оломийка за тим весiльним столом, де сидiв жених - Iван у золоченому барвiнку, де сидiли сватове та кумове, де гостилася уся Каламарева родинка - близька i далека. Пiсню спiвало зiгрiте музикою i паленкою жiноцтво тонко, доладне й душевно, а тут вривався у спiв завзятий парубоцький голос владно i дужо: Ой та ми ся та любили, Та ми ся не знали? Того дуба iзрубали, Де ми ночували... Старий Каламар при цьому спiвi уже бачив тiльки свого сина Iвана, що за столом стояв з великою зеленою пляшкою в руцi й тягнувся до своПх побратимiв-парубкiв, аби налити кожному на прощання з парубоцтвом своПм. Гостi випили гуртом, потiм музики вдарили по струнах, i жених перший вибирався з-за столу до танку. Каламар сахнувся ближче до порога й сперся плечем на одвiрок, бо з жахом подумав: на цих столах пригощалися кумове тодi, коли малого синка нарекли Iванком, на них лежав великий весiльний коровай молодоП з барвiнковими вiнками молодих, на них воском стiкала свiчка тепер... Думав, що легше було би йому, коли мiг би собi заплакати. А сльози як заклялися - не текли... Блиснула на сонцi мiдь. Запiзнiлi хлопцi шикувалися громадкою пiд тупий приглушений стукiт молотка, що ним прибивали вiко труни. Надривно, незлагоджено, то з хрипотом, то з натужним писком, подули самодiяльнi труби. Марш колихнувся на габах зелених весняних хвиль довколишнiх садiв i лук, а коли до нього впало запопадливе i розмiряне гупотiння бубна, на церковнiй вежi бомкнув похоронний дзвiн. З двора Каламарiв челядь рушила повiльно за устеленою верховинськими барвистими ковдрами вантажною машиною. Звисаючi борти чомусь нагадували збитi крила велетенськоП птахи, що тепер уже не ширяла в повiтрi, а безпорадно волокла ними по землi. Натовп дробився громадками. Уже нiхто не спiвав, не молився, бо Iван Iванович плив на мелодiП мiдних труб, на тремтячому гомонi церковного дзвона, що хвилями котився до самих гiр, далi вiдкочувався знову, глухо перелунював мiж горбами, не долинаючи до високого i далекого Красного груня. - Та, кажете, вуйку Федоре, що до IвановоП ноги iмився бронт? - Андрiй Сопун озвався до Федора Коциби, що йшов мимо. - Iмилася до ноги трутизна... Тричi рубали ногу небораковi. А коли вже дiйшли до самого клуба, трутизна перенеслася до серця... Мусив, сарака, помирати... - стулив губи Федiр Коциба й на "все пропало" похитував головою. - А кажуть, що до серця тому, бо лiва... Коби права - з недуги вийшов би... - Не вийшов би! - знову рукою махнув Коциба. Хвильку Сопун iшов мовчки, у головi щось важив, а потiм: -.Коби права - вижив би... Бо права - дальше вiд серця. - Не вижив би! - Гм... А чому? - нiяк не мiг заспокоПтися Iван Сопун. - Бо дiло не тiльки в нозi. Трутизна з'Пла всього Iвана, i вiку йому вже не було. На фронтi, еге, вiдорве ногу, та й чоловiк, сарака, вижне. А тут упав з лесипеда, вдарився й загибель собi знайшов... - Коби чоловiк знав, де впаде, простелив би собi... - значуще, наПвно, так нiчого i не дiбравши, промовив Сопун. - Коби знав... - усього кинув стiльки, нiби од примусу, на доважок Федiр Коциба. Далi уже йшли мовчки. Коли процесiя вибралася на цвинтар, сонце золотим вершником вмощувалося до сiдловини Делуца. Над розритою пiсною землею промовляв голова есесте так, що селяни вперше могли справдi задуматися, яка то незвичайна людина в Забережi пiшла з життя. Дiди похитували головами, зажурено морщили чола, а жiнки тут-там схлипували i притуляли до уст жмутки пов'ялого i порев'ялого васильку та марояну тодi, коли гори не дихали вiтриком i було тихо, тихо... Знову курликали журавлi... Ранковий осiннiй вiтрик куйовдив i пелехатив ялини на межi довкола цвинтаря. Старий Каламар пiднiмався схилом угору. Пiд пахою лiвоП бiлiв тесаними брусками цупкий дубовий хрест. Правою тримав на плечi рискаль. За ним повiльно чвалав Федiр Ребричка. Нiс саджанця черешнi-трилiтки - крислатоП, з довгими, за лiто вiдрослими тучними гонами. Ребричка тепер думав, як напровеснi - було це, здаКться, перед самим Великоднем - Iван у чайнiй примушував його пити паленку, продавати вiд староП мiх картоплi, знiмати гачi... Оберталося в головi сказати усе Каламаревi про його сина. Та так i промовчав. Либонь, тому, що нагорнулася iнша думка: ба, де поховали в Тячевi Iванову ногу?.. А потiм спало на гадку, що iще сьогоднi мусить прочитати акафiста богородицi над пачкою солi. Авдотя Лiсникова принесла для молитви ще вчора з ремством - босорканi цiлком забрали вiд корови молоко... Як сватове вибралися на широку долину, постояли мить, передихнули. А потiм поволi побрели до IвановоП могили. За лiто черлена пiсна земля влежалася й осiла, фарбований суриком стовпець вицвiв i взявся лускою. - Еге, свате, дивiться!.. Пирiй проростаК на всякiй бiднiй землi! - Ребричка ткнув ногою в зеленi паростi, що стрiлками пробилися по краКчках могили. - Той, свате, проросте!.. Той не боПться нi спеки, нi вiтру. А сльоту любить, - звiв голову од викопаноП ямки старий Каламар, тiльки що припасувавши хреста коло стовпця з обмитим йменням на табличцi бляшанiй. "Тепер ПП може обмивати!" - подумав i задивився на ремено з глибоко випеченими розжареною крицею лiтерами синового ймення так, наче тепер уже в цьому була вся його вiчнiсть... З полонини дуло вiтриком. На землю поволi стелився жовтiючий лист. Федiр Ребричка довкола черешеньки втоптував порозкопуваний грунт. Кру, кру... кру... кру, кру... - раптом показався з пiвночi на пiвдень журавлиний ключ. Кру, кру... - лягало уривчасте на чагарi по обочинах, никло в далеких нетрях, падало, нiмiло й знову озивалося. Старий Каламар поволi звiв очi на довгу мережку в синьому небi й дивився, дивився, спершись на рискаль. - А вони, Федоре, еге, свiй закон добре знають! Бо пригрiК весна - знову над нашими горами полетять... Ребричка став i собi, задивившись на журавлиний ключ. - А кажiть, Iване! Хто Пх навчав цього розуму? Хто Пм дорогу показуК туди i назад? Хто Пм знати даК, коли треба вiдлiтати, а коли треба прилiтати?.. - Природа, свате!.. На землi ще й камiнь свiй закон маК!.. Дiдове стояли, стояли. Журавлi вiдпливали все далi, далi, нидiли на обрiП, що сам починав тонути у вечоровiй млi. 1965 р. ===================================================================== Маркiян Шашкевич ОЛЕНА (Казка) Музика рiзко вiд уха заграв, а бас то загудiв, то, в лад вибиваючи, моторнi дiвчата аж пiднiмав; а хоть ноги потомленi - до круглого рвалися танка; гарнi хлопцi в пiдкови до складу кресали, позираючи радосно кождий по своей дiвчинi; сваненьки з молодцями, стиснувшися в кутку коло припiчка, хоть дрiбненько, но частенько витрясали крупник iз чарочки, не дбаючи, собi раденькi, на старих своПх довговусих господарiв, на другiм боцi в кутi, коло скринi, спорою мiрою попиваючих. Було то весi-лКчко... - Гей, хлопцi, чи спите!? Що-сте ся позабували? - кликнув гожий дружбитонька - з великою, шовком шитою хусткою у бока, - досадним голосом. - Дiвчата радi би гопцювали, а в вас якби душi не стало! Махнув шапкою, вiнцем барвiнковим стрiйною, погладив чорненький, хоть невеличкий вус, розгорнув воло-сячко у чола, глянув по дiвчатах; винiс одную з калинового луга, напретив музицi - "або грай, або грошi вiддай!", моргнув на Юрця, i станули до шпаркого козачка. [Д р у ж б а] Хоть з дерева лист упав, Морiг половiК. ВесiлКчко господь дав - Радо нам ся дiК! Ю р ц ь о Хоть надворi нiч темна, Гей,темна ночонька, В нас свiтличенька ясна, Краснi дiвчатонька. Д р у ж б а Сокiл в бiлий двiр влетiв К чорноП галоньцi; Княжиненько наш приспiв К русiй дiвчиноньцi. Ю р ц ь о Нуте, жвавi хлопаки, Легiники горнi, Витинайте гопаки, Хлопчата моторнi! Ба й свахи не дармували. Бо i Пм не йно що всiм разом саджати коровай - ще i потанцювати конче, щоб ся коровай вдав красен, та ясним сонцем на столi засiяв, та й добру долю принiс. А Олена, пишна княгиня, як русалочка, гарна, ще раз вiнком барвiнковим золото-зеленим стрiйна, Пх веселiй придивлялась охотi та часто в легкiй коломийцi розковану русу косу на легкий кругом пускала вiтер. Бач! - i наш вдалий Василько приспiв дарити нашу княгиню; хоть о пiзнiй вечерi, но стане вiн за теК зо своПми красними спiваночками. - Щось ти нам сумний, та й сам... Кажи, може, яка лиха пригода?.. Приступив i старий батенько, сивий голубонько, та принiс спорий кухоль горiлки з медом. - Но, жвавий козаче! Бодай здоров був! - надпив i подав Кму. - Вiдав, утомив-Ксь ся, покрiпи сили. Вiдобрав, подякував, поставив, втер лице та й став промовляти: - Вертаю iз Дубровнич, були-смо у дворi просити пана старостича на весiлК. Вiн, бачимо, не дуже нам рад був: схнюрився, люто по нас глянув, вiдвернувся. Но небавком знова промовив солодко; вложив Семенковi кiлька талярцiв ясних в жменю, обiцяв прийти та й вiдправив. Але видко було по нiм якуюсь нерадiсть. Не встигли-смо вiдойти, може, на двайцять крокiв: "Семенку!" - кликнув, вiдчинивши оконце. Семенко, як стояв, поскочив iд дворовi. "Скакай, - казав менi, - домiв, я духом приспiю". Уже заступав-Км к долинi, мав-Км скрутити поза високу могилу татарськую Оглянувшися назад себе, взрiв-Км, - сила при вечiрнiй мрацi доглянути льзя було, - Семенка. Спiзнав-Км го по легких ногах - спускатися вискоком ко старому крутому шляховi, що то о нiм так много старi повiдають люди. Куда Кму шлях? - не знаю i не вгадаю. Щось то лихого буде: лисиця м'я перебiгла та й ворон на хрестi сiм раз закракав. Але док житя ми стане, не забуду того козака з бандурков i густокрутою бородою, котрою декуда сивий кудався волос: як верг на мене чорним соколим оком, як би гранею м'яч обсипав. Вiн тогдi саме, коли-смо ступили на порiг свiтлицi у дворi, кiнчив спiванку тими словами: . . . . . . з татарськой неволi. Кiнець моПй пiснi, кiнець i недолi! * * * Сонце спочило, смерклося. Тиха пiтьма насiла тихi та узькi звори. Вiтер буйний осiннiй метав хмарами вiд верха до верха i гнав споловiлим листям з гiр в темнi роз-доли, то знов пiд круту стремену, скриплячи голими гi-лями вiдвiчной дубини, мов величаючися своКю лютостiю, а ругаючись з Пх недуги. Звiр шелепотiв чагарами за жиром, часами вовк, голодом пертий, дивими завив голосами. Перiстi опеки, заклятi над безвiстями стояти, здавалися при настиглiй нiчнiй мрацi проживати та своП мiняти становища, проходячися, мов нiчнi мари, бо, як то кажуть, "у страха великi очi". Смiло ступав вiдважний Семен по круглiм грехотi i по розметаних костях, переступав колоди, пiдносячи високо ноги, i з притиска Пх ставляв, щоб го яка мара не пiдбила. Чорна пiтьма го за очi хватала: скоро взрiв тумани по корчах, волосе му горою ся звело, кров ся стинала, а страх за серце як би мертвець зимною ймав рукою. А нельзя казати, щоб не мав вiдваги, бо ся не раз добре довело! Але змаленька чував о заклятих дiвицях, о скаменiлих лицарях, о недоступленних про змiП райських птицях, то о однооких татарах, людоПдах, великанах i о многих iнших лихих духах. А скоро то всьо стануло на умi роКм (а час - нiч темна, i мiсце - гори, дебри, i чагари по тому були), то тогдi i найсмiльшому трусом ставати. I Семен, посмiховуючийся на зазiр вовка або медведя, при найменшiм лопотi застигав, бо то, вiдав, з лихим - не з пирогами. Замаячiло в далечинi гей ватров широко розложеною. Було то ему, що женчикам в жаркiм лiтi вiтрець холодненький. Вдивився в ню цiлою душею, а радiсть в его душi калиною зацвiла, i втихомирився дух его, як природа по шайнiй тучi, i зрадувалося серце в нiм вельми, як коли би ясне лице своей Олени взрiв... Затрiщало корчами по сухiм ломачю, та й го переймило - скаменiв - заголосило: ....... з татарськой неволi. Кiнець моПй пiснi, кiнець i недолi! Прожив, бо спiзнав Данилка, що го у дворi видiв, - що то так дико i люто, як розбишака, виглядав, що то на обiцянку пана бути на весiлю к стiнi по-бiсовськи ся усмiхнув. Утiшився, видячи его, а зрадувався бiльше, скоро вчув: "Одна нам дорога!" Стис го за руку, i побратались, i разом вдвiйнi ступали кремiнчатою стежкою пiд круту гору к високiй ватрi. Пiдойшли на мiсце. Семенко, взрiвши iз-за дуба кiльканайцять бородачiв при широко розложенiм вогнi, наганув си дванайцять розбiйникiв в казцi, що вiсiльця вiдрiзали i пекли на рожнi; налякся, спинився, анi кроком наперед,i мав ся вертати. - Не страхайся, - промовив Данилко, - не такий дiдько страшний, як го малюють. Приступи, тадже ти христянин - не враг, не бiсурман, лише бiдний селянин... - Мабуть, наш жвавий бандуриста Данилко, - озвалося кiлька грубих голосiв. - Несе вiн нам щось потiшного; для него нема нi ворiт, нi залiзних дверей!.. I доскочили в сторону, вiдкiль голос йшов. Привели обох, згорнулися к Данилковi всi, питаючи, яким свiтом довершити Пм гадку; бо Данилко нiколи надармо не трудився, а радуючимся тамтим, около Данилка, i попиваючим могорич - на будучу добру справу. Семенко сумував, присмотруваючись тотим дивоглядам зукоса: то рушницям, то ясним топiрцям, стримлячим довкола курища, то барильцi з горiвкою. Однако ж частiше поглядав в чорний лiс, чи не явиться яка стара стежка втечи i спастися. Але наганув си его побратим Данилко свого товариша, приступив д' нему з кухлем: -_ _Бодай здоров був! Ти ся нам знадобиш; не сумуй - зрадуКшся нинi, а з тобою много твоПх сусiд. Пий на погибель врагам - так чинимо всi, так чинить i наш ватажко. От бач, i вiн iде! Пий - а втiшиться тобою. Але Семеновi не до солi було, взрiвши его, - i мало що кухля не впустив, бо такого нi видав, нi слихав, нi видумати мiг. Станув Медведюк пiднебесною Чорногорою, барки его - у Бескидах камiнь; дуб - его правиця; брови его - як двi чорнi хмари; а очi его - з-пiд тих хмар двi мовнi; а борода его - нiч темна, осiння; а голос его - грiм серед лiта; а ступив ногою - земля стогнала; вергся на врага - буй-туром валив. - Мов, як-Ксь ся справив? - Вiдомо, думка украПнська i стiну переб'К, - озвався Данилко. - Бандуристою вiйшов-Км у замок. Старець Дмитро (так го там зовуть), що м'я впустив, заглянувши в мене бандурку, просив м'я насильно, аби-м ему заграв та заспiвав. Заспiвав-Км ему вiдому пiсоньку о татарах, кiнчивши святим Николаем; а заспiвав-Км ему до серця, - i полюбив м'я вельми. Побратали-смо ся, i завiв м'я [до] свiтлицi замковой, хвалячи перед паном бандурку мою i моП думки, а я рад тому був. Доспiвуючи пiсню, взрiв-Км входячих того тут молодця з другим - i просили пана на весiля; обiцявся, лиш видко було, якуюсь лиху гадку точив в своПй головi. "Не вдась, вражий сину!" - думав-Км собi. Вiдспiвав-Км, взяв таляра та й пiшов, i зустрiв-Км старого Дмитра, ждаючого мене пiд дверми. Проходжали-смо ся по обiйстю замковiм - старий своК, а я своК; вiн щось там билинив о татарах, а я тим часом придивляв-Км ся: вiд горбка стiна найнижча. - Там-туда, - казав старий, - наш Степанко не раз бiгав на вечерницi, а вертав, як кури другим опадом запiли. - Ваш пан, - мовлю до него, - вибираКся на весiлК? - Правда, до Семена. Казав конi сiдлати i щонай-жвавшi хлопцi в цiлiм замку з собою бере. Щось вiн на гадцi маК... вiн часами дурiК. А може... може лише погуляти... Не жаль-бо то i погуляти на такiм весiлечку: дiвчат - як звiзд на небi, а всi краснi. А найкраща Олена - сама молода, - як сам мовляв: лице в неП - як соненько ранком, а очi - як зiрнички перед досвiтом, голосочок - як дзвiночок, а ноги - вiтрець легонький, а руки - снiжок бiленький, а сама - як... як гарная ланя... - Ту старому язик по кутках бiгав; закукурiчився i здавався молоднiти... - Годi! Не теряймо часу, не нам о тiм бесiдувати, - озвався сильний ватажко. - На конi!.. Ванько, з шестома - у замок! Забери, що нам ся здасть, а що не возьмеш, разом з замком най огнем сяде. Немного там труду буде, однако ж доведеться, як ся справиш. А ти, Семене, поведеш нас на весiля - потанцюКм з грабителями, вражими синами! Розбiглися вiтром по байраках за кiньми. Огонь погас, грань меркотiла - курище ся лишило. Втихомирилося. * * * Через i уст; враз дубину Соколами - молодцi. Ой заплачеш, вражий сину, Як взриш яснi топiрцi! - загримiло в далечинi. А голос дубровами високими розлягався верхами та й заблудив гомоном в чорних без-вiстях; лише ще дудонь тряс землею та й знемiг. I знов тихо, i знов сумно, лише вiтер ярами засковиче та й ворони закрячуть, радуючися на будучий жир. Мрачно i тихо, бо поскакали ногами скоропадними за вовчими очами - допали лазу край чорного лiса. - Гей, мабуть, зорiК! - озвався новобранець. - Гляньте!.. - Не глупе! - загримiв велет ватажко. - Ванько зажег си скiпку! - Аби видко було з погребiв старi виточати меди, - озвався старий бородатий Бойчук та глянув на кухоль за ременем. - Та й нашi, бодай здоровi, червiнцями ся пiдкидають, - мовив третiй. А ватажко: - Цитьте! Дудонь.. Конi - в байраки, хлопцi - за дуби!.. Федь - на чати! Як взриш - закрячеш. Потягнiть мусатами топiрцi! Потом тихо, щоб вас i муха не чула, бо... Не тра вам казати. Напретив та й ступив у чагар. Недовго ждали; тупот ся змагав, дерли конi, аж земля_ _стогнала. -_ _Кра-кра-кра!!! - Хлопцi, в лад! - загомотiв верховодник. Задзвонили топiрцi та мечi, iскри ся посипали, мов з димнi; стерлися двi хмарi, б'ючи мовнями по чорних воздухах. А Медведюк буй-туром вергся на супротивника, вибив меч зо жменi, завинув ясним топiрцем та й вигнав вражу душу лукаву, негiдника, щелиною в головi. Приймив з опалих поганих рук зорю на розсвiтi - Оленочку гарную. Челядь граблива поборена: одна порубана, друга пов'язана. - Семенку! Прийми твою вiдданицю. Прискочив Семенко, в пояс склонився, стис го за колiна; хотiв промовити, подякувати, лиш не вдав запро8 радiсть. Приспiв i дружба з молодими легiнями свойого села, гонячи возьмителя, але дiло вже довершеноК зустрiли. Уже Медведюк, хотя й непрошений дружба, скупив княгиню мечем. А они ся вельми жалькували, що не лишено було Пм нагрiти грабителевi чуприни: стискали персти в твердий кулак та й затинали зубами. - Вже ми ему карку нагнули, аж на землю поклоном упав i, вiдав, не зведеся, аж, мабуть, на Осафатовiй долинi. Бач, окаянник, з весiля голоден вертаК та сиру землю Псть! - озвався верховодник сильний i потрутив го ногою. А Семенко ся не тямив з радостi. Пригортав свою надiю к собi, а она его бiлими обнiмала руками та рум'яноК цiлувала личко, аж ся ватажко мимохiтне засмiяв наголос. ОбоК приступили к ньому i просили го: - Хотяй на годинку - на крупничок та на солодкий медок, та, може, де роздобудем якого талярця... - А музика! Там-то музика! - перебив дружба. - Добре тот казав, що му лихо в пальцях сидить - так дрiбненько тне козачка. - Майтеся гаразд! Менi там не бути, - промовив Медведюк та й вiдвернувся. - У вас перше п'ють, а потiм танцюють, в нас навiдвороть: перше танцюють, а потому п'ють. А могорич? - в тiм нашого Ванька голова! Буде мiд, горiвка, червiнцi та талярцi, та й гарнi пiсоньки, - була бесiда вусатого Бойчука. - Хлопцi, на конi та до наших! - кликнув ватажко, та й щезли. О НАЛИВАЙКУ Що ся степом за димове густо закурили? Чи то мрачка осiдаК, стеляться тумани? - Не мрачка то осiдаК, не туман лягаК, Гей, то ляхiв сорок тисяч в поход виступаК. А в недiлю на розсвiтi полк козацький скорить, Тодi молод Наливайко до коня говорить: "Ступай, ступай, ворон коню, бистрими ногами, Недалеко Бiла Церков, йдуть ляхи за нами". Гей, по степi вiК вiтер по густих бур'янах, Гей, там блищать довгi списи в сивеньких туманах! У Гуманю дзвонять дзвони i мир б'К поклони: Надлетiли з чужих сторон чорнiП ворони. Збиралися козаченьки, радитися стали, По далекiй УкраПнi посли розсилали, А у мiстi Бiлiй Церквi лиш звiзди згасали, Ударили з самопалiв, i конi заграли. Тодi постиг Наливайко, пiд ним кiнь iграК. "Гей, молодцi, за свободу!" -до них промовляК. Вздовж списами городили зеленi байраки - Уставляються по степi молодцi-козаки. Гей, там ляхiв сорок тисяч - дим в'Ксь по болонi, Вiд розсвiту аж до смерку ржуть бистрiП конi. Гей, там гримлять з самопалiв, орють копитами, Та степ кровця сполокала, зволочен трупами. Гей, на степу густа трава, степом вiтер вiК, Не по однiм козаченьку стара неня млiК. Гей, на степi сивий туман, кургани курились, Не по однiм козаченьку вдовицi лишились. Тодi молод Наливайко зачав утiкати, За ним в погонь вражi ляхи - не могли здiгнати. А на Днiпрi на порогах плине чайкiв триста... Вертайтеся, вражi ляхи, з соромом до мiста! ===================================================================== Анатолiй Шиян. Котигорошко П'Кса казка на три дiП, шiсть картин ДIЙОВI ОСОБИ: К о т и г о р о ш к о I в а н - хлопчина рокiв дванадцяти. С т е п а н - його батько. К а т е р и н а - його мати. О л е н к а - його сестра. В е р н и д у б - В е р н и г о р а - К р у т и в у с - Џ м - i - н е - н а П м с я - його брати. П' ю - i - н е - н а п' ю с я - Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я - Д я д ь к о М а к с и м - коваль. Змiй, вiн же К а п ш и в и й дiд. В о д я н и к - с м е р т о н о с е ц ь - його брат. 1-а З м i К в а с е с т р а. 2-а З м i К в а с е с т р а. Б а б у с я. ЗмiПв с л у г а. Г i н ц i, с у с i д и Котигорошка, с i л ь с ь к i д i т и, в а р т о в i, т а н ц ю р и с т к и, с л у ж к и. Т о й, щ о н а й б i л ь ш е П с т ь. Т о й, щ о н а й б i л ь ш е п' К. _ДIЯ ПЕРША_ __ _КАРТИНА ПЕРША_ Злiва лiс, густий, дрiмучий. ВизираК з нього палац Змiя. Праворуч - криниця з журавлем. Ростуть бiля неП дивнi квiти, незвичайнi гриби. Стоять пеньки з густою травою, а в глибинi сцени виднiКться надбережне камiння, i, скiльки оком сягнеш, лягло море, широке, зеленувате, неспокiйне... З палацу виходять ЗмiКвi сестри. 1-а с е с т р а. Я прокинулась сьогоднi раненько, та вже нашого брата Змiя не застала. Чи з лiсу дрiмучого його ждати? Чи з-за моря синього виглядати? А може, поплив вiн на кораблi, щоб зустрiтися з Водяником-смертоносцем? 2-а с е с т р а _(оглядаючи море)._ Нi. не бачу я на хвилях корабля. Тiльки чайки лiтають над водою. 1-а сестра припадаК вухом до каменя. Що чуКш, сестро? 1-а с е с т р а. Чую, чую: стугонить земля. 2-а с е с т р а. Послухай, чи летить вiн, чи на конi скаче - на тiм конi, що жар Псть, полум'я п'К, на двадцять верст пiд ним земля гуде, i листя з дерев осипаКться. 1-а с е с т р а. Не летить наш брат i на конi не скаче... А цить же, цить... 2-а с е с т р а. Що чуКш знову? 1-а с е с т р а. Чую, чую: стугонить земля, наче ПП на частки ножами розрiзають. 2-а с е с т р а. Ой сестро, глянь! Що ж то вiн тягне на собi? З'являКться Змiй, упряжений в шiсть плугiв. З м i й. Ху! Втомився. Нелегке дiло землю орати. (СкидаК з себе упряж). 1-а с е с т р а. Брате Змiю, та нащо ж тобi орати? А чи в тебе нема чого Псти? 2-а с е с т р а. А чи в тебе нема чого пити? З м i й. Њ в мене що Псти, К в мене що пити, i маю я в чому походити. Та обiцяв сьогоднi прибути до мене в гостi наш брат Водяник-смертоносець. Це я для нього подарунок готую, теплою кров'ю його почастую. 1-а с е с т р а. З кого ж ти кров тую вiзьмеш? 2-а с е с т р а. Хiба мало в нас невiльникiв? Змiй. Наточите кровi з дiвчинки Оленки. 1-а с е с т р а. А хто ж вона? А чия ж вона? 2-а с е с т р а. Може, ПП сюди заманити? З м i й. Не треба заманювати. Мусить сама прийти. 1-а с е с т р а. Як же вона прийде? 2-а с е с т р а. Як сюди потрапить? З м i й. По моКму слiду, що я проклав оцими плугами. 1-а с е с т р а. Не розумiю тебе, брате. 2-а с е с т р а. Не розумiю i я тебе, брате. З м i й. Слухайте ж. Багато я сiл облiтав, багато я люду всякого видав, та ще нiде не зустрiчалась менi така дiвчинка, як Оленка. Очi в неП, мов зiрки, свiтяться, щоки в неП рум'янi, мов тi яблука. 1-а с е с т р а. I ти вирiшив ПП вкрасти? З м i й. Нi, сама мусить сюди прийти. 1-а с е с т р а. Як же вона прийде? Не розумiю тебе, брате. З м i й. Непомiтно я пiдкрався до ПП подвiр'я, заховався в саду та й дивлюсь. Вийшли з хати ПП брати. Вийшла Оленка з матiр'ю та батьком. Чую, брати кажуть: "Ми поПдемо в поле, а ти, Оленко, винесеш нам снiданок". Вона й питаК в них: "А де ж ви будете? Я не знаю, як до вас iти".- "А ми,- каже брат,- протягнемо скибу вiд двору аж до тiКП ниви, де будемо землю орати, то тiКю борозною i йди". А я взяв тую скибу назад перекинув, а свою протягнув та й заворожив. Хто тiльки ступить на неП ногою, буряний вiтер одразу його прижене сюди. 1-а с е с т р а. Хитро придумав, брате. 2-а с е с т р а. Вона може скоро тут бути? З м i й. Пильнуйте ПП, а я скоро повернуся. 2-а с е с т р а. А куди ж ти знову? З м i й. Гляну - перевiрю, як моП невiльники працюють. Чи все зробили, що я Пм загадав. 2-а с е с т р а. А може, поснiдаКш? Њ для тебе i печене, i варене. З м i й. Виголоднiюсь дужче, то бiльше з'Пм. (Свистить). Чути iржання й тупiт копит. Бач, жде мене кiнь. (Вийшов). 1-а с е с т р а. Як вiн посвист братiв знаК! Чути дедалi стихаючий цокiт пiдкiв. 2-а с е с т р а. Помчав, мов вихор. А глянь-но, глянь. Якась дiвчинка сюди наближаКться. 1-а с е с т р а. Може, це i е Оленка? Сховаймося! Ховаються. Входить Оленка. В руках у неП вузлик з снiданком. Вона оглядаКться назад. О л е н к а. Що б це воно значило? Тiльки стала я на борозну, як знявся раптом вiтер, та такий же сильний, такий дужий, що нi звернути кудись, анi зупинитися. Пiдхопив мене, мов ту билиночку, i принiс аж сюди. (ОзираКться). Де ж те поле? I зовсiм нiякого поля тут немаК. (Дивиться на палац). Розпитаюся в добрих людей. Може, вони менi дорогу вкажуть. З'являються ЗмiКвi сестри. 1-а с е с т р а. Здрастуй, дiвонько, здрастуй, голубонько. 2-а с е с т р а. А куди це ти йдеш? Якi гостинцi несеш? О л е н к а. Це не гостинцi. Несу братам снiданок, та збилася з дороги. Може, ви менi стежку покажете, як на поле потрапити? 1-а с е с т р а. Покажемо. Зажди, вiдпочинь трохи. (РозглядаК ПП). Як же тебе, дiвонько-голубонько, звати? О л е н к а. Та Оленкою. 1-а с е с т р а (глянула значуще на свою сестру). То заходь, Оленко, до нашоП хати. О л е н к а. Хай iншим разом, а зараз менi часу нема. Вже брати мене, мабуть, ждуть-виглядають, чому це я до них не йду. Покажiть же менi, дiвчата, ту стежку, якою на поле можна вийти. 1-а с е с т р а. Та зайди, Оленко, хоч на хвилинку. 2-а с е с т р а. Вiдпочинь трохи, погостюй. О л е н к а. Рада б гостювати, так часу ж нема. Ждуть мене в полi брати. (Глянула на сестер). Я бачу, ви не хочете менi стежку показати, то я сама ПП знайду. (Хоче йти. але дорогу Пй заступаК 1-а сестра). 1-а с е с т р а. Нi, дiвонько-голубонько, ти не вийдеш звiдцiль. О л е н к а. Я ж поспiшаю. Я дуже поспiшаю. (Iде в iнший бiк, але дорогу Пй заступаК 2-а сестра). 2-а с е с т р а. Нi, дiвонько-голубонько, ти не вийдеш звiдцiль. (Забрала з рук Оленчиних вузлик). Ми тебе не випустимо! О л е н к а. Як це не випустите? 1-а с е с т р а. А так. (ХапаК ПП за руки, починаК Пх ламати). О л е н к а. Ой, болить, болить! 2-а с е с т р а. Будеш нас слухатись? Будеш тихенько сидiти? О л е н к а. Пустiть мене, пустiть! 2-а с е с т р а. Знай, вибратися звiдси не можна. Чи пiдеш ти цiКю дорогою, а чи стежкою, чи так, чи отак - скрiзь тебе зустрiне смерть. О л е н к а (плаче). Ой, куди ж це я потрапила? Та що зi мною тепер буде? Мамочко моя рiдненька... 1-а с е с т р а. Не плач, бо скоро повернеться наш брат, а слiз вiн не любить. Сядь отут i сиди. 2-а с е с т р а. Не думай тiкати, бо все одно нiкуди не втечеш. Хто сюди потрапить - назад уже не повертаКться. Ходiм, сестро, пiдiгрiКмо для брата снiданок. Виходять. О л е н к а (озираКться). Нiде нiкого. (Бiжить в один бiк, де стоПть пеньок. I раптом цей пеньок перетворюКться в дивовижного звiра. З жахом кидаКться в другий бiк, де росте кущ трави, але трава ця несподiвано перетворюКться в грiзну пташину з трав'яними крилами i гадючою головою. ВiдступаК до моря, схиляКться на камiнь, плаче). Мамочко... рiдненька!.. Мамо-Мамо!.. Звiр знову стаК пеньком, а пташина травою. ВбiгаК Бiжу-й-не-набi-жуся. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (помiтив Оленку). Розшукав. Сестричко, що з тобою? Чого ти плачеш? О л е н к а (радiсно). Братику! (КидаКться до нього). Бiжу-й-не-набiжуся. А ми тебе ждемо та ждемо. Де це наша Оленка? Чого вона з снiданком так забарилася? Кажуть менi брати: "Ти швидко бiгаКш, ану помчи та довiдайся, в чому справа?" Я i помчав... О л е н к а. Ой братику! (ОзираКться). Тут злi, недобрi люди живуть... Вони менi руки викручували... Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Як то викручували? За що? (Помiтив, що в руках Оленки немаК нiчого). А де ж наш снiданок? О л е н к а. Забрали... Не пускають мене, кажуть: "Чи так пiдеш, чи отак - все одно буде тобi смерть". Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Ось я Пм зараз покажу, як сестричку нашу кривдити та залякувати. I снiданок вiдберу назад. (ПориваКться йти). Оленка його не пускаК. О л е н к а. Не йди... Прошу тебе, братику, бо вони й тобi можуть зробити щось лихе. Не йди, послухай. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. От дурненька. Чого ж ти боПшся? Чого так тремтиш? О л е н к а. Страшно менi. Страшно тут... Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Ну, то бiжiмо звiдцiля! (Хоче бiгти). Його зупиняК Оленка. О л е н к а. Ой братику, туди не можна, там звiр страшний... Бiжу-й-не-набiжуся. Який звiр? Нiкого я не бачу. Бiжiмо! (Тягне ПП за руку). Дорогу заступаК звiр. Бiжу-й-не-набiжуся мчить у протилежний бiк - дорогу заступаК пташина з гадючою головою. О л е н к а. Я ж казала. Не випускають. Що ж ми тепер будемо робити? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Доведеться нам ждати братiв. Слiд вiд борозни обов'язково Пх приведе сюди. Чути крик братiв: "Оленко-о-о!" Оленка (радо). ЗдаКться, йдуть моП брати. Я вже Пх бачу. Бiжу-й-не-набiжуся. Я ж казав, що прийдуть. Входять Берн й гора, Вернидуб, Крутивус, Џм-i-не-наПмся з вiнками цибулi та часнику, з великою ложкою. П'ю-i-не-нап'юся, обвiшаний пляшками, К i барильце, е i кварта при ньому. О л е н к а. Прийшли... Прийшли моП брати! Тепер менi не страшно. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Я ж казав, що прийдуть. К р у т и в у с (озираКться). Такого дива ще зроду я не бачив. На борознi он який вiтер дме, а тут навiть лист не ворухнеться. О л е н к а. Братики! В с i. Сестричко! О л е н к а. Коли б ви знали, що трапилось зi мною. К р у т и в у с. Ми тебе на полi ждали... В е р н и г о р а. Чому ти опинилась тут? В е р н и д у б. Ти, певне, збилася з дороги? Џ м - i - н е - н а П м с я. А де ж снiданок наш? Я Псти хочу. О л е н к а. Нема. (Крiзь сльози). Нема снiданку, вiдняли. В с i. Хто? О л е н к а. Ой братики! Тут злi, недобрi люди живуть. П'ю - i - н е - н а п'ю с я (оглядаК палац). Цiкаво знати, хто ж вони, тi люди? О л е н к а. Вони менi пальцi виламували. Џ м - i - н е - н а П м с я. Що? К р у т и в у с. Покажи. Оленка. I тут болить... (ПоказуК руки). I тут, i тут... В е р н и д у б. Провчити треба. В е р н и г о р а. Таку малу зобидили. Цього простити не можна. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я провчу... Я зараз... (ЗасукуК рукава). Роз-ме-та-аю!! На частки роз-деру!.. Веди, показуй, хто забрав снiданок? Хто посмiв таке вчинити? З'являються ЗмiКвi сестри. 1-а с е с т р а (смiливо й нахабно). Це вчинила я! 2-а с е с т р а. I я! К р у т й в у с. А чиП ж ви К? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво знати, хто живе в цiм палацi розкiшнiм? 1-а с е с т р а. Живе в нiм Змiй, а ми його сестри. Џ м - i - н е - н а П м с я (здивовано i водночас жахливо). Що-о? Тут живе Змiй? (ХоваКться за спину Вернигори). К р у т и в у с (до Џм-i-не-наПмся). Чого боПшся? ЗнеславлюКш себе i весь наш рiд. Соромся, брате! В е р н и г о р а. Ну, стань як слiд. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я... Я стою... (Увесь тремтить i шукаК очима, куди б заховатись). П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво менi знати, тут живе Змiй той самий, що людей до себе в неволю заганяК? 1-а с е с т р а. Так. Той самий. О л е н к а. Боюсь... Џ м - i - н е - н а П м с я. Я теж боюсь. К р у т и в у с. А чим же ви довести можете, що все це правда? 1-а с е с т р а. Чим довести? (ПрипадаК до каменя). Чую... 2-а с е с т р а. Що чуКш, сестро? 1-а с е с т р а. Чую, чую, стугонить земля. Џ м - i - н е - н а П м с я. Поки К час - втiкаймо. Я... я не хочу зустрiчатися зi ЗмiКм... Вiн менi зовсiм не подобаКться. В е р н и г о р а. Не думав я досi, що ти такий боягуз. В е р н и д у б. Тремтиш... Чого тремтиш? Џ м - i - н е - н а П м с я. Я?.. Я... не трем-ч-чу... Я... я... П' ю - i - н е - н а п' ю с я. А менi цiкаво на Змiя глянути, який вiн К. К р у т и в у с. Коли вже ми прийшли сюди, то глянемо. 2-а с е с т р а. Що чуКш, сестро? 1-а с е с т р а. Чую... чую... Стугонить земля. ПовертаКться додому Змiй. Џ м - i - н е - н а П м с я (тремтить ще дужче, потiм пiдбiгаК до Крутивуса). Ти старший брат... Ти чув? Уже повертаКться. Хiба не знаКш, скiльки людей вiн загубив, скiльки загнав до себе в неволю? Чого ж стояти нам? Втiкаймо краще. (До П'ю-i-не-нап'юся). Тут пити не дадуть. (До Бiжу-й-не-набiжуся). Тут побiгати не дадуть. (До Оленки). На вулицю не пустять гратися. О л е н к а. Боюсь... Ходiмо звiдси. (ОзираК братiв, а тi, ображенi поведiнкою Џм-i-не-наПмся, суворо мовчать). Џ м - i - н е - н а П м с я. Не хочете? Тодi я сам! Я сам втiкатиму. (ПориваКться бiгти, а йому дорогу заступаК звiр. З жахом вiдступаК назад). К р у т и в у с (насмiшкувато). Що, не пускаК? Џ м - i - н е - н а П м с я. Не... не... пускаК... (Бiжить в iнший бiк-те саме. ЗвертаКться потiм до сестри Змiя). Скажи, дiвчино, чи К тут така стежка, якою б можна було вийти звiдцiль? Я тобi кiльце ковбаси принесу або... шмат сала... або часнику ось дам. 1-а с е с т р а. Стежок нема. Вийти звiдси неможливо. Џ м - i - н е - н а П м с я (з жахом). То що ж робити? Що? (СiдаК, плаче). Ой ма-мо! В е р н и д у б (хапаК його за шию). Гидко на тебе дивитися. Сiдай отут i жди. Џ м - i - н е - н а П м с я. Що ти мене садовиш? Я не хочу сидiти... Не хочу iз ЗмiКм зустрiчатись. В е р н и г о р а (показуК йому кулак). Сиди!.. Џм-i-не-наПмся (злякано). Сиджу... (СiдаК). 2-а с е с т р а. Що чуКш, сестро? 1-а с е с т р а. Чую, чую - дужче стугонить земля. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (теж приклав вухо до каменя). I я чую. О л е н к а (позираючи на братiв). Може, втечемо? Крутивус (заспокоюК ПП). Не бiйся, сестричко. Ми тебе зобидить не дамо нiкому. Чути могутнiй посвист, тупiт копит. Падають з дерев окремi листочки. 2-а с е с т р а. Прибув наш брат. За сценою чути голос Змiя: "Чую, чую-людським духом пахне". Входить Змiй. Џ м - i - н е - н а П м с я. Пропав... Кiнець... Рятуйте! (ХоваКться пiд грибком). З м i й. Оленка тут? Ого, та не сама, з братами! (До Верни-гори). Як тебе звати? В е р н и г о р а. Вернигора. Можу гори розсувати. Змiй. Чув про тебе. Та моя сила бiльша за твою. (До Вернидуба). А тебе як звати? В е р н и д у б. Вернидуб. Можу дерева з корiнням вивертати. З м i й. Чув i про тебе. Та моя сила бiльша за твою. (До Крутивуса). А ти, мабуть, серед них найстарший? ТвоК iм'я? К р у т и в у с. Крутивус. Можу воду спинити, по сухому дну рiчки переходити... I рiчки, й озера. З м i й. Не повiрю, доки сам того дива не побачу. (До П'ю-i-не-нап'юся). А ти хто? П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Я? (Хильнув з барильця i пiшов на Змiя, той аж вiдсахнувся з переляку). Я? Хочеш знати, хто я? Я - П'ю-i-не-нап'юся. (НаступаК на Змiя, той вiдступаК). У-ду-ду, у-ду-ду, Сидiв голуб на дубу, Вигравав у трубу. Труба точеная, Позолоченая... Змiй (невдоволено). Вiдстань! (Стежить за Бiжу-й-не-набiжуся, який весь час бiгаК навколо нього). А ти хто? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Я Бiжу-й-не-набiжуся. К р у т и в у с (хапаК його за руку). Сiдай! Бiжу-й-не-набiжуся сiдаК, але продовжуК совати ногами. З м i й (вмощуКться на грибок. ЧуК крик Џм-i-не-наПмся, витягаК його за штани). А це що тут за молодець? Џ м - i - н е - н а П м с я (злякано). Я... той... Я брат Оленчин... Џм-i-не-наПмся... Ми в полi орали, а снiданку нема. Ми пiшли... прийшли... шукали... Але я нiчого... Я той... Я зараз... Де тут стежка? (ПориваКться йти). З м i й. Ха-ха-ха! Стежку шукаКш? Хто потрапив у моП володiння, той назад не повертаКться. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я не хочу тут бути... Менi не подобаКться... Ми всi не хочемо. I я, i вони... Що ж, ти нас силувати будеш? З м i й. Буду! (Пройшовся, оглянув усiх, питаК). Чого прибули до мене? В е р н и д у б. Закортiло, бач, на тебе подивитись, який ти К. З м i й. Ну, дивiться. (СтаК на камiнь, освiтлюКться мiнливим свiтлом прожекторiв). Музика. К р у т и в у с. Сестра наша Оленка забрела сюди. Хочемо ПП взяти з собою. З м i й. Оленку взяти? Ха-ха-ха! Оленки я не вiддам! В е р н и г о р а. А ми тебе й питати не будемо. З м i й. Ха-ха-ха! I сестра ваша лишиться тут, i ви всi звiдцiля не вийдете. В е р н и г о р а. Вийдемо! Џ м - i - н е - н а П м с я. Вийдемо. В е р н и д у б. Iя кажу - вийдемо! Ну, Змiю, глянули на тебе, який ти К, i досить. Нам часу нема. Нас робота в полi жде. То говори зразу: будемо битись чи будемо миритись? З м i й. Будемо битись! В е р н и г о р а. Будемо битись. В е р н и д у б. Ну, так будемо битись! О л е н к а. Я боюсь, я боюсь... (Тулиться до Крутивуса). З м i й. Хто першим на бiй зi мною стане? В е р н и д у б. А хоч би й я! Починають битися. Б р а т и. Не пiддавайся, брате, не пiддавайся! Змiй перемагаК. З м i й. Хто ще зi мною силою помiрятися хоче? Вернигора. А хоч би й я! Починають битися. Змiй перемагаК. Вiн свистить. З'являються рiзнi птахи та звiрi. З м i й. Посадовити всiх Пх до темницi! П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво. (П'К з кухлика). Џ м - i - н е - н а П м с я. Я не хочу... Менi там зовсiм не подобаКться... Я не люблю темниць... Пустiть додому. В с i. Не маКш права! Ще будемо битись! Змiй (до звiрiв та птахiв). Чому ви стоПте? Хiба не чули мого наказу?.. До темницi! Звiрi й птахи починають бити крилами, гарчати по-звiрячому, сичати по-гадю-чому. Заганяють в льох усiх. Оленку вихоплюють ЗмiПвни. О л е н к а. I я з ними... Нащо мене лишаКте одну?.. Братики! (КидаКться до них, але ПП пiймали ЗмiПвни, не пускають). Мамо! Мамочко!.. Мамо! (Плаче). З м i й (кричить). Я слiз не люблю. Оленка затихаК. 1-а с е с т р а. Пора вже тобi, брате, пообiдати. Њ для тебе i варене i печене. Захвилювалося море. 2-а с е с т р а. Зашумiло море. По морському дну йде наш брат Водяник-смертоносець. Музика. З моря виходить В о д я н и к - с м е р т о н о с е ц ь. В с i. Заждались тебе, брате. В о д я н и к. Я бурi здiймав, розбивав кораблi, заманював рибалок у вiдкрите море. Здрастуй, брате! Здрастуйте, сестри! (Помiтив Оленку). Яке дiвчатко гарне. 2-а с е с т р а. Недобрий ти. ЗабуваКш, що в тебе К родичi на свiтi. В о д я н и к (ще раз глянув на Оленку). А дiвча менi подобаКться. Як тебе звати? О л е н к а. Оленка. (Плаче). З м i й. Хiба забула, що я слiз не люблю? Водяник. Я теж слiз не люблю! 1-а сестра бере чашу. 2-а сестра (взявши Оленку за руку). Не бiйся, дурненька, ми тебе в сад поведемо, а в тiм саду що хочеш К - i вишнi, i сливи, i райськi яблука... Ходiм! О л е н к а (пручаючись). Боюсь... Боюсь! Оленку виводять силомiць. З м i й. Я почастую тебе сьогоднi напоКм незвичайним, бо ти в мене гiсть дорогий. В о д я н и к. Бач, не похвалився тобi, брате, новиною. З м i й. Якою? Водяник. На днi морському серед водоростей знайшов я лiки чародiйнi. Помажеш ними рану - i навiть мертвий