. Я був на Гуцульщинi, спостерiгав незвичайну вдачу людей. Справжня поезiя завжди вiдбиваК душу i серце народу. Прислухайся до молдавських балад "Мiхул", "Бужор", i ти почуКш голос народу, пiзнаКш його думи i сподiванки. В поезiП Мiцкевича пiзнаКмо душу поляка. А високi патрiотичнi почуття угорця Петефi повели його на барикади в Будапештi. Пильнуймо цi священнi скарби, що б'ють чистим джерелом з надр народного життя! Ерудицiя i пишномовнiсть Роткеля приголомшували Осипа. Похвала досвiдченого й начитаного друга здавалася йому холодною, як професорська оцiнка. Хотiв ще зачитати своП поетичнi спроби, але знiяковiв i поклав до кишенi жмуток написаного. А Роткель, не помiчаючи хвилювань юнака, захопився розповiддю про поезiю. - Недарма древнi мудрецi, - говорив вiн, - вигадали легенду про крилатого коня Пегаса, на якому поети пiдiймаються на священнi верхiв'я Парнасу! - У мого Пегаса ще не виросли крила, - сором'язливо обiзвався Осип. - Виростуть! - з апломбом докинув художник. - Краще менi Пздити верхи на звичайному гуцульському конi, який звик гiрськими стежками носити на собi невибагливих вершникiв. - У сказаному К рацiя. Але сiдлай, друже, крилатого коня! Роткель не мiг швидко вгамуватися, коли мова заходила про мистецтво. Вiн розгорнув теку своПх малюнкiв, якi вражали смiливiстю композицiП та багатокольоровими тонами. Це були романтизованi пейзажi, етнографiчнi зарисовки, живописно вiдтворенi легендарнi постатi. - СвоПм iдейним натхненником живопису я вважаю Делакруа! Вiн Кдиний найглибше збагнув стихiйну могутнiсть природи, а в жанрових картинах возвеличив пристрасть змагання людини. Що може зрiвнятися з його картиною "Свобода на барикадах"? - Художник розгорнув теку репродукцiй з Делакруа. - Погляньте, з якою смiливiстю намальовано жiнку, що символiзуК свободу!.. Динамiка, пристрасть, емоцiйна виразнiсть, багатство вiдтiнкiв, пiвтонiв! А ось його "Взяття хрестоносцями Константинополя". Давнi подiП змалював художник, але дух протесту проти жорстокостi завойовникiв завжди звучатиме в цiй картинi. Живопис маК свою мову, як i поезiя! Знаючи, що Рудольф не перестане, панi Роткель вирiшила визволити свого мужа з обiймiв надмiрного романтичного пафосу. Вона сiла до фортепiано i заграла улюбленi сонати Шопена, передаючи в звуках ширяння крилатих мрiй, непiдвладних умовностям буденноП суКти. Розумiючи настрiй молодого поета, вона до втоми грала. * * * Слова старшого друга i гру панi Роткель сприймав Осип i розумом, i серцем, як належить поетовi. Тепер ще настiйливiше став вивчати нiмецьких та польських класикiв, а мрiями сягав до гуцульських полонин. Брався знову писати, але не задовольнявся написаним, рвав на шмаття, палив у пiчцi. Як багатьом юним поетам,. так i Осипу ставало тiсно в одноманiтному оточеннi аптеки. Хотiлося розправити крила в молодому летi. Монотоннi монастирськi дзвони нагонили смуток, готування лiкiв за рецептами надокучало. Знаходив Кдину вiдраду в зустрiчах з Роткелем. Просиджував у нього довгi зимовi вечори, слухав музику й розповiдi Рудольфа, який уважно перечитував нiмецькi газети, де скупо подавалися вiдомостi про подiП. То були сумнi звiстки про повернення уряду Меттернiха, про розгром вiйськами реакцiйного генерала Вiндiшгерца барикад у Празi та Львовi. А вiйська росiйського царя пiд командуванням графа Паскевича, що мав досвiд у придушеннi польського повстання 1830-1831 рр., залили кров'ю Угорщину. Вiдклавши газети, Рудольф наче сам себе запитував: - Кому ж iсторiя спорудить монумент: графу Паскевичу чи тому, хто полiг у бою за волю - Шандору Петефi, прославленому поетовi угорськоП революцiП? Багато чого залишалося незбагненним тiсному колу чесних, вiдданих поезiП та мистецтву людей, яких доля закинула у пiднiжжя Карпат, до молдавськоП Бистрицi. Як могли, так i добували новини з нiмецьких, польських i молдавських газет та з розповiдей бувальцiв. Далекими вiдгомонами вчувалися повiдомлення про заслання учасникiв таКмноП органiзацiП в КиКвi, що iменували себе братчиками. Серед них К i якийсь поет. Хто вiн, що написав, де добути його вiршi? А в Петербурзi позаарештовано прихильникiв волелюбця Петрашевського. Серед них теж були поети, високоосвiченi люди. Чому така сумна доля багатьох поетiв? Чому проти шукачiв iстини повстаК злоблива сила темряви, сваволя тиранiв та посiпак?.. Вихрилися думки, сiючи неспокiй. Життя кликало в обiйми своПх таКмниць, нерозгаданих явищ. Читав лiтературу, намагаючись знайти вiдповiдi на постiйно зароджуванi питання. Але вiд того читання ще бiльше роПлося роздумiв, незбагненних бажань. Народжувалися в мрiях рiзнi замiри. Пригадував полонину, i думка просилася в простори, щоб розвiятися у вiльному ширяннi. * * * Подуви весняного вiтру розбудили Бистрицю вiд зимовоП дрiмоти. Стоголосе загомонiла, засурмила прудководдям молдавська красуня. У таку пору прокидаються, виринають з сердечних глибин почуття людини, линуть назустрiч прозорим далям. Природа розкриваК своП чари, приймаК в теплi обiйми кожного, хто не заскнiв у шкаралущi буденних турбот, егоПстичних iнтересiв, чиновницькоП самовтiхи. Поклик весни вразливо вiдчував i Осип, охоче пристав на запрошення Рудольфа здiйснити мандрiвку понад Бистрицею аж до Петра Теюлуй. Живописець хотiв малювати краКвиди, де побував уславлений народолюбець Алеку Руссо, що зазнав гонитви пiсля поразки революцiП в Молдовi. Шлях мандрiвникiв послався вузькою дорiжкою в гори. З кожним кроком вiдкривалися новi й новi краКвиди. Часто Рудольф, вловлюючи зором художника неповторнi фарби, зупинявся. Недаремно хангани43 зберiгають перекази про добрих i нечистих духiв, що мешкають у печерах. У тих переказах звучать голоси древнiх дакiв, що силою своПх дужих рук пiдкоряли дику природу. Може, волелюбнi, фiзично дужi, стрункi хангани найбiльше успадкували звичаП й красу своПх предкiв?.. 43 Гiрськi молдавани. Пiсля кiлькагодинноП подорожi мандрiвники зупинились у старiй, тесанiй з букового дерева корчмi. У святковий день тут зiбралося чимало вiдвiдувачiв, хто не цураКться келиха доброго вина, голосноП пiснi та щирих розмов. За грубо тесаними столами сидiли люди переважно в молдавському вбраннi, голосно смiялися й вигукували. Часом хтось ударить кулаком по столу, аж чарки забряжчать. - Алеку Руссо! Нумеле - й мерже прiн царя! 44 44 Алеку Руссо! Його iм'я бродить по краПнi! (Молд.) Як довiдались мандрiвники, тут завжди збиралися прихильники молдавського волелюбця-поета, який, будучи ще на волi, вiдвiдував цю заповiтну корчму. Тут не одна його пiсня народилась. Братаючись з ханганськими юнаками, письменник-демократ через своПх посланцiв передавав вiтання та звеличував подвиги iталiйського народного героя Гарiбальдi. Вперше в цiй гiрськiй корчмi почув Осип про нього. Розповiдав молодий ханганський бурлака Алеко, що його доля закидала до iталiйських берегiв, коли плавав кочегаром. А тепер ковалюК з циганами й носить на собi полум'яно-червону сорочку, туго пiдперезану широким чересом. Бiля Алеко купчились хангани. Щойно сiли за стiл прибульцi з Нямца, як перед ними були поставленi келихи вина. А тим часом на помостi з кiлькох дубових пенькiв з'явився старий циган i заграв на скрипцi. Виводячи смичком, вiн потрясав сивим волоссям, з-пiд якого виблискували чорнi очi, виграючи в такт журливоП мелодiП. Широкi рукави червоноП сорочки трiпотiли, як спалахи полум'я. Здавалося, вiн голосом скрипки вимовляв скаргу свого племенi, яке, блукаючи шляхами, знаходить притулок в обвiтреному шатрi чи пiд вiдкритим небом. - Циганський Паганiнi, - висловив своП судження Роткель, звертаючись до Осипа. - Навiть постать з довгим волоссям i худорлявим лицем нагадуК iталiйського вiртуоза. Вiн, як i Паганiнi, вiльно iмпровiзуК мелодiП, вловлюючи настрiй слухачiв. Його червона сорочка, з погляду живописця, К домiнантою в композицiП. А iншi постатi? Особливо того стрункого юнака-хангана! От-от зiрветься з танку у вихор. Вiдтворити цю картину мовою пензля мiг би талановитий Делакруа! То був би його другий шедевр пiсля "Свободи на барикадах". Поглянь, друже, яку хвилю рухiв викликала гра циганського Паганiнi! Не все, сказане Роткелем, мiг збагнути Осип. Захоплення незвичайним оточенням вiдгонило роздуми геть, брало верх почуття, i вiн починав разом з iншими наспiвувати iмпровiзованi мелодiП скрипаля. Здавалося, човен його мрiй поволi колихали хвилi розбурханоП пристрастi вiдвiдувачiв гiрськоП корчми. Слухаючи мелодiйнi переливи скрипки, хангани частiше загойдали в повiтрi келихами. Осип, випивши з Рудольфом вина, почав ще вразливiше сприймати гру на скрипцi та вигуки сп'янiлих. - Алеко! До танку! - гукали хангани. - Алеко! Покажи, як гарiбальдiйцi танцюють! На середину корчми вибiг юнак, вибивав ногами об помiст, вимахував рукою, затиснувши ножа, рукоять якого оздоблена натуральним орлиним дзьобом. Здавалося, що в ритмi танку ширяв разом з Алеко володар гiрських бескеть, простираючи вперед свого дзьоба. Наче в грудях у танцюриста не серце б'Кться, а палахкотить вогонь. Енергiя, жадоба життя, подих вольностi, невгамовна пристрасть наснажували танок. Пiзнав Осип серед присутнiх одного молдаванина, що брав участь у заколотi проти землемiра Чунтуляка. Той у свою чергу пiзнав його, пiдiйшов, по-дружньому потис руку, а своПм друзям сказав: - Це наш чоловiк. СтоПть за молдавську правду. Тим часом Алеко закiнчив пiд оплески гультяПв. - Даваймо жок танцювати! - Грай, цигане! Полилися звуки молдавського танку. Хангани, пiдтягнувши своП широкi череси, пiшли танцювати. Зашорошiли бiлi рукави, залопотiли по пiдлозi постоли, розвiвалися довгi чуприни танцюристiв. Наче буревiКм зiрвало з мiсця Рудольфа й Осипа - вони опинилися в завихреному колi. Дивнi почуття опанували всю iстоту Осипа. Вiн пiзнав старого скрипаля, пригадав циганський табiр. От куди доля занесла непосидючих кочовикiв! А де ж iншi мешканцi шатра?.. У корчмi й нiч застала мандрiвникiв. На постеленому бадиллi кукурудзи спали вони, заколисанi тихим плином гiрськоП ночi. Розбудили Пх першi променi сонця. Рудольф поспiшив малювати вранiшнi пейзажi на березi Бистрицi. З ним зiйшов на берег i Осип. Кришталево-рожеве повiтря обiймало гiрськi схили, нiжною .аквареллю торкалося розбуджених хвиль. Живописець захопився малюванням, а Осип пiшов навмання кам'янистим берегом. Зупинився неподалiк од великого каменя. Стояв, зачарований рокотом Бистрицi, що нагадала йому бунтiвливу повiнь Черемошу! Нiби бачив перед собою легендарний Сокiльський камiнь. Почулась пiсня, наче кличним голосом обiзвався кам'яний берег: Упар плай ко зКлКно... А де ж спiвачка? За хвилину на каменi випросталась жiноча постать. Набравши глечик води, поставила його, а сама занурила ноги в холодну воду, далi звелась, грацiйно сплеснувши руками. Знову, наче граючись хвилями, розплескувала водянi бризки, смiючись та наспiвуючи. "Так русалки бавляться на самотi", - промайнула думка, I Осип зовсiм розгубився. Хотiв гукнути, але онiмiв, пiзнавши знайому постать. Помiтивши юнака, дiвчина схопила глечик з водою й кинулась тiкати. - Стiй! - нарештi вирвалось владне слово. Скорившись несподiваному оклику, дiвчина зупинилась, пильно поглянувши, залилася смiхом. - Це ти, файний легiнику? А де твоя флоКра? Чому не граКш? А павине пiр'ячко маКш на крисанi? - Пустив на воду... - Виринуло? - Так. - То добра ознака. Бачиш, як наворожила я тобi? - запитливо дивилась на юнака. Осип несмiливо наближався. З кожним його кроком гучнiше розлягався грайливий смiх дiвчини. Розгледiв на нiй кольорове вбрання, дукати на шиП. Мимохiть вирвалось з уст: - Цора! - Така, як була вчора i тодi, коли вперше бачив, - жартувала, блиснувши бiлими зубами, наче разком перлин. - Нi не така, краща... - I ти не такий... Вусики чорнi твоП, як у справжнього легiня! Мабуть, тепер не боПшся жартiв? Ха-ха-ха, - смiхом доповнила плескiт хвилi. Осип, приваблений грайливим поглядом чорних очей, ступив ще ближче, хотiв обняти за стан дiвчину. Але вона швидко вiдбiгла до води. - Доторкнешся до мене, то кинусь у воду. Хто буде рятувати? - Я сам вирятую... - Е нi, у мене К рятувальник. Тiльки гукну, то соколом прилетить. Бiда буде! Стережися! - А ти голосно не гукай. - Смiливий ти, нiчого не боПшся?! - Хай саме пекло повстане проти мене. - То ходи сюди. Ха-ха-ха-ха! Смiшний який. Таких на Бистрицi не зустрiчала. Ха-ха-ха... - Не тiкай! - Лише ступив крок, як вона облила його водою з глечика. - БоПшся холодного? Ай-ай-ай, - смiялася докiрливо й принадно. - Дивися... Я весь мокрий... - Бiжи до ненi, вона тебе пригорне й зiгрiК... Ха-ха-ха... - Нi, пригорни ти... - Ха-ха-ха. Ти дивний i любий... Приходь з фдоКрою, тодi пригорну! - Коли? - НаступноП недiлi. До цього каменя! - випросталась, усмiшку на обличчi заступила зажура. Дiвчина зiтхнула й прудко побiгла на гору, розсiкаючи вiтровiння. Зупинилась вiддаля, махнула рукою. Лише доносились звуки недокiнченоП пiснi. Осип стояв, намагаючись збагнути все, що сталося за кiлька хвилин. Чекав, може, ще привидом з'явиться дiвчина. Але на тiй стежцi постав юнак у червонiй сорочцi. То був Алеко. Вiн глянув униз. Вiд його погляду нiби вiдчув Осип подув холоду. Повернувся до Рудольфа, який домальовував ескiз. - Де запропастився? Чи не русалка яка тебе заманила? - смiявся друг. - Нi, не русалка... - Шкода, що не русалка. Я мiг би додати ПП до свого малюнка. Як назвати його? - Назвiмо "Чари Молдови". - Тебе вразив малюнок? - Не тiльки малюнок... - О, ти справдi зачарований красотами Молдови? - Збудження Осипа не мiг гаразд збагнути Рудольф i запропонував повертатися додому. * * * Крiзь тiнь задумливостi, що лягла на вiдкрите обличчя юнака, друзi могли вгледiти його тривогу. Вiн став мовчазний i занадто вразливий. Щоденно писав вiршi, але нiкому Пх не читав. Якось уранцi Осип збентежив Роткелiв, повiдомивши, що кидаК роботу в аптецi та маК намiр мандрувати. - Куди збираКшся? - турботливо запитав Рудольф. - Може, чим не догодили, розгнiвили? - болiсно дивилась панi Роткель. - Нi. Вдячний за вашу гостиннiсть. - Де тебе шукати? - допитувався Роткель. - Не треба шукати. За тиждень повернуся, якщо ваша ласка прийняти мене до свого теплого гнiзда. - Ми завжди будемо радi такому гостю, - голос чулоП панi забринiв жалем... Попростував Осип знайомою вже стежкою. Неподалiк вiд бистрицькоП корчми завiтав у маКток, запропонував своП послуги в кресленнi планiв - знав, що кожен помiщик тепер замовляК такi роботи, щоб мати документи в земельних банках. Господар радо прийняв Осипа на роботу. В умовлений день i час вiн поспiшив на берег Бистрицi, де камiнь вiддзеркалювався у збриженiй водi. Тихо. Лише хвиля сурмила, вiтаючи його, наче нашiптувала стиха: "Прийшов... прийшов... Почекай хвилинку... Ш-ш-ш... Ш-ш-ш..." Вийняв флоКру, заграв, вiдгукуючись на привiтальний шелест Бистрицi. Тiльки розляглися навколишнiми просторами звуки флоКри, як вiддаля почувся спiв. Пiзнав голос i принишк у чеканнi. За хвилину з'явилась знайома постать дiвчини з глечиком на плечi. Пiшов назустрiч. Але замiсть привiтання дiвчина несподiвано оббризкала його водою. - То я перехрещую тебе в циганську вiру! Ха-ха-ха... - Яка ж бо ти жартiвлива, - хотiв спiймати ПП за руку. Але дiвчина крутнулась, побiгла мiж камiнням. Осип кинувся ловити, але вона бiгла, наче вихор гнав ПП. Награвшись та насмiявшись, Цора нарештi дала себе спiймати. Сiла на каменi. - Прийшов... Прийшов, - нiби повторювала шепiт хвилi. Але Осип перевiв розмову на iнше, дивлячись на розшарiле, засмагле молоде обличчя: - Дивнi ви люди... Кажуть, цигани вмiють чарувати та долю вгадувати... - Далебi правда. - Розповiдай. - Слухай-но. Дiвчина сiла на каменi, розгорнула хустку i почала вишивати червону троянду. - Для кого це? - Кому захочу, тому й подарую. Я Пх багато понавишивала. Люди охоче купують. Особливо в Яссах та в Чернiвцях на базарi. - Де навчилась так вишивати? - Стара жiнка навчила та ще й казку розповiла про червону троянду. Хочеш послухати? - Говори, тiльки не вигадуй багато. - Не вигадуй... Не вигадуй, - передражнювала дiвчина. - Хiба буваК правда без видумки? Коли ти граКш на флоКрi, то теж вигадуКш... А воно правдиво звучить. - Розповiдай побрехеньку. - То не побрехенька, а вигадка для всiх людей. - Говори... - Слухай i не заважай. Може, щось вигадаю. Так нашi вигадують, коли увечерi посiдають навколо ватри. Один розповiсть, а iнший ще додасть i свою вигадку, - дiвчина поклала на колiна вишивку i повела розповiдь. - То було давно, а може, недавно. Може, було, а може, маК бути... Жив у гiрськiй краПнi смiливий легiнь. Вiн всюди мандрував. Досягав таких шляхiв, на якi нiхто не наважувався стати. Смiливий був той легiнь, - оповiдачка затнулася на словi, поглянула на Осипа, наче благала допомогти Пй вести далi рiч. Зiбравшись з думками, розповiдала далi. Часом не находила слiв, закривала долонями лице, хотiла щось збагнути. Коли Осип наважувався додати до розповiдi щось своК, дiвчина застережливо сварилася пальцем i знову продовжувала: - Та все шукав той легiнь чогось коштовного, невиданого, незнаного, небаченого... Доповнював Осип власними думками розповiдь. Заговорив у ньому голос поета, яким забарвлювалась казка i набувала своКрiдного змiсту, поповненого уявою самого Осипа... - Такий то був мандрiвник - смiливець. Якось поплив на дарабi вiн бистрою водою, захотiв стати плотарем-керманичем. Тому вирiшив перевiрити себе на найнебезпечнiшiй течiП. Тримав кермо, ведучи дарабу через пiдводнi камiння. Коли вже смеркало, причалив до високого берега, на якому хтось запалив ватру. Свiтила вона незвичайним свiтлом. Задивився на нього юнак, а далi почулося йому, що хтось зiтхаК i стогне на височинi, наче просить врятування. Зажадав смiливець довiдатися, хто там подаК живий голос? Довго шукав стежку на гору, ходив ущелинами, лазив на камiння, доки забрався-таки на скелю. Пiшов на той манливий вогник та кличний людський голос. Там побачив зажурену, знесилену жiнку перед собою. "Хто ти К?" - запитав. "Я - правда", - вiдповiла жiнка i тяжко зiтхнула. "То чому ти на скелi сидиш?" - "Пильную оцей вогник, бо коли вiн згасне, то навiки угасне i правда мiж людьми". - "А чому не спустишся на землю?" - "Бо на землi менi тiсно i тоскно. Ношу в своКму серцi добро, любов i волю. Тому воно в мене криваве". Юнак низько вклонився жiнцi, попросивши дати краплину того, що носить вона в своКму серцi. "Ти гiдний, легiню, великоП нагороди, бо вiдгукнувся на мiй стогiн i перший забрався на цю скелясту гору. Вiзьми ж дорогий дарунок!" - Наче вийняла жiнка з грудей живе серце i подала легiню, а сама щезла в хмарах. За нею i вогник промайнув блискавкою. Ударив грiм. Застугонiла земля. Ледве не уронив iз рук того дарунка легiнь. "Будь мужнiм. Неси мене у свiт, до людей", - почувся голос. Пiшов далi вiн. На ранок поглянув на здобутий дарунок. Побачив, що в його руцi розквiтла червона троянда... - I ходить той легiнь, - мовила дiвчина - i не знаК, куди далi попростувати йому, куди понести червону троянду. А ти куди понiс би ПП? - звернулась до Осипа. - Я понiс би на береги Черемошу, - взяв до рук вишиту хустку. - Мабуть, вона оце i К, та чарiвна троянда? Може, подаруКш? - Може. Але не зараз. Ще ти не став таким смiливцем, як той легiнь... * * * Чунтуляк надiслав листа до Адальберта Федьковича-Гординського, в якому скаржився на поведiнку сина. Вражений таким листом, Адальберт поспiшив прибути до Нямца, вiдшукав Роткеля. - Де мiй син Осип? - тривожно спитав. - МаК незабаром повернутись. Вiн став на iншу роботу. На цьому тижнi обiцяв прибути. Довiдавшись, що Осип залишив працю в аптецi, Адальберт зовсiм розгнiвався. Нетерпляче чекав повернення сина. Нарештi дочекався. Змарнiлий, засмаглий од вiтру й сонця. Осип, переступивши порiг свiтлицi Роткелiв, уздрiв батька й розгубився з несподiванки. Не знав, що казати. - Чого не вiтаКшся, Осипе? Не впiзнав? - Здрастуйте, дКдю. Але я не сподiвався... - Це видно по тобi, - суворо мiряв поглядом Адальберт свого сина. - Сiдай, поговоримо, - замовк, збираючись з думками. Кожна хвилина мовчанки здавалася тортурами для Осипа. Вiн то опускав очi, то поглядав на батька, зважуючи його настрiй... - Недобрi про тебе дiйшли до мене вiстi. Бачу, що ти розледащiв у Молдовi. Тому я прибув негайно тебе забрати до Чернiвцiв. Як ножем, вразили Осипа цi слова. Вiн почервонiв i вiдрубав: - У Чернiвцi я не поПду! - Не поПдеш, то жандарми поженуть! - За яким правом? - За тим, що тобi вiсiмнадцятий рiк, а пашпорта ти ще не маКш. - То я добуду його. - Нi, без мого дозволу не добудеш. - То такi закони в Буковинi, пiдвладнiй АвстрiП, а це ж Молдова. - Хоч Молдова не пiдвладна австрiйськiй коронi, але К писанi султаном фiрмани 45, i Пх пильнують стражники кожного пашлика 46. 45 Писанi укази султана. 46 Адмiнiстративна управа, очолювана пашею. - Молдовою править свiй господар... - Пiд доглядом турецького пашi. - Змiнивши тон, Адальберт лагiдно повiв мову: - Не гарячись. Я лише добра тобi бажаю. В Чернiвцях пiдготував тобi роботу. Готуйся в дорогу! - Не можу зараз. Я зобов'язався закiнчити креслення планiв одному бояру, заборгував у нього. - Скiльки потрiбно часу для закiнчення? - Принаймнi мiсяць... - То даКш слово за мiсяць прибути в Чернiвцi? - Я й без слова прибуду. - А тепер розповiдай про своК життя в Молдовi. Чому ти тут навчився?.. - Навчився пiзнавати чари Молдови. - Розкажи. - Џх можна вiдчувати серцем i душею, а слiв не вистачаК. Не задовольняючись вiдповiдями сина, Адальберт роздратовувався. Не звик вiн до такого вiльного поводження Осипа. - Перенесемо нашу розмову до зустрiчi в Чернiвцях. Там буде зручнiше нам порозумiтись. - Добре, - погодився Осип. Увiйшла панi Роткель, запросила Адальберта i Осипа до столу. * * * У каламутi багатьох вражень промайнули днi. Якi ж бо тi казки знадливi, що в них наче сам переселявся i поринав у юнацьких замрiях. Спостерiгав, як циганський табiр здiймався з мiсця постою. Залементували чоловiки, жiнки, заверещали дiти, заiржали конi, чуючи дорогу. - Роми!.. Накривайте вози халабудами! Пiдковуйте та напувайте в дорогу коней! - подавав басистий голос ватаг. За звичаКм зiбралися навколо гаснучого вогнища, прощаючись з добре вгарцьованим майданом. Найближче до вогню стали молодi ковалi, тримаючи молоти в руках. Џхнi червонi розхристанi сорочки наче ввiбрали в себе вогонь ватри. В рухливому колi дiвчата, пiдiймаючи руки, сплескували, наче пташина зграя випробовувала перед летом крила. - А де Цора?! Де моя донька? Цо-о-ра-а! - бентежився старий скрипаль. - Цо-о-о-ра! Почула тi оклики дiвчина, захвилювалась, прощаючись з Осипом на березi Бистрицi. - Ой, леле! Ой бiдонька буде, коли не встигну до табору... Пусти мене, соколеньку... Викрадеш потiм, як домовились. На березi Пруту, де вперше зустрiлись. Оце тобi хусточка з трояндою, що сама вишивала. Хай буде на згадку, - дiвчина пов'язала хусткою руку, наче заручини вiдбулися. - Пусти... Пусти... Побiжу, доки не пiзно. З-за каменя показалась постать Алеко. Вiн швидко пiдiйшов, зiрвав з руки Осипа хустку, а дiвчину силомiць повiв до табору. Як вражений громом, стояв Осип, простерши руки, нiби хотiв затримати привид, що зникав з його очей. Чув, як заграла скрипка, зацокотiли копитами конi, заторохтiли колеса. Все далi й далi доносились звуки. Стало зовсiм тихо. Лише Бистриця виводила прощальну пiсню. * * * Повернувшись до Роткелiв, Осип не затримувався довго, вiдбув до Чернiвцiв. Батько на той час займав незначну посаду. А мешкав на приватнiй квартирi, хоч мрiяв про власний будинок. Нагодився Осип саме тодi, коли мати привезла на лiкування хвору одинадцятилiтню Павлину. Вiдбулася зворушлива зустрiч з матiр'ю. Обiймала вона свого сина, ридаючи та примовляючи: - Як ти вирiс, змужнiв! Џдьмо до Путилова господарювати... - Нi, не стелеться туди йому шлях, - заперечував Адальберт. - ГотуКться йому iнша дорога... - Аби недалеко... Щоб хоч бачити частiше та сльози виливати... Щоденно ходив Осип на берег Пруту, сподiвався на зустрiч. Прислухався, чи не гомонить десь циганський табiр. Повертався задумливий та сумний i слухав материнi вболiвання. Незабаром понесла вона своП невиплаканi сльози до берегiв рiдноП Путилiвки, залишивши у сина пекучий жаль. Випроводивши Анну до села, Адальберт повiв поважну раду з сином. - Сiдай, Осипе, i слухай батька, - багатозначно поглянув на сина. - Продовжимо нашу розмову, розпочату в Нямцi. Не мiг я тодi повiдати тобi про свiй намiр. - А що то? - тривожно запитав Осип. - Юнаковi, якому вiсiмнадцять лiт, треба вже прибитись до якогось берега. Я батько i вiдповiдаю за тебе. Що ти хотiв би робити, де служити? - Служити людям. - Служити треба нашому цiсарю Францу-Йосифу. Найкраще в австрiйському вiйську. МаКш пiти в жовнiри! Це моя воля i моК рiшення! - Адальберт пiднiс католицький хрест, притулив його до чола та грудей сина. - Хай тебе осiнить знам'я римсько-католицькоП вiри. - Я цього не розумiю, - обiзвався Осип. Батькове благословення католицьким хрестом видалося йому гiрким прокляттям. - У вiйську все зрозумiКш. - Але... - Не наважуйся заперечувати! Воля батька в подiбних рiшеннях непорушна. Завтра вранцi за тобою прийдуть жовнiри з вiйськовоП управи. Готуйся! - Маю охоту ще поПхати до матерi, проститися з нею. Все так раптово, несподiвано. - То зайвi сантименти. Цими днями закiнчуКться набiр. Завтра одягнеш належну тобi шинелю. - Але я маю ще пiти в мiсто, зустрiтися з товаришем. - Що за товариш? - Разом училися... - Iди, не барись, хутко повертайся, - допитливо змiряв поглядом сина, похитавши головою. Не мiг Осип дати собi раду. Навмання йшов у мiсто. Наче прокинувся вiд сну, коли зупинився на майданчику, де колись таборились цигани. Прислухався, хотiв почути тупiт коней, скрип колiс. Виходив на шлях, що слався до Молдови. Але по ньому лише вiтер гнав куряву та кружляло гайвороння. Як нiколи, вiдчував самотнiсть. Чужими, непривiтними здавалися розкриленi шляхи, мовчазнi будiвлi мiста, похмуре, розтерзане вiтрами небо. Десь теленькав по померлих церковний дзвiн, навiвав тоскнi думи. На якийсь час наче поринув у небуття. Опам'ятався аж на березi Пруту. Тут колись були пущенi за течiКю чiчки, тут пролунала пiсня, що надовго запам'яталась. Здавалася самотньою тепер хвиля. Чому вона така повiльна й мовчазна? Несе ж у собi водограП, а живого голосу не приносить. Хотiлося гукати, когось кликати, протестувати, змагатись за життя, дружбу, любов. Лягали сутiнки. Якась нерозгадана зловiсниця приборкувала думки, сiяла вiдчай. Повернувся до батька, слухав напуття, пiзнаючи його люту впертiсть. * * * Пливли години ночi, як у безбережному океанi хвилi. Над ними, наче чайка, квилила думка; безрадiсно зустрiчав тьмяне народження ранку. Прибули вiйськовi з управи й забрали. А через день Осип уже стояв серед молодих жовнiрiв. Команду подавав нiмецький офiцер, ведучи новобранцiв до передмiстя Рошошi, де бовванiла сiрими мурами казарма. - Айн, цвай! Айн, цвай! Жовнiри в такт команди крокували по небрукованiй вулицi, збиваючи пилюгу. Зупинялися люди. Дехто спiвчутливо дивився на муштру, а iншi посмiхалися, обмiнювались дотепами. Зустрiлась по дорозi валка мандрiвних циган. Збочили вони зi шляху, щоб не порушити рядiв жовнiрськоП команди. - Осипку! Не дочекався?! Я тут! - почувся дiвочий зойк. Наймолодший жовнiр хитнувся в шерензi. - Хто там вiдстаК? - гукав офiцер. - Айн, цвай! Айн! цвай! - Ой боже ж мiй! - линуло слiдом благання дiвчини. - Айн, цвай! Айн, цвай! - чимраз голоснiше й роздратованiше вигукував офiцер, зле поглядаючи на нерiвнi ряди новобранцiв. Дехто з них ледве волочив ноги. Iншi штовхалися, натрапляючи на спини тих, що попереду. - Швайн! Айн, цвай! Швайн! - лютував офiцер. Кожен нiс у думках скорботу розставання й острах за свою жовнiрську долю. У декого наверталися сльози на очах. Над командою ще густiше здiймалася курява. Обволокло тiКю курявою циганську валку. А розпачливий дiвочий голос не вщухав, стократ вiдлунюючи розпачем у серцi Осипа. Здавалося, вiн iде на тортури, несучи з собою ледве розквiтлi почуття невгамовноП юностi... У казармi жовнiри вели рiзнi розмови. Вловлював Осип жарти, дотепи. - А та циганочка, мабуть, закохалася в якогось жовнiра... - Доладна дiвчина... - Таку б не грiх взяти до нашоП команди. Ха-ха-ха! - Все бiгла слiдом... - Гукала когось. - Офiцер насварив ПП... - Ото диво... - Циганка ж... Боляче сприймав Осип жовнiрськi дотепи, линучи думками поза казарму. Гнiтили його сiрi стiни, вдихав важке повiтря. Чорний морок налягав на груди. Думка ридала, квилила, як пiдстрелений птах, проймалася тривожними питаннями. У всiй душевнiй каламутi свiтлою цяткою залишалося лиш мiсце для спогадiв про незабутнi чари Молдови. Новобранцi то сидiли, куняючи, то лежали на нарах. Хто тяжко зiтхав, хто понурив голову, хто байдуже дивився на сiрi стiни. А якийсь ще й пiсню поволi затяг: Гей пiду ж бо я, гей пiду ж бо я То в гору, то в долину; Ой, найду ж бо я, ой найду ж бо я То рожу, то калину. Чи рожу рвати, чи рожу рвати, Чи калину ламати? Чи ся женити, чи ся женити, Чи парубком гуляти? Оженив бих ся, оженив бих ся - Заболить головонька, Не женив бих ся, не женив бих ся - Затужить дiвчинонька. Мудрому бути, мудрому бути - З кременя вогню добути; Ще мудрiшому, ще хитрiшому - За дiвчину забути... Осип сiв поруч спiвака. - З якого краю, братику? - запитав. - Кожен край маК свiй звичай i свою пiсню. - Пiзнаю... З того краю i я, братику, - голос Осипа забринiв тихим смутком. - То спiваймо разом. Мо, легше стане? - Не до спiву менi. - У кожного своК... - Як зовешся? - Михайло Дучак... - Новобранець продовжував свою спiванку: Ще мудрiшому, ще хитрiшому - За дiвчину забути... - Добре слово почув од тебе. Потоваришуймо вiд цього дня, - Осип потиснув Михайловi руку, обняв його, як рiдного. - Знаю, братику, що журбота груди смокче, - Дучак знову вдався до пiснi, наче хотiв угадати тривогу свого спiвбесiдника... Навколо мурованi стiни казарми здавалися пропахлими не тiльки тютюновим димом, а й тюремною вогкiстю та забруднiлим одягом. Тьмяно лягали сутiнки, у загратованi вiкна ледве снувалися вiдблиски захiдного крайнеба. А з часом крiзь грати зазирнула зiрка, тремтливим вiдблиском пронизуючи темряву. Вловлював те блiде мерехтiння юний новобранець, а думкою вимiряв шляхи незабутньоП Молдови. ГЛАВА ТРЕТЯ _ ЖОВНIРСЬКА НЕДОЛЯ _ Кожного прибульця вабить багатьма принадами столиця iмперiП Габсбургiв - велелюдний Вiдень, прославлений архiтектурою, живописом та музикою. Хто вiдмовиться, потрапивши сюди, побувати в алеях Пратеру 47, зупинитись бiля знаменитоП Ротонди, увiчненоП виступами Моцарта, Бетховена, Шуберта, й Шопена? Тисячi мандрiвникiв прибувають для розваги в придунайську столицю. А дехто потрапляК сюди без намiрiв знайти задоволення в пишнотах мiста. Такого, закинутого випадково долею, можна швидко розпiзнати серед iнших вiдвiдувачiв Пратеру. 47 Стародавнiй парк у Вiднi. Не мiг не звернути на себе уваги молодий фельдфебель 41-го полку австрiйськоП армiП. Вiн ще не скинув зимовоП форми, хоч уже рання весна входила в своП права, даючи змогу багатьом, хто прибув на прогулянку, попишатися придбаними до нового сезону вбраннями. Стомлене обличчя, задумливо-зосереджений погляд проникливих очей, що примружено дивилися крiзь окуляри, струнка виправка привертали увагу багатьох розважальцiв. Навiть пишно зодягненi дами. кидали запитливi погляди на незнайомця. Це не порушувало добропорядноП поведiнки, бо всюди точилися розмови про пересування армiйських частин, як завжди перед оголошенням вiйни. Адже не для розваги зупиняють полки в столицi пiсля маневрiв. Але, здавалося, до багатьох дженджуристих фертикiв не доходили жоднi вiдомостi. Хай думаК про це державний канцлер. А Пх бiльше хвилюють кокетливi погляди жiнок, лаковi черевики, бiлi манжети, моднi капелюхи й угорське вино. Цi вiдвiдувачi парку добре знають iмена прославлених у мiстi кравцiв, перукарiв. До Гейне й Шiллера Пм байдуже, а музикою користуються лише для танцiв. У потоцi франтовитоП молодi шелестiли шовковi убрання, розсипалися усмiшки, щедро марнувалися поклони. Повним контрастом видавалась тут шинеля армiйського фельдфебеля. Дехто навiть не просив пробачення, коли ненароком у натовпi ставав ногою на жовнiрський чобiт або торкався лiктем спини. Модний капелюх, вишукана зачiска, витончена манiрнiсть могли робити звичайних людей знаменитостями на час розваг i прогулянок. Були й такi, що сторонилися, забачивши армiйця, бо розумiли надане прославлення армiП полiтикою лукавого лицедiя Меттернiха. То ж вiн став iдейним натхненником Вiденського конгресу, на який з'Пхалися монархи Њвропи пiсля поразки наполеонiвськоП ФранцiП, щоб створити жандармський союз iмператорського владицтва, iменований Священним союзом. Вiдтодi австрiйська шинеля символiзувала реакцiйну суть багатьох походiв на придушення визвольних рухiв. Австрiйськi генерали манiфестували тiКю шинелею непохитнiсть дому Габсбургiв. Мабуть, найбiльше за останнi десятилiття надокучила та шинеля iталiйцям, розчленованим кордонами окремих держав. Не раз незалежнiсть iталiйських провiнцiй потрапляла пiд чобiт австрiйськоП вояччини, не раз волелюбнi сини IталiП опинялись пiд вартою австрiйських жандармiв. Хвилi народних рухiв, починаючи вiд виступу карбонарiв (вуглярiв) i до прославленого руху гарiбальдiйцiв, завжди натрапляли тут на багнети. Армiйського прибульця не приваблював, а бентежив натовп столичних пустоцвiтiв. Догадувався вiн, що за цим зовнiшнiм лиском криються болячки iмперiП Габсбургiв, яка тримаКться на гнобленнi народiв. Бiльше зацiкавлювали його розмови бородачiв, якi ховали своП лисини пiд високими цилiндрами. Вони тривожно висловлювали судження про те, що недарма заворушилося сардинське королiвство П'Кмонт, виявляючи територiальнi претензiП на Ломбардсько-Венецiанську область, яку за рiшенням Вiденського конгресу 1815 року оголошено провiнцiКю, пiдлеглою австрiйськiй коронi. Добився-таки князь Меттернiх встановлення цiсарських порядкiв i на iталiйськiй землi, розчленованiй на окремi клаптиковi держави. Не без пiдстав йому належить ходова фраза, якою i потiм користувалися рiзнi завойовники: "Iталiя - це лише географiчне поняття". Заведений Меттернiхом КзуПтський шпiонаж дiяв. Тому не залишалась таКмницею змова мiж королем П'Кмонту Кавуром та французьким iмператором Наполеоном III, згiдно якоП союзники мали розпочати вiйну проти АвстрiП в 1859 роцi. Австрiя готувалась до вiдповiдних дiй, заповiданих Меттернiхом, який помер цього ж року. Порушуючи принципи Священного союзу, змовники вирiшили в боротьбi проти АвстрiП використати авторитет iталiйського народного героя Джузеппе Гарiбальдi. Король П'Кмонту розумiв, що таким чином вiн поставить на службу своПх iнтересiв народний визвольний патрiотизм. Графа Кавура не зупинила навiть революцiйна бiографiя Гарiбальдi. Хай вiн прославився в революцiП 1848 року, хай його iм'я набуло популярностi за океаном як ватажка визвольних загонiв на просторах БразiлiП, хай будуть символiчними його зустрiчi в Лондонi та листування з росiйським революцiонером Герценом. Кавур, користуючись КзуПтським принципом - "мета виправдовуК засоби", не погребував запросити в свою столицю Турiн народного героя, щоби домовитись про спiльнi дiП проти австрiйського владицтва в роздроблених провiнцiях IталiП. Гарiбальдi погодився формувати волонтерськi частини, до складу яких мали входити, крiм iталiйцiв, прихильники народного ватажка, прибулi з iнших краПн. "Я звик, - говорив вiн, - пiдпорядковувати полiтичнi переконання найголовнiшому - об'Кднанню i вiдродженню нацiональне пригнобленоП IталiП". Довiдавшись про змови проти Габсбургiв, австрiйська вояччина ризикнула розпочати вiйну, перенiсши ПП на територiю противника. На чолi походу австрiйськоП армiП став генерал Урбан. У передвоКннiй лихоманцi розпочався 1859 рiк. Цим зумовилось i прибуття в столицю частин 41-го полку, якому були вiдведенi казарми "Штiфт". Щоденно вiдбувалися муштри, перевiрка готовностi до боПв. Лише зрiдка фельдфебель Осип Федькович-Гординський мав змогу вирватися з казарми в мiсто. Може, поважнi любителi класичних симфонiй запротестували б проти присутностi нiякими нагородами не позначеного, зодягнутого в похiдну шинелю фельдфебеля. Але свiдомiсть назрiвання воКнних подiй спиняла австрiйських "патрiотiв", якi розумiли, що Пх добробут оберiгають тi грубезнi жовнiрськi шинелi. Та дивний слухач симфонiй i не звертав уваги на присутнiх. Його полонила й до глибини душi потрясла музика. Вiн захоплено слухав, як ридально змагалася скрипка з тужливою вiолончеллю, наче бистрокрилi птахи, увiрвавшись у буревiйнi простори, ширяли над узгiр'ями Альп, подаючи своП голоси. Заколисаний ними, фельдфебель переносився думками до рiдного Черемошу i Бистрицi, забуваючи про набридлу муштру та осоружну казарму. * * * За чотири роки фельдфебельськi познаки на мундирi Федьковича порудiли. Час би набути офiцерське звання, принаймнi пiдпоручика. Але цього не прагнув юнак, що знаходив собi бiльше товаришiв серед жовнiрiв, нiж у колi офiцерiв. Самий дух загонистоП австрiйськоП вояччини був йому нестерпний. Не цурався вiн спiвати та розважатися з жовнiрами. Його любили й поважали юнаки-гуцули. Нарештi перед виступом у похiд мали надати Федьковичу звання пiдпоручика. Для цього вiн повинен визначити себе в муштрi. На маршовому полi вiдбувалися вiйськовi заняття. Ставили роту 41-го полку проти роти iншого полку. Треба було вести удавану атаку. Замiсть багнетiв застосовували виструганi буки. На все це дивився Осип, як на розвагу, навiть посмiхався, "колючи" противника та проголошуючи завченi патрiотичнi вигуки. Якось пiд час атаки фельдфебель, замiсть того щоб показати iншим, як треба орудувати багнетом, зупинився й кинув об землю палицю. - Михайле! - гукнув вiн. - Осип! Це я, Михайло Дучак! - Де ти взявся? З Михайлом Дучаком - спiвучим гуцулом - заприятелював Осип ще в першi роки жовнiрства. А потiм потрапили вони в рiзнi частини. Два роки Михайло хворiв, а тепер ось зустрiлися земляки i кинулись один одному в обiйми, не зважали на команду. - Оце зустрiч! - Як можна? Командир, оскаженiвши, пiдбiг до них, заверещав: - Хто дозволив таке на полi бою? Братання з ворогом - то К зрада! Вивести з строю й на гауптвахту обох! Осипа i Михайла взяли пiд варту, повели. Iшли вони разом, обнявшись. То плакали, то смiялись. - Хай i на гауптвахту, аби разом. - Друже! - Побратиме! - Та де ти взявся? Вся рота була стривожена цiКю подiКю. Командування затримало надати звання пiдпоручика фельдфебелю Федьковичу. Нiмецькому ж офiцеру за виявлену пильнiсть у бойовiй обстановцi пришпилили ще одну зiрочку... Тепер збiльшилося коло побратимiв-гуцулiв, що приходили порозмовляти та поспiвати пiд казармою вечiрньоП пори. Сюди почав навiдуватися з сусiдньоП частини Михайло, який вiдбув кiлькаденну гауптвахту. Цього разу вiн не зазнав покарання буками, бо на час перебування вiйська в столицi були скасованi катування жовнiрiв. Досить того, що в iнших мiстах навтiшались нiмецькi офiцери. Найбiльше доставалося гуцулам. Ч