о воно родитьси на свiт божий? I дурне, i пусте, ще i з вiнком на головi. Вона саме закопала своП двi доньцi в потайничок у льоху, як у селi зчинили крик, що йдуть уже свiжi козаки. Чого тотi козаки хочуть, чого шукають? ЏП стодоли пустi, комора без дверей, порожня, хата - гола, а замки вiд скринь ржавiють попiд ноги. Не хотiла на них у хатi ждати. Облупана, обдерта тота ПП хата. Сидiла на приспi i нагадувала все минуле. Сперла голову до стiни, сиве волосся вилискувало до сонця, як чепець iз блискучого плуга; чорнi очi вiдсували чоло вгору. Воно морщилося, тiкало пiд залiзний чепець вiд тих великих, нещасних очей, якi шукали на днi душi скарбiв ПП цiлого життя. Далеко пiд горами ревiли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змiКм по синьому небi i шукав щiлин у блакитi, щоби десь там обмитися вiд кровi i спузи[1]. За ПП плечима дрижали вiкна за кожним гарматним громом. А може, там i ПП сини, може, вже закуталися в бiлий рантух снiгу i кров бiжить iз них i малюК червонi квiти. Вона Пх родила мiцних i здорових, як ковбки[2]; чим була грубiла, тим бiльше робила, по кожнiй дитинi була все краща й веселiша; а молока - то мала такого, що могла дiтей не плекати, а купати. I чоловiка мала дужого й милого, i маКток. То як, бувало, жнуть на нивi цiлу нiч, як дзвонять до сну дiтям серпами, що позаду них понакриванi спали, то чого Пй тодi було треба або чого боялася? Хiба, щоб звiзда не впала дiтям на голову; але вона була жвава така, що i звiзду ймила би на кiнчик серпа. А як нажали копу, то спочивали. Молодий чоловiк цiлував ПП, а вона смiхом зганяла з нiчлiгу птахи. Аж як Пх тiнi досягали кiнця ниви, а мiсяць заходив, то лягали коло дiтей, а рано сонце будило Пх разом з дiтьми. Вона Пх провадила до кернички i сполiкувала росу з голов, а найстарший двигав для батька воду в збанятку. Чоловiк лишався в полi, а вона йшла з ними додому: одно на руках, а двоК коло запаски. А по дорозi гралася ними, як дiвка биндами. Любувала й голубила Пх. Хiба ж часу жалуК? Моцна й здорова, все скоро зробить. Дiти росли всi, нi одно не слабувало. Пiшли до школи. Ходила за ними по всiх мiстах, носила на плечах колачi й бiлi сорочки, ноги нiколи не болiли ПП. А як у Львовi заперли Пх до арешту за бунт, то сiла на колiю, а та колiя так бiгла й летiла до синiв, мовби там у машинi, напередi, горiло ПП серце. Мiж тими панями-мамами почула себе в перший раз у життi рiвною зi всiми панами й тiшилася, що сини поставили ПП в однiм рядi з ними. А на вакацiП з'Пздилися товаришi ПП синiв з усiх усюдiв, хата начеб ширшала, двором ставала. Спiвали, розмовляли, читали книжки, ласкавi до простого народу, i нарiд до них прилип, коло них цвiв: збирався Пх розумом добувати мужицьке право, що пани з давен-давна закопали в палатах. Iшли лавою з хоругвами над собою, i пани Пм проступалися. А як настала вiйна, то оба старшi зараз зачали збиратися, а й найменший не хотiв лишитися. Лагодила Пх цiлу нiч у дорогу, затикала кулаками рот, аби Пх не побудити. А як почало свiтати, на зорях, як побачила Пх, що сплять супокiйне, то й сама заспокоПлася. Сiла бiля них у головах, глядiла на них тихенько вiд зорi до сходу сонця i - в той час посивiла. Вранцi чоловiк, як побачив,то сказав: - Твоя голова Пх вiвчила, нехай же тепер i сивiК. Вiдтак проводила Пх до мiста. Що крок ступила, то все надiялася, що котрийсь зi старших обернеться до неП i скаже: - Мамо, лишаКмо тобi найменшого на помiч i потiху. Але нi один не звернувся, нi один не сказав того слова. Сивi стернi передавали в ПП душу свiй шепiт, шелестiли до вуха. "Таж вони зреклися тебе; паничi забули мужичку". Гiрка крапелька просякла з ПП серця i втроПла ПП вiдразу. В мiстi зiйшлося Пх сила, паничi i простi хлопцi. Хоругви й прапори шелестiли над ними i гримiв спiв про УкраПну. Попiд мурами мами держали серця в долонях i дули на них, аби не болiли. Як заходило сонце, то прийшли до неП всi три, прийшли попрощатися. Вiдвела Пх трохи набiк, вiд людей. Виймила з рукава нiж i сказала: найменший, Дмитро, най лишиться, а нi, то закопаК зараз у себе нiж. Сказала це i зараз зрозумiла, що перетяла тим ножем свiт надвоК: на однiй половинi лишилася сама, а на другiй - сини тiкають геть вiд неП... I впала. Пробудилася, аж як земля дуднiла пiд довгими рядами, що спiвали сiчову пiсню. Дмитро був бiля неП. - Бiжiм, синку, за ними, аби-м Пх здогонила, най менi, дурнiй мужичцi, простять. Я не знала добре, я не винна, що моя голова здурiла, як тота УкраПна забираК менi дiти... Бiгла, кричала: Iване, Андрiю! Всi бiгли за тими довгими, рiвними рядами синiв, падали на колiна й голосили. Марiя прочуняла з пiвсну-споминiв, заломила руки та й кричала: - Дiти моП, сини моП, де вашi кiстки бiлi? Я пiду позбираю Пх i принесу на плечах додому! Чула що лишилася сама на свiтi, глянула на небо й зрозумiла, що пiд тою покришкою сидить сама i що нiколи вже не вернуться до неП ПП сини, бо цiлий свiт здурiв: люди i худоба. Тiкало все, що жило. Ще недавно нiкому дорiг не ставало. Дiти несли за ними добуток, однi одних стручували в провали, ночами ревiли корови, блеяли вiвцi, конi розбивали людей i самих себе. За цими здурiлими людьми горiв свiт, немов на те, щоби Пм до пекла дорогу показувати. Всi скакали в рiку, що несла на собi багряну заграву i подобала на мстивий меч, який простягся здовж землi. Дороги дуднiли й скрипiли, Пх мова була страшна i той зойк, що родився зi скаженоП лютостi, як жерло себе залiзо i камiнь. Здавалося, що земля скаржиться на тi своП рани. А як стрiнулися над рiкою, то гармати виважували землю з ПП предвiчноП постелi. Хати пiдлiтали вгору, як горючi пивки[3], люди, закопанi в землю, скам'янiли й не могли пiдвести руки, щоби перехрестити дiти, червона рiка збивала шум з кровi, i вiн, як вiнок, кружляв коло голов трупiв, якi тихенько сунули за водою. По битвi копали гроби, витягали мерцiв з води. Поле за кiлька днiв зродило богато, богато хрестiв., I помiж тi хрести попровадили солдати ПП найменшого сина за те, що царя називав катом. Казали, що ведуть його на Сибiр. Далеко би йти, кров буде течи з хлоп'ячих нiг, слiди червонi... А й старий повiз офiцирiв попри тi хрестики i пропав досi. - Ой небоженКта, лишили ж ви мене саму стерегти з совами ваших пустих хоромiв. Як у МарiП в головi спомини з жалем, з розпукою ткали плахту, щоби закрити перед ПП очима ту прiрву в життi, то у ворота на подвiр'я заПхали козаки. Була люта, що нiколи не дозволяли Пй лишитися в спокою, i казала до них голосно: - А, вже йдете, рабiвники! - Нiчого, матусю, рабувати не будемо у вас, хочемо нагрiтися в хатi, пустiть. Душа замерзла в тiлi. Вiдповiла: - То йдiть грiйтеси в студенi хатi. - А ви? - А мене можете отут бити нагайками, а на коханку, як видите, я вже стара. Один iз козакiв - молоденький ще був. - приступив i дуже просив, щоби вона та ввiйшла враз з ними в хату; самi ж вони не ввiйдуть. - Ми вашi люди, - казав. - А тому, що ви нашi, то рвете тiло нагайками, а другi забирають та вiшають людей; мерцi гойдаютьси лiсами, аж дика звiр утiкаК... Молоденький козак так довго та гарно просив, що врештi увiйшла з ними в хату. Станула бiля порога, а вони позасiдали коло стола. - Продайте нам що-небудь Псти; голоднi ми, матусю. - Що ж вам дам Псти? Там, на полицi, К хлiб; а грошей ваших менi не треба, бо однi даКте, а другi заходите i назад вiдбираКте, та ще й б'Кте. Цар ваш такий великий та богатий, та посилаК вас без хлiба воювати? Станьте на лавку та досягнiть з полицi бохоня. З хлiбом стягнув з полицi й образ Шевченка, який був повернений лицем до стiни. - Хлiб бери, а образ вiддай менi, то моПх синiв. Такi, як ви, здоймали його з-пiд образiв, кинули до землi i казали менi толочити по нiм. Я його сховала в пазуху, а вони кроПли тiло пугами, що й не пам'ятаю, коли пiшли з хати. Вихопила Шевченка з рук, поклала в пазуху. - Можете мене отут i зарiзати, а образа не дам. Той молоденький козак, що так ПП гарно просив увiйти в хату, приступив до неП, поцiлував у руку i сказав: - Матусенько, я ж за свято Шевченка сидiв довго в тюрмi. Хiба ж ви не дасте нам образа, щоб ми його привели назад до честi й поставили пiд образами? - А хто ж ви е? Що за однi? Вiдкiля приходите? Жидам позволяете тримати свою вiру й письмо, а наше все касуКте. Тепер снiг прикрив дорогу, але коли б не вiн, то ви би видiли, що всiми дорогами, по всему селi розкиненi нашi книги з читалень. То, що бiдний нарiд встарав собi на науку для дiтей, все то пiшло пiд кiнцькi копита. - Дайте, дайте нам образ. Поволi витягнула й подала йому, бо й сама стала цiкава, що вони з ним будуть дiяти. А вони поставили два хлiби, один верх другого, сперли коло них малюнок, виймили вишиванi та гаптованi хустки та довкола прикрашували. - Лиш дивiтьси, козаки, чи мило то буде цему образовi, як ви Кго вберете у рабоване жидiвське плаття. Та тут же, в тiй хвилинi, зiрвався один з них, сивий уже, скинув iз себе одiж козацьку: був без сорочки. - Оце вам, матусю, наш рабунок, що всi ми без сорочок ходимо, хоч могли б богато придбати. А оцi хустини, що ми ними Шевченка вбрали, це ж козацькi китайки, матусю. Надiлили нас Пми жiнки нашi, нашi мами, сестри нашi, щоби було чим голову вкрити в полi, щоби ворон очей не клював. Марiя глянула на них, непевно пiдступила й сказала: - Ви, вiдий, тотi, що моП сини вас любили... украПнцi... - Ми самi один одного рiжем. Пiдлiзла Марiя на грядки, виймила зi скринi сорочку i подала роздягненому. - Вбирай, це з мого сина; бог. знаК, чи верне, чи буде ПП носити. Несмiло взяв козак сорочку i надягнув. - Не тратьмо часу, козаки, пошануймо батька, а хлiба будемо Псти по дорозi. Ви ж знаКте, як ще нам далеко Пхати, - сказав козацький старшина. Почали спiвати. Забринiли вiкна, пiсня помiж блеск сонця на склi вийшла надвiр, побiгла в село. Жiнки почули i ставали коло ворiт, вiдтак коло вiкон, а врештi несмiливо входили до сiней i до хати. - МарiК, що це в тебе? П'янi чи загулюють дiвки спiванками? - Нi, це iншi, другi... - Якi другi? - Такi другi, що це нашi; мовчи та слухай! Марiя отворила широко очi на козакiв, подалася вперед, неначеб хотiла пiдбiгти й не пустити Пх спiв з хати. Пiсня випростовувала ПП душу. Показувала десь на небi цiле ПП життя. Всi зорi, якi вiд дитини бачила; всю росу, яка падала на ПП голову, i всi подуви вiтру, якi коли-небудь гладили ПП по лицi. Виймала ота пiсня з ПП душi, як з чорноП скринi, все чарiвне i ясне i розвертала перед нею - i надивитися вона не могла сама на себе в дивнiм свiтаннi. Десь там на горах сидить орел, пiсня розвiваК його крила, i подув цих крил гоПть ПП серце, стираК чорну кров з нього. ЧуК, як сини держуться маленькими руками за ПП рукави, як ростуть з кожним звуком. ЧуК кожне Пх слово, коли-небудь сказане, i кожну розмову за УкраПну. Всi невиразнi i таКмнi назви випрядуються з волосся звiзд i, як пребогате намисто, обiймають ПП шию. Блискотять рiки по всiй нашiй землi i падають з громом у море, а нарiд зриваКться на ноги. Напередi ПП сини, i вона з ними йде на тую УкраПну, бо вона, тая УкраПна, плаче й голосить за своПми дiтьми; хоче, щоби були всi вкупi. Те голосiння вплакуКться в небо; його покров морщиться i роздираКться, а пiсня стаК у бога коло порога i заносить скаргу... Як перестали спiвати, то Марiя стала непорушне, як на образi намальована. З купи жiнок, яких богато зiйшлося, одна, вже стара, приступила до стола. - То ви нашi? Богу дякувати, що ви вже раз прийшли,говорила. - Ой, нiхто, небожКта, нас не любить. Кiлько переходило вiйська - всi нас не любять. А кiлько вони напсували народу! Аби де було: чи в мiстi, чи на дорозi, чи вже в своПм-таки селi, все чужi i чужi ми, i нiхто нам не даК вiри. - Џй, чого ж ви хочете вiд них? Це ж не наше войсько. Вони такi, як у книжках писано здавна або мальовано на образах, як вони ще нашi були. А тепер вони московськi. Де вони годнi нам помогти? Отак, потихоньки, аби нiхто не чув, то забалакають. - Ти молода, читати вмiКш, то знаКш лiпше. Я гадала, що то нашi. - Це навiть не кажiть, бо за це може нам бути велика кара. Старенька жiнка скоро залiзла в гурт жiнок, що глядiли самою тугою i дихали розпукою. Зате молода Катерина станула край самого стола. - Оця Марiя, що ми в неП, дивiтьси, як задеревiла вiд вашого спiву. Вона бануК за синами, що два пiшли до наших охiтникiв, а найменшого взяли москалi на Сибiр! Десь-то вiн серед таких, як ви, напастував вашого царя, що дуже мучить наш нарiд. А вони лиш хап його - та й пропав. Ученi були всi, маКток за ними пiшов великий. В селi нi одна мама так не бануК за синами. - Небого, МарiК, небого! - шептали жiнки. - То таки саме перед вiйною було, як ми сипали могилу отсему Шевченковi, що перед вами на столi. Сипали другi села на пам'ятку - та i ми. Клопiт такий був, бо старi не пускали вдень сипати, робота в полi, а ми змовилиси i сипали ночами: однi кiньми, другi тачками, iншi лиш рискалями. Таку могилу висипали, як дзвiниця. I Марiя з трьома синами помагала... Як ми ПП досипали, то свiтало, роса нас припала, i ми посiдали довкола, бо ноги болiли. А старший син МарiПн вилiз на сам вершечок та й так ладно говорив до нас, що з цеП нашоП могили будемо дивитиси на велику могилу на УкраПнi, щоби ми були всi одноП мислi. Дививси так дивно, начеб поправдi на зорях бачив УкраПну. Потiм ми повставали i спiвали такi пiснi, як i ви тепер. Тут наблизилася Катерина козаковi майже до вуха i шептала: - Вашi пiснi такi самi, як МарiПних синiв. Тому не будiть ПП, най Пй здаКси, що це ПП сини спiвають... [1] С п у з а - попiл. [2] Ковбок - обрубок дерева. [3] П и в к а - м'яч. НОВИНА У селi сталася новина, що Гриць Летючий утопив у рiцi свою дiвчинку. Вiн хотiв утопити i старшу, але випросилася. Вiдколи Грициха вмерла, то вiн бiдував. Не мiг собi дати ради з дiтьми без жiнки. Нiхто за нього не хотiв пiти замiж, бо коби-то лишень дiти, але то ще й бiда i нестатки. Мучився Гриць цiлi два роки сам iз дрiбними дiтьми. Нiхто за нього не знав, як вiн жиК, що дiК, хiба найближчi сусiди. Оповiдали вони, що Гриць цiлу зиму майже не палив у хатi, а зимував разом iз дiвчатами на печi. А тепер усе село про нього заговорило. То прийшов вiн вечором додому та й застав дiвчата на печi. - ДКдю, ми хочемо Псти, - сказала старша, Гандзуня. - То Пжте мене, а що ж я дам вам Псти? Адi, К хлiб, та й начинКйтеси! Та й дав Пм кусень хлiба, а вони, як щенята коло голоП кiстки, коло того хлiба заходилися. - Начинила вас та й лишила на мою голову, бодай П земля вiкiнула! А чума десь ходить, бодай голову зломила, а до вас не поверне. ЦеП хати i чума збояла би си! Дiвчата не слухали татовоП бесiди, бо таке було щоднини i щогодини, i вони привикли. Џли хлiб на печi, i дивитися на них було страшно i жаль. Бог знаК, як тi дрiбонькi кiсточки держалися вкупi? Лише четверо чорних очей, що були живi i що мали вагу. Здавалося, що тi очi важили би так, як олово, а решта тiла, якби не очi, то полетiла би з вiтром, як пiр'я. Та й тепер, як вони Пли сухий хлiб, то здавалося, що кiстки в лицi потрiскають. Гриць глянув на них iз лави i погадав: "Мерцi" - i напудився так, що аж його пiт обсипав. Чогось йому так стало, як коли би йому хто тяжкий камiнь поклав на груди. Дiвчата глемедали хлiб, а вiн припав до землi i молився, але щось його тягнуло все глядiти на них i гадати: "Мерцi!" Через кiлька день Гриць боявся сидiти в хатi, все ходив по сусiдах, а вони казали, що вiн дуже журився. Почорнiв, i очi запали всередину так, що майже не дивилися на свiт, лиш на той камiнь, що давив груди. Одного вечора прийшов Гриць до хати, зварив дiтям бараболi, посолив та й кинув на пiч, аби Пли. Як попоПли, то вiн сказав: - Злiзайте з печi та пiдемо десь у гостi. Дiвчата злiзли з печi. Гриць натягнув на них драночки, взяв меншу, Доцьку, на руки, а Гандзуню за руку та й вийшов iз ними. Йшов довго лугами та став на горi. У мiсячнiм свiтлi розстелилася на долинi рiка, як велика струя живого срiбла. Гриць здригнувся, бо блискуча рiка заморозила його, а той камiнь на грудях став iще тяжчий. Задихався i ледви мiг нести маленьку Доцьку. Спускалися в долину до рiки. Гриць стреготав зубами, аж гомiн лугом розходився, i чув на грудях довгий огневий пас, що його пiк у серце i в голову. Над самою рiкою не мiг поволi йти, але побiг i лишив Гандзуню. Вона бiгла за ним. Гриць борзенько взяв Доцьку i з усiКП сили кинув у воду. Йому стало легше, i вiн заговорив скоро: - Скажу панам, що не було нiякоП ради: анi Псти що, анi в хатi затопити, анi вiпрати, анi голову змити, анi нiц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницу! Коло нього стояла Гандзуня i говорила так само скоро: - ДКдику, не топiть мене, не топiть, не топiть! - Та як си просиш, то не буду, але тобi би лiпше, а менi однако пацити, ци за одну, ци за двi. Будеш бiдити змалку, а потiм пiдеш у мамки жидам та й знов меш бiдити. Як собi хочеш. - Не топiть мене, не топiть!.. - Нi, нi, не буду, але Доцi вже лiпше буде, як тобi. То вертайси до села, а я йду мелдуватиси. Адi, оцев стежечков йди, геть, геть аж угору, а там прийдеш до першоП хати, та й увiйди, та й кажи, що так i так, дКдя хотiли мене утопити, але я си вiпросила та й прийшла, аби-сте мене переночували. А завтра, кажи, може би, ви мене де наймили до дитини бавити. Гай, iди, бо то нiч. I Гандзуня пiшла. - Гандзю, Гандзю, а на тобi бучок, бо як тi пес надибаК, та й роздере, а з бучком май безпечнiше. Гандзя взяла бучок i пiшла лугами. Гриць закочував штани, аби перейти рiку, бо туда була дорога до мiста. Вступив уже у воду по кiстки та й задеревiв. - МнКоца i сина i свiтого духа амiнь. Очинаш iжи Кс на небесi i на землi... Вернувся i пiшов до моста. ПАЛIЙ I Сiльський богач Андрiй Курочка сидiв коло стола i обiдав,- не обiдав, а давився кожним куснем... Домашня челядь входила до хати, вносила заболоченi цебри, сварилася, метушилася i виносила Пх мiж худобу. Богацькi дiти i слуги були бруднi i марнi. Вони двигали на собi необтесаний i тяжкий ярем мужицького богацтва, котре нiколи не даК анi спокою, анi радостi нiякоП. Сам богач найгiрше томився у тiм ярмi, найбiльше проклинав свою долю i безнастанно пiдганяв своПх дiтей i наймитiв. Коло нього на лавi, пiд вiкном, сидiв його довголiтнiй робiтник, старий Федiр. - Я нiколи не маю такоП щасливоП години, аби я спокоКм кусень хлiба прожер. Бiгаю та вганяю, та лиш десь уздрите, а я впаду та й здохну! А менi ж оца Пда маК йти в смак, як я знаю, що вони без мене в стодолi нiчо не роблКть? Лиш аби нажертиси та день трутити! Що вже чужим казати, як своП дiти - та й вони не хотК робити! Я, бiгме, не знаю, як цес нарiд маК на свiтi жити? Всьо пiде на жебри. I халасував, аж йому очi вилазили. - А ви чого, Федоре, надходили? - Ви не знаКте, якi нашi ходи? Зима йде, а я босiський, та дайте ми два леви на вiдробок. - А ви ж годнi робити? Вже ваша робота скiнчилася, Федоре. - Най би-м i не робив, лиш коби хто дав Псти задурно. - Це не! Сегоднi задурно нема Псти, сегоднi i за роботу не варт дати Псти, така та робота! А казав-Км вам: наймiть у мене дiвку, були би-сте тепер мали своП грошi. - Коли ж бо не хотiла та й пiшла до двора. - Таже, певне, хто не хоче робити, та й пхаКси до двора, бо хоть Псти трiшки, але мож валКтиси. Бiднi люди такi настали, що лиш аби раз на день Пв, але аби нiчого не робив, та й тогди рай! Як робК, так мають, так Пм бог благословить. Сегоднi би у вужевку скрутитиси, аби щось мати... Та тих два леви я ще вам дам, що буду з вами робити, може, якось вiдтрутите, але бiльше не приходiть i не бануйте, бо не дам. Самi видите, що ваша робота нiпочому. - Та я, Андрiю, мусю си коло людий тулити, а де ж я си подiю?! - Дiвайтеси, де хочете, а межи газди ви вже нездатнi. Шукайте собi служби у жида або в пана - там робота легша. - Ви мене файно радите! Як я силу коло вас лишив, аби я на старiсть iшов жидам воду носити? - Задурно-сте менi не робили. - От, бувайте здоровi. I Федiр вийшов з хати. - Ну, та цi жебраки всьо би забрали! Таке воно кашливе та заслинене, що цiпа в руках не годно удержати, та й ще воно кокошитьси! Iди на зломану голову, гадаК, що я грошi кую або краду! Федiр чалапав до своКП хати а не переставав шептати: - А я ж, Андрiйку, де силу пустив? Ци я ПП проданцував, ци я ПП пропив? Таже вся вона сiла в тебе, на твоПм подвiр'ю. А я ж, Андрiйку, де силу пустив? В хатi скинув чоботи та й ляг на постiль. Лежав до самого вечора i без вечерi заснув. Але ще кури не пiяли, як вiн зiрвався, гримнув клубами до дощок, знов ляг i знов зiрвався. Через маленьке вiконце глядiла на нього осiння нiч. Десь то i не нiч, але чорна жура, що голосила по вуглах хати i дивилася на нього сивавим, немилосердним оком. Воно його так зцiпило, що вiн не мiг рушитися, i показувало йому нiби образи на вiконцi, нiби привиди у повiтрi. Ото сидить вiн мiж маленькими жидиками, дозираК Пх, пiстуК, а вони його тягають за чупер, плюють у лице... ...То знов клячить вiн у церквi, у тiм кутi, де жебраки чолами об пiдлогу гримають. Вiн гримаК ще голоснiше, а всi жiнки йдуть до нього i дають кожна по бохонцевi хлiба. Вiн Пх кладе в пазуху, кладе i стаК такий широкий, що люди розступаються. А йому стид, стид, а чоло так болить!.. ...О, вiн iде городом Курочки - не йде, а скрадаКться пiд стодолу. ВитягаК снопок iз стрiхи, насипаК в нього з люльки ватерки i тiкаК, тiкаК... ЧуК поза собою, як коли очима видить, що з-пiд стрiхи вилизуКться маленький, червоний язичок, вилизуКться i ховаКться... - Ой, йой! йой! Той язичок запiк його у самий мозок. З усiКП сили вiн освободився з невидимих пут, зiрвався i подивився у вiконце. Воно, як кат, прошибало його наскрiзь. Знов звалить i буде мордувати своПми образами. Настрашився, не бачив нiякого виходу, звертiвся аби десь утекти. I перед ним як би якiсь ворота створилися, йому стало легше, i вiн борзенько подався до них. II Може, мав шiснайцять лiт, як iшов зi свого села. ТакоП ясноП днини, такого веселого сонця вiн нiколи вже не бачив. Воно пестило зеленi трави, синi лiси i бiлi потоки. Оглянувся за селом. Коби хто прийшов i сказав одно слово, та й вернув би ся, ой тото вернув би ся! - Вiн мене б'К, катуК, Псти не даК, нiчого на мене не покладе,- лунав його голос по зелених травах. - Бодай же вас, тату, земля не прожерла! I ще скорше пiшов. Минув сiльськi поля, поминув ще два села i з горба побачив мiсто, що вилискувалося проти сонця, як змiй блискучий. Усi дивувалися його силi i боялися. Жиди не потручували, а робiтники не побирали на смiх i не робили збиткiв. Шпурляв мiшками, як галушками. Отак день вiд дня то з брики до шпiхлiра, то зi шпiхлiра на брику. - Хребет ми трiскаК вiд тих мiхiв! - Пий горiвку, та затерпне. I справдi вiд горiвки хребет затерпав, як би рукою вiдняло. А в недiлю i свята йшов з товариством до шинку. Тi шинки стояли за мiстом, мiж селом i мiстом. Хто не мав уже примiстя в селi, той вандрував насамперед тут, а хто не мав що в мiстi робити, то вертався також сюди. Бо то не було анi село, анi мiсто. Бували там забави по тих шинках! Зразу пани з мiста перед водили. Розповiдали про своП давнi достатки, про те, кiлько з цiсарськоП каси щопершого грошей побирали, якi шати носили. Мужики слухали, частували горiвкою з великоП пошани. Але як трохи пiдпилися, то виломлювалися з-пiд Пх моральноП властi, i тодi панам приходилося круто. - Ану, пани, охота! Хапайтеси за шиП та гуляйте нам тоП польки, най ми видимо, як то межи таким великим панством водитьси? Пани гуляли, мусили, мужики обступали Пх колесом i реготалися, аж коршма дуднiла. - Гопа дзiсь! - Iще раз! - Полiгоньки, плавно враз! - Гов, доста! Тепер пийте горiвку, забирайте своП панцькi вошi по кишенях та й марш iз коршми, бо мужики хотК собi самi межи собов погуляти! I пани, як заяцi, висувалися. - Я тих панiв умiю рiхтувати, то таке легоньке, як пiр'К; подуй - воно полетiло. - Мой, Юдо, давай вудку, давай пiво, давай гарак, бо ми си знаКмо! Жид борзенько накладав усього на стiл i зараз вiдбирав грошi. - Ти, Безклубий, ти чого ревеш? За клубом? Пий та й запри собi гамбу, бо в мене забава! Безклубий iще гiрше заревiв. - Тихо, бо б'ю! - Не руш! - А то котрий, мо?! - А ти що за пан? Федiр устав iз-за стола i трiснув того напасного в лице. - Ти в недiлю переш? Та то грiх! I ударом лавки звалив Федора на землю. Зробилися двi партiП. В коршмi все заворушилося. Жид утiк, горiвка булькотiла на землю, столи i лавки почервонiли вiд кровi i, поломанi, падали. А в болотi зi слини, горiвки i кровi лежали обi партiП i стогнали. Лише Безклубий сидiв у куточку i ревiв, як вiл, - не знати за ким i за чим. Незабаром прибiгла полiцiя i тверезила голоднякiв. З гiркою бiдою пiдоймала на ноги, потiм одним махом звалювала з нiг. Голодняки падали, як дуби, а пiдносилися, як глина. Як Пх протверезили, то провадили до арешту. Џхав дорогою помiж полями на брицi мiхiв. Пшеницi i жита, як золотi i срiбнi гаП, та й легким вiтром до себе клонилися. По золотi i по срiблi плавали легенькi, чорнi хмарки, як тонка шовкова сiть. Море сонця у морi безмежних ланiв. Земля пiд колоссям лящiла, спiвала, словами говорила. - Мошку, на важки, бо йду собi геть! Зiскочив з брики i пiшов межами помiж житами. На вечiр зайшов до Андрiя Курочки. - Ти, певне, або злодiй, або лайдак, бо добрий не йде iз свого села i не блукаК свiтами! - Мете видiти... Тато що по панчинi не пропили, то голодних рокiв попродали, та й приймили зятя до сестри, та й умерли, а зять доти бив, аж-Км утiк вiд хати. - А у вас, у бойкiв, бачу, коровами орють? - Нi, то, вiдай, ще за нами К нiмцi, та вони коровами орють. - Та скинь постоли, та вiнеси кожушину до хорiм, аби-с не напустив нендзи, та й лКгай. А церква у вас така, як у нас? I ксьондз К? - Так саме, як у вас. - Та буду видiти, як си вдаш. Не будеш порушливий, а роботи не меш боятиси, та й тК найму. Наймився. Село пiзнало його, що не злодiй, що робiтник добрий, що добре на себе стараК, i приймило за свого. А вiн пiзнав, як котре поле називаКться, чиК воно, чи вимокаК, чи висихаК, котре в селi найлiпший злодiй, котре найбiльший богач - i зробився сiльський. Послужив кiлька лiт, а добрi люди зачали його радити, аби став газдою. - Ти не будь дурний, а як даК кавалочок города, а дiвка годна i постарана, та й бери. А маКш грошi заслуженi, а ще приробиш, так клади собi хату. А най вона буде як куча, але твоя! А ци дощ, ци зима, ци таки так нема роботи, то вже ти не кукуКш iз-за богацького вугла i не гниКш по яслах, бо ти маКш свiй кут. Слухай мене, старого... Оженився, будував хату i трiскав вiд роботи, вiд своКП i чужоП. Носив дошки на плечах з мiста, вiдробляв старi снiпки, що взяв на стрiху, i заробляв грошi то на вiкна, то на дверi. Два роки минуло, заки поклав хату. Хатчина маленька, непоказна, виглядала мiж другими хатами, як би хто пустив мiж громаду гарних птахiв маленьку, кострубату курочку. Але Федоровi вона i така була мила... Минуло кiльканайцять рокiв, а перед Федорову хатчину принесли люди червонi хоругви. В хатi на лавi лежала його Катерина - велика i груба, аж страшна. Федiр тримав коло себе двоК дiвчат: одинайцятилiтню Настю i восьмилiтню Марiйку i все Пх питався: - Що мемо, доньки, без мами дiяти? Котра з вас дКдевi обiд зварить? А як жiнку ложили в трунву, то вiн заридав: - Берiть ПП полегоньки, бо в неП тiло дуже зболене. Ой Катеринко, я ще не встиг добре з тобов наговоритиси а ти огнiваласи та й пiшла собi вiд мене. Вiн припав до небiжки i цiлував ПП в лице. - Люди, люди, я до неП нiколи слова не заговорив, я за роботов на ню забув та й за бесiду. Прости менi, Катеринко, приятелю мiй добрий! Плач жiнок вибiг iз хатчини далеко на село. - Вона, люди, як пiшла за мене, то так як пiд воду пiрнула, нiхто ПП вже не видiв межи людьми. Аж тепер вiрнула межи вами - на лавi. Я до неП нiколи марного слова не заговорив, мацiцького!.. I ще минуло кiлька лiт. Одного вечора прийшла зi служби Настя. Федiр глянув на неП i зблiд. - Насте, небого, а ти ж сама, а чоловiк твiй де? Настя заридала, заголосила, а вiн слова бiльше до неП не сказав. Аж як ПП вiдпровадив до мiста на службу i розходився з нею, та тодi заговорив. - Дай тобi, боже, дитинко, якнайлiпше, але дивиси, аби-с дитини не стратила, бо стиду вже не покриКш, а грiха неспасеного докупишси. Та переказуй, як тобi тут буде... А роки йшли, не стояли. Федiр не випускав iз рук цiпа цiлу зиму, чепiг не викидав цiлу весну, а коси цiле лiто. Костi болiли, кiнцi Пх стиралися i пекли. Але недiля ставала на поратунок, бо в недiлю вiн iшов пiд вишню, лягав на зелену траву, а вона висисала в землю той бiль. Та прийшов такий час, що недiля не годна була направити того, що буднi днi попсували, а трава не могла виссати того болю, що запiкся в старих костях. А ще вселився кашель, що не покидав його нi коло коси, нi коло плуга, нi коло цiпа... Розвидалося, вiконце побiлiло, а Федiр вернувся з далекоП вандрiвки свого минулого життя. Вмився, помолився i збирався йти до двора. - Наймуси у пана вiд весни, озму на чоботи i трохи орнарiП, та й якось я перезимую, заки пiду до служби. III По селi бiлi, вузенькi стежки всi хати докупи пов'язали, лише Федорова хата стояла поза сiтею стежок, як пустка. Федiр зимував, як ведмiдь. Рано вставав на годину, аби затопити i зварити собi Псти, а потiм цiлий день i цiлу нiч перележував на печi. Чим дальше заводилося в зиму, тим вiн сходив на дитинячий розум. - Тепер, Федоре-небоже, встань та укрiй собi грiночку хлiба, але тоненьку, панцьку, бо-с, виджу, зголоднiв. Вiн смiявся, злазив з печi i краяв хлiба та дивився до вiкна, чи вона тоненька, панцька. А темних, зимових ночей вiн голосно, на всю хату, говорив страшнi речi. - Село вiмерло що до лаби, а я собi гадки не гадаю, у тот бiк не дивлюси! Але власнi слова переймали його переляком, вiн пiтнiв зi страху i скакав з печi до вiконця, аби переконатися, чи в коршмi К свiтло. УспокоПвшися, вiн вертав на пiч. А як пробуджувався вночi зi сну, то не мiг спам'ятатися, забув за себе i аж як гримнув кулаками до сволока, то приходив до пам'ятi. ТоП зими його хатина заполонилася опирями, привидами i марами. Вони гуляли по хатi, як збиточнi дiти. Вилiтали до сiней i вистуджували хату, вибiгали крiзь пiч на стрих i товклися, аж стеля лупалася, дзвонили у вiкна, аби його заманити надвiр. Вiн не давався, намагався не боятися, тодi вони вибiгали на пiч i щипали його, душили i в рот онучi запихали. ОдноП ночi злетiлися до хати всi чорти. Гуляли, аж хата дрожала, а вiтер такий здоймили, що вiн замерзав на печi. Потiм позасiдали поза стiл i повивалювали з утоми язики, такi самi, як той маленький язичок, що вiн його поклав пiд Курочкову стодолу. Вiн лежав, як мертвий, аж як кури запiяли, то вiн ледве пiднявся i зачав молитви говорити. Але i при молитвi вони йому не давали спокою. Вiн не мiг нагадати таких молитов, що Пх найлiпше знав,- вiн забував навiть хреститися. Тi мари так його змордували, що як прийшла весна, то вiн ледве дихав i побiлiв як папiр. - Треба брати гроший вiдки голова, та посвiтити хату, бо тут нечисте злiзлоси з цiлого села накупу. Вiпили з мене кров, що вiтер нi з нiг iзгонить! Як весняне сонце заблисло, то вiн смарував чоботи, латав сорочки, i плiв волоки до постолiв, i тiшився, що раз уже пiде до служби. - Уберуси, вбуюси файно та й до двора! Проши вельможного пана, мелдуюси до панцькоП служби. - Добре, Федоре,- десь вiдповiдав йому пан,- ти, виджу, слушний чоловiк, коли ти подлуг припiсу мельдуКшси. I Федiр, латаючи сорочку, солодко усмiхався. IV Федiр стояв серед панського гумна i сумно дивився за рядом плугiв, що висотувався з брами, як ланцюг, у котрiм залiзо споювало м'ясо людське з м'ясом волiв. - Уже моК оранК скiнчилоси! Старе вогниво, та й вiкинули, бо ланцюг серед дороги урвав би си! Похитав головою та й пiшов до стодоли брати свиням зерна. Через цiлий день на гумнi було тихо. Лише вiд наймицьких хаток доходили крики бабiв i плач дiтей. Якби хто з села повибирав щонайгiршi хатки, а до них загнав щонайобдертiших мужикiв i найжовтiших жiнок i додав ще голоП дробини - дiтей - i все те поставив близько себе накупу, то мав би правдивий образ тих хаток iз Пх мешканцями. Федiр з гумна дивився на тi хатки i щось заперечив головою: - А де ж я би там iшов у таке пекло! Я собi буду спати у стайнi, тепер зими нема. Не пiду я там у тоту пропасть. Вечором пiшов до стайнi. Коло ясел стояли воли двома довгими лавами i лiниво жували сiно. Коло кожних чотирьох сидiв погонич i дозирав, аби пiд себе не викидали. Мiж тими лавами сидiли на землi плугатарi i сiвачi. Латали собi постоли, стягали мотузками сердачини i направляли iстики. Кожний коло чогось нипав. Коло них присiв Федiр. Воли один по одному падали на солому, за ними переверталися в ясла погоничi, а за погоничами йшли плугатарi. В стайнi запанував тяжкий вiдпочинок, що по утомi зораних ланiв паде на стайню, як тяжкий камiнь. Федiр також засунувся перед воли. - Свинарю, мой, а марш з-перед волiв межи свинi! Ще тобi лужко стелити! Твоя Марiйка добре нас рiхтуК. ТiкаКси, як сука, з фiрманом, та вiдавуК йому щонайлiпше, та ще й ти прилiз на нашу голову? Марш з-перед волiв! Федiр вилiз iз ясел i ляг пiд брамою на в'язку соломи. Забута кривда в тiй хвилинi пробудилася. - Грiх меш мати за мене, Андрiю, грiх... Стайня сгогнала, позiвала, зi сну говорила. Так тяжко дихала, як би десь глибоко в землi душилися тисячi людей. - Молиси за мене, най мене бог хоронить, най мене направить на лiпший розум, бо те спечу у вогнi, як пацюка, бо меш три днi попiл за своПм богацтвом згортати... Над ранок i вiн скотився у чорну пропасть стаКнного сну. V Федiр потiм нiколи не ходив до стайнi i не говорив з наймитами. Спав у стодолi i не показувався на очi. По великоднi Марiя вiддалася за фiрмана i переходила з ним на службу до другого пана. Федiр вийшов з ними за браму i попрощався. - МарiК, а памнКтай, що я хату при людих Настi вiдкажу, аби ти ПП не вiдгонила, бо вона, сарака, одна-одиниця! I вернувся. В хлiвi, аби нiхто не бачив, заплакав. - Тепер жий, з ким хочеш! ТоП днини впився i прийшов до стайнi. - Мов скарбов'яни, тепер нi не вiгонiть, бо вже моя Марiя помандрувала. - Хто би вас вiгонив, от лКгайте та спiть, як-сте набрали повну голову. - Певне, що п'Кному добре спати, так i бог приказав. Але ти кажеш iти спати, а я тебе питаюси, де я маю iти спати? Як ти така мудра голова, то ти менi скажи, де маю iти спати? Вiн аж носа Процевого дотулився, так близько присунувся зi своПм питанням. - Де впадете, там будете спати. - А якби я так у яселца, га? Вiн злобно засмiявся. - Я в ясла, а ти мене за гирю, ти в шию, та буком: а марш, старий псе! Погоничi повилiзали з ясел, аби дивитися на комедiю. - Бий з ясел, бо ти тут гнив та й маКш зогнити, бо ти не знаКш, що то К чоловiк, - ти вiл, ти хати нiколи не видiв! Ти порКдного чоловiка з ясел буком! Але ти мене запитаКшси: - А де ти, васпан, дотепер був?" А я тобi кажу: "Був-сми межи людьми, любо менi було". Але ти кажеш: "А чого ж тебе люди вiд себе прiгнали?" Отут гудз! А я тобi на це нiчого не скажу, лиш три словi: "Нема у людей бога". А ти голова розумна та й усе вже знаКш... - Iдiть, старий, спати, не гнiть бандиги, а завтра пiдемо в село на вибiр, та ми тих богачикiв трохи намнемо. - Я на вибiр паду i людем усю свою кривду скажу, але в ясла не пiду, бо я там не маю гнити. Я знаю лiпше гатунок, як ти, я бiльше свiта видiв, як твiй пан. Але чекай, я тобi буду казати, як на протокулi. Я був помийник жидiвський, я валКвси попiд жидiвськi лави, по всiх кременалах. А бог най пише грiх, а я не боюси, я за все вiдповiм, так вiдрубаю, як першому-лiпшому. А мене хто на розум учив, га? Коли мене лиш чим видiли та тим били! Не бiси, я вiкажу, я вiв'Кжуси що до крiшки. Но, але дав менi бог такий розтулок у головi, що я привернувси назад до нашоП вiри. Як Км уздрiв його ласку небесну по полю, як жито просилоси пiд серп i земля аж цКпала: "Йди, Федоре, бери з мене хлiб", - а я лишив жида серед дороги та й пiшов до божоП роботи. ДКкую господовi i до сегоднi! Вiн хрестився, цiлував землю i бив поклони. - Прийшов я межи нашi люди, а менi свiт розтворивси! Тото-м з ними гарував! Оженив-Км си, поклав хату з цего мозиля. Вже маК менi бути добре. Але грiхи треба вiдпокутувати, бог буком не б'К! Умерла менi Катерина, но нiц, його воля, його розказ. Тiшуси дiтьми, годую, забiгаю - вiгодував, а люди взКли та й знiвечили. Пiшла моя Настя нi сяк, нi так, пiшла по жидах, а Марiя, адi, помандрувала з отим ляхом. Ме бiдити. Але нiц, най нi бог скараК, якщо кажу. Кара маК бути! А я лишився босий! Iду я до него у таку плюту: "Дай менi грейцiр, най ноги вбую". А вiн менi каже: "Йди до жидiв". Прийшов я до вас, а ви менi: "Марш!" А куди ж маю тепер iти?! КараК бог, карають люди, караКте ви, а я кiлькi кари не годен вiтримати! - Iдiть, дiду, в ясла, ми вас просимо. - Най буде кара на мене, я си приймаю, але по правдi! А ти ж би любив, якби я з твого хлiба всю мнКкушку виПв, а тобi лишив саму згорену шкiрку? Правда, що ти би не любив, бо то не по правдi? Вiн роздер сорочку в пазусi, скинув ПП i шпурнув пiд воли. - Тепер дивиси, яку менi шкiрочку богачi лишили. Та _чим тут жити? А що ж тут К вже карати?! Вiн голий перевернувся на землю. Наймити його прикривали, чим мали найлiпшим. VI Коло громадськоП канцелярiП стояли двi купи. Одна обдерта, чужа на селi, апатична, друга чиста, бiла, охоча - наймити i газди. З одноП i другоП купи хтось викликуваний заходив до канцелярiП i голосував. Економ аж захрип, бо кожному наймитовi мусив називати пана, вiйта i жида. Жандарми снувалися i усмiхалися, як коли би мали перед собою дiточу забавку. - Ну, хлопцi, тепер уже вiбрали-сте пана, сiдайте та й мете пити горiвку, - сказав економ. Газди здоймили галас: - Ото вушивцi, ото жебраки, ото худоба панцька! - Мой-ня, чуКте, як богачi рип'К? - Най рип'К, а ми пиймо горiвку. - Та пийте грань, пийте кров свою, злодюги! - Ми горiвку волiКмо! - Ото нам пани вiшукали право, аби голодники розбоКм iшли на село! - Ти, читальнику, ти гадаКш, що я не був у читальнi? Таже i там бiдний нарiд стоПть коло порога. За столом сидить ксьондз, старшi браття, богачики, а дКк чiтаК тотi казети, а ви покивуКте головами, як воли, нiби щось ви з того розумiКте. А то один з другим такий дурний, хоть му око нiколи! То така читальня ваша, що богач за столом, а наймит коло порога. Так у церквi, так у канцiлярiП, так усюди. Та ми маКмо з вами бути? - Хлопська голова не до письма, а зад не до крiсла! Наймити зареготалися. - А тихо ж ви, невмиванi, вперед вушi повiбивайте, а потiм учiть газдiв розуму! - Мой, ти, Курочко, то ти також за людьми? Таже ти гiрше жида! Чого горланиш? Не бiси, твоК богатство пiде марне. А нагадай собi, як я служив у тебе, та мене вiд твоП роботи хороба нагрiла. А ци ти менi за цiлий тиждень вiнiс букаточку хлiба або води напитиси? Та ти з людьми тримаКш? Я в тебе всю силу лишив, а ти мене вiгнав босого на зиму! Таже ти гiрше жида, бо то рахуКси не наша вiра. Але пусте твоП дiти тото богатство, що з него слiду не буде! Ти, кальвiне! Курочка гримнув Федора в лице, та так, що його обiлляла кров, i вiн упав. - Хлопцi, ану богача трохи намнКцкаймо! Ймили наймити Курочку, постояли за Курочкою газди, потекла кров... VII Федiр лежав у своПй хатi на постелi. Очi його горiли, як грань, вiд червоних язичкiв, що тисячами огникiв розбiгалися по тiлi i смажили його на вуголь. Тi язички, як блискавки, лiтали по всiх жилах i верталися до очей. Гриз кулаки, бив чолом до стiни, аби вогонь з очей випав. Запалився, чув, що з нього бухаК поломiнь, ймався руками з