ваю частiше вiд тебе, проте однаково нудно... - Так ти ж, панi, тiльки те й робиш, що, пiдкинувши в чуже гнiздо своП яйця, з мiсця на мiсце перелiтаКш, спiваКш, п'Кш та Пси. А я сам годую, бережу i вчу своПх дiтей, а працю свою полегшую спiвом. Сила: Багато хто, занедбавши спорiднену Пм роботу, лише спiвають, п'ють та Пдять. У сiм гультяйствi вони терплять Пдучiшу нудьгу, нiж тi, хто працюК без ослабу. Спiвати, пити та Псти - не робота, а лише крихiтний хвостик з головного, призначеного нам дiла. А хто для того Псть, п'К та спiваК, щоб охочiше пiсля вiдпочинку взятися до роботи, як до покликання свого, тому нiколи нудьгувати: щодня вiн i працюК, i вiдпочиваК, i се про нього приказка: "Добрiй людинi щодня свято". Робота наша - джерело радостi. А коли кого своя робота не звеселяК, той, звичайно, Пй не родич i не ПП вiрний приятель, але щось бiля неП любить, i як не спокiйний, так i не щасливий. Але немаК нiчого солодшого, як спiльна для нас усiх робота. Вона К голова, свiтло i сiль будь-якого окремого заняття... Щасливий той, хто поКднав любе собi заняття iз загальним. Воно К справжнК життя. I тепер можна зрозумiти таке Сократове слово: "Дехто живе для того, щоб Псти й пити, а я п'ю й Пм для того, щоб жити". DE LIBERTATE Що К свобода? Добро в нiй якеК? Кажуть, неначе воно золотеК? Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото. О, якби в дурнi менi не пошитись, Щоб без свободи не мiг я лишитись. Слава навiки буде з тобою, Вольностi отче, Богдане-герою! [1] Про свободу (лат.). * * * Всякому мiсту - звичай i права, Всяка тримаК свiй ум голова; Всякому серцю - любов i тепло, ВсякеК горло свiй смак вiднайшло. Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоПть мiй ум. Панськi Петро для чинiв тре кутки, Федiр-купець обдурити прудкий, Той зводить дiм свiй на модний манiр, Iнший гендлюК, вiзьми перевiр! Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоПть мiй ум. Той безперервно стягаК поля, Сей iноземних заводить телят. Тi на ловецтво готують собак, В сих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк. Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоПть мiй ум. Ладить юриста на смак свiй права, З диспутiв учню трiщить голова, Тих непокоПть Венерин амур *, Всяхому голову крутить свiй дур. В мене ж турботи тiльки однi, Як з ясним розумом вмерти менi. Знаю, що смерть - як коса замашна, Навiть царя не обiйде вона. Байдуже смертi, мужик то чи цар,- Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну ПП сталь? Той, в кого совiсть, як чистий кришталь... Всякому городу нрав и права; Всяка имеет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь, Всякому горлу свой есть вкус каков, А мне одна только в свете дума, А мне одно только не идет с ума. Петр для чинов углы панскiи трет, Федька-купец при аршине, все лжет. Тот строит дом свой на новый манер, Тот все в процентах, пожалуй, поверь! А мне одна только в свете дума, А мне одно только не идет с ума. Тот непрестанно стягает грунта, Сей иностранны заводит скота. Те формируют на ловлю собак, Сих шумит дом от гостей, как кабак,- А мне. одна только в свете дума, А мне одно только не идет с ума. Строит на свой тон юриста права, С диспут студенту трещит голова. Тех безпокоит Венерин амур, Всякому голову мучит свой дур,- А мне. одна только в свете дума, Как бы умерти мне не без ума. Смерте страшна, замашная косо! Ты не щадиш и царских волосов, Ты не глядиш, где мужик, а где царь,- Все жереш так, как солому пожар. Кто ж на ея плюет острую сталь? Тот, чiя совесть, как чистый хрусталь... * * * Гей, поля, поля зеленi, Зелом-квiтом оздобленi! Гей, долини, i балки, I могили, й пагорки! Гей ви, вод потоки чистi! Береги рiчок травистi! Гей же, кучерi якi у дiбров сих i гайкiв! Жайворонок над полями, Соловейко над садами,- Той пiд хмарами дзвенить, сей же на гiллi лящить. А коли зiйшла денниця, То прокинулася птиця. Музика звучить навкруг, у повiтрi шум i рух! Тiльки сонце визираК - Вiвчар вiвцi виганяК, На сопiлочку свою котить трелi по гаю. Пропадайте, думи труднi I мiста багатолюднi! Я й на хлiбовi сухiм житиму в раю такiм. Ах поля, поля зелены, Поля, цветами распещренны! Ах долины, яры, Круглы могилы, бугры! Ах вы, вод потоки чисты! Ах вы, берега трависты! Ах ваши волоса, вы, кудрявые леса! Жайворонок меж полями, Соловейко меж садами; Тот, выспрь летя, сверчит, а сей на ветвах свистит. А когда взойшла денница, Свищет в той час всяка птица, Музыкою воздух растворенный шумит вкруг. Только солнце выникает, Пастух овцы выганяет. И на свою свирель выдает дрожливый трель. Пропадайте, думы трудны, Города премноголюдны! А я с хлеба куском умру на месте таком. * * * Чистий можеш буть собою, То нащо тобi броня I шолом над головою? Не потрiбна i вiйна. Непорочнiсть - ось тобi броня, А невиннiсть - крем'яна стiна. Щит, меч i шолом - буде тобi бог. Свiте, свiте безпорадний, Вся надiя - угорi, МаКш сумнiв - то нещадний Вихор розмете на прi. Непорочнiсть - се Сiгор, повiр, А невиннiсть - ось небесний двiр. Там побувай i там почий. Бомб се мiсто не боПться, Нi пiдступностi, нi стрiл. Хитрих мiн не застрашиться, Нi пожежi, анi стрiльб. Непорочнiсть - ось де дiамант, А невиннiсть - ось священний град. Там побувай i там почий. Ворога в сiм градi люблять, Џм вiддружують тепло, Силу для чужого гублять,- I не вiдають про зло. Де ж такий чудовий, пишний град? Сам ти град, коли в душi К сад, Святому духу храм i град. Кто сердцем чист и душею, Не нужна тому броня, Не нужен и шлем на шею, Не нужна ему война. Непорочность - то его броня, И невинность - алмазна стена, Щит, меч и шлем ему сам бог. О мiре! Мiр безсоветный! Надежда твоя в царях! Мниш, что сей брег безнаветный! Вихрь развеет сей прах. Непорочность - се тебе Сигор, И невинность - вот небесный двор! Там полещи и там почiй! Сей свят град бомб не боится, Ни клеветничiих стрел, И хитрых мин не страшится, Всегда цел и не горел. Непорочность есть то адамант, И невинность есть святый то град. Там полещи и там почiй! В сем граде и врагов люблят, Добро воздая врагам. Для других здравiе гублят, Не только добры другам. Где ж есть оный толь прекрасный град? Сам ты град, з души вон выгнав яд, Святому духу храм и град. ===================================================================== Василь Стефаник. Оповiдання КАМIННИЙ ХРЕСТ I Вiдколи Iвана Дiдуха запам'ятали в селi газдою, вiдтодi вiн мав усе лиш одного коня i малий вiзок iз дубовим дишлем. Коня запрягав у пiдруку, сам себе в борозну; на коня мав ремiнну шлею i нашильник, а на себе Iван накладав малу мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лiвою рукою спирав, може, лiпше, як нашильником. То як тягнули снопи з поля або гнiй у поле, то однако i на конi, i на Iванi жили виступали, однако Пм обом пiд гору посторонки моцувалися, як струнви, i однако з гори волочилися по землi. Догори лiз кiнь як по леду, а Iвана як коли би хто буком по чолi трiснув, така велика жила напухала йому на чолi. Згори кiнь виглядав, як би Iван його повiсив на нашильнику за якусь велику провину, а лiва рука Iвана обвивалася сiтею синiх жил, як ланцюгом iз синьоП сталi. Не раз ранком, iще перед сходом сонця, Пхав Iван у поле пiльною дорiжкою. ШлеП не мав на собi, лише йшов iз правого боку i тримав дишель як би пiд пахою. I кiнь, i Iван держалися крепко, бо оба вiдпочали через нiч. То як Пм траплялося сходити з горба, то бiгли. Бiгли вдолину i лишали за собою слiди колiс, копит i широчезних п'ят Iванових. ПридорожнК зiлля i бадилля гойдалося, вихолiтувалося на всi боки за возом i скидало росу на тi слiди. Але часом серед найбiльшого розгону на самiй серединi гори Iван починав налягати на ногу i спирав коня. Сiдав коло дороги, брав ногу в руки i слинив, аби найти те мiсце, де бодяк забився. - Та цу ногу сапов шкребчи, не ти ПП слинов промивай, - говорив Iван iспересердя. - Дiду Iване, а батюгов того борозного, най бiжить, коли овес поПдаК... Це хтось так брав на смiх Iвана, що видiв його патороч зi свого поля. Але Iван здавна привик до таких смiхованцiв i спокiйно тягнув бодяк дальше. Як не мiг бодяка витягнути, то кулаком його вгонив далi в ногу i, встаючи, казав: - Не бiси, вiгниКш та й сам вiпадеш, а я не маю чКсу з тобою панькатися... А ще Iвана кликали в селi Переломаним. Мав у поясi хибу, бо все ходив схилений, як би два залiзнi краки стягали тулуб до нiг. То його вiтер пiдвiяв. Як прийшов iз войська додому, то не застав нi тата, анi мами, лише хатчину завалену. А всього маКтку лишив йому тато букату горба щонайвищого i щонайгiршого над усе сiльське поле. На тiм горбi копали жiнки пiсок, i зiвав вiн ярами та печерами пiд небеса, як страшний велетень. Нiхто не орав його i не сiяв i межi нiякоП на нiм не було. Лиш один Iван узявся свою пайку копати i сiяти. Оба з конем довозили гною пiд горб, а сам уже Iван носив його мiшком наверх. Часом на долiшнi ниви спадав iз горба його голосний крик: - Е-ех, мой, як тобов грКну, та й по нитцi розлетишси, який же-с тКжкий! Але, вiдай, нiколи не гримнув, бо шкодував мiха, i поволi його спускав iз плечей на землю. А раз вечором оповiдав жiнцi i дiтям таку пригоду: - Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колiнкую з гноКм наверх, аж шкiра з колiн обскакуК. Пiт iз-за кожного волоска просiк, та й так ми солоно в ротi, аж гiрко. Ледви я добивси на гору. А на горi такий вiтрець дунув на мене, але такий легонький, що аж! А пiдiть же, як мене за мiнуту в поперецi зачКло ножами шпикати - гадав-сми, що минуси! Вiд цiКП пригоди Iван ходив усе зiбганий у поясi, а люди прозвали його Переломаний. Але хоч той горб його переломив, то полiтки давав добрi. Iван бив палi, бив кiлля, виносив на нього твердi кицки трави i обкладав свою частку довкола, аби осiннi i веснянi дощi не сполiкували гною i не заносили його в яруги. Вiк свiй збув на тiм горбi. Чим старiвся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба. - Такий песiй горб, що стрiмголов удолину тручКК! Не раз, як заходяче сонце застало Iвана наверху, то несло його тiнь iз горбом разом далеко на ниви. По тих нивах залягла тiнь Iванова, як велетня, схиленого в поясi. Iван тодi показував пальцем на свою тiнь i говорив горбовi: - Ото-с нi, небоже, зiбгав у дугу! Але доки нi ноги носе, то мус родити хлiб! На iнших нивах, що Iван собi купив за грошi, принесенi з войська, робили сини i жiнка. Iван найбiльше коло горба заходився. Ще Iвана знали в селi з того, що до церкви ходив лиш раз у рiк, на Великдень, i що курей зiцiрував. То так вiн Пх научував, що жадна не важилася поступити на подвiр'я i порпати гнiй. Котра раз лапкою драпнула, то вже згинула вiд лопати або вiд бука. Хоч би Iваниха хрестом стелилася, то не помогло. Та й хiба ще то, що Iван нiколи не Пв коло стола. Все на лавi. - Був-сми наймитом, а потiм вiбув-сми десiть рiк у воську, та я стола не знав, та й коло стола менi Пда не йде до трунку. Отакий був Iван, дивний i з натурою, i з роботою. II Гостей у Iвана повна хата, газди i газдинi. Iван спродав усе, що мав, бо сини з жiнкою наважилися до Канади, а старий мусив укiнцi податися. Спросив Iван цiле село. Стояв перед гостями, тримав порцiю горiвки у правiй руцi i, видко, каменiв, бо слова не годен був заговорити. - ДКкую вам файно, газди i газдинi, що-сте нi мали за газду, а мою за газдиню... Не договорював i не пив до нiкого, лиш тупо глядiв на-вперед себе i хитав головою, як би молитву говорив i на кожне ПП слово головою потакував. То як часом якась долiшня хвиля викарбутить великий камiнь iз води i покладе його на берiг, то той камiнь стоПть на березi тяжкий i бездушний. Сонце лупаК з нього черепочки давнього намулу i малюК по нiм маленькi фосфоричнi звiзди. БлимаК той камiнь, мертвими блисками, вiдбитими вiд сходу i заходу сонця, i кам'яними очима своПми глядить на живу воду i сумуК, що не гнiтить його тягар води, як гнiтив вiд вiкiв. Глядить iз берега на воду, як на утрачене щастя. Отак Iван дивився на людей, як той камiнь на воду. Потряс сивим волоссям, як гривою, кованою зi сталевих ниток, i договорював: - Та дКкую вам красно, та най вам бог дасть, що собi в него жКдаКте. Дай вам боже здоров'К, дiду Мiхайле... Подав Михайловi порцiю i цiлувалися в руки. - Куме Iване, дай вам боже прожити ще на цiм свiтi, та най господь милосердний щасливо запровадить вас на мiсце та й допоможе ласков своКв наново газдов стати! - Коби бог позволив... Газди, а проше, а доцКгнiть же... Гадав-сми, що вас за стiв пообсаджую, як прийдете на весiлК синове, але iнакше зробилоси. То вже таке настало, що за що нашi дiди та й тати не знали, то ми мусимо знати. Господа воля! А законтентуйте ж си, газди, та й вiбачКйте за решту. Взяв порцiю горiвки та пiдiйшов д жiнкам, що сидiли на другiм кiнцi стола вiд постелi. - Тимофiхо, кумо, я хочу до вас напитиси. Дивюси на вас, та й ми, як якись казав, молодi лiта нагадуютьси. Де, де, де-е? Ото-сте були хлопКнна дiвка, годна-сте були! То-сми за вами не одну нiчку збавив, то-сте в данцi ходили, як сновавка -так рiвно! Ба, де, кумо, тотi роки нашi! Ану-ко пережийте та й вiбачКйте, що-м на старiсть данець нагадав. А проше... Глянув на свою стару, що плакала мiж жiнками, i виймив iз пазухи хустину. - Стара, ня, на-коб тобi платину та файно обiтриси, аби я тут нiяких плачiв не видiв! Гостий собi пилнуй, а плакати ще доста чКсу, ще так си наплачеш, що очi ти витечуть. Вiдiйшов до газдiв i крутив головою. - Щось би-м сказав, та най мовчу, най шiную образи в хатi i вас яко грешних. Але рiвно не дай боже нiкому доброму на жiночий розум перейти! Адi, видите, як плаче, та на кого, на мене? На мене, газдине моя? То я тебе вiкорiнував на старiсть iз твоП хати? Мовчи, не хлипай, бо ти сивi кiски зараз обмичу, та й пiдеш у ту Гамерику, як жидiвка. - Куме Iване, а лишiть же ви собi жiнку, таже вона вам не ворiг, та й дiтем своПм не ворiг, та ПП банно за родом та й за своПм селом. - Тимофiхо, як не знаКте, то не говорiть анiдзелень! То ПП банно, а я туда з вiскоком iду?! Заскреготав зубами, як жорнами, погрозив жiнцi кулаком, як довбнею, i бився в груди. - Озмiть та вгатiть ми сокиру отут у печiнки, та, може, той жовч пукне, бо не вiтримаю! Люди, такий туск, такий туск, що не памнКтаю, що си зо мнов робить! III - А проше, газди, а озмiть же без царамонiП та будьте вiбачнi, бо ми вже подорожнi. Та й менi, старому, не дивуйтеси, що трохи втираю на жiнку, але то не задурно, ой, не задурно. Цего би нiколи не було, якби не вона з синами. Сини, уважККте, письменнi, так як дiстали якесь письмо до рук, як дiстали якусь напу, та як пiдiйшли пiд стару, та й пилили, пилили, аж перерубали. Два роки нiчо в хатi не говорилоси, лиш Канада та й Канада. А як нi достинули, як-Км видiв, що однако нi муть отут на старiсть гризти, як не пiду, та й Км продав щодо крiшки. Сини не хотК бути наймитами пiслi моП голови та й кажуть: "Ти наш тато, та й заведи нас до землi, та дай нам хлiба, бо як нас роздiлиш, та й не буде з чим киватиси". Най Пм бог помогаК Псти тот хлiб, а менi однако гинути. Але, газди, де менi, переломаному, до ходiв? Я зробок - цiле тiло мозиль, костi дрихлавi, що заки Пх рано зведеш докупи, то десiть раз йойкнеш! - То вже, Iване, пропало, а ви собi туск до голови не припускайте. А може, як нам дорогу покажете, та й усi за вами пiдемо. За цим краКм не варт собi туск до серця брати! Ца земля не годна кiлько народа здержiти та й кiлькi бiдi вiтримати. Мужик не годен, i вона не годна, обоК вже не годнi. I саранчi нема, i пшеницi нема. А податки накипають: що-с платив лева, то тепер п'Кть, що-с Пв солонину, то тепер барабулю. Ой, ззолили нас, так нас ймили в руки, що з тих рук нiхто нас не годен вiрвати, хiба лиш тiкати. Але колись на цi землi буде покаянiК, бо нарiд порiжеси! Не маКте ви за чим банувати!.. - ДКкую вам за це слово, але Кго не приймаю. Певне, що нарiд порiжеси. А тож бог не гнiваКси на таких, що землю на гиндель пускають? Тепер нiкому не треба землi, лиш викслiв та банкiв. Тепер молодi газди мудрi настали, такi фаКрмани, що за землев не згорiли. А дивiть-ко си на ту стару скрипку, та пускати ПП на гиндель?! Таже то дуплава верба, кини пальцем, та й маком сКде! Та гадаКте, що вона зайде на мiсце? От, перевернеси десь у окiп та й пси розтКгнуть, а нас поженуть далi i подивитиси не дадуть! Вiдки таким дiтем маК бог благословити? Стара, а суди ж! Прийшла Iваниха, старенька i сухонька. - Катерино, що ти собi небого, у своП головi гадаКш? Де тi покладу в могилу? Ци риба тi маК з'Псти? Та тут порКднi рибi нема що на один зуб узКти. Адi! I натягав шкiру на жiнчинiй руцi i показував людям. - Лиш шкiра на костi. Куда цему, газди, йти з печi? Була-с порКдна газдиня, тКжко-с працувала, не гайнувала-с, але на старiсть у далеку дорогу вiбраласи. Адi, видиш, де твоя дорога та й твоя Канада? Отам! I показав Пй через вiкно могилу. - Не хотiла-с iти на цу Канаду, то пiдемо свiтами i розвiемоси на старiсть, як лист по полi. Бог знаК, як з нами буде... а я хочу з тобов перед цими нашими людьми вiпрощитиси. Так, як слюб-сми перед ними брали, та так хочу перед ними вiпрощитиси з тобов на смерть. Може, тебе так кинуть у море, що я не буду видiти, а може, мене кинуть, що ти не меш видiти, та прости ми, стара, що-м ти не раз догорив, що-м, може, тi коли скривдив, прости менi i перший раз, i другий раз, i третiй раз. Цiлувалися. Стара впала Iвановi на руки, а вiн казав: - А то тi, небого, в далеку могилу везу... Але сих слiв уже нiхто не чув, бо вiд жiночого стола надбiг плач, як вiтер, що з-помiж острих мечiв повiяв та всi голови мужикiв на груди похилив. IV - А тепер ступай собi, стара, межи газдинi та пильнуй, аби кожду своК дiйшло, та напийси раз, аби-м тi на вiку видiв п'Кну. - А вас, газди, я ще маю на два гатунки просити. Десь, може, сини пусте в село на пошту, що нас iз старов уже нема. Та би-м просив вас, аби-сте за нас наймили служебку та й аби-сте си так, як сегоднi, зiйшли на обiдець та вiказали очинаш за нас. Може, пан бог менше грiха припише. Я грошi лишу Яковi, бо вiн молодий та й слушний чоловiк та не сховаК дiдiв грейцiр. - Наймемо, наймемо i очинаш за вас вiкажемо... Iван задумався. На його тварi малювався якийсь стид. - Ви старому не дивуйтеси та не смiйтеси з дiда. Менi самому гей устид вам це казати, але здаК ми си, що би-м грiх мав, якби-м цего вам не сказав. Ви знаКте, що я собi на своПм горбi хресток камiнний поклав. Гiрко-м вiз i гiрко-м го наверх вiсаджував, але-м поклав. Такий тКжкий, що горб го не скине, мусить го на собi тримати так, як мене тримав. Хотiв-Км кiлько памнКтки по собi лишити. Стулив долонi в трубу i притискав до губiв. - Так баную за тим горбом, як дитина за цицков. Я на нiм вiк свiй спендив i окалiчiв-Км. Коби-м мiг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взКв з собов у свiт. Банно ми за найменшов крiшков у селi, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки нiколи не перебаную. Очi_ замиготiли великим жалем, а лице задрожало, як чорна рiлля пiд сонцем дрожить. - ОцеП ночi лежу в стодолi, та думаю, та думаю: господи милосердний, ба що-м так глiбоко зогрiшив, що женеш нi за свiтовi води? Я цiле житК лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кiнчиласи, а я впаду на ниву та й ревно молюси до бога: господи, не покинь нi нiколи чорним кавалком хлiба, а я буду все працувати, хiба бих не мiг нi руков, нi ногов кинути... - Потiм мене такий туск напав, що-м чиколонки гриз i чупер собi микав, качКв-Км си по соломi, як худобина. Та й нечисте цукнулоси до мене! Не знаю i як, i коли вчинив-Км си пiд грушков з воловодом. За малу филю був би-м си затКг. Але господь милосердний знаК, що робить. Нагадав-Км собi за свiй хрест та й мене геть вiдiйшло, Пй, як не побiжу, як не побiжу на свiй горб! За годинку вже-м сидiв пiд хрестом. Посидiв, посидiв довгенько - та й якось ми легше стало. - Адi, стою перед вами i говорю з вами, а тот горб не вiходить ми з голови. Таки го виджу та й виджу, та й умирати буду та й буду го видiти. Все забуду, а його не забуду. Спiванки-м знав-та й на нiм забув-Км, силу-м мав - та й на нiм лишив-Км. Одна сльоза котилася по лицi, як перла по скалi. - Та я вас просю, газди, аби ви, як мете на свiту недiлю поле свiтити, аби ви нiколи мого горба не минали. Будь котрий молодий най вiбiжить та най покропить хрест свiченов водицев, бо знаКте, що ксьондз на гору не пiде. Просю я вас за це дуже грешно, аби-сьте менi мого хреста нiколи не минали. Буду за вас бога на тiм свiтi просити, лиш зробiть дiдовi Кго волю. Як коли би хотiв рядном простелитися, як коли би добрими, сивими очима хотiв навiки закопати в серцях гостей свою просьбу. - Iване, куме, а лишiть же ви туск на боцi, геть Кго вiдкиньте. Ми вас усе будемо нагадувати, раз назавше. Були-сте порКдний чоловiк, не лiзли-сте натарапом на нiкого, нiкому-сте не переорали, анi пересiяли, чужого зеренця-сте не порунтали. Ой, нi! Муть вас люди нагадувати та й хреста вашого на свiту недiлю не минуть. Отак Михайло розводив Iвана. V - Вже-м вам, панове газди, все сказав, а тепер хто нi любить, та тот буде пити зо мнов. Сонечко вже над могилов, а ви ще порцiю горiвки зо мнов не вiпили. Заки-м ще в своП хатi i маю гостi за своПм столом, то буду з ними пити, а хто нi навидить, то буде також. Почалася пиятика, та пиятика, що робить iз мужикiв подурiлих хлопцiв. Незабавки п'яний уже Iван казав закликати музику, аби грав молодiжi, що заступила цiле подвiр'я. - Мой, маКте так данцувати, аби земля дуднiла, аби одноП травички на току не лишилоси! В хатi всi пили, всi говорили, а нiхто не слухав. Бесiда йшла сама для себе, бо треба ПП було конче сказати, мусили сказати, хоч би на вiтер. - Як-Км го вiпуцував, то був вiпуцований, котре чорний, то як срiблом посипав по чорну, а котре бiлий, то як маслом снiг помастив. Конi були в мене в ордунку, цiсар мiг сiдати! Але-м гроший мав, ой, мав, мав! - Коби-м учинився серед тако пустинi - лиш я та бог аби був! Аби-м ходiв, як дика звiр, лиш кобих не видiв нi тих жидiв, нi панiв, нi ксьондзiв. Отогди би називалоси, що-м пан! А ца земля най западаКси, най си i зараз западе, то-м не згорiв. За чим? Били та катували наших татiв, та в ярем запрКгали, а нам уже кусня хлiба не дають прожерти... Е, кобито так по-мому... - Ще не находився такий секвертант, аби що з него стКг за податок, он, нi! Був чех, був нiмець, був поляк - г.., пробачКйте, взКли. Але як настав мадзур, та й найшов кожушину аж пiд вишнев. Кажу вам, мадзур бiда, очi печи та й грiху за него нема... ВсякоП бесiди було богато, але вона розлiталася в найрiжнiшi сторони, як надгнилi дерева в старiм лiсi. В шум, гамiр, i зойки, i в жалiсну веселiсть скрипки врiзувався спiв Iвана i старого Михайла. Той спiв, що його не раз чути на весiллях, як старi хлопи доберуть охоти i заведуть стародавнiх спiванок. Слова спiву йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але i в горлi мозилi понаростали. Iдуть слова тих спiванок, як жовте осiннК листя, що ним вiтер гонить по замерлiй землi, а воно раз на раз зупиняКться на кожнiм ярочку i дрожить подертими берегами, як перед смертю. Iван та й Михайло отак спiвали за молодiП лiта, що Пх на кедровiм мостi здогонили, а вони вже не хотiли назад вернутися до них навiть у гостi. Як де пiдтягали вгору яку ноту, то стискалися за руки, але так крiпко, аж сустави хрупотiли, а як подибували дуже жалiсливе мiсце, то нахилювалися до себе i тулили чоло до чола i сумували. Ловилися за шию, цiлувалися, били кулаками в груди i в стiл i такоП собi своПм заржавiлим голосом туги завдавали, що врештi не могли жадного слова вимовити, лиш: "Ой Iванку, брате!", "Ой Мiхайле, приятелю!" VI - ДКдю, чуКте, то вже чКс вiходити до колiП, а ви розспiвалиси як задобро-миру. Iван витрiщив очi, але так дивно, що син побiлiв i подався назад, та й поклав голову в долонi i довго щось собi нагадував. Устав iз-за стола, пiдiйшов до жiнки i взяв ПП за рукав. - Стара, гай, машiр - iнц, цвай, драй! Ходи, уберемоси по-панцьки та й пiдемо панувати. Вийшли обоК. Як уходили назад до хати, то цiла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прiрвалася, як би горе людське дунайську загату розiрвало - такий був плач. Жiнки заломили руки i так сплетенi держали над старою Iванихою, аби щось iзгори не впало i ПП на мiсцi не роздавило. А Михайло ймив Iвана за барки, i шалено термосив ним, i верещав як стеклий. - Мой, як-Кс газда, то фурни тото катранК з себе, бо тi вiполичкую як курву! Але Iван не дивився в той бiк. Ймив стару за шию i пустився з нею в танець. - Польки менi грай, по-панцьки, мам грошi! Люди задеревiли, а Iван термосив жiнкою, як би не мав уже гадки пустити ПП живу з рук. Вбiгли сини i силомiць винесли обоПх iз хати. На подвiр'ю Iван танцював дальше якоПсь польки, а Iваниха обчепилася руками порога i приповiдала: - Ото-мси тi вiходила, ото-мси тi вiгризла оцими ногами! I все рукою показувала в повiтрю, як глибоко вона той порiг виходила. VII Плоти попри дороги трiщали i падали - всi люди випроваджували Iвана. Вiн iшов зi старою, згорблений, в цайговiм, сивiм одiнню i щохвиля танцював польки. Аж як усi зупинилися перед хрестом, що Iван його поклав на горбi, то вiн трохи прочуняв i показував старiй хрест: - Видиш, стара, наш хрестик? Там К вiдбито i твоК намено. Не бiси, К i моК, i твоК... КЛЕНОВI ЛИСТКИ I Постiль застелена полотном, коло стола на заднiй i переднiй лавi засiли куми, на краю печi рядком дiти. Вони поспускали рукави, як стадо перепелиць, що спочивають, але всi готовi летiти. Куми зате сидiли як вкопанi, лишень руками дiставали хлiб або чарку горiлки, але i руки найрадше не рухали б, лишень спочивали би, зiгненi в кулак на колiнах. Нерадо вони брали хлiб та чарку. Каганець блимав на припiчку i потворив з кумiв великi, чорнявi тiнi i кинув Пх на стелю. Там вони поломилися на сволоках i також не рухалися. Коло стола схилений стегяв Iван, господар хати i тато маленькоП дитини, що ПП охрестили. - Будьте ласкавi, моП куми, та випийте ще по однiй. Хоч це не горiлка, а болото, але з мужиком то так маКться: що де у свiтi К найгiрше, то вiн маК то спожити, що де в свiтi К найтяжче, то вiн маК виконати... - На то ми родженi,- вiдповiдали набожно куми. Як чарка обiйшла коло, то Iван ПП поставив лiгма коло пляшки, бо боявся, аби не впала, така маленька, на землю. - А закусiть... Та й дивiться, який мене клопiт найшов у самi жнива, у сам вогонь. А я, бiгма, не знаю, що з цьог о маК бути?! Чи маю лишити жнива та й обходити жiнку i варити дiтям Псти, чи я маю лишити Пх тут яа ласку божу та й тягнути голоден косою? Бо вже моК таке маК бути, бо у такий час нiхто до хати не прийде за великi грошi. На тобi, Iване, дитину та й радуйся, бо ще Пх мало маКш! - Не марiкуйте[1] , куме, та не гнiвiть бога, бо то його воля, не ваша. А дiти - пiна на водi, щось на них трiсне - та й понесете всiх на могилу. - У мене не трiсне, але там, де К одно, там трiсне... - Куме Iване, дайте трошки спокiй, бо жiнка, як маКться звичай, у такiм станi, то Пй не треба цього слухати, бо така мова не даК здоров'я. Колись iншим, лiпшим часом. - Я вас дуже перепрошую за мою таку мову, але ви гадаКте, що я за неП дбаю або за дiтьми дбаю, але за собою я дбаю?! Бiгме, не дбаю, най Пх зараз вихватаК та й мене з ними! Овва, ото би ми втратили рай на землi i маКтки лишили! Куми вже не обзивалися, не перечили, бо бачили, що Iвана не переможуть, i хотiли, аби скорiше виговорився, бо борше[2] Пх пустить спати. Iван встав вiд стола, спинився насеред хати, спустив руками так, як дiти на печi, i почав до них балакати: - Та чому не летите з моКП голови? Я вам розчиню i вiкна, i дверi, гай!.. Дiти засунулися на пiч так, що Пх не було вже видко.- Ади, саранча, лиш хлiба, та й хлiба, та й хлiба! А вiдки ж я тобi того хлiба наберу?! Та то би на дванадцятий снiп якийсь раз торгнути, то би якийсь раз схилитися, то з поперека вогонь у пазуху сиплеться! То тебе кожне стебельце в серце дюгне![3] Се було до дiтей, а тепер вiн звернувся до кумiв. - А увечiр, лиш покажешся до хати такий, як вiхоть, як мийка, усотаний[4], а вони тобi в один голос, i жiнка i дiти: "Нема хлiба!" Та й ти не йдеш, бiдний чоловiче, спати, але ти тягнеш цiп та й молотиш напотемки, аби завтра мали з чим iти в жорна. Та так тебе цiп i звалить на снiп, та й так деревiКш до ранку у снi, аж тебе роса припаде. Та й лишень очi пролупиш, то зараз тебе та роса Псть, бо мало тебе бiда Псть, ще вона вночi тебе найде! ПромиКш очi та й точишся на лан, такий чорний, що сонце перед тобою меркне. - Iване, не журiться дiтьми, бо то не лишень ви, але бог Пм тато, старший вiд нас. - Яз богом за груди не беруся, але нащо вiн тото пускаК на свiт, як голе в терен?! Пустить на землю, талану в руки не дасть, манни з неба не спустить, а потiм увесь свiт кричить: "Мужики злодiП, розбiйники, душогубцi!" Зiпреться один з другим у церквi такий гладкий, що муха по нiм не полiзе, та корить, та картаК! "Ви,- каже,- дiтей не навчаКте страху божого, ви Пх самi посилаКте красти..." Ей, де я годен так ганьбити! А коби коло моКП дитини i мамка, i нянька, i добродзейка ходила, коби менi люди всього назносили, то i я би, Кгомость[5], знав, як дiти вчити! Але моП дiти ростуть по бур'янах разом з курами, а як що до чого прийде, отак, як тепер, то нiхто не знаК, що вони цiлий день Пдять? Чи крадуть, чи жебрають, чи пасуть, а я вiдки знаю? Я косю вашi лани та й забуваю не лиш за дiти, але за себе не пам'ятаю! Ви би хотiли, аби я вашi лани обробив i дiти аби учив. А ви вiд чого? Так, люди, ви самi знаКте, яке наше життя... - ЗнаКмо, куме, знаКмо, як не знати, самi в нiм бродимо. - Я на дiти дивлюся, але я не гадаю, аби воно було чемне, аби вмiло до ладу зробити. Я лиш заглядаю, чи воно вже добре по землi ходить, аби його упхати на службу, оцього я чекаю. Я не чекаю, аби воно убралося в силу, аби путерiП[6] набрало, аби воно коло мене нажилося. Коби лиш багач або пан створив пащеку, а я його туди кидаю, аби лишень збутися! А потiм воно бiгаК коло худоби, ноги - одна рана, роса Псть, стерня коле, а воно скаче та й плаче. Ти б йому завернув худобу, поцiлував би його в ноги, бо ти його сплодив, та й сумлiння тебе п'К, але минаКш, ще ховаКшся вiд нього, аби вiн не чув!.. Аж почервонiв, аж задихався. - Та й росте воно в яслах[7], пiд столом або пiд лавою, Псть кулаки, умиваКться сльозами. А пiдросте, та й щось воно украде, бо воно нiколи добра не знало, та краденим хоче натiшитися. Дивишся - iде до тебе жандар. СкуК тебе, наб'К, як товарину[8], бо ти тато злодiКвi та й мусиш iз ним бути у змовi... Та й ти злодiй навiки! Але це не решта, кiнець ще напередi. Най би син,- ваша дитина, а людський злодiй,най би зогнив у тюрмi, бо злодiя не шкода! Най би! А то вони вiзьмуть здоров'я та й дають до шпиталю лiчити, а потiм пускають письмо до вiйта[9], аби тато платив кошта. З хати виганяють з бебехами! Iдеш до вiйта, по руках цiлуКш: "Вiйточку, виберiть мене iз цiКП кари". "Ти,- каже вiйт,- бiдний чоловiк, то можу тебе випустити, але яку я вигоду буду мати за твою вигоду?" Стиснеш плечима, складешся, як цiзорик[10], та й кажеш: "Мiсяць вам буду задурно служити..." Так чи не так, люди, правду кажу чи брешу, як пес?! - Все так, цiлий гатунок такий, одного слова не замилили[11] Iван дрижав цiлий, чув на собi вагу страшних своПх слiв. - Щоб не казали, люди, що каркаю над головами своПх дiтей, як ворон над стервом, не кажiть, люди, не кажiть! Я не каркаю, я правду говорю, мiй жаль каркаК, серце каркаК! Очi його запалилися, i в них появилася страшна любов до дiтей, вiн шукав Пх очима по хатi. - Бо виглядаК так, що я своП дiти геть позбиткував[12], гiрше, як темний ворог. А я, видите, не позбитку-вав. Я лишень прогорнув з-перед очей сьогоднi, i завтра, i рiк, i другий i подивився на моП дiти, що вони там дiють? А що я уздрiв, те й сказав! Я пiшов до них у гостi, та й кров моя застигла на Пх господарствi... По хвилi: - Якби до тоП Канади не було морiв, то я би Пх у мiх забрав та й пiшки б з ними туди йшов, аби Пх занести далеко вiд цього поругання. Я би тi моря берегами обходив... Куми забули були за вiдпочинок, а тепер собi нагадали, швидко повставали i пiшли. II Рано. Дiти обiдали на землi, обливали пазухи i шелестiли ложками. Коло них лежала мама, марна, жовта, i бгала колiна пiд груди. По чорнiм, нечесанiм волоссi спливала мука i бiль, а губи зацiпилися, аби не кричати. Дiти з ложками в ротi оберталися до мами, дивилися i знов оберталися до миски. - Семенку, ти вже наПвся? - Вже,- вiдповiв шестилiтнiй хлопець. - То вiзьми вiничок, покропи землю та й пiдмети хату. Мама не годна нахилитися, бо дуже болить усерединi. Не кури дуже. - Уступiться, бо через вас я не можу замiтати. Мама звелася i поволiклася на постiль. - Семенку, а тепер гарно вмийся, i Катруся, i Марiя най вмиються, i побiжи в збанок води начерпнути, але не впадь у керницю, не схиляйся дуже... - Семенку, пiди та нарви огiркiв у решето, аби мама в горшку наквасила, бо я бачу, що буду слаба, та не будете мати що з хлiбом Псти. Та й нарви кропу i вишневого листя. Та не сотай огiрчиння, але рви бiля самого огудиння... - Семенку, здiйми з грядок[13] сорочки, щоб я полатала, бо ходите чорнi, _як ворони. Семенко все бiгав, все робив, що мама казала, i раз по раз гримав на молодшi сестри i казав, що дiвки не знають нiчого, лишень Псти. - Вони ще малi, Семенку, як виростуть, та й будуть тобi сорочки прати. - Я наймуся, та й там менi будуть сорочки прати, а Пх не потребую. - Не тiшся, дитино, службi, бо не раз будеш своП днi оплакувати. - А дивiться, тато зросли в службi та й нiчого Пм не бракуК. - I ти зростеш у службi, аж шкiра буде трiскати вiд того росту. Але ти, Семене, не балакай, але збирайся татовi нести обiд. Вiн десь такий голодний, що очi за тобою продивили. - Я мушу татову палицю брати, аби вiд псiв обганятися. - А як загубиш, та й буде тато нас обоК бити. Та не йди простоволосий, але вiзьми хоч батькiв капелюх. - Той капелюх лише на очi паде, що не видко дороги. - Вимий збанок та й сип борщу. - Ви мене не вчiть стiльки, бо я знаю. - Семенку, а дивися, аби тебе пси не покусали... III Дрiботiв ногами по грубiй верствi пилу i лишав за собою маленькi слiди, як бiлi квiти. - Фiть,_ заки я зайду, то це сонце мене порядно спарить. Але я собi заберу волосся так, як жовнiр, та й буде менi лiпше йти. Поклав обiд на дорогу i збирав волосся на верх голови, аби приложити його капелюхом i виглядати, як обстрижений жовнiр. Очi смiялися, пiдскочив i покотився дальше. Та волосся з-пiд широкого капелюха зсунулося на потилицю. - Це пустий капелюх, най-но як я наймуся, то я тодi собi капелюшок... Лишень облизався. Пройшовши шмат дороги, вiн знову поставив обiд на землю. - Я змалюю собi велике колесо iз шпицями. Сiв насеред дороги в пил i обводив довкола себе палицею, потiм рисував променi в колесi. Далi зiрвався, перескочив поза обiд i побiг дуже зрадуваний. До кожних ворiт закрадався, зазирав, чи нема на подвiр'П пса, i аж тодi швиденько перебiгав. З одного подвiр'я вибiг'пес i пустився за ним. Семенко спiворив[14], заверещав i сiв з обiдом. Палиця також впала на дорогу. Довгенько зiщулений сидiв, чекав пса, аби кусав. Потiм зважився подивитись i побачив над собою чорного пса, що спокiйно стояв коло нього. - На, на, циган, на кулешi, але не кусай, бо болить дуже, та й штраф твiй газда буде платити. Та вiн тобi ноги поломить за той штраф. Щипав з платка кулешi, метав псовi по куснику i смiявся, що вiн на воздусi хапаК. Пес мав створену морду, i вiн собi рот створив. - А ти чий, шибенику, що пси на дорогах годуКш, а в поле що понесеш? I якась жiнка гупнула його в шию. - А як, ви ще бийте, як пес хотiв мене роздерти! - А ти чий, такий чемний? - Я Iвана Петрового, але мама мали дитину та й слабi, а я мусю нести обiд, а мене пси кусають, а ви ще б'Кте... - Ой, як я тебе била... Куди ж ти несеш обiд? - Татовi несу на лан, коло ставу. - Йди зо мною, бiдо, бо я також несу туди обiд. Пiшли разом. - А хто обiд варив? - Мама варили, бо я ще не вмiю, а Марiя i Катерина ще меншi вiд мене. - Та не слаба мама? - Чому не слабi, так качаються по землi, так стогнуть, що аж! Але я за них роблю... - Ото, ти робiтник! - Ви не знаКте та й говорите пусте. Ану запитайтеся мами, який я розумний! Я оченаш[15] знаю цiлий... Жiнка засмiялася, а Семенко здвигнув плечима та замовк. За ним бiг пес, а вiн нiбито кидав йому кулешi i заманював iти за собою. IV Три днi опiсля. Посеред хати сидiв Семенко i сестри i корито з маленькою дитиною стояло. Коло них миска iз зеленими накришеними огiрками i хлiб. На постелi лежала Пх мама, обложена зеленими вербовими галузками. Над нею сипiв рiй мух. - ПонаПдайтеся та й тихо сидiть, бо я понесу дитину до Василихи, аби поплекала. Тато казали, аби нести рано, в полуднК й надвечiр, а увечiр вони самi вже прийдуть. - Семенку, не переломи дитини. - Я гадав, що ви спали. Тато, казали давати вам сту-деноП води i булки Псти. Марiя така чемна, що вона тоту булку ухватила i вкусила вже раз. Але я набив та й вiдiбрав! Пстимете? - Не хочу. - Тато зсукали ще свiчку та й казали, що якби ви вмирали, аби вам дати в руки i засвiтити. Коли я не знаю, коли давати... Мама подивилася великими блискучими очима на сина. Безодня смутку, увесь жаль i безсильний страх зiйшлися разом в очах i разом сплодили двi бiлi сльози. Вони викотилися на повiки i замерзли. - Тато рано в хоромах[16] також плакали, так головою до одвiрка лупили! Заплаканi взяли косу та й пiшли. Взяв дитину й вийшов... - Семенку, аби ти не давав Катрусю, i Марiйку, i Василька бити мачусi. ЧуКш? Бо мачуха буде вас бити, вiд Пди вiдгонити i бiлих сорочок не давати. - Я не дам та й татовi буду казати. - Не поможе нiчого, синку мiй наймилiший, дитинко моя найзолотiша! Як виростеш, щоб мiж собою дуже любилися, дуже, дуже!.. Аби ти помагав Пм, аби не давав кривдити. - _Як я буду служити та й буду дужий, то я Пх не дам, а буду до них щонедiлi приходити. - Семенку, аби просив тата, що мама наказувала, аби вас любив... - Џжте булку... - Спiвай дитинi, хай не плаче... Семенко хитав дитину, але спiвати не смiв. А мама обтерла долонею сухi губи i заспiвала. У слабiм, уриванiм голосi виливалася ПП душа i потихеньку спадала межи дiти i цiлувала Пх по головах. Слова тихi, невиразнi говорили, що кленовi листочки розвiялися по пустiм полю, i нiхто Пх позбирати не може, i нiколи вони не зазеленiють. Пiсня намагалася вийти з хати i полетiти в пусте поле за листочками... [1] Марiкувати - нарiкати. [2] Борше - швидше. [3] Дюгати - колоти, шпигати. [4] Як мийка, усотаний - смертельно втомлений. [5] Њгомость - так називали попа в Галичинi. [6] ПутерiП набрати- путнiм стати, набрати розуму, сили. [7] Ясла - вiдгороджене в хлiвi мiсце, куди закладають корм для худоби. [8] Товарина - худоба. [9] Вiйт - голова волосноП управи. [10] Цiзорик - складаний ножик. [11] Не замилили - не помилилися. [12] Збиткувати - знущатися. [13] Грядка - жердка пiд стелею, що на нiй вiшають одежу. [14] Спiворити - закричати з переляку. [15] Оченаш - "Отче наш..." - слова молитви. [16] В хоромах - в сiнях. МАРIЯ Марiя сидiла на приспi й шептала: - Бодай дiвки нiколи на свiт не родилиси; як суки, валяютьси; однi закопанi в землю, а другi по шинках з козаками. I нащ