ння грому в надрах ночi! 1976_ РУБАЏ 1 В Хайяма взяв я форму рубаП, Вподобавши за лаконiзм ПП. Чи замалу, чи, може, завелику Одежу матимуть думки моП? 2 Безсмертнi всi: цей виховав дитину, Той пiсню написав, хоч i Кдину, А той, що не зумiв цього зробить, Коло дороги посадив ялину. 3 Њ люди, як дуби, i К дуби, як люди: Безстрашно грому пiдставляють груди, Щоб немiчну берiзку захистить, Хоч знають добре - Пм загибель буде. 4 Я з квiтами прийшов тебе зустрiти I дуже довго ждав - зiв'яли квiти. О, поспiши, бо можуть почуття Даремно у душi моПй згорiти! 5 Добро i лихо - свiтло й темнота; Та не з пiтьми бував слiпота - Надмiрне свiтло людям очi слiпить, У темряву Пх душi загорта. 6 Життя без книги - хата без вiкна, Тюрма глуха i темна, мов труна. Крiзь вiкна книг свободи свiтло ллКться, Майбутнього виднiК далина. 7 Я власну вiчнiсть бачу без облуди: О, де б мене не поховали люди - Там грудка украПнськоП землi З мого зажуреного серця буде! 8 Я лицемiрити не можу, як святi. Сорочки чистоП замало у життi. Потрiбно сонця, сiрника потрiбно, Щоб вiршiв не писати в темнотi. 9 Дивлюся на берiзоньку в зажурi, Що виросла тендiтною на мурi. Џй теж потрiбно рiдноП землi, Бо там вона не витримаК бурi. 10 Я чув, як серце жалiсно кричить, Щоб ворога лежачого не бить. А розум говорив менi спокiйно: Затям, що завжди гадина лежить. 11 Ненависть i любов - неначе крила. Коли одне крило в льоту пробила Ворожа куля - не склади його, Бо на однiм летiти вже несила. 12 В трудi прийде натхнення раз у рiк, Але коли - не знаК чоловiк. Щоб тих щасливих днiв не загубити, Потрiбно працювати цiлий вiк. 13 Бувають дивнi на землi дiла - Серед зими черешня зацвiла. Я мiж дерев довiдався докладно, Що поетеса Пхня то була. 14 В криницю старостi не заглядай, Про те, яким ти будеш, не гадай, Якщо не можеш бути вiчно юним, То замолоду не будь старим бодай! 15 Я у такому вiцi, що якраз Було б чудово зупинити час. Та вiн скоряКться лиш нашим дiтям, Що завжди прагнуть перегнати нас. 16 "Роби добро,- менi казала мати,- I чисту совiсть не вiддай за шмати!" Благословенний мамин заповiт Нiхто в менi не зможе поламати. 17 Я мiг би жити радiсно й щасливо, Якби менi вдалось маленьке диво: Змирити серце з розумом - або Дiзнатись, хто говорить з них правдиво. 18 Не кажуть правди тим, хто помираК, Нi тим, хто у дуренство впав безкраК. Брехня iз милосердя - раз болить, Брехня iз страху - цiлий вiк караК. 19 Щасливим був я двiчi: як на сiнi Мене вiз батько в присмерки осiннi I як вiдчув, що в мене серце в Те, що належить тiльки Батькiвщинi. 20 Не смертi я боюсь, а темноти, В якiй не можеш сам себе знайти. Благословенне свiтло дня i ночi, Мисль, у якiй засвiчуКшся ти! 21 Сильнiше за любов злоба горить, Сильнiше за красу вражаК бридь, Але життя росте лишень з любовi, Лишень краса людей навчаК жить! 22 Загубить гай принадливiсть свою, Як ти наткнешся в ньому на змiю. Сичання тихе здатне приглушити Мiльйони зичних спiвiв у гаю. 23 Ми тiльки почали розгадувати свiт, В щiлину глянули, як дiти з-за ворiт; Чи нам вiдчиняться пiзнань важкi ворота, Чи вирве нам серця роздорiв динамiт?! 24 Колись я думав: радощi - це путь У свiт незнаний iз моПх Покуть; Тепер я знаю: радiсть - то дорога До яблунь, що в Стопчатовi цвiтуть. 25 Ви любите лише себе? Любiть. Збирайте в серцi самолюбства Пдь, Нi! Нi! Вона вас зажене в могили, Щоб вашим трупом землю отруПть! 26 Iз цього поПзда, що так прекрасно йде, Потрiбно висiсти, але не знаКш де, Де станцiя твоя - така печальна й тиха, Що вже не чутимеш, як потяг твiй гуде. 27 Життя подiбне до книжок: одна Грубезна, та порожня i дурна, А та, тонка,- мов сонце. Та буваК Все навпаки. Чому? Нiхто не зна. 28 Що бiльший самолюб i фарисей, То бiльше прагне шани вiд людей. Вiн так ПП приймаК обережно I крадькома, як чайовi - лакей. 29 Ще вiд землi воно не вiдросло, не виповзло iз мокрих шмат, А мати iграшку йому - ах, майже справжнiй автомат. I полум'ям воно сiче, стрiляК в материнi груди - I мертвим молоком живе й росте малий невинний кат! 30 На милицях з вiйни додому вiн прийшов, I впала перед ним його свята любов, I, ногу з дерева цiлуючи, шептала: "О щастя ти моК, о клен мiй чорнобров!.." 31 Проходив я i всюди вздовж дорiг Дерева бачив - не зрiзайте Пх,- Бо як же я повернуся додому Пустелею - на батькiвський порiг?! 32 Цвях витягнути важче, нiж забити. Кидати важче, легше полюбити, I важче в спогадах пройти життя, Нiж просто бути молодим i жити. 33 Бувало, мати кличе, та дарма, Я з книжкою сховавсь - мене нема. I досi голосу в книжках шукаю, Того, що я зневажив легкома. 34 Вiдходить все, як золотi черешнi, Серця ржавiють, як в намулi блешнi, Але цвiтуть i сяють кожен день Юнацькi мрiП про лiта прийдешнi. СМЕРIЧКА СтоПть смерiчка на горi У сонцi, наче в янтарi. I ми до неП в гостi йдем - Вона росте, i ми ростем. СтоПть смерiчка на горi В снiгу, неначе в киптарi. I ми до неП в гостi йдем - Вона росте, i ми ростем. _1973_ ЦИМБАЛИ Був цимбалiст у нас, молодий чарiвник музика, Пальчатка, немов лошатка, як пустить навперекидь - Цимбали гули, як дзвiниця, дзвонили, як срiбна осика, Як тi колоски, що на обрiП б'ються в тоненьку блакить. Знали цимбалюка далекi гори i доли: Обличчя - як мiсячний вечiр, заблуканий в лiсi густiм. Вiн грати в недiлю сiдав на порозi своКП стодоли, Люди iшли до нього, минаючи божий дiм. Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi: - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ! Газди! Та ви в його струнах, як у тих посторонках конi! Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав! Мабуть, жив у цимбалах чорт, меткий скакунець-помагало, Бiгав по струнах так, що оком ловити дарма, Сам цимбалюк не раз говорив про нього зухвало - Бачите, К душа, а тiла в чортяки нема. Iншi казали, що вiн чистiсiнько як той цапочок, Чорним зарослий пушком аж попiд очi, як джмiль. Хто ж повiрить розмовам бiля порожнiх бочок В сiнях празникувань чи десь на задвiрках весiль? - Куме, а я вам кажу, що вiн отакий, як муха! - Куме, а я вам скажу, що вiн отакий, як комар! - Знали усi лиш те, що цимбалкжу завiрюха В дiрочку димаря струтила дiдька з хмар, Просто в окрiп упав малесенький сатанюка, Цимбалюк за хвоста витягнув його, вiдходив, Грати навчив поволi, звичайно, що не без бука, Грали тепер обидва, повiтовi всьому на здив. Цимбалюковi, казали, добре в життi велося, Бо вiн своК бiсенятко не покидав нiде: На головi носив його, сховавши в густе волосся, Щоб не нудилось у цимбалах, коли вiн iз дому йде. З цiкавостi чортеня протерло дiру в капелюсi. Всюди вони, але до церкви - анi на п'ядь. Цимбалiста питали - чому? Дома, казав, молюся; А дома на стiнi - цимбали замiсть образiв та розп'ять. Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi: - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ! Газди! Та ви в його струнах, як у тих посторонках конi! Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав! Цимбалючок смiявся,- цей парох немудрий вельми, Завжди вiру в бога пiдтримували чорти! Грати ходив на зло, а до незримого шельми Навмисне прилюдно звертався запанiбрата на "ти". Кидав собi за обшивку з вершечком пугар оковитки, Краплю - на струни з дна: "На, мiй дияволе, на!" Млiли дiвки й молодицi, парубоцтво потiло до нитки, Дрiбно копитами сiк, навприсядки йшов сатана. Граючи, вiн крутився на пальчику, як веретено, То зупинявся на мить, то знову пускався навскач. Коли небеса спiдниць кружляли над ним скажено, Грався на струнах вiн, мов на пруттi залiзнiм циркач. Очi цимбалюка яснiли, як днини зимовоП спалах, Руки вiн пiднiмав, струмент свiй колiнами тряс. Бiс реготав, дурiв, гзився, казився в цимбалах,- Ще раз, ой ще разок, по разочку, просили, ще раз. Ой ще раз на гаразд, Не любiть, дiвчата, газд, Не лягайте з ними в ряст, Перестуда жить не дасть. Або грай, або буде, Бо вже болить попiд груди, Гину, люди, не з простуди, Грай, грай, туди-руди. Грай!!! Коли цимбалюк вертався з весiлля чи з iншого свята, На спинi болiли струни, потовченi, мов кiстки. Бiгли дiтиська за ним, заглядали у цимбалята, Чортовi тихо показували дулi i язики. Кiнчики струн були як хвостик чи, може, як роги. Не оглядавсь цимбалюк на дiтвору пусту. Богомiльнi, що йшли назустрiч, зникали з його дороги Або говорили виразно (кожне словечко вилизано): - Слава Iсусу Христу! Дехто поцiлувати хотiв його при повiтаннi, Аби лиш почути, що скаже на боже добре слiвце. А вiн витався: - Ну, як там? Цiлунки на ярмарку танi? - I шию гнув, як бик, ховаючи своК лице. Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi; - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ! Газди! Та ви в його струнах, як у тих посторонках конi! Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав! Газди прийшли вночi, вирвали з рук цимбали, Кинули Пх на пiл i закричали: "Свiти!" На очах його, на сльозах сокирами Пх порубали, Чорта шукали в трiсках, але не могли знайти. Змовк цимбалiст навiки, нiби заклякнув у тайнi. Анi слова за рiк - нi до матерi, нi до рiднi. А в надвечiр'я одне вiн зачинився у стайнi I повiсився на короткiй, на сивiй, на мертвiй струнi. 1966 Я СТУЖИВСЯ МИЛА ЗА ТОБОЮ Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимохiть В явора, що, палений журбою, Сам-один мiж буками стоПть. ГраК листя на веснянiм сонцi, А в душi - печаль, як небеса. Вiн росте й спiваК явороньцi, I згораК вiд сльози роса. Снiг летить колючий, нiби трина, Йде зима й бескидами гуде. Яворовi сниться яворина Та ПП кохання молоде. Вiн не знаК, що надiйдуть люди, Змiряють його на поруби, Розiтнуть йому печальнi груди, Скрипку зроблять iз його журби. ГОЛГОФА Це страшно, як людину розпинають, Не йнявши вiри Пй, що Бог вона; Плювками прибивають до хреста Невинну душу, генiКм пойняту. А ще страшнiше, як знiмають ката З охрестя справедливоП ганьби, Навколiшки стоять довкруг мерця I ждуть в мольбах, що вiн от-от воскресне.. Одна голгофа споконвiк була: Розбiйник i творець висiли поруч, I в темрявi не розрiзняли Пх. Та ми повиннi бачити при свiтлi, Де вбитий Бог, а де всесвiтнiй хам, Що перед смертю розпинав народи. ДВА КОЛЬОРИ Як я малим збирався навеснi Пiти у свiт незнаними шляхами, Сорочку мати вишила менi Червоними i чорними нитками. Два кольори моП, два кольори, Оба на полотнi, в душi моПй оба, Два кольори моП, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя, Та я вертався на своП пороги, Переплелись, як мамине шиття, МоП сумнi i радiснi дороги. Два кольори моП, два кольори, Оба на полотнi, в душi моПй оба, Два кольори моП, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Менi вiйнула в очi сивина, Та я нiчого не везу додому, Лиш горточок старого полотна I вишите моК життя на ньому. Два кольори моП, два кольори, Оба на полотнi, в душi моПй оба, Два кольори моП, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. КОЛЯДКА Народився Бог в стодолi, На пахкiм зеленiм сiнi. Розлилася пiсня волi По широкiй УкраПнi. Мати Божа пеленаК Сина в теплу кожушину, Тiшиться, бо ще не знаК, Що розпнуть ПП дитину. В Божу честь та в честь народу Три царi складають строфи, Та вже викуваний з льоду СяК хрест з гори Голгофи. Снiгом куриться дорога, Вiд морозу в'януть зорi, Тулиться ягня до Бога В здивуваннi та в покорi. Навiть звiрi на колiна Перед ним стають покiрно. Чом же Богу УкраПна Дорога така безмiрно? Чом же ми, раби-пiгмеП, КидаКм ПП в зневiрi, Чом же Людський син на неП МаК вмерти на Сибiрi? КОСМОС Iвану Давидкову Коли мiй батько руки вмиваК, Б'ють у скелi долонь моря зеленi, ПлаваК сонце, немов черешнина, У величезнiй батьковiй жменi. Нiгтi, як десять чорних мiсяцiв, Ходять по елiпсах та по колах. ВиливаК на землю дощi та бурi МозольноП твердi найменший сколих. Рукава закоченi, як гiрськi кряжi, На плечах - простори солончаковi. А там, на чолi, як алмазик Марса, ПалаК краплина спотiлоП кровi. Чумацький Шлях рушника бiлiК, Мерехтять свiтила у дрiбному взорi, Вода у листках споришу, як дьоготь,- То згорiли i впали краплинами зорi. Мiж мозолями - синi розколини, Наче мiж горами рiки синi. Бiль Пхнiй, тихий i безконечний, Тече i впадаК в небесну синь. Я над глибинами того болю В думцi, наче в ракетi, згоряю. О Космосе мiй! О Космосе труду! Не знаю твого нi початку, нi краю! 1965 ЛАСТIВКИ У присмерку лiтають ластiвки Так низько, нiби в землю поринають, I виринають з неП, мов з рiки, Крильми собi дорогу протинають. Шугають у зенiт, а вiдтiля, Як чорнi зорi, падають, як сльози... А над хатами - "вiсiмка", "петля", - О летуни моП, о вiртуози! Розплющитися можна об стiну, Об камiнь груди на льоту роздерти... Невже вони за ту мухву дрiбну Готовi кожну мить безглуздо вмерти? Нi, Пхня гра - не тисячi погонь, Не Пдла прагне серце ластiвоче; Його не голод гонять, а вогонь, Що з молодостi в крилах палахкоче. Це небезпека й шал стрiмких падiнь. Це весняне шугання понад тучi. Я чую в серцi, того льоту дзвiнь, Крил очманiлих помахи палючi. Розплющитися можна об стiну, Роздертися на променях свiтання... Це все пусте, як ти несеш весну, Як будиш льотом льоту пожадання. 1965 ЛИЦЕМIРИ Президент США Лiндон Джонсон окремим листом вiд 31.III.1966 року подякував так званiй украПнськiй громадi Клiвленда за пiдтримку полiтики агресiП у В'Ктнамi (З газет). Не славтеся царевою Святою вiйною, Бо ви й самi не знаКте, Що царики скоять. Т. Шевченко Я пiзнаю вас, фарисеП,- Такi ж ви пiдлi, як були, Дарма що вiддали в музеП Пiснi батькiв, як постоли. Дарма що помiняли гунi На фраки, смокiнги, плащi, Я пiзнаю лоби чавуннi I тулуби, немов плющi. Дарма що ви втекли за море, Щоб шкуру зберегти свою, Я пiзнаю вас, людомори, Поклони вашi пiзнаю. В бетон б'Ктеся напропаще, Не жаль нi спини, нi чола, Щоб уклонитись пану краще Вiд iншого ж таки хохла. Це ви училися вiками Сотати лицемiрства нить I перед царськими дяками Себе навзаКм очорнить. Це ви у Вiдень i Варшаву Дари возили вперейми I нашу славу шанталаву, Як пси, обдерли до страми. Це ви клялись народ любити, А кату череп роздробить, Та мозок ваш тече на плити В дiрки вiд рабських чолобить. Пора б на вас i не дивиться, Не думати про вас пора б, Хiба це вже така дивниця, Що пановi вклонився раб? Та в серцi палахтить ураза, I хочеш сам себе клясти, Що хрунь од iменi Тараса Шле вiрнопiдданчi листи. Радiйте, тiштеся вiйною, Збирайтеся усi взамiт, То, може, вас, мов купу гною, Розкине лютий динамiт. Але за повзання змiПне, За лестощiв гидку паскудь Царi вам не дали ВкраПни - I президенти не дадуть. Нi! За блюзнiрську телеграму Вам буде плата золота - Манесенький шматок В'Ктнаму Для домовини i хреста. 1964 МАНЕКЕНИ Манекени одягаються модно - В закордоннi костюми й манiшки. Декого в шовки замотано - Видно лиш голову й нiжки. Манекени не люблять працi, Џм би грiться пiд склом на осоннi. Вiд неробства зрослися в них пальцi, I думки в них - як мухи соннi. Манекени готовi вдавиться СвоПм самолюбством жорстоким, Коли хтось там на зорi дивиться, А на них i не скине оком. Манекени чужим хизуються, До свого ж в нелюбовi - нестримнi. Щоправда, вони гризуться За своП мiсця на вiтринi. Манекени не мають серця - Џх нiщо не болить i не коле. Манекени нiколи не сердяться. I не плачуть вони нiколи. Манекени завжди смiються - Похорони iдуть чи сльоти. Як це, скажiть, революцiя Не сполола цiКП сволоти?! Та як би не думав й черство, Њ все ж бо надiя у мене, Що в людське вiчне братерство Не пройдуть манекени! 1966 МУШУ Я мушу книжки читати, Щоб очi моП не ослiпли, Я розмовляти мушу, Щоб з туги не онiмiти, Я мушу почути пiсню, Щоб не оглухнути з тишi, Я закохатися мушу, Щоб радiсть прийшла до мене, Я друга побачити мушу, Щоб день менi був яснiший, Я вiрш написати мушу, Щоб серце не розiрвалось, Я працювати мушу, Щоб не соромитись хлiба, Я мушу опiвночi вмерти, Щоб рано воскреснути знов! 1967 ПРО ЖIНОК Пригадай собi голос матерi, Як хочеш почути совiсть, Пригадай собi руки милоП, Як хочеш повернути щастя, I дiвчинцi семилiтнiй З лялькою на руках, Сивий, старий чоловiче, Дай дорогу... 1966 ПIШАЧОК Проходять по вулицi мати i син. Син - попереду, мати - позаду. Син, як чорний, нiкельований лiмузин А мати? А мати схожа на Правду. Хустина, куфайка - жiнка з села. Вирiзьбленi сонцем глибокi зморшки. Руки спрацьованi, чорнi, як та смола, Потрiсканi, наче пiдгорiлi коржики. Синовi соромно з матiр'ю йти, По столичнiй вулицi крокувати поруч... Воно, хоч i вмiК двi фрази по-англiйськи сплести, Воно, хоч з дипломом, та все-таки - покруч! Отак вони йдуть собi, нiби справдi чужi. Вона заворожена сином, щаслива. А вiн як погляне на тi руки-коржi, То чуКться так, як розчавлена слива. ПоглипуК мати на сина здаля, Як на Бога, а вiн осмiхаКться черство. Вона iде бавити чуже немовля, А вiн на роботу - в мiнiстерство. I слава Господу, що воно - пiшачок, Що не маК державного автомобiля, Бо мати по вулицi несла б свiй мiшок, А вiн проПжджав би десь поблизу, десь бiля... СЕРЦЕ Серце - як птаха на вiтрi. Вiтер хапаК вiти Прямо з-пiд нiг... На чому Ти маКш сiсти й забути В крилах палаючу втому? Сядь на солом'яну стрiху, - Не бiйся, тебе не застрiлять Хлопчики iз катапульки... Сядь, моК серце, послухай, Хто там у хатi плаче. Не знаКш його? Погано. Ти права не маКш не знати Найменше на свiтi горе! Ти можеш того не знати, Що смiхом залiзо поре. З низького й високого лету, З пальми, з берези, з калини Ти можеш не чути реготу, Та мусиш почути ридання, Та мусиш збагнути ридання КожнiсiнькоП людини! Сядь, моК серце, послухай, Хто там у хатi плаче - Ринешся ти в завiрюху, З болю заплачеш само ти, Потiм спiватимеш з лютi, Вихор захочеш збороти, Серце моК ледаче; Наставлять на тебе клiтi, Земля заросте багнетами, Як риба лускою. По свiтi Будеш лiтати, падати, Не розумiючи, де ти. Крила твоП затерпнуть, Скотишся каменем з неба. А дурень шепне з гнiздечка: "Так йому й треба!" Та пiсня твоя полине З пальми, з берези, з калини! 1966 СМЕРIЧКА Внизу пiд скелями срiбляста рiчка, А над проваллям, на самiм краю, СтоПть висока, рiвна, нiби свiчка, У гостроверхiй шапочцi смерiчка I в плесi розгляда красу свою. Немов гуцулка горда i смiлива - Вона сп'ялася на скали карниз. I я боюсь, коли бушуК злива, Що ось прийде хвилина нещаслива,- Смерiчка посковзнеться й рине вниз. Але корiнням грунту кам'яного Незримо й цупко держиться вона. У спеку воду дiстаК iз нього, А в бурю пригинаКться розлого До каменя, напнута, як струна. За те, що дух ПП не всох, не вимок, За тi великi сили життьовi, Що виграють зi смертю поКдинок, Я б посадив ПП серед ялинок Побiля Мавзолею у Москвi. ТИ ЗРIКСЯ МОВИ РIДНОЏ Ти зрiкся мови рiдноП. Тобi Твоя земля родити перестане, Зелена гiлка в лузi на вербi Вiд доторку твого зiв'яне! Ти зрiкся мови рiдноП. Ганьба Тебе зустрiне на шляху вузькому... Впаде на тебе, наче снiг, журба - ЏП не понесеш нiкому! Ти зрiкся мови рiдноП. Нема Тепер у тебе роду, нi народу. Чужинця шани ждатимеш дарма - В твiй слiд вiн кине смiх - погорду! Ти зрiкся мови рiдноП... ШАХТАР Попiд землею ходить повзкома, Але в душi покiрностi нема. Вiн пробиваК кам'янi пласти, ВидобуваК сонце з темноти. Таким я завжди бачу шахтаря. Лiхтарик над чолом - немов зоря. Низеньке небо, та високий лет, Бо вiн трудар, мислитель i поет. Горить не кожен твiй рядок, либонь; А в нього кожна грудочка - вогонь! До рiвня отакого ти зумiй Свiй поетичний пiднести забiй! 1957 ЯБЛУНЯ Юрiю Якутовичу Щаслива яблуня! Надовкруги Тi яблука, мов золотi собори,- Живло добра, яке нiхто не зборе, Шаленство материнськоП снаги. Але вiд непомiрноП ваги Галуззя рветься, падають пiдпори; I вибуха вона, мов серце хворе, Скидаючи плоди, мов ланцюги. Як мати i робiтниця стражденна, Вона кладе поламанi рамена На землю i без слова помира... Якби дерева й нас також навчили Ламаться лиш вiд безуму добра, Вiд щедростi, що понад людськi сили!. 1972 * * * АкацiП. Бджолинi дзвони. Пшеницi колихливий лан. I макiв полотно червоне, Рвучке i нiжне, мов талан. Гнiздо в колоссi, мов колиска, Очей твоПх знадливий ляк; Як шпиль блiдого обелiска, В блакить застромлений лiтак. Цiлунки стишенi й неситi, Полови сонячна луска; Як пальми слiд на антрацитi, На спинi слiд вiд колоска. * * * БуваК така розмова, Що ув'язнюК, наче клiть. Темрява розумова, Як бескид, мiцна стоПть. БуваК таке мовчання Несподiване i страшне, Що тiльки вибух ридання Вiд смертi рятуК мене. БуваК така година, Коли повертав глузд МоКму життю Кдина Усмiшка милих уст. * * * Були ми в натовпi. Не знаю, як це сталось, Що люди роз'Кднали нас. Тебе за руку Тримав я мiцно, та лиця твого не бачив. Почувши раптом крик, я випустив долоню: Можливо, ти вiд болю скрикнула? Даремно Я намагавсь тебе знайти в тiснявi. Люди На мене почали недобре поглядати, Бо я хапав за руки Пх. А ти пропала. Нарештi хтось мене пiймав за лiкоть. "Злодiй, Дивiться, злодiй тут орудуК!" - вiн рявкнув. Я перестав тебе шукать. Менi на очi, Такi смiшнi в день празника, набiгли сльози... * * * Бiжить пiд зливою лошиця, Крiзь темнi хащi - напролом; Дощ прогинаКться, ятриться Крильми над золотим хребтом. Вона, мов блискавка червона, Летить крiзь памороку вiт. Вода звисаК, як попона, I б'Кться об тугий живiт. Гуркочуть брили грому в скалах, Мов неба колеться горiх; Полум'янiК гриви спалах Над сполохом очей i нiг. Вона стрясаК дотик тучi, Води, що в пахи затекла; А як же Пй знести палючi, Нещаднi лоскоти сiдла?! Як винести залiзну ласку Вудил, що розпинають рот, Слухняностi й вуздечки маску I свiт у шорах, наче грот?! Як може покоритись потiм Душа бентежна i нага Колючим шпорам, i чоботям, I блискавицi батога?! Це я питаюсь - i за спину Ховаю мокрi ремiнцi. А цукру бiлу каменину Несу в простягнутiй руцi. Нi, вiдступитися незмога, А лиш благати: "На, вiзьми!" Вона ж моя, ця тонконога Кониця з бiлими крильми! * * * Бiла черешня в небi Над селом проплива, Нiби заснулий лебiдь, Пiд крилом - голова. Дiвчина жде на мене, Де бринять ячменi, Веселим брилем ромену МахаК вона менi. МрiКм про днi прийдешнi, Про те, як станем людьми. Втiм, чуКмо, як черешня Залопотiла крильми. * * * Бiля вуликiв на землi Лежить собi дiд мiй i куня. I лазять бджоли по його чолi, Як по розтрiсканiм зрiзi пня. I лазять бджоли по запалiй щоцi, I вiн лежить собi, як неживий. Очi його, немов чорнi рубцi, Зашитi сивою ниткою вiй. Не ворухнеться його рука - Нехай беруть собi карий мед. Дiдусь мiй до смертi своКП звика, Як звикаК до слави поет. 1965 * * * В гуцульськiй хатi на печi В куточку сушиться пшениця На калачi. На тiй пшеницi удовиця, Немов на подушчинi, спить. Џй сниться, що ПП обличчя Покрила вiспа (То зернятка вдавилися в лице). I хоче змить Вона рябеньку шкiру, та не може. Метнулася до дзеркала - бiда! О, скiльки на щоцi тих чорних ямок! Не варто жити! Вибiгла на ганок - I до колодязя... Вода Вiдбила знов огиднi решетини. Вдова стаК на кам'янi цямрини... Кiнець... i прокидаКться, В люстерко загляда, СтираК iз чола, як пiт, зернини I посмiхаКться... Забула, що у неП скронi сивi... Якi не раз бувають сни щасливi!.. 1965 * * * В моПх повiках напiвсонних Застигло сонце молоде. Як бджолами покритий сонях, Воно так мiниться й гуде. Мiж сновидiнням i явою В моПй сльозi стоПш i ти, I над твоКю головою Палають соняшнi свiти. * * * Все не те, коли нема любовi. Почуття й слова - трiски дубовi, Днi - болящi, немiчнi старцi, Магiстралi - темнi манiвцi, Яблуневий цвiт - зола летюча, Небеса - асфальтна сiра туча, Смiх - петля на горлi, булка - глей, Пiсня -хоч бери i сам заблей! Ось - любов! Дими - дихання липи, Почування й слово - смолоскипи, Днi - невтомнi, яснi юнаки, Манiвцi - мiж зорями стежки, Попiл - крила золотоП птицi, Хмара - поле стиглоП пшеницi, Плач - знiмаК з голосу петлю, Пiсня й хлiб волають: "Я люблю!" * * * Дзвенить у зорях небо чисте, ПалаК синiм льодом шлях. Неначе дерево безлисте, СтоПть моя душа в полях. Як надiйшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя душа, немов тополя, Зазеленiла на снiгу. Як надiйшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла, Моя душа, немов черешня, Понад снiгами зацвiла. Як надiйшла i засiяла Та дружба, що живе в лiтах, Моя душа над снiгом стала, Неначе яблуня в плодах. * * * Дiвчино, дiвчино, де твоП крильця? Небо весняне в сяйвi iскриться, Чи не пора нам летiти, маленька, В ярiй пшеницi шукати гнiзденька! Буде в колоссi воно, як у сонцi, Буде гойдаться в моПй колисоньцi, Я ж над тобою спинюся в блакитi, Спiви своП розпочну дзвонковитi. Всi лiтаки, всi лiтаючi блюдця, Всi вертольоти круг мене зберуться. - Слухайте,- скажуть залiзнi i ницi, - Жайвiр спiваК для жайвороницi! * * * Живу, як той гiрський потiк, На спокiй - нi хвилини. Iскрюсь вiд кременя в бiгу, Туманюся вiд глини... Спадаю дзвiнко з темних скель У плесо, повне гулу. Вiд кровi пурпурним стаю, А чорним - вiд намулу. Та вiдновляКться в менi Невигасна й воскресна Мого кохання чистота, Як та блакить небесна. ПрояснюК в менi любов, Як сонце неминуще, Все, що в моПй душi моК Джерельне i цiлюще. * * * За вивiркою золотою Я бiг вершинами смерiк, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пiк. Я обдирався об ялицi, Та знову бiг через грунi, Мов краплi чорноП живицi, Кров запiкалась на менi. Я бiг, i падав з високостi, I пiднiмався нашвидку, Не вiдав, чи ламались костi, Чи хмиз трiщав у темнику. Чого вона тiкала в пущу Вiд мене, нiби вiд хортiв, Таж я ту бiлку проклятущу Лишень погладити хотiв! * * * Заснути так бодай на волосок, Щоб зорi сивини менi не ткали, Щоб сни моП неквапно протiкали Мiж пальцями твоПми, як пiсок. Заснути так пiд золотим крилом Коси твоКП, щоб у сновидiннi Хрестатих танкiв не з'явились тiнi, Що йшли крiзь нашi села напролом. Заснути так, щоб не почути в снi ТаКмних землетрусiв i розпуки, Яку несуть пiснi та мужнi руки, Обрубанi катами на струнi. Заснути так пiд подихом руки ТвоКП полохливоП й легкоП, Щоб у моКму снi, немов левкоП, Свiтили думи i материки. Заснути так, щоб колисання мрiй Повiльно оберталося в камiння, - Та втiм, немов на поклики сумлiння, Збудитися на тихий голос твiй! * * * Зеленим вогнем береза, Як свiчка, в полi горить. Нi вiтер, нi блискавок леза Не можуть ПП погасить. Коли сумовитим дзвоном Осiння блакить загуде, Те полум'я стане червоним I тихо на землю впаде. Любове моя вогнекрила, Ти линеш в осiнню даль. Та краще б тебе згасила Ненависть, а не печаль. * * * Коли менi не допоможуть вiршi, То вже не допоможуть лiкарi. У сни своП благословеннi й вiщi Я вiдiйду самотньо на зорi. Тодi прийди, кохана, кроком тiнi, Та серця ти за тим собi не рви, Що все життя вiддав я Батькiвщинi, Тобi ж - пучок могильноП трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та подiлить iнакше я не мiг, Бо й ця трава так само - вiчне диво, Як дивина найкращих днiв моПх. * * * Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, нiжна наречена... А ти iшла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- I я помiтив, як ти грубо Топтала колоски пшеницi, Що нахилились до землицi. Немов траву безплiдну, дику Топтала i не чула крику Тих колосочкiв. Без оглядки Ти йшла собi, а в мене - згадки Про те, як на чужому полi Збирав я нишком колосочки В подiл дитячоП сорочки. О, я хотiв тобi сказати, Що те колоссячко вусате - То невсипущий труд мозiльний, То молодим калач весiльний, То для дiтей пахуча булка, То хлiб, що матiнка-гуцулка З долiвки вчила пiднiмати, Як батька в руку, цiлувати; Та я змовчав. Я йшов покiрно, Бо я любив тебе надмiрно, Але менi тодi здалося, Що то не золоте колосся, Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно. * * * Крiзь чорний дим зневаги i брехнi Вона прийшла до мене в самотину. Вона так нiжно принесла менi СвоК кохання, як малу дитину. А я боявся руки простягти I пестощами немовля накрити, Питався дозволу у правоти, Що вмiК лиш соромити й корити. Я вiдучився з радостi ридать, Я жити звик у темнiм домi "мушу". Коротке слово "нi" по рукоять Я застромив у безпровинну душу. Я знав; нiколи серце не проща Того, що розумом безжально вбито. Вона пiшла i мертве дитинча Взяла ще бiльш ласкаво й сумовито. Я не кричав: "Кохана, повернись". Я не чекав нi чуда, анi дива. До горла правда скочила, як рись, Розлючена i за неправду мстива. 1966 * * * Ми вийдем з тобою на листя опале, Де сяК повiтря, як сивi опали, Ми станем з тобою, як олень i ланя, Вслухатися в лiсу бентежне волання, Очиститься подих i голос вiд диму, Я пiсню з тобою високо вестиму, Трава нам заграК, i вiтер затрубить, I пострiл мисливця нас раптом розбудить... * * * Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стiп, А по ньому йшло дiвчатко, Голе й чисте, наче хлiб. Море крила пiднiмало, Вiдлiтало в нiч, як птах. Я вiдчув журби немало На зцiлованих устах. Море падало на скелi I кричало, мов Iкар. Як двi зiрки невеселi, Ми тулились помiж хмар. Море вранцi шелестiло, Тлiло, як осiннiй лiс. Наче хлiб, дiвоче тiло Мало присмак сонця й слiз. * * * Моя грiховнице пречиста, Моя лiлеК на багнi, Чужi обiйми, як намиста, Ти познiмала при менi. I знов, як у дитини, очi, Нiчим не вiдвернути Пх. I на твоКму непороччi Лечу я в безконечний грiх. Невже ти хочеш одпокути На душу стомлену свою? Невже ти хочеш одягнути МоКП вiрностi шлею? Скрипучi хомути i ярма За ласку ночi й сором дня? Чом яблука не рвем задарма Iз дерева життя й знання? Чи ти готова до вигнання На нашу землю кам'яну, Де праця старша вiд кохання, А хлiб - вiд нитки бурштину? Пiдеш? Вiзьми своП агати. Такою будеш, як була. В мою уздечку запрягати Мене ти будеш, як осла. Ти будеш Пхати свiтами, Усiвшись на моПм хребтi, I кидати за джигунами СвоП очища золотi. А я тебе кохати буду За те, що не упала ти Нi у потворну безвiсть бруду, Нi у нудоту чистоти. За те, що ти взяла у змiя I принесла менi той плiд, В котрiм була нужда, i мрiя, I молодiсть на сотнi лiт. 1967 * * * На цiй землi жили ми споконвiк, Лише обличчя змiнювали трохи. (Так змiнюК своК русло потiк, Але вода клекоче крiзь епохи Одна i та ж!) Одна i та ж душа Вела мене то пiд варязькi шатра (Там танець твiй у люстрi палаша Виблискував i пригасав, як ватра), То пiд мечетей вилинялий крик (Там ти - в петлi, а може - i в намистi: Хан ластився до тебе, мов арик, СвоП дари приносячи нечистi), То пiд готичних знакiв нагаП (Там ти ридала, нездоланна й горда, Там вигорiли кiсники твоП В сивинах, як в огнi знамен когорта). Я пiзнаю тебе. Ти наче птах. Нiчого не лишилося з полону... Лише в сльозi, що згасла на вустах, Я вчув далiнь палаючу й солону. * * * Над нашим свiтом i пiд нашим свiтом Њ ще свiти великi i малi. Туди ми долiтаКм тiльки свiтлом I музикою темноП землi. Туди мене хтось ненастанно кличе, ВистелюК блакитом щемну путь; Так нiби прагне в сяйво таКмниче Душi, моКП подих обернуть. Десь там у зорях мерехтить вiола, Льняна коса, як нива осяйна. I кров моя бринить, палюча й гола, - Немов небес вiддалена струна, Можливо, все, що пам'ятати треба МоПй душi серед страждань i втiх, Це - тiльки карта зоряного неба I поклик безмiру - з очей твоПх! * * * Найдовша з усiх дорiг - Дорога твого приходу. Найбiльша з усiх таКмниць ТаКмниця твого обличчя. Ми прощаКмося на день, Нiби розходимось на вiки. I твiй слiд на моКму серцi Поглиблюють кожнi очi. * * * Напав я на тебе раптом На стежцi посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як проливень буревiйний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, Спiваючий дощ любовi. Ти кинулася тiкати, А я танцював навколо, Шалiючи вiд натхнення, Вiд певностi, що нiкуди Сховатися ти не годна; На ста сопiлках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком бурi; А потiм я взяв цимбали, Поклав Пх сторчма на землю, До неба ходив по струнах - Тебе чарував я звiльна СвоПм сатанинським танцем. Ти бiгла i розглядалась Налякано в тому полi, Де схову нема вiд грому, Вiд зливи i вiд кохання. Ти краплi, немов долонi МоП безсоромнi i спраглi, Долонями вiдбивала, Та в мене було без лiку Тих рук, що тебе ловили, В обiймах стискали нiжно, Наповнювали поволi ТвоК невтоленне тiло, Неначе водою землю, Пiснями з безоднi свiту. Як змокла ти вся до нитки, Повiльнiше стала бiгти, Спинилася й засмiялась, До неба вознесла руки,- Так, нiби просила бiльше Потокiв рвучкого свiтла I музики з-пiд блакитi. Ми рiзко зiйшлися в танцi - Аж гудзики вiдiрвались Од плаття твого тонкого, Вiдскочили й засвiтили Над полем, немов ракети, Якi провiщають наступ. Ти скинула одежину, Важку вiд води i грому I, зрештою, непотрiбну В танку iз дощем липневим. Я ж був тобi за одежу Њдвабну i за намиста, Я краплями дiамантiв Освiтлював темнi звиви I перснi твого волосся, Я плив мiж. грудьми твоПми Струмком, як ланцюг зi срiбла. Втiм - райдуга стала в полi, I ти увiйшла пiд синК Склепiння небес, як сонце, Заслiплена власним сяйвом; А я, оп'янiлий, в далеч, Затемнену хмаровинням, Вiдходив - не дощ, а хлопець, I запах твоКП плотi Я нiс, наче воду, в жменi. * * * Наша любов як лiтак здатна нести тягарi величезнi нiжно переданi Пй на землi тiльки не здатна дотик чужого крила витерпiти в польотi незаймана незалежна висока впасти згорiти загинути ладна в ту ж мить любить вона небеса та все ж повертаКться на землю i кожен раз крила здригаються з болю iскра влiтаК в бетон нiби земля приймаК на спочин короткий ту силу що в кровi нашiй гримить. * * * Не знаю, хто мене зробив орлом, Хто кiгтi дав i дзьоб тяжкий, мов лом, Хто наказав летiти в темну хлань, В безодню, повну стогону й волань... Як Прометей, прикута до скали, Бiлiла жiнка в кублищах iмли. I загудiло в дебрi кам'янiй: "Лети до неП й вирви серце Пй!" Я зрозумiв, що обрано мене На дiло помсти, люте i страшне; Затих у пропастях наказу гул, Я пiдлетiв до жiнки навпритул - Вона була обдерта до наги, На нiй висiли тiльки ланцюги. На мить менi здалося, що вона Була неначе лялька льодяна. Дивилася, немовби синiй страх Замерз в ПП зiницях на вiтрах. Та в стогонах я розпiзнав слова I зрозумiв - вона жива, жива! О, той, хто десь гукав собi вгорi, Хто дав менi клювак i пазурi, Хоч скiльки прикладав жаги й завзять, Не змiг у мене серце людське взять! ЏП крильми широкими я вкрив - I впали з неП ланцюги в обрив, I на ПП обличчi снiг розтав - Я в нiй свою кохану розпiзнав... Мене збудив мiй одчайдушний крик, Химерний сон з душi злетiв i зник, А та, що важко снилася менi, Лежала бiля мене в тихiм снi. "Пробач,до неП мовив я крiзь плач,- За все, що ти пережила, пробач!" Џй дивною моя печаль була, I, хоч нiкому не вчинив я зла, Цей сон, що засвiтився крiзь вiки, Палив моК сумлiння i думки; Благословив я днину мовчкома, Що кликала мене, як та сурма, В новi турботи i знiмала з плiч Тягар провин, навiяних за нiч. * * * Не раз менi здаКться, що я прожив тисячу рокiв. Заглядаючи в криницю свого життя, я не бачу маленького дзеркальця води, так далеко воно вiд моПх очей. Та коли я, закривши очi, хочу згадати, що найглибше запало в душу мою,- бачу твiй образ, моя дiвчинко, моя любове тиха. Навiть моК дитинство погасне в пам'ятi, навiть стежка, якою я бiгав до школи, заросте, навiть сам я зникну за перелазом життя, але ти, моя дiвчинко, моя тиха любове, житимеш у моПх словах вiчно. * * * Нiч була ясна, я стежками бiг. Стопи опiкав кам'яний морiг. Линула зоря на крутi плаП, Як метелика, я впiймав ПП. Пiд вiкном твоПм я вiдкрив кулак, Показав зорю, мов червоний мак. Та не вийшла ти, тiльки у вiкнi Стала й знак дала - геть iти менi. Я назад помчав темним путiвцем, Бiжучи крiзь нiч, плакав я тихцем. Я в руцi стислав, наче бите скло, МертвоП зорi неживе крило Нiч була ясна, я вiдкрив кулак, Ах, моя рука - мов червоний мак. * * * Нiч, осяяна цвiтом яблунi, Затуманена, мов роса. Ми, розкриленi i роз'ятренi, Пiднiмалися в небеса. Понад зорями, понад водами Пролетiли ми три свiти. А та яблуня за городами Все свiтилася з темноти. А на досвiтку ми долинули До свойого ж таки села. А та яблуня в даль долинами, Як метелиця, вiдiйшла. Де ж те сяКво, що смiялося, Де цiлованi в снах слова? Все минулося, все розпалося, Наче гiлочка снiгова. * * * О рiдне слово, хто без тебе я? Нiмий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгiдного рам'я. Моя ти - пiсня, сила i вiдвага, МоК вселюдське й мамине iм'я. Тобою палахтить душа моя, ВтишаКться тобою серця спрага. Тебе у спадок вiддали менi МоП батьки i предки невiдомi, Що гинули за тебе на вогнi. Так не засни в запиленому томi, В неткнутiй коленкоровiй трунi - Дзвени в моПм i правнуковiм домi! * * * Очi твоП, злочинно-гречнi, Слiплять, як сонце на екваторi. А слова твоП небезпечнi - Як набоП в палаючiй ватрi. Незбагненнi, немов азiати, Грiхи твоП усмiхненолицi. I страшно коло тебе стояти, Як зимою коло криницi. ТвоПх пальцiв холодний подув Зiрвав мого серця листик. Страх мiй перетворився на подив Рук твоПх - авантюристок. Ти рiшуча була, як повстання, Рахувала секунди бою. Кожен раз я казав: це остання, Це остання розмова з тобою. Взяв я з твого солодковластя Поцiлунками тiло потяте. Подив мiй перетворився на щастя Заколисаного дитяти. Кожен раз я прощався навiки З тобою, улюблена зморо, А ти навiть не розтуляла повiки, Знаючи, що повернуся скоро. 1966 * * * Пахне хлiбом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлiбом слова, Що мене Пх навчила мати. Пахне хлiбом терпка Пiсня батьковоП стодоли, Пахне хлiбом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хл