стiл  вазу,
повну запашних червонобоких яблук. - Пж, тато передав.
   - Нi, краще давай поприбираКмо. Особливого нiкого не буде, а все ж...
   - А неособливий хто ж? Пхнi погляди зiйшлися.
   - Ти ж i лисиця, Лесю. ЗнаКш напевно, а допитуКшся.
   - Гаразд, гаразд. Не хочеш говорити - не треба. Пiду скажу  малим,  щоб
не дуже галасували, - Леся вийшла в  сусiдню  кiмнату,  де,  скориставшись
вiдсутнiстю старших, дiвчата зняли справжнiй рейвах.
   У коридорi теленькнув дзвоник, i Михайло поспiшив вiдчинити.
   Прийшов Зюма.
   - Отже, я перший? - звернувся вiн до Михайла.
   - Проходь, проходь. I сiдай отут, - Михайло показав на стiлець.  -  На,
дивись поки що, - подав журнал.
   Гiсть одразу ж заглибився в читання.
   Трохи  чудний  вiн,  цей  Зюма,  але  розумний,  товариський.  Це   всi
визначають, не поминаючи, однак, нагоди покепкувати з його неуважностi. За
цю рису ще на першому курсi хлопця прозвали  ."Професором  медицини",  хоч
сам вiн про медицину нiколи й не мрiяв, бiльше  захоплювався  лiтературою.
Серед iнших Зюма вирiзнявся чорною, мов смоляною, чуприною.  Вiн  постiйно
закидав на потилицю непокiрнi пасма волосся, поправляв окуляри, якi раз  у
раз сповзали, бо були, як кажуть, не з його носа - батьковi.
   ЖодноП хвилини Зюма не тратив марно. I коли вже брався за щось,  чимось
захоплювався, то вiддавався йому до кiнця.
   Ось i тепер вiн настiльки вняпився  в  журнал,  що  не  почув  Лесиного
вiтання. Михайло пiдiйшов, злегка взяв товариша за  плечi.  Той  одiрвався
вiд читання i, уздрiвши дiвчину, знiяковiло, обережно потиснув простягнуту
руку.
   - Зюма, - вiдрекомендувався i почервонiв.
   - А менi про вас Михайло розповiдав, -  мовила,  аби  вивести  гостя  з
нiяковостi, Леся. Та Зюма знiтився ще бiльше.
   - Що ж вiн мiг про мене розповiдати?
   - Про ваше захоплення лiтературою. Хiба цього замало?  -  Вона  приязно
всмiхнулася,  вiдкривши  разочки  бiлих  зубiв,  i  ця  усмiшка  розтопила
хлопцеву сором'язливiсть.
   - Тодi i я про вас знаю. Вашi поезiП, скажу по щиростi,  захоплюють  не
тiльки мене одного. Я ще знаю прихильникiв вашого таланту.
   В коридорi знову задзвонили, i почата розмова урвалася.
   Цього разу прийшли двоК -  Шура  i  високий,  зодягнутий  в  тужурку  з
офiцерського ясно-сiрого сукна  юнак.  Вiн  артистично  вклонився,  провiв
рукою по гладко зачесаному волоссю, нiби переконуючись, чи на мiсцi воно i
чи нiхто не порушив звичноП, з рiвненьким продiлом зачiски.  Леся  глянула
на нього, i вiдчуття чогось неприКмного охопило  ПП,  але  вона  своКчасно
приховала те вiд стороннього ока: рiзна буваК в людини зовнiшнiсть, по нiй
не можна судити.
   А Шура тим часом рекомендувала свого знайомого:
   - Прошу, студент юрфаку  Максим  Славинський.  Гiсть  знову  вклонився,
якось роблено усмiхнувся, вiд чого його моднi куценькi  вусики  розтяглися
на тонкiй губi i зробилися ще вужчими.
   - Тож я й думаю, - зрадiв Михайло. - Обличчя знайоме, а де стрiчав - не
пригадую.
   -  То,  прошу  пана,  певне,  десь-таки  в  унiверситетi,  -   вiдповiв
Славинський.
   - Еге ж.
   Лесину руку Максим тримав надто довго, навiть поцiлував. Вiн  шкодував,
що не мав нагоди ранiше познайомитися, бо ж i сам пише - хе-хе -  льПричнi
поезiП. Саме так, Лесi не здалося, вiн так i сказав: "льПричнi". I  потiм,
називаючи ПП iм'я, теж гаркавив. Це вона почула досить виразно.
   Пiдiйшла Шура, i  пан  Максим,  вибачившись,  приКднався  до  чоловiчоП
компанiП.
   - Як тобi, Шуро, не соромно, - звернулася до подруги Леся, - знаКш,  що
лежу, i хоч би раз навiдалась.
   - Даруй, сестро, але  сама  цими  днями  застудилася...  Та  й  клопоти
рiзнi... Мала замовлення вiд одного журналу  на  оповiдання  з  сiльського
життя.
   - Про мiсто ти, здаКться, не пишеш зовсiм?  Шура  крутнула  головою,  i
кiлька пасем ПП коротко
   пiдстриженого волосся впало на очi. Дiвчина звично
   одкинула Пх назад.
   - Не люблю мiста. - Вона дiстала з невеличкоП шкiряноП сумки портсигар,
вiдкрила його. - Мiсто псуК людину, вбиваК в нiй усе найкраще, що вона маК
вiд природи. - Шура  витягнула  цигарку  i,  поспитавши  в  Лесi  дозволу,
запалила. - Та й ти нiчого про нього доброго не сказала.
   - Так. Живемо в мiстi, захоплюКмося ним, а от писати не пишемо.
   - Ну, це не така вже велика бiда,  колись  виправимось.  Кого  чекаКмо,
Мих? - звернулася Шура до Михайла.
   Не було одного - Нестора Гамбарашвiлi. Вiн мешкав у  цьому  ж  будинку,
наймаючи всього-навсього куток, де ледь ставало лiжко  i  плетена  з  лози
етажерка.  Нестор  був  двома  курсами  старший  за   Михайла,   проте   в
унiверситетi його знали майже всi, вiн приваблював простотою i  вiдданiстю
дружбi.  З  Косачами  Гамбарашвiлi  подружив  одразу,   як   тiльки   вони
зустрiлися, i одразу ж  захопив  Пх  багатим  знанням  пiсенноП  творчостi
грузинiв, Пхнiх самобутнiх легенд та переказiв. Нерiдко Нестор весь  вечiр
був у центрi уваги, його з задоволенням слухали  не  тiльки  Косачi,  а  й
Лисенки та Старицькi, якi мало не щодня одвiдували  Ольгу  Петрiвну  i  ПП
чад.
   Батьки Гамбарашвiлi не дуже пiдтримували сина, бо  жили  скромно,  тому
лiтнi вакацiП Нестор використовував для пiдробiткiв, жив ощадливо,  багато
в чому собi вiдмовляючи. Всi це бачили, знали, а оскiльки таких, як вiн, в
унiверситетi було чимало, то й вирiшили органiзувати збирання  коштiв  для
допомоги.
   Нестор  запiзнився.  Навiть  Зюма,  який  вiдзначався  терпеливiстю   i
спокоКм, буркнув щось невдоволено.
   - Друзi, - звернувся Гамбарашвiлi, -  бiля  унiверситету  демонстрацiя.
Там багато студентiв, у примiщення нiкого не пускають.
   - Якi пропозицiП? - спитав Михайло.
   Всi притихли: справдi, як у такому разi дiяти?
   - Там вирiшили, - вiв далi Нестор, - коли не дозволяють провести  вечiр
- вимастити ректору дьогтем дверi.
   Присутнi переглянулися.
   - Це вже занадто, панове, - Славинський скривився i поправив  модне,  з
синiми скельцями пенсне, яке носив скорiш для фасону, нiж з  необхiдностi.
- Я розумiю... Але перед нами храм науки. - Вiн покрутив головою,  зморщив
носа, наче йому вдарив у нiс той запах дьогтю. - Соромно, панове, - додав.
   - А ми й не знали, що серед нас К такi легкодухi, - з погано прихованою
iронiКю сказав Зюма. - Дивуюся, як це пан Славинський не запропонував пiти
до ректора, впасти на колiна й слiзно просити вибачення.
   - Ти m`offence, mais  qu`importe!  -  Славинський  пiдвiвся,  обсмикнув
тужурку. - Невже Зюма претендуК на незаперечнiсть своПх доказiв?
   - Я  ще  нiчого  не  доводив,  -  заперечив  Зюма.  -  Пропоную:  думку
Славинського не брати до уваги.
   Мовчанка скiнчилася. Кожен хотiв висловитися, та Михайло  враз  обiрвав
розмови:
   - От що! Розбалакувати  тут  особливо  нiчого.  Пан  Максим  висловився
просто необдумано. Моя пропозицiя: iти до унiверситету, дiяти гуртом.
   - Заперечень нема, - пiдтримала його Шура. Леся мовчки  кивнула.  В  ПП
очах блукала зажура. "Зараз устануть всi, пiдуть  туди,  де  вже  точиться
хоча й невелика, все ж боротьба, - думала. - А я? Знову  жди,  виглядай  у
вiкно, поки прибiжить хтось i п'яте через десяте розповiсть..."
   А друзi вже одягалися.  Не  поспiшав  тiльки  Славинський.  Вiн  поволi
пiдвiвся, надiв кашкета, непомiтно для iнших  крутнувся  перед  дзеркалом.
Прощаючись, знову поцiлував Лесину руку, кокетливо усмiхнувся  i  задкуючи
вийшов.
   - Що за один? - спитала Леся в Шури. - Де ти з ним запiзналася?
   - Хлопець вiн порядний, живе в Липках, у графинi ТрубецькоП. Доводиться
Пй рiднею. Та це, бач, не заважаК йому  знатися  з  нами  i  навiть  брати
участь у студентських товариствах. Дивне в ньому щось К, але  нам  вигiдно
мати з таким зв'язок.
   - Гляди-но, Шуро.
   - Не турбуйся. Ну, я пiшла. Бувай...
   - Щасти вам, - провела подругу до порога. - Дивися ж за Михайлом.
   Шура процокотiла каблучками по схiдцях,  внизу  лунко  грюкнули  дверi,
Леся, засмучена, повернулася до кiмнати. Тут усе  ще  стояв  запах  модних
парфумiв  Славинського,  змiшаний  з  цигарковим  димом.  Леся   вiдчинила
кватирку. Вона з задоволенням вiдчула, що товариство добре на неП  впливаК
i що варто частiше отак  збиратися,  бо  стiльки  всюди  вiдбуваКться  тих
подiй, що сама за всiм не встигнеш стежити. А з ПП  здоров'ям  i  поготiв.
Незабаром повернулася Ольга Петрiвна.
   - То там i Михайло! - здивувалася, коли Леся розповiла  Пй.  Вона  йшла
повз унiверситет, бачила розгнiваних студентiв,  але  не  звернула  на  це
особливоП уваги. - Що вiн собi думаК?  -  хвилювалася.  -  Накликати  гнiв
начальства або пiдозру полiцiП простiше простого. А потiм? Що буде  потiм?
Звiльнення з унiверситету, а може,  й  арешт...  Чи  довго  в  цi  жахливi
часи?..
   - Та не турбуйся, мамочко, - заспокоювала  Леся.  -  Нiчого  з  ним  не
станеться.
   - Як я потiм стрiчатимусь з людьми? - не вгамовувалась Ольга Петрiвна.
   - Менi здаКться, що ти перебiльшуКш. Адже, зрештою,  Михайло  не  пiшов
грабувати.
   - Завжди ти його захищаКш, а не знаКш, чим це може скiнчитися.
   Леся помовчала хвилину, затим вiдповiла:
   - Рiч у тiм, мамо, що ти не розумiКш Михадлових  захоплень.  Або  ж  не
хочеш Пх визнавати. - Леся зняла  з  вiшалки  легеньке  осiннК  пальтечко,
поспiхом накинула його на плечi. - Я теж туди. Удвох нам буде  безпечнiше.
- I вже м'якше од порога додала: -Не думай тiльки про  нас  зле,  мамочко.
Ось пiду й приведу твого неслухнянця.
   - Тобi не можна виходити. - Ольга Петрiвна з докором глянула на дочку.
   - Надворi не холодно. Я хутко.
   Вечорiло. Ботанiчний сад, де Леся любила вiдпочивати в  затiнку  в'язiв
та каштанiв, потемнiв.
   Швидко, наскiльки дозволяла Пй хвора нога, Леся вийшла на Володимирську
вулицю i, помiтивши бiля  парадного  входу  в  унiверситет  групу  молодi,
прискорила крок.
   На схiдцях стояли кiлька жандармiв. Вони  вправно  орудували  кулаками,
розштовхуючи та вiдкидаючи тих, що проривалися до дверей.
   ЛеКю побачили здалеку. Iз гурту назустрiч Пй вибiгла Шура.
   - Чому ти тут? - запитала стурбовано. - Щось сталося?
   - Нi. А що тут у вас?
   Пiдiйшли Михайло i Славинський.  Пан  Максим  був  на  диво  збуджений,
зовсiм не схожий на того, яким бачила його Леся годину-двi  тому.  Зачiска
розкуйовджена, кiлька пасем довгого, намащеного  рициновою  олiКю  волосся
кумедно стирчало з-пiд кашкета.
   - Що ж далi? - поцiкавилась Леся. - По-моКму, зараз варто розiйтися.
   - Як? - не розумiючи, глянув на сестру Михайло.
   -  Удати,  що  ми  розiйшлися,  -  спокiйно  пояснила,  -  а  коли  все
втихомириться, пробратися в примiщення з чорного ходу.
   -  Ай  справдi!  Леся  маК  рацiю!  -  пiдтримала  Шура.  -  Бо  iнакше
нiчогiсiнько не доб'Кмося. Викличуть ще один загiн жандармiв.
   - Гаразд, - погодився i Михайло. - Треба порадитися  з  товаришами.  Ви
тут зачекайте. - Вiн наблизився до  гурту,  вiдкликав  Зюму,  Нестора,  ще
кiлькох юнакiв i вони запально почали один одному щось доводити,  зиркаючи
в той бiк, де стояла Леся.
   Через деякий час молодь почала  розходитися.  Жандарми,  схрестивши  на
грудях руки, переможно посмiхалися.
   - Учинили так, як ти радиш, - сказав Михайло. - Але як тепер пройти?
   Вони завернули за рiг ВолодимирськоП, потiм, нiби прогулюючись, у сад.
   - Ось вам хiд. Уже темно, нiхто вас тут не помiтить. А там самi знаКте,
що робити.
   Леся i Шура повернули назад. Вони довгенько походжали, прислухаючись до
найменшого шерхоту за високим парканом.  Але  нiщо  не  порушувало  спокою
цього затишного куточка. Тiльки пошелестував вiтер в осiнньому листi та на
стрiмких осокоринах галасливо вмощувались на нiчлiг галки.
   А хлопцiв не було й не було. Чи не сталося, бува, чого? Зупинилися бiля
входу  до  саду.  Та  коли  терпець  Пм,  здавалося,  увiрвався,  почулися
приглушенi голоси, i юнаки один за одним перемахнули через паркан.
   ...Другого дня в  унiверситетi  коПлось  щось  неймовiрне:  заняття  на
багатьох факультетах було зiрвано, студенти  групами  снували  коридорами;
викладачi хоч би й хотiли поскаржитись, так нiкому:  ректор,  довiдавшись,
що дверi його кабiнету вимащенi дьогтем, раптово захворiв.
   Порядкували жандарми. Сам шеф - генерал Новицький -  завiтав  на  мiсце
подiП  i,  ходили  чутки,  досить  рiзко  висловився  про  унiверситетське
начальство. З наказу Новицького одразу  ж  почалося  слiдство:  в  кiлькох
кабiнетах засiли слiдчi i почали викликати на допит. Це ще бiльше вплинуло
на студентiв: аби  уникнути  неприКмноП  зустрiчi,  багато  взагалi  пiшли
додому. Як не билися "охоронцi" порядку, дiзнатися прiзвищ смiливцiв Пм не
вдалося.  Однi  справдi  Пх  не  знали,  а  тi,  хто  й  догадувався,   не
наважувалися накликати на себе гнiв товаришiв, твердили, що  були  на  той
час  удома,  в  театрi  або  ж  просто  -  i  це  вони  можуть  довести  -
прогулювалися на Володимирськiй.
   Досвiдчений у таких справах Новицький  наказав  припинити  слiдство  до
слушного часу.
   - ПочекаКмо, нiщо з нiчого  не  виникало  i  безслiдно  не  зникало,  -
спокiйно мовив вiн. - Час своК покаже.

   III
   З Колодяжного надiйшов лист,  у  якому  Петро  Антонович  скаржився  на
здоров'я, на те, що всi його покинули. Леся взагалi близько брала до серця
будь-чию скаргу, тим паче вразили ПП батьковi слова.
   - Бiдний татусь. Чи не поПхати нам до нього? - питалася матерi.
   - Мабуть, доведеться.
   - А чому - мабуть? - Лесю аж образив надто спокiйний,  як  Пй  здалося,
материн тон. - Пхати - i все!
   - Коли ти вже так наполягаКш, поПдемо, - погодилася Ольга Петрiвна.
   Недовгi збори, кiльканадцять годин дороги, i ось вiн  -  завжди  людний
ковельський вокзал.
   - Татусю, - першою кинулась Леся до батька. - Як ти змiнився, тату!
   А Петро Антонович  справдi  змарнiв,  якось  нiби  поменшав,  ще  дужче
посивiв.
   - Служба, дочко...
   Вона розумiК. Все розумiК. I од чого ота сивина, ота постiйна втома  на
батьковому обличчi. Нелегко йому, бiдному, ой як нелегко! Сама вона,  самi
ПП поПздки чого вартi!
   - Та  ти  не  журися,  Лесю,  -  веселiше  заговорив  Петро  Антонович,
помiтивши доччин смуток. - Якось воно буде. Не змелеться, то скрутиться...
   Петро Антонович замовк.
   Кароль теж був цього разу не  в  гуморi,  мовчки  пiдганяв  коней,  щоб
швидше встигнути додому, бо вже воно й сутенiть починаК.
   - От i Кароль наш зажурився, - мовив зрештою Петро Антонович. -  А  вже
веселiшоП од нього людини треба пошукати. Життя своК бере.
   - А що з вами, Каролю? - запитала Ольга Пет рiвна.
   - Ет! - махнув той рукою i ще дужче погнав коней.
   -  Брат  його  до  Сибiру  збираКться,  на  поселення,  -  мовив  Петро
Антонович.
   - Куди саме?
   - А туди, де обiцяють землi кожному без мiри.
   - Щось вельми щедро.
   - Iншого виходу, Ольго Петрiвно, немаК, - обiзвався Кароль, - хоч тутки
гинь, хоч що хоч. А чоловiк же собi не ворог. Не було б у нього надiй,  то
й життя, мабуть, нiчого не було б варте.
   - I багато збираються Пхати? - знову спитала Ольга Петрiвна.
   - Та поки що одиницi. Ждуть, що вони напишуть звiдтiля, а тодi, мовляв,
буде видно.
   Такими нерадiсними новинами зустрiчало Лесю  Ко-лодяжне.  Восени,  коли
вона повернулася з Одеси, якось не так впадала в очi убогiсть, а  тепер  -
мовби нiчого iншого, крiм злиднiв, тут i немаК. У  дворi,  де  колись,  за
першого Пхнього приПзду, привiтався до них старий полiщук, було  безлюдно.
Пiд плотом лежав брудний, нiби догнивав,  останнiй  снiг.  Не  видно  було
навiть дiтвори... Од того  безлюддя,  од  тiКП  тишi  робилось  моторошно.
Тiльки бiля Варчиного двору стояло закутане в якесь лахмiття дитинча. Леся
довго придивлялась до дiвчинки, нiяк не могла ПП пiзнати.
   - Та то ж Яринка, меншенька Варчина сестричка, - пiдказала Пй мати.
   Справдi, але яке ж воно блiде, аж свiтиться.
   - А де ж Варка? - Леся зiскочила з вiзка, подала Яринцi гостинця  i  не
могла дочекатися, поки дiвчинка збереться з думками та вiдповiсть.
   - Слаба лежить, - зрештою обiзвалася та.
   - А що з нею?
   Дiвчинка подивилася з-пiд насуплених брiв на Лесю, перевела  погляд  на
гостинчик, що його крутила в руцi, не наважуючись Псти, i вже потiм,  нiби
переконавшись, що Варчине здоров'я таки хвилюК панночку, мовила:
   - Або я знаю. Живiт, каже, болить. Мати Пй i цитварне насiння давали, i
чорницi...
   - Ну, гаразд, - заспокоПлась i заспiшила  додому  Леся,  бо  вiзок  вже
давно був у дворi. - На тобi ще гостинцiв, даси Варцi i скажеш,  що  я  до
неП прийду.
   Дiвчинка слухала, не рухаючись  iз  мiсця.  Та  як  тiльки  Леся  трохи
вiдiйшла, прожогом кинулась у двiр.
   ...От  i  домiвка.  Господи,  як  тут  звично,  затишно.  Скiльки   вже
Пздила-переПздила та перебачила всього, а кращого мiсця не видiла. Бо таки
й нема кращого. Хоч i  не  забрукованi  тут  вулицi,  не  побачиш  увечерi
лiхтарiв, а все одно манить сюди, тягне якась невидима сила, супроти  якоП
не встояти.
   Леся поклала  книжку,  пiдкрутила  лампу,  що  почала  була  пригасати.
Стомлена дорогою, спала мати, певне, заснув i батько.
   Леся встала, вiдчинила кватирку,  i  нiч  свiжим  струменем  дихнула  в
обличчя. Яка вона приКмна, ця весняна прохолода! Пити б  ПП,  настояну  на
пiвденних  вiтрах,  на  весняних  вiдталинах,   на   сумному   журавлиному
курликаннi, пити до сп'янiння...
   Ой чи так красно в якiй краПнi,
   Як тут, на нашiй рiднiй Волинi.
   Звiдки це? Ага, то ж ПП власне, написане кiлька  рокiв  тому.  Так-так.
Тодi вона, правда, пiзнiше, теж повернулась  iз  КиКва.  Саме  розвивались
садки.
   ...Нiч обгорнула бiленькi хати, Немов дiточок маленьких  мати,  Вiтрець
весняний тихенько дише" Немов дiток тих  до  сну  колише-Згадувала  власнi
рядки, i вони здавалися Пй якимись чужими,  далекими  од  ПП  сьогоднiшнiх
почуттiв.  Справ-дi-бо,  де  тi  бiленькi  хати?  Чи  й  були   вони   тут
коли-небудь? Чи то не витвiр ПП бурхливоП  фантазiП,  потроКноП  безмежною
любов'ю до цього краю?
   Прислухалась: нi пiсень,  нi  спiвiв...  Тiльки  пугач  вiщував  комусь
смуток та собака жалiбно скавчав на  другiм  кiнцi  села.  А  поза  тим  -
глушина, туга i туга... Навiть гай,  що  чорнiв  удалинi,  -  Леся  бiльше
вгадува ла його, нiж бачила, - навiть вiн здавався нiмим.
   Тож чи  про  бiленькi  хатки  маК  вона  спiвати?  Нi!  Слова  палкого,
огнистого слова шукатиме, щоб розтопити  цей  лiд,  збудити  цю  домовину,
незрозумiле чому названу життям. Вона, коли б оте слово, гукнула б на весь
свiт, спрямувала б своП громи на глибокi темницi, де за кованими  замками,
за товстелезними гратами закута правда людська, вона розбила б мури, i хай
тодi ясна-голосна розляглася б у рiдному краП пiсня, хай квiтла б у  ньому
нова весна-Леся взяла олiвець i на зворотi конверта, що лежав на  столику,
поспiшно записала кiлька рядкiв, подумала i додала:
   Чом я не маю огнистого слова,
   Палкого, чому?
   Може б, та щира, гарячая мова
   Зломила зиму!..
   Закiнчивши писати, довго переглядала папери, листи, нiби  вишукувала  в
них того палкого, огнистого слова.
   Варка справдi заслабла. Коли  Леся  другого  дня  зайшла  одвiдати  ПП,
дiвчина лежала на полу, закутана в якесь лахмiття - чи то драний кожух, чи
просто витерту до дiрок шкуру. В хатi було  важке  повiтря.  Косачiвна  аж
похитнулась - так сильно вдарив Пй у нiс той сморiд.
   - Заходьте, заходьте, панночко, - приязно  запрошувала  Федоська.  Вона
висмикнула з-пiд фартуха ганчiрку, змахнула на лавi коло столу. -  Сiдайте
отутечки... Варка вчора хотiла пiти, та я розраКла. Куди Пй? Ледь на ногах
стоПть - так вимучила ПП та клКта хороба.
   Леся пiдiйшла до полу, де, зачувши ПП голос, ворушилася Варка.
   - Це ти, Лесю? - кволо обiзвалася. - Бач, як  мене  звело?  I  де  воно
взКлося, на моК нещастК? Думала, на весну подамся кудись на  заробiтки,  а
тут маКш. - Вона ледь ворушила висохлими, як  стовбурцi  пiдтятих  молодих
дерев, руками, силкувалася пiдвестись.
   - Лежи, лежи, Варуню, - зупинила ПП Леся.
   - Ото i я Пй кажу - лежи, так нi, рветься, встаК, наче хто ПП силуК,  -
обiзвалася Федоська.
   - Увечерi з батьком приПде Короткевич, то вiн i  тебе  огляне.  -  Леся
говорила, а в уявi  чомусь  поставали  найпершi  днi  Пхнього  знайомства,
Варчинi пiснi, вiнки, якi  плели  коло  кадуба,  мрiП...  А  ще  збиралася
заробити собi на чоботи й плахту, щоб бути як людськi дiвчата.
   - Як ти виросла, Лесю, - шепотiла Варка. - А здоров'К? ХоруКш?  Десь-то
вже така наша доля. - Вона не докiнчила, болiсно скривилась.
   Леся прикрила Пй плечi.
   - Њ у вас окрiп? - звернулася до Федоськи.
   - То чого доброго.
   - А в що налити?
   Федоська подумала, заглянула пiд припiчок, у судник, де  стояло  кiлька
череп'яних мисок, i розвела руками.
   - От притьмом нема такоП посудини... Хiба, може, в баклагу? -  Федоська
вийшла в комiрчину, i Леся через одчиненi  хатнi  дверi  бачила,  як  вона
порпалася в старих речах, щось примовляючи сама до себе. Увiйшла,  обтерла
з баклаги пилюку.
   - Давайте швидше окрiп. - Леся скинула  пальтечко  i  закотила  рукавця
плаття. Федоська витягла  з  печi  горщик,  ополоником  налила  в  баклагу
окропу, заткнула i подала. Леся розгорнула  Варчине  вкривання  i  поклала
баклагу хворiй на живiт.
   - Отак i лежи. А припече - знiмеш... Скоро лiкар приПде.
   - Навiщо вiн Пй? - знову обiзвалась Федоська. - Перележить,  переохкаК,
i мине... Господи, коби-то на все зважати, то й жити нiколи.
   - Поставте, тiтко, бiльше води у пiч. Окрiп, як  вихолоне,  треба  буде
мiняти, - мовила на те Леся. - Я хутко. - Вона швидко одяглася, вийшла,  а
за кiлька хвилин повернулася з чималою грудкою цукру.
   - То ви вже за нею, як за панiКю, доглядаКте, - зауважила Федоська.
   - Не знаю, чи дивилася б я так за панною, тiтко Федосько. А  до  людини
маК бути i ставлення людське.
   - Ет!.. - махнула рукою Федоська. - Балачки, та й годi. Бо то таки пан,
а то мужик. У панiв, кажуть, i кiсть бiлiша, i кров нiби не така...
   - Кажуть? А ви слухаКте, - з серцем мовила Леся.
   - А що, хiба не правда? От ждали тiКП волi  i  дiждалися.  А  далi  що?
Злиднi злиднями... А пан як був паном, так i е.
   - Њ, - вiдповiла Леся. - Проте не вiчно. Не навiчно, чуКте? В мiстах он
уже стають за правду. Та й у селах не те, що було колись.
   - Та хiба я що? Господи, хiба я ворог своКму  щастю?  Хiба  в  мене  не
кривавиться серце, як подивлюся на оцих дiток? - Федоська раптом обм'якла,
куди й подiлися ПП недавня обережнiсть  та  байдужiсть.  Вона  за  звичкою
пiдняла фартуха, тернула ним по  сухих,  набряклих  од  безслiззя  очах  i
голосно висякалась. - Ви собi тут балакайте, а я пiду... Десь  наш  батько
забарився. Пiшов зароблене получати та  й  засидiвся.  Ти  ж  дивись  тут,
Варуню... А ви, Лесю, матерi поклонiться вiд мене, скажiть: у гостi ждемо,
- кинула вона вже з порога.
   - А батько все п'К? - запитала у Варки Леся.
   - П'ють. То були перестали i пiдчуняли трохи, а це за щось полаялись  з
матiр'ю i знов почали...  А  живiт  i  справдi  нiби  перестаК...  Спасибi
тобi... то розказуй же, що там у свiтi...
   - ПоПздила я, надивилася.
   -  То  таки  правду  кажуть:  "От  КиКва  до  Кракова  -  скрiзь   бiда
однакова..."
   - Та коли б же тiльки до Кракова, а то  по  всiй,  Варко,  землi.  Поки
молода людина - чогось жде, сподiваКться, а там незчуКться, як i смерть за
плечима стане.
   - I доки ж воно буде отакечки?
   - Недовго. Але напевне - хто його знаК. Он дядько Михайло пишуть, що  в
них, за границею, теж люди заворушилися.
   - Так-так, - аж зiп'ялася на лiктi Варка. ...Уже й Федоська повернулася
з клуночками збiжжя, уже й молоти його почала на саморобних жорнах,  що  в
сiнцях, а подруги все  говорили.  Не  було  цього  разу  в  Пхнiй  розмовi
колишнiх дитячих мрiй - були надiя, сподiвання.
   Ввiйшов господар,  за  ним  Федоська.  Йосип  мовчки,  нi  на  кого  не
дивлячись, тинявся по хатi.
   - А це що за оказiя?  -  накинулась  на  нього  Федоська.  -  Мов  знов
напився?.. Чи не бачиш - гостя в хатi?
   Йосип спокiйно звiв насупленi брови. Очi його, забачивши  Лесю,  злегка
заяснiли, проте ненадовго - поки вiтався.
   - Твоя правда, - звернувся до дружини, - напився... Лихом та бiдою  так
уже встиг впитися, що аж нудно, - Вiн скинув подерту на лiктях  лахманину,
повiсив ПП на вбитий в одвiрок кiлочок i, певне, сам не знаючи, чого  йому
треба, почав щось шукати у суднику.
   - Чого б ото я копалася? - спересердя  обiзвалася  Федоська.  -  Иди-но
лишень покрути жорна.
   - Устигну, - спокiйно вiдказав Йосип. - Де оте письмо, що я од Блощукiв
принiс?
   - Одразу спитав би... А то риКться, наче скарба якого шукаК. - Федоська
витягла iз столу невеличку шухлядку, пошарудiла  якимись  там  паперами  i
ткнула чоловiковi потертий, з багатьма штемпелями конверт.  -  На,  читай,
грамотiй.
   Йосип узяв конверт, покрутив у руках i пiдступив до Лесi.
   - Ану, Лесю, прочитай, що тута написано, - попросив. - Це аж звiдтiля -
як його - аж з Сибiру. - Вiн важко сiв коло столу, пiдперши рукою нечесану
голову, непорушне втупивши очi в долiвку.
   В багатьох, видно, руках побував лист. Навiть адреси вже не розiбрати.
   Леся спочатку пробiгла очима розгонисте писання, а вже потiм почала:
   - "Рiдному моКму братовi у село Колодяжне..."
   - Тiльки ти не спiши, - попросив Йосип, - а то я й не второпаю нiчого.
   - "...Дорогий мiй брате! Низько вклоняКться тобi твiй рiдний брат  Яким
iз сiм'Кю. Ти прохав мене, аби по приПздi написав тобi, як тута i  що,  чи
варто собi зриватися в дорогу. То слухай. Як ми Пхали з  початку  вересня,
то на пристанях, на двiрцях стрiчали  гурти  людей  з  дiтьми.  На  нашому
пароходi Пх було стiльки, що не то що лягти, а деякi не мали де  й  сiсти,
стояли на ногах всю дорогу або мiнялися однi з  другими.  I  всi  нужденне
вбранi, годувалися сухарями з водою або, як нашi украПнцi, самою таранею.
   В Тюменi всiх чекала звiстка: пароход не йшов до ПевлевоП. Отже,  треба
йти до неП пiшки 130 верст або зоставатись на зимiвлю  в  Тюменi.  Тюмень,
Ялутовськ та Курган з повiтами гинуть вiд голоду. Декотрi, правда, хто без
дiток, таки подалися пiшки, та чуток про них i немаК.
   Отаке-то, брате коханий, наше переселенське життя. Десь поки доберемося
- коли таки доберемося до тих обiцяних вiльних  земель,  -  то  прийдеться
одразу в домовину лягати. Бо нi сил, щоб  обробити  Пх,  нi  насiння,  щоб
засiяти, нi в кого не лишилося. Все проПдаКмо. Зосталися хiба що руки, та,
бiда, нiкому Пх збути.
   Судiть тепер самi, Пхати вам  чи  нi.  На  цьому  зоставайтеся  живi  i
здоровi.
   Поклонiться усiй нашiй рiднi та й не згадуйте лихом.
   Може, й було коли мiж нами що не так,  то  простiть  хоч  перед  смертю
далекою.
   ЦiлуКмо всiх вас i обнiмаКмо.
   Прощайте.
   Твiй брат Яким з дружиною i дiтками".
   Останнi слова Леся прочитала зовсiм  поволi,  наче  то  й  справдi  був
заповiт. Деякий час усi мовчали, навiть  Федоська,  що  саме  розчиняла  в
макiтрi, перестала мiшати ложкою, замислилась, обiпершись об комин.
   - От тобi, стара, й Сибiр, - обiзвався Йосип.
   - Або я тебе силувала? - сплеснула руками Федоська. - Чи ти  ба!  Ще  й
претензiю маК. Люди он i тутеньки  дбають  та  й  мають.  А  тебе  хоть  у
самiсiнький рай, то й там хлiба проситимеш. Iди домелюй збiжжК, бо вже он,
бач, розчинила.
   Йосип  глянув  на  жiнку,  нехотя  пiдвiвся,  вийшов.  У  сiнях   глухо
загуркотiли жорна.
   - Тiтко, - звернулася до Федоськи Леся, - дайте менi  на  врем'я  цього
листа.
   - Таж берiть, берiть. Навiщо вiн вам?
   - А я про це  напишу,  нехай  усi  дiзнаються.  Леся  хутко  зодяглася,
попрощалася.
   - Увечерi я ще зайду, а коли що,  пришлiть  Яринку,  -  попросила  вона
Федоську.
   Але того вечора вона так i не  одвiдала  Варки.  Зачинившись  у  другiй
дитячiй кiмнатi, писала й писала.  Лиш  як  покликали  до  вечерi,  вийшла
стомлена, блiда.
   - Боже мiй! На тобi лиця немаК, Лесю! Чи не заслабла й ти коло Варки? -
стурбувалася Ольга Петрiвна.
   - Я просто стомилася, мамочко. Ти якось передавала менi  прохання  пана
Павлика надiслати щось для Пхнього журналу... то ось маКш.
   - Новi поезiП, переклади? Ти, здаКться, Гейне перекладаКш?
   - Не те й не iнше.  Це  кореспонденцiя  про  становище  переселенцiв  у
Сибiру. Не дивуйся, Пхньому журналу якраз пiдiйде. Хай знають усi, що таке
хвалена органiзацiя "переселенческого движения".
   - А знаКш, Оленько, це справдi потрiбна рiч, -  пiдтримав  дочку  Петро
Антонович. - Адже тисячi людей iдуть на цю принаду. А що Пх там чекаК,  не
знають. - Вiн нашвидку проглянув писання. - Схвально.
   - Не в цьому, Лесю, хотiла б я бачити твоК покликання. Поезiя,  лiрика,
музика - ось твоя стихiя.
   - Не можу спiвати, мамочко, коли серце плаче. Така вже вдача.
   Читання  вiршiв  Ольги  Петрiвни,  яке  вона  намiчала  на  вечiр,   вд
вiдбулося. Настрiй цiКП  весни  виявився  не  таким,  яким  був  торiк  чи
позаторiк.
   IV
   Спливав березень. У Колодяжному, як i щороку, готувалися до Шевченкових
роковин. Напередоднi з  КиКва  Лисенко  передав  ноти  "Жалiбного  маршу",
написаного ним на Лесинi слова.
   Леся одразу ж програла мелодiю, а наступнi  кiлька  вечорiв  з  дитячоП
кiмнати линув злагоджений спiв: там  розучували  "Марш".  До  спiву,  крiм
рiдних, Леся запросила Варку, яка  на  той  час  цiлком  видужала,  та  ще
кiлькох сiльських дiвчаток i хлопчикiв.
   Џй довелося чимало потрудитися, поки спiваки засвоПли своП партiП.  Час
вiд часу вона мусила терпляче пояснювати то переходи в музицi,  то  окремi
слова.
   Вдень вона також не знала спокою: треба було зiбрати рушники,  наплести
вiнкiв, поговорити з учасниками вечора...
   Якось до Косачiв завiтав знайомий ковельський художник Зозуля.
   - От добре, що ви нагодилися, - зрадiла Леся.
   - Слухаю вас, Ларисо Петрiвно, - охоче обiзвався Зозуля.  Рокiв  кiлька
тому, коли в Лесi ще були дужi руки, вiн учив ПП малюванню i шкодував"  що
хвороба вiдiбрала в нього таку здiбну ученицю.  Пiсля  першоП  ж  операцiП
навчання припинили, але Зозуля нiколи не минав нагоди вiдвiдати Косачiв.
   - Хiба не догадуКтеся? - здивувалася Леся.
   - Щиро кажучи - нi.
   - Таж на днях Шевченковi роковини, а в нас i портрета путнього немаК.
   - Он як! Пiзнувато... Втiм, не хвилюйтеся - зробимо.
   А через кiлька днiв Зозуля приПхав до Колодяжного з  чималим  портретом
Тараса Григоровича.
   - Саме такий, як я думала! - роздивлялася Леся. - Тiльки ж погано  буде
без рамки.
   - Так це дрiбниця, - заспокоПв Зозуля. - Ольго Петрiвно, дошки,  гадаю,
у вас К?
   - Та чого доброго, - вiдповiла Косачева. -  Тiльки  навiщо  вам  самим?
Кароль...
   - Нi-нi, - заперечив Зозуля. - До столярськоП роботи я звичний.
   - Як знаКте, -  мовила  Ольга  Петрiвна,  -  бо  я  пiшла:  ще  пирiжки
пiдгорять. - Вона поспiшила на кухню, де разом  з  Федоською  готувала  на
вечiр страви.
   Зозуля швидко обмiряв портрет i теж вийшов - до майстернi.
   - Час уже й нам до дiла, - звернулася Леся до  подруг.  -  Варко,  неси
хутко вiнки.
   Варка вiтром вискочила  до  комiрчини  i  внесла  кiлька  сплетених  iз
житнього колосся та сухих квiток вiнкiв.
   Почалося прибирання: однi пiдмiтали, iншi розставляли стiльцi, витирали
вiкна.
   Повернувся зi служби Петро Антонович, i теж не  з  порожнiми  руками  -
принiс  рiзних  цукерок:  i  простих,  i   в   кольорових   обгортках   та
розмальованих коробках.
   Нарештi  приготування  скiнчилось.  Леся   гостинно   розчинила   дверi
вiтальнi.
   Першими зайшли батьки й Зозуля.
   Трохи згодом заглянув Йосип, Варчин батько.
   - Добривечiр вам у хату, - привiтався. - А чи тут моП?
   - Тут, тут, заходьте, Йосипе, - запросила Ольга Петрiвна.
   - Та спасибi,  -  вiн  нiяково  топтався  на  мiсцi,  не  знаючи,  куди
приткнути свою облiзлу заячу шапку та й самого себе.
   - Сiдайте, - запропонував Петро Антонович. Йосип криво  посмiхнувся,  а
таки пройшов, сiв на краКчок чистенькоП табуретки.
   Не встигли чоловiки й зав'язати розмови, як у сiнях  зачовгали  ногами,
зашкряботiли в дверi, шукаючи клямку,  -  зайшло  кiлька  жiнок.  У  дворi
заторохтiв вiз, запирхали конi.
   - Оце вже Микола Федорович приПхав. Пiдемо зустрiнемо, Олю, -  пiдвiвся
Петро Антонович.
   Господарi вийшли, а Леся заходилася садовити  гостей.  Незабаром  дверi
широко  розчинилися  i  на  порозi  став  невисокий  чоловiк  у   гарному,
фабричного сукна пальтi, сивiй смушковiй шапцi, що за кiлька рокiв, видно,
добре обсидiлася на господаревiй лисинi.
   - Добривечiр, люди добрi, - голосно привiтався Ко-роткевич. - А  я  ото
Пду та й гадаю: в кого воно i чого так ясно свiтиться? Придивився - у вас.
Дай, думаю, заверну, бо твiй, Ольго Петрiвно, чоловiк не шануК сусiда, нi,
не шануК. Щоб ото заПхати запросити на чарку - нiколи. Певне, скисла  вже?
- Вiн пiдморгнув Петровi Антоновичу  i,  не  перестаючи  сипати  дотепами,
почав роздягатися. - А оце вам гостинець. - Подав Ользi Петрiвнi  маленьку
поштову картку. - ЗдаКться, з СофiП.
   - Невже од Михайла? -  зрадiла  Косачева.  -  Справдi!..  Лесю!  Дядько
Михайло здоровить нас iз роковинами.
   Листи вiд Драгоманова надходили рiдко, тому кожному його  рядку  Косачi
щиро радiли.
   - Просимо вас, дядьку,  до  вiтальнi,  на  Шевченкiв  вечiр,  -  низько
вдарила чолом Леся.
   - Спасибi, дочко, спасибi... Най тобi  бог  даК  здоров-ля  мiцного  та
щастя рясного. - Короткевич поздоровкався з селянами. - Та  й  гарно  ж  у
вас!
   Вiтальня справдi мала врочистий вигляд. Попiд стiнами стояли стiльцi  й
табуретки,  а  мiж  вiкнами,  на  невеличкому  столику,  зап'ятому  донизу
занавiсками, прибраний барвiнком i колосками портрет Тараса Григоровича.
   В кутку, на своКму постiйному мiсцi, стояло вiдкрите фортепiано.
   Коли всi повсiдалися, Леся розставила спiвакiв, востаннК  щось  шепнула
Пм настановчо i повернулася до гостей.
   - РозпочинаКмо вечiр, присвячений роковинам  з  дня  народження  Тараса
Григоровича Шевченка, - оголосила вона. - "Жалiбний марш", написав  Микола
Вiталiйович Лисенко. -  Вона  повернулася,  сiла  за  фортепiано,  ще  раз
глянула на спiвакiв, що аж  зiп'ялися  навшпиньки,  i  плавко  вдарила  по
клавiшах.
   Всi слухали стоячи.  Багато  незлагодженого  було  в  тому  спiвi,  але
кожного вiн брав за серце.
   Гей! Браття милi!

   Батько наш в могилi,

   Та на УкраПнi

   Слава його не загине!

   Бо зостались вiчнi

   Думки тi величнi...
   Навiть Микола Федорович, у кутиках уст  якого  весь  час  блукала  ледь
помiтна посмiшка, посерйознiшав - стояв, низько опустивши голову.
   А спiв то дужчав, то затихав, i кожен промовляв серцем:
   Звiдки ж тебе виглядати?
   Чи по степах, чи по лугах шукати?
   Чи сокола послати?
   Батечку ж наш!
   Та вернись до нас!
   Та порадь же ти, батьку, нас,
   Як без тебе в свiтi жити УкраПнi
   При лихiй годинi?
   ...Останнiй акорд. Леся  встала  i  разом  з  хором  низько  вклонилась
присутнiм.
   Петро Антонович приголубив дочку. В очах його блищали сльозинки.
   Потiм проспiвали "Садок вишневий коло хати"  та  ще  кiлька  пiсень,  i
хористи розiйшлися - хто пiдсiв до батькiв, хто на вiльнi стiльцi.
   Почалася декламацiя.
   Читали "Тополю", "Менi тринадцятий минало...". Найбiльше зворушив  усiх
Варчин виступ. Вона вийшла на середину  кiмнати,  обсмикнула  спiдничку  i
почала:
   Њсть на свiтi воля,

   Та хто й знав?
   Њсть на свiтi доля,
   Та хто ПП мав?..
   Лесi, що сидiла бiля фортепiано, було добре видно кiмнату й гостей.  Он
Йосип, а бiля нього Федоська, за  ними  Килина  Гетьманчукова,  а  там,  у
самiсiнькому кутку, причаПлися сiльський парубок Левко, дiд  Мартин,  який
завжди першим приходить на Лесинi читання, i ще чимало iнших  селян.  Однi
слухають, дивуючись, як-то таки можна вивчити такого довгого  вiрша,  iншi
понуро опустили голови, враженi глибокою правдою Шевченкових слiв.
   Коли Варка проказала останнi рядки, всi разом пiдняли голови,  дивилися
на неП, нiби чекали, що ж вона скаже далi, де ж, зрештою, тая правда i  чи
довго ще шукатимуть ПП люди?  Дiд  Мартин  навiть  головою  киваК-  видно,
збiглися з його  думками  Кобзаревi  слова,  зачепили  у  серцi  хлiбороба
найвразливiшi струни. Бо сидiв, сидiв та й упустив непрохану  сльозу,  сам
не помiтивши, коли i як вона викотилась. Пiдхопив сльозу витертим сукняним
рукавом, кинув очима туди-сюди - чи, бува, не бачили. I першим обiзвався:
   - От нiби поговорив з нами Тарас  Григорович.  Кажете,  по  Волинi  вiн
мандрував? То-то й видно, бо ж геть усi нашi гадки та жалi списав.
   - Так вони, дiду, всюди однаковi, -  обiзвалася  на  його  слова  Ольга
Петрiвна, - що на Волинi, що на Подiллi чи Слобожанщинi.
   - Е-е, однаковi то  однаковi,  а  проте  всякий  пан  ще  й  по-свойому
норовить укусити. Шкода, що  менi  не  привелося  здибатися  з  Шевченком,
шкода, а то б ми з ним...
   Дiд Мартин так i не  доказав,  бо  враз  пiдвiвся  Микола  Федорович  i
артистично мовив:
   - А серед нас же К свiдок Шевченкового похорону. - Всi  повернулися  до
нього. - Ольго Петрiвно, чого ж ти  мовчиш?  Анумо,  не  одставай,  -  вiн
навiть узяв Ольгу Петрiвну за плечi i  нiби  пiдняв  ПП.  Нiхто  цьому  не
здивувався, бо всiм вiдома була широка  приятельська  натура  Короткевича,
його простота й щирiсть у стосунках.
   Ольга Петрiвна задумалась.
   - То тяжкi були днi. З Петербурга привезли до КиКва  труну  Тарасову  i
понесли через усе мiсто... Ольга  Петрiвна  часто  зупиняКться,  добираючи
найвиразнiшого слова, а перед слухачами постаК  весняний  КиПв,  невеличка
бiла церковка над самiсiньким Днiпром, бiля пiднiжжя ВолодимирськоП гiрки,
де  перепочивав  Тарас  пiсля  тяжкоП  останньоП  своКП  подорожi   рiдною
ВкраПною.
   ...ГойдаКться на руках  оббита  червоною  китайкою  труна,  все  бiльше
збираКться за нею люду, i ось уже процесiя заповнила вулицю, пливе i пливе
древнiм мiстом. Старi i малi проводять в  останню  дорогу  свого  Кобзаря,
свого захисника. Лунають траурнi мелодiП, жалобнi маршi, в якi вплiтаються
полум'янi рядки "Заповiту":
   Поховайте та вставайте,

   Кайдани порвiте...
   Шалiють жандарми - не передбачали такого, думали - забула УкраПна  сина
свого. Не розганяти ж кiньми та шаблями похоронну процесiю!
   Так i витали до самiсiнького вечора  над  КиКвом  невмирущi  Шевченковi
думи.
   ...Пiзно, вже густа безмолодикова темрява оповила село, сховала вiд ока
людськi злиднi, проте нiхто не поспiшаК. За  декламацiями  -  спогади,  за
ними - пiснi, потiм читання i  ще  читання.  Вже  вкотре  читала  Леся  ту
"Катерину", а ще просять, i вона дiстаК з шафи i врочисто кладе  на  столi
невеличкий, подарований  Комаровим  томик  Шевченкових  поезiй,  розгортаК
його, i така знайома вже розповiдь про долю обдуреноП  москалем  сiльськоП
дiвчини знову й знову бентежить серце.
   Щойно годинник  пробив  десяту,  Леся  знову  зiбрала  своПх  спiвакiв.
"Заповiт"!
   Це була якась незнайома мелодiя. Ольга  Петрiвна  пригадала,  як  дочка
годинами просиджувала бiля фортепiано, награючи ПП. Думала  -  нову  якусь
пiсню розучуК... Що ж, непогано як  для  першого  разу.  Всi  заслухались,
нiхто й не догадуКться, що це тiльки спроба покласти на музику "Заповiт".
   Роздумувала над цим, певне, сама лиш Ольга Петрiвна,  бо  iншi,  хоч  i
знали вже слова "Заповiту", були враженi нездоланною силою пророчих  слiв.
I коли скiнчили спiвати, всi почувалися напружено, нiби  готовi  от  зараз
пiти i "вражою злою кров'ю волю окропити".
   - "...В сiм'П вольнiй, новiй", - промовив хтось у задумi, i  нiби  луна
прокотилась кiмнатою.
   - Коли-то ще воно буде, людоньки? Це, здаКться, зiтхнула  Федоська.  Чи
Килина. I Леся, не чекаючи, поки озветься хтось iз старших, вiдповiла:
   - Буде! Може, й за нашоП пам'ятi. Вона  помiтно  хвилювалася,  i  Ольга
Петрiвна поспiшила змiнити тему.
   - Ну,  Лесенько,  -  обiзвалась,  -  будемо  вважати  офiцiйну  частину
закiнченою. Тепер я порядкуватиму.
   Посеред кiмнати поставили стола, накрили великим бiлим обрусом i почали
подавати. За кiлька хвилин з'явилось малинове варення, яке Ольга  Петрiвна
щороку тримала спецiально на свята, у полив'яних  хлiбницях  -  пирiжки  з
грушами, рiзне печиво. Розпочиналася традицiйна вечеря...

   V
   Генерал Новицький мав рацiю: невдовзi йому,  хоч  i  не  зовсiм  точно,
стали  вiдомi  органiзатори  унiверситетського  заворушення.  Переглядаючи
поданий список, вiн не без подиву натрапив,  на  прiзвище  Косача.  Колись
десь вiн уже з ним зустрiчався. Але де, з якоП нагоди?  Заклавши  руки  за
спину, генерал став бiля вiкна  i  довго  дивився  на  безлюдний  Думський
майдан, потiм пройшовся по новенькому килиму, що рiвною  стежкою  стелився
од столу через увесь просторий кабiнет, i зрештою, так нiчого певного й не
пригадавши, теленькнув дзвiночком.
   - Пiдполковника Њвецького, - наказав i, коли той з'явився,  запитав:  -
Ти не пригадуКш, - генерал звертався до пiдлеглих тiльки на "ти", - такого
прiзвища? - Вiн пiдкреслив i ткнув олiвцем.
   Худорлявий, довгий Њвецький перегнувся через стiл:
   - Косач?
   Генерал запитливо подивився на пiдполковника.
   - А чи не той часом, що замiшаний у справi Петро вського?
   Новицький наказав негайно принести справу полiтемiгранта Петровського.
   - Так i К, - констатував, переглянувши список осiб, причетних до справи
Петровського. - Значить, син iде слiдами батька?
   - Син-то син, - додав Њвецький, - але мiж ними е ще небезпечнiша особа,
пане генерал.
   - Слухаю, - насторожився Новицький. - Ти  мене  тiшиш  останнiм  часом,
пiдполковнику. То що ж там за осо