л. Прижмурився Ява на мене пiдозрiло i каже тихо: - Що ж ти приховав, що твiй дядько у контррозвiдцi робе? - i палець на руцi для шалабана скручуК. Я вилупився на нього: - У якiй контррозвiдцi? - У тiй, - каже, - що шпигунiв ловлять. - Тю! - кажу. - Ти вже зовсiм звихнувся на тих шпигунах. - Нiчого не звихнувся, - каже вiн. - ДумаКш, я дурний? Зброю видають тiльки мiлiцiонерам (раз!), прикордонникам (два!) i контррозвiдникам (три!). Це я точно знаю. А раз твiй дядько не мiлiцiонер i не прикордонник - значiть, вiн контррозвiдник. - Яку зброю? - нiчого не розумiв я. - Пi-ста-лКт! - вiдрубав Ява. - Де ти його бачив? - У шухлядi письмового стола - вона висунута трохи. - Да? Ану ходiм! - i тепер уже я палець на руцi для шалабана скручую - гляди ж, як збрехав! Вийшли ми з санвузла, пройшлися (нiби просто так) по кiмнатах. А тодi до письмового стола, i я оком у висунуту шухляду тiльки - стрель! Њ! Не збрехав Ява! Пiстолет! Справжнiй! Тьмяно блищить воронована сталь! Аж серце закалатало у мене в грудях! Зиркнув я на дядька, що стояв на балконi i вимахував гантелями - зарядку робив. А тодi... - О! Дядю Гришо, а що це у вас? - здивовано i невинно-невинно спитав я. - Де? - дядько зайшов у кiмнату i пiдiйшов до мене. - Та оце, - киваю, - в шухлядi. - А-а... Пiстолет. - Та бачу, що не лопата... А нащо? - Як нащо? Стартовий пiстолет. Спортивний. Не бачив хiба нiколи? Тюгу! От тобi й контррозвiдка! Дядько ж мiй, крiм того, що майстер на заводi "Бiльшовик", ще й майстер спорту (легкою атлетикою колись захоплювався, а тепер суддя республiканськоП категорiП). I як я одразу не здогадався, що то за пiстолет! А втiм, я таки, чесно кажучи, стартових пiстолетiв нiколи близько не бачив i в руках не тримав. I Ява, звичайно, теж. Бачу, почервонiв Ява: соромно йому, що вiн так сплохував. I, щоб приховати своК збентеження, пита: - А як же вiн стрiляК? - Дуже просто, - дядько вийняв пiстолет з шухляди. - ДаКться команда... "На старт!" - потiм: "Увага!" - а тодi, - дядько пiдняв пiстолет над головою... Б-бах!.. Ого! Аж у вухах задзвенiло! I в ту ж мить: - Ой!.. Трах-тарарах!.. - Щось гепнулось i заторохтiло в кухнi. Ми кинулися туди. Посеред кухнi сидiла на пiдлозi тiтка, а бiля неП лежала розбита макiтра, в якiй вона терла мак на пирiг. Не сподiваючись пострiлу, тiтка з переляку гепнулась на пiдлогу. Вигляд у неП був такий кумедний, що ми засмiялися. - Гри-ишо! - докiрливо схиливши голову набiк, жалiбно сказала тiтка. - Ну як дитина! Хiба так можна? Я трохи не вмерла. - Хто ж тобi винен, що ти полохлива, як той заКць пiд голим кущем, - смiючись сказав дядько. - А воно таки так бахка, що будь-кого перепудити може, - сказав я (жалко менi стало тiтку). - З ним i шпигунiв ловить можна, - сказав Ява. - Б'К, як бойовий!.. - Дядю Гришо, а можна стрельнути? - насмiлився я. - А чого... тiльки.. - Дядько показав очима на тiтку, яка вже пiднялася й збирала черепки. - А ми у спальнi, - вихопився Ява. - Ну давайте... Але навiть у спальнi, перед тим як стрельнути, я голосно вигукнув: - Тьотю, на старт! Увага! I лише тодi натиснув обома руками на рукоятку (така туга, що однiКю годi й думати!). Ох же ж i стрельнуло! По-моКму, ще дужче, нiж у дядька. По два рази стрельнули ми з Явою - бiльше дядько не дозволив ("Ще сусiди позбiгаються!"). Вся ця iсторiя з пiстолетом розважила мене трошки. Та коли я згадав про годинник, серце моК защемiло i заскиглило, як цуценя у темнiй коморi. Що-то воно буде? Чи знайдемо ми артиста? Як вiн зустрiне нас? Переделать!!!_ нiданком я вже сидiв мовчазний i похмурий. Ява по- ""м^о8 Проiову^гт ^-"лу^т^. Иро те то тре?" я^ось, не брешу.." ("i в "кому разЧ), ви- -Тто^6 КлТйУ^о -дИя ^ _Й-^й^ПГ^IТпГ^зГ^о^Џ Е1=^^^^^^^^^^^^^^^ ""Д^кПП^. заперечу."... коли , сказав про театр, тiльки роздумливо промовив: ^^I^^^^ - -_ ---^^^^^^\_ Я^и я був ^чТ^гадав дядько моП думки, чи нi, але вiн усмiх- "увся: а то й правда. Iдiть самi. То я пожартував. Але якщо чнову десь загубитеся - завтра ж додому. Уядько дав нам грошi, ми повдягали новенькi хрумiли-вi сорочки0, випрасуванi штани, лискучi, ще невзуванi жод- ""нГзЏаю^я^и^аГ^коли на менi все нове, вiдчуваю гебе начеголпй ЗдаКться, що на мене всi дивляться, i со-себе, наче ГОЛ11И. .я сховатися вiд людських очей. Йнч"а% я за^ди тПм що я або тернуся рукавом об^стiн-к1 ^пб Iамаза^ися або пляму на штани посаджу, аоо че-5зикНосаком у землю вдарю, щоб не був такий лискучий. ТоТм^ легше От i зараз, як ми вийшли на сходи, я од-Па^ пiо_ хавЏ лiктем по поруччях, зробивши таким чином на сооочпi брудну смугу,- i тiльки пiсля того ми вийшли Пя в^цю Та7 все одно у новому було незручно i мулько: на вулицю i.й_ ^лодках, а комiрець шию тре, мов ^ "-Щоб повернут'и голову, треба всiм тiлом.повертав тися I чо^о це У театр не можна ходити в звичайнiй одежi? УтеатрПе Џд/ть, щоб виставу дивитися, а не щоб на тебе пя^лися^ Я якби був великий начальник, видав би навiть наказ щоб у новому в театр не пускати. Але не хвилюйтесь, наказ, Щ"" У нiколи не буду. Бо я хочу льотчиком. . "^Ми'сiлТна^й^^^ на вулицю Червоноар-мiйсьПу Театр -музкомедiП Ми почали з нього бо менi чо Пусь здаУся що той симпатичний кругловидий артист пра- 185 цюК саме в цьому веселому театрi (а то де ж iще можна грати царя!). Зайшли ми у вестибюль. Порожньо. Тихо. Нiкого нема. Праворуч каса. Прямо - на всю стiну величезнi дверi. Пiднялися ми схiдцями до тих дверей. Торкнулися -вiдчини ються. Зазирнули - i там нiкого. - Може, - кажу я, - ще рано, ще не поприходили. - Добре рано! Десята година! - каже Ява. - Артисти, як i всi люди, повиннi зранку на роботу з'являтися. Аякже! Це ж служба. - То чого ж нема нiкого? - А ти що, хочеш, щоб вони тобi тут бiля дверей товклися? Вони на сценi, мабуть. Репетирують. Пiшли! Та тiльки ми посунули вiд дверей, аж тут нам назустрiч - де й взялася - молодиця у синьому, схожому на мiлiцейський, кителi. - Вам що, хлопчики? Стали ми, розгубилися. Як же його спитати? А молодиця знов: - Що таке, хлопчики? I тодi Ява взяв та й ляпнув: - Нам царя треба. - Якого царя? - здивовано звела брови молодиця. - Такого круглого, з лисиною. - Це вже я докинув. Молодиця засмiялася: - Трохи ви, хлопчики, запiзнилися. Царiв п'ятдесят лiт, як нема. Було б ранiше. Ява похоробрiшав: - От якi ви, тьотю! Хiба нам справжнього! Нам справжнi царi нi до чого. Нам артиста треба, що царя граК. Хiба не зрозумiло? - Вiн у тринадцятiй квартирi живе, - ляпнув я. - Тепер зрозумiло, - сказала молодиця, - але нема в нас такого, щоб царя грав. Бо в нашому репертуарi про царiв зараз жодного спектаклю нема. А чому ви саме в нас шукаКте того артиста? Вiн сказав вам, що в нашому театрi працюК? Як його прiзвище? Ми з Явою перезирнулися. -Прiзвища ми не знаКмо, - сказав я, - але знаКмо, що вiн граК царя. - А де ж вiн того царя граК? В якому театрi? - Не знаКмо ми. - От тобi раз. Приснився вам, чи що, той артист. А звiдки ж ви дiзналися, що вiн граК царя? - Вiя сам сказав. - То ви з ним знайомi? - Та трохи... - непевно сказав я i поглянув на Яву: чого це вiн мовчить. То в усiх розмовах завжди перед веде, а зараз замовк, наче води в рот набрав. - То як же це ви знайомi, що й прiзвища не знаКте i в якому театрi працюК не знаКте? - допитувалася молодиця. - Та отак... не встигли розпитать. - А нащо ви його зараз шукаКте? - Та треба... В однiй справi... поговорити... - У творчiй? - усмiхнулася молодиця. - Еге... - ледве встиг я це сказати, як - бац! - з очей у мене посипалися iскри. Бац! Бац!.. Аж у потилицi защемiло. I нiби не по головi, а по кавуну щиглi - такий звук дзвiнкий. Молодиця з несподiванки аж руками сплеснула: - ОтакоП! Ти чого його б'Кш? Це що за хулiганство?! Нi з того нi з сього... Що там далi скрикувала молодиця, я не чув, бо вже був на вулицi. Голова в мене гула, на очах закипали сльози. Так от чого Ява мовчав - боявся збрехати сам i ждав, поки я збрешу. Але хiба я всерйоз брехав? Я ж тiльки сказав "еге" на ПП жартiвливе запитання. Це можна було зрозумiти теж як жарт. Уже й пожартувати не можна. Якщо так придиратися, то до самоi глибокоП старостi, до самоП смертi гулi на лобi носитимеш. - Ти що, ображаКшся? - iдучи за мною, безвинним голосом питав Ява. - Але ж ми домовились. Я ж не винен. Я мовчав. - Ти не маКш права ображатися. Це нечесно. Нащо тодi було домовлятися. Вiн ще менi вичитував! Звичайно, ображатися смiшно, раз домовились, але коли вас привселюдно б'ють по лобi i ви не маКте права дати здачi, то навряд чи ви будете реготати пiсля цього. Навряд чи спiватимете вiд задоволення. - Ну чого ти, - не вгавав Ява. - А коли я збрешу, ти менi давай шалабани - i я оком не змигну, от побачиш. Все це було правильно, але до самого оперного театру (ми йшли пiшки) я мовчав. Поки не заспокоПвся. I лише на майданi бiля театру сказав, потираючи лоба: - Треба якось iнакше дiзнаватися. Хитрiше. Треба спершу той... як його... репертуар, чи К у них взагалi про царiв. А то зразу - ляп - дайте нам царя. А люди нiчиго такого не ставлять. - Авжеж, авжеж, - дуже охоче погодився Ява, радий, що я нарештi заговорив. Домовились казати правду, що нам треба повернути артистовi одну рiч, яку вiн випадково, коли купався на Днiпрi, залишив нам (а яку, можна не говорити, мовляв, секрет, бо про годинник говорити страшно). В оперi з царями було набагато краще, нiж у музкомедiП. Там тих царiв було аж кiлька. У кiлькох виставах. I в "Борисi Годуновi" - цар. I в "Казцi про царя Салтана" - самi розумiКте. I в "Декабристах" - цар. I в "Снiгуроньцi" - цар. Я аж зрадiв, коли дiзнався, i вже був певен, що серед тих царiв ми обов'язково вiдшукаКмо свого кругловидого, з лисиною. Але як прийшлося до дiла, то всi царi виявилися негодящi, не те що треба. Жодного з лисиною. Всi чупринистi, навiть кучерявi. I високi, здоровi дядьки. Це нам бiлетерша сказала. I навiть показала Пх усiх. Там у фойК висять портрети всiх артистiв театру. "Нашого" серед них не було. Невеселi вийшли ми з оперного. - Нiчого, - удавано бадьоро сказав Ява. - Я був певен, що в оперi нема. Опернi артисти голос бережуть, бояться застудити - жоден спiвак не стане тобi купатися на пляжi. Купаються тiльки драматичнi артисти. Ми спустилися по вулицi Ленiна до Театру росiйськоП драми iменi Лесi УкраПнки. Але й там (а пiсля того в театрi iменi Франка) - нас чекало жорстоке розчарування. В обох театрах не було жодноП вистави про царя, i серед портретiв, що висiли в фойК, я не знайшов того, кого шукав. Лишався останнiй КиПвський театр юного глядача. Ми пiднiмалися вiд театру iменi Франка по сходах повз незвичайний дiм на вулицi Орджонiкiдзе, що був геть-чисто весь облiплений чудернацькими фiгурами: тут були i слони, i змiП, i дивовижнi птахи, i зовсiм якiсь незрозумiлi потвори i чудовиська... Iншим разом я б, роззявивши рота, витрiщився на цей дiм, бо такого дому нiде в свiтi нема, тiльки в КиКвi. Але тепер я байдуже проходив повз нього i навiть не дивився! В душi моПй було так темно i погано, що всi цi страховиська, якби ожили i заглянули, - перелякалися б. - Не журися, - втiшав мене Ява. - Ну, звичайно ж, вiн з юного глядача. Точно. От побачиш. I граК царя в якiйсь казцi для малят. I напевне, комiк. По-моКму, ми його навiть бачили колись по телевiзору. Отой, пам'ятаКш, що перечепився через порiг i впав. Ги ги... Ява намагайся розвеселити мене. Але я не пiддавався. Всю дорогу до Театру юного глядача вiн марно пробував заспокоПти мене. Ми зайшли в театр i наче у школу на велику перерву потрапили: галас, метушня, бiганина. I все чогось малеча - навiть без пiонерських галстукiв ще. Пiдiйшли до каси, аж виявляКться - зараз вистава для молодших школярiв, учнiв першнх-четвертих класiв. П'Кса-казка. - Про царя? - жваво спитав я. - Нi, про Червону Шапочку, - вiдповiла касирка. Скривилися ми, та що поробиш, не йти ж додому, тим бiльше, що треба у фойК артистiв побачити. - Що ж, доведеться про Червону Шапочку дивитися, - сказав Ява. Взяли ми квитки. Пiшли. Розштовхуючи малечу, ходимо по фойК, дивимось на портрети. I до кожного я пiдходжу з тремтiнням, з острахом. Останнiй же театр, останнi надiП. Переглянули ми всi портрети, i впало, покотилося моК серце... Нема нашого артиста, нема та й годi. Що ж тепер робити? Де ж його шукати? Значить, не артист вiн. Але ж вiн точно сказав, що артист. I про царя ж говорив... Як же це так! - Стривай, не журися, - пiдбадьорюК мене Ява. - Може, просто його портрета не помiстили. Пам'ятаКш, як Стьопа Карафолька на шкiльну Дошку пошани не попав, бо, коли фотографували, його саме бджола вкусила, i мордяка була, як гарбуз. Може, i в цього щось таке .. - Та! - махаю я рукою, а самому так хочеться, щоб це було правда, так хочеться . - Хлопцi! Здоровте, хлопцi! - чуКмо раптом ОбертаКмось на голос i бачимо - Вальку. В бiлому платтячку, з великим бантом-метеликом на головi, вона стоПть, тримаючи за руку хлопчика-першокласника в синiй шкiльнiй формi. - Я вас зразу впiзнала, - радiсно скрекекече Валька. - Ви давно в КиКвi? Ви з екскурсiКю приПхали, чи як? Ви самi чи з усiм класом? Я мовчу... Це його знайома, хай вiн i говорить Але Ява теж мовчить. Ви б подивилися на Яву. Вiн спершу зблiд, потiм почервонiв, потiм знову зблiд, потiм почав братися якимись плямами. Такого вигляду вiн не мав навiть тодi, коли торiк провалився у старий колодязь. А Валька не вгаваК: - А ви на скiльки приПхали? А лиходiПв своПх ви впiймали тодi чи нi? Обiцяли ж написати. Мабуть, адресу загубили. Еге ж? Та чого ви мовчите? Не хочете зi мною говорити? Нарештi Ява опанував себе i розтулив рота. I з того рота вилетiли слова: - То чого... ми нiчого ми навпаки .. Не можна сказати, щоб то було дуже красномовно, але я не став втручатися у Пхню розмову. Хай балакають' Та й пiзно було втручатися, бо якраз продзвенiв третiй дзвiнок, i всi заспiшили в зал. Вистава почалася. Ми сидiли у сьомому ряду. Валька у дев'ятому. I Ява замiсть того, щоб на сцену дивитися, весь час штаньми стiлець полiруК i голову назад повертаК - на Вальку зиркаК. - Голову скрутиш, доведеться задом ходити, - в'Пдливо кажу я. Та вiн навiть i не глянув на мене. А на сценi вiдбувалися рiзнi казково-дитячi пригоди з Червоною Шапочкою, яку грала досить уже пiдтоптана товстенька артистка з пискливим голосом. Пiдступний сухоребрий i довгоносий Вовк саме пробивався у двiр до Бабусi, щоб з'Псти ПП. Моторна Бабуся рятувалася, як могла, - зводила барикади з меблiв, бiгала по всiй сценi, жбурляла у Вовка глечики i каструлi. А попiд тином бiля якоПсь буди була прив'язана справжня жива курка - Кдина Бабусина худоба. I от пiд час дiП курка заплуталась у шворцi, якою була прив'язана, i почала битися. Захопленi боротьбою Вовк i Бабуся нiчого не помiчали. Всi з хвилюванням дивилися на бiдну курку, яка, знесилена, вже ледве дихала, але що поробиш - не гукати ж, не зривати ж виставу. Бачу - Ява крутиться, крутиться на стiльцi, наче йому жару в штани насипали, потiм враз пiдвiвся i пiшов. Прямо по проходу до сцени. Я принишк. I зал принишк; i всi голови до Яви повертають, як на парадi до генерала, що обходить вiйська А Ява йде, iде, iде, пiднiмаКться на сцену, пiдходить до курки i починаК ПП розплутувати. А артисти собi грають, нiби не помiчають Яву, нiби його й нема на сценi. Ява розплутав курку i спокiйнiсiнько пiшов назад на своК мiсце. Тiльки коли вiн сiв, я почув, як важко вiн диха, i як бухкаК в його грудях серце. А через кiлька хвилин Вовк з'iв-таки Бабусю, i перша дiя закiнчилась Завiса опустилася, в залi спалахнуло свiтло. Всi заплескали в долонi, причому бiльшiсть глядачiв повернули голови i дивилися на Яву. I було незрозумiле, кому вони аплодують - артистам чи Явi. До нас вiдразу пiдбiгла Валька. - Ой здорово! Ой молодець! I як ти наважився! Я б нiколи не змогла. Ой молодець! - вона говорила голосно, навiть, по-моКму, надто голосно. Видно було, Пй приКмно, щоб усi бачили, що вона знайома з Явою. Вона пишалася цим. Звiдусiль на Яву були спрямованi захопленi погляди. I коли ми вийшли в фойК, то весь час то тут, то там чули прнглушенi голоси: "Оцей! Оцей! Он вiн пiшов! У бiлiй сорочцi!" По-моКму, це було саме те, про що мiг тiльки мрiяти Ява. Вiн був щасливий. Сказати, що вiн сяяв, це, мабуть, нiчого не сказати. Вiн ходив по фойК, як на ходулях, нiби вiн вищий всiх на свiтi. Очi його випромiнювали щось таке, чого не здатнi випромiнювати очi звичайних людей. I такий вiн був далекий-далекий вiд мене, як нiколи в життi. Я i моП переживання з отим годинником для нього зараз просто не iснували Звичайно, вiн був герой, це ясно, але менi було неприКмно дивитися на нього. - А це мiй братик Микола, - сказала Валька, бо Ява здивовано позирав на першокласника у синiй шкiльнiй формi, що весь час крутився бiля нас. I братик Микола почервонiв, наче його знайомили не з кирпатим Явою, а з космонавтом Поповичем, кiноартистом Рибниковим абощо. - Я, власне, сюди заради нього й прийшла, бо мати його самого ще не пускаК, - нiби вибачаючись, пояснила Валька. Пiсля чого Ява змiряв братика Миколу одверто зневажливим поглядом. Той ще бiльше почервонiв. - То ви Пх упiймали-таки чи нi? - спитала Валька. - Авжеж, - недбало кинув Ява. -_ I не написали. Теж iще! Чи, мабуть, адресу загубили? Так? - Нi, не заiубили. Але... - Ява здвигнув плечима, i цей жест можна було зрозумiти: мовляв, чого б це я став писати дуже потрiбно... Валька зашарiлася. Переборюючи нiяковiсть, сказала: - Ну ви, звичайно, не самi Пх ловили, вам дорослi допомагали. Чи, навпаки,ви дорослим... - До чого тут дорослi, - пхикнув Ява. - Ми самi... Вiн блискавично зиркнув на мене i.. прикусив губу Та було вже пiзно Я зiтхнув, пiдняв руку i влiпив ному в лоба три дзвiнких добрячих шалабани - аж луна пiшла. Валька зоикнула. Братик Микола захихотiв. Хтось iще поблизу засмiявся. Ходулi зламалися, i Ява опинився на землi - отетерiлий червонии, як помiдор, з виряченими очима. Менi аж шкода його стало. Та хiба я винен? Вiн же сам домовлявся. Було б не стави ги таких умов... Бачачи, що Ява не збираКться давати менi здачi, Валька (добра душа!) накинулась на мене: - Ти чого? Здурiв? Що це за жарти? Круг нас почали збиратися дiти Ява забiгав очима, як загнане звiря, i видушив iз себе усмiшку, - жалюгiдну роблену усмiшку (так усмiхаються, сидячи на чужiй грушi, коли заскочить хазяПн). I сказав: - Нiчого... Все гаразд... Тепер ми квити... - обернувся до гурту. - Ну, чого дивитесь? Кiна не буде. Дiти, посмiюючись, почали розходитися - тим бiльше, продзвенiв дзвiнок, антракт закiнчувався. - А що все таки сталося? Чого це ви? Ви що - посварились? - не могла заспокоПтися Валька - Зовсiм ми не посварились. Просто у нас угода е одна, - Явi не хотiлось пояснювати Ми вже зайшли в зал i пробиралися до своПх мiсць. - А яка, яка угода? - не вгавала Валька (от уже ж та дiвчача цiкавiсть!) - Та потiм, пiсля вистави. - Ну, добре, то ви ж не тiкайте. - Гаразд. РОЗДIЛ VI Будка. Вухо за вухо! Вистава закiнчилася, i ми вийшли з театру. Ява зовсiм заспокоПвся вiд шалабанiв i тенер, по-пiвнячому витягнувши шию (от-от кукурiкне!), зазирав через голови. То вiн виглядав Вальку з братиком Миколою. - Може, пiдем? Нащо вона нам потрiбна? Тiльки стрекотатиме, як сорока, - сказав я похмуро. Настрiй у мене був паршивий - годинник муляв менi серце. I, здавалось, не було вже нiякоП надiП на те, що вiн потрапить до свого хазяПна. Хоч виходь на вулицю i гукай. Та хiба догукаКшся! Хiба знайдеш людину (не знаючи нi прiзвища ПП, нi адреси) у мiстi, де пiвтора мiльйона жителiв, ще и пiвмiльйона приПжджих! Безвихiдь! Хоч криком кричи, хоч плач! Але Ява зовсiм на iншiй хвилi, зовсiм не про те думаК. - Як це ми можемо пiти! Ти що! - говорить вiн - Ми ж обiцяли почекати. Виходить, знову на брехню мене штовхаКш! ДивiП, так i шалабанiв назаробляти можна. "Ми обiцяли!" Як це в нього здорово виходить! Сам обiцяв, а каже "ми". Який колективiст! Нащо менi така радiсть! Я й рота не розтуляв... Але висловити всього цього я не встигаю, бо з юрби якраз випурхнула Валька з братиком Миколою i пiдбiгла до нас. - А я вас у фойе виглядала, думала, ви там чекаКте. Ну, ходiмо! Ми йшли вулицею в парк до пам'ятника Ватутiну. Валька весь час говорила, але я не слухав. Менi було нецiкаво. Аж раптом я почув своК iм'я. - Чого це Павлик якийсь кислий такий, сердитий? Вiн не хворий? Чи, може, в нього щось сталося? "Сама ти хвора", - роздратовано подумав я. Що Пй вiд мене треба? I не люблю, коли мене Павликом називають! Павлик-равлик!.. Ява пронизливо подивився на мене, i в очах його було: "Ну, друже, брехати я не можу. Вибачай". - Так, сталося, - зiтхнув вiн. - НеприКмнiсть сталася... I Ява раптом почав розповiдати все, як було: i про весь учорашнiй день, i про годинник, i про те, як ми сьогоднi ходили по театрах. Спершу я хотiв перебити, втрутитися, не дати йому говорити, але потiм менi враз стало байдуже - хай розказуК, що це вже може змiнити. Слухаючи Явину розповiдь, Валька весь час ойкала i сплескувала руками: - Ну ти диви!.. От же ж!. Оце-то да! А коли Ява скiнчив, схвильовано сказала: - Ну, ви подумайте, як вийшло. Звичайно, треба обов'язково знайти того артиста... - i раптом очi в неП заблищали - А знаКте що! ЗдаКться, одна людина може вам допомогти. Там у нас живе старий артист Максим Валер'янович. Вiн уже на пенсiП, не виступаК, але вiн знаК всiх-всiх артистiв. Вiн ще до революцiП грав на сценi. Ви йому опишете вашого "царя", i вiн напевне впiзнаК, хто це. Хочете, я вас познайомлю? Ми перезирнулись. Ява глянув на мене переможно. Наче вiн знав, що iснуК на свiтi такий Максим Валер'янович. Та ще ж невiдомо, чи зможе той допомогти. Але чому не спробувати. Не таке в мене становище, щоб вiдмовлятися. - А вiн дома зараз? - спитав я, даючи цим зрозумiти, що я згоден. - Та мабуть Вiн часто хворiК i взагалi здебiльшого дома сидить. Ходiм. Знайомий нам двiр на вулицi Сiчневого повстання зустрiв нас веселою гучною музикою - якiсь молодята, що товклися на балконi другого поверху, крутили магнiтофон. Я подумав, що це добра прикмета - у кiно, наприклад, коли щасливо вирiшуКться якесь дiло, завжди граК весела музика. Ми з Явою бадьоро закрокували пiд музику до флiгеля, певнi, що Максим Валер'янович живе в одному з Валькою будинку. Але Валька сказала: "Нi, не сюди", - i звернула в темне пiдворiття. Ми з Явою почервонiли - це ж Валька могла здогадатися, що ми були вже тут! Добре, що в пiдворiттi було темно i вона нiчого не помiтила. З пiдворiття ми вийшли на заднiй двiр, до старих скособочених сараПв. СараПв було багато, однi двоповерховi, з дерев'яними сходами i вузьким мiстком уздовж другого поверху - як на пароплавi, iншi - низькi, приземкуватi. Мiж сараями, у темних щiлинах, зелено свiтилися котячi очi. Ми проминули сараП i почали спускатися стежкою, що гадючилася мiж кущiв дерези. Лiворуч починалася лавра - тягнувся, то виринаючи, то знову ховаючись у зеленi дерев, кущiв та бур'янiв рiзних, кам'яний фортечний мур з бiйницями. Пiд муром у гущинi таКмнича темiнь, звiдти тхнуло вiльгiстю, холодом, прiллю... - От де у сищикiв-розбiиникiв грати! - заздро шепнув менi Ява. Я кивнув. Да-а, у сищикiв-розбiйникiв тут... точно! Попереду слiпучо засяяла на сонцi золота баня якоПсь дзвiницi. А праворуч од банi... Знайоме дiло! Щогли високовольтноП лiнiП. Повз наше село оцi велетенськi залiзнi лелеки через усе поле крокують аж до крайнеба. Ми спустилися до дзвiницi. Товста залiзна брама була вiдчинена, i склеписте пiдворiття вело у внутрiшнiй двiр лаври. Валька хотiла вже пройти повз браму, як раптом Ява сказав: - Може, зайдем хоч на хвилинку - глянути? - Ет! - досадливо поморщився я. Менi не терпiлося якнайшвидше вирiшувати вже щось iз годинником. Але я глянув на Яву - очi його горiли майже таким самим зеленим вогнем, як у тих котiв, що ховалися мiж сараями. I я зрозумiв... Оцей фортечний мур, бiйницi, оцi старовиннi каменi, що ними вимощено двiр... - все це, мабуть, уже населялося в його уявi таКмничими незнайомцями, злодiями, шпигунами. I вже лунають у Явинiм серцi пострiли, i "Руки вгору!", i звуки погонi, i... все, що потрiбно в пригодницьких фiльмах. Сперечатися з ним зараз - це тiльки час гаяти. - Ми лише подивимось i все, - благально-нiжно глянув вiн на мене. - Будь ласка, будь ласка! Ви ж тут, мабуть, нiколи не були. Ходiмте, - заторохтiла Валька. Довелося зайти. - Тут лавра кiнчаКться... - пояснювала Валька. - Це дзвiниця над дальнiми печерами. А це храм Рiздва Богородицi. Але вона могла й не пояснювати. Бо це все можна було прочитати на спецiальних дошках. Що Ява i зробив за своКю улюбленою звичкою. - Храм Рiздва Богородицi, збудовано у 1696 роцi у стилi барокко.. - вголос прочитав вiн. - Аварiйне барокко, - сказав я. - Капремонту потребуК... Справдi, поруч з пофарбованою золотавою дзвiницею церква Рiздва Богородицi мала жалюгiдний затрушений вигляд: банi облупленi, чорнП, стiни потрiсканi, скло у вiкнах повибиване. Навколо церкви стояло заржавiле скособочене риштування з водопровiдних труб. Здавалося, що й риштування таке ж стародавнК, як i сам храм. Вхiд у церкву замуровано цеглою. Невеличкий дворик бiля церкви був оточений фортечним муром з кiлькома квадратними загратованими вiконечками та вузькими бiйницями. Тут, у зеленому затишку мiж дерев, були старi могили - виднiлися хрести, залiзнi огорожi, мармуровi пам'ятники... Ми обiйшли церкву i, коли вже виходили, Ява прочитав на одному з пам'ятникiв: "Герою Отечественной войны 1812 г. адъютанту Кутузова генералу от инфантерии П. С. Кайсарову от благодарного потомства 1951 г." I на другому: "Герою Отечественной войны 1812 г. сподвижнику М. И. Кутузова генералу от инфантерии А. И. Красовскому от благодарного потомства 1951 г." - От бачиш, - сказав Ява. - Такi iсторичнi генерали похованi, а ти не хотiв iти. - У нас тут багато iсторичних поховано, - сказала Валька. - В лаврi - Кочубей, Iскра, у Видубецькому монастирi - Ушинський, а у церквi Спаса на Берестовi - Юрiй Долгорукий, що Москву заснував. Ява знову гордо глянув на мене, нiби все те не Валька казала, а вiн казав. - Треба буде подивитися, - зiтхнувши, сказав я. - Але зараз ходiмте до того Валер'яновича. - Ходiмте, ходiмте, - пiдхопила Валька. Ми вийшли з брами i попiд фортечним муром спустилися ще нижче. Ну i в гарному ж мiсцi збудували колись монахи лавру! СтоПть вона серед буйноП зеленi на стрiмкiй кручi над Днiпром, i важко звiдси навiть оком осягнути виднокруг, синю безмежну далину. В'юнкою стежкою ми спустилися на асфальтову дорiжку, i та дорiжка вивела нас на вузеньку i кривеньку вуличку, де у зеленi садкiв стояло кiлька старих, врослих у землю, набокуватих халуп-мазанок. I тiльки по тому, що майже над кожною хатиною стирчала телевiзiйна антена, можна було визначити, що це житла сучаснi, а не з часiв Шевченка. Бiля однiКП з таких халуп, чи не найветхiшоП, Валька спинилася. На маленькому, або, як тепер кажуть, малогабаритному подвiр'ячку греблися, нервово сiпаючи головами, бiлi бруднi кури i поважно, по-директорському походжав зозулястий iз хвацько збитим набакир гребiнцем пiвень. Нi грядок з городиною, нi смородинових чи малинових кущiв, як у iнших хазяПв на цiй вулицi, тут не було. Тiльки квiти: троянди, пiвонiП, пiвники, рожi, флокси, - що тiльки хочете. I маленька хатинка, як iграшкова, стояла в цьому квiтнику. Стiни хатинки були по сiльському чистенько вибiленi, а призьба пофарбована синькою, i по-сiльському висiли на стiнi пiд дахом пучечки якихось сушених трав. Ми зайшли слiдом за Валькою у двiр i ступили на рипучий дощаний ганочок, що був майже врiвень з землею - без схiдцiв. Валька постукала Нiхто не вiдповiв Валька знизала плечима, потiм пiдiйшла до вiкна i, приклавшiП долоню козирком над очима, притулилася до шибки. - Нема, ви знаКте, - нiяково сказала Валька - Мабуть, поПхав на Куренiвку до племiнника Вiн, як добре себе почуваК, iнодi в недiлю Пздить туди. Але вiн скоро буде, не хвилюйтесь. Вiн завжди iде зранку, а по обiдi повертаКться. Мабуть, треба було засмутитися, що ми не застали, але все навколо було таке звичне, близьке, що я якось одразу довiрив - чоловiк, який живе тут, повинен обов'язково допомогти нам. I я ладен був чекати до вечора. Валька сказала: - Ходiмо до нас. Я вам своП книжки покажу. I фотографiП. У мене аж два альбоми фотографiй Вiн скоро прийде, не хвилюйтесь. Вона говорила таким голосом, наче була винна, що Максим Валер'янович добре себе почував i подався до племiнника на Куренiвку. Ми йшли назад. Дивне було враження вiд усього, що ми бачили. Тiльки-но була гомiнка мiська вулиця з тролейбусами, потiм враз - церкви, затишок, хрести, старi могили, "генерал од iнфантерiП Красовський", потемнiлий фортечний мур, потiм - гоп! - виткнулися в небо щогли високовольтноП лiнiП, потiм несподiвано - кривенька, сiльська вулиця, халупка Максима Валер'яновича, кури киркають, рожа край вiкна, соняшник А внизу - набережна, по якiй трамваП, машини, автобуси, мотоцикли. Праворуч - велетенський мiст iменi Патона. Лiворуч - метро просто з пiд землi через Днiпро по красеню-мосту рiвною стрiлою аж до обрiю шугонуло. I як воно все це, старе й нове, перемiшалося - просто дивно! Ми дiйшли до сараПв. На одному з отих двоповерхових "кораблiв", на поруччi мiстка, що тягся вздовж другого поверху, сидiв головатий широколиций хлопець у картатiй сорочцi i синiх брезентових штанях, якi одразу привернули мою увагу. Я таких штанiв ще не бачив. На них було безлiч блискучих металевих заклепок, наче не з матерiП тi штани були, а з залiза, i не шитi, а клепанi. Побачивши того хлопця у "залiзних" штанях, Валька закричала: - Гей, Будко, ти знов учора дзвонив до нас! Слухай, якщо ти не перестанеш - побачиш, що то буде! -Отвалi! - сказав Будка i чвиркнув слиною крiзь зуби. - От побачиш тодi, побачиш! - не вгавала Валька. - Закрий свiй гроб i не грими кiстками! - презирливо скривився Будка. - А що таке? - крижаним голосом спитав Ява Я побачив, як вiн побурячiв. Нам все було зрозумiло без Вальчиних пояснень, але ми все-таки почекали, поки вона сказала: - Та от взяв собi моду - дзвонить. I тiкаК. РозважаКться! Ява кинув на мене погляд-блискавку, вiд якого в мене запекло всерединi: - Павлушо, ходiм! Ми кинулися до дерев'яних схiдцiв, що вели на другий поверх сарая. - Та, хлопцi, куди ви! Не треба! Нащо вiн вам здався! Будете ще зв'язуватися з хулiганом! - загукала Валька (вона думала, що нас поривають лише лицарськi благороднi почуття). Але ми, не слухаючи ПП, швидко дрiботiли схiдцями нагору, як моряки пiд час авралу. Тiкати Будцi було нiкуди, та вiн i не збирався тiкати. Вiн тiльки злiз з поруччя i стояв, обтершись на нього спиною i склавши на грудях руки. Вiн був одного вiку з нами, може, трошечки старший, але кремезнiший i ширший у плечах за кожного з нас. Та ми з Явою у себе на вигонi звикли i не до таких супротивникiв. - Дзвониш, значить! ТiкаКш, значить! - шипiв Ява, пiдступаючи до Будки. Будка навiть пози не змiнив, так i стояв iз схрещеними на грудях руками. Тiльки процiдив крiзь зуби: - Не тягни щупальцi, бо копита простягнеш! Я займаюся самбо i знаю такi прийомчики, що ви в мене зараз позлiтаКте вниз, як грушi. - П-побачимо! - прошипiв Ява i несподiвано вхопив Будку за вухо, та не двома пальцями, а всiКю жменею. Будка сiпнувся i хотiв ударити Яву в живiт, але тут Ява однiКю вiльною рукою, а я обома схопили його за руки. I водночас я наступив йому на одну ногу, а Ява на другу - щоб вiн не мiг одбиватися ногами. Ми таке "самбо" змалечку знали. Будка викручувався, намагався вирватися, але ми держали його, як у лещатах. Ява м'яв йому вухо i примовляв: - Скажи спасибi, що ми тебе по писку не б'Кмо. Ми чобi просто... просто передаКм те, що тобi належить. Нас один чоловiк просив передати. Спершу Будка тiльки процiдив: - Кiнч-чай! Потiм вiн виривався мовчки, лише сопiв. Потiм на очах у нього з'явилися сльози, i вiн запросився: - Пустiть! Ну! Пустiть! Ну! - А будеш iще дзвонити? Будеш? - Н-не буду... - ковтаючи сльози, промекав Будка. Ми пiдвели його до схiдцiв i пустили. Я не стримався i пiддав йому колiном. I вiн загримiв своi'ми клепаними "залiзними" штаньми вж донизу. Пiдхопився, одбiг, обернувся i, розмазуючи по своПй широкiй мордяцi сльози, крикнув: - Ну, пождiть, пождiть, я ще вас пiдловлю! Посварився кулаком i зник. Валька i братик Микола зустрiчали нас внизу як героПв-космонавтiв. Наче ми не з сарая сходили, а з лiтака Ту-104 на Внуковському аеродромi. Не було тiльки квiтiв i духового оркестру. Братик Микола аж стрибав од захвату: - От здорово! От здорово! У нас Будку всi хлопцi бояться, а ви... от здорово! Всiм розкажу... Ми удавали, нiби це для нас дрiбниця i нiчого особливого. - А чого вiн Будка? Таке якесь iм'я... - поцiкавився я. - То його по-вуличному так. Бачили, яка в нього пика? Справжня будка. А так його Толиком звать... Противний вiн... Нехороший... - Братик Микола сказав це з явною вiдразою. мабуть, йому частенько перепадало вiд Будки. Раптом Валька скрикнула: - О, Максим Валер'янович iде! З пiдворiття, спираючись на товсту палицю, повiльно йшов високий чоловiк. РОЗДIЛ VII Максим Валер'янович Якби не ота важка хода, навiть трудно було б сказати, старий вiн чи молодий - такi молодi веселi бiсики стрибали в його iскристих, кольору чистоП блакитi очах. На лисину й натяку не було - попелясте пiвсиве волосся рiвненькою хлоп'ячою гривкою закривало чоло майже до половини. Обличчя, як яблуко, червоно лиснiло на вилицях. Все це надавало йому якогось "недiдiвського" вигляду. I знову, як на пляжi, я подумав - скiльки у КиКвi ота ких хлоп'якуватих дiдiв. - Здрастуйте, Максиме Валер'яновичу, а ми якраз до вас ходили! - кинулася йому назустрiч Валька. - Привiт, привiт! Що сталося? - бiлозубо, на повнiсiнькi вставнi щелепи, усмiхнувся нам Максим Валер'янович. - Ой, дуже серйозна справа, дуже серйозна, - заторохкотiла Валька. - Ви нам мусите допомогти. - Навiть так? Що ж, я до ваших послуг, панове любi друзi! Все, що зможуть зробити для вас моП сiмдесят шiстцi рокiв, вони зроблять, будьте певнi, - сказав старий артист. Валька вже роззявила рота, щоб розповiдати, але, зупиняючи ПП, Максим Валер'янович раптом пiдняв руку: - О нi, дочко моя! Благаю! Стули уста своП! Нi слова! Раз справа серйозна, ПП не можна вирiшувати отак, на ходу... Ходiмте в мiй чертог! I там у щирiй бесiдi ми знайдем насолоду. Цей жартiвливо-пiднесений тон якось одразу викликав приязнь до старого артиста. Губи нашi самi собою розтулялись у веселих усмiшках. I так стало легко i хороше з ним, наче ми були давно-давно знайомi. - Либонь, дивуКтеся, що живу у такiй халупi? - усмiхнувся вiн, коли ми пiдiйшли до його хатини. - Мене вже кiлька разiв пробували переселяти, та я все одбрикуюся. Не можу я без цих квiтiв, без всього цього. Прошу! У хатинi було двi маленьких кiмнатки i така ж маленька кухня. Стелi дуже низькi - хазяПн мiг легко дiстати Пх рукою. Через це, а також через те, що вiкна закривали знадвору кущi й дерева, у хатi, незважаючи на сонячний день, були зеленi сутiнки. Та якось i не уявлялись цi маленькi кiмнатки свiтлими й сонячними, Пм, здавалося, личать Саме сутiнки. I обидвi кiмнати, i кухня були заставленi вазонами i вазончиками. Вазони стояли на пiдвiконнях, i на табуретах, i на спецiальних полицях, i просто на пiдлозi. У вазонах були рiзноманiтнi кiмнатнi квiти: лiлеП, фiкуси, примули. Але найбiльше було кактусiв. Я нiколи не думав, що буваК стiльки рiзних кактусiв: i маленькi, i круглi - нiби зеленi Пжаки, i великi, стовбуристi, схожi на якихось доiсторичних ящерiв. I вкритi густими колючками, i майже зовсiм без колючок, i рiзноП рiзноП форми, i кольорiв рiзних. Були тут дорослi солiднi кактуси i зовсiм маленькi пухнастi кактусята. Просто якесь казкове царство кактусiв. Крiм кактусiв, у хатi панували ще фотографiП. Стiнки кiмнат геть усi завiшенi фотографiями у рамочках. I на бiльшостi фотографiй був сам Максим Валер'яновичю. Безлiч Максимiв Валер'яновичiв дивилося на нас звiдусiль. I всi рiзнi. Максим Валер'янович у цилiндрi. Максим Валер'янович у смушевiй шапцi. Максим Валер'янович у тюбетейцi. Максим Валер'янович моряк. Максим Валер'янович козак Максим Валер'янович босяк (у лахмiттi). Максим Валер'янович у шубi. Максим Валер'янович у халатi Максим Валер'янович... голий Ну, правда, не зовсiм голий, а у набедренiй пов'язцi. Мабуть, у ролi якогось дикуна, бо ще й кiльце в носi. Аж голова гiде обертом дивитися на всiх цих Максимiв Валер'яновичiв. А в кутку, де в богомiльних людей iкони, - висить щось. Я спершу подумав, що таки iкона, бо й рушники вишиванi по боках, i рама золотом виблискуК. Придивився гарненько, а там якийсь дядечко усмiхнений в окулярах-пенсне i з цигаркою. Не iкона. Бо господь, як бабусi кажуть, не курив i окулярiв не носив. Та й не усмiхався нiколи. В усякому разi, не бачив я жодноП iкони, де був би намальований бог з цигаркою, в окулярах або навiть просто з усмiшкою Завжди серйозний i нахмурений. Не бачив я нiколи усмiхненого бога. I як в нього тiльки вiрять, в такого невеселого! Що ж до дядечка з цигаркою, то, як нам Валька потiм сказала, був портрет знаменитого артиста Станiславського, який органiзував у Москвi театр, всесвiтньовiдомий МХАТ. I для акторiв вiн був таки справжнiм богом, добрим, усмiхненим i радiсним, бо створив дуже хорошу систему Станiславського. Що то за система. Валька, на жаль, толком не могла пояснити, бо сама не знала, але сказала, що нею й досi користуються в усьому свiтi. Але то було потiм, а зараз, поки ми з Явою роздивлялися, Валька дуже толково i жваво, наче це не з нами, а з нею сталося, розказувала про нашi пригоди i про iсторiю з годинником. Оскiльки Максим Валер'янович був ПП знайомий i вона почувала себе з ним вiльно, ми цiлком передовiрили розповiдать Пй i тiльки iнодi всiавляли окремi слова. Максим Валер'янович слухав дуже уважно i серйозно. Нарештi Валька скiнчила. I тiльки тодi Максим Валер'янович усмiхнувся. - Так-с, панове громадо, - весело сказав вiн. - Сюжет ясний . Без вини виннi... ЗлодiП мимоволi... БуваК, буваК... Але впадати у розпач не треба. Якщо вiн справдi артист i якщо вiн у КиКвi - ми його з-пiд землi викопаКм, а знайдем. Те, що ви його по фотографiях у фойК не вiдшукали - ще нiчого не значить. Вiн може бути й приПжджий. У нас же зараз на гастролях i Московський драматичний iменi Пушкiна, i Львiвський iменi ЗаньковецькоП, i Запорiзький iменi Щорса. Шукати К де. Але, друзi моП дорогi, доведеться вiдкласти це на завтра... Оцi двi панi, - вiн показав на своП ноги, - дуже в мене примхливi. Вiдмовляються багато ходити, хоч ти Пх рiж! Особливо оця - Лiва Максимiвна. Ще з Правою Максимiвною можна якось домовитися. А ця як упреться - з мiсця ПП не зсунеш. Я Пм у пiдмогу й третю даю, - вiн кивнув на товсту сукувату палицю з вирiзьбленою собачою головою на держаку, - все одно комизяться. Ранiше як завтра зранку я Пх нiяк не умовлю вирушити в дорогу. Та й сьогоднi вже пiзно, скоро початок вечiрнiх спектаклiв, а пiд час спектаклю для актора, крiм сцени, не iснуК нiчого. Турбувати його не можна... Значить, план такий: завтра вранцi ми з вами iдемо на... кiностудiю. Авжеж на кiностудiю... У мене там невеличка зйомка. Я тiльки й можу зараз грати в нерухомих епiзодах у кiно. Так-от, на кiностудiП ми влаштуКмо штаб оперативноП групи по розшуку нашого царя. I з одного боку, використовуючи молодi творчi сили (тобто прудконогих молодих акторi