й кругленький, русявенький, як мати; приПздить на лiто додому було. Почала Оленка i в його брать книги. Дуже здибувалась була, як вперше взнала, що ми - украПнцi i що в нас своК Ксть письменство. - Як-таки так, - каже, - що я досi й не чула про це!! В "Кобзарi" дочиталась до слiв: "I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - та й замислилась. А пiшла до Сергiя та й каже: - Справдi: чого цураться того, що ми найуперiд у життi почули, побачили?.. Чого цураться, що нам сама природа дала? Як стала у ВеликоросiП вчиться, балакала тiльки руською мовою, а то вже й своКП вживать почала. I убрання iнодi надiвать стала своК. А ранiш було як не в шкiльному ходить, то в платтi, що справить батько. Почала iнодi й керсет надiвать. Мати було Пй: - По-благородному, Оленко, привчайся: тобi тепер не личить мужиче. Тiльки всмiхнеться Оленка. Познакомилась з степурiвською вчителькою, дочкою книгарчиною, i в неП книги брать стала. I така була: Сергiй як нагадаК про що Пй, чого ще не знаК вона, з писання Дарвiна про що абощо, почервонiК-почервонiК було. - Як же я, - каже, - мало читала! I ото вже вона дiстане як не в Сергiя, то в учительки книгу таку, як Ксть у Пх, та читаК-читаК вже. ТурбуКться було, що у школi не дають таких книг. ШиК, вишиваК було, - рукодiлля, якого й у школi вчилась. Од роботи домашньоП мати ПП увiльняК було. -Не в своК дiло не мiшайся,-- каже було Пй, - одного вже держись. Було щоденник Оленка веде. "Я, - було пише в щоденнику, - з грязi вилiзти хочу. Я бажаю до чогось великого, гарного йти, бажаю людськостi, правди в життi, про вiщо так пишуть у книгах". А музику як любила вона! Сергiй на скрипку грать трохи вмiв. ГраК Сергiй, i не змигне Оленка нiкуди, слухаК так. ПочервонiК було, та аж дрижати стане уся. - Ну, й музика, - каже було, - як вона душу проймаК! Вчилась i сама грать на роялi: охочих, казала, учать у тiй школi цьому. А в глибокi думки як заходить було! У жнива раз помер один товариш шкiльний СергiПв, ще й сусiда близький його та й Оленчин, Андрiй Бiла-ненко. Стукають майстри, роблять домовину йому, вона сидить у садочку, пише в щоденнику: "Отак! Учився хлопець, був гарний, хороший, та це й... у холодну, глуху, темну, тiсну могилу споряджають його! I це... проваляться груди йому, висохне мозок... Боже! Що ж це таке? Та невже ж це буде й зо мною?! Як же це так? А що там?.. Тихе, святе раювання? якi почуття невiдомi? огонь, пекло, муки? чи спокiй i спокiй, вiчний, страшний, поки й свiта й сонця!! Боже!.. Що ж таке буття й небуття?.. Люде, що таке?" А раз прочитала Фламмарiона про небо. -- Так от, -каже до Сергiя, - де взялись усi тi мири незлiчимi, де кiнець простору небесному! Вечорами усе вона дивиться на небо, на зорi було. Цвiт небесний любила, голубi плаття носила. Палажка ж усе бiльше не любила, що Оленка до "ворогiв" ПП, знай, ходила, та ще й балакучiша була до Пх, нiж до неП, матерi. А Оленка з матiр'ю якось негаразд почувала себе через ПП вдачу, невпокiйну таку. Особливо дуже не сподобалось Палажцi те, що Оришка сама раз покликала до себе Оленку була. Вийшла з хати та: - А яких я оце грибiв добрих насмажила; ось iди, покуштуКш! - до Оленки, що саме на грядках гвоздиками тiшилась. Почула це Палажка з сiней, взяло ПП зло. Почала думать, як би помстить Оришцi за це. I от другого дня топить Оришка у хатi, слухаК: десь кури кричать. Вийшла, - у Михайловiй клунi, що од гранi недалеко стоПть. Неначе хто Пх рiже, кричать. Що таке? Пiшла до клунi Оришка, - зачинена. Подивилась у дiрочку, аж... ПП й кури. Палажка, аж з Пх пiр'я летить, хворостиною Пх ганяК по клунi. - Божевiльна, що ти робиш? - Оришка до неП. - Хай не ходять у клуню! - А чого ж зачиненi вони? Заманила, мабуть! ОскиряКться Палажка, хмурить брови бiлi своП: - Заманила, - каже. - Помийниця ж ти якономичеська! -Оришка Пй. Аж пiдскочила Палажка. VI Вирiвнялась Оленка, зробилась хороша, струнка. Була, правда, худощавенька, блiденька трохи, та це не вадило Пй; навпаки, робило такою чарiвною ПП, так i нагадувало про щось духове в Пй. А карi оченята ПП були такi розумнi. Почало серденько так уже биться у неП i щiчки так палать, як стане вона про кохання читать. Читала вона про вчителя одного. Був теж блiденький трохи, чорнявенький, задумливий був. Читав багато. Докопувавсь до всього, що й життя, що й небо. Добрий був до всього живого, - пам'ятав, що вiн чоловiк. "От зiйтися б з таким, - думаК Оленка було, - як би я покохала такого, пригорталась до його, думками дiлилась з ним!" Њсть у дяка вербiвського син, Грищенко Федiр. УчителюК десь, церковноучительську кончив. Учителював i тодi. Хлопець молодий, нежонатий. Жив лiтом дома. Побажав познакомиться з нею, а тодi у Вербiвцi тiльки й дiвчат iнтелiгентних було, що вона. Почав ходить до Сергiя. Тiльки Оленка якась соромлива була. I до Сергiя не пiде було, як у його вiн. Ходить було по садочку у себе та тiльки в садок СергiПв, де Грищенко, так позираК з-за соняшникiв. А там грядки у Пх мiж садками й мiж хатами. - Ну, якi воно, - думаК було, - тi мужчини, не брати, як Сергiй, i як воно з ними?" А то раз у недiлю сидить Оленка в садочку в Сергiя. Пташки щебечуть, сонечко свiтить; калина кучерява, з одного боку пiдперта; лавочка, столик, там i вона, чорнобровенька квiточка. Вишита сорочка на Пй: керсет плисовий, чорний; стьожка червона в косi, коса довга така. Сергiй нахилив вишеньку бiля неП, ягiдки дiстаК, вона дивиться у Шевченкiв "Кобзар", "ДiвичiП ночi" читаК. Аж ось рипнула хвiртка. Глянула, - Грищенко з-за маку йде. Як пташечка та схопилась Олейка, наче пурхнуть хотiла, та й нiкуди. СтоПть, засоромилась, червона, як ягiдка. Познакомив Сергiй Пх. Сiли. Грищенко, чорнявий, вусики невеличкi, в тужурцi синенькiй, глянув на книжку та: - ЧитаКте? - до Оленки. Всмiхнулась. - Читаю, - промовила так соромливенько. - А читання рiч гарна, - Грищейко Пй. - Аякже! - Оленка йому. - Це ж таке Пство духовне. - ПерегортаК листочки та зирк-зирк на тужурку йому. Грищенко: - ЧитаКш i, як би сказати, бачиш усе. Повела Оленка язичком по губi та: - Еге. I до неба ближче стаКш. Почуття такi iнодi... - та й не доказала. Почервонiла, кахикнула: у хатi у неП саме сварка зчинилась. Хоча пiд калиною слiв з хати розiбрать i не можна було, а все ж чуть було лемент. А слова такi там були: - Мою дочечку манить, а мене зве помийницею, - мати до батька, - а в тебе й нема того, щоб вибатькувать ПП, сяку-таку невiстку свою! Батько: - Та хоч ради недiлi святоП не кричи, ради чоловiка чужого, там он учитель чужий, почуК... - А що менi такi вчителi! Й панiв вони, чи що? - батьковi мати. Вийшла далi мати надвiр, пiд калину з-за пшенички дивиться давай. Оленка: - Яка яблунька гарна! - Встала та й iде за яблуньку. - Ще й ховаКться! - мати до неП, - ДумаК, що я й не бачу ПП; додому йди! Пiшла Оленка такою ходою нерiвною i попрощаться забула. - Не ходи! - напустилась мати у хатi на неП. Батько й собi: - Та й справдi, Оленко: краще б було, якби ти таки й не ходила до Пх. Що тiльки Михайло не був задерикуватий, як Палажка, а йому теж не до вподоби було це ходiння. Боявся, щоб Сергiй ПП "з пантелику" не збив. Про його тодi балачки ходили, що вiн у бога не вiруК, у церквi поклонiв не б'К, свiчки не ставить та не часто й буваК у Пй; i комусь ще казав, що земля кругом сонця лiтаК i що дощ з пари. - В писанiП немаК цього, - казав якось Михайло СергiКвi, - це од невiрцiв усе; нiхто сил божих не знаК, а дощ бог даК, а не з пари. Не любив Михайло Сергiя. Через його та й до Василя рiдко ходить було. Усе було вiн Оленцi товче: - Живи по-божому: пости чти, до церкви ходи. VII Незабаром знов побачила Оленка Грищенка в Сергiя. Дивиться на його з-за городини. "Тодi я гаразд i не роздивилась на його, - думаК, - а вiн такий... про читання зразу почав". I пiшла б, може, до його, як знакома уже, мати ж... сидить бiля хати, лущить насiння. А Оленка в Сергiя, в дядини, крадькома вже бувала. Та й Грищенко... хто його зна, якоП тепер думки про неП, що тодi ПП так осоромила мати. Щоб хоч не дивиться на його, не чути його голосу, пiшла Оленка на вигiн! Вигiн за садком зразу, високий, крутий. Тут i там по йому конi пасуться, телята щипають травичку, вiтряки стоять. А внизу село лежить, таке кучеряве. Кучерi то-польовi, срiбненькi, пiдiймаються вгору; iншi, чорнi, позвисали над клунями; ще iншi, вишневi, сливовi, повивають хати. А церква, наче зiронька в небi, сяК-сяК в гущавинi. Убiк попiд вигоном долина побiгла. По той бiк долини гай зеленiК, то в долину збiгаК, то в поле вискакуК, що жовтiК проти сонця за ним. А там далечiнь... синiють гаП. "Боже мiй! - думаК Оленка. - Чого я сама? Потiшиться нi з ким красою цiКю". Щось забалакало ззаду. Оглянулась, - Сергiй i... Грищенко за нею iдуть. Затьохкало в неП. Чубок на головi поглядiла, що визирав з-пiд платочка, на плаття голубе подивилась собi, припинила ходу. Привiтались. - Яка краса унизу! - Оленка до Грищенка. - А що, вас не били у хатi тодi? - вiн до неП. Всмiхнулась Оленка й нiчого. Стало нiяково Пй. Сергiй це помiтив, про друге почав: - Читав я в газетi, - каже, - що в селi одному хлопцi й дiвчата простi спектакль дали. Порядкували вчитель та дяк. Да якби i в нас таке встроПть, та ще й прибуток призначити на яку цiль корисну! Оленка зирк-зирк на Грищенка, нiби питала його, що вiн скаже на це. Грищенко, мабуть, думав, що Оленка на вбрання позираК йому: поглядiв комiрець отюжений, висунув трохи з-пiд тужурки його, кахикнув та: - Iнтересний, - каже, - з степурiвським дяком спектакль був учора у нас. I то ж чорт рябий! Новiсiнькi карти були у мене, i вiн... - Грищенко зареготiв, - i вiн чисто порвав. - За вiщо? - всмiхнувся Сергiй. - П'ять рублiв я виграв у його. Я вже казав йому: не вмiКш - не сiдай, а вiн... хе-хе! "Карти на умi в його!" - подумала Оленка про Грищенка. Глянула на його: такий повний, червоний, в'язи товстi. "Зовсiм i обличчям не схожий на того, про якого я читала", - подумала. Сергiй глянув на сонце та: - Iнтересно б оце подивиться на сонце в скло закоптiле. Оленка: - I то ж тiло величезне таке! А проте... потухне колись. Грищенко: - А он чорногуз який ходить! - карлючкою за вiтряк показав. - От якби рушниця оце!.. Чудасiя!.. Як я уцiлив нею раз був ворону, так i пiшла з тополi перекидя. "А нащо уцiлив, спитать би тебе?" - подумала Оленка. Довгенько ходили по вигону. Грищенко й до дяка степурiвського ще вернувсь, розказував, як той п'К горiлку та як на головi вмiК ходить. - Iнтересно, - каже. Оленка бiльш мовчала. "Хай... - було думаК, гуляючи з Грищенком, - кончу школу, далi одчиняться дверi менi... невже не зустрiну тодi його... любого, з душею". VIII Палажка тим часом все частiш i частiш загризалась з Оришкою. Пiсля того, як ПП Оришка назвала помийницею, вона як помiтить, що Оленка у неП була, так Џй i зробить шкоду яку. Iде поз грань, соняшник зломить Оришцi або переб'К ногу курчатi ПП, як пiде до неП, Палажки. Лютувала на Оришку Палажка i все дужче злилась i на те, що у неП, "ворога" такого, город бiльший. Почала все частiш дорiкать ним Михайловi. Солi нема, борщу нiчим затовкувать, так на язицi й огород у Палажки. - Пiдлiзли сякi-такi до старого, а ти попустив Пм! - гримаК на Михайла. - Хоч би це який кущ картоплi продать з тiП смужечки, що оддав Пм, i то б же яка це запомога була! Вийде з хати Михайло, перед очима i смужечка та. "Справдi, - почав думать вiн, - нащо попустив? Хоча... батькове ж слово... i не попускать не можна було... "Чти отця", - в писанiП сказано. Це... це все Василь та Оришка тут виннi. Пiдлiзли пiд старого, мовляла Палажка, так воно й К! Бо й справдi: чим я од Василя гiрший у батька? За вiщо Василевi бiльш огорода од батька? За те" що батько жив при йому. Так i при менi ранiш жив! Нехай Палажка, може, чим i не догодила йому, так... у якiй же я тут винi?! Пiдлизли пiд батька i все тут". Так почав думать Михайло, i вже й сам на Василя та Оришку злитись почав. Уже й бувать у Пх перестав. А робить Пм погоду Палажка, вiн i не спиняК ПП. Iнодi й сам ще як захватить Пх кури з свого города, то аж сторчголов летять. Лайка, сварка i в хатi й надворi. "Бiднiстьi зло через те, - думаК Оленка було. - Хай... - було розважаК себе, - кончу вчення, матиму мiсце, буду запомагать батьковi, матерi, може, хоч трохи утихне гризня". Зiставалось Оленцi, щоб уже кончить школу, год один ще повчиться. Дiждала кiнця лiта, поПхала. IХ Перед тройцею приходить од Оленки одкритка, пише: "Кончйла з нагородою -КвангелiКю в червоному бархатi, оправi золотiй. Тодi-то за мною на станцiю виПдьте". Прийшов час i Пхать. Запрiг Михайло конячку, поПхав. Весело Пхалось. Незчувсь, коли i в Гайдарях опинивсь, а двадцять же верст, велике село. ВиПхать з його, i станцiя зразу. Розвиднялося саме. Осокори в садочку, неначе намальованi, стоять на побiлiлому небi, а водокачка стоПть сувора така. НемаК ще поПзда. Самi грузовi вагони збоку стоять. Свiтиться в декiлькох вiкнах. Телеграфiст в одному сидить, куняК. А бiля кущiв стрижених хропе хтось на клунках. Десь панок у брилику взявсь, походжаК. Надворi все свiтлiше стаК. - А дозвольте спитать вас...-- до панка до того Михайло,- чи швидко вже поПзд? Панок: - А тобi ж куди, на заробiтки кудись? Всмiхнувся Михайло: - Нi, дочку виглядаю з школи. Зупинився панок: - Як то з школи? Пiдiйшов до його Михайло: - Училася з панськими дiтьми. Дивиться панок то на сiру свиту Михайлову, то на зашкарублi чоботи йому. ВсмiхаКться Михайло. ПоходжаК панок, Михайло й собi поруч з ним. Прийшов поПзд, чмихаК стоПть. Настороживсь Михайло. Зирк! ВисуваКться з зелених присiнок корзиночка. Держить ПП панночка в голубому. Рученята такi бiлi у неП, манiсiнькi. Чубок такий кучерявенький з-пiд платочка визираК у неП. А на щiчках i рум'янчик Ксть. Виходить, всмiхаКться. - Здрастуйте, тату! Пiдбив Михайло сiнце Пй на возi, ряденцем заслав, поПхали. По вигону сивiК роса, а там он за вербами так небо палаК, - сонечко сходить. Тополi в Гайдарях, неначе засоромились чого, почервонiли. Гайдарi. Сюди й туди по садочках бiлiють хати; клунi, хлiви стоять понад улицями. Череда ось iде. Чередник у свитi, в брилi: "Гей!"- помахуК костуром. Там он на майданчику бекають вiвцi. А птаство що по садках виробляК, зустрiчаК сонечко як! Соловейко, аж у вухах лящить, витинаК такоП. Та тут ось один, а там десь i другий. Жовна й собi виграК на кленку. Пташка якась: цi-цi! у калинi. Нащо вже сорока, i та: скри-ки-ки! - Який же тут рай! - всмiхаКться Оленка. - Рай, справжнiй рай!.. А там... стiни. Глянь у вiкно: метушня, стукотня, дим. Михайло: - Так це ти, значить, учителькою будеш уже! Слава богу. От якби ще й у хторокласнiй де, щоб жалування бiльше тобi: запомагать будеш i нам. - I у второкласнiй можна менi,- Оленка йому. Помовчала, далi: - Менi так i казано. - Усмiхнулась. - В отця ПолiКвкта я це була. Як була, розказала. А на станцiП бiля того города, де живе отець ПолiКвкт, Оленцi пересадка була. ПоПзда другого ждать довго, надворi пiвдня, вона корзиночку швейцаровi поглядать оддала, а сама до його пiшла: наблюдатель над щколами i знайомий до того,спитать про мiсце його. Подзвонила. Впустили ПП. Чиста кiмната, олива горить. Вийшов отець ПолiКвкт, повний, очi вузенькi, благословення Пй дав, усмiхнувся - впiзнав Оленку; рiк тому, як була у його вона з книжкою якоюсь i поклоном од завiдующого школою. Сiв отець ПолiКвкт. Оленка, така учтивенька, соромливенька, стоПть перед ним та: - Це вже я кiнчила, - так потихеньку до його. Вiн: - Ага... Що ж, трудно вчиться було? - Нi, так... Погомонiли трохи, далi Оленка: - Я б вас прохала... як тепер пристроПться менi вчителькою? Отець ПолiКвкт, чого й ждала Оленка од його, що вiн же увiв ПП у науку у цю, усмiхнувсь та: - Гаразд, гаразд, голубочко... Буду мать на увазi... Бога не забувать тiльки треба, старших поважать... - Ранiш "ти" Пй казав, тепер обминав це слово. Не забула Оленка й про те, що Пй доведеться запомагать батьковi, а в однокласнiй школi плата мала вчителям, вона: - А чи й у второкласнiй можна менi?.. Помовчав ПолiКвкт, далi: - Кiнчила церковноучительську: мм... можна. Ось буде й мiсце гуляще в однiй. - А як я взнаю про те, чи буде мiсце менi, чи нi? - Напишу нехай через мiсяць отам... Звiдаюсь ще де з ким. - Такий добрий... - Оленка до батька. Џдуть. Ось якийсь домик визираК з-за тину. Стiни бiлi, покрiвля червона, а рундучок зелений такий, виноградом диким порiс. Квiтничок перед домиком тим, смужечками якимись, мережечками пiшов. Кущики зеленiють якiсь. Та трояндою так i несе звiдтiля. А сад ззаду так i налiг на той домик. "От, - думаК Оленка, - буду вчителькою так у селi у второкласнiй; житимуу хатi в такiй; квiтничок такий буде у мене, садочок, рояль, книги, картини i... вiн, задумливий, милий, хороший. Будемо людей добру навчать, до всього такого великого доходить будемо з ним". Михайло: - А Квангелiя в оправi золотiй тут? - на корзинку показуК. Кивнула головою Оленка, всмiхаКться. - Отож гляди ПП, з нею скрiзь буде хортуна тобi. В поле виПхали. Сонечко вранiшнК золотеньке, червоненьке, уже так осяяло все. Видно: там он i там гаП по долинах червонобокi пiшли. Там он рiчка блищить в очеретi. А он десь церква бiлiК в селi. Чорнiють яри. Перепiлка, чуть, десь у житi лящить. Жайворонок белькоче вгорi. - Який же мир божий гарний! - скрикуК Оленка. Дорога повилася й повилася житом, синiК. Жито молоденьке, блискуче, так зеленiК - пiшло. Вiтерець пахучий пiепотить у йому. Сокирки так голубiють в гущавинi. А ось коноплi чорнiють, запахли. Горох по могилi послався. Могила висока така. "Могила... - замислилась Оленка. - Кого вона бачила? Татар скуластих? лицарiв чубатих, козацьких? чи, може, аж скiфiв?.. Де все дiлося те, що булр тут колись? Чи хоч сниться краса ця тому, хто, може, у могилi тiй спить?.. Боже мiй, нащо той сон, такий вiчний, страшний, коли життя таке гарне?!" Сонечко вже височенько пiдбилось. Вже поминули й Гупалiвку з цегловою церквою, з очеретами густими. Ось уже й вiтряки степурiвськi. Степурiвка он збоку. А ось уже й гай: звiдтiль i звiдтiль на дорогу налiг. Дорогi, рiднi мiсця! Там он, де якийсь кущик росте, колись курiпочку зiгнала Оленка, ягiд шукала; а там, на пiдгiр'ячку, рвала купало... Бричка ось Пде навпроти, Савка Гнатюк, вербiвський чоловiк, поганяК. Хтось сидить за спиною в його, молодий, картуз - синя околиця. - Студент Кочурин, - батько Оленцi. Чула про Кочурiв Оленка. Савка, вiзник Пх, розказував про Пх батьковi в хатi при Пй. Пани вони, люди багатi, освiченi. Старий Кочура в земствi чимсь Ксть. А живуть вони недалеко од Вербiвки на хуторi. "Що, якби познакомиться з ними?" - подумала Оленка. Дачники в Пх часто бувають. Учитель з гiмназiП, Савка казав, часто буваК: нежонатий, на щоцi родинка. Дочка Ксть у Кочури, студентка, Люсею звуть, Савка казав. Поздоровкався Савка, проПхали. "Боже мiй, - подумали, - невже я не познайомлюся з ними?.. Люде вищоП освiти! Таке Ксть гарне пишуть про Пх. Рай, мабуть, з ними". Ось уже й хатки у садочках. Баштанець серед дороги ось дiтвора городить з пiсочку. Он у споришi стовп бiлий стоПть, "Вербовка" чорнiК на дощечцi. - Здрастуй, рiдне село! Вилами улиця. В лiву руч повернули. Ось уже... хто? Мати назустрiч iде; Парася бiжить. - Здрастуйте! А ось уже й тин. Хата старенька виглядаК з-пiд грушi, зеленiК садочок. Над вигоном он берести скупчились, на хлiвцi напирають. Клунька пiд кленом чорнiК. - А як повиростало усе! - скрикуК Оленка. - Рожа он як зацвiла! В хату ввiйшла: невеличка, стеля так низько, а стiнка напiльня так оддулась. А така вона, хатка ця, мила тепер. - Рiднесенька хата! Мати самовар блящаний ухопила, наливаК надворi; Парася - школярка уже - угiллячка з печi дiстаК, батько вигiряг конячку, чкурнув за булкою в лавку. Пройшлась Оленка по хатi, пройшлась по садочку, так Пй весело, любо, таке Пй рiдне усе, - розiгналась до дядька Василя борозенкою через грядки. I тут почалось. - Куди ти? - мати од самовара до неП, так суворо. Почервонiла Оленка, зупинилась. - А вам що? - питаК. Мати: - До сяких-таких не ходи! - Ось киньте-бо це! - Не йди, я тобi кажу! - Та поки ж це буде? - махнула рукою Олейка, пiшла. Мати: - Та не дозволю ж я, - кричить, щоб моя дитина, що найук дiйшла отаких, та до ворогiв моПх ходила! - Вхопiиш палюгу та трах, трах нею по шибках у хатi своПй. Стала Оленка, дивиться. Вийшла дядина з хати, - там недалеко хата од хати i дверi напроти дверей. - Що там таке? - обзиваКться. - Не мани, сяка-така, дитини моКП, своПми втiшайся! - З ума зiйшла? - Оришка Пй. Палажка: - Ось тобi, о! - крутить дулi, даК Оришцi. Якiсь люде йшли улицею, поставали навспинячки, дивляться. Прийшов Михайло з булкою, теж дивиться, став. Повiсила голову Оленка, похилилась до себе в садок. Закипiв самовар, нiхто й чаю не пив. Х ОбгортаК Палажка на грядках картоплю пiсля цього якось i дiйшла до обнiжка, що лежить гребеником мiж частками Василевою i Михайловою. Такий вiн бридкий Пй: так нерiвно город роздiляК i за ним такi вороги живуть! "Хоч устругнуть його трохи", - думаК. Подивилась до ВасилевоП хати - не видно нiкого та за соняшниками не дуже й примiтне ПП, нахилилась, клюК шарiвницею обнiжок той. Так гарно Пй, таке ПП усердя бере: в обнiжковi зазубнi робить, а поз обнiжок, пiддовбуючись пiд його, рiвець прогортаК. "Хай трохи-потроху обвалюКться у наш бiк, - думаК, - до ворогiв посуваКться: все ж таки нам город буде ширшать, а ворогам зло". Другого дня прогонив Василь кури з грядок та й до обнiжка наблизивсь. Побачив - скипiв. Сердитий-такй якийсь вiн, чорний, усатий. Побiг, ухопив заступ, давай загортать той рiвець, зазубнi тi. I землею з грядок Михайлових загортаК. - А, сякi-такi!.. - кричить. Михайло був тодi в хатi у себе з чоловiком одним. Як вискочить. - Що то ти робиш!- визвiривсь на Василя. Василь: - А то он що пороблено? - показуК йому зазубнi. Бачить Михайло, що пороблено, i хто поробив, догадався, бачив бiля обнiжка Палажку учора, та це байдуже йому: у Василя частка бiльша, вiн те знаК. - Що ж там? Нiчого! - Василевi вiн. - А, так нiчого тобi! Горне Василь з грядок його землю та зачiпаК й картоплю йому. - Рятуйте! - кричить Михайло. Виходить з хати i чоловiк той. А чоловiк той - Семен Остапчук. Чоловiк багатий, поважний, письменний. Був вiн од Вербiвки суддею тодi в волостi. Iде й вiн до обнiжка, такий здоровий, показний, рудий трохи. - Що таке? - питаК. - Подивiться ось, - Василь до його, - що воно пороблено обнiжковi це? Подививсь Остапчук, та тiльки не за Василем оступивсь. Василя не любив вiн за його вдачу сувору, що й до його, суддi, вiн непривiтливий був. А Михайла тодi ще саме було й треба йому: прийшов до його на роботу кликать до себе, i пообiщав Михайло. Всмiхнувсь Остапчук та: - Що ж? тут... нiчого такого. Почервонiв Василь: - Як нiчого? - крикнув на Остапчука. Остапчук: - Чого ж кричать?.. На кого кричиш? - з серцем до його. Вiн: - А що ж?.. Лiзуть у мiй огород, i нiчого? Михайло: - А як у тебе он i город ширший, i не кажеш того! - А тобi що до того? - гримнув на Михайла Василь. Подививсь i Остапчук на Василiв город: од обнiжка до улички, i на Михайлiв: од обнiжка до лiски,-городи узенькi, примiтно, що ширший, хоч i не набагатечко. - Ширший, да, - додав Остапчук. Почервонiв ще дужче Василь: - Так i ти... i тобi заздро, що город ширший у мене?-визвiрився на Остапчука. - Не тикай!.. З ким ти потикавсь? - Остапчук до його. - А що ж? Остапчук: - Грубiян отакий... У город он лiзуть до його... До такого i слiд лiзти. - Що ти? Що слiд лiзти? - скипiв Василь. - Що ти, чорт рудий, пiддрочку даКш? Дивиться Остапчук, почервонiв, далi: - Що ти? що ти менi оскорбленiК наносиш таке?! - закривав,- ЧуКш! - обернувсь до Михайла.- Чортом рудим мене зве! Свiдком будеш: процентуюсь. Увiйшли в хату Остапчук та Михцйло. Була в хатi й Палажка, сидiла на полу, пiр'я в решетi драла. Оленки ж не було й у городi, десь зiйшла од клопоту. ВсмiхаКться Палажка: увесь час у вiкно одсунене слухала бучу. Остапчук нiчого. Увiйшов у хату, щоб цiпок узять та додому йти та й... сiв на лавi, похнюпивсь. Сердито йому. Як-таки так? Якийсь-небудь харпак i його, суддю, такого чоловiка поважного, так образив! I за це йому тiльки арешту може буть суток з скiльки. Щоб i робив йому! Пiдняв голову: - А з якого благополучiя у його, прохвоста, город бiльший? - почав до Михайла. Почухав потилицю Михайло, сiв на лавi й собi та: - Подарував старий йому трохи... пiдлiз. - А документа ж нiякого в його нема од старого? - Нема. Стиснув Остапчук плечима. - Дивуюсь, - каже, - тобi: чого й дивишся на його тодi? Тобi ж тут жалiться можна в суд: нас, мов, два брати, город батькiв, а владiКм нерiвно ним. Прощу порiвнять нашi частки. Мовчить Михайло, дивиться на Остапчука. А Палажка так радiсно: - Порiвнять! От спасибi вам... дайте стежку в цiм... доказать сяким-таким! Всмiхнувсь Остапчук. Оце-то йому допекти Василевi! - Чого ж, - каже до неП, - можу дать стежку. - Повернувсь до Михайла:- Тiльки тут от що: того, що як там було в вас - чи подарив йому батько, чи як, - згадувать у судi не треба, а просто: Василь, мов, сам захопив стiльки города собi. Мовчить Михайло, в землю дивиться. А Палажка: - От спасибi вам! - до Остапчука. - Я вже вам робить що без грошей послухаю за таку йашу добрiсть до нас. Знов усмiхнувся Остапчук: це ж йому й користь iце з цього буть може. - Еге, я добрий, звiсно... Захопив прямо, кажи, - навчаК Михайла. - Знайти тiльки для хворми свiдка такого, який би теж так сказав, i дiло вгорить. Я потягну руку за тобою. Перебалакать ще з товаришами суддями можу... i присудимо тобi посунуть обнiжок у Василiв город... Добре? - Не знаю... коли б... - Михайло почухавсь. - Що "коли б"? - Коли б грiха не було тут. Всмiхнувсь Остапчук, прихиливсь до Михайла та: - А за обнiжок?.. Як тут грiх, то й за обнiжок же грiх: з вашого ж боку вiн скопаний. Всмiхнувсь i Михайло, помовчав, далi: - Та це так, тiльки... обнiжок дiло менше, а це... батькове слово треба ламать i... на Василя- захопив ще треба казать. Та й... обнiжок не я й скопував ще. Палажка: - I тебе сi та тi й вигадували такого менi... - почала кричать на Михайла. Зареготiв Остапчук. - Подумайте,- каже,- над цим.- Взяв цiпок, пiшов. Почалося справжнК пекло в хатi у Михайла. Палажка вже тiльки й знаК, що гризе йому голову: - Сякий-такий, одбирай, що попустив! СлухаК-слухаК Оленка це, почне вбалакувать матiр: - Ну, мамо, що ви за людина така? Нащо гризня ця? - А тобi чого треба? - визвiриться мати на неП. - Кончила вчення, мiсця шукай! "Ну,було думаК Оленка, - коли б уже швидше те й мiсце: зароблю грошей i, на чiм не стане, куплю у дядька смужечку, що попустив йому батько. Нате, мамо, - скажу,та цитьте!" XI Пройшло вже бiльш мiсяця з того часу, як пообiщав отець ПолiКвкт написать Оленцi про мiсце. Жде-жде Оленка, не чуть нiчого од його. Чи не забув? Почала турбуваться. А то одного разу почула од Сергiя вона, що сам чув десь, що отець Полiевкт, який завжди живе у губернському городi, зараз перебуваК у батька свого, а цей живе у городi, що недалеко бiля Вербiвки, - невеличкий, повiтовий. Батько його, сивий дiдусь, заштатний батюшка, слабував дуже тодi, i вiн приПхав одвiдать його. Стукнуло в голову Оленцi: чи не пiти це до його, нагадать про обiцянку йому? Вечорiло тодi вже, як вона цю звiстку почула. Дiждала другого дня, причепурилась, чкурнула. А там усього сiм верст до города. Пiвдня. Прихожа ПолiКвктового батька. Оливою, калошами пахне. Сидять на лавцi в прихожiй: Грищенко у тужурцi, якась панночка в чорному, ще хтось безусий у блузцi, - видно, теж до отця Полiевкта прийшли. Сiла Оленка й собi. У сусiднiй кiмнатi чуть ПолiКвктiв голос; балакаК так повагом з кимсь. - Любов до ближнього, - каже комусь, - любов, про яку так учив нас наш божественний учитель Христос, - велика рiч. I ми, служителi його, у проповiдях наших повиннi дбать про неП. "Милий отець ПолiКвкт, - думаК Оленка,-про яке святе дiло вiн дбаК!" А серце тiльки тьох-тьох у неП: що то вiн про мiсце Пй скаже. Ось iде через прихожу у кiмнату у ту баба якась в попереднику, на прислугу схожа. Оленка до неП: - Доложiть отцю ПолiКвкту, що я хочу бачить його: Панасенкова, скажiть.- Пiшла баба у дверi, зачинилась, докладуК. - Так i Панасенкова тут?- чуть отця ПолiКвкта. - Пам'ятаю... там така... - почав до когось, - по науках у школi не було кращоП за неП. Дякували менi, що таку ученицю знайшов. Там даровита, а працьовита!.. Може неабищо буть з неП. ЧуК це Оленка, всмiхаКться. "Значить, коли за таку маКш мене, - думаК, - подбаКш для мене. Ану, у якiй же второкласнiй ти помiстиш мене? У дiвчачiй, звiсно. Ну, й працюватиму ж я! Буду вчениць своПх до думок глибоких привчать, до людськостi, правди; буду Пм книги гарнi читать. Пiдiйду до сiП, до тiП, всмiхнуся до неП, вiзьму за щiчку ПП. Боже! Як я Пх буду кохать!" - Аж устала Оленка, пройшлась по прихожiй, так Пй гарно зробилось. Вийшов якийсь батюшка од отця ПолiКвкта, молодий, високий, надiв бриль, пiшов собi. Визирнула баба з дверей незабаром за батюшкою: - Iдiть хто... - каже. Схопивсь Грищенко, почимчикував до отця ПолiКвкта. Дверi зiстались одхиленi, Оленка стоПть бiля комина i Пй видно: отець ПолiКвкт сидить за столом у рясi шовковiй, такий поважний, а Грищенко вклонився перед ним низенько так, склав руки на грудях i так облесливо пiдiйшов до його. "Яке ж низькопоклонство!" - подумала Оленка. - Ваше високопреподобiК! - почав Грищенко до отця ПолiКвкта. - Заставте за вас бога молить: допоможiть менi перевестись у второкласну куди!.. Прошенiе ось... - Вийняв похапцем з тужурки бомагу, пiднiс ПП отцю ПолiКвкту, стоПть, знiтивсь перед ним, голову набiк. "Як же i принизився!" - подумала Оленка. Џй аж соромно стало. Подививсь у те прошенiК отець ПолiКвкт, далi: - Гаразд, голубчику! - та й положив на стiл його. Поцiлував Грищенко ще раз отця ПолiКвкта в руку, вийшов, всмiхаКться. Дивиться Оленка на його. "Цуцик ти, цуцик, - думаК. - На двох лапках стаКш. До чого це воно? Хоч i начальство ж отець ПолiКвкт, а вiн же чоловiк, як i ти. I невже простiш як не можна держать себе з ним? Ну, взять хоч i благословення, та без корчiння такого. Або... або й зовсiм нащо здалося воно?.. Тепер же не школярi ми вже!" Дiйшла й до Оленки черга. Увiходить i справдi не бере благословення. Сказала "здрастуйте" та й стоПть, усмiхаКться. ПолiКвкт зворухнув рукою, повiв по столу, та й нiчого. Далi схитнув головою та: - Розумна стала дуже, - про себе нiби, хоча почула i Оленка це,почервонiла, мовчить. Вiн. - Що вгодно? - так сухо до неП. Оленка: - Ви обiщали мiсце менi, так,.. чи не чуть ще? Насупив брови отець ПолiКвкт: . - Не чуть... - А коли ж буде чуть? - Не знаю... Можна проситься iнше куди. Хто там ще Ксть до мене? - гукнув до дверей. Щось важке-важке пiдступило пiд горло Оленцi. Похнюпилась, пiшла од його. На пiшохода дожидав ПП Грищенко, щоб рiазом додому йти. Веселий такий. - Ну, слава богу, - почав до Оденки, йдучи, - прийняв прошенiК i "гаразд" сказав... Воно й не що, а все-таки у второкласнiй вчителювати краще. Мiй знакомий один у городському вчителюК, бачив я сьогоднi йото, такий у гудзиках! Форма нiчого в городському. I в второкласшй нiчого: канти червонi, кокарда. "I ти задоволений, - думаК Оленка про Грищенка. - Ти, що так про форму мариш! Значить, про даровитих тiльки балачки, а на дiлi- хоч вiн i нiкчемний, пустий, тiльки ворон збивать з тупiль, а, - аби цуцик!.. Де ж обiцянка хоч?" Толока. Будяки проти сонця так червонiютП". РоззираК Грищенко сюди-туди, всмiхаКться. Оленка нiчого, повiсила голову, йде. "Так он воно що! - про ПолiКвкта думаК.Ось яка любов до-ближнього!.. "Дбать у проповiдях"... а в життi... слова однi... Значить, Ксть любов тiльки до честi од ближнього! I за неоддання ПП ви так одпихаКте од себе його! I ви ще служителями Христовими себе вважаКте!" Пригадалася Оленцi тут притча про виноградарiв, у якiй хазяПн один послав слуг до виноградарiв забрать ягоди, а виноградарi взяли й тих слуг повбивали. "Убивцi! - подумала. - Хто й служив би йому, ви й того уб'Кте". Пригадалося Пй i те, що нагорода у неП - Квангелiя позолочена. "Нащо ви хоч золотите ПП!" - подумала. Другого дняi i ранок ще, а в хатi гризня. Мати на батька: - Ноги муляють черевики позалатуванi, нових треба! А батько: - Нащо керсету у глину вробила? Глядiть треба, коли брать нiгде нiчого. Вона знов про город йому. "Чого ж тепер сподiваться менi? - думаК Оленка. - Що робить? Гинуть... гинуть у цьому пеклi серед гризнi, вбожества?" Вийшла з хати, стала на порозi. "Та що ж робить-таки?"думаК. Пiшла в садочок, сiла на лавцi, пiдоперлась рукою. "Хiба знов до ПолiКвкта пiти? - думаК.-- Так... стоПть пак iти до такого?! Проситься в iншу Кпархiю?.. Хоча... не такi пак i там ПолiКвкти! Хiба,.. в земську школу вдариться?" Здумала про земство Оленка, здумала й про Кочуру, який чимсь у земствi Ксть, Савка казав. Пригадала студента його, якого зострiчала, Пдучи додому. Про Лсю, дачника-вчителя, про яких Савка розказував, здумала. Про панiв, про яких десь у книзi читала, згадала. Були освiченi, багатi були. Людям, що працювать чи вчиться бажали, а не мали змоги, запомагали. "А що, якби це до Кочур сходить? - думаК. - Люде теж багатi, освiченi, не попiвськоП, звiсно, освiти. А не краще пак чоловiк освiченiший? i люде з знакомствами, звiсно. А жить так бажаеться... жить, працювать, робить щось таке гарне, велике... Невже б вони як-небудь не запомогли це менi, не пристроПли де абощо! Сходжу. Тiльки самiй нiяково мов. Чи не пiшов би й Сергiй за товариша?" Прокралась до Сергiя Оленка. Згодився Сергiй пiти, тим бiльше що Кочурин студент ще був i знакомий йому. Iшов колись у Книшiвку Сергiй та од тiчки собак оборонив його в полi, як вiн саме гуляв. З того часу здоровкаються. Порiшили в недiлю сходить до Кочури. XII Прийшла й недiля. Ранок. ПосилаК батько до церкви Оленку, не йде. ПолiКвкт Пй на думцi. "Чого я пiду, - думаК, - коли служителi церкви такi!" - Безсовiсна! - батько на неП. - Хiба ж можна до церкви не йти? Це Сергiй усе тебе зводить з ума! - Отож... - Палажка од печi. - Там не тiльки Сергiй у бога не вiруК, а сяка-така й мати його: у церквi вже хто його зна коли ПП й бачили! А Оришка й справдi тодi давненько вже в церквi була: ходить Пй трудно було; мочила коноплi пiд холод раз та захолодила ноги, болiли. Палажка ж i сама ранiш коли-не-коли бувала в церквi, а тепер, як стала Оленка "баришенькою", часто стала бувать. Увiйде, запишаКться так, а вiзьме свiчку, закопилить губу та аж на самий перед лiзе ставить: дивiться, мов, люде, чия я мати. Сонце вже височенько було. Батько до служби пiшов, Оленка до Кочури збираться давай. Внесла з комiрки плаття голубе, празникове, керсет плисовий. Що надiть? Те й те приношене. А в шкiльному синенькому, яке зараз на Пй, i зовсiм не личить iти: коротке, й лiктi вже видно. Голубе празникове мов найчистiше, - надiла: приношене-таки й ситцеве. "Нiчого, - думаК, - до людей освiчених iду: не поди-йують". На вигонi ждав Сергiй ПП, теж у ситцевiй блузцi, пiшли. Поле. Ось жито стоПть у копах. Скот пасеться в стернi. А ось гречка бiлiК-цвiте. Мед пахне-пахне, а бджоли тiльки джж!.. Так гарно йти. Балка ось. Хтось вибiгаК велосипедом iз неП: бiла сорочка, картуз бiлий, синя околиця. Хто? Студент Кочурин! ДобiгаК... - Здрастуйте! - до Сергiя. Велосипед похитнувсь, i вiн зскочив. Почоломкався з СергiКм. Познакомив з ним i Оленку Сергiй. Вiн: - Ху! Ухекався так... катаюсь... - Вийняв платок з кишенi, утираК лоба. - Ху! Люблю побiгать до чаю, краще питиметься. А ви ж це куди? - до Сергiя. Сергiй: - А так... ходимо... - збрехав поки що. - Засидiлись?.. ЧитаКте, мабуть, усе? - Не дуже, - Сергiй йому. - Книг немаК таких. - Помовчав. - У вас там не можна б розжиться якоП коли? - Зайдiть коли. У нас гарна бiблiотека. Чому ж?.. I погуляКмо в нас. I ви... - звернувсь до Оленки студент. Так радiсно всмiхнулась Оленка: цього ж Пй i треба. Почервонiла та й очi в землю. - Не стiсняйтесь,- студент Пй, - я знаю про вас: розказував Савка, як зострiчалиеь тодi, пам'ятаКте? - А коли б же й справдi до вас забрести? - Сергiй до студента. - Хоч i зараз ходiмте. Пiшли. Студент велосипеда веде, Оленка з ним поруч iде. Так бадьоро йде. "Ану, - думаК, - як привiтають пани нас? Тi, про яких я читала, були такi добрi: i пригрiють чоловiка, й розважать. Звiсно, люде освiченi: про людськiсть знають уже i багатi: бiднiсть не злить Пх. А як я буду поводиться з ними? Як скажуть: " Не стiсняйтесь, будьте як дома"... "Дякую", - скажу. Картини в Пх Ксть, квiтки: побачу якi. Книг попрошу. Рояль, може, в Пх Ксть, пограю... так бажаКться... так давно вже грала". - Що ж, ви кончили школу ту? - студент до Оленки. - Кончила. - Розказував Савка... Iнтересно: так попали учиться. Хист, видно, до грамоти маКте. Що ж тепер робить думаКте? Помовчала Оленка, далi: - Не знаю й що. - Як! Знання своП в життi прикладайте. Учителькою гарною можна б вам буть абощо. Iнтересно: з народа сами, та якби стали видатним чим. Працюйте. Всмiхнулась Оленка: - Не знаю тiльки, де б працювать. - Чого? - З батюшками не везе щось менi: пообiщав один мiсце, потiм... одказ. - О! - зареготав студент. - Знали з ким мать дiло! Киньте попiв. - А як би в земську школу менi. Як на вашу думку: з церковноучительськоП можна туди? - А чому ж? Хоча... знайомство Ксть яке в вас? - А якби до вашого батька звернуться? - Звернiться. Познакомлю. ВсмiхаКться Оленка: "Ось-ось чого бажаю, досягну", - думаК. - I вам, знаКте що! - студент до неП. - Чому б вам не поступить на курси медичнi, як сестра моя?.. Буть лiкаркою, полегчать людям страждання, визволять од смертi Пх. Дивиться Оленка. "Боже мiй,-- думаК. - Яке ж велике дiло полегчать людям страждання, визволять од смертi Пх!" - Помовчала: - А як же б поступить на тi курси, трудно, мабуть, з моКю освiтою? - Чого? Пiдготовиться можна. До Люсi, сестри моКП, звернiться: та скаже, як там. "Так от! - думаК Оленка. - Що, якби пiдготовиться? А можна ж так: учителювать i готовиться! А в Люсi, може, есть i книги такi... От якби й справдi! Життя таке коротке... Чом не використувать його на щось гарне, велике? Тiльки... на курсах коштiв же треба! Ну, та як небудь там... мiж людьми добрими... А як Люся? Вона така, мабуть, добра... от подружити б!.. А студент? - Позирнула на студента Оленка: такий гарний, чорнявий, худощавенький трохи i так грiК од його. I велосипед його такий хороший, i блуза, i все..." Серденько так забилось у неП. Увiйшли у яр величезний якийсь. Дерева-дерева зеленiК в йому! А дiм такий бiлий, здоровий на пiдгiр'П стоПть. Став ось. Верби позвисали над ним, сонечко граК в водi. Гребля. Ворота помережанi. З-за огорожi дощаноП визираК акацiя. У хвiртку ввiйшли. Волоськi орiхи позвисали над стежку, квiтки перед домом рябiють. А рояль так лунаК в одчиненi вiкна! Ну й згуки ж, небеснi згуки! Так i линуть у душу Оленцi: хочеться Пй i плакать, i смiяться. "Люде, - хочеться крикнуть. - Нащо зло на свiтi здалось?" Балкон зеленню повитий. В прогалявину видно: пани сидять на балконi, саме чаюють, блищить самовар. Так Оленцi боязко-радiсно. Поставив студент велосипеда на дворi, на балкон Пх веде. Стiл довгий-довгий, а ласощiв усяких! -Здрастуйте! - Сергiй та Оленка до панiв, так соромливо. С