тiльки на нього чекають. Вiн навмисне спiзнився й зовсiм1 iз цього задоволений. Широкими, твердими кроками ступав, посвистував, крисань на бiк. Уже здалека чути музику й гармiдер. Над Тисою невеличкий майданчик. Там тепер утоптана трава, там порозсiдалися на колодах легiнi, там дiвчата позаквiтчуванi, купчаться, мов вiвцi в спеку, i чекають на танець. Коло церкви розсiлися торгiвцi. Дешевi бляшанi хрестики, образки, губнi гармонiки, свистуни, серця. Павло намiрився просто до музик. "Вона" напевно там. Не помилився. До нього вiдразу пiдiйшли кiлька хлопцiв. - Ну, що? Як? Погуляв у Ворохтi? - А який вам бiс уже так скоро все поросказував? - Павло сплюнув. Не любив говорити про такi речi. Став собi, гугля на опашки, руки на грудях зложив i дивиться на музики. Там йде безконечна гуцулка. Легiнi крутять дiвчатами, аж курява йде. Коломийки не вмовкають. Он i Марiйка. Червона, очицi горять. Воно безупинно витанцьовуК з якимсь легiнем, який тримав себе, мов молодий пiвник. Пiдiйшов Тулайдан. - Не бачив ти Юри? - питаК Павло так собi, щоб щось сказати. Вiн добре знаК, де обертаКться Юра. Напевно з тою чортовою Рухлею. - Зрана тут був. Повертiвся, повертiвся й десь зник - каже Тулайдан. - А не знаКш, що то за пiвник он там коло Марiйки вертиться? - Та ти хiба не знаКш? Та це ж Гриць Янчеюк. Недавно з гонведiв прийшов. Живе пiд Цапком. По мадярськи чеше хоч би мадяр. - Видно одразу. Коли б так звернув йому щелепи, то Пх може зацiпило б. • Не подобався Павловi той Янчеюк вiд постолiв до кресанi. Стояв i дивився. Гурт легiнiв коло нього, пiдбурюють до танцю. Але вiн не виявляв звичайного зацiкавлення танцем. Витяг i закурив люльку, яку тiльки в особливих умовах курив, попакував прудко димом i зпiд лоба слiдкував за танцюючими. Стояв так з пiв години. Його нiхто не пiзнаК. Всi дивуються. Що сталося з Павлом ? Яка муха його вкусила? Побачив одного з тих, якому програвся й був винен, покликав, виняв грошi й прилюдно заплатив. Мовляв, дивiться собi й думайте, що хочете. Ще й у голос додав: - так, ти сучий пасинку, порядно тодi мене обiбрав. Але по-друге я тобi покажу, як грають. - "Ой, сучий сину, дограКшся ти менi!" - Це вiдносилося до того "пiвника". Бач, пнеться цурупалок огидний. Танцюй, голубе, танцюй! Пика твоя аж надто тендiтна. Як заПду ... Ех, як заПду, розсипляться тi твоП скалозуби. Довго вибирав, кого б йому брати. Он химерне, соромливе дiвча. Раз-два, взяв i закрутився. А дiвча нiчого. Торкнувся легiнь i запалив. Моторно лiтаК, дрiбочуть ноженята, синi очицi мигають, горять, гаснуть i загоряються знов. Вона боПться чогось. Хiба з нею легiнь танцюК? Павло Цокан? Ах, нiколи думати, так мало часу думати. Музики грають i вертиться в очах стiльки барв. Рука його вже пече, вже пропiкаК через рукав. Ух, i танець Вечiр. Павло втираК пiт. Маленька дiвчинка не може бiльше. Марiйка регоче так голосно. От вона й на нього глянула, а "пiвник" заступив. Чекай, пiвнику!.. - Пiду додому. - Що? Ага, ти додому. Чекай, проведу. Почекай ще трошки. Дiвча почекаК на нього. Василинка пiшла, Оленка пiшла, а вона не пiшла з ними. Соромно, але рада. ЖиК на грунi. Вилiзти на грунь i вже дома. Павло, мов камiнь, повчить. - Ну, то ходiм. Чорт з нею! - Взяв у долоню маленьку пiтну ручку й повiв, як дитину. Мовчить Павло. Тяжкi клятi постоли. Дiвча коло нього несе своК серце трiвожне, залякане. Трiпоче воно, на уста нi одно слово не йде. I чого вiн мовчить? Говорун, гуляка, а тепер ягня якесь. I от пiднiмаються вони пiд гору. Ступ за ступом уперед, далi. Все ширше й ширше розбiгаКться простiр, не дивлячись на вечiрнК смеркання. Он уже лiс. Ще чути з долини скрипку. Як вона бiдна охрипла. Там ще, мабуть, тупають ноги Марiйки. А впередi лiс. Стоять стрункi смереки, шумлять своПм вiчним однотонним шумом. Як там самiтно й затишно. Павло зненацька прокинувся. Квилення скрипки замовкло. Вiн круто звернув у напрямку лiсу, туди, де мякий мох убiраК шум води, мов вата. Чи бiляве, хрустке дiвчатко перечило? Нi. Воно також любило ходити по моховi. Ступиш i мяко торкнеться нога землi. Сядеш собi й слухай досхочу як шумлять смереки та ялини. Зайшли. Павло сiв. Дiвча стоПть, посмiхаКться. Усмiшки тiКП не бачить Павло, бо темно, але хоч би й не темно. Вiн сiв, обличчя закрив руками й задумався. Хтось перед ним стоПть. Хiба вiн знаК, хто то перед ним стоПть? Видаються рожевi щiчки, двое чорних очей. Он одно, он друге. Вони дивляться на нього з жалем i любовю. - Оленко, - зненацька| обриваК вiн тишу. - Йди, слухай, додому. Оленка здрiгнулася. .Чого вона маК так скоро йти додому? "I неньо в бутинi, i мамка не скоро вернуться". - Йди, йди, Оленко. Вiн хоче тут посидiти. Вiн трохи собi тут посидить. Колись зайде до неП, а тепер йди. Не хочучи, поволi, Оленка пiшла. Пiшла, оглянулася раз, другий. Аж страшно. Вiн сидить i не дивиться за нею. А обличчя закрив руками, зовсiм закрив. Щоб вiн собi що не зробив. Може напився. Павло довго таки посидiв. Стало темно. Зiйшли зорi. Знов упала роса й чути приморозок. Смереки потиху шумлять, але вин того не чуК. Йому приКмно тут сидiти. Вiн сам, йому нiхто не перешкоджаК любуватися тими чарiвними глибокими очима. Пiсля встав i пiшов у низ. I сталося так, що йдучи плаКм, який веде до рiчки Тиси коло СтрукiвськоП церкви, Павло зустрiв ЯнчКюка. Той, видно, провiв Марiйку й вертався додому. Принаймнi так здавалося Павловi, що вiн провiв ПП. Пiзнав його здалека й спочатку думав минути та пiти собi геть. Але стежка, якою йшли, досить вузька й з обох сторiн огороджена. Зустрiлися й Павло зовсiм близько вiдчув свого ворога. Щось сильнiше, нiж вiн сам, сiпнуло його. Вiн раптом переступив дорогу. - Агiй! Кудою йдеш ? - викрикнув Павло. - Чи не видиш, що стежкою? - усмiхаКться той. Хiба вiн знаК, чого той пяний хоче. Павло блиснув очима й щiльно пiдступив. - ЗнаКш, каже, мене? - Ще б нi. - Ну, так зарубай собi на носi, що коли не лишиш тоту дiвку, з якою днесь танцював, так бiльше сюдою не будеш ходити. Ноги перебю й усi ребра потрощу. Так затям! Тут уже Янчеюк дещо зрозумiв. - Ади який! А Ти що тут таке? - пiдняв той пiвнячу голову. - Так увидиш що, коли до того часу не повилазять. Я тобi зовсiм важно кажу. Затям!... - Погрожуючи кулаком, вiн пiшов швидко вниз. 6 Гори. Що К на свiтi краще вiд наших могутнiх, веселих гiр. Так веселих. У горах немаК смутку. Гори багатi чарами краси, дивовижнiстю будови й невичерпанiстю стилю. Все тут на мiсцi й необхiдне. Все так К, як повинно бути. Але гори завжди наПвнi. Цi потужнi, незграбнi велетнi даються легко на обман. Приходять дикi шахраП та зловживають Пх невинною довiрливiстю. Говерля. Oт стоПть вона, цариця наших гiр, задумана в вiчнiсть. Я люблю тебе, наша розкiшна горо. НемаК часу, коли б ти не була гарною. I тепер, над осiнь, ти приваблюКш мене. Я не маю сьогоднi нiякоП працi. Сьогоднi свято. Я вже перечитав батьковi його "Недiлю" й можу йти, куди лиш бачать очi. Юра й Павло пiшли до Тиси на вiдпуст, але я не пiду туди. Це я ще вчора собi сказав. Менi приКмно вийти собi з дому, зовсiм одному й перейти грунем до Лазещини. Дехто казав би, що там приКмного, куди ти завжди ходиш? А я кажу. Менi приКмно там те, що неприКмне тобi. "Кожному городу нрав i права"! Я йду собi поволi та вслухуюся в оточення. Я любуюся горами й менi цього нiхто не може заборонити. Я переходжу до Лазещини й зайду до сестри Василини. Вона завжди спитаК мене:- що роблять мамка? - А хiба ти не знаКш, що вони роблять? - Але я маю право спитати тебе, що вони роблять. А чого ти так часто туди ходиш? - Куди? - А туди за мiст. Там тебе завжди люди бачать. Сядеш i сидиш. - Бо там К гарне мiсце на землi. А я люблю гарнi мiсця. - Ой, дивися менi з тими мiсцями. Колись тебе пани зацькують псами. - Ет, нiчого ти не тямиш! - I я йшов собi геть. Йшов через огород до залiзницi, пiсля залiзничним пасмом до мосту. Тут розкiшний високий залiзний мiст. Он потяг Пде. Засвистав i поПхав далi. Дим направо й налiво стелиться, а часом лише направо, або налiво. Сонце бК на скелю Климпуш. Ще минулоП ночi ми там були. Правда, що гарно там? Так, там дуже гарно. Я ще колись пiду туди вночi. Але й тут у низу гарно. Он молоденький смеречняк. Там он пень той, де "сядеш i сидиш". Яке кому дiло, де я сяду й сиджу? Де хочу, там i сяду й нiкого не стану питати. Звiдсiль такий вигляд на лiс, на скелю. В низу загорода й садок.... Там ще до цього часу й геть до самого снiгу цвiтуть червонi та жовтi квiти. I хата гарна там стоПть. ТакоП хати в Лазещинi немаК бiльше. Сад i хата й квiти тягнули мене. Хiба я не знаю, що там жие Йонаш, великий пан лiсничий. Вiн маК чотири гончi пси й ходить на лови. Часом до нього ще якiсь приПдуть пани. Всi вони веселi, гарно вбранi. Ходять тодi по саду паничi й панянки. Часом грають i спiвають. Ходить там i Йонашова донька. Це ще маленька дiвчинка в куцому бiлому вбрана. "Сядеш i сидиш". Я й тодi так само сiв собi й сидiв. Сонце тодi так само заходило. Хто винен, що я вертався собi з полонини, був утомлений i сiв посидiти. З того гарного в долинi будиночку доносилася музика. Грали на грамофонi. Рiдко коли послухаКш у нас грамофона, ну я й сiв послухати. Це так зненацька сталося. Вона цiла бiленька вийшла з смеречняка, та просто до мене. Вся, кажу, бiла. I убранячко бiле й панчiшки, i черевички. Очi лиш дуже чорнi й чорне волосся, та рожева стрiчка, якою пiдперезалася. Занiмiлий i задубiлий, хiба я знаю нащо тодi був подiбний Якесь звiря, чи що.... - Minek ulsz te itten?[4] - запитала по мадярськи. - Nem tudum[5]. He розумiю. Дивлюся на неП. Оглянула мене, обмацала, торкнулася моКП руки. Глянув я на свою руку, на ПП, злякався й швидко заховав свою. Моя, як кусень цегли, а ПП нiби з хрусталю рожевого. Також Пй подобався мiй кожух. Обмацала, оглянула, щось говорила. Зрозумiв з того тiльки останнК: - Так ти не знаКш по-мадярськи? - Знаю "нем ту дум". - Усмiхнулася й каже: то дуже мало. Навчися. Всi поряднi люди говорять по-мадярськи. Як звешся? "Як звешся" було по-нашому. - Ага, Цокан! - i далi щось белькотала, так що зо всього я лиш пару разiв зрозумiв Цокан. Пiсля вона ще раз торкнулася моКП лаби, усмiхнулася й зникла. Лишилася усмiшка та запах. Довго ще сидiв. Думав, ще вернеться, але нi. Встав i забрав з собою усмiшку й запах. Чого менi тодi так легко йшлося, не знаю. Я нiс пишно усмiшку й запах, нiс i собi усмiхався. Лiг спати, а усмiшка й запах коло мене. I я нераз, дурний i соромливий, лiтав пiд хмарами, де сяючi озера горять у сяйвi рожевого свiтла, а по них плавають дiяментовi палаци. Мене несуть до них конi з огненими гривами, а я цiлому свiтовi усмiхаюся. Ох, який я був дурний! I цього дня й багато минулих, нераз приходив до того пеньочка, щоб посидiти. Але вона вже бiльше не вийшла. Одначе чому б менi не прийти сюди й не посидiти. Це менi вiльно робити, я цим нiкому не перешкоджаю. От я собi сиджу й дивлюся в низ. Там брешуть собаки, снують люди. Часом почую знайомий вальс грамофону. Досить щось мучить, але не скаржуся. Я, зрештою, як i кожний гуцул, не вмiю скаржитися. Для мене все добре. От щось менi здумалося, пiднiмаюся та йду в лiс. Тихо тут i урочисто. Нi в однiй церквi не чую такоП побожностi. От на колiна впаду й почну молитися. Пiд ногами вiчне мокрий мох. У нього грузнуть ноги й пахне чимсь гострим. Поваленi буреломом погнилi колоди, нагадують трупи. Колись це, мабуть, були люди. Вони обернулися в дерева, а опiсля в трупи. Одного разу, здаКться, пiймав ПП. Падав дощ i вiтер зухвало розгойдував ганебно тонкi хоч i високi смереки. З рушницею йшов лiсничий, а коло нього два пси. I була з ним також якась, невисока, тонка, загорнена в чорний блискучий дощовик, особа, обличчя якоП не бачив. Але я рiшуче був переконаний, що то вона й то була вона. Дуже скоро знов стратив ПП. Це смiшно. Вона поПхала до школи, а я дурень, чорт зна чого, лазив по тих лiсах. 7 За тиждень по Пречистiй Юра, вiдiйшов до вiйська. Погода скоро змiнилася. Небо затягнулося й загусло. Полилися дощi. Я все ще ходив у Лазещину, а Павло до Ясiня. Час повз безконечно. Мамка плакала за Юрою. Ночi довгi й бурхливi. Дещо краще було, як ходили до бутину. Натягнешся за день, приволочишся поночi додому й спиш камяним сном. Ходили зрiдка й на вечерницi. Дмитриха-вдовиця, чоловiка котроП забило в бутинi дерево, боялася сама, - "чоловiк ходить", скликала до себе дiвчат... Приходили, приносили вовну, микали, пряли, спiвали пiснi. Приходили й легiнi. Пару разiв, не дивлячись на далеку дорогу, приходила й Марiйка. Павло рвав i метав, бо якраз у тi вечорi був деiнде. Три рази перед Рiздвом приходила й три рази прогавив. Лютував, але дарма. Пiсля вже кожний день заходив, але Манiвчук спостерiг, куди бiгаК донька, й поклав тому край. Глибоко ненавидiв вiн Цоканiв. Краще смерть, нiж вiддати доньку за ворога. Перед Рiздвом рознеслася чутка, що Марiйка засватана. Ось лише пiст мине й до шлюбу. Павло, як стояв (почув це вперше в бутинi) з сокирою, так нею рубнув, що по самий обух ввiгналася в колоду, аж скалки бризнули. - Що тобi сокира винна, чоловiче? - кпить Нiмчук, який йому ту чутку передав. Цей стоПть, набиваК люльку й посмiшки подивляКться на Павла. Багато гуторок ходить тепер за Павла й Марiйку. Лазив до неП Янчеюк, а Павло бiгав, як скажений. Нiде не мiг ПП пiймати. Ходив легiнь по бутинi, мов роздратований бугай. Тяжечi колоди двигав, лаявся. А Нiмчук ще й пiдюджуК: - А знаКш, Янчеюк казав, що ти його злякався. Похвалявся, що як тебе зустрiне, то вибК з твоКП макiтри всю решту згадок про Марiйку. Я йому, хвалиться, ще утру носа й зiбю ту його пиху. Павло суворо зиркнув на Нiмчука. - Коли ти, голубе сизий, брешеш, то дивись, щоб я тобi ребер не полiчив. Не думай собi, що я дурний баран, який бК лобом у мур. Що Янчеюк вiд мене дiстане, то вже йому сам Бог вiд народження приписав, але не цькуй! ПриПхали ввечерi додому й Павло одразу подався до Ясiня. Iншим разом батьки счинили б бучу, але тепер це не було безпечно. Лише мати при вiдходi гукнула: - Ти хоч наПвся б як слiд! - Вiн щось муркнув i вiдiйшов. Нiч темнюща. Мете снiгом i засипаК очi. Ноги глибоко грузнуть у заметах. Пiшов просто через Буковинку до двiрця, де живе Манiвчук. Дiйшов i крокiв зо сто перед Марiйчиною хатою зупинився. Бачить будинки й подвiря. У хатi свiтиться. Тихо. "Йти, чи не йти?" - ввагаеться думка. "Зайти, напевно бiда станеться. Не зайти ... Нi, будь вiн сучий син, останнiй з останнiх, коли вiн вiдпустить тому драбовi таку дiвчину". Нi, вiн ще не зайде. У нього майнула iнша думка. Мусить перше зайти до корчми ... Але як той чорт за цей час утiче. А вiн напевно тут К. Павло стояв i ввагався. Вiтер обсипав його снiгом. Навколо нiч темнюща. Де-не-де мигають ледь помiтнi огники гуцульських хат. Верхом Тиси перли з гамором насхiд вiтри. Вони реготали, висвистували на тисячу ладiв дику сатанську музику, торзали й шарпали намучену душу Цокана. Вiн готовий тепер на все. Готовий зайти до тих людей, упасти навколiшки й благати Пх, молити, ридати перед ними. Коли-ж нi, - горе Пм! Вiн ще побореться з ними, вiн докаже, що з ним кепськi жарти. У Манiвчукового сусiда також свiтиться. Павло зайшов до нього й попросив, щоб той пiшов до Манiвчука й у Павла миттю виник жорстокий i болючий здогад. Вiн там К. Сидить, розмовляК. Добранiч. Вiддячимося в корчмi. За мною пиво, - каже Павло. Сусiд пiшов спати, а Павло чекаК. Свистить вiтер i пронизуК до кiсток. Павло не завважуК холоду. НемаК часу думати про холод. Вiн тремтить вiд лютi й нетерплячки. Час... Ух, проклятий час! Повзе, як смола. I сидить вiн, чорт, так довго. ГавкаК пес. Хтось вийшов. Видно мигнуло свiтло. Павло збiг вдолину й зупинився майже на стежцi. Надворi знов утихомирилося. У хатi згасло свiтло. У Павла миттю виник жорстокий i болючий здогад. Вiн там ночуК. Нi, нi, це неможливо, це ... ЛютуК Павло й рветься вперед. Що буде, як не втримаКться й пiде до хати. Плювати йому тепер на чемнiсть. Але перед ним щось зачорнiло. Шшш! Зiйшов насторожу й пригнувся, йде. Вiн? не вiн?.. Вiн! Це вiн, пес пархатий. Зуби Павла зцiпилися й тiсно зложилися пястуки. Але пропустив його наперед. Мов хижак дичину, так переслiдував Павло свою жертву. Той пiшов у низ, пройшов глибокою стежкою попiд частоколом, дiйшов до струмка й перейшов через кладку. Ось вiн уже коло касарень. Бреше пес. У касарнях i на подвiрю свiтиться. Павло дещо зупинився, щоб той не помiтив. Той пройшов i не помiтив. Павло за ним. Ось вiн дiйшов до вулицi, вийшов на хiдник i, пройшовши крокiв сто, звернув налiво. Вiн видно направляКться до кладки, щоб перейти через Тису. Ту великi стоси папiракiв i помiж ними веде лиш вузенька темна вуличка. Павло плигнув у снiг i оббiг другою стороною склад. При виходi з суточок зупинився й чекаК. Той йде 'Веселий насвистуК й раптом, як зпiд землi перед ним вирiс Цокай. - Стiй! - гукнув рiзко Павло. Той Здрiгнувся й став, мов задубiлий. Хвилинка напруженоП тишi. В Янчеюка замерз язик, а серце затрiпалося, як курка, якiй; вiдтято голову. Павло пiдступив ближче, щiльно пiдiйшов до Янчеюка та згрiбнув його твердо пiд пiдборiддям. - Ти звiдки йдеш? - трiпнув його Павло. Той нi слова. - Питаю, звiдки йдеш? Зацiпило? .Уу, блазню мерзотний, i ти думаКш направду зо мною жартувати? - i знов трiпнув ним. Той щось забурмотав. Ноги пiд ним виразно тремтiли й пiдгиналися. I раптом сталось несподiване. - Повертай назад! - крикнув Павло. - Пiдемо! Янчеюк спочатку не зрозумiв. - Назад повертай! - щераз гукнув Павло. Той слухняно, мов ягня, повернувся. -Марш! Та не бiйся, чорти б тебе забрали! Нiчого тобi не станеться. Пiшли. Янчеюк увесь час утискав у плечi голову, мовчав, як грiб, лиш час-вiд-часу озирався. Павло мовчки широко ступав за ним. Вийшли з суточок на дорогу. Тут дещо вiдраднiше. Де-не-де ще свiтиться. Часом, мов тiнь, безгучно проховзне чорна постать жида. Дiйшли до корчми Табака. - Завертай направо. ВипКмо й поговоримо. - скомандував Павло. Янчеюк думав було щось перечити. - Раз-два вперед i нi слова. Зайшли. Корчма майже порожня Коло першого вiд дверей стола, сидiли два ковальськi челядники, шваби. Обидва напiдпитку голосно розмовляли, прибуття нових i таких неочiкуваних гостей .раптом урвало Пх розмову. Все тут скучаК. Сiрi стiни, бруднi липкi столи. Табак. Пiзно, сiро та скучно. Табак дуже нерадо зустрiв нових гостей, але що робити. Павло ввiйшов, зняв крисаню повiсив на ключку. Сiв коло столу, твердо оперся об спинку стiльця й витягнув обидвi нозi. - Табак Пива нам, та доброго! Сiдай Янчеюк. Сiдай тут. Так. На передньому столi жахливо позiхала пащека грамофону. Павло тикнув на неП пальцем. - Закрути-но, Табак. Хай реве. Ну що, брате, випКмо? Гаразд. Чому б нам не випити. Табак миттю принiс пиво, став i смiКться. - Ну-у-у, чого так нинi пiзно? - Не скали своП золотi. Як брязну по них - не позбiраКш. Крути грамофона. Дай, Боже, Янчеюк! - Ну, ти нинi чогось надто веселий - не здавався Табак. - Грай, Табак! Грай, рижий чорте. ЗнаКш, ти ввесь золотий. Золоте волосся, золотi зуби, лиш душа твоя мабуть з якогось смороду. Ну, ну, якого чорта морщиш пику. Налий йому, Янчеюк! Табак накрутив i грамофон захарчав якесь непорозумiння. Але Павло всетаки слухав. Випив нараз цiлий кухоль пива, сперся лiктем на стiл i заслухався. Табак принiс Ще пива. Янчеюк мовчав. Вiн зовсiм стратився. Вiн чув щось недобре. Хотiлося покинути все й пiти собi далi вiд грiха. Але боявся викликати вовка з лiсу. Павло тепер не свiй. Небезпечно з ним задератися. Грамофон замовк. - Грай, Табак, ще! Грай, заплачу. I давай сюди пива! Нi, паленку. Пий, Янчеюк. Ну, пий же! Ей, ви там, шваби! Пiдсувайтеся сюди. Табак, налий Пм. Сюди, сюди! Отак. Тепер нам веселiше. От i гаразд, от i добре. Правда, добре, Табак? Що людина ще потрiбуК бiльше? Випив, закусив, пiсню затягнув. Насмаруй ту свою машину! Бач хрипить, як люципер. А ти, Янчеюк, пий. Пий, брате, поки дають. Пили. Табак побачив заробiток i терпеливо зносив Павловi жарти. Ревiв грамофон. Янчеюк пiдпив i повеселiшав. Вернулася мова й навiть почав жартувати. Шваби, що зовсiм були замовкли, розворушилися знов. I коли було досить випито, коли гульня широко розгорнулася, коли шваби почали викрикувати якiсь мадярськi пiснi, Павло зненацька ввесь налився люттю, скривив уста та впер великi сiрi очi на Янчеюка. - Ну, як же буде, Янчеюк? Ну, ти мовчиш? Як буде?!-- крикнув вiн дико й рiзко.. Янчеюк не встиг зiрватися на ноги, як вже лежав на запльованому помостi. Павло скипiв. Мов хижий звiр, плигнув вiн на свого ворога.- На! На! На! Ось тобi Марiйка. Стiл, кухлi,все полетiло до чорта. Полилося недопите пиво. Табак утiк за дверi й дико залементував. Шваби кинулися було розводити ворогiв, але Павло одним помахом руки вiдкинув Пх обох. Счинився репiт. Павло червовий вилупленими палаючими очима, розмахував своПми здоровенними кулачиськами й репетував:- Я тобi, жабо слинява, докажу! Я з тебе тельбухи випущу. Я тобi докажу! Так, я тобi докажу! Вiн думав, що я буду з ним в суточках битися. Я тебе й прилюдно навчу, а тепер, кодло свиняче, йди до суду. Ви всi тут! Знайте. Я збив того гада за дiвчину, якоП вiн нiколи не дiстане. Чули? Будете свiдчити. Павло швидко розплатився й вийшов. На долiвцi держав Янчеюк, а з його рота й носа точилася кров. Вiн пiдвiв голову й почав харкати. Виплював кiлька зубiв i, при допомозi швабiв, звiвся на ноги. Вже на другий день подiя ця рознеслася по цiлiй околицi. I в Ясiню, й у Ворохтi скрiзь гуторили про це. Спочатку говорили, що Павло зустрiв Янчеюка в суточках, хроснув його полiном по головi й мало не вбив. Аж рано знайшли люди побитого та й привезли додому. Говорили, що Марiйка, як почула це, побiгла до Янчеюка, довго плакала, що тепер вона захворiла, що ПП обложили подушками й не вiдомо, чи видужаК. Вмiшалася до справи полiцiя. Покликано швабiв i Табака. Шваби сидiли собi спокiйно й попивали пиво. Поговорили собi з товаришами про те, про це й збиралися йти додому. Нараз приходить Цокан i Янчеюк. I тут шваби почали один одному противорiчити. Один запевняв, що Цокан спочатку дуже гарно себе поводив, жартував i смiявся й навiть Пх запрохав до свого столу. Другий твердив, що вiн уже спочатку помiтив, що справа стоПть зле. Вiн бачив, що Цокан мав страшнi червонi очi й одна брова його ввесь час дригала. Котра саме брова? ЗдаКться права, а може й лiва. Цього вiн напевно сказати не може, а брехати не хоче. Пiсля Цокан увесь час виявляв нахил до втихомирення. Сперся ... Нi, нi! Цього ви не можете заперечити. Вiн уже був зовсiм утихомирився й навiть схилився лiктем на стiл. Це бачив i Табак. Правда, пане Табак, я не брешу? - Що К правда, то завжди правда, - вiдповiв Табак. I сталося з ним щось аж укiнцi. Вiн раптом почервонiв, очi загорiлись. Пiсля знов побiлiв i кинувся на Янче-юка. I коли б не вони обидва, коли б вони не засидiлися так довго, хто знаК, чи Янчеюк ще жив би. Вони накинулися на Цокана, схватили його за руки й за ноги й викинули за дверi. Пiсля звели Янчеюка, якому висипалися всi зуби й одвели його додому. А що Табак? - Табак? Табак нiчого не знаК й не бачив. Табак, як тiльки почув, що його "погарчики" забрязчали, побiг за дверi й там сидiв. Нащо йому втручатися в таку справу. Вiн нiколи не лiзе туди, де двох бються. Вiн зовсiм не бачив, чи шваби викидали Цокана за дверi. Вiн також не помiтив, щоб Янчеюковi висипалися всi зуби. Пiсля, як замiтав, нiкуди правди дiти, вiн бачив два зуби, якi вимiв на смiття. А що вiн там буде говорити про всi? Нащо про всi? Покликали Янчеюка. Обдивилися його запухле обличчя, полiчили зуби, - двох бракуК... Поговорили, помiркували й на тому скiнчилось. Янчеюк подав Цокана до суду й усе. А Марiйка, навiжене та капосне створiння, зовсiм i не думала на другий день йти до Янчеюка. Анi ПП не напало. I нiколи вона не хворiла. Вона здорова, як i була. Ще навiть краще себе почуваК, як дотепер. От ПП там обходить, що якiсь два пiвнi подерлися. А Янчеюка вона тепер i знати не хоче. Подумати - беззубий дiд. Той торкнувся й уже всi зуби вилущилися. Хай собi йде геть. 8 Павло цiлий тиждень не виходив у село. Ходив завжди похмурий i сердитий. Батьки дивилися на це, розумiли, що К з ним, але мовчали. Вiн щось мiркував. Хотiв конечно бачитися з Марiйкою. Вiн мусить з нею бачитися. Хай скаже йому сама. Он i Яринка щось натякаК: А той шалихвiст Яринка кожний день бачиться з Марiйкою. Павло не вiрить, щоб то Яринка вiд себе видумала. - Ех, каже, коли б вiн трошки певнiший, вiн би вже давно мав Марiйку. Що то мало значити? Чому вiн не маК бути певнiший? Питав ПП, допитував - усе марно. Треба самому братися за дiло. Вже на носi Рiздво. Павло не маК спокою. Будь-що-будь, а вiн йде. Пiде, викличе. Одного вечора накинув гуглю й махнув до Ясiня. Перш усього зайшов до Яринки. Та служила в попа. Зайшов на кухню: хочу тебе, Яринко, щось просити. Добре. Вона зараз вийде. Хай почекаК на неП. Тiльки не тут. Там, на вулицi. Вона ось лишень упораКться. Павло довго ходив попiд частоколом. Холодно. ВiК вiтер i мете снiгом. Недалеко замерзла Тиса. В деяких мiсцях лiд зовсiм тоненький i видно, як пiд ним вирлуК вода. СмеркаК. Ага, Яринка. Так i так. Вiн буде Пй дуже вдячний, якщо та пiде до Марiйки й викличе ПП до нього на розмову. Треба так, щоб нiхто не помiтив. Хай вийде до Теплого звору. Там вiн буде чекати. Добре. Яринка пiде. Вони пройшли село разом, а коло двiрця розiйшлися. Павло подався до Теплого звору й там чекаК. Нiчого подiбного вiн ще в життi не пережив. Чого так палаК голова? Серце! Замовчи! Вiтер стриже в обличчя. Холодний i колючий. Он тепле джерело. Воно нiколи не замерзаК. З нього вiчно паруК вода. Час тягнеться безконечно. Вийде? Не вийде? А що як i не вийде. Нiчого Пй не зробиш. Тсс! Щось чорнiК. Серце тук-тук-тук! Чорна пляма на снiгу. Ха-ха-ха! Видалося... О, нi! Це не видалося. Пляма рухаКться, наближаКться. Ноги самовiльно пiдхоплюють його й несуть уперед. - Це ти, Яринко? А де вона? Де К вона? Кажи, ну-ж швидко! - Тсс! Мовчи! Зараз прийде. - Прийде? Яринко! Не брешеш? Прошу тебе, як прийде, лиши нас самих. Озолочу тебе. Маю з нею поговорити. О, та Яринка. Вона смiКться! Џй смiх! Чого ти смiКшся? Але в ту мить, мов зiрваний камiнь, Павло полетiв уперед. - Марiйко! Ти? Це ти? - Вiн став перед нею, як онiмiлий. Довгий час лиш вимовляв: - Марiйко! Пiсля взяв ПП за обидва рамена й подивився Пй у вiчi. Голова ПП нiби нежива спадаК й у ту мить кидаКться до нього, обiймаК руками шию й заливаКться плачем. Павло розгубився. Вiн чув у своПх раменах нiжний, пекучий предмет, який боязько пустити, боязько стиснути, на який боязько навiть дихнути, щоб не потурбувати його. Biн обнiмав ПП нiжно, незграбно. - Марiйко! Ти плачеш. Марiйко! Чого ти плачеш? О, скажи, скажи! Не плач! - Вiн не знав, що з нею дiяти. Вiн увесь тремтiв. Чувся щасливим, повним. Усе - свiт, люди - все зникло... Марiйка, коли виплакалася, пiдняла заплакане личко й промовила: - Павле! Мiй любий, Павле! Де ти так довго був? Я вже давно на тебе чекала. Я ходила до Дмитрихи, ходила скрiзь, де можна тебе зустрiти, а тебе нiде не було. Неньо знають, що я лиш тебе люблю. Вона не скiнчила своКП мови. Солодко-жагуче чуття розлилося по ПП тiлi. Вiн торкнувся чимсь гарячим ПП уст i вони загорiлися довгим пристрасним цiлунком. Обидвое млiли й ледве трималися на ногах. Пiсля, коли вiн опритомнiв, цiлував ПП очi, чоло, уста. Вона горнулася до його дужого тiла, вилася хмелиною й цiлувала. Як мило, як солодко! Вiн огорнув ПП своКю гугльою. Вони чули, як чiтко й полохливо билися Пх серця. А вiтер вiК, мете снiгом. Небо затягнене хмарами. Яринка непомiтно зникла. Вони довго стояли, милувалися. Вiн питав ПП про любов, цiлував уста й очi. Вона тремтiла, горiла пристрастю. О, Марiйко, голубко моя! Вiн обiцяК вирвати ПП вiд батька. Вони пiдуть десь далеко в гори, збудують собi там хатку. Вiн буде спускати дараби, заробляти, а вечорами приходитиме додому, принесе Пй усе, що лише Пй захочеться. Вiн озолотить ПП. Вiн узуК ПП в золотi топуночки, посадить на тронi й буде Пй як царицi служити. Марiйка чуК пристраснi його слова й мрiя тче звабливi чарiвнi образи. Вона вiрить йому. Як не вiрити йому, Павловi, тому дужому, непереможному Павловi! Вiн зробить усе. Вiн зрушить гори й поверне назад сонце. I все щiльнiше горнулася до нього, все пристраснiше шептала йому гарячi слова, а по палаючих ПП щiчках спливали й капали на снiг великi свiтлi перлини теплих дiвочих слiз. Чого лилися вони? Чого Пй шкода? Нiчого, нiчого не шкода Пй. Сльози тi - сльози любови, сльози великоП радостi. Довго плила над ними зимова нiч. Нiхто, лиш вiтри, були свiдками Пх милування. Вони гаряче клялися належати лиш одно одному й вiрили в свою клятьбу. 9 Вiд того часу Павло не жив, а горiв. Пiснi самi лилися з його уст. Праця для нього забавка. Майже щовечора вiн десь зникав. Приходив дуже пiзно. Наступили свята. Павло не мiг усидiти дома, а разом не мiг нiде прилюдно вийти з Марiйкою. Це його мучило й сердило. У свято зробили кiнськi перегони. Запрягали конi в сани й Пхали на перегони, до мосту "Тридцятка". Звiдти гналися вниз до Кевелева. Прийшов на вiдпустку Юра. Оповiдав, що тяжко при вiйську, що треба вмiти по-мадярськи й хто не вчиться, того тяжко карають. Мати зiдхала й тошнiла. На перегони Цокани виПхали аж двома парами. Вичепурили своП коники, повiсили на них балабони. Павло править першою парою, Юра другою. Коли Пхали, менi зiпсула настрiй невеличка пригода. Я Пхав з Павлом. При виПздi з Лопушанки на широку дорогу, зустрiли легкi обшитi санки запряженi парою баських карих. Мене одразу проняло жаром. Це поПхав лiсничий. Конi його, розбиваючи копитами снiг, швидко промчали й зникли. Але в моПх очах ще довго стояв один образ, якого я й соромився й якому десь глибоко в собi молився. Ми швидко були на мiсцi, коло мосту. Там уже чекало багато саней. Почалися перегони. Нашi конi були найкращi, тому Павло без великих труднощiв перегнав усiх. Але видно було, що вiн не тiшиться перемогою. Це не бавило його так, як це бувало минулих рокiв. Назад Пхав майже спокiйно i лише роздивлявся по сторонах. Вiн шукав Марiйку. Ввесь час нiде не було ПП видно. Ми проПхали селом туди й назад, але даремно. А Павло мав на неП своП намiри. Повертаючи назад, коло мосту побачили Яринку. Павло прикликав ПП. - Де К Марiйка? - Легiнь з тебе. Ти й не знаКш, де вона. Вона давно вже на тебе чекаК. - I показала, де чекаК. Марiйка чекала коло садиби Розенкранца. Там був високий частокiл i за ним стояла Марiйка. Павло розгонно пiдПхав, твердо й раптово осадив коней, зiскочив з саней i в миг ока Марiйка була в санях Павла. В ту саме мить конi рванули вперед i понесли. Я не поПхав з ними, а залишився на мiсцi. Мене захопила надзвичайна зручнiсть Павла. Але пригода ця викликала в селi неймовiрну розруху. Хтось побачив Павла й Марiйку, якi швидко поПхали в напрямку Кевелева, побiг до Манiвчукiв, щоб сказати. Тi захвилювалися. Счинився рейвах. Миттю запрягли конi и помчали навздогiн. Кiлька саней з села рушило собi за ними. А Павло, обнявши Марiйку, гнав щосили в напрямку Квасiв. Конi мчать, розбиваючи копитами снiг. Iскряться гори, палають заснiженi ялини, водоспади оздобленi льодяними френдзлями, якi горять, мов дiяменти. Пiнна i люта прориваКться з-пiд снiгових шапок вода й, здаКться, рине просто з височини на голову. Гей, уперед! Гайда, моП каштани! Мчать конi, мигають смереки, водоспади. Коло залiзного мосту зненацька звернули й помчали глибоким мiжгiррям попiд Менчiлем. Ми з Юрою помчали також за всiми. Пiд Менчiлем надiгнали велику валку саней, коло котрих не було нiодноП людини. Всi видно десь спереду. ЗiскакуКмо й бiжимо наперед. Там зiбралася величезна юрба людей, серед котроП кричить i розмахуК руками Павло. Коло нього стоПть i плаче Марiйка. Вiн без шапки, голова розпатлана. Розкидаючи на всi боки кулаками, на цiле горло репетуК: - I коли ви всi зiбралися тут i нехай вас ще тiльки буде, а я з свого не зiйду. Смерть кожному, хто осмiлиться вiдобрати вiд мене ПП. Перед людьми й Богом клянуся, що слово моК тверде, як камiнь Не попущу. Гетьте всi! Якого чорта поприходили сюди! Присутнi подiлилися на двi сторонi. Одна тримала за Павлом, друга проти. Павло килiв. Видно було, що кожний, до котрого торкнеться його кулак, клякне на мiсцi. По часi нам удалося розборонити сторони й дещо втихомирити. Люди поволi розходилися до своПх саней i вiдПзджали. Павло з Марiйкою мусiли повернутися й Пхали разом зо всiми. До Ясiня верталася довга валка саней. Коло церкви Павло вiддав Марiйку батьковi, але прилюдно на хрест поклявся, що як тiльки Пй щось станеться злого, - горе злочинцевi. Та не дивлячися на погрози, старий Манiвчук переслiдував Марiйку, не пускав ПП нiкуди саму й намагався як найскорше видати ПП за Янчеюка. Цей пiсля своКП поразки все таки не здався й уперто домагався свого. Павло кипiв вiд лютi. Ходив чорний, мов градова хмара. З кожним днем зростала його лють i всi були переконанi, що не вийде це на добре. Мати ввесь час тiльки тошнiла. Раз пробувала вона поговорити зо своПм "старим", - пiди, мовляв, до нього та поговори. Не звiрюка вiн, зрозумiК. Дочка його нiщо вже такого, але коли той за нею так упадаК, що робити. Та й поле його коло нашого. Господар з нього не останнiй. - Щоб я до нього йшов? До Манiвчука? Чи ти не зПхала часом з глузду? Хай я умру, хай моП дiти згинуть, а до нього не пiду. А той перешумить i забуде. Такий здоровенний вигнався, а такий дурний. Заманулося йому. Та я б на неП, коли не хоче, сто разiв наплював. Тiльки свiту, що в вiкнi, чи що? - Та вона ж його хоче. Вона он бiгаК, як дурна. Все той дурний старий. - Ну й чортяка з ним. Най держить свою ту цяцю. Дивись щастя яке. - Це ти так говориш. - I так добре. Коли б той наш бельбас подумав собi гарненько та розважив, - сам би те саме сказав. - Ой тошно та нудно менi. Господи, спаси та охорони. Що то з того вийде. Серце моК болить, ох, як болить Не буде з того добра. I на цьому старi кiнчали. Розходилися до працi й думали далi своП скорботнi думи. Зима стояла люта. Морози, метелицi, снiгу навергало скрiзь. ТакоП зими старi люди вже давно не памятали. Але робота в бутинi не зупинялася. Нас тепер трьох, Пздили щодня. У працi Павло на хвилину забувався й дещо веселiшав. I от одного разу сталося велике нещастя. Через необережнiсть Павло попав пiд смереку й його тяжко почовпло. Додому привезли непритомного. З рота, носа, безупинно текла кров. Обличчя посинiло й очi заплющенi, мов у мерця. Мати йойкала й плакала. Негайно повезли його аж до Мармарошського Сиготу до лiкарнi й там вiн пролежав цiлого пiв року. 10 Прийшла весна. У нашiй родинi смуток. Дома нас троК. До того все частiше й частiше поговорювали про вiйну. Настало памятне лiто 1914 року. Вiйна вибухла. Павло тiльки що вернувся з лiкарнi, як його покликали до вiйська. У горах збудилося велике горе. Мадяри, якi до цього чaсу сидiли в нас тихо, розшалiли й почали шукати мiж населенням ворогiв. Лiсничий Йонаш разом з жандармами та попом Бабчинським ловив селян i вiшав Пх без суду на очах дiтей i всього народу. В Ясiню, недалеко вiд церкви на майданчику, селянськими руками збудовано шибеницю й на нiй повiшено шестеро людей. Мали повiсити одинадцять, але тi повтiкали завчасно. У те число "одинадцять" попав i наш батько. Щастя допомогло нам схоронити його. Жив по хащах, у колибах. Вина його в тому, що час-вiд-часу читав церковну, легальну видавану з допомогою мадярськоП влади "новинку" "Недiлю". Нашого вуйка Штефана не минула страшна кара на шибеницi. Зрадник пiп Бабчинський запалав мадярським патрiотизмом i приказував: - "Вiшайте, вiшайте! Не бiйтеся, що не встигну сповiдати". Шибеницi з людьми довго стояли на площi й нiхто не смiв до них пiдступити. На населення нагнано страх. Усе, що могло десь сховатися, ховалося якмога далi з очей. Нiхто не знав, що сталося й за що вiшають невинних людей. А гори й сонце дивилися на те й мовчали. Лиш порою, здавалося, набiгав на них якийсь смуток i вони палали невидимим, але чуйним гнiвом. Надходила пора великих змiн. У повiтрi чулася напруженiсть. Навiть Павло, якого доля так покарала, з вибухом вiйни змiнився. Вiн знав, що мусить йти до вiйська, до того самого вiйська, яке вiшаК його батька. Пiдчас його перебування в лiкарнi Марiйка вийшла за Янчеюка. Як це сталося, ми не знали. Знали лише, що легко це не сталося. I, вернувшись, Павло прийняв цю вiстку досить спокiйно. Вiн навiть сумно посмiхнувся. - Ну що-ж, - сказав вiн. Через кiлька днiв його покликано до вiйська й по короткому часi опинився на Буковинi при штабi 5 Гонведського Сегединського полку. З Марiйкою не прощався й навiть зовсiм перед вiдходом не бачив ПП. Жила тепер високо десь на грунi й, мабуть, нiколи не сходила в низ. ЏП Гриця забрали також при першiй мобiлiзацiП. Юра служив при 12 Гонведському полку й як "штандовий" вiдiйшов на фронт у "першi боП". Такий "перший бiй" пережив вiн коло Угнова в Галичинi. Москалi розбили Пх "на голову" й панiка, яка напала на мадярських воякiв, розсипала врозтiч цiлi полки, з яких не лишилося майже нiчого. Москалi без бiльшого спротиву перлися на Львiв. У Яворках Юра був перший раз ранений i вiдПхав з фронту до Лiнкену на Чехах Фронт дiйшов До Карпат i заборсався в горах. На Тисi виникла потреба в Добрих керманичах дарабами для армiП. Оголосили це в полкових наказах на фронтах i Павло негайно використав нагоду та в скорiм часi появився знов у Ясiню, але вже як вiйськовий. За короткий час перебування на фронтi ожив, пiдтягнувся. Тяжкого побиття не можна було й помiтити. Лише на лiвiй щоцi залишилося кiлька знакiв, якi придавали йому ще бiльше задавакуватого вигляду. Праця на всiх гатях - Студенiй, Сухiй, Стебницькiй, Апшинецькiй у повному русi. Спускали безлiч дерева для потреб держави й фронту. Сподiвалися навали москалiв i закрiплялися, як могли. На всiх полонинах здовж мадярсько-австрiйськоП гряницi, прокладали деревлянi дороги, копали окопи та закрiпляли Пх. Цивiльне населення також працювало для вiйни. Дiвчата, пiдлiтки, дiди, молодицi,- все, що могло орудувати лопатою, рискалем, келепом, вiд свiтанку до смеркання було при роботi. Ходив до працi й я, ходила також Марiйка. Доглядали над нами вояки саперних вiддiлiв. Праця тяжка. ВоКннi працювали менше нiж ми, бо над ними не такий догляд. За Марiйку Павло, здаКться, забув. Перебуваючи в Ясiню, ходив вечорами з товаришами до корчми, випивав, спiвав, залицявся до молодиць та дiвчат. Вiн знав, що Марiйка сама, але зовсiм не квапився зiйтися з нею. Спав у касарнях коло двiрця, але часто дiставав вiдпустку й лишався дома, або ходив до дiвчат. 11 Холодний осiннiй ранок. Над горами пiднiмаються тумани, лiси окутанi сiрою непрозорою габою. Вiтер розгойдуК смереками, шумить, гуде й пре в напрямку сходу. ПлаКм, що веде на Бубне до гряницi, з рискалями на плечах пiднiмаКться юрба робiтникiв. Бруднi, обiдранi, в розкислих, якi ледь тримаються на ногах, постолах. Переважно молоденькi дiвчата й молодицi. Вони несуть у своПх тайстрах по кусневi мелайного хлiба, а деяка маК до того шматок солонини чи сира. Йдуть понуро, мовчки. Кожне думаК свою невеселу думу. Хлеще дощ, всякаК через сукняний петек до сорочки, до живого й холодить, льоденить тiло. - А ти, Марiйко, знаКш, що Павло К в Ясiню? - Це питаК ПП Яринка. Остання вже не служить у попа. Нехай йому бiс. Не хоче дальше в нього бути. Краще вже ходити "до декункiв". Марiйка мовчить. Чорнi ПП очицi глибоко сховались пiд чоло. Опалi щiчки зраджують поволi свiжiсть i молодiсть. Повипинанi вилицi, на котрих не змито бруд, мокрi вiд дощу й подiбнi на бараболини. - Умру. - Каже вона по часi. - Боже, Боже! Як то мало того щастя на життi.