На найвищому шостому поверсi остання квартира вiсiмнадцята, а нам треба двадцять п'яту. Що таке? Невже обдурила Валька, насмiялася, вигадану адресу дала... На Яву менi було боляче дивитись - такий у нього був вигляд. Нарештi я наважився спитати в якоПсь бабусi. I виявилося, що К двадцять п'ята, тiльки у дворi, у так званому флiгелi. Пiшли ми шукати той флiгель. - Казна-що, повигадували якiсь флiгелi-мiгелi. Тiльки з пантелику збивають, - удавано сердито бурмотiв повеселiлий Ява. Справдi, у дворi стояв такий самий, як i з вулицi, здоровеннецький шестиповерховий будинок. I на третьому поверсi ми легко вiдшукали двадцять п'яту квартиру. Коли ми заходили в парадне, я помiтив, що, минаючи старорежимськi вiзерунчастi заскленi дверi, Ява на якусь мить затримався i, глянувши на своК вiдображення у склi, пригладив рукою чуба. Я удав, що нiчого не бачу. I от ми стоПмо перед дверима. На дверях кiлька кнопок вiд електричних дзвоникiв - мабуть, у квартирi багато сусiдiв. На сходах напiвтемне, i ми спинаКмось навшпиньки, щоб прочитати написи пiд кнопками. О, "Малиновським дзвонити один раз!" Це воно. Вальчине прiзвище. Малиновська. Точно. - Дзвони, - шепоче Ява. - Ти дзвони, - шепочу я, невiдомо чого вiдчуваючи холодок у животi. - Та подзвони. Ну, ти ж вищий, тобi зручнiше, - хитруК Ява. - Нi, вона тобi адресу залишала, ти й дзвони, - не здаюся я. - Ану тебе, - iз злiстю шепоче Ява i, рiшуче зiтхнувши, натискаь на кнопку. За дверима голосно деренчить дзвоник. Ява вiдскакуК вiд дверей i ховаКться за мою спину. Дуже менi треба! Я вiдскакую вбiк i хочу випхнути наперед Яву. I тут сталося щось неймовiрне. З-за виступу стiни з темряви, як мара, виринула чиясь величезна постать i здоровеннецькою рукою схопила Яву за вухо. В ту ж мить хриплий голос загримiв, аж луна пiдстрибом покотилася вниз по сходах: - Пiймалися! Пiймалися нарештi! Не кажучи вже про Яву, якого тримали за вухо, я теж сiд несподiванки прикипiв до мiсця i не мiг ворухнутися. А дядько гримiв на весь пiд'Пзд: - Так от хто тут хулiганиiь! От хто це дзвонить i тiкаК!.. А бiдна бабуся повинна бить своП старi ноги, даремно ходячи вiдчиняти! От ми зараз з вами поговоримо! I в цю мить з-за дверей почувся дзвiнкий Вальчин голос: - Хто там? Ой-ой-йой! Я панiчпо глянув на Яву. Вiн зiбрав всi споП сили, одчайдушне рвонувся i... Навiть якби йому довелося залишити своК вухо у дядьковiй руцi, вiн все одно б вирвався. Та що вухо! ЦiКП митi Ява ладен був оддати пiвголови, навiть пiвтiла, аби тiльки вирватися, втекти з тим, що залишиться, подалi вiд Вальчиних очей. Ви ж самi подумайте: пiсля довгоП розлуки в першу хвилину побачення, якого ви так чекали, ваша Валечка бачить як (о свiте ясний!) якийсь здоровеннецький мурмило держить вас за вухо, мов цуценя. I ви, схиливши голову, жалюгiдно висите на своКму вусi, майже не торкаючись землi. Ви, який мрiяли про урочисту й хвилюючу мить, коли вiдчиняться дверi, i вона стане на порозi, i здригнуться вiд радiсного подиву волохатi вiП, i засяють очi, i запашать рум'янцем щоки. I вона скаже: "Ой'" - а потiм: "Ах!" - а потiм: "Здрастуй, здрастуй! Це ти? Яка я рада!" I все буде так прекрасно... Аж замiсть цього... О люди добрi! Наче висiреленi з гармати, ми прогуркотiли сходами вниз, вискочили у двiр, потiм на вулицю i цiлий квартал бiгли щодуху, не оглядаючись. Лише коли переконались, що за нами нiхто не женеться, одсапуючись, пiшли. Ми йшли, не розбираючи дороги, йшли i мовчали. З очей Явиних бiгли сльози. Вiн кривився й одвертав од мене обличчя. Та я все розумiв. Ява нiколи не плакав! То просто механiчно. Просто вухо якимось чином зв'язане з тим органом, що виробляК сльози. I якщо дуже покрутити вухо, то сльози течуть самi собою. I це зовсiм не значить, що людина плаче. Вухо Явине напухло, збiльшилося вдвоК i горiло маково. З таким вухом вдруге пробиватися на побачення годi було й думати. Ми добре розумiли, що сталося. Сталося жахливе непорозумiння. В тому домi якийсь шалапут розважався тим, що дзвонив у квартири й тiкав. А дядько випадково нагодився i, побачивши нашу метушню бiля дверей пiсля того, як ми подзвонили, вирiшив, що то ми хулiганимо. Все це ми розумiли. Та нам не було легше вiд цього. Особливо Явi. I не так вухо, як те, що Вальки не побачив i тепер хтозна, чи взагалi побачить. Я боявся, що вiн почне в усьому звинувачувати мене, бо якби я зразу подзвоннв, як вiн просив, i якби не став потiм випихати його наперед, - може, нiчого й не було б. Проте Ява повiвся благородно, вiн лише мовчав, раз у раз струшуючи з вiн сльози. Я хотiв його розрадити, але довго не мiг придумати, що сказати. Нарештi я сказав: - Пiдловити б оте хрюкало, що через нього ми постраждали, i задзвонити б йому у вухо так, щоб вiн три днi не чув, щоб йому три днi в головi дзвенiло. Щоб знав, як хулiганити! Я б йому як дав! Але на Яву моК завзяття враження не справило. Я скрушно зiтхнув. Ми пройшли парками над кручею, перейшли через мiсток i вийшли до кiнотеатру "Днiпро". - О! - радiсно вигукнув я, наче той мореплавець, що побачив землю. - Давай же в кiно пiдем! Тiтка ж нам спецiально грошi на це дала! Гайда! Але Ява, одвернувшися, похмуро буркнув: - Не хочу! Тодi я сказав: - Даремно. Анiж висвiчувати отаким вухом на людях, краще посидiти пiвтори години у темрявi в кiно. А за цен час воно стухне. Так само не дивлячись на мене, Ява буркнув: - Ходiм! I я швиденько побiг у касу брати квитки. Дивилися ми "Семеро смiливих", героПчний фiльм про полярникiв. У фiльмi весь час шаленiв буран, мела хурделиця, i героП, обвiшанi з носа до черевикiв льодяними бурульками, мужньо хекаючи, дряпалися на крижанi гори, провалювалися i тягли один одного на пледах. Це неабияк вплинуло на Яву. Коли ми вийшли з кiно, в очах у Яви вже не було тоП безнадiйноП туги i вiдчаю (хоч вухо мало ще дуже ненормальний вигляд). Я вiдчув у животi неприКмну смоктущу порожнечу - хотiлося вже Псти - i сподiвався, що ми зараз поПдемо додому. Але Ява Пхати додому категорично вiдмовився, боявся, щоб тiтка не почала розпитувати. Чудило! Можна ж було легко що-небудь вигадати - наприклад, упав i вдарився чи Пхав у переповненому автобусi i дверима защемило абощо. Хiба мало нещасних випадкiв може статися з людиною у такому неспокiйному мiстi, як КиПв. Але переконати Яву я не мiг. Ми спустилися вниз до Хрещатика. Бiля ВолодимирськоП гiрки, там, де павiльйон "Морозиво", Ява спинився. Обережно взявся рукою за вухо i, страдницьки подивившись на мене, сказав: - Якби холодне прикласти, мабуть, полегшало б... Га? Як ти думаКш? Я помацав себе за груди i здвигнув плечима. Я знав, на що вiн натякаК. Тiтчинi грошi ми вже протринькали на кiно. Це ясно. Але в нас ще були грошi. На грудях у мене в потаКмнiй кишенi зiсподу лежала троячка, пiвроку збирана мною i Явою троячка, на яку ми покладали великi надiП. Ми домовилися витратити ПП тiльки на дуже iнтереснi або ж забороненi нам втiхи, на якi не дасть грошей тiтка. Чи то на полiт над КиКвом на вертольотi, чи то на фiльм, на який "до 16 рокiв не дозволяКться..." - ми ще самi точно не знали. Оскiльки характер у Яви був легковажнiший, нiж у мене, i вiн мiг гухнути троячку за пiвгодини, вирiшили, що збсрiгатимегься вона в мене i витрачати ПП будемо тiльки за обопiльною згодою. I от Ява натякаК, щоб узяти з троячки на морозиво. Морозива i менi хочеться, але ж то легковажнiсть. Ми ж не на морозиво ПП берегли. Ми про морозиво не домовлялись. Але ж Ява сьогоднi постраждав, ич, тримаКться за вухо, i очi в нього, як у цуцика, якому придушили хвоста. Я зiтхаю i рiшуче йду до павiльйону. Ява за мною. СiдаКмо за столик i замовляКмо по сто грамiв найдешевшого, "Вершкового". ПодумаКш, тринадцять копiйок порцiя! Не збiднiКмо... Ми iмо з апетитом, прицмокуючи i облизуючи ложечки. Раз у раз Ява прикладаК холодну ложечку до вуха. Але що таке сто грамiв! Через три хвилини ми вже сидимо перед чистими вилизаними вазочками, в яких, як у дзеркалi, вiдбиваються нашi похнюпленi носи. Ява скорботно мацай себе за вухо. Вухо вимагаК жертви. Вуховi треба ще морозива. Я облизую солодкi губи i - наче з моста у воду - замовляю двi порцiП пломбiру. I смачне ж морозиво роблять у КиКвi, ох i смачне! Ви думаКте, на пломбiрi Явине вухо заспокоПлось? Нiчого подiбного. Пiсля пломбiру було шоколадне, погiм фруктово-ягiдне, потiм горiхове .. I до кожноП порцiП додайте ще по склянцi газводи з сиропом. Дорого обiйшлося нам Явине вухо. Майже вся троячка наша загула у тому павiльйонi. Лишилися копiйки. Я мало не плакав, коли розплачувався. Ми вийшли з павiльйону похитуючись. Пiвгодини сидiли ми на лавочцi бiля павiльйону мовчки. Раювали. От якби щодня обiдати морозивом! I снiдати морозивом, i вечеряти! Потiм Ява глянув лiворуч i сказав: - Ти думаКш, що ото таке? Я глянув i сказав: - Чортове колесо. - Так чого ж ми сидимо? - Ходiмо. - А грошi у нас К? - На чортове ще буде. Що-що, а на оте колесо я останнього не пожалiю. Це для мене просто треба. Я ж у льотчики збираюся. Так що... Ми якраз добре встигли. Остання кабiна вiльна була. Тiльки ми сiли, одразу й поПхали. Ого-го! Ух i здорово! ПiднiмаКмось-пiднiмаКмось-пiднiмаКмось... Все у тебе в серединi вниз iде. А тодi опускаКмось-опускаКмось-опускаКмось. I все у тебе всерединi вгору iде. Ну точнiсiнько як на лiтаку! Вгору - це як висоту набираК. Вниз - як на посадку йде. (Я ж таки лiтав, а що ж ви думали - на "кукурудз-нику" сiльгоспавiацiП, що нашi поля обприскував.) I головне, стоПть те чортове колесо на високiй кручi над Днiпром. I таке враження, що ти в справжнiсiнькому лiтаку летиш. Далеко внизу Подiл, i Днiпро, i низьке лiвобережжя, що ген-ген до крайнеба простяглеся. А онде Труханiв острiв. Пляж. Ну й людей же там! Як отоП комашнi. Пiску через людей не видно. Нiкуди, мабуть, i ступити. Як вони там не роздавлять одне одного. О! А то що таке? Серед дерев стримить... Лишенько! Та то ж... парашутна вишка! Точно! Вона! Менi ж з тоП вишки стрибонуть отак-о треба! Менi просто не можна не стрибонуть. Льотчикам з парашутом стрибати - перше дiло. Все одно, як морякам плавать. - Яво! - кажу. - Бачиш, ондо вишка парашутна? Ми зараз пiдем стрибонемо з неП. - Стрибонем. Авжеж, стрибонем, - одразу погодився Ява. - Вiн хоч i не збираКться у льотчики, але з чогось кудись стрибонуть, щось таке встругнути вiн завжди - за! РОЗДIЛ IV Пляж. Каруселя. Утопленик. Незнайомець з тринадцятоП квартири Ми бiжимо сходами, що ведуть з "мiстечка розваг" униз до набережноП. Хорошi сходи. Але довгi. Хоч i вниз бiгти, а все одно захекались. - Чого бiгти! Не встигнем, чи що! - кажу я, а сам думаю: "Треба сили для стрибка берегти. Хто його зна, як воно там буде. Все-таки перший раз!" Збавили ми хуткiсть. Пiшли. Внизу чи то ворота, чи то альтанка - щось iаке, i на ньому здоровеннецький кам'яний стовп з якоюсь балабухою на кiнцi. - Зажди, - каже Ява. - Тут щось написано. Ява любив читати рiзнi iсторичнi i меморiальнi дошки. Пiдiйшли ми. До стiни пригвинчена мармурова дощечка: "Пам'ятник на вiдзнаку Повернення КиКву Магдебурзького права Споруджено в 1802 р. Архiтектор А. I. Меленський". Нiколи б не подумав, що то пам'ятник. Я звик, що пам'ятник - це або на конi, або пiшака, але обов'язково якийсь герой-полководець чи генiй. А тут якесь Магдебурзьке право! Чудасiя! Напис на меморiальнiй дошцi був не одинокий. Крiм нього, було ще багато написiв. Але вже од руки i значно пiзнiшого походження. Геть усе Магдебурзьке право було густо списане досить-таки одноманiтними формулами: "Коля + Ляля = любов", "Вася + Оля = любов", "Петя + Нюра = любов", "Толя + Галя = любов" i т. д. А якийсь один нагармузляв отакенними лiтерами свою формулу аж метрiв за три над землею: "Жека + Льоха = любов". Мабуть, йому довелося для цього принести з дому драбину. Бо аж нiяк не вiрилось, щоб у нього було таке довге тiло. По-людському звали його, видно, Альоша, а ПП - Женя, писав вiн росiйською мовою i не знав, що по-украПнському льоха - це свиня. I вийшло, що вiн сам себе назвав свинею. Те, що нiхто з них нiколи не мав п'ятiрки з калiграфiП, видно з першого погляду - такi кривулi вони понавиводили. I ще було ясно, що одне одного, може, вони й любили, але бiльше не любили нiкого, бо так запаскудили пам'ятник, аж гидко було дивитись. - I нащо Пх тiльки iрамоги вчили! - з почуттям сказав Ява. "Диви, який ти хороший! А чи не ти, дорогий Яво, писав крейдою на сараП поза школою рiзнi революцiйнi слова проти завпеда Сави Кононовича", - подумав я. Але не сказав нiчого. Бо й сам я був грiшний: писав на парканi колись нелiтературнi дурницi. Бач, як недобре. Бiльше не буду! Сповненi благородних почуттiв, ми подалися до пiшохiдного моста, що вiв на Труханiв острiв. По мосту безперервним потоком iшли люди. Куди ж це вони?! Там же i так сiсти нiде... Ой, не iнакше, як задавлять когось там сьогоднi. Не iнакше, як будуть жертви! Жертви... Що ближче ми пiдходимо до парашутноП вишки, то дужче ворушиться у моПх грудях щось паршиве-паршиве - слизьке i холодне. Висока все-таки, зараза! Це тобi не верба, з якоП ми в рiчку стрибаКмо. Як не розкриКться парашут, то тiльки - ляп! - i кавкнеш... Цiкаво, чи буваК так, що не розкриваКться парашут на парашутнiй вишцi... Чи бувають тут нещаснi випадки... I жертви... Перейшли ми мiст, звернули лiворуч, до вишки. Iнтересно, про що зараз думаК Ява? Щось дуже вiн бадьоро йде, аж надто бадьоро. Так серйознi люди не йдуть стрибати вперше з парашутом. Придивляюсь я до парашутноП вишки - не видно, щоб хтось стрибав. Може, уже сьогоднi була якась жертва... А ми, два дурнi, йдемо... Розумнi люди ондо у пiнг-понг грають, у настiльний тенiс - зовсiм безпечна гра, цiлком гарантуК життя. Стопь двадцять столiв, i бiлi пластмасовi м'ячики стрибають над ними, як бульки пiд час дощу... Аж от i парашутна вишка. Ти диви - нема нiкого. I парашута не видно. I шворку, на якiй вiн маК висiти, закинуто кудись нагору. Неподалiк од вишки сидiв пiд деревом якийсь напiвголий лiтнiй дядечко в парусинових штанях. Саме те, що вiн був не в трусах, а в штанях, змусило мене подумати, що це хтось iз адмiнiстрацiП. Я пiдiйшов i спитав: - Скажiть, будь ласка, а вишка що - не працюК? Дядечко глянув на мене, хмикнув: - Чого не працюК? ПрацюК. Тiльки бачиш - нема парашута. Хтось украв, кажуть. А без парашута з неП стрибать опасно. А втiм, спробуйте, хлопцi. Я бачу, ви такi героП, що вам парашут зовсiм не потрiбен. Ми зрозумiли, що дядечко жартуК. Ну звичайно ж, не працюК вишка, не працюК... Ур-р... - От шкода, - сказав я. Поряд з вишкою була каруселя. Я спершу подумав - звичайна собi каруселя А тодi придивився - е нi, зовсiм не звичайна. На високому залiзному стовпi величезне коло, а до того кола на довгих ланцюгах крiсельця причепленi. Крутиться коло, i крутяться крiсельця на ланцюгах, убiк одлiтаючи, - як ото, коли консервну бляшанку на дротинi над головою розкручувати. Глянув на Яву: - Давай? - Давай. Вишкребли ми останнi копiйки. Заплатили. Сiли ПоПхали! Спершу поволеньки-поволеньки. Тодi все дужче, дужче... - Ого-го-го-го-го-о... - радiсть iз грудей вигогокуКться. Ну й ловка ж каруселя! Зовсiм тобi як птиця летиш у повiтрi - нiби й не держить тебе нiщо... - Гух-гух-гух!.. - Др-р-р-р... - це я ротом. Гуркiт мотора собi роблю. Нiби лечу я на лiтаку-винищувачi надзвуковому... - Та-та-та-та-та-та .. - з кулемета стрiляю по Явi. Ява обертаКться i теж: - Та-та-та-та-та-та... - Iду на таранi - гукаю я, пiдлiтаю до Яви - штурх його ззаду, i вiн одлiтаК од мене. А потiм пiдлiтаК i - штурх! - мене, i я одлiтаю... I-i-ех!.. От каруселя! Ну й каруселя! I нiяких тобi нещасних випадкiв! Нiяких жертв! Ланцюг такий, що вола вдержить. Отак би лiтав, лiтав, лiтав... цiлий день би лiтав... Аж тут повiльнiше, повiльнiше... Стоп! ПриПхали! Злазьте! Тю! Отак мало? Як хочете ще, - будь ласка, платiть грошi i карусельтесь собi скiльки влiзе. Гро-о-ошi! Де ж узять тi грошi, як вони отуто, у животi! I нащо ми стiльки морозива вмаламурили! Не могли менше на двi-три порцiП! Якраз було б на каруселю! А так через те поганське морозиво доводиться вiдмовлятись от такоП для мене потрiбноП, такоП льотчицькоП розваги. Дурний я, дурний! Ну, у Яви вухо, йому треба було! А я чого? Чого я! Було б на собi економити. Хай би Ява сам Пв. Морозива я й у Васюкiвцi можу скiльки хочеш умелигати. А таку каруселю у Васюкiвцi хтозна-коли ще побудують! Я вже й виросту... Ява бачить мiй настрiй. ЗiтхаК спiвчутливо. Каже: - Ходiм хоч скупаКмося. - Та! - змахую я рукою - Що я, купатися у КиПв приПхав? Я вдома отак-о накупатися можу... Та й де тут купатися? Серед людей, як у лiсi, заблудишся. I до води не втрапиш Та й води бiля берега уже нема - самi люди.. Але то я так казав, щоб досаду свою на чомусь зiгнати. Бути на киПвському пляжi i не викупатись мiг тiльки якийсь хворий, ненормальний. Тим паче в таку спекоту. Ми почали пробиватися до води. Я не можу собi точно уявити, що таке мiльйон людей. Але якщо вже уявляти, то уявляти, мабуть, треба киПвський пляж. По-моКму, там було не менше мiльйона. Хто не вiрить, хай пiде й порахуК. То було схоже на якийсь велетенський базар. Тiльки що всi голi i не торгують. Нiколи я не бачив стiльки голих людей одразу. Ну, доводилось менi бачити одного, двох, трьох голих, ну, два-три десятки - у лазнi. А тут - мiльйон голих. Аж не вiриться, що таке буваК на свiтi. Древнi люди, що ото пекло видумали, якiсь були наПвнi, без усякоП фантазiП. Хiба то пекло? От киПвський пляж у жаркий вихiдний день - оце пекло! Люди тут справдi пеклися, смажилися, шкварилися на сонцi. Половина з них лежала голiчерева мовчки, без руху, заплющивши очi, мов мертвi. Лише по тому, як колихалися Пхнi животи, можна було зрозумiти, що вони ще живi, ще дихають. Друга половина безперервно щось iла - жувала, ковтала, плямкала губами, пила молоко з трикутних паперових пакетiв, пила пиво i лимонад iз пляшок. Здавалося, ця половина прийшла на пляж спецiально, щоб попоПсти. I лише незначна частина хлюпалася, купалась у водi. Але цiКП незначноП частини було досить, щоб витiснити своПми тiлами пiв-Днiпра води. Ще одна незначна частина весь час кудись iшла. Iшла, переступаючи через тiла, наступаючи комусь на ноги, на руки, на голови i таке iнше. Але й цiКП незначноП частини було досить, щоб скидатися на вокзальну товкучку i метушню. А он - гуп! гуп! гуп! - попiд кущами волейбол, стоять кружка i м'яча гупають. I нема того, щоб гарненько грати, а все гилять так, щоб когось по головi вцiлити. Рiзнокольоровi м'ячi не стiльки у повiтрi лiтають, скiльки по пiску качаються, через людей перестрибуючи. Отакий-то пляжний волейбол. А он "геркулеси" ходять, повагом, весь час м'язи напружуючи i груди вперед випинаючи. I в кожного на руцi номерок на резинцi - вiд гардероба, - нiби всi "геркулеси" кимось пронумерованi. - Здоров, Гарик! - Привiт, ШурикI - Чао, Марик! Це "геркулеси" мiж собою вiтаються, не зупиняючись i голови не повертаючи, щоб не втратити статечнiсть фiгури. I всi оцi нумерованi iндикуватi Марики, Гарики i Шурики вiдрiзнялись од решти людей тим, що були розмальованi татуПровками. ТатуПровки були у них де тiльки хочеш - на руках, на грудях, на ногах i навiть на спинi. I чого тiльки не було "виколото": i кораблi, i орли, i звiрi, i жiнки, i кинджали, i рiзнi мудрi тексти, наприклад: "Смерть за измену" абощо Це по-перше. А по-друге, у всiх у них щось висiло на шиП. Такий собi лаяцюжок, а на ланцюжку або пiдкiвка, або бляха, або якась жiноча брошка, або ключ, або просто ланцюжок без нiчого, або навiть... хрестик. I дивно було бачити хресiнк на грудях, де був виколотий пiратський корабель, кинджал та ще й оте "Смерть за измену". Ясно, що той хрестик нiчого спiльного з богом не мав, що то було просто модно. "Чого доброго, у них ще попiвська ряса в моду може увiйти, - подумав я - I ходитимуть тодi киПвськi Гарики у попiвських рясах по Хрещатику..." А он дядько який дивний. Там, де в людей волосся (на головi, наприклад), - у нього - лисина, а там, дев людей голо (на спинi, наприклад), - у нього густа руда шерсть -як у ведмедя. А вiн лежить, загоряК. От дивак! Хiба шерсть може загорiти? До тiла ж сонцю крiзь ту вовну не пробитися. А он дiд який! Iз води тiльки-но вискочив i ну гiмнастику робити - присiдаК, на руках од землi оджимаКться, пiдстрибуК - як хлопчик. Сам худий-худий, зверху лисина, а по боках i ззаду голови довге волосся аж до плечей. I усмiхаКться на весь рот, пiдморгуК комусь. Оце дiд! Тю! Ви гляньте, що там робиться! Стара бабуся, сива й зморшкувата, у тенiс . чи, як його, у бадмiнтон ракеткою вимахуК Так вимахуК, що аж в очах мигтить. Ого-го! Цiкаво було б подивитися на нашу бабу Триндичку з такою ракеткою. Все село б збiглося А тут нiхто й уваги не звертаК. Iнтереснi дiди й баби в КиКвi. Якiсь хлоп'якуватi. Наче старi дiти. А молодi паруб'ята навпаки. Ондо йдуть двоК. Ну, рокiв по двадцять, не бiльше. I обидва бородатi. Дива! А он якась тьотя спить пiд деревом Загорнулася з головою у ковдру i хропе. Чого вона на пляж прийшла - незрозумiле Дома ж пiд ковдрою краще виспатись можна. А скiльки дiтей! Дiтей скiльки на пляжi! Тiльки й чути: - Сьомо,вийди з води! Сьомо,вийди з води! - Галочко, не запливай! Пливи назад! - Сашо, де твоП черевики? Де твоП черевики, я тебе питаю? - Алику,знiми мокрi труси. - Толю, оддай йому м'яч, Толю! Це ж не твiй м'яч, це його м'яч. - Яшо, за вреднiсть ти сьогоднi купатись бiльше не будеш. Не будеш... За вреднiсть... - Фаню, ти знов насипала пiску в моП черевики! Ану висип зараз же! - Мамочко, ну з'Пж яКчкоП - Це говорить товста тьотя у смугастому купальнику, що тримаК в руцi облуплене яйце. А "мамочка" - товстий мордатенький здоровань рокiв дванадцяти - одвертаК кирпу i кривиться - не хоче. - Мамочко, ну з'Пж, я тебе прошу! - благаК тьотя. А он з води захоплено верещить худенький жевжикуватий дошкiльник рокiв шести: - Мамо, вода! Мамо, Днiпро! Мамо, я купаюсь! Мамо, вода! - наче нiколи в життi води не бачив i не купався нiколи. Ми пiдiйшли до самоП води i почали роздивлятися, де б його покласти речi, коли роздягнемось. Мiж iншим, дивлячись на Днiпро, що кишiв людьми, я подумав. "От якби хтось тонув, а ми його врятували. Краще б, звичайно, якби якесь дитинча тонуло - легше рятувати..." То була наша постiйна, поки що нездiйсненна мрiя - когось врятувати i взагалi стати героями. Особливо добре було б отак привселюдно, щоб усi бачили... Чого б оце тому жевжикуватому галалайку не булькнути, наприклад... Ми б його вмить -раз! - i будь здоров . I у "Вечiрньому КиКвi" на другий день заголовок: "Юнi героП з Васюкiвки". - З "Вечiрнього КиКва" якраз цiкавилися вчора, - почув я раптом веселий голос. I здригнувся - нiби хтось пiдслухав моП думки. Поряд з нами розмовляли двоК дядечкiв. Один, невисокий, кругловидий, стояв по колiна у водi. Другий, широкоплечий, з гачкуватим носом, стояв на пiску бiля самiсiнькоП води. Вiн був уже одягнений (мабуть, iшов додому), тiльки босий, черевики тримав у руцi. - Все розпитували про роль царя, - вiв далi кругловидий - Нi, кажу, нема про що говорити. Як буде готово, тодi й приходьте. - Правильно, - пiдтримав "гачкуватий". - Нiколи не можна розказувати заранi. Я терпiти не можу, коли ото дiляться творчими планами, обiцяють, беруть зобов'язання, а потiм... пшик! - i нiчого нема. Отож нi пуху нi пера! Я побiжу, бо вже й так запiзнююсь на радiо!.. Бувай! Привiт Галинцi. Я заскочу днями... Будинок я пам'ятаю... А квартира, якщо не помиляюсь, тринадцята? Так? - Так так! Тринадцята! Заходь обов'язково! Бувай! - весело усмiхаючись, гукнув кругловидий, а коли "гачкуватий" одбiг, неголосно, але так, що ми почули, буркнув: - К чорту! Ми з Явою перезирнулись i усмiхнулися. Ми знали, що коли кажуть "нi пуху нi пера", треба посилати к чорту, але щоб це робив дорослий - уперше чули. Кругловидий артист рвучко ступив кiлька крокiв, збираючись пiрнути, i раптом спинився, звiвши руки догори: - Ух ти! Годинника забув зняти! Обернувся, побачив нас: - Хлопчики, будьте друзями, покладiть отам на сiрi штани, щоб менi не вертатися. - I простягнув годинника. Я стояв ближче до нього, я й узяв. А артист одразу - шубовсть у воду i поплив кролем, спiнюючи ногами воду, як моторний човен. Здорово плаваК!.. Кiлька секунд ми дивилися, як вiн пливе. I раптом десь лiворуч почувся зойк. - Ой! Утонув! Утонув!.. Утопленика витягли! - Де? - Де? - аж пiдскочили ми. I кинулися туди, куди вже бiгли люди. А що? Коли б при вас кричали "утонув! утонув!", ви б хiба стояли на мiсцi? Ви б, забувши все на свiтi, теж кинулися туди. Тим паче, коли ви тiльки-но думали про те, щоб кого пебуть урятувати! Може ж, ви там ще знадобитесь... Та й до того якщо врахувати, що ви ще нiколи в життi не бачили справжнього живого утопленика... Тобто не живого, звичайно... а взагалi... ну, одним словом, утопленика. - Де? Де? Де? Де? - шмигляли ми серед людей, намагаючись побачити щось. Але люди стояли тiсно, i нiякого утопленика не було видно. Тодi ми кинулись навкарачки i - мiж ногами, мiж ногами - як собачата... Нарештi побачили. На пiску голiчерева лежав хтось великий i довгий, а верхи на ньому сидiв худенький, гостроносенький, уже немолодий чоловiк з кущиком сивуватого волосся на грудях i робив йому штучне дихання. Раз! Два! Разi Два! Раз! Два! Методом Сильвестрова. - Давайте тепер я, - змiнив гостроносого кремезний аж начорно засмалений рятувальник, який щойно пiдплив на своКму човнi. Видно, вiн вiдчував себе дуже нiяково, що не вiн врятував утопленика, а звичайний собi чоловiк, та ще й такий непоказний... Ми придивилися до утопленика. Це, безперечно, був один з отих гарикiв-марикiв, бо на шиП в нього висiла на ланцюжку пiдкова, а на руцi було "виколото" серце, пробите стрiлою, i пiд ним текст: "С юных лет счастья нет"... Двiчi мiнялися гостроносий з рятувальником, а утопленик все ще був неживий. У натовпi гомонiли: - Такий молодий' - От горе! - А як же це сталося? - Кажуть, заплив за буйок i там його чи то корчi схопили, чи що! - Ох, оцей Днiпро, скiльки вiн життiв забираК! I раптом утопленик розплющив очi... У натовпi збуджено загули. Утопленик пiдвiв голову, обводячи людей каламутними очима, сперся на лiктi. Гостроносий, що саме робив йому штучне дихання i сидiв на ньому, втягнув носом повiтря, поморщився i вигукнув: - Та вiн же випивший! Рятувальник теж нахилився до утопленика: - Авжеж! Тхне, як з бочки! - Ах ти ж чорт! - Ну й сучий син! - I полiзло, п'яне, у воду, щоб йому!.. - В таку спеку пити - то смерть! - Ото тобi й корчi. - Такий молодий! - чулося звiдусiль. Гостроносий, все ще сидячи на воскреслому п'яному "утоплениковi", дивився-дивився на нього, а тодi звiв руку та - ляп, ляп! - його по лицi долонею, аж задзвенiло. - Правильно! - Так його! - Щоб знав, як пити! Як людей нервувать! - Думали, що вiн нещасна жертва, а вiн!.. - Ще йому, ще! - I ми можем додати! Натовп настроКний був уже весело, напруження спало. Гостроносий бiльше ляпасiв не давав, рвучко пiдвiвся, переступив через "утопленика" i пiшов геть. Натовп розступився перед ним, даючи дорогу. - Нiчого, ми його у витверезник одвезем, там з ним поговорять, - бадьоро казав кремезний рятувальник, беручiП "утопленика" пiд пахви i ведучи до човна. - Ти хоч би спасибi сказав людинi, що врятувала тебе! - Хоч би прiзвище дiзнався. - ДумаКш, легко було йому такого бугая з води тяг ти! - гукали люди вслiд "утопленику". Але той тiльки дур нувато витрiщався - видно, ще не прийшов до тями. Човен одплий. Люди почали розходитися. - Ой! Треба ж годинник покласти! - зойкнув я, тiльки тепер згадавши, що все ще тримаю його в руцi. Кинулися ми з Явою назад. Туди-сюди поткнулися. А де ж сiрi штани? Нема сiрих штанiв. Може, не тут, може, лiвiше... I там нема... Ой лишенько! Що ж це таке? Дядьку, де ви? Мелькають перед нашими очима сотнi облич i всi незнайомi. Здаеться не тут... Далi... Ой, нi! По-моКму, назад!.. Нi-нi, вперед!.. Нi, я тобi кажу, назад... А може, справдi вперед? БiгаКмо ми взад-вперед, не можемо знайти нi мiсця того, нi дядька-артиста, нi сiрих його штанiв. Та й як же його знайдеш, коли всюди i пiсок однаковий, i люди однаково голi, нiяких тобi особливих прикмет! Ой нащо ж нам був той фальшивий утопленик?! Що ж тепер буде?! - Ану, Яво, давай у воду! Може, той артист ще плаваК. А я по берегу побiгаю. Роздягнувся Ява, шубовсть у рiчку. А я берегом бiгаю. Далеко одбiгагь не наважуюсь, щоб хоч Яву не загубити. Але бiгаю весь час. I людям в обличчя заглядаю... Через пiвгодини вилазить Ява з води. ХекаК знесилено: - Нема... - Може, вiн... втопився? - розгублено кажу я. - А штани? Штанiв же нема... А поплив вiн без штанiв , - переконуК мене Ява. - Та й плаваК вiн так, що море тобi перепливе i не втопиться. - Що ж робить? - А хiба я знаю? Такий розпач мене охопив - хоч плач. Хороший симпатичний чоловiк дав менi годинника. "Будь, сказав, другом, поклади, сказав, на моП штани, щоб менi не вилазити " А я... друг називаКться! Забрав годинника i - фьюiть! - шукай вiтра в полi... - Яво, виходить же, що я вкрав годинника, - сказав я, скривившися. Чесний Ява знизав плечима. Нiколи в життi я не був собi такий противний, як зараз. Звичайно, нi я, нi Ява - не були ми безгрiшнi. Трусили ми iнколи грушу-гниличку у сусiдки баби Настi, у Книшихи. Так там же тих груш стiльки, що вони все одно гнили у травi невизбиранi. Та й баба Настя була така шкиринда, така уредна, що вiд неП вся вулиця наша стогнала. I трусили ми грушу не стiльки заради отих паршивеньких гниличок, скiльки на знак протесту проти нехорошого баби Настиного характеру. А то ще я колись, як малим був, украв у своКП тiтки пирiжок з маком. Каюся. Так то ж у рiдноП тiтки i то ж пирiжок! А це в чужоП людини i не пирiжок, а годинник - дорогу рiч. А ми ж збиралися затримувати злодiПв! Як же затримувати, коли я сам злодiй! Менi хотiлося стати i, ридаючи, гукнути на весь пляж: "Товаришi мiлiцiонери! Берiть мене за "шкiрки" i ведiть мене у район. Я злодiй! Я вкрав годинника у хорошоП людини, яка повiрила в мою чеснiсть. Берiть мене, товаришi мiлiцiонери!" Але я не став i не сказав. Бо не було, на моК щастя, поблизу жодного мiлiцiонера. А може, й був - тiльки голий. А хiба пiзнаКш мiлiцiонера, коли вiн голий. Та й взагалi голий мiлiцiонер - це не мiлiцiонер. Нiякого трепету перед голим мiлiцiонером нема. От, скажiмо, товариша Валiгуру, мiлiцiонера, що в нашому селi живе, наш сiльський п'яниця Бурмило визнаК тiльки тодi, коли той при всiй формi. А коли, бува, пораКться мiлiцiонер у себе на городi без кашкета i без кiтеля, а в самих лише галiфе, i в цей час покличуть його люди втихомирити Бурмила, i вiн прийде, в чiм був, - то Бурмило на нього й дивитися не хоче, тiльки тьхукаК: - Тьху! Хто такий! Не знаю тебе! Вхадi атсюдова! Пшов! Тьху! А варт лише товаришевi Валiгурi пiти й надягти мiлiцейського кiтеля, а головне, кашкета, як Бурмило враз стаК смирним, як вiвця, каже: "Звиняйте, гражданiн начальник", - i йде додому спати. Нi, голий мiлiцiонер - це не мiлiцiонер... - ЗнаКш що, -сказав Ява. -Так ми артиста не знайдем. - То що - в мiлiцiю? - перебив я його, вiдчуваючи холодок пiд серцем. - Ага! - пхикнув Ява. - Нас там якраз чекають. Iди! Будь ласка! I передавай привiт пiдбитому мiлiцiонеру. - А що ж? - спитав я, мало не плачучи. - Ми як сюди прийшли? Через мiст. А назад люди як iдуть? Теж через мiст. IншоП дороги нема. Так-от, сядем бiля мосту i ждатимемо. Або ми його побачимо, або вiн нас. А з пляжу вiн ще не пiшов. Точно! Куди вiн без годинника пiде? Ну що ж! Погодився я. Може, й правду каже Ява. Доцiльнiше, мабуть, бiля мосту сидiти, нiж, висолопивши язика, бiгати по пляжу. Пiшли ми на мiст. Посiдали бiля поруччя: Ява з правого боку, я - з лiвого. Сидимо. Вже сонце на вечiрнiй пруг завернуло. Потяглися люди з пляжу додому. Щiльною стiною, майже впритул один до одного йдуть та йдуть... Аж очi болять дивитися. I голова наморочиться. Хiба помiтиш когось у такiй юрбi. Њдина надiя, що нас помiтять. I такий у мене був нещасний вигляд, що якась жiнка раптом схилилася до мене, проказала: "Бiдна дитина", - i несподiвано ткнула менi у руку три копiйки. Мене всього аж пересмикнуло - вона вирiшила, що я старцюю. Отямився я - жiнки вже й слiд прохолов. Так i лишився я з трьома копiйками... До чого я дiйшов, лишенько!.. Добре, що хоч Ява не бачив, - через людей нам одне одного не видно. Пiдвiвся я негайно i, стоячи вже, дивився, а руки за спиною ховав, щоб, не дай боже, знову не пожертвували. Темнiти почало. Людей все меншаК й меншаК. А артиста нема Кавчить у мене в животi вiд голоду. Ми ж, крiм морозива, не Пли нiчого. Пiдiйшов до мене Ява: - Слухай! Ми з тобою два йолопи! Чого ми тут стоПмо? Вiн артист? То пiдем завтра по театрах i знайдемо його. Тим паче, ми знаКмо, що вiн царя граК. Тю! I як я сам до цього не додумався! Наче сонце в моПй душi зiйшло! От Ява! От же молодець! Варить у нього казан все-таки! Метикований хлопець! Авжеж пiдемо завтра по театрах (в КиКвi якихось п'ять-шiсть театрiв) i знайдемо нашого артиста, i вiддамо йому годинник, i розкажемо все, як було (про утопленика i про все iнше). Як добре живеться на свiтi, коли знайдено вихiд iз безвихiдного становища! - А давай-но хоч роздивимось гарненько, що за годинник, - сказав Ява. Стали ми пiд лiхтарем (уже й лiхтарi засвiтили), давай роздивлятись. Ловкенькии годинничок! Сам круглий, плаский, мов п'ятак, а циферблат чорний, i на ньому замiсть цифр - рисочки золотi. I стрiлки теж золотi. I тих стрiлок не двi, а цiлих три. Третя довга i тонка, як волосина, по всьому циферблату швидко бiгаК - секунди одмiряК. Гарний годинник. Ми такого ще й не бачили. - Ану, - каже Ява, - намiряй. - Не хочу. - Чого там. Раз ти все одно вродi вкрав, то хоч намiряй, хоч поноси трохи. Завтра вже не доведеться. - Не хочу я чужий годинник носити. - Iч, який гордий - без хлiба над водою... Ну раз ти такий гордий, то давай я поношу. I вiн узяв у мене годинник, i начепив на руку, й одразу став нiби на п'ять рокiв старший. Навiть обличчя в нього посолiднiшало - строге й серйозне стало. Вiн iшов i гордо нiс руку з годинником, вiдставивши ПП вбiк, пряму й нерухому, як палка, i скоса поглядав на неП. Iнколи вiн згинав ПП в лiктi i пiдносив до очей - дивився, котра година. А мене не помiчав i не говорив нi слова, наче мене й на свiтi не було. I стало менi прикро й досадно, що я сам не начепив годинника. Годинник же, можна сказати, "мiй", я всi муки душевнi за ньою прийняв... А носить його Ява i ще й хизуКться, сатана... Коли ми пройшли всю набережну i пiдiйшли до моста iменi Патона, я нарештi не втерпiв i сказав: - Досить! Давай сюди! Знiмай! А то ще... зiпсуКш. А менi вiдповiдать. Зiтхнувши, Ява неохоче зняв годинника i знову став на п'ять рокiв молодший i несолiдний, такий, як i був. Я сховав годинника в кишеню i тiльки тодi заспокоПвся. Потiм згадав: - Я ж забув тобi сказати, на мосту менi якась тiтка три копiйки дала. - О! - стрепенувся Ява - То чого ж ми пiшки йдемо! Було б трамваКм Пхать. А то я вже ледве ноги тягну. - Так то ж милостиня, балда! Хто ж на милостиню у трамваях Пздить!.. Тiтка менi милостиню дала, розумiКш, - думала, що я старча! - Гага! Iнтересно! - второпав нарештi Ява. - I що ж ти з ними робитимеш? - От я ж i не знаю... Справдi, становище було дурне. Взять собi! Нiзащо!.. Викинуть? Грошi тiльки пани, капiталiсти викидають. Думали ми з Явою, думали i нарештi вирiшили - вiддать справжньому старцевi, як тiльки стрiнемо... (Цi три копiйки досi лежать у мене вдома, - все нiяк справжнього старця не зустрiну. (Примiтка Павлушi Завюроднього).) - Аз годинником це навiть цiкаво вийшло! - з запалом сказав Ява, i в очах його з'явився хортячий блиск. - Просто здорово! Це ж все одно, як злодiя ловити! Мiж iншим дуже важливо те, що ми знаКмо, де вiн живе. У тринадцятiй квартирi... - Надзвичайно важливо! - пхекнув я. - Ти знаКш, скiльки у КиКвi тринадцятих квартир? Щоб обiйти Пх усi - нам життя буде мало... - I все одно - це дуже цiкаво... - не здавався Ява - I схоже - як ловити злодiя... Тiльки тут навпаки .. Навпаки, розумiКш... ЗлодiП ловлять потерпiлого, щоб оддати йому те, що вкрали. Кiно! Скажи! - Буде зараз нам кiно, побачиш, що нам зараз тiтка скаже. Вона, мабуть, уже збожеволiла вiд хвилювання. Тiтка нам нiчого не сказала. Вона мовчки лежала на канапi з компресом на головi. Нам сказав дядько... Вiн сказав: - Якби ви, шмарогузи, були моП сини, я б зараз так вам по гепi надавав, що ви б у штани завтра не влiзли. А оскiльки я не маю права цього зробити, то я вам просто кажу - ще хоч раз щось таке - i я негайно купую вам квитки i того ж дня одправляю назад у Васюкiвку. Я через вас вдiвцем залишаться не хочу. Тiтка трохи не вмерла вiд хвилювання. Бачите, лежить ондо з мiгренКм. Ми стояли, похнюпивши голови, i щось белькотали про те, як ми були в кiно, а потiм каталися на чортовому колесi, а потiм... були в гостях у однiКП знайомоП дiвчинки (Валька Малиновська, чесне слово, от i адреса точна... можете перевiрити) i як нас там добре приймали i частували, i показували телевiзор, i не хотiли вiдпускать, i... ми бiльше не будемо! Потiм ми випили чаю ("ми ж у гостях отак-о наПлись") i голоднi лягли спать. ...Ми лежимо i не можемо поснути. На мене находить приступ запiзнiлого каяття. Совiсть точить мою душу, як шашiль дерево. - От як паршиво виходить! - з гiркотою шепочу я. - Хочемо стати героями, а тiльки те й робимо, що брешемо, обманюКмо, обдурюКмо... Тiльки за один день скiльки! Артиста обдурили, обiкрали, мiлiцiю з нiг збили, троячку протринькали, тiтцi брехали, дядьковi брехали, навiть... милостиню взяли. Невже для того, щоб стати героКм, треба стiльки брехати i стiльки нечесних вчинкiв робить? Якщо так, тодi весь той наш героПзм - нiчого не вартий! Якийсь брехунячий героПзм. А справжнi героП передусiм чеснi, благороднi люди. Кармелюк, Довбуш, граф Монте-Крiсто, капiтан Немо, Котигорошко, Покришкiн... Нiколи вони не брехали. А ми - брехуни й жулiки... Ява зiтхаК i погоджуКться зi мною: - Авжеж. Щось ми розбрехалися i... взагалi... Давай бiльше не будем. - Давай, звичайно, давай, - кажу я, - але треба щось придумати, що б стримувало нас. Давай поклянемось (може, навiть кров'ю), що бiльш не брехатимем. I домовимося: якщо не можеш або не хочеш сказати правду - мовчи, хоч би як питали, хоч би як домагалися, - мовчи i все. - Гаразд, - пiдхоплюК Ява. - Тiльки кров'ю ми вже клялися - то не помагаК. Давай так: якщо все-таки збрехав, не вдержався, то тодi... тодi другий даК йому три шалабани прямо в лоб. Причому негайно i де б це не було: на вулицi, в школi, на уроцi або навiть у президiП на зборах. I не маКш права ухилятися чи там вiдбиватися нi в якому разi. Святий закон! За першу брехню три шалабани, за другу шiсть, за третю дванадцять i так далi. Це навiть цiкаво буде. Волю буде виховувати, що для героПзму теж дуже треба. Ява обов'язково мусив придумати щось оригiнальне. I зараз я пiдозрював, що не так йому цими шалабанами вiд брехнi вилiкуватися хотiлось, як - щоб було цiкаво. Та я не став сперечатися - аби результат був хороший. На цьому ми й домовились. I, вiдчуваючи себе вже майже на сто процентiв чесними, ми спокiйно поснули. РОЗДIЛ V ШукаКмо царя - незнайомця з тринадцятоП квартири. Зустрiч у театрi. Велич i падiння Яви Реня Ранок почався з несподiванки. Коли я прокинувся, Ява уже був одягнений (вiн встав ранiше за мене). Одягаюся я, бачу - вiн менi пiдморгуК i киваК головою: ходiм, мовляв, К якийсь секрет. Пiшов я за ним у санвузо