Лада i Ладо -- свiтом правлять. Тар'я! 26. До вранiшньоП Зорi Ось приходить свiтло свiтла, краща за всiх, яскрава вiсниця народжуКться, пломенiК, це вона збудила Сварга, i Нiчниця звiльнила мiсце Денницi. Зi свiтлим телятком сяюча прийшла, поступилась Пй нiч мiсцем своПм, вони обоК з одного Роду -- безсмертнi, одна за одною подорожують: Денниця i Нiчниця. Спiльний шлях двох сестер нескiнченний, ним подорожують одна за одною з БожоП волi, не сваряться, не зупиняються, бо узгодженi добре, Нiчниця; i Денниця -- одного Бога, та рiзнi з виду. Сяюча володарка багатьох дарiв з'являКться яскрава, вiдчиняК браму, спонукаК до руху сей свiт живий, Зоря пробуджуК всiх iстот. Сплячих щедра змушуК прокинутись, шукати щоденну Пжу i iншi скарби, тих, хто вночi не бачить, робить зрячими, Зоря ясна пробуджуК все суще. Це дочка Дива з'являКться, яскраво палаК, як юнка в свiтлiй одежi, пануК над всiма земними добрами, запалай i сьогоднi, Зоре щаслива. Вона iде слiдом за зграями Зор, якi зникають у глибинi Дива, яскраво палаК, пiднiмаК все суще, але мертвого вона не збудить. О Зоре, за те, що запалила Вогонь, що засяяла оком Сонця, що побудила людей, якi тебе шанують, за це ми славимо тебе i любимо. Пiшли тi в смерть, якi бачили, як спалахувала колись ця Зоря, i нам, i дiтям нашим вона сяятиме, бо вона вiчна, а ми переходим. Вона знищуК ворожнечу, оберiгаК закон, доброзичлива шле нам скарби своП, несе добрi знамення, Божистi розмисли, тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща. I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася, i зараз спалахнеш, щедра, буде вона засвiчуватись i в наступнi днi, нестарiюча, безсмертна -- подорожуК закономiрно. Вона засяяла прикрасами на порозi Дива, Богиня скинула чорну одежу, будячи всiх, на рожевих конях Пде колiсницею -- княгиня небесна. Везучи дари бажанi, якi все квiтнути змушують, вона пiднiмаК прапор яскравий, остання з усiх Зiрок, якi чередою проходять, перша за яскравiстю вiсниця дня. Вставайте, живильний дух спадаК на нас, геть Морок, наближаКться Свiтло, вона шлях звiльнила, щоб Дарбог iшов, ми К там, де життя продовжуКться. Тi днi, багатi на корiв i мiцних мужiв, живi в нашiй пам'ятi, бо шануКмо Бога, хай той, хто арiйському Боговi молиться, досягне досконалостi, багатства i Слави. Мати Богiв, лице Ягни, прапор жертви, висока Богине, засяй, запалай, почувши нашу пiсню тобi, закорiни наш рiд украПнський бажанням жити. Те ясне багатство, що приносить Зоря, то благодать для тих, хто трудився з молитвою, хай нас щедро обдарують мати, батько, Боги: Водан, Земля i Диво. Тар'я! 27. До Матерi-Батька Поклонимось щиро двом великим сутностям, ПхнК Божисте милосердя для нас важливе, цi двi сили, що Пхнiй напiй тоук, прославляються на кожному святi. На Пхню владу нiхто не наважиться, на Пх Божисту природу всi моляться, з'явився ще ширший вихiд для закону, шлях якого променi вказують. Око бачить променi Бога: на Дивi К трон Всематерi, на Дивi К трон Всебатька, вони джерело сили Любовi i Перунiв. Вони володiють таПною народження, достойною поклонiння i Слави, свiтлоносну Ягну, яка пiдтримуК людей, вони день i нiч супроводжують. Сотворившися для народження дiтей, вони досягають свiтлоносноП влади, двоК Богiв, володарiв дару народжувати, один з них -- Мати, а другий -- Батько. Хай буде цей напiй найблагодатнiший для Матерi i Батька -- з нами предки поряд, хай будуть присутнi на цьому обiдi предки нашi i нашi Богове. Та людина, яка шануК Матiр i Батька, перебуваК пiд охороною предкiв, вони ПП вiд тiсноти оберiгають, захищають вiд передчасноП задухи. Поклонiмось високому Диву, двом началам -- Всебатьковi i Всематерi, вони для дiтей завжди милосердними будуть, для таких, якi обiтниць i звичаПв тримаються. Ягну, Дарбога i Тар'ягна прославляймо, дивну приязнь мiж людьми, яка зветься Любов'ю, живучи довго, ми матимемо нащадкiв, вода i зерно нам будуть смачними. Дякуючи пiдтримцi Бога, хай будемо ми улюбленцями Тар'ягна, нехай вiн разом з Перунами наснажуК хiттю i силою Матерiв i Батькiв. Тар'я! 28. До Оранти Дякуючи Матерi Орантi i Батьковi Ору, ми володiКмо полем i йому молимось, воно нас годуК i нашу худобу, хай змилуКться над нами Оранта й Ор. О господине поля Оранто, пролийся для нас достатком, як корова молоком, ти солодка тоуком i медами, хай змилуються над нами Русалки твоП. Хай будуть смачними нам твоП рослини, хай буде запашним над полем повiтря, Ор i Оранта, будьте в парi, живе життя з вами хай не переводиться. Хай нам на щастя плодиться худоба, на щастя плуг оре поле, на щастя зав'язуються вузли на упряжi, на щастя мужi беруться за плуг. О Земля, Вiтер i Дощ, хай ваша волога заплiднюКться Перуном, упаде на землю, оросить ростки, щоб врунився урожай пiд Дивом. Хай щедрою буде борозна, на щастя, на здоров'я, на Новий рiк, роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю, Оранто. Тар'ягн хай заживить борозну, Бог хай ПП благословить, наче вим'я даК молоко, так хай поле родить зело. На щастя хай оре землю плуг, на щастя хай орач поганяК волiв, на щастя хмара проллКться дощем, на Оранту, на Ора, на арiйця. Тар'я! 29. До Перунiв До веселоП зграП Перунiв звертаюся, до них не пiдступишся -- на колiсницi Пдуть, волхви натхненнi, оспiваймо Пх. Цi Перуни народились разом зi списами блискучими, сокирами, дiмантами бризок, земля, вода i листя вiд блискавок сяють. Нiби поряд Пх чути, коли батогами тьохкають, бiлими блискавками жахкають. Завивають у танцi несамовитiм, блискають у буревiП шаленiм, славу матерi Ягнi спiвають. Радий бугай серед корiв, так i Перуни серед хмар шалiють, вим'я хмар на землю молокодощ кроплять. Хто з вас муж найдостойнiший, що так Диво i Землю трясете, наче все навколо Трясця напала. Могутнi Перуни родяться, сильними зразу з черева матерi вилонюються, лише народились, а вже могутнi. Це сини самого Рода заспiвують, розсовуючи простiр доокiл, щоб ревучи, мчатись, колiньми виблискуючи. Навiть цю суцiльну зливу, що з хмари рине на землю, вони трясуть i освiтлюють. О Перуни всесильнi, своПм громом ви душу людей тiшите, ви горами i долами танцюКте. А коли виПжджають Перуни, чутно вуркотiння грому, яке наближаКться, ледь-ледь чути, а потiм сильнiше. Швидше линьте вперед на конях, К у волхвiв для вас подарунки, пийте чар-трунок на нашiй учтi. Њ тут дещо випити, i ми з вами вип'Кмо, за наше i ваше здоров'я вiншуКмо. Тар'я! 30. Про Перуна i Тар'ягна ПЕРУН Спершу менi належали всi володiння, тодi не було смертних, а лише безсмертнi, Боги коряться законам горiння, я правлю народом, який маК бiле тiло. Я князь Перун, для мене встановлено Долею цi першоосновнi Божистi сили, Боги коряться законам Ягни, я правлю народом, який маК бiле тiло. Я Перун -Тар'я, а це означаК двi сутностi роздiленi законом: вогненно-дивну i вогненно-земну, великий свiтовий майстер Папа це зробив. Я зробив живими текучi води, я пiдтримав Диво в гнiздi закону, за законом Богiв, охороняючи закон, трояко розпластав родючу Землю. ТАР'ЯГН Мене на допомогу закликають бiйцi на конях, мене кличуть у гущу кривавого бою, я встановлюю змагання на силi, бо сам я К сином сили! Я здiйснюю подвиги, якi зробили закон спiраллю, Божистi сили здобулися на рух, коли чар-трунок граК i звучить Слава, обоК сутностей Простору злагодженi К. ПЕРУН Все, що iснуК, знаК про Тар'ягна, але цi твоП подвиги присвяченi Перуну, ти прославився як руйнiвник перепон, випустивши текти замкнутi води. ВОЛХВ Нашi батьки тут бiля Ватри, семеро волхвiв, коли коня до стовпа в'язали, вони, за жертву, одержали князя над собою подiбного до Тар'ягна, поборника ворогiв - Боголюдину. Адже Лада пошанувала нас дарами, i тебе Тар'ягне i тебе Перуне, тодi Пй подаровано князя Ладо, убивцю ворогiв -- Надлюдину. Тар'я ! 31. ПРО СПОСIБ НАРОДЖЕННЯ ТАР'ЯГНА Тим, якi народили Тар'ягна, ця треба, вашi намiри до об'Кднання -- безперервнi струменi молока, вам кориться всесвiтнiй закон життя живого, о Мати i Батько, звичаКвий закон Роду. Не кожен зразу це зрозумiК, що волхв каже юнаку чи юнцi про таПну народження, як грiзний чотиригранник пробиваК податливий трикутник. Самовiльний дiтородний живець iде попереду батька до жiночого лона, зародок несе у лоно свiтотворення: ось улюблена настанова материнства-батькiвства. Так народився Тар'ягн, як конi i корови, немовля голосом сповiщаК свiт, молодята радiють, як лягають у шлюбну постiль, гостi оспiвують Всебатька i Всематiр -- двох Богiв. Дiйнi корови наситили сина Дива, бiля того вименi i волхв зростав, хай прагне долучитися до священнодiйства той, хто, цiлуючи дiвчину, засунуть думаК. Я хотiв би, щоб материнство i батькiвство опанували арiйцями, аби троК i бiльше дiтей в сiм'П мали, щоб рiд-плем'я було могутнiм, хай дощ урожайний небесний нам допомагаК. Тар'я! 32. НА СЛАВЛЕННЯ ПОДВИГIВ ТАР'ЯГНА Тар'ягна героПчнi звитяги оголосимо, тi першi подвиги, якi звершив громовержець, вiн убив Змiя, створив джерела рiк, вiн розколов надра гiр булавою. Вiн убив Змiя, того, що лежав у горах, Папа йому викував булаву, наче спраглi корови до води живлющоП, так води рiк до моря линули. Роз'ярiлий, наче тур, Тар'ягн, напившись чар-трунку з трьох озер, силою щедрою налитий, схопив булаву i убив його -- первородного Змiя. Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя, перехитрив хитрощами хитрунiв, народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку, з тих пiр тобi вже не було ворогiв. Вiн зруйнував Вал, здолав ворога, того, що його Богиня створила круглим, без плечей, булава могутня Змiя звалила, наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить. Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля, Змiй викликав на бiй героя, що силою скоряК, безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог, безногий i безрукий, а боровся проти Ягна. Але Тар ударив його булавою по спинi, вилещав переможець переможеного, Безлад став Ладом вiд волi залiзноП, з одноП причини народилось безлiч наслiдкiв. Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет, течуть води живi родючим лоном, тi, що були мертво-застояними; бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить. Зникла мертвота того провалля, чий син Морок, бо Тар'я занурив у неП свою животворну булаву, набухла Дана живими водами, тепер лежить як корова з телям. Серед невпинних неспокiйних потокiв ховаКться мертве тiло ворога, посiчене в бою, води течуть через таКмне провалля Смертi, в безмежний Морок потонув той, кому Тар'я ворог. Жiнки Водана -- Даниберегинi, що Пх Змiй оберiгав, стояли скованi, наче корови захованi Дудем, вiйстя вод, яке було заткнуте невiдомiстю, Тар'я пробив булавою своКю, ламаючи цiле. В кiнський волос витягнувся ти, Тар'я, в ту мить, як дав тобi по зубах Змiй, охоронець холоду, Кдиний Бог, ти завоював корiв, узнав таКмницю чар-трунку, випустив, щоб бiгло сiм потокiв рiк. Хоча обоК вергали блискавки й громи, але не завадив туман i град, напущений ЗмiКм, коли Тар'ягн з ним бився, то на всi майбутнi вiки здобув перемогу. Якого месника побачив ти, Тар'я, за вбитого Змiя, що в твоКму серцi убивцi захолодив страх, коли шершнi iз скриньки на волю вилетiли i щасливi днi для людей посiялись. Тар'я -- князь рухомого й нерухомого, прирученого, дикого i дев'яносто дев'яти потокiв, ти, князю, правиш достойно арiйцями, охоплюючи Пх, наче обод шпицi в колесi. Тар'я! 33. ДО ТАР'ЯГНА ПошануКмо цього барана, якого ми приносимо в жертву Тар'П, хай пiдiймаКться до Сонця дух смаженого м'яса, тисячi правдивих сил приходять у рух, наче конi наввипередки несуть колiсницю, здобуваючи Перемогу. Тар'ягна я хотiв би покликати бути присутнiм, шануючи його i Слави зичачи, вiн як гора закорiнена в Землю, завдяки тисячам джерел наповнився силою. Тодi убив Змiя, котрий затворив рiки, затворив води небеснi i джерела замулив, по тому i сам Тар'ягн напився i Землю напоПв цiлющими водами. О Тар'я, заполонювач i можновладець, ти володiКш чар-трунком животворним, вим'я хмар життКдайне iз золотим дном цiдить п'янкий для Землi чар-трунок. Мудра то наука, що ПП Тар'я здiйснив своПми дiями i молитвами, той, чиП дари найщедрiшi, адже вiн сам повний чар-трунку, його наливають силою Ягна, Дарбог i Сварго, бо вони, наче океан водою, свiтла життКдайного повнi. За Тар'ягном була Пхня сила, як Змiй був убитий, за Тар'ягном сили добра незламнi, в той день, як вiн бився вiдчайдушна, сили йому поповнювались сторицею. Коли Тар'я-громовержець, шаленiючи вiд чар-трунку, Проламав Вал, наче князь Троян, його охопив жар, сила збурення, а той, заграбаставши води, лежав на днi Всесвiту. Тодi-то Змiя, якого важко спiймати у вирi води, Тар'ягн по щелепi вдарив, адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями, бо його сила у Вiрi в Ягну. Це Сварго пiдсилив його силу, це Вогонь небесний зробив йому булаву, iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов, за допомогою коня вiрного Змiя порiшив. Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було, щоб води ринули вагiтнi Дитям, Боги в сум'яттi пiднялися на Диво, коли ти Перунами кидав. Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано, коли твоя булава розрубала голову Змiя, того, що увесь свiт пригнiчував; сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжествуК. Змiст його подвигiв не вмiщуК нi Диво, нi Земля, рiки його безкiнечнi, а води бездоннi, його подвиг утiлився у видиме i невидиме, бо вiн встановив послiдовнiсть дiП. Спiвали Перуни у цьому бою, всi Боги радiли, дивлячись на Трояна, коли вiн шишкастою булавою махнув, свiтового Змiя порiшив, вдаривши переможно. Тар'я! 34. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Це Тар'ягну я славу спiваю, холю коня, щоб на перегонах перемогти, щоб пошанувати лицаря благодiйного, приборкувача поселень -- його слава всесутня. Це йому Папа виточив гарпуна, що як блискавка ворога вражаК, цим гарпуном вiн Змiя витнув, той, хто нападаК, К напасник-переможець. В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався, це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю, це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки пiсню Слави, наче килим, зiткали. Це його велич виходить за межi Землi i Дива, це вiн безмежний усе обняв, несамовитий забiяка-переможець переможних, одухотворений для борнi, вiн суть борня. Тiльки Тар'ягн своКю можнiстю зборов Змiя, розрубав на частини, рiки звiльнив, корiв молочних з неволi випустив, якi побiгли водою назустрiч Славi. Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi на тисячi потокiв, якi до моря ринули, роздiлив, наче жертовного бика по суглобах, подiлив води на криницi, рiки i озера. З переляку перед народженням Тар'ягна тремтiли гори, Диво i Земля, вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну, готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх. Тар'ягну була дана влада i вiн володар, бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти, це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва, бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець. Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих, весь Славу складаК у молитвах вдячностi, дай i менi натхнення разом зi скарбами, хай наступить день новий, сонцедарний. Тар'я! 35. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Тобi, Тар'ягне могутнiй, славу спiваКмо, Богонародженому вiншування наше, мужу знаменитому нашi почестi, сину сили, звитяги i боротьби. ПоклоняКмось великому предку, тому, кого i нашi прадiди славили, бо вiн знайшов слiди корiв, спiваючи пiсню Слави Ягнi сонцеликiй. Коли Тар'я з Богами корiв шукали, собака винюхав Пхнiй слiд, булава владна скелю розколола, корови ревли i мужi криком кричали. Бiгло i ревiло сiм корiв, тодi в пролом ще дев'ять корiв вибiгло, потiм, разом з потоком вод, десять корiв у ревучiм валу води шалено брикали. Оспiваний Богами, о дивний, ти розкрив Морок Зорею вранiшньою, Сонцем, коровами, ти розпросторив, Тар'ягне, поверхню Землi, ти змiцнив нижнiй простiр ПiднебесноП. Але найславнiший подвиг його, зручний для його дiтей i внукiв, що вiн коров'яче вим'я створив i наповнив солодким молоком чотири цицьки-рiки. Хоча вiн несамовитий, але з молитвою побожною, заможний господар, який двох жiнок маК, на верхньому Дивi тримаК два свiти, маК з них користь, бо керуК доцiльнiстю. Здавна-бо навколо Дива i Землi двi несхожi юнки кружляють -- День i Нiч, Нiч -- темна, а День -- свiтла, рухаються, наближаючись, то одна, то друга. Гарно i зручно робить син сили, дружить з ними, звершуючи подвиги, вiн iз сирого зробив варене, вiд чорних корiв бiле молоко доПть. Здавна таКмнi життКдайнi потоки оберiгаК вiн, обiтницi дотримуючись, тисячi сестер, нiби замiжнi жiнки, дарують цьому мужевi своК кохання. До тебе молитви нашi, муже Тар'ягне, поклонiння наше дiянням твоПм, наче пристраснi жiнки ласкавлять чоловiка, нашi молитви ласкавлять мужа могутнього. Бо ж здавна достаток iз твоПх рук не зникаК, не виснажуКться твiй Рiг Достатку, ти блискучий, мудрий, сильний духом, Тар'ягне, допомагай нам посильно, ти ж сили повен. Для того, хто вiчно буланих коней запрягаК, складав славославне речення волхв, щоб вселився в нас його дух Божистий i раннiм ранком нас провидiнням освiтив. Тар'я ! 36. ДО ТАР'ЯГНА Володарю стад корiв i коней, з тобою в серцi требу творимо, бо ти примножуКш нашi добра, наче рiчковi води наповнюють море. Наче родовi води, дух твiй наблизився до глечика волхва, увiйшов у нього, благословляючи жертву, розпластану на соломi. Боги ведуть просто до мети, того, хто Пм вiдправу вiрно служить, вони радiють тому спiвцю, хто слух щирою молитвою тiшить. Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку, бо Бог Пм послав взаКмну любов, бiля тих, хто любиться i з ворогами б'Кться, i волхв, шанувальник звичаПв, ситий. Нашi БогогероП досягли юначого розквiту, запалили жертовнi багаття по трудах i дiях, вони знайшли Пжу для весi, мужi пригнали товар: корiв i коней. Засобами молитов i пожертв волхви Богiв прикликають, з'явився Тар'ягн -- захисник обiтницi, ми шануКмо безсмертне походження Янь. Коли простеляКться золота солома, щоб корова привела здорове теля, тодi Тар'ягни п'ють чар-трунок, славлячи Бога, i втiшений Тар'ягн слухаК славослов'я . Тар'я! 37. ДО ТАР'ЯГНА ДвоК матерiв рiзно ходять, та клопiт у них один: годувати новонароджене Дитя; для одноП та Дитина золота, а для другоП -- сяюча i ясна. Дванадцятеро невтомних юних няньок глядять цього очiкуваного сина Дива, гострозорого, найблискучiшого в Славi, сяючу зiрку Ладу в безладi. Пошануймо його трояке народження: одно -- з Води, одно -- з Дива, а одно -- з Вогню, з'являКться зi сходу дня жителiв Землi, пори року розподiляК по всесвiтньому закону. Хто пiзнав таКмницю цього порядку? Теля народилося, вiд того матерi матерями стали, з лона Пхнього Дiй виходить, а також волхв, знавець звичаПв. З'явившись на свiт, вiн зростаК, ще в лонi матерi, а вже сяяв, обидвi половини Дива всесвiту знiтились перед силою того, хто народився вiд Дарбога. Хоча i побоюються золотого лева, але радi йому, обоК Рожаниць i вся челядь, наче мукаючi корови, матерi поряд з ним, щоб напоПти молоком i вилизати. Вiн стане господарем, бо дiК засобом сили, бо це йому пожертвами змащують рот, вiн можновладно здiймаК руки догори, як Творець, обидва краП страшноП одежi Дивовсесвiту КднаК. Iз себе самого випромiнюК свiтле джерело, нову одежу творить своПм родичам, вiн стаК iскрометним i вищим зростом, коли змiшуКться з молоком i з водою. Творець слова i думки всеохопноП, вiн КднаК нас з Божистим свiтом, широкий свiтовий простiр рухаКться навколо основи, виблискуК сяКво сузiр'я Бика. О Ягно всесутня, захисти нас, сяйвом i теплом очисти, бо ти К i в сухiй землi, iз неба линеш свiтлими хвилями. Все старе поглинаКш i переварюКш, новi пагони, звiрят i дiток свiтлом плекаКш, так Вогонь, нагодований сухими дровами, сяК чистий для Слави i прилучення до Бога. Тар'я! 38. ДО ТАР'ЯГНА Тар'ягн маК бичачу силу, вiн можновладець Дива i Землi, його пiд час смертельних герцiв на помiч кличуть витязi, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Його шлях недоступний, як шлях Сонця, його завзяття нуртуК в жилах бiйця кожного, ворога смертельного вiн булавою поборюК, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Його шлях -- це шлях сильного самця, який заплiднюК Бережу, вiн силою посiдаК, бо вiн переможець, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. З Богами вiн кращий серед Богiв, серед дужакiв -- вiн бик дужий, серед спiвакiв -- спiвак якнайперший, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Вiн з Родами як з синами майстер, в боротьбi за владу -- вiн переможець, його булава всевладна i могутня, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Вiн той, хто притлумлюК лють ворога, вiн славить Дарбога разом з воями, господар сущого, всi його кличуть, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Перуни викликають в ньому снагу до бiйки, вiн в однiй лавi разом з героями, але i для мирних справ його кличуть, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Одною лiвицею вiн боре супротивника, правицею -- щастя сiК для всiх, навiть слабкий переможе, коли з ним Тар'ягн, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Вiн здобичник з пiшими воПнами i з вершниками, всi украПнцi про нього чули, мужнiстю i силою вiн поборюК злi чари, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. А чи в герцi за нагороду, чи в бою з ворогами вiн здобуваК, бо К найсильнiший, бо вiн води звiльнив, вiн Рiд розпочав, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Вiн носить булаву, вiн убивця чужинцiв, вiн страшний, жахливий, але майстер i хитрун, силу його шанують серед семи племен, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Його булава шишкаста гримить, несамовито дужий його рев пiднебесний, за ним Перемога, Слава i Здобич, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Межi його сили нiхто по змiряв, нi Боги, нi люди, нi навiть води, бо вiн, дякуючи силi, суть мiж Дивом i Землею, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Червона i чорна кобили з зорями на лобах сяють у запрягу всемогутнього, ця колiсниця Тар'П звитяжцю належить, в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч. Вiн пiдкорив чужинцiв, як вiв свiтлочолих, убив, загнав у землю булавою, вiн завоював КраПну зi свiтлими юнаками, вiн Сонце вiдкрив, Дану звiльнив -- Боголюдина. Хай всi днi нас захищаК Тар'ягн, щоб за нами на всiх шляхах була Перемога, хай нам щедроти дарують мати, батько, Ягна, Водан, Земля i Диво. Тар'я! 39. ДО ТАР'ЯГНА Твоя найвища суть дуже далеко, ПП лише мудрi можуть збагнути, але твоП дивнi дiяння разом iз земними творять всесвiтню Славу твоПм подвигам. Ти змiцнив Землю i поширив Свiт, владною булавою вивiльнив Бережу, убив змiя Горинича, розчерепив злу силу, змiв з лиця Землi Нечисту. Твоя воля нас пiдтримуК, бо ти з нами завжди, коли фортецi долаКмо, коли нашi списи у ворогiв потрапляють, помнож арiйську силу, всесильний Боже. ШануКмо тебе, Тар'я, як найстаршого прабатька, називаКмо -- Щедрий, щедрого силою, виходячи на герць iз пiдступним, заслужив Тар'я iм'я сина Слави. Гляньте на його повний розквiт, повiрте в геройську силу Тар'ягна, вiн знайшов корiв, вiн знайшов коней, траву, води i дерева. Для того, хто сильний, як бик, чий порив iстинний, ми напiй готуКмо, для героя, який пiдстерiг здобич, як мисливець, вiд украПнцiв шана i священнi пiснi. Тар'я! 40. ДЛЯ СЛАВЛЕННЯ АРIЙЦIВ I БОГА ТАР'ЯГНА Хто заледве народився, а вже мудрий, Бог, який силу духа взяв у всiх Богiв, вiд чиКП несамовитостi тряслися обидва свiти, його величi i мужностi -- то К Тар'я ! Хто змiцнив Землю, яка коливалася, хто заспокоПв гори, якi тряслися, хто вимiряв якнайдалi повiтряний простiр, хто пiдтримав Диво -- то К Тар'я! Хто убив Змiя, пустив струменiти сiм рiчок, хто вигнав корiв, поруйнував Вал, хто народив Вогонь iз двох каменiв, хто загрiбаК здобич в боях -- то К Тар'я! Ким всi цi перевороти здiйсненi, хто неарiйцiв змусив як нижчу расу зачаПтися, хто, як щасливий гравець, виграв, зiрвавши куш, багатство чуже привласнив -- то К Тар'я ! Про кого, боячись, питають: "Де вiн ?", до кого молитва iз страхом i пошаною, хто зменшуК багатства чужинцiв, вiрте в нього щиро -- то К Тар'я! Хто одухотворив змученого i слабого, до кого за пiдтримкою звертаКться волхв, хто допомагав тому, який жорна крутить, володар племiнних корiв -- то К Тар'я! Кому пiдкоряються конi i корови, у кого полки воПв, ряди колiсниць, хто народив Сонце, Вранiшню Зiрку, хто управляК водами -- то К Тар'я! Кого закликають поокремо двоК супротивних полкiв, по той i по цей бiк, взаКмнi вороги, навiть тi двоК, що воюють на однiй колiсницi, по рiзному кличуть Бога вiйни Арея. Без кого племена не перемагають, кого ратники кличуть на помiч, хто завжди iшов навпроти всього, хто трясе непорушним -- то К Тар'я! Хто кожного, який здiйснив великий грiх, вражав списом -- перш чим той усвiдомить, хто наглому не прощаК наглiсть, хто вбив ворога -- то К Тар'я ! Хто Шамбару, який у горах жив, вiднайшов за сорок лiт, хто вбив Змiя, що силою хвалився, Дану полонивши, -- то К Тар'я ! Хто сильний як бик на семи поводах, хто випустив сiм рiчок для плину, хто булавою зiштовхнув Змiя, який на Диво лiз, -- то К Тар'я ! Навiть Диво i Земля вклоняються йому, навiть гори бояться його несамовитостi; хто це, сп'янiлий з гарпуном у руцi, з булавою в долонi -- то К Тар'я! Хто допомагав виноробу, а також кухарю, оповiдачевi речень i знавцевi обряду, кому украПнцi моляться, шануючи Славу його, кому цi дари -- Божистому Тар'ягну. Тар'я! 41. ДО ТАР'ЯГНА Тому, хто все завойовуК, здобич i Диво, тому, хто завойовуК ниви i чоловiкiв, тому, хто завойовуК коней, корiв i води, Тар'ягну достойному наша Слава i дари. Тому, хто всiх переважаК, скоряК, ламаК; непереможному, пересилювачу, розпоряднику, могутньому поглиначу, вiзничому непереборному, Тар'ягну, володарю оголошуКмо поклонiння. Вiн трясе найважчою булавою, боКць, який вирiс сам по собi, вiдомий серед племен як войовничий ар'я, збирач вiйськ i шукач подвигiв. Його зброя смертельна для повсталого, вiн не поступливий, як бугай, високий, глибокий, обдарований, твердий i пронизливий, Тар'я отримуК достойнi пожертви. Вiн визволив iз печери корiв, води застоянi подiлив на безлiч рiк, Диво пiдпер, добре вiд злого вiддiлив, навчив нас пiсень, щоб його причарувати. О Тар'я, дай нам найлiпшi багатства, щоб ми збагнули силу дiП для благополуччя, щоб зростав наш народ, здоровий тiлом, щоб з бадьорими пiснями минали днi. Тар'я! 42. ДО ЯГНИ I ТАР'ЯГНА Насолоду собi сотворила та, яка володiК силою дiП, тiсно зв'язана родинними узами з Дивом i Землею, i ось Боги вiднайшли Тар'ягна, достойного для взору, у водах, пiд час вирування сiмох озер. Сiм днiв посилили щасливе Дитя, яке народилось рожеве i величне, Боги спiшили до нього, як кобили до лошати, Боги милувалися ТриКдиним. Розростаючись у повiтрi сяючим тiлом, очищуючи силу духа молитвою, одягаючись в полум'я i водяну пару, вiн творить свою досконалу красу. О Тар'я! Наш вождь i прабатько, споживаКмо твоП неоцiненнi дари, ми виросли, дякуючи твоКму сiменi, тож переможемо безбожних супротивникiв. Ти став нашим бойовим прапором, ти став натхненником наших пiсень, ти дав нам дiм i в ньому Сваржича, на колiсницi Пдеш, як Бог до Богiв. В житлах смертних ти безсмертний, ти пануКш в нашiй хатнiй печi, для тебе на жертовне вогнище плескаКм тоук, щоб ласкава Ягна грiла нашi лиця. Приходь, Ярило, з добрими намiрами, великий з великими потугами для народу, сотвори нам достаток i безпеку в свiтi, славну долю дай i пiсенний настрiй. Всi твоП, Тар'я, давнi народження i теперiшнi ми славимо i шануКмо, цi узливання для племiнного бугая, для сина Дарбога i Ягни. З поколiння в поколiння про тебе нагадуК волхв, в твою честь запалюКмо Ватру, Вогонь-бо завжди молодий, коли горить полум'ям, коли пашить очищенням i добром. Цi нашi пожертви ти могутнiй вознеси разом з нашою шанобою до Ягни вишньоП, дай нам, священику, благословення, Ягно, посприяй нашому достатку. Веди нас вiд народження до мети, даруючи благо за заслуги i пошанiвок, хай буде нам син, який продовжуК Рiд плоть вiд плотi, о Ягно, хай буде твоК благословення. Тар'я! 43. ДО ТАР'ЯГНА Тар'ягне, господарю сильних чоловiкiв, великих удач i перемог, ти маКш багато корiв молочних, на вбивство ворогiв напучуКш. Перуни, iдiть з нами до бою для пiдсилення за тими, в кого багатство i щастя, за тими, хто в бою перемагаК, знищуючи ворога i беручи здобич. Налаштуй нас на достаток добр, о Тар'ягн, Бог сильних, разюче блискаючий, охоронець потомства, смiливий, вiдчайдушний i несамовитий. Вiн сотворив усiх iстот, сотворив пошанування для Богiв, коханець Слави, Звитяги i Хвали. Не допусти, Тар'ягне, до нас нi нудьги, нi страху, нi зради, нi немочi, нi наруги, бо ти син сили, заступи вiд злих чарiв i наговорiв. Дай нам в нагороду сильне потомство, о Тар'ягне, поборник поборених, дай нам достаток i багатство, могутнiй у пристрастi i славi Бог. Тар'я! 44. ДО ТАР'ЯГНА Ягна, Зоря, Божистий кiнь, вас закликаК вдосвiта волхв-спiвець, хай почуК нас Сварго, той, хто сiяК, i тi, хто присутнiй при священнодiйствi. О Тар'ягн, три сили в тебе, троК жител, три язики полум'я у народженого законом, три тiла в тебе, уподобанi Богами, охороняй нас в наших молитвах. О Тар'ягне-Ярило, у тебе багато iмен, ти всеволодар, ти самосутнiй i безсмертний, а те, що ти володiКш чудесною силою, то вiд Ягни, бо ти К Бог вiд Бога. Бог Тар'ягн К вождь Божистого народу арiйцiв, бо вiн п'К полум'я i пiдтримуК закон, вiн убивця ворогiв древнiй i всезнаючий, пiдтримаК в скрутну хвилину того, хто славить Ягну. Божистий кiнь, Вогонь, Дивний волхв, син Матерi, Батька, Бога-творця, славимо тебе, поливаючи дрова тоуком. Тар'я! 45. ДО ТАР'ЯГНА ПЕРЕД БИТВОЮ До Тар'ягна звертаються шанувальники, готуючи священнi страви для треби, вiдганяючи наговори злих людей, о Тар'я, подай знак благословенноП прихильностi. Вiдстанi для тебе не мають значення, приПзди, володар буланих коней, для мiцного бика зготували ми цей чар-трунок, для тебе трудилися, збираючи припас. Тар'я полум'яноязикий, щедрий охоронець з великим вiйськом, рiшучий, несамовитий. Що звершив ти, грiзний для ворогiв, якi були твоП подвиги, дивний бугай? Це ж ти трясеш те, що непорушне, це ж ти, подорожуючи, знищуКш нечисту силу, за твоПми заповiтами Диво тримаКться над Землею, гори стоять i рiки течуть у моря. Безстрашний i рiшучий арiКць, ти говорив захоплююче i рiшуче дiяв, убиваючи ворогiв, навiть двi безмежнi половинки Всесвiту для тебе -- лише двi пригорщi. Хай летить стрiмко вперед твоя колiсниця, поперед неП помах твоКП булави, яка трощить ворогiв, убий тих, хто йде насупротив, тих, хто наступаК ззаду, утверди свою правду, мир i порядок. О Тар'я, тебе прикликають тисячi арiйцiв, бо ти визволив Дану, пробивши Вал, ти знищив Змiя, що розростався, круглого, безногого i безплечого. Ти встановив на мiсце велику Землю, врiвноважив ПП рух i поступ, налагодив над нею повiтряний простiр i Диво, хай потечуть сюди води, якi пробуджують живе. Як ти зруйнував Вал, то й корiв випустив, боячись твого удару, вони на волю вийшли, iшли корови зручним шляхом-лоном, яке ти, Тар'я, своКю булавою пробив. Тар'ягн сам заполонив двi сфери добрами -- дивну i земну, об'Кднану водами, вiн з повiтряного простору, де вiдбувалася битва, привозить нам дарунки i скарби. Сонце не змiнюК установлених сторiн свiту, якi створив володар коней буланих, тiльки тодi, як Дарбог Землю обiйде, вiн лягаК спати, розпрiгши коней. Перед сходом Сонця всi бачать вранiшню Зорю, ПП яскравiсть, що засвiчуК лице Овиду, всi знають, що коли Зоря з'являКться, Тар'ягн благоволить людям, котрi знають молитви. Велике свiтло заховане в персах Зорi, сира корова йде, але несе тепле молоко, смак молока походить вiд корови, коли Тар'ягн його призначив для спожитку арiйцю. О Тар'я, будь твердим перед походом, допоможи i спiваку i господарю, а тих, хто насилаК на арiйцiв злi чари, Перуном убий i Перуном спали. Навколо К багато ворогiв, врази Пх розпеченим камiнням, розколи з верху до низу, осиль, убий Змiя, утверди свою владу. Вирви з коренем чортове зiлля, розколи середину i зламай верхiвку, до яких пiр ти будеш вичiкувати, метни розпечене вiстря списа у безвiрника. Якщо, Пдучи своПми буланими кiньми, ти, Тар'ягне, заволодiКш щедрими добрами, хай стануть цi добра нашими спiльними, хай Круг справедливо частини розподiлить. Принеси нам, Тар'я, щедру частку, хай буде з надлишком твiй дар Божий, наше бажання прослалося, як море, задовольни його, господарю благ. Порадуй нас коровами i кiньми, золотом i хлiбом, скарбами й дiтьми, прагнучи до сонячного свiтла, ми, украПнцi, своПми молитвами тебе умовляКмо. Проломи для нас загони з коровами, хай потечуть нам як нагорода статки, ти небожитель, бугай, твоя несамовитiсть iстина, будь щедрим подавачем добра для нас. Ми закликаКм для дачi щедрого Ярила, наймужнiшого, для захоплення здобичi в битвi, Бога вiйни, Тар'ягна, закликаКмо в спiльники, того, хто ворогiв убиваК, перемагаючи в битвi. Тар'я! 46. ДО ТАР'ЯГНА, ЩОБ ДАВ КНЯЗIВСТВО ПриПзди сюди, Тар'ягне, стоячи на мiсцi Пздового, це твiй звичай -- пити чар-трунок, двох буланих коней розпрягай, на житню солому кличе тебе волхв. ПриПзди лише до арiйцiв, не слухай ворогiв наших, бо нашi речення, прикрашенi похвалою, кличуть тебе, нашого родича. На нашу пожертву, приКмну через заговори, о Тар'я, разом з буланими приПзди, голосно тебе кличемо, молячись тобi, задобрюКмо пожертвою сп'янiлого вiд тоуку. А привезуть тебе двоК буланих коней, добре об'Пжджених, струнких i гарних, ти, Тар'я, радiючи ячмiнному напою, послухай нас благоприязно. Надiюсь, ти зробиш мене пастухом народу, князем над воПнами, о щедрий Ар'я, звичайно, я стану Золотим князем, бо ж наш рiд княжий -- твоП кревнi родичi. Хай твоП могутнi буланi конi, о Тар'ягн, привезуть тебе сюди, а тi, що нападають на нашi дивнi ворота, хай упадуть у безодню, тобою здертi. О Тар'я, заправу для цього чар-трунку орел принiс з вишнiх гiр, захмелений ним, ти потрясеш народи, заганяючи для арiйцiв корiв череди. Ми кличемо для щастя великого Тар'ягна, наймужнiшого, щоб захопити в цiй битвi здобич, Бога, який нас чуК, який пiдтримуК, який ворогiв убиваК, завойовуючи нагороди. Тар'я! 47. ДО ТАР'ЯГНА Велика сила мужностi в тебе, Тар'я, ти войовничий бик-самовладець, грiзний, юний, мiцний, жагучий, булавою володiКш всепроникною. Ти могутнiй бугай норовистий, переможець, захватник, поневолювач, Кдиний можний князь всього свiту, веди арiйцiв на битву i розсели по землi. В твоПй творчостi всi Боги присутнi, сяючий, непереборний скрiзь, Тар'я своКю величчю переростаК Диво i Землю, широкий великий повiтряний простiр виповнюК. В це чисте, глибоке, грiзне джерело входить натхнення Бога-творця, в Тар'ягна, як рiки в океан, iдуть нашi сили i звiдти виходять. Тар'я! 48. ДО ТАР'ЯГНА Ти великий Тар'ягне, це за тобою Земля i Диво владу визнали, ти вбив Змiя, виявивши силу, рiки випустив iз неволi. Вiд спалаху, як ти народився, затряслося Диво i Земля, затряслися кремiннi гори вiд страху перед твоКю несамовитiстю, розступились пустелi,потекли рiки. З силою ти кинув булаву i розколов гору, сила К засобом переможця, оп'янiлий вiд сили убив Змiя, води швидко потекли лоном. Диво вважаКться твоПм батьком, Ора вважаКться твоКю матiр'ю, Ягна вважаКться твоКю душею, ти досконалий,прекрасний i сильний. Хто сам може Землю затрясти? -- Тар'я, бажаний князь для арiйцiв, Кдиного його iстинного украПнцi шанують, бо вiн даруК i опiкуКться волхвами. Вiн змушуК до втечi змiшанi полки ворогiв, вiн щедрий для тих, хто сильний, вiн приносить здобич тим, хто викохуК силу, ми бажаКмо твого, Тар'я, благословення. Тому Тар'я вiдомий як переможець i вбивця, бо вiн корiв у бою здобував, коли Тар'ягн вiд лишку сили шаленiК, все, що тверде, з жаху стаК податливим. Тар'я зiгнав до одного мiсця всiх корiв, коней, овець, кiз -- зiбрав весь товар, багато укрiплених мiст поламав, роздав багатства своПм воПнам. Тар'я пiклуКться про свою матiр, а також про батька пiклуКться, тi, хто з криком "Слава!" б'ються в перших лавах, К найкращими дiтьми Тар'ягна. Бо вiн кого схоче з живого перетворить у мертвого, щедрий до тих, хто змагаКться боКм, розбиваК камiння, як грiм дивний, обдаровуК тих, хто його славословить. Вiн привiв у рух колесо Сонця, зупинив Чорта, який хотiв Дарбога спинить, кинув його в шкуру темноП утроби, води сiм'ям Вогню заплiднив. На розстелену шкуру бика кличе волхв усiх родичiв, своякiв i друзiв, а також Тар'ягна в компанiю кличе, князь-господар чекаК сходу Сонця. О Тар'ягне, будь товаришем своПм шанувальникам, тим, хто тебе оспiвуК, силу дай, бо ж ми завжди тебе пам'ятаКмо i в бойовому походi i бiля священного Вогню. Тож нехай щедрий Тар'ягн дасть достаток, наш великий князь, наставник i управитель, творимо