, стели постелю, горличко нiжна моя,- та сама лишень лiзь пiд стелю, а на долiвцi приляжу я.- Отак i жили без нужди та горя. Сусiди шепталися, як_ один: - Вiд чого товстiК Петрова Федоря? - Аж гульк - у Федори син. I такий тобi хлопець, що далi нiкуди, i такий тобi хлопець, що - ну. На другий рiк вже навчився бiгати, а на шостий - виматюкав старшину. Прийшли тодi до Петра пузатi та й кажуть: - Ти знаКш чи нi, що виродок твiй губатий сказав, нiби ми дурнi? - Розiзлився Петро: - Отаке тобi й на! Та я ж його витурю з дому, щоб не балакав малий сатана того, що усiм вiдомо...- Узяв i прогнав. А що дурному? Тiльки приказував, як проганяв: - Iди, лобуряко, з дому - ти з мене останню сорочку зняв! Iди собi, зла личино! Може, десь виб'Кшся у пани, то гляди не поскупися, сину, матерi справить картату хустину, а менi - кисет i штани... Ну, йди вже, клята рахубо, бо дома з голоду врiжеш дуба...- I пiшло хлоп'я iз убогоП хати кращоП долi собi шукати. Де воно не ходило, де воно не було! Спало, де впало, Пло, що мало, та, мов трава, росло. Та хлопця й вигнало - слава Богу: не менше саженя в рiст. Кулаки - мов горщата, мов обаполи, ноги - i де те здоров'я бралося в нього, коли ж все життя безконечний пiст? А люди про хлопця так говорили: - Чому б не рости, коли вiн - Дурило! - Отож, як Дурило уже змiцнiв i огидло хлопцевi байдикувати, раптом нi сiло, нi впало вiн захотiв навiдаться до рiдноП хати. Спакував у кишеню речi, доброго костура в руки взяв - i, як говорять, ноги на плечi та й пiшов, куди знав. Iде та й людей питаК: - А де тут дорога до Рiдного краю? - А люди говорять: - Кругла Земля, так що прямоП дороги немаК: сонце сходить онно звiдтiля, а тамечки он сiдаК. Спитай у нього. Воно бiга довкола Землi давно, то, певне, тобi щось розумне пораК.- Махнув рукою Дурило та й пiшов навпростець, добре, що сонце у спину грiло, а в груди вiяв вiтерець. Iде та й iде. Аж у ногах занило, присiсти хотiв, та ба - з-за кущiв до Дурила вибiгла враз галаслива юрба. - Ти куди йдеш? - Додому. - А де ж та домiвка? - У Рiднiм краю. - А край де? - Џй-богу, не знаю. Я люди, шукаю вiтчизну свою. - А навiщо шукати? Лишайся, хлопче, у нас - у нас не життя, а свято, щасливим зробишся враз.- I вмить та юрба оточила Дурила i дружно до нього отак говорила: РЕЧИТАТИВ СТАРШИН РАЮ Порода наша мудра вiд природи, ми знаКм все, бо осягнули все. I глипаК на нас зворушено i гордо щасливий предок - щирий шимпанзе. Йому гойдатись на гiллi рипучiм i на тропiчних тiшитись вiтрах, а ми пiдем i цiлий свiт научим, як у чорнильних плавати морях. У нас до того мудрi всi та вченi, що лiмiтуКмо чорнило i папiр. Вулкани дiють дужi i скаженi в хребтах висотних паперових гiр. Ми знаКм все! Для нас усе вiдоме! буде завтра? Запитайте нас. Як живить вогнища руда суха солома, так нас годуК мудрiсть повсякчас. Ми пронесем, ми пiдведем i пiдем, ми дiйдемо, ми сягнемо висот! Ми стiльки iстин вам _за_ мить нацiдим, що подив назавжди зацiпить рот. Чого ж тиняКтесь по свiту, нiби п'янi, чого шукаКте, коли ми все знайшли, коли ведуть дороги осiяннi пiд наше сонце з вашоП iмли? У нас давно нiхто й не чув про горе та iншi нiсенiтницi й бридню. Одна турбота чола нашi оре - а що, як в мудрi паперовi гори раптово влучить iскорка вогню? Чи вистачить чорнила, щоб залить? А бiльше нам нiчого не болить Дурило, звичайно, розвiшуК вуха, Дурило аж рота роззявив та слуха, Дурило гукаК: - Зрiкаюся Рiдного краю! Вiзьмiть мене, друзi, до вашого раю! - I друзi Дурила пiд руки беруть, i друзi Дурила до себе ведуть. А хлопцевi думка сидить в головi: - Чого, люди добрi, в вас ноги в кровi? - Та це,йому кажуть,- така у нас звичка: до щастя дорога веде через рiчку - та рiчка iз кровi та трiшки зi слiз, але ти не бiйся. Не втопишся. Лiзь. Вона не глибока - либонь, до колiн... - А кров там чия? - не гамуКться вiн. - Чия? А вiдомо чия - тих людей, що пiдло не визнали наших iдей... Ми Пх, значить, трiшечки, зовсiм помалу кого задавили, кого зарубали. - А це хто тут висить? - питаКться в них. - Це дурень один iз отих навiсних, що пруться на острiв... - На острiв? За чим? - Та, правду сказати, либонь, нi за чим: там щастя закуте в печерах нiмих не те, що для нас, а оте, що для всiх... - То нащо ж повiсили? - Так, для годиться: якби не повiсили, мiг би втопиться... I далi Дурило по Раю iде, круг себе очима дурними пряде. - А це що за iдол? - питаКться знов. - Це той, хто закон наймудрiший знайшов: навчив нас хапати, навчив убивати, навчив людям в вiчi оману пускати, навчив нас, як жити годиться на свiтi,- читай заповiта його на гранiтi ЗАПОВIТ ЗАСНОВНИКА РАЮ Що кому на роду написано, то й конем не обскачеш того. Одному доля даруК лисину, другому шляпу з широкими крисами, а третього причастовуК батогом. А четвертому, п'ятому, шостому i дев'ятому цiлiсiнький довгий вiк стiльки добра обiцятиме, що врештi з четвертого, п'ятого, шостого i дев'ятого поробить стандартних калiк. А найкраще тому, кому доля багата не захоче нiчого дати - анi честi, нi глузду, нi сорому - нiчогiсiнько. Ось цьому ми з нiкчемства свого п'Кдестала створимо та освятим в кадильнiм диму, та сипнемо пiд ноги квiтiв, та у лаври чоло вберем, та, щоб весело жив на свiтi, приведем панну Музу в гарем. А самi заживем без гризоти, бо вiдомо й дитинi малiй, що у Музи тiКП цноти вже не бiльше, нiж у повiй. Скiльки бiдною торгували, стiльки вже продавалась сама, що назвать ПП лярвою мало, а сильнiшого слова нема. Ну а нам що до того? Ми люди тихi. Нам би повне корито бурди, теплу ковдру, затишну стрiху та цукерку вряди-годи. Бо таке на роду написано: вiд Адама до наших днiв будуть людям свiтити лисини величаво-мудрих вождiв. Думав, думав Дурило, аж йому голова заболiла, та нiяк собi не збагне: куди i до чого той iдол гне? Якщо йому правда - рiднесенька мати, то нащо ж йому п'яти лизати? А якщо йому люба лизня, то тодi його ненька - брехня? Так замислився, що аж присiв, сiм днiв не пив i не Пв, а на восьмий устав i каже: - Якесь дуже дивне те щастя ваше! Не хочу такого, щоб я вмер! Сходжу ще на острiв до тих печер...- Та й ну Дурило вiд друзiв нових тiкати, а тi йому в спину кiлки метати. Добре, що наш Дурило водою не брiв - вiн, як i батько, ходить по водi умiв - отож вiн рершим став у печерi i давай своПм костуром бити у дверi. За третiм ударом впали дверi, i враз нiби сонце сяйнуло в печерi. I вийшло звiдти дiвча, i всмiхнулося мило: - Спасибi за помiч тобi, Дурило! Я долю тепер не мину i твою - жду тебе, парубче, у батькiвськiй хатi, у твоКму Рiднiм краю...- Сказало i щезло. Озирнувся Дурило - дивиться: гори вогнем охопило, i кривава рiка змеженiла, а там, за рiкою, на тихiй Зеленiй горi бiлiК батькова хата, а пiд нею засмучена мати пасе сонячних зайчикiв у дворi... КРИВДА Новела У Iвася немаК тата. Не питайте тiльки чому. Лиш вiд матерi ласку знати Довелося хлопчинi цьому. Вiн росте, як i iншi дiти, I вистрибуК, як усi. Любить босим прогоготiти По ранковiй колючiй росi. Любить квiти на луках рвати, Майструвати лука в лозi, По городу галопом промчати На обуренiй, гнiвнiй козi. Але в грудях жаринка стука, Њ завiтне в Iвася одно - Хоче вiн, щоб узяв за руку I повiв його тато в кiно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два,- Все одно вiн би тата слухав I ловив би його слова... Раз Iвась на толоцi грався, Раптом глянув - сусiда йде. - Ти пустуКш тута,- озвався,- А тебе дома батько жде- Бiг Iвасик, немов на свято, I вибрикував, як лоша, I, напевне, була у п'ятах Пелюсткова його душа. На порозi закляк винувато, Але в хатi - мама сама. - Дядько кажуть, приПхав тато, Тiльки чому ж його нема?.. Раптом стало Iвасю стидно, Раптом хлопець увесь поблiд - Догадався, чому Кхидно Захихикав сусiда вслiд. Вiн допiзна сидiв у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, вiд плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночi шугнув через грядку, Де сусiдiв паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки I додому спати помчав... Бо ж немаК тим iншоП кари, Хто дотепи своП в iржi ЗаганяК буздумно в рани, У болючi рани чужi... ЛЮБОВ Дзвенять нiмою тугою лiси, Коли Пх нiч тремтлива обнiмаК I вiд очей у ревностi ховаК Принади Пх первiсноП краси. Бринять живою радiстю лiси, Як ранок спалахне на небокраП, Як сонце огняне завiсу пiднiмаК Iз Пх первiсноП i чистоП краси. Менi здаКться, - може, я не знаю, - Було i буде так у всi часи: Любов, як сонце, свiту вiдкриваК Безмежну велич людськоП краси. I тому свiт завжди благословляК I сонце, що встаК, i серце, що кохаК. МОНАРХИ Диктатори, королi, iмператори, Млiючи в димi хвальби, Роззявляли пащi, мов кратери, I гукали: - Ми - символ доби. - Хто не з нами, той против Бога. - Хто не з нами, той проти всiх.- I сипались лаври убогi До куцих кривавих нiг. Нiкчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втiх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством Пх. Iдоли обслиненi, обцiлованi Iшли величавi в своПй ходi. А поруч вставали некоронованi КорифеП i справжнi вождi. Вставали Коперники i Джорджоне, Шевченко пiдводив могутнК чоло, I бiля вiчного Пхнього трону Лакузи жодного не було. Бо щире, високе небо Не пiдмалюКш квачем, Бо величi справжнiй не треба Спиратись на плечi нiкчем. СТАРIСТЬ Сiм десяткiв дiдовi старому, Сам незчувсь, коли i вiдгуло, - Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очi глибоко спiдлоба, Тiльки пух лишивсь на головi.,, ЛаК син, що нi чорта не робить, Допiка невiстка; ще живi? Остогидло дiду хлiб жувати, Слухати образи вiд усiх, Цiле лiто горобцiв ганяти Та гракiв сусiдовi на смiх. Ваять би iстик, торбу через плечi I пiти свiт за очi з села, Але звик до хати, до малечi, Що його, мов батька, облягла- Все стерпить, хiба заплаче стиха, Дивлячись на добрих малюкiв. Все стерпить - докори, сором, лихо - Лиш би вмерти на землi батькiв! ЗЛОДIЙ Дядька затримали чи впiймали - Дядька в сiльраду ескортували. Дядька повчали i докоряли: "Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полi свiй урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свiй труд". Дядько понуро тiм'я теребив I смакував махру. Дядько клiпав товстими вiями, Важко дивитись в очi ганьби, Важко йому iз домашнiми мрiями Враз осягнуть парадокси доби. "Так воно, так,у кулак кахикав,- Красти пагано, куди вже гiрш". Рвися з горлянки свавiльним криком, Мiй неслухняний вiрш. - Чому вiн злодiй? З якоП речi? Чому вiн красти пiшов своК? Давить той клунок менi на плечi, Сором у серце менi плюК. Дядька я вбити зневагою мушу, Тiльки у грудях клекоче гроза: Хто обiкрав, обскуб його душу, Хто його совiстi руки зв'язав? Де вони, тi вiдгодованi й сiрi, Недорiкуватi демагоги й брехуни, Що в'язи скрутили дядьковiй вiрi, Пробираючись у крiсла й чини. Џх би за грати! Џх би до суду! Џх би до карцеру за розбiй! Доказiв мало??? Доказом будуть Лантухи вкрадених вiр i надiй. БАБА ОНИСЯ У баби Юнисi було три сини. У баби Онисi синiв нема. На кожнiй ПП волосинi морозом трiщить зима. Я горя на свiтi застав багато. Страшнiшого ж горя нема, нiж те, коли старiсть мати в домiвцi стрiчаК сама. НемаК такоП бiди i муки, нiж сумно з-пiд сивих брiв дивитись щодня, як внуки ростуть без своПх батькiв. За те, що ми в космос знялися, що нинi здоровi й живi, я пам'ятник бабi Онисi воздвиг би на площi в Москвi. Щоб знали майбутнi предтечi в щасливiй i гордiй добi: Пх горе на утлi плечi Онися взяла собi. Щоб подвиг ПП над землею у бронзi дзвенiв вiки, щоб всi, iдучи повз неП, знiмали в пошанi шапки. ДУМА ПРО ЩАСТЯ Увiйшла вайлувате в сiни, з хати вiК нудьга й самота. У руках засмiявся вiник - спритно валянки обмiта. Тупотить об долiвку ногами i мороз вибива з рукавиць. З нею в хату ввiрвався гамiр, ошалiлий смiх снiговиць. Мов воскресли принишклi дiти - тупiт, лемент, вищання й писк. Мiсяць хоче, мабуть, погрiтись - суне в шибку свiй блiдий диск. ЗаглядаК, цiкавий, у миску: що ви з'Пли таке смiшне, що од вашого реготу й писку тягне в хату iз неба мене? Хлюпа щастя дзвiнкою хвилею, нiби тут вiкувало воно - не життя тобi, а iдилiя, як в поганих книжках чи в кiно. Де фотографи? Де поети? Нуте, хлопцi, сюди скорiш! Можна знiмок утнуть до газети i жахливо веселий вiрш. Це ж так показна ситуацiя -- гарна мати i троК дiтей, це ж чудова яка iлюстрацiя для пiдтвердження наших iдей. Застрибають веселi цифри у грунтовно важких статтях, та не встане з словесних вихрiв многотрудне ПП життя. Ви мовчанкою соромливою постараКтесь обминуть, що в доярки цiКП щасливоП руки й ноги вночi гудуть. I чи прийде пiд вашi кашкети блискавицею думка дзвiнка: в космос крешуть ота не ракети, але пружнi цiвки молока. А для неП це зовсiм не диво, бо збагнула давно таке: справдi, зараз вона щаслива, тiльки ж щастя яке важке!.. I тому ця Марiя чи Настя будить дзвоном дiйницi село, щоб поменше важкого щастя на Радянськiй землi було. ГРУДОЧКА ЗЕМЛI Ще в дитинствi я ходив у трави, В гомiнливi, трепетнi лiси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньоП роси. Бiгла стежка вдалеч i губилась, А менi у безтурботнi днi Назавжди, навiки полюбились Нiжнi i замрiянi пiснi. В них дзвенiло щастя непочате, Радiсть невимовна i жива, Коли Пх виводили дiвчата, Як iшли у поле на жнива. Тi пiснi мене найперше вчили Поважати труд людський i пiт, Шанувать Вiтчизну мою милу, Бо вона одна на цiлий свiт. Бо вона одна за всiх нас дбаК, Нам даК i мрiП, i слова, Силою своКю напуваК, Ласкою своКю зiгрiва. З нею я дiлити завжди буду Радощi, турботи i жалi, Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимоП землi. КИРПАТИЙ БАРОМЕТР I. Замiсть вечiрньоП молитви Ти лежиш iще впоперек лiжка - Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримi вiжки Прив'язали цупко мене. Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав моП, Взяв у матерi синю звабу I в очах своПх затаПв. Спи, грабiжнику мiй кирпатий, Сумнiв диханням розiгрiй, Я тобi стану в голови слати Найнiжнiшi подушки мрiй. Розiшлю своП думи в дозори, Щоб у сизому мiражi Не ступило свавiльне горе На кордони твоКП душi. Бо не змок ще убивчий порох Од потокiв дитячих слiз - Через трупи надiй бадьорих Твiй одвiчний i пiдлий ворог До усмiшки твоКП лiз. Над народами, над вiками Встало горе, мов чорний гном. Торохтять бойовi тамтами Над прозорим дитячим сном. Вiдгодована злiсть, i хитрiсть, I закута в броню брехня Атакують добро i щирiсть Серед ночi й бiлого дня. Гуркотять бойовi колiсницi, Свищуть ратища i шаблi... I тривозi моПй не спиться. Йде вона босонiж по землi. I встаК проти кривди й злоби Мiй обсмалений сонцем гнiв, Щоби спав ти спокiйно, щоби Ти смiявся i жебонiв. I ладнаК совiсть гармати Проти пiдлостi i обмов, I виводить зневiру на страту Безпощадна моя любов. Наливайся земними силами, Вдосталь радощiв зачерпни - Над тобою трiпочуть крилами Тихi-тихi спокiйнi сни... II. ТАНЕЦЬ ПIТЕКАНТРОПIВ Ми не брешем, не лукавим - Що подужаКм, берем! Ми сьогоднi свiтом правим, Все жерем, Жерем, Жерем! Тiльки ми од страху вiльнi, Ми - сини Њвропи! Ми - могутнi, Ми - всесильнi, Ми - пiтекантропи! Нам живеться ласо й любо, А на совiсть ми плюКм - Що потрапило на зуби, Те жуКм, ЖуКм, ЖуКм! Тiльки ми вiд глузду вiльнi, Ми - сини Њвропи! Ми - могутнi, Ми - всесильнi, Ми - пiтекантропи! Танцювали, гупотiли, раптом провалились, На Пх мiсцi генерали як з землi вродились. Оточили мою душу й заревiли п'яно, Били в груди кулаками, мов у барабани. III. Ранок Над тихим сном мого малого сина, Над плетивом думок моПх i мрiй Пливла тривога, нiби всесвiт, сива. Гойдаючись на гребенях надiй. Цiдилась нiч крiзь темне сито неба, I зорi танули, як вогники малi... Кирпатий мiй! Дивлюся я крiзь тебе У завтрашнК страдалицi Землi. Я бережу для тебе ПП квiти, Тобi несу думок своПх огонь, Для тебе запускаю на орбiти Ракети iз порепаних долонь. Ми народились в муках, щоб родити. Синами обезсмертити свiй рiд, Щоб квiтував на диво всьому свiту Козацький генiальний родовiд! Сини! Сини! Барометри кирпатi Людського спокою i завтрашнього дня! Ми перед вами разом винуватi, Що на планетi бiйки i гризня. Ми винуватi, що мiлiють рiки I лисинами свiтять береги, Що десь духовнi лупляться калiки I виростають вашi вороги. Будь проклят спокiй! Досить нарiкати На клопiтливий i суворий час! Грядуть сини - барометри кирпатi, Вони за все спитають завтра нас. ЛЕБЕДI МАТЕРИНСТВА Мрiють крилами з туману лебедi рожевi, Сиплють ночi у лимани зорi сургучевi. ЗаглядаК в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неП за плечима. _ Ой бiжи, бiжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебедi, як мрiП, Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiП. Темряву тривожили криками пiвнi, Танцювали лебедi в хатi на стiнi. Лопотiли крилами i рожевим пiр'ям, Лоскотали марево золотим сузiр'ям. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспанi тривоги. У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi Ждатимуть твоКП нiжностi й любовi. Будуть тебе кликать у сади зеленi Хлопцiв чорночубих диво-нареченi. Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата. I якщо впадеш ти на чужому полi, Прийдуть з УкраПни верби i тополi, Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на свiтi вибирати, сину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. МОЯ МОВА Все в тобi з'Кдналося, злилося - Як i помiститися в однiй! - Шепiт зачарований колосся, Поклик iз катами на двобiй. Ти даКш поету дужi крила, Що пiдносять правду в вишину, Вченому ти лагiдно вiдкрила Мудростi людськоП глибину. I тобi рости й не в'януть зроду, Квiтувать в поемах i вiршах, Бо в тобi - великого народу Нiжна i замрiяна душа. САЛЮТИ МИРУ В днi травневi, мрiями багатi, Коли щастя хлюпаК з пiсень, Ми щороку зустрiчаКм свято - Перемоги радiсноП день. I встають у пам'ятi дороги, Тi, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо пiднести. I живуть у пам'ятi народу Його вiрнi дочки i сини, Тi, що не вернулися з походiв ГрiзноП, великоП вiйни. Џх життя, Пх помисли високi, Котрим не судилось розцвiсти, Закликають мир ясний i спокiй, Як зiницю ока, берегти. УКРАЏНI Коли крiзь розпач випнуться надiП I загудуть на вiтрi степовiм, Я тодi твоПм iм'ям радiю I сумую iменем твоПм. Коли грозуК далеч неокрая У передгроззi дикiм i нiмiм, Я твоПм iм'ям благословляю, Проклинаю iменем твоПм. Коли мечами злоба небо краК I крушить твою вроду вiкову, Я тодi з твоПм iм'ям вмираю I в твоКму iменi живу! ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, I я ПП зустрiти не зумiв. Вона до мене випливла з туману МоПх юнацьких несмiливих снiв. Вона прийшла, заквiтчана i мила, I руки лагiдно до мене простягла, I так чарiвно кликала й манила, Такою нiжною i доброю була. I я не чув, як жайвiр в небi тане, Кого остерiгаК з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як менi за нею не пiти? * * * Чорнi вiд страждання моП ночi, Бiлi вiд скорботи моП днi Впали у твоП свавiльнi очi, Жадiбнi, глибокi i чуднi. Я тебе не хочу обминути, Я тебе не смiю обiйти. Дай менi губами зачерпнути НiжноП твоКП доброти. Диких орд незлiченi навали Розтрощили пращури моП, Щоб несла ти гордо i зухвало Груди недоторканi своП. Щоб горiли маками долонi, Щоб гуло моК серцебиття, Щоб в твоКму соромливiм лонi Визрiвало завтрашнК життя. I моК прокляття очманiле Упаде на тiм'я дурням тим, Хто твоК солодке грiшне тiло ОскверняК помислом гидким. Стегна твоП, брови i рамена, Шия i вогонь тендiтних рук - Все в тобi прекрасне i священне, Мамо моПх радощiв i мук! * * * Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На яснi зорi i на тихi води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, i множиться, i дiК Без ваших нагаПв i палаша. Пiд сонцем вiчностi древнiК й молодiК Його жорстока й лагiдна душа. Народ мiй К! Народ мiй завжди буде! Нiхто не перекреслить мiй народ! Пощезнуть всi перевертнi й приблуди, I орди завойовникiв-заброд! Ви, байстрюки катiв осатанiлих, Не забувайте, виродки, нiде: Народ мiй К! В його гарячих жилах Козацька кров пульсуК i гуде! * * * Там, у степу, схрестилися дороги, Немов у герцi дикому мечi, I час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранцi i вночi. Мовчать над ними голубi хорали, У травах стежка свище, мов батiг. О, скiльки доль навiки розрубали Мечi прадавнiх схрещених дорiг! Ми ще йдемо. Ти щось менi говориш. Твоя краса цвiте в моПх очах. Але скажи: чи ти зi мною поруч Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах? * * * Ти знаКш, що ти - людина. Ти знаКш про це чи нi? Усмiшка твоя - Кдина, Мука твоя - Кдина, Очi твоП - однi. Бiльше тебе не буде. Завтра на цiй землi Iншi ходитимуть люди, Iншi кохатимуть люди - Добрi, ласкавi й злi. Сьогоднi усе для тебе - Озера, гаП, степи. I жити спiшити треба, Кохати спiшити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землi - людина, I хочеш того чи нi - Усмiшка твоя - Кдина, Мука твоя - Кдина, Очi твоП - однi. * * * Њ в коханнi i буднi, i свята, Њ у ньому i радiсть, i жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих iлюзiй вуаль. I з тобою було б нам гiрко, Обiймав би нас часто сум, I, бувало б, темнiла зiрка У туманi тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання i сумнiвiв час Дрiб'язковi хмарки образи Не закрили б сонце вiд нас. _ Бо тебе i мене б судила Не образа, не гнiв - любов. В душi щедро вона б свiтила, Оновляла Пх знов i знов. У мою б увiрвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить: - Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!.. * * * Задивляюсь у твоП зiницi Голубi й тривожнi, нiби рань. Крешуть з них червонi блискавицi Революцiй, бунтiв i повстань. УкраПно! Ти для мене диво! I нехай пливе за роком рiк, Буду, мамо горда i вродлива, З тебе дивуватися повiк... Одiйдiте, недруги лукавi! Друзi, зачекайте на путi! Маю я святе синiвське право З матiр'ю побуть на самотi. Рiдко, нене, згадують про тебе, Днi занадто куцi та малi, Ще не всi чорти живуть на небi, Ходить Пх до бiса на землi. Бачиш, з ними щогодини б'юся, ЧуКш - битви споконвiчний грюк! Як же я без друзiв обiйдуся, Без лобiв Пх, без очей i рук? УкраПно, ти моя молитва, Ти моя розпука вiкова... Гримотить над свiтом люта битва За твоК життя, твоП права. Ради тебе перли в душу сiю, Ради тебе мислю i творю... Хай мовчать Америки й РосiП, Коли я з тобою говорю. Хай палають хмари буряковi, Хай сичать обращи - все одно Я проллюся крапелькою кровi На твоК священне знамено. ============================================================== Микола СингаПвський ВIД СЕРЦЯ ПОКЛОНЮСЬ Знову чую, мов спiваК мати, долiтаК голос до зорi. I мене виходять зустрiчати край дороги нашi явори. Сонце з небокраю встало рано-рано. Знову розмовляю з вами, рiдна мамо. Ви спiвали дiтям колисковi, нiжне серце сповнили добром. Ви життя давали колосковi, щоб налився соком i зерном. Вашi материнськi заповiти, як найпершi на землi стежки. Виростають роботящi дiти i дарують пiсню нам жiнки. Заквiтують, як весна, бажання, я в тiй пiснi словом озовусь. Матерям з найглибшим побажанням я вiд серця щиро поклонюсь. Сонце з небокраю встало рано-рано. БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ Тихе батькiвське поле за полiським селом розляглось. Все чекаК когось, не дiждеться когось. ЧуК кроки господаря, чуК дотик руки. I засiвом його наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вiтрами, теплом, споконвiчним, живим, невмирущим зерном. РаннК батькiвське поле змалку нам до роботи прийшлось. Все чекаК когось, не дiждеться когось. Сiячеве дихання воно чуК щодня. Той, хто потом зросив його, той у поля рiдня. Той, хто слухав його вiд роси - до зорi - орачi, сiячi, а в жнива - всi як К - жниварi. Всi вiд поля, вiд грудки землi, вiд зерна, всiх об'КднуК хлiб i турбота одна. ДавнК батькiвське поле, скiльки поту за вiк напилось. Все чекаК когось, не дiждеться когось. Хлiбороб його потом не раз поливав сподiвання душi, мов добiрне зерно, у рiллю висiвав. I воно проростало, бо в ньому, як iскра, жарiла душа,_ i живого зернятка не торкнулась посуха-iржа. Хлiбне батькiвське поле i менi пiзнавать довелось. Все чекаК когось, не дiждеться когось. Разом з батьком сюди я хлопчиськом прийшов. Скiльки лiт пролетiло,- я сьогоднi тут знов. Батько якось надвечiр, наче з поля, пiшов iз життя. Вiдчуваю i досi його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття Щедре батькiвське поле, о, скiльки знало ти грому i гроз. Все чекаК когось, не дiждеться когось. Борозна залишилась - аж за обрiй, за хмари лягла. Жайвiр сiК промiння, як умiлий сiяч, з-пiд крила. Тут менi, як i птицi,- все знайоме у рiднiм краю. В борознi, у зернi, у колоссi я батькiвський слiд пiзнаю. ============================================================== Олена Телiга ЛIТО Топчуть ноги радiсно i струнко Соннi трави на вузькiй межi. В день такий вiддатись поцiлункам! В день такий цiлим натхненням жить! П'яним сонцем тiло налилося, Тане й гнеться в ньому, як свiча,- I тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняКться просторам I землi за свiтлу радiсть - жить! I за те, що стiльки уст палило I тягло мене вогнем спокус, I за те, що замiнить не сила - Нi на що - твоПх Кдиних уст! МУЖЧИНАМ Не зiрвуться слова, гартованi, як криця, I у руцi перо не змiниться на спис. Бо ми лише жiнки. У нас душа криниця, З якоП ви п'Кте: змагайся i крiпись! I ми Пх даКмо не у залiзнiм гимнi, У срiблi нiжних слiв, у вiрi в вашу мiць. Бо швидко прийде день i у завiсi димнiй Ви зникнете вiд нас, мов зграя вiльних птиць. Ще сальви не було, не заревли гармати, Та ви вже на ногах. I ми в останнiй раз Все, що даК життя iскристе i багате, Мов медоносний сiк, збираКмо для вас. Гойдайте ж кличний дзвiн! Крешiть вогонь iз кремнiв! Ми ж, радiстю життя вас напоПвши вщерть, - Без металевих слiв i без зiдхань даремних По ваших же слiдах пiдемо хоч на смерть! ЧОЛОВIКОВI Не цвiтуть на вiкнi геранi - Сонний символ спокiйних буднiв. Ми весь час стоПмо на гранi Невiдомих шляхiв майбутнiх. I тому, що в своПм полонi Не тримають нас речi й стiни, Нi на день в душi не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмiнних обiймах дому,- Може, завтра вже нас вiдкличе Канонада грiзного грому. I напружений погляд хоче Вiдшукати у тьмi глибокiй Блискавок фанатичнi очi, А не мiсяця мрiйний спокiй. ВЕЧIРНЯ ПIСНЯ За вiкнами день холоне, У вiкнах -першi вогнi ... Замкни у моПх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на моП колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моПх устах. А я поцiлунком теплим, М'яким, мов дитячний смiх, Згашу полум'яне пекло В очах i думках твоПх. Та завтра, коли простори Прорiже перша сурма -- В задимлений, чорний морок Зберу я тебе сама. Не вiзьмеш плачу з собою -- Я плакати буду пiзнiш! Тобi ж подарую зброю: Цiлунок гострий як нiж. Щоб мав ти в залiзнiм свистi -- Для крику i для мовчань -- Уста рiшучi як вистрiл, Твердi як лезо меча. Моя душа й по темнiм трунку Не хоче слухатись порад, I знову радiсно i струнко Бiжить пiд вiтер i пiд град. Щоб заховавши мудрий досвiд У скринцi без ключа i дна, Знов зустрiчати сiрий розсвiт Вогнем отрути чи вина. Щоб власнiй вiрi непохитнiй Палить лямпаду в чорну нiч I йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi Крiзь бiль розлук -- у радiсть стрiч. ============================================================== Павло Тичина. ПоезiП БIЛЯ ОЗЕРА У ЛIСI Темний лiс, стежина бiла: чудно так, немовби сниться... - ПричаПлась то лисиця? - Нi, гiлляка порудiла: хтось ПП зламав i кинув. - За яку ж таку провину? Я мовчу - i ти мовчиш. День стаК все гарячiш. Залишились батько й мати на узлiссi на травi,- нам обiд приготувати. ...Що це в тебе на бровi? Глиця? Дай знiму руками. Ну, та стiй же... дереза! Глянь он: на соснi над нами бiлка шишку обгриза... Та маленька Наталюка раптом крикнула: - Гадюка! - Нi,кажу,- звичайний вуж, сам тiкав вiн чимдуж. Де його, питаКш, хата, i чого ушивсь прожогом? - Ой дiвчаточко-небого, ти - широкi оченята!. Ти до всього ж бо цiкава, квiтонько ласкава. Шум кругом, немов хто бродить... Грушка стежку загородить, вiльха руку подаК - i не знаКш, де тиiК... Гриб найшла ось Наталюся. Дай сюди - я подивлюся! Вiд такого - тiльки мор. Кинь його, це мухомор. Зараз на гриби ще бiдно: без дощiв же Пх не видно, пiдем iншоП доби по опеньки й по гриби. Ось пеньочки, трухлi, прiлi; три берiзки бiлi-бiлi, всi у фартушках, в нарядi, аж тремтять - такi нам радi... Папороть тебе забавить: гостре листя розпушавить, руку враз твою шершавить, кличе все: - Жу-жу, жу-жу, пiдiйди - щось iскажу! - Нi, ти краще нас зiрви! - збоку чулось од трави. Оглянулись: там, де тiнi, лiсовi дзвiночки синi... Тут Наталя танцювать: - Осьде три... чотири, п'ять! Рву для мами, рву для тата,- чуКте, як дзвонять дзвiнко? - Ой русявенька дитинко, ти - широкi оченята! Павутиння мiж дерев; думаК на нiм павук... Чути десь i грюк, i рев. То лiсник рубаК дрова, мукаК в дворi корова... А з сосни пташина: чирк! Гляне вниз - i нiчичирк... Ти це, дятлоньку рябенький, на голiвцi червоненький? Цiлий день ото клопочеш - Пстоньки, голодний, хочеш? Сонце в листi прозира,- лискотить сосни кора... Ми з тобою iдемо. Стежка в - то знову щезне. Озеро - немов трюмо, та таке ж бо величезне,- тихо в берегах лежить. Пташка писне: хочу жить! Крильцем об трюмо черкаК, вмент знiмаКться й зникаК... Лiс шумить та все гуде - голова кругом iде... Враз шепоче Наталюся: - Я ж боюся, я боюся,- зуби скалить он ведмiдь... - Нi, виблискуК то мiдь. - Звiдкiля ж узятись мiдi в стовбурi старого дуба? - Ох, дитинонька ти люба, скiльки побувало гидi в наших селах i лiсах!.. Ми той день запам'ятали в час фашистськоП навали. Що тут дiялось - це ж жах! Вороги прийшли в село, кожен з них - немов той звiр, забiгають просто в двiр. Ой, як страшно то було! В них на касках - наче роги. - Падай,гелгають,- у ноги! Вся земля ця вже не ваша: люди, й хлiб, i конi, й наша. Ви ж вiднинi в нас раби - що не скажем, те й роби. Нашу мову переймайте, а свою геть забувайте; те, що Псти i що пить,- за кордон до нас везiть! В мене ж думка: треба битись, а не тiльки боронитись! Влада нас попереджала: вирвати гадючi жала! Сили збройнiП готовi в нас були напоготовi, проти ворога щоб стати. Ти, Радянськая краПно, всiх сипiв скликай, як мати,- хай же встануть воКдино росiяни й украПнцi, бiлоруси й молдавани. Вдарить Армiя Радянська - сила знiтиться поганська. Ми ж iдем у партизани. Не збороть нам поодинцi цих загарбникiв, заброд, що розпалюють вiйну... ...Дай на мить передихну. Наталюню, що ти! що ти! в тебе сльози... Наш народ цих заброд змiтав аж доти, поки з них не залишилось нi одного палiя! З ними в нас давно скiнчилось. ...От i розповiдь моя. Нi, чекай... iще... згадаю: ми зiбрались там, у гаю,- партизани. Нас багато (хто в чiм вирвавсь од... собак) i улюблений твiй тато - молодий тодi юнак. ЧуКмо: доби нiчноП бухають з гармат сюди. Розриваються набоП на узлiссi... й близ води... I один iз тих набоПв в дуб попав... Далекi днi! Рану дуб свою загоПв, а народ - не зразу, нi. Ленiн нам вказав дорогу в тi труднi, страшнiП днi. Перемогу, перемогу ми одержали в вiйнi! Будемо ж спiвать з тобою: паш народ за мир стоПть. Проти воКн ми й розбою, ми за те, щоб в дружбi жить. ...Я замовк. А Наталюся повторила: - "Наш народ..." Я ведмедя не боюся, я боюся тих заброд. Все сидiла та журилась. Щось спитать ПП кортить? То на озеро дивилась, то на дуб, що блискотить... О! вже чути голос тата. Ну ходiмо ж, Наталюнь! Ти - широкi оченята, ти - не юнь, а ще пiд'юнь. Я пiдвiвсь. Вона устала i задумана iде... - "Наш народ..." - все повторяла. ...Лiс шумить кругом, гуде. Лиш берiзоньки мережка радо-радiсно дрижить... А iз лiсу бiла стежка щезне враз - то знов бiжить, уперед бiжить, бiжить... [1961] ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ... До тополя росте, Серед поля стою. I шумить, i спiва Жито думку свою. Шумить жито, спiва, ЗаохочуК жить. Вiтерець повiва, Жито хилить, п'янить... Жито шепче менi, Як привiльно навкруг, I тремтить вдалинi Й потопа виднокруг... Гей, простори якi. Любо-мило землi: Де не глянь - колоски Та всi в злотi-срiблi. Де не глянь - колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю лiски, Нiби дим, простяглись... Лiше скраю лiски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята. 1911 ДОЩ А на водi в чиПйсь руцi Гадюки пнуться... Сон. До дна. Вiйнув, дихнув, сипнув пшона - I заскакали горобцi!.. - Тiкай! - шепнуло в береги. - Лягай...хитнуло смолки. Спустила хмарка на луги Мережанi подолки. 1918 ГАЏ ШУМЛЯТЬ ГаП шумлять - Я слухаю. Хмарки бiжать - Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душi моПй так весело. Гей, дзвiн гуде - Iздалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластiвку. Я йду, iду - Зворушений. Когось все жду - Спiваючи. Спiваючи-кохаючи Пiд тихий шепiт трав голублячий. Щось мрiК гай - Над рiчкою. Ген неба край - Як золото. Мов золото - поколото, Горить-тремтить рiка, як музика. 1914 ХОР ЛIСОВИХ ДЗВIНОЧКIВ (Уривок iз поеми) Ми дзвiночки, Лiсовi дзвiночки, Славим день. Ми спiваКм, Дзвоном зустрiчаКм: День! День. Любим сонце, Небосхил i сонце, Свiтлу тiнь, Сни розкiшнi, Все гаП затишнi: Тiнь! Тiнь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, - Ясний день. Окропiте, Нас нашелестiте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тiнь. Хай схитнеться - Жито усмiхнеться: Тiнь! Тiнь. 1917 ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ... Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гнiвi i сiяв спiви: О, дайте грому, о, дайте зливи! - Нехай не сохнуть злотистi гриви. Хтось гладив ниви, так нiжно гладив... Плили хмарини, немов перлини... Џх вид рожевий - уста дитини! Набiгли тiнi - i... ждуть долини. Пробiгли тiнi - сумнi хвилини: Плили хмарини чужi, далекi... Слiпучi тони - i дика воля! Ой, хтось заплакав посеред поля. Зловiсна доля, жорстока доля. Здаля смiялась струнка тополя. Слiпучi тони - й смутнi волошки... 1915 КОЛИ В ТВОЏ ОЧI ДИВЛЮСЯ Коли в твоП очi дивлюся - ЗдаКться менi: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зiр цiле море, Що десь там горять-усмiхаються, Чудовi, яснi!.. Ах, очi, тi очi!.. Кохана, Чом серце твоК не таке? Чому, як говориш - на думку спадаК Те поле у жовтнi. Туман поглядаК. Суха бадилина хитаКться .. Спить груддя важке. 1911 МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- ПожартуКм для розваги! Гей життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посмiюся. Хто смiлiший: я чи ти - Подивлюся, подивлюся. Горе?.. бiль? - як жарт мине. Скiльки сили молодоП! Чи ж моя рука здригне, Що йде битись без озброП? Ой скажiть менi, скажiть, Любi моП сестри, браття: Що в життi вас так гнiтить? Чом нема у вас завзяття? Там, де всесвiт я стягну, Де вiд болю шаленiю,- Там нiяк вас не збагну, Вас нiяк не розумiю. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- ПожартуКм для розваги! 1911 НА ЗАХИСТ МИРУ (НА ВСЕСОЮЗНIЙ КОНФЕРЕНЦIЏ ПРИХИЛЬНИКIВ МИРУ В МОСКВI У ВЕРЕСНI 1949 p.) Браття! Друзi! Побратими! Днi якi в нас яснi, чистiП А в буржуазiП - нiч... З почуттями iз святими ми в Москвi зiбрались вмiстi, щоб за мир пiднести клич. Хоч з краПн ми й рiзних свiту - в нас одна мета, едина: жити в здруженiй сiм'П. Проти воКн ми i гнiту! Вiльна щоб була людина Й трудове життя ПП! Хай мiж нами океани - нас не роздiлити звiру (звiр в злобi своПй скона!). В нашiм прагненнi до миру всi ми вийдем, як титани: сила, сила в нас одна! Хто ж то зброКю гуркоче? Хто плете iз брехень сiтi, нахваляКться на нас? Наш народ лиш миру хоче, миру, миру у всiм свiтi,- i настане ж бо цей час! В палiПв вiйни - нахвалка. Згинуть хай слова Пх згубнi про те царство свiтове! Над колонiями палка? - Всi народи миролюбнi встануть за життя нове! Браття! Друзi! Гей на чати! Голос свiй за мир пiдносим: вiщий - в кожнiм з нас - Боян! ПалiПв вiйни проклятих ми навiк безжально скосим, ми пiдкосим, як бур'ян. Мирний труд, земля радянська... за морями ж крик i свисти - бiзнесу Пм дай, вiйни! Знов це граються фашисти, чорна зграя самозванська? - Не жартують хай вони! За братерство, за свободу, за прогрес, за щастя люду! За все те, що нас живить! В iменi свого народу палiПв вiйни до суду! Нам же розцвiтать i жить! Браття! Мир нам захищати! Ми ж бороним край свiй милий i жiнок своПх, дiтей... Вбивцi хочуть панувати? Маси вже ж давно прозрiли,- розкувався Прометей! З тьмою б'Кться Прометей! [1949] О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ... О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми iз Землi блакитноП мчимо у далi зорянi. Ми всi до тебе звикнемо, ранiш ти був