вiдчужений. Далеко ми проникнемо! Наш вiк - такий напружений! О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною братерською, Кдиною. А буде ж чисте в прагненнях, не зле, не однобiчнеК, подiльчиве в досягненнях, на доброту зустрiчнеК. Ми далi й далi ринемо, всмiхаючись майбутньому. Шляхи до зiр - розчинено руками всемогутнiми! ТвоП крилатi обрiП, о Земле наша добрая, перлино волошковая, росино свiтанковая. Як в небо ми вклиняКмось - це значить: Землю любимо. Ми людству поклоняКмось, iз ним зв'язку не згубимо. Вже борозни прооранi у простори космiчнiП. Мчимо у далi зорянi - сини доби величноП. О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною прекрасною, Кдиною. 1966 О ПАННО IННО... О панно Iнно, панно Iнно! Я - сам. Вiкно. Снiги... Сестру я Вашу так любив - Дитинно, злотоцiнно. Любив? - Давно. Цвiли луги... О люба Iнно, нiжна Iнно, Любовi усмiх квiтне раз - ще й тлiнно. Снiги, снiги, снiги... Я Вашi очi пам'ятаю, Як музику, як спiв. Зимовий вечiр. Тиша. Ми. Я Вам чужий - я знаю. А хтось кричить: ти рiдну стрiв! I раптом - небо... шепiт гаю... О нi, то очi Вашi.- Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив... 1915 ПОХОРОН ДРУГА Вже сумно вечiр колiр свiй мiняв з багряного на сизо-фiалковий. Я синiй снiг од хати вiдкидав i зупинився... Синiй, оркестровий долинув плач до мене. Плакав вiн, аж захлинався на сухiм морозi: то припадав зеленим до ялин, що зверху червонiли при дорозi, то глухо десь одлунював в саду. I вiд луни в повiтрi оддавало, немов, на тон не строючись в ладу, там тисячi оркестрiв разом грало, мiшаючи мотиви... Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'К, замулюКться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе передаК. Над ким тi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? ...Потуав багряний колiр. Водяно-зелена свiтилась хмара. Мутно свiт стояв - немов вiн був просвiчений з рентгена... I я зiрвався i побiг! Такий, такий же вечiр був тому й два роки, як з другом я прощався. Кiнь баский подаленiв тодi i зник... I строки минули - вдарила вiйна. I друг подав про себе вiстку: вся ж краПна гордилась ним, який, немов той плуг, в'оравсь у ворога! I кров змiПна круг нього по колiна пiднялась... Та друг мiй, Ярослав, ще й пiсля того не раз був на устах усiх. Велась жорстока боротьба за Харкiв. Строго його оточували нашi. Все ж нерiвнi були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю нiч проти восьми. Ще бiльшу славу вiн заслужив собi, як врятував людей, що Пх збирались саме вiшать фашисти. З вiйськом вiн одвоював село, та й сам погинув... Злiшать, злiшать мене ця смерть навчаК! Вранцi я по радiо про тебе, о мiй друже, почув - i враз в очах моПх твоя труна заколихалась... Дуже, дуже хотiв би я тебе - хоча б в трунi, хоч мертвого побачить! Усе мiняКться, оновлюКться, рветься... ...I хитався передо мною катафалк, як в снi. Процесiю догнавши, я вглядався у гроб закритий, хоч i добре знав, що Ярослав не тут: його ховають без мене... там... на фронтi! Й заридав оркестр iзнов. Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, усе в новi на свiтi форми переходить. I дивно! Сурми грають, вiйськовi йдуть в процесiП, а я (нiяк подвоКностi не позбавлюсь!) дивлюсь, як бурякова течiя зника на заходi... I не цiкавлюсь - Над ким цi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? Та хто ж - хiба потрiбно тут питать? В трунi цiй воПн - значить, той, хто волю, краПни волю боронив! Свiтать вiд нас же стало на весь свiт. По полю такого розцвiло було квiток - братерства й дружби... вже зоря слов'янства й на Захiд сяяла!.. I ось - не в строк знялось виття фашистського поганства. Шарпнуло кiгтями - i без остач усiх нас зачепило... Сумно грають в оркестрi,а менi здаКться: плач це з УкраПни... Сурми хай ридають! Хай розговорять горе удови i матерi, що йдуть за гробом, тужать i плачуть - руки простягають... Ви! триклятi гiтлерiвцi! Не подужать все 'дно вам нас нiколи! Так за що ж ви мучите народ безвинний? Може, од нас ви вищi? благороднiш? Лож! Собацi благородство не поможе,- тим бiльше вовку. ...Мов на лапах вовк - на заходi ощирилася туча. Упали сумерки. Оркестр замовк, i стало тихо... Рота Всевобуча назустрiч нам пройшла. Повезли он бiлизну в госпiталь на санях. Дiти з собакою пробiгли. В хриплий тон завод загув i стих. Взяло темнiти. I мiсто на очах мiнилось. Снiг на вулицi одсвiчував фосфором. Вiд лiхтаря процесiП все бiг вперед промiнчик... Сум мене налiг - i реквiКм душа спiвала хором. Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'К, замулюКться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе передаК. Усе в новi на свiтi форми переходить, перебуваК в тьмi - й на сонцi, як в раю. Iз краю в край людина свiт весь перебродить, щоб цiлу вiчнiсть знов одлежувать свою. I кожен день, i кожную ясну годину розторгуКться й закриваКться земля. I перемелюК вона в зубах людину, як випадковая iз хаосу змiя. Та нi, життя тримаК строгу послiдовнiсть, i що здаКться хаосом - К тонкий лад. В iсторiю поглянь: до боротьби готовнiсть одсвiчуК тобi од всiх ПП свiчад. Готовнiсть стать на битву за свою свободу народам гнобленим й безправному рабу. В безсмертя не увiйдеш, як не знайдеш броду, щоб перебрести через правди боротьбу. И сама земля - не К змiя, а рiдна мати, яка тебе всякчас i носить, i глядить... Законiв боротьби нiкому не зламати, закони материнства не перемiнить. I те, що в свiтi рух iде стрибком, не плавко, говорить нам: Iди! лиш наша вiрна путь! П'Кш кров, фашистськая ти, гiтлерiвська п'явко! Ще буде - не турбуйсь! - води тобi не подадуть! I здохнеш без води. Народ твiй зостанеться, який, як сам не раб, прокинеться ж до боротьби. Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, до свiтлоП iде народолюбноП доби. Тобi в крадiжечках - як злодiю ведеться. Та попадешся ж ти, обскубана, як птах. Усе мiняКться, вилiплюКться, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках. А скульптор - сам народ, який стоПть, не гнеться, хоч ти його й спiшиш рабом своПм зробить. Усе пiдводиться, встаК, росте й смiКться, i мертвому тобi - живих нас не убить. ...Оркестр заграв. В заулочок якийсь процесiя вся наша повернула - i блиснули огнi заводу... Ввись зробилось якось вище: свiтлi дула прожекторiв урiзались аж ген у вишину - й пересуватись стали... Обапол, наче китицi знамен, з заснiжених ялин униз звисали обривки глицi... Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'К, замулюКться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi встаК. А! Та ось уже й кладовище. Спинили коней. Нiжно взяли труну на руки. (Мов драже - посипалась крупа з дерев i снiжно скотилася iз вiка). Взяв i я труну пiддержувать плечем. Несли ми, а нас все обганяли (бо ж життя спiшило) - хто з вiрьовками важкими, хто з заступом. I кожен угрузав в снiгу,- як грузли й ми. Все ж темнотою дiйшли ми якось мiж хрестами. Брав мороз на нiч. Ми з ношею святою добралися до ями й, знявши з плеч труну, поставили ПП на глину, що од краПв була. - Червоний меч! - тут виступив промовець,- всю краПну боронить од фашиста! (Ближнiй гай враз зашумiв. Упала з криком жiнка: - Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай! О, що зробила вам моя дитинка? ...I друга вслiд зайшлась - та не плачем, а реготом ридання: - Ой проснися, Степаночку, проснись!) - Оцим мечем! - промовець знов,- повинна одсiктися тевтона голова! На бiй стаК вся наша технiка, живiП сили. Нам партизан он руку подаК iз ЮгославiП! Вже задзвонили повстанцi на розбiр свячених тих ножiв у Польщi! Бачка, Закарпаття кипить!.. Народу гнiв нiяк не стих i в ЧехiП! Там розлетiвся в шмаття вже не один тиран... Братове! Жить в вiках той житиме, хто Батькiвщину обороняв!- Промовець стих на мить, на гроб вказав i мовив: - За ВкраПну замучено Степана... що й не взнать. I от - привезено його додому. (При цих словах знов почали ридать дружина й мати. В мороцi нiчному стояли ми як тiнi. Мовчазний мороз нам душу пропiкав!) - ГероП не знають страху! Подвиг Пх ясний нас заклика: На ворога! До зброП! ...Тут гримнув залп. Зчинилося таке, мов буря всiх крилом своПм торкнула. I плач, i крик, i стогiн!.. I важке щось попливло у землю... I ковтнула його могила. Й сипать почали на нього груддя. И глухо стугонiла труна. I крики змiшанi були з риданнями оркестру. Лиш яснiла у небi зiрка... А сурми сумно плакали. Тарiлки дзвiнко дзвякали. I барабан як в груди бив: ти славно вiк свiй одробив. ...Й виплакався ж я! Не знаю: як i з ким я повертався. Фосфором блискотiла вся земля... I реквiКм в душi моПй спiвався: Усе мiняКться, оновлюКться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'К, замулюКться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi встаК. I як вернувсь додому я: в дворi в снiгу стирчала ще моя лопата. I прегiрка була темнотна тиша. Лиш вгорi зеленкувата блищала зiрка... Блищи, свiти i сяй! Ми дiждемось, як заступом своПм в тiсну могилу всiх звiрiв закопаКмо! Ось-ось Пх перекинем силу... Усе пiдводиться, встаК, росте й смiКться. Ми битись будемо, бо ми живi! I мститись ворогу не перестанем! Аж поки на фашистськiй головi ногою ми не станем. Хоча i тяжко нам, хоча й болючi жертви - ми не дамо себе врагам пожерти! Я нi до кого в хатi не озвавсь: на тверду постiль кинувсь, щоб заснути. ...I катафалк ув очах колихавсь,- i було чути - Усе пiдводиться, встаК, росте й смiКться. I було чути - Усе в новi на свiтi форми переходить. i мертвому тобi - живих нас не убить. I наче вже Степан устав i ходить, i Ярослав iз ним. Весна! Блакить! У поле трактори iдуть. I в'Кться спiвучий жайворон. I молоде iз-за гори на конях поколiння летить сюди. I той, хто Пх веде, говорить: - Вашого умiння од вас ми позичаКмо тепер - бороти ворога! Стражданням, горем болiв народ. Але народ не вмер - фашистiв ми поборемо, поборем!- I наче всi, напившися води, що винесла Пм мати Ярослава й Степана мати, знов своП ряди зiмкнули й полетiли в бiй. I слава Пх супроводила - вгорi, вгорi аеропланами... Та тут зненацька збудився я. Ой темно ж! Нiч. В старi, в тонкiП стiни стукала хижацька рука сухого снiговiя. Снiг по шибцi шарудiв... О що це? Де я? I раптом все згадав. I вже не мiг склепити вiй. Могутняя iдея свободи й справедливостi життя мене пiднесла, як в руках дитя,- i стало видно все, мов на долонi. Ще будем жити ми - i ти i я! Ще пов'Кмось як плющ по тiй колонi. Мiста ще вiдбудуКм, ще сади посадимо, пiднiмем особовiсть. Так згинь же, дух фашистськоП орди! Iзгинь i не плямуй людини совiсть! Чого ти став, проклятий, на путi? До чого сатанинськая арена знущань твоПх? Ти ж мертвий у життi! Ти ж мертвий! I моторошно в темнотi, буран завив, як та сирена... Послухавши хвилину, знов я лiг. I так схотiлось до Днiпра-Славути! Зашарудiв по шибцi снiг... I було чути - як сурми там десь плакали, тарiлки тихо дзвякали, i барабан все глухо бив: - Ти славно - вiк - одробив... 1942 РОНДЕЛI I Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. В квiтках всi улицi кричать: нехай, нехай живе свобода! СмiКться сонце з небозвода, кудись хмарки на конях мчать. Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. Яка весна! Яка природа! У серцi променi звучать... - Голоту й землю повiнчать! тодi лиш буде вiчна згода. Iду з роботи я, з завода. II Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Уже давно ми на порi, давно всiх кличемо: до волi! До волi: бiднi, босi й голi! не час сидiти у норi! Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Гукнем же в свiт про нашi болi! Щоб од планети й до зорi - почули скрiзь пролетарi, за що ми б'Кмся тут у полi! Мобiлiзуються тополi! 1920 РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНI, ПОЛЕ... Розкажи, розкажи менi, поле: Чого рiдко ростуть колосочки? - Ой дощiв менi б треба, дощiв, а не поту, Бо той пiт прилипа до брудноП сорочки, Як плугатар кiнчаК роботу. Розкажiть, розкажiть менi, хмари: Ви чого це тiкаКте далi? - Та хiба ми, нещаснi та стомленi, знаКм? Он вiтри там женуться, кричать: "Ей ви,кралi! Почекайте, бо ми вас кохаКм". Розкажи, розкажи менi, поле: Що ж тепер нам з тобою робити? - Ех, хiба це уперше! Така моя доля. Хоч кукiль та волошки я буду родити - Все ж плугатарю К щось iз поля. 1911 СКОРБНА МАТИ Пам'ятi моКП матерi I Проходила по полю Обнiжками, межами. Бiль серце опромiнив Блискучими пожалiй. Поглянула - скрiзь тихо. Чийсь труп в житах чорнiв... Спросоння колосочки: Ой радуйся, МарiК! Спросоння колосочки: Побудь, побудь iз нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не мiсяць, i не зорi, I днiти мов не днiло. Як страшно!.. людське серце До краю обiднiло. II Проходила по полю - Зелене зеленiК... Назустрiч Учнi Сипа: Возрадуйся, МарiК! Возрадуйся, МарiК: ШукаКмо Iсуса. Скажи, як нам простiше Пройти до Еммауса? Звела Марiя руки, Безкровнi, як лiлеП: Пе до ЮдеП шлях вам, Вертайте й з ГалiлеП. Iдiте на ВкраПну, Заходьте в кожну хату - Ачей вам там покажуть Хоч тiнь Його розп'яту. III Проходила по полю. В могилах поле мрiК - Назустрiч вiтер вiК - Христос воскрес, МарiК! Христос воскрес? - не чула, Не вiдаю, не знаю. Не буть нiколи раю У цiм кривавiм краю. Христос воскрес, МарiК! Ми - квiти звiробою, Iз кронi тут юрбою Зросли на полi бою. Мовчать далекi села. В могилах поле мрiК. А квiтка лебедiК: О згляпьсь хоч ти, МарiК! IV Проходила по полю... - I цiй краПнi вмерти? - Де Вiн родився вдруге,- Яку любив до смертi? Поглянула - скрiзь тихо. БуяК дике жито. - За що тебе розп'ято? За що тебе убито? Не витримала суму, Не витримала муки,- Упала на обнiжок, Хрестом розп'явши руки!.. Над Нею колосочки "Ой радуйся!" -шептали. А янголи на небi - Не чули i не знали. 1918 СВIТАЊ... СвiтаК... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. Мов свiчi погаслi в клубках фiмiаму, В туман нагорнувшись, далекi тополi В душi вигравають мiнорную гаму. СвiтаК поволi... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. СвiтаК... Все спить ще: i поле, i зорi безсилi, Лиш птах десь озвався спросоння лiниво, Та пень обгорiлий, мов пiп на могилi, "Безсмертний, помилуй!" - кричить мовчазливо. ВиднiК щохвилi. Все спить ще: i поле, i зорi безсилi СвiтаК... Промiннями схiд ранить, нiч, мов мечамiП. Хмарки золотi поспiшають. на битву. Безмовнi тумани тремтять над полямн. I з ними стаю я на ранню молитву: О зглянься над нами! За що нас ти раниш у серце мечами? 1914-1916 УПАВ ЖЕ ВIН... Як упав же вiн з коня та й на бiлий снiг. - Слава! Слава! - докотилось i лягло до нiг. Ще ж як руку притулив к серцю iк свому. Рад би ще вiн раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогiв та по всiх фронтах! З криком сiв на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцьонер - захитався свiт! Як вмирав у чистiм полi - слав усiм привiт. 1918 ВЕСНА (З БАРАТИНСЬКОГО) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвiт, а в небi - злотозор. Весна, весна! Який там гон на крилах вiтерка? - то в вишинi бiжить, зника хмар-хмарова рiка. Шумлять згори шум-пiнярi; рiка своПм хребтом несе торжественно вперед веселий, скреслий лом. Ще синiй лiс не взеленiв, але квiток прорiст уже пiдняв i розрiзнив торiшнiй длеглий лист. А там в високiй глибинi, де тоне топь ясна, перловий жайворон топить: хмар-хмарова весна! 1921 ВЕСНА Пам'ятi сестри Наталки_ Чом мертвi по плачуть, не стогнуть - може б, скаргу почув я вiд тебе хоч раз! Пiд бiлим сiюм твоя могила i в нiй ти з осенi лежиш. Устану - думала - води внесу, пiду на буряки - по нолю - i заспiваю, братики, й наплачуся уволю... Брунчать бруньки над водою, водою, йде весна зеленою ходою! Не женiть потокiв, вiтри, не будiть моКП сестри! В неП ж руки вже розпались, засмiялися уста. Ой як тепло! Ой як душно! Ой як хочеться устать! [1923] ВИ ЗНАЊТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ Ви знаКте, як липа шелестить У мiсячнi веснянi ночi? - Кохана спить, кохана спить, Пiди збуди, цiлуй Пй очi, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаКте, як сплять старi гаП? - Вони все бачать крiзь тумани. Ось мiсяць, зорi, солов'П... "Я твiй",десь чують дiдугани. А солов'П!.. Та ви вже знаКте, як сплять гаП! 1911 Я КЛИЧУ ТЕБЕ... Той сад, i нiч, i зорi - де вони тепер? Згадай, як весна цвiла, зi мною ти рада йшла. А в серцi - мов крик... А серце розривалось, бiдне, прощалось з тобою навiк. Ти Пдеш в далекий край... прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востаннК глянь з вiкон,- я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я... я знову сам. [1965] Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я Ксть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Щоб жить - нi в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всi кайдани розiрву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. ТевтонiК! Мене ти пожирала, як вiшала моПх дочок, синiв i як залiзо, хлiб та вугiль крала... О, як твiй дух осатанiв! Ти думала - тобою весь з'Пдаюсь? - та, подавившись, падаКш в трiву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я Ксть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Сини моП, червонi украПнцi, я буду вас за подвиг прославлять,- iдiть батькам на допомогу й жiнцi, дiтей спiшiте визволять! Па украПнських нивах, на росiйських, па бiлоруських - я прошу, молю! - вбивайте ворогiв, злодюг злодiйських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь, гляджу Пх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Iз ран - нове життя заколоситься, що з нього свiт весь буде подивлять, яка земля! яко зерно! росиця! - Ну як же не сiять? I я сiяю, крильми розгортаюсь, своПх орлiв скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистоП блакитi, добробут в нас пiднiметься, як ртуть, заблискотять косарки в житi, заводи загудуть... I я життям багатим розсвiтаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я Ксть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобi ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 1943 р. 16 вересня. Кремлiвська лiкарня. ЯК ДУБ IЗ ВIТРОВIЊМ БИВСЯ Не одно уже столiття Дуб стояв, простерши вiття,- весь в корi, як у бронi, труднi роки, ночi й днi... Знав одне лиш добре дiло. Листя дихало й радiло, Дуб добрячим обростав - доки й сам, як витязь, став. Батьком був вiн Клену й Глоду. Всiм давав вiн прохолоду. Кожен знав: хай грiм гримить - Дуб од бурi захистить. Ось минуло ще столiття... Розгулялось лихолiття: з пiвночi, з-пiд бiлих вiй хижо глянув Вiтровiй. Глянув, станув, розiгнався, Дуб зелений захитався, вiттям вiн загомонiв: - Стережись! ВстаК мiй гнiв! Ми ж нi в чiм тобi не виннi. Ми - в землi, в своПм корiннi!!! - ...Та iде на Дуба в бiй розбишака Вiтровiй. - Не шматуй красу зелену! Я - захисник В'язу й Клену. Ти на нас не налiтай! - пропадом ти иропадай! Вiтер слухати не хоче - Дуба рве, свистить, регоче. Густо Гусiнь налiза - думаК, що Дуб - лоза. Ну, а Дуб стоПть, не гнеться, силi Вiтру не даКться. Тiльки вiттям стрепене - Гусiнь з нього вниз сипне... Знов тут Вiтер налiтаК, листя на льоту хватаК. - Падай,каже,- на рiллю, а то Шашiль я нашлю! Гульк! - i справдi Шашiль лiзе, аж кругом все стало сизе. Дуб тут голос подаК: - Дятлику! А де ти К? Дятел враз себе являК, стовбур дуба оббiгаК, в Шашiль дзьобом стук та стук - й Вiтер знову мов без рук. - Ну що, взяв? - тут Дуб до Вiтра.- Сила ти нечиста й хитра. Ти все ждеш на смерть мою? Я ж ось, бач, живий стою! Ох же Вiтру i досадно! Закружляв вiн листопадне, та не вдержавсь па нозi й опинився у грязi. Дуб трясеться, Дуб регоче: - Що твоя ще милiсть хоче? У грязюцi одпочить? Так зима вже он спiшить! Вiтер мовчки тут пiдвiвся, кашлянув та й подавився. Дуб iз нього засмiявсь: - Ну так як - навоювавсь? Насилав на мене Шашiль,- а в самого в тебе кашель, насилав на мене жах,- сам же ледве на ногах. Зуби в тебе випадають, очi й брови вицвiтають, хочеш крикнуть: "Йде зима!" - а вже й голосу нема. Ех ти, Вiтре-Вiтровiю, сам собi зламав ти шию. Отепер iди та й плач вiд самiсiньких невдач. Так промовив Дуб могутнiй - i про день свiй про майбутнiй взяв вiн думати-гадать, та ще й вiтами гойдать. 1943 ЗА ВСIХ СКАЖУ... За всiх скажу, за всiх переболiю, я кожен час на звiт iду, на суд. Глибинами не втану, не змiлiю, верхiв'ями розкрилено росту. Нiколи так душа ще не мужала! Нiколи так ще дух не безумiв! О дух ясний - без яду i без жала - давно ти снив? - а вже сучасний дiй всього мене обняв, здавив, напружив, i я встаю, нову вдихаю мiць. Не мрiю, нi, повiки я розмружив - iронiя i гордiсть на лицi, iронiя... Товариство, яке менi дiло, чи я перший поет, чи останнiй? Надiвайте корони i йдiть, отверзайте уста... Товариство, яке менi дiло, чи я пiзнiй предтеча, чи раннiй? Удавайте пророкiв i йдiть, отверзайте уста... Там за мною, за мною, за мною я не знаю, там скiльки iде! Перед мене твердою ходою наступаючий день. Там за мною, за мною, за мною i вiд плуга й вiд трудних станкiв. Перед мене щасливеК море, море голiв... Ну куди ж я пiду пiсля цього, ну куди ж я оглянусь на вас, коли сонце пронизуК розум, сонце уста? Я дiйшов свого зросту i сили, я побачив ясне в далинi. Товариство, яке менi дiло, чи я перший, чи нi? 1922 ЗОЛОТИЙ ГОМIН Над КиКвом - золотий гомiн, I голуби, i сонце! Внизу - Днiпро торкаК струни... Предки. Предки встали з могил; Пiшли по мiсту. Дродки жертви сонцю приносять - I того золотий гомiн. Ах той гомiн!.. За ним по чути, що друг твiй каже, Вiд нього грози, пролiтаючи над мiстом, плачуть,- Бо Пх не помiчають. Гомiн золотий! Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Розчини вiкно, послухай: Слухай: Десь в небi плинуть рiки, Потужнi рiки дзвону Лаври i СофiП!.. Човни золотiП Iз сивоП-сивоП Давнини причалюють. Човни золотiП. ...З хрестом, Опромiнений, Ласкою Божою в серце зрапешпП Виходить Андрiй Первозванний. СтупаК на гори: Благословеннi будьте, гори, i ти, рiко мутная! I засмiялись гори, Зазеленiли... I рiка мутная сповнилася сонця i блакитi - Торкнула струни... Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Вийди на Днiпро! ...Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить, Бог засiваК. Падають Зерна КришталевоП музики. З глибин Вiчностi падають зерна В душу. I там, у храмi душi, Над яким у недосяжнiй високостi в'ються голуби-молитви, Там, У повнозгучнiм храмi акордами розцвiтають, Натхненними, як очi предкiв! Вiн був мов жрець, сп'янiлий вiд молитви,- Наш КиПв,- Який моливсь за всю ВкраПну - Прекрасний КиПв. - буря! Стихiйно очi вiн розкрив - I всi смiються, як вино... - блиск! - жах! Розвивши яснi короговки (I всi смiються як вино), Вогнем схопився КиПв У творчiй високостi! здрастуй! здрастуй! - сиплеться з очей. Тисячi очей... Раптом тиша: хтось говорить. слава! - з тисячi грудей. I над всiм цим в сяйвi сонця голуби. слава! - з тисячi грудей. Голуби. То УкраПну За всi роки неслави благословляв хрестом Опромiнений, Ласкою Божою и серце зранений Андрiй Первозванний. I засмiялись гори, Зазеленiли... Але ж два чорних гроба. Один свiтлий. I навкруг Калiки. Повзають, гугнявять, руки простягають (О, якi скорченi пальцi!) - Дайте Пм, дайте! Џсти Пм дайте - хай звiря в собi не плекають, - дайте. Повзають, гугпявять, сонце проклинають, Сонце i Христа! Проходять: бiднi, багатi, гордi, молодi, закохапi в хмари й музику - Проходять: Чорний птах - у нього очi-пазурi! - Чорний птах iз гпiiлих закуткiв душi, Iз поля бою прилетiв. Кряче. У золотому гомонi над КиКвом, Над всiКю ВкраПною - Кряче. О, бездугпппй пташе! Чи це по ти розп'яття душi людськоП Столiття довбав? Столiття довбав? Столiття. Чи не ти виймав живим очi, Iз серця вiру? Iз серця вiру. Чого ж тобi тепер треба В години радостi i смiху? Чого я; тобi треба тепер, о бездушний пташе? - Говори ! Чорпокрилля па голуби й сонце - Чорнокрилля, - Брате мiй, пам'ятаКш днi весни на свiтанню волi? З тобою обнявшись ходили ми по братнiх стежках, Славили сонце! А у всiх тодi (навiть у травники) смiялись сльози... - Не пам'ятаю. Одiйди. - Любий мiй, чом ти не смiКшся, чом не радiКш? Цо ж я, твiй брат, до тобо по-рiдному промовляю,- Пепже ж ти по впiзнав? - Вiдступись! Уб'ю! Чорпий птах, Чорний птах кряче. I навкруг Калiки. В години радостi i смiху Хто Пх поставив па колiна? Хто простягнуть сказав Пм руку, Який безумний бог - в години радостi i смiху? Предки з жахом одвернулись. виростом! - сказали тополi. бризнем пiснями! - сказали квiти. розiллКмось! - сказав Днiпро. Тополi, квiти i Днiпро. Дзвенить, дзвенить, дзвонить I б'Кться на шматки... - Чи то не золотi джерела скресають пiд землею? ЛелiК, вiК, ласкавiК, Тремтить, пепаче сон... - Чи то не самоцвiти ростуть в глибинах гiр? виростем! - сказали. розiллКмось! - Днiпро. Зоряного ранку припади вухом до землi - ...iдуть. То десь iз сол i хуторцiв iдуть до КиКва - Шляхами, стежками, обнiжками. I б'ються в Пх серця у такт - iдуть! iдуть! - Дзвонять немов сонця у такт - iдуть! iдуть! - Там над шляхами, стежками, обнiжками. Iдуть! I всi смiються як вино: I всi спiвають як вино: Я - дужий народ, Я молодий! Вслухався я в твiй гомiн золотий - I от почув. Дивись я в твоП очi - I от побачив. Гори камiння, нi,о на груди моП навалили, Я так легенько скинув - Мов пух... Я - невгасимий Огонь Прекрасний, Одвiчин й Дух. Вiтай же нас ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! - з сонцем, голубами. Вiтай нас рiдними пiснями! Я - молодий! Молодий! 1917 АРФАМИ, АРФАМИ... Арфами, арфами - золотими, голосними обiзвалися гаП Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Думами, думами - наче море кораблями, переповнилась блакить Нiжнотонними: Буде бiй Вогневий! Смiх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я - скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон як золотий З переливами: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Любая, милая,- чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: Ой одкрий Колос вiй! Смiх буде, плач буде Перламутровий... 1914 * * * До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. Рабiндранате-голубе! З далекоП БенгалiП прилинь до мене на ВкраПну, Я задихаюся, я гину. Я покажу такiП речi в однокласовiй ворожнечi, Я покажу всю фальш, всю цвiль партiйно-борчих породiль. А братнi зуби? Дружнiй зиск? Гнучка полiтика, як вiск. Коли б були це генерали, ми б знали, що робить. А в гiм то й рiч, що це кати однокласовiП... Рабiндранате-голубе, та де ж той серп нам, молот i лани? Рабiндранате-голубе, од достоКвщини звiльни! До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. * * * Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! ВкраПнськi прапори вгорi - Мов сонце над степами... Гей, рясно всипте цвiтом шлях, У дзвони задзвонiте! ВкраПнське вiйсько на полях Йде, славою повите. Дзвенять слова мов у срiблi БратерськiП, веселi. А десь на морi кораблi Розбилися об скелi... Земля схотiла жити знов - Шумлять потужно рiки. Благословiть ви чесну кров, Хвала борцям навiки! Хвала борцям, що на зорi Лягли в холоднi ями. Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! * * * Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у твоК серце нiж загородив? Виростали дiти в хатi, як в гаю, Без ясного сонця в рiдному краю. Накипiла злоба, сповнились серця - Гей, курки спустили в матiр i отця! Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у твоК серце нiж загородив? Засiвали поле потом i слiзьми. Не родило жито - що хоч, те й вiзьми. Тож сокири брали, щоб в кровi погрiть, I йшли брат на брата однiмать, дiлить... Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув па поталу нас? I сказали людям: ми вас поведем! Рушимо з ножами у наш край-едем. I взялися кров'ю поле i гаП, Бо рубались, бились рiднiП, своП. Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув на поталу нас? I сказали люде; годi нас дурить! Будем ще й на волi у кайданах гнить: Ждали ми героя, а став свинопас,- Хто ж так люто кинув на поталу нас? 1918 * * * УкраПно моя, моя люба ВкраПно, Чим я втiшу тебе, чим тебе заспокою? - Чи про те розкажу, як тебе я люблю, А чи пiснею горе твоК я присплю, Чи слiзьми розiллюсь, мов сирiтська дитина, -- Чим тебе заспокою я - бiдна людина,- Скажи, моя люба ВкраПно, ВкраПно моя! * * * Я сказав тобi лиш слово - Вколо ж шум який пiднявся: В небi сонце задзвенiло, Гай далекий засмiявся. Подививсь я в твоП очi. Стиснув руку в любiй муцi. Бiлi гуси ген за ставом Розлетiлися по луцi... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу - вишнi розцвiтають. Чую - тихий спiв полився. Ах, це десь весна танцюК, Розтопивши бiлу кригу! - Переповнений любов'ю, Я одкрив кохання книгу. [1913-1914] ============================================================== Юрiй Федькович РУСЬ По "Mignon" Гете Ци знаКш, де краПна тая мила, Де явiр рiс i де калина цвила, Де Днiстер грав, де Галич иечалiК, Де руський край, де руське серце млiК? Ци знаКш де, ци знаКш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци знаКш, де там Левова палата, А в Пй мурах вибивана кiмната, Де образи по стiнах золоченi. "Де Лев наш, де?" - питають, засмученi. Ци знаКш де, ци знаКш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци знаКш, де тi синi нашi гори, Де Черемшу де буйного iзвори, Де рутин цвiт з барвiнком зеленiК, Де божий дух на землю з неба вiК? Ци знаКш де, ци знаКш, моя доле? - Туда, туда пiдемо, мiй соколе. ШЕЛЬВАХ Ой та нiкому так, нiкому, Та як жовняру молодому у кабатинцi, у ремiнню Ходити шельвах по камiнню, Ой та по зимнiм, зимнесенькiм У кабатиню тонесенькiм. Ой ходить шельвах по морозi, А камiнь трiснув на пiдлозi; Ой камiнь трiснув, жовняр свиснув, До себе цiпко гвер притиснув, Та й бiлi руки ломле, грiК, Що аж му серце в грудях млiК... Ой серце моК крем'яноК, Чому не трiснеш й ти надвоК? Укрився мiсяць зороньками, Заплакав жовняр сльозоньками; Заплакав жовняр синi очi, А пiд ногами снiг скрегоче. А жовняр ноги пiдоймаК, До мiсяченька промовляК: "Ти, мiсяченьку, перекрою, Не дай ти, боже, долю мою!" УКРАЏНА УкраПно, Запороже, годi вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де тi трави шовковiП славнi степи криють, Де ся квiти поза квiти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вiрли спiвають, З буйним вiтром у залiжку козаки лiтають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво украПнське, славнi отамани Свою славу сном провадять, славов серце грiють, А тi думи богатирськi так-то гарно пiють, Що аж тут ся вiдзивають, що аж тут Пх чути, - УкраПно, Запороже, можна вас забути? Онде граК жвавий хлопець у торбан весело; Онде дiвча йде по воду, думку йкусь завело; Там сопiлка приграваК, нiби соловiК, Що там в гаю калиновiм пiК все та пiК; А там бджiлка злотокрила думно си спiваК, Обмучилась медiвницев, ледве що вертаК. Он колишесь тихий Днiпер: вечiр - вiн дрiмаК, А по синiй Кго фалi човенце плаваК, В ньо си сiло гарне дiвча, красне, як малина, А хороший кермаченько ляг Пй на колiна, ОбзираК сорокiвцi, що в коралi в'яжуть, А потому, а потому... Далi вже не скажу; А хоть рад би-м i сказати, але нашi милi Вже пропали в синiй мряцi, що Днiпер укрила. Далi видко бiлий хутор, пасiки, ставочок, Знов байрак там яворовий, вишневий садочок, А в садочку мила хатка; тамки на порозi Сiло дiвча русокосе - ах, якi ж там нозi! - Та й iголков тонесеньков шиК в хустку квiти: "Де ти бавиш, бiловусе, де, мiй ясний свiте?" Тихо, тихо, любе дiвча, - видиш он сокола? А дiвчина - чорнi очi - глипла доокола: "То не сокiл, то мiй милий вороним лiтаК!" Та й схопилась красавичка, лiску вiдчиняК. А сокiл вже на подвiр'П, дiвчину любуК; Вна го хоче посварити - годi, бо цiлуК. Глянь там далi на прикмету: думаш, там соколи! Нi, там славнi чумаченьки возя з Криму соли. От, дивися, вже i стали, вже й воли пустили, Вже i ватра запалена, вже ся розложили. Той готовить ситу кашу, тi вози знов мажуть, Хлопцi шумки заспiвали, старшi казку кажуть. Далi, далi - онде небо багром рум'янiК; Слухай добре, як-то мило десь дзвiночок пiК То в тiй церквi там, за лiсом, з дев'ятьма верхами - Всi покритi срiбнов бляхов, злотними хрестами,- А священик-старець ходить по святiй континi, Молить слави Запорожу, щастя УкраПнi. ДЕЗЕРТИР Ой сiв же вiн при столику, При свiтлi думав, Писаннячко дрiбнесеньке, А вiн го читав. Писаннячко дрiбнесеньке, Листочок - як снiг; Склонив же вiн головоньку К столовi на рiг. "Ой ненечка старенькая Ми пише в одно, Що там зима тяженькая, А Пй студено; Нема, нема КП кому Врубати дрiвець, Бо Пй синок один в дому,- Цiсарський стрiлець" I схопився, як поломiнь, Полетiв, як птах, А вiтер з ним не йде вдогiППь, Бо годi му так; Бо вiн летить до матоньки СтароП домiв, Дрiвець КП врубатоньки, Би хатку нагрiв. [1861] ЛУК'ЯН КОБИЛИЦЯ Було колись в Буковинi - Добре було жити. Не знали ми, що то бiда Та що то тужити. При кобзинi зiйшла днина, При скрипочцi нiчка; А вна собi молоденька, Як у травi чiчка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотiла, те й робила: Гуляти - гуляла, А хотiла рано встати, То рано вставала. А хотiла попiспати В шовкових перинах, То ненечка старенькая На пальцях ходила, Журилася, молилася, Дверi пiдливала... На острiшку в'ють голуби, Вона Пх вмовляла: "Не гудiте, голубочки, На побитiй[1] хатi, Не будiте мою дочку В тисовiй кiмнатi, Бо я знаю, коли маю Донечку будити..." Не плач, серце Буковино! Що ж мусиш робити, Коли така уже доля Твоя на сiм свiтi... Батько помер, неньку вбили, А сироти-дiти Розiбрали добрi люде Нiбито за своК: Одну турчин, другу москаль, Тебе, серце моК Буковино, на арканi Повiв нiмець з Вiдня В свою глуху Нiмеччину, Головонько бiдна! Та й запродав ляшкам-панкам У другу неволю... Буковино, серце моК, Лишенько з тобою! Шумить, летить наш Черемуш Кровавий у море. А могили берегами Чорнiють, як гори: Кого ляхи замучили, Кого утопили, А хто не ждав, поки втопя, Сам скочив у хвилю. Сумно зарув[2] наш Сокiльський[3], Голосить Сучава[4]: "Сини моП нещасливi, Нащо ваша слава, Нащо думка козацькая, Батькiвськая воля, Коли усi погинете У ляцькiй неволi!..[5] Сперли лiси, сперли пашу, Дров нi хворостини, Вашi жiнки, вашi дiти Вiд студенi гинуть. А з-пiд вас ся поточили КровавiП рiки - Сини моП, сини моП, Пропали навiки! Навiки-сте запроданi У панську неволю, А нiкому уступитись За праведну волю". Уступався Юрiй Гiнда - Нема го на свiтi; Уступався Поколiя[6]- Пiшов в землю жити. Обiзвався Кобилиця: "Гори моП синi, Або я вас вирятую, Або за вас згину!" СтоПть мiсяць серед неба, Нiкому не свiтить; Русалоньки не виходять На берег ся грiти; Тiлько сови посiдали Собi на коморi, Та хтозна-що межи собов Потихо говоря. Може, собi нагадують, Як колись-то було На волоськiй Буковинi? Було, та минуло! А може, вни говорили Про руськi соколи: Чи муть вни ще гнiзда вити На тiм Довгiм полi? Святий знаК,- я не знаю... Сердечко щось млiК... Ходiм лiпше подивитись, Що в Плоскiм[7] ся дiК. Сидить Лук'ян кiнець стола, На руки схилився; . Сидять кругом депутати[8], Кождий зажурився. Вернулися сеП ночi Вiд цiсаря з Вiднi,- I там нема порадоньки Головоньцi бiднiй... Цiсар сидить на стiльчику Та в картах ся граК, А тi гори буковинськi Нехай пропадають!.. Нехай пропадають, нехай погибають! Коби таки вигиб увесь руський рiд! Так нiмцi си нишком у Вiднi гадають Та риють великий, великий нам грiб. Копайте, панове! Копайте, здоровi! Хто яму копаК, собi Пй копаК. Не тому могила, кому Пй зробили, А тому, кого в ню вiдтак поховають. А ми пiдем з топiрцями В зелену дiброву, Та витешем домовину Велику, кедрову, Та пiшлемо до цiсаря В нiмецьку столицю... А самi ся подивимо, Що наш Кобилиця Молоденький поробляК, Та що його гостi Депутати собi дiють В хатi на помостi? Скочив Лук'ян iз-за стола: "А сором-бо, браття, А сором-бо журитися У гуцульськiй хатi! Нашi батьки не журились, Та й нам ще не конче Журитися! Наша правда Велика, як сонце!.. Ми не платим цiсарщину[9], Щоб нiмцi з-за того Справляли нам кайданнячко На руки, на ноги. Ми не даКм до прийому[10] Сини нашi бiднi, Щоби цiсар бенкетував За них собi в Вiднi. Не так, браття депутати! Вiн цiсар для того, Аби правду святу берiг, Як бога святого, Аби нарiд ущасливить, А не закопати! Ану, хлопцi, ану живо Коня осiдлати Менi мого вороного! Що буде, те й буде, А я Пду в Угорщину До мiста до Буди[11]. Угре волю добувають, Поможуть i нашу. А ви стада воронiП Женiте на пашу. А як прийдуть з Угорщини Вiд мене вам вiстi... Тодi треба, пани-браття, На коники сiсти... А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодцi! А тепер ми з карим стадом В зеленi дiброви! Поки верну з Угорщини, Бувайте здоровi!" [1] Побитий - вкритий гонтом (дахом). [2] Зарув - заревiв. [3] Сокiльський -гора над Черемошем. [4] Сучава - назва рiки й мiста на нiй. [5] У ляцькiй неволi - у польсько-шляхетськiй неволi. [6] Юрiй Гiнда, Поколiя - ватажки карпатських опришкiв. Першому з них Федькович присвятив поему пiд назвою "Юрiй Гiнда". [7] Довгополе, Плоске-назви буковинських сiл, де дiяв Лук'ян Кобилиця.. [8] Депутати-селяни, обранi до австрiйського парламенту влiтку 1848 р. [9] Цiсарщина - державний податок. [1