Але адресу Ява зберiг. Це я знаю. Вiн ПП ховав на горищi, я бачив, як вiн там перечитував ПП, наче листа якогось. Тiльки я йому нiчого не сказав... А коли ми Пхали в КиПв, я знав, що рано чи пiзно Ява заведе розмову про Вальку. Але я не думав, що так скоро. Я планував собi Вальку десь на третiй-четвертий день, не ранiше. I якби не моя провина у тiй пригодi з ночвами, я б, певне, так просто не здався. Та тепер я був радий, що Ява забув про словесний портрет i про мiлiцiю, i вирiшив поступитися. - Чого скис! - весело сказав я. - Ну да, воно цiкаво було б зустрiтися i з Iгорем, i з Сашком-"штурманом", i з Валькою. Вони нам КиПв хiба ж так показали б! Яка там Вальчина адреса? Я колись пам'ятав... Якась Сiчнева... так? - Вулиця Сiчневого повстання, - буркнув Ява. - Тю! Та це ж вона i е... Тут бiля метро починаКться i проз новий Палац пiонерiв тягнеться туди, де лавра. Гайда! Ява криво усмiхнувся. РОЗДIЛ III Ява поспiшаК на побачення. Вухо Через кiлька хвилин ми вже знайшли потрiбний будинок, почали шукати квартиру. Обiйшли весь будинок - нема.