назад до своПх. В той час як козаки полювали зайця, тарiйськi ряди дещо змiшались, слов'яни кричали, свистiли, галалакали, немов перед ними не було найсильнiшоП у свiтi армiП персiв. А коли заКць нарештi був убитий, над полем прогримiло могутнК "у-ра-а-а!", "слава!". Перси ж у чужому степу почували себе незатишно, i оцi тарiйськi бучнi розваги i веселощi перед боКм Пх не радували. Один iз наближених царя Дарiя навiть сказав: -- Вони нас зневажають, чи що? Ще коли перси лише переправлялися через Дунай, а п'ять тарiйських племен радили Раду, вони вже дивилися на це незчисленне вiйсько як на здобич, яка сама прийшла до них у степ i по неП не треба томити коней десь аж до Њгипту. Незчисленний обоз, незчисленнi бойовi обладунки i незчисленнi смертi. Коли пiсля тижневого походу вiйсько царя Дарiя залишилось без харчiв i води i вже хотiло повертати назад, украПнцi заманювали його подалi вiд лiгва, наче звiра на полюваннi. Вони знарошне дали персам можливiсть захопити декiлька отар овець i худоби, а кiлька козакiв спецiально потрапили в полон, щоб вказати Пм шлях до недалекоП рiки Буг, де б усьому перському вiйську було вдосталь води i воно не повернуло назад до Днiстра. А тут, аж за Днiпром, бiля Азовського моря, тарiйцi вирiшили дати бiй. Загучали труби, ударили литаври -- i колони рушили на зближення. Десь коли зблизились на вiдстань ста аршин, засвистiли стрiли, зафурчали ядра, кiннота вирвалась по флангах i вв'язалась у рубку; а ряди пiхоти мiрно iшли, пришвидшуючи темп, i коли колони зблизились на двадцять аршин, звились по крутiй траКкторiП дротики i шугонули помiж ворожих рядiв, а щитоносцi великих щитiв повернули щити руба, i помiж них виступили воПни з круглими щитами, оголеними мечами, занесеними булавами i келепами, i перших три ряди змiшались, i почалася сiча, рiзанина i гупання палиць; загримiли мечi персiв об круглi слов'янськi щити, i сарматськi довгi мечi кресонули по перських конiчних шоломах, по кованих щитах. Крики, iржання коней, трiск кiсток, i все покривав дзвiн металу об метал, i важке хекання, i пил; вже лучники вихопили мечi i пращники, i застигли вiйська на одному мiсцi, нiхто не хотiв вiдступати нi на крок. Вже бiйцi розпорошились по всьому полю, скiльки могло окинути око, групами i поодинцi, намагаючись одне одного вбити, i князь Iдан бачив з коня, що сила наткнулась на силу. Замелькали мiж просвiтами бойовi колiсницi, величезна напруга бою ставала до неба стовпом сивого пилу. I вже кiннота князя Скопи i князя Такаслава набирала темпу, замаячивши на обрiП, i перси почули могутнК "а-а-а!". З пiвденного i пiвнiчного бокiв у фланги поля бою мчала легка скiфська кiннота. Загучали перськi сурми до вiдступу, i щитоносцi великих плетених щитiв почали пробиватися наперед i шикуватися в ряд, а перськi воПни виривалися з бою i ставали за стiну щитiв, ощирену довгий списами, яка повiльно вiдступала до табору i кучилась. Проте цар Дарiй бачив, що пiхота не встигне втягнутися в табiр, як буде розметена могутньою лавиною украПнськоП кiнноти. Тодi цар Дарiй вирiшив увести в бiй своПх 10 тисяч безсмертних -- важку кавалерiю, яку набирали лише з персiв. П'ять тисяч важкоП перськоП кiнноти -- п'ятьма колонами iз хiлеархами на чолi, по п'ять вершникiв у ряд легким клусом рушили назустрiч князю Скопi i п'ять тисяч -- назустрiч князю Такаславу. Вершники в залiзнiй бронi, в конiчних шоломах, з мечами в аршин завдовжки, луками i колчанами. В кожного коня металевий налобник i в кожного вершника важкий спис напереваги. I вдарилась легка тарiйська кiннота об залiзнi лави перськоП кiнноти, i запiнилась, як вода, перед гранiтною стiною, а тим часом перська пiхота в бойовому порядку вiдступила за рови. Загучали кавалерiйськi сурми, i безсмертнi позадкували коней, вiдмахуючись мечами, змикали ряди, хоча дехто з них i лишився на полi, а декого вихоплювали з сiдла хлисткi тарiйськi аркани, але без великих втрат безсмертнi вiдступили за рови. На валах перського табору стали суцiльною стiною дерев'янi щити, а за ними воПни з великими луками; бризнули в поле довгi комишевi перськi стрiли. Лави украПнцiв вiдхлинули, пiдбираючи зброю, добиваючи поранених i здираючи рушники з ворожих голiв. Поле було густо всiяне трупами, наче великими клаптями барвистоП матерiП, живi люди ходили помiж мертвих i вмираючих i щось там порпались, а чорне вороння ще лише кружляло над Пхнiми головами, але на землю не сiдало. Трупи ще були занадто свiжими. Ще день не закiнчився, але на сьогоднi битва вже закiнчилась. Суха земля вбирала гарячу кров, i перси вперше за весь похiд вiдчули завзяття тарiйського великого бою. Зiбрав цар Дарiй своПх радникiв i захотiв послухати ПхньоП ради. Горбiй, старший радник царя Дарiя, сказав: -- О цар царiв! Я давно вже знав з чуток про войовничiсть цього народу, а тут ще бiльше в цьому переконався, побачивши, як вони знущаються над нами. Тому моя рада така: з настанням ночi залишити на волю долi поранених, хворих i слабосилих воПнiв, а також частину вiйська, яке змогло б деякий час обороняти табiр, а самим з найрухомiшою частиною вiйська вийти з табору нiби для нападу на скiфiв з тилу. Насправдi ж треба скорiше рушати до переправи на ДунаП, поки скiфи ПП не зруйнували i поки iоняни не попливли додому. Коли настала нiч, цар Дарiй виконав цю пораду. Залишивши половину вiйська i поранених та хворих, важкий обоз iз награбованим i всiх в'ючних ослiв, цар Дарiй Ахаменiд вислизнув з табору, наказавши охороняти його до повернення. Того вiйська, яке Дарiй забрав iз собою, було вже менше, нiж третя частина. Наступного дня перси вперто захищали табiр, а коли тарiйцi взяли його штурмом, перси падали на колiна i просили про пощаду. УкраПнцi нишпорили по табору, шукаючи Дарiя, а коли дiзналися, що вiн утiк, князь Iдан сказав: -- Лисиця утекла з капкана, вiдгризши собi лапу. Проте до Дунаю звiдси було далеко, перси блукали десь у степу, а тут перед тарiйцями був багатющий табiр i обоз 700-тисячного вiйська. Здобич була така багата, що нi один воПн, нi одна украПнська сiм'я не залишилась обдiленою. Безлiч возiв, колiсниць, хороших мечiв, панцирiв, казанiв, ножiв, кiнськоП збруП, схiдних тканин, шоломiв, наметiв, рiзного господарського начиння, сокир, кресал, одежi, взуття, рабiв. Тарiйцi скликали Великий круг i стали дiлити здобич. Доки дiлили здобич, ховали убитих, бенкетували на могилi полеглих, минуло три днi. Тим часом пройшли сильнi дощi i змили в степу свiжi слiди, а тому, що навколо весь час снувало вiйсько, старих слiдiв було безлiч. Коли вляглася радiсть перемоги i здобичi, украПнцi вирiшили перейняти персiв бiля мосту, i все кiнне вiйсько кинулося найкоротшими шляхами до переправи, а пiше, перешикувавши колони i органiзувавши обоз, рушило слiдом за персами. Коли князь Скопа, який очолював кiнноту, пригнався де мосту, царя Дарiя ще там не було. Тарiйцi зiгнали з берега захиснi iонiйськi загони, i тi вiдпливли вiд берега. Тодi князь Скопа сказав грекам: Iоняни, призначене вам для чекання число днiв минуло, i ви, залишаючись тут, чините неправильно. Бо ж ви лише зi страху залишались тут. Тепер скорiше руйнуйте переправу i йдiть вiльними додому, дякуючи богам i скiфам. Iоняни стали радитись. Афiнянин Мiльтiад, полководець i тиран херсонесцiв, що на Гелеспонтi, подав раду слухатися скiфiв i звiльнити Iонiю. Тиран Гiстiей з Мiлета -- напроти. За його словами, кожен iз них К тираном милiстю царя Дарiя. Якщо ж царя Дарiя не стане, то нi вiн, Гiстiей, i нi хто iнший не зможе зберегти своКП влади над мiстом, бо кожне мiсто вибере собi народне управлiння замiсть тирана. Прийнявши раду Гiстiея, iоняни вирiшили зруйнувати мiст лише з боку скiфiв на вiдстань польоту стрiли, щоб тарiйцям здавалось, що вони Пх послухали i не придумали ще чогось супроти грецьких кораблiв. Гiстiей же вiд iменi iонян сказав: -- Ви, скiфи, дали нам добру пораду. Ось бачите, ми вже руйнуКмо мiст, а ви йдiть добивайте Дарiя. Тарiйцi повiрили i повернули у степ. Шукаючи ворога, вони йшли тудою, де була трава для коней, думаючи, що i цар Дарiй так iтиме, але перси йшли старою дорогою i лише завдяки цьому ледве знайшли переправу, до якоП добрались уночi. Коли ж перси не застали мосту, Пх охопив страх. Цар Дарiй наказав Кгиптяниновi, який мав дуже гучний голос, погукати мiлетянина Гiстiея. Гiстiей зразу подав кораблi, щоб сполучити мiст з берегом. З тих пiр украПнцi вважають iонян нiкчемнiшими i продажнiшими боягузами з усiх людей i цiнують Пх як хороших рабiв, якi найвiдданiшi своКму господаревi i найменш схильнi до втечi. Мудрiсть предковiчна Той, хто не оцiнюК власних сил i не зважаК на сили ворога, -- приречений на загибель. Якщо ворог сильний i нi в чiм не стримний, треба йому погрожувати, огризатись, вести розвiдку його слабких мiсць i ухилятись вiд боПв. Навiть сильним, мудрим i можновладним доводиться вичiкувати слушноП нагоди. 18. Року Божого 493 до новоП ери Слов'янський князь Арiслав одружився на дочцi фракiйського царя Тiрея. 19. Року Божого 465 до новоП ери Великим князем тарiйським став слов'янський князь Артур, син Арiслава. 20. Року Божого 451 до новоП ери Великим князем тарiйським став Сокiл, син слов'янського князя Артура. Матiр'ю його була грекиня, iстрянка Оксана. Князь Артур загинув вiд пiдступу князя волинян Спрагаслава. Престол перейшов до князя Сокола разом iз однiКю з жiнок князя Артура ОпiКю. Смiливий i хоробрий, князь Сокiл зовсiм не любив тарiйських звичаПв. Коли йому доводилося вступати з вiйськом в межi мiста борисфенiтiв Борисфена (ОльвiП), (борисфенiти самi себе звуть мiлетянами), князь залишав почет перед мiськими воротами, а сам заходив у мiсто, наказавши позамикати ворота. Тодi князь Сокiл скидав украПнську одежу i одягався в еллiнську. У цьому вбраннi вiн ходив по базарнiй площi без тiлоохоронцiв i почту. Князь Сокiл не тiльки дотримувався грецьких звичаПв, а навiть здiйснював жертвоприношення за обрядами еллiнiв. Так було не раз, i князь Сокiл навiть побудував собi будинок у Борисфенi i поселив там мiсцеву жiнку. А одного разу князь Сокiл захотiв прийняти посвячення у таПнства Дiонiса. I ось коли треба було приступати до таПнств, сталося велике знамення. У пишний палац князя Сокола, обгороджений стiною, у дворi якого стояли бiломармуровi статуП, сфiнкси, грифони, Богиня кинула свiй Перун, i палац загинув у полум'П, але, незважаючи на це, князь Сокiл все одно здiйснив обряд посвячення. Один iз грекiв, який розмовляв з тарiйцями, якi чекали пiд ворiтьми на свого князя, сказав: -- От ви, скiфи, осуджуКте еллiнiв за вакханiчну несамовитiсть. Кажете, що не може Божество робити людей безумцями. СмiКтесь з нас, що ми служимо Вакху-Дiонiсу, i нас охоплюК в цей час Божиста одержимiсть. А тепер ось ваш Великий князь Сокiл охоплений цiКю одержимiстю, вiн не тiльки здiйснив таПнство Дiонiса, але й безумствуК, немов одержимий Божеством. Якщо не вiрите, то iдiть, я вам покажу. Тарiйськi старшини пiшли за борисфенiтом. Вiн таКмно провiв Пх на стiну i посадовив у башту. Побачивши князя Сокола, який проходив у натовпi вакхантiв п'яний, украПнцi дуже розсердилися, пiшли до вiйська i все розповiли. Коли князь Сокiл повернувся, зiбрали Великий круг i забрали у князя Сокола князiвську бартку, бунчук i булаву. Князь Сокiл утiк у Тракiю. Круг вибрав великим тарiйським князем Осьмака, сина дочки князя Земляслава. Князь Осьмак виступив походом на тракiйцiв. На ДунаП вони зустрiлися. Князь тракiйцiв Сiталак послав до князя Осьмака посла iз словами: -- Нащо нам нападати один на одного, ти ж син моКП сестри, у тебе у руках мiй брат. Вiддай менi його, а я видам тобi твого брата Сокола -- i не будемо воювати. Князь Осьмак видав князю Сiталаку свого дядька по матерi, а взамiн одержав свого рiдного брата Сокола. Великий князь Осьмак хотiв було дати наказ тут же вiдрубати йому голову, проте старiйшина старiйшин передав князю Осьмаку волю МалоП ради. Тому що, взявши на себе присуд братовбивства, князь Осьмак бере грiх перед Ягною на весь народ, Рада старiйшин вимагаК, щоб князь Сокiл був осуджений як лжевiстун. Адже вiн здiйснив чужий релiгiйний обряд. За рiшенням Ради волхвiв, князя Сокола запхнули у хуру сухого хмизу, запряжену волами, а хуру пiдпалили. Так тарiйцi дотримувались своКП вiри. Мудрiсть предковiчна Хвороби, злиднi, глупота i муки -- це все нам за провини нашi. Страх перед Богом живе у душi людей. Найкраща, найбезкорисливiша, найсвiтлiша i найповнiша форма благочестя Богу -- суть у тому, щоб завжди у думках, на словах i на дiлi шанувати його щиро, чисто i безпорочно. 21. Року Божого 438 до новоП ери Великий князь украПнського народу Арiслав хотiв визначити чисельнiсть свого народу. Для цього вiн наказав усiм тар'ягнам, якi користуються луком, принести по одному наконечнику стрiли в урочище Священнi Путi. В усi кiнцi своКП великоП краПни -- вiд Вардани до Дунаю i до Пруту, вiд Чорного i Азовського морiв i до рiки Прип'ять i Пiвнiчного Бугу -- вiн розiслав гiнцiв, щоб власники лукiв здали по наконечнику стрiли старiйшинi селища, а кожен старiйшина здав Пх у город, а кожен город здав своКму князевi, а кожен князь привiз наконечники в урочище Священнi Путi. Зiбраних наконечникiв стрiл було так багато, що нiхто не мiг Пх порахувати, навiть якби рахували Пх усе своК життя. Тодi князь Арiслав наказав майстрам вилити з цих стрiл посудину для заведення священного трунку пiд час Великих з'Пздiв з усiх украПнських земель. Вийшла велика посудина яка вмiщувала 600 грецьких амфор хмiльного меду, i товщина стiнок цього казана була у шiсть пальцiв. Поставили цей баняк бiля ступнi Тар'ягна, яка залишилась великим вiдбитком на каменi з тих часiв, як тут подорожував Тар'ягн. На боках баняка було зображено три свiти: верхнiй, середнiй i нижнiй. У верхньому свiтi свiтило сонце i лiтали рiзноманiтнi птахи i комахи. У середньому жили тар'ягни, доПли овечок, ловили коней, причащалися у ВеликоП Богинi, а також жили всякi звiрi i птицi, росли дерева, квiти i трава. У нижньому свiтi грифони терзали коней, леви ловили оленiв, пантери нападали на диких свиней. 22. Року Божого 429 до новоП ери Великим князем народу тар'ягнiв був волинський князь Атей. Багато походiв зробив князь Атей у всi кiнцi УкраПнськоП землi. Роксолани, сармати, слов'яни, краПнцi-галичани ходили в походи пiд його бунчуком. Але цього князевi АтеКвi було мало. Зiбравши навколо себе найдоблеснiше вiйсько, яке його любило за доблесть i гарну статуру, князь Атей на Великому крузi оголосив, що, окрiм того, що вiн Великий князь, вiн буде ще й старiйшиною над старiйшинами, i вiйсько його пiдтримало. А старiйшина з роду Лiпослава був звинувачений у тому, що вiн брехливо поклявся вогнем дому князя Атея, який через це занедужав. Пiсля того як старiйшину старiйшин Доброслава стратили, князь Атей зразу одужав. Тепер князь Атей iз громадськими стадами не приходив у Полiсся на розподiл худоби мiж общинами, а жив у шестиколiсному возi i кочував у степу, присилаючи в городи дружину лише по данину: зброю, мед i хлiб. Через три роки ще бiльша гординя напала на князя Атея. На Священнiй Радi вiн оголосив себе ще й Великим волхвом, бо на цей час Великий волхв помер. У мiстi Борисфенi князь Атей карбував свою монету, на якiй був зображений власною персоною в шатах Колокнязя. Це великий грiх проти закону тар'ягнiв, -- говорили волхви помiж собою. -- Князь Атей не знаК таПнств волхвування. Адже Свiтовид заповiв владу старiйшин родовi Лiпослава, владу волхвiв -- родовi Арпослава, а владу князiв -- родовi Колослава. Хто хоче з'Кднати ув однiй особi цю потрiйнiсть, той хоче дорiвнятись до богонародженого Тар'ягна. А це для народженого на землi -- зась. Це богохульство! Бо далеко людинi ще до досконалостi хоча ув однiй iз трьох цих царин. Тiльки як настане царство правди на землi, цi три царини людськоП дiяльностi не боротимуться одна проти одноП. 23. Року Божого 380 до новоП ери Князь Атей вступив у союз з македонським царем Фiлiппом i разом з ним завдав поразки царству одарискiв, поширивши своП володiння за Дунай. Великий князь, старiйшина i волхв Атей говорив: -- Волхви завжди застерiгали нас iти за Дунай, бо туди не ходив Тар'ягн, але вони забули, що коли Тар'ягн боровся iз Кабаноголовим золотим шестиголовим злим змiКм, то вiн обiйшов цiлу землю, шукаючи, де живе той Змiй, який зберiгав душу Кабаноголового i перекидався горами, щоб вони бились одна об одну. Я вам, як Великий волхв, кажу: "Скрiзь на землi, де подорожував Тар'ягн, у майбутньому будуть жити украПнцi, побудують церкви i будуть молитися Ягнi, Тар'ягну i Данi". Мудрiсть предковiчна Кожен народ мрiК про свiтове панування. Розумний не починаК безглуздих справ. Правуй, неухвально дотримуючись справедливостi. 24. Року Божого 339 до новоП ери Колишнiй союзник князя Атея Фiлiпп Македонський пiшов вiйною на князя Атея. З князем АтеКм не було пiших волинських, деревлянських, буковинських i подiльських полкiв. Цар Фiлiпп розбив князя Атея, захопив 20 тисяч жiнок i 20 тисяч племiнних кобил. У бою загинув i сам князь Атей, якому вже було 100 рокiв. Зазолотiв меч роду Сар'ягна, i вся УкраПна ходила пiд сарматськими бунчуками. Частина слов'ян вiдмежувалася вiд влади сарматiв i створила окреме князiвство в пониззi Днiпра i Криму. Греки називали цю краПну Мала Скiфiя. Але згодом i Мала Скiфiя визнала владу сарматiв. 25. Року Божого 331 до новоП ери Намiсник Александра Македонського у ТракiП Зопiрiон здiйснив похiд через украПнськi землi до мiста Борисфена, де тарiйськi князi карбували свою монету. Сармати пiд проводом князя Ярослава знищили 30-тисячний корпус до одного воПна i греки так i не дiзналися, де вiн подiвся. 26. Року Божого 313 до новоП ери Лiсiмах, правитель ФракiП, пiсля смертi Александра Македонського зробив похiд на УкраПну, переправившись через Дунай. Розбив краПнцiв i галичан i взяв велику здобич. 27. Року Божого 179 до новоП ери Великий князь киПвський Тар'я-Сарм-Гатал очолив спiльний похiд украПнцiв у Малу Азiю. 28. Року божого 159 до новоП ери Велика княгиня киПвська Тар'я-Сарм-Амага наказала покарати смертю князя МалоП СкiфiП Обода за те, що вiн самочинно напав на Херсонес, чим пошкодив торгiвлi, i настановила князем МалоП СкiфiП сина князя Обода -- Палкого. 29. Року Божого 63 до новоП ери Князь МалоП СкiфiП Тар'я-Слов'ян-Палкий виступив проти Херсонеса, Боспору i Понтiйського царства в союзi з роксоланами, але був розбитий, i його столиця Неаполь Скiфський була взята. Боспор припинив сплачувати тар'ягнам данину. 30. Року Божого 36 до новоП ери Великим князем народу тарiйського став Тар'я-Сарм-Алан. Пiд його прапором украПнський народ ходив походом на Мiдiю та Вiрменiю. З великою кiлькiстю полонених та iншоП здобичi алани повернулися додому. НОВА ЕРА 31. Року Божого 50 новоП ери Великим князем землi украПнськоП став Тар'я-Вол'ягн-Скiра. За його князювання волиняни давали лад усiй Тарiйськiй землi. Князь Скiра ходив з дружиною по дань до роксоланiв, сарматiв, слов'ян, волинян i галичан. Скрiзь сiяв мир. Народ був численний i трудився в полi, в лiсi i на випасах. Нiхто не смiв нападати на тар'ягнiв. Џхнi мечi взялися iржею, бо Ягна послала на УкраПнську землю великий мир. Венедськi володiння простяглися вiд Пiвнiчного Кавказу i до Балтiйського моря та Дунаю. 32. Року Божого 312 Готський король Германарекс iз долини рiки Рейн пройшов з мечем i вогнем по украПнськiй землi аж у Крим. Галичини, волиняни i слов'яни платили йому тяжку данину. Готи зрiвняли з землею столицю МалоП СкiфiП Неаполь Скiфський i осiли в Криму. Мудрiсть предковiчна Хочеш миру -- готуйся до вiйни. ВоПна годуй i бережи в мирний час, а в час вiйни посилай на бiй. Якщо нема вiйська або золота, не сподiвайся на перемогу. 33. Року Божого 371 Роксоланськi мисливцi загнали чарiвного Оленя, i вiн перейшов через Сиваш у Крим. З того часу шлях Оленя став зватись "Переправа Бика" або "Боспор". За Оленем рушило плем'я роксоланiв-гунiв. Так вони знайшли пряму дорогу на Крим, а не в обхiд Меотiди (Азовського моря), як ранiше. 34. Року Божого 373 Старий король готiв Германарекс, який володiв Кримом, дiзнався, що за Переправою Бика у княгинi Гуни, жiнки покiйного князя Гуна, К прекрасна дочка Людмила. Вiн послав свого брата Велiмира i сина Рандвера, щоб посватали йому Людмилу, яку звали Прекрасна, бо кращоП за неП не було в околишнiх князiвствах. Вона мала лебедину шию, великi синi очi i бiле-бiле густе волосся, яке сягало аж до п'ят. Дядько Вiнiтарiй пiдмовив Рандвера, щоб вiн висватав Людмилу-Лебiдку для себе, адже Герман-король вже мав бiля ста рокiв. Як тiльки Рандвер побачив Людмилу, вiн зразу закохався в неП i послухався ради свого дядька. Вони полюбили одне одного, але коли прибули в Германград, король Герман звелiв повiсити свого сина Рандвера. Коли Рандвера привели до шибеницi вiн попросив, щоб йому принесли мисливського сокола, обскуб йому пiр'я i звелiв послати в подарунок Германарексу. Рандвера повiсили. Коли ж Герман побачив того обскубаного сокола, зрозумiв, що так само як безпорадний обскубаний сокiл, така беззахисна його держава без молодого королевича, бо вiн старий i нема в нього сина. Одного разу Германарекс повертався з полювання зi своПми людьми i побачив Людмилу, яка сидiла на пеньку i вичiсувала коси. Король звелiв затоптати ПП копитами коней. Як почула про це мати Людмили Гуна, то намовила своПх синiв Руса, Яса i Орида помститись за Людмилу. Для цього вона сплела Пм залiзнi сорочки i викувала залiзнi шоломи. Також порадила, що коли приПдуть до короля Германа, щоб нападали на нього вночi. Рус i Яс будуть рубати йому руки i ноги, а Орид -- голову. В дорозi брати запитали наймолодшого Орида, як вiн збираКться Пм допомагати. Вiн сказав, що пiдтримаК Пх, як рука ногу. Рус сказав, що нiколи такого не було, щоб рука була пiдтримкою для ноги. Також були вони сердитi на молодшого брата, бо вiн був у матерi пестунчиком i вона його найбiльше любила. I вони вбили Орида. Пiзнiше Рус посковзнувся i пiдперся рукою. Тодi вiн сказав: "Ось рука i пiдтримала ногу, краще б Орид залишився живим". Коли прийшли в покоП до короля Германа, вiдрубали йому руки i ноги. Вiн прокинувся i став кричати. Тут сказав Яс: "Злетiла б йому голова, якби Ор був живим". Збудилась челядь Германа, але не могла побити братiв мечами, бо в них був дуже мiцний бойовий обладунок i вони вправно володiли мечами. Тодi король Герман звелiв побити Пх камiнням, i вони впали мертвими. Сам володар Германарекс теж помер. Як померли Рус i Яс, на них скiнчився родовiд князя Гуна i князем став юнак з роду Роксоланiв --Володимир. 35. Року Божого 375 Таким чином, внаслiдок намови Рандвера його дядько Вiнiтарiй став королем готiв замiсть Германа. Вiн пiшов вiйною проти волинян, якi перестали платити данину готам-германцям, i у першiй битвi був розбитий об'Кднаними силами волинян, галичан i слов'ян. 36. Року Божого 378 Готський король Вiнiтарiй пiдступно напав на волинян у той час, як союзнi Пм вiйська тар'ягнiв вiдiйшли, розбив венедського князя Божа, а його 70 старiйшин розiп'яв, 37. Року Божого 379 До князя роксоланiв Тар'я-Гуна-Володимира прийшли посли вiд iнших тарiйських земель -- краПнськоП, галицькоП, волинянськоП, слов'янськоП -- i сказали: -- Великий княже Володимире, ось уже бiльше року, як готи-германцi чинять безчинства в Араянi, але ж вони твоП данники, то чи не взяв би ти нас пiд свою звитяжну руку i не покарав зайд. Цього ж року князь роксоланiв-гунiв Володимир у спiлцi з сарматським князем Язигом учинив з готами три битви. З перших двох боПв Вiнiтарiю удалося вивести готiв з уцiлiлим ядром вiйська, щоб знову сполчитись. На третю битву до роксоланiв i сарматiв приКдналися слов'яни, волиняни, галичани i краПнцi. Князь Володимир, по давньому тарiйському звичаю, подiлив вiйсько на три частини. Наздогнав вiн готiв у верхiв'ях рiки Пiвденний Буг. По центру вiн поставив сарматську i слов'янську пiхоту на чолi з сарматським князем Язигом, з правоП руки кiнних слов'ян i волинян на чолi з князем Мечиславом, а з лiвоП руки став сам iз вершниками i козаками вiд галичан i краПнцiв. Коли князi Язиг i Мечислав притисли короля Вiнiтарiя до його укрiпленого табору, вiн, залишивши заслону з важкоП пiхоти, почав вiдступати вниз за течiКю Бугу по, здавалось, вiльному шляху, i коли вже готи радiли, що вийшли з битви, князь гунiв Володимир перетнув Пм шлях iз свiжою кiннотою. Князь Володимир убив короля готiв Вiнiтарiя стрiлою у шию. 38. Року Божого 380 Упочив Великий князь киПвський Тар'я-Гун-Володимир, i сiв на отчому столi його старший син Данко. 39. Року Божого 399 Вокняжився в городi КиКвi Милодух, син князя Данко, i був вельми недуж, i правила при ньому його жона Рада. Через рiк народила вона сина, названого Ахiлом, а що це був у неП з князем Милодухом Кдиний довгожданий син, то звали його ще й Богом даним -- Богданом. 40. Року Божого 411 Ходив князь роденський Улич з полками вiд гунiв, сарматiв, слов'ян, волинян, галичан i краПнцiв у Грецьку землю по дань. 41. Року Божого 420 Пруги велiП найшли на землю Тарiйську вiд Карпат i до самого Днiпра i також на землю Деревську, Северську i на луги; був голод великий, i прийшла чума з краПн полуденних, i забрала багато життiв. 42. Року Божого 422 Великим князем киПвським став молодший брат князя Данка -- князь Рогволод. 43. Року Божого 438 Великим князем киПвським i всiКП землi УкраПнськоП став син князя Милодуха i княгинi Ради Ахiл-Богдан. 44. Року Божого 440 Вдруге прислали вiрмени послiв своПх у Тарiйську землю просити помочi. Iзрядив Великий князь киПвський Богдан-Ахiл рать велику, i пiшла вона пiд рукою слов'янського князя Поляна, i дiйшла до землi ГурартiйськоП, i зiтнулася з персами, але персiв не перемогли. 45. Року Божого 444 Бiлогорватськi i лужськi, i сарматськi, i слов'янськi, i галицькi, i краПнськi князi ходили за Дунай i вернулися iз здобиччю i полоном великим. 46. Року Божого 447 Мiсяця березоля Великий князь киПвський Тар'я-Богдан-Ахiл прийшов на Дунай з великою раттю i незлiченними лодiями, перед тим потрощивши грецькi тамги ущент коло Херсонеса Сарматського. За три тижнi вiн одбив у СхiдноП РимськоП iмперiП область Сiрмiю, взяв приступом Нiшаву, могутню Сардику i усi городи мiж ДунаКм i Гемськими горами. Всю Тракiю i Мезiю разом. Похiд спричинила несплата ВiзантiКю 230 лiврiв золота, яке Вiзантiя платила щорiчно ще з 411 року, коли на них ходив походом Великий князь киПвський Данко. 47. Року Божого 448 У стольний город КиПв уступило вiзантiйське посольство. Учасник цього посольства грек Прiск писав, що не тiльки гуни, сарми, слави, венеди, галичани i краПнцi, але i iншi народи СкiфiП любили Ахiла- Богдана, цього дивного мужа, за його великi доброчинностi i за правосуддя. Багато грекiв i римлян служили йому. Нiхто з дотеперiшнiх князiв СкiфiП та iнших земель не вчинив бiльше великих справ за Ахiла. Його володiння простяглись за острови на океанi, i не тiльки народи СкiфiП, але i греки та римляни -- його данники. У зазначений час ми, посли ЗахiдноП РимськоП iмперiП, стали перед Ахiлом при входi свiтлицi, в сiнях. Тут кравчi за звичаКм землi цiКП пiднесли нам келихи, але перед трапезою ми помолилися за Пхнього царя. Випивши, ми зайшли у свiтлицю i сiли на вказанi нам мiсця. Лави стояли попiд стiнами свiтлицi i навколо довгих столiв. Посерединi, за окремим столом, сидiв Ахiл в крiслi з золотими лев'ячими головами. Позад нього, вище на кiлька схiдцiв, було його царське мiсце з пологом iз рiзних дорогих тканин. Первоповажнi мiсця були суть за столом управоруч. Ми сидiли з лiвого боку. Вище нас, але нижче князя Ахiла, усiвся Борич, найзнатнiший серед скiфiв воКвода. Конюший мостився праворуч царського мiсця. Навпроти Ахiла сидiли обидва його сини -- старший Богдан i менший Роксолан. Вишуканi страви подавались на срiбних тарелях, а перед Ахiлом була поставлена дерев'яна миска. Вiн був у всьому стриманий. Гостям пiдношено золотi i срiбнi келихи, а в нього була дерев'яна братина. Одiж на ньому також була проста. Лише висячий при боцi меч i пiхви були оздобленi золотом i дорогоцiнним камiнням, як у всiх знатний скiфiв, проте нi шнурки черевикiв, нi комонна збруя не були оздобленi золотом, так як у всiх знатних скiфiв. З настанням сутiнок, коли були запаленi свiчки, тарiйцi заспiвали гiмн. Спiвали дуже гарно, пiсня звучала могутньо i злагоджено, аж вiд ПП звучання терпла спина i вiдчувалося корiння волосся на головi: Араяно, Берегине, рiдна мамо, Пiд знамена жовто-синi дружно станьмо, Офiруймо на вiвтар звитяжцiв славу, Як зiницю, бережiм свою державу. Приспiв: Житнiй колос, Тар'П голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. Араяно! Стольний КиПв -- твоК серце! Голубий Днiпро iз того серця ллКться. ТриКдиний боре Змiя булавою! УкраПно, ми пишаКмось тобою! Приспiв: Житнiй колос, Тар'П голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. УкраПнцi! У Кднаннi наша сила. Землю й волю боронiть, щоб не змалiла. Вiд Вардани до Дунаю наша мова Хай лунаК, як трембiта свiтанкова. Приспiв: Житнiй колос, Тар'П голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. Спiвали всi злагоджено i мелодiйно, з насолодою й утiхою. Потiм прийшли три спiвцi i почали спiвати про подвиги Ахiла i його богатирiв. Багато хто стиха Пм пiдспiвував, декотрi жваво говорили про його вiйськовi походи, дiди ж, виснаженi лiтами i розморенi медом, просльозились, згадуючи молодiсть свою, i силу, i звитягу, яка перейшла у пiсню. За спiвцями виступили скоморохи з рiзними викрутасами, кривляннями, танцями i жартами 48. Року Божого 447 Греки пiдiслали шпигуна, щоб отруПти Богдана-Ахiла, але це Пм не вдалося. 49. Року Божого 451 Великий князь киПвський Богдан-Ахiл, якого римляни називали Атгiлою Бичем Божим, зiбрав пiд своК жовто-блакитне знамено гунiв-роксоланiв, сарматiв-аланiв, слов'ян-русiв, волинян-склавiв, кiмарiйцiв-галичан, краПнцiв-тиверцiв, лемкiв, карпiв, чорних горватiв, подолян, трокiв та букачiв. Такою могутньою УкраПна була хiба що за князя Кияна. Князь Богдан-Ахiл розбив об'Кднанi сили римлян, галiв i германцiв на Каталунських полях у ФранцiП i почав громити Пiвнiчну Iталiю. Римська iмперiя змушена була вдвоК збiльшити данину золотом УкраПнi. Замiсть трьохсот лiврiв золота рiчно -- сiмсот лiврiв золота рiчно. Готи-германцi спiвали у своПх сагах: "Ахiле, мудрiстю рiвний Соломону! Але Соломон, при всiй своПй величностi не мав поряд себе стiлькох витязiв, скiльки Пх бачив Бiтерольф при дворi можновладного Ахiла". Готський лiтописець Йордан писав: "Ахiл, володар усiх гунiв, можновладець небачений у свiтi племен цiлоП СкiфiП, достойний подиву в його невiродайнiй славi серед усiх. Любитель вiйни, сам був людиною помiркованою, вiдзначався свiтлим розумом, був приступний для тих, хто потребував допомоги, i прихильний до кожного, в кого раз повiрив". Грецький лiтописець Прiск писав: "Великий князь великого народу, господар досi нечуваноП могутностi, царств СкiфiП та ГерманiП самодержець, вражаючий жахом Захiдну i Схiдну Римськi iмперiП, незлiченнi пiдкоренi ним мiста не пiддавав пограбуванню, а милостиво обкладав щорiчною даниною". 50. Року Божого 454 Помер Тар'я-Ама-Роксолан-Гун-Милодух-Богдан-Ахiл. Готи вiдпали вiд його держави. 51. Року Божого 489 Великим князем землi ТарiйськоП -- УкраПни -- став Тар'я-Вол'ягн-Троян. Вiн упорядкував землю тар'ягнiв, обмеживши ПП лише заповiтними землями вiд Дунаю до Кавказу. Ходив походом на Вiрменiю i примусив грекiв вiзантiйських платити дань. Його правлiння було благодатне для украПнського народу i залишилось у пам'ятi народнiй як золоте правлiння князя Трояна, який пiкся за благо народу свого, був справедливий, мало ходив на вiйну. 523 року Великий князь Троян помер. 52. Року Божого 527 Великим князем киПвським i всiКП УкраПнськоП землi став Тар'я-Слов'ян-Ант. Вiн зiбрав дружину i ополчення в похiд за Дунай, у Тракiю, але був розбитий Германом -- римським намiсником у ТракiП. 53. Року Божого 531 Рим призначив полководця Хiльбудiя (венеда за походженням) охороняти кордони РимськоП iмперiП по рiцi Дунай. Хiльбудiй неодноразово переходив Дунай i забирав украПнцiв у полон, щоб потiм продати в рабство. 534 року Великий князь Ант зiбрав князiв з дружиною i ополчення воПв, перебив римськi полки, якi перейшли на цей бiк Дунаю, у тому числi i перевертня Хiльбудiя убив. Дружина билася на конях i в повному бойовому обладунку при панцирах, двох списах, луках i мечах; воП -- у тих обладунках i при зброП, яку хто собi надбав, а чи одержав у спадок вiд дiда-прадiда; козаки ж -- при повнiй зброП, але лише в шароварах -- голi по пояс i без шоломiв, бо Пхньому стану не страшна була смерть, а люба лише бойова звитяга. 54. Року Божого 535 Великий князь тар'ягнiв Ант з усiм вiйськом перейшов на римський берег Дунаю, напав на Тракiю i багато римлян пограбував i обернув у рабство, женучи поперед себе додому. 55. Року Божого 540 Великим князем землi УкраПнськоП став Тар'я-Слов'ян-Склавин. У 546 роцi римський iмператор Юстинiан послав посольство до князя Склавина, щоб, вiддавши йому мiсто Турин-на-ДунаП, домовитись, аби украПнцi оберiгали пiвнiчний римський кордон, але князь Склавин не пристав на цю угоду. У 547 роцi украПнцi на чолi з князем Склавином захопили Iлiрiю аж до Епiдамана, вбиваючи i обертаючи в рабство всiх на своКму шляху. Начальник IлiрiП з 15-тисячним вiйськом стежив за ними, але в бiй вступати побоявся. 551 року князь Склавин з 30-тисячним вiйськом перейшов Дунай. Начальники римського вiйська IлiрiП i ТракiП вступили з ним у розгорнутий бiй, але були розбитi i ганебно втекли. Князь Склавин змусив до ганебноП втечi також кiнний загiн Асбада, взяв приступом приморське мiсто Топер, де разом з гарнiзоном зiбралося 15 000 вiйськ. Року 552-го Великий украПнський князь Тар'я-Слов'ян-Склавин з вiйськом наблизився на один денний перехiд до Константинополя, проти нього iмператор вислав вiйсько на чолi з синами покiйного полководця Германа, але воно не наважилось вступити в бiй. УкраПнцi взяли величезну здобич i повернулись додому. 581 року, коли Великий киПвський князь Склавин лаштувався в похiд за Дунай, за вiйськом знялося багато слов'ян, i венедiв, i краПнцiв з сiм'ями i домашнiм скарбом. Вони пройшли через усю Елладу, i по краПнi Фесалонiка, i по Фракiйських провiнцiях. Взяли багато фортець i мiст, завоювали краПну, сiли як у своПй власнiй. Вони стали багатi, нажили багато золота й срiбла, табуни коней i багато зброП. Вони навчилися воювати краще за римлян. 56. Року Божого 602 Не було богатирiв i пророкiв на УкраПнськiй землi. Бусурмани на чолi з ханом Аваром прийшли з-за Волги, напали спочатку на гунiв-роксоланiв, тодi на сарматiв-аланiв i розбили Пх. У 603 роцi роксолани-гуни i сармати-алани об'Кдналися в одну краПну, яка називалась Вартанiя, iз стольним мiстом Варта на рiцi Варданi. КраПнцi i галичани об'Кднались у краПну Славiю iз стольним мiстом Переяслав-на-ДунаП. Слов'яни i волиняни об'Кднались у краПну Куявiю iз стольним мiстом КиКвом на Днiпрi. Аварам вони платити дань i терпiли вiд них велику наругу. 57. Року Божого 635 КиПвський князь Тар'я-Слов'ян-Дiр очолив боротьбу украПнцiв проти аварiв i об'Кднав Куявiю i Вартанiю. 58. Року Божого 700 Великий киПвський князь Тар'я-Дiр-Рус об'Кднав усю державу Троянову, тобто Вартанiю, Куявiю i Славiю, в одну державу, яка стала називатись Рус. Руси розбили аварiв i прогнали Пх з украПнських земель за Дунай. 59. Року Божого 860 Великий киПвський князь Тар'я-Слов'ян-Оскольд з князями, дружиною i воями ходив походом на Вiзантiю вимагати дань. Був обплутаний константинопольськими церковниками i тайно прийняв Квангелiзм. 880 року ходив князь Оскольд iз князями чернiгiвським, переяславським, деревлянським дружиною i воями у похiд до Хвалинського (Каспiйського) моря на Арабський халiфат, але повернувся без здобичi. У 882 роцi була у Тарiйськiй землi велика смута i печаль. Кияни, а за ними i весь украПнський народ дiзналися, що Пхнiй Великий князь Оскольд тайно сповiдуКться грецькому попу. Вся люднiсть, боячись гнiву Перуна, повстала, i князь Оскольд був побитий камiнням. На киПвський стiл кияни запросили новгородського князя Олега. 60. Року Божого 882 Великим киПвським князем став Олег. У 907 роцi пiшов Великий киПвський князь Олег з дружиною i воями усiКП украПнськоП землi, всього вiйська 80 тисяч, походом на Вiзантiю. Вiзантiя заплатила одноразову плату по 12 гривен на кожного воПна та ще данину городам земель тарiйських, якi споряджали воПв у похiд. У 909-910 роках ходив Великий киПвський князь Олег з князями, дружиною i воями у землю роксоланiв. Там разом з роксоланами побудував кораблi на Каспiйському морi i поплив разом з ними в похiд на пiвденне узбережжя Хвалинського моря. Взяв здобич велику i через два роки повернувся в КиПв. 912 року Великий князь киПвський i всiКП Русi помер. 61. Року Божого 922 Великим киПвським князем i всього украПнського народу став Iгор. Князь Iгор пiдкорив повсталих деревлян i наклав на них бiльшу данину, нiж за князя Олега. У 923-925 роках воював князь Iгор проти волинського князя Улича, який сидiв з родами в низах Днiпра. Великий киПвський князь Iгор взяв приступом столицю венедiв-уличiв Пересiчен. Частина венедiв з князем Уличем вiдступила на корiннi волинськi землi по рiцi Буг, а тi, якi залишились, стали платити дань князю Iгорю. У 944 роцi Великий киПвський князь i усiКП УкраПнськоП землi Iгор з князями, дружиною i воями пiшов на Вiзантiю. Iмператор вислав назустрiч послiв з дарами, але договiр про дань з ВiзантiКю пiдписали менш вигiдний, нiж за князя Олега. 943 року здiйснив князь Iгор морський похiд на царство Грузинське. Взяв городи Дербент i Бердаа i повернувся у КиПв зi здобиччю. 945 року Великий киПвський князь з дружиною пiшов по Руськiй землi по дань. Зiбрав дань i повернув на Полоцьк, а тодi подивився, i здалося йому, що мало зiбрав з деревлян, i захотiв ще взяти. Деревлянськi визначнi мужi сказали: "Внадиться вовк до овечок, то, поки всю отару не винесе, не забуде". Повстали деревляни, полонили князя Iгоря, нагнули двi берези i прив'язали князя за одну й другу ноги, а потiм берези вiдпустили. 62. Року Божого 946 Княгиня Ольга, жiнка Iгоря, разом з дружиною зробила похiд на Коростень. Взяла його приступом i багатьох скарала на смерть. На деревлян же наклала данину ще бiльшу, нiж за князя Iгоря. 956 року княгиня киПвська Ольга, яка тимчасово замiщала свого сина Святослава Iгоровича, на киПвському столi, вiдвiдала з посольством Константинополь. З нею було 20 бояринь, 42 купцi i 40 чоловiк прислуги. Взяла княгиня Ольга на себе, а разом i на всю УкраПнську землю, великий грiх перед Ягною -- прийнял