тишу. Нiде нiкого: не скрипне хвiртка, сплесне у криницi розбуджена вiдром вода. Сама, як перст на все село, на весь бiлий свiт. I посеред церковного подвiр'я пустка. I дзвони мертвi, i криниця з дубовими цямринами мертва, i замок на церковнiй брамi мовби завмер, i роса на травi змертвiла. Настя прочинила хвiртку й протолочила в нiй стежку до дерев'яних схiдцiв. Роззирнулася, сподiваючись, що все де сон, який зараз мине i з усiх вулиць посуне люд, i стануть навколо церкви, засвiтять свiчечки, i вдарять великоднi дзвони... Невiдь скiльки стояла й чекала дива. Вперше в життi не перехрестилася до свiтила, а коли добачила краКчок сонця, оторопiло позадкувала до хвiртки. Зацькованим поглядом зиркала за тини, по вiкнах. Усе ще не вiрила в цi вулицi, хати без людей, у цi з похованою навiки водою криницi, у цей розтерзаний солов'ями, криком пiвнiв, любовним перегукуванням диких голубiв свiтанок, в якому - жодного людського голосу. I заквилила Настя-Спасителька криком чаПним, стогоном дерев i трав, зойком неба i великодньоП землi, вiднинi навiки висватаноП чорним лихом... ===================================================================== Iван Микитенко. Вуркагани Повiсть I Iсторiя художника Альошi починаКться вiд того дня, коли вiн залишив спустошенi маКтки пана Келiповського в порiзаних, подiлених новими межами степах i без жодних планiв на майбутнК дiстався великого мiста. Це трапилось на тринадцятому роцi його життя, саме тодi, коли бажання ще можуть рятуватися фантазiКю, що своПм невгасимим огнем запiкаК, затамовуК бiль вiд нездiйсненних юних поривiв. Саме тодi, коли ПП невгасимий вогонь переходить в печаль i та починаК свiтитися в очах того, хто носить ПП в своКму серцi. Так було i з Альошею, хоч ми зовсiм не знаКмо нi його минулого, нi його батькiв, нi ПхньоП вдачi, нi Пхнього життя, або знаКмо з того дуже мало i то лише саме загальне. Ось цi скупi вiдомостi: десь, колись була велика земельна фабрика, пишна латифундiя ясного пана Келiповського, що володiв п'ятьма тисячами десятин i десятками економiй. В тих економiях вiчно кректали строковi робiтники з сiрим кольором облич, з вузлами замiсть рук та нiг, з горбами замiсть спин i з згустками чорноП кровi, перемiшаноП з чорноземом у грудях, замiсть сердець i душ. Там були й стрункi робiтницi, гнучкi в своПх талiях, бистрi на працю й червонi вiд молодого кохання. Та згодом i вони гасили свiй огонь, що брався попелом i тяжким перегаром вiд брутальнихтискiв жорстоких i ненаситних у своПй звiрячiй силi прикажчикiв, роз'Пзних i пригiнчих. Iнодi смiливi мандрiвники, багатi на щире слово й вогненнi заклики, з'являлись то там, то там у цих латифундiях, сiючи буйне зерно. Бувало, що вони, рятуючись вiд панських псiв, втiкаючи глухоП ночi на новi грунта, заносили в далекi губернiП гарячi серця тих вогнекарих дiвчат. В такiй економiП десь народився в бур'янi Альоша. Це було в час наипишнiшоП пращ, i там, на полi, й залишився вiн лежати, загорнутий у лопухи, аж доки його мати, вогнекара дiвчина, змогла прийти знову й принести йому своП груди, повнi молока й гiркостi, Пй не тяжко було переховувати свою дитину вiд чужих очей i негоди. Були там скирти, стайнi, воловнi. Альошi було тепло спати й рости. Вiд кiзякiв iшла гаряча пара, а польовий бур'ян гуляв йому в легенях буйними пахощами. Так було, доки вiн вирiс i став до роботи. Потому вiд економiП залишилось непривiтне згарище, а хутко й воно заросло лободою та густими калачиками. Џсти лишились самi лопуцьки та гiркий какиш у глибоких ровах колишньоП економiП. В тiй дичинi й пропадав Альоша. Тодi один доброзичливий дядько пiдхопив його одного разу, самiтного, посадовив на воза й довiз аж до мiста. - Оце, хлопче, тут тобi станцiя, - сказав вiн до Альошi. - Приют. Потому вiн одвiв Альошу до канцелярiП й вiддав за-вiдателю будинку при такому папiрцi: "При сем прилагаКмо як невозможно його нам бiльше содержувать бездомного хлопця з якономiП потому що вiн голодуК, а пам'ять пiдходяща i рука добра, також умiК малювать всяку всячину i вилiплювать штучки, котрi виходять з глини iнтереснi на взгляд то може приют його приютить i дасть напрасно образованiК потому що мальчик пам'ятливий аж дивно що вдостоверяКться охвiцiально. Уповноважений сiльради (такий то)"._ Завiдатель будинку посмiхнувся, перечитавши того папiрця, i звернувся до хлопця: - Куди ж я тебе вiзьму? У мене повно. Так не можна. Куди ж я вiзьму? - Вiзьмiть! Хоч кров iз носа, вiзьмiть, - сказав дядько. - Потому що куди ж нам iз ним потикатися? Ить воно може пропасти без послКдствiя. Воно ж таке, звинiть, як каченя, утле. А шкода. Пастухiв у нас i своПх стiльки, що... Альоша мовчазно стояв бiля дверей. Сумними очима обводив стiни. По обличчю йому пересувалася тiкь, немов у порцелянi хтось скаламутив прозору воду. Вiн пiдняв руку й нiяково застромив пальцi в бронзову куделю, що вперто буяла йому над тихим чолом. Глянув на дядька, одвернувся й зiтхнув: - Якби в художествене! Це була його мрiя. Очi йому на мить зафосфорилися й потухли пiд вiями, що тiнню впали на них. За дверима вже гудiли й верещали десятки голосiв нестримних мешканцiв того будинку. - Корiшок, одступись! - гукнув чийсь смiшно загрозливий голос. - Одступись, поки не дризнув, дай загляну... - Одiйди! Я сам. - Одступись, бо поПду. - Ти? А дивiться на нього! Вiн поПде! - I поПду. - На кому? Ану, на кому? Може, на менi? - Одступись! - Ух, ти ж. Пусти, я його кулупну в карточку. Голоси покотилися клубком, ударилися в дверi, змiшалися з тупотiнням i шарканням купи тiл, що схопилися, певне, в ручки. - Що таке? - Кого? - Ей! - Сюди! - Новий! Привезли нового! Мамалигу! Дядько труснув бородою - впало двi соломинки. - Ич, якi охвицери! - обернувся вiн до дверей. А дверi вже вiдчинилися; допитливi очi побiгли павучками по Альошi - вiд голих потрiсканих нiг до чуба, що в ньому нервово борсалась його прозора, хоч i брудна рука. - Диви! Рудий. Кхе... - Пс-с. Ти звiдки взявся? Завiдувач нахмурив брови, спокiйно сказав: -Ану менi... Хлопцi заштовхали один одного: - Ти не шуми! - Чого шумиш? - Не бачив чоловiка? I засмiялися. Тодi завiдувач спитав у хлопця: - Як тебе звуть? - Альоша, - вiдповiв той. - Так що ж менi робити з тобою, Альошо? - Не знаю. - Хм. Ах ти, художник золотоголовий. Альоша пiдняв рiвну стрiлчасту брову. - Як знаКте. - Товаришу начальник, майте сочуствiя, - сказав дядько. I тут ударив себе об поли й пiшов до дверей. - Значить, я поПду собi. Майте сочуствiя. - Џдьте, - сказав завiдатель. - Пдьте собi, дядюшко. Нiчого не зробиш. Вiн узяв Альошу за руку. Так почалося для Альошi нове, небачене i незнайоме. Жадiбно, як воду спрагла земля, всмоктуК вiн очима, вухами, всiм тiлом прекрасне пiвденне мiсто. Воно шумить чарiвним, незвичним шумом. Вулицi, повнi гарячоП снаги, переливаються в сонячнiм тремтiннi, грають велетенськими шибами, киплять у шварканнi черевикiв, зiтхають стомлено пiд тiнню дерев. Вiзники, пiдпершись батожилнами, закам'янiли на своПх високих сидiннях. Близько будинку пролiтають трамваП, виблискуючи райдугами скла в золотих рамцях. Дзвонять дрiбно, тривожно, часто. "Дзiнь-дзiнь! Дзiнь-дзiнь!" - вiдгукуКться до них Альошине серце, налите вщерть незнаною радiстю життя. Вiн одбiгаК од ворiт, кидаКться в широкi розгони вулиць i, вiддавшись Пхнiй владi, ходить по мiсту, мов стуманiлий. Все дивуК його. Iдуть панелями розкiшнi жiнки; вiд ПхньоП одежi вiК незрима весна найкращими своПми пахощами. Якi чудовi гаманцi на Пхнiх бiлих руках! Вони стають iнодi на розi, пiдносять до сяючих очей тi гаманцi й вiдчиняють Пх. Тодi перед Альошею блискають казковi люстерка. Жiнки виймають легкi, як вiтерець, хустинки i витирають ними злегенька своП кривавi губи. Але потому вони проводять хутко-хутко, майже неспiймано, якоюсь золотою свiчечкою, i губи Пм ще виразнiше наливаються кров'ю. Вони проходять, лишаючи за собою солодкi пахощi великодня. Бачить Альоша, як струнко хитаються Кдвабнi спини та горять на сонцi блискучi черевички. Потому вiн стаК перед великим чорним казаном. Казан кипить бiля панелi, випускаючи в вiчi прохожим мiцний i в'Пдливий дух смоли. Забрудненi руки двигають залiзними киями, мiшаючи в казанi чорну смоляну кашу. Пхнi плечi парують грiзним потом, i жили надимаються на скронях, мов гадюки на водi перед грозою. Жiнки обходять Пх, закриваючи вiд диму обличчя. А йому хочеться схопити цеглину, вмочити ПП в чорну киплячку й пустити Пм услiд. Обличчя робiтникiв суворо посмiхаються до нього, i чийсь твердий лiкоть вiдпихаК його вбiк. - Не швендяй пiд нотами! Забирайся... Вiн одбiгаК на другий бiк i задираК голову на високi риштовання, що обперiзують буру нову кам'яницю. З го-ловокрутноП височини падаК стук цегли, дзвiн залiзного ланцюга i перегукування людей, що там ворушаться - мiж ребрами дощок i сволокiв. Йому стаК так весело, що хочеться пiдбiгти до риштовання й подертися туди, нагору, хоч будуть лаятися, а може, i скинуть... - Та не швендяй, ти! Бiсеня. Вб'К... - кричать йому знову. I в цю мить його увагу приковуК нова зворушлива картина. Пройшла, далеко обминаючи панель, огрядна панi. Разок прозоро-жовтого намиста, великого, як гавинi крашанки, тремтить Пй на гладкiй спiтнiлiй шиП. А поруч неП - бiленький, скупаний у молоцi, кудлатий собачка з червоною биндою попiд черево. I ось на нього наскакуК якийсь вуличний пес - чорний брудний волоцюга. Вiн хоче йому дати тирси, цьому молочному. Пiдбiг, вишкiрив на нього своП великi, як гвiздки, зуби й показав вогкий, кривавий рот. Альоша рвонувся в захопленнi до цього хороброго псюги. Але панi скрикнула перелякано i схопила на руки свого кудлатенького. Той заскавчав Пй нiжно в обличчя. Вiдтак вони зникли за рогом. А псюга, впустивши похмуру голову на тротуар, став лизати гарячий асфальт. Альоша поклав на зуби два пальцi: дружньо свиснув. Собака пiдiйшов, стомлено пiдвiв на нього мокрi меланхолiйнi очi. - Ковтни! - сказав Альоша. Вiн кинув йому шматочок чорноП шкуринки. - Ти здорово Пх налякав. - Потiм вiн узяв його вухо, подране в щоденнiй гризнi, i стиснув його мiж пальцями. Пес доброзичливо скривився i пiшов за Альошею. - Я не знаю, як на тебе казали до цього часу, - говорив Альоша, - а я на тебе казатиму Чорний. Але я не можу тебе взяти в будинок - там немаК мiсця. Я сам ще недавно тут i нiкого не знаю. Якщо траплятиметься, я даватиму тобi шкуринки, iнодi в мене бувають. Тепер я шукаю рудоП глини. Тут нелегко ПП дiстанеш. Хлопцi казали пiти на скелi, до моря, там десь К. Так, мабуть, я й зроблю. Чорний iшов поруч, звiсивши голову, й iнодi тикався мордою до АльошиноП кишенi. - Що ти нюхаКш? А, знаю... Там, мабуть, залишилися крихти! Але Пх зовсiм небагато. Вiн вивернув кишеню, i кiлька крихот упало на камiння. Чорний одним рухом язика пiдхопив Пх. Та що ж, тiльки роздратував себе. Вони пiдiйшли до будинку. На розхряпаних вiкнах сидiли хлопцi й спiвали. Џхнi голоси, високi, неодностайнi, рiзали вухо дзвiнким i гострим склом. - О! о! Оно-но! - крикнули йому назустрiч. - Iде. Руда мамалига. Iде! - Знайшов глини? Вони покотилися з реготу. Альоша затиснув губи i раптом став. - Пiшов, - сказав вiн глухо до Чорного. - Тут ще може тобi влетiти по хряпах. Потiм увiйшов у будинок i лiг на свiй матрац. Кров поволi стiкала йому вiд серця. Вiн вiдчув у грудях холодний тиск i порожнечу. Чого вони? - Знайшов глини? - питали його криком, а один цвiркнув йому слиною в обличчя. - Теж хундожник знайшовся. - Хундожник, i-гi-гi-гi, - заiржав другий, пiдлесливо догоджаючи тому здоровому, що кинув це слово з невимовним презирством. - До зава лащиться, - писнув вiн далi i з цими словами закинув нижчий кiнець убогого матраца на Альошину голову. - НКт, брось цi штучки. Раз ти Альоша, так будь ти Альоша, а то що ж ти? - сказав знову перший. - Це говорю тобi я, Матрос. - А що ж я? - хрипко запитав Альоша. - Ну, що ж я? - А канКшно! - Що ж канКшно? Очi Альошi стемнiли i стали гострi, як двi шпички. - Що ж канКшно? - А те, що брось! - Що ж я бросю? Ну? Що ж я бросю? - Обще, брось! Лучче шануйся. Не дуже-то кирпу гни i май в виду, що я виграв у тебе хлiб - сьогоднi й завтра, а кашу позавтра. - Як виграв? - Та так. Виграв - от i вже. Пойняв? Хлопцi зареготали i пiшли до вiкна. Вони вже знали: раз Матрос "виграв", то краще вiддай, бо вiн не любить жартувати. Ще з порту такий: лучче не сердь його. Альоша глянув на нього i не витримав його впертого жорстокого погляду. Матрос стояв, заклавши в кишенi руки, незграбний, високий. В плечах йому почувалася рвучка сила, хоч вони трохи нiби звисали. В цiлiй його постатi було щось таке, що нiби промовляло: "Не таких бачили". Грудина йому трохи запала; очi ворушилися пiд двома горбами надбрiвних дуг, мов два твердi жуки з темно-зеленим вiдблиском. Пасма каштанового чуба брутально перетинали широке чоло, нiби закреслюючи якусь заховану думку, що пробивалася крiзь них. Губи посмiхалися краКчками презирливо й гордо. "Що там, мовляв, з тобою розмовляти, мiзерний пагiнку економiП". Жила-була Рос-сiя, велiкая дер-жава... - почав хтось iз хлопцiв надзвичайно високо, з самовiдданням i захватом. Вiдкинув назад голову, ударив у реберця, що тримав Пх мiж пальцями. Альоша заплющив очi, але гiрка сльоза викотилася на щоку й поповзла йому в рот. Вiн схопився з матраца i, не дивлячись нi на кого, вибiг надвiр. - Аби тiльки мiсце, де б я тут поклав глину... Я покажу Пм... я покажу, - захлинався вiн пекучими словами. Подвiр'я було закидане старими побитими балцанками, ганчiр'ям та iншим мотлохом. Альоша обдивився кожний куточок. Нарештi вiн став бiля покинутоП iржавоП "буржуйки", що, притулившись до муру, стояла на трьох скалiчених нiжках, нiкому бiльше не потрiбна. - Њсть! - скрикнув вiн. - Ще й дверцi... Нi дощ, нi-хто. Зачинив - i все. Вiдтак вiн пiдхопив з собою шмат старого лантуха, що вже кiлька днiв приховував його на глину, i вийшов з подвiр'я на глухiшу вулицю, а там - подався до моря. - На Отраду! Кажуть, на Отрадi К. Ще здалека шумiло незнане й величне море, дихало назустрiч Альошi гострими пахощами. Море! Воно притягало, як казка; грало фантастичним гулом у схвильованiй душi Альошi. Вiн жадiбно напружував зiр, бiг до нього з висхлими вiд огню губами... Ще одна вулиця, ще один рiг того великого будинку. I от воно вдарило йому в вiчi безконечним блиском своКП могутньоП спини. Альоша став i захитався вiд несподiванки. Праворуч звисали, як хмари, тяжкi головатi скелi, немов викинутi з глибини морськоП в повiтря невiдомою силою. Вiд скель у безвiсть здiймався поораний хвилями зелений пiнявий горб. То горб на спинi моря!.. Тут вiяв широкий вiтер. Бiлi полотна надималися й гнали човники через рiвчаки та провалля. - Море... - прошелестiв Альоша блiдими губами, на яких засохла тонка плiвка жаги. - От, море! I вiн, розвiяний солоним вогким вiтром, з шматиною, мов з прапором, у худiй руцi, пiдбiг до скелi й задер на неП голову. - Ого, ти яка висока. А я на тебе видерусь. Он з того боку. Тут К мох, вiн не слизький. Зручно й швидко пошкрябався з припiчка на припiчок, впирався голими колiнами, хапав заломи сiрого каменю тремтячими пальцями, сколупував обвiтренi пухирi скелi й пнувся вгору. Серце, сповнене гордого захвату, натхненно працювало в розхристаних грудях, бронзова голова палала смiливою радiстю. - Я видирався ще й на вищi сосни. На них смола так живицею до пiдошви береться, як глей. Ух, вона й пахне! Вiдтак вiн опинився на горi. Перед ним вiдкрилася широка черiнь мiж скелями, де можна трохи наколупати глини. Хоча ж во'на тут i з пiском потроху. Але вiн уже знаК, що й до чого треба зробити. Лиш те, що ПП дурницею ще й не вколупнеш. Ну, та К на те шмат залiзного обруча. А там на пiсок знайти способу не важко. Отож не треба гаяти часу. Але яке це море! От! Ну й же ж i сила... Земля проти нього - як кузочка. Вiн ще постояв у задумi, вдивляючися в казковi обрiП, що зливалися з сталевим вiдблиском води. Потому кинувся назад i швидко почав дзюбати й шкрябати жорстку черiнь мiж скелями. I раптом спалахнула в ньому гiрка образа. - Я покажу вам! - простогнав вiн, затято прищулившись до скелi. - Ця глина така тверда, не вколупнеш залiзякою. Але хоч би й зубами, то я вiзьму. А глини було зовсiм мало. Щоб добути ПП кiлька пригорщiв, вiн мусив колупатися до нестями. Гарячий пiт обмив йому обличчя; зслоте волосся пристало вогкими пасмами до лоба. Пальцi понабрякали йому, як граблi; пiд нiгтями горiв дрiбними жаринками гострий пiсок. Альоша забув за будинок. Сонце пройшло над ним в багряних хмарах i впало тяжкою головою на зеленi гребенi i захиталося на них - велике, розколоте на огненнi сегменти. Тодi вiн махнув шматтям свого рукава по обличчю, розправив спину i радiсно скрикнув: - МаКмо! Склав кiнцi шматини навхрест, зав'язав Пх, пiдняв вузол. - Тут К на кiлька днiв. Гордим переможцем уперся в край скелi, напружив м'язи i стрибнув на другий припiчок, вiдтам на третiй, на четвертий, легко й безстрашно, наче жива пружина, вiдскакував вiд каменю i вже був долi. Тут лише помiтив - вечiр. - Оце так так, - промовив вiн здивовано. - Що ж це я скажу завбудинку? Та що б не сказав... I вiн пустився берега своКП нестримноП фантазiП, забувши про всi неприКмностi, що, може, чекають на нього. Вiн вилiпить iз цiКП глини отого чоловiка, що з своПми синами, а Пх оповили гадюки... Можна буде бiгати дивитись на бульвар щоразу. Там стоПть ця прекрасна робота. Або нi! Навiщо гадюки! Вiн злiпить чорта. От! Справжнього чорта. Але щоб вiн був справжнiй, то який вiн мусить бути? Шкода, вiн не бачив нiколи того чорта. Одначе вiн знаК... Чорт стоятиме на скелi. Вiтер... Рве йому одежу, якусь чорну ряднину на гострих плечах. Тут плесо... Нiбито в нього пiд ногами. Плесо... Блищить вода, така густа, чорна, брудна, але блищить. I от стоПть чорт, i вiтер роздираК йому одежу. А вiн стоПть i отак руки йому. Нi, одна отак. Простяг. А друга... отак: лiктем випнулась, отак настовбурчилась, i пiдборiддям вiн пiшов у груди; а лоб, як ото скеля, твердий i випнутий. Отак стоПть: аж страшно! От! А що! А вони казали... Ну? А ви ще й "хундожник, хундожник". От вам. Чорта... Думки, радiснi метелики, що живуть лише секунди, схоплювались i в рожевому пiднесеннi вiяли на Альошине серце, та раптом падали, дiткнувшись своПми прозорими крильцями якогось грубого несподiваного муру. Падали i, зломленi, трепетали в Кдиному поривi до сонця, що десь лягло на обрiП, впустило хмурi, тяжкi повiки. Як зовсiм смеркло, вiн пiдходив до мiста. Мiсто бризнуло зливою електрики; загуло йому назустрiч вечiрнiм гомоном. Здавалося, що море вийшло з берегiв, шугнуло в осяйнi канали вулиць i вируК, шумить, б'Кться хвилями об камiнне дно, об широкi асфальти. I раптом з глибин прориваються зойки автомобiлiв. Рiз'нуть прожектори, вдарять у вiчi, заслiплять, десь вихопиться потайна сирена, загарчить у спину i мчить далi тривожно, захекано. Альоша зажмурив очi. На першому розi кинувся в чарiвну лаву постатей, що сунулись пiшоходами. Вони ритмiчно, невпинно понесли його в своПх гарячих хвилях з завулка в завулок. А вiн, немов у блаженному трансi, бився в них попiд лiктями, чиркав обличчям об нiжний шовк чиКПсь сукнi, роздував широкi нiздрi i пробивався далi, вiдштовхуючи головою чиПсь пругкi стегна. Строката шумлива юрба шелестiла, смiялася, зiтхала, плямкала й вигукувала над його головою, а вiн, затиснувши в закляклих пальцях кiнцi шматини з глиною, виривався iнодi стуманiлими очима в хвилевi прориви цiКП юрби i швидко, нервово, розгублено шукав знайомi жовто-сiрi стiни. - Будинок! - скрикнув вiн раптом, побачивши через вулицю розхряпанi вiкна, а на них - кiлькох хлопцiв. - Так i К, це наш будинок. От щасливо я добився. Вiн шурхнув iз юрби, перебiг вулицю i вже був на подвiр'П. Тихо пiдiйшов до своКП "буржуйки"; заховав до неП свiй скарб - тяжко добуту глину. Прислухався. Будинок спав. Угорi потухло останнК вiкно - певне, прийшла служниця - загасила. Вiн пiшов до дверей i раптом зупинився. На порозi мигтiла червона цяточка завбудинковоП цигарки. - Де ж це ти блукаКш, мiй хлопче? - почув Альоша тихi, суворi слова. - Я... на березi. - Ти сьогоднi не обiдав. - Але я... по глину. - I що ж, принiс? - Так! Я заховав ПП, а завтра лiпитиму. - Iди, - сказав завбудинку, одступивши вiд дверей. - Iди лягай на свiй матрац i спи. Тiльки не ходи без дозволу так далеко i не повертайся так пiзно. А там побачимо, що ти злiпиш. Завбудинку простяг до Альошi руку, провiв теплою долонею по обличчю i злегенька пiдбив йому щелепи. - Може, ти й справдi будеш у нас скульптором. Iди ж i спочивай. Альоша впав на свiй матрац. Солодкi хвилi втоми пробiгли його тiлом, надимаючи суглоби вогнем i кров'ю. Вiн засвiтився самовiдданою вдячнiстю до завбудинку за його суворi слова i з тим радiсним сяйвом поринув у глибоку тишу ночi... Другого дня будинок шумiв новиною. Перший вибiг на двiр Пувичка, той веснянкуватий хлопець, що закидав йому на голову матрац. Вiн побачив Альошу в най-глухiшому кутку подвiр'я i цокнув пальцями. -- Гля! Мамалига! Що вiн там колупаК? - Тихо навшпиньках пiдкрався до Альошi, зазирнув через плече i здивувався. Альоша, весь забруднений рудими цятками, мiсив у руках кавалок глини; обличчя йому було таке напружене й дивне, що Пувичка не мiг навiть його злякати. Вiн тiльки засопiв Альошi через плече i насмiшкувато спитав: - Ти, що це буде? Альоша раптом прилiг грудьми над побитою жерстяною мискою з глиною, розкинув руки i крикнув: - Iди! Чого ти? - Що це буде? - знову запитав Пувичка. - Я ж до тебе не лiзу, - сказав Альоша. Губи йому зблiдли, мов крейда. - Не лiзу ж? Не лiзь i ти. Моя глина! Сам накопав! -Щастя! Я теж знаю в однiм мiсцi, - вiдповiв йому Пувичка й хотiв ударити ногою в миску. Але Альоша пiдставив плече, i Пувичка мало не перекинувся. Це був задерикуватий, жилавий хлопець. Ластовиння так рясно вкривало йому обличчя, що воно здавалося обляпаним гречаною кашею. Тонкi цiанотичнi губи звивались йому на рiдких нерiвних зубах двома синюватими п'явками. Вони цiлий час Кхидно ворушилися. Червонi, з ячмiнцями, повiки швидко моргали, вiдкриваючи, сiрi гульки очей. Нiс нагадував круглу свинцеву пувичку, мiцно пришиту посерединi обличчя i теж заляпану кашею. - Ну, ти менi! Хундожник! - кинув вiн ображено. - Не дуже-то. Бо ось Матрос тобi покаже. На цiм словi вiн повернувся i пiшов у будинок. За хвилину Альошу оточили всi хлопцi. - Ти ж це чого, зараза, не показуКш? - спитав Матрос. - А нащо? Матрос подумав трохи, бликнув на Альошу. - Хiба не можна? - Ну да. Я ще тiльки почав. - А тодi покажеш? - Тодi покажу. Матрос знову подумав, нахмурив брови. - Гляди ж, шкет! Сьогоднi я виграв у тебе кашу. А не покажеш, то взнаКш... - Потiм вiн повернувся до хлопцiв i звелiв: -Давай у скраклi! Подвiр'я наповнилось вигуками, цоканням дерев'яних кийкiв. Матрос кидав бiльше за всiх i кричав на Пувичку: - Подай! Чого роззявив рота? Пувичка слухняно виконував його накази. Альоша нахилився нижче над глиною. Пальцi нервово, швидко вгрузали в кавалок. Очi поволi увiйшли в роботу. Вiн знову забув за всiх, i напружена радiсть засяла йому на обличчi. День пройшов для нього зовсiм непомiтно: вiн працював до пiзнього вечора, i, коли вже всi розiйшлися на своП мiсця, вiн iде вибiгав до своКП "буржуйки", обмацував ПП iржавi дверцi, немов хотiв зробити Пх мiцнiшими, неприступнiшими, щоб зберегти свою роботу вiд цiкавих хлопчачих рук. Вночi вiн спав тривожно, щось вигукував, стогнав, схоплювався на хвилину i знову падав гарячою головою на тверду солом'яну подушку. А лиш тiльки вищирилось сонце крайком золотоП макiвки, Альоша вибiг надвiр i знову припав до своКП глини. Завбудинку пiдiйшов до нього i присiв на пальцях. - Ой, - сказав завбудинку, - ми зовсiм погано виглядаКмо. Очi поховалися он як глибоко в лоб. Так не можна. Каже Феня, що ти цю нiч зовсi'м погано спав. - Феня! - розсердився Альоша. - Багато вона тямить. Ось - чорт. Альоша передав йому свою майже закiнчену роботу i впився в нього очима. Завбудинку неймовiрно вдивлявся в його твiр: то вiддаляв його вiд себе, то знову пiдносив до очей, стукав пальцем, усе бiльше яснiв його погляд i пiдiймалися стиснутi брови. ОднiКю рукою вiн схопив Альошу за плече i, не помiчаючи, що хлопець пригнувся вiд мiцного тиску його пальцiв, захоплено вигукнув: - Альошко! Це ти зробив? Сам? Ти зробив? Вiн перевiв на Альошу вогкi очi. - Де ти взявся? Хто тебе навчив? - Та... так... потроху сам, - нiяково прошепотiв Альоша i зашарiв густою смаглою кров'ю. - Воно ще не готове. Ось бачите, яке неокуверне плесо, та й ця одежа на плечах. Ще тут К та й К роботи. Завбудинку захоплено подивився на Альошу, знову стиснув йому плече. - Роби, Альо'шо, роби, кажу тобi. - I, схвильований, вiдiйшов до будинку. Прокидалося щоденне життя. Будинок починав клекотiти першим ранковим смiхом i гомоном. Мешканцi його вилiтали надвiр, як вiтер, розмахуючи драними холошами й шкiрячи на сонце задиркуватi обличчя. До Аль'ошi нiхто не пiдходив з нiмого наказу Матроса. Того самого дня Альоша кiнчив свою працю. Матрос пiдiйшов перший, розштовхуючи хлопчачий натовп. - Ану, шпана, осадi. Зараз iзробимо кзамент, i якщо вещ пiдходяща, то вона буде моя. Хлопцi засмiялися. Альоша зблiд i прищулився до "буржуйки". - Показуй, - сказав Матрос i поворушив руками в драних кишенях. Альоша вiдступився, i всi побачили на "буржуйцi" снiжно-бiлий аркуш паперу, а на ньому - Альошину роботу. - Диви! Яке... - вилетiло майже з усiх грудей. Всi спинилися з радiсними, здивованими обличчями. Очi Пм загорiлися гострим бажанням придбати цю рiч. - А плесо! - скрикнув Пувичка. - Дивись, як блищить! - Що ж там дивного? - крiзь зуби спитав Матрос. -Ну, плесо. Та й що? Пувичка забiгав очима. - КанКшно, плесо малахольне. Я тiльки так кажу. Одначе нiхто не мiг пiдтримати Пувичку. Постать чорта на скелi глибоко вразила кожного. Чорне, блискуче плесо пiд його ногами було особливо незрозумiлою, таКмною штукою. - А можна помацать? Iз чого воно? Га? До "буржуйки" простягся живий, рухливий, тремтячий снiп рук. Глибока пристрасть захвилювала обличчя. Хотiли вхопити, притиснути, не пускати. Нiкому. Матрос розмахнувся i через усiх поклав пальцi на "буржуйку". Поцокав нiгтем по роботi. - Плесо скляне, - сказав вiн басом. - Як скляне? Як же воно задКлане? -Замуровано пiд скелi, а пiд склом чорненьке пiдкладене, уродi як болото. Слиш, подаруй. Альоша подивився на нього. Захланне презирство скривило йому губи. Широкий, негарний в звичайнi хвилини рот, що лише при схиленому над роботою обличчi ставав якийсь упертий, суворий, цей рот тепер замкнувся в глухiй непривiтностi, безгучно презирливо засмiявся. - Схочу - подарую, схочу - розiб'ю. Матрос поворушив руками у драних кишенях i роз-пучливо крикнув: - Дурак, менi ж на памнять. - На памнять, - промовив Альоша, - на яку памнять? - На харошу, чудак. - На харошу? Я вже подарував. - Менi? - швидко спитав Матрос i жадiбно про-стяг руку. - Чалому подарував. - ЗавКдущому? - скрикнули хлопцi. - Брешеш, ти не подарував, - похмуро кинув Матрос. - Ти тiльки хочеш. А я тобi кажу: подаруй менi. Пойми, що менi треба. - Вiн засопiв, груди швидко пiднiмалися i дихали нерiвне, похапцем. Настала тиха, напружена пауза. В цей час тiльки дехто голосно ловив носом повiтря, решта перебiгали тривожними i хитрими очима то на Альошу, то на Матроса. - Та бери, - пiдштовхнув Матроса Пувичка. - Ще будеш його просити! Але Матрос не рухався, тiльки дивився на Альошу спiдлоба й чекав. Альоша загадково пiдняв брову, немов пiдкреслив нею свою заховану думку. Ця перша робота в будинку була для нього великим тягарем. Вiн його виносив у своКму серцi, вiн перемiг. Але що даК ця перемога? Матрос йому заздрить до зненавистi. А що думають iншi хлопцi - невiдомо. Вiн скинув цей тягар, ось вi'н стоПть тепер на "буржуйцi" i приковуК Пхнi очi. Чорт захоплюК Пх до тоП мiри, що вони починають ще бiльш вороже дивитися на тi руки, що злiпили його. Куди його дiти? Вiн гадав, що найкраще йому стояти на столi у завбудинку. За цим вiн наробить ще багато iнших речей, але ця перша - тому, хто перший повiрив, що Альоша зумiК, а не тому, хто... Матрос це розумiК, видко по очах. Але вiн не вiдiйде. Вони обидва впертi - i вiн, i Матрос. Та навiщо Матросовi чорт? Що вiн з ним робитиме? Може, розiб'К. - Слиш, Альошко, менi на памнять, - сказав Матрос, i якось чутно затремтiв йому голос, немов десь надколовся. Сам Матрос помiтив це i нiяково озирнувся на товаришiв. Альошка раптом глянув на нього i схвильовано промовив: - Бери, Матросе. Твiй чорт. Всi зiтхнули. Пувичка вискалився до Альошi: - Що, здрефонив? Але Матрос обернувся до Пувички, замахнувся й вдарив його навiдлiг. З носа в ту ж мить потекла кров. Пувичка остовпiв i заморгав очима. - За що ж це ти? Хлопцiв також вразило це до краю. Пувичка завжди слухав Матроса i виконував найменшi його бажання. Чого ж вiн б'Кться? Хоча ж видно, що Альошка зовсiм не тому подарував Матросовi чорта, що злякався. Не треба було Пувичцi цього казати. - За що? - знову запитав Пувичка. - Ти, гад, не питайся, бо ще дам, - вiдповiв Матрос. Потому вiн несмiливо взяв з "буржуйки" чорта i глянув на Альошу: - I оту бомагу... Альоша йому посмiхнувся, подав бiлий аркуш. Матрос обережно загорнув у нього подарунок i гордо понiс його поперед себе. Пувичка втягнув якось голову в плечi, розмазав лiктем кров по обличчю й кинув до Альошi: - Ну, знай тепер. - Заскреготiв зубами, задрижав. Ластовиння йому посинiло, обличчя немов припало попелом. - Знай тепер Пувичку, начувайся, - прошепотiв i вiдiйшов вiд гурту. Хлопцi говорили цiлий день про цi подiП. Завбудинку здивувався, як довiдався, що Матрос став власником АльошиноП роботи. Пiзнiш вiн покликав до себе Альошу й запитав його: - Ти сам подарував? - Сам, - вiдказав Альоша. - Добре. Ти добре зробив... Коли продзвенiв останнiй сигнал i всi розбрелися спати, Альоша довго лежав на своКму матрацi, не мiг заснути. Висока, обшарпана Матросова постать стояла перед ним, не зводячи з нього очей. Альоша перевертався на другий бiк, стискав повiки, але сон не йшов. Кожний шматок тiла горiв у якомусь надзвичайному збудженнi, кидався тривожним живчиком. То раптом виринав Пувичка з розбитим носом i починав загрозливо шкiрити на нього зуби. Альоша навiть схопився з матраца i крикнув: - Чого ти? В цю мить до нього справдi наблизилась чиясь постать. - Це я, Альошо, - раптом почув вiн Матросiв голос. - Це я, Матрос. - Матрос? Куди це ти? А Пувичка? Де вiн, його немаК? - Це я, Альошо, я так. Ти не бiйся, я не дам. Пашол вiн! Може, ти думаКш, що я розiб'ю? - Нi. - Я нiколи не розiб'ю. Матрос замовк i нiяково стояв перед Альошиним матрацом. - А що в тебе за спиною? - спитав Альоша. - Це... той... Може, тобi шкода, то я вiддам. Ти скажи по правдi. Шкода? - Матросе! Розбий, як не вiриш. В блiдiй пiвтемрявi почувся щасливий Матросiв смiх. - Навiщо? - сказав вiн. - Я вже знаю, що не шкода. - I вiн нечутно пiшов вiд Альошi, стискаючи за спиною загорнутий у папiр подарунок. На дверях другоП кiмнати вiн нерiшуче зупинився i, повернувши голову набiк, вимовив: - Яв тебе вигравав кашу... Тобi не шкода? - Нi, i остiльки. Що та каша? - Як хочеш, то я тобi програю свою на скiльки хочеш днiв. - Не треба, Матросе. Ми пiдемо з тобою по глину. Хочеш? - Пiдемо! Я знаю де. Коридором обережно пройшов завбудинку Чалий. Вiн оглядав усi матраци перед тим, як пiти спати. Матрос упав на своК мiсце i повернувся До стiни. Завбудинку навшпиньках пройшов через кiмнату. Всi спали. II За кiлька день Альоша з Матросом, побравшись руками за шиП, вийшли з подвiр'я через дiрку в задньому парканi i опинилися на глухiй вулицi. - ЗнаКш що, - сказав Матрос. - Пiдемо, знаКш куди? - А куди? - Пiдемо сьогоднi в порт. Ти нiколи не був? Там К такi пароплави... - Здоровi? - Якби ти знав... Ось ти побачиш, там чого тiльки немаК... Потiм там кавунiв, як гною. Можна буде вкрасти. - Не спiймають? - Мене? - Матрос засмiявся, гордо покрутивши головою. - Молодi ще вони спiймати мене. Ходiм. Сонце надолужувало перед близьким кiнцем лiта. Воно розливалося по бруку гарячою плiвкою, немов по великiй вибоПстiй сковородi. Вiд порту йшов солодкий густий дух кавунових шкаралуп, розтопленоП смоли i свiжоП фарби. На темних водах табуном велетенських качурiв стояли непорушнi окатi пароплави, купаючи своП черева в густiй, як дьоготь, водi. В безкраю синь небес простягли вони стрункi щогли, а мiж них, немов мiж соснового лiсу, чорнiли столiтнiми дубами грубезнi, загрозливi в своПй силi димарi. На кiнцях канатiв обвисло гойдався гарячий, задушливий спокiй. Тiльки бiля дубкiв, що прийшли вiд щедрого Херсона та вiд рясних Олешок, хрипко перегукувалися засмаглi люди, що перекидали на берег неймовiрнi пiрамiди кавунiв. Мiцнi, як дзвiн, "тумани", цнотливi "рябчики", нiжнi "монастирi" i довгi бiлi "астрахани" тисячами летiли з дубкiв на руки найближчого робiтника, вiдтам знову пругко пiдскакували в повiтря, летiли на другi руки, аж доки не падали до своПх товаришiв, що горою зростали на березi. Дуже рiдко який з них, виприснувши з цiКП майже механiчноП путi до берега, гупався об дерево гаванi i, крекнувши, немов вiд насолоди, пускав густий червоний сiк з розбитого боку. Хлопцi пройшли мiж привабливими пiрамiдами. .Жодна рисочка на Матросовому обличчi не здригнулася й не виказала його бажання. - Не дивись на кавуни, - прошепотiв Матрос, кидаючи в той бiк блискавичний, трясцевий погляд. - Не дивись, Альошко, наче вони тобi без надобностi... Альоша й справдi не дивився. Його зiр блукав мiж дивовижною мережею гостроверхих щогл та чорних високих елеваторiв, що стояли над гаванню грiзними примарами з роззявленими пащами, збираючись проглинути цих людей, що так легковажно вовтузяться пiд ними. Раптом мiж того величного спокою заскреготiв, забрязкав, закричав ланцюг. Одинока лебiдка страшним залiзним павуком iз здобиччю на чорному гаку повисла в повiтрi над палубою пароплава. Альоша скрикнув i цупко запустив нiгтi в Матросо-ву руку. - Матросе, Матросе, дивися! - Цить, - вiдповiв безгучним шепотом Матрос. - Цить, бо я котю кавуна. Не засип. Альоша перевiв на нього очi, але Матрос iшов рiвно, задерши голову й нi на кого не звертаючи найменшоП уваги. Тiльки плутав злегка ногами та посвистував безтурботно, навiть байдуже. Альоша бликнув йому пiд ноги i задрижав iз смiху. - С-с-с-, - зробив Матрос, - тьох-тьох, не дивися пiд ноги, чудак. Мiж драним лахмiттям його широких холош слухняно котився круглий великий "туман". То одна, то друга Матросова нога пiдбивала його з чудовим хистом. Альоша помирав iз смiху, але мусив був удавати, що вiн смiКться так собi. - Смiйся так, наче вiд хорошоП погоди, коли не витримуКш, - напутив його Матрос. Та швидко вони одi-йшли вiд тоП баржi, де Матросовi сам "пiдкотився" пiд ноги кавун. - Тепер наш, - сказав тут Матрос, пiдiймаючи на руку кавуна, до якого пристала в дорозi баклажанова плiвка, пiсок, шматочок брудного паперу та iншi дрiбницi. - Зараз ми його бахнемо. Ходiм аж до того човна, там спокiйно. Вони сiли пiд старою шаландою. Матрос урочисто замахнув кавуном i вдарив ним об своК гостре шарубке колiно. Кавун хруснув i розколовся зигзагами на двi рiвнi половинки. - Яку береш? - Та все одно, - сказав Альоша. - Бери ось цю, вона з бараном. I вони, як у полумиски, втопили своП веселi морди в повнi крихких солодких ласощiв шкаралупи. Матрос, надувши губи, стрiляв блискучим кавуновим насiнням, наче дробом з рушницi. - Ха! А ти кажеш - пiймають, - говорив вiн. - Я не кажу, тiльки спитав. Мене раз пiп уловив на яблунi. - Ну? А ти тодi как? - Нiчого. А от пiп, так, мабуть, как... - Що ж ти зробив? - Трохи йому прищипнув пальця зубами, так одразу й випустив. - Ха-ха-ха! А прищипнув как? Сурйозно? - Хто й зна. Мабуть, сурйозно, бо пiп аж вилаявся. А Пм же не можна так лаятись. - Попам? Як прищипнуть добре, то можна. Хлопцi заiржали з насолоди. - Я колись зроблю цього попа. - З глини? - Атож. Ще й кiзячка пiдмiшаю, воно тодi не розсихаКться. ЗнаКш, Матросе, за що я думаю? - А за що? - За художествене. - Да, вещ пiдходяща. - Я думаю за це, знаКш вiдколи? - Давно? - Ще як там у нас був один студент. От малював! А лiпив! З гiпси, брат. Бiла-бiла, а засихаК враз. Я й грамотний. - А студент сурйозний? - Хiба що? - Теж барахло буваК. - Сурйозний. Тiльки що ж, Матросе, не приймуть у цiй одежi. - В художествене? - Угу. - Да, робу треба антiлiгентну, щоб нi одноП дiрки, де не полагаКться. - А то що ж? - Альоша розгорнув своК лахмiття й потрусив ним у повiтрi. -Хiба це одежа? Вони замислились. Матрос нахмурив брови й довго мовчки колупав пальцем у виПденiй шкуринцi. - Ти щось надумав? - раптом запитав Альоша. - Надумав. - Матросе! Нi, чуКш, Матросе? - Та чого ти, чудак? Я надумав, як заробити грошей на робу. За два мiсяцi ти матимеш такi шкари, бо-бочку, клiфт, кальоса й чепу, що й на Матроса плюнеш. Альоша захвилювався i встав. - СмiКшся? Так пiшов же ти... - Ну, брось! Не можна пошуткувать, чи що? - Так кажи! - Продавать твоП штучки. Дур'ний! Ти не знаКш, Пх купують. Не менш як по п'ятдесят копiйок. А якби такого продать, як ото ти зробив, то й руб можна править. Ця думка налетiла так несподiвано, що обидва хлопцi позскакували з мiсць, замахали руками й засперечалися до крику. Альошi здавалось неймовiрним добути грошi за своП "штучки". Хто Пх купуватиме? Де це Матрос таке бачив? - Ну, так я ж тобi докажу, - затято крикнув Матрос. - Ти побачиш. У тебе К глина? Роби щось таке, хоч того попа, хоч знову чорта. Краще знову чорта, його дорожче продаси, як попа. Потiм ми знову пiдем по глину. Роби, чуКш, Альошко! - Та я робитиму. Менi ж самому прахтика. I невже куплять? - Побачиш! Матрос приховав ще якусь думку. Вiн щось хотiв зробити зараз, не гаючись, прийти i зробити, щоб "доказать". Але цього вiн не сказав Альошi. Вiн iшов i посмiхався до себе; iнодi вiн говорив сам на свою думку: "Ось побачиш, Матрос не дурить. Матрос одiрве вiд себе, а докаже". Вони поспiшали до будинку, розпаленi Кдиним бажанням. Альоша мiцно обхопив Матросову шию i почував, як глибока приязнь розквiтла в його серцi до того, кого ще так недавно вiн мав за свого найлютiшого ворога. Вони проходили через базар. Майдан ворушився густою, забитою крикливими спекулянтами кашею. Сорочки, штани, пiджаки, ремi'нь, залiзо - тисячi речей ходили з рук на руки в якомусь шаленому туманi. Ляпали долонi, гукали картузники, йшов задьористий дух вiд гарячих пирiжкiв, смаженоП риби, густого борщу й розпареноП пшiнки; кричав, реготався грамофон, заливалась гармошка - i все те зливалося в одну рухливу стоусту пристрасть. В сiрих мiнливих очах тисячноП юрби спалахував тривожний вогник зиску. Рундуки, облiпленi настирливими жiнками, ворушились i дзижчали, мов осинi гнiзда в загатi. - Ка-а-мушки для зажигалки! - задзвенiло в Альо-шинi вуха. - Камушки! - Йод, бензин, скипидар, нафталiн! Йод, бензин, ва-лер'яновi краплi!.. - прокричав другий високий голос i зник у юрбi iз своПм повним лотком. - Матросе, де ти? Цей чортiв базар... - гукнув Альоша. - Держись, Альошко, за мене. Я щось набачив iнтересне, - крикнув до нього Матрос. - Он, он - бачиш? Он там, де вакса. Альоша подивився в той бiк i затремтiв з радостi. - Дивись! Продаються! - здивувався вiн. - Б