йому треби i заговори, дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги. Тар'я! 49. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Хай прийде до нас Тар'я потужний, герой наших страв покоштуК, хай, звеличений нашим славослов'ям, сили своП незбагненнi, наче Див, розпросторить. Сила дивовижного бугая тут пануК, вiн свiтлом ясним сяК для хiтi чоловiчоП, його сила духа нашому князю перейде, арiйська сила всiх пересилить. Хай прийде Ар'я до украПнцiв з Дива, з Землi, з Дани, iз сонячного Кства разом з Перунами, здалека, а також з точка жертовного Вогню. Його, котрий володiК мiцним достатком, Тар'ягна-героя, ми прославляКмо, того, хто булавою Змiя перемiг, бо його хоробрiсть -- це дорога до щастя. На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв, вiн рухаК язик, котрий шанобу спiваК, володар багатьох благ наш поважний волхв, хай ще й Тар'ягна сюди покличе. Благословеннi твоП красивi долонi, коли ти, Тар'я, вручаКш подарунок волхву, створена тобi молитва шаноблива, дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших. Тар'я! 50. ПРО ТАР'ЯГНА I СОКОЛА Я К людина i свiтло разом, я -- натхненний спiвом кобзаря, я покорив КраПну -- син Дарбога, перший князь Араяни -- земне втiлення Бога. Я дав землю арiйцям, дав дощ, щоб земля родила, рiки по руслах побiгли з моКП волi, поклонiння Ягнi через мене прийшло. П'яний вiд надлишку сили, я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари, а Дитинець зруйнував наостанку, коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога. * * * Ця птиця Сокiл летить попереду Перунiв, найперший Сокiл попереду соколiв, коли летить з Гори прекрасноликий, несучи гiлку з вишнi для людини. Ця птиця безстрашна ринулась в невiдоме, швидка, як думка, рiшуча i свята, миттю прилетiла вона з медвяною росою, у цьому Слава для птицi Сокiл. Стрiмкопадаючий зi стеблом у дзьобi, минаючи стрiлу варти, згубив перо, заправу для дивного чар-трунку принiс, забравши стебло з вищого Дива для Тар'ягна. Тар'я! 51. НА СЛАВЛЕННЯ КОНЯ Хай побачить нас Ягна, Прамати i Прабатько, а також Тар'ягн, Дружба i Перун, коли на священному требищi ми оголосимо достоПнства вбраного Коня. Ось волхви ведуть святково вбраного Коня в дар Боговi, спутаного, поряд Козел рябий гарно йде, мекаючи, це ж бо жертва для Тар'ягна i Велеса. Цього Козла призначено для всiх Богiв, разом з Конем найродовитiшим, як долю Велеса, цю бажану попередню жертву, разом з жеребцем, сам Творець пiдбадьорюК для славного дiла. Призначеного Коня учнi тричi обводять навколо требища, а призначений для цього Козел iде першим, оповiщаючи Богiв, що достойна жертва пiдходить до жертовного стовпа. Волхв, виночерпiй i знахар вiдганяють злих духiв, пiчник запалюК вогонь, а вiдун веди вiдаК, всi вони покуштують жертовноП Пжi, доладу приготованоП, по звичаю пiднесеноП. Тi, хто вирубуК стовп, тi, хто везуть стовп, тi, хто витiсують навершя для кiнського стовпа, тi, хто вбирають Коня в збрую, Пх молитовнi пiснi хай задобрюють жертву i Бога. Кiнь, викоханий з лискучою спиною, увiйшов у Коло, волхвом складена пiсня його супроводжуК, хор духовний йому спiваК, ми зробили його добрим подарунком Богам. Та вуздечка кiнська i недоуздок, той ремiнь, що на головi, i ремiнний повiд, та трава, якою йому напхано рота, все це буде на жертовний вогонь Боговi. Те, що з'Пла муха iз кiнського м'яса, що прилипло до жертовного стовпа чи до сокири, що прилипло до рук майстра, все це хай буде для Богiв. Хай майстер вiддiлить кишки вiд м'яса, м'ясо обмиють i запашними травами натруть, роздiлять його на особливi частини, зготують м'ясо на вугiллi Сваржича. Сiк м'ясний, який скапуК у Вогонь, коли м'ясо смажиться на веретелi, хай не пристане вiн до землi, нi до трави, хай i це буде пожертва Ягнi. Тi, хто оглядають Коня, коли вiн готовий, тi, хто каже: "Гарно пахне, час знiмати!", хто чекаК пригоститись м'ясом шляхетного Коня, хай спiвають дружно в супровiд дiйству. Та палочка, що для проби м'яса в казанi, тi миски для наливання юшки-вiдвару, димуючi покришки горщикiв, гак, макiтра -- всi вони Коню служать. Його вуздечка, путо, попона; що вiн пив, що Пв, що нюхав, все це Боговi угодне. Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне, хай не буде йому на шкоду блискучий казан, пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук "Шануймо!", цього коня хай прийме Бог. Той убор, який розстилають для Коня, верхнК покривало, золотi бляшки, уздечка, пута -- вся збруя -- все належить Богам. Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв, коли його вдарено батогом, то так як ложкою з тоуком до Вогню, я замовляю цi образи молитвою. Сокира рубаК тридцять чотири ребра цього найкращого Коня, втiлення Бога, притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити, роздiлiть суглоби, називаючи Пх один за другим уголос. Майстер дiлить Коня, двоК притримують -- такий порядок, всi частини тушi будуть приготовленi за звичаКм, стiльки ж кльоцок буде у вогонь кинуто. Хай тебе, Коню, не мучить вiдлiт життя, хай сокира не спричинить наруги твоКму тiлу, хай поспiшливий, недосвiдчений рiзник не промахнеться ножем, щоб не порiзати неправильно твоП органи. Ти тут не вмираКш, не терпиш наруги, ти до Бога iдеш легким шляхом, двоК буланих коней, двоК в яблуках коней стали з тобою в однiй упряжцi, на яких Дарбог Пздить вiд обрiю до обрiю. Хай ця жертва бойового Коня посприяК, щоб гарнi родились у наших табунах конi i корови, щоб хлопчики народжувались для могутнiх арiйських полкiв, а також достаток, хай Кiнь, в супроводi жертовного узливання, дасть нам владу. Тар'я! 52. ДО КОНЯ Коли ти народився i вперше заiржав, виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану, твоП ноги стали, як крила сокола, ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь. Його, дарованого Ягною, запрiг ТриКдиний, Тар'ягн уперше сiв на нього верхи, свiтлий Дух тримав за поводи, iз Сонця зробили Коня Боги. Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню, ти, Тар'я, за таКмною обiтницею, ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника, тричi прив'язаний до сутi життя. ТроК прив'язiв у тебе на Дивi, три у рiчках, три в океанi, а ще ти видаКшся схожим на Перуна, там, у вишинi, твоК мiсце народження. О скакун, це твоП мiсця купання, це скарби копит переможця, ми побачили твою упряж, яка несе щастя, яка загнуздуК подiП у закони. Думками ми упiзнали твою суть, це птиця, яка лiтаК пiд Дивом, твоя вродлива сухорлява голова похропуК, коли ти линеш шляхами небесними, де немаК пилу. Тут я бачу вищий образ Коня, що напився води цiлющоП зi слiду Корови, щасливi ми люди, що ти нам дався до рук, до способу i для пожертви. Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж, за тобою корови, за тобою гурти дiвчат, слiдом за тобою iдуть воПни, Боги тебе надiлили геройською силою. Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi, вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав, самi Богове прийшли скуштувати жертовного, бо вiн достоПн Пх. Дивнi конi грають силою, немаК табунам нi кiнця нi краю, наче гуси, змикаються в косяки, коли iдуть на небеснi пасовища. Тiло твоК в польотi, о скакун, твоя думка лине швидше за вiтер, твоП роги знаходяться скрiзь, рухаються, звиваються по лiсах i долах. На жертву присвячено скакуна з думкою, зверненою до Бога, Козла ведуть попереду, його супутника, а позаду Пдуть мудрi спiвцi. Вiн вiдбув у найвищу хату, скакун пiшов до батька-матерi, хай вiн сьогоднi буде Боговi найприКмнiший i попросить нам ласки у Ягни. Тар'я! 53. ПРО БОЙОВОГО КОНЯ КНЯЗЯ КИЯНА I ранiше дари приносили Диво i Земля, тi, що Киян одержав, щоб арiйцям дати, вони подарували воПну владу над горами i долами, а також булаву, у якiй влада i сила. Скакового коня подарували, того, що завжди перший, що жар Псть,полум'я п'К-буланого, який стрiмкий i хижий,наче коршун, достойного Коня дали для шляхетного князя Кия! Такому коневi радий кожен козак, швидко бiжить,наче вiтер по схилу, ногами жадiбно рве дорогу, обганяючи колiсницi i птахiв. Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич, який служив воПну, щоб вiдбити корiв, Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi, вiн, як диск Сонця, в коронi сяК! Прагнучи бiгти першим, вiн рветься несамовито, аби бути попереду, отримуК в нагороду вiнок iз живих квiтiв, гаряче дихаК, форкаК пiною. Цей скакун, що виграК завжди, слухняний тiлом також у бою, завжди вириваКться вперед iз шереги, розпластавшись в польотi, пилюгу здiймаК аж по брови. Наче грому небесного грiзного, бояться вороги нападу цього Коня, як на нього нападуть навiть тисячi, вiн у могутньому поривi невтримний. Люди славлять його швидкiсть i перевагу, вiн своКю силою протягнувся через шiсть народiв, наче Сонце просвiчуКться через воду, мед Слави п'К Кiнь-Сонце. Тар'я! 54. ДО ТОУКУ Солодка хвиля з надр Дунаю, перемiшана з суттю живильною, стала амрiтою, це К таКмна суть Тоуку, який смачний Богам i К суттю безсмертя. Ми оголошуКмо назву цеП речовини -- Тоук, на цьому святi ми йому поклоняКмось, хай волхви принишкнуть, коли мовиться ця назва, чотирирогий, червоний бик його вивергнув з себе. Четверо рогiв, троК нiг у нього, двi голови, сiм рук у нього, голосно реве бугай, прив'язаний трьома петлями, великий Бог увiйшов у безсмертних. Боги вiднайшли у коровi Тоук, трояко подiлений i схований Папою, Тар'я К джерелом одного, Свiтло К джерелом другого, третя суть Тоуку -- це Пхня сукупна дiя. Струменi Тоуку течуть iз серця Водана, оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт, подивимось уважно в цей прозорий Тоук i посерединi зауважимо золотий прутень. Так думки зливаються у потiк слiв, очищенi добрими, сердечними помислами, так i прозорий Тоук збiгаК на вогонь, стрибаК, наче сарна, яка втiкаК вiд стрiли. Наче водоворот у руслi рiки, завихрюКться Вогонь i народжуКться вiтер, потiк Тоуку, як рудий жеребець, що ламаК огорожi, набрякаючи силою. Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича, наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка, струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова, всезнаючий Тар'ягн насолоджуКться Тоуком. Струменi Тоуку, що ллються у Вогонь, схожi на жiнок, якi хорошаться до весiлля, там, де готують хмiльнi напоП i страви смачнi, де очищають Тоук для священного Вогнища. Тож спiваймо шану i хвалу задля того, щоб численнi були стада корiв, нашi пожертви в угоду Ягнi струменi Тоуку запаленi супроводжують. На тебе, Тоук, як на основу, зiперте життя, ти -- серце в океанi, сила в життi, хай досягнемо ми тоП солодкоП митi, що принесла зародок на поверхню води. Тар'я! 55. ДО СВАРЖИЧА Вшануй вiстю, Сваржичу, Добро, Рода i Ладу з Ладом, уваж рiд наш, що йде вiд Тар'ягна, ми за звичаКм окропили солому тоуком. Адже ждуть Боги Слави вiд нас, привези Пх усiх тридцяти трьох на рудих конях, бо ми Пх хвалимо, ми могутнi, бо дотримуКмось звичаю. О покроплений тоуком, Кство Вогню, почуй нашi священнi пiснi, якими сини Тар'ягна-змiКборця кличуть тебе на допомогу. Тебе, чия Слава найяскравiша, прикликають свiтлочолi арiйцi, тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного, щоб ти повiз нашу жертву Ягнi. Тебе, як волхва, що творить требу узвичаКну, постановлено перевiзником, бо ти найкраще сподоблюКшся достатком, Сваржичу, сине великого Сварга. Ти оживаКш у чар-трунку хмiльному, коли його бризкають на Вогонь, тебе, високе свiтло, о Ягно, ми шануКмо, викрешуючи Сваржича. Тар'я! 56. ДО СВАРЖИЧА Для Вогню у всiх проявах, для Сварга, ми складаКм очищенi прозорi, як тоук, слова, волхви подумки уявляють його присутнiсть, священики украПнськi створюють образ його досконалостi. Вiн освiтив, як народжувався, обидва свiти, цей син був достойний надiй обох батькiв, Вогонь -- носiй пожертв, вiчноюний, добрий гiсть для весi -- ясний i блискучий. Розлитий у свiтi Божистий розум народив Вогонь внутрiшнiм зусиллям, до великоП Ягни я звертаюся, сподiваючись на доброзичливiсть i благословення. Прагнучи оволодiти хатнiм Божеством, ми вибираКмо йому нагороду щедру, дар Бога, який володiК силою духа, Вогонь, що палахкотить дивним полум'ям. Щоб заслужити його прихильнiсть, люди запалили його в печi помiж каменiв, протягнули жертовну ложку, полили тоуком родове Вогнище. О Боже, з чистим полум'ям, навколо тебе в час утчi сидять господарi, о Ватро, тi, хто розiслав солому золоту, просять твоКП милостi i вiдданостi. Сварго заповнив обидва свiти, а Вогонь, коли народжуКться, можна тримати мiж двох долонь, цього спiвака водять навколо Сваржича, щоб висвятити у волхви. Поклонiмося Вогню, який пересилаК жертву Богам, шануймо Сваржича за усталеними звичаями, колiсничий високого закону, який крутиться в рiзнi боки, Вогонь був поставлений попереду Богiв. Для юного Сваржича, який здiйснюК круговорот, святий волхв очистив молитвою три полiна, одне полiно вiд нас, одне вiд Землi, а одне вiд Дива, щоб наблизитись до спорiдненого свiту. Мудрий господар вiд людей принiс пожертви, слова його гострi, як сокира, швидко дiючи, пiднiмаються вгору i спускаються вниз, Ягна вклала зародок у все сутнК. Народившись в рiзних утробах, вiн оживаК, стаК як бик або як рикаючий лев, Сварго широкий високий i безсмертний, той, хто роздаК блага i скарби шанувальникам. Сварго так колись пiдняв небозвiд, утворив спину дива на радiсть людям, як i ранiше родить поживу для живих створiнь, кружляК, безсонний, звичним шляхом. ПiдтримуК закон, даК натхнення, Вогню захопив Тар'я для нас на Дивi, шлях Вогню яскравий, вiн золотоволосий, вiн пломенiючий, хай дасть нам удачу. До чистого, як Сонце, Вогнища, прапора дивного, схожого на Вранiшню Зорю, до Сонця - господаря Дива, що сiК щедроти, ми звертаКмось урочисто i радiсно. До осяяного волхва щедрого, до домашнього Бога - Варти - Сваржича, до яскравого i красивого, як щастя, до домашнього Вогню, дарованого Тар'ягном, звертаКмось. Тар'я! 57. ДО СВАРЖИЧА Пробуджений Вогонь лине назустрiч Зорi, натхненням нагороджуК весь i волхвiв, захоплюК подих шанувальникам, що ранок зустрiчають, вiзничий пожертв розчиняК ворота Мороку. Сварго дуже вирiс, дякуючи заговорам, пiсням похвальним, доречним до дiйства, любимо всеохоплююче проявлення закону, Сваржич спалахнув назустрiч Диву. Його було пущено серед украПнських племен як зародка вод, як корону Сонця, бажаний, достойний пожертв, вишнiй, вiн став натхненною вершиною нашоП молитви. Короною стаК Вогонь, як його запалюють, короною для волхва, короною для Перуна, короною для виночерпiя i для Домовика, окрасою для рiк, долин i гiр. Сваржич спостерiгаК за польотом птиць, тягнеться юний до руху Сонця, Вогонь уважний до семичасного пупа життя, вiн пiднiмаК язики, слiдкуючи за весiллям Богiв. Сваржич може бути вогненною стрiлою, це Бог, який знаК всi межi, стереже засiки з Пжею, з тоуком, загорожi з товаром, за достатнiм достатком нашим пильнуК. Сваржич виходить на лоно, залите тоуком, жир для нього -- якнайкращий напiй -- сяючий, прозорий, рожевий, чистий, вiн знову й знову оновлюКться. Ледве народившись, зростаК завдяки сухим стеблам, мiцнiК, коли стебла политi тоуком, наче води ринучi вниз захоплюють дух, так дух захоплюК Вогонь, який рветься вгору. Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах, на вершинi Дива, на пупi Землi, як корона -- Ватра, як подарунок Ягни, як вiсник вiд неП до нас на точок. Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво, розширився простiр завдяки джерелу свiтла, коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога, вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв. Доведи, Сваржичу, до мети, -- пошли корову, як винагороду за шану, хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi, о Ватро, хай буде твоК благословення. Тар'я! 58. ДО СВАРЖИЧА Ватро, зроби своК полум'я, наче петлю, вирушай, мов несамовитий князь з дружиною, кинувшись вперед, як хижий аркан, пробий ворога розпеченою стрiлою. ТвоП гарячi вихори швидкi, нагло хапай ними, могутньо палаючи, iскри своП, Сварго, розсипай на всi боки, вогнi, як птахи, головешки, як золото. Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв, захисти народ, не потерпи хули, хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька, хай не завадить твоПм хижим стрибкам. Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив, спопели ворогiв списами полум'я, тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать, спали до тла, наче сухий кущ. Наблизимось до полум'яних коней Вогню, пашать гранню червоною полiна, вiн захищаК й очищуК того й iншого, хто лицем чуК ласку чистого Вогню. Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi знаКмо, натхнення для пiсень з Ватри берем, хай зверне увагу Ягна на нашi речення, як ми славимо ПП сина -- домашнК Вогнище. У нашiй печi нiколи не затухаК, невтомно палаК, тлiК, жеврiК, горить, стiни печi захищають Вогонь звiдусiль, пiд -- для нього лоно, точок священний. ТвоП служителi, Ватро, все бачать, ти рятуКш наш дiм вiд злого, Вогонь очищаК благочестивих, вiдлякуК наслання i тьму. Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтримуКш, пiд твоКю зверхнiстю i ми пануКмо, наша хвала -- то твоя iстина, твори за звичаКм i справедливiстю. Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча, прояви, Ягно, Божисту силу, хай вистрелять луки твого полум'я, розбий ворогiв на черепки. Той пiзнаК твою милiсть, молоде полум'я, хто молитву виконуК узвичаКну, свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв, багатство,пишноту i пошанування. Хай буде Ягна багата гарними дарами, тим,хто постiйно шануК ПП молитвами, служить Пй у хатi-свiтлицi, для Богошанувальникiв i блага Божистi. Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула, хай наша пiсня буде Пй люба, як люба чоловiку жiнка. Дарбог Пде до Ягни на прекрасному повозi, Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi. Хай вiн сам собi у нас розгораКться, освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi, щасливi духом, ми пiклуКмось про нього краще, нiж iншi недбайливцi. Ми шануКмо животворну Ягну, кладучи дрова, щоб жив Сваржич, хай спалить святий Вогонь злих ворогiв, обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго! Тар'я! 59. ДО ЧЕРВОНОГО ВОГНЮ Цi молитви ми шлемо Вогню червоному, володарю мужiв iз заплетеною косою, щоб були щасливi двоногi i четвероногi, щоб у нашому селищi нiхто не хворiв. Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний, сотвори нам радiсть, шануКмо тебе, ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн, просвiтли нас i мудрими зроби. Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги, щедроти твоП, то наших чоловiкiв снага, тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас, не нароби шкоди, ми шануКмо тебе. ЗаговорюК тебе, буйна червона Ватро, солодкозвучний спiв поважного волхва, хай омине нас твiй гнiв Божий, тiльки помилування ми просимо. Рудий кабан небесний iз заплетеною косою, ти той, хто все ламаК супроти себе, тримаю в руках вiдворотний цiлющий засiб проти Вогню, щоб вiд його стихiП врятувати оселi. Спiв волхва, солодший за солодке, лунаК для батька Перунiв, червоного Ра, даруй нам, Боже безсмертний, варену Пжу, змилуйся над нами, дiтьми i онуками нашими. Нi старшого серед нас, анi молодшого, нi веселого, анi смутного, нi батька, нi матерi наших дочасно не бери, не заподiй Пхнiм тiлам опiкiв. Нi дiтям нашим, нi довжинi вiку нашого, нi нашим коровам, нi коням не зашкодь, не вбий, Ватро, у несамовитiй лютi наших мужiв, з жертвами пошани ми завжди перед тобою. Я назвав тобi нашу шану i прохання, помилуй, нас, батьку громiв-блискавок, адже благословенна милiсть твоя поблажлива, ось ми перед тобою просимо помочi. Вiдкинь ту зброю, що вбиваК корiв i людей, ти володар над мужами, хай буде воля твоя шляхетна, помилуй i заступи, Боже, дай нам для мiцi подвiйний панцер. Бажаючи твоКП пiдтримки, ми склали пошанiвок, хай нас почуК Ягна i червоний Вогонь з Перунами, хай нас щедро обдарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво. Тар'я! 60. ДО ДIЙСТВА ВРАНIШНЬОГО РОЗВЕДЕННЯ ВОГНЮ Те сяяння, що вийшло iз джерела бiлого Вогню, увiйшло в лоно матерi батькiвською силою, заспiвало на сiм голосiв, самиця i самець злучаються в могутньому поривi, вони своПми тiлами охоплюють сутнК життя. У того гарячого бугая, який iснуК в просторi, К дiйнi корови, i кобили, i ягницi, яких вiн обходжуК, навколо Вогню, який горить на священному точку, ходить тiльна священна корова. Податливi самицi вогненному бику, вiн на них справно стрибаК, удатливий мужчина смакуК скарби солодкого злягання, де Вогонь пройшов, там вугiлля чорнiК, але вiн захоплюК новi простори, бо багатоликий. Могуть пiдсилюК вiчноюного Сварга, рiки везуть його норовливого на собi, яскраво блискають стегна i округлостi на ложi двох свiтiв, коли чоловiк зайшов до коханоП жiнки. Боги знають, що цей бугай породистий, вони радiють, коли жовтогаряче проникаК в червоне, небесне сяйво краси зародження Вогню, до цього почту належить i хмiль чар-трунку. Муж знаК свою справу, коли живця у лоно вправляК, могутнК радiння великих батькiв здiйснюКться в той час, як бугай в кiнцi ночi вдовольнився коровою -- могутнiй можновладець. Разом з п'ятьма волхвами сiм знахарiв бережуть таКмницю, як знак вiщоП птицi, зверненi нiздрями на схiд, радiють бугаП, бо ж Боги рухаються за Божистими законами. Двох первiсних Божистих святих я залишаю бiля себе, семеро потокiв п'янить життКвою силою, славлячи закон, закон i проголошуКмо, бо ж ми охоронцi заповiту i звичаю. Багато самиць перебуваК в охотi, яскравому самцю легко вони пiдлягають, о Божистий святий дивного кохання, привези сюди Богiв iз обох свiтiв. Вранiшня Зоря, що даК нам сили наснаги, о багатство, прекрасним блиском засяй, а ти, Ватро, силою величi земноП прости грiх, здiйснений заради удачi. Доведи до мети, Ягно животворна, випиймо чар-трунку для умиротворення, хай народяться в нас дiти плоть вiд плотi, хай очистить нас Вогонь i благословить. Тар'я! 61. НА ПОБОРЮВАННЯ ХВОРОБИ Лада i Ладо, двоК мудрих Богiв Роду, наче бугай i корова, обдаруйте доброзичливiстю, господар, добрий син добрих батькiв, даруК цю утчу на Славу Ягнi. ШануКмо вас заради цеП милостi, двоК добрих Богiв, якi йдуть по слiду Оленя, надихнiть нашi душi на здобуття здоров'я, ви подорожуКте, щоб нашi бажання сповнялися. Коли ваш оплодотворяючий символ виявився стiйким серед хаосу живих i мертвих потокiв, так i тут ми допомоги просимо i захисту, хай ваша життКдайна сила врятуК господаря. Щоб не смоктали його недуги i злиднi, щоб не спалили його в десять радiв покладенi дрова, коли жертовний Вогонь гризе живу Землю, очищаючи ПП вiд нечистот i скверни. Хай не проковтнуть його материнськi рiки, як вороги не втопили зв'язаного святого, коли ТриКдиний рубав ЗмiКвi голову, меч його був всепобiдним над антижиттям. Тар'я! 61. ДО БОГА ПЕРЕД СВЯТКОВИМ ОБIДОМ Медом iз смаженими зернятами, кашею, хлiбом, пiснями i пошануванням насолоджуйся, Ягно, рано-вранцi. Почесним коржем смачним порозкошуй, Ягно, одобри його, для тебе нашi узливання. Џж нашого хлiба, насолоджуйся пiснями Слави, наче той, хто насолоджуКться молодою жiнкою. Корж, Боже, знаменитий здавна, зроби його смачним, щоб доцiльним був до iнших страв. За третьою чаркою, о благословенний, поласуй смаженими зернятами, i тобi майстерний стрiлець Тар'я -- шана. Для тебе, супроводжуваного Велесом, ми кашу приготували, в супроводi Перуна Пж наш хлiб. Тож швиденько пiднесемо Боговi корж, смаженi зерна i чар-трунок, хай змiцнiК вiн нашими побажаннями i нам удачу пошле. Тар'я! 63. ТРОЏСТИЙ ЗАКОН Нi знахарi, нi вiдуни не порушують тих перших мiцних Божих заповiтiв, нi двi половини Всесвiту не заперечують цих знань, нi гори, що стримлять в Диво непорушне. Шiсть рiк несе непорушна твердь, за вищим законом дояться цi корови, три сутностi знаходяться в просторi, одна захована вiд очей, а двi на виду, Трьохсутнiй маК три животи, i в кожному животi живе насiння, трьохликий -- правитель Тар'ягн -- це бугай, який заплiднюК нескiнченну череду корiв. Раптово прокинувся провiдник родових вод, коли ми називали на iм'я Богiв, також трьох матерiв маК володар, троК водяних русалок -- його жiнки. Три рази на капищi требу творять три волхви, три рази в день свiтлу пiдносять дари, трояко багатства i блага до нас приходять, о Богине Бережа, влаштуй достаток. Три рази в день свiтло кличе нас, двоК князiв: батько i мати -- ласкаворукi, свiтовi води, двi половини Всесвiту, просять Сонце-дар пробудити скарби. НатроК подiленi вищi важкодоступнi простори, князюють там троК володарiв, вiдданi вiчному закону дiП, Пх не можна обдурить, бо вони -- Закон, Тар'я! XVI. РАДУНИЦI 1. РIЗДВО Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це коло сузiр'Пв: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба. У Дани i Водана не було дiтей, бо Пм було провiщення: якщо не матимуть дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'Пла те яблуко, то народила б сина, котрий би був наслiдком iснуючоП в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на рiк прилiтала Жар-птиця, з'Пдала те яблуко i пiрнала в море. Аж урочоП години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав Данi. Вона його з'Пла i стала вагiтною. Тим ЗмiКм був сам Водан. Як таке трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк. Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи, народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд Пй дивився i просив узяти з собою. Як залишився ТриКдиний сам на бiлому свiтi, то був слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля БожистоП роси упала в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю. Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана. Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по щелепах i розбив Пх. Як замахнувся Тар'ягн своКю булавою, як ударив Змiя по головi, провалив голову, i з неП води потекли потоками. Цi води обмили лице Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя. Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий напiй -- амрiту -- Тар'я набрався сили. Так причина стала наслiдком. Постав триКдиний закон: Батько--Мати--Дитина. Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риби. Звичай Двадцять третього грудня сiм'я рано лягаК спати. До цього дня господар наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiтаК двiр. Господиня наводить лад у хатi: миК столи, лавки, дверi, посуд, мiняК фiранки на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я миКться i вбираКться в чисту бiлизну. ЗастеляКться чиста постiль. На Святу вечерю 24 грудня готуКться дванадцять пiсних страв. Протягом дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не Псть, окрiм дiтей до 7-ми рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями, картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та маком. Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також утримання вiд Пжi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожноП дорослоП людини i К не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi Пй дав Бог, так само може бути рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звичаКм носити воду i готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-П години 24 грудня, щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб святковий стiл був споруджений до появи на небi першоП зiрки. А якщо небо захмарене, то орiКнтовно по годиннику з настанням вечора починаКться Свята вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиняКться хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi дверi i кватирка. Господар читаК з книги "Бережа" речення No 37. Тодi виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'П К, бере ялинку i пучок колоскiв, стаК в сiнях i проголошуК: -- Рiздво прийшло. Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до вхiдних дверей, вклоняються i говорять: -- Бог благослови. Господар i мала дитина говорять: Святки прийшли. Џм вiдповiдають: -- Бог благослови. Батько з дитиною знову говорять: Рiздво прийшло. Сiм'я вiдповiдаК: -- Бог благослови. Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлюК ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце. Долiвка в свiтлицi притрушуКться соломою чи сiном, а також пахучими травами: м'ятою, чебрецем, любистком, шавлiКю. Пiсля того як Деревце прикрашене, господар разом з усiКю сiм'Кю стають перед ним i господар, а чи господиня, говорить: -- Боже, наситив Кси, напоПв, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй. Всi тричi кланяються. Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi у Великоднi свята) запалюКться вогонь. В той час як вогонь розгораКться господар читаК речення No 4. Господиня наливаК в миску води i тримаК в двох руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кидаК у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось iз сiм'П читаК речення No28. По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву три колоски, вмочаК колоски у воду i кропить кожного члена сiм'П i себе, а також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи: Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе. Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накриваК стола ще одною скатертиною. В цей час вона приказуК: -- Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить ВиставляК на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом). Протягом дня всi дорослi нiчого не Пдять, лише п'ють чисту воду. Тодi господар робить у паляницi дiрку, вставляК туди свiчку iз бджолиного воску i запалюК вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказуК: -- Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку. Тодi господар стаК бiля порога, а господиня бiля печi (стають у протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi, качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином, причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi К на цей час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко - то воно вноситься в хату. Тодi господар бере зi столу нiж i цюкаК ним тричi об порiг. ПочинаК смеркатися. Готуючи стола до СвятоП вечерi, посилають малу дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря. Нарештi господар провiщаК, коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показуК 6 годин вечора. Божа Зоря засяяла! Господиня бере невелику мисочку, накладаК у неП трошки кутi, наливаК в кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи: Iде кутя до покутя, дай Боже. Вся сiм'я стаК перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'П читаК: Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр. Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр. Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр. Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр. Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр. Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр. Що в третК вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр. Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр. А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр. Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр. А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр. СвятеК Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже. Пiсля читання господиня каже: -- Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi душi нашого Роду, iдiть з нами кутю Псти, дай Боже. Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з правоП руки вiд нього -- баба, з правоП руки вiд неП батько, з правоП вiд батька -- мати i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'П читаК. Росте деревце тонке, високе, дай Боже. Тонке, високе, у лист широке, дай Боже. У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже. В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже. А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже. Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже. У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже. Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже. Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже. Хай тебе зловлю своКму пану, дай Боже. Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже. На Святвечорi в мойого пана, дай Боже. З тобою будуть страву варити, дай Боже. А мною будуть стiжки вершити, дай Боже. Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до рота, з'Пвши трохи, пiдкидаК решту догори i каже: -- Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi. Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до 16-ти рокiв солодку воду. За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про погоду. Вечеря тягнеться довго -- 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже наближаКться до кiнця, хтось iз дiтей читаК. Пане господар, пишний та ясний, дай Боже. А господиня, як Сонце сiя, дай Боже. А в них в свiтлоньцi стоПть ялинка, дай Боже. Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже. На тiй ялинцi Трiйця палаК, дай Боже. Три iскри впало, три моря стало, дай Боже. В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже. В другому морi в одiж убрався, дай Боже. В третьому морi князем зробився, дай Боже. Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже. Шану мислим тя, вдячнiсть спiваКм, дай Боже. Перша порада -- висока хата, дай Боже. Друга порада -- мiцна комора, дай Боже. Третя порада -- широка обора, дай Боже. Ой у хаточку -- щастя-здоров'я, дай Боже. А у комору -- жито-пшеницю, дай Боже. А у обору -- конi, корови, дай Боже. Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько даруК матерi, мати даруК батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить. Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв. На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i бабу чи божатих батькiв. Мати кладе Пм у вузлик потроху рiздвяних страв. Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають: -- Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i мама просять на святу вечерю, й ми просимо. З Святим Рiздвом вiтаКм, здоров'я всiм бажаКм, господарю -- воли, господинi -- квочки, хлопцям i дiвчатам гульню, дiтям малим забаву, Боговi вiншування. Дiд а чи баба вiдповiдають: -- Тобi (вам) i батькам твоПм цього ж бажаКмо. ДякуКмо за вiншування, рости здоровий та веселий на потiху батькам. Пiсля взаКмного привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики, яблука, горiхи, грошi. Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна, молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3. Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9. Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять також напоП. На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином: -- Будьте здоровi з святою Кутею! Будьте здоровi й ви! Або: -- Дарбог народився! Воiстину народився! Або: -- Тар'я! -- Тар'я! З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо К чим Пхати, то в гостi Пдуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиняК ворота, баба вiтаК гостей ще на сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся. Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують Пх у руку, а дорослi чоломкаються, тобто цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд ньо