ом iз хистким човном. Прислухався, пiзнав мелодiю. Недавно чув, як на концертi грала Бетховена ясноока й горда учениця АлоПза Њдлiчки. Довiдався, що звуть ПП Олександрою. Родом з якоПсь поважноП сiм'П. НавчаКться разом з дочкою господаря будинку Адешелiдзе в iнститутi шляхетних панночок. Очевидно, тепер та iнститутка прибула до подруги i принесла чарiвнi мелодiП Бетховена. Нiби вгадала потребу заповнити ними душу розтривоженого мешканця за стiнкою, який iнколи i сам бринькаК на гiтарi. * * * Нi, не самотньо тепер сiдав до столу в своПй кiмнатi. Нiби сходилися до нього на раду, з похиленими головами, приносили свою журбу безталаннi, знедоленi, скривдженi. Пiзнавав Пх, що вже з'являлися й ранiше, у незакiнчених творах. Тут i "Продана", i "Христя Удовiвна", i "Боска", i "Палiйка", i "Ганнуся", i Варка Луценкова - горювальниця з надрукованого оповiдання "Лихий попутав". Наче живi, тiсним колом обступали його стiл. А до них приКднувалися, приносили своП скарги Шевченковi покритки i сердешнi страдницi, шукачi щастя Марка Вовчка та Чернишевського. Кожна несла краплину тихих зiтхань, гiрких слiз. Вони розливалися, як повiнь у негоду. По тому скаламученому плесу пливли думки тяжкi, як навантажений човен. Радий був цим зустрiчам, що наповнювали його самотнК життя теплою щирiстю й тривогою. Перегортав сторiнки ранiше написаного, i вони здавалися ще недостатньо пройнятими кричущою правдою. Треба наснажити Пх життКвою, пекучою жагою... Як назвати новий великий твiр? Може одним словом - "Повiя"? Хай убираК це слово в себе болi й розпачi жiночого безталання. Вечорами сидiв, писав. Бурхливий потiк думок прокладав русло в творчi простори. Iнодi вчувалося, що торготiв хтось вiконницею, нiби зазирав у вiкно... Нi, то мабуть, вiд нервовоП напруги. Але подiП вiдсунули здiйснення задуму. Одержав вiд брата листа й велику рецензiю на "Чiпку". Брат поставив багато вимог, радив поповнити твiр соцiальними психологiчними характеристиками, загострити конфлiкти. Кiлька разiв перечитував поради, пiзнаючи в них не тiльки братовi думки, а й, можливо, Драгоманова. Пригадував зустрiчi, розмови, обiцянки на горi в Гадячi. Читав, зважував. Замислювався над прочитаним: "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?.. Отже, тобi необхiдно поширити горизонт i подивитись на життя, як воно К, а не в iзольованому фокусi розбiйництва... При змалюваннi селянського заколоту треба довести, що вiн виник як наслiдок утискiв, хоч це не було нiким iз заколотникiв усвiдомлено..." Кiлька разiв перечитував написане братом i вiд того глибше прозрiвав, зважував соцiальну значимiсть пропащоП сили. "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" - повторював братовi слова. Так треба назвати твiр замiсть первiсного "Чiпка". А iм'я Чiпки належить зберегти. Наче живий постаК в уявi. Нiби вода, що вируК, зносить на шляху намули, шукаК рiчища, аби влитися в нього неспокiйною хвилею, скаламутити тиху ряску, - так буяла в ньому невипробувана сила, не знаходила впину й спокою. Чiпка... Шукач своКП обкраденоП долi, шукач неуярмленоП правди i громадського неспокою. Наче прокинулась i заговорила в ньому накипiла болями кров батькiв, кров бунтiвних провiсникiв визволення. Чiпка... Тяжкий i складний його шлях. Доведеться не раз падати на ньому, пiдiйматися, марнувати сили i проклинати лиху долю. Такими властивостями нагороджуК його суворе життя, невблаганна дiйснiсть. Серце, чуле до краси i правди, то наповнюКться злобою, то завмираК в пошуках незбагненноП волi. Чiпка... Уява малювала дитячi роки долею не привiтаного хлопчика, що виростаК безбатченком, терпить образи, хоче допитатися в бабусi, чого так тяжко доводиться мамi заробляти хлiб. Розповiдi та казочки бабусинi пластом лягають на дитячий розум, гонять думку за думкою, гадку за гадкою, запалюють серце. Праця пiдпасича поширюК свiдомiсть i викликаК новi запитання. Серед степових просторiв знаходить вiн роздолля, розмовляК з небом i хмарами. Прокидаються нестримнi бажання. Яка б дивина перед ним не поставала - не злякати його вiдважного духу, упертоП думки, палкого серця. Нiколи нiчого не боявся. Жеврiла в душi iскра волелюбства... Ось розбилися й вiковiчнi кайдани крiпацтва. ВиростаК Чiпка, прагне до чесного трудового життя. Покохав дiвчину, одружуКться, стаК господарем. Але в нього землю вiдбирають, обдурюють, зневажають. Всюди натрапляК на жорстоких чиновникiв, земських дiячiв. СтаК й сам жорстоким, мстивим, невблаганним. ЗустрiчаКться з бездольцями, яких крiпацька реформа штовхнула на саме дно суспiльного життя. Знаходить з ними вiдраду в пияцтвi. Разом iдуть вiдбирати своК, награбоване багатiями. А там - i до розбiйництва недалеко. Так марнуКться сила, завзяття людини... Пропаща сила. Народна сила. Чiпка... Та не тiльки треба змалювати життя народу, боротьбу до реформи 1861 року i пiсля неП. Думка сягаК за межi цих часiв, у минувшину, плине епiчними просторами. Хочеться показати село за пiвтораста рокiв. Щоб видно було, як вiд поколiння до поколiння посилювалося гноблення, як розкошували й знущалися над трудiвниками пани i як зрiли, не вгасали протестантськi настроП. Пригадував тих, кого зустрiв бiля лiсу, сказане ними повторював: - До слушного часу... До слушного часу... Не раз бачив увi снi незабутнього протестанта проти "голодноП волi" - юнака Гната з його великими скорботними очима, що крили в собi гордiсть волелюбства, буйнокриле роздолля i повиту переказами печаль степiв, якими стеляться шляхи-дороги в невiдомiсть. Дiти й внуки прославлених захисникiв волi нелегко згинали своП шиП в ярмо. Нелегко вiдняти в них духовнi скарби. Для цього треба вiдiбрати Пхню мову, кращi традицiП, штовхнути Пх на роздорiжжя й манiвцi. I не тiльки це. Необхiдно ще й убити плекану вiками любов до рiдних нив, до прозорих рiк, забрати все, що берегло в люди , гiднiсть i свiдомiсть, пообкрадати iсторiю народу. Тодi пiдневiльна людина стане безмовною, хилитиме голову, як вiл у ярмi. Але й воли у ярмi ревуть... Хiба ревуть воли, як ясла повнi? - це питання не сходило з думки Панаса Яковича. Замислювався настiльки, що й iндивiдуальнiсть письменника зливалася воКдино з образом героя. Наче дiлився з Чiпкою тривогами життКвих негод людей працi, поневiрянь та шукання правди. Його праобразом ставала не одна особа, а цiле сплетiння яскравих характерiв представникiв суспiльства, уярмленого неправими законами. Нiс до Чiпки повизбируванi в суспiльствi душевнi неполади тих, у кого енергiя, добрi жадання розбиваються об кам'яну незрушнiсть основ царства темряви й сваволi. Складнi життКвi поневiряння героя роману сприймав не поглядом спостерiгача-побутописця, а проймався глибокою тривогою народолюбця. Подовгу наче залишався наодинцi з Чiпкою пiд час його душевних.. мук. Не одвертався од нього й пiсля страшноП ночi падiння, залишався з ним, як свiдок уболiвання за долю пропащоП сили, пропащоП людини. IдеП гуманiзму вели письменника в найскладнiшi потаКмностi страждущоП душi. Викарбовувались для сучасникiв i нащадкiв слова жагучоП туги i любовi - "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" А ще можна назвати роман i "Пропащою силою". Треба звернутися ще до брата за порадами. Вiн зможе написати роздiли про iсторiю закрiпачення села, щоб показати уярмлення народу, що вiдбувалось од поколiння до поколiння. Хай пiзнають i будуть не збайдужiлими внуки та правнуки до лиха давнього й сьогочасного. Сповiдь стривоженоП совiстi, гнiв та уболiвання за спустошення моральноП гiдностi людини переливались у психологiчне плетиво роману. Завершувалось творче торжество психолога-реалiста Панаса Мирного. Мав намiр порадитись про написане з Пильчиковим. Адже вiн знаК, якими труднощами досягав творчоП перемоги Шевченко, вписуючи в iсторичне буття народу рядки "Кобзаря". * * * Не втримати стрiлу, шпарко запущену вправною рукою, не приборкати орла, не затамувати пристрастi, наповненоП почуттями й збудженою мислю. Панас Якович носив Пх у собi, вдихав, як повiтря. Тiсно було в бухгалтерськiй конторi та в тихiй кiмнатi на Монастирськiй вулицi. Нагонили нудоту i однотоннi дзвони, i чиновницьке шарудiння паперами. Навколо вирувало бурхливим потоком життя, кружляючи кожну вразливу людину. Не можна залишатися з самим собою. Треба кудись iти, до чогось прагнути, змагатися. Змагався народолюбець Панас Мирний з чиновником Панасом Рудченком. То було змагання, сповнене терзань i тривоги. Перемагав Мирний, пiдкоряючи Рудченка з усiма чиновницькими атрибутами. Що бiльше загострювалась боротьба, то наполегливiше писав, виливав своП роздуми й почуття в образах. Не мiг не писати, не мiг i мовчати, як не може свiт не долати пiтьми, коли сходить сонце. Народжувалась нова сила, непiдвладна буденнiй застиглостi. В уявi поставали цiлими рядами знедоленi, приниженi, що зазнавали образ, знущань, катувань. Серед них нескоримий Чiпка, безталаннi жiнки, кинутi долею на саме дно хижацького суспiльства. Наче вливав краплини своКП кровi, описуючи життя Чiпки. Зрiднився з ним, як з побратимом, i носив у серцi його волелюбну силу. Пишучи, часом розкривав вiкна, щоб вiяло подихом просторiв. Охоче погодився на запрошення Пильчикова здiйснити прогулянку в недiлю пiд дуби Заворскля. Там мали зiйтися друзi для розмови. Пильчиков порадив Панасу Яковичу захопити з собою гiтару. Для конспiрацiП... Коли прибули пiд шати умовленого дуба, там уже чатували дозорцi. Тут зустрiв знайомих i незнайомих. Звернув увагу на юнака рокiв двадцяти п'яти. Його гострий зiр, вихрясте каштанове волосся надавали виразностi обличчю, в якому свiтилася рiшучiсть i натхнення. Пильчиков познайомив: - Це Дмитро Андрiйович Лизогуб. Нещодавно прибув з подорожi в Швейцарiю. А ось його друзi... Ростислав Стеблiн-Каменський, Володимир Синкевич, а це нашi однодумцi - студенти Гриневич, Калюжний. Серед присутнiх зустрiв знайомого йому ранiше корнета у вiдставцi Њгора Шохiна, канцеляриста Михайла Кочуру, службовця Василя Безверхого. Були тут i сестри Пiскуновськi. Одна з них теж принесла гiтару, а офiцер 35-го Брянського полку Антон Скляревський тримав гармонь, яка не корилася, розпускала своП мiхи i нiби зiтхала. Оглянувши присутнiх, Пильчиков промовив: - Вважаю, нараду нашого товариства, iменованого "УнiКю", можна розпочати... Дозорцi пильнують? - Всi на своПх мiсцях... - Оберiмо голову зборiв. - Дмитра Павловича Пильчикова. Ви ж маКте давнiй досвiд. - Так... Досвiд багато до чого зобов'язуК... Колись ми не вели протоколiв, хоч i варто було записати Шевченкову непримиреннiсть у Кирило-МефодiПвському братствi. Як зараз пригадую тi суперечки. Належав я до помiркованоП частини братства, пiдтримував Костомарова. Перебуваючи за кордоном, зокрема у Львовi, де брав участь в органiзацiП лiтературного товариства iменi Шевченка, я переконався в необхiдностi поширювати нашу дiяльнiсть не тiльки просвiтнiми заходами, а й нелегально. Багато хороших слiв чув я у Львовi, але вони мене менше радували, нiж тривожили. Дещо я привiз iз нелегальноП лiтератури. Будемо ПП розповсюджувати. Про це може бiльше розповiсти Дмитро Андрiйович, який нещодавно зустрiчався з своПми однодумцями. - Згадка про старше поколiння мене схвилювала, - очi Лизогуба налилися кришталевою прозорiстю. - Дмитро Павлович згадав про Шевченка... Шкодую, що я не народився трохи ранiше, коли в домi мого батька в Седневi, пiд Чернiговом, гостив славетний поет. Не раз потiм менi, хлопчиковi, показували ту кiмнату, де вiн жив i малював. Коли б я народився в той час, то Шевченко обов'язково був би моПм хрещеним батьком. - Але нема сумнiву, що ти, Дмитре, охрещений його словом, - докинув Ростислав Стеблiн-Каменський. - Всi ми Шевченковi хрещеники. - Так, хрещенi вогнем, бо його слово не вода, а полум'я, - вiв далi Лизогуб. - У цьому я переконався, зустрiвшися з Волховським та його друзями. Привiз вiд нього привiт та вiдозву. КланяКться вам Михайло Драгоманов. Њ вiдомостi, що його звiльняють з КиПвського унiверситету, як небезпечну для монархiчноП державностi людину. - Ганьба! - вирвалося з уст Панаса Яковича. - Кожна ганьба К плямою нашоП iсторiП. Переважно вона й складаКться з таких плям. Хто змиК Пх? - гарячився Стеблiн-Каменський. - Якщо не ми, то народяться дужi, яким випаде на долю така честь, - Лизогуб поклав перед собою примiрники журналу "Вперед" та iншу лiтературу. - Скажу вам, друзi, що боротьба мiж помiркованими дiячами й радикалами загострюКться. Шевченкове слово i пристрасть Чернишевського на боцi радикальних, революцiйних дiячiв. Свiдченням цього К прокламацiя, написана нашим Волховським. - Треба зачитати... - Хай зачитаК Ростислав Стеблiн-Каменський! - Хай... Не тiльки тому, що вiн наймолодший, а й тому, що володiК палким словом. Ростислав трохи знiяковiв, оглянув присутнiх i почав читати: - "Правдиве слово хлiбороба до землякiв". Панас Якович жадiбно ловив кожне слово. Здавалося, вони допомагали йому збагнути те, про що писав у творi. Лизогуб запропонував поширювати прокламацiю по селах. Його палко пiдтримували Стеблiн-Каменський i Гриневич. Пильчиков завагався. - Поширювати можна. Але насамперед треба нести освiту народовi. Менi здаКться, що не слiд вiдступати вiд досвiду культурноП дiяльностi наших громад, якi об'Кднують освiчених людей. - Вiдмежовуватись вiд громад не треба, - Лизогуб пiднiс голову з настовбурченим чубом. - Џх досвiд можемо використати. Але передусiм мусимо будити свiдомiсть, ширити бунтарський дух! - Просвiтительський дух маК осяяти всi закутки. Тодi й бунтарi осягнуть поглядом ширшi обрiП. - Я знаю тих, кого горне до себе наука, просвiта, розумовi замахи, а до життя, до боротьби Пм нема дiла! - Не можна ж усього зразу досягти. - Брехня! - скрикнув Лизогуб. - Не можна всього - бери частину!.. Я, друзi, довго думав над цим i додумався ось до чого: не можна миром - бери силою! Бийся! Борися, а бери, добувай! Запальнi слова Лизогуба викликали в Панаса Яковича безлiч запитань, роздумiв, i вони, як вулканiчна лава, заповнювали почуття. Вiдчував правду тих слiв, хоч i не заперечував помiркованих тверджень Пильчикова. Iз нелегальноП лiтератури, якою обмiнювались учасники товариства, Панас Якович узяв "Голоси з РосiП" Герцена. Iншi брали твори Бакунiна, Чернишевського, "Становище робiтничоП сили" Флеровського тощо. - МаКмо, друзi, нагоду послухати дещо з написаного учасником нашого товариства. З твором знайомились Iван Бiлик i Драгоманов, - Пильчиков узяв Панаса Яковича за руку, посадив бiля себе. - Роман зветься "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Лише уривок зачитаю. Про дитинство героя... "Отак жив Чiпка, рiс, виростав у голодi та в холодi, у злиднях та недостачах. I все сам собi, як палець. Другi до дiтей, до гурту, а вiн знай самотою, самотою... Забереться було в бур'ян, нарве квiток, назбира кузьок та й граКться ними нишком. А до людей, до дiтвори - нi! Чiпка мав добру пам'ять: з неП нiколи не виходила думка, що вiн "виродок"; вiн нiколи не забував бабиноП ради... Собi на лихо, рядом з добрими думками в малому серцi ворушилося щось недобре, неспокiйне... Розбуджене, воно не давало йому забутися, нiколи не прощало нiкого, коли бачило яку помилку... I росло лихо в його серцi - i виростало до гарячоП вiдплати, котра не зна нi впину, нi заборони... Не було тодi нiчого, перед чим би вiн оступився; яка б страховина перед ним не вставала - не злякати Пй його вiдважного духу, упертоП думки, палкого серця... Такому нема на свiтi нiчого такого, чого б вiн злякався. Нi бог, нi люди не страшнi йому... Бог страшний злому, а Чiпка дума, що вiн добрий..." З особливою увагою слухав Ростислав Стеблiн-Каменський. Стоячи пiд дубом, вiн випростався. Легкий вiтерець куйовдив на його головi русе волосся. Вдумливий вираз великих, пристрасно запальних очей, а на обличчi золотавий пушок, що не зазнав ще доторкiв бритви, високий зрiст - все надавало йому вигляду натхненного проповiдника, який ладен пiти на будь-якi тортури. - Якими шляхами ви поведете свого героя? - влучивши хвилину, запитав Ростислав. - Скажу вам, друзi, що я з великим iнтересом прочитав роман. Духом нашого народництва пройнятий вiн, - пояснював Пильчиков. - Це добре... Ще одну зброю маКмо в своПх руках, - радiв Лизогуб. - Бiльше б нам таких творiв, щоб пробуджували народ. Ростиславе, - звернувся до Стеблiна-Каменського, - ти маКш вiдбути до КиКва для зв'язкiв з "КиПвською комуною". Передай нашим друзям, що Полтава вносить свою данину в революцiйне народництво. - В КиПв я надсилаю текст роману, - пояснив Панас Якович. - А чи в надiйнi руки? - Вважаю, що в надiйнi... Дужче повiяв вiтер, б'ючись об шорстке дубове листя, i воно стелило по землi трепетний шелест. Здавна Панас Якович звик читати в тому шелестi сердечнi таКмницi. Хотiлося подiлитися ними з друзями, розповiсти i про своП особистi виразки, про бiль душi. Несподiвано дозорцi сповiстили, що двоК простують стежкою до дуба. Учасники зiбрання швидко поховали лiтературу, збилися в тiсне коло. З'явилися карти. Панас Якович бринькнув на гiтарi, а сестри Пiскуновськi затягли стародавнiй романс. Iншi наповнювали келихи напоями, сперечалися: - Туз переможе! - Пiкова дама приборкаК туза! - Якщо пiймаК за бороду! - Така й бога за бороду впiймаК! На дорiжцi з'явилися чоловiк i жiнка. Вони нiби пливли назустрiч звукам гiтари. Зупинилися, пильно розглянулись i повернули в iнший бiк. Панас Якович пiзнав Романа Мазевича. - Прокляття! - ударив по гiтарi Панас. Одна струна обiрвалась i жалiбно заквилила, як пiдстрелена пташка. - Друзi! Нам треба негайно розiйтися! - запропонував Пильчиков. - Прокляття! - повторював Панас, кожного разу ударяючи по струнах гiтари... Кожного мiсяця вiдбувалися таКмнi збори товариства. Iнодi сюди прибували представники з Одеси, Харкова, КиКва. Дмитро Андрiйович Лизогуб часто бував у цих мiстах, знаходив однодумцiв i прихильникiв серед молодi, налагоджував дружнi зв'язки з Волховським, Желябовим, Вiрою Засулич. У Петербурзi побував на квартирi письменницi Марко Вовчок, заприятелював з ПП сином Богданом Маркевичем, який познайомив його iз своПм приятелем Георгом Плехановим. На зборах товариства Лизогуб багато розповiдав. Здавалося, вiн убирав ту енергiю, що зрiла в гуртках революцiйноП молодi по всiй краПнi. До його розмов чуло прислухався Панас Якович. Завжди зi зборiв приносив стiльки новин, що вони не давали спокою нi на службi, нi вдома. Сидячи за бухгалтерським столом, починав iнодi нотувати на паперi щось, зовсiм не причетне до конторських книг. А дома тi нотатки поширював, створюючи новi глави роману. Тiльки закiнчив роман i передав його братовi Iвану в КиПв, як розiгралися несподiванi подiП... Жандармерiя вчинила трус у п'ятнадцяти учасникiв товариства i заарештувала Пх. Все це сталося одного березневого вечора. Сидiв за столом, переглядав папери, писав. Вiтер вив у димарi, сiючи тривогу. Вже й рука втомилася вiд довгого писання. Збирався з думками, щоб далi писати про людей пристрасних, добрих i лихих. Раптово щось загуло коло двору. Незабаром вiдхилилася вiконниця, i в нiй показалась пика жандармського офiцера. - Чого вам? - Iменем закону одчинiть дверi... Панас Якович вийшов, вiдсунув дверi. Брязкаючи шаблями, цокаючи шпорами, вдерлося кiлька жандармiв. Той брязкiт холодним лезом проймав ще не прохололе у творчiй насназi серце. - Ви К губернський секретар Панас Якович Рудченко? - Так... Громадянин Панас Якович Рудченко. - МаКмо зробити у вас обшук. - Трапилась якась крадiжка? - посмiхаючись, запитав Панас Якович. - Жандарми роблять обшуки в iнших справах... Показуйте вашi папери... Зброю маКте? - Так, маю. - Де вона? - Оце моя зброя, - Панас Якович показав на книги. - Прошу не жартувати. Вогнепальну зброю! - Крiм сiрникiв, нiчого вогнепального не маю, - Панас Якович поклав цигарки на стiл i запалив сiрничка. - Прошу... В моПй кiмнатi дозволено палити. - Про це не будемо вас питати, - скуласте, подзьобане вiспою лице жандарма робилося ще ширшим, коли обзивався. Вигляд у нього був такий, нiби без його пильностi може завалитись iмперiя. - Приступаймо до обшуку, та пильнiше! Жандарми кинулись, як зграя шулiк, переглядати папери й книги. Нав'язали кiлька пак, виносили. - Дозвольте оголосити про ваш арешт. Одягайтеся-Вивели. Посадили в екiпаж. Конi рушили. Тихо. А в небi тривожно волохатилися хмари, крiзь якi проривався блiдий мiсячний смуток. У жандармському управлiннi Панаса Яковича повели в кабiнет слiдчого. В коридорi побачив, як пiд конвоКм проводжали Лизогуба й Стеблiна-Каменського. Привiтально обмiнялися поглядами. Слiдчий у формi жандармського майора поважно перегортав папери, нiби випробовував терплячiсть арештованого. Жандармська виправка, товстi надутi губи, неприязний погляд темних очей, напомаджена зачiска свiдчили, що ця особа пройшла належну школу вiрнопiдданства. Часом уставав, думав, нiби вирiшував важливу справу. Нарештi звiв холодом налитi очi. - Рудченко Панас Якович? - Так... - Рiк народження? - Тисяча вiсiмсот сорок дев'ятий. - Хто батьки? - Батько службовець-бухгалтер. - Дворянське звання маКте? - Нi, не маю. - Значить, рiзночинець, - нищiвно поглянув. - Тепер здебiльшого рiзночинцi ловляться на небезпечному дiлi. Якобiнство поширюють у iмперiП. Далi почав переглядати папери. Але видно було, що не розумiв мови, нiяковiв i сердився. - Ви пишете, нiби маковi зернята розсипаКте... Та ще й галицькою мовою, - скинув з обличчя сонливiсть. - Цебто украПнською... - Яка там украПнська? Все вигадки... Вигадали свого Шевченка, одягли на нього мужичу шапку та й кланяються, наче святому. А знаКте, хто той Шевченко? Безбожник, хулитель царського, освяченого богом престолу. - Хто як розумiК... - Нема чого розумiти! - Витер пiт з лоба, занурився в папери. Панас Якович зцiпив зуби, щоб не зiрвалось якесь гостре слово, а думка промовляла: "Ой ви, в кого голови припасованi до мундирiв, як у манекенiв! Повертаються вашi голови всi разом за владним окликом вищого начальства. Механiчно ви роззявляКте своП щелепи, щоб повторювати, як папуги, зазубренi слова, вигукувати завчене пiд муштрою "ура". Що ви знаКте про народ, про його iсторiю, про нашу пiсню голосну, яку не потопити нi в кровi, нi в сльозах наших дiтей i матерiв. Так, ми пригнобленi, приниженi, але гiднi заповiтiв тих, хто життя вiддав за iдеали людства. Жалюгiднi ви, виконавцi волi монархiв, розхитанi трони яких пiдпирають багнетами й канчуками..." Напружував свою волю, чекаючи несподiванок. Слiдчий закляк над паперами, наче мовчанкою змагався з арештованим, випробовуючи його витримку. Минали тривогою налитi хвилини. Слiдчий, залишивши напери, почав розглядати забранi в арештованого книги. Перегортав сторiнки журналу "Правда". - Цей журнал, друкований в АвстрiП галицькою мовою, не дозволено читати в нашiй iмперiП. - У нашiй iмперiП багато чого К недозволеного. На цi слова слiдчий не звернув уваги. Подав розгорнутий журнал арештованому. - Прошу зачитати цей вiрш. Пiдозрiлий за самою назвою - "УкраПнi". Панас Якович читав, тамуючи бiль: Мiй ти краю, моя ненько, Моя УкраПно! Люблю тебе... Розхвилювався i не мiг читати далi. Заятрився бiль у серцi, переростаючи у гнiв. - А хто цей Панас Мирний, що написав таку крамолу? Панас Якович мовчав. - Може, зустрiчались з тим автором? Може, бачили десь? - Може... Слiдчий розгорнув iншу книгу. - Ця принаймнi написана пристойною мовою. Але "Голоси з РосiП", як i iншi видання Герцена, забороненi. Де ви добули цю книгу? - Ще в дитячому вiцi купив за п'ять копiйок в учня ГадяцькоП школи, бо мене привабили гарнi палiтурки. - А в полiтурках що? - слiдчий похитав головою. - Пробував читати, але не вкумекаю, про що там... - То-то... Не треба й кумекати... Ви людина, що маК вже чин. Служба государю, повиннiсть перед iмперiКю - це головне. Оце треба кумекати. Перед вами вiдкриваКться службова кар'Кра, чини, нагороди. Можете добути дворянське звання. Честь, гордiсть! - Так... Честь i гордiсть людини менi над усе. - З вами можна знайти спiльну мову. Викиньте геть з голови якобiнськi iдеП, - продовжував заповнювати протокол. Далi запропонував пiдписати його. Панас Якович швидко прочитав написане слiдчим. Найвиразнiше з усього сприйняв рядок: "IЗ березня 1875 року". З кабiнету слiдчого повели в каземат, що мiстився при жандармському управлiннi; одягли пропахлий вологiстю арештантський халат. Вогкi стiни ледве сiрiли од кволого блимання свiчки, що стояла на невеличкому столику. Тверда канапа, стiлець i грати. Сiв на канапi. Вiдчував бiль образи й тоскну самотнiсть. Не каяттям, а гнiвом наповнювалися думки. Знав, що тут, за стiною, десь сидять у казематах його друзi. Прислухався. Тихо, як у пустцi. Чути кроки вартового в коридорi. Щось зашурхотiло на пiдлозi, аж здригнувся. То голодний пацюк норовить забратися на стiл гризти свiчку, але не наважуКться наблизитись до вогню. Десь з ринви капаК вода, журно вiдраховуючи секунди. А в темному кутку камери зображення Христа в терновому вiнку. Мабуть, хтось iз в'язнiв намалював чорним олiвцем стражденний образ. Здавалося, тими гратами засновано не тiльки вiкно камери, а й увесь свiт. Люди за ними маячать тiнями, чогось шукають, як той пацюк, що настирливо пiдкрадаКться до вонючоП свiчки. Пiдходив близько до грат, дивився на шматочок неба. Яким воно тепер виглядаК приязним. Наче посмiхаКться крiзь грати, розповiдаК, що там десь К простори свiту. Гостро вiдчував бажання жити. Жити, щоб перемагати. Щоб не гаснув вогонь, запалений словом великих попередникiв. З огидою скинув з себе арештантський халат, жбурнув до дверей, вiд чого вогник свiчки заколихався, а пацюк шаснув до нори. Прислухався. Ледве долинули звуки пiснi. Пiзнав голос. То в казематi Дмитро Лизогуб спiвав свою улюблену: Дайте менi волю... Так... Це вiн, невгамовний, пристрасний. Чути, як наглядач пiшов коридором, понiс свою огрядну, наповнену жорстокiстю постать, пiдiйшов до камери, стукаК кулаком. - Нiззя пiсню заводить! Не полагаКться! Але Дмитрова пiсня лилася гучнiше й гучнiше. Наче й намальований на стiнi Христос прислухався до спiву, хилячи страдницьке чоло. Жвавiше заходив по коридору наглядач, наче вiдмiряв кроками вiдстань вiд камери до камери. У пiвтемрявi важко було розрiзнити, де в нього лице, а де потилиця. Вiн почував себе господарем цiКП пiвтемряви i тому завчене "нiззя" повторював владно й беззастережно. А пiсня за гратами все лунала й лунала, краючи темряву. З тiКю пiснею в душу вселялася мужнiсть. Радiв з того, що в руки жандармiв не потрапив рукопис роману "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Вчасно надiслав, куди треба. Тепер друзi дадуть йому раду. Хай пiде по свiту Чiпка i понесе, як пересторогу, свою пристрасть i гнiв. Уява починала малювати фрагменти нового твору про людей, що потрапляють за грати. "Лихими людьми" називають Пх, лякаючи довiрливих обивателiв. Дзвенять в уявi слова Дмитра Лизогуба: "Бийся, борися, добувай". Тiсно думкам у темному казематi. У змаганнi Пх пропливала на сiрих крилах нiч. Свiчка погасла, залишивши в камерi Пдкий запах. Похмурий мiсяць, наче полисiлий дозорець, заглянув за грати i байдуже поволiк немiчнi промiння на велику сiру тюрму, що страхiтливою потворою бовванiла поруч. Може, вранцi переселять туди? Колихалися дрiмотно тiнi, як хвилi в передгрозових присмерках. Несмiливо виринав над землею ранок, ховалася перед свiтом темрява нiчна. Наче подув весняного вiтру принiс пахощi польових просторiв. Дивнi тi пахощi: вони без перепон проникають крiзь грати. Хто може гратами перегородити Пхнiй вiльний плин? Не закути його, не спинити, як не вiдвернути пробуджених думок про волю. Вiдступала хаотична нерухомiсть пiтьми, наче з ясиру визволялась повита жалобою бранка. Он в тiй будiвлi ув'язненi "лихi люди". Витяг з кишенi олiвець i клаптик паперу. Занотовував фрагмент для народжуваноП повiстi, зiгрiваючи слова краплинами власноП кровi. "Одна тiльки тюрма не радiла тому ранковi. Небiлена спочатку, почорнiла вiд негоди, висока, у три яруси, з чорними, заплутаними в залiзнi штаби вiкнами, обведена високою кам'яною стiною, наче мара яка, стояла вона над горою i понуро дивилася у крутий яр... Нiма й мовчазна, вiд неба вона крилася чорною залiзною покрiвлею, з червоними вiд iржi, мов вирванi зуби, верхами; вiд свiту куталась у свiй бурий цвiт... Все кругом неП було тихе, мертве. Людей не видко. Один тiльки часовий ходив коло залiзноП брами i з нудьги лiчив своП ступнi". Як назвати повiсть, народжену тут, за гратами, в тривожну нiч роздумiв? "Лихi люди". А чи справдi вони "лихi"? Лихi для тих, хто скнiК, хто не вiдрiзняК лиха вiд добра. Раптово брязнув засув, увiйшов той самий, що робив обшук i привiв сюди. Вiн пiдняв зiбганий на порозi арештантський халат, пiднiс його до Панаса, який стояв нездвижно, ладен пручатися, щоб не надягали на нього ганебного вбрання. Жандарм стояв нерухомо, як iдол темноП сваволi. Розверзлись уста, i вiн з притиском вимовив: - Можете залишати камеру. Дозволено Рудченка Панаса випустити на волю. Не мiг збагнути сказаного. Завагався, спитав: - На волю? - Так наказано... Екiпажа подавати не будемо... Пiдете пiшки!.. Переступив порiг, нiби зробив кроки в якусь невiдомiсть. Виходив, наче залишав у цих примарних коридорах частку самого себе. Попростував вулицею. Навздогiнцi ще лунала Дмитрова пiсня i ятрила серце. Iшов вулицями, наче пустелею, тримаючи на власних плечах нову ношу людських страждань. А сонце, випливаючи, стелило до його нiг свiтлянi ластовиння. Хотiлося до когось обiзватися, заговорити. Але не наважувався порушувати нудний спокiй тих, що байдуже проходили повз нього. Що мiг Пм сказати? Повiдомити про своП болi? Але чи вразить це когось? Може, в чиновницькому мундирi був би помiтнiший? "Та нi, не промiняю гiркоП долi борця на мундир... Не промiняю... Пройду крiзь муки й поневiряння, збережу чистоту мрiй своПх, "задумiв", - нанизувалися думка за думкою. Ось уже й синi вiконницi, до яких завжди смiливо пiдходив. Одна так i залишилась незачинена. Це ж ПП жандармський офiцер вiдхилив. Помiтнi пiд вiкном на вогкiй землi слiди його чобiт... А це що? Кiлька разiв хтось помережив дорiжку своПм таКмничим слiдом. Хто б то мiг бути? Переступив порiг кiмнати. Вона здалася чужою, непривiтною. Розкиданi на пiдлозi папери наче докоряли за безсоннi ночi, проведенi наодинцi з ним. Почав збирати, пiдiймати з пiдлоги папiрцi, клав Пх на стiл... Пiд вiкном почулися тихi кроки, i незабаром - несмiливий стук у дверi. Може, вчулося? Нi... Хтось обережно постукав. Пiшов до дверей, з хвилюванням вiдчинив Пх. Забилось серце вiд несподiванки... * * * У кожного своя доля. То вона, як тiнь, невiдступне супроводжуК людину, то сама веде ПП, нiби поводир старця на цвинтар. Химерна, невблаганна доля. Важко пiзнати, куди вона доведе - чи до берега турбот, де на жорнах благополуччя перемелюКться спокiй, чи на торжище житейськоП суКти, де все продаКться й купуКться, не виключаючи й людськоП совiстi. А ти, жiноча доле, пiснями сповита й слiзьми омита! Вiками ти носила у своПй душi печаль i гордощi народу. Вела тебе, непорочну, зрадлива доля в ясир i на роздорiжжя. Жiнко поневоленого народу, в твоПй наповненiй скорботами душi вмiстилося вогненне море слiз. Ти в бiдностi своПй зберегла багатство вроди й невичерпноП доброти. В твоПх очах захована веселкова блакить ранкового неба i жалощiв похмурiсть грозова. Який поет не звертався до щедрих чар твоПх, щоб у слово перелити багатство почуттiв? Не могла збагнути своКП зрадливоП долi Галя. Це так, як ото буваК - трiпоче, виграК пiд травневим сонцем молодий лист, не чекаючи на несподiваний вихор. Та враз знявся вiтер, зiрвав соковитого листка, понiс далеко вiд рiдного дерева на поталу химерноП випадковостi. Зростала в бiдностi, зазнала горя й нужди. Та в серцi щирiсть i пiсню берегла. Любила яблуневий первоцвiт i сама була тим первоцвiтом. Зачаровувалась прозорiстю Псла i сама була чистiша за джерельну прозорiсть. Душа вiдкрита, як криниця при дорозi. Пийте, люди добрi, чисту воду, тамуйте жагу. Любила Галя людей i вiрила Пм, вiрила добрим словам та обiцянкам. Ой яка ж тая вiра зрадлива буваК! Як вiддiлити правду вiд кривди, добро вiд зла? Тiльки життя навчить цiй мудростi. НавчаК воно й Галю... Ось уже п'ять лiт, як потрапила у велике губернське мiсто, вiдiрвавшись од рiдноП оселi на березi Псла, де зазнала i щастя, а ще бiльше - горя, утискiв, поговорiв, пiдступних замахiв багатiПв, яким колола очi своКю красою удовина дочка. Пустили поговiр, що той Панас Якович - службовець казначейства - тiльки пожартував, залицяючись, а тепер десь запропастився i скоро не повернеться. А тут пiдiспiли податки, обдурювання жмикрутiв. Обвiтрена, з драною крiвлею хата хилиться, як старець. Навколо зелено, любо, привiльне. Спiвати б та радiти. Та не до спiвiв, коли кожен день несе журбу й бiдняцьку похилiсть. Треба йти на заробiтки, стати наймичкою. Прокляте це слово - "наймичка". Його вимовляють уста, як вираз жiночоП згуби. Зустрiчалася з такими, бачила сльози наймичок, чула, як вони, кленучи, застерiгають iнших не наймитувати. А де ж подiтися, коли сирiтськiй вродi все стаК на завадi. От i сталося так, що й не гадалося. Зрадлива селянська довiрливiсть та жiноча спокусливiсть на втiху... Якось навернувся пан iз своПми добротами, заворожив улесливими розмовами та обiцянками матiр i дочку. Нiби отрутою напоПв голубливими речами й милуваннями... Мов очманiла, коли Пхала, залишаючи материну хату. Ще поверталася з коштовними дарунками. Люди заздрили, говорили: "Не кожному судилося таке щастя". Але минув рiк, i перестала дочка навiдуватись до рiдноП хати на березi Псла. Вирощувала мати улюбленi Галинi чорнобривцi. В'яли вони, i нiчия рука не зривала Пх на вiночки... ВиПхав пан у столицю, а Галю передав родичам за покоПвку. Недовго була там. Вiд сорому не могла повернутись до матерi. Знайшла притулок у такоП ж безталанноП жiнки. Соромилась удень i на вулицю виходити. Шукала мiсце для самотностi. То забиралася на горище i у маленьке вiконце дивилась на вулицю, де вештались люди. Або блукала самотня у лiсi, ховаючись вiд них. Лiсник поширив чутку, що в Булановському лiсi повелась якась мавка. * * * Панас, помiтивши збентеження брата, запитав: - Якiсь неприКмностi привiз? - Так. НеприКмностi. Будь мужнiм, Панасе, бо привiз я не зовсiм радiснi вiстi. - Що трапилось, Iване? Як наш роман? Може, цензура затримала? - Ще гiрше. В РосiП роман не побачить свiту. - Чому? Не може цензура пропустити такi гострi картини? - Цензуру можна б якось задовольнити... Недаремно я зараз працюю чиновником у самого киПвського генерал-губернатора Дрентельна. - А що ж iще? - Трапилось те, що готувалось. Њ новий царський указ, - Iван Якович витяг з кишенi аркуш паперу. - Ганебний указ... - Про що? - Слухай, - Iван Якович звiвся й почав уголос читати: - "Не допускать ввоза в пределы империи без особого на то разрешения главного управления по делам печати каких бы то ни было книг й брошюр, издаваемых за границею на малороссийском наречии... Печатание и издание в империи оригинальных произведений и переводов на том же наречии воспретить... Воспретить также различнне сценические представления и чтения на малороссийском наречии и равно печатание на таковом же текстов к музыкальным нотам..." Поклавши аркуш на стiл, Iван Якович додав до прочитаного: - Пiдписано государем у нiмецькому мiстi Њмсi цього, 1876 року... Дата iсторична. Може стояти в рядi дат найганебнiших подiй свiтовоП тиранiП й гноблення народiв. Гнiвом i слiзьми налилися очi Панаса Яковича. Вiн звiвся й почав ходити по кiмнатi. - Це благоденствiК указом повите... Ганьба... Як можна? Ось куди завели сподiванi реформи, - зупинився, простяг руки до брата. - Що дiяти? Що дiяти? А нашi громади вiрили у вiльний культурний розвиток!.. Нi... Добра не жди... Не жди сподiваноП волi! - Наша киПвська громада зазнала тяжких ударiв... - Дочекалися? - Не втрачати мужностi... - Не втрачати? А чи була вона в нас? Я виправдовую ту мужнiсть, що веде на ешафот. Як Чернишевського... - А Герцена повела в емiграцiю... Звiдти його голос лунав стоголосе... Зараз мають емiгрувати й нашi друзi... - Хто?! - Скажу тобi по секрету... Драгоманова звiльнили з унiверситету i запропонували залишити КиПв. Вiн емiгруК... - У Драгоманова добром налите серце... За це схиляюся перед ним. Але чи вистачить у нього рiшучостi до кiнця? Чи мiг би вiн стояти з iншими на ешафотi?.. - Не обов'язково всiм ставати на ешафот. Њ й iншi шляхи. Драгоманов маК органiзувати десь у Львовi, Празi чи в Женевi видавничу справу. НадрукуКмо там i наш роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Я просив Миколу Вiталiйовича Лисенка, вiн Пде в Петербург, забрати з цензури рукопис роману... Коли в тебе К щось нове, можеш через мене передати Драгоманому. Головне - вiн чесна i вiддана культурнiй справi людина... - Закiнчив нову повiсть... Очевидно, ПП треба назвати "Лихi люди". Це тi, що сидять по в'язницях за своП iдеП. Хотiв розповiсти, як треба служити народовi... Але що ж робити далi? - Працюй на посадi i пиши, пиши. - Тяжко бути в двох особах. Бухгалтер у чинi губернського секретаря i якийсь Панас Мирний - писака сумнiвних, або "возмутительных", як кажуть жандарми, творiв. Тяжко жити в Кдиноборствi з самим собою. - Така наша дiйснiсть... Пригадай iсторiю. В iсторiП бувало таке. Майбутнi iсторики скажуть правду про нашу скорботу тяжку. - Не заспокоюй мене майбутнiми iсториками. Нам потрiбна правда сьогоднiшня! Майбутня правда не може з'явитися сама собою, без правди сьогоднiшньоП. Я не вiрю в державну мудрiсть тих, хто подiбними указами намагаКться знищити вiковi надбання духовноП культури великого народу. Не хочу вiрити! - ТвоП роздуми, Панасе, вартi уваги. Але так бувало не раз, що державнi мужi дiють всупереч державному розуму... Боляче, що ми з тобою теж працюКмо чиновниками, пiдлеглими тупоумству можновладцiв. У цьому наша трагедiя... - Про себе скажу, що службовоП кар'Кри я не прагну. Завжди старався вiдшукати таке мiсцечко, яке, забезпечивши кусень хлiба, не ставало б у розлад iз совiстю. - У цьому й полягаК твоя мужнiсть. Я ж по чиновницькiй драбинi злетiв он як. Теж прагну своК становище використати для громадських справ... - Змiнивши тон розмови, Iван Якович вiв далi: - Цього року спалахнула вiйна на Балканах. Повстали болгари проти турецького ярма, серби вступили у вiйну з Туреччиною... - Все це менi вiдомо з преси. - Але К й невiдоме. Михайло Старицький з своПми товаришами розгорнув збирання пожертв на користь Сербського Червоного Хреста. З цiКю благодiйною метою вiн видав у КиКвi книгу, на яку не встигли накласти заборону. ПП треба негайно розповсюдити, - Iван Якович витяг з паки книгу й поклав на стiл. На обкладинцi значилось: "СЕРБСЬКI НАРОДНI ДУМИ I ПIСНI Переложив М. Старицький Посвящаю моКму щирому друговi i товаришевi Михайлу Петровичу Драгоманову. 1876" Панас Якович почав похапцем гортати сторiнки книги. - Переклад украПнською мовою - це значна подiя. Передай подяку Михайловi Петровичу. Вiн здатний на смiливi вчинки. Рух допомоги балканським слов'янам всiляко будемо пiдтримувати. - Њ вiдомостi, що на Балканах розгорнеться велика вiйна з участю росiйського вiйська. Багато К охочих добровiльно йти допомагати повсталим слов'янам. - Це знаменно. Коли людина сприяК визволенню iншого народу, то вона вiрить i в розквiт свого власного. - Про це можна багато говорити. Але я