УкраПнська проза (збiрка II) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Максим Рильский. Олександр Довженко Я тiльки недавно точно пригадав, коли вперше зустрiвся з Олександром Довженком. Це було в 1920 роцi. Олександр Петрович був тодi секретарем КиПвського губернського вiддiлу наросвiти, завiдував також (про це пише вiн у своПй автобiографiП) вiддiлом мистецтва, був комiсаром Драматичного театру iм. Шевченка. Як само вiдбулося наше знайомство, не можу пригадати. Скажу тiльки зразу: не був вiн тодi ще нi художником, нi кiномитцем, не мав нiякого голосного iменi, а проте на всiх, буквально на всiх людей справляв враження надзвичайно талановитоП, гарячоП, закоханоП в життя людини, особливоП людини. Про що б не заходила мова - про новi вистави у театрi, про шкiльнi справи (я тодi вчителював на селi), про вчинену комусь несправедливiсть, про мистецтво й лiтературу, про вузькiсть поглядiв у декого з громадських дiячiв того часу чи про перспективи народного господарства, - Довженко займався, як вогонь, хоча не раз до палких речей домiшував добру пайку суто украПнського гумору, скрашуваного, як сонячним промiнням, чарiвною його усмiшкою. У мене залишилось таке враження, що й тодi я вже знав напевне: ця надзвичайна людина вiдзначиться в життi надзвичайними якимись дiлами, хоч невiдомо ще було не тiльки менi, а й самому Довженковi, в якiй само сферi. "Довженко" - це слово, яке з притиском вимовляли всi, хто тiльки з ним стрiчався. Звичайна схема, яку даК й сам Олександр Петрович у згаданiй вже автобiографiП, така: переживши рiзнi життКвi перипетiП, вперше "знайшов себе" Довженко 1923 року в Харковi, виступаючи як художник-iлюстратор i карикатурист у тогочаснiй пресi, а також працюючи над удосконаленням художньоП своКП вмiлостi. Справдi, й тепер, переглядаючи старi газети та журнали i натрапляючи в них на рисунки, пiдписанi псевдонiмом (власне, iменем) Сашко, вiдчуваКш який гострий олiвець мав отой Сашко, яку тонку кмiтливiсть i спостережливiсть, i думаКш: а таки ж дiйсно мiг iз Довженка вирости справжнiй, високоП мiри майстер образотворчого мистецтва. Думав це i говорив вiн не раз i сам. Проте (продовжуючи схему) раптом, саме раптом, Довженко круто повернув в iншу сторону. (Мотиви цього повороту вiн викладаК в автобiографiП, але йдеться не про них.) "В червнi 1926 року я просидiв нiч у своПй майстернi, пiдбив пiдсумки свого певлаштованого тридцятирiчного життя, вранцi пiшов з дому i бiльше не повертався. Я виПхав в Одесу i влаштувався на роботу на кiнофабрику як кiнорежисер". Влаштувався, до речi, не маючи нiякiсiнькоП пiдготовки до працi в кiно. Очевидно, i тут дiяла та яскрава талановитiсть, яка вiдразу привертала до себе людей i вселяла в них вiру в Олександра Довженка... Отже, схема така: працював на радянськiй роботi, потiм був журнальним художником, потiм став кiнорежисером i на цьому нiби крапка. Нiби крапка, бо й справдi всi дальшi роки Довженкового життя позначенi роботою в кiно... Але це була не рядова робота рядового кiнорежисера. Вiдомо, що бiльшу частину сценарiПв до своПх фiльмiв, властиво, майже всi, написав Довженко сам. I хвалителi його, i хулителi (а й таких не бракувало на прекрасному й гiркому довженкiвському шляху) не могли не визнати глибокоП своКрiдностi його сценарiПв. Одначе про хист Довженка як письменника, як майстра с л о в а заговорили на повен голос тiльки в роки другоП свiтовоП вiйни, коли вiн потрясав радянських людей своПми пристрасними, полум'яними, громовими оповiданнями, нарисами, статтями, прилюдними виступами... I недавно довелось менi чути вiд одноП спостережливоП й тонкоП людини гадку, нiби Довженко по-справжньому знайшов себе як письменник. Це вже неначе втретК - i остаточно - "знайшов себе"! Справа стоПть, очевидно, по зовсiм так. У кiномистецтвi зробив Довженко найбiльше, кiномитцем вiн був, так би мовити, природженим... А правда полягаК в тому, що все життя поКднував вiн у собi i художпика-образотворцн, i письменника, i кiнорежисера, i мислителя та громадського дiяча. Правда полягаК в тому, що творчу сна-чцину Довженка треба брати у всiй ПП чудовiй сукупностi. I при цьому слiд пам'ятати, Що весь вiк ця людина шукала i нiколи не заспокоювалась на знайденому, що був Довженко органiчним новатором, вiдкривачем нових обрiПв у мистецтвi i в життi. А мистецтво й життя були для нього нероздiльними. Створенi Довженком кiнофiльми здобули собi свiтову славу. За життя автора про них багато сперечалися. Довелося Олександровi Петровичу вислухати з приводу Пх чимало несправедливого та прикрого, що гiркою отрутою напувало йому серце. Нинi можна вважати загальновизнаним, що Довженко - один з найбiльших майстрiв радянського i свiтового кiномистецтва. Вклад його в художню прозу, драматургiю, публiцистику ввiйшов у золоту скарбницю нашоП культури. Для всiКП дiяльностi автора "Землi", "Щорса", "Поеми про море", "ЗачарованоП Десяи", "Повiстi полум'яних лiт" характерне те, що кожний його новий твiр був i новим етапом у мистецтвi, що в кожнiй повiй речi ставив перед собою майстер новi завдання i по-новому розв'язував Пх, що вiн нiби не знав слова "зупинка". Проте весь творчий шлях цього неспокiйного митця був позначений Кднiстю його основних естетичних принципiв, етичних i фiлософських поглядiв, Кднiстю ставлення до дiйсностi, до життя, до минулого, сучасного i майбутнього рiдноП краПни, всього Радянського Союзу i всього людства. Визначити цю Кднiсть, накреслити основнi риси творчого свiтогляду i творчоП практики Довженка допомагаК нам не тiльки безпосереднК знайомство з його фiльмами, кiносценарiями, драмами, оповiданнями i т. iн., а й пильне читання не так давно зiбраних i опублiкованих лекцiй, промов, "заготовок" до сценарiПв, щоденникових записiв i т. iн. I перед нами постаК творчiсть Довженка у всьому своКму багатствi, як складна й могутня симфонiя. Першим, що визначаК митця, К його ставлення до дiйсностi, до того, що звуть широким словом правда. I тут маКмо ряд уже показових теоретичних висловлювань Довженка, потверджених його творчою практикою. Скажемо прямо: Довженко був свiдомим i послiдовним ворогом дрiб'язковоП правдоподiбностi, вiн завжди дбав про високу правдивiсть. А це - зовсiм рiзнi, часто цiлком протилежнi речi. У своПй статтi 1954 року "Слово у сценарiП художнього фiльму" Довженко палко закликав товаришiв по мистецтву: "Приберiть геть усi п'ятаки мiдних правд. Залишiть тiльки чисте золото правди". Це визначення - чисте золото правди - настiльки влучне, що один iз наших дослiдникiв узяв його як заголовок для своКП монографiП про Довженка. Любителiв того, щоб у мистецтвi все було "точнiсiнько, як у життi", раз у раз дивували i вражали, а то й дратували в сценарiях Довженка i поставлених за тими сценарiями фiльмах епiзоди, що справдi не вiдповiдали вимозi "точнiсiнько, як у життi"... Справдi-бо, вже в ранньому фiльмi "Арсенал" чимало розмов викликала та кiнцiвка, де украПнський робiтник Тимiш стрiчаКться в бою з гайдамаками. "А на останньому бастiонi "Арсеналу" посипав ворогiв з кулемета Тимiш. Пiдбiгають до нього гайдамаки... Вогонь! Вогонь! Нема. ЗаПло кулемет у Тимоша. Лютиться Тимiш, топче кулемет, випростовуКться i починаК кидати камiння в наступаючого ворога. - Стiй! - кричать гайдамаки, сторопiвши. - Хто з кулеметом? - УкраПнський робiтник. Стрiляй! - Тимiш випростався, роздер на грудях сорочку й став як залiзний. Страшною ненавистю й гнiвом палають очi. Три залпи дали по ньому гайдамаки i, бачачи марнiсть нiкчемних пострiлiв своПх, закричали, приголомшенi: - Падай! Падай! I самi зникли. СтоПть Тимiш - украПнський робiтник. Певна рiч, це - символiчна сцена, символiчний образ. Але навряд чи К пiдстави говорити про символiзм як провiдний метод великого реалiста i великого романтика Довженка. Краще говорити тут про велику силу узагальнення, яка справдi становила одну з 'найприкметнiших рис Довженка. У тому ж таки "Арсеналi", даючи трагiчну картину зголоднiлого i змученого в кiнцi першоП свiтовоП вiйни села, Довженко малюК, як однорукий солдат, охоплений розпачем, тяжким передчуттям лиха, що насуваКться на краПну, б'К свого коня - i кiнь до нього раптом, як у казцi, промовляК людськими словами: "Не туди б'Кш, Iване". "У всякому разi щось подiбне здалось однорукому", - додаК Довженко-сценарист, i ми розумiКмо, що справа тут не в правдоподiбностi цiКП сцени, а в глибокiй психологiчнiй правдi. З цього штриха починаючи, Довженко малюК переконливу картину зростання революцiйного гнiву, а далi й революцiйноП свiдомостi у селяпина-бiдпяка. "Не туди б'Кш, Iване", - це звучить як вiдголос цiлого перевороту в людськiй душi. Всi, мабуть, пам'ятають iютрясаючi кадри в фiльмi "Щорс", коли бiйцi Тараща пського полку несуть на носилках смертельно пораненого Боженка, спiваючи "Заповiт". З приводу цих кадрiв автор пише у кiноповiстi "Щорс" (тобто в так званому лiтературному сценарiП): "Чи було воно так? Чи палали отак хутори? Чи такi були носилки, чи така бурка на чорному конi? I золота шабля бiля спустiлого сiдла? Чи так низько були схиленi голови тих, що несли? Чи вмер киПвський столяр Божен ко де-небудь в глухому волинському шпиталi пiд ножем безсилого хiрурга? Загинув, не приходячи до свiдомостi i не проронивши, отже, нi одного слова i навiть не подумавши нiчого особливого в останню хвилину свого незвичайного життя? Хай буде так, як написано!" "Хай буде так, як написано" - тобто: iдеться про те, щоб дати на найвищiй потi останнi хвилини прекрасного життя робiтника-революцiонера, окреслити найвиразнiшими рисами суть його героПчного подвигу, а не про фотографiчну чи фактографiчну точнiсть... Про Iвана Володимировича Мiчурiпа - великого перетворювача природи, постать якого особливо вабила Довженка, - написав Олександр Петрович i кiносценарiй, i п'Ксу з промовистою назвою "Життя в цвiту". Мiж цими творами К багато спiльного, б й розбiжностi, але образ головного героя змальовано загалом тими самими тонами. I ось дуже iнтересний щоденниковий запис 1944 року про Мiчурiна: "...Може, вiн був i не такий, напевне не такий. Я вiдкинув всю суму невеликих приватних побутових правд, прямуючи до КдиноП головноП правди сiКП Людини". "Людина" тут написано з великоП лiтери. Саме такою Людиною i мислив собi Довженко Мiчурiна, i саме во iм'я слави цiКП Людини вiдкинув вiн геть "невеликi приватнi (тобто частковi, дрiбнi. - М. Р.} побутовi правди"... Довженко був митцем i мислителем великих категорiй i незмiрних масштабiв. Щоб окреслити вузькiсть i обмеженiсть чийого-небудь свiтогляду, Олександр Петрович говорив, бувало, з презирством: "Вiн мислить районними масштабами...". Вiн любив смiливi мазки, широкий лет, яскравi тони, то, що ми називаКмо гiперболiзацiКю i чим нас так чарують великi художники вiд Шекспiра до Гоголя i вiд Гоголя до Маяковського. Пiп був безоглядно смiливий. Досить пригадати фiльм i кiноповiсть "Земля", ту сцену, де вперше в селi з'являКться трактор, i спосiб, яким "добувають воду" для радiатора завзятi комсомольцi (декому цей епiзод здавався натуралiстичним). Чудесний своКю високою правдою танець Василя перед його смертю - вiд нього вiК гегелiвським розмахом, гегелiвською епiчнiстю i гоголiвським лiризмом. До речi, "Земля" - це що один iз нiмих фiльмiв Довженка, i тому в одноiмепнiй кiноповiстi вириваКться у автора вигук: "Як жаль, що в кiно не можна говорити!" Появу на кiноекранi людського голосу i кольору вiтав Довженко вiд усього серця, i це ж було так природно у незрiвнянного майстра слова i художника! Справдi, тiльки майстровi слова мiг належати такий, примiром, уступ в оповiданнi "Тризна": "Над кiньми вився дим, як над огнями (...) Лунали прокльони, хрип, i жаль, i рев аеропланiв, i височенний тонкий зойк пораненоП кiнськоП душi". Таких соковитих, колоритних, до краю напружених описiв багато можна знайти i в кiноповiстях та сценарiях, i в оповiданнях Довженка. Я кiлька разiв уже згадав iм'я Гоголя. Гоголь справдi був улюбленцем Довженка, як був вiн улюбленцем i Юрiя Яiювського, i Остапа Вишнi. Рiзнi це люди, рiзнi художнi iндивiдуальностi, але всi троК - Довженко, Яновський, Випiня - могли себе назвати та й називали учнями Гоголя. Воно нiби не зовсiм сходиться: новатор - i учень. Але я но знаю в свiтi нi одного генiального, иайсмiливiшого митця, на чолi якого не лежав би вiдблиск того чи iншого генiального i смiливого вчителя. Саме Гоголя несподiвано згадуК Довженко в кiноповiстi "Щорс": "На вокзалi, за кiлометр вiд старовинного бойовища, звiдки грандiозна душа Гоголя пiднесла колись скривавлену душу запорожця Кукубепка до самого божого престолу, на лубенському напiвзруйноваиому вокзалi в салонвагонi бiля вiкна сидiв Боженко..." Тiльки великий митець мiг так використати образ iншого великого митця. Кукубенко - i Боженко! Гоголiвським повiвом дише на нас i таке мiсце в оповiданнi "Тризна": "Неначе не на сiльському майданi у бою, а десь у казцi чи у пiснi, дванадцять куль впилось Лук'яну Бесарабу в груди, тринадцята коню. Так i шарахнулись вони на молоду траву обоК i товаришiв десяткiв з добрих два. Лук'ян ще перевернувсь якось разiв чотири, випустив шаблю i зразу захропiв, мов пiсля доброго вина з музикою, гучними бубнами i молодецьким танком". Читаючи такi мiсця, згадуКш не тiльки Гоголя, а й те безсмертне джерело, що напувало i Гоголя, i Довженка, - украПнськi народнi думи. Олександр Петрович, як вiдомо, написав i сценарiй за "Тарасом Бульбою", який мрiяв екранiзувати. Це одна з високих мрiй, якi не довелося здiйснити майстровi. У сценарiП "Бульби" Довженко йде, загалом кажучи, досить покiрно за Гоголем. Вiн же був просто закоханий у цю повiсть! Але вчитаймося в таке мiсце: "На небi сидить старий бог-отець. За ним - ангели i святi, серед яких було чимало запорожцiв. Старий Бовдюг був теж серед святих. Знизу лине до бога Кукубенкова душа i зупиняКться перед господом. - Це ти, Кукубенко? - запитав бог. - Я, господи, - вiдповiв Кукубенко. - Ти не зрадив товариства? - Нi, господи... - Не кидав у бiдi чоловiка? - Нi, господи... - Берiг свою совiсть, бачу. - Воiстину... - Ну сiдай, Кукубенко, одесную мене. Кахи! I бог легенько кашлянув, як добрий старий пасiчник, що не любить порохового диму, яким була просякнута вся Кукубенкова душа". Тут усе близьке до Гоголя, просто iз Гоголя взято славетне "Сiдай Кукубенко, одесную мене", з Гоголем перегукуКться i ота чистота етичного iдеалу, за вiрнiсть якiй потрапив у святi найстарiший у Запорозькому вiйську козак Бовдюг, - чистота, що становила одну з заповiдей самого Довженка. Але в пiдкреслених рядках про бога, схожого на доброго пасiчника, який не любить порохового диму i кашляК вiд нього, лунаК вже нота не тiльки гоголiвського, але й суто довженкiвського гумору. Ця нота озветься потiм в однiй iз найпоетичнiших кiноповiстей Довженка, у "Зачарованiй Деснi", такими рядками: "Не вдаючись глибоко в iсторичний аналiз деяких культурних пережиткiв, слiд сказати, що у нас на ВкраПнi простi люди в бога не дуже вiрили. Персонально вiрили бiльш у матiр божу i святих - Миколая-угодника, Петра, Iллю, Пантелеймона. Вiрили також в нечисту силу. Самого ж бога не те щоб не визнавали, а просто з делiкатностi не наважувались утруждати безпосередньо..." Всю "Зачаровану Десну", овiяну пахощами берегового сiна та городнього зiлля, заткану ясними зорями украПнського неба, сповнену шумом дерев, сплесками риби в рiчцi, голосами перепелiв i деркачiв, пирханням коней, дiвочими спiвами та дiдовими оповiдями, пронизану нiжною любов'ю автора до його дитячих лiт i до рiдних людей, - всю цю кiноповiсть густо помережив ПП творець отакими лагiдними усмiшками, за якими раз у раз криКться глибока й добра мисль. А ось маКте гумор iншоП тональностi - гумор, що криК в собi вже й вiдляски сатиричного бича. Мова мовиться (в оповiданнi "Тризна") про корову Маньку, що побувала в столицi на виставцi: "Повернулась Манька з Москви зовсiм iншою. Вона була вже не проста, а заслужена вродi корова республiки. Уже нi один пастух не мiг на неП щось там крикнути, вродi: "А куди ти, щоб бодай ти була здохла нехай! Куди ти, нечиста сила?!" Правда, у Маньки зразу ж завелися недоброжелательки. Це були здебiльшого поганенькi корови, що давали мало молока, та й то рiдкого, од нiкчемностi своКП породи. I чомусь так-от сталося, Манька помiтила, що чим менша й ледачiша була корiвчина, тим бiльше мукала вона проти Маньки казна-що, так що голова колгоспу i заввiддiлом тваринницьких ферм навiть почали було вiрити коров'ячим наклепам i коситься на Маньку за гордiсть i одрив од мас". Видима рiч, що тут зовсiм легко перекинути мiсток вiд Маньки та ПП рогатих "недоброжелательок" на людськi вiдносини й дiла. Ноти сатири, дедалi грiзнiшоП, що переходила в громовий гнiв, наймогутнiше залунали в Довженкових оповiданнях воКнних лiт i в його сценарiях. Як у багатьох великих творцiв, з гумором i сатирою сусiдив у Довженка глибокий трагiзм, що набував з роками, як здаКться менi, все бiльшоП сили. Раз у раз, однак, сумне й страшне опромiнювалося в творах Довженка свiтлим i повним любовi поглядом на життя, на свiт, i тодi сама смерть ставала чимось подiбним до тихого i неодмiнного в природi заходу сонця. Така смерть дiда Семена в "Землi". "Може б, з'Псти чогось? - вголос подумав дiд, оглядаючи свiй рiд, i, коли Орися пiднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав бiлоП сорочки й почав Псти. Це була його улюблена червонобока дуля, та, мабуть, з'Пв уже вiн всi своП грушки до одноП, бо тiльки пожував вiн ПП трохи, за звичкою, аж тут серце почало спинятись. I вiн це зрозумiв: вiдклав грушку набiк, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всiх, склав руки на грудях i, проказавши з усмiшкою: - Ну, прощайте, вмираю, - тихенько лiг i вмер". Читаючи цi рядки, мимоволi згадуКш сторiнки Тургенева i Льва Толстого, де так само спокiйними i величними рисами малюКться смерть людей працi, що вiдробили на свiтi своК... У наведеному уривку хочеться, проте, вiдзначити той естетичний елемент, елемент краси, яким вiрний собi Довженко оповиваК цю сцену: дiд обтер останню свою грушку рукавом бiлоП сорочки; вiдчувши наближення смертi, дiд опорядив бороду й сорочку... Всi, хто пам'ятаК фiльм "Земля", пригадують, що дiдова Семенова смерть вiдбуваКться па тлi розкiшноП, нiби аж надмiрно розкiшноП природи, серед невичерпноП плодючостi рiдноП землi... I всiм запали в серце простi, промовленi "з сумовитою посмiшкою" слова Семенового внука, носiя в фiльмi нового життя, сiлькора Василя: "Грушки любив..." Трагiзм i складнiсть людськоП душi, поКднання почуття виконаного обов'язку з почуттям особистого болю показав Довженко в "Арсеналi", - там, де Глушак убиваК свого колишнього друга Худякова, який виявився зрадником народу: "Глушак зводить гвинтiвку i звертаКться до глядачiв (до апарата): - Убиваю зрадника i ворога трудящих, мого друга Василя Петровича Худякова, шестидесяти лiт... Будьте свiдками моКП печалi..." "Перед тим як вистрiлити в зрадника, Глушак промовляК одне слово таким тоном, наче в останню фатальну мить вiн скинув з себе пiвстолiття: - Вася... I вистрiлив". Оце й К то, що ми називаКмо безоглядною смiливiстю Довженка як митця. Це й К приклад високоП психологiчноП правдивостi, властивоП йому. Безмежним жалем i смутком вiК вiд того мiсця в кiноповiстi "Повiсть полум'яних лiт", де Демид i Тетяна Орлюки лежать у холодну зимову нiч на печi спаленоП ворогами хати, лежать, дожидаючи неминучого кiнця. Але й ця жахлива сцена осяяна немеркнучим сяйвом краси народноП душi, народноП пiснi. Демид просить Тетяну заспiвати йому колядки. - Колядки? - перепитуК Тетяна. I Демид, мiшаючи дiйснiсть iз маячнею, каже: "Еге ж. Може, я помираю. Так хочеться спати. А воно ж рiздво. Гостi поприходять. Iван з дiвчатами. Га? Iван! Заспiвай про нашого Йвана..." I полинула в темiнь хуртовини стародавня колядка рлюковоП матерi: Молодець Iваночко та вибив ворота! Святий вечiр... А "молодця Iваночка" в цю ж саму хвилину посилаК командуючий армiКю Глазунов на великий ратний подвиг. Довженко тiльки почав працювати над фiльмом "Повiсть полум'яних лiт", смерть перетяла йому творчу путь. Здiйснила на екранi цей фiльм, як i фiльм "Поема про море", у творчому спiвробiтництвi з першорядними артистами, дружина й друг Олександра Петровича Ю. I. Солнцева. Я належу до тих глядачiв, якi вважають, що в цих фiльмах прекрасно й шанобливо виконано творчу волю й мистецькi та iдейнi заповiти Довженка. I кадри з Тетяною та Демидом Орлюками наложать до таких явищ мистецтва, якi гострим плугом врiзуються в душу глядача. Довженкiвським гострим плугом. Одна з найвищих точок трагiчного в "Повiстi полум'яних лiт" - це розмова МарiП з бронзовим пам'ятником ПП чоловiка, Павла. Вона принесла до пiднiжжя пам'ятника "свiй сором i муку, дитину незнаного батька" - i мiж нею, живою й страждущею людиною, i бронзовим пам'ятником справдi вiдбуваКться обопiльна розмова. Це одна з тих довженкiвських "ненравдоподiбностей", якi дратують людей не дуже широкого смаку i якi, власне, дають одну з пiдстав говорити про генiальнiсть автора "Повiстi полум'яних лiт". Я назвав як одного з духовних батькiв Довженкових Миколу Гоголя. На цьому мiсцi хочеться назвати i iм'я найбiльшого в свiтi спiвця жiнки-страдницi, жiнки-матерi - Тараса Шевченка... Високiй героПцi ВiтчизняноП вiйни присвятив Довженко багато гарячих сторiнок. Забути не можна те мiсце в "Повiстi полум'яних лiт", де вчителька Уляна при нiмецькому комiсаровi i при зрадниковi, "мiнус-людинi" Грабовському розповiдаК учням про Святослава 2, про вiкопомнi дiла предкiв. Тою самою героПкою - в дусi "убий, не здамся" Лесi УкраПнки - опромiнена й смерть директора школи, Уляниного батька Василя Марковича. Вся постать, уся iсторiя Iвана Орлюка, переможця не тiльки ворогiв, а й власноП смертi - це живе втiлення героПзму радянських людей у днi ВеликоП ВiтчизняноП вiйни. Але в оповiданнi "Слава" читаКмо такi слова: "Поезiя й героПка вiйни затулила драму вiйни, прикрила од людського ока бруд, пiт, кров, розор i надлюдську працю". А в оповiданнi "Тризна" - ще яснiше: "Багато благородноП працi, багато ласки, добра i доброП згоди треба збагнути, знайти i принести в життя, щоб загоПти якось душевнi калiцтва, ушкодження i рани людськi". Цi слова великого гуманiста ми повиннi завжди пам'ятати, думаючи про його твори, присвяченi вiйнi, безсмертному воКнному подвиговi радянського народу. "...Що К на свiтi радiснiшого i приКмнiшого, нiж добра робота? - запитуК Довженко в кiноповiстi "Земля". - Що може бути милiше, як по довгому дню косовицi повертати на заходi сонця з веселого лугу додому? Тiло в тебе так приКмно млiК, тиша в душi, i тобi що неповних дев'ятнадцять рокiв, i ти почуваКш, що й "вона" з грабельками десь поруч з тобою, а пiд босими ногами i в тебе, i в неП тепла земля, укачана колесами, втоптана копитами, вкрита м'яким, як пух, теплим пилом чи нiжною грязюкою, що так приКмно лоскоче мiж пальцями". Поезiя природи, поезiя кохання, поезiя працi - все це злите тут в Кдину гармонiю, все це повите чарами тiКП краси, тiКП життКрадiсностi, при яких навiть грязюка здобував собi епiтет "нiжна". I це - один iз лейтмотивiв автора "Життя в цвiту", людини, що з великим iнтересом читала про Бербанка i з великим натхненням двiчi оспiвала Мiчурiна, людини, що просто-таки кохалася в садiвництвi, - про що свiдчить посаджений Довженком бiля КиПвськоП кiностудiП сад, - мислителя, що над усе любив розвивати в своПх iмпровiзацiях перед друзями перспективи перетворення природи, оновлення землi, прекрасного й гармонiйного будiвництва. Цей самий лейтмотив, що у раннiй "Землi", звучить i в пiзнiй "Зачарованiй Деснi": "До чого ж гарно й весело було в нашому городi! Ото як вийти з сiней та подивитись навколо - геть-чисто все зелене та буйне. А сад, було, як зацвiте весною! А що робилось на початку лiта - огiрки цвiтуть, гарбузи цвiтуть, картопля цвiте. Цвiте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, бурякiв, лободи, кропу, моркви! Чого тiльки не насадить наша невгамовна мати!" Це - свiт, побачений очима дитини, маленького Сашка. Але таким бачив його i дозрiлий Олександр Довженко, чия невгамовна мати любила проказувати: "Нiчого в свiтi так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало..." I нiби перегукуКться з цiКю невгамовною матiр'ю солдат Iван Орлюк в одну з найстрашнiших хвилин свого життя, стоячи як пiдсудний перед вiйськовим трибуналом i пояснюючи, чому вiн носить iз собою вузличок з рiдною землею: "...Все своК дитинство я ходив по насiнню. Воно в нас було скрiзь, де не повернись: в горщиках, у вузликах, на жердках, у сiнях, в повiтцi попiд стрiхою, в сипанках, в мiшках та мiшечках". I далi: "Я так люблю сiяти! Люблю орати, косити, молотити. Але понад усе люблю сiяти, садовити, плекати, щоб росло..." I з цiКП любовi до рiдноП землi, iз цього "люблю сiяти" виросла могутня сила Iвана Орлюка, який i справдi вчинив рiч, що мовою закону зветься злочином, а продиктована була велiнням гарячого i правдолюбного серця, - i вкрив своК iм'я богатирськими подвигами, для вславлення яких не вистачаК людських слiв... "Люблю... саджати що-пебудь у землю, щоб проiзростало...", "Люблю сiяти, садовити, щоб росло..." - у цьому весь Довженко. Мало К на свiтi митцiв, зокрема кiномитцiв, творчiсть яких була б так природно, так нерозривно пов'я зана з творчiстю народною, з пiснею, як це бачимо у Довженка. Уже в перших кадрах "Арсеналу" звучить як провiдна мелодiя зворушлива й глибокодумна пiсня "Ой, було в матерi три сини...". Вона вводить читача, глядача, слухача в грозову атмосферу цього раннього твору Довженка, вона настроюК людину на високий патетичний i поетичний лад... У тому ж "Арсеналi" читаКмо таку авторську ремарку: "Похиливши голови, двi жiнки ждуть не дiждуться, як у пiснi чи в стародавнiй думi". На думку Довженка, це - найвиразнiшi слова для окреслення душевного стану отих двох жiнок. I воно справдi так. У "Землi" вся сцена похорону сiлькора Василя, що впав вiд куркульськоП кулi, побудована на перегуку пiсень. "Пiснi вливалися в процесiю з усiх вулиць i вуличок безупинно, неначе потоки в велику рiку. Старi козацькi й чумацькi мотиви, i пiснi працi, й кохання, i боротьби за волю, й новi комсомольськi пiснi, й "Iнтернацiонал", i "Заповiт", i "Побратався сокiл з сизокрилим орлом - гей, гей, брате мiй, товаришу мiй!..." I знову "Все мы в бой пойдем за власть Советов", - все поКдналось у единому громоголосому звучаннi". Цей розлив, це море пiсень пiд час похорону знову може здатись, а мабуть, таки й здавалось чимось надмiрним прибiчникам "п'ятакiв мiдних правд", але це й К те чисте золото правди, яке осявало всю путь Довженка. Про потрясаючу колядку, яку спiваК Демидов! Орлюку старенька його дружина холодноП зимовоП ночi на печi спаленоП хати, вже була мова. I "Поема про море", i "Повiсть полум'яних лiт" наскрiзь пронизанi звуками пiсень. Важко дiбрати - як це бувало у Шевченка, - де проходить межа мiж iндивiдуальним Довженковим i народною пiснею чи, вiрнiше, думою в таких гiрких, урочистих i прекрасних рядках: "Шукай мене, моя мати, в степах край дороги. Там я буду, моя мати, тричi зимувати, своПм чубом кучерявим степи устилати, своПм тiлом комсомольським орлiв годувати, своКю кров'ю гарячою рiчки виповняти, людство визволяти". Олександр Довженко був не тiльки глибоко нацiональним художником, але й палким патрiотом. Любов до рiдноП землi вiн вважав не лито правом, а й одним iз найвищих обов'язкiв, одною з найiстотнiших прикмет справжньоП людини. Ця любов з особливою пристрастю оспiвана письменником у "Повiстi полум'яних лiт", у "Зачарованiй Деспi". Але треба зовсiм не знати Довженка, щоб приписувати йому нацiональну обмеженiсть, тим паче нацiональний егоПзм. Досить згадати такi твори його, як "Аероград", "Антарктида", "Мiчурiн", "Життя в цвiту", оповiдання "Тризна", щоб переконатись, як животворила Довжепкову душу iдея "сiм'П великоП, сiм'П вольноП, новоП", iдея дружби народiв, iдея iнтернацiоналiзму. Менi доводилось - в зв'язку з поПздкою Олександра Петровича на Далекий Схiд, з мандрiвками його по тайзi, з його роботою над "Аероградом" - розмовляти з ним про "Останнього з Удеге" ФадКква, про арсеньКвського Дерсу Узала, про особистi його зустрiчi з гольдами та iншими, як колись говорено "iнородцями", - i я завжди милувався на те багатство любовi до людини не тiльки незалежно вiд ПП нацiональностi, але й з великою увагою та повагою до нацiональних особливостей людини, яким обдарований був Довженко. Те, що для втiлення такого дорогого йому образу перетворювача природи взяв вiн росiянина Мiчурiна, промовляК само за себе. У щоденникових записах його ми раз у раз бачимо живе, творче, дiяльне зацiкавлення КитаКм, IндiКю, Африкою, Америкою, краПнами ЗахiдноП Њвропи. Ясно, що постатi представникiв капiталiстичного свiту, носiПв капiталiстичноП iдеологiП малював вiн у своПх сценарiях гострими i рiзкими негативними барвами, що твори його часiв ВiтчизняноП вiйни сповненi ненавистю до загарбникiв i насильникiв фашистiв, - але все своК бездонне серце вiддавав вiн трудящим усiКП землi в Пх боротьбi за мир i справедливiсть. Довженко нiжно любив свою хату, свою матiр, свою зачаровану Десну. Але з невиданою гостротою зору бачив вiн на землi нових людей, новi мiста, новi пейзажi. Недавно опублiковано його нарис "Хата", i там стоять такi слова: "Я не славословлю тебе, моя хатино стара. Не хвастаюсь твоКю драною правобережною i лiвобережною стрiхою... Хай не дорiкають менi вороги холодподухi i лживi, що я превозношу, чи прославляю тебе, чи ставлю над всiма оселями свiту. Я прощаюсь з тобою. Я кажу тобi: згинь з моКП землi. Хай тебе пе буде. Обернись в хороми, покрийся залiзом, красуйся великими вiкпами, вирости, пiднiмись над травами, над житами i над садами". I далi: "Хай се вже будеш не ти. Хай прийдуть до тебе добробут i гiднiсть i сядуть на покутi, щоб зникли сум i скорботи з твоПх темних куткiв, i пiчурок, i холодних твоПх сiней. Я не захоплююсь тобою, не пiдношу тебе до неба перед свiтом. Нi, я кажу тобi, сивий: ой хатинонько, моя голубонько, спасибi тобi - прощай". Це нiби перегукуКться з такими рядками в "Зачарованiй Деснi": "Я не приверженець нi старого села, нi старих людей, нi старовини в цiлому. Я син свого часу i весь належу сучасникам своПм. Коли ж обертаюсь я часом до криницi, з якоП пив колись воду, i до моКП бiлоП привiтноП хатини i посилаю Пм у далеке минуле своК благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять i робитимуть, скiльки й свiт стоятиме, душi народнi живi всiх епох i народiв, згадуючи про незабутнi чари дитинства. Сучасне завжди на дорозi з минулого в майбутнК. Чому ж я мушу зневажати все минуле? Невже для того, щоб навчити онукiв ненавидiти колись дороге й святе моК сучасне, що стане теж для них колись минулим у велику добу комунiзму"! Син свого часу, автор "Аерограда" i "Мiчурiна" найповнiше, найвиразнiше, наймогутнiше виявив своК ставлення до майбутнього, найгучнiше проспiвав славу комунiстичному будiвництву в своПй "Поемi про море". Про що ця поема? Про Каховку, про створення Каховського моря, про дива новоП технiки, про чудесних нових людей? Так, звичайно. I, розумiКться, не тiльки про Каховку, а й про Ангару, i про Њнiсей, i про майбутнi мiжпланетнi польоти, i про перетворення всiКП землi в нову землю. Але цим сказано ще надто мало. Це поема про людянiсть, про людську душу в усiх ПП суперечностях, про благородство i працю, яка оновлюК свiт. Список людей, людських характерiв, якi переходять перед нами в поемi, - неосяжний. Тут i генерал, повний ще споминiв про Вiтчизняну вiйну, якому колишнi товаришi його, колгоспники, пропонують стати головою Пхнього колгоспу - i це не дивуК читача поеми (i глядача зробленого за нею фiльму), як не дивуК генералова вiдмова. Тут i iнженери, керiвники будiвництва, i драматург, що в самому вирi життя марно шукаК "матерiалу" для майбут ньоП п'Кси i нiяк не може знайти потрiбного йому "конфлiкту", i архiтектор, що створив "пишний проект" Будинку культури, а проте пiяк по може зрозумiти, чому проект отой не задовольняК колгоспникiв, i голови колгоспiп, i колгоспники та колгоспницi, i рядовi робiтники будiвництва - теслi, муляри, бульдозеристи... Бачимо в поемi i дiвчат, i молодиць, i змучених своПм удiвством удiв, i сiльського хлопчика, що серйозно, як про щось зовсiм уже реальне, розпитуК про польоти на Марс... Тут люди, що з великою тугою руйнують - на днi майбутнього моря, яке самi ж вони утворюють, - своП хати... З тугою i з радiсним поглядом у прийдешнК... Тут кохання - соромливе, пристрасне, iнодi затруКне зрадою. Тут пiснi, що весь час, вiд першого кадру, супроводять фiльм, - пiснi Шевченка, давнi народнi пiснi, пiснi новочаснi, росiйськi та украПнськi, тут i вiршi ЛКрмонтова... Тут батьки i дiти, тут новi спогади про грiзнi днi ВеликоП ВiтчизняноП вiйни, коли героПчнi струни в людських грудях напруженi були з такою ж силою, як напруженi тепер, у днi велетенського мирного будiвництва. Тут б'Кться й пульсуК живе, конкретне почуття прийдешнiх днiв комунiзму, про якi так зворушливо говорять двоК персонажiв поеми: одне питаК, чи будуть люди страждати при комунiзмi, а друге вiдповiдаК: будуть, бо будуть же любити... Олександр Довженко не тiльки в розмовах з друзями, не тiльки в прилюдних виступах, але всiКю творчiстю завжди смiливо вторгався в саме життя, вiн усiКю пристрастю свого могутнього серця любив, усiм вогнем свого глибокого розуму бачив те прекрасне, до чого йде людство, i ненавидiв усе, що стоПть на дорозi до того прекрасного. Про всю його творчiсть можна сказати власними його словами (з оповiдання "Сон"): "Се була симфонiя патетична про становлення мого радянського ладу на землi. Мiй гiмн Радянського всесвiту. Я створив його любовно i палко, викував срiбним молотом в найгарячiшiй кузнi, вилив в не бачену донинi форму мого нового часу з цiлоП безлiчi щонайскладнiших звукових сполучень, найрiзноманiтнiших, протирiчивих, як сама боротьба". ===================================================================== Iван Сенченко. Дiоген В бочцi було незручно, болiли ребра, крiм того, кусали блохи. Були i деякi iншi незручностi, наприклад: з якогось часу вiн став наживати тiла, обрезк, став важкий. Дiвчата не помiчали його; навiть перестали зазирати молодицi. Лише старi перекупки все частiше й частiше починали навiдуватися до нього, шукаючи вiдповiдi на одвiчнi питання: що К iстина, що с любов i чи можна повернути те, що кануло в вiчнiсть. Це все мало втiшало фiлософа, але вiн став надто ледачий, щоб примусити себе рухатися. Так минали днi й ночi, поки нарештi всьому цьому не прийшов край i то в зовсiм несподiваний спосiб. Був гарячий вечiр. По вулицях мiста товпився народ. Згодом у натовп з шумом врiзались вершники на чолi з струнким вродливим бiлявцем, в якому всi одразу пiзнали Александра[2], сина Фiлiппа - царя Македонського. Вулицi вмить опустiли. Найшвидше тiкали молодi дiвчата. Александр уже був хотiв повернути коня навздогiн, як враз увагу його привернула глиняна бочка, захаращена мiж камiнням старого муру. Бiля бочки сидiли двi перекупки, i на Пх обличчях було помiтно, що вони переживають найщасливiшi хвилини тiКП пори свого життя, коли втiхи розуму починають брати гору над нiкчемними втiхами тiла. З бочки чулося бубонiння. Дiоген був у поганому настроП. Баби мало тiшили його. Вiн молов iдiотськi дурницi, а бачачи, як вiд цього млiють перекупки, i зовсiм оскаженiв. - Хто це такий, i що все це значить? - осаджуючи коня, спитав Александр, з цiкавiстю вдивляючись в сцену, це все тiшило його - i старi дурепи в позi мадонн, i брудний мугир, оскаженiлий вiд нападу лютi, товстий i, видно, голодний як пес. - А хiба ти не знаКш? - забелькотiв у вiдповiдь п'яний горлохват на iм'я Птоломей. - Це ж Дiоген, знаменитий фiлософ, учень чи Сократа, чи Платона, а може, й ще кого... Пам'ятаКш - iдеП, платонiчну любов... - А-а, це цiкаво, - мляво протяг Александр, що сам мав честь бути учнем Арiстотеля[3], хитрого i набридливого грека iз Стагiри. Йому враз стало нудно, нiби вiн прослухав повний курс метафiзики, логiки й iнших наук, в яких мiстилося все що завгодно, крiм одного: як стати путнiм солдатом. Незважаючи на всю вiдразу до фiлософiП, Александр все ж встиг помiтити, що, попри надмiрну опухлiсть, фiлософ мав досить моложаве обличчя, отож з нього можна було б ще зробити коли не солдата, то принаймнi корисну людину - нiчного сторожа або асенiзатора, яких так бракувало у мiстi. Але разом з тим вiн хотiв знати, що маК за душею ця знаменитiсть, вiд одного вигляду якоП нападають нудоти. Побачивши коней i озброКних на них зарiзяк, перекупки чимдуж кинулись врозтiч, i Дiоген лишився вiч-на-вiч з Александром. Спочатку, як i перекупки, вiн був злякався, але, пiдбадьорений досить мирним виглядом чiльного вершника, отямився i похнюпо спитав: - Чим маю служити шановному пановi? - Ти, кажуть, фiлософ. Отож коротко: в чому суть твого вчення? - В безкiнечному удосконаленнi душi й серця. - Яким способом? - Способом споглядання внутрiшнiм оком iдей i гiдностей, закладених в душi i серцi людини. - Але ж це iдiотська дурниця! - ледве стримуючи себе, гукнув Александр. - Њдина рiч, що прокладаК шляхи до удосконалення людини - це сила: вона розбиваК ворогiв, закликаК до подвигiв, вона валить старi царства i творить на Пх мiсцi новi; це найчудовiше, що може буть на землi. Сила - це Кдиний спосiб не давати людям загнивати у Пхнiх бочках, i ти, сподiваюся, якнайшвидше переконаКшся в цьому. Мовивши це, Александр обернувся до своПх хлопцiв, i тi на один погляд його, позiскакувавши з коней, кинулися бiгом до Дiогена. Рятуючися, вiн був пiрнув в свою бочку, але це не призвело нi до чого. Пiдхоплений дужими руками, вiн майнув у повiтрi, але, неспроможний полинути у високостi, гепнув на землю разом з бочкою, в яку встиг врости так, як вростаК диня у пляшку. Бочка розсипалась вдрузки. Що ж до Дiогена, то вiн, не встигнувши навiть блимнути оком, знов опинився в тих самих руках i тепер вже остаточно, без жодноП надiП звiльнитися вiд них. А втiм, солдафони виявилися бiльш добродушними, нiж це могло здатись спочатку. Йому навiть не розквасили носа, а бiльше штовхали межи плечi i де доведеться. Отож отак пiдохочуваний та щоразу вигукуючи: "Це насильство, насильство!" - Дiоген нарештi добився до банi. Тут, упершись, як вiл, ногами у землю, а плечима в колiна своПх супротивникiв, вiн почав кричати ще голоснiше, що насильство не К аргумент фiлософський, з огляду на що вiн оголошуК рiшучий протест. Кажучи таке й подiбне, вiн так прудко крутнувся, що ледве був не вислизнув з рук почту. Але ця спритнiсть лише погiршила його становище, i, замiсть того щоб iти до передбанника ногами, вiн полетiв туди сторч головою. Тим часом, поки Дiоген лежав, уткнувшися носом в плетiнку, дослухаючися до джмелiв, що гули йому в головi, в передбанник вдерлись солдати i, зiрвавши з нього штани i сорочку, потягли далi, приказуючи: "А йди, чортов