- куди й удень не дуже весело заходить. Раптом, наче сповiщаючи комусь про паш прихiд, бемкнув з неба дзвiн. Раз... Другий... Третiй... Ми спинилися, оглядаючись у страшну темiнь. Дзвiн глухо забивав у серце крижанi цвяхи - бемм!.. бемм!.. бемм!.. - Го... годинник на лаврi... дванадцяту б'К! - пошепки догадався Ява. Ми пiшли далi. Ми не змовлялись, але обидва намагалися ступати якомога тихiше, майже безгучно - наче хотiли, щоб дочув той, хто чатував на нас за кожним кущем. Спинi i потилицi було якось лоскотно, мов чиПсь руки простягалися з темряви i торкалися тебе ззаду. Я намагався не озиратися, щоб раптом не побачити зеленi очi. Коли ми вже були майже бiля брами, у кущах щось враз зашурхотiло, метнулось, зойкнуло. Ми присiли, зiщулилися, втягнули голови в плечi. I я так сiиснув пiстолет, що мало не стрельнув. Добре, що спусковий механiзм у тому стартовому розрахований на спортсменiв i такий тугий, а то я точно бабахнув би з переляку у себе в кишенi. Пропали б тодi моП хорошi шевйотовi штани. Минула хвилина. Нiхто не нападав. "Це, певно, хтось iз Будчиних друзiв", - вирiшили ми, повитягали голови з плечей i розправили плечi. "Не можна, щоб вони думали, що ми боПмося, - подумав я, - треба йти, карбуючи крок, i смiятися..." Але ноги не послухали мене i по пласких каменях склепистого пiдворiття "Дзвiницi на Дальнiх печерах" пiшли знов-таки по-котячому тихо i безгучно. А смiх так глибоко застряв у мене всерединi, що я сам навiть його не почув. Зате я почув iнше. З-за надгробка на могилi генерала Кайсарова враз долинув приглушений голос: - Та перестань... Раз уже так - заведем i все... Нiхто вже не прийде... Не змогли просто вийти з дому i все. Точно... Голос був знайомо-хлоп'ячий, але не Будчин. - Ви помиляКтесь! Ми прийшли! - несподiвано голосно i рiзко сказав раптом Ява. Я аж здригнувся. - Га?! - нiби перелякано гакнули за надгробком. I на тлi неба над кам'яною брилою з'явилося три голови. - А... це вже ви, - почувся голос Будки, в якому звучало (як менi здалося) чи то розчарування, чи то невдоволення - наче вiн чекав когось iншого. Вони вийшли з за пам'ятника. Будка, невеликий хлопчик, якого ми помiтили ще у кодлi (вiн був найменший), i високий худорлявий хлопчина... у чорнiй масцi - мабуть, "чувак". Я мимохiть здригнувся - що не кажiть, а чорна маска уночi, та ще й у такому мiсцi, справляК нехороше враження. Як бачите, менi доводилось здригатися майже щохвилини. "Якщо далi так пiде, то я скоро буду безперестанку тiпатися, як у лихоманцi. Треба взяти себе в руки", - подумав я. Але брати себе в руки було дуже важко - якось не давався я собi в руки. - Лiхтарики у вас К? - спитав Будка. - Нема, - озвався я. - Це погано, - сказав Будка. Звичайно, погано, ми и самi знали. Але в нас справдi не було лiхтарикiв. Як на зло той "динамiчеський", що я колись подарував Явi, зiпсувався, а "батареКчного" ми якось по дуростi не придбали (аби ж то знаття, що в нас будуть такi нiчнi пригоди!) i в дядька дома не було. Про всяк випадок взяли ми коробку сiрникiв. Але хiба порiвняКш сiрники з лiхтариком! - Ну, гаразд, у нас К, якось обiйдемося, - менi здалося, що Будка був навiть радий, що у нас нема лiхтарикiв. - Ходiмо! - не даючи нам опам'ятатися, сказав Будка. Ми вийшли з лаврського двору, обiйшли фортечний мур. Попiд самим муром збiгали вниз дерев'янi вузенькi сходи з поруччям. Над сходами нависли вiти дерев, темно було, хоч в око стрель, i здавалося, що ми спускаКмось у самiсiньке пекло. Признаюсь одверто, менi було дуже страшно i дуже хотiлося якось сказати цим крокодилам, що у мене е пiстолет, i якщо вони щось, то я... Але як це сказати, я не знав. Будка i "чувак" освiтлювали дорогу кишеньковими лiхтариками, але вiд цих двох тремтливих плямок свiтла, що стрибали по схiдцях, було, по-моКму, ще страшнiше. Зiйшовши вниз, ми знову почали чогось пiднiматися вгору (i знов-таки вздовж лаврського муру). Пiднявшись трохи, звернули праворуч i пiшли По асфальтовiй дорiжцi, що в'юнилася мiж густих дерев. Iшли мовчки. Нарештi я наважився i пошепки спитав у Будки, який iшов поряд зi мною: - А чого цей... у масцi? - Для конспiрацiП, - таКмниче прошепотiв Будка - Я ж вам казав - його мiлiцiя шукаК... "Тю, - подумав я, - по-моКму, у нашi днi чорна маска не тiльки не маскуК, а навпаки. Якщо ти без маски, то ще можна якось прослизнути, щоб тебе мiлiцiонер не помiтив, а якщо ти у чорнiй масцi, то мiлiцiонер тебе, нiтрохи не вагаючись, одразу - цоп! - i в район". I раптом менi стрельнуло, що саме зараз можна сказати. - Нiчого, - кажу, - мiлiцiя нам до лампи! У нас койшо К! От присвiти. Будка спрямував свiтло лiхтарика на мою кишеню, i я наполовину висунув з кишенi стартовий. - Що?! - Та, - спокiйно кажу я, - мiй же дядько... - я вже мало не прохопився: "в мiлiцiП робить...", але вчасно змикитив, що тiльки що ж було "мiлiцiя до лампи", - мiй же дядько прикордонник. То ми в нього позичили на хвилинку Макарова... Якраз на случай мiлiцiП... - А... а це.. це добре... це харашо... - пропапляв Будка (вiн цього явно не чекав). Ява пильно глянув на мене - вiн стояв зовсiм близько, i при свiтлi лiхтарика я добре бачив його погляд. I розумiв. Той погляд означав: "А як же наша умова нащот брехнi i нащот шалабанiв?" Я заспокiйливо кивнув йому. Це мало означати: "Не бiйся, все гаразд; якщо вороговi кажуть неправду, це нiяка не брехня, а тактика..." "Чувак" i той малий iшли попереду, нашоП розмови не чули i нiчого не зрозумiли. I коли ми рушили далi, Будка нiби ненароком одiрвався од нас i наблизився до "чувака". - Що там таке? - тихо спитав "чувак". - У них "пушка", - зовсiм тихо сказав Будка, думаючи, що ми не почуКмо. Але в мене такi вуха... - Справжня? - стурбовано прошепотiв "чувак". - Макарова... - Та... Вона, мабуть, без патронiв. Далi перешiптуватися вони не змогли, бо ми Пх наздогнали. Ми удали, нiби нiчого не чули. Те, що вони збентежились, - точно! I це добре. Хай знають, що жартувать з нами годi. Якщо вони здумають що-небудь, ми... Ми звернули з асфальтованоП дорiжки i пiшли по схилу вниз, продираючись через шалину. Аж от спинились .. При тьмяному свiтлi кишенькових лiхтарикiв ми побачили обмурований старою замшiлою цеглою вхiд у якийсь пiдземний коридор. Вибiгаючи звiдти, дзюркотiв у нас пiд ногами струмок. - От вона... печера Лiхтвейтеса, - урочисто сказав Будка. - Лейхтвейса, - не без уПдливостi поправив Ява (пригодницьку лiтературу ми знали не гiрше вiд них!). З "печери Лiхтвейтеса" тхнуло вiльгiстю i холодом. I менi здалося, що звiдти тхне могилою... Бр-р-р-р!.. - То, може, ми туг почекаКмо, а вiн винесе, - кивнувши на "чувака", сказав я. - Якщо ви боПтесь... будь ласка... - глузливо сказав Будка. От гад! Ну гаразд! - Ходiмо! - скреготнувши зубами, сказав я, Будь-що я мусив дiстати годинника!.. - Ходiмо! - сказав Будка. Перший у печеру, пригнувшись, зайшов "чувак", другий Будка, тодi я, за мною Ява, останнiм мусив iти малий... (як потiм з'ясувалося, вiн у печеру навiть не заходив, а одразу чкурнув додому). Пiдземний коридор був невисокий i вузький, iти можна було тiльки один за одним, пригнувшись. Ми чвякали босими ногами у моквi, ноги судомило вiд холоду. Я раптом гостро вiдчув, що я пiд землею, - круг мене вогкiсть, темрява i жах. I земля немов тисне на мене, душить мене зверху, з усiх бокiв. Ну точнiсiнько, як у могилi. "Чувак" i Будка, що йшли один за одним поперед мене, свiтили собi дорогу лiхтариками i зливалися в один химерний двоголовий, чотирирукий i чотириногий силует. Ми повернули один раз, другий, - праворуч, лiворуч... Менi вже здавалося, що от зараз-зараз (як це завжди буваК в пригодницьких романах) ми вийдемо в освiтлену високу печеру, де у великiй скринi з награбованими коштовностями лежить "наш" годинник. I раптом... Раптом менi наче накинули на голову ковдру. Подвiйний силует "чувака" та Будки зник. Суцiльна непроникна темрява огорнула мене. Я мимохiть спинився. Й одразу вiдчув, як Ява наштовхнувся ззаду на мене. - Що? - приглушено спитав Ява. - Агов! Де ви? - здавлено гукнув я. I завмер, нашорошивши вуха. У вiдповiдь анi слова. Кругом панувала чорна, мокра, холодна пiдземна тиша. Тiльки десь у глибинi цiКП тишi чувся шум води - наче з ринви... - У-у, гади! - у вiдчаП скрикнув я. - Стiп! Стрiлятиму! - i я вихопив з кишенi пiстолет i щосили натиснув на спуск. Ба-бах! - спалахнувши блискавкою, гримнув пострiл. - Атас! - перелякано верескнув хтось зовсiм близько. I щось зашльопало-зашльопало по моквi, наче десятки жаб сiртонулись врiзнобiч. Потiм десь вiддалiк гепнулося, зойкнуло - i все. Потонуло у бездоннiй тишi. Ява заторохкотiв коробкою сiрникiв, виймаючи ПП з кишенi. I раптом - "ой!" - легенько ляпнулось унизу. - Упустив, - розпачливо прошепотiв Ява. Я чув, як вiн ляпав рукою по моквi, шукаючи. Але то було дурне - сiрники нашi уже нiкуди не годилися. I тут я збагнув весь жах, всю страшну безвихiдь нашого становища. Ми були без вогню, самi у заплутаному пiдземному лабiринтi, у цiлковитiй темрявi. Вибратися звiдси ми могли тiльки навпомацки. Але з таким же успiхом ми могли павпомацки залiзти ще глибше в землю. А якщо врахувати, що в таких печерах часто живуть отруйнi змiП, кажани, величезнi щури та iнша погань, то... - Ану бахни ще раз, я знайду... - жалiбно сказав знизу Ява. Я судомливо натиснув на спуск. Ба-бах!.. На якусь мить при спалаховi я побачив винуватi похиленi плечi мого друга Яви. "Як вiн зараз переживаК, мабуть, що впустив сiрники", - подумав я i хотiв ще щось благородне, людяне подумать (у хвилину страшноП небезпеки чогось завжди хочеться бути благородним!), але не встиг... Раптом почувся тремгячий Вальчин голос: - Х-хлопчики, не стрiляйте! Що ви робите?! Валька! Тю! Звiдки вона тут?! - Агов! Де ти? - радiсно гукнув я - Т-тут... - i за кiлька крокiв вiд нас, за Явиною спиною, несподiвано спалахнув лiхтарик. - О, та ти з лiхтариком! От здорово! А то ми сiрники згубили, - бадьоро заговорив Ява, пiдводячись. I вiн - в котрий раз уже - гордо глянув на мене: знову його Валька стала нам у пригодi. Та ще й у таку мить! Це вже просто як у кiно... - А ти ж як тут опинилася? - спитав я. - Та потiм... Ходiмо звiдси... Тут так страшно. . Та й то правда, поговорити ми ще встигнем. I ми всi втрьох квапливо зашльопали до виходу. Ху-у!.. Як хороше з пiдземного мокрослизького холоду попасти в теплi обiйми зоряного лiтнього неба! Якими симпатичними здаються цi похмурi темнi дерева! Наскiльки краще все-таки на землi, нiж пiд землею!.. - А що це взагалi за печера? - спитав я, озираючись на чорну роззявлену пащеку пiдземелля. - Та це дренажна система. Для пiдземних вод, - сказала Валька. I вiд цих буденних слiв "дренажна система" пiдземелля одразу втратило свою страшну таКмничiсть i стало зрозумiлим, чимось на зразок каналiзацiП (хоча я й у каналiзацiю вночi б не полiз!). - То що, вони вас завели i кинули? Еге? - спитала Валька - Та хто його зна, - знизав я плечима. - Вони поховалися i мовчать. А коли я стрельнув, вони "атас!" - i побiгли. Хтось iз них навiть гепнувся по дорозi! Аж загуло!. Якби у нас був лiхтарик... - Ой хлопчики, - схопилася Валька руками за щоки (навiть лiхтариком собi по скронi стукнула). - Там же колодязi! Може ж, вiн там убився!.. - Що? Якi колодязi? - Та дренажнi ж! Ви чули - вода шумить! То ж iде коридор, а тодi - раз! - колодязь, а тодi знову коридор. Там, де ви були, один хiд на схили виводить, а другий - до колодязя. I колодязь глибокий, метрiв два, а то й бiльше. Ой хлопчики! Ми з Явою перезирнулись. - Ходiмо? - сказав Ява. - Ага, - сказав я. Це було все одно що утопленику, якого тiльки-но витягли, зiюву лiзти у воду. - Дай лiхтарик, - сказав я Вальцi. Триваючи в однiй руцi лiхтарик, у другiй пiстолет, я хукнув (як на стартi) i перший пiрнув у пiдземелля. Якось уже так склалося, що в усiй цiй iсторiП менi доводилося вести перед. Через мене заварилася вся ця каша з годинником, менi ПП першому й розхльобувати! Я йшов i вiдчував себе розвiдником, що йде на смертельно небезпечне завдання. Менi не було страшно ашкрапелюшечки. Ззаду хекав Ява, за ним шморгала носом Валька... I взагалi... ми ж iдемо звичайнiсiнькою дренажною системою... ПодумаКш! Тiльки чого це так тенькаК "пiд ложечкою"? От iще "пiдложечка"!.. ТенькаК, коли ПП не просять... Нiчого ж страшного... Ми ж iдемо витягувати Будку, що, мабуть, убився, впавши в колодязь. Ой! А щоб тобi... Це просто з-пiд нiг у мене скочило вбiк здоровеннецьке жабище. Тьху! Аж от те мiсце, до якого ми були дiйшли. Авжеж! Оно ще и сiрники нашi розмоклi лежать. О, тут коридор завертаК i розгалужуКться. Тепер ясно - вони погасили лiхтарики i скочили за рiг. А потiм, коли я стрельнув, кинулися навтьоки. Один побiг цим коридором. А може, вони удвох побiгли сюди? Тодi нiхто у нiякий колодязь не падав i не вбивався, i ми даремно йдемо. Ну i прекрасно! Що, хiба я хочу, щоб хтось убивався? Боже збав! Але все-таки треба пiти туди, до колодязя. А що, як... Шум води все дужче й дужче. Яка там ринва, це вже справжнiсiнький водоспад! Промiнь лiхтарика впираКться у цегляну стiнку колодязя, що, перетинаючи коридор, тягнеться вгору i вниз. Я обережно пiдходжу. I чомусь спершу дивлюсь угору. Метрiв за три надi мною свiтлiК круг зоряного неба, перехрещений товстими гратами. Я спрямовую лiхтарик униз. Спершу я бачу метрiв за два внизу свiтле, вибите водоспадом цегляне дно колодязя - там нiкого. I я вже вирiшую, що все гаразд. Аж раптом - я трохи сам не впав у колодязь з несподiваного переляку. Просто пiд ногами у себе я бачу мокре обличчя Будки. Вп'явшись розчепiреними пальцями у шпарки мiж цеглинами, вiн ледве тримаКться на прямовиснiй стiнi колодязя сантиметрiв за двадцять вiд краю, де я стою. Вiн мокрий як хлющ - водоспад черкаК його по лiвому плечу. Я ще не розумiю, що вiн робить, але я ясно розумiю одне: ще мить - i вiн зiрветься вниз. I я рвучко лягаю просто у воду, не встигнувши сказати нi слова, тiльки тицьнувши назад Явi лiхтарик i пiстолет. I обома руками хапаю Будку за плечi. I лише тодi хрипло: - Яво, передай лiхтаря Вальцi i поможи! Ще мить, i Ява ляпаКчься на пузо поряд зi мною. I вже вдвох ми держимо Будку за плечi. Тепер вiн не впаде, не зiрветься... Але витягти його нагору отак, лежачи, ми не можемо вiн занадто важкий, а ми не геркулеси. Ми лежимо i держимо. Вода заливаКться нам у холошi штанiв, ллКться по всьому тiлу i через комiри сорочки виливасчься у колодязь. Що це таке, зрозумiК лише той, хто спробуК... Додам тiльки, що вода крижана... - Хлопчики! Ой' Що там? Ой! Ну скажiть! - ойкала Валька, пiдстрибуючи позад нас. Нашi тiла заважали Пй пiдiйти i самiй зазирнути. Та вона б, мабуть, таки не втрималась i пiшла по наших тiлах (ви ж знаКте дiвчачу цiкавiсть!), якби не примудрилась якось всунути мiж нами своП ноги: спершу одну, погiм другу, потiм знову - уже просто бiля мого носа... I нарештi-таки зазирнула. - Ой Будка! Ой! Будочка! Ой, держись! Та лiзь же, лiзь! Ну тут же так мало зосталось. Ну, будь ласка! Будочко! Ну, ще трошки, - зарепетувала вона. Я вже хотiв крикнути Пй, щоб вона "закрилася" (киркаК, як та квочка, - теж iще допомога!), i рапюм вiдчув, що Будка лiзе... Вальчинi зойки вилинули на нього бiльше, нiж нашi зусилля. А зусилля нашi були iшанiчнi. Я так тягнув, що здавалось, от-от у мене щось лопне у грудях. Я тiльки зараз зрозумiв, якi ми з Явою ще слабаки. А ми ж себе вважали Власовим i Жаботинським серед своПх хлопцiв. Ми ж вижимали отой шмат рейки, що в нього у нас в колгоспi на обiд калатають, - Ява дев'ять, а я сiм разiв... А "запорожець" Карафолька ледве три, а Коля Кагарлицький так i зовсiм вижать не мiг. I коли ми випинали своП бiцепси, вони ж здавалися нам твердiшими за оту рейку. А зараз... У головi у мене весь час чогось крутяться слова: "Ох, нелегкая это работа из болота тащить бегемота...", "Ох, нелегкая это работа из болота тащить бегемота...", "Ох, нелегкая это рабо..." Ну геть тобi як зiпсована пластинка... От же буваК: причепиться якась пiсня або слова - i крутяться, крутяться, крутяться а головi... Будка вже вчепився руками за верхнiй край. Ми вже не лежимо, ми вже стоПмо на колiнах i тягнемо, тягнемо, тягнемо з останнiх сил. Валька теж вчепилася однiКю рукою у Будчин комiр i теж тягне. Ось уже Будка вперся руками, ось уже колiнами став па край... Ху-у... у мене тремтiли i пiдгиналися ноги, коли я пiдвiвся. - Ходiмо, ходiмо швидше, хлопчики, на повiтря... - зацокотiла Валька. - Ви всi такi мокрi! Ви ж застудитесь... - Стривай! Ану посвiти... посвiти... - схилився Ява. - Пiстолет... Я його десь тут кинув... Десь тут... О! Вiн пiдняв мокрий, у багнюцi пiстолет. Будка глянув: - Стартовий? Я... з-зразу здогадався, - сказав вiн, цокаючи зубами, i шморгнув носом. "Чого ж ти тодi так дременув, що аж у колодязь угнався?.." - подумав я. Але промовчав. Неблагородно було б... - Ходiмо, ходiмо... Ви ж захворiКте... Там поговоримо, - тягне нас Валька. Та ми й не збираКмось тут затримуватися - мокра одежа холодно липне до тiла, зуб на зуб не попадаК. I ось знову тепле i, здаКться, таке густе-густе повiтря огортаК мене з усiх бокiв. - Хлопчики, викручуйтесь! Негайно викручуйтесь! Я одвернусь. Я не буду на вас дивитись... Ви що - психiчнi? Негайно викручуйтесь! Я уже одiйшла i одвернулась... Ну! Ну й уперта вона! I от ми стоПмо i викручуКмось. Всi рештки сил, що лишилися у нас, ми вкладаКмо в те, щоб видушити воду з своПх штанiв i сорочок. Вода дзюрчить на землю. Ми крекчемо i сопимо. А Валька стоПть вiддалiк спиною до нас i, не обертаючись, командуК: - Добряче, добряче викручуйте - не лiнуйтесь... - "Добряче"... Яка розумна! - скриплю я. - Сама б спробувала. Як воно не викручуКться, - буркоче Ява. - Говорити легко. - подаК голос Будка. I те, що ми всi троК однаково голi, i те, що всi цокочемо зубами i що разом бурчимо на Вальку, - все це об'КднуК нас з Будкою. I я не вiдчуваю чомусь тiКП злостi i ненавистi до нього, що ранiше. Хоча це ж вiн примусив нас пережити цю страшну пiдземну пригоду. I з годинником ще ж невiдомо що... Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стаК приКмною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприКмний тобi. - Де годинннник? - не стiльки спитав, скiльки процокотiв я зубами, викручуючи штани. - Њсть, не хвилюйся... 3-зараз получиш.. - зацокотiв у вiдповiдь Будка, викручуючи сорочку. - А "ччувак"? Де "чувак"? - А-а, то такий "чувак"! Б-барахло, а не "чувак"! Втiк... I взагалi я про "чувака"... все видумав... То Вовка Iванов... Вона його знаК... - Як?! А годинник? - Та Ксть... У нього. Вiн тодi у тебе з кишенi випав, коли Вовка стягав тебе з мене.. Спершу ми хотiли зразу оддать, а тодi я... придумав оце - з "чуваком"... щоб було цiкаво... I щоб вас налякати... - Ге! - сказав я (мовляв, кого ви хотiли налякати?! Нас?!). - Ми думали завести вас, а вже як ви почнете плакати - вивести. Але ми домовлялися усiм кодлом, тодi б усе було правильно. А прийшов тiльки я i Вовка з молодшим братом . Ну i... - Ти думаКш, так легко вiючi вийти з дому! - обiзвалася Валька. - Я цiлу годину в туалетi просидiла... поки всi про мене забулiи i поснули. А тодi - через чорнiш хiд. Тобi добре, у тебе дома нiкого, мати на нiчнiй змiнi... I Вовка з братом на верандi сплять, я знаю... ДумаКш, так просто... - А ти ти як тут опинилась? - спитав я, судомливо натягаючи штани (Ява i Будка були вже в штанях ). Я знав, раз вона почала говорити, вона зараз обернеться, - де ви бачили, щоб дiвчина довго говорила, стоячи до вас спиною. - А менi Юрко Скрипниченко ска... Ой! Я не дивлюсь, я не дивлюсь! Юрко Скрипниченко сказав... Я тiльки iз студiП вiд Максима Валер'яновича приПхала (розказала йому все, що сталося з годинником)... Iду... Юрко Скриппиченко. Каже: "А ми сьогоднi вночi твоПх дружкiв у печерi давити будем О!" - "Як?" - кажу. "А так", - каже... I розказав... Ух, я розiзлилася! "Ви всi бандити! А ти, - кажу, - ти ще й зрадник, своПх виказуКш.." Вiн мене - за косу... А я його - трах! - по спинi... - Нiчого... Ми з ним ще поговоримо... А зараз ходiмо Вовку шукати, - сказав Будка. - Вiн зовсiм втекти не мiг... Вiн десь тут... I Будка повiв нас крiзь кущi, крiзь дряпучi будяки i жалючу кропиву у яр. То ось воно як! Настрахати нас хотiли... Видумали все - i про "чувака", i про мiлiцiю, i про схованку у печерi. А ми повiрили! Як дурники! Як маленькi! Таж i слiпому було видно, що те все брехня. Пiдземелля... Дванадцята година ночi... чорна маска... Навiть у книжках тепер уже так не пишуть. Ганьба! Ну ж... Хай тiльки оддасть годинника. Це все тiльки через годинник. Якби не годинник або якби то був мiй годинник, я б взагалi... Хай тiльки оддасть годинника!.. А що ми йому зробимо?.. НалупцюКмо? Якось нема настрою... Не той якось настрiй... - А ви молодцi! - раптом сказав Будка. - Не побоялись. I годинник же не ваш. Могли ж просто плюнути i все. З вами у розвiдку можна йти. Ну от, бачиш! Як же ти його налупцюКш пiсля цих слiв! Медом розлилися у наших серцях цi слова. Похвала, почута вiд ворога, - найвища похвала. Стривай, а звiдки вiн знаК, що то не наш годинник? Та тiльки я розтулив рота, щоб спитати, як з темних кущiв, зовсiм близько, почувся тихий свист. Будка свиснув у вiдповiдь. Зашарудiли гiлки, i з кущiв вийшов "чувак" Вовка. Вiн був все ще у масцi. - Давай сюди годинника! Барахольщик! - наказав Будка. - А ти? Теж iще! ПодумаКш! - Вовка зняв маску. Це був той самий довговидий хлопець, що копнув мене колись по нозi. - Ти давай-давай, не балакай! - роздратоване повторив Будка. - На! Дуже вiн менi треба... - Вовка витяг iз кишенi годинника... Менi радiсно забилося серце. Нарештi! До останньоП митi я боявся, що станеться щось i годинника я не побачу. Будка взяв у Вовки годинника i простягнув менi (видно, вiн сам власноручно хотiв його вiддати): - Бери! - Спасибi! - якось саме собою вихопилось у мене. - Будь ласка, - нiяково буркнув Будка. Я не поклав годинника в кишеню. Я не довiряв бiльше кишеням. Я затиснув його в руцi. Я вирiшив не випускати його з руки, поки не прийду додому i не покладу пiд подушку. Нiяка сила не змогла б одiбрати у мене зараз годинника. Ми пiшли назад тiКю ж дорогою. Знову попiд муром по вузеньких дерев'яних сходах, майже в цiлковитiй темрявi, ледь розбавленiй двома жовтими плямками лiхтарикiв (тiльки тепер один з них був Вальчин, - Будка свого розбив у колодязi). - Звiдки ти знаКш, що годинник не наш? - нарештi спитав я. - Ми все знаКмо... - таКмничо сказав Будка, - Та нi,серйозно. - Та це ПП брат, - вiн кивнув на Вальку, -_ сказав його братовi, - вiн кивнув на Вовку, - от i все. Вони дружать... - А-а.. - Слухай, Будко, - сказала раптом Валька, - а чого ти подерся в колодязi нагору? Ти ж мiг через нижнiй тунель вийти на схили. - Та! - махнув рукою Будка. - Що "та"! Серйозно. - А що, як вони пiшли б не в той бiк? I заблудили б? Вiдповiдай, еге ж? У них же нi лiхтарика, нiчого. - I пiстолета не побоявся? - А я б кричав... Ти диви! То цей Будка майже герой - лiз нас рятуватиi Отут i розберись у людях. Нiби негативний тип i раптом... Нi, не так воно просто сказати, що людина - негативний тип. - Слухайте, - сказала Валька, - а як же ви доберетесь додому? Зараз уже ж трамваП не ходять. - А що там добиратися! - сказав Будка. - Спустяться до бульвару Дружби, а там по автострадi - i до Печорського мосту. Я Пх проведу . До клумби... Чао! - Чао! - сказав Вовка - Пока! -сказала Валька. - Бувайте! - сказав Ява. - На добранiч! - сказав я. Ми розiйшлися. Валька пiшла у свiй флiгель (через чорний хiд). Вовка пiшов у лавру (вiн жив на територiП лаври). А ми пiшли з Будкою. Ми пройшли проз одну велику цегляну арку - тунель, проз другу, потiм спустилися вузькою вибрукованою нерiвними кругляками вуличкою. I все це мовчки, без жодного слова. При Вовцi й Вальцi Будка був досить говiркий, а як лишився сам - замовк. Все-таки вiн вiдчував себе дуже незручно перед нами. Та й нам хотiлося мерщiй попрощатися з ним. Коли ми дiйшли, нарештi, до автостради. Будка сказав: - Iдiть отак прямо - вийдете якраз до Печерського моста!.. Чао! - змахнув вiн рукою. Страх не люблю я, коли хтось говорить, а я нiчого не розумiю. Що б йому таке вiдповiсти? Та думати було нiколи. - Цоб! - сказав я. - Цабе! - пiдхопив Ява. Це прозвучало, по-моКму, досить переконливо. Я певен, що городянин Будка сприйняв наше "цоб-цабе" як якесь жаргонне вiтання. Бо всерйоз помахав нам рукою i пiшов назад. А ми потелiжилися по автострадi. - Та якщо ви думаКте, що на цьому нашi нiчнi пригоди закiнчилися, то ви погано думаКте, не те думаКте. Ми пiдiйшли до тiтчиного балкона Вiрьовка наша була на мiсцi. Будинок давно спав, навiть тi вiкна, де гуляли новосiлля, вже не свiтилися. Ява за своКю звичкою хотiв був лiзти першим. Але я рiшуче вiдштовхнув його - забув, чи що? - я ж сьогоднi перед веду, от iще? Дурень я, дурень! Якби я знав! Але я нiчого не знав. Я полiз угору. Далися-таки взнаки силовi вправи по витяганню Будки. Важко було лiзти, дуже важко, я й не думав, що так важко буде. Всi м'язи моП тремтiли и болiли. Руки терпли; плечi наче хто ножем рiзав; ноги весь час губили вiрьовку, i я безладно меiляв ними, як розповите немовля. Якихось три метри - i ганi тортури (спасибi хоч, що будинок малогабаритний: висота стелiт два сiмдесят п'ять!). Долазячи до балкона, я вже хукав i хекав, мов насос. Ще трохи, ще трохи, i я схоплюся за залiзне перехрестя балконних поручнiв. I раптом надi мною пролунав зойк. "ЗлодiП!" - i я побачив бiлу пляму у чорному проваллi вiдчиненого поруч з балконом вiкна (то було вiкно кiмнати, де спали дядько з тiткою). Бiла пляма враз зникла. А далi все сталося так блискавично, що я не встиг отямитись. На балконi з'явилася, наче привид, бiла тiтчина постать у нiчнiй сорочцi В руках у неП було щось чорне. Тiтка перехилилася через поруччя i з вигуком: "А на ж тобi!" - вихилила те чорне просто на мене Щось гегепнулось менi на голову i полилося на очi, за вуха, за комiр, у штани i аж до п'ят. Я вiдчув на губах знайомий солодкий смак i зрозумiв - тiтка вихлюпнула на мене з каструлi свiй улюблений вишневий компот, що стояв на балконi. Ошелешений, ледве тримаючись за вiрьовку, я одфоркувався й одпльовувався, струшуючи з голови вишнi. Але тiтка вважала, що це ще не все Я вчасно помiтив, як блиснув у неП в руцi нiж. I зрозумiв - зараз вона чикрижне по вiрьовцi, i я, як грязь, ляпнусь на землю. - Тьотю, не рiжте, це я! - не своПм голосом скрикнув я. Нiж випав з тiтчиноП руки i боляче вдарив колодкою мене по макiвцi. Я не вдержався i з'Пхав по вiрьовцi вниз. Торкнувся землi, але не встояв на ногах i сiв просто в компот, що калюжею розлився якраз пiдi мною. Тiльки тодi тiтка нарештi розпачливо загукала згори: - Ой лишенько! Павлушо, це ти? - Нi, не я! - проказав я, сидячи в компотi Ява не стримався i коротко реготнув, наче його хтось несподiвано залоскотав пальцем пiд ребрами. Тiтка зовсiм отямилася i зарепетувала: - О господи, як же ти тут опинився? Чого це тебе серед ночi на вiрьовцi пiд балкон потягло! I Ваня тут? Ви що, почадiли? Що ви тут робите? - Та не кричiть, тьотю, людей побудите! - крiзь мiцно зцiпленi зуби проказав я, пiдводячись i з огидою оббираючи з штанiв розчавленi вишнi. Тiтка нарештi збагнула, що вона не в бальному платтi, а в нiчнiй сорочцi, i не варто в такому виглядi знайомитися з новими сусiдами. Сказавши нам: "Iдiть, я зараз одчиню", - вона зникла. Пiднiмаючись по сходах, ми дуже добре розумiли, що ото вiдчувають воПни, здаючись у полон Найбiльше бентежило те, що ми зараз говоритимемо тiтцi, як пояснювагиме-мо свою дивну поведiнку. Говорити правду пiсля всього пережиюго не було нi сил, нi енергiП - дуже багато довелося б говорити. Але тiтка ж не вiдчепиться, сказати щось треба. - Яво, одмiнiмо до ранку шалабани, я тебе прошу, - безсило сказав я. - Вранцi я на все готовий. - Гаразд, - сказав Ява. Часу було обмаль. Видуманi щось треба було негайно. Голови нашi працювали, мов кiбернетичнi машини, - мiльйон операцiй за секунду. Але придумали ми лиш примiтивну брехню - буцiмто засперечалися, хто з нас швидше видряпаКться по вiрьовцi на балкон. А чому вночi? Бо вдень нiхто б не дозволив. I коли тiтка (уже в халатi) вiдчинила нам дверi, ми ду. же щиро виклали Пй цю брехню. Тiтка була мужня, рiшуча (в цьому ви щойно переконались), але добра жiнка i любила мене дуже (може, тому, що своПх дiтей у неП не було). I вона повiрила нам. Компот нам у цьому навiть допомiг. Тiтка не помiтила, який мокрий i жалюгiдний на нас одяг. Ми все звернули на компот. Для цього я порадив Явi поляпати компотом своП штани i сорочку, нiби й на нього попало. Хоча його, чортяку, хоч би вишенькою тобi зачепило! Вся порцiя менi дiсталася. Тiтка почувала себе страшенно винною перед нами i дуже вибачалася. А наприкiнцi сказала: - Такий компот був! На три днi варила. Я ж думала, що злодiП. От жалко... I незрозумiле було, чого Пй жалко - нас чи компоту. - Тьотю, ви дядьковi поки що... не кажiть, - попросив я, прислухаючись до дядькових до-ре-мi-фа-солiв i боячись, щоб вiн не прокинувся. Дядько був запальний i пiд гарячу руку мiг посадити нас на поПзд i вiдправити "к чортовiй матерi додому". - Гаразд уже, не скажу... А компот? Ну, гаразд, скажу, що випадково перекинула, як уночi свiжим повiтрям дихати виходила на балкон. Тiльки щоб ви менi бiльше коникiв не викидали! Ну, роздягайтесь i - у ванну. А я ваш одяг поперу та сушитися новiшу. Гайда! Ми швиденько розляглися. Причому я дуже ловко (щоб тiтка не побачила) зняв з руки годинника (я його надiвав перед тим, як лiзти) i поклав пiд подушку. Ви коли-небудь мили посуд? ПригадаКте отой запах? Так само запахло, коли ми з Явою залiзли у ванну. Наче то не хлопцi милися, а двi каструлi з-пiд компоту. I от ми вже у постелi. I вже провалюКмося-провалюКмо-" ся у сон. Ху-у... Нарештi закiнчилися нашi нiчнi пригоди. Нарештi закiнчилися... Наре... Хр... Хр... Хр-у-у-у... РОЗДIЛ XIV "Увага!.. Почали!.. Мотор!.." Годинник знаходить свого хазяПна. Народження Яви Станiславського i Павлушi Немировича-Данченка Снилася менi якась страшна химерiя. Оте мокре могильне пiдземелля... Я повзу по ньому. Сам один. Без лiхтарика. Але все бачу. I склепiння, на якому висять кажани. I мокрi стiни, по яких збiгаК вода. I низ, де течуть якiсь бруднi помиП. А попiд стiнами сидять огиднi банькатi жаби, i в головi у мене думка: "Та я ж, виявляКться, умiю бачити о темрявi. От не знав! ВиявляКться, менi нiякого лiхтарика не треба... Бачити у темрявi - це менi, як дурному з гори бiгти!.." I я повзу, i менi не страшно, i все тому, що я умiю бачити в темрявi... Раптом я бачу - нiша в стiнi... I в тiй нiшi сидить на здоровеннецькому крiслi-тронi (на яких ото царi колись сидiли) наша столiтня баба Триндичка. I говорить менi баба Триндичка голосом учительки Галини Сидорiвни: - А чого це ти годинника нашого царського досi не вiддаКш, поганцю? Я здивовано дивлюсь на неП i кажу: - Я годинника оддам, не хвилюйтесь. Але чого це ви лаКтесь на мене? Самi у школi завжди виговорюКте за лайку i самi лаКтесь. Негарно. - То ти ще й огризаКшся, шмарогуз? От зараз як дам! - уже голосом мого другаЯви каже баба Триндичка, хапаК мене за комiр i кидаК в колодязь. I я лечу. Уже давно менi треба впасти на дно колодязя. А я все лечу, лечу, лечу... I раптом вiдчуваю, як хтось менетрима за плечi. Стривайте, та це ж я сам. Лежу ниць над краКм колодязя i держу себе за плечi, себе, який висить у колодязi... I то я... I це я... I менi не дивно, що нас - двоК. "Закон парностi!" - думаю я спокiйно. Аж тут я чую голос свого дядька: - А що це за тiла лежать? ЧиП тiла? Я розплющую очi. I менi здаКться, нiби сон ще триваК. Бiля тахти стоПть дядько. В однiй руцi вiн держить стартовий пiстолет, у другiй... нашого листа, якого ми лишали замiсть пiстолета (ой леле, ми ж забули про листа!). - Досить спати, трупи! Вже одинадцята година... То де були вашi тiла сьогоднi вночi? Признавайтесь, - суворо говорить дядько i читаК: "Шукайте нашi тiла у пiдземеллi поблизу лаври..." ПриКмну ви менi роботу готували, що й казати. Мiж iншим, це не вашi тiла перекинули каструлю з компотом? Га? Бо я цiй женщинi, - вiн кивнув на тiтку, - не вiрю! Тiтка стояла поруч з дядьком i розпачливо дивилася на нас. "Я не винна, голуб'ята! - говорив ПП погляд. - I невже ж ви мене, стару, обдурили?" Ми з Явою перезирнулися i глибоко-глибоко зiтхнули. А тодi я сiв на лiжковi i сказав Явi, пiдставляючи лоба: -_ Бий! Не менше шести! Ява теж сiв на лiжку i сказав: - I ти менi... Обидва заробили... Порiвну... I ми одночасно влiпили один одному по шiсть шалабанiв. Поки ми це робили, дядько мовчки переводив погляд з Яви на мене i з мене на Яву, а потiм сказав: - Я не знаю, що це означаК. Але менi байдуже. Ви правильно зараз робите. I я хочу пiдтримати кожного з вас. Я додам вам кожному вiд себе. Прошу! I дядько так забамбурив по лобi спершу менi, а тодi Явi - я подумав, що голова моя репнула, мов кавун, на двi половини, i з обох половин посипалися iскри. Ви б бачили дядьковi пальцi: кожен палець, як сарделька. - А тепер розказуйте, - наказав дядько. - Та пождiть... Усе з голови вилетiло! Так б'ють, та ще й розказуй, - простогнав я, хапаючись руками за голову i нiби стуляючи отi двi половини. Пiд моКю рукою росла на лобi здоровспнецька гуля. Я глянув на Яву. На його лобi фiолетове наливалася така сама гуля. Я дивився на Яву, як у дзеркало. Я одночасно вiдчував i бачив, як росте моя гуля - хоч те, що я бачив, було не моК, а Явине. Згодом я дiзнався, що у кiнематографiстiв це називаКться - синхронно. - Ой, що ж ти наробив?! - зойкнула тiтка. - Так же ж дiтей i повбивати можна! - Нiчого, нiчого, - спокiйно сказав дядько. - Вони хлопцi крiпкi - витримають. - Еге, вам нiчого! А як ми тепер в кiно знiматимемося? - трагiчним голосом сказав я. - Що? Яке кiно? Ану розказуйте! - Та ви хоч холодне прикладiгь. Нате вам ложки! - кинулася до буфета тiтка. Ми приклали до лобiв ложки. I отак, тримаючи ложки, ми почали розказувати. Все. Чесно. Розповiдь наша, як пишуть у газетах, раз у раз переривалася оплесками i рiзни ми вигуками (бо тiтка тiльки те й робила, що сплескувала руками i вигукувала: "Ох, господи!", "Ну ти диви!", "Ай яй-яй!"). Розказали ми найголовнiше - про годинник i показали його ("О господи!"). Розказали про Вальку i про Будку, про нашi боП i нiчнi пригоди ("Ай-яй-яй!"). Розказали про Максима Валер'яновича, про кiностудiю ("Ну ти диви!"). Кiнчили тим, що от-от зараз приПде по нас асистент i що ж тепер буде? - Ну, хлопцi, я ж не знав... - сказав дядько. - Я ж не знав, що ви - артисти... Ще ж ваших фотографiй на вулицях не продають... Негаразд вийшло... Незручно висвiчувати гулями на весь Радянський Союз... Ото було б не брехати, було б зразу чесно признатися... Що ж ми тепер асистентовi скажемо? I туг, буквально як у п'Ксi, - тiльки дядько сказав цю реплiку - у дверi постукали. Тiтка побiгла вiдчиняти, а ми з Явою у шаленому темпi (як ото, знаКте, у кiно - прискорена зйомка) почали вдягатися. Асистент зайшов якраз у ту мить, коли ми, надiвши вже штани, одночасно сунули голови у сорочки (таким чином нi асистент наших облич, нi ми асистента не бачили). - Драстуйте, драстуйте, я по ваших героПв, - весело сказав асистент - Хлопцi вам, певно, вже говорили. - Авжеж, - якось винувато сказав дядько - Тiльки вони сьогоднi, трошки . так би мовити... не фотогенiчнi. ЦiКП мити ми просунули голови крiзь комiри сорочок, i асистент побачив нашi гулi. - Гм, - сказав вiн. - Привiт, хлопцi... Що ж це ви . А втiм... - Вiн одiйшов, примружившись, глянув на нас якось збоку. - По-моКму, нiчого... Може, навiть ще краще буде... для типажу... для образу... Џдьмо! - Та хай хоч поснiдають, - заметушилася тiтка i побiгла на кухню. - А ви ще не снiдали? - здивувався асистент - Уже ж обiд скоро. - Ми не хочемо! Ми не хочемо! - одчайдушне закричали ми з Явою, наче нас рiзали. Чого доброго, асистент передумаК, поки ми снiдатимем!.. - Ой тьотю, не треба нiчого! - кинувся я до кухнi i зашипiв тiтцi на вухо: - Я вам нiколи не прощу! Я вам нiколи не прощу, якщо через ваш снiданок... - Ну хоч вiзьмiть з собою по бутербродику, - плаксиво сказала тiтка. - Давайте, тiльки швидше, бо вiн пiде, - прошипiв я. Тiтка забiгала-закрутилася по маленькiй кухнi, як квочка. Розбила блюдце, розлила олiю i спакувала нам, нарештi, два "бутербродики", що важили, мабуть, кiлограма з пiвтора. Ми не стали сперечатися, щоб не гаяти часу. - Зараз заПдемо до Максима Валер'яновича i - на студiю, - сказав асистент, пiдводячи нас до газика, що стояв бiля будинку. ...Коли ми пiд'Пздили до лаври, я подумав про Вальку. Треба було б взяти ПП на студiю... Вона стiльки для нас зробила! Що за свинство! Чому Пй не можна?.. Хай стоПть десь там iззаду. Раз К у фiльмi хлопцi нашого вiку, може бути й дiвчина... Тим бiльше - така дiвчина! Що могла одна виступити проти цiлого гурту хлопцiв... Що могла вночi пiти у пiдземелля. Що взагалi нi чорта не боПться... - Слухайте, - сказав я асистентовi. - А можна, щоб з нами одна тут дiвчина поПхала? - Дiвчина? - усмiхнувся асистент. - А хороша? - Отака! - пiдняв угору великий палець Ява. - Просто хлопець, а не дiвчина... Ви ПП, мабуть, бачили. Вона вчора була з нами на студiП. - Правда, наказано хлопцiв, але... - А ПП можна загримувати пiд хлопця. Нiхто не помiтить, чесне слово... - з жаром сказав Ява. - Ну що ж... Катайте по свою дiвчину. Поки я заберу Максима Валер'яновича... Чекайте мене отут бiля таксопарку. Ми вилiзли з газика, i асистент поПхав. Бiля Вальчиного пiд'Пзду Ява спинився, затупцяв на мiсцi, помацав гулю i сказав: - Може, ти сам ПП гукнеш... Чого обом ноги бити? От крокодил! Вiн соромиться своКП гулi! Все одно ж вона побачить - рано чи пiзно! Я йому так i сказав. Ще й додав: - Як хочеш, можеш пiти сам. Я не заперечую. Вона ж твоя бiльше подруга, нiж моя. - ПодумаКш... Ну, ходiмо вдвох... Просто я думав... Що вiн там думав, а пiшли ми таки удвох. Пiшли, прикриваючи долонями своП гулi Далеко йти нам не довелося. Бо ми одразу зустрiли Вальку. Просто бiля пiд'Пзду. - О, драстуйте! - радiсно вигукнула вона. - Ну, як у вас? Все гаразд? Дома не перепало? Чого це ви за голови держитесь? - Здоров! Здоров! - ухилилися ми од вiдповiдi. - Ми по тебе... Пдьмо на студiю... Асистент сказав... - Невже? Џдьмо! О, то це у вас гулi на лобах! Таки побачила! Далi ховатися не було сенсу. Ми опустили руки. - А я знаю, а я знаю, вiд чого це! - простодушно сказала Валька. - Це ви, мабуть, знову щиглi один одному били... Еге ж? Ми мовчки кивнули. I тут побачили Будку. Вiн iшов по подвiр'ю, сумний i набурмосении, i не бачив нас... - Ой, а ви знаКте, - зашепотiла Валька, - Будцi так перепало, так перепало... Мати повернулася з роботи ранiше, нiж звичайно. Вiн прийшов, а вона дома. I ви ж бачили, який у нього був костюм... Таке було-о... Менi його шкода... I взагалi вiн не такий уже й поганий... У всякому разi, не мертвяк, як деякi... Хоча б той самий Юрко Скрипниченко... Ми з Явою перезирнулися. I, по-моКму, одночасно подумали про одне й те ж саме. Треба взяти його на кiностудiю!.. Адже нам режисер прямо сказав, щоб ми прихопили одного-двох хороших хлопцiв. I ми вiзьмемо Будку. А що! Хай зiграК в кiно. Хай прославиться наш учорашнiй ворог, який завiв нас у пiдземелля i думав настрахати до смертi... Хай! Нам хотiлося бути сьогоднi благородними, добросердими i великодушними. Будка не одразу зрозумiв, чого ми вiд нього хочемо. - Га? Що? - повторював вiн, лупаючи очима. - Та на кiностудiю ж... У кiно знiматися... Не хочеш? - тлумачили ми. - Ти що, сказився, вiд такого вiдмовлятися... Словом