нiкому нi слова, швидко пiшли повз кладовище в степ. Миколка якусь мить розгублено подивився на маму, на тiток, а потiм спочатку поволеньки, далi хутчiше потьопав за батьком та дiдом Рятушняком. Собака - за Миколкою. Батько та дiд iшли просто на Розкопану могилу, йшли вони, не розмовляючи мiж собою, батько якось аж потемнiв з лиця, а дiд Рятушняк ще важче став припадати на ногу. Бiля могили дiд зупинився, витер шапкою лоба i закашлявся. Батько теж пристояв, роздивляючись пiднiжжя могили: - Наче не було нiкого, дядьку? - Ручаюсь, що не було. Я, Максиме Миколайовичу, всi цi роки не зводив iз неП ока, як ви й велiли. Один раз, правда, тiКП зими ночував бiля неП пiд грушкою танками нiмець, але на верх не вилазив - було холодно, снiг, вiтер. - А що, як воно задихнулося? - знову тихо, як i на подвiр'П, спитав Миколчин тато. Хто "задихнулось", хто воно? - кортiло Миколцi узнати i, може, чимось допомогти батьковi. - Тату, я тут був. - Де, синочку? - Отут кругом. I на самiй могилi був, i на грушку вилазив оце недавно, як по мишачi купи приходив з Собакою. - Ну, добре... Пiшли,- сказав батько.- Дайте, дядьку, руку, бо слизько. Дiд Рятушняк подав руку, i Миколчин батько повiв дiда на могилу за руку. Верх могили був ввесь чисто розкопаний, знесений кимось давно, що на тому версi була аж начема у глибину могили. Росли там будяки i ще якiсь бур'яни, вищi за Миколку. Батько зачав лопатою вирубувати пiд корiнь будяки, а дiд Рятушняк виривати лободу, блекоту та рiзний непотрiб. Миколка i собi ухопився за лободу бiля дiда: - Дiду, а ви не боПтесь? - Кого? - Копати могилу? I що воно у нiй? Золото? - Золото. З хвостиком. -3 яким хвостиком?! - Золотим. - Не смiйтеся, дiду, бо я тепер скажу батьковi, що ви з мене смiКтесь! Дiд заходився киркою довбати землю на своКму мiсцi. Собака - так той уже щось Пв пiд грушкою унизу. Сонце вийшло з-за хмари i засвiтило у всi своП очi. - Дядьку! Iдiть сюди! - гукнув Миколчин батько.- Iдiть сюди, поможiть! Дiд Рятушняк спустився в яму до батька, щось довго вони кректали, аж поки на руках не пiдняли над собою плуг. Вони поклали його на зрубане будячиння, а через хвилину поруч з ним поклали ще один. Потiм iз ями разом iз землею полетiла прiла солома. Батько перестав копати, став на колiна i зачав розгрiбати солому руками, занурюючи Пх усе глибше й глибше, i раптом затих, нiби перестав дихати, нiби вiн там щось зловив пiд соломою дуже дороге i важливе. У дiда Рятушняка вiд хвилювання дрiбно тремтiли вуса. Батько випростався i пiднiс до очей пригорщу пшеницi. Роздивився, понюхав, дав понюхати дiдовi, а дiд ще й узяв зернину на зуб - i вони обнялися: Миколчин татко iз дiдом Рятушняком. Дiд зачав знову плакати i цiлувати батька в плече i руку, шапка впала в нього iз голови, i вiн зробився ще менший. - Iдiть, дядьку, в село та кличте всiх, хай беруть, у кого що К: вiдра, мiшки, все, що К! Пошлiть кого-небудь до школи, щоб пiдмели класи. Будемо зсипати там. - Бiжу! - чомусь раптом дуже голосно, на ввесь степ крикнув дiд Рятушняк i, як молодий, побiг до села. - А ти, сину, повiдтягуй будяки, тiльки не поколись, на купу, та на тобi сiрники та попали Пх. А я буду копати!.. Скiльки прожив Миколка на свiтi, але такого ще не бачив! Вiд села до РозкопаноП могили i вiд РозкопаноП могили до села засновигали люди. В мiшках, у торбинах, на коромислах у вiдрах, в дiжках на тачках люди носили i везли колгоспну пшеницю, яку батько закопав з дiдом Рятушняком на початку вiйни таКмно вiд усiх. Носили до кiнця дня i носили всю нiч. Бiлий мiсяць свiтив з усiКП сили, i Миколка для себе помiтив: iще до вчора усi тiтки з Пхнього кутка були мовчазнi, печальнi, згорбленi. Але варто Пм було почути, побачити i заносити пшеницю, як де взялися у них сили i ноги: забiгали, заговорили, засмiялися дiвчатка, здавалося навiть, що й горе повеселiшало на обличчях удiв. Розвиднялося. Вiд РозкопаноП могили йшла валка жiнок з останнiм уже зерном, як вiд яру викотилась довжелезна колона наших танкiв. Гнiвно та нетерпляче вони гуркотiли на захiд, i сiрi вiд болота "бобики" метушилися бiля них, як сiрi жуки. Один з таких "бобикiв" раптово розвернув i покотив до переляканих жiнок з пшеницею на плечах. З "бобика" виплигнув молодий лейтенант з цигаркою за вухом: - Хто такi i чому ви тут? Жiнки втомлено зняли з плечей торби й мiшки i мовчки передихували. Лейтенант покопирсався в одному мiшку, в другому, взяв жменю зерна i спаленiв: - Де взяли? Жiнки клiпали на лейтенанта нi в тих нi в сих. Добре, що пiдiйшов Миколчин тато з дiдом Рятушняком. Скинувши на землю плуга, Миколчин тато пiдiйшов до лейтенанта. Лейтенант, забачивши множество орденiв та медалей на батькових грудях, вiдразу ж присмирнiв. А тут пiд'Пхав ще один "бобик", i з нього вийшов справжнiй генерал. Миколка аж упрiв вiд здивування, бо нiколи ще не бачив живих генералiв. Генерал сказав: - Доброго здоров'я, люди добрi! - Здрастуйте,- сказали жiнки, а лейтенант узяв пiд козирок. Батько не взяв, бо був без шапки, i струнко чомусь не став, а пiдiйшов до генерала якось по-домашньому, не по-воКнному: - Пшеницю несемо, он iз тiКП могили. Я - голова колгоспу. - Дуже приКмно. Дорошенко,- м'яко сказав генерал i подав татовi руку. - В сорок першому. закопав, коли вiдступали, думав, пропаде - не пропала! - Не задихнулась? - Уявiть собi - нi! Так що будемо сiять, товаришу Дорошенко. Генерал набрав пригорщу пшеницi, довго на неП дивився, глянув на батька, на жiнок, оглянувся на танки, на небо з лiтаками, обережно висипав зерно чомусь собi у кишеню i помiтив Миколку: - А ти, синочку, чий? - Я - татiв!-сказав Миколка i заховався за батька. - Бондаренко! - гукнув генерал капiтана.- Лиши... Як вас величати? - звернувся вiн до батька. - Максим Миколайович. -Лиши в цьому селi пару бочок пального... Бiльшим, Максиме Миколайовичу, не зможу вам допомогти. Щасти вам! - I вам щасти,- сказав Миколчин тато. Генерал узяв, - батьковi, дiдовi, жiнкам,пiд козирок, сiв у машину i поПхав. - Татку, - прошепотiв Миколка,- навiщо генерал пше ницю висипав у кишеню? - Та, мабуть, для щастя,- сказав тато. Не встигли дерев'яними лопатами перегорнути пшеницю у школi, як на вигонi сiв лiтак з червоною зiркою на боцi. - Ой, - ойкнув дiд Рятушняк i вибiг зi школи. Дiд наче знав. А знав, бо з лiтака злазив його син Петро. Петро кинувся бiгти до хати, але дiд загукав до нього вiд школи, з дерев'яною лопатою в руцi: - Петре, я осьдечки, тут, у школi, зерно перегортаю! - вдарив себе руками об поли та так i став, сам не змiг уже бiгти до Петра. - Тату! - крикнув Петро до свого татка - дiда Рятушняка - i в хромових чоботях повз Миколу й жiнок протупотiв до свого батька та обiйняв його.- Здрастуйте, тату! Я - на два днi! Вiдпустку дали! Здрастуйте! - сказав Пет- ро людям i перестав смiятися та радiти.- Здрастуйте... Миколка аж присiв: на грудях у Петра блищала Золота Зiрка Героя, хоча погонiв на плечах у нього й не було! Дiд Рятушняк, забачивши цю Зiрку, якось знiяковiв, оглянувся на людей, а потiм тихо сам прихилився до неП головою - i знову заплакав. "От менi оцей дiд! - подумав Миколка.- Тiльки й робить, що плаче, коли не треба плакати". - Максиме Миколайовичу,- засвiтився Петро до Миколчиного тата,давно? - Учора. Здрастуй. - А я лечу та думаю... - Надовго? - На два днi!.. Тату, не плачте... - А оце в тебе що? - пальцем доторкнувся дiд Рятушняк до ПетровоП ЗолотоП Зiрки. - Як - що? Дивiться, тату. - Бачу... А он Миколка Первiнку купив на базарi... Три стакани на день даК,похвалився Миколкою дiд Рятушняк.- А я вже думав, де там ти i що... -ВоюКмо, тату! Не журiться! Миколка сидiв на порозi сарая i слухав пiсень з хати i П дiда Рятушняка. Над ним тепло дихала Первiнка, бiля нього лежав Собака, i "Цвiте терен" розливався над вигоном i лiтаком на ньому, над садом i над криницею. - А чому мiй татко - Максим Миколайович? - запитував себе Миколка. - I дiд так на нього каже, i генерал, i Петро. А Петро ж не набагато молодший за татка?.. I Герой Радянського Союзу... Льотчик... На самольотi прилетiв, у хромових чоботях... Максим Миколайович... Гей, ти,- сказав Миколка Собацi,- здрастуй, Собако Собацюренько, i ви, Первiнко МиколаПвно, добрий день! На цю осiнь до школи - добрий день! А там, дивись, як татко з мамою i хату вкриють - добрий деньП А в криницi завжди темно - добрий вечiр! - Синочку, а з ким це ти говориш? - Тато i Петро стояли над Миколкою, на небi, на бiлих хмарах. - Тату, а Первiнка буде рости? - А як ти хочеш? - Хай не росте. I Собака хай не росте. Хай вони будуть такi, як К. - То вже будуть! - засмiявся Миколчин тато, Максим Миколайович, засмiявся Петро. - Петре, треба було б подивитися, що по селах робиться. Це ж менi пiшки виходить - далеченько... А так би подивитися, що у людей е. Бо у нас нi трактора, нi коней, а весна на носi... Як ти? - А райцентр? - Ще нiчого не знаю. Збираюся. Але справа не в цьому... - То що, Максиме Миколайовичу, заводити? - легко, празниково спитав Петро. - До вечора вернемось... - Татку, ви куди? На самольотi? - Та полетимо, синочку. Татковi треба подивитися, що по селах робиться. Якщо хочеш... - Хочу! - вилетiло з Миколки, як з птаха. Дядько Петро завiв лiтак, i полетiли. Миколка сидiв у тата на колiнах, поруч з дядьком Петром, i земля не чорна, не сiра, а золота мерехтiла пiд лiтаком, i над ним, i збоку. Все було в золотi, i тато, i Петро. - Це що? - Забари. Лети, Петре, на Кам'яний Мiст. Отам i сядемо. А з Кам'яного Мосту - на Криве Озеро. Подивимось, що там. З Кривого на Грушку i - додому. Сiли в Кам'яному Мостi, сiли в Кривому, в Грушцi, ше десь сiли. Миколка не виходив з лiтака: батько з Петром ходили по сiльрадах, гомонiли з головами колгоспiв, видно торгувалися, били "по руках", i з кожною посадкою прибували новi пасажири: в Кам'яному Мостi - ягня i пара голубiв, в Кривому - козеня i теличка, в Грушцi - борона, двоК гусей. Теличку, козеня i ягня тато з Петром прив'язали у лiтаку, а голуби i гуси мостилися бiля Миколки. Так i летiли. Мiж бiлими хмарами над золотою землею. Вийшли орати, сiяти i боронити. Перед цим батько сказав Петровi: - Петре, нi трактора, нi коней. Лопатою степу не накопаКш. МаКмо сiм плугiв. - Запряжем? - А ти як думаКш? - Думаю, що запряжем. Семеро плугiв, запряжених в дядькiв Петрiв лiтак, стояли на березневому, давно не ораному полi. Далi стояли жiнки, i руки Пхнi були в торбинах, у зернi. Дядько Петро завiв лiтак. Лiтак завiвся. Похитнувся трохи мотором, але завiвся на очах Миколчиного тата i всiх людей. Його колеса вiдразу ж намацали землю i пiшли по нiй, а за ними пiшли й плуги. За плугами йшли старi чоловiки, i Пхнi руки на чепiгах були твердi, мов камiння. Лiтак орав землю плугами, а за ними на свiжу рiллю кинулися жiнки, щоб засiвати. Вони сiяли з рук легко i радiсно, навiть удови. Миколчин тато йшов за плугом, i чорна земля _чорною _хвилею хлюпала йому на чобiт. Петро, ввесь час оглядаючись на плуги та на сiвачiв, вiв лiтак, як нi в жоднiй битвi, нi в жодному бою: вiн аж спiтнiв i не бачив би цього поту, аби не западав цей його пiт на Золоту Зiрку Героя малими краплинами. А позаду усiх - за лiтаком, плугами, сiвачами - брiв Миколка з Первiнкою. Запряжена в борону, вона йшла поруч з ним на налигачi i не хотiла рости, i рiжки в неП були вiночком. ===================================================================== Павло Грабовський. Проза ДЕЩО ПРО ТВОРЧIСТЬ ПОЕТИЧНУ Довелось менi перечитати недавно в одеському журналi "По морю и суше" критичну замiтку д. М. К. на збiрник Грицька Кернеренка "В досужий час". Я не бачив того збiрника, як i попереднiх творiв автора, то й не знаю, наскiльки справдi вони заслугують такоП гостроП критики. В даному разi се питання мене i не клопоче; я ладен здатись навiть щодо кебети та вартостi творчоП цiлком на думку д. М. К. Iнший бiк звернув на себе мою увагу i зацiкавив: це саме бiк, з якого д. М. К. заходжуКться критикувати автора та пiдступаКться до його творiв. "Зальоти його, себто автора,- каже критик, - не завше, мабуть, були вдатними, а через се, незважаючи на чари "кругленьких личок i карих очей", до котрих у поета "великий смак", вiн малюК жiнок понайбiльше холодними, бездушними, зрадливими кокетками. Може, воно й так справдi, але такi здогадки цiлком слабi, цiлком зайвi та не оправданi яко критична пiдстава, тим бiльше, що нiколи не здужають досягти цiлi. Нам годi залазити в межi особистих поводин автора, а тим паче коли його твори не дають до того безперечно слушноП пiдстави; та се не може нас i цiкавити серйозно. Чоловiк може бути добрим сiм'янином, скромною людиною, далекою вiд усяких зальотiв та горобцювання, а проте писати такi самi речi, як Кернеренкiв збiрник "В досужий час", що даК критиковi нагоду до прикрих для особи автора здогадiв. Тут можна, повторяю, i влучити в точку, але частiш доведеться попадати пальцем в небо з такими пiдставами критичними. Спiткавшись з тим або iншим поглядом автора, з тою або iншою хибою його творiв, треба вишукувати причин не здогадкових, а твердо угрунтованих, опертих на певнi данi, що мали б загальну вагу чи вдачу; треба дивитись пiсля творiв, чи маК автор хоч дещо з тих неодмiнних ознакiв, якi саме виробляють поета в справжньому значеннi слова, без яких навiть сильний природний талан може занапаститись та загинути; тим бiльше треба володiти такими ознаками людям пересiчного хисту. Чи володiК ж ними д. Кернеренко? Що свiдчать про се його твори? А свiдчать вони, безперечно, про брак трьох основних речей у автора: певноП освiти загальнолюдськоП, тверезого цiлокупного свiтогляду громадського i потрiбного розумiння ваги та цiлей дiяльностi поетичноП. Без тих трьох речей не буде нiколи поета справдешнього; а якщо в його й талан при тому не яскравий, то годi й думати, щоб його праця мала яку вартiсть або справляла користь громадi. Брак тих речей - то суще безголов'я для поета чи письменника взагалi, i таку думку ми могли б ствердити вiдповiдними прикладами з iсторiП лiтературного руху свiтового. Вiдси ми розумiКмо i слабi та хибнi боки творiв д. Кернеренка; таку мiрку, не кажучи вже про талан, ми завважаемо потрiбним прикладати i до всяких iнших творiв поетичних. Як би там не горобцював та не карався за невдатнi зальоти автор, належний ступiнь ревноП освiти завжди вдержав би його на певнiй вишинi сучасних поглядiв на женщину; поступово вироблений свiтогляд дав би рiзнобарвний змiст його творам, а правдиве розумiння своКП ролi, своПх задач та мети направило б його на добрий шлях працювання громадського, навернуло б його до вислiдження явищ та обставин безпосередньо життКвих, замiсть цвiрiнькати, як та божа пташка серед гаю, верзякати всяку нiсенiтницю, що забрела зненацька в голову. Так верзякають тiльки динарi, у котрих немаК ще поезiП: гору побачив - про гору спiваК, лiс - про лiс, дерево - про дерево i т. д. Але сучасний спiвець не повинен вертатись до того стану первiсного; бо який вiн пiсля того спiвець, який навiть сучасник? А коли вiн стоПть понижче вiд загального рiвня, то яким проводирем громадським може бути або що зумiК цiкавого, пожиточного сказати другим? До яких серйозних заходiв чи просто думок наверне вiн читача? Яку струну в людському серцi своПм спiвом порушить? Яке горе хоч на хвилинку розважить-осолодить? Який шлях та мету вкаже тому, хто опинився на розпуттi, не знаючи, куди податись? Се думки, котрi повинен обмiркувати кожен спiвець, виступаючи з своПми творами перед громадою, коли вiн Ксть свiдомий своКП високоП задачi; не триндикати без пуття його дiло, а робити гуртову суспiльну роботу, вживаючи своКП кебети та знаття, бо в противнiм разi на якого гаспида вiн потрiбний? Цiкавий, щиро людський змiст докупи з виробленою, художньо закiнченою формою становлять головнi прикмети всякоП iнстинноП поезiП; отсих прикмет i повинен шукати в поетичних творах насамперед критик, Пх дають поетовi - талан з одного боку, а з другого - тi умови, котрих брак ми зазначили у д. Кернереика. "Штуки для штуки" не було, немаК i не може бути в дiйсностi; се - пустопорожня, пустодзвiнна фраза - не бiльш. Вона, навпаки, завсiгди прикривала собою найтенденцiйнiшi замахи думки, проповiдувала найгрубiшу тенденцiйнiсть в лiтературi. "Штука для штуки" - се в устах проповiдникiв значило: затчи ушi та затули очi на голоснiшi потреби життя, тiкай вiд його прози, лiтай понад миром на крилах легесеньких, принадливих мрiй, лоскочи потихесеньку нерви, з поезiП зроби панську примху - отакий Пх закон i вимоги. Не треба, кажуть, тенденцiйностi в штуцi! А сi вимоги - не тенденцiйнiсть, гидка, шкiдлива, егоПстична? Дурницi минулися. Робить на пана перестали вже i в поезiП, не тiльки на полi. Поезiя мусить бути одним з чинникiв поступу загальнолюдського, а в рiдному краП зокрема - загальнонародного, средством боротьби з свiтовою неправдою, смiливим голосом за всiх пригноблених та окривджених. Така ПП задача! От нащо вже не тенденцiйним, кажуть, поетом був Кольцов, виспiвував без зайвоП думки, як та пташина гайова; та чи можна ж його поезiю назвати "штукою для штуки"? Нiтрошечки. В своП твори Кольцов вкладав не самi почування, але й глибоку думку, себто тенденцiю, майже завше мав на оцi певну мету, себто грiшив против головних вимог панськоП теорiП, та й не мiг не грiшити, родившись та зрiсши серед простого народу. Вiн спiвав про людське горе, бо воно вражало його та обуряло; вiн спiвав при кращу долю, бо всею душею бажав, щоб вона запанувала замiсть горя; вiн добре розумiв, про що спiваК, як i для чого. Еге ж! Про що, як i для чого! А се, на превеликий жаль, не завжди розумiють нашi украПнськi поети та письменники, а через те й появляються твори, як-от Кернеренковi. Не так робили справжнi поети, не так виспiвував Шевченко; про його й поготiв не скажеш, щоб вiн був поетом "штуки для штуки", бо вся його дiяльнiсть творча стояла в повнiй суперечцi до тоП нiсенiтницi. Шевченко був поетом-борцем, найкращим дiячем громадським; вiн завжди знав, куди йде i за чим. В своПй працi поетичнiй вiн мав на оцi тiльки людину та ПП щастя; з сього погляду вiн являКться для всiх нас найкращим прикладом, даК найпевнiший провiд не дрiб'язками, якi ми хапаКмось переняти, а цiлим напрямом своКП творчостi поетичноП, напрямом, своПх думок та почувань громадських, на що у нас досi мало звертали уваги. Теми, що були колись на часi, одживають свiй вiк, але остаКться загальний дух та напрямок творiв, остаКться тенденцiя; ва неП переважно ми й повиннi звертати увагу. А тенденцiя творiв Шевченкових, повторяКмо, зовсiм не та, яку часом добачаКмо у поетiв нинiшнiх, у котрих нi змiсту, нi форми, а якась порожнеча i думок, i вислову. Не переймеш талану, коли йоте немаК, але все iнше можна до певного ступеня перейняти, виробити; треба тiльки справжньоП освiти, щироП цiкавостi до життя та свiдомого працювання над. повзятими задачами. От тодi поменше у нас буде i збiрникiв - тахих, як Кернеренкiв, а автори Пх вживуть своКП кебети чи охоти письменницькоП з бiльшим успiхом для себе та бiльшою користю для громади. В противнiм разi вся Пх праця зведеться нiнащо. Мотиви поезiП повиннi бути щиро жизненими; а ця жиненiсть придасть Пм до якогось ступеня, i живоП, багатоП та оригiнальноП форми, як ге бачимо ка чарiвничих пiснях народних. Форма Пх справдi далеко багатша в порiвняннi до творiв поезiП штучноП; досить переглянути хоч не дуже давно виданий збiрничок пiсень - "Живi струни". Що за милозвучнiсть та краса, не кажучи вже про класиячну простоту та безпосереднiсть натхення! Се - джерело, з якого на здоров'я довго ще будуть пити нащадки! Влучнiсть вислову надзвичайна, а стислiсть пiдчас просто непрередатра? ТакоП б форми дам було треба; форми, кажу, бо змiст та мотиви - це питання часу i одмiннi, як сам час. Форма теж поступаК наперед, але форма народноП пiснi нашоП не стала ще спогадом минувшини, а додала б i нинi краси якому хоч творовi поетичному. Треба лишень розумiти, що i до чого брати. Думка про мотиви поезiП украПнськоП не раз займала мене. Справдi, цiкаво було б вислiдити вiд Котляревського до наших часiв: якими мотивами одушевлялася та жила наша поезiя? Що в тих мотивах було свого, щиро народного, викликаного цiлокупнiстю життКвих обставин, властивих нашому краКвi, а що позиченого в сусiд? Якого характеру були тi позички? Наскiльки вони вiдповiдали тутешньому складовi умовии, чи не мали жодних зв'язкiв з життям украПнським та його потребами? Бо можна позичити певний напрямок думки, а прикласти його по-своКму до грунту мiсцевого, керувати ним уповнi самостiйно; а можна позичити й такого, що нiяким робом не стосуКться до життя нашого, навiки останеться для нас чужим, мертвим. А бували i тата позички. Що в мотивах поезiП украПнськоП було безпосередньою, яскравою ознакою переживаного часу, а що являлось наслiдком тоП або iншоП моди, держалося а традицiП, коли вже усунувся з-перед очей навiть грунт, на якому та традицiя виросла? А що деякi-мотиви у нас держалися в поезiП виключно з традицiП, це рiч безперечна. Досить спогадати тiльки, як нашi поети до останнього часу переспiвували де в чому Котляревського та його наслiдувачiв; досить звернути увагу на те, що нашi письменники й досi ще не визволились з вiдгукiв солодушного, цiлком неприродного сентименталiзму, хоча життя наше не дав до того жадноП пiдстави. Вислiдити все те було б дуже цiкавою та хосенною рiччю, в кого Ксть до того хист та спромога. Разом з тим навертаКться першорядне питання: яку роль грала поезiя украПнська в нашому життi громадському? Еге, яку? 1896 ЛИСТ ДО Б.ГРIНЧЕНКА Тобольськ, 6 сiчня 1901 року. З новим роком, дорогий брате! Бажаю _Вам бiльш свiтлих надiй на нашу рiдну будущину, нiж досi, i тих самих сил, якi Ви для неП до сього часу покладали. Багато де в чому _я б, _може, не згодився з Вами, але високо цiню i шаную Вашу корисну безупинну працю i дуже жалкую, що сам ве здужаю _так енергiчно пра- цювати: i сил нема, i обставини потроху шкодять. Лист Ваш дiйшов до мене ще перед рiздвом; менi захотiлось вiдповiсти _Вам докладненько, я й не вiдповiв зараз, а потiм захворав i нiчого не мiг робити. _Груди у мене болять безперестанно, ходити важко, а до того, прики- нулась на якийсь час ще й iнфлюенцiя. ПитаКте, як я живу i де служу. Живу на 25_ карбованцiв у мiсяць, котрi дiстаю за складання книжок до друку про тутешнi ветеринарнi справи; робота канцелярська, нуд- на, - як посиджу пiвдня, то цiлком трачу _сили,_ увечерi не здужаю взятись до пера. Ця недуга зовсiм доводить мене до розпуки, бо я нiколи не гадав жити для того тiльки, щоб було що Псти та пить, а'тепер моК життя обмежилося саме на тому. Найти кращу роботу тут важко, особливо менi, людинi, що позбавлена прав. Та я й не гадаю надовго оставатись у Тобольському, хiба до весни, - тутешнiй сирий клiмат дуже нiвечить моК здоров'я. А щоб виПхати, то доводиться з 25 карбованцiв одкладувать яа дорогу, бо, крiм сього заробiтку, нiчогiсiнько бiльш не маю. Тiльки моя звичка до зли- денного життя, набута довгими роками тюрми та за- слання, рятуК мене вiд злиднiв, довгiв та безнадiйно- стi. При всьому тому менi доводиться ще виписувати й книжки, i все з тих 25 карб.; та й то я почав дi- ставати Пх не дуже давно, а спочатку впротягу цiлого року мав тiльки 20 на мiсяць. Часом спадаК на думку: чи не було б краще в Галичинi? Як згадаю про свою хоробливiсть, що, може, не доведеться й дожити до повного визволу (ще бiльш 5 лiт), що сил до роботи стаК все менше й менше, то тiльки Кдине .бажання, Кдина надiя пiддержуК та змiцняК мене: се - хоч перед смер- тю побачити Галичину, подивитись, що там i як ро- биться, побачитись з тими людьми, що працюють на рiднiй нивi, а тодi б не жалкував, здаКться, хоть би й умерти. Та чи справдиться ся надiя, чи знов "одурить, осмiК, морозом очi окуК", як багацько iнших, - хто його знаК,- останнК певнiше. Те, що я пишу до Вас, се - не вислiв хвильового настрою, що збiжить i пройде; нi, се звичайнi моП думки i клопоти. Я нiколи не казав Вам i не скажу, що не треба пи- сати про козаччину; навпаки, треба i дуже треба, бо в нас не сказано ще правдивого слова про се iсторичне явище; треба тiльки одкинути той туман, химери та нiсенiтницi, якими нашi письменники обмальовують колишню й сучасну УкраПну. Про козаччину у нас пи- шуть так, як писали 10 лiт тому назад, як велить тра- дицiя, а не вислiди науки про еволюцiю громадських рухiв. Найбiльшою з нiсенiтниць е та, буцiм УкраПна була колись Кдиним неподiльним тiлом з погляду на- цiональних iнтересiв i змагань, як хотять запевнити нашi псевдопатрiоти,- такоП УкраПни нiколи не iсну- вало i не iснуК. В уявi наших iсторикiв, а особливо по- вiстярiв та драматургiв, УкраПна як була, так i в абст- ракцiКю, вигаданою з голови та щирих, хоч i не розум- них, зiтхань; сю абстракцiю витворив у нас на Укра- Пнi шляхетський (дворянський) патрiотизм - реальний (з погляду потреб пануючих станiв) i книжковий (з по- гляду iдей), однако шкiдливий як правдивiй нацiональ- но-украПнськiй справi, так, може, ще бiльше - пекучим iнтересам народних мас. Другою нiсенiтницею К те, бу- цiм УкраПна (знов-таки якась фiкцiя, коли брати ПП цiлу) боролася з ворогами за "вiру батькiв" та "волю рiдного краю"; такi "благоглупости" писалися на зна- менах верховодами та полiтичними iнтриг[ан]ами, бо нiколи тi, що б'ються iз-за якогось шматка, не ска- жуть, що вони б'ються саме з-за шматка, а наговорять "великих слiв велику силу",- така думка, що неро- зумне потомство так зразу й повiрить Пм; се звичайний хiд iсторiП. Нiколи УкраПна не боролась нi за який свi- домий загальноукраПнський iдеал, i нiколи не iснувало свiдомого загальноукр[аПнського] патрiотизму, бо нi- коли iнтереси i потреби рiзних станiв украПнськоП люд- ностi не були однаковi, а, навпаки, ворогували мiж со- бою, i казати про якусь цiлокупну УкраПну, про ПП бо- ротьбу за долю рiдного краю - значить завдавати брехню свiдомо чи несвiдомо. Всяк боровся тiльки за себе, за свою "долю", себто iнтереси, i змагався викори- стати силу i "патрiотизм" пiдлеглих станiв для задово- лення тих iнтересiв. Не за вiру батькiв i не за "неньку УкраПну" боролося високе укр[аПнське] шляхетство, а за панування свого стану на УкраПнi, i змагалося ви- рвати те панування з рук полякiв, i iнших "ворогiв"; не за УкраПну, а за своП "привiлеП" боролося i козацтво, що виПжджало на шиях поспiльства i з презирством на його дивилося; не за УкраПну боролися верховодячi сфери духовенства укр[аПнського], боронячи самостiй- нiсть укр[аПнськоП] церкви, а за своК панування в тiй церквi; вони через се хилилися й до Польщi, бо като- лицька Польща бiльш забезпечувала Пм ту самостiй- нiсть панування, нiж православна Москва, пiд владою котроП вони боялися грати другорядну ролю, як се по- тiм i сталось; через се ж саме просте духовенство i чен- цi, не дуже забезпеченi матерiально, залежнi вiд ви- щоП iКрархiП, бiльш опанованi як пануючi, горнулися до московського православiя та бiлого царя, бо раху- вали на панську ласку i пiдвищення свого стану, кот- рих Пм важко було здобути, пiд польським або яким iншим владiнням; так саме тягло до православiя та бi- лого царя i все поспiльство, котре не знало супокою серед козацькоП завiрюхи, а грало ролю гарматного м'яса в руках всiх станiв, що були над ним, боролось за привiлеП тих станiв, вiчно горiло в пекельному огнi i вiчно бiдувало, а як пiдiймалось гайдамацькими за- гонами, так не проти Польщi, а взагалi проти утискiв та винуватцiв соцiального гнiту, з якого б колiна - польського чи украПнського - вони не походили. Нашi письменники дуже легко розв'язують се питання, за- числяючи декого з iсторичних укр[аПнських] дiячiв до "зрадникiв", "перевертнiв" тощо, гадаючи тим спосо- бом побороти всi iстор[ичнi] непорозумiння та припи- суючи зрадi окремих осiб, в лiпшiм разi - партiй, всю вагу складних соцiальних подiй. Не в зрадi тут рiч,- се дурниця i бiльш нiчого; вага в суперечностi стано- вих iнтересiв, в тiм, що кожен стан тяг в iнший бiк i на- магався, коли мав силу, потягти в той бiк i всiх дру- гих ,- кожен стан таким робом робився зрадником су- проти iншого, а се саме зводить питання про зраду аd absurdum; панувала "украПнська" iдея того стану, який мав пiд той або iнший час бiльше сили викори- стати другi стани в iм'я своПх власних iнтересiв. Укра- Пнське шляхетство ближче стояло по своПм змаганням, матерiальним i духовним потребам до шляхетства поль- ського, бiльш було спорiднене з ним, нiж з укр[аПн- ським] поспiльством, з котрим у його не було нiчого спiльного, крiм залежностi, що становила привiлей однiП частини украПнцiв супроти другоП. За сi привiлеП бились укр[аПнськi] пануючi верстви з польськими або московськими, боролись за владiння хлопами, маКтка- ми та властю, а зовсiм не за волю батькiвщини або вiру. I "воля", i "вiра батькiв" у кожного стану були своП i виявлялись нi в чому iншому, як у реальних жит- тКвих потребах, за котрi тiльки i йшла боротьба. А "не- нька УкраПна" була нi чим iншим, як лиш гаслом, пiд окликом котрого пануючi верстви грiли собi руки. Сказати, що украПнський шляхтич, iКрарх або козак прямував до тiП ж самоП цiлi, як i посполитий, що всi вони були перейнятi одними думками i змаганнями, однаково боролись за укр[аПнську] iдею,- значить тi- шити i себе, i читачiв казками, зажмурювати очi на подiП справжнього життя, затуляти уха на голос науки i розуму. А нашi письменники так i пишуть, напихаючи голови туманом, котрого i так уже доволi. От коли б вони показали нам не абстрактне козацтво, а таке, .яким воно справдi було, з його реальними iнтересами та змаганнями, кинули пустословiК про вiру батькiв та волю неньки УкраПни, спустили козака, як i всякого iншого украПнця, з неба додолу,- то се було б справдi корисне дiло, котре можна б назвати i нацiональним, i патрiотичним; а той "патрiотизм", що вертиться на фразах та повторюК старi нiсенiтницi, хоча б вiн був i надто дiяльний, все яс останеться "порожнiм" i шкiдливим для нашого нацiонального розвитку. Ti ж самi погляди иа УкраПну панують в значнiй мiрi i в ваших творах, навiть реалiстичних, про сучаене життя, не кажучи вже про те, що всi вони де обходяться без кохання, котре описуКться звичайно так, як описував Карамзiн закоханих панночок, себто так, як люди нi- коли справдi не кохаються. Сим грiшать, мiж iншим, наприклад, твори Кропивницького, не кажучи вже про менш талановитих наших письменникiв. З свого по- гляду я й ставлю твори галицьких белетристiв (Стефа- ник, Франко, Бордуляк i др.) вище вiд украПнських. Сим разом бувайте здоровi, пишiть. Щиро стискаю Вашу руку. П.Грабовський НА ДАЛЕКIЙ ПIВНОЧI (Думка в прозi) Невимовна туга щоразу стискаК моК серце, як тiльки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом пануК тиша, нi душечки, а колись... i мене тягне упасти на колiнки перед високими заостреними палями двору, цiлувати слiд дорогоП людини, - слiд. що так виразно уявляК моя зворушена думка... нi, не слiд... та й не однiКП людини... слiди моПх милих, коханих, незабутнiх... Де вони? Џх обличчя зорiли крiзь отi чорнi, похмурi палi, iх голоси роздавались отут серед двору... брязкiт залiз стогоном краяв груди... Все затихло нинi... анi шурхне... зловiщо дивляться побитi, загратованi вiкна... Будинок стоПть на березi чималоП, глибокоП рiчки... Очеркання лiсiв губляться в далечинi... все вкрито блискучим снiговим килимом... стужа набираК неможливих ступнiв, хуга рiже по виду... Безпритуло, моторошно... Оселi простяглись збоку... манiК церковця... на улицi нi лялечки... сум та мертвота завжди... Вишукали, отже, i цей куток, зробили ужиток... Даремно ховався хижак, гнаний лихою годиною, - лабети не минули його дiтей; кишеня розчинилась перед непроханими чужинцями. Побожно стою я край ворiт, зазираю крiзь щiлi, а думка бiжить до iншого краю, бiжить i знов вертаКться... низка дивовижiних подiй та обставин спливав догори... перейде час - все стане казкою, а поки що... то гiрка, непiдмальована дiйснiсть, правда, що лихше усякоi казки... Уява опанувала мене цiлком; моП очi розкрились: серед ганку показався слабий та сивенький, скарлючений недолею дiдусь, у сiренькiй свитинцi, з книжкою та паперами в руках... живий мертвяк... тiльки серце билось любов'ю до люду, а розум ворушили питання - земнi, споконвiчнi... Вiн жив власним осередковим1 миром, вiдтiль черпав снаги та жвавостi... i все гадав, - гадав про iншу краПну з iП хмарною долею, неуцтвом, темнотою... але зв'язано йому руки, приборкано його мрiП... невiдхильний тягар пригноблюК його душу... Дiдусь пометнувся до хати, зник з-перед очей... але моя уява бачить... вiн сидить на стiльчику та все пише - довго, запопадно... а за ним стежить наглядач, що нiколи не кидав на самотi... Я похитнувся мов пiдтятий; а думка робить своК; спогади пливуть знищечку, обурення росте зiсподу... Була година... багно життя заворушилось... змагання вставали за змаганнями... громада прокидалась вiд сну, придивлювалась до меншого брата з його занедбаними потребами, ламала старi кайдани... Вибухла палка осоруга супроти рабства та панування... жiнка визволялась а чоловiчоП кормиги... хвилi нових iдей з казковою силою змивали плями сучасностi, перли вперед i вперед; ремство охопило всi появи життКвi, вимагаючи кращоП та правдивiшоП будучини... - Що робить? - загримiв з-посеред хору щирих провiдникiв дужий голос молодоП беркоП талановитiшоП людини, - кругом неП згуртувалося все, що було тiльки рухливого, совiсного, розумного; джерелом забила гаряча праця... зниженi та бездольнi пiдiймали голови, переймались снагою та надiями... То була свiтла, свята година людського прокиду, що нiколи не забудеться... Променi сипнули зусюди i на все... Але от вони почали гаснути, збiгла хмарка, заторохтiв грiм... завiрюха зломила не одного дуба, погнула но одно чоло... i молодий боКць був кинутий за палi, зневажений, оганьбований... I от вiн працював над паперами, а пильнi очi доглядачевi пронизували душу... Якiсь муки вертiли дiдусеву (вiн-бо став уже дiдусем) голову, сльози пiдступали струмом, - i в'язка списаних паперiв летiла до огню, що злизував без жалю, без перешкоди до клаптика... I нiхто не довiдавсь, про що гадала та турбувалась велика людина, якi думки та мрiП вiддавались на жертву полум'я. Не трохи води утекло, а дiдусь не бачив просвiтку, не ждав визволу... Смерть посувалась на очi, але живий дух перемагав ослабле тiло. Блиснула, отже, зiронька, - заточенець побачив милу краПну, та не радувала вона його. Вiн ховався вiд людей; праця була його Кдиною втiхою... тiльки годi було працювати: очi зiмкнулися навiки... Дехто i над труною вилаявся... хто сумував за свiтову повiвечену силу... Дiдусеве мiсце не довго тривало зайвим i знову спустiло, бо вiдшукали ще дальш... тута, бач, близько... Сльози моП текли на землю, де вбачався слiд колишнiх конань, де витав дух великоП мужностi... душа вiдчувала якусь надзвичайну силу, а невiдомий голос нашiптував слова втiхи та поклику. Вiтер бурував намети, жалiбно квилив над будинком; в ушах стояв брязкiт залiз, а огонь поПдав думки змученоП людини: сивенький дiдусь стояв перед очима, манячи в якусь далечiнь, до панства любовi та братерства!.. ===================================================================== Михайло Грушевський. Ясновельможний сват I Був вечiр 30 грудня 1647 p. Дзвiн. на киПвськiм магiстратi прозвучав на знак, щоб гасити свiтло, й вулицi киПвськi стали тонути в нiчнiй пiтьмi. ВоКводськi слуги, що перед тим швендяли по вулицях, пильнуючи, аби ремiсники замкового присуду не купували нiчого в магiстратських корчмах, тепер виглядали, чи не блисне де свiтло та не дасть поводу потягнути його хазяПна до одвiту. Користаючи з пiтьми й тишi, що опанували мiсто, якась фiгура пересунулася по гiллях липи, що висовувалися з-за високого паркану Братства й, спустившись з них на вулицю та оглядiвшись навколо, попростувала до ринку. Був то спудей КиПвськоП АкадемiП Грицько Пiсченко, а викрався вiн, аби подiлитися думками, що обсiли його й не давали спокою цi днi, з своКю дiвчиною, донькою матербозького протопопа. Хоч Грицько був принятий в домi батька й не далi як на недiлю був туди прошений, одначе йому так хотiлося поговорити з нею, що, побачивши ПП в церквi сьогоднi, умовивсь, аби вона вийшла до нього в садок по вечiрнiм дзвонi. Скорою ходою перейшов вiн ринок i церкву Успенiя БожоП Матерi, де був протопопом отець Кирило Iванович, батько його Настусi, та пiшов попiд парканом та окопом попiвства, що тяглося далеко вверх аж на Щекавицьку гору. Просунувшись обережно через густi кущi тернини, що посадженi були над окопом, вiн опинився на умовленому мiсцi - в гущавинi, серед кущiв безу й жасмину, де стояла лавочка. Нiкого одначе не було. Вiн сiв на лавку почекати й став думати про те, що тепер опанувало його думки. Вiн був сирота по священику, тiтчиному брату одного з братських iКромонахiв, й, можна сказати, вирiс у Братськiм монастирi, а, видаючися мiж товаришiв своПми здiбностями, вважався кандидатом на професора в своПй АкадемiП. Але в нiм занадто багато було ще молодечоП сили i життя, щоб укластися повнiстю в академiчнi iдеали. В КиПв кiлька днiв тому донеслася вiсть, що один з видатнiших козацьких старшин Богдан Хмельниченко, завiвшися з чигиринським старостою, викрався на Низ i почав громадити коло себе всiх покривджених лядським пануванням. Тих покривджених вiд часу, коли коронний гетьман Станiслав Потоцький розсаджав козакiв на палях вiд КиПва до Нiжина, назбиралося досить. Не дурно, що вiсть про приготування нового повстання незвичайно жваво кружила мiж людом. Дивнi дива оповiдалися при тiм про довiрочнi розмови Хмельниченка з королем, про старостинськi нагiнки за ним i про штучний спосiб, яким викрав вiн у п'яного Барабашенка королiвськi листи, що кликали козакiв до походу на турка. Наслiдком того всього було, що бiльш гарячi не мали терпеливостi чекати, поки Хмельниченко прийде з сiчовиками на "волость", i тепер вже вибиралися до нього. Таких було кiлька й межи братськими спудеями, а приклад Пх заохочував i Грицька. Цi, власне, думки й займали його тепер, розвiявши всi давнiшнi шкiльнi iнтереси. Вiн так задумався, що й не спостерiг, як надiйшла Настуся, з головою закутана в батькiвську опанчу, й кинувся з несподiванки. - От добре, що ти пiдождав,- сказала вона, засапавшись з поспiху, й сiла коло нього на лавку.- Я ледве викралась. До нас прийшов ваш ректор i ще хтось, i я мусила Пм видавати до столу. - А я так замислився, що й не спостерiг. ЗнаКш ти, третiй день ходжу, як не свiй, аж голова болить. - Що тобi сталося, любчику? - з перестрахом запитала дiвчина. - В недiлю ввечерi, по тiй рекреацiП, розiйшлася у нас вiстка, що буде повстання. Це з Черкас привезли. Козаки громадяться на Низу й по новiм роцi рушать сюди. Кiлька моПх колег збираються на Низ, i я пiшов би з ними... - Ти пiшов би у вiйсько, на Низ! - з острахом скрикнула Настуся, але хлопець говорив, не зважаючи, з запалом далi. - Десятий рiк минаК, подумай, як задушено нашу силу! Як у могилi затихло, аби тiльки всякiй поганi плодитись, всякiй кривдi та презирству, i не було кому за той бiдний народ пiднятись, не було месника за тих помучених, побитих... Менi аж волосся догори стаК, як пригадаю,- сам я ледве мов крiзь сон пам'ятаю,- що в нас у Димерi виробляв той катюга Лащ: вiн же й батьковi моКму вкоротив вiку... Тепер прийшов час устати одностайно на того ворога клятого... - Але як же ти пiдеш, а я зоста