тлами, i надвечiр з-за хмар таки виглянуло сонце. Воно було велике i засоромлене. Гроза обмила втому не лише з вродливоП природи - я майже фiзично вiдчував, як у грудях забрунькувала радiсть. Якась безпричинна i вже зовсiм нестатечна радiсть. Я сiв на лавку в скверику i усмiхався деревам, сонцю, пошматованим хмарам i перехожим. Потiм поруч зi мною сiла дiвчина. Вона, теж радiючи всiм Кством, жадiбно впивала очима красу надвечiр'я. На ПП безпроглядно темних бровах втомлено присiли невидимi клаптики вологи, i вiд того брови стали трiшечки сивуватими i неймовiрно красивими. - Чому ви посмiхаКтесь? Вона здивовано глянула на мене i вiдповiла - Хiба я знаю? Ми сидiли i посмiхалися всiм i всьому, а я - трiшечки - посмiхався лише до неП, i вона - трiшечки - посмiхалася лише для мене. I нам було прекрасно i весело, i мiж нами не було нiчого, крiм нiмоП щиростi. А потiм на нашiй лавцi сiв сивий-сивий чоловiк i теж заходився дарувати всiм i всьому свою вечiрню посмiшку. Вiн не заважав нам, а ми не заважали йому - простору для посмiшок вистачало. - Боже мiй, до чого тепер безсоромна молодь! - зупинився бiля нас перехожий, сповнений гнiву. Це був такий дисонанс у надвечiрнiй радостi, що рiзонув навiть моП немузикальнi вуха. Але я посмiхнув ся йому й мовив: - Це ви, мабуть, не про нас кажете... - Нi, я про вас! - Перехожий аж тупнув ногою. - Даруйте, але ми нiчого не робимо. - Хiба можна так зухвало показувати всьому свiту своК щастя? - У нас немаК нiякого щастя, - посмiхнулася йому дiвчина. - У нас К тiльки радiсть. - I до того ж у кожного своя, - докинув я. - Ви ображаКте людей, ви своКю поведiнкою на водите тiнь на теперiшню молодь, - вичитував нас перехожий. - Хiба посмiшка може когось образити або накинути тiнь? - допитувався я, хоч не сподiвався нi якоП вiдповiдi. Я знав, що вiн повчатиме нас, доки не зiпсуК настрою i менi, i дiвчинi, i вечоровi. А потiм пiде, задоволений собою так, нiби й насправдi утнув щось ду же гарне. - Ну, чого ви сидите перед очима у всiх i шкiрите зуби? - дошульпувався вiн. - Хiба для вас мало закуткiв? - Чого це посмiшки треба шукати по закутках? - Бо треба поводитись пристойно. - Ви, певне, думаКте, що ми закоханi? - раптом запитала дiвчина. - У всякому разi, якiсь там фiглi-мiглi мiж вами К, i не треба ними муляти очi порядним людям. - Та ми навiть незнайомi! - засмiялася дiвчина. Вiд несподiванки вiн ледве не став кам'яним монументом. - Як? Ви навiть не знайомi? I ви сидите поруч i посмiхаКтесь одне одному перед очима цiлого мiста? Менi здавалося, що вiн репне вiд гнiву. Вiн так заходився шпарувати нас банальностями, що навiть сонце спiткнулося i нахромилося на вiстря тополi. Я хотiв уже заткнути вуха i сторчма кинутися куди влучу, але тут озвався отой сивий-сивий чоловiк. - Якого дiдька ви прилипли до цих молодят? Нехай собi посмiхаються, це ображаК тiльки бегемотiв. - Через таких потуральникiв, як ви, i молодь у нас розбещена, - з жовчю напереваги ринув захисник цнотливостi на сивочолого. - Та йдiть геть, бо покличу мiлiцiонера, - втомлено вiдповiв той. - Зануда. - Це вас треба в мiлiцiю! Безсоромники! - зарепетував ображений, але таки ушнипився йти, i за хвилю його постать, сповнена обуренням i прописними iстинами, зникла за острiхом кущiв. А ми знову сидiли i посмiхалися. I небо реготало так, що аж видно було його червонi ясна. СIРИЙ ПАКЕТ Коли поПзд смикнув вагони i Слава скочив на пiднiжку, ми збилися докупи i скандували щосили. - Славi - слава! Славi - слава! Слава махав нам на прощання якоюсь брошурою, щось кричав, але ми не чули i не хотiли чути, - тодi вiн висолопив язика i скорчив таку гримасу, що йому могла б позаздрити мавпа. Таким вiн i пiшов з мого життя, а якщо повернеться, - то, я певна, таким самим. У мене в сумочцi лежав сiрий пакет. Цю коштовнiсть Слава вручив менi вже на перонi i попрохав: - ПрочитаКш, коли поПзд удаль загуркоче... Чудний, милий кривляка цей Слава. Я через нього набралася стiльки лиха i неприКмностей, що повинна б ненавидiти його, як кажуть, усiма фiбрами душi. Передусiм вiн недолюблював мою маму, а вона платила йому тiКю ж монетою так щедро, що навiть при ньому казала менi: - Коли вже ти вiднадиш оце опудало?.. Слава реготав i дражнився: - Ображаючи мене, тьоха Зiнет, ви ображаКте майбутнК. Ми - ваша змiна. Коли ви гратимете в шахи з Магометом або Iсавом, я ще швендятиму по землi i вноситиму посильний вклад у розвиток цивiлiзацiП... - Боже мiй, цей дикун базiкаК про цивiлiзацiю! - драматично вигукувала мама. У мене на столику стоПть Славине фото, яке я сама в нього попросила. Мама ненавидить цей вiдбиток, бо Слава на ньому нiби живий. Лукавим поглядом спiдлоба оглядаК вiн наше житло, i здаКться, що з його великих губ ось-ось зiрветься насмiшка. Невеличку бородавку бiля носа я перетворила на симпатичну коричневу мушку, i вiд цього Слава став ще чуднiшим. ...Ми поверталися з вокзалу, потiм довго ще в нашiй квартирi харчала радiола i дзвенiли чарки, але все було не так, як ранiше. А може, це тiльки менi було не так, а всiм iншим - так. Може, iншi попрощалися з Славою навiки ще на вокзалi. Може, iнших вiн не образив так, як мене, отiКю мавпячою гримасою. Я чекала, що вiн хоч попрощаКться зi мною по-людськи. Кривляка! Коли всi нарештi розповзлися по домiвках, я, стомлена, сiла на канапу i роздерла пакет. Роздерла зубами, бо нiколи було шукати ножицi. Роздерла i дiстала з пакета... конверт! Звичайнiсiнький поштовий конверт з маркою в чотири копiйки. Менi хотiлося побити вчителя, котрий навчив Славу так красиво, ка-лi-гра-фiч-но писати. На конвертi були слова: "Розкривати лише в тому разi, якщо кохаКш". Жахливим калiграфiчним почерком написав Слава цю засторогу. Жоден раз його рука не здригнулася. Фiлолог! Спочатку я кинула конверт на пiдлогу i люто топтала його ногами. Я мстила тому кривляцi за чотири довгих роки, що вiн забрав у мене. Забрав свавiльно, вiроломно i кат його знаК для чого. Чотири порожнi, нiкчемнi роки! Тисячу чотириста шiстдесят один день морочив менi голову, щоб пiднести в дар оцей жалюгiдний конверт вартiстю в п'ять копiйок! Потiм я вхопила конверт i розiрвала його. Нi, звичайно, не на шматочки, я просто дiстала з нього мiкроскопiчно малий аркушик паперу i прочитала: "Ще цiлий рiк ти колекцiонуватимеш у залiкову книжку дорогоцiннi автографи екзаменаторiв. Я чекатиму тебе цiлий рiк (Нахаба! Я чекала чотири роки! Одну тисячу чотириста шiстдесят один день), хоч не знаю, чи зважишся ти кинути КиПв задля якогось пришелепкуватого баламута. Але я чекатиму. Я кохаю тебе до божевiлля. Слава". I все. Бiльше нi слова. Навiть клякси не знайшла я на цьому холодному клаптиковi паперу. Вiн таки справдi божевiльний. Завтра ж куплю гамiвну сорочку i вiдправлю йому термiновою посилкою. Нехай носить на здоров'я! Невже зараз вiн уклався на свою плацкарту i спить?.. ПСИХОЛОГIЧНИЙ ПОЊДИНОК В Опанаса Шворня завжди збиралася лiтературна публiка. Невизнанi генiП всiдалися за круглим столом i починали дискусiП. Цi словеснi поКдинки були такi гарячi, що за якихось пiвгодини кiмната наповнювалася димом. А диму ж без вогню не буваК. Одного разу, коли письменники вже порозкривали роти, щоб здивувати свiт новими великими думками, , Шворень схопився з свого (точнiше, позиченого в сусiдки) стiльця i закалатав: - Товариство! Я пропоную влаштувати конкурс. - Як? - пiдвiв голову гуморист. - Гм, - чиркнув сiрником послiдовник Ремарка. - Що? - перепитав сатирик. - Коли? - недбало кинув поет, готовий у будь-яку хвилину виявити своК обдарування. - Валяй, - пiдвiв пiдсумок реалiст. - Ну, то слухайте. - Шворень хотiв стати на стiлець, але сусiдка з дверей показала йому електричну праску, i Опанас змушений був продовжувати з пiдлоги. - Вчора я пiдслухав прощання двох закоханих. Як ви думаКте, що говорила дiвчина юнаковi? Певен - не вгадаКте: вона просила, майже благала, щоб вiн не Пхав автобусом, а йшов пiшки. Так от: нехай кожен логiчно обгрунтуК це ПП прохання. Хто буде найближче до iстини, той переможе. - А хто буде арбiтром? - не втримався вiд запитання реалiст. - Я дiвчину приведу, - роз'яснив Шворень. - Хто перший? Усi замовкли. За хвилину поет пiдвiвся з мiсця i закотив очi пiд лоба. Вiн належав до новiтньоП школи, яка, - на заздрiсть тим, що вiдмовилися вiд роздiлових знакiв, - творила красу, користуючись лише останнiми. Риска, дужка, знак окличний, Знак питання симпатичний, Три тире, чотири коми - От вже й iстина вiдома. - Генiально! - вигукнув Шворень i так заплескав у долонi, що на смерть перелякав рудого кота, який дрiмав посеред столу i був його Кдиною прикрасою. Пiсля цього взяв слово послiдовник Ремарка: - Вона знала, що в той вечiр вiн випив багато вина i пива. Отже, йому на кожнiй зупинцi доводилося б вискакувати з автобуса. Тим паче що в нього слабкий сечовий мiхур. Сатирик теж не примусив себе довго чекати: - Вiн не мав постiйноП прописки i до того ж був п'яний. Дiвчина боялася, що в автобусi його затримаК мiлiцiя. Вона, по-моКму, спекулянтка. Реалiст, почухавши тiм'я трохи бiльше, нiж слiд було, випалив одним духом: - Вона ревнувала його до кондукторшi. Не встиг вiн знову пiднести руку до тiм'я, як затараторив гуморист: - Вона працювала з ним в однiй установi. Була дуже скупа. Вона боялася, що юнак потрапить пiд автобус. В такому разi з усiх працiвникiв збирали б по карбованцю на вiнок, а дiвчина не бажала розлучатися з карбованцем. Цей феноменальний дотеп так розсмiшив Шворня, що на нього напала гикавка. Нарештi, зiбравши всi сили, щоб подолати регiт, Опанас звернувся до сусiдки: - А тепер. Пашо, скажи, хто з них був найближче до i-i-i-стини? - Найближче до стiни сидить оте опудало, - сказала Паша на замрiяного поета. - Але я не розумiю, для чого таке дурне запитання? - Я питаю, хто з них найближче був до правди? - Та всi плели чортзна-що! А я просила хлопця, щоб вiн не Пхав автобусом, бо хотiла, щоб стояв вiн зi мною до свiтанку. А останнiй автобус вiдходить дуже рано - всього о першiй годинi ночi. Дiйшло? - вiдповiла Паша i, показавши язика невизнаним генiям, вибiгла геть. НЕЙМОВIРНЕ IНТЕРВ'Ю Ранком Шворня розбудив телефонний дзвiнок. Опанас узяв трубку. - Слухаю. - Шворень? Це з редакцiП "Поетичний дрiб'язок". Зараз до вас прийде наш кореспондент. Зустрiньте його у всеозброКннi. Опанас кинув трубку i зарядив пугача. Скоро в кiмнату ввалився незграбний i заяложений юнак. Його руда морда була обдерта i вкрита вуграми. Дивився спiдлоба полохливо, але нахабно. - Добрий ранок! Ягоди поспiли. Не ждали? А я от - нiжним тiлом у вiконце влiз i став. - Хто ти? - дико вигукнув Опанас, спантеличений появою цього суцiльного виродка. - Я репортер. Я гiбрид поезiП та прози i газети незаконний син. Ясно? Я мислю образами. Все сказане тут ви можете знайти в моПй збiрцi "Лакований бруд". Спробуйте зрозумiть. - Ви з "Поетичного дрiб'язку"? - нарештi вибрав паузу, Шворень. - Я скроплюю там поетичну палiтру. Питання перше: де, коли, яким чином ви народилися? Шворень розкрив рота, але виродок не вгавав: - Мене мати не родила, я родився сам. Мiй талант - це мускули машиннi, голова - лабораторний лабiринт. Я останнК слово науки. Стою край шляху в жовтiм молочаП - вiдсидiв за дiлом я в калинi. Да, бувало. Ех, летить жирафа понад житом. До речi, де пройшло ваше дитинство? - Я народи... - Ага. Я й забув. Бiля хати я серцем порожнiм напуваю голодних гусей. Кажуть, каламбур. А дозвольте запитати вас, що таке талант? Не знаКте? Ну, от. Талант - це... Стривайте, я вiдхилився. Отже, де ви навчалися? Балакучий виродок навiть не збирався замовкнути. - Я знаю, що прийде мiй час i на мою сорочку трiпотливу ручища покладе. Шо? Мене дивуК ваша нескромнiсть. Ви не смiКте перебивати гостя, особливо мене. Ага! Я взнав тебе по голосу i звуку. Крокую рибною землею, скидаю чоботи сушить. Гарно? Сам собi заздрю. А ви знаКте: сiно пахне космосом i бронзою, що менi на пам'ятник кують. До вас не дiйде. У Шворня трусилися руки, вiн гарячкове виробляв план дiй. - Над чим ви зараз працюКте? - захлинався "терорист". - Я очима чую, вухами я бачу, на моПй долонi всесвiт спочиваК. Вiн пiдiйшов до дзеркала, глянув у нього i здивовано запитав: - Це що за злодiй? Вбивця? Грабiжник? - Генiй, - просичав, Шворень. - Справдi? А я гадав, що тiльки я... - Дайте йому руку, - порадив, Шворень. "Терорист" повернувся до дзеркала i простягнув руку... Шворень стукнув його карафкою по тiм'П i жбурнув гостя за дверi. Хвилину було тихо. Потiм пiд мiцними ударами дверi затрiщали i в свiжi щiлини ввiрвався життКстверджуючий вiрш: Зорi кукурiкають в квасолi, Сiрiус присiв на перелаз. В ковдрi неба в зорянiм наколi Вiз я КиПв милiй напоказ. У Шворня не було вибору. Вiн кинув писати вiршi. Двiйник бiльше не з'являвся. БIЛI ПРИВИДИ Бiлi привиди заходили до вестибюля, гупотiли незграбними ногами, ляскали долонями, i молочнi хiтони осипалися з них на пiдлогу. - Оце так зима! - вигукували однi, бо фантазiП на бiльше в них не вистачало. - Привiт вiд Прадiда Мороза! - намагалися жартувати iншi, кидаючи вологi пальта через бильце гардероба. Лiна автоматично посмiхалася Пм, бо треба ж бути ввiчливою. "До чого всi вони нуднi i невиразнi", - прялася думка. Нуднi i невиразнi пiднiмалися в танцзал i приймалися монотонно шлiфувати паркет, залицятися до таких самих нудних i невиразних дiвчат або збивалися табунцями i страшенно бездумно патякали бозна про що й для чого. Нi-нi, Лiна не зневажаК Пх, просто Пй страшенно жаль оцих бундючних гиндикiв, що з дня на день тринькають свiй час та енергiю на танцюльках. Так, саме на танцюльках, бо вона не смiК кощунствувати i називати танцями оце шаркотiння. - Про що задумались, мiледi? - рве Лiнине прядиво занадто вкрадливий голос. Ага, це той самий, що вчора i позавчора намагався полонити ПП дотепами й мiмiкою, взятими напрокат з iндiйських фiльмiв. - Ви знову забули цигарки? - обминаК очима його цукеркову посмiшку. - Ви влiпили прямо в десятку, мем. - Номер? - збагачена його iнформацiКю, Лiна добуваК з правоП кишенi дешевого iмпортного пiвпальта замусолену пачку "Казбеку". НемаК сумнiву, що цей галантний джентльмен смалить звичайнiсiнькi гiльзи, котрi щовечора набиваК якимось дешевеньким тютюном. Але з якою помпою вiн стукаК мундштуком цигарки об коробку! Як велично чиркаК сiрником! - Може, ви пiднiметеся зi мною на один танець? - Нi, я не опущуся до цього. - О, ангел показуК зуби! Але все-таки? - Слухайте, - каже вона роздратовано, - це гардероб, а не колекцiонерня комплiментiв з позаторiшнiх фiльмiв. - Громадяни, будьте взаКмно ввiчливi, - метаК лозунг чемний кавалер. - Вiдвiдувачi, не заважайте працiвникам виконувати своП службовi обов'язки, - ультрачемно посмiхаКться Лiна. - Може, ледi назвуть своК iм'я? - Макбет. - Я чекатиму вас бiля виходу. - Якщо балеро мають зайвий час, вони можуть скоротати його в товариствi однiКП з балерин. - Лiна показуК пальчиком угору. - Ты меня не любишь, не жалеешь... - Гурток художнього читання працюК у вiвторок i п'ятницю пiсля третьоП, - даК йому безплатну довiдку. Хвала Всевишньому, заграли прощальний фокс, i тоненька цiвочка людей потягнулася за одягом. Лiна ненавидить свою "професiю", але Пй страшенно подобаКться одягати i роздягати людей. Щось К в цьому магiчне й незрозумiле, i коли вона нарештi пiдшукаК собi справжню роботу, Пй ще довго ввижатимуться букети людських облич, смiятимуться, сумуватимуть i проситимуть очi. Кiнець кiнцем сюди, крiм професiйних шаркунiв, знiчев'я забиваКться i чимало гарних хлопцiв та дiвчат. Куди не зажене нудьга! Може, i Пй колись доведеться марнувати своП вечори в отакому танцзалi, i помирати вiд нудотних та порожнiх розмов, i вислухувати комiсованi комплiменти, i танцювати, "як поведе партнер"... Хух!.. Нарештi останнК пальто, останнК "до побачення". Можна й додому, але в тьотi Пашi сьогоднi жах скiльки роботи - нанесли снiгу, багна, накидали недокуркiв бiля урн. Лiна пурхаК по вестибюлю, а тьотя Паша бурчить i проганяК ПП додому. - Може, тебе хтось ще й чекаК... - Хто чекаК, той дочекаКться. - Лiна торохтить совком, шастаК вiником i обстрiлюК тьотю Пашу кулеметними чергами вражень, а та докоряК Пй за нерозсудливiсть. - Колись i кортiтиме, щоб залицялися, та нiхто не захоче... Дiвування, воно стече, як вода навеснi... Лiна похапцем одягаКться i водночас переконуК тьотю Пашу, що вона зроду-вiку i не подумаК виходити замiж, бо тепер тiльки й чути, що про розлучення, а путнiх хлопцiв дуже мало. - Та йди вже додому, мороко ти моя гостроноса!.. А в хлопцях ти тямиш, мов коза в рогозi... Бiля виходу ПП справдi чекаК бiлий привид. Вiн iде поруч, i вiд його розв'язноП галантностi не лишилося й слiду. Мимрить щось про погоду i неоковирно жартуК. Лiнине роздратування дрiмаК в найтихiшому закапелку душi. - Менi подобаКться, що ти не ламаКшся i не кривляКшся, - каже бiлий привид. - То чого ж сам граКшся в дендi? - А так... - I мене чекав "а так"? - Трiшечки "а так", а трiшечки не "а так". - - Менi не треба твоПх трiшечок! - А менi треба! - Слухай, ти негiдник чи нi? - ставить вона питання руба. - Може, й негiдник, але не дуже, - зiтхаК хлопець, i вони замовкають, i йдуть поруч, i думають про своК. - Можливо, я дурень, - раптом каже Недуженегiдник. - Дiйсно, це ймовiрно, - погоджуКться Лiна. - А ти розумна? - Хтозна. Мама каже, що я злюка. - Твоя мама - великий чоловiк! I вони йдуть, а мiсто спить, а снiг валить i валить, i лiхтарi вiд снiгу такi чуднi й казковi, що Лiнi здаКться, нiби вона ступила на iншу планету. I скiльки загадок i несподiванок чекають ПП в цьому дивному, незнайомому, бiлому, рiдному мiстi! Вiн так i не посмiв узяти ПП пiд руку i попрощався бiля пiд'Пзду, не прохаючи, як iншi, постояти з ним "хоч хвилинку". Лiна впала на бiле як снiг простирадло i зiтхнула тривожно й легко. У снi в неП з очей росли фiолетовi квiти. БЕНКЕТ НА ТОКУ Омелько Гужко, сухорлявий балакун, скаржився на току вантажникам: - Що в тих iнститутах, Пдрi його навиворiт, тiльки думають? Понавчають усяких дiвок, а тодi маКш з ними рахубу. Нi побалакать, нi виматюкатися. Кучерявий секретар сiльськоП Ради Трохим Канiвець, якого в жнива одiрвали вiд паперiв, повчально замiтив: - Положим, без матiрщини прожить можна. Оно жiнки ж не матюкаються... - Так то ж баби, - скорчив порепанi губи Омелько. - А в нашому чоловiчому дiлi без цього важко. Прийдеш рано до тракторiв, зразу ж тебе обступають з усiх бокiв - того дай, цього дай, отого дiстань. А де вiзьмеш? З носа ж не висякаКш... Пошлеш Пх усiх к такiй матерi, i якось мов легше стане. А хлопцi дадуть тобi здачi, то й самi пiдбадьоряться. - Вiн пихнув цигаркою, вивалив густу хмару диму. - В нашому дiлi без цього нiззя. Парубки дружно загиготiли, Данило аж навприсядки зайшовся, Омелько обминав оте капосне "нiззя", мов турок сало. I якщо воно таки випурхувало з його рота, всi знали, що бригадир тракторноП бригади чимось дуже клопочеться. "Нiззя" - то його вуличне прiзвисько, i Омелько вже не одну пляшку самогону ставив, щоб його так не дражнили. На тому латалося чимало любителiв заправитися надурняк. - Чого iржете? - вилаявся Омелько. - Однак тепер самогону не сискать. А балакав я оте до чого? Прийшла сьогоднi до мене агрономша та й каже: "Ви думаКте що-небудь, коли трактори на оранку пускаКте?" - "А що?" - питаю. "А те, - вона менi, - що ондечки ваш Федько посеред борозни "рятуйте" кричить. Трактор зупинився". - "Е-е, баришня, - пояснюю Пй, - тут не думки потрiбнi, а запчастi". - "Ти диви, - прикидаКться янголом, - а я думала, що до трактора, крiм запчастин, ще й голова не зашкодить". Ну мене й заПло. "Багато таких премудрих тут вештаКться, - одказую агрономшi, - та тiльки за весь Пх розум копiйку нову жаль дати". Ну, а потiм зiрвався язик з цепу, i я, значить, закрутив Пй кiлька обичайок. Вона попервах рака спекла, а потiм оговталася i каже: "Матюкаться можна й ворону навчити. А трактор заправляти ворона не втне. А вам треба вмiти. То везiть Федьковi пальне. Механiзатори менi!" Я ледве не провалився вiд сорому, а вона смiКться очима i промовляК: "Як будете матюкатись, то поскаржусь, що поле засмiчуКте. Вiд матюкiв же бур'ян росте". - Ну це вже вона заливаК! - вигукнув Трохим. - Я теж казав Пй таке, - провадив своК Омелько. - А вона гомонить, що про це i в книжцi написано. - А може, й правда, - озвався лiнивий на слова здоровань Данило. - Менi батько теж казали, що земля любить усе чисте - i зерно, i слово, i совiсть. - То може, до неП треба й руки печатним милом мити? - пирснув Трохим. - Для чого? - щиро здивувався Данило. - Хiба то бруднi руки, якщо в них земля в'Плася? - Руки треба мити до Пжi. ГiгiКнiчно. - Трохим вставив учене слово. - А бiдова ж дiвка i на язик клепана, - захоплювався Омелько. - Щоб скинуть оце рокiв п'ятнадцять, оддав би жiнку сусiдовi i до агрономшi пiдсипався б. Але нiззя, - зiтхнув чоловiк, i знову звалився на нього мiшок парубоцького реготу. Все село знало, що бригадир любив свою Олену шалено й несамовито. Колись посмiв ПП вдарити, вона забрала руденьких близнят й майнула до матерi. Вiн благав ПП повернутися, став навколiшки, але марно. Тодi Омелько лiг пiд ворiтьми й сказав, що не встане i рiски в рот не вiзьме, доки Олена не простить йому. - А не простиш, то вмру. Тiльки перед смертю собi кулака вiдрубаю. Вiн лежав колодою бiля ворiт два днi i двi ночi, - добре, що лiто було, - а третього дня сипонув дощ. Змилувалась тодi Олена й забрала його в хату. - Ой, скажу тiтцi, - давився реготом Трохим, - доведеться вам язика рубати. - Ну, вона не така дурна, як ти, i понiмаК, де в жарт, а де до дiла, - насупився бригадир. - А на твоКму мiсцi я не ловив би гав. Таку дiвку, як агрономша, не зустрiнеш, хоч три днi пiшки шмаляй. - Що це ви, дядьку, мене тут висватуКте? - сполохав тиху балачку грудний дiвочий голос. - Ще подумають, нiби я вас найняла. - Вона стояла перед хлопцями i грала карими очима. Губи яснiли посмiшкою, а нiс задиркувато стирчав угору. - Та це я не про тебе, - огризнувся Омелько. - Яка з тебе краля, коли ти пiдстрижена? Примхливiсть вiдразу як вiтром здуло, i на ПП рожевому обличчi вже малювався iнший клопiт: - Чи йтиме ще машина в село? - Та ждемо ж оце. Тут хiба на одну ходку лишилося, - сказав Данило. Всi почули себе нiяково i мовчали. Сонце з-за обрiю прощально махало червоною косинкою, i дiвчина впивалася тим прощанням. Вона втомлено присiла на ручнiй каламашцi та й засумувала пiд перехресним вогнем парубочих зiниць. - А в якiй же книжцi написано, що вiд матюкiв бур'яни ростуть? - порушив мовчанку Данило. Дiвчина повела бровою на Омелька. "Ич, старий брехун, а казав - не про мене теленькав", - торжествував ПП погляд. - Забула, як зветься. Дуже давно читала. - Вона знову була весела i жвава, i нiхто не повiрив би, що дiвчина взагалi сумувала колись. - А чого ви, хлопцi, такi похнюпленi? Не обiдали, може? Так у мене цiлий вузлик ласощiв усяких. - Вона спурхнула з свого сiдала, блискавично послала газету i припрошувала. - Хто не боПться, що причарую, Пжте! Тiльки щоб потiм називали мене Тамарою, а не агрономшею. Добре? Вони вiдщипували вiд окрайця дрiбнi шматочки, кидали Пх у роти i дякували Пй очима не за Пжу, а за щирiсть. У небi вже проростали першi зорi, а в душах крiзь кiрку настороженостi проштрикувалися першi пагони довiр'я. I капоснi цвiркуни пiдгледiли те проростання й розплескали про це по всьому полю, а коники не вiрили Пм i спросоння виплигували на тiк, щоб на власнi очi пересвiдчитися в тому. Коли довгождана машина намацала своПми довгими вiями каламутний тiк, бенкет каламашки вже закiнчився, i Омелько Гужко подавав на десерт щось дуже легке й приКмне, бо всi наввипередки пред'являли йому паспорти щиростi - посмiшки. НАЏВНЕ ДIВЧИСЬКО Вiтер лагiдно пiдштовхував ПП в спину. Вона вимахувала сумочкою i загравала з вiтром - пiдставляла йому рум'янi щоки або раптом обкручувалася на однiй нозi, i вiн грайливо окреслював ПП непорочний стан. Дiвчина вiдчувала, що на нiй схрещуються цiкавi погляди, i Пй це явно подобалося. Може, вчора, а може, тiльки но ранком вона вiдкрила в собi жiнку i трепетно переживала це вiдкриття. Вона нiби вдруге народжувалася на свiт. На сiруватих великих очах раптом заiскрилася блискуча вогка поволока, коноплянi пасма волосся чомусь понiжнiшали i прищулилися до лобика, а тiло стало таким легким i слухняним що вона й сама дивувалася, як це вiтер не вхопить ПП на своП легкi лапатi крила i не понесе кудись далеко-далеко. Дiвчина була об тiй порi, коли кожного манить щось загадкове, незбагненне i таКмниче. Вона ще не знала, що та загадковiсть i таКмниця - поруч, що то звичайна потреба юностi кохати i бути коханою. Вона тiльки знала, що прагне чогось дуже гарного i ще не звiданого, чогось такого, без чого й жити не варто. Дiвчина йшла на роботу. Цiлий вечiр i ранок маги начиняла ПП iнструкцiями i годувала повчаннями, а вона дослухалася лише незрозумiлоП бентеги свого Кства. Ну й що, коли вона вперше йде на роботу? Колись вона й до школи йшла вперше, а потiм це стiльки разiв повторювалося, що аж обридло. - Тато насилу пiдшукав тобi мiсце, - наставляла мати. - Тримайся його. Робота чиста i люди там гарнi. ПодумаКш, люди там хорошi! Нiби в iншому мiсцi немаК ще кращих. Ось вона стоПть в автобусi, i всi на неП дивляться такими добрими очима. Хiба в поганих людей бувають добрi очi? I взагалi хiба погана людина стане дивитися на гарну? Вона випурхуК з автобуса i, заграючи з бiлим снiговiКм, бiжить до заводоуправлiння. - Де тут завком? - довiрливо запитуК у вахтера. - Це, дочко, на третьому поверсi праворуч, - каже вiн Пй цiлком серйозно, як i личить вахтеровi говорити з дорослою людиною. - Я прийшла на роботу. Мене звуть Оксана Оришечко, - на повному серйозi доповiдаК вона вже пiдтоптаному чолов'язi з темними очима i галявиною серед чорноП чуприни. - Ага. Дуже приКмно, - вiдповiдаК той i мiряК ПП лiнивим поглядом. - Я голова завкому Крекотень. Для вiдвiдувачiв товариш Крекотень, для вас - Микола Панасович. Вiн запалюК цигарку i не дуже доречно запитуК. - Де вчилися друкувати? - У мами. Вона друкарка. - Сiдайте за машинку. Вiн диктуК Пй метрiв сорок бездумностi з протоколу чи газети, а потiм безбарвним голосом пiдбадьорюК. Добре. Молодець. Зрiдка це нам ставатиме в нагодi А тепер пiдшийте газети, бо тут справжнiй кавардак. - I простуК до свого кабiнету. Оксана мугиче пiсеньку про снiг i вiтер, газети трiпотять в ПП руках сiрими крилами i слухняно лягають одна на одну. Вона з легеньким вихилясом огинаК стола з пiдшивками i заходить до кабiнету. - Миколо Панасовичу, газети пiдшитi. - От i добре. Якусь хвилину чути лише його важке дихання. - Якщо будуть вiдвiдувачi, кажiть, що прийматиму з другоП години. Зараз зайнятий. - Перед ним лежить розгорнутий журнал, у голосi його лiнь i втома. - А що менi робити? - вихоплюКться в неП. - Не спiши поперед батька в пекло, - несподiвано переходить на "ти". - Будеш потрiбна - скажу. Знiчев'я вона гортаК пiдшивки газет, друкуК листа знайомiй у село, скорботно заглядаК в маленьке дзеркальце. Часом ПП викликаК Микола Панасович: - Надрукуй список заочникiв. - Знiми копiю з цього листа. Два примiрники. СтiкаК день. ПроповзаК тиждень. На незриму вiсь часу намотуються одноманiтнiсть i нудота. Шурхотять папери, i стукаК серце. - Коли вже я почну щось робити? - питаК вона одного разу. - Ти прекрасно справляКшся з обов'язками. - А хiба в мене так i не буде справжнього дiла? - Справжнього дiла? - Микола Панасович навiть осмiхаКться. - НаПвне ти дiвчисько. Кожне дiло справжнК. Так нас учать. Вона починаК щось палко доводити, а вiн поблажливо i докiрливо хитаК головою. Йому смiшно чути ПП докази. Вiн - син свого часу. Колись якось висунувся, його пiдняли i посадили в це крiсло. I вiн сидить. I сидiтиме без жодних нарiкань, доки не пересадять в iнше. Як це завжди буваК з людьми низькоП культури i убогоП душi, совiсть його не турбуК. Вiн навiть зверхньо дивиться на людей, особливо неспокiйних, i вважаК себе незамiнимим. Порожнечу справдi нелегко замiнити чимось. - ЗнаКте, Миколо Панасовичу, - несподiвано для самоП себе каже Оксана, - завтра я не прийду на роботу... Вона не чуК, що вiн бубонить Пй услiд. Вона вже бiжить по схiдцях, сумочка викреслюК кола, а в грудях оживаК щось незмiрно дороге i нiжне, вiдвойоване в байдужостi. Оксанi знов хочеться, щоб на неП дивилися. I справдi, в автобусi вона ловить чийсь погляд. Ага, це он той чорнявий. Вiн зводиться з мiсця i пропонуК: - Сiдайте, будь ласка. - Я зараз сходжу, - прямуК дiвчина до виходу, - почуваючи на собi його незвичайний погляд. Перед тим, як зiйти, вона озираКться, раптом показуК парубiйковi кiнчик язика i виплигуК на асфальт. Вiтер пiдхоплюК Оксану на своП бiлi крила, вона кокетуК з ним i зовсiм не думаК про те, що мама страждатиме вiд ПП нерозважного вчинку. ===================================================================== Архип Тесленко. Оповiдання СТРАЧЕНЕ ЖИТТЯ I У селi Вербiвцi живе чоловiк iз жiнкою, може, хто знаК, Михайло Панасенко. Такий вiн iз себе: височенький, сухорлявенький. Богомiльний там вiн такий. Як зачув дзвiн, так вiн i в церквi тобi. За парубоцтва служив у хазяПна грамотного, грамоти вивчивсь: читаК письмо святе, житiя. Жiнка в його нижченька за його, тiльки огряднiша якась, Палажкою звуть. Живуть страх не в миру! Гостра, невпокiйна Палажка таки й ненавидить Михайла. Якийсь уже вiн поважний дуже: нi похихотiти з ним, нi попустувать. А сама нечепурна удалась. То колоскiв у полi пiсля неП зостаКться багато, то бур'яну на грядках; хата часто не заметена в неП, на лавi наляпано. - Чепурнiшою буть треба! - iнодi Пй скаже Михайло. - Кнюх поганий, монах! - вона зразу на його. Михайло: - Безсовiсна, грiх мiй великий, скушенiе!.. Ото в його лайка така. Вона йому - дулю або ухопить палюгу та палюгою його. Так i живуть. А побрались, - кажи ти! Хоча так i брались вони... Палажка десь аж у якономiП у Потiпаки служила, i зроду-звiку вони вперше побачились, як Михайло уже з паляницею до неП прийшов. Ще любить справки Палажка, а тут i Псти нiчого: поля з пiвдесятинки всього; така люта усе. II Була у Пх донька, Оленкою звали. Як опеньочок, ще невеличке було, а там таке: оце як Палажка що робить, пряде абощо, було, то Оленка торкаК пальчиком роботу ПП та: - А як воно це?!.. А з чого воно? Букварець купив Пй Михайло, зробив Пй указочку; прийде зима, Ксть вiльний час, Михайло: - Ану, Оленко, грамоти вчитися, ану грамоти... Оленка, таке манюсюсiньке, в сорочечцi, чорнявенька, як i батько, пальчик у рот, сiдаК: - Це "а", а це "б", - читаК за батьком. А ранок, вечiр настане, Михайло: - Ану, Оленко, бозi молиться, ану бозi... Бозя папки дасть, здоров'ячка дасть. СтаК опеньочок, молиться за татом. Таке втiшненьке. Тiльки часто плаче було. Матерi боПться було, як люта вона. Таке вже раде, як коли тихо у Пх. Залiзе за стiл було, вiзьме савтир батькiв абощо, та й давай: - Господи помилуй, алiлуя! - хоч там i не те стоПть, читаК, та ще з протягом, як батько. На улицю до дiтвори Оленка не ходить було. Батько: "Грiшка, Оленко, на улицю: бозя битиме". СлухаК. А надокучить Пй дома сидiти, до дiдуся Гната було побiжить, батька Михайлового. Дiдусь цей, як ще Оленка вчилась на ногу спинаться, жив при Михайловi, було водить Оленку по хатi, а зараз - при Василевi, старшому синовi, що поруч з Михайлом i живе, в одстроКнiй хатi. Не вжив у Михайла старий через Палажку, що й до його сувора була i добрим словом не обiзветься нiколи було. БiгаК до дiдуся Оленка було. Дiдусь було по головцi погладить ПП, гостинчика дасть Пй якого, яблучко абощо. З Сергiйком подружила Оленка. А Сергiйко - Василiв хлопчик, трохи старшенький од неП. Дiдусь було з киcличок дубових чорнило Џм робить, соломинкою писати бублички вчить Пх було. Був грамотненький. Пiдбiльшала Оленка. Оддав Михайло в школу ПП. Страх охоча до вчення була! Одно вона нишпорить щось, одно вона вчиться собi. Була вже у третiй групi вона. Пiсля великодня Пй малось вчення кiнчать. I тут у пiст яка несподiванка трапилась Пй. Џхав через Вербiвку у школу второкласну, що Ксть бiля Вербiвки у селi одному, наблюдатель Кпархiальний над школами церковними протоiКрей ПолiКвкт Сохановський. ЗаПхав i у вербiвську церковноприходську школу, де вчилась Оленка. Спереду сидiла вона, така: в керсетинi черкесиновiй, платочку бiленькому, блiденька, а дивиться так допитливо. Отець Платiн, сельськйй батюшка, показав на неП отцю Полiевктовi. - Оце, - каже, - й вона, що вчиться на всi цi села найкраще. Отець ПолiКвкт, товстенький, руденький: - Ану, дiвчинко, прочитай менi молитву господню, - до неП. Почервонiла Оленка, а проте не злякалась. Встала, прочитала йому. Похвалив, далi: - А як, дiвчинко, по-руському буде: "хлеб наш насущний даждь нам днесь?" Одрубала йому: так i так, каже. Спитав ПП ще про Адама щось, якусь задачку напам'ять задав, i це одру-бала. Вiн: - Так. Тепер скажи менi, дiвчинко, хочеш ще й далi вчиться? Вона: - Хо-о-чу, -так з протягом. Отець ПолiКвкт: - Гаразд. Пiдготовся ж ще за лiто трохи, ходи ось до батюшки, а там ми одiшлем тебе в бiльшу школу нiж ця... на стипендiю, що Ксть на нашу Кпархiю: учиться на шкiльний кошт, розумiКш? Так радiсно всмiхнулась 0ленка, засоромилась та й оченята вниз поставила. Ходила лiтом до батюшки. Вiн показував Пй, як готовиться треба. Вона дiтей йому поглядить, се-те, i така: читаК, читаК оце та: - Коли б уже швидче одiслали мене в школу ту бiльшу,-до батюшки було,-якi воно книги там i чому воно вчаться там? Або мовчить-мовчить та й усмiхнеться оце: - А якою я, - каже, - буду тодi? III Пiд осiнь одiслали Оленку i в школу у ту, аж у Великоросiю десь. А школа та... второкласна, кажуть, та й церковноучительська там. В одному вони й домi, кажуть. ПрисилаК Оленка додому письмо незабаром. "Как я рада! - пише, по-руському, звiсно, пише, - прийомний екзамен здала! Татусю, мамусю!.. Вивчусь, - знатиму й я вже тодi, як i вчитель. Тодi й мене настановлять учителькою. Книг, картин тодi накуплю, наставлю по вiкнах квiток, питиму чай i вас напою. Та тепер уже мене i балакать по-панському учать i вбрання менi панське дали. Та зразу, як приПхала я, то так тут i обступили мене, розглядають: у вiщо вдiта, та як балакаю, слухають. Та я боюсь-боюсь, а вони: "хахлушечка", кажуть. Та яка школа велика! Так луна по Пй i iде. Та все у Пй так i блищить: i помiст, i лутки. Та й церква в школi, i живем у школi, та все самi школярки, а школярiв, як у вербiвський школi, й нема. Та в коридорi й гуляКмо. А глянь у вiкно, який город здоровий, страх!" На лiто, в кiнцi весни, приПжджаК додому Оленка. Платтячко синеньке на Пй, попередничок, ботики. А личенько вимите, бiле таке. РадiК, цiлуКться, сюди-туди роздивляКться. Побiгла в садочок, до квiточок припадаК, зазираК до кущикiв. А знов убiгла в хату, вхопила корзиночку, що привезла з собою, вийняла яКчко якесь позолочене, сестричцi маненькiй Парасi, даК. - На рiздвянi святки це там,-каже, - ялинка була: свiчечок-свiчечок на Пй, - каже, - та цяцьок. Сахарцю дiстала, даК: - Наоставляла, - каже, - од пайки. Книжечку синеньку дiстала, на стiл положила: - "Тарас Бульба", - каже,-шкiльний подарок. Тетрадки повиймала, показуК: - Чистописання це, - каже, - а це ось диктовка...-- щебече. Тiльки вже багато слiв руських вживаК, яких i не второпають батько та мати. Побiгла й до дядька Василя. Дiдуся Гната не було вже тодi: помер минуле ще лiто. Сходила до батюшки. А дiждала недiлi, до церкви пiшла. Почали гомонiть по селу: - Так от, - кажуть, - щастя Михайловi: так тобi нi з сього нi з того у пани дочку увезеть. ВсмiхаКться Михайло. А Палажка, там хвастуха така, не чуК вже й нiг пiд собою. - Тепер ти, Оленко, не знайся з простими дiвчатами. Дiйдеш навук, замiж пiдеш за пана: хату з цегли поставим, залiзом покриКм,-почала до Оленки. А до Михайла: - Моя донечка вчиться онде, а я в запасцi буду ходить!.. Справ спiдницю менi! IV ПриПжджаК було й щолiта додому Оленка. Сумне тiльки життя Пй було. Џство: борщ, хоч видивись, картопелька, цибуля, часник, що аж хата провонялась цим. А хата така кривобока, старенька, i так тiсно, поночi в Пй. А неспокiй у хатi? Неспокiй ще побiльшав. За вгород гризти почала батька мати. А чого за вгород? Дiд Гнат, батько Василiв та Михайлiв, помер у Василя. Що у Василя йому спокiйнiше, нiж у Михайла, жилось, що Оришка, жiнка Василева, людина кращоП вдачi, до його ласкавiша була, нiж Палажка, вiн, умираючи, сказав Василевi взяти города його бiльше проти Михайла на сажень ушир, Михайловi ж сказав не перечить цьому. Поховали батька брати, худiбчиною стали дiлитися. Жалкенько було Михайловi попускать братовi бiльше города, та така батькова воля - попустив. - I сякий, i такий, - почала на Михайла Палажка, - таке вбожество дома, а ти попустив!.. Батько ска-зав та,й умер: i не попускать можна б було, сi та тi б попускали тебе. Почала й на Василя й сiм'ю його ворогувать та злиться Палажка. - Пiдлiзли сякi-такi до старого, - почала думать про Пх, почала бабам хвалиться на улицi, - пiдлизалися до його, що вiн Пм так сказав города узять. Перестала до Пх i в хату ходить. Хоча вона й так рiдко ходила до Пх: не любила Михайла, не любила i родичiв його. Стала заборонять i Оленцi ходить до Пх. - Не ходи, - було каже Пй, - нехай пiдлизи, вороги моП не втiшаються тобою, баришенькою моКю. Та дарма цi балачки Оленцi були. Пiдлизування сiм'П дядьковоП до дiдуся не бачила вона, а просто догляд до його людський. Ходить було: до дядини Оришки, до Сергiя, Сергiйка колишнього. Дядина поважнiша, нiж мати, така невеличка, балакуча, се-те Пй розкаже було, де що чула абощо. А дядинi Оленка було про город, де вчиться, розказуК. - Все таке у йому... електричество, - каже, - i свiтять, i бiгають ним. Ну й люде, - дивуКться було, - до чого дiйшли! А Сергiй теж у второкласнiй учився тодi. З ним i про грамоту можна було побалакати Оленцi. - Що то та грамота, вчення! - було йому каже Оленка. - Вченi люди розумнi такi. Хоч, - каже, - i тi вчительки, що там учать нас! Такi любi, тихi та знають багато всього: балакать тобi про вiщо як стане котра, слухай тiльки. Аж млосно стане тобi, як Пх прирiвняти до себе, настiльки освiченiшi вони. Та по квартирах у Пх так гарно: граК музика, книги, картини, пахне духами, просторо, свiтло. Так i пiде мороз по тобi, як на Пх життя глянеш i домашнК своК пригадаКш. Страх як бажала Оленка i собi дiйти такого життя, дiйти такоП освiти, як тi вчительки. З книгами й не розлучаКться нiколи було. Нiгде Пх брать було у своКму селi, у Степурiвку ходила, сусiднК село. Там у старенькому панському домиковi була народна книгарня. Стара панi книгаркою. Бере було у неП Оленка засмальцьованi, порванi книги, читаК у садочку у себе на столику. Та такою до книг була i в школi вона. ЗаПхала раз було до неП ПП шкiльна подруга звiдкiльсь. Розказувала про неП Михайловi. - Там, - каже, - така Оленка ота: вивчить урок, сiдаК за книгу, яку з шкiльноП книгарнi взяла. I вечора для читання Пй мало, а й серед ночi читаК вона. Оце як поснуть уже всi ученицi, то вона встане потихеньку-потихеньку, бо забороняКться це, лампу пiдкрутить, читаК. V У церковноучительськiй училась Оленка уже, на стипендiП теж. Сергiй, що ранiш, нiж вона, вчиться почав, тодi вчителював уже десь. З второкласноП вийшов, де три годи пробув, на вчителя екзамен здавав. I книг деяких собi уже роздобув, i рiдною мовою писаних. Таки