ашок, в яких розкривався духовний свiт гуцульських дiтей. Вiддав Пм вiн своК серце i хист письменника. Хоч дiяльнiсть педагога-реформатора викликала невдоволення консерваторiв, однак вiн добув i прихильникiв, серед яких виявились вiдомi представники демократичноП молодi - Мелiтон Бучинський та Остап Терлецький. З ними листувався Юрiй, порушуючи пекучi питання освiти i видання творiв. СвоКю дiяльнiстю Федькович утверджуК демократичнi педагогiчнi погляди. Обстежуючи школи свого повiту, вiн писав звiти. Не поетичними рядками орудував тут письменник. Нi. Наче викарбовував лiтопис гiркоП правди, висловлював своП педагогiчнi погляди, уболiвання. "Враження, яке зробили школи повiту на iнспектора, К дуже сумними, i не тому, що вчителi погано виконують своП обов'язки, Пх роботою в бiльшостi можна задовольнитися. Але шкiльнi властi вже давно не турбуються, щоб встановлений обов'язок вiдвiдувати школу виконувався якнайкраще. Вiдвiдування школи все ще вкрай незадовiльне, нерегулярне. У Дихтинцях, наприклад, воно зовсiм припинилось, в Розтоках i Вилавчi цього слiд чекати". Пiдвищення квалiфiкацiП вчителiв, матерiального становища Пх, необхiднiсть полiпшити умови шкiльноП працi, забезпечити учнiв належними посiбниками - цi питання стають животрепетними в звiтах шкiльного iнспектора. "Чи шкiльнi пiдручники, призначенi для украПнських народних шкiл, повнiстю вiдповiдають своКму призначенню, чи, можливо, повиннi бути розробленi якiсь iншi i якi саме?" - звертаКться Федькович до повiтовоП шкiльноП ради з проханням розглянути його пропозицiП. Вiн вимагав припинити фiзичне покарання учнiв, настiйно порушував питання про вiдвiдування учнями школи. Разючi вiдомостi подаК iнспектор, наводячи приклад, як у Вижницi з 563 дiтей шкiльного вiку навчаються в школi лише 59, переважно хлопчикiв. Аналiзуючи причини поганого вiдвiдування школи, Федькович вказуК на тяжкi побутовi умови селян, на безладдя, дикiсть у поводженнi з дiтьми. Бiда ще й у тому, що в школах ведуться заняття "в малодоступнiй сiльським дiтям формi". Педагогiчнi його звiти пройнятi болями патрiота-просвiтителя. Вони розкривають народження багатьох його творчих задумiв. Навiщав Юрiй селянськi оселi, знайомлячись з побутом дiтей. Довiдувався, що iнодi батьки палять люльки разом з дiтьми, потакають Пхнiм недобрим розвагам або водять з собою в свята до корчми. Що настирливiше заглиблювався у педагогiчну дiяльнiсть, то з бiльшою гiркотою пiзнавав долю пригнобленого народу. Перед цiКю дiйснiстю замовкала муза поета, щоб згодом розпачливими звуками туго натягнутих струн вилитися в "Диких думах". Гей думи ж ви моП! Гой чорнi ж ви моП. Та де вас подiю? У край Чорногори, у край золотоП На швару 58 посiю. 58 Трава, зелена й лискуча, як барвiнок. Кипучу енергiю вiддавав народний просвiтитель улюбленiй справi. Мало тепер бував дома, а все обстежував школи, знайомився з побутом учителiв, Пхнiми знаннями та умiнням давати уроки. Писав до шкiльноП ради про необхiднiсть вiдкриття бiблiотек. Дiяльнiсть педагога набула розголосу i за межами Вижницького повiту. СтаК прихильником його молодий буковинський поет-композитор Сидiр Воробкевич, якому належить шана продовжувача традицiй Федьковича в просвiтительськiй дiяльностi. Пiсля обстеження шкiл Юрiй зажадав провести у Вижни-цi учительську конференцiю. На нiй учасники мали висловити своП мiркування з наболiлих питань шкiльного життя. Найбiльше враження на конференцiП справила доповiдь iнспектора. Вiн смiливо висловився про "мiзернi лiп'янки", якi з дозволу консисторiП називаються шкiльними пiдручниками, доводив необхiднiсть запроваджувати фонетичний правопис, ширити народнi пiснi. Заговорив i про становище вчителiв, заробiтковi яких не заздрять наймити - конюхи в панських господарствах. Але мав пiдстави й докоряти учителям за недбальство у виконаннi "найсвiтлiших людських обов'язкiв, яким К освiта народу, повiрена вам". Нi, не чиновник австрiйськоП держави промовляв, а смiливий викривач: - Пригадайте собi, панове, з яким пристрасним бажанням ви чекали вiддiлення школи вiд церкви. Ви скаржились на пригноблення, брутальнiсть, навмисне пригнiчення школи, порiвняння ПП з мерзотною облесницею, яка повинна була, з одного боку, переконувати свiт, що надзвичайно багато робить для освiти, а з другого боку, за хитрим планом КзуПтiв, - тримати народ у дикiй некультурностi. Чи не так, панове? Чи не на це скаржились ви? Ваша скарга була аж надто справедливою, i тому радiсть, з якою ви привiтали створення новоП школи, К природною. Тепер, як тiльки знято з вас окови, той час, коли ви були приниженi до переписувачiв, польових сторожiв, вiзникiв, послугачiв, залишиться у вашiй пам'ятi сумною згадкою, i ви будете йти як вiрнi громадяни, як почеснi передовi борцi за освiту та знання назустрiч свiтлiй метi. Це буде, панове, чудове майбутнК, гiдне завидування. Захопившись промовою, Федькович смiливо заговорив про невiдповiднiсть усiКП системи освiти до iнтересiв народу. ТакоП промови ще нiколи не чули безправнi вчителi. Промовець прагнув пiднести гiднiсть учителя, вплинути на його самосвiдомiсть. Адже педагог стоПть на сторожi розумового розвитку молодого поколiння. У краПнах, де педагогiчна наука сягнула високостi, де вчитель став виразником нацiональноП честi, там освiта й виховання проймаК найсокровеннiшi тайники психiчного складу людей. Розвиненi нацiП пишаються iменами прославлених педагогiв. То законна гордiсть кожного народу. Навчатися треба в них, разом iти до високоП мети збагачення духовного свiту людини. Iнспектор закликав удосконалювати педагогiчну майстернiсть. Видно було, що кожне його слово зважене розумом, освiтлене почуттям патрiотизму й нацiональноП гiдностi. Так могли виступати реформатори школи, iмена яких увiйшли в iсторiю розвитку педагогiчноП думки. Перед учителями виступав смiливий протестант, який не зважав на те, що присутнiй уповноважений на конференцiП з Чернiвцiв хмурив брови. - Недаром, - вiв далi Федькович, - говорить один освiчений педагог: "Штука 59 квiтне i нидiК через артистiв, а школа - через учителiв; вона К духовною Пхньою фотографiКю. Коли учитель по двох роках не здобуде собi поважання i любовi у своКП громади, то се злий знак для нього". 59 Мистецтва Iнспектор шкiл закликав учителiв бути проводирями в громадському життi. Жодним словом вiн не прославляв узурпаторства, не згадав "пресвiтлого" монарха. Не добувши до кiнця конференцiП, урядова особа залишила збори. Очевидно, мала вона досить матерiалiв, щоб написати звiт про крамольну поведiнку шкiльного iнспектора. Пiсля конференцiП довелося шкiльному iнспектору побувати в багатьох школах, перевiрити методи викладання та знання учнiв. Адже мав писати грунтовну доповiдь до краКвоП шкiльноП ради, щоб довести необхiднiсть реформувати всю систему освiти, користуючись досягненнями педагогiчноП думки в iнших краПнах. Подовгу вiв розмови з учителями, вислухував скарги на мiсцеву владу, на утиски вiд неП, брутальне ставлення та байдужiсть до освiти. Зустрiчав i таких учителiв, яким би краще бути полiцаями, нiж вихователями молодi. Адже i вiдомий "гусарин" добув десь посаду вчителя. Яка ганьба! Болiв душею, коли спостерiгав моральний занепад, темряву, забобони та дикiсть. Жива дiйснiсть кидала своП вiдблиски на художню творчiсть. Педагогiчнi й поетичнi його думи ставали нероздiльними. У тяжких болях вразливоП уяви започатковувались поетичнi роздуми "Гуцула-Невiра": Гуцул-Невiр, половчанин - Хто на Русi 'го й не знаК? Плужить долом подолянин, Пiт кровавий утираК, - Вiн же, стоя на рокитi, ВиграваК у трембiту; Хоть поруга всього свiта. Вiн ругаКсь всьому свiту!.. Рiж, розорюй, безталанний, Чорну свою скибу-долю, Доки свiт сей окаянний I тебе в ню не пригорне!.. О, такий то Гуцул в свiтi: Люди плачуть, вiн Пм граК!.. Втер ся очi, втер трембiту I знову зачинаК. * * * Журбою самотностi повитi днi приносили несподiванi вiстi. Народолюбний iнспектор шкiл став на завадi рiзним прислужникам та австрiйським чиновникам. Посипались доноси про його поведiнку й широкi зв'язки. Не тiльки до краКвоП шкiльноП ради, а й до мiнiстерства надiйшов лист повiтового старости з обвинуваченням у тому, що "Федькович не маК доброП слави, бо сторониться вiд лiпшого товариства, а маК хоробливий нахил до тiсних зносин з найпростiшою голотою". Поведiнка шкiльного iнспектора видалась австрiйськiй владi небезпечною для держави, де все було пiдпорядковано тупоумству урядовоП субординацiП, а честь людини, совiсть i сумлiння тонули в бруднiй зливi доносiв та лжесвiдчень. Всю цю мерзоту вiдчував на собi шукач народноП правди. Наступ реакцiП в суспiльному життi особливо гостро позначився на нацiональне пригноблених народах АвстрiйськоП iмперiП. Спалахи франко-прусськоП вiйни насторожували уряд Габсбургiв. А подiП у ФранцiП потрясали штучно пiдтримувану реакцiКю iмперiю. Хто вiрив у прогрес, не втрачав надiй на кращi часи, той прислухався до паризьких подiй. Прислухався до них i Федькович. Вогнi ПаризькоП комуни осяйними вiдблисками лягли i на пригнобленi в АвстрiП народи. Новi трiщини на застарiлому тiлi iмперiП Габсбургiв розхитували державу. Повставали поневоленi чехи. Хвиля народних заворушень пронеслась по Галичинi й Буковинi. Ширились чутки про мандрiвку радикального молодого ученого i публiциста Михайла Драгоманова. Влiтку 1871 року по дорозi з Берлiна вiн побував у Празi та Вiднi. Живучи то в Гейдельберзi, то у ФлоренцiП, Драгоманов поширював зв'язки з украПнською демократичною молоддю, до якоП належали i Остап Терлецький та Мелiтон Бучинський. Вiд них багато довiдався Драгоманов про спiвця Буковини. До вiденського студента Бучинського вiн писав: "Я ще у Вiднi казав Вам, що найбiльше пiшов би в РосiП в продаж Федькович... Як Ви думаКте, чи згодився б вiн на те, щоб видати у КиКвi всi його твори, як поетичнi, так i прозовi?" Завдяки Драгоманову iм'я Федьковича стаК вiдомим Iвану ТургенКву, Вiктору Гюго та iншим лiтераторам. Надходив час буковинському соловейку злетiти на широкi простори. Голос громадськоП свiдомостi кликав Юрiя до новоП дiяльностi, окрилював сподiванки. Шкода було розставатися з рiдними горами i друзями. Пiду я у Львiв, там красний, кажуть, город. Високi церкви та препишнi палати; А все-бо вищi золотi нашi гори! Верхи на конях проводжали побратими Юрiя аж до Сокiльського. Тут пили воду з Черемошу, обiймалися, клялися зустрiтися при першому поклику гуцульськоП волi. Не дуже Юрiй поспiшав, Пдучи до Львова. Зупинився в КоломиП, а в Станiславi погостив у Бучинського - енергiйного двадцятип'ятилiтнього юнака, великого ентузiаста по збиранню фольклору. Особливо зацiкавили Юрiя розповiдi про Драгоманова та його листування. Адже в листах до Бучинського той часто називаК iм'я Федьковича, цiкавиться його творами, висловлюК бажання написати про них статтю для "Вестника Европы", записуК адресу спiвця Буковини та просить надсилати "етнографiчнi матерiали про гуцульський край". В листах до Бучинського зацiкавився Юрiй пiснею, яку написав для молодi Драгоманов. Викликали запитання ПП рядки: З пiвнiчною Руссю не зломим союзу: Ми з нею близнята по роду, Ми вiки дiлили i радiсть i горе I вкупi приймаКмо свободу! Бучинський навiть проспiвав куплет, користуючись поширеним мотивом. А далi повiдомив про намiр Драгоманова незабаром прибути до Львова. - У цiй подорожi я буду супроводжувати його. Сподiваюся, що тодi вiдбудеться зустрiч з вами, - доброзичливо посмiхаючись, докинув Бучинський. Проводячи в дорогу Юрiя, висловлював бажання ще зустрiтися i продовжити цiкавi розмови. * * * Чим же привiтаК галицька земля гуцульського гостя, що прибув до Львова у 1872 роцi? Прокладали сюди шляхи буковинцi й закарпатцi, щоб злити воКдино просвiтительську дiяльнiсть для вiдродження рiдного краю. Знайшла тут вiдгомiн з Надднiпрянщини i Шевченкова муза. У колах передовоП iнтелiгенцiП жили традицiП Маркiяна Шашкевича та його друзiв, що започаткували "Русалкою Днiстровою" нову лiтературу. Але дарована цiсарем пiсля революцiП 1848 року конституцiя не виправдала надiй. Спроби налагодити видання украПнських журналiв були випадковими. Найдовше проiснував орган групи народовцiв "Правда" з програмою, пристосованою до легального iснування. Через те лише iнодi в журналi знаходили можливiсть друкувати твори демократичнi письменники. У рiк прибуття до Львова Федьковича в "Правдi", поруч з його iм'ям, з'явилось iм'я Панаса Мирного з далекоП Полтави. Спiвробiтники "Правди", учасники товариства "Просвiта" зустрiли буковинського поета не без вiдчутноП зверхностi. Серед присутнiх були Ксенофонт Климкович, Федiр Заревич, Омелян Огоновський, Омелян Партицький, Анатоль Вахнянин, Остап Левицький та iншi. Це все освiченi люди, якi складали основний осередок групи народовцiв. На Пхнi облесливi привiтання Юрiй скромно вiдповiдав, зважуючи поведiнку кожного. А в думцi роПлося: "Я, панове, не вчився так, як ви, по академiях. Моя академiя - Чорногора, полонина, береги Черемошу". Але не наважувався вимовити цього. Хай гуцульський сардак повiдаК сам правду. Пригадував, що дехто з присутнiх завдав неприКмностi, редагуючи його твори. Та не можна тут згадувати про це. В iнший час, може, викликав би "доброзичливця" помiрятися за правду на топiрцях. Але тут не Чорногора, а прославлене мiсто Львiв, де в стародавнiх будiвлях криються тiнi Данила Галицького та iнших подвижникiв, а на Святоюрськiй горi ще не вкритi забуттям слiди Богдана Хмельницького... Зупинився на Хорущинi при Цитадельнiй вулицi. Звiдси щоденно ходив до "Просвiти", де мав посаду, що зобов'язувала впорядкувати i редагувати популярнi книжечки. Мiзерна плата за роботу не давала достатнiх коштiв для прожиття в мiстi, а тому довелося ще пiдписати угоду на переклади драматичних творiв для театру, що перебував на утриманнi товариства "Руська бесiда". Не до вiршування тепер було Юрiю. Вiдiрвавшись вiд рiдних гiр, вiд волелюбного побратимства, вiн занепадав. Iнодi переписував у новiй редакцiП драму "Довбуш", а найбiльше часу вiддавав перекладам Шекспiрового "Гамлета" та закiнчував розпочатий у Путиловi переспiв "Макбета". Пригодилася для "РуськоП бесiди" i написана за Шекспiровою п'Ксою "Уговтання непокiрноП" так звана "фрашка" - "Як козам роги вправляють". Високу майстернiсть перекладiв не мiг пильнувати за браком часу. Не за натхнення писав, а як ремiсник виконував зобов'язання виготувати законтрактовану кiлькiсть аркушiв. Ще бiльше дiяв проти власного сумлiння, редагуючи рiзнi дрiбнички у виданнi "Просвiти". Њдиною втiхою було готування до друку народних казочок. У святковi днi Юрiя запрошували дiячi "Просвiти" до ресторацiП на Бернардськiй площi. Всi з'являлися сюди в добротних костюмах. Один Юрiй вiдрiзнявся своПм убранням. Та ще й топiрець завжди тримав при собi. Тут велися жвавi розмови, виникали суперечки. Коли йшлося про ширення народноП мови в лiтературi, подавав свiй схвальний голос i Юрiй. Адже вiн давно засуджував консерваторiв, якi намагалися писати незрозумiлим для народу "язичiКм". Але не мiг погодитись з прихильниками церковних молебств. - Я гадаю, - говорив Юрiй, - що народну справу належить захищати не молитвою, а барткою! Присутнi замовкли. Далi хтось обiзвався: - БуваК, що молитва до згоди кличе. А де згода в сiмействi, там люди щасливi... - Нi, не буде там щастя, де нема просвiтку та волi для людини. - Юрiй звiвся i окинув поглядом присутнiх. - Для цього не треба вживати бартку. - А як пан гадаК, чи можна добути голими руками правду? Може, заходимося, шановнi редактори, викреслювати Шевченковi слова про те, що треба "громадою обух сталить та добре вигострить сокиру"? Така рiшучiсть переполошила лiбералiв. Боялися вони, щоб хто не пiдслухав крамольну розмову. Почали розходитись. Самотньо, з тяжкими роздумами Юрiй повагом проступав на Цитадельну, затискаючи топiрець у руцi. А його спiвбесiдники пiшли назустрiч церковному дзвону. * * * Виникала думка залишити Львiв, тiкати кудись. Але куди? Повернутися на Буковину? Там не дадуть життя жандарми. Податися на Чорногору? Але не час тепер по нетрах та печерах блукати, бо опришкiвство перевелось, а стежки, якими ходили прихильники Лук'яна Кобилицi, хащами позаростали. Звернувся за порадою до Терлецького у Вiдень. То ж молода щира душа; нещодавно Остап повернувся з Лондона, де побував у Енгельса, зустрiвся там з Марксом i розмовляв з ними. Невiдомо, про що домовлялися. Але, мабуть, недаремно вiдбулась така зустрiч. Терлецький швидко вiдгукнувся листом. Читав його i перечитував Юрiй, аж чоло брижилося. "Моя Кдина рада i, загалом сказавши, Кдина можлива рада отака: лишiться у Львовi. Ви нiкому не сидите на плечах. Вам дають грошi, а Ви Пм даКте роботу. А Ваша робота варта того... Кого-м ся питав у Львовi про Вас, кожен хвалив, бо як i не хвалити. Ви робите як день, так нiч... Вам нiгде лiпше не буде. Вас кождий чесний чоловiк любить i поважаК. Вас кождий громадський чоловiк добрим словом згадуК..." Продовжував неухильно виконувати працю по службi, хоч думками зривався в мандри. Часом з лiрою в руцi виходив на шлях аж за мiсто. Грав на лiрi, зупинялися бiля нього подорожнi, розпитував Пх - чи не з Буковини вони? Та ось завiтав до нього давнiй друг Ернст Найбавер. Вiдбулася тепла зустрiч. Юрiй запросив гостя до себе на Цитадельну. В розмовах минали днi. Волосся на головi Ернста посивiло, а в очах не згасли вогнi поетичного запалу. Згадали колишнiй чернiвецький лiтературний гурток. - Когось нема, а iншi десь далеко, як мовив один поет, - Ернст багатозначно поглянув на друга. - Розкажи про всiх, кого знаКш. Що чути? - Нiкого з колишнiх друзiв не залишилось у Чернiвцях. Я теж переводжусь на роботу в гiмназiю до Радiвцiв. - Все минаК i не вертаКться... - Так. Не повернулась i Емiлiя до Чернiвцiв. Колись була прикрасою нашого товариства. - Що знаКш про неП? - Я листувався, коли вона по одруженнi виПхала в Молдову. Багато танцювала, мала успiхи в артистичному колi. - Хай буде щасливою, - тоскно мовив Юрiй. - Щастя умовне i нетривале в нашому життi. Щастя ЕмiлiП було скороминуче. - А що? - Дивно померла. Вiд перевтоми на танцях. Трагiчно це, хоч i романтично. - Чимдалi я переконуюсь, що в романтичному криКться щось трагiчне, непередбачене. Звiстка вразила Юрiя. Це спостерiг Найбавер i перевiв розмову на iнше. - Рiзною буваК романтика. От я з iнтересом прочитав надруковану в "Правдi" твою драму "Довбуш". Не заперечую, що ти запозичив дещо вiд Шекспiрового "Отелло". Але багато в нiй занадто романтизованих ситуацiй. ПотрапляК Довбуш у сiтi трьох коханок: княгинi гуцульськоП, пiдступноП чарiвницi Дзвiнки та юноП Цори, дочки циганського чарiвника. Чи не занадто це? - Може, i занадто. Там К доля моПх власних уболiвань. Тепер я доопрацьовую трагедiю. Хочу почути твою пораду. - Раджу читати Шiллера. Його драма "Розбiйники" багато чому навчаК. Романтичний пафос, бунтарський протест - це тi риси, що надають його драмам гострого звучання. Тема твоКП драми зрiднена з подiбними сюжетами. Але треба вчитися у великого драматурга надати вiдповiдноП Кдностi форми i змiсту... - Так, треба вчитися, - задумливо мовив Юрiй. - Багато я позачинав. От i "Керманич" мiй... Вiдчуваю невправнiсть. Може, самому стати керманичем на дарабi, щоб збагнути всю суворiсть життя плотарiв?.. Розмова затяглась допiзна. Умовились наступного дня пiти на чергову виставу в театр "РуськоП бесiди". Виставлялась "Наталка-Полтавка" Котляревського. Найбавер з ЮрiКм зайняли зручнi мiсця в залi театру. ПiдiймаКться завiса. Виходить у ролi Наталки артистка Бачинська. Џй аплодують - це ж знаменитiсть у Львовi. Але швидко Юрiй нахмурив брови, виявляючи незадоволення. Не мiг пiзнати у цьому виконаннi справжню Наталку. Акторка була уквiтчана широкими шовковими биндами, не в запаску або плахту зодягнута, а в купецьку до колiн димчасту спiдничку, пiдшиту багатьма прозорими мережками, груди прикритi розмальованим фартушком, на ногах панчiшки та моднi черевички на високих закаблуках, а на головi розвихрена куделя волосся. Акторка так напахана парфумами, що й у залi чути було Пх. Юрiй терпляче дивився. Та ще бiльше нахмурився, коли почув спiви акторки, яка переiнакшувала слова, щось додавала з мiщанських романсiв. А ось з'являКться на кiн виборний Макогоненко. Виходить вiн згодом до глядачiв навприсядки, показуючи на тя-жинових штанях чорну велику латку. Бiльшiсть аплодували, побачивши таку прояву. Затиснувши уста, Юрiй слухав гру. Ось Макогоненко розмовляК з Петром, запитуК про театр, додаючи вiд себе: "Чи може, воно таке руде, як моя голова, або таке, як мiй нiс?" При цьому висовував наперед носа, налiпленого великою бараболею. Спалахнула кров у Юрiя. Вiн звiвся. - Ганьба! Ганьба! - голосно промовив i вийшов з театру. За ним попростував i Найбавер. Довго не мiг заспокоПтися Юрiй. - Оце я для такого театру маю готувати п'Кси, - збуджено говорив. - Чув, що на УкраПнi насправдi мистецьки граК актор Кропивницький. Пiду до директора, проситиму закликати того актора, щоб показав невiгласам свою гру... Перебування Найбавера у Львовi було святом для Юрiя. Але швидко довелося розпрощатися. Гiсть поспiшав на свою нову посаду в Радiвцi. * * * Часом перемагав сумнi настроП грою на лiрi. Але самотня гра лише роз'ятрювала душевнi рани. Святковими були години зустрiчей землякiв з Буковини. Тодi обов'язково брався за лiру. Пiшов поговiр, що з'явився народний гуцульський лiрник. Дав згоду Юрiй i на запрошення виступити з лiрою в концертi, який було влаштовано в Народному домi. Але панство, що зiйшлося на концерт, не захоплювалося спiваком, який пiд монотонний бренькiт струн дужим голосом з погуками виконував пiснi, наче подавав клич з полонини. Не принiс задоволення концерт i виконавцю пiсень. Лише вiдчув тут вiн приниженiсть i образу своКП гiдностi. Бiльше на концертах не наважувався виступати. Але не кидав гри на лiрi. Мiг десь серед простих людей проспiвати улюблену пiсню або щось з власних вiршiв. А коли приходили послухати лiрника якiсь крамарi та панки, то вiн своПми "Окрушками" поцiляв у них: Чому тотi нашi пани - Сам себе питаю - Хто зна куди гримають ся Та людей шукають: То в Парижу, то в Лондонi, То у святiм Ромi? Лiпше, браття, не рипать ся Та сидiти дома, Бо i тут Пх достобiса, Ще бiльше, як треба, - I пузатих, i тузатих, I таких, що небо На грейцарi розпродують!.. Тодi панки розходились, а лишалися бiля нього щирi прихильники. Заповнював дозвiлля такими розвагами, бо надiП, з якими прибув до Львова, розвiялись за вiтром, як пушинки кульбаби. Чимраз його твори знаходять опiр вимуштрованих редакторiв. А скiльки всюди наклепiв, Кхидних усмiшок, прихованих i вiдвертих намагань знеславити iм'я спiвця? Цiлою зграКю, наче зголоднiлi шакали, недоброзичливцi опаскуджують хижим виттям написане кров'ю розтерзаного серця. Поет... Що звучить у цьому iменi, коли всюди зневажають його, штовхають на край безоднi? Де подiти себе? Куди понести скорботу й надiП? Наче вчувалися хiхiкання й образливi слова за спиною на вулицi. Невтiшнi думи роз'ятрювали серце. Де ж та правда, якiй вiддав квiт своКП молодостi, снагу почувань? МинаК молодiсть у самотi, непривiтанiй любовi. Тiнями проходять в уявi три постатi жiночi. Хотiв пiзнати у виразi очей кожноП щирiсть. Приносили вони колись надiП, наповнювали душу бажаннями. Три тiнi, наче три струни, бринять у серцi. Кожна звучить своПм голосом. Як повiнь у негоду, пливе час, гойдаК хвилями журбу. А слiдом берегами рiдних рiк, нiби покритка безталанна, в лахмiттi правда бродить. Минають роки змужнiння. Часто марнував Пх, натрапляючи на перешкоди. Iнодi за порадою звертався до роману Гете "Страждання молодого Вертера". Зрiднився з роздумами бунтiвливого страдника. Чим виправдати трагiчну розв'язку його страждань? Тисячi запитань розтерзують душу. Не мiг докiнчити твори на iсторичнi теми. Переробляв, доробляв i не вдовольнявся. Все написане за останнiй час здавалося жалюгiдним. Переглядав начерки кiлькох трагедiй, в якi вкладав багато сил i хисту. Але вiдчував недовершенiсть творiв. Ще не визрiла в них суперечка людини й часу, фiлософiя заблудлоП в роздвоКннi особистостi. У тенетах Цих заплутались героП трагедiП "Керманич", "Довбуш" та драматизованих спроб "Богдан Хмельницький", "Гонта". Не втiху, а сумнiви викликають переклади трагедiй Шекспiра "Гамлет" i "Макбет", над якими багато працював. Куди пiти? Де дiти себе в лютому вiдчаП? Перестав ходити до "Просвiти", до товариства "Руська бесiда". Хiба знайдеться там хто, щоб простяг дружню руку, подiлив з ним скорботу? Як нiколи вiдчував свою самотнiсть, наче безпритульний заблуда. У хвилини найтяжчих душевних мук нiкого не приймав до себе. Переглядав надрукованi в журналах своП повiстi, пiзнавав у них бездольцiв, шукачiв щастя, з якими не раз подiляв свою скорботу. То ж змальованi ним гуцули простують, наче невiльники, гнанi до ясиру, або народнi месники, засудженi на тортури. Iдуть у безвiсть, i слiди Пх вiтер замiтаК. Несуть своП жалi, ридання. Куди несуть? Чи пiзнають нащадки стежки страдникiв? Благальне простягають вони руки в непривiтанiй пристрастi кохання. То Iлаш, Василь, Калина i Марiйка наче докоряють за написання трагiчноП повiстi "Люба-згуба". Хто винен у тiй згубi почуттiв? Слiдом простують винуватцi "Безталанного кохання". Жалями повито, кров'ю покроплено побратимство Василя та Iвана в повiсточцi "Серце не навчити". На днi моря знаходить угамування своКП пристрастi до жовнiра вродлива дiвчина, що про неП розповiдаК повiсть "Талiянка". Приносить свою скорботу убогий легiнь - безталанний Марко, не знайшовши легендарного скарбу, щоб мати право одружитись з коханою ЛелiКю. Увiчнив поет цiКю народною легендою i власними болями повiсть "ЛелiП могила, або Довбушiв скарб". ОбзиваКться, наче вимовляК докiр, жовнiр Сафат Зiнич, коли його заковують у кайдани: "За правду, товаришу!" За правду, за щастя, за любов гинуть смiливi, великодушнi юнаки, безталанням вiнчаКться щире кохання вродливих дiвчат. Наче вчуваються слова: "Хто знищив наше щастя?" Навiть Максим Чудатий, герой однойменного оповiдання, докiрливо усмiхаКться, коли добре побив нареченого своКП дочки Малани, та й запрошуК до себе: "А тепер ходiв до шалашу та порадимось, як би то нам зробити весiлля, але таке, аби раз чудате звалось". Проходять плеканi колись образи бездольцiв, залишаючи в серцi бiль. За ними тоскно квилить думка: "Куди простуКте? Не залишайте мене самотнього! Я ж вас породив своКю збудженою уявою, окропивши ваше безталання теплою сльозою. Стiйте! Хай ще раз переживу з вами болi! Не кидайте мене самотнього!" Неначе поринав у безодню, вiдчував занепад, не мiг дати собi раду. В такi хвилини виникали тривожнi думки, i вiн писав: "Коли я вже собi заслужив або коли ще собi заслужу на те, щоб на мою пам'ятку ставили статую або малювали мене на образi, то я бажаю собi, щоби се так зробили: чи пластичне, чи на образi я маю бути не в iншiй, тiлько в гуцульськiй ношi. Статуя з каменя або з металу маК складатися з ромбу або чотиригранноП плити, а на нiй моя стать у природнiй величинi, покладена на правий бiк, голова сперта на рамени, мов у дрiмотi, у лiвiй руцi топiр. У кого серце повне любовi i щира рука, того прошу о ялинцi, рожi i барвiнок на моПй могилi i довкола неП. Чи найдеться хто такий?.. У головах не ставте менi хреста, лише засадiть ялицю. Хрестiв я мав досить у своПм життю..." Не дописав. Почувся стук у дверi. Вiдчинив. На порозi став повний сили юнак, в обличчi якого застигла привiтна усмiшка. - Я Мелiтон Бучинський. ПiзнаКте шанувальника вашого таланту? Ми зустрiчалися... ПригадуКте?.. Наче свiжим вiтром подуло вiд привабливоП постатi юнака. Свiтле волосся, причесане догори, широке чоло, невеличкi вуса, що ледве прикривали верхню губу, стрiмкий, упевнений позiр очей, чепурний одяг. - Пiзнаю, - неквапно промовив Федькович, зводячись iз-за столу. - Привiз привiт од такого ж шанувальника Остапа Терлецького... Того, що видав вашi твори в КоломиП. А привiт Михайла Драгоманова одержите безпосередньо. Вiн прибув з Вiдня i хоче з вами зустрiтися, - оглянув кiмнату, кинув здивований погляд на стiл, де лежали пожмаканi аркушi паперу. * * * У вересневi днi 1873 року Михайло Петрович Драгоманов, повертаючись з дворiчного вiдрядження в Квропейськi краПни, зупинився у Львовi. Iм'я молодого вченого на той час було вiдоме серед громадських дiячiв. Добре обiзнаний з росiйською, украПнською та Квропейськими лiтературами, вiн ширив прогресивнi погляди про культурнi взаКмини народiв, зокрема слов'янських. Ще до вiдрядження за кордон учений надрукував статтi про культурне життя в захiдноукраПнських землях. А тепер мав ще подати до друку у журналi "Правда" велику працю "Лiтература росiйська, великоруська, украПнська i галицька". З надрукованих творiв Федьковича найбiльше його увагу привернули прозовi повiстi. Маючи намiр установити контакти з iнтелiгенцiКю Львова, Драгоманов насамперед зацiкавився Федьковичем, у творах якого знаходив самобутнi естетичнi погляди, талант народного спiвця. Зустрiч вiдбулася в готелi, де зупинився Драгоманов. Переступивши порiг, Федькович оглянув простору кiмнату, подав свою крисаню й топiрець Бучинському. Драгоманов швидко пiдвiвся з крiсла, пiшов назустрiч гостю з простягнутою рукою. У зарослому бородою обличчi, живому виразi очей, що свiтилися розумом i вiдвертiстю, вiдчувалася простота, щирiсть та приязнь. Федькович уклiнно привiтався, виявляючи повагу до вченого, який побував у Берлiнi, Гейдельберзi, Празi, ФлоренцiП, Цюрiху, Парижi, а тепер прибув до Львова. - Давно хочу познайомитись з вами. А твори вашi менi добре вiдомi, - тиснув руку Драгоманов. - Я не радiю своПми творами. То все гуцульськi сльози та туга пекуча, - Федькович журливо й суворо поглядав то на Бучинського, то на Драгоманова. - Читачi iншоП думки про вашi твори, Юрiю Адальбертовичу. - Не звiть мене Адальбертовичем. Я безбатченко. Звiть просто ЮрiКм. - Хай буде так, пане Юрiю. - I паном не звiть. Я мужик! - Вiдчуваю душу гуцула. Прошу друзiв до столу, - Драгоманов поставив на стiл рiзнi ласощi. Сiдаючи, Юрiй примружив очi, дивлячись на цукерки. Далi вiдкинув полу свого киптара, витяг капшук тютюну, запалив. Запитливо дивився на Михайла Петровича. - Такий наш звичай, - мовив Юрiй, пускаючи догори тютюновий дим. - Розумiю... Розумiю, - обiзвався Драгоманов. - Я поважаю звичаП кожного... - Тому про вас iде добра слава, - Федькович поклав капшук поруч тарiлки з солодощами. - Слави я не заслужив, - бажаючи перейти до дiловоП розмови, Драгоманов розгорнув журнал "Правда". - Читали статтю про Iвана Сергiйовича ТургенКва? Це мiй друг Iван Бiлик надрукував. Брат письменника Панаса Мирного. - "Правду" я перечитую, хоч, сказати щиро, iнодi вiд того в носi коле, - слова Юрiя викликали смiх. - Краще б почитати те, що ви писали, мандруючи по Њвропi. - Писав багато. В iталiйському часописi "Rivista Europea" надрукував статтю про украПнську лiтературу. Тепер "Правда" передруковуК ПП. Розповiв у нiй про наших письменникiв, згадавши i новiтнiх - Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. Закинув навiть слово про те, що наша лiтература, разом з росiйськими творами Гоголя, своПми образами мужицького життя випередила сiльськi оповiдання iнших лiтератур, як-от Жорж Занд, Ауербах та iншi. - Спасибi. То добра думка. - Шкодую, що, пишучи статтю, ще не мав вiдомостей про вашi повiстi та оповiдання. А нещодавно, завдяки допомозi нашого друга Мелiтона Бучинського, я маю уявлення про них. Прошу вашого дозволу надрукувати Пх у РосiП. - Не дозволю! Вони не вартi перевидання. Хай так i заклякнуть на шпальтах журналiв. Я не прозаПк... То не твори, а лихо моК. - Твори письменника з часу Пх надрукування стають надбанням народу. Найцiннiше, що ви створили, це вашi повiстi! "Люба-згуба" привернула увагу багатьох надднiпрянцiв. Якi самобутнi постатi проходять у творах "Сафат Зiнич", "Опришок", "Серце не навчити"!.. ЧитаКш i пiзнаКш добру душу гуцула, його радощi й трагiчну долю. В iм'я братерства, Кднання буковинцiв з галичанами та надднiпрянцями вашi повiстi мають бути надрукованi в КиКвi. - Коли хочете щось надрукувати, то прошу повезти до КиКва мою "Планиду". - А що то за твiр? - По ньому долю людську можна пiзнавати. - Охоче ознайомлюсь i з цим твором. Прошу через пана Бучинського передати менi рукопис. - Рукопис я передам. Але прошу i вас, професоре, завiтати до мене в гостi. - Дякую... Ознайомлюсь з рукописом "Планиди" i прибуду. Ще багато розповiдав Драгоманов про свою подорож, розпитував про боротьбу, що ведеться мiж лiтераторами у Львовi. З добрими враженнями повертався Юрiй. Супроводжував його Бучинський. * * * Театр "РуськоП бесiди" готував до вистави Шекспiрового "Гамлета" в перекладi Федьковича. Режисер та окремi артисти зажадали, щоб перекладач доопрацював текст вiдповiдно до смакiв самих виконавцiв ролей. Навiть ставилися вимоги послабити трагiчнi ситуацiП, поповнити твiр мелодраматичними та комiчними епiзодами. Цим завдали турбот та неприКмностей Федьковичу. Переживав вiн душевну драму, глибшу за саму трагедiю героя. - Бути чи не бути? - запитував сам себе, переглядаючи рукопис. Хотiлося знищити його, щоб не виставляли спотвореного Шекспiра. Але над ЮрiКм тяжiла умова, пiдписана з "Руською бесiдою". Вiдмовитись вiд усiх цих пiдступiв, порвати свою залежнiсть вiд тупих ремiсникiв, що перетворюють мистецтво на Iграшку! Тiкати звiдси! Тiкати в гори! Може, дадуть пораду послiдовники Лук'яна Кобилицi, що десь збираються там. Боляче було вiдчувати Юрiю, що вiн часом втрачаК рiвновагу, захлескуК його хвиля житейськоП суКти. - Бути чи не бути? - голосно запитуючи, ходив Юрiй по кiмнатi. Почувши стукiт, вiдчинив дверi. - Бути! Обов'язково бути! - з цими словами Драгоманов увiйшов у кiмнату. За ним Бучинський. - Вiтаю гостей у своПй господi! Спасибi, дотримали обiцянку, - Юрiй обняв Драгоманова i Бучинського, повiвши до столу. - Сiдайте, браття! ПорозмовляКмо. - Багато треба нам поговорити, - Драгоманов сiв за стiл i розгорнув принесену теку з паперами. - Може, почую добру пораду! - Юрiй розповiв про iсторiю перекладiв Шекспiра, якi дивнi вимоги режисера та виконавцiв ролей. Розповiдь тяжко вразила Драгоманова. - Доопрацьовувати Шекспiра?! - здивовано запитав. - Не берiть на себе, Юрiю, те, що заплямовуК нашу гiднiсть! - Вiдмовлюсь од взятих для "РуськоП бесiди" зобов'язань. Краще докiнчуватиму свою "Планиду"! - Юрiй запитливо поглянув на Драгоманова. - Вiд "Планиди" треба теж вiдмовитись! - ще рiшучiше заговорив Драгоманов. - Тiльки поважаючи вас як талановитого письменника, я змушений говорити у вiчi гiрку правду. Не ображайтеся, Юрiю. Я люблю i шаную вас. Ваше iм'я уже вписане в iсторiю нашого культурного вiдродження. Не обволiкайте тiнями це свiтле iм'я, не марнуйте свiй талант, не топiть його в астрологiчному туманi!.. - Перепрошую... Ви прочитали "Планиду"? - збентежено запитав Юрiй. - Уважно i з болями перечитав... - Тож маКмо судити, як розумiК сам народ про долю кожноП людини. Там етнографiя, мiфологiя... - Справжню мiфологiю, етнографiю треба звiльнити вiд забобонiв! Не на зорях пишеться доля народу, а на теренi соцiального змагання, прогресу! - Нiчого не можу збагнути. Горить менi душа! Пече у грудях бiль! Де ж правда? Де шляхи, якими простувати нам до мети? Де нашi надiП? - НадiП треба визволяти вiд будь-яких затуманювань. Вони мають бути кришталевими, прозорими, як ваше гiрське повiтря на Буковинi! Федькович замислився, важко дишучи, нiби пiдiймав тяжку ношу на гору. - Не можу збагнути... - Раджу звернути увагу на мою статтю, яку тепер друкуК "Правда". Дещо варто зараз зачитати, - Драгоманов дiстав з теки рукопис, подав Бучинському. - Прошу цю сторiнку. Той зачитав пiдкресленi уривки: "Моральна робота в РосiП один час була увiйшла в белетристичну i поетичну критику, котра мала такого майстра, як БКлiнський, що пiдняв у першу половину своКП дiяльностi високо критику естетично-психологiчну, а потiм почав психолого-соцiальну, продовжену Добролюбовим. Через те смак лiтературний у РосiП багато в чому, мабуть, чи не строгiший, нiж у других землях Квропейських..." - Отож, дорогий Юрiю, вашi повiстi треба винести за межi вузького локального вжитку. Надрукувавши Пх у КиКвi окремою збiркою, я надiшлю таким цiнителям художностi, як ТургенКв i Гюго. Що ви скажете? Юрiй розвiв руками, безнадiйно поглянувши на не визнану Драгомановим "Планиду". * * * По виПздi Драгоманова роздумував Юрiй про все почуте вiд ученого. Не мiг ще добре взятися до творчоП працi. Ще продовжував з натугою виконувати взятi зобов'язання в "Просвiтi" та "Руськiй бесiдi". Лише думкою вiдпочивав на полонинах, обiймав далi Чорногори... Раптово залишаК Львiв i восени 1873 року повертаКться до Путилова. У скорому часi одержав тут лист Драгоманова, який сповiщав про обрання у КиКвi Федьковича членом Географiчного товариства. Велику зацiкавленiсть викликало повiдомлення про виступ там Остапа Вересая та його репертуар. Це викликало бажання дечим уподiбнитися славетному кобзаревi. Тепер на дозвiллi мав зважити вартiсть усiх львiвських зустрiчей та всього баченого там. Зблизька пiзнав тих, хто.пiдпираК австрiйську конституцiю, поблажливо даровану монархом. О, краще в пеклi пектися, нiж скнiти в Клейному багнi словоблудiв найрiзноманiтнiших зафарблень. Вiддавав днi й години для побачень з давнiми побратимами. Небагато Пх зосталося, розбрелася сiромашня по всiх усюдах. Залишились переважно пастухи та тi, що ставали дараби гнати. Лагодився в мандрiвку, мав навiстити давнього друга в Розтоках Олексу Чернявського та простувати в Радiвцi до Найбавера, щоб познайомити його з новою редакцiКю "Довбуша" i задумами нових творiв. Але деякi обставини затримали його дома... Одного святкового дня привiв Юзько до хати кiлькох побратимiв. Сам одяг своК найлiпше вбрання. - Багато часу живу я в цiй хатi, - говорив спроквола вiн. - А тепер, батьку отамане, дозволь менi у своКму сирiтському життi дещо нове вчинити. - На добре завжди даю свою згоду, - запитливо Юрiй поглянув. - Кажи, що думаКш? - Доста навештався по свiту. Тра вже братися до берега. Њ дiвка в мене. Бiдна, але щира. - Гожа дiвка? З такою не грiх побратися, - загомонiли друзi. - Дозволь, мiй отамане, одружитися, - Юзько вклонився. - А хто вона? Чи К батько, мати, рiдня? - Батько i мати К. А хати своКП нема. Але... - Коли серце велить, то одружуйся. Але в чужу хату не йди, краще щось iнше вигадати, - Юрiй зважливо поглянув на присутнiх. - От що, братове... не хочу, щоб Юзько залишився безхатнiм храпаком. Хай тебе i твою родину назавжди привiтають стiни оцiКП хати... Незабаром вiдбулося вессiля. Ожила оселя Федьковичiв, загомонiла молодь, справляючи обряд одруження. За звичаКм пiд час весiлля на конях робили прогулянку в гори. - ПоПдемо, товариство, Довбушевими шляхами! - зажадав Юрiй. - Згода! Дзвiнкокопитно понеслися конi Попереду молодий з молодою, поруч Юрiй, а слiдом найщирiшi його друзi, з якими разом Пздив у сервiтутських справах. Молодий зупиняв кожного, хто зустрiчався по дорозi, i частував напоями. Зупинили чоловiка i жiнку, що Пхали в добрiй бричцi. Вони не вiдповiли на уклiн молодих. Тодi друж