е опудало, не опирайсь, як осел!" Це тривало до того моменту, поки його нарештi не вштовхнули в купальню, де й поставили з смiхом пiд найдрiбнiше ситечко душу. Вода виривалася з нього, як з пекла, била, кусала, сiкла; в головi наморочилося вiд цього гарячого вихору, i тiло охоплювало приКмне томлiння. Солдати горланили, хрюкали вiд задоволення. Проте натираючи вiхтями Дiогенову спину, плечi й груди, здираючи з них двадцятилiтнiй леп, вони не покладали i в думцi, що саме цi хвилини вирiшувалася i розв'язувалася найважливiша фiлософська проблема. Розлютований, обурений фактом найбрутальнiшого насильства, наляканий цими пекельними вигуками, стовпами i хмарами гарячоП пари, сичанням, що виривалося з ситечок душiв, нарештi гiгантськими вiхтями, що загуляли у нього на спинi, Дiоген ладен був уже знепритомнiти, як враз вiдчув, що йому у серцi, в самiй глибинi його, щось приКмно засвербiло. Кинувши борюкатися, вiн став прислухатися до себе i з здивуванням спостерiг, що ця приКмна сверблячка не те що зменшуКться, а ще бiльшаК, розпливаКться по всьому тiлi, пронизуК його нез'ясненно приКмними уколами... Дiоген крекнув так точнiсiнько, як кректали отi хлопцi. Що це значить? Чого йому так приКмно? Що викликало цю чарiвливу сверблячку? Стусани отих грубiянiв? Струменi води? Тепла пара? Але ж це все зовнiшнi сили, якi не мусили б мати жодного впливу на переживання душi, що сама з себе бере своК щастя i горе! Це так. Так вiн навчав все життя. Але виходить, що це була затишна брехенька, i внутрiшнК, як цимбали, живе лише справдi тодi, коли свiт зовнiшнiй кладе на нього свiй дотик. Але ж свiт зовнiшнiй - безмежний; нема нiчого величнiшого i чарiвливiшого за нього! Якi ж потужнi мелодiП вiн може викликати з людськоП душi! Ця думка, як блискавка спалахнувши, освiтила Дiогенiв мозок. - Не може бути! - вигукнув вiн i так голосно це скрикнув, що солдати перезирнулися i один з них, щоб заспокоПти Дiогена, хриплуватим, але приКмним голосом мовив: - А ти ж як собi думав? Га? Що баня? То ж, пак, не бочка! Ясна рiч, що Дiоген не вiдповiв на це, навiть не глянув на свого несподiваного спiльника, а втiм, ворожiсть до нього геть зникла. Вже згодом, придивившися до нових своПх товаришiв, вiн побачив, що кiнець кiнцем це були не такi вже й брутальнi насильники: бородатi дiти з здоровенними руками. Побачивши, що настрiй Дiогена змiнився на кращий, вони стали пiдморгувати йому, ляпаючи спроста по плечах, говорили: - Ну, от ба, а то брикавсь... Ех, ти, голово кобиляча! Накупавшися, всi рушили до казарми i потрапили якраз на обiд. Дiогеновi, що був голодний як вовк, солдатський борщ з м'ясом, затовчений пшоном i заправлений салом, та здоровенна миска гречаноП кашi теж з салом здалися надзвичайно смачними. Вiн молов, аж за вухами лящало. Потiм посiдали спочивати в холодку. Дiоген став розповiдати рiзнi жартiвливi iсторiйки, яких знав силу. Солдати, не стримуючи себе, реготали, як дiти. Цей дотепний мугир починав Пм подобатися. Дехто навiть висловлював жаль, що вiн дарма запакував себе в бочку, тимчасом як мiг би прожити далеко приКмнiше, розважаючи людей на ярмарках i базарах. Пiсля обiду взялися до працi, якоП було безлiч, бо мали навантажувати кораблi в далеку дорогу. Дiогеновi, що носив мiшки нарiвнi з усiма, це тренування здалося важкеньким. З незвички болiв поперек, пiт заюшував очi, пiдгинались колiна, заважав, тягнучи до землi, живiт, але все ж вiн працював так завзято, нiби все життя тiльки й знав, що тягав на собi мiшки з сухарями й таранею. Праця - зовнiшня сила щодо людини, цiкаво, якi вiзерунки вона витче на його душi?! Так вiн працював до самого вечора i мав би себе кiнець кiнцем дуже зле, коли б раптом старшина не гукнув: - Шабаш! Кiнець! Купатися, хлопцi! Не чекаючи другого запрошення, хлопцi, а разом з ними i Дiоген, сипнули на берег. Море спокiйно оповивала передвечiрня синя мла Але Дiогеновi було не до поетичних красот. Першi десять хвилин вiн нерухомо лежав на пiску ще теплого пляжу i лише потiм, вiдчувши в собi якiсь ознаки життя, шубовснув у воду. Накупавшися, Дiоген раптом став перед фактом, що голод роздираК йому нутрощi. Це, мабуть, чудово зрозумiв i старшина, бо, побачивши, о всi уже вийшли з води, знову загукав так, як тiльки умiК гукать старшина: - Ну, хлопцi, - вечеряти! На вечерю подали галушки. ОзброПвшись величезною шпичкою, Дiоген умостився бiля миски в зелених вiзерунках i працював так завзято, що отямився лише тодi, коли миска спорожнiла, а в неП ж влазило два солдатських котелки галушок! Спали пiд голим небом. Дiоген примостився бiля привiтного бородатого солдата, мiж iншим, того самого, що найенергiйнiше орудував колiнами, запихаючи Дiогена в баню. - То ти що, так i К сам-один? - спитав солдат, остаточно вмостившися на кулi iз таранею. - Як бачиш, - вiдповiв Дiоген. - I тобi не нудно без баби? - Це як сказать, - вiдповiв Дiоген, вiдчувши цiлковите блаженство, бо нiколи так йому не лежалося, як на кулях iз таранею, i додав: - А ти? - Я?.. - Бородай оживився: - Я, брат... У мене там жiнка, як краля, i хлопчисько... Таке втiшне. - I, пiдвiвшись на лiкоть, почав ще i ще розповiдати, яка в нього гарна жiнка й хлопчатко. Закiнчив вiн зовсiм несподiвано, зiтхнувши сумно при цьому: - I коли цьому край? Все вiйна та вiйна! Комусь там хочеться навкулачки, а ти чоловiче пiдставляй свою морду... Так минув перший день. За ним пiшли iншi днi, тижнi, мiсяцi. Дiоген зовсiм звик до людей i роботи, тягав мiшки не згiрш за iнших; на навчаннях же так спритно орудував i вiдбивав крок, що солдати прицмокували з задоволення. Колись брезкле його тiло змiцнiло, живiт зник, плечi оповили тугi м'язи; вiн покращав, помолодшав i виструнчився так, що, проходячи вулицею, не раз ловив на собi меткi погляди жвавих молодичок замiстя. Як вiн тепер реготався з тiКП дурноП фiлософiП, згiдно з якою шлях до удосконалення гiдностей людини лежить в спогляданнi цих гiдкостей. Нi! Пiд лежачий камiнь i вода не тече. Вже вода з-пiд ситечка душу, мiшок iз таранею дають зрозумiти, що навiть такi дрiбнi фактори дають поштовхи мислi i загартовують тiло. А що ж говорити про великi дiяння, де дiють зусилля i воля багатьох тисяч людей? Думаючи так, вiн мав на увазi великий похiд Александра в Азiю[4], участь в якому ладнався взяти увесь грецький свiт пiд проводом Александра та його полководцiв. I Дiоген нетерпляче ждав початку цього походу: вiн мав зробити грандiозний поштовх народам Заходу i Сходу, бо великi дiП мусять мати й великi наслiдки для цiлих народiв i кожноП людини зокрема. I ось нарештi його сподiвання здiйснилися. Армiя рушила в похiд. Забувши за куряву й спеку, за труднощi довгого шляху, Дiоген завзято вiдбивав крок, горланив пiсень, гриз сухарi i, пожувавши таранi, з жадобою накидався на воду. I що далi проходила армiя, то все безмежнiше розсувалися горизонти. Свiт був безкраПй, бiг у всi боки, i як чудово було вiдчувати себе переможцем цiКП безмежностi! Але на шляху до цього чудового свiту лежала Гранiка, рiчка, за якою громадилася величезна армiя персiв. Не затримуючись нi на хвилину, Дiоген ступав у воду поруч, а часом i попереду iнших воякiв Александра. Атака македонян була незламна. Розбитi полчища персiв шукали порятунку у втечi. Втомившись гнатися, Дiоген сiдав на землю i цiлував ПП, переповнений почуттям незбагненноП радостi. Минули мiсяцi й роки. Великий похiд тривав. Дiоген брав участь в облозi Мiлета[5], гатив греблi, здобуваючи Галiкарнас[6], пройшов переможним маршем через Карiю[7], Лiкiю[8], Фрiгiю[9] й Кiлiкiю[10]. Тiло його стало мов лите iз бронзи. Спочинки стомлювали його своКю бездiяльнiстю. Вiн знав щастя лише в походi. Коли були Пжа i питво, вiн з насолодою Пв i пив, коли не було, вiн iшов неослабним маршем у тi принаднi далi, пiдтримуючи своКю невтомнiстю iнших. З дивною жадобою вiн накидався на все, чого не знав i що бачив уперше. Оволодiвши мовою персiв, вiн почав вивчати мову Њгипту, щоб, подолавши ПП, взятися за мову ФiнiкiП[11] i ВавiлонiП[12]. Вiн придивлявся до життя сiл i великих мiст, вимiряв пропорцiП грандiозних будiвель, провадив розмови з ремiсниками й фiлософами, читав твори не знаних ранiше письменникiв. Вiн так само досконало вивчив iсторiю мiст, географiю i звичаП краПни, що на його поради зважали не лише солдати, але й вищi начальники - вiй показував шляхи i знав, де бiжать джерела в пустинi. Мiж iншим, це саме вiн був тим солдатом, що спромiгся по краплинi назбирати води Александровi, коли армiя потрапила в тривале безводдя в пустинi. Як вiдомо, воду цю Александр виплеснув геть, сказавши, що для всiх ПП було б надто мало, для нього ж ПП занадто багато. Це не вразило Дiогена, як не вразило й жодного з його товаришiв. Те, що вчинив Александр, вчинив би i кожен з них. Не тому, хто поклав до нiг своПх Азiю, вимiряти кухлями велич духа i витривалiсть! Десять рокiв тривав похiд. Вiйсько Александра дiйшло до берегiв Iнду[13] i оазисiв Согдiану[14]. Свiт було пройдено. Мiльйони людей упали до нiг Александровi, але... щораз тяжче ставало на душi Дiогена. Вiн знав багато, вiн бачив багато, але те, що вiн бачив, не викликало вже радостi в нього. З одного i по другий край свiту народи гнулись в тяжкiм ярмi рабства. Мiнялись царi, одних сатрапiв заступали iншi, але доля народу вiд цього не кращала. Все так само тягнуть вони свою гiрку лямку i за Александра, як тягли ПП i за Дарiя[15]. А тим часом це ж були живi мудрi iстоти! Чому мусять вони працювати для iнших i не жити для себе, для своПх працьовитих жiнок, для своПх веселих милих дiтей? Чому свiт так не гаразд побудований? I Дiоген поринув у думи. Вiн перебирав подiП iсторiП, зважував i порiвнював життя рiзних народiв. I думи цi не давали йому спокою. Колись невтомний, вiн iшов, низько опустивши голову. Вже давно минув час, коли вiн так безтурботно смiявся. Вiн закинув геть книги. Вiд розмов з жерцями, цими свiтилами краПни, його нудило. Розцяцькованi царедворцi видавались йому тими дурнями, що плачуть на весiллi i танцюють над домовиною, в яку живцем покладенi цiлi великi народи. Похiд закiнчився. Якийсь час Александр в дитячiм захопленнi переживав свiй трiумф, але всього цього надовго не вистачило. Постали клопоти, що робити, як бути з цим величезним царством, що не держалося купи i ладне було щохвилини розпастися. Александр вживав усiх зусиль, щоб змiцнити його, але все, що вiн робив, було або смiшне, як от переодягання своПх наближених в одяг перських царедворцiв, або недоречне, як наказ про одруження з персiянками десяти тисяч македонських солдатiв. Не це потрiбне народам, не цього вони сподiваються, не в цих шлюбах лежить порятунок iмперiП. Треба робити щось величне, що привернуло б до Александра серця змучених ярмом рабства народiв! Як багато передумав в цi днi Дiоген! Але iсторiя народiв АссiрiП[16], ВавiлонiП, Њгипту, ПерсiП[17], нарештi його батькiвщини - ГрецiП - лише змiцнила його переконання, що причиною Пх загину К рабство. Лише вiльна людина може любити i захищати свою батькiвщину, не боячись удару в спину. Поки ця загроза iснуК, царства засудженi на загибель. Так упали пишнi Афiни[18] пiд ударами МакедонiП - вiльноП вiд рабства краПни. Так упали перед свободними воПнами Фiлiппа[19] всi iншi грецькi мiста, i тепер пiд натиском тiКП самоП сили впала iмперiя Дарiя. Воля збiльшуК сили народiв, i тiльки подумати, яка б це була сила - iмперiя Александра, коли б вiн зажадав знищити рабство! Мiльйони людей потяглися б до нього, як-бо затужили за тiКю волею народи! Те, що думав Дiоген, було страшне, а тим часом саме в цьому лежав порятунок для Александра, ГрецiП та всiх краПн, що ввiйшли до складу новоП свiтовоП iмперiП. I ще нижче опустив Дiоген свою присивiлу голову. Хто зрозумiК його? Нiхто! Напевне нiхто... Раптом проблиск надiП освiтив його замучену душу. А що коли викласти своП думки Александровi, запалити його уяву грандiозними картинами суспiльства, побудованого на нових, не чуваних людством основах, досить могутнього для остаточного завоювання IндiП i Китаю. З цими думками Дiоген рушив у палац. - Що тобi? - спитали його. - Бачити Александра, - вiдповiв Дiоген. - Це рiч неможлива та й непотрiбна. Якщо ти стомився, про що свiдчить твiй вигляд, i бажаКш повернутися додому, то нiщо не може бiльше затримати тебе в цiй краПнi. I, вже не чекаючи, що скаже на це Дiоген, царедворець звелiв внести його в реКстр тих ветеранiв, що повертались на батькiвщину. Дiоген гiрко скривився i пiшов геть: палац кишiв знатними персiянками, i всумiш з македонськими i грецькими воКначальниками ходили сатрапи, сторожi рабства в краПнi. Чи не Пм, пак, викласти своП плани? Iшов дощ, i було непривiтно й холодно. Свистiв вiтер, сумно шумiли дерева пожовклим листом. Знесилений лiтами й вiйною, Дiоген лежав пiд парканом, не намагаючись навiть захистити себе вiд вiтру i потокiв дощу. Йому було байдуже. Життя пройшло марно. Жоден спогад не зiгрiв йому грудей. Людство страждало до нього i буде страждати по ньому. Ось вони йдуть, поспiшають, заклопотаний кожен своКю справою, вiльнi i раби, однi з потаКмним, глибоко захованим страхом, iншi з так само глибоко захованою ненавистю. Iдуть? Хай iдуть. Зiбравши сили, Дiоген повернувся до паркана. Iнодi до нього пiдходив хто-небудь, але, впiзнавши, що це лежить Дiоген, з смiхом вiдходив геть. Вуличнi хлопчаки кидали в нього камiнцями; жiнки реготалися; визнанi дотепники тягли його за хiтон; вiн сердився, гнав Пх геть, а вони казали: "Пес! Скажений пес! Коли вже вивiтрить вiтер твоП дикi химери?!" Але всi - i тi, i другi, й третi - боялись його, бо те, чого вiн навчав, таПло загрозу суспiльству. Свiт без рабства - це безумство! I його штовхали ногами. I проте все ж був хтось, що пiклувався про нього. Прокинувшись вранцi, вiн знаходив Пжу бiля себе, iнодi оберемок соломи i кухоль вина. Раз вiн прокинувся вiд тупоту нiг. "Хто там?" - спитався вiн. Люди зникли, але бiля себе вiн побачив велику глиняну бочку, що могла б захистити його вiд негоди. Пересилюючи слабiсть, вiн заховався в нiй, радий затишковi i сухiй просянiй соломi. Так минула зима, а з нею негода i холод. Визирнуло весняне сонце i своПм теплом оживило Дiогена, сонце - те Кдине, що даК хоч трiшечки радостi поневоленим в Пх тяжкому життi. Але не до цього було Александровi. Обтяжений думами, вiн Пхав вулицею мiста, низько опустивши тяжку голову. Все не клеПлось, не в'язалось у нього. Хвилювалася армiя, йшли чвари мiж полководцями. Як мало вони справдили надiП царя! Кожен тягне в свiй кут. I от вiн помре вiд безсонних ночей i цiКП жахливоП пропасницi. Хто стане бiля керма царства? Птоломей? Марна надiя, йому б досить якогось закутка, Њгипту, наприклад. Порожнеча! А порожнеча - як може вона притягати народи? Це вже замiстя. За спиною з якоПсь дурницi смiКться Птоломей; видно поля, iдуть у ярмах воли i за ними раби, низько похиливши голови. Що вони думають? Цiкавить Пх доля iмперiП Александра? А втiм, чому це мусить цiкавити Пх? Вiн повертаК свiй зiр в iнший бiк. Халупи, паркани, забута глиняна бочка. Проте нi. З неП визираК людина; великий бугристий лоб i зосереджений у собi погляд. Щось знайоме ворушиться в пам'ятi. Хто це? Де вiн бачив його? Ах, це Дiоген, фiлософ. Про що вiн думаК? Болять йому болi Александра? Вiн спиняК коня i торкаК хлопчину: - Це Дiоген, я хочу розмовляти з ним. - Я слухаю, царю. Кiнь звиваКться дибки, гарцюК, i ось вiн бiля бочки Дiогена. - Дiоген! - весело гукаК хлоп'я. - Александр хоче розмовляти з тобою. Дiоген повертаКться i через силу спираКться на лiктi. Iм'я, назване хлопчиком, розхвилювало його. Як багато спогадiв заворушилося в пам'ятi Дiогена: i пригоди десять рокiв тому, i походи, i безводдя в пустинi, i своП нездiйсненнi надiП. Що треба йому? З чим вiн? Тим часом Александр наблизився i, зiйшовши з коня, сiв бiля бочки на каменi. - Я слухаю тебе, - тихо сказав Дiоген, вдивляючись у тiнь того, що було колись полководцем i великим царем. Александр мовчав i не скоро сказав: - Я думаю, Дiогене... Дiоген мовчав. - Про моК царство. Дiоген мовчав. - Що станеться з ним, коли я помру? - Воно може не розпастися, - глухо вiдповiв Дiоген. - Ти про... це думав? - Гнiв зазвучав в голосi Александра. - Воно може не розпастися, - не звертаючи уваги на це, провадив далi Дiоген, - але сила - недостатнiй засiб для цього. Ти правий ише наполовину. Силою можна взяти, але, щоб вдержати, потрiбна ще мудрiсть. - Я слухаю, - кусаючи губи, видушив iз себе Александр. Його розбирав гнiв. Слова Дiогена про можливiсть розпаду iмперiП приголомшили його. Значить, не вiн сам думав про це, але й цей... Яка могутня голова, якi гулi на лобi, о Птоломей, Птоломей з плоским лобом! - В чому ж мусить полягати ця мудрiсть? - нарештi спитав Александр. - У звiльненнi краПни вiд рабiв! - Але Пх багато i Пх не можна знищити! - Але навiщо нищити? - вигукнув Дiоген. - Хiба я сказав це? Александр втупився очима в Дiогена. В них уже блиснув здогад. Вiн зрозумiв напрям думок Дiогена, тих страшних думок якi терзали його самого. Але цар царiв - як вiн мiг би стати царем рабiв?! Це божевiлля! I вiн гукнув не Дiогеновi, а самому собi: - Мовчи, божевiльний! Сонце не сходить на заходi, i рiчки не течуть вiд моря. Я забороняю говорити тобi далi! - Але слухай!.. - Дiоген раптом схопився, повний енергiП. Очi його палали, в обрисах обличчя проглянула непоборна мiць. - Слухай сюди, - закричав вiн, - з вiльними македонцями ти завоював половину свiту; звiльни цю половину свiту вiд рабства, i ти пiдкориш увесь свiт! Уся Iндiя i Китай, землi в Африцi, Скiфiя[20] i Кавказ, Сiракузи[21] i Ефiопiя з трiумфом пiднiмуть тебе до небес! Александр завагався. Щось молоде i чудове блиснуло йому в очах. Нiздрi йому затрепетали. - Тож не гай часу, Александре, ти стрясеш свiтом, i iм'я твоК, як заграва, стоятиме над вiками! Та погляд Александра вже збляк. Щоки його вкрила блiдiсть. Вiн тремтiв i так сильно, що не мiг вдержати на колiнах лiктi. - Що тобi? - спитав стурбовано Птоломей, пiдтримуючи царя, коли той приступив до коня. - Знову ця пропасниця? Чи схвилював той мугир? - Мугир? - Александр тоскне глянув на Птоломея. I вже не скоро сказав: - Так, мугир, але коли б я не був Александром, я волiв би стати Дiогеном. Але що до цього тобi? [1] Дiоген iз Сiнопа (бл. 404 - 323 до н. е.) - давньогрецький фiлософ школи кiнiкiв. Учень Антiсфера. Заперечуючи вчення Платона про об'Кктивне iснування iдей як загальних понять, визнавав лише реальнi конкретнi речi. Проповiдував крайнiй аскетизм, називав себе громадянином свiту ("космополiтом"). За легендою, жив у бочцi (пiфосi). [2] Александр Македонський (356 - 323 до н. е.) - цар МакедонiП з 336 р. до н. е., один iз найвидатнiших полководцiв i державних дiячiв стародавнього свiту. Син македонського царя Фiлiппа II. Пiдкоривши Грецiю, з 334 р. до кiнця життя вiв завойовницькi вiйни на Сходi. Пiсля ряду перемог створив найбiльшу свiтову монархiю стародавнього свiту iз столицею у мiстi Вавiлонi. Держава Александра Македонського, позбавлена мiцного внутрiшнього зв'язку, швидко розпалася пiсля його смертi. [3] Арiстотель (384 - 322 до н. е.) - давньогрецький фiлософ i вчений. Учень Платона. Залишаючись в основному на позицiях iдеалiзму, в рядi питань, особливо в теорiП пiзнання, вiдстоював принципи матерiалiзму. [4] ...вiн мав на увазi великий похiд Александра в Азiю... - Йдеться про походи Александра Македонського в 334 - 331 рр. до н. е. [5] Мiлет - стародавнК мiсто в Малiй АзiП. Торговельний, ремiсничий i культурний центр античного свiту. Грав провiдну роль у грецькiй колонiзацiП (заснував близько 80 колонiй). [6] Галiкарнас - торговельний i культурний центр на пiвденному заходi МалоП АзiП (нинi мiсто Бодрум на територiП Туреччини). Заснований грецькими колонiстами близько 1200 р. до н. е. - 334 р. до н. е. Галiкарнас був завойований i зруйнований Александром Македонським. [7] Карiя - область на пiвденному заходi МалоП АзiП (територiя сучасноП Туреччини). З кiнця II тисячолiття до н. е. ПП населяли карiйцi, з кiнця IV ст. до н. е. була завойована Александром Македонським, з III ст. до н. е. - Селевкiдами. [8] Лiкiя - давня краПна на пiвднi МалоП АзiП. З VI ст. до н. е. завойована персами, згодом була пiд владою Александра Македонського, у складi держави ПтоломеПв, Риму. [9] Фрiгiя - область у пiвнiчно-захiднiй частинi МалоП АзiП. У 133 р. до н. е. захiдна, у 25 р. до н. е. схiдна частина областi ввiйшла до складу Стародавнього Риму [10] Кiлiкiя - давня область у Малiй АзiП (на пiвднi сучасноП ЦентральноП Туреччини). У 333 р. до н. е. завойована Александром Македонським. У середнi вiки Кiлiкiя була об'Кктом боротьби мiж ВiзантiКю, арабами i сельджуками. В 1515 р. стала частиною ОсманськоП iмперiП. [11] Фiнiкiя - давня краПна на схiдному узбережжi Середземного моря (нинi територiя Лiвану i СiрiП). Перебувала пiд владою Стародавнього Њгипту, пiзнiше завойована персами, в 332 р. до н. е. - Александром Македонським. [12] Вавiлонiя - давня рабовласницька держава на пiвднi МесопотамiП (нинi - територiя сучасного Iраку). Завойована персами [13] Iнд - одна з найбiльших рiк ПiвденноП АзiП в межах Китаю, IндiП i Пакистану. Довжина 3180км. Бере початок у Тiбетському нагiр'П, впадаК в Аравiйське море. [14] Согдiан (Согдiана, Согд, Согуд) - давня область у басейнi рiчок Зеравшану i Кашкадар'П (нинi територiя ТаджицькоП та УзбецькоП РСР). У IV ст. до н. е. загарбана вiйськами Александра Македонського, пiзнiше тут iснувало автономне Самаркандське князiвство. [15] Дарiй. - Йдеться про Дарiя I (Дар'явауша), перського царя з династiП Ахеменiдiв у 522 - 486 рр. до н. е. Близько 518 р. до н. е. завоював пiвнiчно-захiдну частину IндiП, в 514 - 513 рр. до н. е. вiдбувся його похiд на скiфiв Пiвденного Причорномор'я. За Дарiя I почалися греко-перськi вiйни. [16] Ассiрiя - стародавня рабовласницька держава., що iснувала в Пiвнiчнiй МесопотамiП. [17] Персiя - назва Iрану до 1935 р. [18] Афiни - рабовласницьке мiсто-держава (полiс), важливий економiчний, полiтичний i культурний центр СтародавньоП ГрецiП. [19] Фiлiпп. - Йдеться про царя МакедонiП з 359 по 336 р. до н. е., батька Александра Македонського Фiлiппа II (бл. 382 - 336 до н. е.). [20] Скiфiя - давня краПна на територiП степовоП i лiсостеповоП частин сучасноП УРСР. Назва походить вiд племен скiфiв, якi панували тут у VII - III ст. до н. е. [21] Сiракузи - давньогрецьке мiсто-держава на пiвденному сходi СiцiлiП, центр морськоП торгiвлi Засноване близько 734 р. до н. е ===================================================================== Григорiй Сковорода БЛАГОДАРНЫЙ ЕРОДIЙ Григорiй Варсава Сковорода Любезному другу Семену Никифоровичу Дятлову желает мира божiя. Проживая дни жизни по оному Сираховскому тупику: "Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разумh своем поучается святынh, размышляяй пути ея в сердцh своем, и в сокровенных ея уразумится", соплел я в сiК 1787-е лhто маленькую плетеницу, или корзинку, нареченную "Благодарный_ Еродiй"._ Се тебh дар, друже! Прiйми его, Еродiа, по-еродiеву, прiйми парящаго и сам сый парящiй. Прiйми сердцем Еродiево сердце, птица птицу. "Душа наша яко птица". Да будет плетенка сiя зерцалом тебh сердца моего и памяткою нашея дружбы в послhдняя лhта. Ты видь отец еси и сам птенцы твоя воспитуеши. Я же есмh друг твой, принесшiй плетенку сiю. В ней для младаго ума твоих птенцов обрящеши оп-риснок от оных хлебов: "Хлhб сердце человhку укрhпит". Всhй в них зерно сiК сице: яко живет средh вас нhчтось дивное, чудное, странное и преславное, имущее явитися во свое ему время. Вы же со благоговhнiем ждите, яко рабы, чающiи господа своего... Ничто же бо естh бог, то-чiю сердце вселенныя; наше же сердце нам же естh господh и дух. СiК домашнее они свое благо со временем узнав и плhнився прекрасною его добротою, не станут безобразно и бhсновато гонитися за мырскими суетами и во всhх злоудачах возмогут себе утhшити сею давидскою пhсенькою: "Возвратися, душа моя, в покой твой и стези своя посредh себе упокоят со Исаiею". Ничим же бо бездна сiя сердце наше удовляется, токмо само собою, и тогда-то в нем сiяет вhчная радости весна. Таковое сердце вродив птенцам твоим, будеши им сугубый, сирhчь истинный отец; чада же твоя будут истинный, благодарный, благочестивый и самодоволhный еродiи. Протчее же подобает нhчто сказатh о еродiйской природh. Они подобны журавлям, но светлhйшее перiе и коралловый или светло-червленный нос. Непримиримый враги змiям и буфонам, значит - ядовитым жабам. Имя сiК есть еллинское, значит - боголюбный, иначе зовется (пеларгос и ерогас), римски - киконiа, полски - боцян, ма-лороссiйски - гайстер. Сiя птица освятилася в богословская гаданiя своея благодарности, прозорливости и человhколюбiя. Поминает ее Давид и Iеремiа. Они кормлят и носят родителей, паче же престарhлых. Гнhздятся на домах, на кирках, на их шпицах и на турнях, сирiчh горницах, пирамидах, теремах, вольно, вольно. В Гунгарiи видhл я на каминах. Гаданiе - еллински - символон. Первый символ составляет она сей: сидит в гнhздh, па храмh святом утвержденном. Под образом подпись такова: "Господь утвержденiе мое". Второй символ: стоит един Еродiй. Подпись сiя: "Ничто же сильнее благочестiя". Третий символ: Еродiй терзает змiя. Подпись: "Нe возвращуся, дондеже скончаются". Сiй три символы да будут знаменiем, гербом и печатiю книжицы сея. Она совершилася в первую квадру[1] первыя луны осhнныя. Аминь! "Тамо птицы возгнhздяться". "Еродiево жил[ище] предвод[ительствует] ими" (Псалом). "Еродiй позна время свое" (Iеремiа). Главизна и твердь книжицы. _ "Прiйдите, чада, послушайте мене, страху господню научу вас" (Давид). "Аще сердце наше не осуждает нас, дерзновенiе имамы" (Iоанн). "Сыне! храни сердце твое, люби душу твою" (Сирах), "Разумыв праведник, себh друг будет" (Соломон). "Человhк в чести сый не разумh..." (Давид). "Всяк дух, иже не исповедует Iисуса Христа во плоти пришедша, от бога нhсть" (Iоанн). "Еродiй позна время свое, Израиль же мене не позна" (Iеремiа). "Неблагодарнаго упованiе, яко иней зимный, растает и излiется, яко вода неключима" (Соломон). ПРИТЧА, НАРЕЧЕННА ЕРОДIЙ. _ В ней разглагольствует обезяна со гиенцем Еродiевым о воспитанiи. Обезяна, по древней своей фамилiи именуемая Пишек._ Она во африканских горах на рясном и превознесенном древh со двома чад своих седмицами сидhла. В то же время пролhтал мимо младый Еродiй. Госпожа Пишек, _узрhв его: - Еродiй, Еродiй! - воззвала к нему, - друг мой Еродiй, сын пелергов! Радуйся! Мир тебh! Хатре! Салам али кюм!..[2] Е р о д i й. А-а! Всемилостивая государыня! БонжурI[3] Кали имера! День добрый! Gehorsamer Diener![4] Дай бог радоваться! Salve![5] Спасайся во господh!.. П и ш е к. Ай, друг ты мой! Радуюся, яко начаша глаголати многими языки. Видно, что ученый обучал тебе попугай. Куда бог несет? Е р о д i й. Лечу за пищею для родителей. П и ш е к. Вот бhда! Ты ли родителей, а не они тебе кормлят? Е р о д i й. СiК нhсть бhда, но веселiК и блаженство мое. Они кормили мене в младости моей от младых ногтей моих, а мнh подобает кормитh их при старости их. СiК у нас нарицается аутiлКХарувПу, сирhчь возблагодавать, или взаимно пеларгствовать, и еллины весь наших птиц род называют пеларгос. Но мы их не точiю кормим, но и носим за немощь и старость их. П и ш е к. Чудо преестественное!, Новость, рhдкость, раритет, необыкновенность, каприз, странная и дикая дичь... Сколько вас у отца и матери чад? Е р о д i й. Я и мнhйшiй мене брат Ерогас, и сестра Киконiа. П и ш е к. Гдh вы обучалися во отроческiи лhта? Е р о д i й. Нигдh. Мене и брата научил отец, а мати сестру. П и ш е к. О, мой боже! Вездh цветут славныи училища, в коих всеязычныи обучают попугаи. Для чего он вас не отдавал? Он не убог. Как быть без воспитанiя? Е р о д i й. Для того же то самаго сами нас воспитали родители. П и ш е к. Да его ли дhло учить и воспитывать? Развh мало у нас вездh учителей? Е р о д i й. Он сам великiй к сему охотник, а мати ему во всем послhдует. Он славословит, яко двh суть главный родительскiя должности сiй: "Благо родить и благо научить". Аще кто ни единый от сих двоих заповhдей не соблюл, ни благо родил, ни благо научил, сей нhсть отец чаду, но виновник вhчныя погибели. Аще же родил видно благо, но не научил, таков, рече, естh полу-отец, яко же достойно есть полу-мати, чревородившая, но не млекопитавшая, даровавшая пол мастерства своего доилицh и погубившая половину чадолюбiя. Аще-де мhсто владычнее сидhнiем рабским безчестится, како не безобразится отческая должность, исправляема рабом или наемником? Буде же отец извиняется скудостiю времени, прощается тогда, когда обрящет лучшее дhло. Но ничто же лучше естh благого воспитанiя: ни чин, ни богатство, ни фамилiа, ни милость вельмож, развh благое рожденiе. Оно едино есть лучше всего и сего, яко сhмя щастiю и зерно воспитанiю. П и ш е к. Благо родитh разумhеши ли что ли? Е р о д i й. Не знаю. Знаю же, что он сiК поставляет известным для единых избранных божiих. Иногда-де во убогом домикh, исполненном страха божiя, друг роду человhческому благо родится челов_h_к,_ не всегда же и в царских чертогах. Да уразумhем, яко не красота мыра сего, ни тварь кая-либо, но едина благодать божiя благому рожденiю виновна бывает и яко благородство не лhтами к нам прицепляется, но раждается зерно его с нами. Знаю же и сiК, яко мой отец, разъярен от коего-либо негодяя, стрhляет на его сими словами: О quarta luna seminate! О malo utero gestate! О mala mens et ingenium! Иными же словами язвить не обык никого. П и ш е к. Протолкуй же мнh сiй уязвленiя. Е р о д i й. Я силы их не знаю, а скажу один их звон: О в четверту луну посhян! О злh чревоношен матерью! О злый уме и злая вродо! П и ш е к. Конечно, отец твой знает римскiй и еллинскiй язык? Е р о д i й. Столько знает, сколько попугай по-французски. П и ш е к. Что се? Не ругаешься ли отцу твоему? Е р о д i й. Сохрани мя, господи... Не так я рожден и воспитан. Я самую истину благочестиво сказал. П и ш е к. Как же он, не научен римски, говорит римски? Е р о д i й. Есть у его друг, нехудо знающiй римски и маленьку часть еллински. С ним он, часто бесhдуя, научился сказать нhсколько слов и нhсколько сентенцiй. П и ш е к. Ах, мой боже! Как же он могл вас воспитать, невhжда сый? Е р о д i й. О премудрая госпоже моя! Носится славная притча сiя: "Не ходи в чужiй монастыр с твоим уставом, а в чужую церковь с твоим типиком". У нас не как у вас, но совсhм иный род воспитанiя в модh. У вас воспитанiе зhло драгое. У нас же вельми дешевое. Мы воспитываемся даром. Вы же великою цhною. П и ш е к. Бездhлица! Сотню рубликов с хвостиком порять в год на малчика, а чрез 5 лhт вдруг он тебh и умница. Е р о д i й. Госпоже Деньга достает и за морем. Но гдh ее взять? А воспитанiе и убогим нужно есть. И кошка блудлива не находит себh пристанища. Избавляет же от блуда нас не деньга, но молитва туне. П и ш е к. Я говорю не о подлом, но о благородном воспитанiи. Е р о д i й. А я размышляю не о богатом, но о спасительном воспитанiи. П и ш е к. Полно же! Ты, вижу, старинных и странных дум придержишься. Однак, скажи, как он вас воспитал? Чему научил? Арифметикh ли и геометрiй? Ученому ли коему или шляхетному языку?.. Е р о д i й. Да мнh и сiК невhдомо: кто есть ученый, а кто-то шляхетный язык. П и ш е к. Да ты же со мною привитался разными языками. Е р о д i й. Да сколько же сказалося, столько и знаю, не больше. П и ш е к. По крайней мhph танчить или играть на лютню... Е р о д i й. А бог з вами! Я и на балалайку, не только на цымбалах не умhю. П и ш е к. Ха! Ха! Хе! Ему лютня и цымбали все одно. И сего-то не знает. Но, друг мой! Музыка великое врачевство во скорбех, утhха же в печали и забава в щастiи. Да чего же он тебе научил? Скажи, пожалуй! Е р о д i й. Ничего. П и ш е к. Умора, ей-ей! уморил ты мене смhхом... Так, так-то у вас воспитывают? Е р о д i й. Так! П и ш е к. Может быть, достал тебh чинок? Е р о д i й. Ни! П и ш е к. Может быть, деньгу вам велику собрал или имhнiе? Е р о д i й. Ни! П и ш е к. Так что же? Роги золотыя вам на головh возрастил, что ли? Е р о д i й. Родил и возрастил нам посребренныя крила, ноги, попирающие главы змiев, нос, разстерзающiй оныя. Се наша и пища, и слава, и забава! П и ш е к. Да у вас же крила черныя, по крайней мhph смуглыя. Е р о д i й. Черныя видh, но лhтают путем посребренным. П и ш е к. Чего же либо научил вас, однак: нелзя не так. Конечно, есть что-то, на сердце вам напечатанное. Родители суть божiй, чада же суть родительскiй список, изображенiе, копiа. Как от яблони соки во вhтвы своя, так родительскiй дух и нрав преходит в чада, дондеже отлучатся и нововкоренятся. Еродiй. Рожденнаго на добро не трудно научить на добро, хоть научить, хоть навычить, хоть извычить. Хоть ученый, хоть звычайный, хоть привычный есть то же. От природы, яко матери, легесенько спhет наука собою. Сiя есть всеродная и истинная учительница и единая. Сокола вскорh научишь лhтать, но не черепаху. Орла во мгновенiе навычишь взирать на солнце и забавляться, но не сову. Еленя легко исправишь на Кавказныя горы, привлечешь пить без труда из чистhйших нагорных водотечей, но не велблюда и не вепра. Аще всяческая строит премудрая и блаженная натура,_ тогда како не едина она и исцhляет и научает? Всякое дhло спhет, аще она путеводствует. Не мhзшай только ей, а если можешь, отвращай препятсiвiя и будьте дорогу ей очищай; воистину сама она чисто и удачно совершит!. Клубок сам собою поточится из горы: отними только ему препятствующiй претыканiя камень. Не учи его котиться, а только помагай. Яблони не учи родить яблока: уже сама натура ее научила. Огради только ее от свиней, отрhжь волчцы, очисти гусенh, отврати устремляющуюся на корень ея урыну[6] и протчая. Учитель и врач - нhсть врач и учитель, а только служитель природы, единственныя и истинныя и врачебницы, и учшельницы. Буде кто чего хощет научитися, к сему подобает ему родитися. Ничто же от человhк, от бога же вся возможна суть. Аще же кто дерзает без бога научить или научиться, да памятует пословицу: "Волка в плуг, а он в луг". Доколh колцо висит из ноздрей свинiи, дотолh не роет. Выйми же, паки безобразит землю. СiК нhсть воспитанiе и нhсть ученiе, но обузданiе, от человhческiя помощи происходящее, вchx беззаконников управляющее. Воспитанiе же истекает от природы, вливающiя в сердце сhмя благiя воли, да помалу-малу, без препятствiй возрасши, самовольно и доброхотно дhлаем все тое, еже свято и угодно есть пред богом и человhки. Коликое идолопоклонство восписывать человhческим наукам и человhческим языкам восприносить и воспрпчитать воспитанiе? Кая полза ангелскiй язык без добрыя мысли? Кiй плод тонкая наука без сердца благого? Развh, еже орудiе злобы, бhшенству меч и притчею сказать "крила и роги свинiи". Воззрим, госпоже моя, на весь род человhческiй! У них науки, яко же на торжищах купля, киплят и мятутся. Обаче, они хищнhе суть птиц, невоздержнhе скотов, злобнhе звhрей, лукавhе гадов, безпокойнhе рыб, невhрнhе моря, опаснhе африканских пhсков... Чего ради? Того ради, яко злh родятся. Природа благая естh всему начало и без нея ничто же бысть, еже бысть благо. Благодарю убо неизреченным образом богу во образh его святом, во отцh моем, яко благо от его родитися сподобил мя есть. Вторая же икона божiя нам есть мати наша. Сего ради главным божiим дарованiем одарен чрез родителей моих; все протчее человhческое:чин, богатство, науки и всh вhтроносныи их блонды и пукли с кудрями вмhняю во хвост, без коего голова и живет, и чтится, и веселится, но не хвост без головы. П и ш е к. Убо что ли есть благо родитися и благая природа есть что ли? Е р о д i й. Благая природа и врода есть благое сердце. П и ш е к. Что ли есть сердце благое? Е р о д i й. Сердце благое есть то же, что приснотекущiй источник, точащiй чистыя вhчно струи, знай, мысли. П и ш е к. Что ли суть мысли? Е р о д i й. Сhмя благих дhл. П и ш е к. Дhла же благая суть что ли? Е р о д i й. Добрыи плоды, приносимiи богу, родителям, благодhтелям в честь, славу и жертву. П и ш е к. Зачем же мнh сердце твое не видно? Е р о д i й. Thм, что древеснаго корня не видишь. П и ш е к. А ведь вся влага от кореня? Е р о д i й. От сердца же всh совhты. П и ш е к. Как же твоя природа или врода? К чему ты рожден или врожденное тебh, что ли? Скажи, молю! Е р о д i й. Благодарность - вот вам начало и конец моего рожденiя! П и ш е к. Ах, мой боже! И ты на сем одном храмину щастiя основал? Тако ли? Е родi й. Ей-ей! Тритысящолhтная пещь неопално соблюла притчу сiю; "Много хитростей знает лис, а еж одно великое". П и ш е к. Но может ли от дождевных безгодiй спасти сiя, так сказать, куртая и куцая куртинка? Е р о д i й. Довлhет, как ковчег. П и ш е к. Мнh кажется, сiя надежда есть паучинная одежда. Е р о д i й. И мнh видится малым червончик, но тайно там много сидит гривень. П и ш е к. Сего же то ли единаго учит тебе твой отец? Е р о д i й. Единаго точiю сего. Он родил мнh крила, а я сам научился лhтать. Он вродил мнh благое сердце, я же самовольно навыкаю и глумлюся, сирhчь забавляюся благодарностiю. Он только часто отсекает мнh волчцы, разумhй, поступки мои, не сличныи благодаренiю, орошает бесhдою, оживляющею ко благодарности. Всh же бесhды его, как магнитная стрhла в сhверную точку, праволучно поражают в сей кон: неблагодарная воля - ключ адских мученiй, благодарная же воля есть всhх сладостей рай. Сыне (часто вопiет на мене), сыне мой! Ей, учися единыя благодарности. Учися, сидяй в дому, летяй путем, и засыпая, и просыпаясь. Ты рожден еси благо, и сiя наука есть дщерь природы твоея. Да будет она тебh сладчайшим и вечерним, и ранним, и обhдним куском! Знай, что всh протчiя науки суть рабыни сея царицы. Не буди буiй! Не хватайся за хвост, минув голову. Прiемли и обращай все во благо. Да будет душа твоя желудком птиц, кои пhсок, черепашины и камушки обращают себh варенiем крhпкаго своего внутренняго жара в питательный свои соки. Неблагодарная и ропотливая душа есть то же, что больный желудок, гнушающiйся всякiя пищи. Благодарность же есть твердь и здравiе сердца, прiемлющаго все во благо и укрhпляющагося. Плоды блаженныя жизни суть радость, веселiК и удовольствiе; корень же их и древо благолиственное есть тишина сердечная, а кореню зерном есть благодарность. Она ест дух чистый, тихий, благодушный, благовонный, весна и ведро свhтлаго смысла. Не трещит там молнiя и гром. Вопреки же, все тернiе и волчцы раждаются от несытыя пiявицы зависти, завить же от ропота, ропот же от неблагодарныя воли, наполнившiя сердечное нhдро неусыпаемым червiем, безпереривно денно и нощно душу гризущим. Ах! Дhти мои, дhти! Вот вам надежда и гавань! Еухаристiа. П и ш е к. А что ли сiК слово значит (еухаристiа)? Е р о д i й. Еллины сим словом называют благодаренiе. П и ш е к. И так сим-то образом вас учит ваш отец? Кому же вы сiК благодаренiе ваше воздавать будете? Е р о д i й. Богу, родителям и благодhтелям. Оно богу жертва, родителям честь, а благодhтелям воздаянiе. Обладатели суть первый благодhтели. П и ш е к. Чудная форма воспитанiя. У нас бы осмhяли из ног до головы вас. Гдh сiя мода? Развh в Лунh или в дикой Америкh? Е р о д i й. Отец наш вельми страннаго сердца. Из тысящи сердец едва одно найти, согласное ему. П и ш е к. Так что же протчее? Е р о д i й. Так не дивитеся чудной формh. П и ш е к. Как же так? Видь не должно отставать от людей, а люде и мода одна то.