чав - "а цього також"? - "так"! i хотiв запхнути в клiтку, де вже шкреблося кiлька полоняникiв. Та Рудько раптом трiпнувсь, вирвався з рук i, спотикаючись, вибiг на двiр. Там у бур'янах вiн i просидiв до ранку. На другий день усiх зловлених з огидною клiткою побачив вiн на возi. Господар (поважна людина) махнув батогом, кiнь хвостом, i Рудько нiколи вже Пх не стрiвав. Нiчна пригода зробила на нього таке враження, що Рудько став диким та обережним i навiть ночувати почав десь на деревi. Його ще раз ловили вже вдень, але пiвень забився у хмиз, i хоч сам насилу звiдти вилiз, та зате лишився живим. I коли на дворi складено дрова й господар з сином заходилися молотити жито, з давнiх Рудькових знайомих товаришiв дитинства лишилось дуже мало. Зникли деяки старi кури, зникли всi пiвники, крiм Рябенького та сивого Дилди. Молодших курочок теж багатьох не стало. Рудько за ними, правда, не жалкував занадто. Тепер це був присадкуватий мiдяно-червоний пiвень з довгим, ще мало закрученим, хвостом, великим гребiнцем та напрочуд мелодiйним голосом. Йому лишалося вже дуже мало рости. На ногах у Рудька з'явилися невеличкi, не зроговiлi ще остроги, а коло вух бiлiли бiлi, як снiг, сережки. Рябенький теж став струнким та вродливим юнаком, i тiльки Дилда досi корчив з себе маленького. Старий пiвень щось став звертати на них свою увагу. Вiн побачив в юнаках небезпечних суперникiв i почав переслiдування. Увечерi не пускав у курник, вдень протурював з двору. Бiднi парубки не мали нi хвилини спокою, але не мав його ще бiльш за них Старий. Заздрим оком стежив вiн за молодцями, застукував Пх в глухих кутках, неочiкувано з'являвся з-за рогу хати i бив, бив i -ногами, i дзьобом. Перший не витримав Рябенький. Десь у третього сусiда знайшов вiн пару щирих курячих душ, що в самотi там проживали, у них днював i ночував. Сивий незрiвняно розв'язав питання: просто не виходив аж до темна з саду. Не пiддавався один Рудько. Правда, й вiн з горя заходив до сусiдiв i навiть дражнив там чудернацького волохатого пiвня, але здебiльшого тримався двору, зручно уникаючи зустрiчей зi Старим. Рiжними правдами i неправдами вiднiмав у нього курей, вiв гуляти на город, на тiк, розгрiбав Пм гнiй та здобував собi все бiльшу й бiльшу прихильнiсть, особливо серед молодших. Старий вискакував з себе, бiг, спотикаючись, туди i на чiм свiт стоПть гнав гречного молодика аж у дiл, де колись росла капуста. А за хвилину, коли вiн, задиханий, вертався на подвiр'я, Рудько вже вiв своПх товаришок на вулицю збирати розсипаний овес. Та це ще нiчого, але уявiть собi муку Старого, як чув вiн серед ночi майже поруч на сiдалi мелодiйний спiв свого ворога. Опало листя з дубiв. Вранцi стало неприКмно ходити по землi, що за нiч вкривалася намороззю. Курей знов почали добре годувати. Зi ставка вернулися ситi качки, а гусей давно не ганяли пасти в поле. Вони цiлий день сидiли дома i забирали собi щокращi шматки. Пiд час сну дошкуляв холод. Кури, сидячи на сiдалi, настовбурчували пiр'я i скидались на великi темнi клубки. А справжнiх морозiв ще, власне, й не було. * * * Одного ранку, коли вiдкрито курник, його мешканцi побачили, що все навкруги укрилось пухкою бiлою ковдрою. Старi кури побiгли до ганку, лишаючи за собою низки дрiбних слiдiв, але молодь, що нiколи не бачила снiгу, була страшенно збентежена. Рудько боязко ступав по землi, обтрушуючи пiсля кожного кроку ноги, а Сивий, розiгнавшись, спинився посеред двору, з жахом попробував снiг, став на однiй нозi i вже не рушився з мiсця. Курочки просто - летiли через подвiр'я, бились у вiкна, падали i застрягали в снiгу. Цей снiг вже не розтав. Хлопцi розчистили дорiжки, i на них обмежилось поле дiяльности курей. Тут товклися i гуси, проходжувався кiт. Тiльки пес Сiрко не визнавав нiяких кордонiв. Горобцi нав'язали приятельськi вiдносини з усiма мешканцями двора, до свинi включно, бо на городi нiчого не лишилося, а жити ж якось треба було. Навiть ворони i тi прилiтали поритися на смiтнику. Зате кiлька разiв з'являвся вже коршак i одного разу попав просто проти вiкон якусь курку, та вискочили люди i напад не повiвся. Перемерзли двi наймолодшi курочки, а Рудько одморозив собi найкращий зубець на гребенi. Старий пiвень в своПй злостi дiйшов до останнього. Бiгав за Рудьком дорiжками, а в курнику заганяв на найвище сiдало. I призвiв нарештi, необачний, до того, чого найбiльше боявся. Одного дня Рудько став проти нього! Рудько вже кiлька разiв заступався за курей, коли, бувало, Пх кривдив Старий, але завжди приймав за це належну кару. 1 цього разу Рудько на своП груди прийняв удар розлютованого Старого, але тепер вiн не побiг геть i враз переповнився шаленою хоробрiстю. Йому нiчого бiльше губити! Це Старий ставить на карту своК панування, а вiн хiба що своП муки! Старий на хвилину закам'янiв вiд здивування, потiм хижо блиснув очима i кинувся вперед... Нiхто не б'Кться так завзято, як повстанцi. Бо знають, що Пм нема дороги назад. Тому завжди стаКться, що пiвень-повстанець перемагаК своПм завзяттям пана-гнобителя. Нiхто не заходив у курник. Вони бились цiлий день. А ввечерi господиня побачила в двох рiжних кутках два скривавлених тiла. Коли вона взяла Пх на руки, щоб змити пораненi голови, малий рудий пiвень кинувся на великого сiрого. Той зовсiм не боронився. Старе тiло не витримало в борнi. Не мiг витримати ганьби i гордий дух. На другий день вiн був мертвий. Рудько виборов собi своК щастя. Невеличкий пiвник, що був колись пухкеньким курчатком з двома блакитними латочками на спинцi, взяв тепер на себе провiд життям рiдноП громади. I показав себе гiдним свого становища. Рудько належав до тих пiвнiв-лицарiв, мiцних духом i шляхетних серцем, що смiло пiдставляють груди кожнiй небезпецi i останнi Пдять посипане зерно. Коли сонце почало дужче пригрiвати i вода дзюрками побiгла зi стрiх, а горобцi стали знiмати невимовний галас, коли в стайнi почало чутись кудкудахкання курей, що в яслах лишали теплi яКчка, коли нарештi з тих яКчок вилупились маленькi курчатка з блакитними латочками на спинках, Рудько вiдчув всю повноту свого щастя. Уважний, дбайливий, вiн, здаКться, був усюди. Допомагав курцi, що носилася з першим яйцем, знайти найвiдповiднiше для цього мiсце i заспокоював ту, яка вже знеслася. Вiн вчасно з'являвся на городi коло квочки з курчатами, i ворони, що прилiтали сюди вже не для того, щоб порпатись у смiтнику, даремне топтались на гiлках дерев, ласо поглядаючи на дрiбнi клубочки. Двiчi мав вiн у своКму дзьобi сiре пiр'я яструба i вiд нього носив на щоцi широкий рубець. Дурного Сивого Дилду, який встиг вирости за цей час на величезного пiвнюру, що лякав усiх своПм безнадiйним басом, вiн зовсiм зiгнав з двору. Так нiхто й не взнав, куди той подiвся. Тепер Рудько поширив свiй вплив на цiлу вулицю та сусiдськi двори i запевнив там собi блискуче положення. Кожний пiвень з того кутка пам'ятав день i нiч про мiдяного пiвника, що так надпiвняче побив його в першiй i останнiй бiйцi. Бо незручному борцевi не допомагали нiякi хитрощi. Даремне було удавати, що нiби обом загрожуК спiльна небезпека i доцiльнiше звести рахунки iншим разом, даремне було робити вигляд, що дома чекаК пильна справа. Рудько переслiдував такого боягуза аж до самого його двору i там примушував прийняти бiй. Отож, кажу, кожний пiвень мiг завжди чекати, що на баркан рiдного подвiр'я злетить пишний Рудько i примусить його до найбiльш принизливого, найбiльш ганебного для кожного пiвня вияву покори: пiдняти вгору тремтячi крила i закиркати куркою... Рудько, як власноП чести, боронив i чести свого народу. Увечерi, коли до ганку сходилися всi кури i квочки приводили своП родини, гуси здалеку мусiли чекати своКП черги, а великий злiсний гусак, що душив ногами малих курчат, не раз визнав перевагу Рудькового залiзного дзьоба. Нахабних дурних качок вiн любив одганяти так скоро, щоб у них заплiталися ноги, i вони, зарившись носом у землю, ще довго крякали, дивуючись, як це воно сталося. Кiт Кирило, якому Рудько попри всi його чесноти не довiряв, смiв ходити тепер лише по барканах та дахах, i часто траплялось, що голодний Сiрко, дарма що клацав у повiтрi зубами, мусiв тiкати у другий кiнець двору вiд Рудькових острогiв. Ба й самiй господинi не дозволяв вiн зачiпати своПх курей. На цьому грунтi виникали великi непорозумiння, i Рудько ледве не попав у борщ. Бо й дiйсно, коли пiвневi здавалося, що господиня мучить котрусь курку, то вiн вважав своПм прямим обов'язком злетiти Пй на груди або кинутись на спину. Не зважав на удари ногами чи дрючком i скоро примусив боятися себе навiть жвавих синiв господаря. Рудько дiйшов у своПй сваволi до того, що просто ганявся за кожним, хто виходив з хати, i, певне, йому не минути б казана, якби не велике горе, що звалилось на щасливе подвiр'я. Захворiло кiлька курчат i на вечiр були мертвi. Вранцi Рудько побачив, що двi курки не вийшли разом з усiма з курника. Сидiли настовбурченi на землi пiд сiдалом i не озивалися на всi його заклики. Опiвднi пiд парканом у кропивi лишилися сидiти ще три. Вночi кiлька упало з сiдала... Страшна пошесть на протязi двох тижнiв винищила велику Рудькову родину. Устоявся тiльки вiн сам та ще двi старi курки - бабусi. Кiлька видужало, а курчата загинули майже всi. Ця хороба призвела до тоП великоП катастрофи, що цiлком перевернула життя нашого пiвня. Господар вирiшив завести добрих, породистих курей, i от одного дня на пiдвiр'П з'явилися 10 великих чорних курок. Але коли б то вони були самi, а то з ними був ще бiльший i ще чорнiший пiвень з такими довгими ногами, що наш Рудько, не згинаючись, мiг би пройти мiж ними. Ноги ногами, та це не даК права ходити по чужому подвiр'П, i Рудько порадив йому швидше вернутися, звiдки прийшов. Той щось глумливо вигукнув, Рудько цього тiльки й чекав, i... почалося! Господар придбав також индика з индичкою. Џх Рудько зразу не помiтив. Вони, певне, були з одного двору з чорними курми, бо, коли индик вгледiв, як в повiтрi метнулося два тiла i почув гнiвний крик болю чорного велетня, вiн поспiшив на помiч чужинцевi. Перiстий птах на вигляд куди страшнiший за шулiку, з голосом ще чуднiшим вiд свого вигляду, про iснування якого Рудько навiть не пiдозрював, тепер кинувся зненацька на нього ззаду. Та не було на свiтi нiчого, що могло б примусити затремтiти мале серце червоного пiвника. Вiн вiдскочив убiк, мить - i вдарив об землю рябою потворою. Чорний кинувся вперед, але Рудько перелетiв через нього i, перш нiж той встиг обернутися, вже вп'явся йому острогами в спину. Тим часом опам'ятався индик, а незграбний чужинець, лютуючи, став з страшною силою бити своПм дзьобом. На допомогу чоловiковi з'явилась вiрна индичка, i почалося огидне знущання, Вони ганяли Рудька по двору, оббiгали його з рiжних бокiв, i, доки вiн встигав збити з нiг индичку або потягти за кишку индика, Чорний вже топтавсь по ньому своПми ногами. Але вiн i на мить не подумав про втечу. Вiн, що нi разу не був переможений i почував своК право! Рудько пiдбив чорному око, розрiзав йому бороду, але удар падав за ударами, вiн заточувався, спотикався i лише надзвичайнiй зручностi завдячував, що не лежав ще напiвмертвий на землi. Тим часом Рудьковi кури гiдно стояли за честь свого роду у боротьбi з чужинками. Вона випала на Пх користь. Одна навiть спробувала прогнати индичку, але злякалась i мусила щодуху тiкати геть. На галас вибiгла господиня i, вгледiвши кров на головi Чорного, зловила Рудька i злiсно шпурнула його в хлiв, замкнувши дверцята. Там спiвав вiн своП бойовi пiснi, закликаючи велетня прийти битись крiзь щiлину, але той, певне що, й не думав про це. Вiн поводивсь у дворi, як дома, i полохав Рудькових курей. Рудько все бачив i терпiв тяжкi муки. Так минуло два днi. Господиня хтiла, щоб новак освоПвся на чужинi, i не випускала Рудька. Та вiн, гнiвно довбаючи носом землю пiд дверима, вигрiб добру яму, i на третiй день Рудько був на волi! Господарi поПхали на поле. Индик з дружиною саме пiшли прогулятися на город. Пiвень кинувся на подвiр'П i за клунею знайшов свого ворога... Коли господиня вернулась додому, вона в сiнях за цебром побачила хвiст свого укоханця. Рудько стояв i сiпав його за пiр'я. Напiвнепритомного индика знайшли у бур'янах. Його Рудько, певне, застукав пiсля того, як упорався з Чорним. Вiн не мав на собi живого мiсця. Я не хочу, не можу розповiдати вам про лютування господарiв i про всi знущання, що Пх витерпiв Рудько за те, що не схилив голови перед нахабним чужинцем. Згадались i смерть Старого сiрого пiвня, i прогнання Сивка, i взагалi Рудькова завзята вдача та оборонництво кривджених курок. На ранок на возi в соломi, поруч з ворочком сиру та кiлькома головками капусти, лежав зв'язаний в ногах та крилах Рудько, а гнiдий кiнь, крутячи хвостом, нiс його в невiдому далечiнь. * * * Рудька нiхто не купував. Його брали в руки роздували йому пiр'я, але, побачивши на сухорлявому жилавому тiлi самi синцi, кидали назад на вiз. I це було його щастям. Господар злякався, що доведеться везти пiвня назад, збавляв цiну. Аж ось до воза пiдiйшла старенька бабуся, пiдiйшла й понесла Рудька селом, потiм лiсом, далi знов селом. Рудько бачив багато курей i багато рiжних пiвнiв, спiвав до них, щоб показати, що нiчого не боПться. Та вони з бабусею пройшли якоюсь хвiрткою, i тут, посеред затишного, зарослого калачиками та гусячою травичкою подвiр'ячка, ласкаво зустрiли його чотири чорнi курочки. Це подвiр'я i широка сiльська вулиця стали Рудьковi новою батькiвщиною. Правда, йому довелося одучити ходити сюди аж чотирьох пiвнiв, з яких кожний уважав себе господарем, але це не забрало багато часу. I коли ви вгледите десь малого червоного пiвня з пишним хвостом i покалiченим смiлим обличчям, знайте, що це напевне мiй Рудько! [1] Кури смiються i то не лише устами та очима, а й крилами. Такий смiх буваК згiрдливий, глузливий, погрозливий i т.д. ===================================================================== Сергiй Плачинда СЕРЕД СТЕПУ ШИРОКОГО... (ГIЛЕЯ) Блакитний океан над головою. Золоте море хлiбiв перед очима. Спекотне сонце i сухий легкокрилий вiтерець, що приКмно освiжаК. Прохолодно-синi озера попереду: вони "всихають", щезають, коли пiдходиш ближче... Степове безмежжя хвилюК, бентежить, забиваК дух. Тут дихаКться вiльно й легко (а повiтря напахчене тисячолiтнiм ароматом землi, хлiба, сонця i квiтiв!). Тут думаКться красиво. Тут бачиш далеко-далеко: за видолинками, за зеленими гребiнчиками лiсосмуг-тремтливе (вiд жаркого подиху степiв!) видноколо. За ним, оповита сизим манливим серпанком, друга смуга обрiю. А там, далi, ледь вгадуються третi горизонти... Степ велетенськими хвилями розбiгаКться в усi боки. Скiфськi кургани, високi козачi могили - величнi знаки вiчного нашого буття на цiй землi. Густi сiрi шлейфи куряви тягнуться за прудкими вантажками - степова пилюга не ядуча, не гiрка, а терпка, вона пахне пшеничним колоссям i теплою землею. Мов хрущi, дiловито й однотонно гудуть степовi невгомони - трактори. Сонце вгорi i мiльйони сонць на землi: соняшникове поле. I жовтогарячi, у грайливiй веселiй коронi золотавих пелюсток, соняшниковi голови, мов радари, звернутi до свiтла, повертаються за ним. Соняшник-емблема УкраПни... З-помiж густих малахiтових джунглiв конопель у видолинку майне блакитна блискавка - степова рiчечка. Очеретяна сага. Корови по колiна у водi... А теплого переджнив'я степ бринить вiд нiж'них дзвiнких мелодiй - у осяйнiй високостi виспiвуК незримий (здаКться, то кришталево видзвонюК саме небо!) i найневтоiмнiший спiвець украПнського степу - жайворонок. Лише кiлька мiсяцiв вiн сурмить у небi, але срiблястi скалочки його мелодiй надовго западають у душу хлiборобовi. I навiть узимку, коли вiхола стугонить над степом, здiймаючи у бiлу безвiсть курай та соняшникове палiччя, довгими ночами степовиковi вчуваються веснянi спiви - переливи маленькоП чубатенькоП пташки, яка першою будить степ напровеснi... Та присядьмо на межнику, вiзьмiмо жменю крихкого украПнського чорнозему. Землистi кристалики, пористi грудочки... Ось вона, наша годувальниця. Найкращий чорнозем, що даК життя, що годуК свiт. Скiльки перекочувалося по цих золотих рiвнинах чужинських розбiйницьких ненажерливих орд. Всi вони гострили зуби на цей чорнозем, на його казковi плоди. Недарма гiтлерiвцi вивозили ешелонами цю землю до свого рейху. Нi, це залишаКться нашим. Навiки. Земля добре напоКна кров'ю наших дiдiв i прадiдiв. Свята, священна земля... А дорога кличе... Поспiшаймо до машини, вже сонце височенько. Ми виПхали з столицi степiв Кiровограда, i шлях стелеться на пiвдень. Туди, у напрямку благословенноП КомпанiПвки, сонячного, напахченого полинами Бобринця... Врештi, цим шляхом можна переПхати весь украПнський степ i влетiти прямо у запилений МиколаПв. Це там, де Iнгул, обiйнявшись з Бугом, впадаК в лиман. Там, де починалася давня перлина степу - казкова Гiлея... Напiвзабута Гiлея. Так називався наш край десять тисяч рокiв тому. Гiлея - це по-грецькому лiсиста. Нашi пращури дружили з греками. А тi, завiтавши до нашоП сторони, чарiвноП краПни, назвали ПП Гiлеето (лiсистою), бо могутнi пралiси, густi й зеленi, шумiли над лиманами i самiсiньким Днiпром, тодiшнiм Борисфеном, та заходили в глибiнь степiв, де лютi тури вiльно ховалися у високiй травi та дебелих полинах... Володарювала усiм цим безмежним нашим краКм жiнка дивовижноП вроди. Звали ПП греки та iншi народи тим же iм'ям - Гiлея. То була напiвжiнка, напiвгадюка. Голова, плечi, руки- все жiноче, нiжне, чарiвне. Пишна коса, лебедина шия, очi блакитнi, як наше небо. Чорнi брови. А вiд пояса-гадюка. Боялися мандрiвники i завойовники ПП чарiв, ПП очей i яскравоП вроди, обминали всi краПну ГiлеП, i тому людей тут не було. Лише Борисфен, та лiси, та степи неозорi, та сайгаки i тури, та птаство i риби повнi рiчки - ото розкiшнi володiння ГiлеП. Якось з'явився у наших краях побiля Понту, моря Чорного, велетень Геракл. Мандрував собi преславний звитяжець i, гуляючи, вiдiбрав у потвори Герiона гарних коней, гарячих, баских, вороних. Попаски погнав Пх у напрямку Борисфену. Тут i застала Геракла зима. Одного разу велетень, закутавшись у левину шкуру, премiцно заснув, а конi зайшли далеко у володiння ГiлеП. Вона помiтила Пх, загнала у степи. Прокинувся Геракл i став шукати коней. Довго ходив степом, аж доки, нарештi, забрiв, як пише Геродот, у Полiсся,- тобто у мiсцину, що на самому пiвночi степового океану. Перед велетенською, гарно розмальованою печерою уздрiв герой Гiлею. Довго стояв вiн, зачарований ПП красою. Глибоко вразили ПП очi, i коси, i бiлi груди, i нiжнi руки, i вкритi зеленою блискучою лускою округлi стегна. Нарештi мовив Геракл: - Царiвно Гiлее, чи не бачила ти моПх коней вороних? - Бачила i зайняла Пх, бо столочили вони моП срiблястi трави. - Який викуп вiзьмеш ти, богине? - Я хочу, щоб ти став моПм мужем. З радiстю згодився Геракл, бо дуже гарна була Гiлея. Зажили вони разом, любо й мило. Народилося в них троК синiв: Агатирс, Гельон i Скiф. Одного разу сказала Гiлея своКму мужевi: - Бачу, Геракле, сумуКш ти за своКю вiтчизною. Що ж, , iди собi додому. Я маю трьох синiв, i менi бiльше нiчого не треба. Тiльки одне прошу порадити: що з ними робити, коли виростуть? Залишити тут? Послати до тебе? Але кого з них поставити володарем краПни? Мовив Геракл: - Спасибi, що вiдпускаКш мене до Еллади. Багато зборов я велетнiв, а от краси твоКП i чар твоПх здолати не змiг... Ось мiй лук i мiй золотий черес з мечем, хто з синiв у зрiлостi натягне тятиву i кого найтугiше обхопить черес, тому й володарювати в ГiлеП. Iншi хай iдуть в чужi краП здобувати собi долю... Минули роки. Повиростали сини, i мати Гiлея влаштувала змагання. Взявся Агатирс за лука, та не змiг натягнути тятиви, а черес був надто просторий на нього - пiшов вiн свiт за очi. Невдача спiткала i Гельона. Кремезний юнак Скiф натягнув тятиву, а золотий Гераклiв черес з мечем туго обхопив його стан. Сказала радiсно Гiлея: -Ти, сину, вiднинi стаКш володарем нашоП краПни. Ходiмо до нашоП великоП рiки, що ПП сусiди нашi звуть Борисфеном. Зрубай тисячолiтнього дуба, вистругай з нього корабель i мiцнi весла, та й поПдемо оглядати наш край. Витесав могутнiй Скiф з тисячолiтнього дуба красиву каравелу, сам сiв за весла i повiз матiПр Гiлею вгору Борисфеном. Десять днiв пливли - i все то була Пхня чарiвна зелена краПна. На одинадцятий день попросила Гiлея пристати до берега. - Отут, сину,- мовила Гiлея, вказуючи на темний густий лiс, що пiдступав до хвиль Борисфену,- отут у темних пралiсах загубилася сестра червоного Борисфену- синя Десна. Проламай прохiд, з'Кднай ПП з братом, не пошкодуКш... Взявся Скiф вивертати дуби та бронзовим батьковим мечем рити рiв, i невдовзi попливли синi води загубленоП рiчки до Борисфену. З'Кдналися, завирували, заклекотiли в обiймах. А з води випливала на велетенському зеленуватому сомовi чарiвна синьоока русокоса дiвчина. - А ось i сама Десна, твоя наречена, сину. ПоКдналися навiки Борисфен i Десна-рiка, зiйшлися Скiф i Десна-дiвчина. Пiшли вiд них гарнi люди - кароокi, чорнобривi, схожi на Скiфа, i синьоокi, русявi, схожi на Десну. Чорнявих бронзовочолих тягло бiльше до мандрiв i коней, до подвигiв i важкоП роботи, i ставали вони скiфами-воПнами, скiфами-орачами, а блакитнооких i русявих манили лiси, плеса рiчок та озер, i ставали вони лiсовими скiфами та борисфенiтами-рибалками. Вiд дiтей Скiфа i Десни пiшли чорнявi поляни, i русявi древляни, i волоокi стрункi анти, i сiверцi, i рiчковi венеди. Росло i розросталося слов'янське плем'я, i ми - його дiти... Мила, чарiвна легенда...