- Не ми йдемо: Новий рiк iде! Нам вiдгукувано: - Нехай iде, нехай мирний i здоровий буде! Тодi я починав: - Запряжем хмару, виПдемо на сонцi: землю орати - поля робити... - Сiйся-родися, жито-пшениця, всяка пашниця, - проголошував брат. У нашiй рукавицi не лише жито й пшениця - ячмiнь, овес, гречка, просо, мак... Хiба щастя може бути одноманiтне? Ми набирали по жменьцi, й нашi голоси дзвенiли: - Щоб не бив град... Щоб поля не засiвалися кулями, бiлим тiлом не заволочувалися i кров'ю не сполiскувались. - Так наставляли бабуся. А завершували: - Сiйся-родися... Коноплi до стелi, льон по колiна, щоб у вас, люди, голова не болiла! Дуже тиснув мороз, але ми пройшли вздовж i впоперек села, не поминувши жодноП хати. Не взяли нi пирога, нi копiйки: вiдробляли борг перед лихолiттям. Мати вже нас чекали. Стояли в своКму кожушку. А в ньому поли так посiчено кулями, що можна встромляти пальцi. - Заходьте i посiвайте, - просили. Ми посiвали щедро i старанно. Менi й досi здаКться, що це зерно не можуть склювати нi свiйськi кури, нi дикi хижi птахи, що воно нiколи не струпiК. - Запряжемо хмару, виПдемо на сонцi: землю орати - поле робити! ===================================================================== Гнат Хоткевич. Авiрон Уже давно нема МоПсея... О, навiщо, навiщо вiн кидаК нас?.. Поки вiн тут, поки вiн з нами - всi певнi i всi спокiйнi. Всi знають, що недалеко, серед них, пророк божий, з котрим говорить сам Адонай i котрий без страху дивиться в лице Господа сил. Як дитина тiшиться коло матерi й вертаК до своПх забавок, бо чуК близько хранителя свого спокою, так IзраПль, бачачи МоПсея серед сонму, стаК певним, спокiйним i вертаК до своПх справ. - А що, МоПсей нiчого не говорив? - вставши ранком, спитаК сусiд сусiда. - Нi, нiчого. Бодай я не чув, - вiдповiсть йому той, вибираючи слiди снiдання з бороди. - А що хiба? - Та нiчого... Я так собi. - I, помовчавши, додасть: - Бачив я вчора його на судилищi. Ей, великий муж!.. - О так, так! - киваючи багато разiв головою, притакне сусiда, i вони розiйдуться спокiйнi, певнi, що не стрiне Пх нiяка пригода, а чи й стрiне, то К кому подумати й порятувати. Вiн усе знаК, все вмiК, бо йому помагаК сам Господь. Так!.. Великий вiн, МоПсей! Вданi словеса господнi во уста його, i премудростю Бога опоясанi чресла його. По слiдах божих iдуть стопи його, i мудрiсть Всевишнього на ньому. Очi його бачили висоту й силу творця, i чуло грiм глагола з небес вухо його. Божу борозну веде! СiК божий виноград, виноград найлiпший, i нам даК пити з чашi благостi господньоП. Де ж ти тепер? Сило, нащо кидаКш нас i робиш безсилими? Вiтре, пощо перестаКш обвiвати лиця нашi, а серцям даКш горiти на вогнi наших страстей? Великий пророче!.. Невже ти не знаКш хитання IзраПлевого i невже не чуКш пiдбурюючих речей Корея з сонмом його, i Айнана, i брата, рiдного брата мого Датана? О, затули вухо своК, Боже, на хулу Пх i не клади меча помсти на безумiК Пх! Дай Пм час схаменутися, бо вони схаменуться, й пiзнають сохраняющего путь Пх вдень i вночi, i падуть перед тим, хто тримаК Пх життя силою звука iменi свого. * * * Так говорив у душi молодий Авiрон i блукав неприкаяно серед шатрiв юдейських, напiвсвiдомо прислухаючися до гомону людей, перескакуючи через купи смiття й палицею вiдбиваючися вiд псiв. Уже давно отаборився IзраПль тут, коло СинайськоП гори. Мiж шатрами вже стiльки назбиралося рiзного бруду, що годi було пройти. То була розкiш псiв i малих дiтей. Вони, i тi й другi, як тiльки блиснуло сонце, виповзали з своПх закуткiв i починали бабратися в тiм смiттi, шукаючи зогни-лих останкiв Пжi. А знайшовши, починали битися - дiти з дiтьми, пси з псами або перемiшуючися; а той, хто подужав, з'Пдав, сопучи та поглядаючи навколо - чи не хоче хто вирвати. Коли ж надходив час обiду, матерi, пискливо верещачи, починали бiгати по тих смiтниках, знаходили своПх дiтей, i часто можна було бачити, як яка-небудь розпатлана юдейка, призиваючи всi прокльони з небес, волокла двох дiтей, мов кошенят, за шивороти, а третього пiдштурхувала спереду ногою. А його нема! Нема того, хто все велить бути чистими, велить митися часто й далеко вiдносити смiття вiд шатрiв. I жiнки не дають собi труда вiдiйти навiть кiлька ступенiв, а виливають усе тут же, одхиливши тiльки поли. Коли ж хто пригадаК Пм накази МоПсея, вони тичуть тому в руки своК начиння й кричать: - Неси сам, коли ти такий мудрий! Нехай несе, нехай несе, не перешкоджайте йому. - Якби ти мав стiльки дiтей, як я, ти не хотiв би навiть уночi встати для себе. I здiймався крик, i галас, i хмара докорiв. "А ми хiба знаКмо? Може, завтра ж рушимо з цього мiсця i нiколи вже не розiб'Кмо на нiм своПх кущiв вдруге". ...З тоскою блукав молодий Авiрон мiж кущами, придивлявся до безладу, прислухався до гомону людей. А гомiн цей, спочатку тихий i маловиразний, ставав все яснiший i яснiший з кожним днем, набирав сили й робився зухвалим: раби згубили господина, i душi Пх здiймали бунт. II Головнiше те, що нiхто не знаК, коли вiн поверне. Як прийшов IзраПль сюди, до цiКП гори, вiд Рафiдина, в той же день МоПсей був на горi й говорив з Богом. Того давно вже не траплялося, певно, тому, що не було гори: все рiвна та рiвна пустиня, - звiдки ж би мав говорити Бог? А тут така висока гора, - i МоПсей був на нiй. I говорив з Богом. А як спустився вниз, то закликав усiх старшин i сивих мужiв IзраПля i так казав перед ними: - Бачу я, бачу, що захиталася де в кiм вiра божа. Чую я, чую, що хулу глаголять деякi вуста. А IзраПль, маловiрний, починаК прислухатися до тоП клевети вуст, i гасне iсповiдання волi могущего серед люду його. I навiть мене, котрого милостю своКю благословив Господь i покликав бути серединою мiж вами й собою, навiть мене починаК дехто вже неохоче слухати, й кривитися на приказ мiй, i ширити мiж сонмом неправду про мене. I бачать очi моП нещастя будучини вашоП ради маловiрства вашого. Бачать очi моП голод i хоробу ваших дiтей, проказу й струпи на грудях жiнок ваших... Пси будуть вити мiж кущами вашими, i в вашу постiль буде заповзати змiя. Але великий наш Господь i многомилостивий! Вiн не хоче погибелi народу свого, а умноження хоче й праведностi. I от я став перед Богом там, угорi, й молив його: "Боже! - так сказав я йому, - тисяча лiт - хвилина перед тобою, i вселенна - пiщинка одна в десницi твоПй. Не бери гнiву свого на IзраПля, а вiзьми ще раз слово милостi на дiтей своПх. Прости Пм грiхи й не остав тут, серед цiКП великоП, страшноП, ненажерливоП пустинi". I Господь, милостивий в тисячах, сказав менi: "Так оповiсти дому Яковлю й тако глаголи до синiв IзраПлевих. Бачили ви, що зробив я Кгиптянам? Бачили ви, як пiдняв я вас, мов на крилах орлих, i вiв пустинею аж до мiсця цього? Чому ж не переповняКться серце ваше страхом перед силою моКю, i чому ви не слухаКте пророка мого, нi самого мене? Але дивися, IзраПлю!.. Велика довготерпеливiсть моя, i милостi моПй немаК границь. Але й гнiв мiй без кiнця, i бiйся прикликати його на голову свою. Це даю вам закон! I коли слухом послухаКте гласа мого й святинею збережете заповiдь мою, будете людьми моПми, вибраними з усiх. I дам вам землю, що тече медом i молоком, i умножу вас, як пiсок морський, i скорю пiд ноги вашi всякого ворога, моя-бо Ксть земля i все, що на нiй. А як i тепер не послухаКте останнього слова мого, - о, лiпше б вам не родитися на свiт! Розкрию землю пiд кущами вашими й тамо вас знищу земним вогнем! Здвигну гору з мiсця й накрию вас, а небо поверну в поломiнь i в поплавлений метал. Хто смiК стати проти мене?!" I перелякалася вся старшина й усi поважнi люди IзраПля, й прирекли одноголосно за себе, й за родини своП, й за роди своП: "Все сотворимо, що пророче Господь, i послухаКмо всякого слова його. Так i скажи Боговi своКму й нашому..." I знову пiшов МоПсей на гору - донести Господовi слова й приречення людей його. I знову, щасливий, бачив Бога, й узяв вiд нього закон, i зiйшов до сонму. А зiйшовши, приказав велике очищення, щоб вимили люди одiж свою й тiло своК i щоб умастили волосся, а чоловiки щоб три днi не входили до жiнок своПх. А на третiй день щоб пiднявся IзраПль рано, i, не вкушавши нiчого, iшов до гори Синаю, й став у мовчаннi й тихостi довкола: прийде-бо Господь на гору показатися людям у славi своПй. I як живо пам'ятаК Авiрон той трепет, з яким рушив вiн з батьком, i родичами, i сусiдами, i з усiм сонмом iзраПльським до святоП й страшноП гори. Стали далеко, бо не велiв МоПсей не то зiходити на гору, а навiть торкнутися ПП чим-небудь. - Слухайте, ви! - говорив вiн перед вiдходом. - Я знов iду на гору, назустрiч Господу. Але з вас щоб нiхто не йшов за мною, навiть i не торкнувся гори, бо iнакше - смертiю вмре, каменем поб'Кться або устрiлиться стрiлою. I чи то буде муж, чи женщина, чи з скота що - все одно: не буде живий. I всi з острахом поглядали на гору та дивилися одне за одним: чи не виступив хто вперед, чи не торкнувся хоч тiнню отого камiння, за яким, на його думку, вже починаКться гора. Був ранок. На голiм, чистiм небi пiдiймалося сонце, заповiдаючи страшну спеку. I небо, й пустиня були такi просторi, порожнi, що здавалося, якби крикнув, то крик цей понiсся б аж у безконечнiсть, - i лише гора, свята гора повилася тайною: верх ПП був закритий чорною-чорною хмарою диму, - i так чудно й страшно було дивитися на чорну хмару серед яскраво рожевих тонiв пустинi. Тисячi очей дивилися, i тисячi сердець билися, чекаючи великих божих слiв, великих божих дiл. Весь сонм стояв на ногах; жiнки й старi дiди, опершися на палицi, стоять i чекають, пiднявши голови догори й моргаючи сльозавими очима; крiпкi мужi, непохитно уставивши голови, наморщили брови, лише зрiдка хiба хто погладить чорну кучеряву бороду; жiнки з страхом iнодi поглядають на хмару, а бiльше стежать за дiтьми, - як би вони, загравшися, не вiдбiгли та, Боже, борони, не торкнулися якого каменя гори. Молодшi матерi так i зовсiм не вiдпускали вiд себе дитят, а тримали Пх за руки або загортали в полу своКП одежi. I лише чийсь песик нараз вибiг iз товпи i, нюхаючи, плентався по передгiр'ю. - Гляньте, гляньте... Пес... - зашелестiло мiж народом. - Чий то? - А я знаю? - Вiн умре. - Нi. Вiн сказав про скотину й про чоловiка, а це - пес. I всi шепотiли й чогось чекали, але нiхто навiть не крикнув i не тюкнув на пса. А песик побiгав, помахав хвостиком, потiм став переднiми лапами на камiнь i, пiднявши голову догори, тоненько й неприКмно завив. I в цю хвилю, не знати звiдки, прилетiв гострий камiнь i вдарив пса коло вуха. Заскигливши, пес почав крутитися на одному мiсцi, а кров бризкала з рани й окропляла камiнь. Потiм упав, скрiб лапами пiсок, а ще потiм - у червонiй калюжi лежав непорушне з вишкiреними зубами. Але про нього всi забули, бо сталося щось ще страшнiше. Хмара над верховиною гори стала рости й рости, дим почав обгортати всю гору, закриваючи сонце, i нараз розiтнулося громове голосiння труб, мов тисячу Пх було сховано в хмарi i трубили в них велетнi. Страх обгорнув серця всiх людей, чоловiки впали на колiна, жiнки притуляли до себе дiтей своПх, а в далекому таборi завили прив'язанi пси. I побачили всi, що бiжить МоПсей з гори, й кричить щось, i махаК руками, мов кличе. Високий, старий, так швидко бiг вiн, мов молоденький парубок, а довге сиве волосся маяло й якусь авреолю творило над його головою. - Що вiн кричить? Кого вiн кличе? - зашумiли люди, бо з-за грому й звуку труб годi було щось розiбрати. - Вiн нас зове! Нас! - закричали переднi. - Нас зове перед лице Бога! - Ходiмо! Ходiмо бачити Господа сил! - Не йдiть! Не йдiть! - кричали другi. - Ми не хочемо вмирати. - Не може чоловiк винести погляду очей господнiх, i сяйво вiнця ослiпляК смертного. I ще страшнiше заревли труби й загрихотiв грiм. Слава ведущего предстала перед IзраПлем, i сила Сильного показалася яво. I закричав нарiд: - Не йдемо! Ти, МоПсею, вибранець божий, i тобi глагол його. Говори ти з ним, а ми з тобою. I затихли громи й труби, i почав кричати МоПсей перед товпою: - Великий Ксть Господь Бог IзраПля! Бачили страх його? Чули глас труб небесних? Але бiйтеся вчути голос вишнього самого! Бiйтеся! Бiйтеся!.. Бiйтеся!.. I ревнули знову громи й труби. МоПсей побiг знов на гору, а люди, переляканi, затурканi, в страху, закриваючи голови полами, тiкали вiд гори i, лиш вiдбiгши далеко, зупинялися вiд цiкавостi. I всi бачили, як МоПсей смiло ввiйшов у чорну хмару на вершину гори, i всi чули, що от як настане мовчання - це, значить, говорить МоПсей, i його голосу нечутно; а потiм загримлять громи й труби - це Господь закриваК мiддю голос свiй. I всi, перестрашенi, вертали до кущ своПх, але разом з страхом чули радiсть: кожному приКмно було знати, що його Бог такий сильний, такий могутнiй. III А як повернувся МоПсей з гори, то принiс з собою закон Господа. Ранiше ж не було закона. Принiс i читав його старшинам, i були там великi й мудрi слова: "Не зробiть собi богiв срiбних i богiв золотих не зробiть собi, а складайте менi вiвтар iз землi i на нiм палiть всесожжения ваше. Хто б'К отця свого або матiр свою - смертiю вмре. Хто злословить на отця свого чи на матiр свою - смертiю вмре. I коли б'ються два мужi, й поразять жону непразну, i буде младенець ПП поврежден, - да вiзьметься око за око, зуб за зуб, рука за руку, язва за язву, вред за вред. I як злодiя зловлять уночi i вб'ють, - нема в тiм убивства. Коли ж сонце зiйде над ним й тодi вiн умре - умре и той, хто вбив його... Не озлобiть пришельця i не образiть його, знаКте-бо душу його - самi були пришельцями в землi Њгипту. I вдову й сироту не озлобiть, бо як образите Пх i вони, застогнавши, возопiють до мене, - слухом почую глас Пх, i розгнiваюся яростiю, i поб'ю вас мечем. I будуть жiнки вашi вдовами i дiти вашi сиротами. Шiсть лiт сiй землю свою i збирай плiд ПП, а в сьоме лiто дай Пй спочивок. Тако сотвори й винограду твоКму i маслинам твоПм". I багато ще всяких мудрих i святих слiв. А накiнцi говорив устами МоПсея Господь: "Слухай, IзраПлю! Це посилаю аз ангела мого перед лицем твоПм, - да збереже шлях твiй i введе в землю, що приготовив я тобi. Послухай його i не ослухайся його, iм'я-бо моК на нiм. I коли слухом послухаКш гласа мого i сотвориш все, що скажу тобi, - ворогом буду ворогiв твоПх i супротивлюся супротивникам твоПм. I благословлю хлiб твiй, i вино твоК, i воду твою, i вiдверну хоробу вiд тебе, i число днiв твоПх збiльшу. I устрашу всi язики, де йтимеш ти, i обращу вся супротивная твоя в бiг. I положу предiли твоП вiд Чермного моря до моря фiлiстимлян i вiд пустинi до великоП рiки Њфрату i передам в руцi твоП сидящих там, да не змiшаКшся ти з ними й не послужиш богам Пх". I написав всi тi слова божi МоПсей у велику книгу i заповiв, що вiдчитаК Пх привселюдно й урочисто. Люди радiли, що вони ще щось убачать, що мають нову тему для безконечних оповiдань, - i всi тiшилися. МоПсей велiв зробити перед горою великий кам'яний вiвтар, а довкола нього - ще дванадцать менших, числом колiн IзраПлевих. Вiвтарi мусiла поскладати молодь, якiй приказано було також назбирати сухоП трави, хмизу, кiзякiв - взагалi, всього, що могло би горiти, на чiм можна б було спалити жертву Боговi. Авiрон був щасливий, що й вiн може доложити своПх рук до святоП працi, що в призначених для божоП жертви вiвтарях буде i його камiнь. I камiнь Авiрона все був найтяжчий, i оберемок пiдпалу його все був найбiльший; вiн подряпав собi руки, видираючи якнайсухiший хмиз, тремтiв вiд напруження й був увесь мокрий вiд поту. Дехто з молодi, користаючись з того, що око старших не надзираК за Пх роботою, полягали собi на сонцi або бiгали, ганяючися один за одним, але Авiрон засоромив Пх, сказавши: - Що ви робите? Як вам не сором? Ви ж Господевi служите роботою. Це ж вiн буде приймати жертву на каменi цiм, i до його нiг пiдiйметься дим з опалу цього. Чи ж лiнивством та жартами повинен будуватися вiвтар божий? Хлопцi справдi засоромилися, щиро взялися за роботу, - i дванадцять кам'яних вiвтарiв мов виросло коло великого вiвтаря пiд горою Синай. Коло кожного з них по обох боках лежали великi купи сухого опалу, а коло головного вiвтаря були його цiлi гори. Ще задовго до пiвдня почали збиратися люде i великим пiвколом оточили мiсце жертви. Хто стояв, хто сидiв, хто мовчав, хто балакав, але всi поглядали на кущу МоПсея. Вона стояла на невеличкому пригорбку, i видно ПП було звiдусюди. Коло неП великою купою згромадилися всi сiмдесят старiших IзраПля, - вони ж мали приносити жертву сьогоднi. От заворушилися коло кущi МоПсея - певно, вийшов вiн. Так i К! Вiн вийшов, i видно, як, тримаючи обома руками, несе книгу слiв Њгови. Вiд певностi душевноП не мiг устояти Авiрон на мiсцi й побiг; побiг назустрiч МоПсею, щоб бачити його, щоб бути близько нього, щоб вiдкинути камiнь з дороги його. Вiн так любив його зараз, так безконечно любив!.. I бiг, скiльки доставало сил, щоб хоть бiгом трiшки заспокоПтися. Поважно й розмiрене йде МоПсей i зцiпив уста. Щось пробували заговорити до нього старшини, але вiн не вiдповiдав i був як кам'яний бог. - То шкода, що божi слова вiдданi на папiрус, - говорив один з семидесяти. - Чому ти не попросив Бога, щоб вiн написав тобi своП заповiдi на каменi або на мiдi? А то папiрус таки папiрус, а не камiнь i не мiдь. Те б уже було на сотнi лiт. МоПсея, здаКться, вразили цi слова, вiн навiть затримався на одну мить, але, може, то так лише здалося, бо не рухнув нi м'язню i нi звука не почулося у вiдповiдь. Старшини, бачачи, що зав'язати розмови нiяк не можна, замовкали й собi й ставали такими ж поважними, як i МоПсей. Та й крайня була пора, бо всi очi було звернено на них. От i вiвтарi. Широко всюди розступався нарiд, пропускаючи свого пророка. МоПсей пiдiйшов до головного жертовника i, упавши на колiна, почав голосно молитися. Нарiд хотiв повторяти слова його молитви, але, очевидно, не мiг i молов всякi обривки фраз, що довелося почути вiд сусiда справа або вiд сусiда злiва. Безбожний Корей з своКю жiнкою й дiтьми стояв на ногах, тодi як всi люди впали на колiна, i голосно реготав з тоП нiсенiтницi, яка виходила з слiв МоПсейовоП молитви, перейшовши стiльки тисяч ротiв. Авiрон мимоволi все те мусiв слухати, бо не вдалося протиснутися наперед: iз старшинами йти було нiяково, а зараз же по них нарiд так стискався, що хлопця зовсiм одтерли кудись убiк. I вiн випадково опинився недалеко Корея й от тепер чув усi тi кпини та смiх. Хотiв був вiн щиро молитися, але це жартування й насмiшки вбили в нiм увесь релiгiйний настрiй, i як вiн не старався потiм знову вiдповiдно настроПтися - вже не мiг. Та й справдi це було трудно. Сонце страшно пекло голову, а гостре камiння рiзало колiна. Десь там, напередi, коло МоПсея, щось вiдбувалося; може, й велике, може, й святе, та коли ж тут нiчого не було анi видно, анi чути, - i поки та святiсть доходила сюди, минаючи тисячi спiтнiлих людських тiл, проходячи через тисячi розкритих на спецi ротiв, то з неП вже нiчогiсiнько не зоставалося, i вона тут була вже байдужiстю й обов'язком, от як i це клячання. I Авiрон почав розглядатися по товпi, i замiсть молитви всякi iншi думки почали ворушитися в нього в головi. Он стоПть на колiнах товстий IКлiПл, зложивши руки на пузi; сонно примружилися його маленькi свинячi очка й шукають на землi найменш освiтленого предмета, щоби спочити вiд гострих променiв сонця. Хоч вiн i стоПть в молитовнiй позi, але одразу видно, що думки його десь далеко, i Авiрон навiть знаК де - в Њгиптi. IКлiПл був там десятником над своПми ж земляками, сам не потрi бував робити, ' а лише приказував; до того ж iще заробляв тим, що рiзав людям скотину, з якоП брав собi, звичайно, найлiпшу часть i продавав потiм хоч своПм, хоч Кгиптянам. I дуже не хотiлося йому кидати Њгипту; так не хотiлося - страх! Але що ж вiн мiг поробити проти волi цiлого народу - треба було йти. I вiн пiшов, але думка його не перестаК критикувати МоПсея; тому вiн зробився одним з найближчих приятелiв безбожного Корея. I тепер при кожному жартi пiдсмiхуКться вiн масними своПми губами й притакуК ледве помiтним рухом голови, хоч стояти на ногах, так як Корей, i не стало в нього смiливостi. А от Малехет. Вона ще молода жiнка, але так багато дiтей в неП, що вона вже виглядаК старою, Пй немаК навiть часу молитися нiколи: то шити вона повинна щось на дiтей, то знов ще одного родити. Та вона якось i не боПться Бога. "Ну що ж! - каже вона, - вiн дав менi стiльки дiтей i тепер мусить бачити, що я зовсiм не маю часу на молитву". I, здаКться, вона права: дiти ПП - молитва ПП. А тепер от стоПть вона на колiнах, така худа, тонка, як патик, i просто вiдпочиваК, бо вона не стоПть власне, а сiла, прикривши ноги. Пй так рiдко доводиться посидiти спокiйно, що вона рада й цьому випадку. А де ж Асха? Де тi очi, що любi Авiроновi бiльше вiд усiх очей на свiтi? Де вона стоПть на колiнах, i яку молитву шепочуть уста ПП впрост до вуха господня? О, як хотiв би Авiрон стати поруч неП на колiна, i як молився б вiн тодi, дивлячись хоч на тiнь ПП!.. I вiд тоП згадки тепло-тепло зробилося Авiроновi в грудях, i забув вiн i Корея, i бiль своПх колiн, i так молився в душi: "Поможи менi, Боже, взяти Асху за себе, бо я люблю ПП. Я буду вставати до схiд сонця, щоб принести води вмити Пй ноги, i пiзно вночi лягатиму, щоб зробити за неП вечiрню роботу. В свято i в будень умащу найдорожчим КлеКм волосся ПП, сам з любовiю обстружу сандалiю i ув'яжу ремiнь на нозi ПП. I первенця мого тобi, о Адонай, присвящу, i десятого овна спалю перед тобою з стад своПх. Дай менi Асху, Боже!.. Ти ж маКш силу промовити до серця батька ПП i маКш руку преклонити хотiння його..." I пiсля цiКП молитви так захотiлося йому бачити Асху, що вiн, скориставшись з того, що всi вже повставали з колiн, встав i собi та пiшов шукати. Але нiяково було довго плентатися мiж людьми: певне, зачалася вже жертва, бо видко було дими напередi, а люди хоч i повставали з колiн, але стояли в побожнiй тихостi. А до того ще замiсть Асхи надибав Авiрон усiх своПх, i батько, суворо щось зашипiвши, показав стати коло себе. Авiрон не мiг не послухати й став поруч брата Датана, та, очевидно, вже безнадiйно мусiв стратити ввесь свiй молитовний вогонь. Датан, заховуючи зверхню побожнiсть, все ж знаходив хвилину, щоб шепнути братовi щось уПдливе, саркастичне. - Корей говорить, - шепотiв вiн, - що це все бреше МоПсей; нiякого Бога вiн не бачить, а тiльки туманить людей. А що труби було чути на горi, так це просто забрав вiн з собою 40 душ своПх прихвоснiв з колiна ЛевiПна та й велiв Пм дуднити з хмари. - Мовчи... Прошу тебе, мовчи, - тихо говорив Авiрон братовi. Йому боляче було слухати образливе слово на пророка, на вищого з людей. А крiм того... це будило в душi його сумнiви, а вiн не хотiв Пх. Йому так добре було в його вiрi, вiн так любив свiй щирий запал i свою молитву, що просто не хотiлося виходити з того запашного саду на повний куряви й смiху життьовий торг. Сумнiв - це ненажерливий змiй. Йому даКш руку - вiн хоче серце, йому даКш день - вiн хоче життя. Тут люди нараз почали кричати чогось, i далеко-далеко пустинею понiсся стоустий гомiн, лякаючи самiтнього орла на стервi. - Що? Що сталося? Чого кричать?.. - суетливо питаК Авiрон. - Хiба я не так само знаю, як i ти? - вiдповiдали йому Авiрон, скориставшись з того, що й батько, зацiкавлений, роззявив рота та спинався на пальцi, аби хоч що-не-будь побачити, потихеньку вiдiйшов i почав проштовхуватися наперед. Молитва, очевидно, скiнчилася. Люди почали рухатися, переходити з мiсця на мiсце, голосно розмовляти. А коли Авiрон добрався до переднiх рядiв, вiн побачив, що люди всi були забризканi кров'ю. Мов вишкiрялися цi яскраво-червонi плями на бiлих святкових уборах i разили око в слiпучому сяйвi сонця. - Що тут було? - розпитував Авiрон - А ти де був хiба? - Я був тут, лише стояв далеко... - Ну, була жертва, ну? - А чому кров на людях? Але з ним не хотiли говорити й вiдмахувалися вiд нього рукою. Нарештi знайшовся якийсь охочий до розмов i розповiв у подробицях, як вiдбувалася жертва, як половину кровi МоПсей вилив на вiвтар, а половиною окропив людей, говорячи: "Це кров завiту, що завiщаК його Господь вам всiх словесах своПх..." - А де ж вiн сам? Де МоПсей? - Вiн узяв з собою Арона i Надава та Авiюда, а також сiмдесят старiших наших i повiв Пх на гору показати мiсце, де стояли ноги самого Господа Бога. - Страх, страх! - хитаючи головою, говорила якась жiнка. - А то хiба нi? - питала вона знов, хоч Пй нiхто не суперечив. - Як знати? Може вийти вогонь з-пiд землi й спалити, та й уже. - Боги всi сердитi, - пiдхоплювала друга. - Я бачила раз у Њгиптi, як вирвався Апiс. Може, ви гадаКте, що вiн побив мало народу? Ну-ну!.. I жiнки почали пригадувати всяке страхiття, але Авiрон Пх не чув: гадкою вiн був з тими сiмдесятьма, що пiшли дивитися на мiсце Кднання Господа з землею. О, якби Авiрон мiг бути там! Вiн облив би сльозами кожний камiнь, вiн лежав би день i нiч коло мiсця того й не боронив би скорпiонам лазити по лицi й по грудях, - аби дивитися, й дивитись, i пити без кiнця одну мисль: "Вiн був тут! Вiн, Адонай!.." I в хлопця пробiгла навiть думка - завтра рано, як спатиме ще ввесь сонм, побiгти скоком молодого оленя й самому знайти мiсце те. Його легко пiзнати: воно, певно, свiтиться, як сонце, i довкола нього розцвiли неземнi квiтки, а все живе, що К на горi, стоПть i дивиться й говорить: "Вiн був тут, вiн, Адонай..." Але потiм хлопець згадав, що МоПсей не велiв наближатися до гори пiд страхом кари, та i взагалi те грiх. Та й чи буде ще тримати Господь те мiсце в святостi одверто, чи, може, спалить невидимим вогнем i повелить вирости за нiч на тiм мiсцi густим тернам або положить камiнь великий. Нi, нi!.. треба перестати навiть думати... I вiн зiтхнув. Так жаль йому стало себе, що от вiн уже скiльки прожив, а й досi не бачив нiчого надзвичайного. Чому вiн не протисся ранiш сюди? Може б, вiн тодi попросив гарненько МоПсея, - i святий пророк взяв би i його разом з тими сiмдесятьма. А довкола гудiв юдейський табiр. Люди зрадiли, що вже скiнчилася молитва i що можна цiлком свобiдно рухатися, говорити, розмахувати руками, i нагороджували себе за довге стояння на колiнах. Балачки були палкi й велися на сотнi тем: кожному хотiлося щось сказати. Однi судили-пересуджували сусiдiв; другi висказували сумнiв, чи вернуться старшини живими, чи не ослiпнуть бодай; третi обмiнювалися гадками про сьогоднiшнi вражiння. Якийсь присадкуватий юдей з рудою бородою рiзко говорив: - Еге! Це так, i все те добре, що ви говорите, але в нас i без того дуже обмалилося вже скота, а тут iще тягнуть на жертви, та й на жертви, та й на жертви. А менi яка з того користь? То б я сам з дiтьми його з'Пв, того барана, а кiстки дав би свойому собацi, - а то з'Пдять його жерцi та прислужники. А ти за те, що годував, що берiг, що напасав, - не маКш навiть хвоста. I я питаю вас - що в тiм доброго? - Грiх так говорити, - остерiгав другий. - Грiх i сором. То Боговi жертви, не людям. - Добре, Боговi. Але пощо ж Боговi доконче м яса? Чому вiн не хоче чого iншого? Бо левiти м'ясце люблять. - Прив'яжи собi язика, чоловiче! Та ми нiколи й не бачили того м'яса. I хоч те подумав би ти своКю головою: чи вистарчить кiлькох ваших баранiв на таке число слуг божих? Так обiзвався один левiт, що не знати звiдки опинився поблизу. Останнiми часами Пх взагалi чомусь всюди стало повно: де зiбралася купка людей, де зав'язалася яка-будь балачка, - дивись, уже левiт поблизу, стоПть, слухаК, вв'язуКться в бесiду. Але Пх обов'язок служительства був такий ще новий, що люди забували про нього i вважали Пх от за таких же самiсiньких, як i всi юдеП: один був з колiна Юдиного, другi - Iсахарового, а цi з ЛевiПного, - от i все. Але тепер рудий юдей чомусь надзвичайно вороже глянув на левiта й буркнув: - Пiди донеси МоПсею... - Я не донощик, та, зрештою, не маю чого доносити, а от ти, певно, маКш кущу близько кущi Корея, що говориш його словами. I, замкнувшися в рiвнодушну неприступнiсть, вiдiйшов левiт геть та наблизився до другоП купки бесiдникiв. Тут низенький, грубий, але рухливий юдей критикував простоту МоПсейових жертв i взагалi обряду: - Ну, що то таке? - говорив вiн, жестикулюючи руками. - Сьогоднi взяли барана, розрубали його на частi, дещо спалили, дещо з Пли; завтра знов взяли барана, розрубали його трiшки iнакше - i знов дещо спалили, а дещо з'Пли. I все те вiдбуваКться тут же, на очах у всiх, без усякоП урочистостi, без усякоП таПни. Ну, що то за обряд? Я люблю так молитися, щоб у тебе аж мороз поза спиною ходив, щоб було на що подивитися, було чого й послухати. Тодi чоловiк i молиться iнакше, i думки його стають якiсь iншi, i сам вiн бiльше прив'язуКться до Бога. Он у Кгиптян! Як можна порiвняти навiть з нами? Якi в них храми, ай-ай-ай!.. Цiлий день можеш ходити в них i заблудити серед тисячi-тисяч колон. А туди, де жерцi роблять своК дiло, хiба можеш ти не то дiстатися, а навiть глянути, глянути хоч би одним оком? Ану, хтiв би я подивитися, хто б посмiв! Так враз i здох би на мiсцi!.. А як вийде процесiя, та жерцi всi в золотi, а опахала блищать дорогим камiнням, а боги в квiтках, а музика, а спiв - iгi-гi!.. От тут починаК чоловiк молитися так, що аж шкура на ньому трiщить, а очi - як не вилiзуть з лоба. А в нас? Пхе! - i вiн аж губи вивернув вiд погорди. - Ну, а де ж би ми могли мати такий храм, як у Кгиптян? Таж ми сьогоднi тут, а завтра де? - А я хiба кажу... доконче такий? Хiба я так от, точнiсiнько так сказав? Я не хочу такого храму, але нехай менi дадуть Бога, щоб я його бачив, щоб мiг поцiлувати, доторкнутися рукою. А то хiба я бачив свого Бога? Або ти, або вiн, вiн - та всi? Ану виступи наперед, хто бачив Бога? Юдей говорив голоiно й сильно розмахував руками. - МоПсей бачив, - несмiло вiдповiв хтось. - МоПсей! - жваво пiдхопив низенький. - А що я маю в кишенi з того, що бачив МоПсей? Хто бачив, той нехай i вiрить, а я не бачив, то я... не... - тут вiн зупинився й швидко озирнув всiх своПми лисячими очками, але зараз же прибрав попереднiй тон. - Ну, я можу вiрити, а можу й нi. Я-то вiрю, бо чому ж би я не мав вiрити, але... але хiба i всi такi, як я? Њ такi, що й не вiрять. - I ти з ними, - сказав хтось, не знати хто, з гурту. Чорненький перелякався й почав клястися, що вiн завше давав на жертву i що йому нiхто не може нiчого закинути, але його мало хто слухав. Левiт же, здавалося, i зовсiм не чув, про що тут була бесiда, бо стояв, вiдвернувшися, й пильно дивився на гору. Чомусь нiхто вже не хотiв провадити такоП бесiди далi, i всi порозходилися в рiзнi сторони, пристаючи до iнших гурткiв. Тим часом сонце вже не на жарт почало припiкати. Люди почали непокоПтися, бо були голоднi. Розмови стали бiльш крикливi й менш зв'язнi: кожному хотiлося, щоби його послухали одразу, i то його одного. То там, то там якась мати, голосно кричачи, мовби приходила остання ПП година, задирала сорочку дитинi й давала кiлька голосних ляпанцiв; а друга, молодша, потай виймала з пазухи сир i, вiдвiвши дитину, мов за яким дiлом, трiшки вбiк та закриваючи своКю одежею, совала Пжу до рота та наказувала швидше Псти. Але дитина, наПвшися, починала хвалитися перед товаришами, тi прибiгали до своПх матiнок i сипали, як з мiшка, рiзними докорами: всi Пдять, лиш ми... всiм дiтям матерi дають, тiльки ми... i т. д. I мiж матерями повставала суперечка: одна починала докоряти другiй грiхом та лякати карою божою, а друга виправдувалася, що вона сама - Боже, боронь! - i не подумала навiть Псти, лише трiшечки, зовсiм трiшечки дала дитинi, а з дiтей навiть Бог не питаК суворо, бо вони ж такi дурнi. Хiба вони розумiють, що таке пiст? I дуже всiм обридло стояти; навiть у переднiх, що бачили все, й чули, й захопленi були релiгiйним екстазом, - навiть у них все вже випарило пiвденне сонце, i зосталося лише почуття важкоП конечностi. I тому можна собi уявити, якi радi були всi, коли нараз побачили громадку своПх ватажкiв, що спускалася з гори. Всi надзвичайно оживилися, забули й про спеку, й про голод i, кричачи, почали тиснутися до того мiсця, де мали зiйти старшини: кожному-бо хотiлося подивитись якнайближче на людей, котрi от за хвилину перед тим бачили мiсце стiп господнiх i, може, навiть торкалися його устами. А купка старих дiдiв, iз МоПсеКм на чолi, повагом, не спiшачися, йшла в урочистому настрою i, оточена радiсним, ляскаючим в долонi IзраПлем, вiдповiдала на запити. Всi були цiлi, нiчим не ушкодженi, анi одна волосина навiть не впала з голови; лише очi Пх горiли вiд внутрiшнього щастя, а уста самi говорили, прибираючи якнайлiпшi, якнайдорожчi слова. Авiрон на цей раз уже протисся на самий перед i чув усе, вiд слова до слова. Захоплення було повне! Старi люди бачили таке, якого не доводилося нiкому з них бачити за все життя. Мiсце, де стояли ноги Господа, було, як би сказати... мов камiнь сафiр - лише де-де? Хiба буваК коли камiнь сафiр такий ясний, такий сяйливий, такий променистий, як сонце, i такий прозiрний, як твердь небесна?.. Нi, це щось iнше, щось неземне, - такi каменi можуть бути лише на небi! А довкола - все попалено! Великий такий круг, - i в ньому все чорне, як гнiв божий,' i МоПсей каже, що так було б з усяким, хто наблизився б до мiсця того без божого позволения. О славен Господь! I славен МоПсей, великий пророк наш! Вiн Кдиний, що може говорити з Богом - i зостатися живим! А МоПсей стояв осторонь i мовчав. Лице йому було суворе, i лише очi... горiли таким вогнем задоволення влади, що, справдi, цей пророк сам здавався Богом. I всi люди були задоволенi, i вернулися до кущ своПх, i Пли, i пили, i славили Господа й пророка його, а свого верховного ватажка МоПсея. IV А потiм уже сталося це... Знов пiшов на гору МоПсей до Бога, взявши з собою молодого Iсуса, сина Навiнового. Вiдходячи, не сказав анi слова, скiльки часу пробуде на горi, коли його ждати; лише поставив на своК мiсце Арона i пiшов. I всi бачили, як вiн увiйшов у темну хмару, що все ще стояла над вершиною гори, i всi були спокiйнi, бо що ж з того, як ватажок одходить собi на кiлька днiв вiд народу? Всього - кiлька днiв. Але от пройшло три днi, п'ять, сiм - МоПсея не було. Чим це можна було пояснити? Люди догадувалися всяко i взагалi багато, може, навiть занадто багато, про це говорили, - бо хтось там сказав якесь нерозумне слово, про котре й забув через хвилю, а воно пiшло вже сонмом, виростаючи, як снiжна куля, й тривожачи собою уми. I врештi сталося так, що занепокоПвся нарiд i повстало замiшання серед нього... Ранком уставали сусiди, i перший запит був: чи не вернувся? Жiнки збиралися коло джерела i, набравши води в своП посудини, забували, що сонце вже зiгрiло ПП, що дома нема анi крапельки, - i балакали, балакали без кiнця - все про одне. Вони умисне ходили по воду якнайдальше, щоб побачити ще й iнших жiнок, щоб почути, що ще й там, у другiм кiнцi стану, говорять люди. I пiсля кожноП з тих ранiшнiх i вечiрнiх розмов - новий клубок вiстей розмотувався по сонму, заплутуючи навiть яснi уми та вливаючи отруту сумнiву навiть у крiпкi душi. Мов ту воду, що приносили женщини, вливали вони разом з усiма своПми свiжими вiстками у камiнь вiри мужiв, - i щiлина сумнiву росла, росла, розтрiскувала камiнь на порох. I от почали вже непокоПтися мужi. Пх недовiр'я i сумнiв не були такi рухливi та жвавi, не перелiтали десять раз за один день вiд одних ворiт стану аж до других, але тим твердiше вони вривалися в голову й сидiли там, як те камiння пустинь. I нечисленнi були сумнiви мужiв, не прибирали таких розмаПтих, строкатих барв, але, раз зародившися, вже не переставали невпинно рости, мов добре годований бик. I вечiрня бесiда мужiв була похмурою i довгою; жiнки наближалися до тих груп, але Пх проганяли, бо невелика приКмнiсть мужевi пописуватися розумом своПм перед жiнкою. Але жiнки все ж лiзли знов, хоч зовсiм могли того не робити, бо кожна з них була певна, що про все довiдаКться вiд чоловiка вночi. Але то ж ще вночi, а жiнки не хотiли чекати, крутилися довкола, вмiшувалися в розмову, не даруючи мужеству мужiв навiть тих кiлькох годин. Але добре. Що ж на те все Арон, заступник МоПсеПв? Хiба можна думати, що вiн того нiчого не бачить, не чуК? Та як же вiн позволяК ширитися неспокою промiж людьми? Невже вiн не знаК, що з того насiння завше виростаК гiркий плiд?.. Нi, вiн, певне, бачить все те, але що вiн може? Та, зрештою, хто його буде слухати? Коли вiдходить могутнiй ватажок i ставить на своК мiсце заступника - всi зараз же починають порiвнювати й переконуються, що заступник зовсiм не нагадуК ватажка, бо i взагалi його нiхто не може наслiдувати. А переконавшися, починають дозволяти собi лiнь i непослух, мов хотять трiшки вiдпочити. Так було i з Ароном, але ще в бiльшiй степенi, бо Арон був м який, добросердий i ласкавий чоловiк, але безхарактерний i безвiльний. I чи таким же несмiлим рукам було тримати в послусi? Та ще кого? IзраПля, що з Богом самим боровся й не раз вже, не два топтав заповiдь його. Перед МоПсеКм тремтiли, i вiн не потрiбував навiть говорити, а коли говорив, то вже всi були певнi, що слово його непохитне, i нiкому навiть у голову не приходило спробувати не послухатись. На що вже Корей, а i той нiколи не посмiв опертися одверто; висмiював у затишку, критикував, але все ж виконував кожен приказ. Що вiн не став на колiна, як усi стояли? Так це тiльки тому, що був дуже далеко назадi, а будь вiн там, коло МоПсея, - колiнчив би так само й не пустив би пари з рота. А Арон?.. Сумно було дивитися на його "верховний суд". До МоПсея приходили в трепетi, блiдi; говорили мало i лише до справи; той, хто брехав, - мимоволi запинався, збивався, i одразу всiм було видно, хто правий, а хто нi. А коли по хвилi намислу вирiкав МоПсей свiй суд, з глибоким поклоном вiдходили тяжебники, покоряючися за-судовi, хоч би який вiн був. Перед Ароном же ставали, як перед усяким iншим старшиною: кричали, сварилися, навiть билися перед ним. Один кленеться страшною клятвою, що вiн правий, а винен другий; другий ще страшнiшою клятвою клянеться, говорячи те ж саме. Арон слухаК Пх, несмiло пробуК втихомирити, а коли нарештi той гвалт скiнчиться й починаКться суд, Арон мов боПться образити й того, й другого позовника, мовби хоче виправдати Пх обох, а вирок придумаК постановити такий, що нi та, нi друга сторона не бувають вдоволенi й вiдходять ще бiльшими ворогами. А останнiми днями Арон i зовсiм уже згубив голову пiд натиском своПх обов'язкiв. Люди мов ошалiли. Серед них почала ширитися злочинним якимсь розумом вигадана звiстка, що МоПсей давно вмер, пропав там на горi, а значить, увесь сонм, тисячi людей, жiнок, дiтей, зосталися тут, серед пустинi, не маючи дороги вперед, забувши дорогу назад. I от тепер тiльки всiм ясно стало, що за безумство був Пх похiд i що за сила була МоПсей. Та це ж вiн, один вiн вiв усi тi тисячi в безвiснiй, жаднiй пустинi, умiючи видобути воду, умiючи знайти шлях. Нiхто не питався його, чи ж вiн знаК дорогу до тоП невiдомоП ОбiтованоП Землi, чи також iде навмання, куди трапить. Нiкому навiть у голову не приходило спитати себе: а по яких же признаках пiзнаК IзраПль землю обiцяну? От прийдуть кудись, МоПсей скаже: "Так! Сюди я вас вiв, бо, власне, цю землю обiцяв вам Господь". I то маК так бути? I вiн не зблудив i не завiв зовсiм до якого iншого краю? Словом - не було сумнiвiв. На мiцнiй горi, на грудях МоПсейових, побудувався спокiй народу, i тривога спала. Але от тепер, як захиталася пiдвалина, як... як, може, щезла навiть вона з лиця землi, - всi тi сумнiв