ахнулося вiд болю. "Дозволяю тобi сьогоднi встати на десять-п'ятнадцять хвилин". Я пiдвiвся i сiв на лiжку. Хоч глянути на нього востаннК. От гляну, потiм ляжу i вмру. Я встав i, хитаючись, пошкандибав до вiкна. Яришка, висолопивши вiд старанностi язика, вихилясами кружляла по подвiр'ю. На лобi в неП полум'янiла здоровеннецька гуля, на щоцi подряпина, колiно розбите. Але очi сяяли щастям. I, видно, те щастя заслiпило ПП, i вона нiчого не бачила. У всякому разi дубовий ковбок, на якому ми рубали дрова, вона точно не помiчала, бо перла прямо на нього. Я не встиг навiть роззявити рота, як вона перечепилася об ковбок i... Огут уже я роззявив рота. Я не мiг його не роззявити. Душа моя, котра ще трималася в тiлi, не витримала. Велосипед став дибки i з усього маху грюкнув на землю, задеренчавши всiма своПми деталями. - Ех ти!.. Щоб тобi!.. Що ти робиш?! - одчайдушне закричав я. Хай я умру, але навiть перед смертю я не можу спокiйно дивитися, як гине велосипед! Лежачи пiд колесом, Яришка розгублено клiпала очима. Потiм враз насупила брови i мовчки почала вибиратися з-пiд велосипеда. Встала, пiдняла велосипед i змiряла мене презирливим поглядом. - ДумаКш... думаКш.. я тобi повiгила, що ти подагував? Я знала, що ти жагтуКш... загаза чогтова!.. I, шморгнувши носом, одвернулася. Я роззявив рота i... усмiхнувся. "Загаза чогтова..." Сонце засяяло з неба, заспiвали пташки, i зацвiли-запахли пiд вiкном троянди. Життя повернулося до мене. Сумнiвiв не було - я видужував. Дорога Яришко, люба моя сестричко, я тепер завжди даватиму тобi велосипед - коли тiльки захочеш! Чесне слово! РОЗДIЛ XXVI Знову троК невiдомих. Ти менi друг? "Нiчого не розбереш..." - каже Павлуша Поки менi було дуже зле, я не вiдчував, як минаК час. Часу нiби не iснувало. А як менi трохи покращало, отодi я вiдчув, що то за нудота хворiти. Я нiколи не думав, що години такi довгi, а день такий нескiнченний. Ранiше менi його завжди не вистачало. Не встигнеш, бува, що-небудь затiяти, започаткувати, як уже й вечiр. А тепер до того вечора була цiла вiчнiсть. Вона без кiнця й краю тяглася, тяглася, витягуючи з мене жили. Того вечора не можна було просто дочекатися. А заради вечора я тiльки й жив на свiтi. Увечерi приходив Павлуша. Правда, вiн забiгав i вранцi, i в обiд, але то на кiлька хвилин. А увечерi вiн приходив години на двi, а то й три i сидiв доти, поки я не помiчав, що вiн уже клюК носом вiд утоми, i тодi я гнав його спати. Вiн дуже втомлювався, Павлуша. I не тiльки вiн, усi втомлювалися. Все село працювало на вулицi Гагарiна, гуртом лiквiдовуючи ту страшну руйнацiю, яку наробила стихiя на одну нiч. Вiдбудовували хати, розчищали подвiр'я, заново будували знесенi, потрощенi повiтки, хлiви й комори, розкопували льохи. Нарiвнi з дорослими працювали й учнi, починаючи з сьомого класу. Та й меншi не сидiли склавши руки, - кожен щось робив у мiру своПх сил i можливостей. Бо рук тих не дуже й вистачало. Пора була гаряча, збирання врожаю - i фрукти, i овочi... Добре, що хоч вiджнивуватися до дощiв устигли. Всi працювали з ранку до вечора. Всi. А я лежав собi паном - пив какао, Пв гоголь моголь i рiзнi пундики смачнi, що Пх ночами пекла менi мати для змiцнення хворого органiзму. Пив, Пв i читав собi рiзнi пригодницькi книжки. А хлопцi трудилися i Пли звичайнiсiнький хлiб з салом. I я Пм заздрив несамовито. Я ненавидiв какао, гоголь-моголь i смачнi пундики. Я промiняв би всi цi ласощi на шмат хлiба з салом у перервi мiж роботою. Мiй дiд завжди називав мене "цiлосвiтнК ледащо". Але якби вiн знав, як менi, "цiлосвiтньому ледащовi", хотiлося зараз працювати! Я б не вiдмовився вiд найбруднiшоП, найпротивнiшоП, найважчоП роботи. Тiльки б з усiма, тiльки б там, тiльки б не лежати колодою в лiжку. Лише тепер я збагнув одну iстину - чим страшна хвороба! Не тим, що десь щось болить! Нi! Найстрашнiша хвороба безсиллям, бездiяльнiстю, нерухомiстю. I я зрозумiв, чого люди насамперед бажають один одному здоров'я, чого кажуть, що здоров'я - всьому голова... Як я страждав вiд своКП бездiяльностi, ви собi навiть не уявляКте. Коли нiкого не було в хатi, я заривався в подушку i просто вив, як той собака голодний. Один Павлуша по-справжньому розумiв моП страждання i весь час намагався розрадити, заспокоПти мене. Та йому це погано вдавалося. Я був, звичайно, вдячний йому за спiвчуття, але жоднi слова не могли менi допомогти. Якi там слова, як я сам вiдчував, що нема здоров'я, нема сил. Походжу трошки по хатi - i в пiт кидаК, голова йде обертом, лягти тягне. Здавалося б, i нога дедалi менше болить, i температури нема, а замiсть того, щоб видужувати, я чогось знову розклеПвся. Вирiшив, що нiколи вже не буду здоровим, i занепав духом. Втратив апетит, погано Пв, не хотiлося нi читати, нi радiо слухати. Лежав з байдужим виглядом, втупившись у стелю. I нiхто цього не бачив, бо з ранку до вечора нiкого не було дома, а Яришка, дорога моя сестричка, якiй доручено було наглядати за мною, хати не держалася. Та я ПП й не звинувачував, я й сам, як вона хворiла, не дуже сидiв бiля ПП лiжка. Зранку, подавши менi снiданок, вона, як цуцик, дивилась на мене i покiрливо питала: - Яво, я тгошечки... можна? Я зiтхав i кивав головою. I вона, грюкаючи, тягла велосипеда з сiней надвiр. I тiльки я ПП бачив аж до обiду. Вона поспiшала, поки я хворий, накататися досхочу. Вона вiдчувала, що, як я видужаю, не дуже вона кататиметься. I якщо ранiше вона каталася у дворi, то тепер виПздила за ворота i тiкала далi вiд очей, щоб не чути моПх нарiкань за те, що не так Пздить. А менi вже й це навiть було байдуже. Я й на велосипед махнув рукою. Iнколи разом з Павлушею забiгали хлопцi, але вони були такi заклопотанi, так Пм було не до мене, що радостi це яе приносило. Двiчi заходила Галина Сидорiвна, та менi чогось було соромно перед нею, що я лежу безпомiчний, жалюгiдний, i я напружено, з нетерпiнням чекав, коли вона пiде. Погано менi було, дуже погано. Сьогоднi я чогось особливо вiдчував себе нещасним i самотнiм. Може, тому, що сьогоднi день був напрочуд хороший - сонячний, ясний, нi хмарки на небi. I Яришка, витягаючи з сiней велосипеда, спiвала на все горло: В путь, в путь, а путь, А для тебя, годная, Есть почта полевая... Вороний мiй продеренчав у дворi i, дзенькнувши вже за ворiтьми, повiявся, несучи кудись невгомонну мою сестру. Я зарився в подушку й завив. I раптом почув, як щось стукнуло об пiдлогу. Я пiдвiв голову. На пiдлозi бiля лiжка лежав камiнець. До нього був прив'язаний червоною стрiчкою якийсь папiрець. Я здивовано глянув, нахилився, пiдняв. Розв'язав стрiчку, розгорнув папiрець. I аж дух менi перехопило - я одразу впiзнав той самий почерк: чiткий, з нахилом у лiвий бiк, i кожна буквочка окремо... Вiд хвилювання тi буквочки застрибали в мене перед очима, i минуло кiлька секунд, поки я змiг прочитати написане. "Дорогий друже!_ Нам усе вiдомо, що сталося з тобою за останнiй час. Ми задоволенi твоКю поведiнкою. Ти поводився, як справжнiй солдат. Нам дуже приКмно, що ми не помилилися в тобi. Тепер ми ще бiльше впевненi, що ту секретну справу, яку ми маКмо доручити тобi, ти виконаКш з честю._ Стихiйне лихо i метеорологiчнi умови унеможливлюють проведення намiченоП операцiП зараз. Операцiя вiдкладаКться. СподiваКмося, що до того часу ти видужаКш i нам не доведеться шукати iншоП кандидатури. Намiчувана операцiя секретна, державного вiйськового значення. Розголошення таКмницi караКться за статтею 253 кримiнального кодексу УРСР._ Цього листа треба негайно спалити._ НагадуКмо: умовний сигнал - бiлий прапорець на щоглi бiля школи. В день, коли з'явиться прапорець, - треба прибути до доту у Вовчий лiс рiвно о дев'ятнадцятiй нуль-нуль. У щiлинi над амбразурою будуть iнструкцiП._ БажаКмо найскорiшого видужання._ Г. П. Г"_ Коли я дочитав, у мене пульс був, мабуть, ударiв двiстi на хвилину. Аж у скронях гупало. Вони! Знову вони! ТроК невiдомих! Якраз сьогоднi я згадував про них. Не те, що я забув. Нi. Просто подiП тоП страшноП ночi, а потiм моя хвороба якось одсунули думки про це, заглушили iнтерес, i все воно згадувалося так, нiби то було не зi мною, а десь читане чи бачене у кiно. I дедалi частiше я думав, що, мабуть, усе це щось несерйозне, чийсь жарт, тiльки незрозумiле чий i для чого. Вже кiлька разiв я вирiшував поговорити нарештi про всю iсторiю з Павлушею, але кожного разу в останню мить щось заважало: або Павлуша пiднiмався, щоб iти, або хтось заходив у хату, або в самого мелькала думка: "А що, як це справдi вiйськова таКмниця?" I момент минав, i я так i не говорив. До того ж мене бентежило, чого мовчав Павлуша. Я двiчi намагався вивiдати, куди це вiн Пхав тодi "глеканкою" на велосипедi, але вiн од вiдповiдi ухилявся. Перший раз вiн якось ловко звернув розмову на iнше, а другий, коли я прямо сказав йому, що бачив, як вiн виПхав увечерi з села i гайнув у бiк лiсу, вiн невинно заклiпав очима: "Щось не пам'ятаю. Може, в Дiдiвщину... Не пам'ятаю..." - i так вiн це щиро, безпосередньо сказав, що, якби я сам не бачив його тодi на власнi очi, то повiрив би. I от... "Розголошення таКмницi караКться за статтею 253 кримiнального кодексу УРСР". Тепер ясно, чого мовчав Павлуша. Але... як же я знатиму, коли з'явиться прапорець на щоглi, якщо я лежу? Нi, я мушу поговорити сьогоднi з Павлушею. Врештi друг вiн менi чи не друг? Якщо вже на те пiшло, я готовий разом з ним вiдповiдати по цiй 253-й статтi. I в тюрмi сидiти з ним готовий. (Тiльки щоб в однiй камерi). А чого обов'язково сидiти? Якби я якомусь вороговi розголосив таКмницю, тодi iнша справа, а то ж друговi. Та й що розголосив? Я ще не маю чого розголошувати. Я ще сам не знаю, в чому полягаК ця державна вiйськова таКмниця. Може, Павлуша знаК, то хай менi розголосить. А якщо не розголосить, то вiн менi, виходить, не друг. Цiкаво, чи розголосив вiн Гребенючцi? Якщо Пй розголосив, а менi не хоче, тодi все, мiж нами все кiнчено. Коли я й так не мiг завжди дочекатися приходу Павлушi, то ви собi уявляКте, з яким нетерпiнням чекав я його зараз! I, почувши у дворi його голос, я аж пiдскочив на лiжку, Вiн завжди ще у дворi гукав на повний голос: "Яво-о! Го-го!" - сповiщаючи, що уже йде. Павлуша вбiг у хату захеканий, розчервонiлий i вже з порога почав збуджено: - Старик! Тiльки що Пашкiвський погрiб одкопували. Не вiриш! Одкопали каструлю, а там вареники з вишнями. Скуштували - свiжiсiнькi, наче вчора зваренi. А бiльше тижня минуло. Скажи! Кориснi копалини - вареники з вишнями! Викопанi допотопнi вареники з вишнями! Га? Сила! Головне - як вода туди не попала? Мабуть, землею одразу присипало, а кришка щiльна i... Тiльки трохи зверху пiдмоченi, а внизу - абсолютно! Я п'ять штук ум'яв. Смакота! Що з тобою? Ти що - погано себе почуваКш? - Та нi, - хитнув я головою. Я вирiшив не вiдкладати, бо в будь-яку хвилину може прийти Яришка. - Павлушо, - я пильно глянув йому в очi, - ти менi друг, скажи чесно? - Ти що? Друг, звичайно. - Скажи, а ти мiг би... сiсти разом зi мною в тюрму? - Тю! - вiн розгублено усмiхнувся. - Ти що - сiльмаг обiкрав? - Нi, без жартiв скажи - мiг би? Вiн насупив брови. - Мiг би... Ти ж знаКш. - Ну, тодi на, читай, - i я простягнув йому листа. Поки вiн читав, я не зводив з нього очей. Вiн спершу зблiд, потiм почервонiв, далi почав скрушно хитати головою. Дочитавши, звiв на мене очi й зiтхнув: - Так... "Г. П. Г." Значить, i тобi... Нiчого не розумiю... - А тобi, виходить, теж? I мовчав... Павлуша винувато знизав плечима: - Ну, коли б же я мiг сказати! Ранiше - сам знаКш.. А потiм ти захворiв, тобi ж хвилюватися не можна, так що .. - Не можна хвилюватися? Менi дуже прекрасно можна хвилюватися! Менi навiть треба хвилюватися! Менi не можна лежати, як колода, бо я так не витримаю... Ану розказуй! - Я рвучко сiв на лiжку, щоки в мене горiли. Я й справдi вiдчув якийсь раптовий прилив сил, енергiП i бадьоростi. - Ну що... Ну, iду я якось вулицею, раптом назустрiч менi офiцер на мотоциклi. Спинився "Павлуша, - питаК, - Завгороднiй?" I простягаК конверт. I як газоне - тiльки я його i бачив. У шоломi, в окулярах - обличчя не розгледиш. - Точно! - Ну, розгорнув я листа. "Дорогий друже... секретна справа... треба прийти у Вовчий лiс до дота... в амбразурi iнструкцiя". - В розколинi над амбразурою. - Точно. - Ао котрiй годинi? - О двадцятiй нуль-нуль. - А менi о дев'ятнадцятiй. - Бачиш. Отже, вони не хотiли, щоб ми зустрiлися. Ну, й ти був? - Аякже. Тiльки давай спершу ти. - Ну, значить, пiд'Пхав я до доту, тiльки туди, а мене - цоп! - за шкiрки. Солдат Митя Iванов, знаКш. "Куди, - каже, - оп'ять лiзеш. Зовсiм здурiв, чи що?" Ну, тепер я розумiю, що це ж ти, певно, туди передi мною проривавсь, а тодi я здивувався, чого це вiн "оп'ять" каже. Ну, та не це мене найбiльш здивувало, а те, що я нiяк до амбразури дiстатися не мiг. Самi писали: "Прийди", - i самi ж вартового поставили, не пускають. До речi, на дорозi й мотоцикл стояв, i у кущах, крiм Митi Iванова, ще хтось був, чи не той, що менi листа передавав... Я його не бачив, але голос чув. Бо я психонув, думаю, чого менi голову морочите. "Ах так, - на повний голос крикнув. - Не пускаКте, то я додому пiшов. ЧуКте, додому! Раз так!" I тут iз кущiв голос: "Правильно!" Ну, думаю, раз так - бувайте здоровенькi! - сiв на велосипед i поПхав... - I що - i все? Бiльше нiчого не було? - Та почекай! Наступного дня пiшов я на малювання. Саме заняття гуртка було. Розгорнув свiй альбом - а там лист. Знову Г. П. Г - "Операцiя переноситься... не хвилюй ся... слiдкуй за щоглою бiля школи... Коли з'явиться бiлий прапорець - приходь того дня у Вовчий лiс до доту..." - I знову о двадцятiй нуль-нуль? - Ага! Ти знаКш, мене аж у жар кинуло. Альбоми нашi зберiгаються в школi, додому ми Пх не забираКмо. Пiсля кожного заняття староста збираК i Анатолiй Дмитрович замикаК Пх у шафу. Як мiг з'явитися там лист, хоч убий, не збагну. Не iнакше, як хтось уночi залiз у школу, пiдiбрав ключа до шафи i пiдклав. Але ж школа влiтку на замку i баба Маруся там завжди ночуК, а вона, ти ж знаКш, яка - муха в неП не пролетить. Просто не знаю. - Ну, це все дрiбницi. Як треба, то й бабу Марусю присплять, i ключа будь-якого пiдберуть... Це не штука. - Ну, а в тебе ж що? - Ну, а в мене... - I я докладно розповiв Павлушi про все, що трапилося зi мною: i про лист, i про "екскурсiю" до вiйськових таборiв, i про розмову по телефону. - Ну, то що ж усе-таки все це означаК, як ти гадаКш? - спитав Павлуша, коли я кiнчив. - Я, звiсно, точно не знаю, але гадаю, що, мабуть-таки, це пов'язане з вiйськовою справою. Я вже думав може, щось там у них зiпсувалося у якiйсь гарматi чи в ракетi, куди дорослий пролiзти нiяк не може, i треба хлопчака. - Хтозна, може... - насупив брови Павлуша. - А чого ж тодi i до тебе, i до мене? I на рiзний час? - Хiба я знаю... - знизав я плечима. - Мабуть, хтось iз нас основний, а хтось дублер. ЗнаКш, i в космонавтiв же завжди дублери, i, певне, в таких справах... - Могло буть, - зiтхнув Павлуша. - Виходить, ти основний, а я дублер. - Чого це! - Ну, тобi ж на годину ранiше призначають. - Ну й що! Це нiчого не значить. Може, саме ти основний! Я чогось думаю, що саме ти! - переконував я його, хоча в душi думав, що основний таки я, бо справдi, чого б це дублеровi призначали на годину ранiше, нiж основному. Так i К, я основний! Але виказувати, що я так думаю, було б i неблагородно, i нескромно. А Павлуша ж, пам'ятаКте, казав, що я люблю скромничати... - А тепер, пiсля моКП хвороби, то вже напевно ти будеш основним! - сказав я нiби для того, щоб заспокоПти Павлушу. I раптом я усвiдомив те, що сказав, i аж похолов. А справдi! Який же я основний пiсля такоП хвороби! Це мене треба заспокоювати, а не його. Негайно треба видужувати! Негайно! Бо i в дублери не попаду! Я нервово засовався на лiжку. Нi! Нi! Я таки почуваю себе краще. Значно. От i сила в руках з'явилася. Можу вже пiдтягнутися, узявшись за спинку лiжка. А позавчора ж не мiг зовсiм. Нiчого, нiчого! Все буде гаразд... Коли нiщо не перешкодить. - А ти кому-небудь говорив про все це? - я пильно глянув на Павлушу. - Звичайно, нi. - I Пй не говорив? - Я не хотiв називати ПП iменi, але Павлуша зрозумiв. - Та ти що?! - вiн почервонiв. I я чомусь подумав, що вiн, мабуть-таки, не знаК, що то я оббризкав Гребенючку грязюкою з нiг до голови (вона не сказала), i раптом згадав таКмничу постать у саду Галини Сидорiвни того вечора. Я ж нiчого Павлушi ще не говорив про того чолов'ягу. - Слухай, - i тут же почав розповiдати. Коли я кiнчив, вiн тiльки плечима здвигнув: - Казна-що робиться у нас тут. Нiчого не розбереш... РОЗДIЛ XXVII ПодiП розгортаються блискавично. Невже один з невiдомих - вона? Не може бути! "Вiн хоче вкрасти ПП!" Ми поспiшаКмо на допомогу... Асса! Цiкава штука людський органiзм. То вiн ледве дише, тане, як свiчечка, людина голови пiдвести не може. А то раптом (звiдки й сили беруться!) починаК мiцнiти й бадьорiшати з кожною годиною. I ви знаКте, що я подумав? Я подумав, що, мабуть, усе-таки головне для видужання органiзму - це бажання видужати, мета бути здоровим. Коли К велике, жагуче бажання i ти всiма силами прагнеш до цiКП мети, прагнеш бути здоровим - ти обов'язково i дуже швидко видужаКш. Я в цьому переконався на собi. Пiсля нашоП вiдвертоП розмови з Павлушею я одразу почав видужувати швидкими темпами. Џв я тепер, як молотник. Подвiйнi порцiП. Медичка якось сказала: - Хворим слiд Псти головним чином те, що Пм хочеться. Органiзм мудрий, вiн сам пiдказуК, що йому треба. Слава богу, менi хотiлося Псти все, що давали. Але одного разу я хитро глянув на дiда i сказав- - Дiду, мiй мудрий органiзм пiдказуК, що йому треба... морозива. Дiд кахикнув i вiдповiв: - Куме Андрею, не будь свинею. Тiльки з лихоманки видряпався i знову хочеш? Скажи своКму органiзмовi, що вiн не мудрий, а дурний, якщо таке тобi пiдказуК. Зовсiм видужаКш, тодi Пстимеш. Це ще бiльше додало менi бажання швидше видужати. Ви ж знаКте, як я люблю морозиво! На третiй день пiсля нашоП з Павлушею розмови медичка послухала мене своПм лоскотним холодним вухом, помацала мою ногу i сказала: - Можеш потроху виходити, але дуже не бiгай, бо знову застудишся. Як же то приКмно замiсть стелi бачити над головою бездонно-голубе небо i дихати свiжим вiтром, що лоскоче тобi шкiру нiжним дотиком, i чути, як привiтно шепоче листя на деревах, i вiдчувати пiд ногами пружну землю, i чепуляти вулицею без усякоП навiть мети, i усмiхатися без причини, просто тому, що свiтить сонце, що муркоче на призьбi кiт, що рохкаК у калюжi свиня - що життя прекрасне!.. I хоч iшов я, повторюю, без усякоП мети, просто так, трохи пройтися (бо далекi прогулянки менi ще були строго-настрого забороненi), та ноги самi повели мене в бiк вулицi Гагарiна. А менi ж на вулицю Гагарiна медичка навiть носа показувати не дозволила. - Я знаю, всi зараз там дружно працюють, i тобi закортить, - мовила вона. - Так-от, якщо я тебе там побачу, то просто при всiх вiзьму за вухо й поведу додому. Я добре знав, що медичка - жiнка серйозна i слiв на вiтер не кидаК. Але... я нiчого не мiг зробити з своПми ногами. Правда, я йшов не прямою дорогою, а робив добрячий гак. Бо спершу мусив же таки глянути на ту щоглу бiля школи - як ви думаКте?! А що, як там... Хоча ми з Павлушею, звичайно, домовилися, що вiн уважно стежить за щоглою, кiлька разiв у день дивиться на неП i менi доповiдаК. Але що, як вiн запрацювався i... На щоглi сидiла сорока i легковажно струшувала довгим хвостом. Побачивши мене, знялася й полетiла. Нiякого прапорця не було. Тепер я мiг спокiйно чепуляти до вулицi Гагарiна. Ще здалеку я почув веселу музику будiвництва: дзвiнко цюкали сокири, лунко перестукували молотки, i голосисто виспiвувала циркулярка, яку лритягли з колгоспноП столярнi й поставили пiд нашвидкуруч збитим навiсом бiля електричного стовпа. I вся вулиця смолисто пахла свiжою стружкою. Все навколо гуло й мурашилося - туди-сюди сновигали люди, несучи дошки, колоди, рiзне причандалля. Здебiльшого то були молодi, гиряво стриженi здоровi парубки, голi до пояса. Лише по зелених штанях i чоботях можна було впiзнати, що то солдати. На пiдручних роботах у них були нашi хлопцi й дiвчатка. Оно й Вася Деркач, i Стьопа Карафолька, i Вовка Маруня... Та й Павлуша десь iам, мабуть. Ремонтували хати, латали повiтки, ставили новi тини й паркани. I працювалося Пм, видно, весело, з насолодою - хтось спiвав, хтось насвистував, хтось жарти вiдпускав, i враз вибухав дружний регiт... Я став на розi за криницею з дашком i тiльки заздро позирав на цю веселу, гамiрливу метушню. Позирав i ховався за криницю. Не хотiв, щоб мене бачили зараз тут - коли я не можу разом з ними, то навiщо... I раптом почув радiсно-дзвiнкоголосе: - О! Ти вже видужав? Поздоровляю! Позад мене стояла з вiдром у руках Гребенючка i привiтно усмiхалася. Я почервонiв i насупився. От же ж! I треба ж, щоб саме вона мене побачила! - Дякую! - буркнув я i, не озираючись, пiшов геть. Увечерi я почав наступ на батькiв. - От, - тягнув я, скривившись, як середа на п'ятницю. - Скiльки ще мучитимуся! Я вже зовсiм здоровий, а менi нiчого не дозволяють! Так я захирiю i зовсiм гигну. Я не можу бiльше. Ну, дiду, ну, ви ж наймудрiший, ну, пояснiть Пм, що я вже зовсiм-зовсiм здоровий. Менi довго доводили, що я дурний, що я сам не розумiю, який я був хворий, що краще зайвий день витримати, нiж потiм знову лежати, i невже я, дурний, цього не розумiю... Словом, наша дискусiя велася в однiй площинi: я доводив, що вони ж розумнi й мусять мене зрозумiти, а вони казали, що я дурний i нiчого не розумiю. Нарештi матерi набридло, i вона сказала: - Ну, гаразд! Домовимося так. Завтра останнiй день ти ще побудеш на карантинi, а пiслязавтра, як усе буде добре, зможеш пiти трошки попрацювати, тiльки трошки, годинки пiвтори, не бiльше. I щось робитимеш легке, бо ти ж знаКш... Останнiй день, коли чогось чекаКш, завжди найдовший, наймаруднiший, найважчий. Це все одно, як отi останнi хвилини на вокзалi перед вiдходом поПзда. Уже попрощалися, поцiлувались, уже радiо оголосило: "Провожающие, проверьте, не остались ли у вас билеты отъезжающих, и освободите вагоны". Уже вкотре сказано: "Так ти ж дивись, обережно! I одразу напиши, добре?" - а поПзд стоПть... Я тинявся по подвiр'ю, по безлюдних вулицях i нуднiвся, нудився... Вулицю Гагарiна я обминав десятою дорогою. Я тiльки здаля слухав веселий гамiр будiвництва. Зате до школи я пiдходив разiв з десять. Мене мов на налигачi тягло туди, до тiКП почорнiлоП вiд дощiв, розсохлоП i трохи скособоченоП вiтрами щогли, яки стирчала посеред шкiльного двору. Пiд час пiонерських лiнiйок на нiй весело й урочисто майорiв прапор, а в iнший час вона втрачала своК високе призначення, i хлопцi намагалися закинути на ПП вершечок чию-небудь шапку. Це вдавалося дуже рiдко, але коли вдавалося, то робило щасливчика у той день славним на всю школу, а хлопцям завдавало великоП втiхи, бо тодi влаштовували незвичайне змагання - хто зiб'К шапку грудкою. Кидали по черзi, кожен три грудки. Порядок при цьому був "залiзний", i хто намагався його порушити (чи то кинути бiльше як три, чи то кинути поза чергою), той дiставав потиличника! Якось менi здорово пощастило: я не тiльки закинув шапку на щоглу, а й збив ПП, i шапка була не чия-небудь, а Карафольчина. Вiн нею дуже хизувався - бiло-зозуляста кепочка з пиптиком зверху. Цей день я завжди згадував, як один з найшасливiших у своКму життi. От i зараз, дивлячись на щоглу, я згадав той свiй трiумф, i стало менi тепло на серцi. I захотiлося раптом закинути що-небудь на щоглу. Нишпорячи довкола очима, я пройшов подвiр'ям, потiм - за школу, туди, де був сад, пришкiльна дiлянка. Баба Маруся завжди на старiй яблунi розвiшувала сушити ганчiрки. Та, звернувши за рiг, я враз забув про тi ганчiрки. Увагу привернули малюнки, виставленi у вiкнi пiонерськоП кiмнати. То була постiйно дiюча виставка робiт гуртка малювання. Анатолiй Дмитрович виставляв кращi малюнки своПх гурткiвцiв у вiкнi пiонерськоП кiмнати, i ця виставка весь час поновлювалася. Тепер усi малюнки були новi i всi присвяченi тому, як рятували село вiд повенi. Затопленi хати, амфiбiП, навантаженi рiзним скарбом, солдати знiмають людей з дахiв i т. iн. А один малюнок... У мене перехопило подих, коли я глянув на нього. На тому малюнку був намальований я... Темна, майже пiд стелю затоплена хата, у кутку iкона, перед якою горить лампадка, а посеред хати, тримаючись за дрiт вiд лампочки, у водi - я... Ну, звiсно, то був малюнок Павлушi. I так здорово, так точно було намальовано, наче вiн сам перейшов це. От що значить художник. Молодець! Ну ж молодець! Вiн таки стане художником. Њ-таки в нього здiбностi. У мене щодо цього - жодних сумнiвiв. I вперше я подумав про це без заздростi, а з щирою радiстю. I я вперше вiдчув, яке це чудове почуття - гордiсть за друга. Я довго розглядав малюнки. Були там кращi, були гiршi, але з Павлушиним не мiг зрiвнятися жоден. I мовчав же, сатана, нi слова менi не сказав. От я зараз пiду, прямо скажу йому, що вiн талант, i... дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантiв головне - це не задаватися, Пм обов'язково треба час вiд часу давати у вухо. Я рiшуче попрямував на шкiльне подвiр'я. I раптом зупинився як укопаний. Бiля щогли стояла... Гребенючка. Стояла i причiплювала до дротини, на якiй пiднiмають на щоглу прапор, бiлу хустку. Це було так неймовiрно, так фантастично, що я просто отетерiв. Тю! Так, значить, один з трьох невiдомих - це Гребенючка! Тю! А чого з трьох? Може, вона сама все це й придумала! "Г. П. Г." - Ганна Петрiвна Гребенюк. Але ж вона не Петрiвна, вона Iванiвна. ПП ж батько Iван Гнатович. I почерк же зовсiм не ПП, дорослий почерк. I по телефону говорив басистий дядько. Вона нiколи в життi так голос не пiдробить. I листа ж дав менi таки офiцер на мотоциклi. I менi, i Павлушi. Павлушi? А може... Може, Павлушi взагалi нiхто нiякого листа не передавав i нiчого, а просто вiн з нею заодно. Мовчав же, не признавався, аж поки я перший не почав. I "Г" - це Ганя. "П" - це Павлуша, а "Г" - це хтось третiй - Гришка Бардадим абощо. А я дурний... Нi! Не може бути! Павлуша не може бути таким пiдступним! Тодi взагалi нема правди на землi! Нi! Њдине, що Павлуша мiг, - не втриматись i розказати Пй про листа (ми з ним тодi у сварцi були). А може, вона сама того другого листа прочитала. Вона ж староста гуртка, збираК альбоми, а той же лист був у альбомi. Точно! Прочитала й вирiшила пожартувати. А може, навiть вирiшила щось пiдстроПти, щоб посварити нас. Бачить, що ми помирились, i це Пй муляК. У-у, кирпа поганська! Менi дуже кортiло пiдскочити зараз до неП i дзизнути добряче. Але я стримався. Це ж значило б визнати себе переможеним Нi! Треба щось придумати таке, щоб аж . Вона ж не знаК, що я бачу, як вона чiпляК хустку. I цим можна здорово скористатися. Спокiйно, Яво, спокiйно, дорогий! Дихай глибше i тримай себе в руках! Гребенючка потягла за дротину, i бiла хустка поповзла вгору на верх щогли Коли хустка вже була вгорi, Гребенючка злодiйкувато озирнулась i дременула на вулицю. Мене вона, звичайно, не помiтила, бо я стояв за рогом школи, ще й за кущем. Я ще кiлька хвилин стояв отак, не рухаючись У головi роПлися безладнi думки. Я нiяк не мiг придумати, що б же ж таке вчинити Гребенючцi, як би ПП провчити. Ич, вирiшила насмiшки з мене качати! Ну, стривай! Будеш ти бачити! Перше, що треба зробити, - це негайно зняти цю бiлу хустку. Павлуша не повинен ПП бачити. Якщо вiн не в спiлцi з Гребенючкою, то подумаК, що це правдивий знак. А якщо в спiлцi, то мусить якось виказати себе, почне непокоПтися, чому нема на щоглi хустки, де вона подiлась, i я таким чином дiзнаюся. Пiвхвилини - i хустка була у мене в кишенi. Сонце звернуло вже на обiд, скоро Павлуша прибiжить додому. Я подався чекати його пiд хату. Його чогось довго не було. Вже батько й мати Павлушинi пообiдали i знову пiшли на роботу, уже всi сусiди з вулицi пообiдали й порозходилися, а його нема та й нема. Я хвилюватися почав - чи, бува, не трапилося з ним чого. Коли це бачу - бiжить. Захеканий, скуйовджений якийсь, а очi, як у зайця, що з-пiд куща вискочив, аж свiтяться. Кинувся до мене i слова промовити не може, тiльки хекаК: - Слу-хай!.. Слу-хай!.. Слу-хай!.. - Що таке? - питаю. - Горить десь чи знову повiнь? - Нi... Нi.. Але... Слухай, вiн хоче ПП вкрасти! - Хто? Кого? - Галину Сидорiвну! Вчительку нашу! - Хто? - Лейтенант. - Тю! Що вона - вiйськовий об'Ккт, чи що? Який лейтенант? - Грузин отой з вусиками, що ти з ним на амфiбiП Пздив. - Вiн що - здурiв? - Закохався! А ти знаКш, якi в них звичаП? "Кавказьку полонянку" пригадуКш? СподобаКться такому дiвчина, вiн ПП хапаК, зв'язуК, на коня i - в гори!.. Пойняв? - А звiдки ти взяв? Розкажи толком! - Чув! На власнi вуха чув! РозумiКш, почався обiд, усi порозходились. I я вже збирався... Коли бачу, той грузин бiля нашоП Галини Сидорiвни крутиться i щось Пй нашiптуК, а вона одмахуКться сердито i хоче йти, а вiн Пй дорогу перепиняК. Це на подвiр'П у Мазуренкiв, за хатою, там, де груша напiвусохла, знаКш. Ну, я сховався на городi в кукурудзi, дивлюсь, що ж воно буде. А вона йому: "Ну одiйди, ну одiйди, я тебе прошу!" А вiн: "Нэ могу болше! Я тебе вкраду, понiмаКш, да! Вкраду!" Вона щось йому сказала, я не почув, а вiн: "Сегодня в одинадцать, пiсля вiдбою". А вона як вирветься, як побiжить. Вiн рукою тiльки так - мах! - роздратовано i не по-нашому щось джерготнув, лайнувся, мабуть, а очi - як у вовка просто - зеленим вогнем палають... От! - Ти диви - знизав я плечима. - А такий вродi добрячий дядько. Хлопця Пашкiвського урятував... I взагалi... - Просто вiдчайдушний. А бачиш - дикий чоловiк. Вiд такого усього можна чекати. Ще й зарiже. В них у всiх кинджали, ти ж знаКш. Мене враз огорнула гаряча хвиля рiшучостi. Пiсля стiлькох днiв вимушеноП бездiяльностi i нудьги душа моя прагла гострих вiдчуттiв i дiП. - Треба рятувати! - твердо сказав я. - Самим? - недовiрливо глянув на мене Павлуша. - А чи посилимо? - А чого там! Вiзьмемо добрячi дриняки, а як що, такий галас здiймемо - все село збiжиться. Нiде вiн не дiнеться! - А тебе ж з дому не випустять так пiзно. Ти ж iще хворий вважаКшся. - Та.який там хворий! Сьогоднi останнiй день. Я, знаКш, до тебе в гостi пiду, а потiм ти мене вийдеш провести, i ми - фiть! Менi аж самому весело стало, як я здорово придумав. Ми домовились так: коли Павлуша прийде ввечерi з будiвництва, зайде до мене i запросить до себе, а я заранi приготую добрячi замашнi бойовi дрини i сховаю в саду пiд парканом. По тому Павлуша побiг швиденько пообiдати - боявся, щоб на будiвництвi не подумали, що вiн сачкуК. А я зразу пiшов у лiщину вирiзати палицi. Про Гребенючку я Павлушi так нiчого й не сказав. Не хотiлося псувати йому настрiй. Крiм того, у мене майнула думка: "Ану ж як Гребенючка з тим грузином заодно..." Не те, що заодно, а просто вiн ПП залякав i примусив допомагати. I всю цю iсторiю з листами вигадав для того, щоб мене й Павлушу випровадити з села на той час, поки вiн викрадатиме Галину Сидорiвну. Щоб ми йому не заважали. Бо я чомусь подумав, що то ж вiн був тодi ввечерi у вчительчиному саду. I вiн знаК, що ми з Павлушею такi хлопцi, що... I якраз сьогоднi, коли вiн збираКться викрасти Галину Сидорiвну, Гребенючка вивiсила на щоглi умовний бiлий прапорець. Я довго вибирав у лiщинi, але вирiзав два таки добрячих дрини. Обидва з такими балабухами на кiнцi. Просто тобi справжнiсiнькi довбнi. Я був сповнений рiшучостi битися до останнього. Я рвався в бiй. А що? Якби вашу вчительку збирався хтось красти, ви б сидiли склавши руки? Ага! Всидиш тут! Хоч вона й двiйки нам ставила, i з класу вигонила, але ж... I ВХАТ разом з нами органiзовувала (Васюкiвський художнiй академiчний театр), i в КиПв з нами на екскурсiю Пздила, i спiвала разом з нами, i взагалi... Якби завпеда Саву Кононовича хтось крав, я б i пальцем не ворухнув. Або математичку Iрину Самсонiвну. Будь ласка, крадiть, на здоров'ячко! Ще спасибi сказав би. Ще допомiг би зв'язувати... А Галину Сидорiвну - нi! Не дозволю! Голови не пожалiю! За обiдом я з'Пв здоровеннецький шмат м'яса - з пiвкгло, не менше. А на картоплю навiть i не глянув. Дiд тiльки крякнув, дивлячись на те. Але я на дiдове крякання не зважив. Що менi його крякання, як менi сили були потрiбнi. А на картоплi сили не набереш, для сили м'яса треба. Це всi знають. Увечерi нiяких ускладнень не було. Павлуша прийшов, запросив мене до себе, я пiшов до нього, ми до пiв на одинадцяту грали з ним у шашки, а потiм вiн пiшов мене провести. Ми забрали дриняки i подалися до Галини Сидорiвни. Зайшли, звiсно, не з вулицi, а вiд тiКП стежки за городами, якою я тодi на велосипедi Пхав. Пробралися в сад i зачаПлися в кущах, там, де колись лейтенант Пайчадзе вiд мене ховався. I як я тодi не втямив, що то вiн! На стежцi ж навiть слiд вiд мотоцикла був... Кущi смородини, де ми сидiли, були трохи на узгiр'П, i звiдси добре видно було i сад, i двiр, i вчительчину хату. Ми бачили, як Галина Сидорiвна двiчi виходила у двiр, один раз воду з миски вихлюпнула, вдруге - у погрiб. I щось не видно було, щоб вона хвилювалася. - Слухай, - прошепотiв я Павлушi. - Може, ти наплутав? Може, вiн сьогоднi не крастиме? Тiльки-но я це прошепотiв, як на стежцi почулося дидиркання мотоцикла. Ми притиснулись один до одного i завмерли. Мотоцикл чмихнув i замовк, не доПжджаючи до вчительчиного саду. "Конспiрацiя! - подумав я. - А що, i я б так зробив". За якийсь час на стежцi з'явилась постать лейтенанта. Вiн рухався безшумно, ступаючи м'яко, мов кицька. Пройшов повз нас, став бiля крайньоП з двору яблунi i раптом затьохкав по солов'Пному. Та так здорово, що якби зараз не серпень, можна було б подумати, що це справжнiй соловейко. Рипнули дверi. З хати вийшла Галина Сидорiвна. От ду... От нерозумна! Чого вона випхалася?! З хати ж важче викрадати, а так... Вiн почав Пй щось тихо, але запальпо доводити, потiм раптом схопив за руку. - Пусти! - рвонулася вона. Ну, все! Треба рятувати! Я штовхнув Павлушу, ми вискочили з кущiв i кинулися до лейтенанта. Разом, як за командою, змахнули палицями. Вiн випустив руку Галини Сидорiвни i, мов дерево на лiсозаготiвлi, упав. - Тiкайте! - гукнув я щосили Галинi Сидорiвнi. I... I тут сталося неймовiрне. Замiсть того щоб тiкати, вона кинулася до лейтенанта, впала бiля нього навколiшки i обхопила руками. I закричала одчайдушне: - Реваз! Любий! Що з тобою?! Ти живий?! Я не бачив у темрявi, чи роззявив Павлуша рота, але думаю, що роззявив. Бо в мене нижня щелепа одвисла, мов заслонка. I тут лейтенант, усе ще лежачи на землi, раптом пригорнув нашу Галину Сидорiвну до грудей i вигукнув щасливо: - Галю! Я живий! Я нiколи не був такий живий, як зараз! Ти сказала "любий"! Я-любий?! Вай! Как хорошо! Вона вiдсахнулася од нього, а вiн враз пiдхопився з землi i, як вихор, пустився танцювати лезгинку, одставивши вбiк руки i вигукуючи: - Асса!.. Асса!.. Вай! Как хорошо! Асса! Я не раз бачив, як радiють люди, але щоб так хто-небудь радiв, не бачив нiколи, слово честi. Потiм вiн пiдлетiв до нас, згрiб нас в обiйми i почав цiлувати: - Хлопцi! Дорогi моП! Як ви менi помогли! Спасибi! Спасибi вам! Далi так само раптово одпустив нас i став серйозний. - Хлопцi, - сказав вiн якось хрипло, приглушено. - Хлопцi! Я люблю вашу вчительку! Люблю, да, i хочу, щоб вона вийшла за мене замiж. А вона... Вона каже, що це... непедагогiчно! ПонiмаКте, любов - непедагогiчно, га?.. Значить, вашi мами не должни були виходити за ваших пап, да, бо це непедагогiчно, га? У-у! - вiн жартома зробив загрозливий рух у бiк Галини Сидорiвни, потiм нiжно поклав Пй руку на плече. - Ну, тепер вони уже все знають, да. Ховати нема чого. I тут уже я не винен. Завтра, да, пишу родичам. Усе! Галина Сидорiвна стояла, опустивши голову, i мовчала. Я подумав, як Пй, нашiй учительцi, що все життя робила нам зауваження, було слухати все це при нас. Треба було щось таке зараз сказати, щоб вирятувати ПП з цього становища, але в головi було порожньо, як у старця в кишенi, i я не мiг нiчого придумати. I тут Павлуша звiвся навшпиньки, придивляючись до обличчя лейтенанта, i сказав: - Вибачте нам, будь ласка, але... але у вас онде кров на лобi. - Мабуть, подряпались... - Де? Де? - стрепенулася враз Галина Сидорiвна. - Ой, справдi! Треба перев'язати зараз же! Молодець Павлуша! - Нате, нате ось! - вихопився я, висмикуючи з кишенi оту бiлу хустку, зняту зi щогли. Галина Сидорiвна, не роздумуючи, схопила ПП. - Ходiмо швидше до хати. Тут нiчого не видно. Треба промити, зеленкою змазати. Ми з Павлушею нерiшуче затупцяли на мiсцi, не знаючи, iти нам теж до хати, чи лишатися надворi, чи зовсiм забиратися звiдси. Але Пайчадзе пiдштовхнув нас у спини: - Ходiмо, ходiмо, хлопцi! Ходiмо! У хатi Галина Сидорiвна заметушилася, шукаючи зеленку. Вона бiгала з кухнi в кiмнату, з кiмнати в кухню, грюкала дверцятами шафи i буфета, щось у неП летiло з- рук, дзвякало, падало, розливалось, розсипалося - i нiяк вона не могла знайти тоП зеленки. Лейтенант дивився на неП розчуленими, закоханими сяючими очима. А ми дивились на лейтенанта. Ми дивилися на нього винувато i з каяттям. Знайшовши нарештi зеленку, Галина Сидорiвна заходилася перев'язувати лейтенанта. I, дивлячись, як обережно, з якою нiжнiстю промивала вона йому ваткою чоло i яке при цьому блаженство було написано на його обличчi, я подумав: "Якi тi вчителi все-таки наПвнi люди. Вони думають, що ми дiти, що ми нiчого не розумiКмо. Хе! Ви спитайте Павлушу про Гребенючку! А я, думаКте, про Вальку з КиКва не думаю? Ого-го! Ми дуже добре все розумiКмо. Прекрасно!" - Вибачте, будь ласка, - зiтхнув я. - Будь ласка, вибачте, - зiтхнув Павлуша. - Та що ви, хлопцi! - радiсно усмiхнувся лейтенант. - Це найщасливiшi хьилини, да, у моКму життi. I це зробили ви, да! - Ми думали, що ви хочете вкрасти... - промимрив я. - I думали рятувати... - промимрив Павлуша. - Рятувати?! Га? Рятувати? Га-га-га! - загримiв на всю хату лейтенант. - Слушай, Галя! Слушай, якi в тебе геройськi ученики, да! Вай, молодцi! Вай! Ти права, Пм не можна сваритися, да, нiзащо не можна сваритися! I ви нiколи не будете сваритися, правда? Ваша дружба, да, буде завжди мiцною, як гранiт того доту! Ви на все життя запам'ятаКте, да, той дот! I ви, канешно, не сердитесь на нас за цю тайну, да? "Г. П. Г". Герасименко. Пайчадзе. Гребенюк. Але все, що ви сьогоднi прочитали там, свята правда Павлуша вирячився на мене: - Д-де... що прочитали? Я знизав плечима. - Як? Ви хiба не були сьогоднi бiля доту? - тепер уже здивовано промовив лейтенант. Вiн глянув на Галину Сидорiвну. Вона розгублено заклiпала очима. - А... а ця хустина? - Галина Сидорiвна пiдняла руку з хустиною, яку я Пй дав. - Це ж... це ж... та сама, я ж бачу. Це моя хустина, яку я дала Ганi. Ой хлопцi, не той.. Павлуша запитально глянув на мене. Я опустив голову: - Це я... зняв. Вiн навiть не знаК. Я випадково побачив, як вона чiпляла. Я думав, що вона якось дiзналась i хоче покепкувати. Посварити нас знову. - Та що ти! Що ти! - скрикнув лейтенант. - Таке скажеш - посварити! Совсем наоборот! Це ж вона все придумала, щоб помирити вас. Помирити, понiмаКш! Вона замiчательна дiвчинка! Павлуша почервонiв i опустив очi. I я раптом згадав, як я оббризкав Гребенючку грязюкою, а вона сказала, що грузовик i що сама винна... I я теж почервонiв i опустив очi. Боже! Невже ж я такий бовдур, що весь час думав на неП казна-що, а вона зовс