обставин казарменого життя швидко сприймав звабливу жiночу нiжнiсть. З деяким запiзненням прибув Осип до товаришiв. - Доки чекати на тебе? Чай уже охолов, - хвилювався Кобилянський. - Пробачте, друзi! Бувають же пригоди в життi людини... - Добре, що хоч пiзно завiтав. Ми вже тут дискутуКмо без тебе, - Кобилянський подав Осипу стiльця. - Сiдай i слухай. Тут ми обговорюКмо видавничi задуми Богдана Дiдицького. Горбаль iдеалiзуК Пх. А я iншоП думки i хочу переконати друзiв, що нам треба ширити в лiтературi народну мову, писати так, як говорять простi люди. А Дiдицький вигадуК штучне язичiК. - А що Осип скаже? - Горбаль поглянув запитливо на Федьковича. Той нiчого не вiдповiв, лише поклав на стiл жмуток своПх вiршiв. Кобилянський почав Пх читати. Це зовсiм iнша поезiя. Мова звичайна, народна. Не така вигадана, як у Дiдицького. Зачитували своП вiршi Кобилянський i Горбаль. Потiм Горбаль почав декламувати: Думи моП, думи моП, Лихо менi з вами, Чому стали на паперi Сумними рядами. Вiд несподiванки Осип звiвся, розпростер руки. - Що це? Чий це голос звучить? Вперше чую! - Вперше i я почув, перебуваючи у Львовi. Запам'ятав цей вiрш, i вiн невiдступне переслiдуК мене. Написав його надднiпрянський поет Шевченко! - Шевченко?! - багатозначно перепитав Осип. - Чув його iм'я, а вiршiв ще не читав... Було вже за пiвнiч, коли розходилися друзi. Осип вийшов на вулицю. У сумiжних кiмнатах будинку вже не свiтилися вогнi. Думкою побажав ЕмiлiП чарiвних сновидiнь i попростував заснiженою вулицею. Не мiг збагнути всiх вражень цього вечора. Сидiв бiля столу. Крилатими словами кружляли думи й лягали на паперi рядками: Оскресни, Бояне, присвiтлий спiваче! Та де ж ти довго ночуКш? Давно вже по тобi Слов'янщина плаче, А ти нас, Бояне, не чуКш?.. Як з побратимом, повiв поет щиросердну розмову з древнiм спiвцем - вiщуном народноП правди й волi. Оскресни, оскресни, заграй нам до бою, Заграй нам, як громи небеснi, Грай пiсню правдиву, грай пiсню нам свою, А згинуть крикливцi безчеснiП Боян рiдноП землi мусить воскреснути, щоб спiвами своПми провiщати вiдродження краю. Най руськая земля Бояна учуК, Най руськi сини го забачуть. Тепер маК про що розповiсти вiн при черговiй зустрiчi з друзями. СвоП настроП i думки про народнiсть лiтератури вiн висловить рядками цього вiрша. * * * Початок 1861 року принiс новину в лiтературному життi. У Львовi з'явилася друком нова газета "Слово" за редакцiКю Богдана Дiдицького. Ця подiя стала предметом серйозних розмов у колi чернiвецького гуртка любителiв лiтератури. Якими шляхами маК бути спрямована дiяльнiсть письменникiв? Назрiла необхiднiсть висловити своП погляди. Досвiд Маркiяна Шашкевича з виданням "Русалки ДнiстровоП" окрилював молодих лiтераторiв. До того ж долинали голоси й письменникiв НадднiпрянськоП УкраПни, де утверджувались народнi основи лiтературноП мови. - Таким шляхом повиннi пiти й буковинськi письменники, - категорично твердив Антiн Кобилянський. - I не тiльки Буковини, а й Галичини, украПнського Закарпаття. - Як вiдповiмо на запрошення Дiдицького до спiвробiтництва у "Словi"? - Вiдмовимось вiд такого спiвробiтництва! - вимагав Антiн. - Я приватним листом вiдповiм Дiдицькому i висловлю нашi побажання, - Горбаль запитливо поглянув на Федьковича й замовк. - А я вважаю, що вiдповiдати треба твердим словом, - поважно заговорив Федькович. - Цебто як? - Кобилянський виявляв властивий йому неспокiй. - Друкованим словом треба вiдповiсти, щоб нашi погляди були вiдомi не тiльки Дiдицькому, а й ширшому загалу читачiв, - переконливо доводив Федькович. - Це iдея, яку я пiдтримую! - аж вигукнув Кобилянський. - Њ змога написати брошуру й висловити в нiй нашi погляди. - А чи буде це переконливо? - роздумливо запитав Горбаль. - Буде, коли надрукуКмо брошуру й додамо вiршi Осипа. Вони прозвучать великою новиною в нашому лiтературному вiдродженнi, - Кобилянський навiть обняв Федьковича, що сидiв поруч з ним. - Хочу застерегти вас, друзi, що моП писання дуже скромнi. Я не сподiвався на таку прихильнiсть. Даю згоду надрукувати вiршi при умовi, що поруч знайдеться мiсце й для творiв нашого Антона. - Федькович поглянув на Кобилянського. - Я охоче читаю твоП поезiП. - А я вважаю, що й гумористичнi "ущипки" Горбаля теж варто надрукувати. Але цього замало. Я мандрував по рiзних краПнах i довiдався, що всюди культурне вiдродження супроводжуКться виданням нацiональних часописiв. Усiм нам вiдомо, що навiть у далекому Петербурзi ентузiасти рiдного слова задумали видавати журнал "Основа"... - То вельми важлива справа! - запалився Кобилянський. - На чолi журналу стали досвiдченi лiтератори Костомаров i Кулiш. Вiд iменi нашого гуртка маКмо звернутися за порадою до них! - Видання в Буковинi часопису рiдною мовою К метою мого життя. Не хотiв би помирати до здiйснення цiКП мрiП, - зауваження Федьковича прозвучало як слова присяги. Подана ним iдея стала предметом обговорення юних лiтераторiв. Кобилянський згодом звернувся з листом до редакцiП "Основи". У листi вiн сповiщав: "Ми би тут видавали газету народну; особливо Федькович давно тим планом займаКться, але як тут до грошей прийти, до пренумерантiв, то не знати". Задуми молодих ентузiастiв гаряче пiдтримував i Найбавер, який у рiзних галузях прагнув ширити культурне життя в Чернiвцях. Вiн посилався на вiрш Федьковича "Оскресни, Бояне", вважаючи його програмним для молодих лiтераторiв. Тiшили себе юнаки райдужними надiями. А реальне життя вносило своП корективи. У розмовах, дискусiях нарештi склався план упорядкування полемiчноП брошури про народнiсть лiтератури. Текст ПП писав Кобилянський, погоджуючи змiст з Осипом. Спiльно вирiшили дати брошурi назву "Slovo na slovo do redaktora "Slova". До неП додали вiршi Кобилянського, "ущипки" Горбаля. А найголовнiше - поезiП Федьковича: "На день добрий", "Днiстер", "Оскресни, Бояне", "Вiдправа в поле", "У Веронi", "Пiд Маджентою", "Спiвацька доля". Думка про надрукування вiршiв окрилювала Осипа. Ширилися творчi iнтереси. Звабливими картинами постаК в його уявi УкраПна, Запорожжя, чумацькi шляхи до Криму. ГотуК надiслати до друку новий вiрш "УкраПна", романтичним заспiвом якого прозвучали рядки: УкраПно, Запорожжя, годi вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де тi трави шовковiП славнi степи криють, Де ся квiти поза квiти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вiрли спiвають, З буйним вiтром у залiжку козаки лiтають. Минали днi, приносячи новi творчi думи, розквiтлi почуття й сердечнi виразки. Ще тяжiли над ним обов'язки офiцера, i вiн мусив навiщати казарму та виконувати покладенi на нього обов'язки. Звiльнившись вiд них, поспiшав побачитися з Найбавером, Кобилянським та пiти на прогулянку з ЕмiлiКю. * * * При зустрiчi з Осипом друзi помiчали його збудження. Може, по вiйськовiй службi щось не гаразд? Часто кудись зникав. Його розшукували товаришi для спiльних нарад, Адже треба добути цензурний дозвiл на брошуру, в якiй найзначнiшою частиною К вiршi Федьковича. Покладали на нього i редакторськi обов'язки. Прихiд весни Осип вiдчував, як оновлення в його життi. Виходив на узгiр'я, оглядав навколо, здавалося, ширшали далекi обрiП. А журавлi, що повертались до рiдних гнiзд, здавалися провiсниками чогось незнаного. Може, так вiдчутно сприймав подих весняний тому, що багато рокiв забрали в нього непривiтнi стiни казарми? Тепер дуже вразливий був до голосу почуттiв, що нуртували в ньому нездоланними бажаннями зустрiчей i милих утiх. У домi Найбавера знаходив перепочинок i зацiкавлювався розмовами професора, добре обiзнаного з iсторiКю мистецтва. Наче по писаному вичитував збуджений Ернст естетичнi судження класикiв, наголошуючи на твердженнях, що поезiя К великим даром природи, скарбами душi народу. Тiльки звiльнившись вiд дрiбножитейських умовностей та заглибившись у народнi перекази й легенди, можна збагнути найчистiшi джерела справжньоП поезiП. З кожною годиною розмови друга Осип поринав у таКмницi поезiП, з ПП романтичними джерелами героПчного й трагiчного, з шуканням iстинноП краси. Прагнув збагнути закономiрностi Кднання романтизму з реалiзмом. Часом прибувала в гурток Емiлiя, задивлялася на поета, пiзнавала тривогу в його очах. А може, то скорбота вiд роз'ятреноП рани перших юнацьких почуттiв? У прогулянках з нею вгамовував сердечну жагу, нiби випивав келих життКдайного напою, слухаючи ПП жарти i смiх. Поволi пiддавався забаганкам дiвчини i знаходив у цьому вдоволення, присвячував Пй новi вiршi, висловлюючи в них щирi почуття. З кожним днем мiцнiла дружба. Подiляв свою самотнiсть з чулою панною, радо поспiшав бачити ПП, чути мелодiйний голос, безтурботний смiх. Звiльна входила вона глибше в його серце, наповнюючи думки вiдгомоном поетичних уявлень i мрiй. У вiршах до ЕмiлiП поет прославляК дiвочу вроду, називаК ПП найкращою рожею пiвночi, хто побачить цю красу, той буде молитися на неП, навiть сам чорт, зустрiвши таку вродливицю, стане побожно на колiна. Емiлiя Марошанi жила з овдовiлою матiр'ю - нiмкенею. Батько ПП, румун за походженням, працював губернiяльним секретарем у Львовi. По його смертi сiм'я Марошанi оселилася в Чернiвцях на краю мiста. Стара Марошанi прихильно ставилась до дружби дочки з молодим i скромним офiцером. Вона дуже хотiла, щоб Осип познайомив Емiлiю з своПм батьком. Так годiться, коли взаКмини молодих людей набувають близькостi. Але при згадцi про батька Осип хмурнiшав. Найбiльше захоплювала спiльна прогулянка до Пруту. Здавалося, вiн приносив сюди таКмницi душi i вона квiтла, обiймаючи пiдгiрськi простори. * * * Та ось несподiвано стало вiдомо, що 41-й полк готуКться до виступу з Чернiвцiв. Осип мав лаштуватися до нових походiв i залишити своПх друзiв. А як бути з ЕмiлiКю? Яку дати раду почуттям, що спалахнули в непривiтанiй душi? Може, одружитися? Добитися звiльнення з вiйськовоП служби? Вiд офiцера австрiйськоП армiП вимагалася при одруженнi значна грошова сплата. Таких коштiв не мав нi Осип, нi Емiлiя. А час виступу в похiд наближався. Що повнiше розквiтали почуття, то болючiше сповнювались вони сердечноП туги. За яке ж стерно вхопитись плавцевi у бурхливих хвилях житейського моря? Може, порвати з католицизмом, з його жорстокими догматами, якi часто стають на перешкодi почуттям, накладають пута рабськоП покори й умовностi. Але як до цього поставиться вiйськова влада? Чи дозволить таке вчинити? Звертатись за позичкою до знайомих не наважувався, бо й без того заборгувався. Почуття гiдностi не дозволяло випрошувати вiд когось поблажливостi. А може, звернутися до батька за порадою? Друзi помiчали збентежений вигляд Федьковича, але все те вiдносили на рахунок творчих шукань. У тривозi минали днi. За сiмнадцять мiсяцiв перебування 41-го полку в Чернiвцях у Федьковича було багато вiльного часу. Пiсля невдалоП вiйни послабла муштра, командування давало перепочинок знесиленим у походах жовнiрам. Та ось серед зими 1861 року затрубили в похiд. Лiченi днi залишалися Осипу для зустрiчей з друзями, особливо - з ЕмiлiКю. Прибув до неП й повiдомив, що хоче одружитися до виПзду. - Завтра буде все вирiшено! - заявив категорично. - Готуйся. - А сплата? - сумно запитала Емiлiя. - На цивiльне одруження мати не дасть дозволу. Та й сама я - теж... Почуття вищi за умовностi... Але зрозумiй, любий... - Грошi я сплачу. - Яка я щаслива... Зараз уберуся, - Емiлiя обiйняла Осипа. За кiлька хвилин вона постала перед ним у найкращому своКму вбраннi, запропонувала пiти на прогулянку. Легка паморозь лягла на задумливi дерева, серпанками куталися далекi звиви Пруту. Осип, iдучи, обмiрковував свiй задум зустрiтися з батьком. Емiлiя почувала себе щасливою... Краса заснiженоП ночi торжествувала свою перемогу над усiм умовним, буденним, принижено земним. Iшли мовчки, не наважуючись порушити гармонiю тишi. Здавалося, що вони кожним кроком вiдмiряли шлях в обiйми незбагненного ще щастя. Зупинилися аж бiля дому. Задумливий кипарис, здавалося, стояв на сторожi спокою i нiжноП млостi... Уранцi Осип, перемагаючи всi сумнiви, прибув до батька, привiтався. - Спасибi, сину, що не забув. Чув - твiй полк виступаК. От i добре, що прийшов, як належить синовi. - Прийшов попрощатись i просити дозволу на одруження. - З ким маКш намiр одружитись? - З панною Марошанi. Чули? - Знаю. Навiть знайомий був з ПП батьком. Сiм'я порядна, але бiдна. - Бiднiсть не вадить, коли серце чисте. - Це так. Але... - з холодною бундючнiстю витримував паузу, а потiм додав: - Що ж, сину... Бачу, ти бажаКш моКП допомоги? - Навiть не допомоги, а позички... Зароблю службою, все поверну. - Допомогу я дам, але незначну, - Адальберт поклав на стiл кiлька австрiйських левiв. - Це замало. Але бiльше не можу. Взявши тi грошi, Осип миттю вийшов на вулицю, вiдчуваючи муки совiстi. Докоряв себе за жебрацтво. Нiби обпiкали вогнем тi грошi, затиснутi в руцi. Розумiв, цiКП жалюгiдноП суми не вистачить навiть на формальностi одруження. Наче запаморочений, не знать куди простував. Зустрiв жебрачку-циганку з малятком, що простягало рученятка, просячи милостиню. Ткнув йому батькiвськi грошi, швидко закрокував, наче тiкав од привиду. Ходив, як ошалiлий, вулицями, не мiг дати собi раду. Хотiв завiтати до Найбавера, розповiсти йому про все, що трапилось за останню добу. Зупинився бiля його будинку i тут пригадав, що вже давно минув умовлений час зустрiчi з ЕмiлiКю. Лягали сутiнки, коли зайшов до знайомого двору, де його завжди гостинно зустрiчали. Подзвонив. Розчинилися дверi. - Панна Емiлiя пiшли на вечiрню молитву, - мовила стара служниця. Стояв приголомшений. Повiяв рвучкий вiтер з Надпруття, струшуючи снiжинки з самотнього кипариса. Наче шепотом вони вимовляли: "Прокляття! Прокляття!" Низько слалися хмари, задушливим мороком пригнiчуючи землю. - Прокляття! - мовив Осип i пiшов. Наче увi снi прибув до казарми. Тут давно чекали на нього жовнiри. Бачили збентежений вигляд поручика, пробували розважити, але вiн не вдавався до розмов та жартiв, залишався мовчазний i задумливий. Минала прощальна нiч. Командир полку дозволив досхочу погуляти перед вiдбуттям з Чернiвцiв. У флiгелi бiля казарми зiбралися до Осипа однополчани, з якими подiляв усi незгоди iталiйського походу. Спливали години, повитi сумовитими прощальними пiснями. Нарештi приКднав до них Осип i свiй журливий голос. Уже поснули жовнiри, мертвотна тиша обiймала казарми i лягала тяжким нагнiтом на його груди. А вранцi через посланця Осип одержав листа: "Коли часом у далеких сторонах усмiхнеться до Вас небо полудня, звернiть своП очi хоч раз на холодну пiвнiч i нагадайте собi на хвилину мене, що була Вам i навiки буду правдивою приятелькою. Емiлiя Марошанi" Тримав у руцi лист, а на устах зринали шепiтливi слова: - Мiй тривожний болю, жаги невтолимоП плiд... Здавалося, в минулому залишилась якась порожнеча, хоч i освiтлена була проблисками свiдомостi й болiсних шукань. Бiля нього побратими-жовнiри, наче тiнi, гойдалися, щось гомонiли. Але вiн лише чув удари свого серця. Прокидалася думка повернутися до ЕмiлiП, почути прокляття вiд неП, упасти до нiг, обiймати Пх, прощаючись, може, назавжди. А може, ще посмiхнеться доля? Може, цей похiд буде недовгий? Намагався збагнути все, що трапилось. У рядках народжуваного вiрша "До неП" висловлював скорботу розставання... Спочатку походом вирушив полк, а потiм розмiстились вояки в ешелонах. Осип не пiшов до офiцерського салону. Знайшов собi мiсце у жовнiрському вагонi. Вiдбував з Чернiвцiв, залишивши тут частину свого серця. Наче запаморочений, подорожував з полком до Семигорода. Привидами простували в уявi двi жiночi постатi. Здавалося, чув Пхнi кличнi голоси, скарги на лиху долю, на памороззю прибитий первоцвiт кохання. Той голос жiночоП душi журливими мотивами прозвучав у баладi "Воля не бранка: Панна та й Циганка". Свiтить мiсяць, свiтить ясно, як у днину, Пугачеве пискля в лузi голосить, А Циганка-дiвка сiла пiд калину, СвоК русе личко сльозами росить... "Гей коби ж я була та вельможна паня, Я би-м ся вбирала з вечора до раня. Я би-м ся прибрала, як калина в гаю, Та би-м му сказала, що його кохаю, Що за ним загину, - бо менi би можна, Ах коби ж я була деяка вельможна!.." ЗапитуК Циганка свою матiр: чи варто в свiтi жити, "коли не можна любити?". Просить поради, щоб добути зiлля для чарування та убратися в шовки-кармазини., аби стати подiбною до панни. КвiтчаК Циганка себе калиною. Подиви ся, молодецький, Хоть аби з наблуду, Все ти будеш пан стрiлецький, Я Циганка буду. МрiК про коханого i Панна. Вона хотiла би бути Циганкою, щоб нiщо не стояло Пй на завадi до щастя. Ой коби ж я вiльна була, як Циганка, То ж би я ходила з вечора до ранка, А вiд ранiсенька аж до пiзна ночi, Все бих ся дивила в тi соколi очi. Все бих ся давила, бо менi би можна, Гей, коби-м Циганка, але не вельможнаП БажаК Панна стати пташкою, щоб полетiти слiдом за милим. Може, вiн, полюючи, застрелить пташку. Най умру хоть пташенятком На його подвiр'П. Може, озме мня в рученьку, Та й промовить мило... Понiс недоквiтлi надiП й тривогу сердечну в невiдомi далi, зором обiймав рiднi верховини та пiдгiр'я, прощаючись з ними. * * * Куди закине доля людей у сiрих жовнiрських шинелях? Яку ще авантюру вигадаК знахабнiла австрiйська вояччина? Довго не могли тримати полк в древньому мiстi Буковини. Треба загнати його в далекi мiжгiр'я Семигорода, бо армiя, вiдiрвана од народу, може бути найкращим опертям для влади свавiльцiв i тиранiв. Отож треба перегонити ПП з мiсця на мiсце та щоденно напучувати теревенями про великого цiсаря та його добродiйнi вчинки. Тiльки сильнi духом не пiддаються всепоглинаючому молоховi темряви. Пiсня, поезiя стають тодi надiйними захисниками поневолених. Подорож до Семигорода викликала новi враження, породила новi хвилювання й роздуми. Полк зупинявся в Пештi, де Осип побував на тому мiсцi, звiдки проголошував своП промови спiвець угорськоП революцiП Петефi. А в Гуморi проходили гуцули з похиленими головами бiля в'язницi, тiнь якоП ятрила серця журбою, бо довiдались, що за ПП стiнами закатовано ватажка буковинськоП бiдноти Лук'яна Кобилицю. Десять лiт уже минуло, як навiки замовк народний поборник. Замордували кати людину великого братолюбного серця, страдника й вiщуна волi. Криють похмурi стiни катiвнi останнi слова любовi та прокляття нескоримого бунтаря. Час вибиваК на своПх скрижалях титли безсмертя, переливаються вони в пiсню народноП скорботи: Iз-за гори великоП зазоряли зорi, Поховали Кобилицю у мiстi Гуморi. КуКт менi зозуленька копець Репучила 52 Ой уже си Кобилицi спiванка скiнчила. 52 Гора в с. Сергiях. Новою струною забринiла в симфонiП поетичного мислення Федьковича й пiсня про Кобилицю. Довго вона викликатиме намiри написати бiографiю народного депутата. Пам'ятним залишилося тимчасове перебування в Гуморi. Тут Осип тяжко захворiв на запалення легенiв. Ходили бiля нього й доглядали побратими-жовнiри. У тяжкому станi прибув до Семигорода. Оселився в казармi. До всього ще виявилися й нервовi захворювання. У напруженому станi вiн пише "Соннi мари", передаючи епiзоди поетичних видiнь, наче пiзнаК в них голос матерi, веде розмови з нею. Уяву поета тривожать згадки про минулi роки. Вони зливаються в суцiльний лiричний мотив шукання щастя, правди, щироП дружби. Пригадуються епiзоди з iталiйського походу: У синК море сонце вже потало, I всюди мирно, всюди тихо стало, Лиш з Дому Марка дзвони в складних струнах Пустили голос срiбний по лягунах. Мариться Венецiя з собором Марка, Палац Дожiв "з ясного мармору". В гармонiю нiчних венецiанських звукiв поволi вплiтаються новi мелодiП: Домами стало свiтло погасати. В лягунах тихо, - часом десь гiтара Поплаче трохи, часом милих пара В закритiй барцi стане гоготiти... Та наймилiшими здаються звуки буковинського роздолля. Адже "на Пiдгiр'ю пiсня не втихаК", там навiть "камiнь заспiвати може". Та пiсня прославляК смiлих, бо гори не приймають кволих духом. Там - Капiтан Довбуш спочиваК - Пiдгiрський мститель. Поволi уява поета проймаКться рiдними звуками. Що то? Голос трембiти?.. Так, так, трембiта десь приповiдаК... I чо ж так дуже миленька жалiК, Що чагiр в'яне, скалам серце млiК? - Вiдай, мене так бiдного витаК... Переноситься поет згадками до Чорногори, до ДовбушевоП могили. Тодi гармонiя слiв iз думки в пiсяю переливаКться. Дуже добре тямлю, Як я, бувало, явору наламаю, Вiдтак барвiнку дикого намичу, Та й сi хрести два ялiбно затичу; Вiдтак си сяду кобзу настроПти, Та й зачну пiсню Довбушевi пiти, Аж плачу часом... У "сонних марах" пропливала нiч, а ранок приносив сумнi картини суворого жовнiрського горювання. * * * Кожного свята Осип одягав своК гуцульське вбрання i запрошував погостити землякiв, бо одноманiтне життя в казармi пригноблювало думки i почуття. Сходились жовнiри-гуцули, по можливостi хто одягав крисаню, хто киптар, хто кольоровi гачi. Наче свiжим повiвом з буковинських гiр наповнювалась кiмната, в яку запрошено гостей. - Здоровi були, пан лекман 53, - найстарший з гуцулiв першим обзивався, переступивши порiг. 53 Поважна людина. - Здоровенькi були, рiдний батьку, - подавали голоси й. iншi. - Здоровi, краяне рiднi, черемоськi, - вiтав друзiв Федькович. - Як ся маКте? - Нiчо, здоровi, дякувати бога та добрих людей. - Чому ви, хлопцi, сумнi стали? - Бо, вiдай, недобру вiсть яку доля на битих крилах принесла... - Не журiться, соколи милi! На свято кличу вас. Сiдайте до столу! Нашi друзi надiслали дорогi дарунки зi Львова! На столi лежали книги. Одну з них урочисто взяв Осип. - Ся книга зветься "Кобзар", ПП написав наш спiвак народний з надднiпрянськоП землi Шевченко. Слухайте, що пишеться в нiй, - Осип почав читати "Кобзаря". Наче розсовувалися похмурi стiни казарми i вiдкривалися перед очима далекi простори, де "по дiбровi вiтер виК, гуляК по полю", де носить шляхами свою недолю Катерина, де на заклик Залiзняка сходяться святити ножi гайдамаки. Поетичнi слова западали в жовнiрськi серця, Кднали помисли й почуття. Глибше пiзнавав поет духовний свiт своПх побратимiв. Кожен з них вловлював змiст прочитаного, а потiм вони починали награвати рiднi мелодiП на флоКрах у супроводi скрипки, сiвши тiсним колом бiля Осипа. Зворушений щирiстю краян, вiн починав iмпровiзувати своП, народжуванi в казармi, спiванки. Ой вийду я з хати та й стану гадати: Коби-то не зброя, не бiлi кабати, Ой то ж би-м полетiв, як куля, як крiс, Де-м орлом родився, де-м соколом рiс. Виходить iз хати рiдненькая мати: "I слихом слихатн, i видом видатнi А де ж бо ти, синку, а де ж бо ти бу, Що моПх ти сльозей нiколи не чув?" "Ой ненечко-утко, не жалуй, не думай: Летiв я за море, летiв я за Дунай, Ходив я далеко, далеко у свiт, Пiдгiр'я шукати. Пiдгiр'я там нiт". Натхнений зустрiчами, поет переходив вiд однiКП iмпровiзацiП до другоП, викликаючи кожного разу схвалення землякiв. Зашумiли темнi лози Козаковi при дорозi. По дорозi блудом ходить, Вороного свого водить... За пiвнiч було, коли розходились побратими. А декотрi поснули в його кiмнатi. Осип ще довго не спав. Нiби продовжував задушевнi бесiди з жовнiрами, даючи Пм поради та навчаючи бути свiдомими своКП гiдностi. Не спав, при миготливому каганцi писав: Можна трошки потужити, Лиш би браття не збудити... * * * Готувалися побратими до великоднiх свят. У кожного свiй клопiт, своП турботи. Кожен мав принести якийсь дарунок до хати рiдного лекмана. Той найкращу писанку, той викарбуваний топiрець, той власноручно зладнану флоКру. Радий був Осип мати Пх з щирих рук. Серцем сприймав усi болi добрих краян, приКднуючись до гуцульських святкових звичаПв, бо католицьких церковних традицiй давно не визнавав. Але чому стiльки жури у виразi його задумливих очей? Мабуть, щось незвичайне маК казати. - Рiднi краяне! Вiтаю вас зi святом, яке споконвiкiв наша Гуцульщина вiдзначаК своПми звичаями, - кожного обiймав i цiлував. - Спасибi, пане отаман! - Дай, боже, у всьому добра та гаразду. - Слава вiднинi й довiку! - Щоб святилося й добро творилося! У кожного побратима знайшлась якась приповiдка. - А тепер, братове, послухайте вiстку, принесену здалеку, - вщерть налилися смутком очi Осипа. - Слухайте й пам'ятайте! Не стало спiвця УкраПни! Помер той, чий голос лунав од днiпрових круч до рiдного Черемошу. Помер Тарас Шевченко. Вiчная йому пам'ять! - Вiчная пам'ять! Вiчная пам'ять! - загомонiли всi. - Вiчная йому слава! - промовляв скорботно Осип. - Вiчная слава!.. Вiчная слава!.. Печаль великоП туги лягла на всiх. Сiдали по-святковому за стiл, пили наливки, Пли гуцульськi страви, згадували рiднi оселi. Заговорив мовою поета й Осип - "Спiвацька добранiч. На скiн Тараса Шевченка". Свiтить мiсяць свiтлесенько В молоденькiм маю, Би ся було виднесенько На козацькiм краю; Би ся було виднесенько В калиновiм лузi, Як вкраПнський спiваченько На ВкраПнi тужить. Присягою ширити Шевченковi думи прозвучали заключнi рядки скорботного вiрша. На добранiч ти, вiщуне, На козацькi дiти! Ляг Ксь спати в свiтлi луни В засльоженi квiти. Спи-ж ти, руський соловiю, Я за тебе тужу, А як тутки зазорiК, Я тебе пробуджу. Сувора правда i щирiсть поетових слiв, слiзьми та кров'ю перемитi, роз'ятрювали пекучi болi, а в очах викрешували iскри жалю й гнiву. З похиленими головами розходились жовнiри. Десь ще лунали звуки церковного гiмну "Пречиста дiво". А вiн сiдав до невеличкого столу, чоло мережилося брижами незгасаючоП задуми. Зовсiм не по-церковному писав сатиру "Пречиста дiво, радуйся, МарiК". В уявi поставали Шевченковi безталаннi покритки i сироти. А за ними прибували, наче просили поради, знедоленi та горем битi шукачi притулку. Покладалися на папiр дрiбно писанi рядки, снувалося мереживо вразливих малюнкiв, а слова церковноП пiснi звучали повним дисонансом до явищ жорстокоП дiйсностi. Там молодий жовнiр забитий лежить, "личко студене, шати му кровавi", а там он помираК бiдне сиротя, "там онде блудить сплакана дитина". А в церквi теленькаК дзвiн i спiвають "Пречиста дiво, радуйся, МарiК". Кожну строфу бере поет у кiльце словами того спiву, i вони звучать саркастично. Не зводиться iз-за столика, поки не наниже всiх строф на папiр. Уже тьмяно сiрiють стiни, пiдпираючи низько навислу стелю казарменоП прибудови, перестаК теленькати церковний дзвiн, а з думки не сходять уявнi гостi. Як стогiн, проклять, звучать народжуванi слова. Столiттями вiнчав народ у мрiях пречисту дiву - втiлення надiй, честi, добра. Церква вiдiбрала вистражданий образ, квiтчаючи ним урочистий свiй гiмн. Треба повернути той образ народовi. Отож, наче сходяться до поета в жовнiрську казарму пригнобленi й поруганi, наче благальне звертаються до нього. Привiтай Пх тут, поете поневоленого народу! Словом подiли з ними i гнiв, i скорботу. То ж твоя муза уболiвань i мрiй. Чути в нiй i голос матерi сумний, i лелiння первоцвiту юнацьких принад. Зрошуй Пх краплинами кровi живого серця, щоб слово бралося вогнем, освiтлюючи в сивiй млi надiП. Краю мiй, озвучений голосом трембiти! Тобi даруК свiй спiв непривiтаний долею поет, даруК написаний живим словом вiрш-сатиру "Пречиста дiво, радуйся, МарiК", що перегукуКться з безсмертною музою Шевченка. У нього треба вчитися проймати людськi душi живим словом. Не вiдберуть його з уст поета, не вирвуть з чулого серця нi порфiроноснi блазнi, нi лакеП ницi. * * * Не заскнiли думи спiвця в найтяжчi часи вiдриву вiд рiдного краю й народу. Всiма помислами жив i творив для нього. Вогонь творення не згасав, а з кожним днем спалахував новими зблисками. Часто виходив з тiсноП казарми, коли ще раннiй свiтанок ледь торкався рожевою габою небесних схилiв. Там десь, далеко за обрiКм, точиться життя берегами Черемошу, там пiсня плине буковинським краКм. Думками i словом обiймав тi простори. Поет жовнiрськоП недолi ставав спiвцем усiКП Буковини. Звертався до свого друга Горбаля: "Ти не знаКш, брате, як менi тяжко приходить дещо гарного написати. Ох, брате! Коби того я ся хоть на два роки своП землi вздрiв, заспiвав би я вам iнак..." Бачив i увi снi перед собою рiднi гори з кучерявими схилами та розлогими долинами, чув гомiн гiрських рiчок та потокiв, живими поставали казки та перекази про волелюбних опришкiв, Пхньому славетному ватажковi Юрiю Гiндi присвячуК однойменну баладу. Крилатими помислами сягав далеких обрiПв часу. Вiрив, що впадуть iмперiП - тюрми народiв, пiдтримуванi багнетами тиранiв, диктаторiв, владарiв-пройдисвiтiв. Повстануть народи, принесуть на вiвтар вселюдськостi скарби своКП душi. Може, i в горьованому жовнiрському словi поневоленого буковинця знайде хтось ще неспопелiлi iскри, може, нахилить вiн голову i скаже дiтям своПм: "Вiн правду любив". Написане одсилав друзям до Львова. Радий був одержати вiсточку од них, довiдатись про подiП. Заадресував баладу "Юрiй Гiнда" друзям до Львова. А незабаром переслав i поему "Новобранчик" з посвятою: "Костю Горбалевi на поклiн, аби згадував 2-го нiмецького просимця 1852 року, коли мене обстригли". Вiдзначив цими словами десятилiття тяжкого жовнiрства. Сповiддю перед другом зазвучали рядки поеми. Не одного гуцула спiткала лиха доля, якоП зазнав новобранчик Iван. ПодiляК з ним спiвець свою власну скорботу. Коли нiмцi не застрiля, Самий ся застрiлю... Розповiдь про поневiряння новобранчика-гуцула, якого рекрутчина одiрвала вiд родини й призвела до загибелi, доповнюКться болiсними звертаннями: Чого нам тривати, панове молодцi, Коли наша воля в поганих руках! Ведуть нас пiд мiру у мокрiй сорочцi, В кровавiй пускають по десять роках... Найкращi роки своКП юностi змушений був вiддати Осип осоружнiй муштрi, безславним походам. А тепер змужнiлий поет закликаК братiв до Кднання, сподiваючись на часи - Як Галичан поклониться УкраПнi-мати, - Як руський син у кармазини Вбереться, не в лати. Проймаючись протестантським духом Шевченкового "Кобзаря" та впадаючи у властиву для романтикiв iдеалiзацiю козацькоП минувшини, Федькович висiваК зерна громадськоП свiдомостi на рiднiй нивi. "Нивою" вiн назвав свiй вiрш, написаний у казармi. Доки маю свiтом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Лише сам я рано встану, А оповiвшись щиро богу, Займу воли круторогi, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мiй тато Научив мене орати; I вiру, любов, надiю Буковинов скрiзь посiю. Сiяна поетом надiя давала своП паростки. Десятилiття його жовнiрства позначилось ще й звiсткою, принесеною зi Львова. Надiйшла до семигородськоП казарми книжечка, на якiй значилося: Поезiя Iосифа Федьковича Львов 1862 I радiсно й сумно було дивитися поетовi на цю книжечку. Хотiлося, щоб не такою вийшла вона. Не задовольняла роблено хвалебна передмова Дiдицького. Нi, не купити такою похвальбою народного спiвця. ПрославляК вiн нескориму пристрасть, волелюбство своПх землякiв, береться писати повiстi з гуцульського життя. Тут, у казармi 41-го полку, народилися "Люба-згуба", "Серце не навчити". У львiвському журналi "Вечерницi" 1862 року сповiщалося: "Наш поет Федькович зачинаК будити симпатiю i у сторонських людей. Проф. Цiхановський пише з Гейдельберга: "Знаете, я в восторге от Федьковича - это великий позт. Я читал из него кое-что Ивану Тургеневу (знаменитому романисту) - и он в восторге; и я передал ему прочитать и дать Марку Вовчку... Они что-нибудь напишут об Федьковиче или из него переведут". Редакцiя "Вечерниць" тримаК зв'язки з письменником. У журналi було надруковано ряд його творiв, зокрема першу прозову повiсть "Люба-згуба". У листах до спiвробiтникiв журналу Осип повiдомляК про своП лiтературнi iнтереси. Листування з Данилом Танячкевичем стаК помiтним епiзодом у його творчiй бiографiП. Вiд нього Осип одержуК новi видання художньоП лiтератури, яку читаК й сам, i в колi слухачiв-жовнiрiв. "Нема в нас сонця, як Тарас, - пише вiн до Танячкевича, - нема мiсяця, як Квiтка, i нема зiроньки, як наша Марковичка. Про Тараса та Квiтку нема що бiльше й казати, а про Марковичку хiба тiльки скажу, що звичайнiш та краще не годен уже нiхто написати... За Кулiша не знаю, що вам казати, - може бути, що я його не можу так оцiнувати, як вiн вартий, але й його не можу читати... Кулiш дуже учений, але не знаК ще серця свого народу". У листах скаржиться Осип на своП недуги, сумуК з того, що, можливо, доведеться загинути на чужинi. "Якби я скоро загиб, братчики моП, то скажiть менi на Чорногорi красний хрест покласти. А Довбушеву кирницю скажiть красно вицимбрувати - кождий гуцул з-над Черемошу покаже вам, де вона К". Перебуваючи в станi недуги. Осип не переставав писати поеми "Новобранчик" та "Лук'ян Кобилиця". Зачитував написане жовнiрам. Пiзнавали вони в творах своК тяжке бiдування та iсторiю рiдноП Гуцульщини, а рядки поеми про Кобилицю знали напам'ять. Шумить, летить наш Черемош Кровавий у море, А могили берегами Чорнiють, як гори: Кого ляхи замучили, Кого утопили, А хто не ждав, поки втоплять, Сам скочив у хвилю. Сумно зарув наш Сокiльський, Голосить Сучава: Сини моП нещасливi, Нащо ваша слава, Нащо думка козацькая, Батькiвськая воля, Коли усi погинете У ляцькiй неволi!.. Сперли лiси, сперли пашу, Дров нi хворостини, Вашi жiнки, вашi дiти Вiд студенi гинуть. А з-пiд вас ся поточили КровавiП рiки... Закинутий у далеку межигiрську казарму, поет вiнчаК смiливим словом виплеканий ще з дитинства образ народного ватажка. Адресуючи свою поему до землякiв, багатозначно натякаК: Чи ще не час легiникам На коники сiсти? Знаходив Осип щирих цiнителiв своПх творiв. Плакали земляки, читаючи "Любу-згубу", спiвчували долi закоханих, пiзнавали в поведiнцi Iлаша невтримну вдачу легiня-гуцула. Уболiвали за Василя, Калину та Марiйку. То були справжнi квiти Буковини. У назву гуцульськоП повiстi "Люба-згуба" вкладав поет i своП болi недоквiтлоП любовi. * * * Новий 1863 рiк Осип зустрiв у лiжку, хворiючи знову на запалення легенiв. Чекав на видужання та звiльнення з армiП. Уявляв себе лiрником, що розносить по Буковинi рiднi спiванки, мандруючи вiд села до села. Розповiсть вiн людям iсторiю свого пишноквiтного краю, поширить освiту в народi. Нетерпляче чекав того дня, коли скине з себе набридлий мундир i католицьке iм'я. Такий час настав по видужаннi. Сходилися земляки проводити свого улюбленця. Пiдносячи перший келих, вiн промовив: - Рiдне браття! Випиваю цю гiркоту разом з жовнiрською недолею! - кинув на пiдлогу келих, розбив його. - Слава нашому краяну! - загули голоси жовнiрiв. - Розчерепити б i нам цi пугарi! - Нi, ще нам пити до дна свою бiду! Обiймаючись, стали колом краяни, наче готувались до танку. Посерединi Осип. Затяг iмпровiзовану пiсню: На рокитi трембiтар Iз трембiтою стоПть I так згорда, як сам цар, Погляда на нижчий свiт. А там спрага, а там порох, А там мука та кайдан... Жовнiри ще тiснiшим колом обступили Осипа, пiдхопили рiзноголосе: Що там твориться в долинi? То куми з хрестин iдуть. А там далi домовину Неукритую несуть. То ж в них тiлько тоП волi, Що родиться та вмирать?.. О, вмирайте ви там вдалi, Я вам буду трембiтать! Переходили до прощальних спiванок, повитих словами приязнi i скорботи розставання. Тодi голоси побратимiв такою журою звучали, нiби то виривався невiльницький стогiн з турецькоП каторги. Осип наказав приготувати трембiту. Адже дехто з жовнiрiв добре майстрував ПП з березовоП кори. Налили келихи вина, дали один Осипу в руку. - Вип'Кмо за подiю значну! Однинi католицьке iм'я Осипа я скидаю з себе. МаКмо його назавжди погребти, хай народиться нове моК iм'я Юрiй. Хай же трембiтар затрембiтуК! - вихиливши, кинув i цей келих, аж заiскрилося череп'я. Звуки трембiти потрясли повiтря. Дехто переходив од спiву до слiз. А кому не вистачало голосу, той затискав у кулацi руку свого товариша, наче ним зусилював i звучання пiснi, i клич трембiти. Один по одному пiдходили до Юрiя, обiймали його, вiтаючи щирими словами. - Слава нашому Юрiю! - Коби лиш щасливий був та бартку гуцульську тримав у жменi! - I пiснею пiдохочував нашу братiю! - Аби здоров i ласкавий був! Загомонiли краяни, випроводжаючи Юрiя в дорогу, просили передавати вiтання рiдним та низько уклонитися буковинськiй землi. * * * Вiдставного поручика привiтали в Чернiвцях голубi стiни скромного дванадцятого номера в "Ноtеl de Russie", в якому не вперше зупинявся. Поволi почав виходити на вулицю. Радiв, спостерiгаючи, як березневий провесень зрушував кригу на Прутi. А узгiр'я ще куталися серпанками, якi сягали й вулиць мiста, хоч повiтря пахтiло свiжiстю буковинських обширiв. Його вдихав на повнi груди прибулець iз семигородськоП казарми. Пiзнавав знайомi будинки, зупинявся, сподiваючись зустрiти дорогих знайомих. Давно протоптаною дорiжкою потрапив до двору, в якому бовванiв самотнiй кипарис - свiдок незабутнiх зустрiчей. Стояв, наче в забуттi, сподiваючись, що от-от вийде та привiтаК люба панна, що не раз чарувала його своПми спiвами, смiхом i танками. Здавалося, одна мить такоП зустрiчi буде найщасливiшою хвилиною в його життi. Але навколо тихо, нiкого не чутно в замкненому будинку. Нiмували околицi, мовчало небо. Тишу порушував тiльки вуркiт голубiв. Пригадував, як виходила Емiлiя, кидала крихти птахам, радiла, спостерiгаючи за ними. Може, вийде й тепер? Може, невблаганний час ще не викрав незабутнi хвилини? Принiс до цього порога пошматовану, але не розтерзану вщент душу. В задумливому неспокоП тримав у руцi книжку своПх вiршiв. ПодаруК Пй сповiдь своКП душi. Адже життя приносить людям не тiльки болi розлуки, а й хвилини радiсних зустрiчей, теплих обiймiв. Надiйде ця хвилина, i вiн буде просити пробачення. Тепер можна все виправити. Обережно постукав. Нiхто не вийшов. Ще постукав - тихо, нiмотно. Ладен був бити в дверi, гукати. Але тиша наче зловтiшно обволiкала будинок, у ньому не було жодноП живоП душi. Навмання пiшов вулицями. Зупинився бiля залюдненого собору. Розходились пiсля служби люди. Увага багатьох була звернена на розкiшний екiпаж та запряжених у нього баских коней, розгiн яких стримував машталiр-молдаванин. В екiпажi сидiла по-святковому одягнена пара - молода жiнка й лiтнiй чоловiк. На Пхнiх обличчях вигравали щасливi усмiшки. Федькович ступив кiлька крокiв i застиг, пригорнувши до грудей збiрку своПх поезiй. Кинула на нього здивований погляд вродливиця. Пiзнав ПП, й уста прошепотiли iм'я ЕмiлiП. Як усi снi промайнув екiпаж, а вiн нездвижно стояв, уражений несподiванкою, чув розмови людей: - Щаслива! - Одружилась з багатим! - ЗабираК ПП до себе в Ясси... - Мабуть, своПми танцями причарувала. - Краще б молодшого... - Був i молодший, та десь у вiйську. - Така доля... Щоб не чути ущипливих розмов, швидко пiшов, увесь час тиснучи до грудей збiрку поезiй. Так блукав навмання вулицями, аж доки не потрапив до готелю. Уже звечорiло. Запалив свiтло, лiг у лiжко. Але не мiг заснути. Мучило безсоння. Дочекавшись ранку, пiшов знову ходити вулицями. Зупинився бiля будинку, в якому мешкав батько. Не наважився зайти. Ось i мешкання Найбавера. Як i колись, видно крiзь вiкно портрети Гейне, Шекспiра - свiдкiв незабутнiх зустрiчей. Зупинився. Вийшла служниця, повiдомила, що Ернст десь поПхав. На березi Пруту