ил", а на УкраПнi рослина стала називатися дивосилом. Бо справдi дивну цiлющу силу вiдкрила в нiй народна медицина. А ще бiльшу силу доточила Пй людська фантазiя. ...- Чи не пошукати нам дивосилу? - пропоную Iвановi Михайловичу.- Зараз якраз вiн маК цвiсти. - Минулися тi часи,- одказуК Носаль,- коли дивосил у нас можна було шукати. Нинi хiба що десь напитати пощастигь: бабусi з дiдусями на городах вирощують. Отож тепер дивосил якось i незручно називати дикою рослиною... I ми поПхали. Тролейбусом. Аж у кiнець сусiдньоП вулицi. Довiдавшись, хто ми, хазяйка невеличкого затишного особнячка повела нас углиб городу, де на могутнiх стеблах сяяли золотi сонечка. _-_ Бачите? Цiла грядка наросла. Ранiше чоловiк дивосилом лiкувався, а тепер поправився, здоров'я нiвроку стало. Та зiлля бережу, хай водиться. БуваК хтось попросить - подiлюся... - А вашi сусiди не пересаджують його на своП городи? - цiкавиться Носаль. Хазяйка розводить руками: - На жаль... Це ж не помiдори. Та й мало знають про зiлля. А воно он яке вдатне, справжнiй дивосил!.. I поки ми оглядаКмо грядку, хазяйка нам розповiдаК. Видалася балакучою, а легенду ту ми чули вперше. Давним-давно одному чоловiковi ворожка наворожила, що вiн помре, якщо доторкнеться до свого сина. Той любив одинака, проте й життям дорожив. Тому повелiв вiдвезти сина у далекi краП, щоб не збулося оте ворожчине пророкування. Лише гiнцi зрiдка доносили вiстку про нього. Минули роки. Одного разу батько одержав звiстку, що син ходив на вiйну, був там порубаний-пострiляний i зараз лежить недужий, з дня на день смертi дожидаК. Запечалився батько. Найняв найкращих лiкарiв i послав Пх рятувати свого безталанного одинака. Проте нiчим лiкарi зарадити не змогли. Тодi старий батько сам полинув до сина, сльозами обмив його рани. I сталося диво: рани затяглися i син одужав. Щасливий батько обнiмав його, пригортав i не мiг натiшитися, зовсiм забувши про слова ворожки. Та словам тим належало збутися. I батька не стало. Проте вiн не помер, а перетворився на дивосил. I вiдтодi люди лiкуються цим зiллям. ...СлухаКмо легенду i мимоволi закрадаКться думка: мабуть, задаремне люди назвали цю рослину "дивосилом". Надто вже багато дивного вони пов'язували з нею. I навiть зовсiм фантастичне, таке, що нiчогiсiнько спiльного з правдою немаК. А все цiлющу силу цiКП рослини, пояснення якоП темнi люди не могли знайти. Вважали навiть, що дивосил допомагаК боротися з нечистою силою, i з цiКю метою його листям обкурювали , хлiви, щоб вона там не заводилася. А ще жiнки курники ним обкурювали, щоб птиця добре неслася. Тiльки треба було збити потай, удосвiта, аби нiхто не бачив, бо якщо пiдслiдить хтось, то дивосилова дiя щезне. Ото й виходило: добре несуться кури, то подiяв дивосил, а нi, то, мабуть, хтось пiдгледiв. У цiлющу силу цiКП рослини вiрили надзвичайно. Вважали, що дивосил дiяв навiть на вiддалi, тому розвiшували його скрiзь, де утримували худобу. I вiн, як гадали, мав оберiгати ПП вiд усякоП моровицi... СлухаКмо легенду... А жовтi сонечка лагiдно тепляться на грядцi. Звичайнi так квiти-сонечка. I якось навiть не здаКться, що це цвiте рослина яка береже в собi диво-силу. ЗОЗУЛИНI ЧЕРЕВИЧКИ "Пiди туди - невiдомо куди, принеси таке - невiдомо яке",- загадують героям у казках. I коли смiливцi зрештою приносять те, що вiд них зажадали, ми навiть не дуже дивуКмося: адже у казцi все збуваКться. Iнша рiч, коли таке трапляКться в життi. Ми ходили туди - хтозна й куди, шукали таке - ледь вiдомо яке. I нiяк напасти на нього не могли. Бо шукали рослину, знайти яку хiба що трохи легше, нiж цвiт папоротi. Так-от, нацiлилися ми на зозулинi черевички, або, як Пх у науцi називають, венеринi черевички. Чому венеринi - ще якось можна зрозумiти: богиня кохання i краси може мати якусь взуванку? Авжеж. А тут квiтки справдi схожi на черевички якоПсь казковоП красунi. Зате до чого тут зозуля - нiяк не вкладаКться в головi. Ще називають рослину цю мрiКю. Певне, тому, що вона така рiдкiсна й приваблива, i знайти ПП - заповiтна мрiя кожного, хто любить природу. А може, й не тому. Ось давайте послухаКмо легенду. Колись давним-давно правив полiським краКм скупий i загребущий князь. Пообкладав той князь усi села такими податками, що люди ледве-ледве животiли. Та якось вiд одного села князевi не прислали данини. Розлютився грiзний правитель i вирiшив жорстоко покарати непослухiв. З великим загоном посiпак сам вирушив на розправу. Запечалилися-затужили в селi, як почули про карателiв. Знали, нiкому не буде пощади. Старi дiди думали-гадали, як зарадити лиховi, та нiчого де могли придумати. I тодi прийшла до дiдiв тих донька бiдноП вдовицi. - Я, - каже,- спробую врятувати село. Тi похитали сивими головами: "Що ти зможеш, дiвчино, коли тут уся громада безсила?" Та вiдговорювати не стали - бо хто топиться, i за соломинку вхопиться. Попросила дiвчина тiльки одного: щоб Пй пошили нову сукню, бо та, що на нiй, зовсiм зносилася. Цiлу нiч жiнки шили сукню з усього кращого, що знайшлося у селi. А коли вранцi вдовина донька одягла ПП - усi раптом побачили, що перед ними стоПть красуня, якоП ще й на свiтi не було. I вийшла вона у тiй сукнi навстрiч карателям. - Князю, - мовила, - не з лихого серця не сплатили ми тобi податi, а гiрка доля спiткала нас. На полях недорiд видався, i якщо данину вiддамо тобi, то самим доведеться голодною смертю загинути. Пожалiй людей наших, князю. Хотiв посмiятися грiзний правитель з тiКП мови - та не посмiявся. Нi, не збудили в нього жалю слова дiвчини, бо зроду не знав, що то таке жаль. А заворожила його невидана врода дiвоча. - Гаразд, - нарештi видавив з себе князь, - не буду я твоК село плюндрувати. Але за однiКП умови: стань моКю дружиною. Князь був старий i бридкий. Вiд самоП думки, що можна стати дружиною такоП, потвори, сторч головою у безодню кинешся... Та дiвчина знала, що в селi i старе i мале з тривогою i надiКю чекають ПП повернення. - Згодна...- згнiтивши серце, мовила вона. Пожвавiшав князь: - Тодi вертай до села, сповiсти про мою милiсть. I подумай, який тобi дарунок привезти на весiлля. Даю своК князiвське слово, що справлю усяку твою забаганку, хоч би скiльки золота довелося на те покласти. Пiшла дiвчина. Розказала про все, а сама ридма ридаК. Топi пiдступився до неП найстарiший з дiдiв: - Не побивайся, дочко. Ти одна врятувала нас усiх вiд загину, тож ми всi тебе одну теж на поталу не дамо. Ось тобi насiння. Передай його князевi i скажи: "Ти обiцяв справити всяку мою забаганку. Отож я хочу, щоб ти сплiв менi весiльного вiнка iз квiтiв, що з оцього насiння виростуть". А там сама побачиш, що буде. Передала дiвчина те насiння князевi i сказала, як дiд Пй велiв. Князь помiркував якусь мить, зважував, чи немаК тут якоПсь каверзи, а потiм навiть зрадiв, що не треба тратити грошей на дорогий дарунок. А що весiлля вiдкладаКться - то дарма, можна й почекати, дiвчина все одно нiкуди не дiнеться. Посiяв те насiння та й став наглядати. Ось першi сходи з'явилися, стебельце в рослин вигнало, листочки виметнулися, а квiток все нема та й нема. Рiк немаК цвiту, два немаК. Збагнув князь, що його обдурили, та слово князiвське при всiх давав - назад не забереш. ЗачаПв чорну злобу на цiлий свiт. I поклав собi, що дочекаКться цвiту, а тодi вже вiддячить i молодiй дружинi, i всiм-всiм, хто насмiлився глузувати з нього. Сiмнадцять довгих лiт чекав князь. А на вiсiмнадцятому лiтi рослинки в один день раптом зацвiли небаченим досi цвiтом. Кинулися князiвськi слуги доповiдати про це своКму господаревi, а той уже мертвий у лiжку лежить. Так i не дочекався своКП мрiП. Вiдтодi-то, кажуть, цi квiти й називають мрiКю... А вченi авторитетно стверджують, що зозулинi черевички справдi розцвiтають на вiсiмнадцятий рiк. ...На давно не Пждженiй лiсовiй дорозi ми стрiлися з дядьком, який косив траву. Познайомилися. Вiн - лiсник, а це якраз його обхiд. Скоро уже тридцять рокiв, як лiсникуК. ПоказуКмо дядьковi малюнок зозулиних черевичкiв: чи, бува, не бачив де у своКму обходi? - ЗдаКться менi, колись бачив. Та було це так давно, що вже й не беруся доказувати, чи то ця квiтка... Мабуть, у нас був дуже пiсний вигляд, бо лiсник враз пiдбадьорив: - Та ви не той... Бо я, може, не так придивлявся... Ми рушили углиб лiсу. Справа - гущавник стiною, а Носаля чогось саме сюди й потягло. Пропоную обiйти, щоб не подряпатись, та Iвана Михайловича вговорити важко. Вiн зiгнувся у три погибелi, щоб галуззя очей не видряпало, та й шурхнув у заростi. Подерся i я слiдом. Довгенько борсалися в ремезi, коли враз пiд ногами - яр. Глибокий, аж прохолодою вiК з нього. Густi заростi стрiмко збiгають униз i зливаються в зеленому шумовиннi. - Пiрнемо? - зиркаК на мене Iван Михайлович. Не чекаючи згоди, спритно хапаКться обома руками за гiлляки й миттю щезаК, нiби й справдi пiрнаК у таКмничу глибiнь. Тiльки листки трiпочуть на тому мiсцi, де вiн стояв, наче хвильки на тихому озерцi, в яке кинули грудку. - Е-гей! - долинаК. - Е-гей!.. Спускаюся й собi, судорожно чiпляючись за гiлля, щоб не зiрватися в безвiсть. З розгону прямо на Носаля налiтаю. - Обережнiше, обережнiше, не наступiть! Голос в Iвана Михайловича якийсь надто дивний. Невже знайшов?! I тiКП ж митi бачу досить високу рослину, враз вирiзняю три характернi довгастоелiптичнi листки у поздовжнiх пасочках i велику квiтку, що вiнчаК стебло. Квiтку неповторноП таКмничоП краси: оригiнальний ясно-жовтий черевичок у рожево-фiолетовому обрамленнi з чотирьох пелюсток-вiйок. За крок - ще одна рослина, але ця без квiтки. - Он де примостилися, моП любi! - присiдаК навпочiпки бiля знахiдки Iван Михайлович. Дивуюся: - Треба ж у таку прiрву вiд сонця ховатися. - Вiд людей, вiд людей, - поправляК Носаль. - Бачите, наче з казки! Хiба втримаКться людина, щоб не зiрвати! А ще коли не подумаК, що таких квiток кiлька на всi нашi лiси. Не можу одiрвати очей вiд красунi, яка постала перед нами як нагорода за довгi днi шукань. Намагаюся закарбувати в пам'ятi кожен вiдтiнок ПП кольорiв, бо цiлком можливо, нiколи бiльше не зустрiнеться така на моПй стежцi. - А мене нiби щось штовхало сюди. Iду, а воно так i пхаК. Iван Михайлович радiК не менше за мене. - Тепер нам в усьому щаститиме, бо вона допомагатиме, - показую на квiтку. На серцi якось особливо святково. Адже ми знайшли чарiвний квiт мрiП. А в народi й справдi повiр'я таке К, що той, кому пощастить натрапити на розквiтлi зозулинi черевички, матиме в усьому удачу. Коли це вгорi - шуг! - птаха. I враз полинуло з верховiття: "Ку-ку! Ку-ку!" Прямiсiнько над нами! Мимоволi сяйнула думка: а може, й справдi це зозуля свiй черевичок загубила?