- Бо i Пх не впускаК так само. Пiд дверима посидять, та й пiдуть. Лаврiниха не знаК нiчого. Не доб'Кться i слова вiд нього. Смерть прийшла чи найшло божевiлля? Наварила цiлющого зiлля, Так не хоче нi зiлля, нi лiкiв. Умовляли, просили, благали. Не виходив з кiмнати два тижнi. А як вийшов - насилу впiзнали, Тiльки блиски в очах дивовижнi. - Де, стара, саквояж мiй дорожнiй? Переглянулись всi: що вiн каже? Нащо, нащо йому саквояжi? - Схаменися, отямся, Лаврiне... - Схаменувся, лечу на ВкраПну, Гляну хоч перед смертю на неП. - Батьку, ви при своКму розумi? Там же бузувiр Вас заарештуК I зашле в Сибiр. Та Лаврiна нiчим не злякати. - Вже менi все одно помирати. А зате хоч вклонюся Днiпру I у рiдному краП помру. Оточили сини i онуки. Але стримати, бачать, несила. - Я ж, Лаврiнчику, вмру вiд розпуки... - Лаврiниха, ламаючи руки, Мов бiля труни заголосила. * * * Ой ще довго Лаврiниха голосила. Якось Пй приснилася могила, У якiй Лаврiнчик спочиваК У сибiрськiм у холоднiм краП. Сорок днiв, як вiн пiшов на "муки". Сорок днiв - нi вiстки з УкраПни. Родичi, сини i навiть внуки - Всi зiйшлися на сороковини. Може б, довше голосила Лаврiниха, Дак у шибку хтось постукав тихо. До вiконця пiдступила ближче, - З саквояжем там стояв небiжчик. - Та впускайте! Доки тут стояти? - Дiд приПхав! - крик зняли внучата. Вiдчинили дверi: - Батьку! Дiду! - Бачить: вiскi, рештки вiд обiду. Й миготять свiчки на всеньку хату. - Це по кому? - По ВкраПнi, тату! - Тут Лаврiн як заволаК басом: - Дурнi ви i я iз вами разом! - Кинувся, немов несамовитий, I давай-давай свiчки гасити. - Њ ВкраПна, край наш солов'Пний! - А сини: - НемаК УкраПни! Батько: - Њ! Сини: - Нема! Перший: - Швидко на гачок впiймався! Другий: - Що, бiльшовикам продався? Третiй: - Чадом гемонським подихав? А четвертий: - Батько з глузду з'Пхав! Оце тобi! Навчив на свою голову! I як стукне кулаком по столу, - Всi чарки iз дзенькотом додолу. Стало тихо, мов у домовинi. Та Марiйка раптом: - Њ ВклаПна! Кинулись до дiда всi онуки. - Њ ВкраПна! - й просяться на руки. - Ви ж моП розумники... - гладив кожного по голiвцi, а з очей кап... кап... День двадцять другий У високостi думаКться краще. Може, тому, що розсуваються обрiП i вся планета перед тобою мов на долонi. Бачу Москву i КиПв, Бухарест i Варшаву, Пхеньян i Гавану. Видно весь свiт i дорогу, якою iде людство. Чого лише не дiялося на нiй за людську iсторiю! Усе, що дiялося, дiКться i дiятиметься, - бачу з пiднебесся. Кожна епоха пахне по-своКму: Одна - постолами, дьогтем, таранею, Королями, князями, поборами, ладаном, Людським потом - з ранку до вечора. Друга - мазутом, паровозною сажею, Прейскурантами кровi, шинелями й порохом, Образами у хатi i голими ребрами, Ворожнечею - з ранку до вечора. А епоха, яка на порозi, Пахне зрiлою мудрiстю, атомом, м'ятою, I вселюдським довiр'ям, i дружбою чистою, Комунiзмом i космосом - з ранку до вечора. День двадцять третiй_ Днi подовшали, повернуло на весну. Вдома радiв би цьому, а тут навпаки. Довшi днi - довша й розлука. ДнюК й ночуК в думках Батькiвщина моя, Днiпро, дорогi побратими. Лечу до Нью-Йорка й пишу "Листа на УкраПну". Дайте повiтря днiпрового, Запаху рiдного лугу. Друзi! Розвiйте як-небудь Заокеанськую тугу. Дайте землi барвiнковоП, Стежки крутоП пiд ноги. Друзi! Докиньте до мене Вашi пiсеннi тривоги. Дайте блакитi у шибку, Стиглого синього неба, Хлiба радянського скибку. Ви розумiКте - т р е б а ! День двадцять четвертий НАД ГУДЗОНОМ _ ПIСНЯ _ Над Гудзоном мiсяць сяК, Срiбну стежку вистеляК, Рiвну, як струну. Поведи мене, стежино, До коханоП дружини В рiдну сторону. Я за нею знудьгувався, Все життя поневiрявся, Гей, на чужинi. Скiльки раз хотiв рушати, Не давали вiзи Штати Бiдному менi. А коли настала криза, Вже була в кишенi вiза, Доларiв чортма. Так i вiк кiнчитись може, Тут нiхто не допоможе, Хоч ридай ридма. Потiм щось там заробив я, На бiду ж, на безголiв'я Почалась вiйна. А тепер немаК сили Полетiть у край свiй милий, Доленька сумна. День двадцять п'ятий СЕРВIС Ну й сервiс в Америцi, братця! Не те, що, скажiмо, у нас. Куди нам iз ними змагаться!.. Це - перший, як мовиться, клас. Все зручно. Усе як годиться. Навчилися мiстери жить. Продумано все до дрiбницi, Як лiпше людей обслужить. Примiром, вам хочеться Псти. Будь ласка. Не згаКте час. За столик не встигнете сiсти, Як вiн чи вона бiля вас. I всi такi чемнi й хорошi, Були б у вас грошi. Хлiб - вата. Та справа не в хлiбi. ПоПли, незчулись коли. Вам скажуть ласкаво "спасибi", Аби ви iще раз прийшли. I всi такi милi й хорошi, Були б у вас грошi. Хвалю заповзятiсть тамтешню. Iще б пак! Нi давки, нi черг. Ви платите Пм за яКчню, За сервiс - окремо, поверх. I всi такi любi й хорошi, Були б у вас грошi. Чи, скажем, хильнули ви пива, I треба кудись вам пiти. Дiстались в те мiсце щасливо, А там автоматик: плати! Ще добре, як К у вас грошi, Iнакше - викручуй холошi. Ось так! ПОВЕРНЕННЯ На ВкраПну лечу, де сади Узялися вишневим рум'янцем. Пхав просто радянцем туди, А вертаюся - тричi радянцем. 1963 [1] Один з видiв боротьби, який нiчого спiльного iз спортом не маК. МОВА Ой яка чудова украПнська мова Де береться все це, звiдкiля i як Њ в нiй лiс-лiсок-лiсочок, пуща, гай, дiброва, Вiр, дерелiсок, чорнолiс. Њ iще байрак. I така ж розкiшна i гнучка, як мрiя. Можна "звiдкiля" i "звiдки", можна i "звiдкiль". Њ у нiй хурделиця, вiхола, завiя, Завiрюха, хуртовина, хуга, заметiль. Та не в тому справа, що така багата Помагало слово нам у боротьбi. Кликало на битву проти супостата, То звучало смiхом на полях плаката, I за все це, мово, дякуКм тобi. Скрiзь одне жадання, i мета, i яснiсть. Живемо, працюКмо, як одна сiм'я, I краса новiтня окриля сучаснiсть. Цю красу звеличуК мова i моя._ _ Нас далеке чути, нас далеко видно. Дмуть вiтри iсторiП в нашi паруси. Розвивайся й далi, мово наша рiдна, I про нас нащадкам вiстку донеси. 1961 р. РОВЕСНИКИ Батьку, ми ровесники з тобою. Обiрвав свинець твоП лiта. Над твоКю двадцять третьою весною Вiчнiсть пролiта. Розминулись ми навiк з тобою. Ти мене не бачив, я - тебе. У моКП долi, долi молодоП Небо голубе. Батьку, в серце крадуться тривоги. ЗаслоняК тiнь мою зорю. Без вагання я пройду твоП дороги, Подвиг повторю. Ой ти весно, весно двадцять третя, Не даруй нам ранньоП зими. Хоч ввi снi явися, батьку, iз безсмертя, Сина обiйми. Батьку, ми ровесники з тобою. Обiрвав свинець твоП лiта. Над твоКю двадцять третьою весною Вiчнiсть пролiта. ЗАПАХЛО КВIТНЕМ Запахло квiтнем. Чорногузи Летять до рiдного Днiпра. Добридень, нiмцi i французи! Я щиро зичу вам добра. Позаду все: прокльони, шанцi, Розтерзаний боями свiт... Добридень вам, американцi! Я шлю вам з КиКва привiт. Уже з моКП Батькiвщини До зiр торуються путi... Добридень вам, японцi, фiнни! Нехай щастить вам у життi. До всiх вас простягаю руку Через хребти, через лiси, Як миру й дружби запоруку На всiй землi! На всi часи! Шлях людства стелеться угору. Привiт Барбюсу i Тагору. Здоров був, Данте i Шекспiр[1]. Ви всi моП iз давнiх пiр. Усi моП, усi зi мною, Усi ввiйшли до мене в дiм, Навiк здружившись мiж собою,- Чом не дружити нам, живим? Хай не свинець гарячий в груди, Не вибух атомний вгорi. Добридень вам, всi чеснi люди, ЗемноП кулi трударi! Лети ж, лети у Лондон, Вiдень, У Вашингтон, Париж i Рим Не бою атомного грiм, А слово радiсне: "Добридень!" 1963 р. [1] Барбюс, Тагор, Данте, Шекспiр - видатнi представники французькоП, iндiйськоП, iталiйськоП та англiйськоП лiтератур. * * * Нумо в лiс чи в поле з суКти мiзерноП, До дубiв днiпровських, тишi крайозерноП, Де первiсне небо i луги первiснi, А з куща калини - солов'Пна пiсня. Там для серця знайдем втiху i розраду... А знайшли - зажуру i гiрку досаду. Пiд кущем калини - голопупi "мiстери", Солов'П поглухли, бо ревуть транзистори. Хто вони, i звiдки, i якого роду - Цi "вiнцi природи", що ганьблять природу? Все втекло до бiса - звiрина i птиця. О, ви ще не знаКте, як природа мститься! 1971 ============================================================== Степан Руданський ЗАСIДАТЕЛЬ Гнався постом засiдатель На чиюсь бiду. Серед ставу й заломився На тонкiм льоду. Б'ються соцькi й розсильнiП, Б'ються й рибаки, Водять шнури край пролому, Остi i гаки. Але йде жидок убогий, Пейсами потряс: "Гирсти! Гирсти? -став питати. Що таке у вас?" "Засiдатель утопився, Господи прости!.. Ходи, жидку, хоч поможеш Шнура завести". "Гирсти! - нащо то шукати ЛюдськоП бiди? Лиш карбованця наставте, Вийде сам з води!" 1857 ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ Чи в КиКвi, чи в Полтавi, Чи в самiй столицi Ходив чумак з мазницею Помежи крамницi. I в крамницях, куди глянеш,- Срiблом-злотом сяК,- А йому то i байдуже: Вiн дьогтю питаК! Реготять купцi дурнiП, А вiн тiльки сплюне Та й до другоП крамницi, БагатшоП, суне. В найбагатшiП крамницi Два купцi сидiло, I туди чумак заходить З мазницею смiло: "Добридень вам, добрi люди!" Та й зачав питати, Чи нема у них принаймнi Дьогтю де продати. "НКту, нКту! - купцi кажуть Та й, шельми, смiються: - ЗдКсь нК дьоготь - толькi дурнi Аднi продаються!" А чумак Пм: "То нiвроку ж, Добре торгувалось, Що йно два вас таких гарних На продаж осталось". 1857 НАД КОЛИСКОЮ Спи, дитя моК, ти життя моК! Спи, дитя моК красне! Поки сонечко не запалиться, Поки мiсяць не згасне!.. А я, бiдная, над колискою Цiлу нiч не здрiмаю, Про життя твоК нещасливеК Тобi пiсню спiваю. Спи, дитя моК, ти життя моК! Тiльки щастя i долi! Будеш цiлий вiк, як той чорний вiл, У ярмi та неволi! Тiльки губонька залепечеться, Слаба нiженька стане, Слаба рученька перехреститься,- ТвоК горе настане! Не пiдеш з дiтьми, не побавишся На пуховiм пiсочку, Не прийдеш у сад, не положишся, Не заснеш в холодочку!.. Не з дiтьми пiдеш,- панську череду Поженеш ти на поле!.. Не пiсок м'який,- стерня острая Босi ноги наколе!.. I вiд сонечка не сховаКшся За вiдорану скибу; Зав'ялить тебе в полi сонечко, Як ту в'ялую рибу!.. I не раз сльоза iз очей спаде На запаленi груди,- I сльозу твою тiльки бог Пден З неба видiти буде! Станеш хлопцем ти, станеш парубком, Тобi все Пдна доля: Череда пройде, найде панщина - Џдна й тая ж неволя. I що божий день осавула йде: Ти вставай до роботи!.. Ти вставай, роби вiд недiленьки До самоП суботи... I що божий день будеш досвiта До роботи вставати; Свою силоньку нi собi, ш мнi, А панам виробляти. А там пановi не вподобався, Писаринi якому,- Ноги здибають , руки сплутають I звезуть до прийому. Станеш голий ти у "присутствiП", Як родила тя мати... I зачнуть тебе пани з дохтором, Мов коня, оглядати... I забриють лоб - i до церкви враз, Там присягу прикажуть; У мундир вберуть, оружжя дадуть, Свiт навiки зав'яжуть. Поженуть тебе в чужу сторону, I зачнуть муштрувати, I приказ дадуть - мову рiдную На чужую зламати... НАУКА Дочекався я Свого святонька, Виряджала в свiт Мене матiнка. Виряджала в свiт Мати рiдная I промовила Менi, бiдная: "Нехай, сину мiй, Ми працюКмо, Нехай цiлий вiк Ми горюКмо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на свiт поглянь, Що там робиться,- Та не всi ж. як ми, В землi риються,- Може, К такi, Що i миються; Та не всi ж, як ми, Говорив менi I приказував: "Видиш, сину мiй, Як працюКмо, Видиш, сину мiй, Як горюКмо. Кожний на свiтi На то родиться... Не дивись на свiт, Що там робиться! I на пчiл поглянь: Њ робучiП, Але й трутнi К НеминучiП. Так i на свiтi: Iднi риються, Другi потом Пх Тiлько миються. Будь ти проклятий, Милий синочку, Як пiгнеш таким Свою спиночку; Як пiгнеш таким Свою спиночку, Як простелешся На рядниночку. I чоло тобi Нехай зморщиться, I хребет тобi Нехай скорчиться! Ти тiкай вiд них, Як вiд гадини, Ти не жди вiд них Перекладини; Ти не жди вiд них Перекладини, Ти у свiт iди, На оглядини. Ти у свiт iди, Милий синочку, Ти усе спiзнай - I билиночку. Димом куряться,- Може, К такi, Що й не журяться. Коли найдеш Пх, Милий синочку, Ти склони себе, Як билиночку, Ти склони себе, Як билиночку, Простели себе, Як рядниночку. Спина з похилу Не iскорчиться, Чоло з пороху Не iзморщиться. Спина з похилу Не iскривиться,- З з то ступить пан Та й подивиться; Зато ступить пан На покiрного I прийме тебе, Як добiрного. I в годиночку- На драбиночку. I пiдеш тодi, Милий синочку, I з панами сам ПорiвняКшся, В срiблi-золотi ЗакупаКшся: В срiблi-золотi ЗакупаКшся, З полем батькiвським РозпрощаКшся'" Але сталося Друге святонько- Виряджав у свiт Мене батенько Виряджав мене, Путь показував, Тодi з святом ти ПорiвняКшся, В добрi-розумi ЗакупаКщся, З полем батьковим, ПривiтаКшся" 1860 ПАВЛО АПОСТОЛ УкраПно-УкраПно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала?[2] УкраПно-УкраПно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика[3] Ти так прихилила? УкраПно-УкраПно, ; Що то з москалями, Що посланцi повертають До тебе з дарами?[4] I за ними Лизогуб наш, Чарниш, Жураковський? I чим же так прихилився До них цар московський? Не питайте, добрi люди, Каже УкраПна: Колись була в Московщинi Тяжкая година. Колись була в Московщинi Тяжкая година: Петро судив царевича,[5] Судив свогосина. I просився син Петровий, А Петрикiв тато, I було там сенаторiв Багато-багато; Але жоден не подумав За нього обстати, Не смiв жоден проти кари Голосу подати. Џдна тiлько УкраПна За нього обстала, Џдна тiлько УкраПна Голос свiй подала. I був гетьман в Петрополi, Як Петрик вiнчався,[6] I до гетьмана старого Петрик обiзвався: "Спасибi вам, добрi люди, Що ви серце мали, Що ви в кровлi мого батька Рук не покаляли. За то тепер i гетьмана Я вам позволяю, За то тепер i права вам Давнi повертаю! I чого лиш буде треба, Просiть, добрi люди, Усе для вас я учиню, Усе для вас буде!" I подякував Апостол, Назад повертаК Та й до царя, до Петрика, Послiв посилаК. ПосилаК до Петрика, Просить милость мати: Позволити поспiльную Старшину обрати. Не перечить добрий Петрик, Зараз позволяК. Не чекаК i Апостол, Зараз обираК. I Лизогуб став обозним I зараз до дiла; У судцi пiшов Кандиба[7] I сотник Забiла[8], В писарi пiшов Турновський,[9] Панич чи попович, В осаули пан Лисенко[10] I пан Мануйлович; У поспiльнiП хорунжi - Горленко-бунчужний,[11] А в поспiльнiП бунчужнi Борозна[12] недужний. I пiдняв на ноги гетьман Слабу УкраПну I ще чогось до Петрика Iде в Московщину. Аж там Петрик помираК,[13] Ганна наступаК,[14] Вона ж уже УкраПну Не так пригортаК. Вона тiлько Апостола В очi пригортаК,[15] А за очi тридцять тисяч Людей вимагаК.[16] I пiднялось тридцять тисяч З полковником Танським,[17] Пiшли, бiднi, з УкраПни В степи бусурманськi. I пiднялось тридцять тисяч, Та усi чубатi, Пiшли в степи бусурманськi Вали висипати. I пiднялось тридцять тисяч Ще до сходу сонця, Висипають вал вiд Дону До самого Донця. На другий рiк тридцять тисяч Свiжих посилаК, А торiшнiх тридцять тисяч Назад повертаК. На третiй рiк iз Польщею Бiйка розпочалась,[18] Щоб вiд естiв i вiд курiв Польща вiдцуралась;[19] Бо любовник Ганнин Бiрон[20] Став ПП просити, Щоби його у тих Курах Князем iзробити. I почалась тая бiйка, Вiйсько знемагаК... .Тодi гетьман запорожцям Стиха промовляК: "Покидайте, - каже,- хлопцi, Турецькi границi[21] , Та давнього собi мiсця; Просiть у царицi..." I просяться у царицi, Цариця приймаК I булаву,бунчук, пернач, Хоруг посилаК. I каже Пм, запорожцям, На вражую кару, Заселити два Кодаки[22] I рiчку Самару.[23] А тим часом в Бiлiй Церквi Каже присягнути Та у Польшу з отаманом На час завернути. I пiгнались запорожцi З Бiлецьким Iваном,[24] Здибалися з Лизогубом Та iз Галаганом; Здибалися, полетiли, , Назад поглядають - Аж там уже Апостола Козаки ховають.[25] Аж там уже Апостола Козаки ховають, Аж там уже i укази З Москви посилають, . Лизогуба пiвгетьманом Тiлько обирають...[26] Лизогуба пiвгетьманом Тiлько обирають, А другого пiвгетьмана З Москви посилають. 10 июня [1] Апостол Павло - пiд цим iменем вiдомi два визначних дiячi краПнськоП козацькоП старшини кiнця XVII - початку XVIII ст., миргородськi полковники, батько та син гетьмана Д. Апостола, якому, власне, й присвячено поему С. Руданського i якого в поемi помилково названо Павлом. [2] Що старого Апостола Гетьманом обрала... - Д._ Апостола обрано гетьманом ЛiвобережноП УкраПни в 73-рiчному вiцi, у вересня 1727 р. Влада його була обмежена. [3] Петрик - Петро II Олексiйович (1715 - 1730) - росiйський iмператор (1727 - 1730), онук Петра I, син страченого ним царевича Олексiя. [4] ... Що посланцi повертають До тебе з дарами... - У груднi 1727 р. делегацiя украПнськоП козацькоП старшини у складi нiжинського полкового суддi Михайла Забiли, гадяцького полкового суддi Мартина Стишевського, прилуцького сотника Григорiя Стороженка та переяславського осавула Луки ВасильКва Пздила до Петербурга з подякою за скасування МалоросiйськоП колегiП i вiдновлення гетьманства. Петро II прихильно прийняв делегацiю, обдарував ПП членiв подарунками i разом з ними вiдпустив з Петербурга I. Черниша, В. Жураковського та Я. Лизогуба, яким було заборонено жити на УкраПнi. [5] Петро судив царевича... - Суд над царевичем ОлексiКм вiдбувся 1718 р. На судi були присутнi гетьман I. Скоропадський i козацька старшина (генеральний бунчужний Я. Лизогуб, полковники П. Полуботок (чернiгiвський), А. Маркович (лубенський), М. Милорадович (гадяцький)). [6] Iбув гетьман в Петрополi,||Як Петрик вiнчався... - Гетьман Д. Апостол був присутнiм на коронуваннi Петра II у 1728 р. разом з козацькою старшиною, полковниками, бунчужними товаришами i таКмним радником Ф. Наумовим. [7] Кандиба Андрiй - генеральний суддя. [8] 3абiла Михайло - нiжинський полковий, згодом генеральний суддя. [9] Турновський - генеральний писар. [10] Лисенко Федiр - генеральний осавул. [11] Горленко Яким - генеральний хорунжий. [12] Борозна Iван - генеральний бунчужний. [13] Аж там Петрик помираК... - Петро II помер ЗО сiчня. [14] Ганна наступаК... - Пiсля смертi Петра II росiйською iмператрицею 9 травня 1730 р. стала небога Петра 1, донька царя Iвана Олексiйовича Анна Iванiвна (1693 - 1740), курляндська княгиня. [15] Вона тiлько Апостола || В очi пригортаК... - Iмператриця Анна Iванiвна нагородила Д. Апостола орденом святого Олександра Невського, зробила його сина Петра лубенським полковником. [16] ...А за очi тридцять тисяч||Людей вимага К. - 1731 р. з iнiцiативи головнокомандуючого росiйською армiКю графа Мiнiха почалося спорудження оборонних валiв i фортець вiд Днiпра до Дiнця для забезпечення пiвденних кордонiв РосiйськоП iмперiП вiд татарських наскокiв. До цих робiт залучалися украПнськi козаки i селяни. [17] Танський Антiн - киПвський полковник. [18] Натретiй рiк iзПольщеюIIБiйка розпочалась... - Пiсля смертi короля Августа II Сильного (1670 - 1733), союзника Петра i у Пiвнiчнiй вiйнi (1700 - 1721), в Польщi почалась боротьба за владу мiж його сином Августом III i ставлеником ШвецiП Станiславом Лещинським. На прохання Августа III росiйський уряд надав Польщi вiйськову допомогу. В складi росiйського вiйська брало участь 20 000 украПнських козакiв пiд проводом Я. Лизогуба та прилуцького полковника Г. I. Галагана (? - 1748). [19] ...Щоб вiд естiв i вiд курiв//Польща вiдцуралась... - Йдеться про Курляндське герцогство, створене 1562 p. з столицею в мiстi Мiтавi (нинi - Њлгава), яке перебувало у феодальнiй залежностi вiд польського короля. З початку XVIII ст. почало пiдпадати пiд вплив РосiП i 1795 p. було остаточно приКднане до РосiйськоП iмперiП. [20] Бiрон Е. (1690 - 1772) - фаворит Анни Iванiвни, згодом старший пiдкоморiй i правитель державних справ; 1737 p. обраний герцогом КурляндiП. [21] ...Покидайте, - каже, - хлопцi, || Турецькi границi... - Пiсля зруйнування 25 травня 1709 p. СтароП (ЧортомлицькоП) Сiчi царськими вiйськами частина запорожцiв перейшла на пiдвладну Кримському ханству територiю i в пониззях Днiпра заснувала в Олешках (нинi Цюрупинськ, ХерсонськоП областi) Олешкiвську Сiч. Тут для життя запорожцiв склалися тяжкi умовч, i 1714 р. козаки звернулися до царського уряду з проханням дозволити Пм повернутися на батькiвщину. Але царський уряд вiдмовив козакам. Незважаючи на вiдмову, козаки самовiльно групами i поодинцi поверталися на УкраПну. Прагнучи змiцнити пiвденнi кордони РосiП в зв'язку з небезпекою татаро-турецьких нападiв, царський уряд з iнiцiативи Д. Апостола 1734 р. дозволив Пм повернутися до РосiП, на Запорiжжя, де в березнi 1734 р. за _три-п'ять кiлометрiв вiд СтароП, ЧортомлицькоП, Сiчi (бiля теперiшнього села Покровського, Нiкопольського району, ДнiпропетровськоП областi) вони заснували Нову Сiч (1734 - 1775). [22] Два Кодаки - тобто Старий Кодак (нинi Старi Кодаки, село Днiпропетровського району, ДнiпропетровськоП областi) i Новий Кодак (Кодак, Кодаки), фортеця на правому березi Днiпра проти Кодацького порогу, в кiнцi XVIII ст. перейменована в село Старi Кайдаки. Тепер входить в межi мiста Днiпропетровська. [23] Самара - лiва притока Днiпра поблизу Днiпропетровська. [24] Бiлецький (Бiлицький) Iван - кошовий отаман ОлешкiвськоП Сiчi. [25] ...А ж там уже Апостола || Козаки ховають. - Д. Апостол помер 28 сiчня 1734 р. вiд апоплексiП. Похований у Великих Сорочинцях, Миргородського району. ПолтавськоП областi у Покровськiй церквi, збудованiй за його наказом 1732 р. [26] ...Лизогуба пiвгетьманом Тiлько обирають...- Пiсля смертi Д. Апостола указом iмператрицi Анни Iванiвни на УкраПнi було встановлено тимчасовий уряд (Правлiння гетьманського уряду), який складався з призначених царським урядом росiйських чиновникiв та украПнськоП козацькоП старшини (росiяни - князi Олексiй Шаховськой та Андрiй Баратинський, полковник Василь Гур'Кв i запасний полковник Iван Синявiй; украПнцi - генеральний обозний Я. Лизогуб, генеральний суддя М. Забiла, пiдскарбiй А. Маркович i запасний осавул Ф. Лисенко). ПАВЛО ПОЛУБОТОК Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобi гетьманськую Булаву дiстане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти пiдiймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рiдная дитино! А як же ж ти iзiйдешся З вражим Вельямiном?[2] Не питайте, хто Павловi Булаву добуде, Њ у нього УкраПна, Њ у нього люди. I пiшли вже Семен Рубець I Василь Биковський[3], Лиш чекайте, що то скаже Цар Петро московський, Нема царя в МосковщинП, Десь у Тегеранi[4]; Але посли й туди за ним - I вже в Астраханi. I за море, за Хвалинське[5], Листи посилають Та у царя серед бiйки Гетьмана благають. А тим часом i Вельямiн Листи посилаК[6] Та до царя московського Стиха промовляК: "Що робити, - каже, - царю, З тими козаками? Либонь, вони хотять знову Битись з москалями! Шумить-гуде УкраПна, Козаки гукають, А найбiльше Милорадич[7] З Маркевичем[8] грають". I подумав цар московський, Та й iз Тегераня Серед зими своП листи Шле до Астраханя, Та й i каже украПнцям: "Почекайте, люди, Повернуся в Московщину - Тодi все вам буде! Але за то й мене тепер Послухайте, дiти, I п'ятнадцять менi тисяч Козакiв пошлiте! З Милорадичем пошлiте В Ладогу п'ять тисяч, А з Маркевичем до Хреста Пошлiть десять тисяч!"[9] I пiшли сумнi козаки, Нiчого дiяти... "Зато, - кажуть, - ми гетьмана Будем живо мати!" Та не ворон же то чорний Iз соколом б'Кться, То Вельямiн з Полуботком За права дереться. I обидва Петра-царя Просять розсудити. I говорить цар московський: "Нiчого робити! Треба, - каже, - Полуботка В Петропiль[10] зазвати I тут йому по-московськи Правду розказати!" I з Савичем[11] i Чарнишем[12] Павла викликаК, Але Павло послiв собi Вперед посилаК. I прибули у Петропiль Посли молодецькi: Полковники Данилович I Петро Корецький. Бунчуковий Володьковський I судець Грабенко, I вiйськовий з ними писар Завзятий Ханенко[13] I прибули у Петропiль Та й говорять: "Царю! Вiзьми собi Вельямiна, Вiзьми нашу кару; Судцi твоП московськiП Нас добра не учать, Багатого обдирають, А бiдного мучать. Козакiв за хлопiв мають I гризуть гетьмана... А чи ж так то, ясний царю, Було за Богдана?.. Ти говориш, що Хмельницький Сам царям прирадив, Щоб московський воКвода На ВкраПнi рядив; Але Павло Полуботок Не ховаК слова, Вiн говорить: "Що там, - каже, Батькова умова! Спершу, царю, пiднови ти Нашу давню волю, Щоб ми самi судилися Помежи собою; Щоб нi стольник, нi боярин, Анi воКвода Не питали, не судили Нашого народа; Щоб козаки самi собi Розправу чинили, I, де три Пх, щоб два собi Третього судили. I всi царi московськiП ТеК право знали I за нього своК слово ЦарськеК давали. Та й ти давав, ясний царю, Як iзбирав раду, Як давав нам у гетьмани Пана Скоропаду[14] Чого ж тепер на ВкраПнi ВоКводи .стали, Чого права козацькiП И вольностi пропали?!" Незабаром за послами Й Павло прибуваК I з Чарнишем i Савичем К царю пiдступаК. ПiдступаК, даК листи, Просить за ВкраПну, Але, знати, й Павло прибув В лихую годину: Анi Петро, нi бояри За нього не дбали, Його листи за ВкраПну Пiд сукном лежали. I чекаК Павло мiсяць, Ба й другий чекаК, Ба й чекаК мiсяць третiй - Цар не закликаК. "Почекай же, - Павло каже, Џдна менi доля, Але стане й тобi хроном Козацькая воля". I останнК своК слово Царевi готовить; I приходить з старшиною I до нього мовить: "Знаю й бачу тепер, царю, Що ти без причини Пiдiйнявся на погибель МоП УкраПни. I всi царськiП укази Хочеш попалити, I всi вольностi козацькi Хочеш потопити. I козакiв, як худобу, На роботу гониш, I над ними "Вiчну пам'ять" По болотах дзвониш... I гетьмана обирати Нам не позволяКш, I судити судцiв своПх З Москви посилаКш! I нас судять без закону, Без всякого права; Чи вже ж тобi за то, царю, Буде яка слава? Але нехай менi буде Вiльно i сказати, Що нiчого тобi, царю, З УкраПни ждати. УкраПна - не дитина, Вона волю маК, А вiльного не неволя - Правда пригортаК. Тепер кажи менi, царю, Хоч залiзо терти, Хоч у тюрмi холоднiП Iз голоду мерти; Усе Пдно менi, царю, Тiлько б не видати, Як та бiдна УкраПна Буде пропадати!.." I стиснув Петро зубами. "Шкуру, - каже, - здерти!" Але трохи одумався: "В тюрму аж до смерти!" I у тюрмi Петра й Павла Разом з старшинами Обiллявся Полуботок Дрiбними сльозами... Обiллявся не за себе, А за УкраПну Та за своПх товаришiв, Що без долi гинуть. Та не довго ж Павло плакав. Заслаб, помираК... Цар доктора посилаК - Павло виганяК. "Нащо, - каже, - життя моК Назад повертати, Коли я не можу долi Батькiвщинi дати?" Петро сам iде до нього, Щоб перепросити, I даК йому лiкарство, Просить його пити. Але Павло Полуботок Йому промовляК: "Дармо, царю; ти не вернеш, Що вже погасаК... Живо-живо Павла й Петра На свiтi не буде,[15] Тодi обох нас розсудять ПравдивiП люди..." 8 июня [1] Полуботок Павло Леонтiйович (близько 1660 - 1724) - наказний гетьман ЛiвобережноП УкраПни (1722 - 1724), у 1706 - 1722 pp.- чернiгiвський полковник. Прагнучи змiцнити привiлейоване полiтичне становище украПнськоП старшини i забезпечити за нею монополiю гноблення трудящих УкраПни, домагався вiд царського уряду вiдновлення права виборiв гетьмана i лiквiдацiП найвищого адмiнiстративного органу УкраПни - МалоросiйськоП колегiП, створеноП 1722 p. з наказу Петра I у Глуховi. Ув'язнений Петром I, помер у Петропавловськiй фортедi в Петербурзi. [2] Вельямiн - Степан Лукич Вельямiнов, царський бригадир (вiйськовий чин, середнiй мiж полковником i генералом), президенi МалоросiйськоП колегiП. Вiдзначився службовими зловживаннями. [3] I пiшли вже Семен Рубець i Василь Биковський... - Пiсля смертi гетьмана I. I. Скоропадського (1646 - 1722) П. Полуботок послав вiйськових товаришiв С. Рубця та В. Биковського у Москву до царя з проханням дозволити вибори гетьмана. Проте посли до царя не були допущенi. [4] Heмa царя в Московщинi,||Десь у Тегеранi... - У 1722 - 1723 pp. Росiя вела вiйну.з Iраном. [5] I за море, за Хвалинське... - У староруських лiтописах Хвалинським називалось Каспiйське море. [6] Aтим часом iВельямiн||Листи посилаК... - С. Вельямiнов особисто зустрiвся а Петром I 1723 р. в Москвi пiсля повернення останнього з Персидського походу 1722 p. [7] Милорадич - Михайло Iллiч Милорадович, украПнський помiщик, за походженням серб, у 1715 - 1726 pp. - гадяцький полковниц. [8] Маркевич - лубенський полковник. [9] ...В Ладогу п'ять тисяч,|| А з Маркевичем до Хреста || Пошлiть десять тися ч!" - Царський уряд використовував козакiв на будiвництвi каналiв, оборонних валiв та фортець, зокрема Ладозького каналу бiля Петербурга та фортецi святого Хреста на Каспiйському морi. Козаки працювали безкоштовно i через важкi умови роботи масами гинули або ставали калiками. [10] Петропiль - Петербург. [11] Савич Семен - генеральний писар УкраПни. [12] Чарниш (Черниш) - генеральний суддя. [13] ХанКнко Микола Данилович (1691 - 1760) - украПнський помiщик, генеральний хорунжий (1741 - 1760). 1723 р. разом з П. Полуботком був звинувачений у зрадi i заарештований у Петербурзi; звiльнений 1726 р. У 1738 р. брав участь у походi росiйського вiйська на Крим. Написав щоденники "Дiарiуш" та "Щоденник генерального хорунжого Чиколи Ханенка 1727 - 1753 pp.", якi мiстять вiдомостi з iсторiП УкраПни 20 - 50-х рокiв XVIII ст. [14] Скоропада - I. I. Скоропадський. [15] 15 Живо-живо Павла й Петра На свiтi не буде..." - ГI. Полуботок помер 29 грудня 1724 p., а Петро I - 8 лютого 1725 p. ПIСНЯ Повiй, вiтре, на ВкраПну, Де покинув я дiвчину, Де покинув чорнi очi... Повiй, вiтре, з полуночi!.. Мiж ярами там долина, Там бiленькая хатина; В тiй хатинi голубонька, Голубонька - дiвчинонька... Повiй, вiтре, до схiд сонця, До схiд сонця, край вiконця; Край вiконця постiль бiла, Постiль бiла, дiвча мила. Зупинися нишком-тишком Над рум'яним, бiлим личком; Над тим личком зупинися, Чи спить мила - подивися. Як спить мила, не збудилась, Ти нагадай, з ким любилась, З ким любилась i кохалась I кохати присягалась... Як заб'Кться Пй серденько, Як дiвча зiтхне тяженько, Як заплачуть чорнi очi, Вертай, вiтре, к полуночi!.. А як мене позабула Та нелюба пригорнула, То розвiйся край долини, Не вертайся з УкраПни!.. Вiтер вiК, вiтер вiК, Серце тужить, серце млiК, Вiтер вiК, не вертаК, Серце з жалю завмираК. 1856 ПОНИЗИВ П'К-гуляК у недiлю На коршомцi Гарасим; З Гарасимом п'К-гуляК I сусiд його Трохим. А обидва стрiльцi жвавi. От перечка i пiшла... Далi Трохим розходився, Пiдiйнявся з-за стола: "То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрiлець? Збий же менi з чуба шапку: Тодi будеш молодець!" "Кажеш, може, що не зiб'ю?" - "А ти кажеш, що зiб'Кш?!" - "А Пй-богу, що iзiб'ю!" - "А Пй-богу, не зiб'Кш!.." "Та от тобi i рушниця!" - "Ану-ну! давай! давай!" - "На! Ставай лиш край порога!" "Та я стану: ти ставай!.." Цiлить Пден вiд порога, Другий стоПть за столом Та щосили натягаК Сиву шапку на чоло. Бах рушниця!.. Стало димно... Йде до столу Гарасим... А за столом в сивiй шапцi, Як баран, лежить Трохим! (Йому куля пролетiла Через шапку i чоло...) ПiдiймаК той Трохима, ПiдпираК за столом. Сам вiдходить до порога. Знов рушницю в руки взяв, Прицiлився разiв кiлька Й головою похитав: "Вибачай менi, Трохиме,- Гарасим проговорив,- На два цалi1 лиш понизив - Та й i шапки не iзбив". 1859 р. 1 Цаль - дюйм (2,54 см). ВОВКИ "Чого, брате, так збiлiв? Що з тобою сталось?" - Ах, за мною через став Аж сто вовкiв гналось! "Бог з тобою... Сто вовкiв!.. Та б село почуло..." - Та вiрно пак i не сто, А п'ятдесят було. "Та й п'ятдесят диво в нас... Де б Пх стiльки взялось?" - Ну, Iванцю! нехай так, Але десять гналось. "Та i десять не було! Знать, один усього?" - А як один? аби вовк! Страшно i одного... "А може, то i не вовк?" - А що ж то ходило? Таке сиве та мале, А хвостик, як шило. 1859 ============================================================== Максим Рильский. ПоезiП ДОЩ Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осiянний, Золотий вечiрнiй гiсть Впав бадьоро, свiжо, дзвiнко На закуренi будинки Зголоднiлих передмiсть. Вiдкривай гарячi груди, Мати земле! Дощ остудить, Оживить i заплiднить,- I пшеницею й ячменем Буйним повiвом зеленим Бiлi села звеселить., 1925 p. МОВА Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградноП лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози Вона хай буде. Вiрно i слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч i живе своПм живим життям. Прислухайтесь, як океан спiваК - Народ говорить. I любов, i гнiв У тому гомонi морськiм. НемаК Мудрiших, нiж народ, учителiв; У нього кожне слово - це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бiйтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садiвник, Достиглий овоч у Грiнченка й Даля, Не майте гнiву до моПх порад I не лiнуйтесь доглядать свiй сад Квiтень, 1956 р. НА ВIДКРИТТЯ МУЗЕЮ ШЕВЧЕНКА Хоч би малесеньку хатину Вiн мрiяв мати над Днiпром, Щоб у вечiрнюю годину Животворить своПм пером Народну душу, закликати Громадою обух сталить. Та не дiждавсь вiн тоП хати, Священний прах його лежить На березi Днiпра-Славути. Але воздвиг народ розкутий Не вбогу хатку - свiтлий дiм, Щоб перед iменем твоПм Чоло схилити святобливо, Щоб дiл твоПх незгасне диво Явити свiтовi всьому. Минулого розбивши тьму, СтоПть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична путь, Що нам нiколи не забуть, У даль простерлася видима. Так, ти живеш у нашi днi, Ти з нами в працi i в борнi. Ти з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольностi пророк, ПриймаКш росяний вiнок , Iз рук радянського народу. 1949 ПЕРЕД ГРОЗОЮ Старайся наблюдать различные приметы. А С Пушкин Натрудившися у квiтнi, Перецвiвши у маю, Йдуть дерева передлiтнi В повiнь лагiдну свою. Пелюстки зронивши в ноги, Ждуть у зав'язi вони БлагодатноП вологи З рук 'дозрiлоП весни. На травi роси немаК, Дим прослався над селом. Землю ластiвка черкаК Розтривоженим крилом, Горобцi в пiску сипкому - Нiби дiти у ставку... Стане ясно i малому, Рiч побачивши таку: Йде гроза з-за верхогiр'я... Справдi, тiльки примiчай: Чорних птиць iмлисте пiр'я Затемнило небокрай. Прокотився грiм з розгоном, Грають блискавок шаблi, Пахне морем i озоном Вiд притихлоП землi: 3 червня, 1955 р. КиПв_ ПIСНЯ М.В.Лисенковi Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти пiснями. В небi, чистiм i прозорiм, Сонце сяК, Наче в морi, в жовтiм житi Хвиля граК. Подивись: женцi схилились, Потомились I вiд працi вiд тяжкой Потом вкрились. Розважай же iх пiснями Ти дзвiнкими... Вийся, жайворонку, вийся Все над ними!... 1910 р РОЗМОВА З ДРУГОМ Лiс зустрiв мене як друга Горлиць, теплим воркуванням, Пiзнiм дзвоном солов'Пним, Нiжним голосом зозулi, Вогким одудiв гуканням, Круглим _циканням дроздiв. Лiс зустрiв мене як друга Тiнню вiд дубiв крислатих, Смутком бiлоП берези, Що дорожчий нам за радiсть, Кленiв лапами густими, Сосни гомоном одвiчним, Срiбним шемранням осик. I до друга я звернувся Iз промовою такою: Ти рости на втiху людям, Отiняй кохання чисте, Бережи нам свiтлi рiки, Що полям несуть вологу, Що заплiднюють сади, А за кожну деревину, Що пiде нам на будови Чя на щогли корабельнi, Ми новi гаП посадим, Щоб земля була весела, Як веселе птаство в лiсi, Як веселi дерева. 1954 p. СИНОВI Ти був iще малий котигорошок, Така собi одна iз людських мошок, Що виповзли на сонце, бо весна Тепло лила iз келиха без дна, I щось собi блаженно лепетали,- I от тебе розумники спитали (Можливо, й сам слова сказав я тi): Чим хочеш бути, хлопчику, в життi? Серйозний, як усi котигорошки, Ти на питання це подумав трошки I вiдповiв: людиною. Дитя! Благословляючи твоК життя, У трудну виряджаючи дорогу, Яку пораду чи пересторогу Я кращу дам, нiж дав собi ти сам? Будь вiрним слову, що усiм словам Iз ним одним нiколи не зрiвняться! Хай веселять тебе любов i праця, Хай дружби непогасноП крило Гiрке вiд тебе вiдганяв зло, I хай у час останнiй свiй про сина Спокiйно я подумаю: людина! 21 жовтня 1948 р. СОЛОВ'ЯМ УКРАЏНИ В розлуцi а вами, солов'П ВкраПни, Так ниК серце, що аж смiх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рiдний край, як в юнiсть давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостевi негоже В Парижi _думать про своП мiста, Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру, Про ГолосiПвський веселий гай,- Булонський лiс, поете, споглядай, Подiбний i до раю, i до виру! Тут люди приязнi. Навкруг ряснi Стоять сади, платани i каштани, Та шелест верб у пам'ятi не тане, Вiя ще чутнiший тут, на чужинi. Ти груди краКш поглядом дитини, Печеш i мучиш, рiдний краю мiй, П'яниш, як жоден на землi напiй... Тужу за вами, солов'П ВкраПни! 29 травня 1957 р Париж ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД Iз поля дiвчина утомлена прийшла I, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку - i в квiтник, де рожа розцвiла, Де кучерявляться кущi любистку й м'яти. З путi далекоП вернувся машинiст, Укритий порохом, увесь пропахлий димом,- До виноградника! - Чи мiльдью часом лист Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем! В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкi дослiджуК закони,- А так же хороше над чорним грунтом мак ПереливаКться, мов полум'я червоне! Ми працю любимо, що в творчiсть перейшла, I музику валку, що нiжно серце тисне У щастя людського два рiвних К крила: Троянди й виноград, красиве i корисне. 6 вересня 1955 р КиПв ШЛЯХ Шлях без краю лежить... а над шляхом - iмла, Шлях, камiнням укритий, тернистий, I життя на той шлях вже мене посила. Чи дiйду ж до кiнця його чесний i чистий? Чи в знемозi впаду, притулюсь до землi I брехнею й неправдою вкриюсь, Чи дiйду до мети з потом я на чолi I сльозами утiхи умиюсь? Як впаду i с