себе, щоб не пити в будень без поважних причин, якщо ви i в недiлю теж знайдете якесь цiкаве заняття, щоб зайвий раз не випити, то, коли надiйде свято, ви вип'Кте з задоволенням, будете щасливi, здоровi, i матимете сили, щоб заробити на хлiб собi i своПй сiм'П. Вчитель Барбара радить також не курити. Вживати наркотики (мак, коноплi, хiмiчнi препарати) забороняК украПнський звичай i закон. Тар'я! 6. Про ставлення тар'ягнiв до iнших релiгiй та використання старих храмiв Слава Ягнi, Дарбогу i Пхньому сину Тар'ягну! Так сталося, що в УкраПнi зараз маКмо переважну бiльшiсть юдоКвангельських церков. Перш нiж приступити до посутньоП розмови, узгодимо для себе значення слова "юдоКвангелiзм". Це слово складаКться iз двох значень: юдаПзм -- юдейська вiра, яка випливаК з юдейськоП народноП книги "Бiблiя", та Квангелiзм -- це вчення випливаК з книги "Њвангелiя", яку написали грецькi юдеП-книжники. Отже, до юдоКвангелiстiв належать сiонiсти, католики, православнi i всi iншi секти, якi проповiдують вчення з "ЊванглПi", але пiдкрiплюють його посиланнями на "Бiблiю". Волхв Барбара i його послiдовники не вважають Iсуса Богом, а лише юдейським проповiдником. Iншими силами, якi борються за панування в УкраПнi, К буддизм, кришнаПзм, iсламський фундаменталiзм та iншi. Утративши свою матiрню вiру в Бога, в чому багато шкоди завдав князь Володимир 988 року, украПнський народ почав поступово, але неухильно, тратити свою мiць, а з нею i державну зорганiзованiсть, що нарештi призвело до незчисленних бiд, учинених нам загарбниками нашоП дiдизни. Волхв Барбара обстоюК за украПнцями свiй шлях, бо вони посiдають землi, в яких знаходяться головнi поля поховань найдавнiших арiйських князiв. Вчення волхва Барбари визнаК провiдну для народу ролю Просвiтлених волхвiв i грунтуКться на вiруваннях давньоП краПни Араяни, долучаючись i до арiйських вед. КраПна Араяна iснуК в нашiй пам'ятi навколо Арiйського моря, ПП межi означаються витоками рiк, якi впадають в Арiйське море. Саме на цi терени повинен бути направлений в першу чергу поступ вiдновленоП украПнськоП держави. Дотримання шляхетних звичаПв i обов'язку перед Батькiвщиною пильнував у нас Бог Перун, одне з перевтiлень свiтового животворного вогню, iм'я якого в жiночiй iпостасi -- Ягна. Нехтування усвiдомленим обов'язком, рiзновидом цього нехтування К зрада, призводить до настання Гада, на противагу закону спiвiснування помiж арiйцiв, який називаКться Ладом. У своПх обрядах послiдовники Барбари послуговуються рiвнобiчним крижем, на якому нема розiп'ятоП людини. Малювання або лiплення на крижi розiп'ятоП людини послiдовники вчення Барбари вважають великим грiхом i святотатством. Це Пх вiдштовхуК, бо це наруга над людським тiлом, навiяна чортом. Учитель Барбара також застерiгаК, що носiння на тiлi крижа з розп'яттям шкiдливо впливаК на здоров'я i томить душу. Сам криж знання волхвiв, послiдовникiв Барбари, мiркуК як знак життя, де вертикальна лiнiя означаК чоловiче начало, а горизонтальна -- жiноче. Вiд акту перетинання чи взаКмопроникнення чоловiчого i жiночого Кства народжуКться дитина. Свята Трiйця, за вченням книги "Бережа", К: мати -- батько -- дитина у земнiй iпостасi, а у небеснiй -- Ягна -- Дарбог -- Тар'ягн. Отже, однiКю а головних засадничих рiзниць мiж юдоКвангелiзмом i вченням Барбари К те, що Квангелiзм трактуК любовне злягання самицi iз самцем грiхом, арiйцi ж вважають цю дiю актом радiння, в чому вчення Барбари суголосне з ведизмом. Грiхом, i то великим, арiйцi вважають лише збочення як мiж самцем i самкою, так i мiж одностатевими особинами. Рiзниця ще й у тому, що в книзi "Бережа" Божистими героями i родоначальниками К украПнцi, а у юдоКвангелiзмi ними К юдеП, або грецькi юдеП. Звiдси випливаК, що нi церкви Квангелiстiв, нi Пхнi мистецькi предмети не можуть служити нашому Божистому культу. Хоча для потреб нашоП вiри треба будувати новi Храми, але мистецтво будувати релiгiйнi осiдки Квангелiсти перейняли у попереднiх поколiнь арiйцiв, котрi молились Перунам Ягни. Тому коли настане такий час, що вiруюча громада Квангелiстiв перейде у вiру Барбари, може постати питання, як використати будiвлю старого Храму. Рада тут може бути така. Iкони треба вiддати чи продати тим громадам, якi Пх потребують, а чи здати в музей, якщо вони мають мистецьку вартiсть, все iнше спалити. Вогонь очищаК. Стiни теж треба обробити вогняним факелом. Там, де потрiбно, змiнити штукатурку i оздобити дiяннями з книги "Бережа". Потiм освятити Храм довгим читанням iз книги "Бережа" i покропити свяченою водою. Всяку наругу над Храмами iнших релiгiйних громад, над священними релiквiями iнших народiв, держав, армiй Барбара забороняК. Џх можна лише спалити. Вогонь очищаК! Тар'я! 7. Про досконалiсть Той арiКць, який буде осягати суть книги "Бережа", поступово вiдчуК благовiст Божого просвiтлення i життя його буде приКмним. Досконалiсть не може бути доконаною так само, як i просвiтленiсть, котра К вищою за досконалiсть. Просвiтлення не може бути без досконалостi; досконалостi не може бути без дiП; дiП не може бути без волi; волi не може бути без самообмеження; самообмеження не може бути без непевностi; непевностi не може бути без неосяжностi. Це сiм вiрогiдних сутностей просвiтлення. Восьмою сутнiстю досконалостi К смерть. Тому, прагнучи досягти просвiтленостi, треба весь час молитись Боговi, щоб вiн допомiг робити кожен крок до досконалостi правдивiшим. Отже, вдосконалення -- це пом'якшення переходу вiд стану життя до стану смертi, а просвiтленiсть -- втрата сутностей досконалостi, якi переходять у просте вiдчуття свiтла або у свiтло. XV. РЕЧЕННЯ 1. До Бережi Бережа, яка живе в трьох сутностях, вiдання якоП розширило УкраПну, тебе солодкоязику шанують волхви, ставлячи попереду всякоП дiП. О Бережо, ти вiдаКш про найдальшу даль, звiдки приходять Божистi закони життя; для тебе просочуються незчисленнi джерела в криницях, завдяки тобi добра сiються для арiйцiв. Це завдяки знання звичаю волхвами було проламане цiле, яке замикало Дану, Бережа зберегла стада корiв на просторах, зробила смачною Пжу i напоП. Отож хочемо ми пошанувати Бережу, Богиню-Бога, який всi звичаП знаК, зробимо треби, покропимо чар-трунком, щоб вона благословила синiв-героПв. Тiльки той князь стаК можновладним, притлумлюК ворожi потуги звитяжною силою, хто денно i нощно пiклуКться про Бережу, любить Ягну, яка К суттю Бережi. Тiльки той господар живе благополучно, маК в домi хлiб i до хлiба, хто волхва шануК Боголюбного i виконуК звичай родовий -- Бережу. Той князь завжди удатний войовник у поборюваннi ворогiв i чортiв, який волхва знаючого попереду справ ставить, дух свiй скрiплюК вiданням про Ягну. Тар'я! 2. До Ягни Ягну я кличу, ту, хто в усьому живому, ту, хто Ксьм Богом, якому волхв вiншуК, прикликаю i славлю ПП. Ягно, образ твiй священний для вiдунiв як колишнiх, так i теперiшнiх, повертайся до нас лише своПми добрими лицями. Дай нам багатство, посилай нам денно i нощно наснагу для кохання i коханих. О Ягно, ти треба i звичай обряду, коли ти гарячими язиками охоплюКш жертву, ПП приймаК названий послушником Бог. Ягно, ти прозорливiша за кобзарiв, ти Богинею Славою славна, хай Боги зглянуться на нас! Коли ти захочеш, о Ягно, ти ощасливиш богомольця, вдихнеш йому в груди Божистий вiтер. До тебе, матiнко Ягно, ми звертаКмо лиця, коли день народжуКться, вогню животворному молимось. Живе свiтло розлите в серцях i свiтах, ти пануКш на священнодiйствах, о сонцесяйна Ягно! Як мати дитинi, будь доступна для наших слiв, твори мир у наших домах, супроводжуй нас у добрi! Тар'я! 3. До Ягни перед святковою стравою Ягну ми вибираКмо провiсником цеП утчi, ту, яка все знаК i все розумiК, Ягну, Ягну весь час кличемо. Та, яка приймаК приКмнi дари, о Ягно, прилинь багатолика, вродись серед сухоП золотоП соломи. Ти -- Кство, котре ми Боготворимо, пробуди в нас Божисте почуття, в тих, хто надiКться на тебе. Сядь з нами на священну солому, засяй, полита тоуком, спали до тла зловредних. О Ягно, всi Божистi якостi в тобi, вогонь нам даКш у присмак до страви -- кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi. Бо ж твоК полум'яне знамення проганяК хвороби, в той час, як ми пошановуКмо тебе. О Ягно, покрий нас своКю благодаттю, бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь всi твоП добрi можливостi кличемо. Будь милостива до нас, Пречиста, бо ж ти найчистiша серед чистих, пломiнь-бо -- вуста твоП i подих. ПрославляКмо тебе на всi голоси, пошли нам достаток i змiцни наших дiтей, о Ягно, свiтле полум'я! Лише ти знаКш дорогу до всенебного Бога, насолоджуйся ж славою, що ми ПП тобi зичимо! Тар'я! 4. Славлення Ягни Красна Ягно, запалена на цьому святi, прихились до нас всiма своПми добрами, бо частуК тебе щирий волхв. Зроби солодкою, о мати матерiв, нашу славу для БожистоП сутi, посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась. Похвала всього народу нашого лине до твоПх вух, Богине, медовими язиками жертву лиже. О Ягно, ти на швидкiй колiсницi привезеш Божу благодать, передаси ПП через нашого волхва. Розстелiмо ж за звичаКм житню солому, политу тоуком жертовних тварин, тут i запалаК свiтло безсмертних. Хай розчиняться дива, хай зiйде звiдти Божа благодать тепер i вовiки вiкiв. Нiч i Зоря -- це так гарно, я Пх запрошую до нашого священнодiйства, на жертовну солому. Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв, хай заспiвають для нас Божистих пiсень i Богиню прославлять. Ягну, Дану i ТаКмницю, трьох Божинь я запрошую, якi закони вершать у свiтi. Дерево життя, яке проростаК через три свiти, хай буде серед перших пошанованих, хай росте в нас. О Божисте дерево, хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога, хай вiн побачить тих, хто його шануК. З вигуком "Слава" ми шану творимо для Перуна Божого, того, хто проживаК в домi Божества! Тар'я! 5. Закликання Ягни Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями, з'явися своПми численними перевтiленнями, прислухайся до Слави. Тебе кличуть волхви, спiваючи тобою натхненнi речення, прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв. Велеса, Рода, Морани i Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя, рiзних духiв умилостив. Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок, бризкаКмо на вогонь краплi меду, долучаКмось до Божистого. Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребуК пiдтримки, для тебе волхви золоту солому розiслали, зараз почнуться вiншування i треби. Тоуковi спини коней, запряженi помислами, привезуть Богiв, щоб меду спiльно випити. Пiдносимо нашi дари так, як дивний закон велить, о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок. Хто гiдний пошанування, всi хай п'янкого меду вип'ють, о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"! Iз небесноП сонячноП хати всiх Богiв, якi вранцi прокидаються, хай кличе сюди одухотворений волхв. О Ягно, о Перуне, о Вiтре, пийте за сонячними законами медовий напiй. Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно, сидиш на наших добрах, пошануй цей обряд. Запрягай же в повiз рудих, буланих i червоних коней, о Боже, привези сюди всiх Богiв. Тар'я! 6. Запрошення Ягня до участi у дiйствi На цей славний обряд, о Ягно, тебе запрошуКмо для заступництва, з Перунами прийди, Ягно! Нiхто з людей не рiвня тобi, великiй i всепереможнiй, з Перунами прийди, Ягно! З тими вогнями, що лiтають в Дивi i переслiдують клятвопорушникiв, з Перунами прийди, Ягно! З тими, що Пхня пiсня -- грiм небесний, Пм нема супротивноП сили, з Перунами прийди, Ягно! З Перунами, якi жахкотять блискавками, як добрi господарi стоять на сторожi закону, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi горами трясуть, моря збурюють з Дивом змiшуючи, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi слiплять промiнням на морi i на сушi, з Перунами прийди, Ягно! Тебе випускаКмо на мед чар-трунку, щоб ти перша причастилася, з Перунами прийди, Ягно! Тар'я! 7. Звернення пораненого князя до Ягни Я хочу згадати ту, яка дала менi життя, щоб я побачив батька-матiр. Я називаю iм'я Ягни, першоП i животворноП Божинi, яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi. До тебе, свiтла Божине, володарко всього сущого звертаюся, щоб ти дала долю щасливу. Бо ти воiстину володарка долi, котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв, бо доля в руках твоПх, Ягно. Тiльки ти, Ягно, найщасливiша, i тiльки до тебе я прилучитись хочу, оперти на тебе своП надiП. Твого всевладдя i сили ярiння не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть, не досяг тебе i вiтру легiт. В безоднi простору вариться вариво, з якого виростаК Дерево життя, хай змiцнюКться його корiння. В безмежному просторi шлях Дарбога, круглий вiн i котиться, а не ногами ходить, вiдвертаК темiнь i напасть. В князя свiтла тисячi способiв зцiлення, проганяК вiн хвороби вiд нас, бо, дивлячись на нього, ми стаКмо доброчинними. Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi, так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни, приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити. Але якщо воля твоя, Ягно, душу мою, заковану в клiтку тiла, легко звiльни вiд пут. О Ягно, всевiдаюча i всеможуча, звiльняй нас вiд колод життя легко, легко розв'язуй петлi на путах. Ми умилостивлюКмо твiй гнiв молитвою, поздержливiстю, узливанням, щоб ти нас на розум поставила. Угору -- петлю верхню, вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми, душа розв'язана полине в лоно Ягни. Тар'я! 8. До Ягни Ми шануКмо тебе, Ягно, шануКмо i твого коня, бо ви пануКте на дiйствi. Нехай Тар'ягн, син твоКП сили, буде доброзичливий i широкодушний, хай буде з нами. Захисти нас, Ягно, вiд дальнього i ближнього зловмисника, захищай нас усе життя. Надiли нас великою нагородою, надiли нас достатком достатнiм, пiклуйся про наше майно. Ти розподiляКш блага, о пломiнноязика, так, як твоК iм'я -- Рода рiдна, дай нам Рiг достатку. Того, кого ти благословляКш на бiй, той заслужить Славу як нагороду, бо ти живиш його силами. Нiхто улюбленця твого не переможе, хто б не намагався протистояти, нагорода арiйцевi буде. Тар'я -- улюбленець всього народу, його конi найкращi, його славлять кобзарi. О, той, хто не спить, коли встаК Дарбог-батько, оспiваК славного сина Тар'ягна, мати якому Ягна животворна. Бо величальна Ватра палаК, закучерявлена димом пахучим, закосичена лизнями вогню. Вона, як господар на обiдi, як прапор з полум'я, слухаК нас, тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога. КланяКмось старому i малому, кланяКмось юним i зматернiлим, шануКмо Бога разом зi спiвцем. Тар'я! 9. Про всеохопну славу Ягни Ти, Ягно, перша серед Богiв, ти Пм мати i батько Дарбог, тобi служать мудрi волхви, ти народила Перунiв iз блискучими списами. Ти, Ягно, найперше сутнК Божество, кобзарi оспiвують Божистiсть твою, ту, що пронизуК всей свiт доцiльнiстю, ти мати-батько живого Тар'ягна. Ти, Ягно, дивний вогонь живий, проявись розумною суттю видимою, два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали, в нiй ми шануКмо всi Божистi властивостi. Ти, Ягно, для людини всесвiтньоП змусила Диво гримiти, для тiла, що з нього сiм Див утворилось, коли ти розгораКшся, викликана волхвом, ми запалюКмо жертовнi вогнi на сходi й на заходi. Ти, Ягно, життКдайна корова, але ти i бик Велес життКдайний, молячись тобi, вигукуКмо: "Бачимо!", бачимо тебе животворну володарку. Ти, Ягно, напучуКш заблудлих, навiюКш правдивi вчинки шляхетним, ти обираКш переможцiв серед героПв, якi змагаються, i серед тих, хто змагаКться в накопиченнi скарбiв. Ти, Ягно, приймаКш у своК животворне лоно душi померлих, даючи безсмертя, бо ти суть Ягна-Дарбог, сина Тар'ягна народили. А ви, шановнi господарi, обдаруйте волхва, який Ягну славить, хай новi пiснi складаК, звичаПв навчаК, о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами. Ти для нас, Ягно, родюче лоно, Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща, стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею, ти, яка щастя несе, сiючи добро. Ти Ягно, наша мати-батько, творець життКвоП сили, а ми твоП дiти, твоП це багатства -- тьма Пх тьменна, доступнi сильному, захиснику обов'язку. Тебе, Ягно, жива серед живих, зробила Доля Богом над тар'ягнами, через натхненну молитву приходиш до нас, щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися. Ти, Ягно, зi своПми охоронцями -- Перунами захищай нас вiд напастей, бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова, бережи нас, очей не склеплюючи. Ти, Ягно, як найближчий заступник для того, хто немаК стрiл у колчанi, на чотири боки свiту поклони б'Км тобi, чотириокiй заступницi. Ти, Ягно, для волхва суть Слави, даКш багатство людям на землi, всяк сильний i слабкий тебе славить, бо перед тобою всi голови хилять. Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шануК, охороняКш з чотирьох бокiв, наче щит, той, хто Псть смачнi страви i маК м'яку постiль у власному домi, жертвуК тобi найтучнiше ягня. Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi, бо шлях на землi важкий i довгий, ти мати-батько наш ласкавий заступник, ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав. Як у свiтовоП людини Ягна грiла душу, так i у земних людей Ягна в грудях теплiК, чистi помисли для неП, як солома суха золота на сонцi горить, диму не видко, лише вогонь ясний. Хай змiцниться наша вiра цею молитвою, що ми ПП проспiвали, Богом натхненнi, Веди нас, Ягно, до кращого буття, обдаруй багатством щедрим, ми ж твоП родичi. Тар'я! 10. Пошануванням Ягни Золотим волоссям розмаяна в просторi свiтлопломiнна мати Зорi, воiстину, твоя суть -- це рух, орли -- твоП сини, чорнi бики -- твоП стада. Ти проходиш усмiхнена блискавками, жагуча, наче похiтлива жiнка, рине на землю дощова вода, хмари гримлять! Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами народжуК живнiсть, сповнюючи свiтовi закони, весiльна сваха для батька-матерi пануК всюди, зволожуючи життКйдане лоно. О Ягно, ти нагороджуКш всiм: коровами, кiньми, вiвцями, козами, надiли нас, о всесутня i всепроникна, славою своКю, яка в доблестi сяК! Це Ягна палаК в словах кобзаря, яку вiн закликаК пiснею славослiв'я, хай дасть нам достаток, багатолика! Та, хто нiч розсiюК, Зорю вечiрню i ранкову засвiчуК, Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв. Допоможи нам, Ягно, пiдтримай, тобi ми славу спiваКмо, про тебе у молитвах згадуКм. Тим, хто нам загрожуК, Ягно, близьким i далеким ворогам -- погибель пошли, зроби так, щоб лише арiйцi множились. Тисячоока, бризкаюча у всi боки iскрами, Ягно, вiдлякуй Чортiв! Бо волхв праведний пiснi спiваК, тебе закликаючи, криж-знамення на груди накладаК. На всi боки покладаК, на низ i вгору покладаК, так, як променi вiд Зiрки на всi боки посилаК. Тар'я! 11. До Ягни Ти, Ягно, народжуКшся разом з днем, палаКш червоним обрiКм нам назустрiч, ти у водi, в каменi, в деревi, в травi: панна для людей -- народжуКшся чистою. У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби, очищення, повчання, узливання, у тебе знання звичаю i казань, ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя. Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi, ти високо в Дивi i скрiзь на Землi, ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних, знавець приказувань i щирих дарiв. Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць, ти корона свiтла i чудодiйна, побратим для побратимiв, господар iстот, даруКш Долю як Кдиний шлях. Ти Папа -- майстер на всi руки, але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло, поганяючи коней, якi мчать навипередки, переможцям дари пiдносиш. Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива, наче натовп Перунiв, могутня, линеш багряними вiтрами, домашнК вогнище благословляКш. Ти, Ягно, даруКш тому, хто служить тобi, ти свiтло, що скарби блискучi сипле, ти Бож -- господар усього живого, бо ти той вогонь, що усюди й в усьому. Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду, як можновладця -- хоча ти всiм доступна, ти прекраснолика володарка володарiв, яких сотнi й тисячi, а ти Кдина. До тебе, Ягно, як до матерi-батька, люди приходять i бажання сповiдають, ти стаКш дитиною тому, хто тебе шануК, ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою. Ти, Ягно, влучаКш куди схочеш, володiКш тайною множення товару, коли ти розгоряКшся в образi Ватри, серце до тебе лине, як метелик до свiчки. Ти Божиня над усiма Богами, тебе Перун принiс -- священне свiтло, ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою, господарка всiх свят -- Данапраягна. Шляхетна Ягна -- це вища сила, язики твого полум'я -- краса незбагненна, ти К високою нагородою для праведникiв, широка i глибока суть твоя i Кство. Тебе, Ягно, Боги зробили своПми вустами, чистi лизнi полум'я, наче перша любов, ти нашi дари супроводжуКш i приймаКш, в тобi, Ягно, безсмертя, як Кство правди. Боги твоПми вустами п'ють меди, з твоКю помiччю люди роблять чар-трунок, радiють водi, житу i життю, ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони Кдинi. Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях, сила твоя постаК у всiй величi, через Диво i Землю -- обидва свiти ти проникаКш наче сiк живого. Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв, коней i всякоП птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував, дякуКмо господарям i Богинi Ягнi. Тар'я! 12. До Ягни i домашнього Вогню Всюдисуща сутнiсть Вогню, якими словами визначити твоК Кство? Бо ж Ягна безсмертна Божиня, народжена давно, прославляКться як закон. Дивна вiсниця помiж двох свiтiв в образi Вогню земного перед очима волхва, кожен день рубiни Вогню прикрашають житло, хвалимо за це Бога i словами i думками. Прапор пожертв i Пхнiй вiзничий Вогонь наснажуК Божистi думки, на ньому зосереджена наша праця i здобутки, у нього ми дивимось i бачимо Ягну. Батько пожертв, Бог вiщунiв, Вогонь -- мiра i межа для волхва, вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти, гарячим Вогнем ми послуговуКмось. Яскрава Ватра на колiсницi золотiй, всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах, захована i вiдкрита, оточуК нас звiдусiль, несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв. Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють, для зiгрiвання житла, славимо в пiснi, вiн зiгрiваК нас помiж двох свiтiв, вiдганяК злого звiра, злого духа i злi наговори. О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм, наберися сили, прийми пожертву, вiдживи нашi зв'язки з вищими силами, ти своя серед Богiв, вони тебе слухають. Батька Роду, юного гостя, володаря слова, головного серед волхвiв, ознаку звичаПв, шануКмо Вогонь, який всi пiснi нашi знаК, пiдкинемо дров, щоб полум'я палало. Бог, який сяК вдаль, даК сили в бою, ти, Тар'ягн, який Пде до людей колiсницею, заповiтами великоП Ягни користуКмось ми, служимо йому мелодiйними пiснями. О всезнаючий, милий i добрий, з твоКю помiччю дiждемо сходу Дарбога, коли ти спалахуКш, втiкаК темiнь, о Боже, Вогонь пронизуК всi свiти. Iз дивних сил всепроникного розуму випущено текти високе полум'я, пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю, переповнений зародками, народився Вогонь! Тар'я! 13. При добуваннi Вогню Њ материнська основа, щоб терти, К чоловiчий живець, щоб втирать, приведiть жiнку -- главу Роду, ми будемо терти, щоб здобути Вогонь. Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева, суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто кохаКться, кожен день ми перебуваКмо коло Вогню, рано встаКм, Зорю зустрiчаючи. Засiй лоно закоханоП жiнки, покрита тобою народить бика, з червоною макiвкою свiтле його лице, народжуКться син Дарбога в урочий час. О всесутнiй, тебе ми запалюКмо на пупi Землi, на священному точку, тут вiдчуваКться присутнiсть чарiв, щоб Богам коло нас приКмно було. О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям, цього вiщуна прекрасного i безсмертного, робота ця почесна i приКмна, до неП у бугая завжди охота К. Якщо потерти добре, то вiн запалаК, наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою, жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни, нещадимий до дерева, трави i тоуку. Лише народившись, сяК i взори притягуК, шанований пiснями i танцями, його Боги поставили до обряду, як всезнаючого, того, хто жертву Пм пiдносить запашну. Сядь, святий чоловiче, на своК мiсце, поклади пожертву на лоно точка, приклич Бога, здiйснивши узливання, о Ватро, додай нам життКвих сил. Запахущий дим пiднiмаКться в Диво, вдатний Богам, як пошанування шануючих, ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду, з його допомогою i Тар'ягн перемiг. Ось твоК сьогоднiшнК лоно, Ватра, звiдки, народившись, ти засяяла, думаючи про Ягну, сидимо тут, священну пiсню Слави спiваючи. Ти, Ягно, вiддзеркалення самоП себе, ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв, ти, Ягно, -- мати матерiв, Дарбог з тобою треться, щоб народила. Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi, прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною, о Ягно, -- пошанiвок тобi наш, тобi цей солодкий дим вiд Ватри. Смертнi приблизили безсмертного, непомильного, вiдвертаючого напастi, десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я, новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь. Оточений сiмома священнослужителями, вiн засяяв з лона матерi, бiля ПП вим'я, день за днем не стуляК очей, з тих пiр, як народився з черева Божинi. Б'Кться з ворогами в переднiх лавах Перунiв, первороднi арiйцi знають всi священнi примовки, арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова, вони запалили Вогонь, кожен у своКму домi. Коли ми сьогоднi в час священнослужби вибрали тебе, як досвiдченого волхва, ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви, будь з нами i тодi, коли п'Кмо чар-трунок. Тар'я! 14. До Дива Ось перед взором нашим бездонне Диво, до якого в цю пору звертаються селяни, Диво роздаК людям скарби, даК достаток тим, хто пiд Дивом ходить. Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння, Диво даруК безсмертя, як Долю найвищу, а потiм розкриваК дароносицю для людей, визначаючи тяглiсть життя. Якщо через незнання ми погрiшили або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса, о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми, прости нам провини i напоум на совiснi вчинки. Не применшуйте Божистiсть Дива, бо воно К самодостатня свiтобудова, це прекрасне Божество К оболонкою Землi, ПП просторовою повiтряною сферою. Усiм Богам на чолi з Ягною в Дивi К мiсце для сутнього Кства, в твоПй волi Диво-Дива-Дитина духи лiтають, множаться i мiняться. Тi твоП порухи, о Диво-Дива-Дитина, якi тричi на день посилають щастя, нехай Тар'ягн, Водан i Земля, Боги з Русалками нас захищають. Тар'я! 15. До Сварга Я кличу першою Ягну на благо, я кличу сюди Дарбога на допомогу, я кличу Дудя, який заспокоюК все живе, я кличу Бога Сварга для пiдтримки. Просвiчуючись через чорний простiр, заспокоюючи безсмертного i смертного, Сварго Пде на золотiй колiсницi, озираючи всiх сущих. Осяваючи Всесвiт, Пде вгору на двох бiлоногих конях чорноП мастi, Сварго сiяК з дальнiх далей, проганяючи геть всi небезпеки. Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами, висока колiсниця золотом поцвяхована, виходить Сварго, розсiюючи променями чорнi простори володiнь Яминих. Чорноногi конi бiлоП мастi позирають на людей, везучи колiсницю iз золотим дишлом, весь час всi люди i всi свiти перебувають у лонi Сварги сяючоП. Њ троК небес, двоК з них лоно Сварги, а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих, всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами, хто це збагнув, хай сам скаже. Як орел оглядаК повiтрянi простори, глибоко натхненний Яса-Ра-вождь, де тепер Сонце? Хто це збагнув? До якого Дива тягнуться його променi? Вiн озираК вiсiм вершин Землi, рiвнину в три перегони, сiм рiк, прийшов золотоокий Бог Сва, той, хто даК коштовностi вогнепоклонникам. Золоторукий Сварго -- володар роду людського, подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею, проганяй геть хвороби, рухай Дарбога, поспiшай до нас через чорнi простори. Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже, милосердний i помiчний для вiруюючих, хай прийде, проганяючи Чортiв i Пхнiх прислужникiв, кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами. ТвоП шляхи, Сва, не припорошенi курявою, бо в безмежному просторi сiяння твоК, прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi, захисти нас i втiш, Боже! Тар'я! 16. До Свiтла Спiльне лице Богiв -- Свiтло, око Ягни, воно заполонюК Диво, Землю i Простiр, Свiтло -- суть життя рухомого i сталого. Свiтло наступаК позаду Зорi, наче юнак на юнку налягаК, в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям, встають до працi, вмиваючись водою. Благодатнi рудi кобили свiтла, яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух, достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрiКм, за один день об'Пздять Землю i Диво. Така Божиста природа свiтла -- розпросторювати золотосрПбну тканину, як тiльки воно запрягаК рудих коней, нiч зникаК, блякнуть ПП шати. Свiтло стаК кольором батька-матерi, щоб бути видимим у дивному лонi, нескiнченна свiтла сторона Дива, але десь за нею чорнi кобили скачуть. Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть, хай нам добро щедро дарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво! Тар'я! 17. До Велеса О Велесе, пройди по дорогах, прожени небезпеку, бо ти син Ягни, будь з нами, Боже, в походi попереду ревним проводирем нашим. Щоб лютий вовк, о Велесе, який злий i пiдступний, не наважився, убий його, прожени з путi, хай дорога рушником стелиться. Прожени зi шляху розбiйника, грабiжника, що в засiдцi причаПвсь, затопчи цього бездушного, зловредного, ким би вiн не був. Ми просимо, щоб ти заручився за нас, о могутнiй дивний Велесе, ти наших батькiв захищав, то й нас оборони, зроби так, щоб з походу багатими вернулися. Бо ж у тебе всi блага, бо ти найкращий i носиш золоту бартку, проведи нас через непевнi мiсця, дай нам легкий рiвний шлях. Дай нам також силу духа, вiдведи нас на хорошi пасовища, хай не зачепить нас в дорозi пропасниця, о, Велесе, дай нам кмiтливiсть. Принеси доброту нам, бо ми стараКмось, осяй нас i нагодуй, вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо, спаси i помилуй нас, Боже наш! Тар'я! 18. Славлення Божинi Роди пiд час товчiння винограду Як товкач твердий з товстим кiнцем високо стирчить перед товчiнням, ковтай, Родо, сiк, що набiг у ступi. Де два кругляки лиснiють, наче жiночi стегна, заковтуй, Родо, соки, вичавленi в ступi. Там, де жiнка благовiК, захоплюючи i затискуючи товкач, ковтай, Родо, соки, сотворенi в ступi. Там, де товкач загнуздано, наче коня норовистого, заковтуй, Родо, соки, сотворенi в ступi. А коли тебе, ступо, в кожному домi товчуть, народяться арiйцi звитяжнi -- тьма-тьменна героПв. У вiтах Дерева життя вiтер шумить наглий, так повнись, ступо, соком, хай Рiд нап'Кться. Цi двох, якi шаленiють одне на одному, мають в нагороду найвище щастя, наче двоК коней буланих, що ними Тар'ягн Пздить. Ви -- двоК дерев, двоК статурних святих, ви даКте Роду напiй солодший вiд меду. Вийми товкач iз ступи, нацiди свiжого соку, ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi. Тар'я! 19. До Рода Що нам просити в Рода, в того, хто прозорливий, щедрий i сильний, що нам найприКмнiше для серця? Ягна посилаК жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая, щоб потомство родилося з молока Родового, щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав. Володар пiсень, володар пожертв, Род заспокоПть нас своПм засобом. Ми просим в нього цiКП милостi, втомленi вiд любовi взаКмноП. Род сяК у нашiй кровi, наче золоте Сонце, вiн кращий серед Богiв. Хай вiн помножить наших коней, наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок. О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну, велику Славу i мужнiсть дай. Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги, о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi. ТвоП дiти, Роде, -- безсмертнi, вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону. Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт, це твоП дiти, Боже Роде! Тар'я! 20. До Дарбога Дарбог приводить людей до порядку, утримуК Диво i Землю, Дарбог очей не змикаК, оглядаК арiйцiв, тож йому узливання тоуку щедре. Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена, хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю, буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтримаК, не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька. Без хвороб, радiючи силi, яку даК Дарбог, рiшуче займаючи життКвий простiр, живучи за заповiтами Дарбожими, хай буде для нас вiн милостивим. Дарбог, достойний пошанування, народився князем з прийнятною владою, хай буде до нас милостивий i доброзичливий, а ми йому шанобливе слово скажемо. До великого Бога треба звертатись з поклоном, вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву, тому для цього дивного Дарбога бризнiть у вогонь трохи чар-трунку. Тар'я! 21. На подивування Дарбогом Вогонь бачить, як сходить Зоря, вiн доброзичливий перед сяючими Зорями, приПздiть Боги в дiм шляхетного господаря: Дарбог сходить червоним свiтлом. Дарбог направив прямо промiнь, могутньо пiднiмаючи червоне знамено, наче воПн, який корiв шукаК -- золота корона на обрiП Землi. Його народила Сварга, щоб нищив Морок, в нього постiйний шлях вiд мети до мети, цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих, тих, хто за всiм свiтом спостерiгають. Розсотуючи нитку Мороку, ти Пдеш на буланих, прибираючи темну одежу ночi, променi Сонця лякають Морок, наче шкiряна одежа iз Землi падаК у воду. Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний, як ти пливеш у просторi? За яким законом? Хто бачив той стовп, що Диво пiдпираК? ТаКмниця закону залишаКться незбагненною. Тар'я! 22. До Ярила Ось променi везуть Бога, щоб усi iстоти побачили Сонце, Зiрки зникають вiд його свiтла, -- далеко променi сягнули. Розтинаючи простiр на свiтле i темне, всiма видимий свiтло творить, даруК нам свiтовiдчуття, в кожного вiд того душа трiпоче. Боже! Обернений до родiв Божих, обернений до людей, ти сходиш ласкавий до всiх, ти -- око Дива. Це Ярило дивиться на тих, хто працюК, вiн переходить Диво -- широкий темний простiр, мiряючи днi i ночi невпинно, дивиться на поколiння людей. Сiм рудих кобил його везуть полум'яноволосого на колiсницi, о Свiт-Бог, тебе здалеку видко: запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю. Радо вони везуть його, аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче, на Сур-Ра, Бога серед Богiв, ми пiзнали вишнК свiтло. Тар'я! 23. До Перемоги Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе, тiльки той, хто вiдданий Бережi, отримаК верх, тiльки той, хто душею вiдчуваК Бога, переможе найсильнiшого, тiльки той, хто шануК Ягну, подiлить майно безвiрника. Принось пожертви Ягнi, герой, прийми ПП Божисту суть в серце, налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв, здiйснюй жертовне узливання для щастя, ми вибираКмо собi для пiдтримки Бережу. Тiльки той, хто зi своПм народом, плем'ям, сiм'Кю, з синами, мужами приносить здобич i багатство, хто довiряК Божистiй Ягнi, тiльки той переможе i перемагатиме. Тiльки той буде врятований вiд завуження, той розшириться до панування над переможеним, хто попереду маК Ягну-матiр, хто весь час намагаКться перемогти! Тар'я! 24. До Лада i Лади Я заспiваю близнятам високу Славу, дивнi-бо обоК, Пхня мати Ам'ягна, вони скарб продовження Роду вiднайшли, двоК Богiв, якi кохання плекають. Џхнi бики мчаться галопом по хвилях, Пхня колiсниця як птах лине, завдяки збудженим ними любовним водам, перевiзник перевозить Дитя. Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження, коли проломлюК батько Родинi ворота, чар-трунок п'янить нас, шанобливих, Ягна-бо переправляК близнят через Морок. Дайте нам вашу живлющу силу, припливiть на лодiП наших прагнень, щоб перепливти на той берег, запрягають Ладо i Лада колiсницю. Весло, щоб Родовi води гребти широке, хвилi любовнi гойдають плавцiв, сiк божистий живий тане, наче Диво в краплi чар-трунку. Ось та закономiрнiсть сонячна, що з того на цей берег перевозить, ось та веселка щасливоП хiтi, котра К шляхом на небо. За допомогу i сприяння в коханнi залюблений спiвець славить близнят, сп'янiлий вiд кохання напою, Лада i Ладу славить -- перших коханцiв. Тар'я! 25. До Лада i Лади перед коханням Ось вам найсмачнiший чар-трунок, о ви двоК -- примножувачi закону, пийте його, смакуючи, дайте скарби насолоди тим, хто вас шануК. На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi в'Пжджайте до нас, Лада i Ладо, волхви творять вам требу на цьому святi, послухайте уважно Пхнiй клич. О близнята, найсолодше ваше вино, бо ви благоволите розмноженню людей, везучи Дитя на колiсницi, подаруйте його тому, хто вас шануК. О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку, на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях, медом оросiть пiдношення, словом утiште Богiв. Тi, хто чар-трунок кохання приготував, кличуть вас, Лада i Ладо, те благословення, яке батьки дарували, хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими. Ви володарi краси i жаги невiдпорноП, тут, зараз допоможiть нам мати дитину, пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд, привезiть Дитину з любоовi i Дива. Силу дайте Пй i живучiсть, сутнiсть Моря, Дива i Землi, дайте пораювати на цьому свiтi, приПздiть звiдтам на швидкому повозi. Сiдайте на священну солому двоК батькiв-арiйцiв, а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу, на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом, у якiй Боги Дитя возять. Пиймо солодкий чар-трунок кохання, пiснями i танцями близнят привабимо, тих, якi поять найсолодшим напоКм -- вони-бо --