нен, то й вiдпустять - Без сорочки, без сорочки. В тiй краПнi всякий може По заслузi шани ждати: Там на те хрести й медалi - Для багатих, для багатих. Там тверезiсть у повазi, Видно скрiзь тверезу спiлку, Всi там п'ють самую воду - Та горiлку, та горiлку. Там всi люди роботящi, Там нарiвнi з мужиками Всi пани працюють щиро - Язиками, язиками. Там широка воля слову: Кожний пише все, що знаК, А цензура лiберальна - Все черкаК, все черкаК. Там письменникам за працю Сам уряд складаК дяку I з трiумфом Пх провадить - В Сибiряку, в Сибiряку. Там говорять по-французьки Не то значнi, а й лакеП, А пани всi мови знають - Крiм своКП, крiм своКП. Там зiйшлися всi народи: Москалi, "хахли", поляки, I живуть вони так дружно - Як собаки, як собаки. Там живе племiн усяких Престрашенна мiшанина, I за те той край зоветься - Русь Кдина, Русь Кдина. 3 сiчня 1886 МРIЯ БЮРОКРАТА Як гляну на мiсяць i зорi червонi, Хотiв би я вгору летiти в балонi, Покинув би службу i землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вiльностi всякi заводять прем'Кри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маКтку позбутись дощенту, Де цiнять так низько державную ренту. Ой, дайте ж балона! Я землю покину; Самi вже спасайте крамольну краПну, Нехай вам голота диктуК закони; Мене ж авансуйте та дайте прогоннi, Копiйку на милю земноП орбiти, Щоб стало з залишком на Мiсяць летiти... А може, я кину цю любу химеру I, грошики взявши, махну на Рiв'Кру. НА ПЕЧI (УкраПнська патрiотична дума) Хоч пролежав я цiлий свiй вiк на печi, Але завше я був патрiотом, - За ВкраПну мою, чи то вдень, чи вночi, МоК серце сповнялось клопотом. Бо та пiч - не чужа, украПнська то пiч, I думки надиха менi рiднi; То мiй Луг дорогий. Запорозька то Сiч, Тiльки в форми прибрались вигiднi. Нашi предки колись задля краю свого Труд важкий пiдiймали на плечi; Я ж умiю тепер боронити його I служити, не злазячи з печi. Еволюцiя значна зайшла вiд часiв, Як батьки боронились вiйною, - Замiсть куль i шабель у нових дiячiв Стало слово гаряче за зброю. Може, зброя така оборонить наш край, Але з нею прекепська робота: Ще пiдслухаК слово якесь полiцай I в холодну завдасть патрiота. Та мене почуття обов'язкiв своПх ПотягаК служити народу; Щоб на душу не впав менi зрадництва грiх, Я знайшов собi добру методу. Так нехай же працюють словами й пером Тi, що мають двi шкури в запасi... I, розваживши так, я вiддався цiлком Працi тiй, що Кдина на часi. На таКмних думках та на мрiях палких Я роботу народну обмежу; Та зате ж для добра землякiв дорогих Я без мрiй i хвилини не влежу. I у мрiях скликаю численнi полки З тих, що стати за край свiй охочi, Слово ж маю на те, щоб ховати думки, Якщо зраджують Пх моП очi. До письменства я кличу, - звичайно, в думках, Щоб свiтило над нашою нiччю, Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках Я признав небезпечною рiччю. О краПно моя! я зв'язав свiй язик, Щоб кохати безпечно iдею; Але в грудях не можу я здержати крик У годину твого ювiлею. "Ще стоПть УкраПна! Не вмерла вона I вмирати не маК охоти. Кожна пiч украПнська - фортеця мiцна, Там на чатах лежать патрiоти". Слава ж нам! бо коли б дух народу погас, Не стерпiвши свого лихолiття, То по йому хоч зо два примiрники з нас Дочекають нового столiття. Слава нам! хоч би вмерла ВкраПна колись, ЏП слiд буде легко шукати: А щоб краще навiк тi слiди збереглись, Буде зроблено з нас препарати. 28 жовтня 1898 р. ПАТРIОТА IВАН Що за славний патрiота Наш Iван, якби хто знав! Тiльки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кiнець. Патрiоте наш Iване! Ти, Пй-богу, молодець! В його дух зовсiм народний: Не пiзнiш як за сiм рiк Стане вiн (хоч благородний) Говорити, як мужик; Ще й книжки писати стане Про народ наш Iванець. Патрiоте наш Iване! Ти, Пй-богу, молодець! Вiн читав книжок багато, Зможе дещо й цитувать; В голову його напхато Стiльки, що й не розiбрать. Стрiне труднiсть - тiльки гляне, Вже й знайшов Пй рiшенець. Патрiоте наш Iване! Ти, Пй-богу, молодець! Убрання на ньому гарне. Вiн естетик. Нi одно Слово з уст його вульгарне Не злiтало вже давно. А на балi... Серце в'яне, Як вiн пiде у танець. Патрiоте наш Iване! Ти, Пй-богу, молодець! Працю вiн шануК дуже. "В працi все, мовляв, лежить". Тих, хто батькiвщинi служе, Радий скрiзь вiн похвалить. Вiн i сам колись пристане До роботи... в гаманець. Патрiоте наш Iване! Ти, Пй-богу, молодець! 1888 p. ПАТРIОТИ Два хлопцi укупi стояли, А третiй дививсь оддалi, Як тi гаряче розмовляли Про долю своКП землi. Один у широкiй промовi Народнi права боронив; Вiн докази всi науковi По пунктах як слiд розложив. Народну окремiсть натури, I склад особливий думок, I давнiсть своКП культури,- Довiв вiн усе те з книжок. А другий про теК доводив, Як дiйде народ своПх прав, I в поступi iнших народiв Вiн мiсце йому показав. Так двоК вели язиками Роботу для краю свого, Гукали й махали руками, Де рiч вимагала того. А третiй не мовив нiчого: Вiн мовити красно не мiг, Але задля дiла святого I жив вiн, i в землю б полiг. Тi двоК, з балачки втомившись, Веселi собi розiйшлись, А третiй стояв зажурившись I наче дивився кудись. Але вiн не тую картину Вбачав, що круг нього була; Вiн бачив душею ВкраПну I все що вона добула. Вбачались йому патрiоти Iз купою слiв голосних, А поруч мiльйони голоти, I темнiсть, i вбожество Пх. 1889 р. СЛОВА I ДУМКИ Ми бажаКм волю дати Всiм народам i народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим iнородцям). Отже, в нас усi народи Будуть рiвними братами. (Можна легко Пх i швидко Порiвняти нагаями). Ми на лихо дуже добрi; Всiх ми любим на дурницю. (УкраПнцi, вiддавайте ж За любов свою пшеницю). Iнородцi, ви нам любi, Нашi вiрнi, нашi друзi. (Щоб були вiрнiшi, треба Вас держати на ланцюзi). Вiйсько власне всiм народам ДаКмо ми, демократи... (Як дамо, то вже зумiКм Саме в час i розiгнати). ДаКмо ми всiм народам Право власного уряду. (Зробим так, щоб i не чхнули Без дозволу з Петрограду). Словом, буде всiм краПнам Автономiя найширша. (Добре, що не все те правда, Що говориться для вiрша). 1917 р. УКРАЏНI Ти звеш мене, й на голос милий твiй З гарячою любов'ю я полину; Поки живуть думки в душi моПй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрiю чистую з найкращих мрiй, Я заховаю в серцi УкраПну, I мрiя та, як свiтище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хiба тодi квiток шукать, Коли тебе, твiй любий образ чистий Несхнучi сльози тяжко туманять? Коли твiй генiй навiть променистий Онемощiв i почина згасать? О нi, того скарають муки лютi, Хто зможе в час такий тебе забути! В бiдi твоПй рiднiша ти менi; Тобi несу я сили всi, що маю; I працю тиху, i моП пiснi На вiвтар твiй побожно я складаю. Натхни ж мене! Нехай у мертвiм снi Я днiв моПх даремно не загаю! Нехай я знаю, що недурно жив, Що за життя тобi я заплатив. Коли я був дитиною малою, Красу твою повсюди я вбачав, Здавалась ти веселою, ясною, Мене твiй вид веселий чарував, Тодi я ще душею молодою Про муки тайнi П твоП не знав; Тепер же бачу я твоП страждання, I ще зросло моК к тобi кохання. Прийми ж моП пiснi, як дар малий ВеликоП i вiрноП любови! Що зможе дати мiй талан слабий В скарбницю любоП твоКП мови, Вiн певно дасть, i знай, що в час страшний Твiй син тобi не пожалiК крови I що не спинить страх усiх погрiз МоПх пiсень, моПх за тебе слiз. 30 серпня 1888 р. II _ Поки душею я не втонув iще В нiрвану й тiло ще не розпалося, Я можу ще тебе, ВкраПно, Серцем кохати й тобi служити. Я ще твоКю втiхою тiшуся, Я ще твоКю мукою страждаю, Я можу ще в гарячих мрiях Благословляти тебе на щастя. Але чому я цiлоП вiчностi Не маю вiком, смертi не знаючи,- Я вiчнiсть би вiддав для тебе, Рiдний i вiчно коханий краю. Њсть вiчнiсть, кажуть, душi безсмертнiП Вмирать не можуть, нi руйнуватися, Але по смертi мусять жити, Можуть дiзнати блаженство райське. Яке ж блаженство, краю коханий мiй, ТвоПм без тебе дiтям зi сталося? Чи може бути той щасливим, Хто вже не бачить тебе й не чуК? I хто не може правду довiчную, Котру на небi прямо вбачаК вiн, Справдити на землi коханiй, Нi помогти Пй не може словом? Нi... нi! Не хочу щастя такого я! Нехай iз тiлом гине й душа моя, Коли тебе я не могтиму Серцем кохати й тобi служити. УКРАЏНСЬКА МОВА Пам'ятi Т. Г. Шевченка Дiамант дорогий на дорозi лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, I нiхто не пiзнав дiаманта того. Йшли багато людей i топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний iшов, I в пилу на шляху дiамант вiн найшов. Камiнець дорогий вiн одразу пiзнав, I додому принiс, i гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камiнець, I уставив його у коштовний вiнець. Сталось диво тодi: камiнець засiяв, I промiнням ясним всiх людей здивував, I палючим огнем кольористе блищить, I промiння його усiм очi слiпить. Так в пилу на шляху наша мова була, I мислива рука ПП з пилу взяла. Полюбила ПП, обробила ПП, Положила на ню усi сили своП, I в народний вiнець, як в оправу, ввела, I, як зорю ясну, вище хмар пiднесла. I на злiсть ворогам засiяла вона, Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. I сiятиме вiк, поки сонце стоПть, I лихим ворогам буде очi слiпить. Хай же тi вороги понiмiють скорiш, Наша ж мова сiя щогодини яснiш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб i сам здивувавсь у могилi Тарас, Щоб, поглянувши сам на створiння своК, Вiн побожно сказав: "Вiдкiля нам сiК?!" 1885 р. ДIЯЧ Я працюю ввесь вiк для народу (Якщо маю вигоду). Полягти я для його готовий (На перинi пуховiй). Я - пiдпора громадського ладу (Поки маю я владу). Людям силу даю тiльки певним (Небожатам i кревним). Всiх караю лихих i нечистих (Ворогiв особистих). Я митець на закони державнi (Переписую давнi). Для проектiв меткi в мене руки (Без помоги науки). На вiйнi ж я смiлiший за Гонту (Тiльки б далi вiд фронту...). ============================================================== Михайло Семенко БРОНЗОВЕ ТIЛО В мене бронзове тiло На бiлiм пiску Скiльки iскор горiло На яснiм струмку Скiльки плямок тремтiло На обличчi води В мене бронзове тiло Я - молодий. БАЖАННЯ Чому не можна перевернути свiт? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своКму перетворити. А то тiльки ходиш, розводячи руками. Але хто менi заперечить перевернути свiт? Мiсяця стягнуть i дати березовоП кашi, Зорi вiддати дiтям - хай граються, ДНI НЕМИНУЧI Ждуть спереду моторошности днi - Днi неминучi. Горiння, зимнiсть витримати менi СтрашноП бучi. Я надiну, надiну на груди мiцнi Сталевий панцир. Хто, хто шляхи зiтре менi? Виходь уранцi. За мiстом хмари, дими страшнi, Блиски слiпучi. Ждуть спереду моторошности днi, Днi неминучi. 1917 КОНДУКТОР ВагаКться бути Кондуктором на товарному потязi. В похмурну нiч, Осiнню, дощову, Сидiти на тормозi У кожусi, Зiгнувшись i скупчившись, Про днi, що минули, Що в серцi. зосталися Ясними плямами, Про образи згаднi, Заснулi у грудях навiки, Навiки Мрiять, Мрiять, Вдивляючись в сутiнь. ОКЕАН Я не знаю - К Що ще бiльш таКмне Як це спiвуче слово - Океан. Скiльки людей-героПв В твоП простори впивалося - Скiльки надiй ламалося Крiзь туман. Скiльки народiв твоПми водами - Крiзь пiну невiрних хвиль - Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутнiй Штиль. Скiльки губiв безгучно зцiпилось В бажаннi непевних ран I проклинало - й благословляло В шепотi: Океан. I я - закоханий - я наче мрiю - Прагну хвилинами найгострiших стум До тебе - в обрiй - приходь - зогрiю I душа повна невиразних Ран. Що це менi й сьогоднi вдарило - За колом полярним - барабан? Серце в менi клично захмарило - Океан - Океан! ПОЕТ Я про тихi тiнi спiваю I про боязну в серцi гру На цих струнах я граю Доки Пх не порву Про тихi тiнi спiваю я. 3. IX. 1913. КиПв Я ХОЧУ Я хочу кожний день все слiв нових Нових нових пiсень iдей нових Я хочу кожний час новожиття Горiть палать в екстазi почуття Нових нових пiсень i тем нових Я хочу кожний день рокiв нових! 12. III. 1914. КиПв ============================================================== Яр Славутич Муза до мене прийшла на свiтаннi - В час, коли гаснули зорi останнi. Руку менi на рамено поклала I прорекла: "Наче в муках Тантала, Твориш ти й твориш, вигадливий сину, - Все про князiв, козакiв, батькiвщину. Знаю, що трудишся кожноП ночi, Краснi слова, променисто-пророчi, Мовби зубилом, карбуКш гранчасто, Жаром надхнення випалюКш часто. Славиш ти волю, подiП минулi, Меч харалужний i панцир, i кулi. Знаю, тебе завойовницька Спарта В лави гоплiтiв просила б за барда. Годi про давнК! КонаК сучасне. Бою вогонь то спахаК, то гасне. Що ж ти, герольде правдивоП правди? Може просодiП ще не добрав ти? ЧуКш? Волають закованi в диби. Але й палають живi смолоскипи: Право боронять i мову боронять, Гнiвно руйнiвну неправду полонить. Де ж твоя участь, гучний правдоносче? Що в цьому свiтi для тебе дорожче - Звага свободи чи леза вiдчаю? ЧуКш? На битву!" Я вже вирушаю! 1981 ============================================================== Василь Стус ОСТАННIЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА ПрозаПки, поети, патрiоти! Давно опазурились солов'П, одзьобились на нашiй УкраПнi. А як не чути Пх? НемаК сил. Столичний гамiр заважкий менi. I хочу вже на затишок, i, може, на спокiй хочеться на придеснянський, i хочеться на мiй селянський край. Пустiть мене до себе. Поможiть менi востаннК розтроюдить рану, побачити Днiпро, води востаннК у пригiрш, iз криницi зачерпнуть. Нехай грызуть днiпровi гострi кручi моК зболiле серце. Хай гудуть чернiгiвськi просмоленi лiси. Пустiть мене в просмолене дитинство. Бо кожну нiч порипують бори, i ладаном менi живиця пахне, i дерева, як тiнi предковiчнi, мене до себе кличуть i зовуть. Пустiть мене у молодiсть мою. Пустiть поглянути. Пустiть хоч краКм, хоч крихiткою ока ухопить прогiрклу землю. Звiхолили сни мiй день, i нiч мою, й життя прожите. Пустiть мене до мене. Поможiть ввiбрать в голоднi очi край полинний i заховать на смерть. Пустiть мене - прозаПки, поети, патрiоти. VI. 1964 ТРЕНИ М.Г.ЧЕРНИШЕВСЬКОГО I Народе мiй, коли тобi проститься крик передсмертний i тяжка сльоза розстрiляних, замучених, забитих по соловках, сибiрах, магаданах? Державо напiвсонця, напiвтьми, ти крутишся у гадину, вiдколи тобою неспокутний трусить грiх i докори сумлiння дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, усi стежки до себе захаращуй, а добре знаКш - грiшник усесвiтнiй свiт за очi од себе не втече. Це божевiлля пориву, ця рвань всеперелетiв - з пекла i до раю, це нависання в смерть, оця жага розтлiнного весь бiлий свiт розтлити i все товкти, товкти зболiлу жертву, щоб вирвати прощення за своП жахливi окрутенства - то занадто позначено по душах i хребтах. Тота сльоза тебе iспопелить, i лютий зойк завруниться стожало ланами й луками. I ти збагнеш обнавiснiлу всенищiвнiсть роду, Володарю своКП смертi, доля - всепам'ятка, всечула, всевидюща - нiчого не забуде, не простить. II Виснажуються надра: по свiтах, по диких нетрях, криПвках i кублах розсовано твiй рiдний суходiл. Нiмi, нерозпiзнаннi вже уста, серця студенi, тьмою взятi очi i шкарубкi долонi, де вже доль не розпiзнаКш лiнiП. То рештки душi твоКП, що напiвжива. О болю, болю, болю, болю мiй! Куди менi податися, щоб тiльки не трудити роз'ятреноП рани, не дерти горла криком навiсним? Стою, мов щовб, на вiчнiй мерзлотi, де в сотню мишачих слiдiв угнались розпадки тьмавi - i скупу сльозу, що на морозi мерзне, ледь тамую: це ж ти, мiй краю, в цятках кровi - ти! Займанщино пекельна! Де не скинь страпатим оком - то охлялi надра, то рiдний край пантруК звiдусюди. "Це ж я (на голос Йорика) - це ж я". III Чотири вiтри полощуть душу, у синiй вазi стеблина яра, у вирвi шалу, в свiт-завiрюсi чорнiК безум хитай-води. Бiля колчану хвостатi мiтли, пiд борлаками, як запах бозу, убрався обрiй вороноконiй у смерк, у репет, у крик, у кров. Новгородцi, новогородцi! Загородила пуга дорогу. У синiй вазi стеблина яра. Як бiлий бiсер - холодний пiт. О бiлий свiте сторчоголовий - опрiч опричнин - куди подiтись? Кошлатий обрiй вороноконiй йде берегами ридай-рiки. IV Боже, не лiтостi - лютостi, Боже, не ласки, а мсти, дай розiрвати нам пута цi, ретязi цi рознести. Дай нам серця неприкаянi, дай стрепiхатий стогнiв, дум смолоскипи розмаянi мiж чужинецьких вогнiв. Пориве, пориве, пориве, ревом порвемося в лет. Бач - розсвiтаКться зариво, хай i на смерть, а вперед. Благословенна хай буде та куля туга, що разить плоть, щоб ПП не марудити в перечеканнi столiть. Боже, розплати шаленоП, Боже, шаленоП мсти, лютостi всенаученноП нам на всечас вiдпусти. V Зрадлива, зраджена Вiтчизна в серцi дзвонить i там росте, наш пригнiтивши дух. Ви, нею марячи, зазнайте скрух i скрух - i най вас Бог, i най вас Бог боронить. Розкошланi на всiх вiтрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволi здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. ЩедруК вам безсмертя щедрий вечiр в новiй Вiтчизнi - по громаддi спроб. Отож не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свiй свiтлий перст нищiвний. ПАМ'ЯТI А.Г. Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце УкраПни. А ти шукай - червону тiнь калини на чорних водах - тiнь ПП шукай, де жменька нас. Малесенька шопта лише для молитов i сподiвання. Усiм нам смерть судилася зарання, бо калинова кров - така ж крута, вона така ж терпка, як в наших жилах. У сивiй завiрюсi голосiнь цi грона болю, що падуть в глибiнь, безсмертною бiдою окошились. * Вiрш пам'ятi художницi Алли ГорськоП, по-звiрячому вбитоП за загадкових обставин 1970 р. ЗА ЛIТОПИСОМ САМОВИДЦЯ Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чуК пiд серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо зорiК на пустку усмерть сполотнiле божа. Стенаються в герцi скаженi сини УкраПни, той з ордами ходить, а той накликаК Москву. Заллялися кров'ю всi очi пророчi. З руПни вже мати не встане - розкинула руки в рову. Найшли, налетiли, зом'яли, спалили, побрали з собою весь тонкоголосий ясир. Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас i лях-бусурмен-бузувiр. I Тясмину тiсно од трупу козацького й кровi, i Буг почорнiлий загачено тiлом людським, бодай ви пропали, синочки, були б ви здоровi, у пеклi запеклiм, у райському раП страшнiм. Паси з вас нарiжуть, натягнуть на гузна вам палi i кровi наточать - упийтесь кривавим вином. А де ж УкраПна? Все далi, все далi, все далi. Наш дуб предковiчний убрався сухим порохном. Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чуК пiд серцем метал. КурiК руПна, кривавим збiгаК потоком, а сонце татарське стожальне разить наповал. * * * Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги - аж лящить. Над Прип'яттю свiтання зайнялося - i син бiжить, як горлом кров бiжить. Мов равлики, спинаються намети, а мушля в безсоромностi цноти нiяк не знайде барви для прикмети твоПх надсад, твоКП нiмоти. I шклиться неба вислiпла полуда - Тверда труна живих, як живчик, барв. Бреде зоря - сновида i приблуда - Одержаний задурно щедрий дар. А човен побиваКться об здвиги Повсталих хвиль, твердих, немов стовпцi. ...Пiдтале чорноводдя зелен-криги займаКться свiтанком на щоцi. * * * Невже ти народився, чоловiче, щоб зазирати в келiю мою? Невже твоК життя тебе не кличе? Чи ти спiзнав життКву путь свою на цiй безрадiснiй сумнiй роботi, де все людською мукою взялось. Ти все стоПш в моПй тяжкiй скорботi, твоПм нещастям серце пройнялось моК недуже. Ти ж - за мене вдвоК нещаснiший. Я сам. А ти лиш тiнь. А К добро. А ти труха i тлiнь. А спiльне в нас, що в'язнi ми обоК дверей обабоки. Ти - там, я тут. Нас порiзнили мури, як статут. * * * Терпи, терпи - терпець тебе шлiфуК, сталить твiй дух - тож i терпи, терпи. Нiхто тебе з недолi не врятуК, нiхто не зiб'К з власноП тропи. На нiй i стiй, i стрiй - допоки скону, допоки свiту й сонця - стiй i стiй. Хай шлях - до раю, пекла чи полону - усе пройди i винести зумiй. Торуй свiй шлях - той, що твоПм назвався, той, що обрав тебе навiки вiк. До нього змалку ти заповiдався до нього сам Господь тебе прирiк. * * * У цьому полi, синьому, як льон, де тiльки ти i нi душi навколо, уздрiв i скляк: блукало в тому полi сто тiней, В полi синьому, як льон. А в цiлому полi синьому, як льон, судилося тобi самому бути, аби спiзнати долi, як покути, у цьому полi синьому, як льон. Сто чорних тiней довжаться, ростуть i вже, як лiс сосновоП малечi, устрiч рушають. Вдатися до втечi? Стежину власну, наче дрiт, згорнуть? Нi. Вистояти. Вистояти. Нi - стояти. Тiльки тут. У цьому полi, що наче льон. I власноП неволi спiзнати тут, на рiднiй чужинi. У цьому полi, синьому, як льон, супроти тебе - сто тебе супроти. I кожен супротивник - у скорботi, i кожен супротивник, заборон не знаючи, вергатиме прокльон, твоКю самотою обгорiлий. Здичавiв дух i не впiзнаК тiла у цьому полi синьому, як льон. * * * Уже Софiя вiдструменiла, вiдмерехтiла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнiм колi, довкола ж тiнi, довкола кволi. Благословляю твою сваволю, дорого долi, дорого болю. Снiги i стужа. Вiтри й морози. Гудки i крики. Чорнi прокльони. Собачий гавкiт. Крик паровоза. I закмашини i заквагони. Шпали i фари, пси i солдати, рейки, i пруття, i загорода. Впали i хода. Встали i хода. В плечi штовхають нас автомати. Квадратне серце - в квадратнiм колi, в смертнiм каре ми падемо долi. Благословляю твою сваволю, дорого долi, дорого болю. На всерозхрестi лютi i жаху, на всепрозрiннi смертного скрику дай, УкраПно, гордого шляху, дай, УкраПно, гордого лику! * * * Верстаю шлях - по вимерлiй пустелi, де мертвому менi нема життя, за обрiями спогаду - оселi тi, до котрих немаК вороття. А все ж - бреду, з нiзвiдки до нiкуди, а все ще сподiваюся, що там, де кубляться згвалтованi iуди, мале К мiсце i моПм братам. Побачити б хоч назирцi, впiвока i закропити спраглий погляд свiй. ЗмiПться путь - вся тьмяна, вся глибока, i хоч сказися, хоч збожеволiй. Бо вже не я - лише жива жарина горить в менi. Лиш нею я живу. То пропiкаК душу УкраПна - та, за котрою погляд марно рву. Та К вона - за мiражiв товщею, там, крiзь синь-кригу свiтиться вона - моКю тугою, моКю маячнею сумно-весела, весело-сумна. Тож дай менi - дiйти i не зотлiти, дiйти - i не зотлiти - дай менi! Дозволь менi, мiй вечоровий свiте, упасти зерням в рiднiй борознi. * * * Весняний вечiр. Молодi тумани. Неон проспектiв. Туга лiхтарiв. - Я так тебе любила, мiй коханий. - Пробач мене - я так тебе любив. I срiбляться озерами долини, шовковий шепт пригашених калюж, менi ти все життя, немов дружина, менi ти все життя, неначе муж. - А пам'ятаКш? - Добре пам'ятаю. - А не забув? Чи не забув? - О, нi. - ЗдаКться, знову в молодiсть вертаю, все наче увижаКться ввi снi. I першу зустрiч? Першу i останню. - А я лиш першу. Нiби й не було минулих рокiв нашому коханню, не вiр, що за водою все спливло. - Не треба, люба. Знаю, що не треба. Хай давнi душi б'ються на ножах. А Кдинiться - предковiчне небо вам спiльний шлях покаже по зiрках. * * * Сто рокiв як сконала Сiч. Сибiр. I соловецькi келiП. I глупа облягаК нiч пекельний край i крик пекельний. Сто рокiв мучених надiй, i сподiвань, i вiр, i кровi синiв, що за любов таврованi, сто серць, як сто палахкотiнь. Та виростають з личакiв, iз шаровар, з курноП хати раби зростають до синiв своКП УкраПни-матерi. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована вiками, i не скарать тебе душителям сибiрами i соловками. Ти ще виболюКшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута i непокiрна, ти випросталася для волi, ти гнiвом виросла. Тепер не матимеш од нього спокою, йому ж рости i рости, допоки не упадуть тюремнi дверi. I радiсним буремним громом спадають з неба блискавицi, Тарасовi провiснi птицi - слова шугають над Днiпром. VI.1963 * * * Церква святоП Iрини криком кричить iз iмли. Мабуть, тобi вже, мiй сину, зашпори в душу зайшли. Скiльки набилося туги! Чим я ПП розведу? Жiнку лишив - на наругу, маму лишив - на бiду. Рiдна сестра, як зигзиця, б'Кться об мури грудьми. ГлипаК оком в'язниця, наче сова iз пiтьми. КиПв за гратами, КиПв весь у квадратi вiкна. Похiд почався БатиПв а чи орда навiсна? Мороком горло огорне - анi тобi продихнуть. Здрастуй, бiдо моя чорна, здрастуй, страсна моя путь. * * * Господи, гнiву пречистого благаю - не май за зле. Де не стоятиму - вистою. Спасибi за те, що мале людське життя, хоч надiКю довжу його в вiки. Думою тугу розвiюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила i благословила в свiти. I добре, що не зумiла мене вiд бiди вберегти. * * * На колимськiм морозi калина зацвiтаК рудими слiзьми. Неосяжна осонцена днина, i собором дзвiнким УкраПна написалась на мурах тюрми. Безгомiння, безлюддя довкола, тiльки сонце i простiр, i снiг. I котилося куль-покотьолом моК серце в ведмежий барлiг. I зголiлi модрини кричали, тонко олень писався в iмлi, i зiйшлися кiнцi i начала на оцiй чужинецькiй землi. * * * Не можу я без посмiшки Iвана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночi, коли КиПв спить, а друга десь оббрiхують старанно, склепить очей не можу нi на мить, вiн як зоря промiниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Нi словом не озветься. Анi пари iз уст. Вусате сонечко моК! Несуть тобi три царiК со дари скапарене озлоблення своК. Iваночку! Ти чуКш, доброокий? Пй-бо, не знаю, що я зле зробив. Чого ж бо й досi твiй порiг високий анi вiдчув, анi переступив. Прости менi недiльний мiй Хрещатик, що, сiвши сидьма, цi котли топлю в оглухлiй кочегарцi. Що терплю, коли вже нi терпiти, нi мовчати не можу, що, читаючи, люблю твоПх Орхана, Незвала i Данте, в дев'яте коло прагнучи стремлю. МоК ж досьК, велике, як майбутнК, напевне, пропустив котрийсь iз трутнiв. Iз тих, що бiлий свiт менi окрали, окравши край, окрали спокiй мiй, лишивши гнiв ропавий i кривавий i право - надриватися в ярмi. Сидять по шпарах всi мужi хоробрi, всi правдолюби, чорт би вас побрав! Чи людська добрiсть - тiльки доти добрiсть, поки без сил, без мужностi, без прав запомогти, зарадити, вступитись, стражденного в нещастi прихистить i зважитись боротися, щоб жити, i зважитись померти, аби жить?.. 5-6.12.1965 * * * Не одлюби свою тривогу ранню, - той край, де обрiю хвиляста каламуть, де в надвечiр'П вiтровiП тчуть Кдвабну сизь, не вiдданi ваганню. Ходiм. Нам К де йти - дороги неозорi, ще сизуватi в прохолоднiй млi. Нам К де йти - на хвилi, на землi - шляхи - мов обрiП - далекi i прозорi. Шумуйте, весни - днi, ярiйте, вечори, поранки, шлiть нам усмiшки лукавi! Вперед, керманичу! Хай юнiсть догорить - ми вiдданi життю, i нам вiддасться в славi! 1958 * * * О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi i лазурове простелися, пролийся мертвому менi! I поверни у днi забутi, росою згадок окропи, вiддай усеблагiй покутi i тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттКвих ерах моП розтанули слiди. Де синi ниви, в сум пойнятi, де чорне вороння лiсiв? Свiтання тiнi пелехатi над райдугою голосiв, ранковi нашепти молiльниць, де плескiт крил, i хлюпiт хвиль, i солодавий запах винниць, як грiх, як спогад i як бiль? Де дня розгойданi тарiлi? Мосянжний перегуд джмелiв, твоП пшеничнi руки бiлi над безберегiстю полiв, де коси чорнi на свiтаннi i жаром спеченi уста, троянди пуп'янки духмянi i ти - i грiшна, i свята, де та западиста долина, той приярок i те кубло, де трiпалася лебединя, туге ламаючи крило? Де голубiв вiльготнi лети i бризки райдуги в крилi? Минуле, озовися, де ти? Забутi радощi, жалi. О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi, i лазурово простелися, i душу порятуй менi. * * * Присмерковi сутiнки опали, сонну землю й душу оплели. Самоти згорьованi хорали геть менi дорогу замели. I куди не йду, куди не прагну - смерк сосновий мерзне угорi. Виглядаю долю довгождану, а не дiжду - вибуду iз гри. Аж i гра: лiтають головешки, зуби клацають пiд iдiотський смiх. Регочу на кутнi - буде легше (а як буде важче - теж не грiх). Що тебе клясти, моя недоле? Не клену. Не кляв. Не проклену. Хай життя - одне стернисте поле, але перейти - не помину. Дотягну до краю. Хай руками, хай на лiктях, поповзом - дарма, душу хай обшмугляю об камiнь - все одно милiшоП нема за оцю утрачену й ледачу, за байдужу, осоружну, за землю цю, якою тiльки й значу i якою барвиться сльоза. X.1968 * * * У порожнiй кiмнатi бiла, немов стiна, притомившись чекати, спить самотня жона. Геть зробилась недужа - котру нiч, котрий день анi чутки про мужа, анi-анiтелень. Лячнi довжаться тiнi, дзвонять нiмби iкон, i росте голосiння з-за соснових ослон: мiй соколе обтятий, в ту гостину, де ти, нi пройти, нi спитати, нi дороги знайти. За тобою, коханий, очi видивила. Нiби кiнь на арканi, свiт стаК дубала. * * * Верни до мене, пам'яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить спiвом горло солов'я в гаю нiчному. Пам'яте, верни iз чебреця, iз липня жаротою. Хай яблука останнього достою в моП, червонобокi, виснуть сни. Нехай Днiпра уроча течiя бодай у снi у маячнi струмуК, i я гукну. I край мене почуК. Верни до мене, пам'яте моя. * * * Весь обшир мiй - чотири на чотири. Куди не глянь - то мур, кутор i рiг. Всю душу з'Пв цей шлак лiлово-сiрий, це плетиво заламаних дорiг. I дальше смертi - рiдна батькiвщина 1. Колодязь, тин i два вiкна сумнi, що тлiють у вечiрньому вогнi. I в кожнiй шибi - нiби двi жарини - журливi очi вставлено. Це ти, о пресвята моя зигзице-мати! До тебе вже шляхiв не напитати i в нiч твою безсонну не зайти. Та жди мене. Чекай мене. Чекай, нехай i марне, але жди, блаженна. I Господовi помолись за мене. А вмру - то й з того свiту виглядай. * * * Як добре, що смертi не боюсь я i не питаю, чи тяжкий мiй хрест, що перед вами, суддi, не клонюся в передчуттi недовiдомих верст, що жив, любив i не набрався скверни, ненавистi, прокльону, каяття. Народе мiй, до тебе я ще верну, як в смертi обернуся до життя своПм стражданням i незлим обличчям. Як син, тобi доземно уклонюсь i чесно гляну в чеснi твоП вiчi i в смертi з рiдним краКм порiднюсь. ============================================================== Василь Симоненко. ПоезiП ЦАР ПЛАКСIЙ ТА ЛОСКОТОН Цареве сiмейство Там, де гори i долини, Де гуляК вiтровiй, - Там цвiте краса-краПна З дивним iм'ям Сльозолий. I колись в краПнi тiй Був па тронi цар Плаксiй, Голова його мов бочка, Очi - нiби кавуни. В Плаксiя було три дочки I плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька - Вай-Вай, Третя донечка - Плакота, Всi сльозливi через край. А царевi три сини Так i звались - Плаксуни. Отака була сiм'я У царя у Плаксiя. Цiлi днi вони сидiли, Голосили, та сопiли, Та стогнали, та ревли, Сльози вiдрами лили. Цар Плаксiй велiв сердито: "Хай iз ними день при днi Плачуть всi в краПнi дiти, Бо смiятись i радiти У моКму царствi - нi! Хто всмiхнеться - в часi тiм Я того негайно з'Пм!" Ще була у Плаксiя Грiзна гвардiя своя: В нiй служили молодцi Забiяки-сльозiвцi. Хто смiявсь - вони хапали I нагайками шмагали, Так що в царствi тому скрiзь Вистачало плачу й слiз. Цар любив, як плачуть дiти, Бо любив Пх сльози пити. Отакий був цар Плаксiй УкраПнi Сльозолий. Дядько Лоскотон_ Але в тому диво-царствi, Зневажаючи закон, Жив у мандрах i митарствi Добрий дядько Лоскотон. Вiн приходив кожний вечiр - Хай чи дощ iде, чи снiг - До голодноП малечi I усiм приносив смiх. Мав вiн вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах. I була накидка сiра В Лоскотана на плечах. Лоскотливi мав вiн вуса I м'якенькi, наче пух. I м'яке волосся русе Розсипалося до вух. Вiн як прийде, залоскоче, То смiКться, хто й не хоче. Тiльки де вiн появлявся, Зразу плач там припинявся, I приходив до усiх Голосний та щирий смiх. Не любили Лоскотона Цар Плаксiй i Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони. I за дядьком Лоскотоном Iз нагайками в руках Охоронцi злих законiв Полювали по хатах. Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон: Вiн ходив по всiй краПнi I носив з собою смiх В розмальованiй торбинi, В пальцях лагiдних своПх. Арешт Лоскотона _ Розiзливсь тодi Плаксiй - Цар краПни Сльозолий. Гнiвно вiн гукнув iз трону: "Гей, ледачi сльозiвцi! Хто впiймаК Лоскотона, Буде муж моПй дочцi! Хто його посадить в льох - Вибирай одну iз трьох! Бо уже цей Лоскотон Скоро нам розвалить трон: Що тодi ми будем пити, Як не будуть плакать дiти!" I завзятi сльозiвцi Понеслись у всi кiнцi, Щоб скарати по закону Баламута Лоскотона. Довго скрiзь його шукали, У всi шпари заглядали, Перерили всi двори, Обходили всi бори, Час потратили дарма: Лоскотона скрiзь нема, Бо його завжди i всюди Од ловцiв ховали люди. Опiвночi Лоскотон, Коли всiх колише сон, Йшов собi в бiдняцькi хати Џхнiх дiток розважати. Був тодi у Плаксiя Лютий посiпака, Вiроломний, як змiя, Капiтан Макака. Так хотiлося йому Царським зятем стати, Що нi разу в ту зиму Не лягав i спати. Все ходив, усе вiн слухав I нарештi все рознюхав. На свiтанку Лоскотон, Насмiшивши дiток, У мiцний поринув сон Мiж кленових вiток. А лукавий капiтан Пiдiкрався змiКм Й Лоскотоновi аркан Зашморгнув на шиП. Руки вивернув назад, Мiцно спутав ноги I мерщiй у Плаксоград Рушив у дорогу... Весiлля в палацi _ Лоскотона посадили За вузенькi грати, А в палацi порiшили: - Час весiлля грати...- Гей, зiйшлися царенята I придворна свита Наречених шанувати, Сльози дiток пити. До вiнця веде жених Висохлу Нудоту, Та дивитися на них Зовсiм неохота. Хоч Макака був бридкий, А вона ще гiрша, Џм поет один гладкий Присвятив ще й вiрша. Стiльки там було хвальби, Так скрасив Пх вроду - Навiть жаби вiд ганьби Булькнули у воду! Але цар ходив, пишався, Вiн iз зятем цiлувався, Похвалявся: "Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всiх Голосний та щирий смiх. Тож вiд радостi стрибайте! Тож вiд радостi ридайте! Ми тепер встановим скрiзь Вiковiчне царство слiз!" Так розхвастався Плаксiй - Цар краПни Сльозолий. Звiльнення Лоскотона _ Та поки гуло весiлля, То п'яницi вартовi Напились якогось зiлля Та й поснули у травi. А вночi йшли до в'язницi Батраки й робiтники, Щоб звiльнити iз темницi Лоскотона на вiки. Рознесли всi перепони, Гнули грати, мов прути: - Гей, веселий Лоскотоне, Це прийшли твоП брати! Йди до нас, веселий брате, В нашу здружену сiм'ю! Пiдем разом догравати Ми весiлля Плаксiю... Продовження весiлля _ У палацi кожен скаче Та вiд щастя гiрко плаче, Ллються сльози, як рiка, - Бачте, радiсть в них така! Раптом цар упав на трон: - Ой, рятуйте - Лоскотом! - Всi вiдразу "ох!" та "ах!", Жах у кожного в очах. А веселий Лоскотон До царя стрибнув на трон I сказав йому якраз: - НасмiКшся ти хоч раз!.. - Став царя вiн лоскотати, I Плаксiй став реготати. Так смiявсь - аж заливався, Аж вiд реготу качався, Кулаками очi тер - Потiм лопнув i помер. Ой, була ж тодi потiха - Цар Плаксiй помер од смiху! З ним придворнi одубiли, Бо смiятися не вмiли. А царевi три сини, Три завзятi Плаксуни, Так смiялись-реготали, Що штани з них поспадали - Тож всi троК без штанiв До чужих втекли краПв. Три царiвни теж навтьоки У чотири бiгли боки. Кровопивцi-сльозiвцi Стали п'явками в рiцi, А Макака-забiяка З'Пв себе iз переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же вiн живе й понинi, Дiтям носить щирий смiх В розмальованiй торбинi, В пальцях лагiдних своПх. Схочеш сам пiти в цей край, То маршрут запам'ятай: Треба йти спочатку прямо. Потiм вправо завернуть, А тодi помiж дубами Поведе налiво путь. Пiсля цього вже помалу Чимчикуй куди попало: Як од втоми не впадеш - В цю краПну попадеш. ДIД УМЕР От i все. Поховали старезного дiда, закопали навiки у землю святу. Вiн тепер вже не встане i ранком не пiде iз косою пiд гору круту. I не стане мантачкою тишу будити, задивлятися в небо, як гаснуть зiрки. Лиш росою по нiм буде плакати жито i пливтимуть над ним непомiтно вiки. От i все. Поховали хорошу людину, повернули навiки у лоно землi. Та невже ж помiстились в тiсну домовину всi турботи його, всi надiП, жалi? Та невже ж то йому все вiднинi байдуже - чи свiтитиме сонце, чи нiч напливе? Бiль у душу мою закрадаКться вужем, Вiдчай груди менi розпанахуК, рве. Я готовий повiрити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю iшли без слiда безiменнi, святi, незрiвнянно чудеснi, гордi дiти землi, вiрнi дiти труда. Хай шаленi гудуть над планетою весни, хай трава пнеться вгору крiзь листя старе... Я не вiрю, що дiд iз могили воскресне але вiрю, що нi - вiн увесь не умре. Його думи нехитрi додумають внуки, i з очей ще вiки пломенiтимуть в них його пристрасть i гнiв, його радощi й муки, що, вмираючи, вiн передав для живих. КАЗКА ПРО ДУРИЛА Ото ж воно й почалося з того, що одружився дурний Петро. Тiльки до хати привiв небогу - зразу ж топитись пiшов у Днiпро. Стрибнув у воду - в водi не тоне, почухав тiм'я дурний, а тодi почав серед рiчки - хай Бог боронить! - ходить на руках по водi. Походить трохи та ляже полежить, на хвилю закине ноги бруднi - i хоч би тобi що! Схопив, правда, нежить та рибалок до смертi злякав у човнi. Йому все байдуже - ходить та чхаК, та грайливо моргаК до риб, а небога iз кручi рукою махаК: - Вернись, чоловiче, бо з'Пм твiй хлiб! - Почув те Петро та бiгом додому, що запопав - то усе перегриз, добре, що жiнка спалила солому та в глечиках поховала дрова i хмиз. НаПвся Петро: - Ну