ик. _ ЗдаКться, кiзка бiла. Ганя. _ А коби вовк? Юрасик._ Усiх страшить кресало, Говорять, що б у лiсi не гасало. Ганя._ Iще мене Сова лякала всюди. Як закричить, аж холодiють груди. Юрасик. _ Надалi сов не бiйся, будь обачна. Ганя. _ Удень - то нi, а нiччю йой як лячно! Юрасик. _ Кого б спитать, куди до Черемошу? Ганя. А ти ж ходив iз татом до Тимоша? Юрасик. _ Торiк було, не годен пригадати. Ганя. _ У птахiв, кажуть, можна запитати. Край полонини мiж низеньким рiдколiссям засяв уранiшньою росою могутнiй Столiтнiй Бук, а бiля нього Молода Смерiчка. Вони такi ж самiсiнькi, як тi, що стоять в бору бiля одинокоП гуцульськоП хижi. ЗдаКться, вчора вечором знялися i пiшли слiдом за малятами i тепер разом з ними зупинилися ось тут, над полониною, аби дiзнатися, що ж далi буде з Пхнiми любими гуцулятами. Молода Смерiчка._ Скажи, дiдусю, чи говорять птахи? Столiтнiй Бук._ Говорять всi пташки, жуки, комахи. А особливо Птаха Золотава, Що свiтиться, немов ясна заграва, Як люди, розмовляК. Бо дiвчатком Жила вона у цих борах спочатку. За ге, що свiтлу волю шанувала, Џй доля злотнi крила дарувала. Й тепер вона усiм, хто йде до волi, СтрiчаКться у лiсi чи у полi Та вказуК, куди iти-ступати. А вже малим вона як рiдна мати. То задзвенить тихенько, зашепоче, То заспiваК пiсню серед ночi. Ганя._ Так, так, у птахiв треба запитати, Коли не знати стежечки до хати, I як у хащi заведе Блудика, Де в шпичаках росте малина дика, - Пташки хоч вiдки виведуть додому. I навiть розмовляють по-людському. Я знаю, як Пх кликати-гукати. Мене не раз цього учила мати, Коли жива була. Послухай, погукаю; Хтось вiдгукнеться iз трави чи з гаю. Синицi-сестрицi, Я дам вам водицi, Посиплю зернята, МоП пташенята. Вкажiть-но, сестрички, Стежину до рiчки. Юрасик._ Не чуть нiчого. Вийму сопiлчину I "ластiвку" заграю для почину, А потiм соловейком засвищу я, Можливо, прилетить котрась, почуК. Юрасик виймаК свою мережану денцiвку i починаК грати. Сопiлочка дзьохкаК ластiвчиним голосом, а потiм пiдпадьомкаК, мов перепiлка, солов'Км заливаКться на всi лади, синицею, щигликом жвавим. На чистий i нiжний голос ЮрасиковоП сопiлки з усiх бокiв злiтаКться птаство. В галуззi дерев, в росяницi трави, перепурхуючи з крони на крону або в кружляннi пiдiймаючись до неба, засвистiли, защебетали, затьохкали птахи. I не можна вiдрiзнити, де сопiлчин голос, де пташиний. Ганя._ Йой, скiльки Пх уже злетiлось, Юрку. Я бачу он сизесеньку голубку, Он соловейка бачу i синицю, А на лiщинi золотаву птицю. Чи не жар-птиця часом? Аж палаК... Юрасик._ Казали, Пх немаК в нашiм краП, Уже давно покинули Карпати. Ганя._ Все 'дно я буду у пташок питати. Синицi-сестрицi, Я дам вам водицi, Посиплю зернята, МоП пташенята. Вкажiть нам, сестрички, Дорiжку до рiчки. Ганя не говорить, а тоненько-тоненько, наче пташина, наспiвуК. Юрасик в лад Пй виграК на сопiлчинi. Ще й ще повторюК свiй виклик Ганнуся, на всi голоси пташинi заливаКться денцiвка, а потiм замовкаК. I чують дiти, як одна пташина: "Ганцю-Ганцю, я гратиму, а ти iди до танцю". Ти чуКш, Юрцю, кличе танцювати. Ота, що крильця бiлi, наче з вати. Ганя закрутилася в таночку, Юрасик пiдiгруК Пй на сопiлцi, а пташки спiвають i говорять кожна про своК. Одна дзеленчить: "Я синиця, де водиця?", а за нею малята iз гнiздечка: "Ми пташата, де зернята?" Коли ж накричалися i трохи вщухли найменшi, найжвавiшi, тодi пiдлетiла ота Золотава, що аж горить, i заспiвала: Юрцю-Юрцю, Мiй голубцю, Люба Ганю, Йдiть, коханi, Все донизу, Тут поблизу, Мiж смерiчки Аж до рiчки. А потiм знялася, полетiла i крилом торкнулася до стежки, що повертаК вниз._ Ганя._ Мiй рiдний Юрцю, каже, що донизу Через смерiчки i, либонь, поблизу. Юрасик._ А може, й так, неправду кажуть птицi. Посидимо,спочинемо в травицi. Дiти сiдають у пухнату мураву. В цей час все птаство змовкаК, зриваКться з мiсць i розлiтаКться у всi боки. А Золотава пурхнула бiля самiсiньких гунулят i якось лякливо сплеснула крилами й прошепотiла: "Тiкайте, дiти". Почулося зле звiрине завивання. На полонинi показався величезний дикий кабан. Вiн, не поспiшаючи, iшов прямо на дiтей, риючи перед собою землю. Юрасик. _ Дивися, Ганю, дикий кабанище. Ганя. _ Йой, я боюсь. Юрасик. _ Мерщiй на бука, вище! Дiти прожогом вилазять на дерево i вмощуються мiж галуззям. Кабан пiдходить до бука, риК землю пiд корiнням, злiсно звискуючи._ Юрасик. сiдаК на гiлку, як на коня, упираКться спиною в стовбур i дiстаК кресало. Кресь-кресь, кресь-кресь, але нi iскорки вiд кремiнця - свiтло стало, ранок запалав. А дикий кабан навiть голови не пiдiймаК, риК i риК._ Ганя. _ Пiд корiнь, лютий, починаК рити. Юрасик. _ Коби рушниця, мiг би зразу вбити. Ганя._ ПiдриК бука, ми впадем додолу. Юрасик._ Великий бук, не звалиться нiколи. Ганя. _ Аж так вiн буде ритися до ночi. Юрасик. _ Не плач, пориК трохи й не захоче. Ганя. _ У мене серце вирветься вiд ляку. Юрасик. _ Коби зламать менi товсту ломаку. Ганя._ Йой, упадем, не побоПться бука, Яка ж вона страшна, оця звiрюка. ЛунаК пострiл, за тим другий, третiй. Дикий кабан зi скаженим ревом крутиться навколо дерева, кидаКться до лiсу, та ще пострiл - i вiн падаК мертвий. Юрась напiвсвiдомо шепоче: Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами... По стежцi iз рiдколiсся вибiгаК мисливець в гуцульськiй одежi. Вiн поспiшаК до кабана, але, помiтивши дiтей, зупиняКться. Ганя з Юрасиком швидко спускаються з бука. Юрасик. (до мисливця-розвiдника)._ Йой, вуКчку, спасибi вам велике, Бо з'Пло б нас оте страхiття дике. Мисливець-розвiдник Чого сюди забрались, бiсенята? Ганя._ Нi, вуКчку, ми люди, гуцулята. Мисливець-розвiдник._ Самi ви тут чи, може, з батьком, братом? Юрасик._ Самi, самi, бо сталось лихо з татом. Мисливець-розвiдник._ Яке ж то лихо? Юрасик._ Узяли солдати, А ми йдемо Чугайстера шукати. Мисливець-розвiдник. _ Скажи менi, а хто ж то К Чугайстер? Юрасик. _ Усiх чудес невигаданих майстер. Мисливець-розвiдник замислюКться, ставить до бука рушницю, дiстаК з кишенi велику цукерку i даК дiтям. Коли вiн лiз до кишенi, вiдкинувши полу свити, Юрасиковi здалося, що пiд свитою вiйськовий мундир. Та нi, це лише здалося. Звiдки у гуцула може бути ворожий мундир? Та ще у такого доброго гуцула, який врятував Пх вiд звiра i частуК цукерками, а зараз так привiтно, так спiвчутливо усмiхаКться до них. Файний вуйко. Мисливець-розвiдник. _ Де ж вiн живе, скажiть, моП хорошi? Юрасик._ Той чудодiй живе на Черемошi. Мисливець-розвiдник._ Я сам тутешнiй, знаю всi стежини До Черемошу по кущах ожини. Ганя._ I знаКте, де К високi брили, Де три смерiчки бука охопили? Мисливець-розвiдник Чому ж не знать? Це там, де фольварк панiв. У тi краП водив я партизанiв. Так ви йдете Чугайстера шукати, Щоб тата iз неволi рятувати? Ганя._ Нi, татко сам повернеться додому, Бо вiн лихого не робив нiкому. Хiба пошкодять... А тепер зарана Зцiлити треба вуйка партизана. Пострiляний, ледь-ледь добувсь до двору. Мисливець-розвiдник. _ Звiдкiль? Юрасик._ Iзнизу, iз Товстого бору. Мисливець-розвiдник. _ Учора я стрiчав ось тут одного, Iз вусами, високого такого. Здружився з ним, файнiшоП людини I не знайдеш. Юрасик._ Це вiн. I вiн загине... Мисливець-розвiдник._ Тепер-то не загине, ви щасливцi, Що стрiлися зi мною. Тут мисливцi Зiбралися iз верховин карпатських, Њ люди й вiд загонiв партизанських, Вони негайно викличуть Чугайстра, Усiх чудес невигаданих майстра. I разом з ним ви пiдете до хати. Юрасик. _ Для цього, вуйку, треба виклик знати. Мисливець-розвiдник._ Ану скажи, я знав колись iзмалку, Та вже забув оту чудну гукалку. Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчноП пропащини. А ти, старий Чугайстере, Заступнику... Мисливець-розвiдник._ I майстере... Вже пригадав. Спасибi, любi дiти. Тепер до кухнi снiдати iдiте. А я пiду Чугайстера шукати, Щоб друга-партизана врятувати. Коли мисливець-розвiдник знову дiстав iз кишенi цукерку, Юрасик ще пильнiше придивився. Нi, таки пiд свитою новий солдатський мундир, ще й з павуком срiбним, точнiсiнько таким, як на ворожих лiтаках намальовано. I говорить цей вуйко якось не так, як гуцули. Та, може, вiн сам партизан, що прийшов на Карпати з ВеликоП УкраПни. А що мундир солдатський, так ходять же партизани у чужинських мундирах, бо де Пм брати одiж, як не у ворога. Але треба запитати, бодай лихо не стало. Та що ж питати? Коли вiн хитруК, на наше лихо, то правдоньки не скаже. Юрасик з Ганею вiдходять вiд мисливця-розвiдника i зупиняються трохи осторонь пiд Молодою Смерiчкою i Сто лiтнiм Буком. Молода Смерiчка. _ Не до душi менi отой мисливець. Столiтнiй Бук._ Чекай, мала, це ж К жовнiр-чужинець, Що застрiлив лiсничого Кiндрата, Аби одежу з плiч його забрати. Молода Смерiчка._ Тiкайте, дiтки, швидше у дiброву. Столiтнiй Бук._ Не знають гуцулята нашу мову. Не знають мову, слiв твоПх не чують, Але тривогу серденьком вiдчують. Юрасик._ Тривожно щось менi на серцi, Ганю, Якiсь думки гнiтять мене поганi. Недобре чую я в отiй людинi. Так не говорять в нас на верховинi... Пiд свитою на нiм мундир з хрестами. Ганя._ Ходiмо, Юрку, Пстоньки, а тамо... Мисливець-розвiдник._ Не гайтеся, iдiть поПжте хутко. За пiвгодини я вже буду тутка. Юрасик i Ганя поволеньки боязко вiдходять по стежинi туди, куди показав мисливець-розвiдник. Молода Смерiчка. ще тiснiше тулиться до Столiтнього Бука та все щось шепоче. Ой, страшно Пй за долю маленьких, довiрливих гуцулят. А що робити? Коби вони знали Пхню лiсову мову, - так нi, не знають._ Мисливець-розвiдник залишаКться на мiсцi, подаК сигнальний посвист раз, удруге, утретК, усмiхаКться, з задоволенням потираК руки. РозстiбаК гуцульську свиту, з-пiд якоП зеленiК новенький мундир з залiзним хрестом i фашистськими вiдзнаками молодшого офiцера. При охоронi з'являКться фашистський полковник._ Полковник._ О, мiй мисливець! Що принiс нового? Мисливець-розвiдник. _ Пан оберст, маю вбитого й живого На доброму своКму полюваннi. Погляньте, он кабанчик на полянi, Гладкий, iкластий, наче по наказу. Три кулi я загнав йому вiдразу. I двох малят довiрливих до смiху Затримав я на радiсну потiху. Полковник._ За кабана спасибi, недаремно Ти носиш зброю, мiй капрале, ревно. Але до чого нам твоП малята? Мисливець-розвiдник._ Пан оберст мiй, наПвнi гуцулята Iдуть до рiчки викликать Чугайстра, Усiх чудес невигаданих майстра, Щоб лiкувати в хижi партизана, Високого, вусатого... Полковник._ Неждана чудова звiстка. Мисливець-розвiдник._ Бачте, надолужив, Аж двох зайцiв убив. Полковник._ I превеликих, друже! Це не зайцi, а справдiшнi ведмедi... Пiдвищення тебе чекаК, Едi! Менi вдалось через одного пана Узнати все про того партизана, Якого ви вiдбили вiд загонiв Це генерал радянський без погонiв, Це комiсар, що знаК вся ВкраПна, Iван Коваль. Шифровка iз Берлiна - Узять живим його за всяку цiну. Навколо двору звести збройнi стiни, Як нас цi дiти приведуть до хати. Мисливец ь-розвiдник._ Навряд чи так ми будем успiх мати. Ще здiймуть крик упертi бiсенята. Коваль у лiс - i справа вся зiм'ята. Њ в мене план. Гуцулiв ми роздягнем I на солдатiв одяг Пх натягнем. А повара нарядим, як Чугайстра, Усiх чудес невигаданих майстра. Полковник._ Чудовий план! Пошлю до нагороди. Вбирайте повара i одягайте взводи В дрантя селянське, а усiх гуцулiв Живими в землю, щоб не тратить кулi. Офiцери розходяться. За перелiском чути грубу лайку, затим крик Ганi. Iз кущiв, блiдий, стривожений, вибiгаК Юрасик.. ОглядаКться на всi боки, наче шукаК порятунку. Поблизу не видно нiкого, а далi, куди не глянь, вартовi, патрулi. Юрасик._ Оце знайшли жадану допомогу!.. Тепер катам указувать дорогу, Аби вони схопили партизана, Та ще й самого Коваля Iвана. Про нього в нас i коломийки склали. Я сам Пх чув, як легшi спiвали. Ой Ковалю, Коваленку, Славний партизане, Поспiшай на верховини Крiзь густi тумани. Бо у нас на верховинах Не дощi, не грози, То чужинцi день i нiчку Точать кров та сльози. Як зустрiв Коваль чужинцiв I почав кувати, Тiльки шмаття полетiло Та на всi Карпати. Юрасик не спiваК цю героПчну пiсню, вiн вишiптуК ПП слова, ледь рухаючи губами. Потiм шепiт переходить в нечутний плач._ Юрасик закриваК очi рукавчиком. Сльози самi навернулися, i нiяк не можна Пх зупинити. В них було все - i невимовний розпач, i бiль нестерпний, i злiсть на свою невдачу._ Не плач! Слiзьми його не врятувати. А що робить, хто може раду дати? Вести у двiр i попередить криком? Нi - в iнший бiк густезним лiсом диким. Бiля Юрасика знову запурхала Золотава Птаха i защебетала. У тому щебетi Юрасик розiбрав слова:_ У двiр нiзащо, Ведiть у хащi, У найтемнiшi, У найгустiшi. Нехай у тванi Згинуть поганi. За мною йдiте, Хорошi дiти. Iдiть борами, Iдiть ярами, Я буду з вами Та перед вами. За цими словами Золотава Птаха знялась i полетiла просто понад травою до найгустiшого бору. Юрасик._ Спасибi, пташко, пiдем за тобою У хащi iз ворожою юрбою. Гiрко плачучи, на полонину вибiгаК Ганя... Вона ронить шматочки хлiба i не пiдiймаК Пх. Нехай лежать, хай хоч вовки Пх поПдять чи дикi кабани, коли за кожен кусник отаке знущання. Ганя._ Куди ж ти дiвся, Юрчику мiй рiдний? Дiсталося твоПй сестрицi бiднiй. Тут кухар ще лютiший, як чужинець. Бабусi я хотiла на гостинець Хоч хлiбця взяти, а страшенний кухар Схопив мене за коси i за вухо, Ледь-ледь не вiдiрвав менi голiвку, Пiдняв угору, вдарив об долiвку. Юрасик._ Мовчи, Ганнусю, я про все вже знаю. На кухню не пiшов, а сiв отут iзкраю, В густих кущах. Менi отой мисливець Чужинцем видався. I справдi вiн чужинець. Рiшили у гуцульське одягтися... I йти до нас. Ти плачеш? Посмiхнися. Хоч роблено. Ганя._ Не можу, лячно, Юрцю. Юрасик. А ти переможи себе, голубцю, Не пророни i зайвого словечка. Коли спитають - скажеш, недалечке Подвiр'я наше, тамо за горою. Ми пiдемо дорогою новою. Не по стежках, а прямо лiсом, бором Аж поза тим скелястим косогором. Ганя. _ Заблудимо ж. Юрасик._ Цього i треба, Ганю, Щоб заблудили хитруни поганi I не схопили в хижi генерала. Ганя._ Вiн генерал?.. А я того й не знала. Юрасик._ Тому ж вони i бiгають хортами Помiж дворами нашими й хатами. Ганя. _ Давай тiкать. Юрасик._ Куди? Сторожа всюди. Тут Пхнiй штаб. Тут гинуть нашi люди. Ганя._ I тато наш. Юрасик._ Не вiдаю про тата. Ганнусю, глянь, он сунеться багато Чужинцiв. Ганя._ Нi, здаКться, що гуцули. Юрасик._ Вони чужi кептари одягнули. Будь веселiша, нiби все як треба. О, хоч би грiм тяжкий на них iз неба. На галявинi метушня потроху вщухаК. З'являКться чимала група фашистiв, переодягнених в гуцульське вбрання. До дiтей наближаКться мисливець-розвiдник. Ще хтось товстий у чудернацькому вбраннi. Вiн вiдстаК вiд мисливця-розвiдника, мабуть, не бажаК швидкоП зустрiчi з гунулятами._ Дiти, взявшись за руки, стоять осторонь. З'являКться знову Золотава Птаха._ Золотава Птаха._ У двiр нiзащо, Ведiть у хащi. Iдiть борами, Iдiть ярами, Я буду з вами Та перед вами. Ще тривожнiше зашумiли Столiтнiй Бук. i Молода Смерiчка., киваючи вслiд гуцулятам, що вирушили в страшну дорогу. Молода Смерiчка._ Йой, дiдоньку, на смерть i люту муку Вони iдуть. Столiтнiй Бук._ Що ж дiяти, онуко?.. А ти хiба, коли б ходить умiла, В бiдi такiй сей подвиг не вчинила? Золотава Птаха (спiваК)._ Iдiть без вагання, У хащi i тванi Заводьте чужинцiв-заброд. Про вас на ВкраПнi Казки вiчноплиннi Складатиме вiльний народ. I смiлi малята, Яснi соколята Шукатимуть вашi путi На горах Карпатах, На Татрах горбатих В своКму новому життi. КАРТИНА ДРУГА Скеляста лобовина серед хащiв. Попереду глибоке провалля з крутими обривами, порослими густим грабовинням та бур'янами. Туди навiть високе сонце не докидаК свого промiння - одвiчний морок i сира холоднеча. Аж страшно, коли поглянеш зi скелi в оту тьмяну безодню. Камiння покрите пухким, як хутро, мохом. Не видно нi стежок, нi поодиноких слiдiв - безлюдна i глуха мiсцевiсть. Тихо зiтхають непролазнi хащини, жарко парують вологi скелi, нiчого не чути, крiм рокотання невидимого потоку десь у глибокостi. Продираючись через гущавину, на лобовину виходять Юрасик, Ганя, мисливець-розвiдник, солдати, наспiх переодягненi в гуцульське вбрання, i "Чугайстер". Це товстий, неповороткий чоловiк у чудернацькiй накидцi, зробленiй iз мадярських плащiв. На головi у нього високий зелений капелюх, схожий на куховарський пбсуд, а за спиною паперовi крильця, уже добре пом'ятi. На масному голеному пiдборiддi чорною фарбою намальована борода i тоненькi, немов двi п'явки, вуса._ Всi чужинцi потомленi i страшенно злi. Пх уже не так багато, певне, розгубилися в хащах. Вони, мабуть, давненько догадалися, що дiти хитрують, а тепер, коли перед ними бездонне провалля, - i зовсiм переконалися, що гуцулята ведуть Пх не додому, а в безлюднi, несходимi хащi._ Юрасик._ Щораз питають, де та де подвiр'я. У них до нас Велике недовiр'я. Ганя._ Дивися, ми дiйшли до крутояра. Йой, братику, нам буде люта кара. Юрасик._ Тепер почнуть питати по-другому. Ганя._ Нiколи ми не вернемось додому. Мисливець-розвiдник._ Стежок не видно, скрiзь яри та пущi. Поговорю ж я з вами, проклятущi. Так де ж подвiр'я, хата, говорiте, Ви шпигуни, а не гуцульськi дiти. Юрасик._ Не шпигуни ми, заблудились трiшки. Розмили зливи всi плаП-дорiжки. I запитати нi в кого, безлюдно. Ганя._ Я нiжки збила, аж ступати трудно. Малина дика шпичаками рiже, А ви усе скорiше та скорiше. Мисливець-розвiдник. _ Базiкать годi, хитрi бiсенята. Як зветься мiсце те, де ваша хата? Якi прикмети: бук, смерека, скелi? Кажiть, бо будуть жарти невеселi. Вiн злiсно шарпаК дiтей за одежку, рвучко витягаК iз кииПенi пiстолет i наставляК на Ганю. Та з переляку плаче i, запинаючись, починаК говорити. Ганя._ Мiсцевiсть наша зветься... Юрасик._ ...Верховина. Навколо там саменька грабовина. Смерек та букiв не росте при хижi. Праворуч двi скали, зовуться Крижi. Мисливець-розвiдник розгортаК карту i разом з iншими пильно розглядаК написи, але, мабуть, нiчого iз названого не знаходить. Мисливець-розвiдник._ Так, значить, ти говориш Верховина. А може, Круторiвна полонина? Юрасик._ Не вiдаю, де тая Круторiвна. Це, може, там, де К гора Жарiвна? Але вiд нас вона далеко, пане. Мисливець-розвiдник._ Ти брешеш все менi, хлопча погане. На картi назв таких зовсiм немаК. Кажи, де хата, у якому краП? Юрасик. _ Я вже казав, отам вона, iзнизу. Мисливець-розвiдник._ Ану, несiть сюди побiльше хмизу, Пiдсмалимо оцих вовчат в кострищi, То будуть знать, де нижче, а де вище. "Чугайстер"._ Не бiйтеся, скажiть менi всю правду. Я рятiвник ваш. Можу дать пораду, Як iзцiлити партизана-брата I де знайти загубленого тата. Та й вас не будуть смажити в багаттi. Юрасик._ Не бути вам повiк у нашiй хатi! А ти, пузань, Чугайстром одягнувся, Бодай в могилi тричi повернувся За люту хитрiсть. Знайдеться Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Гуцульський, наш, - врятуК партизана, А ви звiдсiль не вийдете до рана! Мисливець-розвiдник._ Гей, сосунцi, звiдкiль таке завзяття?! Берiть Пх разом, кидайте в багаття. Два солдати, скинувши гуцульськi свити, поволi пiдступають до дiтей, як звiрi, що потiм спритно кидаються на здобич. Юрасик i Ганя також повiльно вiдступають все ближче i ближче до провалля._ Журно-журно шумлять дерева, а з того шуму чуКться голос МолодоП Смерiчки._ Молода Смерiчка._ Бодай ми всi нi гiлочки не мали, Аби на них цi дiтки не палали. З'являКться Золотава Птаха. Вона до самiсiнькоП травицi припадаК i слiзно квилить до гуцулят. Але переляканi дiти не чують ПП голосу. Золотава Птаха._ I я дiвчам колись в огнi горiла, За те мi доля дарувала крила. Врятуй i Пх, старенька мамо-доле. Забита доля... Воленьку, мiй боле! Солдат хапаК Юрасика. _ Мисливець-розвiдник._ Так скажете, куди Iти до хижi? Юрасик з силою вириваКться iз рук солдата. _ Юрасик._ Горiть самi в огнi, звiрюки хижi, А нас Чугайстер знайде в глибокостi, Життя вдихне, зцiлить побитi костi. Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами... Юрасик пiдсаджуК собi на плечi маленьку сестричку, робить кiлька крокiв до обриву i стрибаК у провалля. Солдати якусь хвилину стоять розгубленi, а потiм вiдкривають шалений вогонь невiдомо по кому i куди. У вiдповiдь на цю стрiлянину громохкою луною з iншого боку спалахнув ще сильнiший вогонь iз багатьох автоматiв i кулеметiв. Вороги розбiгаються по хащах, лише "Чугайстер", переляканий несподiваною стрiляниною, попхався в розщелину._ Не припиняючи вогню, на скелю вбiгаК група партизанiв. Вони оглядають лобовину, багаття, пiдбирають покинуту зброю._ Командир застави. _ Дивись, пiдлiзли прямо до застави, Порушивши усi своП устави, А то було в гущавину - нi кроку. Перший партизан._ В могилу заманулося до строку. Ще й вогнище?.. Такого не бувало. Другий партизан._ Рiшили смажить украПнське сало! Перший партизан._ Щоб п'яти ним пiдмазати для втечi. Другий партизан._ Чого це тут лежать гуцульськi речi? Перший партизан._ Неначебто щось труситься в галуззi. Командир застави. _ Ведiть його мерщiй до гурту, друзi. "Чугайстер". _ Џх бiн Чугайстер. Рятував гуцули. Командир застави. _ Такого ми нiколи ще не чули. Обслiдуйте цього артиста, хлопцi. Он бачу пiстолетика при боцi. За чим до нас пожалував у гостi? Перший партизан. _ Чого лиш не вигадують у злостi. Хлопцi з реготом знiмають зелений капелюх, i на сонцi зблискуК широка лисина "Чугайстра". Зривають плаща, розмазують по обличчю чорну фарбу. Розмахують перед його носом паперовими крильцями i крутять куховара, мов товсту колоду, поставлену сторчаком. Командир застави._ Ведiть до штабу, може, щось цiкаве Там розповiсть опудало лукаве. В дiдiв казкових рядяться фашисти. Нечисто роблять. Перший партизан._ Дiло в них нечисте. Командир застави._ Максиме, Грицю, в розвiдку по слiду! Партизан._ Њсть, командире, я негайно Пду. Командир застави._ А ти лети в засаду на Глибоку. Скажи, нехай там дивляться в три ока! Командир застави оглядаКться i помiчаК якусь метушню навколо полоненого "Чугайстра". Командир застави._ Ну й жируни! Я ж наказав - до штабу... Третiй партизан. _ Рiшили нарядить його, як бабу, Ну, скажемо, як вiдьму з лисогiр'я. Четвертий партизан. _ Для цього треба помело iз пiр'я. Командир застави. _ Облиште це. I у такiм нарядi, Я думаю, що гостю будуть радi. Майже з дитячою веселiстю партизани наряджають "Чугайстра". Замiсть розмазаноП бороди чiпляють кiнський хвiст, на паперових крилах малюють якихось чортикiв. На голову до капелюха прикрiплюють димлячу головешку. Третiй партизан. _ Це ж цар. Йому ходити не годиться. Один iз партизанiв. _ Для цього К парадна колiсниця. Аж ось вона. Вiн витягаК з гущавини широкий пень з довгим корiнням. Пiд веселий регiт партизанiв "Чугайстера" садовлять на пень i, взявшись за корiння, витягають за скелi. Регiт довго не стихаК._ Командир застави._ Ну, прямо дiти, й годi. О, скiльки тоП радостi в народi, Яку тепер вiйна втопила в тузi. Куховар-партизан. _ Давайте пообiдаКмо, друзi. Партизани сiдають колом, витягають хлiб. Куховар дiлить варене м'ясо на плащi. Молодий партизан, усiвшись на каменi, дiстав iз мiшка невеличку гармошку. Тихо ллКться мелодiя украПнськоП пiснi "Засвистали козаченьки". Партизани не голосно, але дружно пiдспiвують: Iз Путивля на схiд сонцi, На схiд сонцi рано, ВиПжджали ковпакiвцi - Славнi партизани. Зажурилась Ярославна, Сум з грудей полинув - На Карпати хлопець славний Пiшов та й загинув. Не загинув. Через гори, Через рiки, броди, Через галицькi простори Славний хлопець ходе. Ледь пiсня на хвилинку затихла, iз провалля долинув придушений, далекий стогiн._ Перший партизан._ Менi почувся стогiн у ярузi. Командир застави._ Й менi здалось... Прислухаймося, друзi. Немов i справдi хтось невтiшно плаче. Що ж, треба подивитися одначе. Вiрьовку! Перший партизан._ Ой, не треба, командире. Обрив стiною, глибоко без мiри. Командир застави._ Я альпiнiст, не бiйтеся, хлоп'ята. Вiрьовку треба до пенька прип'яти. Вiн пiдперiзуКться кiнцем довгоП линви, а другий кiнець партизани прив'язують до пенька. Так буде добре. Опускайте швидко. Партизани опускають командира в провалля, гуртом тримаючи вiрьовку над обривом. Перший партизан. _ Щось видко? Командир застави (з провалля)._ Та нiчого ще не видко, Пiтьма така, хоч стрель собi у око. Перший партизан. _ Що там реве? Другий партизан._ Чи звiрi, чи потоки, Не розберу. Перший партизан._ Гей, де ви, командире? Уже не чуть нiчого з цього виру. Третiй партизан._ Й вiрьовка враз послабшала. Зiрвався!.. Перший партизан._ Недобре щось. I я туди подамся. Третiй партизан._ Чекай, немовби заблищав лiхтарик. Перший партизан._ Та то камiння свiтлого прошарок... Знову зашумiв дрiмотний бiр, а з шуму того почувся голос Столiтнього Бука._ Столiтнiй Бук._ Гай, гай, синки, iще нiхто i в гостi Не повертався з тоП глибокостi. Пауза. Всi стоять в напруженому мовчаннi над проваллям, заглядають униз, але там лише морок та густе грабо-виння з бур'яном. Хвилина, ще хвилина, а з провалля нi слова. I нарештi: Тягнiть доверху... Швидше, ще скорiше. Перший партизан. _ Що сталося? Другий партизан. _ Не рвiть, тягнiть рiвнiше. На скелi з'являКться командир з хлопчиком i дiвчинкою на руках. Дiвчинка, як видно, не пошкоджена, лише перелякана, а хлопчик без пам'ятi чи, може, й мертвий. Його маленька голiвка безсило схилилась на плече, подряпанi ручки звисають додолу. Командир обережно кладе дiтей на мохову постелю. Довго нiхто не може сказати нi слова Тишу порушуК сама Ганя. Ганя._ Вони вже партизанами вдяглися. Скажи Пм, Юрцю. Юрцю, пiдiймися! Скажи, що ми не поведем до двору, Не вкажемо i стежечки на гору. Нехай в огнi печуть. Командир застави._ Полеж, маленька. Покличте, хлопцi, лiкаря швиденько, Водицi з цукром дайте гуцулятi. Ганя._ А ви такi, як той, що в нашiй хатi. Нi, нi, нема... НемаК в нас нiкого I не було вусатого, стрункого. В бабусi тиф i курочка хворуК... Туди не дiйдеш, бо потiк вируК. ВтрачаК свiдомiсть, ронить голiвку на мох. Бiйцi приносять води з цукром, дають дiвчинцi i хлопчиковi пити. Ганя п'К жадiбно i довго. До неП зразу повертаКться свiдомiсть, а Юрась i губами не ворухне, лежить нерухомо, вiн, мабуть, мертвий. Ганя торкаК братика за голiвку, за руки, мов намагаКться розбудити. Ганя._ Юрасику, прокинься! Йой, жовнiри, Нас не печiть, хоч майте трохи вiри, Що заблудилися. Скажiть менi, солдати, Ви ж чули, як Чугайстера гукати, Бо я забулася, а братик мiй убився. Командир застави._ Ти заспокойся, люба, подивися - Ми не жовнiри, партизани, доню. Ганя._ А може, й справдi... Њ стрiчки червонi. Командир застави._ Так, партизани. Ганя._ I по мовi чути. А щойно вороги були отута. Командир застави._ Вони втекли пiд нашою пальбою - У хащини безладною юрбою. А одного в убраннi чудернацькiм, Що звавсь Чугайстром, злапали зненацька. Ганя._ Не вiрте, не Чугайстер вiн, а ворог. Таких багато К тепер у горах. А ми шукали справжнього Чугайстра, Усiх чудес невигаданих майстра. Командир застави._ Навiщо? Ганя._ Рятувати партизана, Що в нашiй хижi. Бо у нього рана. Командир застави. _ Який вiн, доню, можеш розказати? Ганя._ Вiн зветься Ковалем... Стрункий, вусатий. Командир застави (до зв'язкiвця)._ Лети у штаб, К вiсть про комiсара. Ганя. _ Так, так, це комiсар... За ним жовнiрiв хмара По слiду нишпорить, аби його схопити. За голову його сто тисяч заплатити Хтось обiцяК. Йой, помре вiд рани. Коб викликать Чугайстра, партизани. Той допомiг би... Юрчик наш убився, А я забула вигук. Командир застави._ Не журися. Ось попоПж-но хлiбчика iз м'ясом, А ми вже щось придумаКм тим часом. Ганя ламаК хлiб i м'ясо на три кусники. _ Ганя._ Це Юрцевi, якщо вiн жити буде, А це бабусi. ПопоПсть, забуде I гнiв на нас. А хворому не стало. Перший партизан._ Та Пж усе. У нас К хлiб i сало, А ось i мед. Вiзьми собi всю склянку. Партизан даК склянку меду маленькiй Ганi. Вона щось хоче сказати, мабуть, слова зворушливоП подяки, та в цей час з'являКться лiкар з молоденькою медсестрою. Ганя._ Я знаю тую дiвчину Оксанку. Вона менi дала свою хустинку. Нову, червону. Медсестра._ Серденько Галинко! Що сталося iз братиком? Ганя._ Не може Ожити вiн. Чугайстер лиш поможе. Лiкар. _ I я допоможу, моя хороша. Ганя._ Хiба ви й К Чугайстер з Черемошу? Нi, той - дiдусь, казали нашi люди. Лiкар _ Я син його. Чугайстер скоро буде. З другого боку на скелю виходить старий генерал, командир всього партизанського з'еднання, з ним командири загонiв, бiйцi-зв'язкiвцi. Вiн невисокий на зрiст, з бiлою бородою i чорними густими бровами. На сивiй шапцi горить генеральська зiрка. З-пiд широкого зеленого плаща виблискують золотом ордени. В руцi у нього довга палиця. Вiн i справдi чимось нагадуК казкового Чугайстра. До нього пiдходить командир застави. Командир застави. _ Хорошу звiстку вiд гуцулiв маю. Генерал-Ч угайстер. _ Я знаю все i про Чугайстра знаю Вiд того полоненого артиста. Командир застави. _ Робота, прямо скажемо, нечиста. Генерал-Чугайстер. _ Нечисто, а задумано як треба. Тепер цю ролю я вiзьму на себе. Командир застави._ Як К таке бажання, то будь ласка, Але навiщо? Генерал-Чугайстер._ Хай щаслива казка Хоч раз в народi здiйсниться допiру, Нехай несуть в серцях гарячу вiру Маленькi гуцулята про Чугайстра, Усiх чудес невигаданих майстра, Який прийшов до них в лиху годину I воскресив улюблену людину, Пiдняв гуцулiв добрих iз могили, Вдихнув у них ще бiльшу мiць i сили, А Пх, малих, окрилив на майбутнК, Явивши чудо перше, незабутнК. Генерал-Чугайстер з командирами i бiйцями пiдходять до дiтей. В цей час лiкар зробив Юрасиковi останнiй укол. Хлопчик пiдвiв голiвку, розгубленим зором обвiв усiх присутнiх, але, мабуть, нiчого не побачив. Не зразу повертаКться свiдомiсть пiсля такого страшного потрясiння. Перше, що прийшло в його заглушену пам'ять, це Чугайстрiв виклик. I хлопчик зашепотiв. Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчноП пропащини. А ти, старий Чугайстере, Заступнику i майстере Усiх чудес побажаних, Почуй людей уражених. Генерал-Чугайстер нахиляКться до хлопчика, гладить його по голiвцi, даК пити iз баклаги. До Юрасика вже цiлком повертаКться свiдомiсть. Генерал-Чугайстер. Я тут. Прибув. Навiщо кликав, сину? Юрасик. Чугайстер! Йой! Людей у домовину Сьогоднi покладуть з усього краю. У нас у хижi вуйко умираК, Хоч не гуцул, але рiднiший брата - Iван Коваль. Генерал-Чугайстер. _ А де ж це ваша хата? Юрасик._ Он там, де полонина Круторiвна. Туди iти з годину буде рiвно. Генерал-Чугайстер. _ А де гуцули, котрих рятувати?.. Юрасик._ Це мiсце в нас зовуть Цариннi Лати. Я чув, там штаб стоПть якогось полку. Iдiть туди, зустрiнете двоколку. Плайком на гору, де стоять гармати. Вони гiллям прикритi, щоб не знати. Я все те бачив, як iшли до прiрви, Казав Ганнусi, там смерiчку вирви, А там зiрви на буковi галузку. Напроти штабу ми лишили хустку, Яку дала Ганнусi партизанка. Червона хустка, наче сонце зранку. Генерал-Чугайстер разом з командирами розкладають карти, вiдмiчають на них маршрути. Зi скелi у всi боки розбiгаються бiйцi-зв'язкiвцi. З'являються все новi озброКнi л ю д й не поодинцi, а великими загонами. Вони наче iз-пiд землi виростають. Автомати i кулемети виблискують на сонцi. Все те робиться так швидко, наче у казцi. Махне генерал-Чугайстер рукою - i все приходить у рух, займаК новий стрiй._ Весело зашумiли бори, наче пiсню свою лiсову заспiвали, нiби самi до бою готуються, до переможного бою, а з того шуму, з тоП пiснi чути:_ Столiтнiй Бук. _ Поглянь, Смерiчко, як iде багато Сих воПнiв. Рушницi i гармати Блищать на сонцi. Молода Смерiчка._ Он iз Чорногори Стрiчок червоних лине цiле море. З Говерли теж. Дiдусю, що се буде? Столiтнiй Бук. _ А буде те, що волю стрiнуть люди. Генерал-Чугайстер._ Спасибi вам, вiдважнi соколята, МоП милi, коханi гуцулята. Ведiть синка мого мерщiй до хати, А я до штабу - вуйкiв рятувати. Юрасик._ Чугайстере, надiя ви Кдина, Без вас помре та файная людина, Що в нашiй хижi вже добу чекаК. Генерал-Чугайстер._ Мiй син, як я, велику силу маК, А коли вiн не зможе врятувати, То дай менi про це негайно знати. Стань на горi, щоб сонце прямо в вiчi, I прокажи мiй виклик раз i двiчi: Течи, вода, долинами... Юрасик._ Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчноП пропащини... Генерал-Чугайстер. _ Так, так, мiй сину. Треба поспiшати: Прошу на руки гуцулят узяти. До зустрiчi на вашiй верховинi, На славнiй Круторiвнiй полонинi. Партизани беруть на руки Юрасика i Ганю i двома загонами розходяться в рiзнi боки. Генерал-Чугайстер махаК услiд маленьким гуцулятам, потiм рвучко сiдаК на коня. З-за скелi чути голосок Юрася: Попiд горою все берiть управо. Генерал-Чугайстер._ Чи знають - нi! - Яку велику справу Вони зробили нам для перемоги. ЩасливоП ж вам, дiтоньки, дороги. Вiн пришпорюК коня i хутко зникаК за скелею. Останнi партизани пiдходять до згасаючого багаття, засипають його землею i затоптують, а потiм, зарядивши карабiни, теж зникають в гущавинi. Понад скелею кружляК Золотава Птаха. Золотава Птаха._ Радiйте, люди, земле, буйнi води, Iде пора великоП свободи. У неП путь, немов кривава рана, Але ж iде пора ясна, жадана. _ ДIЯ ТРЕТЯ Дрiмотна карпатська верховина. Вiковi смереки, буки з двох бокiв пiдступають до високоП кам'янистоП галявини. За галявиною вдалинi ще вищi шереги вiдрогiв, але тепер у ясному надвечiр'П вони не видаються тим скам'янiлим морем, як учора. Нi, тепер це величезний шмат розпеченого, покованого залiза, що з заходом сонця прохолоняе, синiК, а на горбах воно ще червоне, аж бiле._ На галявинi та ж поодинока хижа з розтрiпаним опудалом за причiлком. За цi тривожнi нiч i день вона, здаКться, ще дужче постарiшала, ще глибше вгрузла в землю._ Iз хижi на ганок виходить стара бабуся, заплакана, убита горем. Вона бере iржавий заступ, хоче кудись iти, але зупиняКться, схиляКться на заступ i стоПть нерухомо, наче у неП немаК сили, щоб зробити хоч крок. I справдi, звiдки братися тим силам у старому, розбитому лихом серцi._ Молода Смерiчка. _ Чого так тяжко знов зiтхають гори? Столiтнiй Бук._ Мабуть, серед людей нове лучилось горе. Стара земля про все на свiтi знаК - Чи радiсть, чи журба в людей буваК. Бо люди - це ПП любимi дiти. За всiх старiй доводиться скорбiти. Бабуся._ Помер... Помер мiй легiнь ясноокий. Одвiчний сон на нього впав глибокий. I вже не зiйде сон той. Сирота я. Внучат моПх загризла вовча зграя, Синка мого недужого убили. Уся земля, немов страшна могила, Розверзлася. Звiдкiль рятунку ждати? Ридайте, гори, гороньки Карпати. Бабуся. змовкаК, стоПть нерухомо, дивиться кудись удалину i нiчого не бачить. Не бачить, як швидко згасаК надвечiр'я, не бачить i не чуК, як на галявину виходить партизанський загiн, а попереду на руках у двох молодих богатирiв Юрасик i Ганя._ Юрасик._ Бабусенько, якi у вас новини? Ви хвилювались, мабуть, щохвилини. А ми Чугайстра кликали додому. Бабуся. з радiстю кидаКться до дiтей - повернулися ж рiднi соколята. На обличчi спалахуК щаслива посмiшка, та ненадовго. Знову на нього напливаК смуток, мов чорна хмара. Бабуся. _ Помер наш гiсть уже з годину тому. Юрасик._ Тодi Чугайстра я покличу зразу. Iз дозволу його, з його наказу. Лiкар._ Юрасю, любий, почекай гукати, Можливо, я зумiю врятувати. Не дозволяю в хату йти нiкому! Сестра, за мною!.. Лiкар з медсестрою заходять в хату. Решта залишаються на подвiр'П. Бабуся. обiймаК дiточок, пестить Пх, а вони дають Пй хлiб i м'ясо. Партизани схиляють голови, скидають кашкети i в розпачi стоять мовчки, нерухомо. Бабуся._ Уже з годину тому Як серце стало, вiдiйшло дихання. Гай-гай, немаК мертвим рятування. А легiнь був... Не видiла iзроду Душi яснiшоП з усенького народу. Я подихом холоднi грiла руки, Хотiла хоч краплинку зняти муки. А вiн менi, старiй, за цюю ласку Розповiдав таку чудову казку, Яка, мов хмiль, текла й текла у груди, Про наше щастя, що насправдi буде Невдовзi, як настане перемога. I вiрю я, що прийдуть до порога Новi часи, веселi та щасливi, Земля розквiтне, мов садок по зливi. Шкода, що в тi омрiянi часини Уже не буде помiж нас людини, Яка усе оте пророкувала, За що вона всi сили вiддавала Й саме життя. МоП хорошi дiти, Iм'я його у пам'ятi несiте Й розказуйте повсюди щогодини Про душу ту загиблоП людини. Командир застави. _ Погляньте, друзi, он виходять з лiсу Гуцули нашi. Юрасик._ Я на дах залiзу Та роздивлюсь, якi ото гуцули. Часом не тi, що в хащини гайнули. Юрасик швидко залазить на дах i, приклавши до лоба руку, пильно вдивляКться на узлiсся. Бiйцi про всякий випадок готують зброю, закладають у гранати запали. Так, це вони, чужинцi, добре виджу! Командир застави._ В засаду, хлопцi, по кущах, за хижу! А ви, малi, з бабусею до льоху. Ми всиплем нашим гостонькам гороху. Партизани швидко маскуються по кущах, за хижею, мiж камiнням. Два кулеметники i командир застави ховаються на ганку. Дiти з бабусею бiжать до хлiвця, що проти хати. На подвiр'П пустка, нiби нiкого там i не було. За кiлька хвилин наближаКться група переодягнених фашистiв. Попереду мисливець-розвiдник з собакою._ Мисливець-розвiдник. _ Собака нас виводить до хатини. Солдат._ Тепер не можна гаять нi хвилини. Вiрьовку приготуйте - i до двору! З усiх бокiв з автоматами, кулеметами i гранатами вилiтають партизани. З ганку прямо до грудей мисливця-розвiдника висовуються широкi дула кулеметiв. Перший партизан. _ Складайте зброю, гади, руки вгору! Командир застави. _ Додолу зброю! Опiр нi до чого. Перший партизан._ Ану, скидай кептарика чужого, А ти свитину, бiсова личино! Не помогла гуцульська сiрячина Сховати вам скривавленi багнети. Другий партизан._ Та це ж усе артисти з оперети. Вони канкан закрутять нам у танцi. Перший партизан. _ Нехай собi танцюють на арканцi. Фашисти стоять в страшному зацiпенiннi. Потiм складають зброю, роздягають гуцульське вбрання i залишаються в своПх вiйськових мундирах. Партизани обшукують ворогiв. Iз погрiбничка виходять бабуся, Юрасик I Ганя._ Мисливець-розвiдник. _ Вони живi, хитрющi бiсенята, I засiдка - це Пх робота клята. Юрасик._ Живi, бо нас урятував Чугайстер, Не ваш гладкий, а наш великий майстер До всiх чудес, не бачених у свiтi; А ви тепер, мов борсуки у клiтi, Сидiтимете з хитрiстю дурною. (До партизанiв)._ Це той "мисливець", що ходив зi мною. Ганя (до партизанiв)._ Ось татова свитина... Де