Iван Пiльгук. Дуби шумлять ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Повiсть Частина перша. Ой три шляхи широкiП Шумлять старезнi дуби... Грiзною сторожею стоять вони по шляхах до палацiв КочубеПв, Галаганiв, Скоропадських. Шумлять, нiби марять столiтнi сни про долю краю. Вiтер виграК шорстким сизим листом, тамуючи щебетання дрiбних птахiв. Горлиця ненароком промайне сiро-голубою стрiчкою i щезне. Лише здоровило-пугач насуплено зирить крiзь вiти, мiцно затиснувши мохнатими лапами засохлу гiлку, чекаючи облоги присмеркiв, щоб сумовитим голосом сколихнути тишу, рознести прокляття палацам i тривогу обшарпаним бiдняцьким оселям. А коли ранок осмiхнеться полиневою росою, щезаК десь пугач, ховаючись у козацьких руПнах, щоб дати привiлля розбiйниковi яструбу полювати на пустотливу горлицю. Понуро шумлять старезнi дуби Полтавщини, шепочучи казки-билицi... Хто гомiн той збагне i наповнить душу живлющою снагою? Хто думи своП увiллК в те шумовиння, як ото вливають медовий хмiль у срiбний келих? Дуби шумлять, а вiд них стеляться битi шляхи. Ой три шляхи широкiП, куди поведе ними доля невгамовного мандрiвника? На яку колiю ступить його нога, щоб дiйти туди, де плекана мрiя снуК надiП голубi? ТаКмниче срiблострунним передзвоном виграють дуби, вiщуючи путь-дорiженьку... Ще звечора готувався, ходив стежками, якими носив колись свою дитячу безжурнiсть i втiху. А потiм перебирав у кiмнатi папери, вiдкладаючи значнiшi, а решту бгав та та в пiчку. Кинув глузливий погляд на напис: "Произведен за выслугу лет в коллежские регистраторы"... - Смiйся, колезький реКстраторе Панасе Яковичу Рудченко! - тихо шепотiли уста. Поглянув у маленьке дзеркальце на столi. Звiдти виглянуло молоде, блiдувате, заросле чорною борiдкою обличчя. Темнi очi пронизливо дивились, нiби докiрливо промовляли. Пригадав, як одна вiдвiдувачка в миргородському казначействi вiдшукувала його - помiчника бухгалтера - i запитувала: "Скажiть будьте ласкавi, де той сидить, що в нього очi говорять..." Говорять... Кому i що вони говорять? Рука потяглася до щоденникiв. Ось вони - свiдки хвилювань, тривоги й роздумiв. Читав написане: "Пригадалася моя служба i в Гадячi, i в Прилуцi, i тута. Невесело, i як невеселоП - зробилося на душi, - наче камiнь хто звалив на хилi груди. Задумався я над життям свого брата чиновника... Часом i начальник знiчев'я налаК тебе - i то треба мовчать, коли хоч м'який кусок хлiба Псти... Серце моК наливалося вогнем, у грудях ходили прибоП гнiву... О, чим я тобi вiдомщу, ти, кляте життя - невiльне, пiдданське! Чим я тобi вимещу, дурний начальнику, за твоП даремнi попрiки, за твоК огудне i неправдиве слово?! Нiчим? Нi, я виставлю тебе на показ усьому мировi, твоП дурнi привички, твоК насилування чоловiчоП совiстi". Ще перегортав папери, перечитував спроби описати гiркотну долю безталанноП жiнки. Не хотiв вимовити ПП iм'я. Не мiг його вимовити так, як ранiше, при зустрiчах, що назавжди лишаються святом у спогадах. Це ж чиновницьке життя, безглузде, пiдлегле, та ще й темрява вiдiрвали ПП, непорочну, вiд рiдного дому, повели десь у велике мiсто. А там що? Може, зустрiну, перевiвшись туди на роботу... Очевидно, зустрiну... Мушу зустрiти! Як у пiснi, у казцi, а знайду ПП. А коли нi, то опишу ПП долю, несподiвану молодiсть. "Музо моя - госте одинокоП душi! Не покидай мене, поки я не викончу моКП Галi як слiд... Вона покiрна дитина твоя, люби ж ПП i грiй, доколи ще б'Кться кров у моКму серцi!.. Бо що ж без тебе зосталось менi? Хата - пустка, люди - бездушнi трупи людей... Я язик собi вирву, коли вiн, стiлько лiт даремно лежачи за зубами, не заговорить так, щоб i камiння завило, щоб у бездушнi трупи не урвався свiт правди i любовi... 1870 рiк..." Хоч уже минув цiлий рiк, як записав цi слова, але вони не втрачали гостроти, звучали ще вразливiше, коли готувався до подорожi. Уважно переглядав i складав речi, готував Пх у дорогу. Здавалося, до них торкалася тепла дiвоча рука, а синi, аж чорнi, очi смiялись i проймалися тугою. Наче чув ПП запашний голос, що вiдгомоном лягав у серцi, коли виводила стиха: "Ой три шляхи широкiП докупи зiйшлися". Нiби вiщувала розлуку. Довго ще вчувався той голос, бентежив уяву, вiдгонив сон. Ранком залишив рiдний Миргород, сонливi кривулястi вулицi, порослi бур'янами, прибитi пилюгою. Але не залишав породжених тут мрiй - нiс Пх з собою в широкий невiдомий свiт. Бiля порога стояла бричка. На нiй небагато речей, валiзка з паперами й гiтара - розважальниця гiркоП самоти. Прощай, рiдна Миргородщино, прощай, хатино, в якiй колись мати сповивала, випрошуючи в долi пiснею колисковою й теплою сльозою щастя для сина. Прощай, недоспiвана пiсне юностi - постiйна супутнице роздумiв i хвилювань. Прощайте, росянi бережечки Хоролу, вимiрянi босонiж аж до лугових просторiв, щедро повитих лiлово-рожевою материнкою, золотаво-чубатими козельцями, буйноквiтним звiробоКм, похилою кульбабою, густолистою шавлiКю. Тепер наче забирав з собою в дорогу, як найцiннiший скарб, пахощi трав та яблуневих садiв, а з ними - радощi й скорботу, щоб не розставатися на незвiданих шляхах тривожноП юностi. - Пора вирушати, - гомонiв фурман, натягаючи кобеняк, - щоб в обiдню пору доПхати до Сорочинець. А там чи й потрапимо завидна до Гадяча? Осiннi днi куцi, що й за хвоста не втримаКш. Погода непевна, пiде дощ, то поповземо, як рак на мiлинi. Заскрипiли колеса, ронячи прощальнi зойки. Фурман цьвохнув батогом, поглянув на схiд, де сонце поволi вiддiлялось од посiрiлоП землi, сором'язливо зазираючи до миргородськоП калюжi, прославленоП з давнiх-давен, коли тут таборився Миргородський полк та Острянин закликав до повстання проти шляхти. На каламутнiй хвилi загелготали гуси. Пм байдуже, що чверть столiття минуло вiдтодi, як химерний земляк записав: "Тепер Миргород зовсiм не те. Будови iншi; калюжа серед мiста давно вже висохла, i всi сановники - суддя, пiдсудок i городничий - люди поважнi i благонамiренi". Сплеснув дужим крилом гусак на березi, занурюючись у воду. Здавалося, радiв з того, що калюжа таки не висохла. А до сановникiв мiста йому байдуже. Пiднявши гордовито сизу голову на довгiй шиП, поплив вiд берега, нiби бундючився з того, що навiть гегелiвський Iван Никифорович назвав гусаком колись свого земляка Iвана Iвановича. По задумливому обличчi юнака ковзнула усмiшка й застигла у великих очах. Пригадалось, як хлопчиком-школярем змагався з друзями на цьому березi, кидаючи черепками, щоб "перевезти бабу" через калюжу. За калюжею простяглися пасовиська. Сюди ходив до пастухiв грати в ковiньки, навчався у них спiвати й примовляти, гнiватись i радiти. Тодi здиралися на високу бурту, звiдки видно мiсто з церковними банями й садами. А навколо слалися неосяжнi степовi простори, заллятi бризками сонця. Нiби вчуваються хлоп'ячi вигукування: Сонечко, сонечко! Виглянь у вiконечко. Бо татари йдуть, Тебе зарiжуть, ТвоПх дiток заберуть! Тодi й овечата прислухались до дiтвори, збившись у гурт, нiби справдi лякалися лихоП татарви, а ромен-зiлля нахиляло своП стебельця до землi, чекаючи якоПсь несподiванки. Ставало тихо, хоч мак сiй. I чутно було, як сонце бринить на струнах: д-дзi-iнь, д-дз-зi-i-iнь... З бурти видно Чумацький шлях. Iнодi поволi посунуть ним заярмленi круторогi i зариплять вози. А буваК, по шляху поженуть арештантiв. Женуть у той будинок, що здалеку вишкiрився гратами. Тодi й сонце переставало дзвенiти на своПх промiннях-струнах. На спохмурнiле обличчя лягла тiнь задуми... - Чи далеко вже заПхали? - Скоро виПдемо на Сорочинський шлях. Ось уже й Пслянi затоки видно. Коней треба напоПти, - цьвохнув батогом. Конi побiгли. Та недовго трюхикали. Пiски та вибоП затримували рух. Колеса скиглили, залишаючи слiд у коли, що одноманiтною смугою стелилась у минуле. А попереду що? В Гадячi треба попрощатися з батьками, зустрiтися з братом Iваном, що прибув погостити з КиКва. А там знову в дорогу до Полтави, на нову службу. Бiля плеса фурман зупинив коней. - Хай трохи перепочинуть, щоб спiтнiлими не напувати, - злiз з брички, пiдiйшов до берега. За ним i Панас. На березi шелестiв очерет, нагинаючись до пожовклоП осоки, що, наче пишна вродливиця, розпустила шовковi коси, зазираючи в тиху воду. Зачаровуючись, Панас пригадав недоспiвану пiсню коханоП дiвчини. Фурман напоПв коней. ПоПхали. Сполоханi чайки заскиглили, розносячи над плесом тиху журу. - Хотiв би ще почути якусь казку. Ви добре розповiдаКте, - звернувся Панас до фурмана. - З казками та пiснями ми давно посвоячилися на цих шляхах, навчилися з вiтром розмовляти. Але треба поспiшати, бо сьогоднiшнiй четвер тiсно упираКться в п'ятницю... Но-о-о, ледачi! Послався шлях крiзь чагарники, забарвленi осiнньою позолотою. Незабаром показалися Сорочинцi. Залишки земляного валу, якоПсь древньоП руПни говорили, що тут з давнiх-давен таборилися люди й столiттями змагалася воля з неволею. Може, тi руПни залишились ще вiд панiв польських, пiдвладних IКремiП Вишневецькому, що тримав у своПх магнатських руках великi маКтностi по всiй Полтавщинi, доки не змела Пх козацька хурдига. Вузькi сорочинськi вулицi, нiби вiд древностi, повгрузали в землю разом з тинами, порослими дерезою. Та ось перед очима зненацька наче розкрилась зачарована брама - у всiй величi красувалася кам'яна Преображенська церква, збудована безславним гетьманом ЛiвобережноП УкраПни Данилом Апостолом. Власне, збудована умiльцями Полтавщини - каменярами, рiзьбярами, мулярами. Зiр приваблюК пластика фасадiв, декоративна майстернiсть лiплення, химерна рiзьба дверей, кольорова гра вiтражiв. УкраПнське барокко. Слава трудiвничим рукам полтавських умiльцiв! Роздорiжжями поПхали, залишивши Сорочинцi... Несподiвано рвонув вiтер, засвистiв, б'ючись об придорожнiй покошланий тонконiг та порудiлi куделицi буркунiв. Наповнений сивизною простiр розкришила блискавка. - Коли б скорiше до тих хуторiв доПхати. Там К корчма, - фурман показав пужалном i тривожно поглянув на пiвнiч, звiдки насовувалась темна хмара. - Но-о-о, ледачi! - Байдуже, - спокiйно вiдповiв Панас. У голосi чулось незадоволення з того, що фурман порушив роздуми. Та ось нiби велетенський казковий дракон розпростер чорнi крила, обiймаючи ними пiвнеба. Земля завихрилася, готуючись у двобiй з косматою потворою, що вогнисте моргнула, покотивши громовицю; темною завiсою кутався обрiй, заслоняючи шлях. - Но-о-о, ледачi! - Не поспiшай... Вперше серед степу бачу такi змагання неба з землею, - Панас аж звiвся на бричцi, оглядаючи затьмарений небосхил. Не встигли доПхати до корчми, як водоспадом линув дощ, промочивши подорожнiх. У корчмi порозвiшували одяг. Чимало тут скупчилося людей. Тхнуло чимось прокислим, тютюновим димом та горiлкою. За столом куняли якiсь пiдпилi чоловiки, не скидаючи з себе свиток та вогких сiрякiв. Один кремезний з виду, лiтнiй чоловiк роздягнувся, латав сорочку та зашивав дiрки на смугастих штанях, бурмочучи: - Оце такi бурлацькi заробiтки... - Латай, може, й долю свою драну залатаКш, - вiдповiв сивоголовий, з запалими очима чоловiк. - Кому як на роду написано. Плакати ж не будемо. - Досить того, що нашi дiти та жiнки плачуть. - Може, заплакав би котрий з нас, та неохота в цюцька слiз позичати, а своПх не вистачаК. - Плакати, то однак, що дурному з гори бiгти, - блиснув очима той, що латав сорочку. - Латай, бурлаче, доки не пошився в турецькi святi. Тi сорочок не носять. А тим часом, може, в якогось сусiди попросимо на латку, - з прихованою посмiшкою глянув на завiталих подорожнiх, примруживши око. Цей погляд збентежив Панаса Яковича, а фурман вiдвернувся, знизавши плечима. - Латанi сорочки носили, коли були дворовими у графа Гудовича, а тепер, коли стали вiльнi за царським манiфестом, то на старi латки нашиваКмо ще й новi... - Коли б пошматувати на латки десять тисяч десятин графськоП землi, то, може, й сорочку б мали нову... - ПошматуКш... Хочеш закабалити себе i своПх дiтей та внукiв, то бери кiлька десятинок землi в Гудовича i сплачуй за неП протягом сорока дев'яти рокiв. Сплачуй уп'ятеро дорожче... - Не дешевше вiддаК на викуп i пан Галаган. Дарма, що кажуть, вiн козацького роду. - Вiд того роду дочекалися гiркого плоду. - Ото реформа... Краще лататиму сорочку до слушного часу. - А де той слушний час? - Запитай вiтра в полi. - Та ще й потихеньку, щоб хто не пiдслухав, бо спина буде бита. - Нема долi, i слушного часу не дочекаКмося, - понуро загули сiряки. - А докiль треба голодну нашу волю чимось пiдживлювати... - Чаркою горiлки... - Не допоможе... Чоловiки перезирнулися, криючи якiсь таКмницi в гiрких усмiшках. Сидячи осторонь, Панас уловлював у розмовi шматки недожуреноП журби, невиплаканих страждань, недосмiяно-го гiркого смiху, недомовлених проклять. То розмовляли люди невiльноП працi, сини степового простору i бiдностi. Нiч своПми широкими обiймами укривала Пх у цiй похилiй придорожнiй корчмi. Поволi розмови уривались, канули в сiрих сутiнках. Чадив каганець, гойдаючи примарнi тiнi. Нiби козак Голота, посвоячившись з сатаною, шукаК роздолля, рветься на волю з похилоП корчми... Фурман лiг спати на долiвцi. Корчмар запропонував Панасовi ослiнчик, вкритий грубезною вовняною ковдрою, що увiбрала в себе всi корчмарськi пахощi разом з вологою. - Нi, я пересиджу до ранку, - вiдповiв Панас, примостившись на ослiнчику. Нiч попливла, мов корабель, захлеснутий водою. Чути, як то лопотiв, то затихав дощ за вiкнами. Жебонiли струмочки, а за ними снувалася каламуть роздумiв, хвилюючих вражень, перемагаючи дрiмоту. Розвихренi тiнi негоди вiдмiряли тривожнi хвилини. Пiд ранок дощ ущух. Заклiпали зволоженi вранiшнi зорi Сонце, не виринаючи з-за обрiю, чекало золотаво-багряним вiялом промiння по верхiв'ях дерев, нiби довiдувалось, чи можна спокiйно визирнути на обважнiлу, зволожену землю. Ночiвники-нетяги один по одному зникли з корчми... Знову вирушили в дорогу. Бричка покотилася по багнюцi, колихаючись по розмитих вибоПнах. Благословляючи народження дня, забринiли на променевих струнах стрижi. Над чорною рiллею поважно попливли в сизому повiтрi граки. Пiд склепiнням прозорого неба кожна жива iстота почала славити життя. Хотiлося обiймати зриму далеч, збагнути осiннi кольори лiсу, до якого наблизилась бричка. Нiби виринули з лiсу - стали на дорозi чотири чоловiки. З ними кудлатий собака. Фурман позирнув то в один, то в другий бiк, оглянувся на Панаса. Той прочитав у його поглядi щось непевне. - Но-о-о! З дороги тамi Розкапустились серед шляху, наче ченчики перед сповiддю, - пробував пожартувати фурман, приховуючи острах. Але чоловiки, як кам'янi iдоли, стояли на дорозi, не зрушили з колiП. Найкремезнiший схопив коней за вудила. - Стiй! - владно зупинив подорожнiх. Пес загарчав, показавши зуби. Панас пiзнав того, що латав сорочку в корчмi. Вигляд його був суворий i владний. Чоловiки обступили бричку. В одного, пiдперезаного вiрьовкою, виглядала сокира. В другого в руцi - замашна дубина. Стояли просто i твердо, як господарi на власнiй землi. - Хто Пде? Звiдки й куди? - Так-таки iменно... Звiдки i куди? - хитро додав натоптуваний, з круглим, зарослим, як у куширi, обличчям чоловiк. За халявою в нього виднiвся колодiй. Панаса не стiльки злякала, як зацiкавила ця подiя. Вiн витяг цигарки, запалив i зiйшов з брички. - Добридень вам, добрi люди! - з усмiшкою привiтався i простягнув цигарки невiдомим. - Запалюймо! - Запалимо потiм, - понуро вiдповiв той, що зупинив конi. - А зараз у нас К дiло. - У доброму дiлi треба, щоб були руки бiлi, - пробував пожартувати фурман. - Руки у нас не бiлi, а отакi, - показав свою, як гиря, руку отаман. - Ми чорними руками робимо святе дiло. - Та шукаКмо свою голодну волю! Охляла вона, як курка на прив'язi, - додав другий. - Так-таки iменно, що голодна. Як на прив'язi пiд тином. - То такi шукачi i К добрими людьми, - Панас не втрачав спокою. З його уст не сходила лагiдна усмiшка. Помiтив, як промайнула усмiшка i в великих очах наймолодшого. Щось добре i гнiвне свiтилося в них. - Хiба ми такими дурнями родились, - обiзвався юнак, - щоб лише байдикувати по свiту, незрячими шукати шляхiв? Хто шукаК, той знаходить... Менi хочеться з цим чоловiком порозмовляти. - Порозмовляй, Гнате! Ти ж умiКш пiдсипати перцю у варену юшку. - Так-таки iменно, - смiявся присадкуватий, поправляючи колодiй за халявою. Чоловiки тiснiше обступили подорожнiх. Дивилися суворими очима, в яких свiтилося щось нестримне, розгонисте, може, сприйняте вiд давнiх поколiнь половецького хижого роздолля. Читав у них Панас жагу, пронесену крiзь столiття до днiв голодноП волi. - Вийшли з яру на шлях, - знову заговорив Гнат, - вiдбирати своК, награбоване багатiями... Ви що везете? Може, маКте великi грошi, то подiлiмося з нами, - загадково усмiхнувся. У його великих очах свiтились i згасали вогники. - Так-таки iменно, подiлiмося з нами... Потруси, Гнате, Пхню калитку, - пiдтоптуватий торкався до колодiя за халявою. - Великих грошей не маю, - неквапливо вiдповiв Панас i, витягнувши з кишенi гаманця, подав його юнаковi. Чоловiки обступили його, дивилися, що там К. Перемовилися мiж собою. - Подiлимося пополам, - твердо заговорив Гнат. - Один червiнець нам, другий - вам, може, знадобиться в дорозi. А то ще зустрiнуть вас нашi спiльники по той бiк яру. Треба й з ними подiлитися. Це ми позичаКмо до слушного часу. Коли надiйде наш час, то повернемо борг. - З процентом, - додав кремезний. - Так-таки iменно, що повернемо... Добре придумав, Гнате! - В полiцiю, мабуть, доноса напишете? Не кваптеся. Вiтра в полi не спiймати. А яри нашi несходимi. Та й ночi темнi - нашi побратими. - Полiцiя так само осоружна менi, як i вам. На таких, як я, теж пишуть доноси. Чоловiки загадково переглянулися. - То ви, паничу, теж за нашого брата? - широко розплющеними очима дивився Гнат. - Такого ми ще не зустрiчали. - Безталання ваше болить кожнiй чеснiй людинi. - То ходiмте з нами, за отамана будете. Передам вам своК горопашне отаманство, - пропонував кремезний. - Якщо нежонатий, то посватаКмо з нечистою силою. Скажуть тодi нашi хлопцi: "У яру пiд лiсом побратався з бiсом". - Брататися з бiсом можна й за лiсом. Та й не тiльки в яру, а й на широких шляхах. - Добра вiдповiдь. Ставайте-таки за отамана. Наших багато блукаК ярами. Зiйдуться, як колись до Гаркупгi сходились. ЗагуляКмо, аж небо здвигнеться! - ледь вловима усмiшка ворухнула уста отамана. - У кожного своя доля i свiй шлях широкий... Прийде час, буду з вами... - Отже, до слушного часу? - Атож... Чоловiки доброзичливо посмiхалися. Гнiвнi очi отамана повилися тугою. Вiн поклав свою руку на Панасове плече. - Може, повернемо червiнця? - запитав Гнат. - Можна повернути! - кинув отаман. - Нi, не треба, - рiшуче заперечив Панас. - Хай буде завдатком на те, що ми зустрiнемось. Хотiлося б ще поговорити. - У вас своя планида, а у нас своя, мужича. Ми ПП шукаКмо, бо полуда з наших очей спадаК поволi. - Полуда спадаК. Так-таки iменно, а очi замилюють нам реформою, - додав натоптуваний, - Пiд три чорти з тiКю реформою. - Џдьте, чоловiче добрий, своКю дорогою. А ми повернемо своП оглоблi до лiсу, - владно промовив отаман. Чоловiки переглядалися мiж собою, як дiти пiсля провини, i розступилися, даючи дорогу. - Тепер i запалити можна, - отаман вiдкинув полу подертоП свитки, з-пiд якоП виднiлися старi оксамитовi штани. - Не дивуйтесь з мого одягу. - Витяг з кишенi тютюнову калитку, почав набивати люльку. - Це вiд пана досталося менi. Вiд пана Галагана! Нас, дворових, пустили на всi чотири вiтри, нiчого не дали. Тiльки своП старi недоноски подарував Галаган, вiдпускаючи на волю. Скiльки латок на штанях, стiльки й рокiв минуло, як оголосили волю... Загорьована дотепнiсть зворушила Панаса. Вiн пiднiс Гнатовi цигарку. - Пахучий тютюнець... Фабричний? - Фабричний, - подав Панас вишитий кисет. - Вiзьмiть собi тютюну. Гнат насипав у жменю, розглядаючи вишивку на кисетi. - Гарна вишивка. Мабуть, щедра дiвоча рука вишивала? - Вишивала, - тоскно вiдповiв Панас, приязно дивлячись у збентеженi Гнатовi очi. - Чекай, Гнате, - втрутився отаман. - Њ i в тебе гожа дiвчина. Того червiнця вiддай Пй на дукачик. Коли з щироП руки, то не гоже нести червiнця до шинкаря. Там вiн пiрне, i собака не загавкаК. Як товариство вважаК? - Так-таки iменно... Хай Гнат вiддасть червiнця своПй Маланi. Може, й заручини справлять. При згадцi про дiвчину юнак зiтхнув. Його очi повились тихим смутком. Вiн вдячно звiв Пх на Панаса. - На цьому бувайте здоровi! Бо вже десь сороки заскрекотали. - Отаман зiйшов зi шляху, за ним похилитав хвостом i собака. - Коли ще по той бiк яру зустрiнете таких, як ми, то гукнiть Пм: "Гуляй, воля!" Не займуть. Щасти вам у дорозi. До слушного часу! А нашого гасла не забувайте: "Гуляй, воля!" - До слушного часу! - вiдповiв Панас, сiдаючи в бричку. ПроПхавши з гони, оглянувся. Чоловiки все ще стояли, дивлячись Пм услiд. А потiм повагом поволокли своП сiрi постатi до лiсу... Фурман розповiдав рiзнi пригоди, що трапляються на цьому шляху, яким ще в давнину ходили козацькi ватаги, боронячи волю. Розповiдь фурмана супроводжувалась журливими звуками, що наче з глибини столiть бринiли вiдгомоном вiдваги i запеклоП борнi То вiтер, по-осiнньому стогнучи, стелився вiдволоженими стернями край шляху, розчiсував коси дрiмливоП берези, дзвенiв бронзолиттям гiллястих дубiв. Панас поринув у роздуми. Увесь час бачив перед собою вразливi Гнатовi очi. Коли бричка пiшла пiщаною дорогою, почав куняти. Нарештi знемiг сон. Ось наче розкрилася перед ним таКмнича брама, за якою вимальовувалась краПна, повита туманами. Важкi хмари нависли над нею, лише визирав крайок неба, ледве освiтленого сонцем, що десь пiрнуло, нiби втомившись змагатися з пiтьмою. Мороком крилась земля, поросла бур'янами, жаб'ячою печерицею, колючим терном та плетивом дерези. Десь чувся людський гомiн. Нi, то не гомiн, а стогiн. Наче стогнала земля, стогнали хмари, стогнали обвiтренi оселi. Де ж люди? Де жвавий лемент дiтвори? Де спiв юнацтва? Все наче заснуло, принишкло. Панувала темiнь, вiковiчна подруга ворожнечi, розбрату й хвороби. На битому негодами шляху замаячила постать людини. Куди вона мандруК? В якi краП? Може, шукаК свiту сонця? Може, несе в своПх грудях iскру, щоб розпалити вогнем, зiгрiти закуту мороком душу? Щось рiдне пiзнаКться в тiй постатi. Стривай... Це ж вона. Голубка сизокрила. Куди понесла свою вроду i гордiсть дiвочу? Хотiв крикнути, назвати iм'я, заговорити голубливою мовою. Але уста, наче завороженi, не могли вимовити й слова. А постать вiддалялась i куталась у непроглядному туманi, доки не щезла зовсiм, залишивши терпкий бiль у серцi... Нiби виринули з пiтьми якiсь чоловiки. Почав пiзнавати тих, що зустрiлися на шляху бiля яру. Серед них Гнат. Його сiрi очi, заiскрившись, стали ще бiльшими. В них свiтилася надiя, гордiсть i гнiв. Поглянув у той бiк, де виднiлися бескеття, яруги. З них, туманами оперезанi, випливали села, убогi на щастя, багатi на горе, обшарпанi А далi наче виросла з туману тюрма. Велика, незграбна, гартована. Очi юнака таКмниче зазирнули крiзь грати. Там кишiло повно люду. Млявий вигляд, понурi постатi, брязкiт кайданiв, монотонний i невпинний. Одноманiтнi арештантськi халати з бубнами на спинi. То печать рабства i ганьби. Чути голоси, як рокiт розбурханоП хвилi. Що вони говорять? У тому потоцi людського гомону небагато слiв: "Хлiба, працi, волi!" Чути iнший голос. То наглядач у погонах. Вiдгодована пика бубонить, наче в порожнК барило: "Скудова ви, голодранцi?" - "Ми тутешнi, з рiдних нив, гаПв, тихих плес..." Люди простягають руки, кулаки. Рокiт повзе разом iз навислими хмарами, що огортають тюрму, купчаться, передгрозово обiймаються. Очi юнака наливаються кров'ю. Чути десь, нiби з хмари, голос: Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобi шкода? хiба ти не бачиш, Хiба ти не чуКш людського плачу?.. Десь вирвався плач жiнок, дiтей. Благальний i грiзний, Сiрi Гнатовi очi дедалi бiльше й бiльше наливаються гнiвом. - Бачиш, паничу подорожнiй? - запитуК. - Бачу... - ЧуКш, паничу подорожнiй? - Чую... - Допомагати Пм треба... - Добре, вiзьми й другого червiнця. - Це не поможе... Руку давай! - Вiзьми! - Понесiмо Пм правду! Ходiмо до них! ЧуКш, паничу? Клiпнув очима. Фурман гукаК: - ЧуКш, паничу? Прокидайся! Недалеко до Гадяча. - Снилось менi.. Приснився один з тих, що зустрiлися бiля яру. - Хай Пм грець! Не треба, щоб такi лихi люди снилися. - Нi, хай сняться, хай сняться, - промовив Панас, зводячись у бричцi. Занiмiле безмежжя перетинав далекий обрiй, де вимальовувались обриси помiщицького палацу. Здавалося, то якийсь привид постав перед очима, заступаючи собою все почуте й побачене пiд час подорожi. Далеко за палацом плакало муроване небо над бiдняцькими оселями й кружляло хрипке гайвороння, розносячи вiд хати до хати обвiтрену печаль. - Що то за будiвлi? - запитав фурмана. - Палац Галаганiв... Недалеко вже околицi Гадяча, - фурман розмахнувся батогом. Але стомленi конi ледве тягли обважнiлу бричку. * * * Зупинився в батькiвськiй хатi Слiзно зустрiла мати, крижнем до землi припадала, ходячи бiля сина та милуючи його. - До твого приПзду, Панасику, всi дорiжки в саду повисипала жовтим пiсочком, - голублива усмiшка матерi вигравала на сухому зморшкуватому лицi. - Недарма зорями пораненьку сива зозуля налiтала. Батько, трясучи сивою густою, як куделиця, бородою, тiльки примовляв: - От i добре, що заПхав до батькового двору. От i добре, сину. Сiдай до столу. Давно чекали. А сьогоднi недаремно все пiвень на порозi кукурiкав. Мати не зводила з сина слiзних очей. - Та який ставний, i борода, наче в якогось великого чиновника... - Борода додаК поштивостi людинi... Особливо служивiй, - радiв батько, дивлячись на сина. Пiсля обiду Панас попросив у батькiв дозволу пiти в мiсто. Поспiшав побувати пiд розлогою яблунею, бiля вдовиноП хати, до якоП, живучи ранiше в Гадячi, добре втоптав стежку. Пiдходив з тривогою. Вийшла назустрiч стара жiнка. Пiзнав - Галина мати. - Довго виглядала вас Галя. Навiть до ворожки ходила. Щось та недобре Пй наворожила. Пiсля того подалась у мiсто. Тiльки поговiр залишила за собою. Будете в мiстi, вiдшукайте та про матiр нагадайте... Понiс свiй жаль до яблунi - свiдка зустрiчей. Пригадав той день, коли первоцвiтом вона заквiтла. Тих пахощiв яблуневих не розвiяв час розлуки. Заворожено стояв, наче чекав на побачення. Нiби й сонце, схиляючись на захiд, сумуК за яблуневим первоцвiтом i вiдлунюК в меркнучих променях незабутню пiсню: Стелися, барвiнку, низенько... Гiрка усмiшка лягла на пошерхлi, наче вiд спраги, вуста. Серпанковими сутiнками крилися околицi, нагонив югу вiтер, пiдхоплюючи мотив рiдноП пiснi, стелив ПП пожовклим листям на зiв'ялi трави. У тих звуках чувся, наче живий, звабливий голос, а дятел наперекiр одноманiтно стукав у трухляву гiлку, вибиваючи мереживо смутку. Де його розвiяти, з ким подiлити? Вiд кого почути слово, яке б полум'янiло, спалюючи жорстокiсть i сваволю? Густо озорювалось небо. Обзивався вартовий ночi - деркач, доки лелека не проголосив клекотом свiтанок. Другого дня поспiшав на Драгоманову гору над Пслом. Роменом порослi стежки вiтали давнього знайомого. Тихо шепотiли уста: "Ой по горi ромен цвiте..." Ось i Драгоманова хата, крита соломою. Тут зустрiв свого брата Iвана Рудченка, що прибув з КиКва. Для Панаса зустрiчi з братом завжди були великим святом. До його порад прислухався вiн, як до старшого на вiсiм рокiв вдумливого порадника. Ще будучи вiльним слухачем КиПвського унiверситету, Iван Якович увiйшов у товариство прогресивноП молодi та виступав у пресi. Тепер мав змогу подарувати братовi виданi в двох книгах "Народнi пiвденноруськi казки". Для Панаса це був дорогий подарунок. Вiн не мiг не виявити гордостi за брата. Радiв i за виступи його в пресi, а особливо за дружбу з популярним у колах молодi Михайлом Петровичем Драгомановим 1. Тому й до його сестри Ольги Петрiвни з роду Драгоманових поставився Панас приязно й задушевно. Прибула вона до рiдного драгоманiвського гнiзда в Гадячi з Волинi, де працював ПП чоловiк Петро Косач. Це була традицiйна подорож до батькiвського двору, здавна прославленого гостиннiстю. Звiдси ж ранiше вийшов i вiдомий декабрист Драгоманов. 1 Драгоманов М. П. - украПнський публiцист, iсторик, фольклорист, громадський дiяч буржуазно-демократичного, потiм - лiбсрально-буржуазного напряму. Прибулi гостi сподiвалися на зустрiч з Михайлом Драгомановим. Але вiн затримався, подорожуючи за кордоном. Лише численна кореспонденцiя вiд нього, адресована сюди, викликала iнтерес. Серед надiсланоП лiтератури були й примiрники Герценового "Колокола", хоч уже кiлька рокiв перестав видаватися цей демократичний часопис. Все, що подавало ознаки культурного життя, зацiкавлювало тут Панаса Яковича. У поглядi розумних очей Ольги Петрiвни вiн читав доброту й духовну щедрiсть. Знайомлячи брата з нею, Iван Якович зауважив: - Схильна до поезiП сестра найкращого мого друга... - Панаса я пам'ятаю ще вiдтодi, як вiн працював у Гадячi. - Простягаючи руку гостевi, додала: - Привiт i вiд мого чоловiка Петра Косача для заочного знайомства... В ПП виглядi багато було схожого з вольовим обличчям Михайла Драгоманова. Перенiсся, брови, чутливi обриси губ, живий вираз очей. ПП стан повивала квiтчаста зелена керсетка, з-пiд якоП спадали вишиванi полотнянi рукави. Разки кольорового намиста, картата плахта, квiтчаста хустина на головi доповнювали стильне вбрання. Все це гармонувало з ПП рухливою постаттю, вiдтiнювало рум'яне обличчя, що пашiло енергiКю й крило в собi щось поетично-натхненне, горде, артистичне. - А це Михайло Петрович, - Iван рекомендував Старицького, який, подаючи руку Панасу Яковичу, шанобливо вклонився й випростався. Його повнi соковитi губи наче виринули з чорного шовкового обрамлення вусiв i бороди, що на скронях зливалася з куделицею довгого волосся. Панас Якович вiдчув щось артистичне i разом з тим щире, промовисте в карих очах Старицького. - Ви артист? - запитав Панас Якович. - Артист любительського театру. А в життi граю роль, яку ще й сам не зрозумiв, - не мiняючи артистичноП пози, Старицький замрiяно заспiвав: Нiч яка, господи! Мiсячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! - Це Михайло сам вигадав таку пiсню, - пояснила Ольга Петрiвна. - Не вигадав, а вимрiяв, - Старицький розгорнув папiрець. - Читайте... Це моП поетичнi грiхи. Панас Якович прочитав вiрша i, повертаючи, запитливо дивився на Старицького, спостерiгаючи, як у виразi глибоких очей юнацька веселiсть наповнювалася тривогою. У небi загелготали гуси, що вiдлiтали на пiвдень. Старицький пiднiс благальне догори руки. - Гуси! Вернiться! Не покидайте рiдного краю! - Звернувшись до Панаса, вiн пояснював: - Так здавна, ще хлопчиком, навчали мене благати повернення гусей. I я завжди вiрив, що вони чують моП благання, тому щорiчно й повертаються з вирiю. - Заздрю поетам, щедрим своПми почуттями, - Панас Якович хотiв сказати щось приязне Старицькому. - То все наша молодiсть. РадiКмо, а серце часом стогне й болить. - Змiнивши тон розмови, Старицький звернувся до Панаса: - Бачу, ти теж не без сердечних виразок... По бородi пiзнаю. Будьмо друзями! - Коли щиро, то дозволь потиснути руку. - Вiд дружби до побратимства лише один крок. - Зникла жартiвливiсть у виразi обличчя Старицького. Вiн обняв Панаса Яковича. - Менi говорив твiй брат Iван, що ти й вiршики пишеш про кохання. - То жарти, - Панас Якович знiяковiв. Тим часом Ольга Петрiвна запросила гостей провести дозвiлля пiд кленом, що розкинув пожовклi шати аж на краю гори, яку внизу оперiзував Псьол. Тут з тесаних дощок здавна були приладнанi лавки. З гори вiдкривалися мальовничi гадяцькi околицi. Химерно вигинаючись, Псьол вбираК в себе рукавцi, губиться десь у комишах, а потiм вириваКться з них в'юнкою стрiчкою, лелiючи в неозорiй далечинi. Його посестра - задумлива Грунь, пробиваючись крiзь очерети, пустотливо обiймаКться з побратимом, вiддаК йому свiй тихий плин. Далеко видно бiдняцькi обшарпанi хати, розсипанi, як отара овець. Вони то визирають, то сором'язливо ховаються за дрiмливими вербами, щоб не бути на виду випещеного палацу Галаганiв, зануреного в сизу лiсову смугу на обрiП. Далекi й близькi краКвиди обiймала урочиста тиша. Нiби боячись порушити ту урочистiсть, тихо розмовляли в тiсному колi вiдвiдувачi ДрагомановоП гори. Старицький розповiдав про своП задуми написати драматичнi твори та органiзувати народний театр. Його палко пiдтримувала Ольга Петрiвна та Iван Рудченко. Панас Якович задумливо зважував сказане. Трудове життя поклало на його молоде обличчя риси застережливостi, зовнiшнього спокою, хоч в очах зринала тривога iскрами, якi не мiг вiн погасити. Погляд застиг на жовтому кленовому листi, що падав на землю, ронячи ледь вловимий шелест. Нiби прислухався до нього. - Панасику! Чого ти наймовчазнiший серед нас? - в очах Ольги Петрiвни застрибали бiсики. - Думаю про свою подорож вiд Миргорода до Гадяча. - Розкажи... Панас розповiв про зустрiч в дорозi з чоловiками, що шукали голодноП волi. Говорив схвильовано, навiть збиваючись на словах, у якi не вмiщалися його почуття. - Коли б усе, сказане тобою, Панасе, записати, то це могла б бути цiла повiсть, - серйозно зауважив Старицький. - I назвати б ПП "Голодна воля", - додав Iван Рудченко. - Якби сила, а то... - Панас поглянув запитливо на брата. - А от Iван устиг уже двi книги надрукувати, - мовила Ольга. - Такi хорошi його "Народнi пiвденноруськi казки". - Збирав Пх не я один. Там К й значна доля зiбраного Панасом. А ще маю видати "Чумацькi народнi пiснi". В них теж Панасовi записи. Правда, Панасе? - Правда, - неохоче вiдповiв той. - Мене зараз цiкавить iнше; От перечитую Пушкiна, Шекспiра, нашого славного Шевченка... Яка сила поезiП, пристрасного слова, темпераменту! А роман Чернишевського "Що робити?" викликаК рiй думок, якi часом i спати не дають. Дiйсно, що ж робити людинi, коли надриваКться серце, душа прагне пiзнати правду? Що робити? Не можу лише до кiнця збагнути тих снiв, що Пх надав Чернишевський героПнi свого роману. Вони мене тривожать, як моП власнi. - Не чекав я, що в нашого, зовнi зовсiм мирного, спокiйного Панаса стiльки не зовсiм мирних думок, - посмiхнувся Iван. - Недаром я його ще в дитинствi прозвав бандурою, коли вiн навчався бринькати на гiтарi... Тепер я перечитую Панасовi лiтературнi спроби, його намагання розповiсти про людську долю, особливо про жiноче безталання, i бачу велику впертiсть свого брата. Спостерiгаю навiть здiбностi. - Так... Хай це буде моя впертiсть. Та не тiльки впертiсть. Скажу вам, що я язик собi вирву i викину собакам, якщо вiн не заговорить так... Ех! - От тобi й мирний, - смiялася Ольга Петрiвна. - ПобажаКмо Панасовi не виривати язика. А коли напише щось доладне, то хай вступаК в лiтературу пiд прiзвищем Мирного. Згода, друзi! - докинув Старицький. - Згода! Хай буде Мирний! - Ще до всього менi хочеться додати, - Панас навiть звiвся з лави, очi його стали глибшими, пронизливими. - Я, працюючи в судi, в iнших установах, зустрiчався з багатьма людьми, чув розмови, читав рiзнi скарги. Коли я починаю роздумувати над цим усим, то нiби бачу тяжку картину, Я ПП навiть записав, як притчу. Ось послухайте: "Неволя порiзнила дiтей одних батькiв, одних матерiв; вирила мiж ними глибокий яр, котрого нi перейти, нi переПхати - хiба засипати... Та хiба можна засипати у рiк, у десять, у двадцять рокiв яр, котрий копався не десятки, а цiлi сотнi лiт?.. По один бiк яру стояли потомки старшини козацькоП; стояли приблуди, котрих приманила своПми розкошами задурена УкраПна... Тут можна було зустрiти нетрохи полупанкiв, котрi з дiгтярiв, чумакiв, крамарiв, прикажчикiв повиводили своПх дiтей у "люди", поначiпляли на плечi з мiдними гудзями мундири, а на голови понадiвали картузи з зiрочками... Усе то було ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками... Тепер вона стояла i, як голодний вовк, клацала зубами, поглядаючи зо зла на другий бiк яру, де потомки козачi копалися у сирiй землi, понiвеченi, зубоженi, темнi - якiсь калiки, а не люди, без пам'ятi про славну бувальщину дiдiв своПх, котрi добували кров'ю "славу та волю..." - Чи не занадто смiливо й пристрасно? - посмiхнувся Iван Рудченко. - Добре, коли пристрасть наповнюКться думкою, а думка КднаКться з пристрастю, - Панас поглянув на брата. - Такими менi здавалися i думки Iвана Бiлика. - Як чиновник, я Рудченко, але в мене К прiзвище мислячоП людини. I от ця людина - Iван Бiлик - теж творить, мислить... Може, не зовсiм так, як ти розповiв... Але мислить. Я починаю перекладати твори ТургенКва. Мають вагу тепер тiльки тi письменники, що йдуть громадською соцiальною тропою i соцiальним поглядом озирають життя народу. - Так. Але мало озирати життя народу, сидячи в канцелярiП, - додав Панас. - I канцелярiП не можуть залишатися осторонь подiбних питань, - поважно вiв розмову Iван Рудченко. - Скажу про свою канцелярiю. Я працюю в так званiй тимчасовiй комiсiП, на яку покладено врегулювання взаКмин мiж помiщиками й колишнiми крiпаками. Комiсiю очолюК Галаган. Я, можна сказати, спецiалiзувався на селянських питаннях i приходжу до висновку, що розв'язати Пх нелегко. Мiй шеф Галаган покладаК велику надiю на земську реформу. Вiн навiть виголошуК лiберальнi промови, вихваляК "всесословность" земських виборiв, довго i красно може говорити про "интеллектуальную деятельность", про "народное благо" та працю, вiддану на "алтарь общественного благополучия". Галаган маК однодумцiв, якi сподiваються через реформи досягти "всесловной" Кдностi. - Навiть "потомки гетьмана дурного" Скоропадського виголошують промови... То все розмови, за якими криються приватнi iнтереси. - Сподiваюсь, що все, про що говорив, опишеш у своПй повiстi? - Одному тяжко. Запрошую до спiвробiтництва й тебе. Ти маКш бiльше життКвого досвiду, бiльш за мене освiчений. - Тут важать насамперед здiбностi, талант, - Старицький дивився на Панаса, зважуючи серйознiсть та переконливiсть сказаного ним. - Пробуй свiй хист, Панасе. Ми тебе пiдтримаКмо. Пам'ятай, що шлях лiтератора тяжкий, суворий, тернистий. Цим шляхом веде людину чиста, незрадлива совiсть, вiра в iдеали... Коли подаруКш для нашого народу правдивий твiр, надсилай нам. ОбiцяКш? Панас нiчого не вiдповiв, нiби засоромився, знiтився. Його виручила Ольга: - Вiрю, що Панас зробить такий подарунок... А от я... Який я принесу в своКму життi подарунок? - Ти ж подарувала своКму Петровi Косачу доньку, - жартував Старицький. Ольга з погордою глянула на друзiв, ПП обличчя зашарiлось, пашiло полум'ям, вiд чого свiтле волосся видавалося ще пишнiшим, а в очах промайнула чарiвна жiноча гiднiсть. - Так, подарувала, - рiвним голосом почала. - Хочу, щоб моя донька була мужнiшою за своПх батькiв. Ми з Косачем назвали ПП Ларисою. - Добре iм'я... Тьмяно надвечiрня втома обволiкала П