кажу, що не маю снаги,- Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злi вороги - Чи хто буде i з них кепкувати? Чи я сам одиноко i сумно пiду, I зневiрюсь в метi, i заплачу, А чи друзiв таки на шляху тiм знайду I надiю i в iнших побачу?! 1910 ШПАКИ Знов прибули до нашоП шпакiвнi ЏП, мабуть, торiшнi хазяП I зразу спiви почали своП, Насмiшкуватим спрямуванням дивнi. Оригiнальностi вiд _них не ждiть: Шпаки - це iмiтатори веселi; То iволга у лiснi Пх дзвенить, То хлопчик, друзiв кличучи, свистить, То соловейко розсипав трелi, То колесо немазане скрипить. Такi ото сусiди нашi втiшнi. Шпак не вiд того, щоб, як спiлi вишнi, Покуштувати, що воно на смак,- Та садових повзучих розбишак, Неситу гусiнь, вишить так ретельно, Що той грiшок не майте за смертельний, Шануйте друга... Де яс таки без хиб Ви друга на землi найти могли б? 27 квiтня 1964 р. КиПв ДIАЛОГ навiяний дискусiКю про мистецтво в "Комсомольской правде" ПЕРШИЙ ГОЛОС У часи космiчноП ракети, Кiбернетики та iнших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов'Пв! Геть жбурнiть симфонiП та мрiП, Як ганчiрку кидають за тин! Хто мотор полагодити вмiК, Вартий бiльше, нiж знавець картинi другий голос Ця суперечка виникла не вчора, Може, у печернiй ще добi, Але буть додатком до мотора Для людини мало, далебi! Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажiть, Щоб у днi космiчноП ракети Солов'я не в силi зрозумiть? 26 листопада 1959 р. Варшава ГIМН ТРУДУ I СОНЦЮ 1 Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертаК квiтущий, Так ти, обернений до майбуття годин, Нiде й нi перед ким не гнеш своПх колiн I знаКш: вiчний ти, а все скороминуще. Ти в простiм одязi. Не пурпур, не Кдваб Тiл зделiкачених, знесилених оздоби,- Нi: блуза, що одна привабити могла б Свободу-дiвчину, кому король i раб- Два рiзнi вияви КдиноП хвороби. Не шабля i не спис, а молот i терпуг, Не мрiя, а ява, не порив, а потреба: Iз темних брил життя ти силою напруг ВитiсуКш Нове - i синiй виднокруг Обiйми розкрива скорителевi неба. 2 Гнуться присмерки вiджилi Перед сонячним життям, Срiбне полум'я флотилiй КраК груди небесам. Грiм, ухоплений рукою, Свiтить далi голубiй. Геть, уславлений спокою! Ми в трудi, у боротьбi! Для нового Прометея Твiй огонь не згас у млiП П'ятикутною зорею СяК сонце на землi. 3 Усе злiчити й скерувати, Узяти небо в береги, I перетяти свiт проклятий Промiнням волi i жаги, У працi, в муцi стиснуть зуби, В боях устоять, як гранiт... Ну, справдi, що нам до Гекуби, Як ми новий створили свiт? 4 Мiцних, вузлуватих, потрiсканих рук Не спинить нi гамiр, нi гомiн, нi стук, Зловiснi примари очей не вжахнуть, Бо видиться ясно ясна для них путь. Цi руки - ти бачиш? - цих рук мiлiон. Цi руки - за троном хитаКться трон, Цi очi по кроку вимiрюють крок, I падають мури, як жовтий пiсок. Де сон староденний, мов крига, застиг, Творцi вибиваються з темних кормиг. 'У свiтi найкраще - визволення крик. Мiльйони трудящих-один робiтник. 1931-1932 pp. ЖАГА ПОЕМА-ВИДIННЯ XXV рiчницi РадянськоП влади на нашiй славнiй УкраПнi - присвячую_ Тебе - вiд нiжного свiтанку Аж по останнi смертнi днi - Не як дитя, не як коханку I навiть не як матiр - нi! Тебе, як вiтер у неволi, Тебе, як сонце у гробу, Як власнi радощi i болi, Як власну юнiсть i журбу, Як стиски серця в час прощання, Як втому наболiлих нiг, Що пiсля довгого вигнання На отчий клоняться порiг, Як слово хорого дитяти, Як просинь дальньоП мети, Як тiнь, котроП не впiймати I вiд котроП не втекти, Як огник в непрогляднiй ночi, Як трепет щастя навеснi, Як сльози радiснi жiночi У благовiснiй тишинi, - Тебе ношу я в грудях темних I в невсипущому мозку, Мою найкращу з дум наземних, Жагу й любов мою палку! Ласкаве небо, грiм залiзний, Була ти, будеш i Кси! Тобi, тобi, моя Вiтчизно, У серцi дзвонять голоси. Перший голос._ Великiй i чистiй водi, Що живить, свiжить нас i поПть, Що студить по спраглiм трудi, По боП гарячiм спокоПть, Що стомленим сни навiва, Що юних на подвиги будить, - МоП найчистiшi слова Хай жертвою чесною будуть. Хто знав незмiрну жагу, Той мiру словам моПм знаК. Як землю, вiд спеки тугу, Липнева жарiнь допiкаК, Як кожне благаК стебло I кожна травинка голосить. О! ТемноП хмари крило Найвище нам щастя приносить. "Вологи, вологи!" - в огнi Шепочуть прив'ялi дiброви, I котиться грiм вдалинi, Такий довгождано-раптовий! "Вологи! Життя хоч на мить!" - У тирсi сухiй завмираК... I раптом вiйнуло, шумить, Ворожить, чаруК, спiваК. I знову весни вороття, I ржуть над чорноземом конi, I свiт, як умите дитя, СмiКться на матернiм лонi. Хто знаК походiв трудних Камiння, i терен, i порох, Утому скривавлених нiг, Жароту дорiг неозорих, Огонь запорошених ран, Дихання, застрягле в гортанi, I небо, як висохлий жбан, I землю, зотлiлу до гранi, Той знаК, що значить рiка, Лямоваиа зiллям зеленим, Вода, що з землi виника I дише спокоКм студеним. О водо! О щастя земне! О радiсть - жагу вдовольнити! Спадай, оросивши й мене, На жито, на квiти, на вiти! О рiки, ви сестри моП! Кружляючи разом з землею, Заплiднюйте щастям ПП - I пiснею станьте моКю! Другий голос._ - Не кидайсь хлiбом, вiн святий! - В суворостi ласкавiй, Бувало, каже дiд старий Малечi кучерявiй. - Не грайся хлiбом, то ж бо грiх! - Iще до немовляти, Щасливий стримуючи смiх, Бувало, каже мати. Росли малята, з немовлят Робилися дорослi, I чуте десять лiт назад Забувано навпослi, I до архiву слово "грiх" Здали не пiд пiдстави Ми всi, навчавши слiв нових Дитинство кучеряве. Проте лишилася у нас, I зовсiм це не хиба, Глибока шана повсякчас - Так! - до святого хлiба! Бо красен труд, хоч рясен пiт, Бо жита дух медовий Життя несе у людський свiт I людськi родить мови. Хто зерно сiК золоте В землi палку невтому, Той сам пшеницею зросте На полi вселюдському. Третiй голос._ _ ГойдаК вогку черемшину Весни всевладноП рука, I серце пiсню солов'Пну На поКдинок виклика. У кожнiм кетязi пахучiм, У кожнiм квiтi, що зiйшов, СтрумуК струменем кипучим МоК життя, мiй спiв i кров. I тропи сходяться ведмежi Тобi, о пристрасте, до нiг, I вколо бiлоП одежi КружляК черемшини снiг. О мила, бiла, снiжнокрила, Ти прилетiла, прибула, I руки навстiж розкрилила, I шовк одкинула з чола. Неначе з подиву, зiницi Розкрились широко, як нiч, I сон, що вiк не пересниться, З зелених котиться узбiч. I квiти клоняться пашистi, На милих танучи устах, I нiч в янтарному намистi СтоПть до ранку при дверях. Одхилилася завiса минулого._ В туманi встають силуети._ _ Силует перший._ Хлопчина в подертiй одежi, Торбинка: цибуля i хлiб. I вечiр, i втома, i вежi Високого мiста. "Коли б!" Коли б не спiткнуться, не впасти, Дiйти, увiйти, досягти! Коли б хоч не взяти, то вкрастиi Нi! Взяти! Вiдняти! Згребти! I клониться ночi у ноги Недуга поблiдлого дня, I бризки болота. "З дороги!" - Пухке на конi паненя. Силует другий._ ВишиваК i спiваК, I нiхто того не зна, Де узор вона кiнчаК, Де ту пiсню почина. Свiту б цiлому спiвала, Вишивала б - всiй землi! Хата. Мати нездужала. Хлiб зацвiлий на столi. - Натомилася, дитино? А пiди вогню позич! - Мертве зiгнуте колiно. Нiч. У серцi вiчна нiч. Силуети._ Џх багато, багато, багато. Темнi зморшки на лицях худих. Тих скалiчено, тих лиш пiдтято, Тих убито, а мучено - всiх. Свiт - веселка, що з рiчки до лiсу Простяглася по небу, ясна, I крiзь райдужну видно завiсу Легкий зарис рибалки й човна. Ну, а Пм - нi рибалка, нi човен, Нi веселка, нi небо, нi лiс. Тiльки хрипи глухих перемовин, Тiльки зашморг, що горло затис. Џх багато, багато, багато... Бiль горба та клятьба на раба... Клято, проклято i переклято... I встаК на землi боротьба. Голос._ У петербурзькому заметi На скам'янiлiм битюгу Спинився Олександер Третiй, Народ зiгнувши у дугу. Росiя на морозi гола Казенним грiКться вином, I обiймаКться Микола З тобольським п'яним мужиком. I ти, i ти, народе рiдний, Серед задушених братiв... Невже ж для цього Вершник Мiдний Коня край прiрви зупинив? Повiв бурi Стояв Iсакiй тьмяно-смутен, I Вершник охляп не скакав, Коли пiдхмелений Распутiн Росiю вроздрiб продавав. Нева стогнала вiд печалi, В тифу здригалася вiйна, Як у Тавричеському залi Йшла переторжка голосна. Та сколихнулось поле й море, У дiлi - слово ожило, О, годi ранити докором, Де треба гострого меча! Палац КшесiнськоП, як форум, Стрясла правиця Iллiча. Казка._ Пустила фея золотий клубок, За ним услiд у свiт пiшла дитина, I розкривав простори кожен крок, I трепетала далеч лебедина. Лежала мати, хора вже давно, I не пускала ясного дитяти, - Тож уночi втекло воно в вiкно Цiлющих лiкiв матерi шукати. Перелiсками i ярами йшла, А де дорога слалася надвоК, - Дитину нитка золота вела, Як друг незрадний, до води живоП. Казала фея, що, мов дзвiн, дзвенить Одно на свiтi джерело студене, I на сторожi вiрно там стоПть ЏП, дитини, мужнiй наречений. Як мiсяць, горде мав вiн чоло I свiтлi очi - лазуровi зорi, Iз-пiд камiння сам вiн джерело, Мов iскру, вибив у борнi суворiй. Iшла дитина, i нерiвна путь Не раз вела у нетрi й чорнi хащi, Де гад сичить, де звiрi злi ревуть, Вергаючи отруйний дим iз пащi. Iшла дитина, на очах росла, Змагала в серцi острах передвiчний, I в слушну мить Пй фея подала До бiлих рук булатний меч двосiчний. Iшла вона не день, iшла не рiк, I вродою доспiла, як пшениця, Коли вступила у дiвочий вiк З мечем двосiчним у стрункiй правицi! I не один у яр скотився звiр, I не одна розсiчена гадюка Сконала там, де мiж борiв та гiр Пройшла з мечем красуня бiлорука. I час настав. У чашi голубiй Переливався ранок, як перлина, I край безоднi при водi живiй Зустрiлася iз Жовтнем УкраПна. Сон - не сон._ Ти вся була - пружиста тетива, Натягнена до краю, до вiдмови. Ти вся була - зiрниця свiтова, Що озорила луки i дiброви. Горiла в пiснi свiчкою печаль, Минулих лiт Кдина осолода. Позаду - стiльки мурiв i проваль, Перед тобою - далеч ясновода. Днiпро зеленим лукам рокотав, Трава шептала у лугах ласкава Про Жовтi Води, славу серед слав, Про чуб i про сережку Святослава, Про сiрий камiнь з iменем Сiрка, Накресленим правицею безсмертя, Про днi, коли нога робiтника Топтала вперше хартiП подертi, Про вiчну правду мозолястих рук, Що золотi виводили будовк, Про день, коли Шевченко-самоук Вiстив науку гнiву i любовi, Коли, як рiчка рано навеснi, Влилася ти в нове всесвiтнК море, I в арсенальськiм спалено вогнi Неправду сиву i пожовкле горе, - Ти встала, рiдна, навстрiч всiм вiтрам I на питання - будем чи не будем? - Свiтам, сонцям, братам i ворогам Одповiла могутнiм Днiпробудом. Колишеться i хвилюК мла. У нiй проступаК бiлiсть i золото ЛаврськоП дзвiницi, зелень розлогих пагорбiв, ниви, сади, будови. Iрпiнь. Молодий садок._ Чи пам'ятаКш ти, моя дружино, Той день весни, солодкоП, як бiль Кохання першого? Я у садку З Богданчиком вовтузився: садили Пiд тином ми акацiП колючi, Щоб затiнок i захист нам давали Та садовi. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанiв I коренi потворнi, iз яких Прекраснi мали вирости жоржини. Лунали дружнi голоси сусiдiв, Пересмiхи, перегуки. Шумiв Веселий поПзд, несучи людей, Всiх до одного сп'янених весною, I пiснею про Галю молодую В ньому дзвенiла молодiсть сама. Метелик раннiй пролетiв бездумно, Немов листок сухий, зненацька сiв На яблуньку, що посадив ПП В порядку шефства жвавий Копиленко, - I знову знявся, зляканий Богданом Чи Булькою, що в радостi собачiй Зичливо гавкала на цiлий свiт. Текло повiтря вогке над землею, Вiтрила-хмари в синявi пливли, I серце ждало. Раптом з далини Почувся - нiби тiльки уявився - Глибокий звук. Я стрепенувся перший I крикнув: "Гуси!" То були вони, Мандрiвнi птицi, вiсники весни! I всi ми приязним дивились оком На ключ гусей, що плив шляхом високим, I причувались в гоготаннi Пх Добросусiдськi вигуки та смiх, Як тут, у нас. О гуги. гусенята! Прилиньте нинi вактя на крилята Земних дiтей! Та нi! Дарма! Дарма! Мiй сад - пустеля, i мiй дiм - тюрми! I звертаю я голос на захiд, що жеврiК за моПм вiкном. Пастушки босоногi I дiвчата у вогких волошках, Матерi, що дiтей на порозi стрiчали З грушевою ложкою в добрiй руцi! Ковалi й хлiбороби, Ученi й спiвцi, Що з одноП виходили хати На дороги широкi, як свiт! Винахiдники i садоводи, Що одважно й рiшуче Перекроювали шати землi На свою i нашу вподобу! КиКве мiй злотолитий, Iрпiнська тишо смолиста I рожева моя Романiвко! Рiки й луки, поля i заводи, Духотворенi людським трудом! Свiтла кiмнато моя З голосними, як дзвони, книгами! Портрети Шевченка i Руставелi, Пушкiна бронзовий бюсте, Початкiвцiв наПвнi листи! Нiжнi щепи, що я садив Iз веселими, милими друзями! Народу мойого жаго невтоленна, Що вела на крутi верхогiр'я, Пурпуровим засiянi маком I повитi нетлiнними лаврами! Хто це все перекреслив Чорно-кривавою смугою? Хто вкинув у чашу погожого ранку, Коли мiй синок I тисячi наших синiв i доньок У свiжому бачили снi Ковалевого сина й крiпацького сина I тiКП, що смерть поборола Свого слова безсмертною крицею? УкраПно! Прокляттям ти вся загримiла, Гнiвом ти вся налилась По тонкi золоченi вiнця, - I жага животворна твоя Стала помсти святою жагою! Ти жива, УкраПно моя, Ти жива у родинi великiй, У родинi народiв, що Пх Сила Жовтня навiки з'Кднала, Як КднаК нагiрнi бурхливi рiчки I спокiйнi рiчки степовi Море в лонi своПм незглибимiм! Ти жива в мозолястих руках трудових, Що руками вояцькими стали, Ти жива, бо з тобою в бою, Всi очоливши братнi народи, Той народ, що великого Ленiна дав Людям i людству! Ти жива, УкраПно моя, Бо у гомонi вод твоПх чистих, Бо у шелестi нив твоПх рiдних Ворогу - смерть! Ти жива, бо в безсмертнiм братаннi, Що окрилене ПартiП вiтром, Що осяяне ПартiП сонцем, Ворогу - смерть! Голос прокляття._ Вiд синього неба i синiх квiток, Вiд доброго серця i чистих думок, Вiд поля, повитого в ранiшнiй сон, Як дар, як удар наш, зустрiньте прокльонi Вiд рук, що пручались на матернiм лонi, Вiд наших народжень, вiд наших агонiй, Вiд пiснi, вiд працi, вiд книг, вiд завзяття - Зустрiньте прокляття! НемаК покари, що вам заважка, На свiтi немаК легкого листка, Що б каменем вам на сумлiння не лiг, Коли б хто сумлiння збудити в вас мiг! НемаК суддi, що б здолав пом'якшити Вам вирок смертельний, порiддя несите, НемаК руки, мозолями святоП, Що вас не жадала б скарать за розбоП! Те тiло, що впало вiд месницьких рук, Здаля облiтаК презирливий крук. Де крик душогуба навiки замовк, - З огидою виК зневажливий вовк. Земля вас не прийме в обiйми святiП, Лиш вiтер-могута по свiту розвiК У дебрi-пустинi, на пiски безводнi, Розносячи вашi останки холоднi. Вiд поля, вiд моря, вiд чорних могил, Вiд хмари пожарiв, що тьмить небосхил, Вiд сирiт i вдiв, вiд старцiв i калiк - Прокльон вам навiк! I я бачу ПП, бачу ту, кому до страдницьПих нiг клали поети всього свiту i всiх столiть найдорожчi своП приносини._ Бачу матiр._ Простягла руки схудлi, Розчесала русi кудрi, Ой, що кучер до кучера, - Чи то ж краса докучила? Чи то ж лiта не краснiП, Чи оченьки не яснiП? Ой не краса докучила - Гримить-гуде за тучами, ЛлК зливою злостивою Над матiр'ю над сивою. Iди ж, синку, кудрявчику, Кудрявчику-ласкавчику, Тройзiллячком умиваний, Яр-м'ятою укриваний, Сподiваний, угрiваний! Уста стулю - мовчатиму, Сльозу в очах держатиму, Коня твого за поводи Сама вiзьму у проводи. Iди, iди, дитя моК, Не вкрий себе нi плямою, Брати стоять за брамою. Зовуть брати - в похiд iти, В похiд iти, народ вести. Кладу тобi печать одну, Як гнiв моПх проклять, мiцну: Бий ворога не мружачись, Усiм життям напружачись, У серце бий недоброго, Бо роду ж ти хороброго. Уста стулю - мовчатиму, Сльозу в очах держатиму, Листiв твоПх чекатиму. I йдуть сини, несучи в грудях материне благословенн я, -i гуде земля - i шумлять води - i труп ворожий сиру землю криК - i в серцi озиваКться слово: _ Ти вся - жага, ти вся - горiння, Ти - лук, стрiла i тетива, Столiттям явлене видiння, Моя зiрнице свiтова! Не раз таПли муку чорну ТвоП затисненi уста, Коли по воду животворну Ти йшла, мандрiвнице свята. Як ти верталася додому Вiд райдужного джерела I на коромислi тугому Двi кiнви золотi несла, - Напав розбiйник iз-за рогу, Розбив сосуди золотi I тiла вiчномолодого Розп'яв безсмертя на хрестi. I ти, розкинувши рамена, Дивилась, як дiтей твоПх Орда розтоптуК шалена, I нiж разить, i тне батiг, Як падають доми i вежi З блакитi гордоП у прах, Як змiями повзуть пожежi По бiло-голубих хатах, Як вiд вогню чорнiють вишнi, Отари й череди бiжать, I тоне свiт у тьмi кромiшнiй, I стогне поле вiд проклять, - I погляд твiй нiмий, о мати, Понад землею загримiв, Заглушуючи всi гармати I всiх Кднаючи синiв. I почалась велика дiя, Назнаменована пора, - I ще немаК чародiя, Ще не загострено пера, Ще не розгорнуто сувоП, Щоб пурпурове начертать, Як з нелюдами у двобоП Людська зарокотала рать. Вiдчувши в грудях спiльну рану I спiльний бачивши пожар, Устав пастух з Узбекистану, Iз Тули - тесля та зброяр. Устав твiй син, о рiдна мати, З синами сестер-матерiв, I на нападницькi гармати Пх грiм правдивий загримiв. I хоч тяжкi iще дороги До свiтосяйного кiнця, - З'Кднала воля перемоги Всi чеснi голови й серця. О, бачу я вогнем облиту Страждущу постать на хрестi, - Та знаю: доки сонця-свiту, Не зникне правда у життi, I вiрю, нене, до загину, Що зiйде промiнь у долину, Неначе шабля золота, - I в заповiдану годину В прозору тишу голубину Ти зiйдеш, рiдна, iз хреста! 1942 p. Нова редакцiя - 1956 p. КОНI Води папившися з ясного джерела, Вертаються воии пiд поклики пастушi, I хитро щуляться у перволiткiв ушi... Хвилина - i табун мов буря понесла. А вечiр глибшаК. Рожево-сиза мла ОповиваК стен, людськi голубить душi, I хмарки плямами розбризканоП тушi Стають на обрiП, подiбному до скла. I от, натомленi, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кiлька стригунцiв Не хочуть нi вiвза, нi сну, нi супокою. Старого пастуха бере i смiх, i гнiв: Ну, сказано - малi! Усе б то Пм брикати!.. А легiт пестить Пх, немов ласкава маги. 26 лютого 1928 p ЛIТО I ВЕСНА Улiтку наша рiчка обмiлiла Пливе собi лiшiво, як i всi. Що ледачiша, як усi. Там окунь Заплямкав по-хижому - i рибки Розсиплються срiблястим водограКм, Тiкаючи вiд нього; там норець (Пiрникоза, як кажуть пашi дiти) То бiлими виблискуК грудьми, То щезне у водi, лиш розiйдуться Круги широкi; там лиски чорнiють, Там крижнi крякають у ситiгяках, - I так щодня. Кропивка розцвiте, - Тремтять над нею в теплiй, сонний тишi Бабки прозоро-синi... Пiдростуть У лулi коники, i чуть далеко Сухе трiщання ПхнК... Все поволi, Розлого йде, нiкого не дивуК, Нiкому серця не стискаК. Свiт Здасться викiнченим, як поема Митця старого, - а буваК часом, Коли хотiлось би його зламати, Розвiяти, по вiтру розпустить! Так iнодi поеми всi вiддав би За кiлька слiв нерiвних, гарячкових, Повитих гнiвом, радiстю, любов'ю, Немудрих слiв, сильнiших за премудрi! Зате яка тривога навеснi! Шумлять, бушують каламутнi води, IЦо аж обличчя гребля затуляК Вiд остраху. I що не день - новi Перекликаються з гостями гостi. Ну,_ хто усiм Пм знаК iмена? Сам Родiон заплутуКться часом У Пхнiх назвиськах. Он тi качки, IЦо крилами так дивно дзеленчать, Рябiючи на сопцi, - може, Мурман Iскал Пх, як дачникiв звичайних, Що вже й дали завдаток, - а коли б У нас вони хоч би два гостювали Чи зо три днi, - то й то було б за радiсть, Мов пiднялася б голуба запона Над незнайомим краКм i життям!.. А он i гуси: Пм колись у нас Жилося нiчогенько. Хоч бувало, Що князь який, покинувши билину, Чи запорожець, вискочивши з думи, Пускав мiж них гартовану стрiлу, - Зате в таких пищали комишах Џх виводки, що й оком пе проглянуть, А Пжi i статистик найпильпiший Не мiг би взять на облi к... А тепер Вони у пас лише переночують Та трошки погегочуть про колишнК, - I далi, як флотилiя одважна, Пливуть па пiвнiч. Он i пашi крижнi, Дзвiнкi чирки та кулики спiвучi. Та все це в весняному, все святочне, Усе це одмiнило голоси, Усе це повне дивноП нестями... Ходи, любуй, дивися, прислухайся, Бо незабаром - буде день такий - Ввiйде рiка у береги звичайнi I перельотнi гостi одлетять, А решта попаруКться i жити Почне життям розмiреним. Iди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви, Перекликайся з Мурмапом, пошли Ясний привiт чужим лiсам i рiкам - I знай, що знов прилинуть восени Мандрiвнi зграП, знову розколишуть Повiтря дзвоном, свистом, щебетанням - I звеселять прозору далечiнь! 1927 НЕОПАЛИМА КУПИНА 1 На всесвiт славен красотою, Страшний у сполохах пожеж, Невже лиш мукою святою Ти у безсмертя увiйдеш? КолишнК, в каменi сповите, ВстаК, мов хвилi у Днiпрi, I бачать УкраПни дiти, Як Володимир на горi Крiзь непроглядну нiч криваву, Благословляючи народ, Веде свiй люд, свою державу На яснi води вiд негод. Дитя, розтоптане копитом Несамовитого коня, ВстаК, як судiя над свiтом, I дверi правдi вiдчиня. На суд зiйшлися гори й море. Здригнулись гнiвом небеса, I скосить, чорний людоморе, Тебе смертельная коса. Ще вiтер хмари не розвiяв, Ще гай вiд жалощiв поник, Та знов чоло пiдводить КиПв, Щоб не хилить чола повiк. 2 Дитинства теплота i мудрощi старечi, Сивiнь минулого i зелень майбуття, Труда нестримний крок, любовi нiжнi речi,- Це ти, мiй городе, це ти, моК життя! Ти сповивав мене, розумний чародiю, I першi ти пiснi наспiвував менi, У душу ти вложив i муку, i надiю I серцю повелiв дзвенiти, як струнi. У кожнiй лiнiП, на кожнiм поворотi Очам ти вiдкривав невиданi дива, I вулицi твоП плили злотоворотi У далеч, де зоря сiяла свiтова. Ти колихав мене, ти добрi чари дiяв, Ти душу вiрнiстю i честю напоПв, I я в свiй смертний час промовлю слово - КиПв, Як слово матерi, з усiх найкраще слiв. _ 3 Гудуть далекi вiщi дзвони, Народ, мов сотнi рiк, пливе, I море жупанiв червоне Кипить i граК, як живе. I воля корогвами маК, I, весь у золотi й вогнi, На гребiнь хвилi випливаК Богдан на лебедi-конi. Упала шляхта знавiснiла I покотилася у прах, I панство горде наша сила Уздрiла в себе у ногах. Та знаК гетьман, що таПться Звiрота в полi i тепер,- I до восточноП столицi Правицю владну вiн простер. 4 Тесляр i смолокур, рибалки й гречкосiП, I генiй-будiвник, i робiтник-творець Пiдносили тебе у вiрi i в надiП; На те, що збудеться високий рiшенець: Що випростаКш ти свiй стан златопоясний, Що вгору повiнню поллКться твiй Подiл, Що над СофiКю розквiтне день незгасний I зрине твiй народ, мов сокiл-златокрил. О, скiльки диких бур шугало над тобою, Злодiйських скiльки рук на скарб сягало твiй! Але скипав народ, як гнiвний шум прибою, I проти ворога ставав на смертний бiй. Коли надходила ворожа рать лукава, Немов дамаська сталь, була твоя рука, I свiточ твiй палав, як слава Святослава, I був твiй гнiв святий, як нiж Залiзняка. _ 5 Гарячий город-герою, Хiба той день i час забуть, Як разом з братньою Москвою Ступив ти на свободи путь? Хiба зiв'янути знаменам, Що маком розцвiли палким, Коли над КиКвом зеленим Розвiявсь битви чорний дим? Хiба поникнуть непокiрнiй I непоклiннiй головi, Хоч би недолюдки невiрнi Тебе втопили у кровi? Нехай лiтопис твiй роздерто, Запався Ярославiв вал, Але не вмер, не може вмерти Твiй волелюбний Арсенал! 6 Тут, де ходив Тарас у гнiвi та задумi, Де Леся смертний бiль i смерть перемогла, Де колихалися тополi в срiбнiм шумi, Де пiсня рутою зеленою росла, Де в кожен камiнець на гостелюбнiм бруку I в кожне дерево на схилi край Днiпра Вложив народ-борець свою любов i муку У чистiм прагненнi високого добра,- Тут диким потоптом гидка пройшла нiмота, Дiвчатам гнучий стан ламаючи, як звiр, I в гнiвi Золотi здригалися Ворота, I материнський плач пiдносився до зiр. Вбивали все живе i все святе сквернили Убивцi, сповненi пiдлотою ущерть, Та проти сили тьми яснi повстали сили... Смерть осквернителям! Убивцям - тiльки смерть! _ 7 Нема Хрещатика, немаК, Поник Шевченкiвський бульвар, I нiби кров на небокраП Багровий точиться пожар. Спинись, проклятий супостате, На свiт востаннК оглянись: За тiло матерi розп'яте Сини на кару пiднялись. Поб'К тебе прокльон стоустий, Зненависть права спопелить: Ти в дiм кривавоП розпусти Хотiв наш храм перетворить. Ти пiснетворцям i героям Ганебну долю прирiкав, Щоб рiд наш чесний перегноем В твоПх садах перегнивав. Камiнне серце, чорний розум, Порiддя хтивостi i зла, Хотiв ти лютостi морозом Побить первоцвiти тепла. Конай же, кате окаяннийi Гори на вiчному вогнi! Нехай нове життя постане В неопалимiй купинi! _ 8 Сади схилялися над чистою водою У золотi плодiв, у пурпурi ягiд, Котилися поля круг тебе й пiд тобою, I спокiй творчостi iшов змаганню вслiд. Дiвочi постатi у бiлiм i червонiм - В калинi, наче жар, i в чистому снiгу - Понад Славутича голубоводним лоном Клонились, у пiснi вливаючи жагу. I вроду Пх вода струмисте вiдбивала, I колихала спiв розгониста луна, I з-пiд iмлистого свiтилась, запинала Прийдешнiх радощiв погожа далина. I КиПв височiв будинками стрункими, Щодня дивуючи, чаруючи щораз, I серце вiрило, що цвiт його цвiстиме Над свiтом i в свiтах, незламний, як алмаз. Для нього ми рiллю орали соковиту, Тесали каменi, лили прозоре скло, Щоб вiн пiдносився поважно й гордовито, У мармур прибраний, повитий у зело. Вiд Сагайдачного i вiд Петра Могили Дорога втоптана водила юнакiв Туди, де розуму i добростi учили Нетлiнних книг ряди - утворення вiкiв. Де раду радили гарячi декабристи, Де руку ратаям дали робiтники, Щоб не для власноП дороги i користi - Для щастя людського, простертого в вiки, На прю велику стать iз троном i тюрмою I волi кров свою вiддати i любов,- Сiяла молодiсть крилатою весною, I працi перегук в бори далекi йшов. Бори i Бровари, i Дарниця, i Канiв, I хвилi жовтих нив аж до стрiмких Карпат, Моря й материки, i далеч океанiв Твiй блиск розносили i славили стократ. Ти силу перейняв Микули й Святогора, Щоб у мiхи старi нового влить вина. I гордо зносився ти над земнi простори, Неопалимая, священна купина! _ 9 Ти чуКш, батьку? Припадають Сини твоП тобi до нiг I кров'ю злою напувають Твiй сад i поле, i порiг. Ти чуКш, батьку? Стрепенися, Ворожу силу скинь iз плiч. Гармати в Броварському лiсi Гримлять, як дзвони, день i нiч. Ти чуКш, батьку, як ступаК Непереможна рать твоя, Як древнiй Фастiв посилаК Полки Семена Палiя? I партiП почувши слово, Стобратнi рушили вiйська, I встала помста стоголово, I кара вистигла тяжка, I захиталися дерева, I надра потряслись земнi, I рев роз'яреного лева Збудив Днiпро на самiм днi. I туманiють вражi зграП, I сонце з хмари вирина, I з-над пожарiв виникаК Благоуханна купина. 4 жовтня 1943 p. ПIСНI Коли пiсн i мойого краю Пiливуть у рiдних голосах, Менi здаКться, що збираю Цiлющi трави я в лугах. В пiснях i труд, i даль походу, I жаль, i усмiх, i любов, I гнiв великого народу; I за народ пролита кров. В пiснях дiвоча свiтла туга I вiльний помах косаря, В них юнiсть виникаК друга, Висока свiтиться зоря. Люблю пiснi мойого краю, Та ве спинюсь на тiм лишень: З любов'ю вухо привертаю Де братнiх на землi пiсень. НемаК людностi такоП, Громади жодноП нема, Яка б iз давнини глухоП Iшла по всесвiту нiма. Багато голосiв на свiтi, Як барв на поверхнi земнiй, Та всi вони в Кдине злитi У мрiП людства вiковiй. Це - рук стискання працьовите, Це - серць братання у бою... Жагу пiсень, в трудi омитих, Люби, як брат сестру свою. У кожнiй мовi, в кожнiм словi Краси майбутнього шукай, Де в неохмаренiй любовi Розквiтне свiту небокрай. 1951 СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР Благословен той день i час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрiбними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степiв широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг бiлого Херсона, Що свiй дiвочий гнучий стан До днiпрового тулить лона. Благословенна ти в вiках, Як сонце наше благовiсне, Як вiщий бiлокрилий птах, Печаль i радiсть наша, пiсне, Що мужнiсть будиш у серцях, Коли над краКм хмара висне. Благословеннi ви, слiди, Не змитi вiчностi дощами, Мандрiвника Сковороди З припорошiлими саквами, Що до цiлющоП води ПростуК, занедбавши храми; Благословен мечiв ясних Огонь, отчизни охорона, Iржання коней бойових, Морських походiв даль солона, I "ЕнеПди" владний смiх, Полтави тихоП корона, Гаряча дума Кобзаря, Що i в огнi не спопелiК, I молоток Каменяра, I струни Лисенка живiП, I слави золота зоря Круг ЗаньковецькоП МарiП! I труд, i пiт благословен, Життя рясного виногради, I при дорозi зелен клен, I свiтло мудроП лампади, I майво збратаних знамен Навкруг КремлiвськоП огради. Благословенна синь озер, I Псло, i повiв рути-м'яти, Народу генiй, що не вмер, Не вмре вiд жодноП гармати, У гронi свiтлому сестер Благословенна наша мати. Благословеннi ви, брати, Що в сяйвi дружби i свободи Идете до спiльноП мети, На яснi зорi й тихi води, Благословен i славен ти, Росiйський смiливий народе! Хто може випити Днiпро, Хто властен _виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? Настане день, настане час - I розiллКться знов медами. Земля, що освятив Тарас СвоПми муками-дiлами, Земля, що окрилив Тарас Громовозвукими словами. Хiба умерти можна Пй, В гарячiй захлинутись кровi, Коли на справедливий бiй Зовуть i дерева в дiбровi, Коли живе вона в мiцнiй Сiм i великiй, вольнiй, новiй? Хiба Пй можна одцвiсти, Коли зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять свiти Вiд рику раненого лева, Лисицi брешуть на щити I кличе див поверху древа! Хто золоту порве струну, Коли у гуслях - дух Боянiв, Хто димний запах полину Роздавить мороком туманiв, Хто чорну витеше труну На красний КиПв наш i Канiв? Нi! Сили на землi нема I сили на землi не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати нашi груди, Бо Партiя бiля керма СтоПть, радянськi, вiльнi люд и I Гримить Днiпро, шумить Сула, Озвались голосом Карпати, I клич подiльського села В Путивлi, сивому чувати. Чи совам зборкати орла? Чи правду кривдi подолати? О земле рiдна! ЗнаКш ти Свiй шлях у бурi, у негодi! ВстаК народ, гудуть мости, Рокочуть рiки ясноводi!.. Лисицi брешуть на щити, Та сонце устаК - на Сходi! 1941 p. СПАСИБI Яке це славне слово - хлiбороб,- Що жартома ще звуть i гречкосiКм! До слiв найкращих я вписав його б, До тих, якi ми серцем розумiКм! Який це труд, який солоний пiт, Яка жага i втома життКдайна! Ну, безперечно, знаК цiлий свiт Про роль почесну трактора й комбайна. Спасибi Пм: помiчники живi Вони у чеснiм хлiборобськiм щастi... Та треба працювать i головi, Докласти треба руки мозолястi, Щоб красувався вбогий перелiг Нечувано багатим урожаКм, Щоб гречка розливалася, як снiг, Пшениця слалась маревом безкраПм, Щоб кукурудза в строгому ладу Пiдкорювала все новi простори, Щоб жайворонки пiсню молоду Пiдносили над колосисте море, Щоб хлiб, як сонце, сяяв на столi У кожнiй хатi, домi та колибi... Уклiн земний працiвникам землi! Вам, сiячi, плугатарi,- спасибi! 9 вересня 1960 p. Гагра ХУДОЖНИК Миколi Балсановi Густими барвами _земними Вiн звеселяК полотно, I _чим ряснiш воно цвiстиме, Тим довше житиме воно. Не кожну фарбу, що потрапить Йому пiд руку, вiн бере, Життя не кожний марний клапоть,- Лиш те з життя, що не умре! Але буваК, що в дрiбницi У сонця вiдсвiтi легкiм Велике сяКво таПться, Як в iскрi - блискавка i грiм. Листка осiннК опадання, Повита iнеКм трава,- Вiсть про весняне розцвiтання, Розгадка давнього нова! Та найпишнiше там цвiтiння, Найвище серце там злiта, Де рух, де дiя, де горiння, Чуттiв i мислей повнота. Тому вiн з пристрастю такою МалюК море без краПв, Часи не сну, а неспокою, Великих ПартiП сивiв. Вiн пильний, смiливий, стоокий, Нiщо вiд нього не втече, Минулi i майбутнi роки Вiн пiдiймаК на плече. Вiн - труд, вiн - гнiв, вiн - спiв любовi, Вiн там, де люди й боротьба, Вiн - братнiй усмiх юнаковi, Вiн - меч повсталого раба. I ми читаКмо з картини: Яке глибоке щастя - жить, Буть гiдним iменi людини, Народу й людськостi служить! 12 жовтня 1954 р ШОПЕН Шопена вальс... Ну хто не грав його I хто не слухав? На чиПх устах Не виникала усмiшка примхлива, В чиПх очах не заблищала iскра Напiвкохання чи напiвжурби Вiд звукiв тих кокетно-своКвiльних, Сумних, як вечiр золотого дня, Жагучих, як нескiнчеиий цiлунок? Шопена вальс, пробреньканий невмiло На пiанiно, що, мовляв поет, У неладi "достигло идеала", О! даль яку вiн срiбну вiдслонив Менi в цей час вечiрньоП утоми, Коли шукаК злагiднiле серце Ласкавих лiнiй i негострих фарб, А десь ховаК i жагу, i пристрасть, I мрiю, й силу, як земля ховаК Непереборнi паростi трави... В снiги, у сиву снiжну невiдомiсть, Мережанi, оздобнi линуть сани, I в них, як сонце, блиснув iз-пiд вiй Лукавий чи журливий - хто вгадаК? - Гарячий чи холодний-хто, збагне ?- Останнiй, може, може, перший усмiх. Це щастя! Щастя! Руки простягаю Б'К снiг iз-пiд холодних копитiв, Метнулось гайвороння край дороги I простяглась пустиня навкруги. Сiдлать коня! Гей, у погоню швидше I Це щастя! Щастя! - Я прилiг до гриви, Я втис у теплi боки остроги - I знову бачу .те лице, що ледве Iз хутра виглядаК... Що менi? Невже то сльози на ПП очах? То сльози радостi - хто теК скаже? То сльози смутку-хто те розгада? А вечiр палить вiкна незнайомi, А синя хмара жаром пройнялася, А синiй лiс просвiчуК огнем, А вiтер вiти клонить i спiваК Менi в ушах... Це щастя! Це любов! Це безнадiя ! Пане Фредерiку, Я знаю, що нi вiтру, нi саней, Анi коня немаК в вашiм вальсi, Що все це - тiльки вигадка моя Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд Коханки двi, однаково жорстокi! - Навiяли той нiжний вихор звукiв,- Ну й що ж по тому? А сьогоднi я Люблю свiй сон i вас люблю за нього, Примхливий худорлявий музиканте... 1934 p. ВЕРБОВА ГIЛКА Вербова гiлка зацвiла У мене на столi, Як символ сонця i тепла, Ще схованих в iмлi, Як знак зеленоП весни, Котра ще вдалинi, Як знак, що щастя сад рясний Даровано менi. Вербова гiлка на столi У мене розцвiла... Прилинуть, серце, журавлi, А в них на кожному крилi Дар сонця i тепла! 13 лютого 1946_ p._ * * * Вже червонiють помiдори, I ходить осiнь по травi, Яке ще там у бiса горе, Коли серця у нас живi? Високi айстри, небо синК, Твiй погляд, милий i ясний... Це все було в якiйсь краПнi, Але не знаю я в якiй. Що з того, що осiннiм чарам Прийде кiнець? Але в цю мить Баштан жовтiК понад яром, Курiнь безверхий нiби спить, I гнеться дерево вiд плоду, I не страшний, моК дитя, Нам час останнього походу Без вороття - без вороття. 1911-1918 pp. * * * Ластiвки лiтають, бо лiтаКться, I Ганнуся любить, бо пора... Хвилею зеленою здiймаКться Навеснi Батийова гора. Гнуться клени нiжними колiнами, Чорну хмару срiблять голуби... Ще от день - i все ми, все докинемо Для блакитнокрилоП плавби. Хай собi кружляК, обертаКться, Хоч круг лампочки, земля стара!.. Ластiвки лiтають, бо лiтаКться, I Ганнуся плаче, бо пора... 1929 p. * * * На бiлу гречку впали роси, Веселi бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обiймах золотоП мли. Дорога в'Кться мiж полями... Ти не прийдеш, не прилетиш I тiльки дальнiми пiснями В моКму серцi продзвениш. 1911-1918 pp. * * * Поле чорнiК. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролiскiв перших блакитнi отари.. Земле! як тепло нам iз тобою! ГлитаК далеч. Рiчка синiК. Рiчка синiК, зiтхаК, смiКться... Де вас подiти, зеленi надiП? Вас так багато - серце порветься! 1911-1918 pp. * * * Серпень з вереснем стискають Один одному правицi, Що одна правиця - сонце, Друга - мiсяць-молодик. Просвистiли ситi крижнi Над утомленим болотом; У густому верболозi, Де залiг густий туман, Гомонять перед нiчлiгом, Опустившись, нiби хмарка, Невпокiйливi шпаки. А земля лежить медова, . А над вiчними льодами, Над Пiвнiчним океаном, В гострiй птичiй далинi, - Прокладають путь сувору Молодi аеронавти, I домують: на крижинi Мореплавцi молодi. А земля лежить медова, А в глухих степах азiйських, Де схиляКться без вiтру Дзвiнкостеблий саксаул, Добувають воду свiтлу, Росять жадiбнi просторiП, Живоносне зерно сiють Нашi сестри i брати. Я стою, я стис рушницю, Дожидаю перельоту, Лугову вдихаю вогкiсть Ненаситними грудьми, А душа вже набрякаК, Як дубова брость весною, I розiв'Кться небавом У неспiванi пiснi. Все тобi, медова земле, Все тобi, моя краПно, Де смуглява ходить праця По оновлених полях! Все тобi несу з любов'ю, Пiвдню й пiвночi складаю Працю рук, зусилля мозку, Блиск очей i серця кров! 1936 p. * * * Яблука доспiли, яблука червонi! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я пiду - i, може, бiльше не прийду. Вже моя любов доспiла пiд промiнням теплим, I ПП зiрвали радiснi уста, А тепер у серцi щось тремтить i граК, Як тремтить на сонцi гiлка золота. Гей, поля жовтiють, i синiК небо, Плугатар у полi ледве маячить. Поцiлуй востаннК, обнiми востаннК; ВмiК розставатись той, хто вмiв любить. 1911-1918 pp. ============================================================== Володимир Самiйленко ЕЛЬДОРАДО Десь далеко Ксть краПна Пишна, вiльна, щастям горда, Кожний там живе щасливо - Держиморда, держиморда. В тiй краПнi люблять волю, Всяк ПП шука по змозi I про неП розмовляК - У острозi, у острозi. Там усяк говорить правду Непiдкупними устами, Там за правду щира дяка - Батогами, батогами. Там неправдi та злочинству Не вважають i на волос, Там злочинних зараз лають - Та не вголос, та не вголос. Там уряд "блюде" закони, Дба про всiх, немов про рiдних, За провинностi ж караК - Тiльки бiдних, тiльки бiдних. Суд там скорий: як ти винен, То зашлють "без проволочки", А не ви