, коли асистент, як домовились, пiд'Пхав до таксопарку, нас було четверо. Асистент був розумна людина. Побачивши, крiм Вальки, ще й Будку, вiн тiльки сказав: - Ясно... Отже, в перепустцi треба поставити цифру 4? Я не помилився? - Ага, - всмiхнувся Ява. Максим Валер'янович, що сидiв у машинi, зустрiв нас весело: -Привiт, панове! Нiчого не питаю, бачу: все гаразд... Були серйознi боП, але перемога на вашому боцi... Так? Я мовчки кивнув i одтягнув рукав на лiвiй руцi, де був надiтий годинник. - От i добре... От i добре, - Максим Валер'янович якось загадково усмiхнувся. - А що, не знайшли ще того... царя? - спитав я. - Побачимо, побачимо... - i вiн знов усмiхнувся. Менi здалося, що вiн щось знаК, але чомусь не хоче сказати. I водночас я вiдчував: те, що вiн знаК, хороше, приКмне для нас. - Ну скажiть, ну, будь ласка, - нетерпляче попросив я. - Терпець, панове, терпець! Все з'ясуКться на студiП... Кiно, дорогi панове, найчудеснiше диво двадцятого сторiччя... Всi цi загадковi слова ще бiльше розпалювали. Мене взяла така нетерплячка, що я не мiг усидiти на мiсцi: весь час крутився i поглядав у вiкно - коли вже та студiя... I от знову низька брама. Знову щити з крилатими словами. Знову: "У людини все маК бути прекрасне; i обличчя, i одяг, i душа, i думки..." "От ти ж .iще, Пй-богу! Нiколи, мабуть, не бути менi людиною .." - подумав я, мацаючи свою гулю. Ми пiд'Пхали до отих дверей, що крутяться, i вилiзли з машини. - Доведеться нам зараз розлучитися, панове, - сказав Максим Валер'янович. - Менi в павiльйон, а вам - на озеро... Ми у рiзних картинах... Запам'ятайте цей день, горобцi. Може, для когось iз вас вiн буде iсторичним i знаменним на все життя. Хтозна, може, хтось iз вас стане в майбутньому справжнiм артистом. I згадуватиме цей день, як перше хрещення. Ну, нi пуху нi пера. У мене епiзод маленький, як звiльнюсь, прийду на вас подивитися. I Максим Валер'янович пiшов у дверi, а ми попрямували по асфальтовiй дорозi. Ми вiдчували себе урочисто, наче вiн щойно посвятив нас в артисти. Пройшовши трохи, ми побачили лiворуч бiле погруддя лобатого мужнього чоловiка. Нам здалося, що той чоловiк з крилами i схожий на якогось гордого бiлого птаха. То був Олександр Довженко, письменник i режисер, iм'я якого носила КиПвська кiностудiя. Ми бачили його фiльми "Земля", "Сумка дипкур'Кра", "Щорс" (Пх показували позаторiк у нашому клубi). Отакi-о фiльми! Особливо "Щорс". От люблю такi фiльми - про героПв!.. I "Поему про море" ми бачили, i "Повiсть полум'яних лiт", а "Зачаровану Десну" - i книжку читали, i кiно бачили. Дуже iнтересна там прабаба, яка лаКться. Так навiть наш Бурмило не вмiК. Словом, Довженка ми знали дуже добре. I те, що одразу пiсля "благословення" Максима Валер'яновича ми пройшли повз Довженка, надало словам старого арi иста якоПсь особливоП ваги i значущостi i настроПло нас ще бiльш урочисто. Асфальтова дорога звертала лiворуч до великого сiрого будинку, а ми пiшли прямо по стежцi, повз якiсь довгi сараП. Бiля них у безладдi стояли вози, натачанки, сани, як у колгоспному дворi. Причому деякi старезнi - наче з музею взятi, деякi новенькi - мов щойно зробленi. I зовсiм цiлi були, i поламанi. Стали попадатися рештки якихось декорацiй: там шмат стiни з двома колонами i вiкном (певно, вiд помiщицького будинку); там поламанi сходи i поруччя - все, що лишилося вiд колишнього капiтанського мiстка; а онде гармата стоПть, низенька, на колесах, як у возi (iз спицями) - прапрабаба сучасноП артилерiП. А в одному мiсцi - так просто купою навалено якихось уламкiв розмальованоП фанери, картону, ганчiр'я. Несподiвано з-за кущiв попереду блиснула вода. Озеро. Ми пiдiйшли до нього. СправжнК i звичайне собi невелике озеро. Справжня мокра вода, справжнК живе латаття, справжня осока, справжнi верби схилилися над водою, справжнiй хисткий мiсток-кладка перекинувся з берега на берег. I все-таки нi, не звичайне озеро! Кiнематографiчне. Посерединi на плаву невеличкий дощаний плiт на залiзних бочках - понтонах, i на тому плотi розкарячилася тринога кiнозйомочна камера, бiля якоП пораються двое у спецiвках. Тут же поруч з кiнокамерою стирчить на залiзнiй тичцi головатий прожектор. А на березi, на тому боцi, стоять люди у спецiвках i держать великi дерев'янi щити, обклеКнi срiбним папером, у який ото хорошi цукерки загортають. I тими щитами пускають здоровеннецьких зайцiв на мiсток, де с гоПть дореволюцiйний вусатий царський жандарм у мундирi, з шаблюкою. Поряд з ним - дядько у косоворотцi Жандарм i дядько курять i про щось мирно розмовляють. На цьому березi - грузовик-фургон, схожий на тi, у яких хлiб розвозять, стиха гарчить, як собака, що збираКться гавкнути. I не в моторi гарчить, а всерединi, у фургонi. Як ми потiм дiзналися, то був так званий "тонваген", що записуК звук. На землi у травi гадючаться, переплiтаючись мiж собою, товстi чернi гумовi кабелi. I кабелiв тих казна-скiльки. Однi до тонвагена тягнуться, iншi до озера, просто пiд воду, i аж бiля плоту виринають, щоб у кiнокамеру i у прожектор вштрикнутися... I ще по землi розкиданi оббитi залiзом ящики, лавки стоять, стiл якийсь. I серед усього цього люди метушаться, кричать, лаються. Серед них помiтив я жiнку у бiлому лiкарському халатi. "Еге-е... Мабуть, небезпечне все-таки це дiло - кiнозйомка. Недарма в них у вестибюлi аптекою пахне... i тут лiкар..." - десь далеко-далеко, в глибинi душi, дригнулась у мене думка. Дригнулась i завмерла. Не було коли Пй розвиватися. Бо знайомий уже нам лисий режисер Женя (Њвген Михайлович), який у високих, аж по саме нiкуди, гумових мисливських чоботях човгав у водi бiля кладки, раптом, побачивши нас, загукав: - Що ж ви запiзнюКтеся? ЗриваКте менi зйомку? I, каламутячи воду, заспiшив на берег. - Привiт, старики! Чвиркаючи чоботями, вiн пiдiйшов до нас. Пiдiйшов, схилився, пильно вдивляючись у нашi з Явою обличчя, потiм випростався i суворо глянув на асистента: - Що це за iнвалiди? Я Пх не знаю... У мене зупинилося серце. - Що це таке, я питаю? - вже на нас суворо дивився вiн. - Що ви всi - збожеволiли! Як зговорилися! Той захворiв, а цi... Що це за гулi? Хiба я просив приготувати менi на сьогоднi гулi? Я гулi не замовляв! Такий був типаж! Я так радiв! Зiпсували менi типаж! I раптом - наче то не вiн кричав, а хтось iнший, - тихо й лагiдно промовив, пiдморгнувши нам: -- Ша, хлопцi, все гаразд... Гулi, звичайно, не потрiбнi, але у нас К для цього Людмила Василiвна... Людмило Василiвно! - гукнув вiн до жiнки у бiлiм халатi. Та врез пiдбiгла. - Людмило Василiвно, зашпаклюйте Пм, будь ласка, цi.. штуки... I взагалi, зробiть Пм обличчя. Людмила Василiвна розчинила свiй чемоданчик - у ньому були якiсь щiточки, пензлики, тюбики, баночки, фарби, якась замазка, схожа на пластилiн. Словом, рiзне причандалля для гримування. "Тю, - майнуло у мене в головi, - а я думав, дурний, що то лiкар - про всякий нещасний випадок... А воно - гример, на зразок перукаря..." Людмила Василiвна спершу взялася за Яву, вiн був ближче до неП. Раз, раз, раз - чимось пiдмазала, пiдфарбувала припудрила - i гулю як корова язиком злизала. Нема. Потiм Людмила Василiвна взялася за мене. Було якось чудно i лоскотне вiдчувати нiжнi дотики гримера, який щось тобi на лицi мазав, розтирав, ще й пудрив (а я ж думав, що тiльки жiнки пудряться!). Нiколи ж у свiтi нас не гримували. Оце вперше!.. А коли Людмила Василiвна почала потiм нам брови й очi пiдводити, а тодi ще й губи посадою губною мазнула, - я не стримався i загиготiв. От якби ми так по селу пройшли. Затюкали б, а може, й щось нехороше почали кидати! Будка з Валькою стояли осторонь сумнi, як собаки пiд дощем. Вони вже були певнi, що Пх не беруть, що про них забуто, що вони тут нiкому не потрiбнi... Кепське вiдчуття! Режисер, примружившись, наглядав за роботою Людмили Василiвни, заходив то з одного, то з другого боку, роздивляючись нас, як циган коней на ярмарку. Нарештi сказав: - О, гаразд! А тепер оцим... - i повернувся до Вальки та Будки. Тi одразу засяяли... Якби у них були хвости, вони б заметляли хвостами... Будка стояв пiд час гримування пiдкреслено серйозно, бурмосив брови i закопилював губи... Валька кокетувала, зиркаючи нищечком у дзеркало, вмонтоване у кришку чемоданчика. Але красуню кiнозiрку з Вальки не зробили. Навпаки, на вимогу режисера Вальчину сучасну зачiску "конячий хвiст" було злiквiдовано, а волосся неохайно скуйовджено, i Валька одразу стала схожа на безпритульну. Потiм всiх нас позамурзувалп сажею... "Мабуть, босякiв якихось гратимем", - подумав я. - Де Клава? Де костюми для дiтей? Що таке? - закричав раптом режисер. - У костюмерну побiгла... По плаття для дiвчинки, - гукнув хтось. - Не могла ранiше? - Так не знала ж, що дiвчинка буде... - Треба було знати... Як так - дiти, i щоб не було дiвчинки... Все вам треба пояснювати! Валька аж зашарiлася - стiльки галасу через неП. - Я тут! Я тут! - бiжучи, закричала струнка, гарна, пiдфарбована дiвчина (оце справжня кiнозiрка!). В руках вона тримала якусь шматину. - Ходiмо, реб'ята! - весело покликала вона нас. За тонвагеном на лавцi висiв наш кiноодяг. Не одяг, а якесь гноття - пiд руками розлазилося, латка на латцi. Я б таке зроду не надiв. Але для мистецтва... Валька з Клавою одiйшли за рiг тонвагена, i ми почали перетои... перевтiлюватись... А тодi, одягнувшись, вже не втрималися i, присiдаючи й тицяючи один на одного пальцями, почали реготатися: - Ти диви, ти диви на нього - от опудало! - А ти! Обернись на заднi колеса! На себе глянь! Наче з тюрми втiк! - Он, не можу! Ой, не можуП В такому дрантi i губи намащенi... З-за рогу тонвагена вийшла Валька. Вона була у брудному розпанаханому платтi, що ледь держалося у неП на плечах. Ми враз виструнчились i схилилися в поклонi: - ЗдрастК, ваше благородiК... Валька, взявшись пальчиками за край своКП шматини, присiла, як ото балерини в оперi присiдають. Ми зареготали всi четверо. - Досить, досить там! До роботи! - почувся крик режисера. Коли ми вийшли з-за тонвагена, вiн повiв нас до дерев'яного столу з двома лавками, що по-селянському був укопаний у землю пiд розлогим деревом на березi озера. Посадовив на лавки, сiв сам i почав: - Значить, так, старики! Картина, яку ми знiмаКмо, розповiдаК про революцiйнi подiП 1905 року на УкраПнi... Вас запрошено взяти участь в одному з епiзодiв... Змiст епiзоду такий: на кладцi над рiчкою робiтника-революцiонера Артема наздоганяК жандарм, щоб затримати. Артем б'К жандарма, жандарм летить у воду... Артем тiкаК... Ви - у човнi неподалiк вiд кладки. Рибалите... Ви бачите цю сцену, страшенно радiКте, аж пiдстрибуКте. I все... Тiльки радiсть повинна бути на повну котушку. Для цього ви собi уявiть, наприклад, що ви не тiльки взагалi не любите жандармiв (бо ви ж дiти робiтникiв), а що цей конкретний жандарм - ваш особистий ворог, що вiн вас завжди ганяК i таке iнше. Ану прорепетируКмо. Значить, я жандарм. Бiжу за Артемом, хапаю його за руки. Артем вириваКться, б'К мене в груди. Я падаю - плюх! Ну!.. - Га-аа! Га-ля-ля! I-i-i! Го-о-о! - пiдскакуКмо ми, розмахуючи руками, танцюючи i ревучи на все горло. - Стоп! - пiднiмаК руки режисер. - Не те! Це вже занадто! Базар. Так нiхто з нормальних людей не радiК. Це з репертуару божевiльних. Так ви тiльки самi попадаКте у воду та й годi. Треба, щоб було життКво, переконливо. От тобi маКш. Сам же наказав "на повну котушку"... Занадто... Хе! Побачив би вiн, що коПться у нас в класi, коли вбiгаК староста Стьопа Карафолька з криком, що математична захворiла й уроку не буде. Ото котушка! Ото радiсть!.. А це... - Ану, ще раз спробуймо. Тiльки серйозно, по справжньому. Жандарм падаК... Плюхi Ну! - А... О... I... - мляво вигукуКмо ми, ледь усмiхаючись... - Стоп! - знов пiднiмаК руки режисер. - Ви мене, старики, не так зрозумiли. Це вже крайнiсть. Так радiють лише на похоронах. Невже ви не можете нормально, по-справжньому, переконливо радiти? Це ж ваш ворог! Найзапеклiший ворог! I його кидають у воду! Радiсно ж бачити таке. Вiн же так знущався з вас! Стривайте! Це ж вiн вам учора гулi понабивав! Ну да - вiн. Що ви, забули, чи що!.. Вчора ви читали прокламацiю, наклеКну на парканi, вiн почав розганяти вас, пiхвами тiльки - раз-раз! - от вам i гулi... Кат проклятий! Погань! Як я його ненавиджу! - режисер говорив так переконливо, наче це було насправдi (слухаючи його, я на якусь мить навiть раптом повiрив, що це не дядько, а справдi жандарм набив менi гулю). - I от цей катюга бiжить через кладку, наздоганяючи Артема (а це ж ваш друг хороший - Артем!), - збуджено вiв далi режисер. - Схопив Артема за руки... Артем розвертаКться. Тиць жандарма! Той - плюх у воду! Ну! - Го!.. Ха! Ха!.. Iгi... Ой!.. - пiдхопилися ми всi разом у щирому запалi. - О! Годиться! Молодцi! Спасибi! Щоб так було пiд час зйомки. Домовились? Людмило Василiвно! Людмило Василiвно! (I знову пiдбiгла жiнка у халатi з чемоданчиком). - Вiдновiть Пм, будь ласка, Пхнi гулi. Та пiдмалюйте добренько, щоб було видно. Доведеться в епiзодi на явочнiй квартирi дати реплiку про цi гулi... Поки Людмила Василiвна поралася бiля нас, Валька шепнула менi на вухо: - Пишайтеся! Вашi гулi увiйдуть в iсторiю мистецтва. Вони допомагають створити художнiй образ. - Кiнчай! - сказав я незалежно, але тiльки для годиться, щоб приховати горду радiсть: а що ж! Через нас навiгь реплiку якусь нову у фiльмi дають! - Ходiмо, ходiмо! Починатимемо зйомку! - сказав режисер. Вiн пiдвiв нас до човна. - Веслувати вмiКте? - Го-го! - вигукнув Ява - Ми ж у плавнях виросли! - Прекрасно! Значить, так: дiвчина сяде на носi. Ти, - показав вiн на Будку, - отут... ти, - взяв мене за плече, -з веслом отут . А ти, - сказав вiн Явi, - з правилом на кормi... На кормi й на носi, як бачите, вiрьовки з каменюками. Заякоритесь там, де скажуть. I слiдкуйте, щоб човен не знесло. I ще одне - нi в якому разi не дивитися в апарат! Тiльки на жандарма. Бо зiпсуКте менi кадр. Ми сiли в човен, Ява вiдштовхнувся веслом. Я гребонув раз, ще раз, намагаючись робити це якомога красивiше i хвацькiше - хай бачать, як я вмiю!.. Але вже втрете гребонути не встиг. - Стоп! - заволав оператор, що по той бiк кладки нацiлявся на нас з плоту кiнокамерою. Вiд несподiванки я тiпнувся, черкнув веслом по водi, затримуючи його, i оббризкав Будку i Яву. От тобi й показав, як я вмiю! - Назад! - закричав -оператор. - I трошки лiворуч... А тепер праворуч... Вперед трошки... Нi-нi, це багато. Назад. Лiворуч тепер... Ще трохи... Досить, досить. Трошки праворуч... Хвилин п'ять, не менше, ми отак маневрували пiд командою причiпливого оператора, аж поки вiн крикнув: - Сто-оп! Кидайте якоря! I сидiть тихо, щоб не збити човен.. Ява на кормi, а Валька на носi скинули у воду каменюки, i човен став. Ми завмерли, чекаючи зйомки... - Увага, увага!.. Приготуватись! ПочинаКмо... - почувся несподiвано гучний голос режисера. Вiн уже, виявляКться, стояв бiля оператора на плоту, приклавши до рота блискучий бляшаний рупор. Як вiн опинився на плоту, ми так i не помiтили - наче пройшов просто по водi, мов Христос. Жандарм i дядько покидали цигарки. З берега по кладцi пiдбiг до них юнак у беретi. В руках у юнака дощечка, зверху пофарбована смугасто, як шлагбаум, а внизу чорна, наче iграшкова класна дошка, i на нiй крейдою написано: "артем" 297 1 - Увага!. Почали!.. Мотор!.. - крикнув режисер. Юнак у беретi розчепiрив отой "шлагбаум" на дощечцi, пiднiс до самiсiнького носа жандармового - клац! - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль перший... - крикнув юнак, дощечку пiд пахву i пригинцем швидше на берег. А жандарм з Артемом уже зчепилися. Вовтузяться на кладцi. Тодi Артем враз вирвав руки, розмахнувся... бемц! - жандарма в груди. Жандарм - беркиць! Шубовсть! Ого-го! Бризки здiйнялися аж до неба - не те, що вiд мого весла! Мить - i вже з води стирчать тiльки жандармовi чоботи. А Артема й слiду не стало. Закипiла вода - тиць? - вигулькнула голова жандармова. Кашкета нема, волосся очi залiпило, з носа тече, звiдусюди тече, вуса, як у моржа, з рота вода фонтаном, на пiвтора метра. Ух ти! Здорово граК. - Та радiйте ж, радiйте! - почулося враз з плоту одчайдушне режисерове. Ми здригнулися, перезирнулися розгублено, пiдхопилися... у мене не було дзеркала, i я не бачив свого обличчя, але у Вальки, у Яви i в Будки обличчя були, одверто скажемо, дурнуватi. Очi витрiщенi, роти роззявленi, перекривленi. То була, звичайно, не радiсть. То було казна-що. - Стоп! - закричав режисер. Десь щось клацнуло. Гарчання тонвагена вщухло. - Ви що, поснули? Хто за вас гратиме - я? Ви ж в одному кадрi з жандармом. Жандарм падаК... НаПзд трансфокатора - ви радiКте... Я ж попереджав. Зiпсували менi перший дубль. I жандармовi треба перевдягатися. Бачите, що накоПли. Ми сидiли, як побитi. Ми так захопилися грою жандарма, що прогаяли мить, коли нам треба було зрадiти. Ну що ви хочете! Це ж все-таки наша перша в життi зйомка! А ви хочете, щоб ми вам одразу стали, як Аркадiй Райкiн! Жандарм вилiз iз води, посварився на нас кулаком, але без злостi, усмiхаючись. Ще й пiдморгнув. I пiшов за тонваген перевдягатися. - Нехорошо вийшло! Пiдвели ми Пх! Давайте хоч зараз добре зрадiКмо! - зашипiв з корми Ява. - Ага, - сказав Будка. - Нуда, - сказала Валька. - Авжеж, - сказав я. Поки жандарм перевдягався, я накопичував у собi радiсть, - сидiв i згадував все найкраще, найрадiснiше, що було в моКму життi: i як менi новi футбольнi бутси купили, i як я найбiльшого на баштанi кавуна вкрав, i як мiй ворог вiдмiнник Карафолька двiйку з фiзкультури схопив... Я спiймав на собi Явин погляд. Вiн дивився на мене з уПдливою посмiшкою. Я знаю, що вiн згадуК! Вiн згадуК, як я, стрибаючи при всiх з верби у воду, зачепився трусами за гiлку, розпанахав труси i летiв у воду голий... Ну добре, хай згадуК, менi для мистецтва не жаль! Аби тiльки зйомку не зривав! - У, гад, жандарм Њвропи, так тобi й треба!.. Хi-хi-хi-! - це шепоче про себе поряд зi мною Будка - настроюК себе, готуКться. Менi не видно i не чути, як готуКться Валька, але я певен, що вона теж готуКться. Ух, ми зараз дамо! Ух, ми зараз зрадiКмо! З-за тонвагена вийшов жандарм у новому сухiсiнькому мундирi - наче й не падав у воду. I от знову вони стоять з Артемом на кладцi. - Увага... ПочинаКмо... Мотор! - кричить режисер. I знову пiдбiгаК юнак у беретi, клацаК своПм "шлагбаумом" i вигукуК: - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль другий... Гарчить тонваген. Борюкаються жандарм з Артемом. Бемц!.. Беркиць! Шубовсть!.. Жандарм у водi... Ми пiдхоплюКмося... - Стоп! - кричить режисер. - Тю-у-у... Пропав такий заряд... ВиявляКться, тiкаючи, Артем послизнувся i впав. Вiн був ще в кадрi. А Артем - герой i не повинен падати. ГероП не падають. В кiно падають тiльки негативнi персонажi. Винуватий Артем бубонiв: - Звичайно... Накидали тут лушпиння якогось... I канатоходець послизнеться... Режисер хмуриться i мовчить. Головних героПв фiльму режисери не лають. Режисери лають лише статистiв. Жандарм вилазить з води, свариться кулаком на Артема, але вже не усмiхаКться i не пiдморгуК. Iде за тонваген перевдягатися. I от знову... - Увага... ПочинаКмо .. Мотор! Клац! - "шлагбаум". - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль третiй... Бемц! Беркиць! Шубовсть! - Ура! Га-га-га! Го-го-го! - мов скаженi, по-справжньому радiКмо ми, радiКмо не стiльки "по ролi", скiльки тому, що нарештi нас знiмають. Бачимо, режисер усмiхаКться, киваК нам, задоволений. Ну все! - Стоп! - гукаК раптом оператор. - Не годиться! Гiлляка перекриваК дiвчину.. От iще!.. Ми вороже дивимося на Вальку, нiби вона винна, що iП перекриваК якась гiлляка... - Зрубати гiлляку!.. Негайно!.. Що за свинство!.. Не можуть пiдготувати зйомку! ЗриваКте менi роботу! Чортi-що робиться на цiй студiП! - кричить режисер невiдомо на кого. Ми сидимо, гордо поглядаючи навкруги. Ми не виннi. Ми добре зiграли. Режисер нам кивав i усмiхався. I це справдi свинство, що цей дубль зiпсовано. Виходить, даремно ми радiли. Жандарм вилазить з води, нi на кого кулаком не свариться, але про себе щось бурмоче, - видно, лаКться... Що ж, ми його розумiКмо. Падати у воду не легше, нiж радiти. - Увага... Почали... Мотор! "Шлагбаум". Клац! - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль четвертий . Бемцi Беркиць! Шубовсть! - Га-га-га!.. Урра!.. Го-го-го!.. I-i-i!.. - Стоп! Ще раз! Жандарм не досить виразний. Будеш тут виразним - четвертий раз у воду гепатися!.. - Увага... Почали... Мотор!.. "Шлагбаум". Клац! - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль п'ятий. Бемц! Беркиць! Шубовсть! - Стоп! У жандарма одклеПвся один вус... А що ж ви хочете! Таких тортур живi вуса не витримують, не те що приклеКнi. Iде за тонваген мокрий жандарм. Виходить з-за тонвагена сухий жандарм. - Увага!.. Почали... Мотор!.. "Шлагбаум". Клац! - "Артем"... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль шостий... Бемц! Беркиць! Шубовсть! - Га-га! Го-го! Ох-ох-о!.. Хi-хi!. - стараКмся ми. - Стоп! Молодцi! Нарештi! ЗдаКться, тепер все! Гаразд! - задоволено каже режисер. Ми розпливаКмося у радiснiй усмiшцi. I раптом вiн застигаК, вирячивши очi. - Що це?! На руцi! Я не розумiю, що це до мене, i якийсь час iще радiсно посмiхаюся Будка штовхаК мене в бiк. Я дивлюсь на свою руку i все розумiю... - Го-годинник... - мимрю я. - Що-о? Вбивця! Де ти бачив, щоб дiти бiднякiв до революцiП носили годинники! Ну! Зарубав менi всi дублi. Ну! - якимось плаксивим голосом вигукував режисер, потiм пiднiс до губ рупор i вже звичайним своПм голосом закричав. - Всi лишаються на мiсцях! Перезйомка! Перезйомка! - а тодi знову плаксиво до мене: - Знiмай негайно ж годинник i оддай на берег! Негайно! У мене враз задерев'янiло всерединi, я опустив голову i сказав: - Не оддам! - Га?! Що?! - не повiрив своПм вухам режисер. - Не оддам.. Це не мiй годинник... Вiн уже раз пропадав А я ного сьогоднi хазяПновi оддати мушу. - То що ж ти менi всю зiюмку зiпсувати хочеш?! - Якщо так - я краще не знiматимусь. Я на берег пiду. Мокрий жандарм, що стояв по пояс у водi неподалiк i слухав цю розмову, сказав. - Ну, давай уже менi той нещасний годинник . - Еге... Якi бистрi! - кажу я i ховаю руку з годинником за спину, наче жандарм хоче його силомiць вiдняти. - Не довiряКш? - усмiхаКться жандарм. Я мовчу. I раптом жандарм тихо так, тихо каже: - А я тобi на пляжi довiрив... Не побоявся... Наче мене батогом по спинi вперiщили - тiпнувся я i рота роззявив. Що-о? - Не впiзнаКш? - усмiхаКться жандарм. Я вдивляюсь, вдивляюсь, вдивляюсь... Нi, не може бути. Не схожий же зовсiм. Обернувся я до Яви - вiн тiльки плечима знизуК: теж не впiзнаК. Озирнувся жандарм навкруги, когось очима шукаючи, зупинився поглядом на Людмилi Василiвнi у бiлiм халатi, кулаком на неП посварився (його улюблений жест) i крикнув: - У-у... Розмалювала мене так, що хлопцi власного годинника повернути не хочуть. - Бачу - всi кругом смiються; i Людмила Василiвна, i режисер, i оператор, i всi-всi, хто бiля озера. I Валька, бачу, вже смiКться, i Будка, i Ява рота розтягуК. Значить, це вiн-таки, вiн - наш незнайомець з тринадцятоП квартири. Ну я й собi почав усмiхатися, а тодi й кажу: - А чого ж ви такий... Казали: "Цар, цар", а насправдi - жандарм звичайнiсiнький. А ми, дурнi, по всьому КиКву царя шукали. Ще дужче засмiялися всi. - Все правильно, - сказав жандарм-незнайомець. - Щодо царя - нiякоП з вашого боку помилки немаК. Царя я таки граю. У цьому ж самому фiльмi. I царя, i жандарма - двi ролi. Це ось Њвген Михайлович так задумав. А взагалi вибачте, дорогi, що я стiльки клопоту вам завдав своПм годинником. Повiрте, зовсiм не хотiв... Дуже я тодi поспiшав... На репетицiю... Менi Максим Валер'янович розказав про вашi переживання... Чого ж ви не здогадались зайти у пляжну мiлiцiю?.. Я ж туди спецiально забiг - попередив i адресу свою залишив.... - Ну досить, досить... - усмiхаючись, перебив його режисер. - Потiм побалакаКте. У вас-то добре закiнчилось, а от у мене! Бiжiть переодягайтесь. Перезйомка! I все через вашого ж годинника! - Боюсь, що нiчого з переодяганням не вийде, - зiтхнувши, сказав цар-жандарм. - Це був останнiй сухий мундир, - i вiн двома пальцями взяв себе за край галiфе, з якого струменiла вода... - Як?!. Клаво! Клаво! Де сухi мундири для жандарма? Щоб зараз же менi були сухi мундири! Чекаю! Негайно! Ви зриваКте менi зйомку! - Њвгене Михайловичу! У костюмернiй було шiсть мундирiв. Всi шiсть... пiдмоченi... Клава захихотiла. - Бiльше взяти нiде. Треба ждати, поки висохнуть. - Що - ждати? Що - ждати? Сонце не буде ждати. Сонце он уже сiдаК, - кричав режисер, хоча сонце ще й не думало сiдати. - Њвгене Михайловичу, - спокiйно сказав оператор. - Я думаю, перезнiмати не треба... Я певен, що годинника в кадрi не було... Я б його помiтив... От проявимо плiвку, i ви переконаКтесь... - А якщо був? - Тодi перезнiмемо. Операторовi таки пощастило вмовити режисера... Режисер оголосив перерву на обiд. - Пiсля перерви знiмаКмо епiзод "Зустрiч Артема э МарiКю"... - Ви, друзi, не тiкайте, - сказав нам цар-жандарм. - Я зараз перевдягнуся i вийду. Я сьогоднi бiльше не знiмаюсь. Марiю граю не я... Тож не тiкайте. Сьогоднiшнiй день нам треба вiдзначити. Максиме Валер'яновнчу, ви почекайте мене бiля прохiдноП. Добре? Максим Валер'янович, що вже давно, з третього дубля, сидiв на стiльцi бiля тонвагена, закивав, усмiхаючись. Ми пiшли переодягатися. А потiм пiдiйшов асистент, той, що приПздив до нас, i вручив нам усiм по три карбованцi. ВиявляКгься, всiм статистам, хто бере участь у зйомцi, платять за день по троячцi. Оце здорово! Мало того, що ти в кiно знiмаКшся, славу здобуваКш, так тобi ще й платять за це. Прощаючись з нами, Њвген Михайлович сказав: - Спасибi вам, дорогi друзi, за допомогу. Молодцi! Створили дуже переконливi образи революцiйне настроКних дiтей бiднякiв перiоду 1905 року. Якщо доведеться перезнiмати, ми вас запросимо. До побачення! I вiн кожному з нас потис руку. Цi режисеровi потиски плюс троячки справили на нас дуже хороше враження. Настрiй у нас був блискучий. По-моКму, з такого настрою починаКться щастя. Бiля пам'ятника Пушкiну Олег Iванович (так називали нашого незнайомця з тринадцятоП квартири) взяв таксi, i ми поПхали. Ми поПхали туди, куди не тiльки "до шiстнадцяти не...", а мабуть, i "до вiсiмнадцяти не..." - ми поПхали в ресторан. В отой, що стоПть на горi над Хрещатиком, на найвищiй, як кажуть, точцi Киева, - в ресторан "Москва". I через усi шiстнадцять поверхiв пiднялися швидкiсним лiфтом на самiсiнький дах. Весь КиПв лежав пiд нашими ногами, iграшковi машини i тролейбуси сновнiалн по Хрещатику, а на тротуарах метушилася якась комашня, а не люди. I видно було так далеко, що, здаКться, ще трохи - i побачиш рiдну Васюкiвку... Ми сiли за столик, i до нас одразу пiдбiгла молоденька офiцiантка, ще здалеку всмiхаючись i вiтаючись з нами, а певнiше - з Олегом Iвановичем i з Максимом Валер'яновичем. Так вiтаються тiльки з тими, кого добре знають, поважають i люблять. Олег Iванович почав замовляти всiлякi страви. Довгб замовляв - офiцiантка двi сторiнки у блокнотi списала. Повз нас пробiг якийсь дядечко-офiцiант i теж дуже лагiдно привiтався, киваючи Максиму Валер'яновичу й Олегу Iвановичу. Офiцiант держав на руцi велику тацю з тарiлками, iдо парували i дуже смачно пахли. - Що це так пахне? - тихо спитав мене Ява (ми ж зранку нiчого не Пли - навiть про бутерброди своП забули). Офiцiантка почула i повернула до Яви свою усмiшку: - Це шнiцель. Хочете? Ява почервонiв як мак. Вийшло, що вiн напросився на той шнiцель. - Аякже, аякже... Всiм шнiцелi неодмiнно. Ми ж голоднi, як вовки! Цiлий день знiмалися... - голосно на весь ресторан сказав Олег Iванович. Тут уже ми всi четверо почервонiли - вiд задоволення i гордощiв. Офiцiантка кудись побiгла i почала носити на наш стiл рiзнi пляшки й тарiлки. Ми бенкетували в ресторанi, як справжнi дорослi артисти. Ми Пли численнi закуски: шпроти, сардини, шинку, галантин (це така куряча ковбаса), салати, iкру, краби... Пли шнiцель... Пли тiстечка, цукерки й морозиво... Максим Валер'янович i Олег Iванович пили коньяк. А нам дали потрошечку шампанського, вiд якого на нас тiльки гикавка напала. Ми ховалися за салфетками з тою гикавкою й уважно слухали, що говорив Олег Iванович: - Дозвольте випити за вашi успiхи, юнi друзi! За вашi першi кроки по тернистому шляху мистецтва! Того, хто ступаК на цей шлях, чекають i великi муки, великi страждання... i велике щастя. Дозвольте випити за ваше щастя! Ми дозволили. Ми сидiли i нищечком озиралися навсiбiч. Якiсь вусатенькi молодики i фарбованi дiвчата, що сидiли за сусiднiми столами, перешiптувалися, позираючи на нас... Це була слава. Та слава, про яку ми так давно мрiяли. Так от вона яка - слава! Ресторан, столики з паперовими салфетками у вазочцi, весь КиПв пiд ногами, галан-тиц, шнiцель, шампанське i гикавка... Хорошо! Випивши за нашi успiхи й за наше щастя, Олег Iванович iа Максим Валер'янович дали нам спокiй i завелися за якогось Степана Степановича, який "нi бiса не тямить, вибачте, в мистецтвi i тiльки заважаК створювати справжнi художнi фiльми". Хоча й був той Степан Степанович нехорошим чоловiком, але ми вiдчували до нього вдячнiсть, бо через ньою ми могли нарештi вiдпочити вiд свого щастя i придiлити належну увагу тiстечкам, цукеркам i всiм тим ласощам, що стояли на столi. А все те було таке смачне, таке смачне, що в нас три днi потiм болiли животи... * * * ...А через три днi, коли ми видужали, ми почали обережненько протринькувати своП першi в життi заробленi на мистецтвi троячки. Ми протринькували Пх i колективно (разом з Будкою i Валькою), i iндивiдуально (удвох з Явою). Ми з Явою немов переродилися пiсля того "зйомочного дня". Ми ходили замрiянi, меланхолiйнi, задуманi, наче соннi. Нас не тiшили нi захопливi iгри у густих чагарниках попiд лаврою (Будка ввiв нас у свою компанiю, яка виявилася зовсiм не злочинною i щодня грала у щось цiкаве). Нас не манили тихi прогулянки з Валькою i ПП подругами. Нас не тiшили всi численнi радощi "мiстечка розваг", куди широку дорогу одкривали нам нашi троячки. Iншого, зовсiм iншого ждали серця нашi. Лаштунки, декорацiП, грими, приклеКнi вуса й брови, вогнi рампи, прожектори, кiнозйомочнi апарати i... аплодисменти, аплодисменти (ох як жаль, що на кiнозйомках не аплодують), - от чого хотiлося нам нестримно, шалено, до болю... Ми ходили на дорогу i дивилися, чи не Пде по нас асистент з кiностудiП. Але асистент не Пхав. На студiю нас бiльше не запрошували. Нi зйомки, нi перезйомки для нас не було. Тодi ми йшли i довго ходили по мiсту, зупиняючись бiля театрiв, дивлячись на яскравi афiшi i зiтхаючи. А потiм iшли i з горя пропивали своП троячки на газованiй водi з сиропом. I от одного разу, сидячи у павiльйонi "Соки-води" на бульварi Дружби народiв за склянкою доброго лимонаду, ми... Ну, звичайно, це була Явина iдея. Як все генiальне, вона була дуже проста, i дивне, що вона не народилась у нас ранiше. Створити театрi... Свiй власний театр у Васюкiвцi! Не який-небудь драмгурток, що готуК одну миршаву постановку до свята, а потiм розпадаКться. Нi? Театрi Справжнiй постiйний театр з багатим репертуаром... З емблемою (у МХАТI чайка, а в нас може бути крижень, дика гуска чи хоч би чорногуз), з швейцаром у гардеробi (дiд Салимон отака кандидатура для цього?), з бiлетами вiд карбованця - перший ряд, до двадцяти копiйок - гальорка (обов'язково! Безплатно тiльки паршивi драмгуртки виступають)... Словом, справжнiй художнiй театр. А що? Сiльська "Третьяковка" може бути, а сiльський МХАТ - нi? Бiльше в КиКвi робити нам не було чого. I хоч ми ще мусили гостювати не менше тижня, ми того ж дня заскиглили, що страшенно скучили за домiвкою, вмовили тiтку взяти квитки i почали збиратися. Великi дiла чекали на нас у рiднiй Васюкiвцi. РОЗДIЛ XV Загибель Яви Станiславського i Павлушi Немяровича-Данченка. I все-таки ми живемо I Держись, людство! I от ми лежимо горiлиць на травi, дивимося у небо, де глузливо пiдморгують нам зiрки, i страждаКмо. На весь космос, на весь Всесвiт страждаКмо. I нащо ми придумали отой ВХАТ на свою голову! Ну як тепер показатися людям пiсля такоП ганьби! Як подивитися Пм у вiчi... I це ж не вперше. Уже ж був сигнал! Зла доля пiдкрадалася до нас заздалегiдь. Вперше вiдчули ми це тодi, коли в клубi показували новий, щойно вилущений на екрани фiльм КиПвськоП кiностудiП iменi Довженка "Артем". Про те, що в цьому фiльмi головнi ролi революцiйне настроКних дiтей грають артисти Рень i Завгороднiй, давно знало не тiльки наше село, а й три сусiднiх: Пiски, Яблунiвка i Дiдiвщина... I оскiльки фiльм показували спершу у нас - нетерплячi нашi родичi з Дiдiвщини, Яблунiвки й Пiсок притарабанили того вечора на возах, мотоциклах i велосипедах у Васюкiвку. В клубi нiчим було дихати вiд родичiв. Ми з Явою сидiли у першому ряду в бiлих сорочках i новеньких рипучих черевиках поруч iз головою колгоспу Iваном Iвановичем Шапкою i завклубом АндрiКм Кекалом. На афiшi, яка вже три днi висiла на дверях клубу, величезними лiтерами було написано, що пiсля перегляду буде "зустрiч з учасниками картини..." Андрiй Кекало вважав це за "пункт номер один" у планi культроботи на травень мiсяць. Ми три днi не грали у футбола, - писали конспект зустрiчi i хвилювалися. I от почало крутитися кiно. Ми витягли вперед шиП i завмерли. Кiно крутилося. Уже прокрутилося пiвкартини. Нас не було... I раптом ми з жахом побачили, що знайомого нам жандарма Олега Iвановича, "нашого жандарма", на смерть убили революцiйнi маси. Ми похололи... Як же це так? Як же вiн, мертвий, буде затримувати Артема на кладцi? I як же тепер буде з нами? Судомливо вчепившись руками в стiльцi, ми дивилися на екран. Ми ще розраховували на диво - що жандарм оживе (чого тiльки не буваК в кiно!) Але дива не сталося. Жандарм не ожив. Не було у фiльмi нi рiчки, нi кладки, нi - бемц! беркиць! шубовсть! - нi революцiйне настроКних дiтей бiднякiв... Не було того епiзода, в якому ми знiмалися... Не було зовсiм... I коли в залi нарештi спалахнуло свiтло, ми сидiли у своПх бiлих сорочках i в нових рипучих черевиках жалюгiднi й нещаснi. Але нашi родичi були хорошi родичi, благороднi i лагiднi. Замiсть того, щоб смiятися й глузувати, вони навперейми заспокоювали нас. - Нiчого, нiчого.. Мать, щось у них сталося такеК, що... - казав двоюрiдний дядько з Дiдiвщини. - А скорiше всього з технiчних причин... Через який-небудь брак... Самi ж розказували, як воно марудно знiмалося, - казав троюрiдний брат з Яблунiвки. - Ага, ага... Плiвка засвiтилася абощо... Всяке буваК, - пiдгалдикувала п'ятиюрiдна тiтка з Пiсок. Один тiльки завклуб Андрiй Кекало позирав на нас косо - ми йому зiрвали "пункт номер один" у планi культроботи на травень мiсяць. Родичi як у воду дивилися. Через кiлька днiв прийшов iз КиКва лист од Вальки, де вона писала, що режисер Њвген Михайлович передаК нам сердечне вiтання i дуже вибачаКться, але епiзод на кладцi довелося, на жаль, вирiзати, бо вiн "не монтувався" (а взагалi вийшло дуже добре, вiн нам щиро вдячний за допомогу i аж плакав, коли вирiзав, - це його слова). Отакий пшик вийшов у нас з кiнематографом... Здавалося, цей серйозний сигнал з боку примхливоП артистичноП долi мусив застерегти нас, попередити про небезпеку. Але ми були легковажнi шминдрики, гiршi за Хлестакова, i не звернули на це уваги. I от тобi маКш. Лежи тепер i плач, i гризи землю, i вовком вий на рогатий мiсяць. I не так нам боляче й гiрко через свiй особистий провал, через свою особисту ганьбу i сором! Що там нашi особистi болi й страждання! Скiльки разiв переживали, переживемо й тепер! Головне, що завдаК нам найбiльших, найболючiших, найнестерпнiших страждань, - це те, що ми вчинили, як зрадники, як запроданцi, як жалюгiднi пiдлi штрейкбрехери... Ми ж зiрвали весь спектакль, пiдвели всiх. Багато-мiсячна робота усього ВХАТу через нас пiшла у помийницю... Багато рiзних грiхiв було у нас на совiстi. Але нiколи ми не були зрадниками. З найбiльшим презирством i огидою ми завжди ставились саме до зрадникiв. I от... - У-у, задрипанцi нещаснi, шмарогузи поганi! - крiзь зуби лаК нас Ява. - Зазнайки поганi, барахольщики нещаснi! - крiзь зуби лаю нас я. - Чемайдани безголовi, а не артисти... - Гнидики обскубанi... - Авжеж було соромно стояти i екати по-баранячому, слiв не знаючи. Але ми мусили залишатися на сценi - i якось виплутуватися. - Ну да, ми повиннi були врештi набратися мужностi i спитати суфлера, що там говорити далi. Ну посмiялися б люди трохи, i спектакль би поПхав далi. А так... Нам навiть страшно уявити собi, що зараз вiдбуваКться в клубi... Оце, мабуть, вийшла на сцену Галина Сидорiвна i сумним голосом сказала, що спектакль одмiняКться, бо, як всi бачили, Бобчинський i Добчинський втекли, зрадники, з бонового поста. Зал загув обурено. Яких тiльки слiв не посипалося на нашi голови! Рiднi матерi i то вiдмовилися вiд нас у цю хвилину. Що ж робить тепер? Чим зарадити бiдi? Який вихiд знайти з нашого безвихiдного становища? Нема виходу... Кинутися з моста у воду, втопитися? Нiхто ж не пожалiК навiть... Скажуть - так Пм i треба, штрейкбрехерам шмаркатим. Нема виходу. Нема... * * * ...Прийде завтрашнiй день, i ми дiзнаКмося, що трохи забагато на себе взяли, трохи переоцiнили свою роль у життi суспiльства. Ми дiзнаКмося, що спектакль зовсiм не зiрвався, що Городничий пiсля нашоП втечi не розгубився i сказав: "Так я й знав, що цi нiкчемнi боягузи Бобчинський i Добчинський перелякаються i втечуть. Добре, що я перед цим зустрiв Пх на вулицi i зони менi все розказали..." I ловкач Карафолька жваво переказав усе те, що мали говорити ми з Явою. I спектакль пiшов-поПхав як по маслу. Актори блискавично перебудовувалися на ходу, всюди потiм те, що мали говорити ми, говорив хтось iз персонажiв. Глядачi нiчого навiть не помiтили. Наче Гоголь написав "Ревiзора" без Бобчинського i Добчинського. Спектакль пройшов з шаленим успiхом. Аплодували так, як нiколи не аплодували нiяким справжнiм приПжджим артистам... I виконавець ролi Хлестакова Коля Кагарлицький, тихий, затрушений Коля Кагарлицький, якого навiть не всi сусiди на кутку знали, - в один цей вечiр прославився на все село. Прославився так, що ще трохи, i його iм'ям назвали б одну з сiльських вулиць. I тодi раптом ми зрозумiли, що для того, щоб домогтися успiху, треба передусiм довго-довго i наполегливо трудитись (як трудився Коля Кагарлицький). Ця стара i така вiдома iстина, яку повторювали, вбивали, втокмачували протягом усього нашого життя нам у голови i батьки, i вчителi, i дитячi письменники i про яку завжди так легковажно думалося: "А, то для дурнiв, для неспособнихi" - ця стара iстина раптом дiйшла до нас. Дiйшла до самого дна душi. Дiйшла так, як доходили правила з арифметики: раз - i все ясно. Довго з сумом будемо думати ми про жорстоку невблаганнiсть цiКП iстини. * * * Але все це - завтра. Завтра!.. А сьогоднi ми ще нiчого не знаКмо... Ми лежимо голiчерева у травi i тихо стогнемо... Покотилася в небi зiрка. Затьохкав у кущах безжурний закоханий соловейко. Неподалiк у свинарнику щасливо рохкаК спросоння чиясь вразлива свиня, згадуючи щось своК приКмно-свиняче. Десь далеко-далеко, аж у Дiдiвщинi, валують собаки. Пахне молодою свiжою зеленню, медвяним