ися, i вiтер повiяв - пропали духи! Миколка витягаК з кишенi вузлик, розв'язуК, окрайчик хлiба i цибулину кладе до кишенi назад, а хустинкою мiцно перев'язуК шию. Тепер уже, нарештi! Можна було б i запитати, де прода- ють корiв, але як ти його будеш питати, коли ти малий i коли в тебе за пазухою двiстi тисяч грошей - ще довiдаються та заберуть! Старцiв - на кожному кроцi: i слiпих, i так покалiчених, усяких ворожбитiв i циган, а таких, що нiчого не продають i не купують,- роями ходять по базару, все може бути! Миколка вщулюК голову в плечi i, як горобець, впурхуК помiж куфайок i шинелей, бушлатiв, курток, зелених i рудих френчiв, пiджакiв i, видихаючи з-пiд носа майже уже невловимий пахощ духiв, сопе в базарнiй хвилi в сподiваннi, що винесе вона його туди, куди йому треба, його жовтi чунi i мамина куфайка обляпались грязюкою по самi вуха. Нарештi натовп порiдшав, i запах духiв почав змiшуватись iз запахом прiлоП соломи. Миколка побачив корiв. Џх було небагато. Вони стояли в дальньому кутi базару, де починались будiвлi, i жували своК останнК винесене на базар сiно. - Та ось де вони! - прошепотiв Миколка i зупинився: бодай винюхати останнi рештки духiв, аби не пропадали. Хустинку ж на шиП вiн затягнув ще тугiше i вже хотiв було йти до корiв, як раптом остовпiв: бiля крайньоП корови, що стояла прив'язана до воза, двоК дядькiв Пли ковбасу. Спочатку Миколка не повiрив, але коли побачив, як один iз них, той, що був у брезентовому плащi, запихаК свого червоного носа у торбину i витягаК з торбини ще одне кiльце ковбаси,- у Миколки потекла пiд щоками слина, хоча вiн нiколи ковбаси i не Пв, вiн тiльки чув ковбасячий запах, коли Пхнiм селом проходили нiмцi, чи iталiйцi, чи хто там проходив iще: хiба Пх усiх перелiчиш ? Не стало нi духiв, нi корiв, нi базару вiд запаху того кiлечка! Боком-боком Миколка почав обходити дядькiв, щоб вийти Пм у спину i стати проти вiтру i так дивитися. Дядьки ж тим часом не поспiшали. Не чути було, про що вони говорили, але говорили вони довго, i той ковбасячий дядько у брезентовому плащi висмикував iз-за халяви батога, цвьохкав ним у повiтрi перед носом корови i знову Пв ковбасу. "От як виросту,- думав собi Миколка,- буду Псти ковбасу день i нiч, доки не наПмся i аж доки цi чунi не зношу, а як i зношу, то все одно, мабуть, не наПмся... Але нiчого, нiчого, не сьогоднi-завтра прийде мiй батько з вiйни, то все ще може бути, може, вiн прийде не з торбиною, а з повним мiшком ковбаси, i медалей у нього буде на грудях дзеленчати бiльше, нiж у вас двох, узятих разом iз вашою ковбасою!" I Миколка вихопив iз кишенi окрайчик хлiба з цибулиною, i не зводячи засльозених очей з дядькiв, з'Пв свiй харч як на вогнi. В цю мить увесь базар пiдняв голови в небо. Навiть дядьки перестали жуватл i позадирали в небо напхатi ковбасою роти: низько над базаром шугонула трiйка "яструбкiв". А за нею ще одна, потiм - ще! Вони летiли дуже швидко: видно, когось мали виручати, бо фронт був десь недалеко, за Синюхою. Миколка навiть помiтив у кабiнi льотчика - хлопця у шоломi, Миколцi начебто здалося, що льотчик махнув йому крилом: мовляв, кому воювати, а кому... а кому корову купувати! Миколка похолов: ось уже скiльки часу вiн заглядаК цим брезентовим дядькам у Пхнi ковбасячi роти, будь вони неладнi, а корова?! А ще дванадцять кiлометрiв вести ПП степом додому. А мати ж хвора, не може злiзти з печi i думаК, де ж це вiн там на базарi i як. Тим часом йшлося на пiсляобiддя, базар знелюднiв, i ко- рiв лишилося iще менше, нiж було. Миколка полiчив - чотири корови. Вiн пiдiйшов поближче до однiКП з них i, начебто нiчого й нема, почав наслухати, скiльки за неП правлять i скiльки дають... Трохи перегодя до корови пiдiйшли якийсь чоловiк iз жiнкою. Чоловiк одразу почав обмацувати та м'яти коров'яче вим'я, боки, шию. - I скiльки ж даК ваша бiленька? - запитав чоловiк у власника корови. - Так як на добру пашу, то до двох вiдер. - А скiльки ж ви за неП? - поспитала жiнка. - Та так, за чотириста - то можна було б i вiддати... Чотириста тисяч! - Миколка вiдчув, як його двiстi тисяч за пазухою почали холодно ворушитись, як живi... Лишилося три корови, I Миколка почалапав своПми жовтими чунями до _них. Але тi двi корови були проданi, а третя стояла за возами така, що до неП нiхто i не пiдходив. Те, що вона була вся геть-чисто чорненька,- пiвбiди. Миколцi навiть сподобалося, що вона вся чорненька i рiжки вiночком. Але вона хиталася од вiтру i свiтила ребрами, i вим'я пiд нею було як маленьке яблучко,- ну просто тобi i не корова, i не коза. Продавала, корову така сама й тiточка: на нiй не було навiть куфайки, а лише сiрий пiджачок з рукавами по лiктi та на ногах - одна чуня, а друга калоша, прив'язана до ноги кабелем. Нiс ПП посинiв вiд березневого вiтру, латана-перелатана хустина стовбурчилась на головi, як шпакiвня. Пiд пахвою тiточка тримала вiхоть торiшньоП трави, на лигач i хворостину. Так вони i трусилися удвох з корiвкою на спорожнiлому базарi, на сiрiй землi пiд сiрим небом. Миколка обiйшов корiвку раз i вдруге i, оглянувшись, чи нема поблизу людей, швидко прошепотiв: - Тьотю, а скiльки ви за неП просите, i так, щоб оддати? У тiточки текли з очей сльози, чи то вiд вiтру, чи хто зна вiд чого. Не дивлячись на Миколку, дерким вiд застуди голосом вона проговорила: - Вiддаю за сто п'ятдесят... - А вона хоч доПться? - ДоПться, три стакани даК на день, але при добрiй пашi...- Аж тепер тiточка повернула голову в Миколчин бiк - хто ж це ПП все-таки питаК? Миколка стояв вiд тiточки по той бiк корiвки, так що вона Миколки не помiтила i здивовано оглянулася навколо. - Тьотю,- Миколка виступив iз-за корiвки,- менi ще далеко йти, то чи берiть своП грошi, бо не рано ж. I не встигла тiточка надивуватись, як Миколка присiв i до колiна червоними тридцятками вiдлiчив усi сто п'ятдесят тисяч - кожнi п'ятдесят тисяч мати .перев'язала йому мотузочком, так що три рази по п'ятдесят - i корова твоя! Ще й п'ятдесят у запасi! - Нате! - А звiдки ж ти будеш, що тебе самого оце послали? - Та я тут недалеко, iз Кумарiв, може, чули, дванадцять кiлометрiв, а мати хвора на печi та двоК малих, а батька чекаКмо з дня на день iз вiйни. Берiть! Берiть i перелiчiть самi ! Доки тiточка скоцюрбленими пальцями i сухими губами перелiчувала грошi, Миколка ще раз оглянув корiвку. Тепер вона була його, Пхня, домашня, i з цiКП хвилини корiвка сподобалася йому на все життя: вона йому сподобалася так, що навiть де не вiзьмись духи - i тi знов запахли пiд носом! Миколка глянув у темно-голубi корiвчинi очi i спитав: - А як тебе звати? Корiвка клiпнула, i в ПП очах на мить промайнуло щось таке, як ото, бувало, у матерi над батьковим листом, що вiн живий i здоровий. - Ну, синочку, бери ПП та веди, та гляди ж ПП там удома, бо вона була у мене смирненька, не билась, не перебирала. - i тiточка вiддала Миколцi налигач, хворостину та вiхоть сiроП торiшньоП трави. -Буду йти, бо менi з нею i смеркне...-1, як тiльки Миколка взяв налигач, корiвка слухняно потьопала за ним по сiрiй базарнiй землi у Миколчине село, додому. Вони вiдiйшли далеченько i вже здалеченька оглянулись: тiточка стояла на тому ж самому мiсцi i посинiлою рукою витирала на очах сльози. - Тьотю! - гукнув Миколка.- А як же звати ПП? - Первiнкою звати ПП, синочку! Первiнкою... Мiстечком пройшли спокiйно. Даремно Миколка понаби- рав повнi кишенi камiння вiд собак. Майже всiх собак у мiстечку перестрiляли нiмцi, iншi десь порозбiгалися з переляку по лiсосмугах та яругах, i коли вийшли з Первiнкою за мiстечко на шлях, Миколка повикидав камiння у болото, щоб легше було йти. Зо два кiлометри вiд мiстечка дорога була вимощена I йти було ще так-сяк. Але, як тiльки брукiвка закiнчилась, почалося непроходиме царство болота. Тiкаючи, нiмецькi танки i машини так погризли, погорбили, пом'яли, подушили землю, що йти було неможливо. Миколка ступав крок, чуня лишалася у болотi, i, доки вiн висмикував, засмоктувало другу чуню - хоч стань та й плач. А тут звечорiло просто на очах, I почало ввижатися, наче у покинутих нiмецьких танках i машинах хтось К. Первiнка тулилась до Миколки i дрiбно тремтiла, коли вони поминали пострiляних корiв, чи коней, чи навiть верблюдiв. Нiмцi тiкали на чому могли, i, коли конi чи корови не в силi були пiд ними йти i падали у багнюку, тодi нiмцi Пх убивали. Пахло чимось неприКмно-солодким. Миколцi хотiлось затулити носа - руки не вiльнi: однiКю рукою вiн вiв Первiнку, а другою раз по раз витягав чунi з болота. Так вони i посувалися вдвох пiд жерлами танкiв та гармат, помiж перекинутими машинами, погорiлими гарбами i возами. I тихо та порожньо на шляху i в степу, хоч вий. Бiля машин валялися потрощенi мiднi скринi з усiляким добром з полотном, з квiтчастими рушниками, з хромовими чобiтьми, але Миколка знав, що нiчого цього чiпати не можна, бо воно замiноване. Пахло якимись лiками та горiлою шерстю. Смеркало. Смеркало й смеркло. Первiнка ледь тягла ноги, а Миколка нiс уже чунi в руцi П йшов у валянках по болоту. Попереду замаячив горб з кам'яним давнiм хрестом. Цей горб з кам'яним хрестом мав означати Миколцi половину дороги. На небо вийшли зорi, пiд ногами трохи пiдмерзло. Вийшов червоний мiсяць, i танки вiдразу ж стали бiльшими, ось-ось неначе загуркочуть i застрiляють. Миколка уже б i побiг додому, якби не пудовi ноги набряклi,- мати ж удома не спить i думаК: де ж це вiн? Але ось i половина дороги. Навiть при мiсяцi видно у кам'яному хрестi дiрки вiд куль, але що це? Пiд хрестом бiля згорiлоП машини стоПть лiжко! Темне широке лiжко з золотими бильцями стоПть пiд хрестом при дорозi! По Миколчинiй спинi сипонуло морозом: iшов уранцi на базар - лiжка не було. Хто ж це його поставив за день? Миколка пильно почав придивлятися до машин, до "тигра", що чорнiв за хрестом у кюветi, i до самого лiжка - нiде нiкого. Червоно свiтить мiсяць над горбом, i тиша така тиха, аж холодна. Навшпиньках Миколка пiдiйшов до лiжка - лiжко порожнК, нi подушки на ньому, нi ковдри, самi лише дошки, де-не-де посiченi кулями та осколками, та золотi бильця блищать при мiсяцi, як чортовi очi. "Дай, - подумав Миколка,- сяду та вiдпочину, бо не маю вже сил отак телiпатися, та й Первiнцi щось треба дати". Миколка похукав у руки, прив'язав Первiнку до лiжка i пiшов до "тигра", бо якраз саме там росли найвищi будяки: треба ж було цьому "тигровi" увiгнатися в такi добрячi будяки! Миколка нагнувся i зашарудiв мiж лапатими будяками: пiд будяками щось росло. Пирiй чи ковила - проти мiсяця не видно. Хоча вони i торiшнi, але рвати Пх важко, сильно вони у землi сидять. Вiд "тигра" котами чомусь смердить,- от була б та цибулина, що ПП на базарi з'Пв, як би вона зараз пригодилась! Миколка винiс iз будякiв оберемок пирiю, кинув його перед Первiнкою на лiжко. - Оце з'Пси, Первiнко, та й пiдемо далi, а я бiля тебе посиджу,- сказав Миколка i сiв на лiжко. Первiнка зашелестiла пирiКм, а Миколцi тим часом хтось почав мастити очi медом. Голова його хилилась на лiжко, згодом вiн пiдiгнув пiд себе ноги i заснув. Нiч стояла бiла пiд мiсяцем, як молоко у дiйницi, i тихо жувала Первiнка пiд хрестом, оточена "тиграми" та "пантерами". ДоПвши пiзню свою вечерю, Первiнка й собi вляглася бiля лiжка та й заплющила очi... Скiльки Миколка спав - невiдомо, але проснувся вiн вiд того, що його хтось гойдаК з боку на бiк. Спросоння Миколка вискочив на лiжко з ногами i побачив, як Первiнка рветься вiд лiжка туди й сюди, аж на лигач трiщить, а здоровенний чорний собацюра, врiвень з Первiнкою, плигаК мiж "тигром" i дорогою i намагаКться вхопити Первiнку за ногу. Вона вiдхвицькуКться вiд нього, як може, очi повнi страху - боже ж ти мiй! Миколка схопив вiдколений снарядом шматок хреста i з усiКП сили попудив собацюру по лапах. Але той тiльки пiдскочив i сiв на дорозi, весело i задоволене дивлячись на Миколку. Тодi Миколка вiдважив пiдмерзлу грудку, другу, але собацюра то пригинався, то пересiдав з мiсця на мiсце i знову весело махав хвостом та задоволене повискував. А навкруги бiлий-бiлiсiнький день, та й сонце у небi уже височенько, морозець, у Миколки зуб на зуб не потрапляК. Додому, Первiнко, мерщiй додому, бо що ж там мати? Миколка натягнув на замерзлi валянки чунi, вiдв'язав Первiнку, ще раз пошпурив у собаку рудим осколком вiд снаряда i по примерзлих грудках побiг до села. Пробiгли вибалок, Первiнка задихалась, задихався i Миколка - _хай йому грець! Станемо та вiдпочинемо. Раптом у небi, де не вiзьмись, з'явилися нашi i нiмецькi лiтаки. Однi з заходу, другi зi сходу. I тих i тих було так багато, що Пхнiм крилам не вистачало неба. Вдарилися вони над Миколчиною головою в одну мить, i годi вже було про що й думати. Нiмецькi бомбардувальники змушенi були скинути бомби в порожнiй степ i тiкати. Степ, де щойно пройшли Миколка з Первiнкою, закипiв вiд бомб, як смола в казанi. Бомби падали одна на одну, бо Пм не вистачало мiсця. Де i як сховався Миколка з Первiнкою, видно _не було, виднi були вогонь i дим, та чути надiрваний голос повiтря. Все скiнчилося раптово, як i почалося: щезли лiтаки, i лише вирви в землi здивовано-тихо задивились у небо. Миколка з Первiнкою вилiзли з воронки. Коли глянь - собацюра теж сiдаК збоку вiд них, як нiчого н не було. Сидить, граК хвостом у реп'яхах i дивиться. Дивиться, собача душа, вiдгодований на зайцях та на курiпках. А бодай ти здох! Миколка пошукав очима камiнця якого чи грудку, але пагорб сiрiв далеко i чисто, ледь викльовувалась молода трава. Миколка нагнувся, ущипнув маленький блiдо-зелений листочок, спробував на зуб - кислий! Щавель! Вiн! Миколка наскуб листочкiв, за щоками терпко взялося кислим - невже так рано щавель? Треба запам'ятати мiсце i сьогоднi ж прийти з корзиною - сiль, слава богу, удома К, вода у криницi К, щавлю принесу - от тобi i Пжа. Перша весняна Пжа! Миколка понапихав щавлю у кишенi, за пазуху, де тепло лежали п'ятдесят невитрачених тисяч, i сказав Первiнцi: - Тепер ми з тобою, Первiнко, на ногах. Вода у криницi _К, _сiль К, i щавель маКмо! - i Миколка пiднiс Первiнцi жменю щавлю, жменю з'Пв сам.- Ходiм! Собацюра, що влiгся неподалечку вiд них i жовтими вологими очима радiсно блищав на Миколку, коли той говорив з Первiнкою, встав i собi. - Ти що, приблудо,- гукнув до собаки Миколка,- ув'язався за нами? Нема тобi що робити? Вигналося здоровило таке, одним своПм видом кого хоч злякаКш. Собака зрозумiв, що Миколка звертаКться до нього, i раптом перекрутився на одному мiсцi, присiв, пiдскочив i погнав щодуху навколо Миколки з Первiнкою - колами колами, трьох зайцiв вигнав, але не побiг за ними, встигне iншим разом! Собака вискочив на пагорб i зупинився. Якусь мить вiн мовчки так i стояв, вдивляючись у дорогу до села. Щось вiн там побачив на дорозi, бо розтулив свою пащеку i загавкав. _Голос у нього був як у_ танка. Первiнка з несподiванки аж присiла. А собака гримкотiв своПм голосовим страхiттям, i кожен гавкiт його виривався iз горла, як снаряд. Таким голосом можна було загавкати i до неба! Собака гавкав i оглядався на Миколку. Дорогою вiд села йшов якийсь чоловiк. Вiн був ще далеко, але по тому, як вiн Iшов, припадаючи на лiву ногу, Миколка впiзнав його: це був Пхнiй сусiд дiд Рятушняк. - Перестань гавкати,- сказав Миколка собацi.- Це дiд Рятушняк. Як будеш на нього гавкати, то вiн тобi ще й лупки дасть. Вiн тобi не я. Ану перестань ! Собака ображено пришкулився на Миколку, але гавкати перестав, вiдбiг далi вбiк i прилiг за перекотиполем. - Дiду!- крикнув Миколка.- Це я! Це ми з Первiнкою додому йдемо! - Де ж це ти був цiлий божий день i нiч? - Та ви ж бачите - дорога яка? А тут ще Первiнка йти не може. Гляньте, яка тепер буде Первiнка у нас! -Дiд Рятушняк почухав Первiнцi за вухом, присiв, подивився на вим'я, нiчого Миколцi не сказав, а тiльки спитав: - I скiльки ж ти за неП дав? - Сто п'ятдесят тисяч... А були й по чотириста! - Ну то чого ж,- сказав дiд.- Тодi вона, може, цих грошей i стоПть... Ходiм додому, там мати мiсця собi не знайде. - Батька часом нема? - Батька нема, але Петро РадзiКвський учора на станцiП був, то каже, що вже iдуть ешелони i все з такими, яких повiдпускали додому,- сказав дiд. - Дiду, а може, батько додому i не прийде? - Як то не прийде? - Ну, вб'ють його нiмцi, та й усе. - Не вб'ють... О, а звiдки ж оцей козарлюга? - Дiд побачив собаку. - Та причепився по дорозi вночi. Первiнку хотiв було з'Псти, так я його каменем... Гляньте, дiду, якого я щавлю нарвав! Дiд узяв листочок, пожував i спитав: - Де? - А ось у ярку. - У якому? У цьому ярку? - Тiльки отам оно пiд тим боком. - Заведемо корову та прийдемо. Щось рано щавель пiшов, але, може, воно й на краще... - Дiду, а понюхайте у мене за шиКю!-Миколка хутко розв'язав на шиП хустку. - Що ж там у тебе маК пахнути? - А ви понюхайте! Дiд нагнувся, встромив своП рудi вуса в Миколчину шию, довго внюхувався, а потiм сказав: - Чимось пахне, але чорт його знаК чим. - Нi, ви, дiду, внюхайтесь добре! Дiд знову нагнув жовту, як суха макова головка, свою голову, щось довго мимрив i закашлявся: - Чимось пахне, чорт його знаК чим, але чимось при- Кмним. - У перукарнi на базарi за двадцятку! - Може, й духи, але за двадцятку... Я б не дав. Миколка обв'язав хустинкою шию: - А я дав!.. Пiдходили до Миколчиноi напiвзгорiлоП хати. Хата стояла на рiвному мiсцi в обгорiлому садку, з обгорiлим сараКм. Лишилися подряпанi котами бiлi вугли, та двоК вiкон лиши- лось iз десяти. Хата була велика, бо татiв ще дiд, як мати казала, на Бузi козакував i, козакуючи, сотворив цю хату своПм дiтям. А дiтей у татового дiда бiгало, як пшона. Посеред двору чорнiла криниця з пригорiлим журавлем, I дiд Рятушняк сказав: - Коли б доброго сухостою знайти та журавель замiнити. Але де ти його в чорта знайдеш, коли самому нiчим у хатi розпалити. I дiд, i всi люди вже потроху допалювали у печах стрiхи зi своПх хат, а в кого хати були попаленi нiмцями, так у тих в землянках зимувала зима. Правда, хто був здоровiший та молодший, той носив в'язками курай iз степу, а хто старiший та недужий? Отак i дерли своП стрiхи та в пiч кидали, щоб хоча душу нагрiти. - Дiду, ведiть Первiнку у сарай, а я заразi - прошепотiв Миколка i навшпиньках вiдчинив дверi сiнешнi, дверi хатнi, тихо пiдiйшов до печi. Вкрита батьковим давнiм пiджаком, мати лежала скраю печi i дивилася в стелю. - Мамо! - крикнув Миколка. Але йому лише здалося, що вiн крикнув. Вiн не крикнув, як того йому хотiлося, а якось прошелестiв сухим язиком, бо слова неначе пiском пересипалися. - Мамо, я купив корову! Дiд Рятушняк у сарай повiвi Первiнкою звати. Мати здригнулася i повiльно повернула до Миколки своК хворе обличчя. Вiд стiни випiрнули голiвки Миколчиних брата I сестрички I в один голос залепетали: - Наш Миколка корову купивi Наш Миколка корову купив! - Я ПП ще вчора купив, але ж ти знаКш, мамо, дорога яка, i чунi розклеПлися, а тут ще нiч... - Так ти що - i ночував у степу? - Ночував. Трохи був змерз, але на ранок сонце зiйшло, i тут, бачу, дiд Рятушняк iде. I ще, мамо, дивись, п'ятдесят тисяч лишилось, i дивись, якого я щавлю нарвавi У ярку, як до нас ото на половинi дороги! Ми з дiдом Рятушняком тепер будемо корзинами носити його! - А ти ж хоч Пв що-небу дь? - Џв. Щавель Пв. I Первiнка Пла. Тепер ми будемо корзи- нами носити його. А як прийде батько, то й з батьком! З щав- лем ми вже не пропадемо! - А яка ж вона з себе? - тихо спитала в Миколки мати. - Чорненька. На весь базар вона одна така тiльки й була. I роги вiночком. Три стакани на день даК. I не б'Кться. Миколка витрусив на лежанку щавель, виклав грошП, став на лежанку колiньми, розв'язав на шиП хустину i сказав: - Мамо, а понюхайте у мене за шиКю - чим пахне? Мати пригорнула Миколку ближче до себе. Миколка вiдчув гарячий спечений подих маминих губ. - Ну, мамо, кажiть! Кажiть! Чим пахне? - Де ж це ти, синочку, такими гарними духами напахтився? - У перукарнi на базарi за двадцятку! - Миколко, дай i нам понюхати! - потягнули шиП через маму братик i сестричка i своПми холодними носиками ви- нюхували б Миколчине щастя i до вечора, якби в хату не зайшов дiд Рятушняк. - З молоком вас, МарiК, у вашiй хатi! - Так пiшли здоПмо! - сплигнув Миколка з лежанки. - ЗдоПмо то здоПмо, а чим годувати будемо? Чим же, МарiК, ми ПП годувати будемо? - Так трава ж скоро буде, дiду! - вигукнув Миколка. - Доки до тiКП трави - ще не один раз можна буде ноги витягнути,- сказав дiд i знову звернувся до матерi: - У мене, МарiК, К така думка: поки на моПй хатi лишилося ще трохи стрiхи, то яехай вона цю стрiху поки що Псть - ви колись вiддасте. - _А чи ж буде вона тую стрiху Псти? - запитала мати. - Буде Псти ще й дякуватиме. Сокирою посiчу, теплою водою _скроплю-ще й дякуватиме, як на Великдень. Знадвору почувся гамiр. Миколка виглянув у вiкно: у Пхнiх воротях стояло душ десятеро жiнок з порожнiми вiдрами, i деякi коромислами показували на Миколчину криницю. Оскiльки криницi по всьому кутку були замуленi, нiкому було Пх чистити, то жiнки ходили по воду у Миколчин двiр, до МиколчиноП криницi, яку вичистив ще при нiмцях дiд Рятушняк. Жiнки приходили до криницi i по два, а то й по три рази на день, скiльки кому треба, а эараз эбилися у воротях i топчуться. - Що там таке? - Дiд Рятушняк пiдiйшов до вiкна i собi. - Зараз узнаю,- Миколка вибiг на подвiр'я. Бiля криницi лежав отой самий степовий собацюра i, лед- ве котра з жiнок наближалась з вiдрами до криницi, шкiрив зуби й гарчав. У першу мить Миколка чомусь навiть зрадiв, що побачив знову його вже бiля своКП хати. Але вiд того, що собака самовiльно призначив себе господарем Пхнього подвiр'я, влiгся бiля криницi та ще й людей не пускаК, Мяколка по- шукав очима грудки чи палицi. - Ах ти ж, приблудо чортова, ану геть вiд криницi, щоб i духу твого тут не було чути! Як добрим цiпом, собака гепнув хвостом по землi, знехочу встав i, так стоячи i нiкуди не тiкаючи, сумно дивився на Миколку. Вони були майже одного зросту i так дивилися одне одному в очi. Раптом собака висолопив червоного як жар язика, I не встиг Миколка опам'ятатися, як вiй лизнув його в щоку. Миколка розгубився. Вiн оглянувся на дiда Рятушняка, на жiнок - ти диви, вiн ще й лижеться! - швидко витер долонею лизок i сказав: - Так от що: якщо ти ще будеш менi й лизатися, то я тебе зовсiм од хати вiдпроваджу. А поки що йди лягай бiля сарая, стережи Первiнку i дай людям набрати води. Зрозумiв? А поскiльки я не знаю, як тебе звати, а називати тебе вже пiзно, бо ти вже здоровий, то я буду так тебе i називати-Собакою. От. Пiшли. Похиливши голову. Собака пiшов за Миколкою до сарая, лiг бiля дверей, а Миколка взяв драбину i понiс ПП з дiдом Рятушняком дерти для Первiнки останнi клаптi стрiхи... Минали днi, i Первiнка з'Пла всю вулицю за якийсь там тиждень, чесно вiддаючи своП три стакани молока. Хату дiда Рятушняка Первiика з'Пла за два днi. Бо тоП хати не було що Псти - лише на причiлку висiла жменя житньоП соломи, i то такоП староП, ще старiшоП за дiда. ЏП навiть не хотiли вже й мишi. Але дiд акуратно ту солому посiк, полив теплою водою i сказав Первiнцi: . - Дивись, ще й висiвками трушу! -Дiд висипав у тавик жменю висiвок.-Пж на здоров'я. А пахне як, сам би Пв! Первiнка з задоволенням схилилася над тазиком, а дiд узяв бiлу нiмецьку алюмiнiКву лiтрову кружку i заходився доПти. Миколка сiв напроти Первiнки i слухав голос молока. Таким щасливим Миколка ще не був нiколи - тонке дзюркотiння молока сповняло його душу небесною мелодiКю. З порога сарая Собака - i той дивився на Миколку такими радiсними очима, що не змiг втерпiти: встав i почав ганяти чогось по подвiр'ю. - Дiду! - Га? - От i нема й вашоП хати, i КваснячиноП нема. ДоПдаКмо хату Коцюбенкiв. А далi що? - А Пухленкова? - Нема. Згорiла. Згорiла i Садкова, i Чоборя. Нема вже у нашому ряду жодноП. - Щось придумаКмо! - сказав дiд, встав, понюхав моло- ко, дав понюхати Миколцi.Пiду сьогоднi на той куток до брата, у нього не хата, а цiла скирта! - Дiду, буду я цiКП ночi та ночувати бiля Первiнки. Бо тоП ночi ввесь час щось ходило та гупало коло сарая. Я вже наслухав-наслухав, а воно ходить та гупаК, а воно ходить та гупаК! А замок же у нас нiкудишнiй! - _А собака? - А хто його знаК, де вiн був. Десь, видко, ходив, по зайцiв, мабуть. Треба ж i_ йому чимось та харчуватися... Поштальйонша йде! - гостро скрикнув Миколка i вибiг до ворiт. Листоноша, тiтка Василина, йшла через вигiн до МиколчиноП вулицi, ПП помiтили вiдразу ж усi хати i землянки. Жiнки i дiти попритулялися до шибок, не зводячи тривожних очей з тiтки Василини: у який двiр найперше заверне вона? Тiтка Василина завернула до Коцюбенкiв. Довго вона щось не виходила звiдти, вiд Коцюбенкiв, де п'ятеро дiтей i тiтка Коцюбенчиха... Миколка злякано позирав на дiда Рятушняка, i тихо було у всiх хатах та землянках. I раптом - закричала тiтка Коцюбенчиха... Заплакали дiти ПП, а вона чомусь вибiгла на вулицю, на вигiн, пiдняла руки туди, в сторону вiйни, i заголосила: - Ой дiти, ви ж моП сироти, i де ж ти, господарю мiй! Тiтка Василина i ще хтось повели попiд руки Коцюбенкову вдову до хати, але голос ПП ще плакав: - I до кого ж тепер та ви, сироти, та моП ви дрiбнесенькi, до кого ж тепер менi з вами прихилитися? А ти ж то говорив менi, а ти ж то i не думав сам десь погибати, дiтей покидати та мене з ними, iз дрiбними на свiтi лишати... - Нема Коцюбенка,- сказав дiд Рятушняк,- добрий чоловiк був, а робив як, а спiвав... А тут ходиш по свiту, П порохня вже з тебе сиплеться, i нiкому ти вже не треба, а живеш - не кличе бог, от тобi i все... - Дiду, до нас iде,- прошепотiв Миколка i злякано оглянувся на дверi, на вiкна, де лежала мати. Тiтка Василина йшла повiльно, дивилася, як завжди, в землю, бо щодня змушена була приносити людям бiльше горя, нiж радостi. Миколка зiщулився, наче люто змерз, i вже те дивився на тiтку, а дивився десь наче позад себе. Миколка чекав, Миколка вже приготувався, що ось тiтка Василина пiдiйде, мовчки постоПть, вийме iз сумки похоронну i тяжко скаже: "Нема вже в тебе, синочку, батька..." - Нема вам, синочку, нiчого на цей раз,- раптом каже тiтка Василина i йде далi. Миколка як був, так i сiв на камiнь. Посидiв довгенько, доки розвиднiлося в головi i доки не почулося згори ПхньоП вулицi ще одне чиКсь удовине голосiння. - Дiду, несiть Коцюбенкам молоко, а я пiшов у степ. Пошукаю мишачi купки. - Ти думаКш, мишi тебе ждуть? Та поПли вони за зиму все, чим запаслись. - ПоПли? А може, й не поПли... Пiду туди, за Розкопану могилу, де торiк просо було. - Iди, тiльки на мiнi не пiдiрвись. Кому-кому, а Собацi тiльки цього й треба було! Швиденько напився з калюжi води i рвонув! Вiн виривався наперед Миколки далеко аж за вигiн, а потiм летiв до нього назад i якийсь час iшов спокiйно поруч,аж доки на його нiс не падав дикий запах звiра чи птицi. Тодi вiн на мить зупинявся i дуже серйозно, по-хазяй ському поводив носом у тому напрямку, обережно зупиняв нiс, ще раз втягував у себе той запах i включав першу собачу швидкiсть - не йшов, а плив, стелився над землею, Не оглядаючись нiкуди, неначе вiд звiра i до його собачого носа була протягнута пряма-прямiсiнька струна, нiкому не видима, а видима лише йому, i вiн iшов по нiй, як i належить iти по струнi. В такi моменти Миколка зупинявся, аби не зашкодити чотириногому мисливцевi своПм необережним кроком. Собака лiг на землю... Не лiг, а опустився на неП, як пух, як павутинка, дарма що важив добрих два пуди... Зараз буде стрибок... Стрибок!!! В самого Миколки всерединi щось тьохнуло, так стрибонув Собака. Щось фуркнуло з-пiд його носа, а Собака так i продовжував лежати на землi, наче вiн не мiг з неП встати, наче увiгнався вiн лапами в землю по самий живiт. Собака якийсь час непорушно дивився вслiд курiпцi, аж доки не зникла вона в сiрому просторi, а потiм повiльно I винувато повернув до Миколки свою голову з двома пiр'П. нами вiд курiпчиного хвоста в зубах. - Ось тобi й маКш,- сказав йому Миколка,- а ще кажеш! Хто ж так плигаК на курiпку? Що вона тобi - вовк? Краще шукай мишачi купи. Вони не бiгають i не лiтають. Шукай.- i Миколка сам став обдивлятися навкруги. Незабаром проминули Розкопану могилу i вийшли на торiшнК просовище. Бiля могили росла одненька груша-дичка, i Миколка помiтив на нiй з десяток торiшнiх покоцюрблених грушеняток. Не гаючи часу, вiн полiз на дичку. Груша була колюча, як мороз, 1 лiзти на неП - не мед. Та й грушенята висiли на верхiв'П. Собака стояв пiд грушею бiля млинка i не зводив з Миколки здивованих очей. Миколка позривав грушки в кишеню, одну з'Пв сам,- була вона бляшана якась, але грушевий дух ще трохи жев- рiв у нiй,- одну кинув Собацi. Той негайно зловив ПП в повiтрi, пожував-пожував та й виплюнув. Грушок, видно, Собака не любив. Порожне запущене поле сумно лежало без нiчого,-нi соняшник, нi колосок не хвилювали його в усi роки вiйни. Посiяв тут, правда, хтось трохи проса за могилою, i те мишi з'Пли. Миколка розгорнув мишачу купу, другу. Купи були порожнi, за зиму мишi перетрубили всi своП запаси i зараз живились, як могли, корiннями, листочками торiшньоП трави, стеблами. В однiй купi Миколка знайшов трохи магару: мишi не вiддавали його, кусали Миколку за пальцi, а Собака ловив i душив мишей... Додому прийшли надвечiр. На подвiр'П, бiля криницi було тихо. Миколка зайшов у сiни, поставив мiшечок з магаром 1 зайшов до хати. - Мамо, це я. Я магару з поля принiс! Завтра промию його водою, пiдсушу, потовчу в ступi-ось нам i каша! -Добре, - тихо проказала мати.-Там дiд Рятушняк картоплi принiс. То ти звари. - Зварю, мамо. А ночувати я сьогоднi буду бiля Первiнки. Миколка вийшов у двiр i сказав Собацi: - Ти ж менi гляди: цiКП ночi не ходи, щоб не вкрали Первiнку. Чув? Гляди ж. А я буду в сараП. Миколка взяв габлi, постелив фуфайку бiля Первiнки, поклав габлi поруч, поставив собi на нiч кружку води, зачинив на замок зсередини дверi i лiг. Глибоко i тепло дихала Первiнка, вiд ПП тiла пахло лiтом, нагрiтим лiтнiм вечiрнiм камiнням. Тiльки-но Миколка заплющив очi, як щось за стiною гупнуло. Миколка сiв. Став наслухати. Тихо-тихо, а потiм гупнуло знову. Миколка взяв габлi, пiдiйшов до стiни i притулив вухо. Тихо. Так вiн постояв-постояв i знову лiг. Тiльки-но лiг, як вiдразу щось ударилось об стiну, аж увесь сарай затрусився, i Первiнка з переляку звелась на ноги. Миколка. з габлями пiдбiг до дверей, лiг на землю i за- зирнув у щiлину пiд дверима-хто там? Нiкого. I Собаки не чути. Де Собака? Може, його хто придушив тихо або вбив, що Собака не встиг i гавкнути? Щось заскiмлило i загуло. Нi, це березневий вiтер скiмлить у тонкiм верховiттi 1 гуде у грубiших гiлках. А що це шумить? Дужче i дужче! Зi стелi сарая западали краплi. Дощ? Дощ. Миколка пiдставив пiд краплi язик, покуштував: так i е - дощ.Западали краплi i на Первiнку. Миколка вiдв'язав ПП, перевiв у сухiший куток сарая i сказав: - Стiй тихо-тихесенько, наче нас тут i нема. Не встиг Миколка проговорити цi слова, як ударило щось об стiну раз i вдруге, щось захарчало, заляскало, залопотiло, i гавкнув, як танк. Собака. Гавкнув, аж залився. Потiм радiсно завищав i задряпав лапами у дверi, викликаючи на- двiр Миколку. Миколка кинувся до замка, довго не потрапляв ключем. Нарештi вiдiмкнув i вискочив. Мокрий Собака лежав бiля Миколчиних нiг i гатив хвостом по калюжi... Гатив хвостом по калюжi, а сам дивився на дерево. Миколка пiдвiв голову i собi: на голiм березневiм деревi сидiло троК темних чи то птиць, чи то звiрiв. Собака сперся на стовбур переднiми лапами i переможно гавкнув. Птицi чи звiрi, побачивши Миколку, занявкали згори котячими голосами... Щоранку Миколка вибiгав у садок подивитись, як там росте трава. Трава рости не поспiшала, бо один день попускало на тепло, а другого дня мороз хапав зубами калюжi i землю i так тримав Пх, доки мiг... Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпiлем лопату, набив на габлi нового держака з акацiП та й пiшов згрiбати пiд яблунями торiшнК листя. Пiд листям бiленькими губками дихала трава i врiзнобiч розбiгалися мишачi окопчики. В сiро-блакитних тiлах яблунь вже говорила весна, не голосно, але говорила. Яблунi наче прислухалися до самих себе, i особливо оця бiля хати, волова мордочка, що доспiваК тодi, коли косять жито. Гiлку ПП розчахнула гармата, 1 Миколка намiсив глини, замастив яблунi рану, стулив гiлку докупи, обв'язав старим мiшком i пiшов подивитися, як там грушi. Бiля груш було чомусь холоднiше. Бiля них якось завжди не так, як бiля iнших дерев. Яблунi - тi спокiйнi, розважливi, посидючi. Вони нiкуди не поспiшають. Ростуть собi, цвiтуть, плодять, гупають ночами яблуками пiд собою, I так i сидять на них, як квочки на яйцях. У груш обличчя твердi, i цвiтуть вони бiло i твердо - зацвiли, уродили, опали, i досить. Миколка зупинився бiля староП сивоП грушi. Вона так i звалася -_ сива. ПП посадив ще татiв дiд - козак, i росла вона дуже давно, i родила уже через рiк, а то й через два - коли схоче. Сива груша височiла так високо, що й лiтаки обминали ПП, щоб не зачепитися та не впасти. На нiй була тьма-тьмуща гнiзд, часом бiльше гнiзд, нiж самих груш, i коли влiтку з тих гнiзд птицi подавали свiй голос, то до неП хоч не пiдходь. Здавалося, Сива груша спiваК сама, аж страшно! Миколка пiдiйшов до грушi-ладанки. Грушi-ладанки пахнуть трохи медом, i хвостики у них довгi i прямi. А це ось - глива, ПП грушi трохи глевкi, а хвостики в них _короткi i закарлюченi. А це - дуля. У неП найбiльшi П_ найсмачнiшi грушi. _З'Пси _одну таку грушу - вже наПвся на цiлий день i води не хочеш до самого вечора. За грушею-дулею - маленька груша-картоплянка. _Вона _ще спить i проснеться не скоро, бо вона доспiваК _пiзно, _перед снiгом, коли вже нiяких груш нема, а вона К. А цi двi грушi - грушi-сагачки. Пх, як i персик, посадив батько. Сагачки пристигають тодi, коли бджоли вже понаПдалися цвiту i троянди опали, отодi саме вони й пристигають. Миколка попiдгрiбав пiд сагачками листя i надколупнув нiгтем гiлочку-сiк!.. Грушi-сагачки терпляче стримували себе, щоб не зацвiсти, бо хоч горобцi й порозпускали хвости та крила, але не треба поспiшати з цвiтiнням. Бо зацвiтеш, а тут мороз! Отодi й спробуй зацвiсти вдруге... А персик стоПть худий i нещасний, як обiдране голодне циганча: з нього не вийшли ще зашпори, i вiн у саду малий i скоцюрблений. Ще восени Миколка обiклав персик околотом, аби вiн зимою не замерз, але хтось той околот розтягнув - чи нiмцi, чи угорцi покидали його пiд колеса своПм машинам у болотi, i персик цю зиму зимував на голе тiло. "Якщо корiнь не вмер,- подумав Миколка,- то доведеться його пiдрiзати пiд самий корiнь: може, з кореня ще яке персиченя та виросте..." А над садом у синьому небi цвiли бiлi молодi хмари. Миколка зiперся на граблi i пiшов очима до них, до Пхнiх бiлих i чистих облич... Он мати стоПть з братом i сестричкою на руках. А це ось вiн сам Миколка, веде Первiнку степом з базару в село додому. Ось дiд Рятушняк шкандибаК... Миколка стояв i дивився, як пропливають мати i вiн з Первiнкою та дiдом у синьому небi в краП далекi... В головi запаморочилося, i хмари почорнiлиi Миколка мало не впав - сильно закортiло Псти, ну хоча б то щавелинку з'Псти... Як на зло, запахло проти вiтру базарною ковбасою, защемiла слина пiд щоками, 1 МиколцI так захотiлося Псти, як ще нiколи на хотiлось... Глянь - Собацюра йде вiд степу садом додому. Але йде головою не вперед, а назад, задом Iде i щось тягне зубами, тягне, аж стогне. - Ти що? Де це ти був? Що це ти цупиш? Собака вiдразу ж покинув свiй тягар, бахнув об землю хвостом i сiв перед Миколкою, як святий. Миколка пiдiйшов ближче i побачив грубеэний сувiй чорного сукна. Сукно начiпляло на еебе реп'яхiв та болота 1 видавалося якимсь могутнiм звiром без голови. - Де ти його взяв? Отам у яру iз машини поцупив? Та там же ж мiни, собача твоя душа! А якби пiдiрвався? Ох, дам же я тобi лупки цими габлями, щоб знав! Собака похилив голову i, втомлено хекаючи, тiльки те й робив, що мовчав... Миколка помiтив: останнiм часом Собака почав зникати, Почав десь зникати вiд хати i любив щось приносити. Де вiн ходив, Миколка не знав. Ночами вiн десь блукав, приходив уранцi сумний, з жовтими очима, i пахло вiд нього лисицями, нiмцями i ще чимось, як ото, буваК, пахне милом. Собака важко лягав лiд сараКм i спав, лишаючи вуха, щоб не спали. Весь час йому снився, очевидно, Миколка. Бо так: лiтаки у небi - спить. Танки по дорозi - спить. Вiдро ляпве у криницю - спить. Виходить на порiг Миколка - вiдразу ж Собаку наче хтось пiдкидаК - встаК, дивиться: що робити? Миколка снився йому завжди, бо вiн, де б це не було, як тiльки забачить Миколку, то мало не плаче. Але ввечерi знову зникаК на всю нiч, щоб вранцi пахнути лисицями, тiнями i ще чимось, як ото, буваК, пахне батьком, коли вiн на вiйнi i коли його довго нема, так нема, що аж сумно. Миколчин Собака любив приносити. Нi, не те щоб тягнути до хати що попало. Вiн знав цiну речам i приносив з нiмих полiв те, що треба. Настiнний годинник якось принiс iз бiлими стрiлками i гирею. Принiс вiн i френч зелений нiмецький з гудзиками, орденом i голкою з ниткою в кишенi. Витий валянок учора принiс на праву ногу Миколцi. На лiву, наче знав, у Миколки був такий валянок - узувi А сьогоднi на тобi - сувiй чорного сукна прихекав iз поля i сам у реп'яхах та болотi, як чорт. Раптом Собака пiдняв голову, потягнув повiтря, тихо заскiмлив, завищав i з усiх своПх чотирьох нiг кинувся садом до хати, вiд хати через подвiр'я на вигiн. Вигоном, ще далеко вiд хати, йшов якийсь чоловiк... То йшов Миколчин тато... I хоча Собака нiколи й не бачив Миколчиного тата, але раптом вiн оголосив i мамi, i Миколцi, i всiм у селi, що йде господар з вiйни, та ще й бiлого коника веде за собою, щоб оратьi Собака вискочив назустрiч Миколчиному татовi, Миколка за Собакою, коник злякався, а Собака був уже на татових медалях I голосно плакав татовi в поранене обличчя. Вибiгла мати, городом кульгав дiд Рятушняк, здаля щось кричав i собi плакав, плакали й бiгли жiнки, до яких ще не прийшли чоловiки, а Собака вже повз на животi попереду тата до мами i молотив хвостом по землi, як цiпом. I коли тато взяв на руки Миколчиного братика i сестричку, пригорнув до себе Миколку, i коли мати притулилась до татовоП спини, Собака лiг долi i почав розглядати своП зальопанi, в реп'яхах лапи... А крiзь вiдчиненi дверi сарая дивилась Первiнка. По ПП чорненькому обличчю з темно-голубого, як слива, ока теж котилась темно-голуба, як слива, сльоза... - Синочку, прив'яжи коня... Ну, то що там, дядьку? - якось дуже тихо спитав Миколчин тато дiда Рятушняка. Спитав так, неначе для нього не було нi вiйни, нi обгорiлого снiгу, нi напiвзруйнованоП хати. Але дiд Рятушняк плакав i через свiй дитячий лагiдний плач щось мимрив собi пiд носом i тiльки те й робив, що цiлував Миколчиного тата то в руку, то в плече. - То що там, дiду? - спитав i собi Миколка. - Лопата де? - крикнув засльозений дiд i побiг до Первiнки в сарай по лопату. Тато - за ним. Миколка - за татом. - Прийшов наш хазяПн дорогий, МарiК! -_ тулилися гур- том жiнки до МиколчиноП мами.- Живiсiнький! А все ж могло бути, не дай господи, та не дай нiкому!.. Розгаслим вигоном до Миколчиного двору, знизу, вПд Кодими, згори вiд глинища сiрими зграями потяглися з дiтьми жiнки, за ними клигали, зимово кашляючи, дiди, i сам вигiн став широкий, аж не видно. Миколчин тато з лопатою i дiд Рятушняк з киркою вийшли iз сарая, i садом, стурбованi чимось вкрай, не кажучи