шелестом навстiж,бабуся привiтно запрошуК зайти в ПП затишний дiм. I тодi перед очима з'являються полицi з книжками, вiд яких так хвилююче пахне чи то солоним морським вiтром i просмоленим корабельним канатом, чи, може, солодким димом загубленоП в тайзi мисливськоП хатини... "Ось бачите, яка я багата! - наче промовляК стара шафа.- Берiть книжки й читайте про моря-океани, про гори високi й лiси непрохiднi. Та тiльки нiчого я вам не розкажу, про вiщо шепотiли в кутку двi подружки". Ну й нехай собi шепочуться, Демковi це зовсiм не цiкаво. Вiн навiть повернувся спиною до Улянки. Хай не думаК, що вiн теж хоче послухати. I що вона там розповiдаК? До вуха долiтають уривки речення: "Я сховалась... Страшний... Волосатий... Землянка... Лiс..." А що коли непомiтно стати з iншого боку шафи? Та цiКП хвилини продзеленчав дзвоник, i в клас увiйшла Людмила Степанiвна. На уроцi Демко увесь час нишком позирав на Улянку. Про яку землянку вона розповiдала? Хiба, може, спитати в Марти? Коли скiнчився урок, Людмила Степанiвна попрохала учнiв залишитися на мiсцях. - Я хочу вам розповiсти про патрiотичний вчинок однiКП дiвчинки,- сказала вона.- Який вчинок ми звемо патрiотичним? Демко пiдняв руку i розказав про подвиг капiтана Гастелло, який скерував свiй палаючий .лiтак на ворогiв. Марта розповiла про Зою Космодем'янську, а Микола Суховiй - про героПв-панфiловцiв, якi загинули, але не пропустили нiмецьких танкiв. - Дiвчинка, про яку я розкажу вам,- сказала вчителька,- не Зоя Космодем'янська, вона не була нi на вiйнi, нi в партизанах, але ПП вчинок теж можна назвати патрiотичним. Ця дiвчинка - наша школярка... У всiх учнiв аж дух захопило з цiкавостi. Шурхiт прийшов по класу й затих. I в нiмiй тишi Людмила Степанiвна розповiла про те, як Уляна Голуб натрапила в лiсi на землянку, в якiй переховувались двоК полiцаПв, i повiдомила про це лiсникiв. - Спасибi тобi, Улянко,- сказала вчителька.Тi двоК розбiйникiв могли б наробити лиха. Привiтаймо ж Улянку Голуб, нашу смiливу школярку! Вона гучно заплескала в долонi, i всi школярi тодi теж встали i так, стоячи, щосили аплодували своПй однокласницi. А Улянка так знiяковiла, що вже не знала, що Пй робити - чи й собi плескати в долонi, чи посмiхатись, чи насупитись, чи затулитись рукавом. Роздiл одинадцятий. ЖОЛУДI Нiхто з пiонерiв не знав, що буде на зборi. Вожата усмiхалася: - Зараз усi взнаКте! - Џвго, скажiть менi, однiй тiльки менi! - просила Улянка. - Гаразд, але я скажу тобi лише одне слово. Вожата нахилилась до дiвчинки й шепнула: - Жолудi! Улянка здивовано пiдняла брови, та вiдразу ж обличчя ПП заяснiло. - Ой, знаю, знаю! Коли загiн зiбрався i всi посiдали за парти, вожата пiдняла кулак, в якому щось було затиснуто, i промовила : - Ну, дорогi друзi, ми повиннi поговорити сьогоднi про маленького лiсового гостя. Тут секрету немаК нiякого. Ось вiн! Вона розкрила кулак. На долонi в дiвчини лежав звичайний гладенький блискучий жолудь. - ПодумаКш, гiсть! - сказав хтось з пiонерiв. - Скiльки Пх валяКться зараз! - Мабуть, багато хто так думаК,- продовжувала Џвга.-Чи варто, мовляв, говорити про якийсь жолудь! А воно коли гарненько помiркувати, то в цьому жолудi ховаКться величезний гiллястий дуб. Що, хiба неправда? Адже треба тiльки посадити жолудь у землю, i з нього згодом з'явиться росток. Iз кожним роком цей росток здiйматиметься вище й вище. Маленький дубок ростиме вкупi з вами. Рокiв через двадцять-тридцять це буде молодий лiсовий красунь. Уявiть собi багато тисяч таких дубкiв - це вже лiс, великий тiнистий лiс, який шумить зеленим листям, сповнений пташиних спiвiв. Хто з вас знаК, якi птахи водяться в лiсi? Пiонери назвали дятла й сороку, зозулю й ворона i дрiбних пташок - солов'я, дрозда, синицю... - Ще не всi! - гукнула Улянка.- А сойку забули, а iволгу? - Ще повзик! - доповнив Демко.- Маленька така пташка, швидко-швидко бiгаК по стовбуру, як миша! - Ось бачите, - продовжувала Џвга, - скiльком птахам дають притулок лiси. Все це нашi друзi, якi нищать шкiдливих комах. А лiс - наш найближчий друг. Де багато лiсiв, там м'який вологий клiмат, там тарнi врожаП, бо лiс затримуК сухий i гарячий вiтер, який прилiтаК до нас з далеких пустинь. - А фашисти клятi скiльки лiсiв вирубали!гнiвно сказала Улянка. - Багато вирубали,- пiдтвердила Џвга.Накинулись загарбники на нашi лiсовi скарби, як дикi хижаки. Ось i треба нам вiдновлювати лiсовi масиви. А без жолудiв цього зробити не можна. Та хiба ж ми не зможемо по-пiонерському допомогти нашому лiсництву у збираннi жолудiв та iншого насiння лiсових дерев? Тут знявся шум i гамiр. Усiм дуже сподобалась думка вожатоП. Вирiшили першого ж вихiдного дня всiм загоном вирушити в лiс збирати жолудi. * * * - Ви тiльки подивiться, якi вони чудеснi! - захоплено говорила Улянка, простягаючи на долонi кiлька жолудiв.-Хто Пх так гладенько вiдполiрував? Адже вони дзеркальнi, ну просто дзеркальнi! Блискучi, гладенькi, i який у них нiжний золотистий колiр! Ось цей - свiтло-жовтий, цей - коричневий, iз свiтлим кружальцем на тому мiсцi, де була чашечка. Милi, милi жолудi, як я вас люблю, лiсовi осiннi гостi. - Чому ти кажеш гостi? -спитала вожата. - Це так ви самi сказали - пам'ятаКте? "Маленький лiсовий гiсть..." - Ну, тут вони не гостi, а в себе вдома, в рiдному лiсi. Осiннiй лiс ожив. Скрiзь дзвенiли веселi дитячi голоси. Лiсова соня - маленька звiрина, збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнiзда, яке вона облюбувала собi на зиму, i знову злякано сховалась у нього, не помiчена дiтьми. Сороки спочатку зняли неймовiрне стрекотання, попереджаючи всiх лiсових мешканцiв про появу людей. Та незабаром полетiли далi, в лiсову глибочiнь. Ось упаде снiг, то тодi вони всi перекочують поближче до людського житла. У дiтей були кошики й полотнянi торбинки. Найзручнiше було збирати жолудi в кошики. Улянка дуже горювала: вона порiзала долоню i тепер збирала жолудi лiвою рукою. Це було незвично, дiвчинцi здавалося, що вона працюК повiльно, не так, як iншi. - От яка я нещаслива,- сказала вона Демковi.Тепер я найменше за всiх назбираю жолудiв. - Ти працьовита,- вiдповiв Демко.- Ти i лiвою рукою багато збереш. Так якось траплялось, що хлопчик майже увесь час був недалеко вiд Улянки. - Дивись,- говорила вона,- ось жолудь з дiрочкою. Якийсь жучок-шкiдник провертiв. А ось - зовсiм легкий, порожнiй. Я такi викидаю. Вона пiшла пересипати своП жолудi з кошика в мiшок, який лежав пiд деревом. Демко набрiв на кiлька старих акацiй. Давно вже облетiло з них листя, але довгi чорно-коричневi стручки, схожi на черв'якiв, ще висiли на гiллi, чекаючи, доки мiцнi заморозки не скинуть Пх на землю. Хлопчик дуже зрадiв: - Улянко,- покликав вiн.- АкацiП! В кожному стручковi повнiсiнько насiння! Крiм Улянки, надiйшов ще Микола i допомiг товаришевi злiзти на дерево. Демко назбирав повний клуночок стручкiв. - Дома вони в мене пiдсохнуть,- весело говорив вiн,- i я все насiння вилущу. Адже в лiсi все повинно рости, правда? Не тiльки дуби. Я дуже люблю, як пахне акацiя. Це - бiла, запашна. ЏП й бджола любить. Улянка все бiльше переконувалась, що Пй з хворою перев'язаною рукою не зiбрати стiльки жолудiв, скiльки назбирають ПП товаришi. Он у Марти вже вдвоК бiльше у мiшку!.. Шелестiло пiд ногами сухе листя, гостро пахло грибами. Та ось i вони! Високi, на тонких нiжках! Цiла купа! Опеньки! Звичайно ж, опеньки! - Џх тому i назвали опеньками,- сказав Демко,- що вони ростуть коло пенькiв. Не опеньки, а колопеньки! Улянка засмiялась: - Ти вигадаКш! Вона вже не сердилась на нього за зошит. Забулася образа. Та й сам хлопець з деякого часу зовсiм змiнився - не приставав, не штовхався, не дратував. Наче пiдмiнили його - iншим став Демко. Дiвчинка не задумувалась над цiКю змiною - адже так i повинно бути, адже порозумнiшати колись треба! - Вони смачнi,- промовив Демко,- оцi "колопеньки". Тiльки вони шкiдники лiсу. Менi тато розповiдав. Вони, розумiКш, ростуть не тiльки бiля старих пенькiв, а й пiд деревами, на кореневих шийках. I все дерево заражають гнилизною. Ось якi опенькi! Хлопчик назбирав повний кошик жолудiв, якось дивно, швидко позирнув на Улянку i байдуже сказав: - Ну, пiду висиплю в мiшок. Вiн пiшов озираючись, але дiвчинка не помiтила в його поведiнцi нiчого незвичайного. I нiхто не бачив, як Демко нишком пiдбiг до Улянчиного мiшка. На лiсовiй дорозi запирхав кiнь i застукотiли колеса. ПриПхав за жолудями лiсничий Макар Макарович. Незабаром до дитячих голосiв приКднався його розкотистий смiх. - Ого-го! Та тут, мабуть, на одну пiдводу не забереш! Постарались! Улянка схилилась над своПм мiшком. Що таке? Вона добре пам'ятаК, що в мiшку було жолудiв значно менше. Нi, напевно, це Пй так здалося! Отже, вона теж багато назбирала! Важкий мiшок, i не пiднiмеш! Як же це вона могла стiльки назбирати? Дивно, та й годi!.. Дiвчинка перебирала пальцями гладенькi вологi жолудi, i вони пахли лiсом, осiнню, опалим листям... Раптом почула дзвiнкий голос Марти: - Сюди-и!.. Що я знайшла-а!.. Марта стояла, схилившись над чудернацьким клубком жовтого сухого листя. Очi в дiвчинки блищали, на щоках виступив рум'янець. Прийшла Џвга, прибiгло кiлька хлопчикiв i дiвчаток. - Та це ж Пжак! - вигукнула вожата.Звичайно, Пжак. Це був якийсь дивовижний Пжак, увесь в опалому листi. - Я його в кущах знайшла! - збуджено пояснювала Марта.- Дивлюся - футбольний м'яч, чи що? - До зими приготувався,- сказала Џвга.- Так Пжаки завжди - почне перекочуватися по листях, доки вони понастромлюються на його голки товстим шаром. Так i зимуК. Всi зацiкавлено розглядали знахiдку. "А який Пжак пiдсипав у мiй мiшок жолудiв? - думала Улянка.- Все-таки не могла я сама стiльки назбирати! Хто ж?" Вона пiдозрiло глянула на Демка. Але хлопчик помiтив цей погляд i швидко одвернувся, ховаючи лукаву усмiшку... Роздiл дванадцятий. ПРИШИТИЙ ГУДЗИК Ой, снiгу, снiгу! Прийшла в лiс зима, прийшла вночi, як Улянка спала. Глянула вранцi дiвчинка у вiкно - ой же снiгу! А де ж та молодиця, що постелила таке бiле та чисте полотно? А снiг усе йде та йде- такi лапатi снiжинки крутяться, одна за одною ганяються - ой, снiгу, снiгу! Дуби вже насунули собi на очi ватянi шапки, на гiлля бiлi рукави нап'яли, прибралися, як на свято, i "здрастуй" не кажуть. Улянка швидко взулася в чобiтки, накинула на плечi кожушок i вискочила надвiр. Вона ловила снiжинки в обидвi долонi, пiдстрибувала, смiялася так голосно, що аж дiд Маврикiй почув у хатi. Набрала в сараП дров, пристукнула в сiнях каблуками, грюкнула дверима, ледве не зачепилась за порiг. - Дiду, зима! З гуркотом кинула дрова бiля печi й заходилась варити обiд. В школу йти на другу змiну - встигне зварити i борщ, i узвар з лежалих лiсових груш. От як узвар почав уже клекотiти й бурчати: "вар-вар-варрюсь", Улянка ненароком глянула у вiкно й побачила на снiжнiй бiлiй ковдрi слiд. Хтось пройшовся через увесь двiр вiд хвiртки до порога. Це був зовсiм свiжий слiд вiд чобiт, i вже бiля самого ганку вiн пересiкав слiди, що Пх зробила. Улянка. - Хто ж це такий?-спитала вголос сама себе. Брязнула клямка, хтось тупотiв у сiнях, обмiтаючи снiг. Улянка стояла бiля печi з ганчiркою в руках i, очiкуючи, дивилась на дверi. Ось вони прочинились, низом шугнула в хату сива пара, i ввiйшов у теплому пальтi з заячим комiром i в заячiй шапцi Демко. - Здрастуйте,- поважно привiтався.- 3 тим днем, що сьогоднi! Озирнувся по хатi й так само поважно скинув з-за спини мiшок. Побачив, що Улянка сама в хатi (дiд Маврикiй хропiв на печi), i посмiхнувся: - Не чекала гостей? А я тобi подарунок принiс вiд батька. Роздягся, торкнув долонею Пжакувате волосся. Не знав, що сказати далi. В цей час мiшок заворушився, i з нього почулися звуки - такi знайомi для Улянки, що вона не могла помилитися. Демко урочисто витрусив з мiшка трьох курей i пiвня. Кури були бiлi, а пiвень - чорно-вогневий красунь. Вiн злякано заметушився i сховався пiд стiл. Кури ж спокiйно пiшли гуляти по хатi, клюючи хлiбнi крихти. - Оце замiсть тих, що полiцаП вкрали,промовив хлопець. Вони обоК - Демко й Улянка - стояли i дивились на курей. - Спасибi,- сказала нарештi Улянка.- Я забула, що треба подякувати. Якi вони гарнi - бiлi-бiлi. - Леггорни,- пояснив Демко.- Несуща порода. Батько казав, що коли Пх добре годувати, вони i взимку нестимуться. Тiльки в теплi Пх триматимеш. Я теж, коли виросту, таких курей розводитиму. Я дуже люблю яКчню з салом. А ти? - I я люблю. Зверху тiльки треба посипати яКчню зеленою цибулею. А ти ковтнув би сире яйце? - Противно. А от Чичибаба торiк видрав гороб'яче гнiздо i аж шестеро яКчок випив. Не вiриш? За червоний олiвець. - Слухай,- раптом сказала Улянка,- ти скажи батьковi, що я не хочу курей задарма... - Як? - Я вiдроблю. - ОтакоП! Батько тебе любить, вiн... вiн... Ух, як важко тримати язик за зубами! Пiсля того як Улянка знайшла в лiсi землянку i викрила бандитiв, Демко почав дивитись на школярку зовсiм iншими очима. Чи думав же вiн ранiше, що ця дiвчинка здатна на такий хоробрий вчинок! А може, це зовсiм iнша Улянка, може, розвiяв вiтер легкий пух кульбабки, льняний пух Улянчиного волосся, i полетiло воно снiжинками над землею. Нi, ось вона, Улянка-кульбабка, i нiяк вона не змiнилась, i волосся ПП шовкове заплетено сьогоднi в двi тугих кiски. Тiльки почуваК Демко, що не сказав вiн цiй дiвчинцi якогось потрiбного слова. Замовк i довго мовчав, а Улянка налущила курям кукурудзи, тодi i пiвень вийшов з-пiд столу, почав хапати жовтi зернята. - Улянко,- сказав, нарештi, Демко,- а ти забула... ти не сердишся на мене?.. За... за зошит? Ти знаКш що - пробач! Улянка посмiхнулась i глянула на хлопця. Вiн зрозумiв: вiднинi тому, що було, усiм Пхнiм сваркам - край, i це справдi вiн, брат, прийшов у гостi до сестри. Як захотiлось Демковi розповiсти дiвчинцi про свою розмову з батькомi Але вiн згадав, що Улянка ж i досi не знаК про сумну звiстку з фронту. Йому теж стало сумно на серцi, а Улянка помiтила це i сказала: - Демко, коли повернеться мiй тато, давай поПдемо втрьох лучити вночi рибу. ЗнаКш - зi смолоскипами? Хочеш - ти будеш сидiти з острогою, тато мiй веслуватиме, а я триматиму смолоскип? Ой, Демко, як це буде радiсно! Як це буде весело! Вона аж пiдскочила, аж руками сплеснула. - Як це буде весело... Як радiсно...- повторив Демко i вiдчув, що сльози - гарячi й терпкi, накочуються йому на очi, пiдступають до горла. Вiн повернувся до вiкна й почав дивитись на заснiженi дерева. - Що ти там побачив цiкавого? - спитала Улянка. Пiдiйшла й зазирнула йому в обличчя.- О! Що з тобою? У тебе - сльози. Вона здивувалась i розгубилась. - Може, я тебе образила? Я ж нiчого не сказала тобi... Хлопець перемiг себе й посмiхнувся: - Авжеж нiчого... Здалося тобi, та й усе. I рибу поПдемо лучити... Усi втрьох. - А про зошит я вже й не пам'ятаю нiчого,промовила дiвчинка.- Ой, я й забула,- метнулась вона до печi.- Я ж узвар який зварила! Сiдай за стiл. Вона налила в миску узвару, долила солодкого соку з цукрових бурякiв. Сiла напроти Демка. I вони почали Псти ложками з однiКП миски. Демко голосно сьорбав, i Улянцi здалося, що коли вiн ковтаК, то вуха в нього ворушаться, i це смiшило дiвчинку. - Смачнi грушки вродили в лiсi,-сказав хлопець. Демко попоПв, устав з-за столу й подякував. Йому не хотiлося йти звiдси - з теплоП хати. Вiн би ще охоче побув з Улянкою, та вдома чекала робота. Матерi ж не було, то доводилось Демковi багато поратись по хазяйству. Вiн придумував, що б ще сказати дiвчинцi. Йому було неприКмно, що вона побачила в нього сльози. - Кульбабко,- сказав вiн,- хочеш ялинку влаштуКмо в лiсi? - Новорiчну? - Авжеж. Тiльки не в хатi, а в лiсi. I ялинка буде не зрубана, а жива, справжня ялинка. Захопившись своКю вигадкою, вiн iз запалом розповiдав Улянцi, як можна прикрасити ялинку, засвiтити свiчки, а внизу, бiля стовбура, поставити снiжного Дiда Мороза. - Я тiльки один раз була на ялинцi,- сказала Улянка.- В школi. Ще до нiмцiв. Вона глянула на широкий Демкiв пiджак-цього разу всi гудзики на ньому були однаковi, але одного невистачало. Дiвчинка метнулась до бiлоП липовоП скриньки, пошукала там щось мiж ниток та наперсткiв i весело повернулась. - Знайшла! Дивися, вiн майже такий, як i в тебе. Вона показала йому гудзик: - Зараз пришию. - Не треба,- сказав вiн. Та вона вже впiймала його за поли. Вiн стояв i дивився, як швидко i вправно вона орудувала голкою. Улянка перекусила зубами нитку й сiпнула гудзика. - Мiцно. - Я його не згублю,- сказав Демко.- Хiба, може, той здоровило Чичибаба полiзе битись. Вони розлучились друзями. Коли Демко пiшов, дiвчинка глянула у вiкно й побачила на снiгу слiд вiд його нiг. Тiльки тепер цей слiд вiв назад - вiд ганку до перелазу. Снiг усе падав, наче застилав Демковi слiди бiлим серпанком. У хатi ходили кури й щось клювали на долiвцi. Чорно-червоний пiвень стояв на однiй нозi i, схиливши набiк голову, одним оком стежив за Улянкою. Роздiл тринадцятий. НIЧНА ЗАВIРЮХА Почалася справжня зима. Мороз розмалював вiконця в лiсниковiй хатинi мережками. Улянка любила розглядати Пх, особливо пiд час заходу сонця, коли наморозь на склi пойметься бувало теплим рожевим свiтлом i нiжно затрiпоче. В химерних морозяних малюнках дiвчинцi ввижались невiдомi башти незнаного мiста, розкiшнi пальми над срiбними озерцями, каравани верблюдiв серед пiщаних дюн - усе так, як було описано в пiдручнику з географiП. Iнодi на склi ясно вимальовувався стрункий вершник, i в ньому дiвчинка впiзнавала свого батька. Ось вiн Пде на розвiдку, Пде серед дрiмучого бору, а мороз аж рипить, пухнастi ялини опустили донизу лапи пiд вагою снiгу i стали схожi на бiлих ведмедiв. У такi хвилини нестерпна туга за батьком видавлювала на очах сльози, i хотiлося йти до нього через замети i лiси, йти тисячi кiлометрiв. "Чому ж немаК звiстки вiд тебе, татусю?" - шепоче дiвчинка i враз зриваКться з мiсця, накидаК кожушок на плечi й виходить надвiр, Пй вчулися кроки за морозним вiкном - може, хто з контори прийшов, принiс довгожданого листа? Нi, немаК нiчого. Сонце тiльки-но сiло десь за лiсовими хащами, i над далекими верховинами дерев розкрилося вiяло з багряного й зеленого пiр'я. Мороз мiцнiшав, скрипiли вiд його стискання дерева. Навздогiн за зимовим сонцем летiло на захiд гайвороння. Це був великий вечiрнiй перелiт. Щодня о цю пору хмара галичi пролiтала над лiсовою хаткою. Куди? Навiщо? Не сказав лiс, мовчать високi замети. А гайвороння летить i летить. Одна галка чомусь одбилась вiд зграП, пiднялась вище за всiх i кружляК якраз над хатиною. Вскочила дiвчинка в сiни, грюкнула дверним гаком. - Давайте, дiду, добре натопимо, щоб i татовi було тепло на фронтi... - Гай-гай, онуко,- скаже було дiд Маврикiй.А може, тато в такий мороз якраз десь у хатi грiКться. Може, оце саме прийшов з передовоП, бурульбашки крижанi з бороди видираК перед пiччю. I починають дiд i Улянка топити плитку, що прироблена до печi. Березовi дрова трiскотять дрiбно, як пiстони, i тодi розцвiтають у плитцi нiжно-червонi маки - однi осипають пелюстки, а iншi розцвiтають знову i знову. Осика сичить, як гадюка, i заходиться жовтою пiною. А дуб-сухостiй, як розгориться, то гуде басом, мов великий дзвiн, i як вибухне, то так i сипоне жменю бiлих зiрок. Дубовi сучки викидають синiй цвiт, як волошки, i гоготять на всю хату. Тiльки пiд сучки треба трошки березовоП кори чи соснових трiсок, щоб зайнялися дружно, як порох. Дiд i онука мовчки сидять на ослiнчиках перед вогнем, i на Пхнiх лицях моргають багровi блiки. - Треба, щоб на всiй землi цвiв сад,- каже раптом Улянка, думаючи якусь свою думку. Дiд Маврикiй, що задрiмав у теплi, здригаКться: - А як же тодi, примiром, iз шляхами? - Усi шляхи, якi К на землi, треба теж обсадити яблунями чи грушами,-- пояснюК дiвчинка.- Можна сливами. Я люблю сливи. - Ренклод - слива достойна. У-у, куди там! - Угорка краще, дiду. У Макара Макаровича багато угорок, калина-малина! Я люблю, щоб сливу притиснув перший мороз, тодi вона солодша. А як вишня, то треба, щоб ПП надклював горобець. Ото пiсля того вона прив'яне на сонцi, аж пiдсмажиться,- ой, смачна ж яка тодi буваК! Дiд ласкавими очима дивиться на онуку. - Сама ти - мiй горобчик жвавий! Я часто думаю, от закiнчиш школу, Улянко, а тодi - у технiкум чи в iнститут. Iнженером по лiсовому хазяйству будеш. А одного разу побачив тебе увi снi вже дорослою. Наче йдемо ми з тобою, йдемо, а перед нами - лiс, i все молодий, дубки, клени пнуться... Ну, ти простягла руку: "Дивiться, дiду, моя робота!" I так менi радiсно стало, аж заплакав. Прокинувся - i справдi сльоза повзе по щоцi... А в лiсi стрiляють стиснутi морозом дерева, i синя дзвiнка, як кришталь, довга-довга зимова нiч рипить пiд вiкнами. ...Розпатланi завiрюхи голосили над лiсовою хатиною, завивали в коминi, торгали в'юшки. Уранцi нiчого не можна було впiзнати. Де був ярок, там здiймався бiлий хвилястий горб; де росли густi терни, там визирали з-пiд замету лише верхiвки кущiв. Несподiвано наступила вiдлига, важкi задумливi краплини падали з гiлля, пробиваючи навколо дерева тисячi дiрочок у крихкому снiгу. I тодi серце захлиналося радiсно-млосним передчуттям весни. В один з вологих днiв, якi настали пiсля лютих морозiв, Бiлочка привела двох козенят: цапика й кiзку. Дiд Маврикiй забрав Пх до себе на теплу пiч обсушитися. Козенята незграбно тикалися мордочками в дiдову бороду та, обсохнувши, вже вибрикували на довгих тонких нiжках. Дiд Маврикiй пив тепле козине молоко й не мiг нахвалитись: - Густе ж яке та смачне! - У-у - мед, чистiсiнький мед, куди там! Якось уночi, коли пiсля вiдлиги знялася завiрюха, до сарайчика пiдкрався старий вовк. Лiсникова хата сiрою плямою виступала з-за суцiльного покривала снiгопаду. Холодний вiтер ворушив на сараП сухе кукурудзяне бадилля. Звiра мучив голод. Давно минули тi часи, коли вiн був ватажком зграП. Тодi вiн завжди мав найкращий кусень. Тепер вiн був самiтний. Iз зграП його вигнали, бо слабий i старий вовк заважав молодим вовкам полювати. Та в нього вже й не було сили змагатися з молодими. Вiн жив тим, що випадково потрапляло на зуби: iнодi це був заКць, який не почув наближення сторожких вовчих лап, iнодi - миша чи задубiлий, замерзлий птах. Вовк стояв бiля сарая i, витягнувши морду, нюхав повiтря. Його надзвичайно хвилював запах живоП кози. Звiр лапою штовхнув дверцята. Та вони навiть не рипнули. Вiн знайшов щiлину й притулив до неП морду. Просто в носа вдарило йому тепле повiтря, насичене диханням кози. Щелепи у вовка звела голодна судорга, зуби клацнули. Вiн почув, як коза проснулась i шарахнулась убiк. Вовк обiйшов навколо сарая i, обравши зручне мiсце, почав розривати лапами снiг. Iнстинкт пiдказував звiру, що вiн повинен пiдривати пiд стiною хiд. Це була звичайна, знайома робота. Не раз доводилося старому лiсовиковi рити лiгво пiд дубами, мiж могутнього корiння. Та цього разу зробити хiд йому не пощастило. Пiд снiгом була мерзла земля, тверда, як камiнь. Вовк пiдняв догори морду й заскавучав, як собака. Густий снiг залiплював йому очi. Вiн двiчi повертався до сарая. Дверцята було замкнено, пазури даремно скребли землю. На свiтанку звiр був уже далеко в лiсi. Коли вранцi до кози вийшла Улянка, вовчий слiд давно замела завiрюха. Вже другий день Улянка не була в школi. Дiвчинка простудилась, у неП болiло горло, вона кашляла. Лiкар звелiв Пй лежати i не виходити надвiр. Пухнастий снiг падав за вiкном. Крiзь шибки Улянцi видно було з лiжка верхiвки голих дерев. Як же скучно лежати самотнiй в лiсовiй хатинi! Дiд Маврикiй спав на печi, нема до кого й словом обiзватись. Улянка згадала вчительку, Демка, школу, пiонерiв, Марту, i Пй так захотiлось побачити своПх товаришiв... "Щасливi вони,думала дiвчинка,- живуть у селi, ходять у гостi одне до одного, разом вчать уроки, а тут тiльки лiс та лiс". Ось вона видужаК й попросить дiда Маврикiя переПхати жити в село. Хай лишаКться хатина з забитими дверима й вiкнами. "А що коли повернеться тато з вiйни i знайде хату порожньою? Що вiн подумаК?" Та й Макар Макарович скаже: "Оце така лiсничиха? Залишила свою дiльницю! Скучно Пй стало!" I згадалося ще Улянцi, як вона читала книжку про радянських людей, якi живуть на пiвночi, на березi холодного моря. Вони працюють на радiостанцiП, а навколо, на тисячi кiлометрiв, тiльки страшнi замети та крига. I нiч там буваК довга-довга... Пм, мабуть, теж скучно. Та нiхто з них не залишаК своКП роботи. Вони теж як солдати на посту. Але що це? Голоси, чиПсь вигуки, смiх... Рипнули дверi, затупотiли ноги в сiнях. I раптом у хату ввiйшли Марта, Демко, Микола Суховiй i ще багато школярiв, а з ними пiонервожата Џвга... I враз тiсно стало в хатi, замайорiли червонi пiонерськi галстуки, шибки задзвенiли вiд дзвiнких голосiв. Марта перша пiдскочила до лiжка. - Кульбабко, а ми прийшли навiстити тебе! Яснi очi подружки свiтять, як вогники, вона розчервонiлась, радiсно Пй, що бачить Улянку. А поруч стоПть Демко i теж посмiхаКться - йому теж радiсно i водночас досадно, що Улянка захворiла. Дiвчинка пiдвелась на лiктi. - Ой-ой, увесь загiн прийшов! - вихопилось у неП, i щасливi сльози пiдступили до очей, та Улянка ковтнула Пх - хiба ж вона плакса? - Всi прийшли, Улянко,промовила Џвга.-Скучили за тобою. Та знаКмо, що й тобi не дуже весело хворiти. _А_ Демко з Мартою вже схопили сокиру й вибiгли надвiр. Незабаром вони повернулися з двома оберемками нарубаних дров. Швидко запалили плитку, дрiбно затрiщав у вогнi хмиз. Пiонери навперебiй розповiдали Улянцi шкiльнi новини - i що задано, i кого викликала вчителька, i як вони йшли сюди в лiс веселою юрбою, i бачили зайця... Џвга тим часом поставила на вогонь чайник i, коли вiн закипiв, заварила липовий цвiт. - Ану, Улянко, чаю! - сказала вона.- Та ще й якого чаю - духмяного, з медом! Вожата присунула до Улянчийого лiжка ослiн, поставила на ньому паруючий кухлик i блюдце з жовтим медом, якого принесла хворiй. Прокинувся дiд Маврикiй. - У, це такi лiки, куди там! - промовив вiн.Кашель як рукою знiме. Пий, онуко. Улянка напилася чаю, подякувала, Џвга закутала ПП теплою ковдрою - видужуй! - А знаКте що? - ураз весело посмiхнулась вожата.- Давайте влаштуКмо зараз пiонерський збiр! У нас навiть вогнище палаК! Дрова трiщали, гоготiло полум'я. Дiд Маврикiй звiсив з лежанки ноги, дослухався до дитячоП розмови. - Збiр! Збiр! - загукали дiти.- Џвго, а який збiр? Що ми будемо робити? Всiм дуже подобалася ця думка - влаштувати пiонерський збiр у лiсниковiй хатинi. - Пiонери, ми в лiсi,- сказала вожата,давайте ж i наш збiр присвятимо лiсовi! Улянка, закутавшись, лежала у лiжку i не зводила очей з Џвги. Џй подобалась кучерява чорноока вожата, яка працювала бiблiотекарем у клубнiй бiблiотецi в колгоспi. Вона завжди вмiла вигадати щось цiкаве, кожний пiонерський збiр був наче свято. Дiти розташувалися пiвколом бiля Улянчиного лiжка - хто на ослонi, хто навпочiпки, а дехто сiв просто на пiдлозi. Џвга розповiла, яку користь даК людинi лiс. Дерево йде не тiльки на будiвництво, в багатьох машинах К частини, зробленi з дерева. Лiсовi смуги захищають посiви вiд суховiю. Там, де знищують лiси, змiнюКться навiть клiмат, висихають рiки. Потiм вожата розказувала про тайгу, де водяться ведмедi, лисицi, бiлки, соболь. Розповiла, як сибiряки полюють за бiлкою на лижах iз собакою лайкою. Дiтей дуже зацiкавило, як бiлки тисячами переселяються з мiсця на мiсце. Мисливцi часто знаходили настромленi на гiлочки гриби. Виявилось, що Пх настромлюють бiлки, залишаючи якусь мiсцевiсть. Це для тих бiлок, якi прибудуть сюди пiзнiше i знайдуть для себе смачний корм - запашнi, висушенi на сонцi й вiтрi гриби... - Невже вони такi розумнi, цi бiлки? - спитав Демко. - А як ви думаКте? - посмiхнулась Џвга. Тут знялися суперечки. Однi казали, що тварини справдi розумнi, а iншi доводили, що це "вiд природи". Згадали про мурахiв, про бджiл. - Це не розум,- сказала Џвга,- а iнстинкт. Вона розповiла про боротьбу тварин за iснування, про те, як iнстинкт допомагаК тваринам знаходити собi Пжу i рятуватись вiд ворогiв. Потiм кожний з пiонерiв розповiв, що вiн знав цiкавого, про лiс. Демко похвалився, як вiн знайшов у дуплi горiхи, прихованi бiлкою, i як допомагав своКму батьковi боротися iз шкiдниками лiсу. Для короПдiв лiсники готують принаду - ловчi дерева. Зрубують десь на галявинi дерево i залишають його на деякий час лежати. КороПди накидаються на стовбур, а потiм заражене дерево лiсники спалюють. -- А я знаю,- сказала Улянка,- як садять лiсовi саджанцi пiд меч. Робiтник застромлюК меч у землю, а в цей час iнший робiтник втикаК в ямку саджанець. Потiм мечем притискуКться земля до корiння. А то ще жолудi сiють у борозни... -- Добре, як К жолудi,- зауважила Џвга.- А що робити в безлiсних районах? I от уявiть собi: десь у степовому колгоспi пiонери одержують мiшок жолудiв i садять навколо села лiс... - Вiд кого одержують? - спитала Улянка. - Вiд нас,- промовила Џвга. - Ой, справдi вiд нас! - палко вихопилось у Демка.-Ми ж восени назбирали жолудiв хтозна й скiльки! Всi весело загомонiли, i навiть дiд Маврикiй обiзвався: - Гарне дiло. По-пiонерському. - А ми вас, дiду, оберемо почесним пiонером!пожартувала Марта. I не втрималась Улянка, згадала свою таКмницю про копання ямок i все розповiла школярам. - Ось ти яка!-сказала Џвга.-Справжня лiсничиха! Ну, коли так, то весною всi прийдемо садити молодi дубки... Микола Суховiй прочитав вiрш про лiс, потiм заспiвали школярi пiонерську пiсню про свою Вiтчизну, про рiдного Ленiна... Мала лiсничиха слухала пiсню, радiсно i схвильовано стукало серце. Була вона серед дорогоП, рiдноП сiм'П... Роздiл чотирнадцятий. ЛИСТ Учора на уроцi географiП у Марти випав з книжки лист-трикутник. Улянка пiдняла його й подала подрузi. Це був лист з фронту вiд Мартиного батька. - Ти чому менi нiчого не сказала про це? - спитала Улянка.- Давно одержала? - Я забула... Џй же бо, забула,- казала Марта.- I тобi скоро прийде лист, ось побачиш! Але Улянка бачила по знiяковiлому обличчю подруги, що та зовсiм i не думала показувати Пй листа. - Ти думаКш, що я... що менi...-почала Улянка й не доказала. Вона взяла в Марти листа й акуратно переписала собi в зошит адресу. Увечерi того дня Улянка довго сидiла над папером. Вона складала листа Мартиному батьковi. Дiвчинка написала, що живе вона в лiсниковiй хатинi, що Марта - ПП подружка i що вона, Улянка, давно-давно вже не маК листiв вiд свого батька. "Дядю, розпитайте на фронтi в сусiдiв,писала школярка,-чи нiхто не знаК, де мiй батько, Андрiй Свиридович, по фамiлiП Голуб, котрий працював до вiйни лiсником на Мгарськiй дачi пiд Лубнами. Хай подасть про себе звiстку, бо мами вже немаК i я зосталася тiльки з дiдом МаврикiКм. Так i живемо вдвох у лiсi. А третя - коза Бiлочка з козенятами". Рано встала сьогоднi Улянка. Вона уявляла, як укине листа в поштову скриньку, як повезуть його в поПздi на фронт, як розпитуватиме скрiзь батько Марти про Андрiя Свиридовича Голуба... Дiвчинка нашвидку поснiдала, намотала на ноги теплi онучi i взулася в чоботи. Зiбрала книжки, листа поклала за пазуху. За нiч пiдвалило снiгу, i йти було важко. На лiсовiй просiцi з заметiв визирали верхiвки торiшнього бур'яну. Навколо кожного стебла снiг був посипаний дрiбнiсiнькими чорними мачинками. Улянка придивилась - це було бур'янове насiння. На високiй стеблинi сидiв снiгур. Груди в нього були рожевi, наче вiн почепив собi на шию намисто з шипшини. Стеблина хилилась, i снiгур кивав довгим хвостом, тримаючи рiвновагу. Край просiки росли кущi колючого терну. Улiтку крiзь них не пролiзти, а тепер кожний кущ свiтився наскрiзь. Мiж трьох гiлочок чорнiло торiшнК кругле гнiздечко. "Мабуть, малинiвки або чечiтки,подумала школярка.- Добре, що пастухи влiтку не знайшли, а то б видрали". Дiвчинка поспiшала. Вона вирiшила зайти перед уроками ще на пошту i вкинути листа. Ось тут колись грав у крем'яхи струмок. Зараз тiльки замети бiлiли навколо, в тишi крумкав ворон, наче скаржився на свою самiтнiсть. "Крумк, крумк!" Улянка прислухалась. "Крумк, крумк!"-прозвучав голос ворона, застережливий i тривожний. Дiвчинка враз зупинилась, бо побачила перед собою крокiв за тридцять великого сiрого собаку. "Крумк, крумк!" - востаннК прокричав ворон-крумкач. Собака сидiв на заднiх лапах i дивився на Улянку. Вона вiдразу догадалась, що це вовк, i страшенно перелякалась. У ту хвилину, коли дiвчинка, отямившись, хотiла кинути книжки й лiзти на найближче дерево, звiр устав i лiниво, не озираючись, пiшов з просiки в кущi. Улянка боялася йти далi. Та лист не давав Пй спокою. Його треба було вкинути в скриньку якнайшвидше! Вона повернулась додому, дiд Маврикiй здивувався : - А чого це так швидко, онуко? I ще бiльше здивувався старий, коли Улянка взяла берданку. - Дiду,- сказала вона,- я зустрiла зайця. Пiдстрелю по дорозi, як ви думаКте? Дiд Маврикiй знав, що на своКму вiку мала лiсничиха вбила вже двох зайцiв. Вiн не заперечував. - Ось тiльки щоб у класi школярi не попсували ружжа... Нiхто не знаК, як стукало серце в Улянки. Але дiвчинка хотiла вкинути листа тiльки сьогоднi. Хто знаК, може, завтра вже буде пiзно... Найстрашнiше було минати те мiсце, де сидiв вовк. На снiгу добре вiдбився слiд його лап. Вiдбитки були завбiльшки з долоню. Улянка озиралась на всi боки i стискувала рушницю. Впаде з шелестом грудочка снiгу з дерева - хмарка срiбного пилу розтане в повiтрi, а все тiло так i потерпне. Хоч би швидше дiйти до першоП хати! Вовка нiде не видно, та хтозна, може, вiн побiг у хащу скликати всю свою зграю. А в цей час, поринаючи в м'якому снiгу, вовк пробирався Одудовим яром до свого улюбленого мiсця. На крутому узгiр'П весняна вода пiдмила колись корiння старого клена. Дерево впало верховiттям вниз, до пiднiжжя узгiр'я. Корiння вивернулося з землi, утворивши яму. В цiй ямi й переховувався вiд людських очей вовк. Це був той самий старий самiтний вовчище, що вночi добивався до УлянчиноП кози. Рокiв чотири тому його поранив мисливець, i звiр на все життя запам'ятав, що зустрiч з людиною приносить страшну небезпеку. Тож i знайшов вiн собi схованку в найглухiшому лiсовому закутку. З радiстю побачила Улянка першу хату на краю села. Дiвчинка притулилась до тину й вiдпочила. Тепер уже страх минув. "Даремно боялась!" - подумала. Ось i вулиця. Улянка дiйшла до пошти й укинула в скриньку листа. Зверху на скриньцi, як сувiй вати, лежав снiг - насипало вночi. Дiвчинка рукавом змела його, щоб бува не потрапив у щiлину i не замочив листа. Потiм вона прочитала напис, що листи виймаються щоденно, i подумала, що, напевне, вже сьогоднi ПП листа повезуть на станцiю. Долонею нiжно погладила скриньку з усiх бокiв, мовби це була жива iстота, i, зiтхнувши, пiшла до школи. Стало хороше й легко на серцi, наче батько вже знайшовся - живий i здоровий. Та на урок школярка спiзнилась. Дверi в клас вiдчинились, i в щiлину просунулась цiвка рушницi. А вслiд за рушницею з'явилась i Улянка. Ви уявляКте, що тут сталося? Школярi посхоплювалися з мiсць. Людмила Степанiвна пiдiйшла до дiвчинки, обережно взяла берданку й поставила ПП в куток. - Улянко, що це означаК? - спитала здивовано й суворо. Напруженiсть i пiднесення разом зникли, i дiвчинка стомлено вiдповiла: - Я зустрiла вовка... Ну, й узяла рушницю... Цi слова приголомшили школярiв. Вони знали, що Улянка - хоробра, що вона викрила в лiсi полiцаПв. Та нiхто не сподiвався, що школярка не злякаКться вовка. Уява малювала сiрого звiрюгу з вискаленими зубами, який, злобно виючи, задкуК перед Улянчиною рушницею. Раптом тиша, що постала в класi, захопленi погляди школярiв зненацька викликали в Улянки бажання ще бiльше вразити своПх товаришiв. - Такий вовчище, завбiльшки як теля,- сказала вона.- Ну, почекай, думаю, ось вiзьму я берданку! Людмила Степанiвна непомiтно посмiхнулась. - Але в школу ходити учням з рушницею якось незручно. Я поговорю з Макаром Макаровичем, щоб за тобою заПздила пiдвода. На перервi до Улянки пiдiйшов Демко. - Я теж за тобою заПздитиму,- шепнув вiн. До них пiдскочила Марта. - Що ти Пй шепочеш? -_ _гукнула вона.Улянка не твоя, а моя подружка! Йди собi геть до хлопчакiв! Коли Улянка повернулась додому, дiд Маврикiй звiсив з печi голову i уважно обдивився онуку. - А де ж заКць? - спитав. - У лiсi залишився, дiдусю. - БуваК,- погодився старий. Вiн злiз з печi. - Готуй, онуко, на стiл, а я, давай, повiшу ружжсо, щоб бува не стрельнуло. Вiн узяв берданку, оглянув ПП i здивовано промовив: - Та воно ж не заряджене! Улянцi здалося, що в неП почервонiли навiть вуха. Дiвчинка згадала, що сьогоднi вранцi, беручи з собою рушницю, вона забула ПП зарядити. Роздiл п'ятнадцятий. БЕРЕЗОВИЙ СIК Макар Макарович щодня тепер присилав за Улян-кою рiжнатi санки, в якi було запряжено високого бiлого коня Фрiца. Його захопили в нiмцiв партизани, i ця назва лишилась за конем i тодi, коли вiн потрапив у лiсництво. На шиП в коня була чорна пляма, i лiсники жартували, що то, певне, вiдбиток долонi його колишнього господаря-нiмця. Часто за дiвчинкою заПздив сам Макар Макарович iз сином. У таких випадках Демко правив, i тодi в нього був страшенно вiдчайдушний вигляд, наче хлопець завжди тiльки те й робив, що виПжджував диких i норовистих коней. Саме на Новий рiк Демко захворiв, i влаштувати в лiсi живу ялинку не довелося, та Улянка зате злiпила з снiгу великого Дiда Мороза бiля порога хати. У нього були очi з вугiлля, червоний рот з буряка, i в руках у дiда стримiв замашний цiпок. - Калина-малина! - вигукнув Макар Макарович.-- Не хотiв би я зустрiтися з таким дiдусем увечерi в глухiй мiсцинi! Страшнiший за вовка. Дiд Мороз стояв довго, до березня. Потiм щодня пiшли тумани, iз стрiх закапало. За нiч пiдморожувало, i вранцi з хати, немов довгi склянi пальцi, звисали крижанi бурульки. Найшвидше розтанув снiг навколо дерев, i тепер кожний стовбур був оточений кружальцем чорноП вогкоП землi. Наче кожна береза, i дуб, i клен, i всi iншi дерева росли з чорних круглих мисок. Якось уранцi вийшла Улянка з хати й побачила на верхiвцi береста ворона. Та вiн був тепер не сам. Поруч iз крумкачем сидiла його подруга - ворониха. Вони знялися в повiтря й заграли стовпом, злiтаючи вище й вище, а потiм ураз каменем упали десь за лiсом. Туман стояв, як сива хмара, синиця спiвала цiлiсiнький день, i Улянка знала, про вiщо вона спiваК: "Не вiрте туману, за ним ховаКться сонце. Цiвi-цiв, цi-вi-цiв! Зима втекла в Одудiв яр. Цiвi-цiв, цiвi-цiв! Вчора я поклала в дупло трете яКчко! Цiвi-цiв, цiвi-цiв! Кидай сани, бери вiз!" I коли справдi приснуло з-за туману сонце, снiг швидко зiйшов, на лiсових узгiр'ях i дорогах навперебiй засурмили, забулькали, зашумiли заклопотанi струмки, а горобцi-розбишаки на хатi пiдняли такий гармидер, що нiякого сумнiву не залишилось - прийшла весна. У вiльний час Улянка блукала лiсом, ходила вiд дерева до дерева, обiймала чорнi дуби, блакитнi осики, бiлi берези, сiро-зеленi граби. Стовбури були вогкi, спiтнiлi, вони довго брели через усю зиму по пояс у заметах, захекались i парували, немов аж боки Пм здимались. А на кожнiй гiлочцi, на кожнiй бруньцi висiла, як серга, повна крапля - чи весняноП води, чи живучого соку. Кожний рiвчак i ямку сповнювала по вiнця вода - чиста, як сльоза, вiдстояна вiд каламутi, зелена вiд рясту, який уже пробивався на днi. Стебла пролiскiв, як шилом, проколювали вогку землю, пронизували наскрiзь опале торiшнК листя i враз розцвiтали блакитними очицями. Дiд Мороз довго н