мертi. (Кладе руки йому на плечi). Врятуй тепер людей, що томляться пiд ярмом Змiя, поверни Пм волю, i люди тебе нiколи в свiтi не забудуть. К о т и г о р о ш к о. Я все зроблю, аби визволити сестру мою Оленку i всiх невiльникiв, що мучаться у Змiя. Б а б у с я. Запам'ятай же все, що я тобi сказала. Запам'ятай! (Виходить). Входить коваль з казанком води. К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте, дядьку Максиме! К о в а л ь. Здрастуй, Котигорошку! К о т и г о р о ш к о. Чув я, меч мiй вже готовий. К о в а л ь. Нагострити його треба, та можна й воювати. А чому сам прийшов? Де твоП брати? (ЛлК у корито воду). К о т и г о р о ш к о. Над рiчкою у лозах. Дядьку Максиме, то, може, ми зараз будемо гострити меч? К о в а л ь. Давай! (РозкидаК гiлля, виймаК звiдти меч, несе до точильного каменя). Буде вiн гострий як бритва. Починають гострити. З'являКться ЗмiПв слуга, пiдкрадаКться до коваля. С л у г а. Ага, пiймався, ковалю! Тепер нiкуди не втечеш вiд мене. Змiй велiв доставити тебе навiть мертвого, а я живого приведу. К о в а л ь. А нащо я ЗмiКвi потрiбний? С л у г а. Ти цей меч на кого скував, га? На кого ти скував його? На Змiя? Говори! К о в а л ь. Брехати не люблю i критися не буду. На Змiя меч скував. С л у г а. А тепер його разом з тобою доставлю ЗмiКвi. Хай ним голову зiтне. (ПробуК пiдняти меч, але не може). Важкий... Ну що ж, я тут його лишу. Нiде не дiнеться. Потiм волами одвезу. (До коваля). Iди. К о в а л ь. То що ж менi так по-дурному доведеться помирати? Не згоден я на це. С л у г а. Iди, коли тобi наказую. К о т и г о р о ш к о (бере меч. НалiтаК, як вихор, хапаК дiда за бороду). Що скажеш ти тепер? От я вiзьму i оцим мечем зiтну тобi голову. Слуга вириваКться, залишивши в руцi Котигорошка одiрвану бороду, з лементом тiкаК. К о в а л ь. Бач, як чкурнув вiн звiдси. Треба й нам втiкати, бо прибiжить до Змiя, а той як гляне, як мотне головою, як тупне ногою, як закричить, як заверещить: "Де бороду подiв?" Прилетить сюди вiдразу. К о т и г о р о ш к о. Хай прилiтаК. Я його зустрiну, а ти, ковалю, йди до братiв моПх, з ними побудь. К о в а л ь. Чого ж менi йти? Може, тобi треба пiдсобити. К о т и г о р о ш к о. Iди, iди. Я хочу з ним зустрiтися вiч-на-вiч. Коли сутужно буде - свисну, i ви з'явитеся всi. Коваль виходить. КуК зозуля. Зозуле, зозуле, скажи, скiльки лiт менi на свiтi жити? КуК один раз. Чому ж так мало? Еге, та зозулю хтось сполохав. Сам по собi починаК хитатися кущ з дивними квiтами. (РозгортаК його). Бач, не помiтив я, що тут криниця лiсова. А вода яка в нiй чиста i прозора. Нап'юся. (Але не п'К). Радила менi бабуся... (ПiдiймаК над зрубом меч). З'являКться в бiлому вбраннi 1-а ЗмiКва сестра. 1-а с е с т р а. Спинися, не вбивай! Не вбивай! К о т и г о р о ш к о. Хто ти така? 1-а с е с т р а. Невiльниця. Ко т и г о р о ш к о. Як ти потрапила сюди, дiвчино? 1-а с е с т р а. Змiй затруПв воду, примусив мене чатувати на тебе. Вiн знав, що ти прийдеш сюди, i, може, захочеш напитися з цiКП криницi. К о т и г о р о ш к о. Дивись менi в очi. 1-а с е с т р а. Не все ще я сказала... Я на днi морському жила у Водяника-смертоносця за наймичку. Але Змiй забрав мене звiдти i примусив чатувати на тебе. Не винна я нi в чому. Десь живуть у селi моП батько та мати. Та ще десь К шестеро братiв. Чи живi вони, - не знаю, бо Пх колись полонив Змiй i вкинув до темницi. К о т и г о р о ш к о. Як тебе звати, дiвчино? 1-а с е с т р а. Оленка. Чула ще я розмову Водяника-смертоносця зi ЗмiКм i довiдалась: десь К у мене найменший брат, Котигорошко, але я його зроду i в вiчi не бачила. К о т и г о р о ш к о. Оленка! Невже це про тебе менi сопiлка промовляла? I ось зустрiлись ми так дивно... Скажи менi, чи справдi ти невiльниця? 1-а с е с т р а. Бачиш, очi моП яснi. К о т и г о р о ш к о. Очi в тебе справдi яснi. (ДiстаК з торби сопiлку). 1-а с е с т р а. Дай же я гляну на тебе, щоб потiм усiм людям могла розповiсти, який ти К, яке серце в тебе добре. К о т и г о р о ш к о. Який же я?.. Звичайний собi хлопець. 1-а с е с т р а. Ой нi. Ой, не звичайний! Я хочу знати твоК iм'я. К о т и г о р о ш к о. Iваном звуть та ще Котигорошком прозивають. 1-а с е с т р а. Ти? Котигорошко? Це правда? Так ти ж мiй брат. Мiй рiдний брат... (КидаКться до нього, щоб обiйняти, але Котигорошко даК Пй сопiлку). К о т и г о р о ш к о. Мене вже раз обдурила дiвчина. Хочу правду знати. Грай! 1-а с е с т р а. Братику, ти менi не вiриш? Я ждала тебе стiльки лiт. К о т и г о р о ш к о. Грай! 1-а с е с т р а (притулила до рота сопiлку. Почувся голос Оленчин). Ой помалу-малу, душогубко, грай... (Дивиться з жахом на сопiлку). Що? Що це? Як смiК вона таку неправду вимовляти? Вiзьми, вiзьми! К о т и г о р о ш к о (суворо). Грай! Я хочу знати, хто ти е насправдi. 1-а с е ст р а. Я бiдна дiвчина-полонянка. Я в неволi була. Я додому... К о т и г о р о ш к о. Грай! (Пiдводить руку з шаблею). 1-а с естр а. Гратиму. Сопiлка виспiвуК. Ой помалу-малу, душогубко, грай, Та не врази мого серденька вкрай. Мене, молодую, ти зi свiту згубила I в моК серденько гострий нiж встромила. (КидаК сопiлку, кричить). Неправда! Неправда! К о т и г о р о ш к о. Правда! Ти вбила мою сестру Оленку? Ти? Признавайся! З-за дерева з'являКться Капшивий дiд. Д i д. Ану, хлопче, почекай! К о т и г о р о ш к о. Десь я тебе бачив, дiду. (ПриглядаКться). Змiй... Вгадав. Не крийся! Дiд. А я i не криюсь. Темно, свист, грiм. Iз-за дерев з'являКться Змiй з мечем, кидаК торбу сестрi, та виймаК з неП лук i стрiлу. ПочинаКться двобiй. ЗмiКва сестра цiлить Котигорошковi в спину. НатягуКться лук дужче, дужче... пускаКться стрiла. Котигорошко вчасно вiдхиляКться... Стрiла б'К мимо. К о т и г о р о ш к о. Так он ти як? Отруйною стрiлою мене хочеш вбити? Умри ж сама! В цю мить Змiй заносить над ним свiй меч. Котигорошко вчасно вiдводить удар. Двобiй триваК. ЗмiПвна зникаК. З м i й. Може, будемо миритись? К о т и г о р о ш к о. Нi, будемо битись. (Знов пiшов у наступ). Менi на свiтi жить, тобi вмирати! З'являються брати i коваль. Котигорошко б'К супротивника ловким сильним ударом. З м i й. Ой! (ХапаКться за рану, падаК). К о т и г о р о ш к о. Сконав. В е р н и д у б. Сконав найбiльший кат. К о т и г о р о ш к о. Ще залишилася ЗмiПвна. В е р н и г о р а. Нема. Ми вже самi упоралися з нею. В с i. Слава тобi, брате! Слава! К р у т и в у с. Ми перевiрили: у володiннях Змiя вже невiльникiв нема. Всi повернулися додому. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. А ми додому не пiдемо, а пiдемо до синього моря сестрицю Оленку визволяти. Веди нас, брате! В с i. Веди! К о т и г о р о ш к о (пiдiймаючи шаблю). Веду! Музика. За мною! Завiса ДIЯ ТРЕТЯ КАРТИНА П'ЯТА Пiдводнi гори. Пропливають дивовижнi риби: крилатки, нетопирi, морськi лахматi коники, скати, глибоководнi риби з лiхтариками на.головi; повзуть по пiдводному камiнню краби, йоржi, черепахи, павуки, зiрки. З'являКться Крутивус, розмахуючи то лiвим, то правим вусом, вiн розганяК воду. За ним iдуть Котигорошко, коваль i всi брати. К р у т и в у с. ЗдаКться, далi дороги нема. Он якi гори стали перед нами. К о т и г о р о ш к о. Високi, що й казати... На таку скелю нам не вибратись. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, що ж будемо робити? Може, повернемо назад? Џ м-i - н е-н а П м с я. То добра рада, брате. Вже я по камiнню цьому ноги позбивав. Повернемось. К о т и г о р о ш к о. Нi, назад ми не пiдемо. Лишить сестру? Та як не соромно вам отаке казати? Як глянемо ми в вiчi нашiй матерi, коли вони спитають у нас про Оленку? К р у т и в у с. Твоя правда, брате. Назад ми не пiдемо. В е р н и г о р а. Не лишимо сестру в неволi у Смертоносця. В е р н и д у б. Ми вiльнi, то хай же вiльною буде й вона. А чи не так? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Назад ми не пiдемо. Тiльки вперед. К о в а л ь. Гори високi, та, може, стежку де знайдемо. К о т и г о р о ш к о. Бiжу-й-не-набiжуся, ану поглянь, чи там можна пройти? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (помчав в один бiк). Тут стежки нема. (Помчав у другий). I тут нема. К о т и г о р о ш к о. Оглядаймо краще, оглядаймо всi. Оглядають, крiм Џм-i-не-наПмся. По дну проповзають краби, павуки. Џм-i-не-наПмся сiдаК на камiнь, до нього наближаКться краб. Џм-i-не-наПмся злякано скрикуК, а потiм б'К ложкою. Краб проповзаК далi. З'являються брати. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Стежки нема. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Пройти не можна. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я теж шукав i... нема. Таке страхiття скрiзь. К р у т и в у с. Високi скелi та урвища. Не вибратися нам. В е р н и д у б. Я таких гiр не бачив зроду. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Що ж будемо робити? К о в а л ь. Оце задача. В е р н и г о р а. Вже пробував я камiнь-мiцний, мов залiзо. К о т и г о р о ш к о. А йти вперед нам треба. Мовчанка. (ОзираК всiх, зупиняК свiй погляд на Вернигорi). На тебе, брате Вернигоро, вся тепер надiя. Виручай! В е р н и г о р а. Попробую! (Немовби воза пiдважуК, так давить плечем). Всi стежать за ним. Џ м - i - н е - н а П м с я (злякано). Ховаймося, а то камiнням нас привалить. К о т и г о р о ш к о. Не ховатися нам треба, а пiдсобити. В е р н и г о р а. Нi, нi, не пiдступайте близько, бо тодi сила моя пропаде. (НапружуКться. Давить). К.р у т и в у с. СтоПть гора, стоПть. К о т и г о р о ш к о. Не рушиться. В е р н и д у б. Натискуй дужче, брате, дужче! П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Цiкаво, чи звалить вiн цю скелю? В е р н и г о р а. Не можу. (Вiдходить геть). К о т и г о р о ш к о. Брате, пам'ятай: за тими горами сестра. В е р н и г о р а. За тими горами сестра... Я мушу подолати скелi, мушу! (Знову стаК до скелi). Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Ви гляньте, гляньте! Чути гуркiт падаючого камiння. К о т и г о р о ш к о. Спасибi тобi, брате. Б р а т и. Знову К шлях перед нами! К о т и г о р о ш к о. Ну, рушили у путь. Крутивус розмахуК вусами. Музика. Затемнення. В е р н и г о р а. Дивiться, знову якась перешкода. К о т и г о р о ш к о. Що б там не було, а ми не спинимось i не повернемо назад. Шлях Пм перетинаК дрiмучий лiс з вiковими деревами. К р у т и в у с. Далi шляху нема. К о т и г о р о ш к о. А треба знайти. К о в а л ь (здивовано). Оце лiс... Зроду такого не бачив. Деревина бiля деревини. В е р н и г о р а. Не пройти нам тут. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, як же ми будемо пробиратися в такiй гущавинi? Џ м - i - н е - н а П м с я. Скажiть, а в цьому лiсi К вовки? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Њ... Може, де стежку знайду. В е р н и д у б. Нiкуди не бiжи. Ось гляну я на дерева. (Пiдходить ближче, обмацуК Пх). К о т и г о р о ш к о. На тебе, брате Вернидубе, вся надiя. Виручай! В е р н и д у б. Попробую! (ВивертаК з корiнням вiковiчнi стовбури). К о т и г о р о ш к о. Хвала тобi, наш брате. Б р а т и. Молодчина! - Ламай, ламай! - Њ знову шлях у нас! - Все ближче до сестри! - Цiкаво, ще якiсь там будуть перешкоди чи це вже остання? К о т и г о р о ш к о. Рушаймо далi! Музика. Затемнення. К р у т и в у с. Бачу, щось маячить спереду. В е р н и д у б. Скеля. В е р н и г о р а. Не схоже. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, може, то палац? Џ м - i - н е - н а П м с я. Невже то справдi палац? Так швидко ми прийшли. Це ж у ньому, мабуть, Смертоносець? К о т и г о р о ш к о. Тим краще, коли вдома вiн. Б i ж у - й - н е - на б i жу с я. Нi, нi, на дiм воно не схоже. К о в а л ь. У мене добрий зiр. Не палац бачу я й не скелю. Џ м - i - н е - н а П м с я. А що ж воно таке? Ну що? К о в а л ь (придивляКться). СтоПть там брама. Згодом виростаК перед ними брама. К р у т и в у с. I справдi, брама. К о т и г о р о ш к о. На п'яти замках. К о в а л ь (обмацуК ПП рукою). Залiзна. К о т и г о р о ш к о. На п'яти незвичайних замках. На вас, дядьку Максиме, вся тепер надiя. Виручайте! К о в а л ь (дiстаК ключi). Оце так задача. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи вiдiмкне ж вiн замки? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Майстер добрий - мусить вiдiмкнути. К о в а л ь. Ви не хвалiть, бо щось не вiдмикаКться. К о т и г о р о ш к о. Ви, дядьку Максиме, пробуйте. (Стежить за ним). Ну, як? Годиться ключ? Не пiдiйшов? К р у т и в у с. Ти пробуй ще. В е р н и д у б. Ключiв багато в тебе... В е р н и г о р а. Якийсь-то пiдбереш. К о в а л ь (упрiв). Не простi цi замки, i простими ключами Пх не вiдiмкнути. К о т и г о р о ш к о. Бачу. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи обiйти ПП не можна? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Я зараз гляну. (Побiг налiво). К о т и г о р о ш к о. Що там таке? Чому спинився? Б i ж у - й - н е - н а б i жу с я. Страшне провалля, аж туманiК голова. К о т и г о р о ш к о. А з цього боку що? (Iде направо, а за ним Џм-i-не-наПмся). Џ м - i - н е - н а П м с я. Ой-йой! Та не дивися ж, не дивись, бо звалишся у прiрву! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво глянути й менi. (Вийшов). В е р н и д у б. Ось вона, пастка наша. Тут треба бути обережним. К о т и г о р о ш к о (з'явившись). I там провалля, i там провалля. Њдиний шлях нам - через оцю браму. Џ м - и- н е - н а П м с я. А за цiКю брамою ще, може, десять буде таких брам. Вже сили нема. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Коли втомивсь, лягай полеж, а ми за тебе думать будемо, як далi нам пройти. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (вбiгаК). I дна не видно - така там прiрва глибочезна! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, що ж будемо робити? К р у т и в у с. Подумать треба. Џ м - i - н е - н а П м с я. Я б повертавсь назад. ЦiКП брами нам не вiдчинити. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Мовчи хоч ти! Не досаждай. К о т и г о р о ш к о. Скiльки пройдено шляху... Скiльки подолано перешкод. Може, за брамою цiКю наша Оленка... То як же можна повертатись? В с i. Твоя правда, брате. К о т и г о р о ш к о. А може, повалити браму. Брате Вернигоро, пробуй. В е р н и г о р а. Попробую. (ПробуК, але даремно). Нi, не можу повалити. Моя сила проти каменя дiК, а залiза не бере. К о т и г о р о ш к о (до Вернидуба). Брате Вернидубе. Попробуй ще ти свою силу. В е р н и д у б. Попробую. (ПробуК, але даремно). Моя сила проти деревини дiК, а залiза не бере. Мовчанка. К о т и г о р о ш к о. 'Ану, я попробую. (ОбмацуК браму). Нi... замки тут зачарованi. Всi. Зачарованi. К р у т и в у с. Невже нiчого не придумаКмо гуртом? Коваль. Коли б ключi... не простi... А де дiстанеш Пх? Котигорошко (скрикуК). Згадав!.. Згадав... А може, вийде? (ВиймаК перстень). К р у т й в у с. То що в тебе за перстень? Дивiться, як вiн сяК. Котигорошко. Це перстень не простий, це перстень чарiвний. Я пробував його силу на горiшнiй землi. Попробую ще й пiд водою. (ПерекидаК з лiвоП руки на праву). Бажаю, щоб зараз були менi ключi не простi... ключi вiд оцiКП брами. Всi стежать. К о в а л ь. Я вже бачу... Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. I я бачу. Дивiться. Згори падають ключi. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Ключi? К о т и г о р о ш к о (пiдiймаК Пх i передаК ковалевi). Ану, дядьку Максиме, пробуйте. Коваль (вiдмикаК). Цей К! I цей К! I цей! I цей! Котигорошко. А останнiй? Всi напружено стежать. К о в а л ь (руки в нього тремтять). Та, мабуть же, i цей. (ПробуК, але замок не вiдкриваКться). Ну, що б це значило? К о т и г о р о ш к о. Пробуйте, дядьку Максиме, пробуйте. К р у т й в у с. Ти не хвилюйся, спокiйно вiдмикай. В е р н и д у б. Не поспiшай. В е р н и г о р а. Бач, руки як тремтять у тебе. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи вiдкриК ж вiн останнiй той замок? К о в а л ь. Ху! Аж кинуло у пiт мене. (Вiдкрив замок останнiй, розчинив браму). Всi зупинились, мов зачарованi. К о т и г о р о ш к о. Ви бачите, бачите всi? К р у т и в у с. Палац... Џ м - i - н е - н а П м с я. Там живе Смертоносець? К о т и г о р о ш к о. Там живе сестра. В е р н и г о р а. Оленка наша. В е р н и д у б. Не вiриться, що зараз ми ПП зустрiнемо. К о в а л ь. Такого палацу не бачив зроду. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Вона ж не знаК i не вiдаК, що ми вже тут. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво глянути тепер на неП. Вже, мабуть, дiвка. К о т и г о р о ш к о. Коли ми браму вiдчинили, чого ж спинятись? Веди нас, брате Крутивус! Веди на зустрiч iз сестрою. Швидше! Смiливiше! К р у т и в у с. Веду! (РозмахуК вусами). З пiснею йдуть через браму. Завiса КАРТИНА ШОСТА Водяне царство з вiдповiдною фауною i флорою. На передньому планi будiвля, складена з пiдводного камiння. Заплели ПП рiзнi водоростi. Поруч альтанка. На ганку сидить Оленка, спiваК пiсню. Оленка. Не зозуля в лiсi затужила, Не пташина в лузi голосила - То сестричка лист писала, На чужину посилала Та й до брата слiзно промовляла: "Брате мiй, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу, покликаю, Як зозуля в темнiм гаю: Ой вернися з далекого краю". "Сестро моя, сестро моя рута, Як я можу до тебе вернути? Через лiси темнесенькi, Через рiки бистресенькi..." З'являКться служка. С л у ж к а. Плачеш... Знову плачеш? Хiба тобi невiдомо, що Водяник-смертоносець не любить, коли в тебе засмученi очi? А вже К вiстi, що всесильний володар моря повертаКться з походу. Вiн везе тобi багатi подарунки. О л е н к а. Нащо вони менi, коли я не маю волi! С л у ж к а. Ти про волю земну забудь. Нiколи й нiхто не може врятувати тебе звiдси. О л е н к а. Нащо вiн оживив мене тодi, бiля криницi, лiками чародiйними? Нащо забрав сюди, в пiдводне царство? Я не можу забути, як свiтить сонце, як спiвають пташки, як цвiтом рясним убираКться земля. С л у ж к а. Скорися! Будь ласкавою з Водяником-смертоносцем. Адже сьогоднi твоК з ним весiлля. О л е н к а. Не бути цьому! С л у ж к а. Ти слухай мене, слухай моКП поради, бо велике горе впаде на твою голову, коли Водяник любов свою на гнiв поверне. Чути сурму. Служка стаК на камiнь. Олено, бачиш, вже недалеко наш володар. Швиденько витри очi, умий обличчя. О л е н к а. Хай бачить вiн мою журбу. Хай знаК про моК невтiшне горе. С л у ж к а. Ти його наречена. О л е н к а. Я його невiльниця. Входять слуги, несуть дарунки. З'являКться i сам Водяник. В о д я н и к. Здрастуй, Олено, здрастуй, моК сонце ясне! О л е н к а (покiрливо). Здрастуй, Водянику-смертоносцю! Служка виходить. В о д я н и к (зазираК в обличчя). Я бачу в твоПх очах сльози. Ти не любиш мене, ти не слухаКшся мене. О л е н к а. Я тобi корюся. В о д я н и к. Сьогоднi справимо наше весiлля. О л е н к а (злякано). Нi... Нi!.. В о д я н и к. Ти хочеш вiдкласти його на день, на два? О л е н к а. Життя без волi - не життя для мене. Краще вбий... (РидаК). Убий мене! В о д я н и к. Ти занедужала? А я здiйняв бурю на морi, потопив корабель i в моК пiдводне царство привiз найкращих танцюристок. Ми справимо бучне весiлля. А тим часом хай звеселять вони тебе, хай розвiють твiй сум. (Б'К в долонi). Пiдходить до нього служка, вклоняКться. Музик i танцюристок покликати сюди! Служка виходить. Я знаю, Олено, тобi не легко забути ту землю, де ти жила i зростала, але ти мусиш зрозумiти: туди вже вороття тобi нема. Справимо весiлля - i станеш ти водяною царицею. Я так хочу, i так воно й буде. Заграли музики. Одна за одною з'являються танцюристки. Пiд час танцiв вбiгаК гонець, падаК на колiна перед Водяником. Г о н е ц ь. Володарю мiй, бiда! Водяник (невдоволено i збентежено). Що трапилось? Г о н е ц ь. Невiдомi люди йдуть сюди. В о д я н и к. Що? Гонець. Попереду вусатий. Перед ним розступаКться вода. О л е н к а. Може, то мiй брат Крутивус? В о д я н и к. Встань! Дихни! Чути пiсню братiв Косарi косять, а вiтер повiваК, Шовкова трава на косу налягаК, Шовкова трава на косу налягаК, А з-пiд тiКП трави галка вилiтаК. Ой скажи нам, галко, галочко чорненька, Де наша сестриця, сестриця рiдненька? Нiхто й нiколи ще не приходив так у моК царство. Шлях до мого володiння закривають гори високi, заступають лiси дрiмучi, загороджуК залiзна брама на п'яти чарiвних замках. Людинi тут не пройти. (Маленька пауза). Чому затихла музика? Чому припинилися танцi? О л е н к а. Хто ж вони? Хто цi люди? Може, то моП брати? В о д я н и к. Хто мiг вiдчинити браму, коли ключi у мене?.. (ОбмацуК себе, але ключiв не знаходить). З'являються брати, коваль. О л е н к а (бiжить Пм назустрiч). Братики!.. Рiднi!.. (ПотрапляК в обiйми Крутивуса). К р у т и в у с. Жива! Жива! В е р н и г о р а. Сестрице! В е р н и д у б. Розшукали... Та дай же обiйняти тебе. (ЦiлуК). Џ м - i - н е - н а П м с я. Дозвольте ж i менi дотовпитися до сестрицi! Здрастуй, Оленко, здрастуй, рiдненька! (ЦiлуКться з нею). О л е н к а. Бiжу-й-не-набiжуся! (ЦiлуК його). П'ю-i-не-на-п'юся! (Кинулась до коваля й спинилася). А вас не знаю. В е р н и д у б. Коваль Максим - наш друг. О л е н к а. Здрастуйте, дядьку Максиме! К о в а л ь. Здрастуй, Оленко, здрастуй! О л е н к а. Це сон... Справдi, сон... Невже це ви передi мною? В с i. Як бачиш. Розшукали тебе. Така радiсть... О л е н к а. Не думала ж я i не гадала. А як же нашi мама, тато? Живi-здоров!? К о т и г о р о ш к о. Живi, здоровi. Ждуть нас там, не дiждуться. О л е н к а (до Котигорошка). А це... це хто? Чому його не знаю? Чий ти, хлопчику? К о т и г о р о ш к о. Якщо ти Пм сестра, то будеш i менi сестрою. Я твiй молодший брат. О л е н к а (здивовано). Брат? (ПозираК на Крутивуса, немовби перевiряК, чи правду ж говорить хлопчина). Це мiй брат? К р у т и в у с. Так, це наш брат. О л е н к а (кидаКться в обiйми). Братику! К о т и г о р о ш к о. Сестрице! Рiдна!.. О л е н к а. Як же тебе звати? К о т и г о р о ш к о. Котигорошком. В о д я н и к (з жахом i здивуванням). Ти? Ти Котигорошко? К о т и г о р о ш к о. Я Котигорошко. А ти, може, Водяник-смертоносець? В о д я н и к. Я... Водяник-смертоносець. К о т и г о р о ш к о. Просимо тебе по-доброму, по-хорошому вiдпустити на волю нашу сестру Оленку. О л е н к а. Вiдпусти мене додому!.. В о д я н и к. Ха-ха-ха! Вiдпустити Оленку? Ха-ха-ха! Вiдпущу... (Схопив несподiвано Оленку за руку, кинув ПП до служки). Вiдпущу... Коли всi загадки моП ти вiдгадаКш, коли все зробиш так, як я тобi звелю, тодi сестру твою Оленку, а мою царiвну водяну я вiдпущу на волю. Коли ж ти загадок моПх не вiдгадаКш, тодi тебе й братiв твоПх ще й коваля в придачу звелю скарати я на смерть. О л е н к а. Братику Котигорошку, не домовляйся з ним. Вiн i тебе, i всiх вас згубить. К о т и г о р о ш к о. Не бiйся, Оленко. Коли треба буде, ми зумiКмо себе захистити. В с i. ЗумiКмо! - Правда твоя, брате. К о т и г о р о ш к о. Погодимось на це? В с i. Дивися, брате, тобi виднiше. - Погодимось. - Вiдступати нам не випадаК. - Не боягузи ж ми. К о т и г о р о ш к о. Загадуй своП загадки. Для Водяника виносять крiсло. Сходяться всi служки, i вiйсько, i танцюристки. В о д я н и к. Що К на свiтi найпрудкiше, найсолодше i найм'якiше? В е р н й д у б. Найпрудкiше... Хiба що заКць? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво... Найпрудкiша - ластiвка. К р у т и в у с. Подумати треба. Џ м - i - н е - н а П м с я (вискакуК наперед). Подумать треба! О! Я вже знаю! Найпрудкiшим К на свiтi наш брат Бiжу-й-не-набiжуся! Той, схопившись з мiсця, починаК бiгати. Водяник i всi його прибiчники регочуть. В о д я н и к. Спинiть його, спинiть! Коваль (бере Бiжу-й-не-набiжуся за руку). Сiдай! Џ м - i - н е - н а П м с я. Я знаю... Я вже вiдгадав. А найсолодшим буде мед! А найм'якшим - подушки пуховi! Смiх. В о д я н и к (до Котигорошка). Що скажеш ти? К о т и г о р о ш к о. Найпрудкiша на свiтi думка, найсолодше - сон, а найм'якше - кулак, бо на чому б ти не лежав, а все кулак пiд голову мостиш. В о д я н и к. Правда. Ти бачиш оту гору? К о т и г о р о ш к о. Бачу. Водяник. Чи зможеш ти з гори тiКП пошить менi кожух? К о т и г о р о ш к о. Чом не пошити? Пошию, але тодi, коли ти менi з пiску ниток зсукаКш. Схвалення серед братiв. В о д я н и к. Язик у тебе гострий мов бритва. А розум меткий, наче блискавиця! (Глянув убiк). Подати менi отой горщик! Дають. Залатай оцю дiрку - i я звiльню з неволi Оленку. К о т и г о р о ш к о. Добре. Чом не залатати? Залатаю. Але спочатку виверни його навиворiт. В о д я н и к (зi злiстю надiваК горщик на голову одному зi своПх служок). Це ще не все. Я хочу, щоб ти обiгнав мого меншого брата. О л е н к а. Ти говориш неправду. Вiн тобi не брат. Це найкращий у твоКму царствi бiгун. В о д я н и к. Я тебе не питаю. Мовчи! О л е н к а. Не буду я бiльше мовчати... К о т и г о р о ш к о. Якщо ти, Водянику, брата виставляКш, то брата поставимо й ми. В о д я н и к (б'К в долонi). З'являються слуги. Мого гiнця покликати сюди. Слуги виходять. Ще раз нагадую: коли змагання ти програКш, вам всiм буде негайна смерть - i смерть страшна. Чи згоден ти змагатися тепер? К о т и г о р о ш к о (до Бiжу-й-не-набiжуся). Ну, брате Бiжу-й-не-набiжуся, виручай! Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Попробую. З'являКться гонець - високий, з довгими, як у чаплi, ногами. В о д я н и к (гiнцевi). Бiгтимеш до брами i назад. Коли не виграКш змагання, я батогами тебе засiчу! Гонець вклоняКться. Г о н е ц ь. З ким маю я змагатись? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Зi мною. (БiгаК навколо гiнця). Г о н е ц ь (змiряв його презирливим поглядом). Курча! В о д я н и к. Помчали! В е р н и г о р а. Помчали. Музика. В е р н и д у б. Як вiтер буряний. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво, хто буде переможцем? В о д я н и к. Ага, мiй гонець обганяК. Џ м - i - н е - н а П м с я. ОбганяК його гонець. Що ж тепер буде? К р у т и в у с. Мовчи! Дивися й мовчи. О л е н к а. Вони порiвнялись знову. К о т и г о р о ш к о. До брами пiдбiгаК першим Бiжу-й-не-набiжуся. К р у т и в у с. Мчать назад. Џ м - i - н е - н а П м с я (кричить, розмахуючи руками). Давай... давай!.. Бiжу-й-не-набiжуся! Рiдненький братику, давай, да-а-ва-а-ай! В о д я н и к. Уб'ю! Батогами засiчу до смертi... Голову зiтну! (ПогрожуК кулаком). О л е н к а. Вiн доганяК брата. Вiн обганяК його. В о д я н и к. Ха-ха-ха! Гонець мiй зрозумiв, що не зносити йому голови, коли не виграК змагання! Џ м - i - н е - н а П м с я. Наддай, братику, наддай! Отак... Молодчина!.. Ага, знай наших... ВiдстаК Водяникiв гонець. В е р н и г о р а. I справдi, вiдстаК. В е р н и д у б. Бiжу-й-не-набiжуся знову вирвався вперед! * П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво! В о д я н и к (люто кричить). Уб'ю! Засiчу батогами! Засiчу!.. О л е н к а (кидаКться вперед). Братику! Рiдний! Перемiг... ЏП схоплюК служка. Першим вбiгаК Бiжу-й-не-набiжуся, а за ним уже гонець. К о т и г о р о ш к о (тисне йому руку). Спасибi тобi, брате. В с i. Молодчина! - Добре бiгаКш, ой добре! - Виручив. - Виграли змагання. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Так дякуКте, наче я хтозна-що зробив. В о д я н и к (ходить, нерву Кться). Гонець стоПть, чекаючи вироку. Забрати його до льоху. Г о н е ц ь. Змилуйся, володарю! Пожалiй, не губи. Гiнця силомiць виводять вартовi. К о т и г о р о ш к о. Ну, все. Загадки вiдгадали, гiнця твого перемогли. Вiддавай нам сестру! В о д я н и к. Нi, це ще не все. Њ в моПм царствi Пдець. Њ в моПм царствi питець. Коли ви Пх переможете в змаганнi, вiддам тодi сестру Оленку. Коли ж програКте... Џ м - i - н е - н а П м с я. О! Це рiч приКмна. (Повеселiв одразу). Там, де Пжа, там i я. А скажiть, наПдки будуть смачнi? П' ю - i -н е -н а п'ю с я. Цiкаво, напитки будуть добрячi? В о д я н и к (б'К в долонi). З'являються слуги. Покликати Того, хто бiльше за всiх Псть, i Того, хто бiльше за всiх п'К. Вносять стiл. Музика. Џ м - i - н е - н а П м с я (одразу вмощуКться за стiл). Ви чули, брати, чули? От бач! I я вам у пригодi став. К о т и г о р о ш к о. Дивися ж, брате, виручай. Џ м - i - н е - н а П м с я. Ого, у цьому дiлi помiчникiв менi не треба. К о т и г о р о ш к о (до П'ю-i-не-нап'юся). Вiд вас обох залежить наша доля. П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Цiкаво, що за питво, нам подадуть? Џ м - i - н е - н а П м с я (до слуги). Ей ти, земляк!.. Чи як тут тебе величають... Iди сюди! Слуга пiдходить. Скажи на кухнi, щоб не барились та побiльше Пжi виставляли. Голодний я. Ну, моторнiше повертайся, щоб одна нога тут була, друга там. П' ю - i - н е - н а п'ю с я. Про питво Пм нагадай, i кварту хай поставлять менi найбiльшу. (Теж сiдаК за стiл). К р у т и в у с. Ведуть! Дивiться, Пх обох ведуть пiд руки. О л е н к а. Пх завжди водять... К о т и г о р о ш к о. Мов тих панiв. Входять Той, що найбiльше п'К i Той, що найбiльше Псть. Перший говорить хриплим басом, а другий - тенорком. ОбоК гладкi i з вигляду немовби соннi. П и т е ц ь. Володарю мiй, я жду твого наказу! (ВклоняКться). Џ д е ц ь. Волода... гик! Воло... гик! Я жду... Гик! Наказу... Гик! В о д я н и к (невдоволено). Що це на тебе гикавка напала? Ти, мабуть, уже пообiдав? Џ д е ц ь. А так, мiй володарю... гик! Я вже... гик!.. пообiдав. В о д я н и к. Напийсь води. П и т е ц ь. Вода йому не допоможе. Я знаю, що робити треба. Џ д е ц ь. Вiн знаК... гик! (ПiдставляК спину). Тiльки не дуже бий. П и т е ц ь. Велику гикавку треба виганяти великим кулаком. (Б'К). Џ д е ц ь (скрикуК вiд кожного удару). Ой, ой! Уже... уже нема... НемаК гикавки... Нема! П и т е ц ь. А може, ще разок? (Б'К). Џ д е ц ь. Та що ти мене гупаКш, наче спина моя-барабан? Та я тобi... (ЗамахуКться, щоб ударити, i скрикуК). Ой! Иой! (ХапаК ротом повiтря). Вiдбив менi... Ой! Легенi!.. Нiчим дихати. Не прощу! Я... Я зараз... В о д я н и к. Мовчать! П и т е ц ь. Мовчу. Џ д е ц ь. I я... Ой, мовчу! ОбоК шанобливо вклоняються. В о д я н и к. Сiдайте за стiл, Пжте, пийте, але попереджаю вас: коли змагання ви програКте, то вже анi пити, анi Псти бiльше вам не доведеться. П и т е ц ь. Що маК нам вчинить тодi володар? Џ д е ц ь (радо). Ми сядем пiд арешт? В о д я н и к. Я голови звелю вам вiдрубати! П и т е ц ь (дивиться здивовано i лячно). Ого! То К найбiльша кара. П д е ц ь (мацаК рукою голову). Це ж не гарбуз, це голова моя. Вона менi потрiбна! Џх пiдводять до столу, де вже сидять Џм-i-не-наПмся та П'ю-i-не-нап'юся. Џ д е ц ь (подав руку). Той, що найбiльше Псть. З ким маю честь? П м - i - н е - н а П м с я. Пм-i-не-наПмся. П и т е ц ь. Той, що найбiльше п'К. З ким маю честь змагатись? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. П'ю-i-не-нап'юся. В о д я н и к (до слуг). Подать Пм Пжу i питво. Попереджаю, щоб розмов стороннiх не було. Слуги приносять Пжу, ставлять на столi, Пдець простягаК руку, але Пм-i-не-наПмся схопив ту Пжу собi. Џ м - i - н е - н а П м с я. МоК! Пдець. Нi, це моКП Починають виривати один в одного з рук. Џ м - i - н е - н а П м с я. Пусти. Адже я гiсть. То май же совiсть. (ПочинаК жадiбно Псти). Слуги приносять ще Пжу. Пдець тягнеться до неП, але Џм-i-не-наПмся знову хапаК ту Пжу в нього з рук. I це моК! МоК! Тобi хай принесуть за третiм разом! П д е ц ь. Ви бачили? Та це ж грабiжництво! Та це ж розбiй! Ой лихо! Голова моя!.. Втрачаю час на сварцi! Пусти! Це вже моКП МоК! К о т и г о р о ш к о. Вiддай йому! Змагайся чесно! Џ м - i - н е - н а П м с я. Ну, на вже й тобi. (Вiддав). Пдець починаК Псти. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чому нам не подають нiчого? П и т е ц ь. Подадуть. Я знаю тут порядки. ДвоК слуг вносять дiжку. Помiтно, яка вона важка, ставлять на стiл. П' ю - i - н е - н а п ю с я. Посудина пiдходяща. Цiкаво знати, що в нiй: чи сирiвець, чи квас? П и т е ц ь. Я знаю тут порядки. В дiжках оцих дають тiльки вино. (ХапаК дiжку). Моя! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Нехай буде й твоя. ДвоК слуг вiдбивають чоп, тримають дiжку. Питець п'К через шланг. П и т е ц ь. Мiцне. Слуги приносять другу дiжку, вiдбивають чоп. П'ю-i-не-нап'юся легко бере ПП на руки, припадаК до неП губами. Ну, як напiй? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Добрячий. Пм-i-не-наПмся. Мало Пжi, ще давай! Џ д е ц ь. Мало. Ще давай! Подають. Џ м - i - н е - н а П м с я. МоК! Пдець. Нi, це моК! Виривають один в одного. Пусти. Џ м - i - н е - н а П м с я. МоК! (Забрав). Пдець. Володарю мiй, ти бачиш, ти сам же бачиш! В о д я н и к. Нiчого я не хочу бачить. Ти мусиш виграти змагання. Принесли Пжу знову. Џ м - i - н е - н а П м с я. МоК! I це моК! П д е ц ь. Нi, це моК! Не тягни! Ой не тягни! Не випущу! (Кричить). Караул! Караул! ОднiмаК... К о т и г о р о ш к о. Вiддай йому, хай не кричить. Хай Псть. П и т е ц ь. А правда... Гик... Мiцне винце... Гик!.. I в голову вдаряК, гик!.. У голову... гик!.. В о д я н и к. Уже й на тебе гикавка напала? Припинити! Џ д е ц ь. Я знаю, що йому робити треба! (ВiдсовуК Пжу, пiдходить до Питця). П и т е ц ь (покiрно пiдставляК спину). Тiльки не дуже бий... гик!.. Џ д е ц ь починаК бити. Џ д е ц ь. Отак, отак, як ти мене. П и т е ц ь. Терплю... гик!.. Терплю... Ну годi, годi... Вже нема, нема гикавки!.. Нема! Џ м - i - н е - н а П м с я. Мало Пжi, ще давай! Џ д е ц ь (взяв шмат ковбаси, пiднiс до рота i поклав на мiсце). Гик! Не можу бiльше Псти, а треба, бо голова... гик!.. Ой, що ж це воно знову... Гик! Слуги вносять велику рибу. Џ м - i - н е - н а П м с я. Ловись, рибка, мала й велика! Приносять вино. П и т е ц ь. Гикай, чорт з тобою! (ПрипадаК до шланга). Вино... Це не вино, а мед... Справжнiй мед. Џ д е ц ь. Гик!.. гик!.. гик!.. (ОбмацуК голову). Гик!.. (Плаче). Ой голiвонька... гик!.. Моя бiдная!.. гик!.. Та я ж iще на свiтi... гик!.. В о д я н и к. Перестань плакати! Батогами засiчу! На смерть скараю! Пж! Џ д е ц ь. Гик!.. Гик!.. П и т е ц ь. Плаче? Вiн уже плаче? А менi весело... весело... Пити вже не можу... Спiватиму. (Спiвав веселу пiсню). К о т и г о р о ш к о. Ми виграли i це змагання. Спасибi вам, брати! Всi дякують, потискують Пм руки. Џ м - i - н е - н а П м с я. Пiдхарчувався таки добре. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. А я б iще випив би хоч барильце. В о д я н и к (люто). Забрати Пх обох до льоху. На розправу! Тягнуть силомiць Питець спiваК, а Пдець гiрко плаче. К о т и г о р о ш к о. Додержуй слова, Водянику-смертоносцю. Звiльняй нашу сестру, бо будемо ми всi зараз додому вирушати. В о д я н и к. Нi, це ще не все. Всi. Як то не все? В е р н и г о р а. Доки це терпiти будемо? Пора кiнчать. В е р н и д у б. Адже загадкам цим кiнця нема. К о т и г о р о ш к о. Що хочеш ти iще? В о д я н и к. Ти дiстань черевички, щоб були золотом шитi, а срiблом пiдбитi i щоб вони якраз прийшлися на ногу Оленцi. К о в а л ь. Оце загадав нам задачу. К р у т и в у с. Черевички... Де ж ти дiстанеш Пх? В е р н и д у б. Менi здаКться, не випустить вiн нас по-доброму. В е р н и г о р а. I я так думаю. О л е н к а. Вiн не хоче мене звiльняти. Не хоче! Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Що ж будемо робити? К о т и г о р о ш к о. Не журiться, брати! (Вiдходить убiк. Витягнув перстень, перекинув з лiвоП руки па праву). Щоб зараз же були тут черевички i не простi, а золотом шитi, срiблом пiдбитi i щоб якраз прийшлися по нозi моПй сестрi Оленцi. К о в а л ь. Дивiться, дивiться! Опускаються до Оленчиних нiг черевички. О л е н к а (примiряК). Як на мене шитi. В о д я н и к. Дiстань тепер... К о т и г о р о ш к о. Остання загадка... В о д я н и к. Остання... Дiстань менi зорю ясную з неба, щоб свiтила вона в моПм пiдводнiм царствi день i нiч,-тодi вiддам тобi сестру Олену. В с i. Зорю? - Та як то можна? - Вiн смiКться з нас. К о т и г о р о ш к о. Дiстану! (Перекинув перстень з руки на руку). Зоря, з'явись! Зоря з'являКться. В о д я н и к. Нiхто не знав шляхiв до мого царства водяного. Ви першими прийшли, але не вийдете звiдцiль. Смерть тобi буде, смерть! Служка даК Водяниковi меч. К о т и г о р о ш к о. Нi, Водянику, менi на свiтi жити, тобi ж на днi морському гнити! В о д я н и к. Може, будеш миритися? К о т и г о р о ш к о. Нi, буду битись! О л е н к а. Ой братику, ой рiдненький! К о т и г о р о ш к о. Не бiйся, Оленко. Я пробував його силу, а тепер покажу свою! (НаступаК). В о д я н и к. Уб'ю тебе, уб'ю! Гукнути мою стражу! З'являКться с т р а ж а, починаКться бiй. Водяник вiдступаК за кулiси. Брати перемагають стражу. З'являКться знесилений Водяник. Котигорошко перемагаК Водяника Б р а т и. Слава тобi! Слава Котигорошку! Слава!.. В е р н и д у б. Вирушаймо в дорогу. К о т и г о р о ш к о (до Крутивуса). Брате! Веди нас звiдси на горiшню землю, веди до сонця! Б р а т и (починають спiвати пiсню). Розвiялась в небi сизо-чорна хмара, На голови вражi впала смертна кара. На голови вражi впала смертна кара, Не страшнi тепер нам темнi злiП чари! Гей, радiйте, люди! Рабства вже немаК, Над великим краКм сонце волi сяК! (Пiдходять до рампи, беруть на руки Котигорошка). Над морем сходить багряне променисте сонце. Завiса Травень. 1945 р. ===================================================================== Њвген Шморгун. Оповiдання РОСЛИНА ДИВОВИЖНОЏ СИЛИ Iз глибини трьох тисячолiть докотилося до нас вiдлуння ТроянськоП вiйни, повивши ореолом легендарностi iм'я незрiвнянноП Њлени, через яку десять рокiв лилася кров троянцiв i ахеПв. Њлена була дочкою Зевса i Леди, перед ПП красою блiдла навiть краса олiмпiйських богинь. Усi правителi ГрецiП домагалися ПП руки, але вона обрала собi в чоловiки хороброго Менелая. Та Њлену пiдступно викрав Парiс, син троянського царя. Це i призвело до вiйни, а потiм i до загибелi славного мiста, стiни якого, за переказом, зводили самi боги. Пiд час вiйни Њлена, як про те повiдала славнозвiсна Гомерова "Iлiада", сидiла в обложенiй ТроП i ... ткала великий, подвiйний Плащ пурпуровий, на нiм бойовi гаптувала змагання Помiж троян конеборних i мiднохiтонних ахеПв, Що вiд АреКвих рук перетерпiли стiльки за неП. Ну й, звичайно, гiрко плакала. I сльози ПП, впавши на землю, спалахували золотом i перетворювалися на квiти. Згодом на честь першоП красунi стародавнього свiту цi квiти й дiстали назву "iнуля геленiум", де перше слово походить вiд грецькоП й означаК "очищати". Виходить, "очищення Њлени". Правда, мiф про гарячi сльози Њлени вчених не влаштовуК от вони й сперечаються. Однi пов'язують назву рослини не з iм'ям Њлени, а зi словом "гелiос", тобто "сонце". I, логiчно, мають рацiю. Бо форма суцвiття цiКП рослини i забарвлення квiтки справдi дуже нагадують наше золотосяйне свiтило. Iншi виводять назву вiд грецького слова "гелос" - тобто, "болото", "заливний луг", "заплава". I теж мають рацiю. Бо ослина любить рости по берегах рiчок i на вологих луках. Люди здавна запримiтили цю богатирського зросту рослину, Спробували лiкувати нею деякi хвороби - допомогло. От i врахували ПП до своПх зелених друзiв. Особливо гiдно оцiнили ПП лiкувальнi властивостi нашi предки слов'яни i назвали рослину дев'ятисилом. Вона, мовляв, може вилiкувати вiд дев'яти недугiв. Ось як мовиться про рослину в одному з давнiх травникiв: "Трава дев'ятисил, росте кущиками, висока, корiнь товстий... А росте трава в городах по низинах. Хто ж ПП зварить з хлiбом i часником, та полином i п'К по пiвложки натщесерце, усяку нечисть з середини вижене". У росiйськiй мовi й досi побутують назви "дев'ятисил" i "дев'яс