оживе. Музика. З м i й. Ха-ха-ха! Оживлювати мертвих? Хiба не вистачаК нам живих? ВбiгаК перелякана О л е н к а, ховаКться за зрубом криницi. Оточують ПП ЗмiПвни, нападають... О л е н к а. Ой! (Застогнала). З м i й. А що, сестрицi, упорались з дiвчам? Музика продовжуКться. 1-а сестра передаК чашу 2-й сестрi, а та - ЗмiКвi, а вже Змiй пiдносить ПП братовi. Чаша зсередини освiтлена. Водяник п'К Оленчину кров. Завiса КАРТИНА ДРУГА КраКвид села. Праворуч сiльська хата. Садок. Город. Вдалинi луки, лiс, рiчка. На вулицi дiти, взявшись за руки, спiвають i пританцьовують. Злiва молода берiзка. В колi танцюючих Котигорошко. Вiн же й заспiвуК. К о т и г о р о ш к о. Схотiв добрий чоловiк Весело зажити Та й вирiшив курочку купити. В с i. А курочка по сiнечках - Куд-ку-дак, куд-ку-дак! К о т и г о р о ш к о. Схотiв добрий чоловiк Весело зажити Та й вирiшив кiзоньку купити. В с i. А в кiзоньки довгi роги, Ме-ме-ме, ме-ме-ме... А в кiзоньки довгi роги, Ме-ме-ме, ме-ме-ме! К о т и г о р о ш к о. Схотiв добрий чоловiк Весело зажити Та й вирiшив котика купити. В с i. А в котика гострi кiгтi, Няв-няв-няв, няв-няв-няв! А в котика гострi кiгтi, Няв-няв-няв, няв-няв-няв! К о т и г о р о ш к о. А тепер хочете побрехеньки послухати? В с i. Хочемо!.. Хочемо!.. Котигорошко (сiдаК). Його оточують дiти. Як був ще я хлопцем отакеньким, а батька ще й зовсiм на свiтi не було, поПхали ми з дiдом на ярмарок i знаКте чим? Д i в ч и н к а. Кiньми. К о т и г о р о ш к о. Волами. Д i д (недочуваК). Чим, кажеш? К о т и г о р о ш к о. Волами. Д i д. Чим? Чим? В с i (кричать разом). Волами! Д i д. Ага... пiшки. К о т и г о р о ш к о. А волики були невеликi. Можна отак Пх... на пригорщ узяти. Смiх. Ж i н к а (до матерi Котигорошка). Та й втiшний же син у тебе, Катерино. Втiшний i розумний. М а т и. Добрий син. Не жалiюсь. Рости б йому швидше. К о т и г о р о ш к о (позирнув у бiк матерi). Не перебивайте, мамо, а то побрехенька не вийде. М а т и. Мовчу, мовчу. К о т и г о р о ш к о. Так отож Пдемо ми та й Пдемо. Бачимо, ломаччя валяКться. Я зирк, а там шестеро яКць. Такi ж вони великi, що я Пх ледве в жменьку забрав. А в нас, як на те, свиня квоктала. Ось я й пiдсипав Пх пiд свиню, а вона вилупила менi аж шестеро... Х л о п ч и к. Курчат. Д i в ч и н к а. Каченят... Гусят... Х л о п ч и к. Поросят. К о т и г о р о ш к о. Аж шестеро... волiв! Смiх. Д i д. Каченят? В с i (кричать разом). Волiв! Д i д. Ага... кошенят. Котигорошко. А тодi ми з дiдом стали хазяйнувати - землю орати та засiвати. А як уродила в нас яра пшениця, дiд i питаК в мене: "А де ж ми будемо, сину, скирти складати?" Д i в ч и н к а. На полi. Х л о п ч и к. У клунi, щоб пiд дощем не замокали. Котигорошко. Нi, на печi. Там i скирти складати, там i молотити. А тут уже й батько мiй пiдрiс. З хати виходить батько з лопатою. М а т и. Таке наговориш! К о т и г о р о ш к о. Батько, правда, рибалка добрий. Б а т ь к о. А що ти там, сину, з мене смiКшся? К о т и г о р о ш к о. Отож, кажу, тато в мене добрий рибалка. Як закине вудочку в добру рiчечку, так i тягне, коли не сома отакенного (показуК, який вiн великий), то краснопiрочку. (ПоказуК, яка вона маленька). Ж i н к а. I таке ж вигадаК. Б а т ь к о (нiби суворо). Та я ж тобi i Псти не дам... Я ж тебе i в хату не пущу! (Хоче пiймати Котигорошка, але його заступають собою дiти). М а т и. Годi тобi, сину, жартувати. Iди батьковi допомагай криницю копати. К о т и г о р о ш к о. Добре, мамо. Тiльки ось потанцюКмо - та й пiду. Б а т ь к о. Погуляй, Котигорошку, погуляй. Я i сам упораюсь. К о т и г о р о ш к о (до дiтей). Ану давайте "Подоляночку" танцювати. В с i. "Подоляночку"... "Подоляночку"... Котигорошко. А хто буде Подоляночкою? Д i в ч а т к а. Я! Я! Я! К о т и г о р о ш к о. Ти будеш Подоляночкою. Дiти починають танцювати навколо берiзки. Дiвчинi Подоляночцi одягають на голову вiночок з квiтiв, i вона виконуК все, про що спiваКться в пiснi. Д i т и (спiвають). Десь тут була Подоляночка, Десь тут була молодесенька, Тут вона сiла, Тут вона впала, До землi припала. Дiвчина схиляКться бiля деревця. (Танцюючи, просять). Ой устань, устань, Подоляночко, Витри очi своП так, як скляночку, Та вiзьмися в боки, Та пiди у скоки, Та пiди у скоки! Дiвчинка включаКться у загальний танок. Хлопчик (вбiгаючи). Тiкаймо! Тiкаймо! Змiй летить, Змiй!.. Дiти розбiгаються, розбiгаються й дорослi. Лишився стояти на своКму мiсцi Котигорошко. М а т и (гукаК). Котигорошку, сину мiй, ховайся! Котигорошко. А чого ж ховатися, мамо? Я подивлюся на нього, який вiн К. Падають з дерева окремi листки. М а т и (позираючи на небо). Хвалити бога, пролетiв. Ти-бо тепер у мене Кдиний, сину. (ВтираК хусткою очi). К о т и г о р о ш к о. Мамо, ви плачете? М а т и. Та як же менi не плакати, коли стiльки горя я зазнала вiд отого Змiя! К о т и г о р о ш к о. А що ж вiн вам зробив? М а т и. Ох, важко i згадувати. Була в тебе сестра Оленка i було шестеро братiв. К о т и г о р о ш к о. Мамо, а чого ж я Пх не пам'ятаю? Пi сестрицi, нi братiв. М а т и. Тебе ще й на свiтi тодi не було. К о т и г о р о ш к о. А де ж вона, моя сестричка Оленка? Де брати рiднi? М а т и. Змiй заманив Оленку до себе, заманив i братiв твоПх. Може, й на свiтi Пх уже нема. Нiхто менi звiстки не приносить, Котигорошку. К о т и г о р о ш к о. Мамо, а чому ви звете мене так - Котигорошком? Адже iм'я моК Iван, а всi кличуть Котигорошко та Котигорошко. М а т и. Отож як трапилося в нас горе, що не стало нi Оленки, нi синiв моПх, пiшла я до рiчки. Стою над водою, дивлюсь, виглядаю, чи не пливуть вони човном, бо рiчка ця в море тече, а десь там, над морем синiм, живе Змiй ненажерливий... Стою та гiрко плачу. Коли де не вiзьмись вiтер, здiйняв хвилю на водi, вихрить курявою по дорогах, котить горошину. Пiдняла я тую горошинку, принесла додому, посадила в себе на городi. Вирiс з неП отакенний кущ - густий та рясний. А на тому кущi тiльки один стручок, а в тому стручку тiльки одна горошина якась незвичайна, бо коли вечiр настаК, то вона вся так i засяК, мов лiсовий свiтлячок. Тобi тодi ще й двох рокiв не було. Пiдiйшов ти до куща, зiрвав стручок, випала з нього ота дивна горошина, а ти догнав ПП та з'Пв. Вiд того й прозвали тебе... К о т и г о р о ш к о. Котигорошком... Котигорошком. Мамо! (Надiя раптом спалахнула в його оченятах). Мамо, а може, наша Оленка ще жива? Може, брати моП у неволi томляться, на злого Змiя роблять? М а т и (з виразним сумом). Хто ж до нього добереться? Хто його здужаК? Старi люди кажуть - тяжкий до нього шлях, тяжкий i небезпечний. Вбiгають дiти. Б а т ь к о. Агов, сину, а йди-но сюди, щось покажу тобi. К о т и г о р о ш к о (пiдходить). Що покажете? Б а т ь к о. Бачиш? К о т и г о р о ш к о. Камiнь. Б а т ь к о. Камiнь-то камiнь, та глянь, сину, який вiн великий! Це ж нам тут криницi не викопать, коли його звiдси не забрати. Ось я людей гукну, хай допоможуть. К о т и г о р о ш к о. А може, не треба, тату? Може, самi впораКмось? М а т и. Ой нi. Де там його вам пiдiйняти. Б а т ь к о (гукаК). Агей, сусiди, а йдiть на хвилинку. Куме Павло! Куме Грицько! Степане! Микито! Агей! Ходiть-но сюди! Сходяться чоловiки, жiнки. С у с i д и. Що тут у тебе? Б а т ь к о. Та камiнь. Сам не виверну, може, гуртом якось. Ану, берiться! Пробують. Ану, ще раз, дружнiше вiзьмемось! Скидають свити, пробують знову. С у с i д и. Бачу я, нам цього каменя не викинути. Тут треба пару добрих волiв запрягти... - Та й то чи витягнуть. - Без волiв навiть з мiсця не зрушимо. К о т и г о р о ш к о. А дайте, тату, я попробую. Б а т ь к о. I не пробуй. Де це видано, щоб у твоПх лiтах... Всi смiються, але смiх уриваКться, коли Котигорошко вивертаК камiнь, бере на руки. М а т и (злякано кричить). Сину!.. Ой сину, що ти робиш? Покинь, бо розчавить тебе. Сусiди. Покинь! - Пiдiрвешся! - Скалiчиш себе! К о т и г о р о ш к о. I чого це ви так злякалися? Вiн не важкий для мене. Ось я його вiднесу звiдси, та й хай собi котиться до рiчки. Б а т ь к о (здивовано). Камiнь... Такий камiнь пiдiйняв. Входить Капшивий дiд, обвiшаний торбами. Д i д. А подайте милостиню старому, немiчному... Подайте. не минайте... К о т и г о р о ш к о. Почекайте, дiду, ось камiнь вiднесу. (Несе, кидаК). Чути, як загуркотiло. С у с i д и. Радiй, мати, що такого сина маКш. - Лицар зростаК в тебе. - Коли б менi отакого сина. - Це наш захисник росте. - Жили по сусiдству, а й досi не знали, що в хлопця така сила богатирська. М а т и. Люди добрi, я й сама не знала. С у с i д к а. I звiдки вона в нього взялася? М а т и. Мабуть, вiд отiКП дивноП горошини, що вiн ПП з'Пв маленьким. Входить Котигорошко. М а т и (обмацуК його). Цiлий... не ушкоджений... Руки теж цiлi, плечi... голова... К о т и г о р о ш к о (до жебрака). Зараз, дiдусю, щось вам винесу. Почекайте. (Побiг до хати). Старого оточили люди. С у с i д к а. Здалеку йдеш, жебраче? Д i д. Ой, здалеку. Ходжу по землi, прислухаюся, до горя людського придивляюся. Б а т ь к о. I що ж ти, дiду, побачив, що почув? Д i д. Коли б сльози зiбрати народнi - повноводноП рiки не було б на свiтi. Плачуть сироти, плачуть вдови, плачуть матерi. Проклинають Змiя, ждуть богатиря. Та на свiтi ще немаК такого молодця, який би мiг помiрятися з ним своКю силою. С у с i д к а. Не кажи, дiду. Росте такий богатир. К о т и г о р о ш к о (вибiгав з окрайцем хлiба). Вiзьмiть, дiдусю! Д i д. А де ж той богатир? С у с i д к а. Та оцей хлопчина, що стоПть перед тобою. Д i д (розглядаК Котигорошка). Звати ж тебе як? К о т и г о р о ш к о. Та iм'я моК просте - Iван, а прозивають Котигорошком. Берiть же, дiду, окраКць. Д i д. Спасибi, сину, за твоК добре серце, що бiдним людям "е вiдмовляКш. Хай тобi сили прибавиться. Я по землях ходитиму, я людям говоритиму: у такому-то селi, у таких-то батькiв росте син-богатир, який, може, колись пiде воювати зi ЗмiКм. К о т и г о р о ш к о. А пiду! Неодмiнно пiду! Д i д. I здолаКш його? К о т г о р о ш к о. Не знаю. Пролiтав оце вiн над селом. Листя з дерев обсипалось. А який з себе Змiй - так i не довелось побачити. Д i д. Вiн сильний. Його важко звоювати. (Пильно приглядаКться до Котигорошка). К о т и г о р о ш к о. А що це ви так дивитесь на мене? Д i д. Запам'ятати хочу, який ти К молодець. Та ще хочу тебе попередити: тяжкий до Змiя шлях, небезпечний. Не раджу тобi, хлопче, з дому вирушати, бо не дiйдеш ти до синього моря. К о т и г о р о ш к о. Дiйду! По сонцю та по зорях потрiбнi шляхи шукатиму, а дiйду! Д i д (кричить). Нi! Ти свiту сонця бiльше не побачиш! (Зводить руки до неба). Враз настаК тьма, вiтер. У тьмi чуКться зляканий голос матерi: "Людоньки! Це не старець, це - Змiй! Рятуйте!" КидаКться, щоб захистити сина, але дужий вiтер звалюК ПП, як i iнших, на землю. Блискавка, грiм. ЗникаК тьма. Всi люди, поваленi вiтром, лежать. Тiльки один Котигорошко стоПть, закривши очi лiктем. ПiдбiгаК до нього мати. М а т и (з жахом). Слiпий... К о т и г о р о ш к о. Нi, мамо, я... бачу! (Одводить лiкоть вiд очей). Авжеж, бачу... тiльки очi дуже болять. М а т и (обнiмаК його, цiлуК). Синочку мiй! С у с i д к а (придивляКться до своКП дитини, скрикуК). Убив!.. Люди... Змiй дитя моК вбив... (Виходить). В с i. Дитя убив... Хтось б'К в залiзну рейку. ВбiгаК хлопець. Х л о п е ц ь. Чи чули, люди, що Змiй наробив? В с i. Що? Не чули... Кажи! Х л о п е ц ь. Хати поспалював, людей повбивав на тому кiнцi села. Б а т ь к о. Гляньте, он знову горять. В с i. Теж Змiй пiдпалив. - Життя нам вiд нього нема. - Спокою не знаКмо... - Доки терпiти будем? Б а т ь к о. А що робити? Що? Хто може силою своКю з ним помiрятись? Хто? К о т и г о р о ш к о. Я помiряюсь... Я пiду!.. М а т и. Куди, сину? Куди ти зiбрався йти? К о т и г о р о ш к о. До синього моря, мамо, де Змiй живе. Хочу битися з ним смертним боКм! Б а т ь к о. Котигорошку, сину мiй! (ОбнiмаК його). Важко менi розлучатися з тобою. Та я знаю: святе дiло - за волю народну битися. Я згоден... Iди! (ЦiлуК його в лоб). М а т и. Котигорошку... Синочку мiй... Њдиний ти у мене, сину, Кдиний... С у с i д и. Виряджай, мати, сина-лицаря в дорогу. - Тiльки йому пiд силу зi ЗмiКм воювати. - За народну правду горою статнi Пiшла мати до хати. К о т и г о р о ш к о. Прощайте, тату! Б а т ь к о. Прощай, сину. Дивися ж там... Будь обережним, бо Змiй хитрий i пiдступний. Ну, а коли вже з ним доведеться битися, не вiдступай. Будь смiливим у бою. К о т и г о р о ш к о. Буду! М а т и (виносить з хати i одягаК на сина киптарик, торбу, брилик. Не стримавшись, жадiбно обнiмаК його, цiлуК). Ой сину! Та я ж тебе виглядатиму i зраночку, i ввечерi... Я ночей недосипатиму... все буду думати, все ждатиму... К о т и г о р о ш к о. Не плачте, мамо, я повернусь! Б а т ь к о (схвильовано). Не плач, стара, вiн повернеться... М а т и. Як же менi не плакати? Як же менi не тужити? Один вiн у мене на свiтi... К о т и г о р о ш к о. Прощайте, друзi моП! Прощайте! Д i т и. Прощай, Котигорошку! - БажаКмо тобi здолати Змiя! - Повертайся до нас. - Не забувай нас. - Ми будемо тебе ждати. К о т и г о р о ш к о (до сусiдiв). Прощайте! С у с i д и. Повертайся жив-здоров! - На тебе всi надiП. - Ждемо тебе з добрими вiстями. К о т и г о р о ш к о (скинув брилик, помахав ним у повiтрi). Я повернуся, мамо, повернусь! (До всiх). Прощайте! (ВклоняКться). Я все зроблю, щоб принести вам добрi вiстi. (Пiшов). В с i. Щасти ж тобi, хлопче... - Повертайся живим. - Хай тобi сили прибавиться... М а т и. Ой, чуК моК серце, пропаде... Зажди... Сину... (ПориваКться бiгти, але ПП стримуК чоловiк). Б а т ь к о. Хай iде наш син! Не зупиняй його. Хай щаслива йому дорога стелиться! Вiн сестру та братiв визволятиме. Вiн волю народовi здобуватиме. Не зупиняй його! Хай iде! (МахаК йому привiтно вслiд рукою). Музика. Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ТРЕТЯ Декорацiя першоП картини. Бiля криницi вирiс кущ калини. Спiвають пташки. КуК зозуля. На ганку сидять сестри. 1-а с е с т р а. Що сталося з нашим братом ЗмiКм? Прилетiв, мов хмара. Не Псть, не п'К. 2-а с е с т р а. Питаюся в нього: "Брате,-кажу,-Змiю, хто мiг тебе стривожити? Кого ти боПшся?" А вiн як гляне на мене, як тупне ногою, як мотне головою, як закричить, як заверещить: "Я нiкого не боюсь! Я нiчого не боюсь! Я того Котигорошка зi свiту зведу!" 1-а с е с т р а. А хто ж вiн - Котигорошко? 2-а с е с т р а. Не знаю, тiльки бачу, брат наш Змiй його боПться. 1-а с е с т р а. Буде ЗмiКвi погано-буде погано й нам. Розпитаймось, порадьмось, як нам Котигорошка зi свiту звести. 2-а с е с т р а. ЗдаКться, брат iде! З'являКться Змiй. З м i й. Сестри моП, вам буде робота. 1-а с е с т р а. СлухаКмо тебе, брате! 2-а с е с т р а. Все, що накажеш, зробимо. З м i й. ЗатруПти криницi й озера! А тут поставити столи з Пжею, питвом, ласощами - i теж все затруПти! 1-а с е с т р а. Брате, скажи, кого ти стережешся так? З м i й. Котигорошка. Я бачив його. Я силу його знаю. Але мучить мене думка: чи заслiпив я його, чи лишився вiн зрячим? Коли зрячим лишився, то вiн прийде сюди... Неминуче мусить прийти! Я вiдчуваю це... Я знаю... 1-а с е с т р а. У нього К батько, мати? 2-а с е с т р а. Њ сестри, брати? З м i й. його сестрою була Оленка. Його брати - тi шестеро, що ми Пх укинули колись в оцю темницю. Нам треба обдурити Котигорошка й знищити його. 2-а с е с т р а. Все зробимо, що ти звелиш, бо знаКмо: буде тобi погано - буде погано й нам. Хiба не так? З м i й. Так, сестри, так. Спасибi! Одразу ж берiться до роботи, а я пiду до моря та подумаю. (Виходить). Сестри виносять з палацу стiл, ласощi. 1-а с е с т р а. Де ж ми поставимо: чи тут, чи там? 2-а с е с т р а. Поставимо ось тут, бiля криницi, щоб на виду було. Ставлять. 1-а сестра приносить вiдро. Давай сюди. (ВмочуК у вiдро кропило, бризкаК ним на стiл). Страшна отрута. Чи вiзьме оце яблуко, чи пирiжок, чи скибку кавуна... аби хоч раз вкусив, то вже вiн буде наш. 1-а сестра (милуКться калиною). I що б це воно значило? На тiм мiсцi, де пролилась Оленчина кров, бач, яка рясна та пишна виросла калина. Чи не зазнаКмо ми вiд неП лиха? Може, зрубати ПП? 2-а с е с т р а. Яке ж то лихо може бути вiд деревини? Нехай собi росте, а ми ходiм тепер затруПмо озера й криницi. Виходять. За сценою чути голос бабусi: "Голубчику, батечку, пожалiй". Входить ЗмiПв слуга, тягне стару за руку. У староП в'язочка хмизу. С л у г а. Не пручайся. Все одно не вирватись тобi вiд мене. Всiх наказано карати, хто хоч гiллячку а чи хоч дубчик вкраде з лiсу ЗмiКвого. Буде тобi, бабо, смерть! Б а б у с я. Я ж не крала. Я пiдiбрала те, що з дерева впало. Голубчику, батечку, вiдпусти... Слуга. Не вiдпущу! З протилежного боку входить Котигорошко. К о т и г о р о ш к о. Гей, чоловiче, куди бабусю тягнеш? С л у г а. А ти хто такий? Звiдкiля ти взявся? К о т и г о р о ш к о. Звiдкiля б не взявся, а стареньку вiдпусти! С л у г а. Вiдпустити? (СмiКться). Оцю бабу вiдпустити? Та Пй зараз буде смерть! К о т и г о р о ш к о. Вiдпусти ПП! Б а б у с я. Вiдпусти мене. С л у г а. Я тобi вiдпущу зараз. (Пiдняв палицю з гадючою головою. Засвiтились гадючi очi вогнями). К о т и г о р о ш к о (пiдбiг, схопив руку, здавив. Палиця випадаК. Б'К його). Слуга втiкаК. Iдiть, бабусю, тепер уже вiн вас не зачепить. Б а б у с я. Сину, ти врятував менi життя. Не знаю, звiдки ти прийшов, хто ти К i як тебе звати, але бачу: в тебе добре серце. Вiзьми оцей перстень. У старих руках вiн уже не дiК, а дiК тiльки в молодих. Хто серцем чистий, хто смiливий, чесний та вiдважний, тому завжди вiн у пригодi стане, бо це перстень не простий, а чарiвний. Бери його собi. Ти молодий, тобi жити, а я вже скоро помру. К о т и г о р о ш к о (розглядаК перстень). Що ж я з ним, бабусю, робитиму? Б а б у с я. Коли тобi буде сутужно, коли сам чогось зробити не зможеш,- забажай. Перекинь тодi його з лiвоП руки на праву, то й побачиш, що воно буде. (ОзираКться). А ще хочу я тебе попередити - втiкай швидше звiдцiля. К о т и г о р о ш к о. Чому? Б а б у с я. Тому, що ти потрапив до Змiя. Пiду i я. (Виходить тiКю стежкою, якою вводив ПП ЗмiПв слуга). Звiр заступаК дорогу бабусi. Котигорошко знищуК його. Такого звiра одним ударом убив. Бачу, К в тобi сила, але стережись хитрощiв Змiя. Стережись. (Виходить). К о т и г о р о ш к о (оглядаК дiм). Добряча хата. А море! Яке ж воно широке та гарне. (СiдаК на камiнь, розв'язуК вузлик). Нi скориночки вже не лишилося. А Псти ж хочеться. Хiба пошукати? У Змiя, напевне, щось знайдеться. (ПомiчаК бiля калини столик). Ого, скiльки тут ласощiв. Що ж його взяти? (Взяв пирiг, поклав). Нi, краще яблуко. Бач, яке воно красиве i, мабуть, смачне-смачне. (РоздумуК), Псти чи не Псти? Пстиму! Почувся Оленчин голос: "Не Пж тут i не пий нiчого". Хто це промовляК? (ЗазираК пiд кущ). Нiкого. Може, менi вчулося таке? (Бере пирiг). Смажений! Џсти чи не Псти? Џстиму! Знову почувся Оленчин голос: "Не Пж i не пий нiчого". Входять ЗмiКвi сестри. Котигорошко Пх не помiчаК, бо знов оглядаК кущ калини. 2-а с е с т р а. Може, це вiн? 1-а с е с т р а. Може, й вiн. 2-а с е с т р а. Бiжи розшукай Змiя, а я тут з ним погомоню. 1-а сестра зникаК, 2-у сестру помiчаК Котигорошко. Здоров був, хлопче! К о т и г о р о ш к о. Здорова була, дiвчино! А чи правда, що тут живе Змiй? 2-а с е с т р а. Правда. А хто ж ти такий i чого сюди прийшов? К о т и г о р о ш к о. Хто я такий? Так собi, хлопець, Котигорошком прозиваюсь... 2-а сестра аж похитнулась. 2-а с е с т р а. Котигорошко? I це правда? К о т и г о р о ш к о. Авжеж, не брехня. 2-а с е с т р а. I ти не боПшся Змiя? Вiн же тебе з'Псть. К о т и г о р о ш к о. А може, i не з'Псть. А ти хто така? 2-а с е с т р а. Я була одна дочка у батька й матерi, та мене Змiй украв, а шестеро братiв пiшли визволяти. К о т и г о р о ш к о. Де ж вони? 2-а с е с т р а. Закинув Пх Змiй до темницi, там вони й на попiл потрухли. К о т и г о р о ш к о. Як же тебе, дiвчино, звати? 2-а с е с т р а. Оленкою. К о т и г о р о ш к о (кидаКться до неП). Ти? Оленка? Сестрице моя рiдна! Я ж тебе прийшов визволяти! 2-а с е с т р а. Де тобi визволити! Шестеро не визволили мене, а то щоб ти сам!.. (ОглядаК його). Я була у батька та матерi найменша. К о т и г о р о ш к о. А тепер я меншенький. Я все тобi розкажу. А зараз дай менi, сестрице, чогось гаряченького, бо дуже зголоднiв. 2-а с е с т р а. А чому ж ти ласощiв не береш? Котигорошко. Я до них не звик. Менi борщу або кашi. 2-а с е с т р а. Добре. Зараз винесу. (Вибiгла). ГойдаКться бiля криницi калинове гiлля, промовляК Оленчин голос: "Не сестра вона тобi, не рiдна. Ти не пий тут i не Пж нiчого. Ти вирiж iз мене сопiлку та заграй - всю правдоньку будеш знати". К о т и г о р о ш к о. Зроду не чув, щоб калина людським голосом промовляла. Той же голос: "Я не калиною зростала, я була колись дочкою у батька та матерi". Входить 2-а сестра з мискою, ложкою та окрайцем хлiба. 2-а с е с т р а. Џж, братику, та швидше, бо скоро сюди Змiй прилетить. К о т и г о р о ш к о. А дай менi, сестрице, ножа. 2-а с е с т р а. Нащо вiн тобi? Ти ж просив Псти? Котигорошко. Я потiм Пстиму. Дай ножа! 2-а с е с т р а. Не розумiю, нащо тобi нiж? (ДаК ножа). Котигорошко. Сопiлку вирiжу. (ВирiзуК). 2-а с е с т р а. I для чого тобi, братику, тая сопiлка? (Стежить, як вiн майструК). К о т и г о р о ш к о. Гратиму зараз. (Взяв до рота, сопiлка заспiвала. Пiд час спiву калина освiтлюКться сильнiше). Ой помалу-малу, мiй братику, грай, Та не врази мого серденька вкрай, Мене, молодую, iз свiту згубили, У моК серденько гострий нiж встромили. Щоб б це воно значило, що калинова сопiлка так промовляК? 2-а с е с т р а. Не вiр! Неправду та сопiлка промовляК. К о т и г о р о ш к о. Ану, ти заграй. 2-а с е с т р а. Не хочу й до рук ПП брати. К о т и г о р о ш к о. Грай! (НаказуК). Грай! 2-а с е с т р а. Коли ти вже хочеш та просиш... (Взяла до рук сопiлку i тiльки притулила ПП до губiв, як сопiлка заспiвала). Ой помалу-малу, душогубко, грай Та не врази мого серденька вкрай. (КидаК сопiлку). Неправду вона вимовляК, неправду... Я не душогубка, я твоя сестра Оленка... К о т и г о р о ш к о (грiзно). Грай. 2-а с е с т р а. Не хочу й до рук ПП брати... Не хочу! К о т и г о р о ш к о (грiзно). Грай. 2-а с е с т р а. Ну, добре. (Притулила сопiлку до губiв. Освiтилась калина яскравiше). Ой помалу-малу, душогубко, грай, Та не врази мого серденька вкрай. Мене, молодую, ти з свiту згубила, У моК серденько гострий нiж встромила. К о т и г о р о ш к о. Так це ти мою сестру Оленку iз свiту звела? 2-а сестра (падаК навколiшки). Не вбивай... Пожалiй... Я всю правду тобi розкажу! К о т и г о р о ш к о. Веди, показуй, де Оленчина могила. 2-а с е с т р а. НемаК могили, ПП тiло спалили, i попiл той вiтер розвiяв. К о т и г о р о ш к о. Не вiрю тобi, ЗмiПвно, не вiрю. Ось менi сопiлка правду скаже. Скажи, сопiлонько, де менi сестрицю Оленку шукати? Заспiвала сопiлка. Ой помалу-малу, мiй братику, грай, Вiд Водяника мене виручай. Я у Смертоносця в царствi злiм томлюся, Я за матiнкою рiдною журюся. Хто це такий Водяник? Якою дорогою йти до нього? Як менi визволити Оленку? 2-а с е с т р а. Водяник-смертоносець-ЗмiПв брат. Анi дорiг, анi стежок до нього нема. Чи попливеш на човнi, чи на кораблi - вiн здiйме бурю, розiб'К твiй корабель. До його царства водяного добратися не можна. К о т и г о р о ш к о. Нi, ЗмiПвно, доберусь я i до Водяника-смертоносця! А зараз говори, де моП брати томляться? 2-а с е с т р а. Брати? Пх давно вже на свiтi нема. Пропали вони в цiй темницi. К о т и г о р о ш к о. Де ключi? Я сам хочу глянути. 2-а с е с т р а (з надiКю). Ключi? Вони там... У палацi... Я тобi Џх зараз винесу. К о т и г о р о ш к о. Добре. Я почекаю. 2-а сестра зникаК. (ПозираК на дверi). Втекла. (Пiдходить до темницi, гукаК). Агей, брати моП, озовiться! (СлухаК). Я ваш рiдний брат, Котигорошко. Я прийшов вас з неволi визволяти. Чи ви ще живi, озовiться! Чути голос: "Живi. Дверi вiдмикай, нас на волю випускай". Чую, живi моП брати, живi. Набрехала менi ЗмiПвна. Що ж робити? (ПробуК замки). Мiцнi. Без ключiв Пх не вiдкриКш. Коваля б сюди гукнути, але де його розшукати? Ага! (Виймав перстень). Спробую бабусин подарунок. (Перекинув з лiвоП руки на праву). Хочу я, щоб зараз же менi тут був коваль з ключами, Входить коваль з в'язкою ключiв. К о в а л ь. А хто тут викликав мене у царство ЗмiКве? К о т и г о р о ш к о (здивовано i радiсно). З'явився... Чи не диво? (До коваля). Та це я вас викликав. Здрастуйте! К о в а л ь. Здрастуйте! А хто ж ти будеш, хлопче? Чого прийшов у володiння Змiя i що тобi потрiбно вiд коваля Максима? К о т и г о р о ш к о. Я Котигорошко. Братiв моПх i сестру Оленку полонив Змiй. Я прийшов Пх з неволi визволяти. К о в а л ь. Хлопчику мiй, я бачу, ти смiливий. Чоло в тебе мудре i погляд ясний. Говори, якоП допомоги ждеш вiд мене? К о т и г о р о ш к о. Дядьку Максиме, он там, у пiдземеллi, мучаться брати моП рiднi. Чи зумiКте замки цi вiдiмкнути? К о в а л ь. Це дiло добре. Попробую! (ПочинаК поратись бiля замкiв, вiдмикаК Пх, гукаК). Агов, люди добрi! Тут прийшов ваш рiдний брат Котигорошко з неволi вас визволяти. К о т и г о р о ш к о. Дядьку Максиме, iдiть вiдiмкнiть усi темницi й випустiть невiльникiв на волю! К о в а л ь. Я виконаю твiй наказ. (Виходить). К о т и г о р о ш к о (кладе сопiлку собi до торбини). Може, вона менi ще колись пригодиться. Жмурячись вiд денного свiтла, з темницi виходять брати. К р у т и в у с. Де визволитель наш? Нiчого я не бачу... так. рiже менi сонце очi. К о т и г о р о ш к о. Ось де я, перед тобою, брате. Крутивус (обiймаК його, цiлуК). Всi оточують Котигорошка. Герой ти наш! Орел! Та як нам дякувать тобi за оцю волю? В е р н и д у б. Дай гляну я на тебе, який ти К. В е р н и г о р а. Це честь - такого брата мати. П'ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, як розшукав ти нас? Б i ж у - i - н е - н а б i ж у с я. Я такий радий... такий радий... Хоч розiмнуся трошки. (ПочинаК бiгати по сценi). Џ м - i - н е - н а П м с я. Та дайте ж i менi мого братика обiйняти. (ОбiймаК). А Псти нам принiс? В е р н и г о р а. Скажи, як наша мати? В е р н и д у б. Батько як? Живi, здоровi? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи ждуть нас, чи, може, й ждати перестали? К р у т и в у с. Затуркали хлопця, не знати кому й вiдповiдати. К о т и г о р о ш к о. Я теж... Я такий радий, що оце вас розшукав. А мати й тато живi. Ждуть не дiждуться... Це ж вiд матерi я дiзнався, що ви у неволi в Змiя, i пiшов вас визволяти. К р у т и в у с. Життя нам врятував. Всi. Волю повернув нам, волю! Џ м - i - н е - н а П м с я. Дивiться, дивiться, скiльки Пжi. (КидаКться до столу). К о т и г о р о ш к о. Не Пж... Там все затруКне. Џ м - i - н е - н а П м с я. Таке добро, такий харч зiпсували. Входить коваль. К о в а л ь. Я виконав наказ. Невiльники на волi! Погляньте, скiльки Пх. Iдуть i йдуть. Чути голоси: "Слава Котигорошку! Слава богатиревi! Слава!" К р у т и в у с. А це ж хто? Що за чоловiк? К о т и г о р о ш к о. Дядько Максим. К о в а л ь. Вiн замки вiдiмкнув. Брати оточують коваля. В с i. Спасибi вам, Максиме. Спасибi. - Виручив нас. - Не забудемо. К р у т и в у с. Та ще ми не всi. НемаК серед нас Оленки, сестрицi нашоП. Невже ПП знищив Змiй? К о т и г о р о ш к о (виймаК сопiлку). Ну, кому з вас дати: тобi чи тобi? (ДаК Вернигорi). Скажи, сопiлонько, де сестрицю Оленку шукати? В е р н и г о р а (недовiрливо). I скаже? (Взяв до губiв). В с i. Невже скаже? Чути спiв сопiлки. Ой помалу-малу, мiй братику, грай, Вiд Водяника мене виручай. Я у Смертоносця в царствi злiм томлюся, Я за матiнкою рiдною журюся. В с i. Жива. В е р н и г о р а. На морському днi. Чули? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Як же туди добратися? К р у т и в у с. ПодумаКмо. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я так гадаю: втiкати нам треба мерщiй, поки ще Змiй не повернувся. К о т и г о р о ш к о. Нi, не втiкати нам треба вiд Змiя, а зустрiтися з ним та розпитатися... По-доброму не говоритиме - силою примусимо! Хай покаже нам шлях до сестрицi Оленки. В е р н и г о р а. Твоя правда, брате. В е р н и д у б. Не залишимо сестри, не повернемось додому, пеки ПП не розшукаКмо. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Шукатимемо сестру. В с i. Шукатимемо сестру! Џ м - i - н е - н а П м с я (припадаК вухом до каменя). Чую... (Злякано). Я чую, земля гуде. Це Змiй летить. Ховаймося! (Метушиться. куди б сховатися). К о т и г о р о ш к о. Оце такий ти, брате? Оце так ти боПшся Змiя? Нехай прилiтаК, будемо з ним битися. К р у т и в у с. Твоя правда, брате. ПролiтаК Змiй. К о в а л ь. Бачу його в небi. В е р н и д у б. Iя вже бачу. К о в а л ь. Дозволь менi, Котигорошку, лишитися з тобою. Я, може, ще тобi в пригодi стану. К о т и г о р о ш к о. Та я i так не знаю, як уже дякувати вам. К о в а л ь. Не треба менi подяки. Вiднинi я твiй слуга на всяке добре дiло. К о т и г о р о ш к о. Нi, не слугою менi будьте, а другом вiрним. К о в а л ь. Гаразд, я буду i тобi, й твоПм братам вiрним другом. Всi брати дякують йому за це. Џ м - i - н е - н а П м с я. Шумить... Ви чуКте? В е р н и г о р а. Он вiн сiдаК на узбережжi. В е р н и д у б. Крила згорнув. Шум стихаК. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Дивiться, дивiться, сюди йде. В е р н и д у б. Нехай iде. Я дуже злий на нього. Он скiльки лiт найкращих вiн одiбрав у мене. Цього я не прощу йому i буду битися з ним не на життя, а на смерть. В е р н и г о р а. I я з ним битимуся знову. В с i. Всi будемо битися. К о т и г о р о ш к о. Нi, брати моП, зi ЗмiКм говоритиму я сам. А ви йдiть он туди, щоб Змiй вас навiть не бачив. В е р н и д у б. Ми б пiдсобили тобi, брате. В е р н и г о р а. Допомогли б. К о т и г о р о ш к о. Нi, нi, я сам... Я хочу з ним зустрiтися вiч-на-вiч. К р у т и в у с. Будь обережним, брате, i Змiя стережись. К о т и г о р о ш к о. Добре, добре... В е р н и д у б. Я бився з ним, i вiн мене перемiг. В е р н и г о р а. I я бився з ним - вiн i мене перемiг. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Коли потрiбна буде наша допомога,гукнеш. Ми всi одразу прийдемо сюди. К о т и г о р о ш к о. Гаразд. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Не забувай про нас. Лиш тiльки свиснеш, ми всi зразу з'явимось сюди. К о т и г о р о ш к о. Спасибi, брате! К о в а л ь. Гуртом би вдарити на Змiя. В с i. Не забувай же, ми будемо недалечко. Ти тiльки знак додай... К о т и г о р о ш к о. Спасибi вам, брати, спасибi. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я теж з вами... Я боюсь тут залишатися... (СпиняКться бiля Котигорошка). Брате, а чи немаК в тебе хоч сухарика? К о т и г о р о ш к о. Нема. Всi виходять. Котигорошко сiдаК пiд калиною. За сценою чути голос Змiя: "Чую, чую, людським духом пахне". Входить Змiй. (Йде йому назустрiч). Ти не помилився. Люди тут К. З м i й. Агов, хлопче, чого тобi тут треба? К о т и г о р о ш к о. Тебе, коли ти К той самий Змiй, що полонить людей, кров'ю людською впиваКться. З м i й. Ха-ха-ха! Це я! К о т и г о р о ш к о. Довго тебе шукав. Хочу розпитатися, хочу сестру визволити з неволi. З м i й. Ха-ха-ха! Про сестру думаКш, а знайдеш тут зараз свою смерть. Я з твого серця кровi наточу й нап'юся. Признавайся, хто ти К, бо зi мною може мiрятися силою тiльки Котигорошко. Та вiн iще молодий i живе так далеко, що сюди i ворон його кiсток не занесе. К о т и г о р о ш к о. Ворон кiсток не занесе, а добрий молодець сам прийде. З м i й. Хотiв би я глянути на твою силу. К о т и г о р о ш к о. Ти спершу покажи свою силу. З м i й. Ось моя сила. (Бере в руки камiнь). Сам бачиш,- камiнь твердий, а дивися, що з нього зараз буде. (Здавив, посипався тiльки порох). К о т и г о р о ш к о. Е, це дурницi! Здави так, щоб з нього юшка потекла. (ЗдавлюК камiнь, бiжить вода). Отак дави, отак-о! З м i й. Ану, хто сильнiше засвище? (Свиснув, аж з дерев листя посипалось). Послухаю тебе. К о т и г о р о ш к о. Зажмурся, бо коли я свистiтиму, то в тебе очi можуть на лоба повилазити. Змiй заплющуК очi. (Свистить i палицею б'К Змiя). А що, Змiю, чи добре свищу? З м i й. Правду кажеш. Мало очi не повискакували. Ну, тепер бачу я, недарма ти нахвалявся. А перед тим як битись, я мушу знати, хто ти К. К о т и г о р о ш к о. Я - Котигорошко. Музика. З м i й (придивляКться). Котигорошко. Впiзнав... (ВiдступаК вражений, зводить руки догори, кричить). Ти свiту сонця бiльше не побачиш! К о т и г о р о ш к о. (перекидаК перстень з лiвоП руки на праву, смiКться). А що, Змiю, не дiють твоП чари? З м i й (знiтившись). Може, будемо миритись? К о т и г о р о ш к о. Нi, будемо битись! З м i й. Ну, бий ти першим. К о т и г о р о ш к о. Нi, бий ти першим! ПочинаКться двобiй. З м i й (знесилившись). У тебе К батько? К о т и г о р о ш к о (б'К його). Њ! З м i й. А воли в нього К? К о т и г о р о ш к о (ще удар). Њ! З м i й. Вiн ними орав? К о т и г о р о ш к о. (ще мiцнiший удар). Орав. З м i й. А давав волам перепочити? К о т и г о р о ш к о. (збиваК Змiя з нiг). Давав. З м i й. Давай i ми перепочинемо. К о т и г о р о ш к о. Давай! З'являКться 2-а сестра, одягнена пiд стару бабу. 2-а с е с т р а (тихо). Брате Змiю, отруКну стрiлу тобi даю. Убий його, убий! К о т и г о р о ш к о. Хто вона? Хто оця жiнка стара? А може, й не стара? Я зараз подивлюсь на неП. 2-а с е с т р а (здiймаК хустку). Що, пiзнаКш тепер? (ВтiкаК). Змiй швидко витягаК з торби лук i пускаК стрiлу. Котигорошко вчасно вiдхиляКться. Чути голос 2-П сестри: "Брате... ти вбив мене... убив..." К о т и г о р о ш к о. Вмирай, душогубко, вмирай! З м i й (погрожуючи). Я тебе зi свiту зведу! Враз темнiК. Шумлять дерева, падаК листя. В небi пропливаК чорна тiнь Змiя. К о т и г о р о ш к о (кричить). Що, злякався? ВтiкаКш? Та знай, я i пiд землею тебе розшукаю... За кривду людську, за сестру мою Оленку помщуся! Завiса КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Лiс. Галявина. В дуплi старого дерева горно. В освiтленнi горна в чорному шкiряному фартусi коваль Максим гострить меч. Вiн не помiчаК дiтей, якi, ховаючись мiж деревами, стежать за його роботою. К о в а л ь (оглядаК меч. ВiдчуваКться, що вiн дуже важкий). Ще нагострю його гарненько, та можна й вiддати. (Пiдходить до точильного каменя, зазираК в коритце). Еге, та тут анi краплиночки води. Доведеться йти до озера. (Взяв казанок, прикрив гiллям меч, пiшов). Вбiгають з-за дерев дiти. 1-й х л о п ч и к. А що я вам казав? Бачили? Самi тепер бачили, як вiн кував не серп i не рогач, а меч. 2-й х л о п ч и к. Давай глянемо на нього, поки коваля нема. (Вайлувате йде). Його спиняК 1-й хлопчик. 1-й х л о п ч и к. Почекай. Нам треба когось послати, щоб вартував. (ВказуК на хлопця). Ти серед нас найменший. Х л о п ч и к. Менi теж хотiлося б глянути на меч. (Невдоволений, виходить). 2-й х л о п ч и к. Ось я його в руки вiзьму, попробую, чи замашний. (ПробуК пiдняти меч i не може). Еге, я думав, що вiн легенький, а вiн он який... 1-й х л о п ч и к. Ось зараз я попробую! (Хоче взяти). Спритнiший за нього 3-й хлопчик вiдпихаК його геть. 3-й х л о п ч и к. Пусти мене, я дужчий... Я зараз навiть однiКю рукою пiдiйму. (ПробуК, але навiть не зрушив з мiсця). Всi. Що, важкий? Не пiдiймеш? - А хвалився: "однiКю рукою..." - Не витрачай сили! 3-й х л о п ч и к (з запалом). От пiдiйму! Зараз пiдiйму! (Напружився, схопив, крiм дерев'яноП ручки, ще й залiзо). Ой! 4-й х л о п ч и к. Що, обпiкся? Вiн же тiльки з вогню. Ану лиш дай менi. 2-й х л о п ч и к. Та дайте ж менi дотовпитись... 1-й х л о п ч и к. Ану, гуртом. Пробують пiдняти - не можуть. Всi. Важкий. - Для кого ж вiн скував його? - Хто ж може таким мечем воювати? 1-й х л о п ч й к. А ви хiба не чули? Не знаКте? Всi. Про що? - Не знаКмо. - Нiчого ми не чули. - А ти хiба щось чув? - То розкажи i нам. - Розкажи. 1-й х л о п ч и к (таКмниче). Я чув, уже по наших землях ходить вiн. В с i. Хто ходить? Хто? 1-й х л о п ч и к. Богатир Котигорошко, он хто! Кажуть, його навiть Змiй боПться. Не помiчений дiтьми, входить Котигорошко, сiдаК осторонь, слухаК, що про нього говорять. А наш коваль - наче друг тому богатиревi. Для нього вiн i меч оцей скував, щоб можна було битися зi ЗмiКм. 2-й х л о п ч и к. А який же вiн iз себе, той богатир? 1-й х л о п ч и к. Який? (ВибираК очима дерево). Бачиш оте дерево найвище? Отакого вiн зросту. А руки в нього отакеннi. (ПоказуК). А коли йде, так земля пiд ним угинаКться. Де рукавом майне, там тихi дерева починають враз шумiти, наче вiд бурi. 2-й х л о п ч й к (помiтивши Котигорошка). А дивiться, дивiться, хто там сидить. Всi оточують Котигорошка. В с i. Ти хто такий? - Як тебе звати? - Вiдкiля йдеш? - Куди йдеш, хлопче? К о т и г о р о ш к о. Iду я здалеку. А зовуть мене Iваном. 1-й х л о п ч и к. Скажи, ти нiде не зустрiчався з Котигорошком? Це богатир такий. Вiн за народ стоПть проти Змiя. Нiчого ти не чув про нього вiд людей? К о т и г о р о ш к о. Та трохи чув. В с i (з зацiкавленням). Що? Що ж ти чув? - Розкажи. - Розкажи нам, хлопче! К о т и г о р о ш к о. Та гомонять люди, начебто вiн уже бився зi ЗмiКм, але Змiя у першому бою не здолав. I тепер жде, коли коваль скуК йому меча... Х л о п ч и к. Уже... Уже дядько Максим скували. 2-й х л о п ч и к. Тiльки важкий дуже меч. Ми пробували його пiдняти. К о т и г о р о ш к о. А де ж вiн лежить? 1-й х л о п ч и к. Та он пiд отим гiллям. К о т и г о р о ш к о. Гляну. (Пiдвiвся). В цю хвилину з криком вбiгаК хлопчик, той, що вартував. Х л о п ч и к. Втiкаймо! Втiкаймо! Iде сюди Капшивий дiд. К о т и г о р о ш к о. Чого ж вам втiкати? Не бiйтеся... Залишайтесь тут. 1-й х л о п ч и к. Ти ще його не знаКш. Це ЗмiПв слуга... Найлютiший. Я раджу, хлопче, i тобi кудись сховатись вiд нього. Дiти розбiгаються. Входить, озираючись, бабуся. К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте, бабусю! Б а б у с я (злякано). Хто це? Хто? К о т и г о р о ш к о (пiдходить до неП). Це я, бабусю. Б а б у с я. Стара вже стала. Недобачаю. (РозглядаК його). Впiзнала тепер. Здрастуй, молодець. К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте. Б а б у с я. Давно тебе шукаю в лiсi, щоб попередити. К о т и г о р о ш к о. Про що? Б а б у с я. ПослухаКш зараз. (ОзираКться). Знай, сину. Змiй усюди вже порозставляв на тебе пастки. Стережись! К о т и г о р о ш к о. А якi ж то пастки? Б а б у с я. Слухай. Де силою не може вiн здолати супротивника, там до хитрощiв удаКться. Я давно живу в лiсi. Я його вдачу ЗмiПну знаю. Може, там, сину, а може, й тут натрапиш на криницю чи джерело, то хоч би як хотiв пити, але й краплi не бери тiКП води, бо вона затруКна. Удар спочатку по нiй цiпком, то й побачиш, що воно буде. К о т и г о р о ш к о. А що ж буде, бабусю? Б а б у с я. Цього я тобi не скажу. Слухай-но далi. А захочеш Псти та натрапиш десь у лiсi на Пжу-не бери анi рiсочки в рот. (ОзираКться). Я зустрiчалася з ковалем Максимом - це мiй давнiй приятель, i вiн розповiв менi про тебе. Я вже знаю, хто ти К. Ти богатир Котигорошко. Ти врятував мене вiд с