н". - Як, як? - Џх габе зi герн. - А як ще? - Џх габ' зi лiб. - А ще К одно. - Џх лiбе зi. - А вмiКте вiдмiнювати? Џх лiбе, ду Лiст... Ду лiбст? Лiбст-ду? Як буде справно? Ду лiбст, чи лiбст ду? А коли ви вiдПзджаКте на фронт? - Пiсля завтра. - Пiсля завтра? Куди? Далеко? - До IталiП. - А ви так i не сказали, як справнiще. А за хрестика також не розказали. Завтра в шостiй ви розкажете менi. Добре? Добре? Комiчно, "Пх габ' зi лiб". Дивна нiмецька мова. Добранiч. Бiжу. Завтра тут! Добранiч! З мiсця рванулася й побiгла. Я лишився й стояв на мiсцi. Стояв довго, поки темнота не проковтнула ПП. 22 В шостiй був на тому саме мiсцi, де ми гуляли вчора. Година гарна, тепла, лагiдна. Снiг змячав i набрався вогкостi. Кiтi ще не було. Зупинився й розглядуюсь навколо. Ось нашi вчорашнi слiди. Ми вторували тут справжню стежу. Це ПП слiди, а це моП. Раптом на мене падаК велика груда снiгу. Оглядаюся, немаК нiкого. Що таке? Снiг упав десь згори. Задераю голову й бачу, на зiгнутiй i покрученiй ялицi, недалеко вiд того мiсця, де я стояв, сидить спокiйно Кiтi. Џй дуже невигiдно, але сидить зовсiм тихо. Одягнута в сiрий вiйськовий плащ, на ногах чобiтки з високими лякованими холявами. На головi бiла вязана шапочка. - Добрий вечiр, панночко! - кажу. - Це ви? А я думала, що ви взагалi не прийдете. - Поволi незграбно пручаКться й видно хоче злiзти. - Ви б хоч помогли менi злiзти. - Плигайте просто на мене, як вивiрка, - кажу наставивши руки. - Нiби то ви мене й удержали б. А що, як плигну? - Ну, так плигайте. - Тримайте! - i плигнула. Я пiймав ПП на лету й винiс на стежку. - О, ви все таки дужий. Я важу... Ну, вгадайте. скiльки я важу? - Мабуть кiль шiстьдесять. - Ха-ха-ха! Порядна гуска важить бiльше. Шiстьдесять одно й тридцять дека, без цього пла'ща. Це тяжкий плащ. ЗнаКте, що я сьогоднi довiдалась? У РосiП революцiя. Скинули царя й узагалi усе начальство. Цiкаво. Мама плаче. Наша сiра кицька чогось об'Плася, чи що i здохла. Мама ПП дуже любила. Я-ж не люблю котiв. А ви любите? - Нiколи не мав нагоди подумати над цим. - Це дивно. А коли ви сидiли там на полонинi в окопах. I там не думали про це? - Про це якраз нi. - А про що? - Про все. Багато передумалося. Було досить часу. - А це цiкаво. Ну, про що ви думали? Ну, от сидите. Уявляю собi глибокi землянки. Там душно, мокро й повно воякiв. Усi сiрi, дужi мужчини. Усi бруднi й усi сердитi. - Не всi сердитi. Њ й дуже веселi. Деякi смiються навiть тодi, коли Пм вiдривало кусень тiла. Одному куля пролетiла через кишки, а вiн смiКться. Кiтi подумала. - А болить, каже вона. Цiкаво. Що мене в мужчин дивуК, це що вони такi терплячi й витривалi. Я ще не бачила, щоб мужчина плакав. Отже ж Пх болить. Правда, болить? Я усмiхнувся. - РозумiКться, болить. Њ такi, що i плачуть. Скiльки я бачив таких, що плачуть. Усе це залежить вiд духового стану людини. Були такi, що при одному виглядi фронту плакали. А побули довший час, загартувалися й зовсiм не звертали на це уваги. - А ви були раненi? - Хто-ж з тих, що були на фронтi, не ранений? - Як це було? Розкажiть! Почав оповiдати. Довго ходили по дорiжцi втоптанiй нашими ногами. Оповiв Пй усе, що пережив i передумав. Коли скiнчив, питаК: - МаКте ви ту стрiчку, що вам дала Параня? - Маю. - МаКте тут? - Так. - Покажiть. Виняв i показав. Подивилася i сказала: - Жовта й синя. Цiкаво. Вiзьмiть. А розкажiть, за що вам дали хрестика. А це все таки сильно. Велика церква, а в нiй повно образiв iз виколотими очима. Ви вмiКте оповiдати. Це мабуть iнак було. Не так сильно. - Я зовсiм не вмiв оповiдати. Я й не вмiю. У мене це лиш iнодi буваК. Це треба настрою. Я мушу шукати слова й вирази. Я чую значно бiльше, нiж можу висловити. Мене часто мучить страшна й разом велика думка. Ходжу, ношуся з нею, а висловити не вмiю. Я ще був зовсiм малим i вже вiдчував це. Це було i смiшно й разом прикро. I аж коли зустрiвся з Борисом, той навчив мене багато говорити. Ах, коли б ви почули, як вiн чудесно говорив! Я ще нiколи не чув, щоб хто вмiв так приКмно, так розумно i так просто говорити. А сам я ... Нi, я не вмiю. Менi бракуК чогось. БракуК спритностi, гнучкостi. Я ввесь сучковатий, грубий. Пiсля почав оповiдати "про те, як заслужив хрестика". Кiтi уважно слухала. Пiдчас розмови взяла мою руку й увесь час з нею бавилася. - Дивний той Янчеюк - каже вона, коли скiнчив. - Не вже вiн так любив Марiйку? Невже гуцул вмiК так любити. А Марiйка. Цiкава б побачити ПП. Ця пережила. А ви завтра Пдете? Невже ви завтра Пдете? От дивно. Њ тут, а завтра вже Бог зна де. ПоПдете, пiдете знов на фронт. Згине скоро снiг, настане весна, а вас тут не буде. Всi будуть тут, а ви нi. Чи-ж не комiчно? I вона почала голосно смiятися. - Пригадала собi, як мама плакала за кицькою. Ха-ха-ха! Ви ввесь суковатий. Ха-ха-ха! Це мене все так смiшить. Усе залежить вiд духового стану людини. Це ви вичитали з якоПсь книжки. Це ви напевно вичитали. А як поПдете, то напевно забудете мене. Мене зовсiм легко забуваКться. Не думайте нiколи й усе. Ха-ха-ха! I звiдки я взяла, що ви будете за мене памятати? Ви страшно смiшний. А мене, знаКте, болить голова. Дуже болить. Тому я така дивна. Я хотiла сьогоднi зовсiм не те сказати. Зовсiм не те. Але вже пiзно. В мене так часто буваК, що я не те скажу, що хочу. Часом це добре, але здебiльшого зле. А коли вiд'Пдете ви, все таки напишiть. РозумiКте? Менi буде приКмно мати й вiд вас листа. Я дiстаю так багато листiв. Зо всiх сторiн, уявiть, зо всiх сторiн. У мене цiла збiрка листiв. - I хочете до неП долучити й мiй? - Це вирвалося в мене зовсiм наперекiр мого бажання. Я-ж мiг ПП образити. - А ви й ображатися вмiКте. Це дуже гарно. Ну так бувайте... Менi вже треба йти... Треба йти! Ну? Чого ви на мене так визвiрилися? Ви! Ви! В неП тремтiв голос. Узяв ПП гарячу й мягеньку рученьку. "Моя рученька! Моя мила рученька!" Взяв i пiднiс поволi до уст. Ручка затремтiла. Разом з ручкою наближалася до мене й вона вся й я вiдчув дотик ПП грудей до моКП руки. МоП уста зовсiм скривилися. Пiдборiддя подалося вперед i кути рота затремтiли. - Кiтi! - вирвалося з моПх грудей. Це згучало, як клич, як наказ. Вона злякалася, рванулася вперед. МоП руки блискавично охопили ПП пружнiй стан, а вуста вПлися в ПП уста... Я заянчав, мов сильно ранений. Нараз занiмiло все навкруги, провалився лiс i гори й ми двоК огненних i хистких стояли в усесвiтi на зовсiм маленькiм клаптику непевного грунту. А навкола безмежна темнота й порожнеча. 23 - Куди ти, Кiтi? - Боже мiй, мамусю! Ти завжди лише куди й куди? Вийду от. Мене болить голова. - У тебе, дитино, кожний день щось болить i все таки йдеш, iдеш. Iдеш, йдеш i йдеш. Лазиш по тих горах. Там був фронт. Там стiльки валяКться всяких бомб, усяких..... - Маа-мо! Кричу й не можу тебе перекричати. Всяких, усяких! Нiчого там не валяКться. Я хочу, я пiду. Мене болить голова й усе! - Ну-ну-ну! Йди-йди! Я-ж не кричу. У сiрiй, з вiйськового полотна, блюзi, в коротенькiй спiдничцi, оперезана жовтим вiйськовим пояском, тонка, легка й рухлива Кiтi, виходить з дому, повертаК до залiзничного мосту й, навпростець, пiднiмаКться на полонину Григорiвка. Ноги ПП, взутi в грубi з твердого юхту черевики, енергiйно й мужньо топчуть мокрi вiд роси комердяки воКнноП дороги, на котрiй видно ще слiди гарматнiх колiс. Груди пiднiмаються й опускаються швидко, а биття серця перешкоджаК йти. ЗупиняКться й слухаК. Владно запанувала весна. Мовчать напруженi смереки. Сонце страшне й слiпуче вигналось у височiнь i жбурляК об землю своК промiннi. Повiльно, мов дами з часiв рококо, пливуть хмаринки, орамленi бездонньою синьотою. Пробившися через гущавину старого пралiсу, Кiтi видрапуКться на скелю Климпуш. Перед нею широчезнi простори. Над нею сонце й хмари, пiд нею далеко в долинi рiчка, село, залiзниця, по котрiй без перерви повзуть довжезнi потяги. НемаК бiльше вiйни. Вона вiдiйшла за гори. Звязали порванi залiзницi, замовкли полонини. Кiтi сiдаК на повалений стовбур, який тут багато рокiв, нiби навмисне положений, щоб мiг на ньому вигiдно присiсти натомлений мандрiвник. I тут щераз виймаК листа. Тiльки тут читати такi листи. Тут, де можна кричати, смiятися, ридати. Довго, довго мовчав, але не забув. О, вiн сильно може мовчати, забути-ж нiколи. I Кiтi читаК: "Далека Кiтi! Коли будеш читати цього листа, не дивуйся. Перший раз такого пишу. Коли тужила за ним - даруй, за довгий час, коли байдужий - викинь. Пишу й думаю над кожним словом. Слова моП, мов каменi, тяжкi. Вони нетесанi, кладуться кострубате, а хочуть висказати тобi ввесь мiй бiль, вiд того часу, як вирвано мене з зальодинiлих наших гiр, де зародилася й розрослася моя страшна любов. На Монтi Гропi в Альпах куля дум-дум розторощила кiстку моКП правоП ноги. Згадав тодi тебе й усмiхнувся. Бачив чорнi очi твоП залитi слiзьми i коханням. Тепер лежу в лiкарнi. Зо мною ще двадцять чотири жовтих, воскових облич, чекають черги на смерть. Я-ж бачу очi твоП й любов, що бушуК в них, гоПть рану мою. Лежу два мiсяцi. Нога моя довго лежала на вазi життя й смертi, але тепер остаточно перемогло життя. Вона лишаКться для мене, лиш трохи попсутою, вона буде моКю, як i до цього часу. Ось я вже зводжуся, можу. сидiти, думати й навiть, як бачиш, писати. Кiтi! Що маю ще сказати? Тяжко дiбрати слова. Як любиш, - вiдчуй i зрозумiй. До побачення! Дмитро. Кiтi дочитуК, руки спускаються на колiна i тримають листа. Очi довго непорушне дивляться вперед, зовсiм непомiтно наливаються сльозами та проливають Пх. I капають сльози, стiкають по щоках, по кешенях на грудях, осипають руки й папiр. У тих очах через сльози вiдбився величний, синiй простiр, потяги, хмари, зриви гарматнiх вибухiв i велитенська постать людини з розторощеною ногою з усмiшкою на спраглих посинiлих устах. Ну, чого-ж ти плачеш, Кiтi? Смiйся! "Далека Кiтi?... Менi хочеться любити те, що дуже для мене далеке" ... Ну й чого-ж ти плачеш, Кiтi? Ти, далека, недосяжна! Кiтi всмiхнулася. Обернулася, глянула, навколо. Все спокiйне, байдуже. Скрикнула. Нiодна гiлка не ворохнулася, нiодна комашка не прискорила своКП ходи. Все байдуже й спокiйне. Природо! Ти-ж чуКш болi моП! Засумуй, засмiйся, викрикни! Нi. Це так Пй байдуже. Це все так маК бути, мусить бути! ЗриваКться i швидко, майже бiжить, вище на полонину. Там висока, соковита трава. Нiодна корова не толочить ПП цього лiта. Виплетенi плотиками закопи, колючi дроти, мiж ними цвитуть гiрськi фiялки. Ще пахне скрiзь вiйною. В повiтрi лишилися вiдгуки квилення й вибухiв гарматнiх стрiлен. Валяються речi залишенi вояками, мiсця, де вони сидiли. Он скорострiльне гнiздо. Може й вiн тут був. Може оцi слiди його слiди. Кiлька обiрваних будзикiв лежить на камiнi. Кiтi бере й кожний з них обмацуК. То-ж вони воювали, захищали ПП батькiвщину. Пiсля бiжить дещо нижче. Тут могили. Довга черга чорних з бiлими написами хрестiв. ЧитаК написи: "Герман Пацiгофер, райхсдойч. 18 Б.Р.М.Г.Аб. "Адольф Брух, райхсд. Корпорал, 18 Б.Р.М.Г.Аб. "Карл Бероут i т. д. Звернула увагу на два чужi прiзвища. Як попали вони сюди? "Кирило Остапенко, рус. оф. "Нiколай ПлюКв, рус. сол. Пiд усiми дата 24. сiчня, 1917. Дещо вище рознесена землянка. Так, думаК Кiтi. Це вони тут були. Дивно. Тут ходив i вiн. Кiтi схилилася й помацала пучками пальцiв землю. Не гаряча. Така як i скрiзь. Вирвала на мiсцi кiлька фiялок i взяла з собою. Пiсля зробила з квiтiв маленького вiночка й положила його на братню могилу. "Мир вам!" - прошептали ПП вуста. Коли зiйшла на долину, вечорiло. Вiдчувала сильний голод. По залiзницi, майже без перерви, сунули на захiд навантаженi людьми потяги. Що це таке? Кiнець вiйни? Ось зовсiм помалу, сунеться довжелезний потяжисько. Зiбранi рiзнобарвнi вагони - тягаровi, особовi. У них набито людей, якi кричать, вимахують червоними хустками. В одному вагонi виспiвують по-мадярськи якусь незнану пiсню. - Ей, дiвчино! - гукаК до Кiтi вояк. - Ходи сюди! - i додав кiлька поганих слiв. Кiтi оторопiла. Невже це був мадярський вояк? Не може бути. То був якийсь хам. Кiтi не йде додому, а бiжить за потягом. Потяг повзе зовсiм помалу й, дотягнувши до Зiмiру, зупиняКться. З нього роКм висипаК воячня. Крик, спiви. На двiрцi вже багато воякiв, якi змiшуються з новоприбувшими й усi разом нападають на вiйськовi склади одягiв i консерв, розбивають Пх i починають швидко розбирати. Тут же на перонi утворився мiтiнг. Чорний, вилицятий чоловяга, вилiз на перекинуту бляшанку з бензини й, люто розкидаючи кулаками, реве: "Товаришi вояки! Хай живе революцiя. Геть з цiсарями, з кровопийцями народу! Всю владу в руки працюючих! Геть з вiйною! Досить пролили крови! Пора взятися за працю! Натовп воякiв в захопленнi. Ревуть, погрожують комусь кулаками. Над двiрцем замаячив величезний, червоний прапор, а при входi на перон вивiшено такий саме плакат з написом: "Хай живе революцiя!" Напис на двох мовах. Мадярськiй i "гуцульськiй". -Все це для Кiтi надзвичайно нове. Вона зовсiм розгубилася, замiшалася в натовп, пхаКться помiж вояками, не розумiючи, що сталося. От тобi й славна мадярська армiя. От i вiйна до остаточноП перемоги. Що роблять усi тi, що на верху? Де подiлися старшини? Чому тут самi рядовики? У кутi, де була каса двiрця, розмахуючи кулаками, просторiкуК дебелий, з довгими рудоватими вусами чоловяга. Вiн утiк з Галичини. Це бувший жандарм, але тепер переодягнутий у вояцьке. Вiн щиро обурений i майже одверто протестуК. - Зупинили потяг. Улiзли. Ви хто такi? - питаю. - Де ваш комендант? - Як дам тобi, чуКте, каже один, кольбою по головi, то побачиш, хто ми такi! От i говори з ними. - Анархiя. Каже, офiцерiв i жандармiв шукаКмо. Забрали мене й ледве втiк. Ми, каже, украПнцi. Хто не з нами, той проти нас. - Так, так, - загавкав хтось. - То украПнцi. Вони не пускають потягiв на Мадярщину. Ми ледве зiбрали якiсь старi вагони. У КоломиП двадцять пять паротягiв i всi зiпсутi. УкраПнцi навмисне попсували, бо вони органiзують армiю й хочуть наново вiйну починати. Кажуть, вiд КиКва пiв мiльйону вiйська рушило. Все тягне на захiд. Куди приходять - революцiя та встановляють свою владу. - Хай воюють, як Пм ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цiлий свiт завойовують, матерi Пм чорт! - фiлософуК старий вояк i набиваК величезну люльку. Кiтi чуб, бачить i нiчого не розумiК. Що сталося? Побожеволiли люди. Пiв мiльйону якихось украПнцiв суне на захiд. Чого Пм тут треба? Вони ще й сюди присунуть i тут зроблять свою владу. Боже мiй! Це було б несправедливо й жорстоко. СмеркаК, а Кiтi нiчого не Пла. Вона зовсiм забула за Пжу. Не до того тепер. На ПП очах валиться велика мадярська армiя й держава. Вона це чуК й бачить i нiчого не може зробити. Смеркало, а вояки не вiдПзджають. Запалили смолоскипи й освiтили двiрець. З гiр насунуло багато гуцулiв. Всi вони виголоднiлi, сухi. Хтось сказав, що роздають страву. Вояки вказали на склади муки й консерв i за хвилину з них не лишилося нiчого. Розпочалася сварка, бiйка. Деякi, дiставши щось, одразу сiдали тут i Пли. "Боже мiй! - жахаКться дiвчина. - Вони голоднi. Якi вони всi голоднi. Революцiя, голод, украПнцi. Люди! Отямтеся! Ви всi загинете! Ви станете рабами своПх шлункiв!'' Перелякана Кiтi бiжить додому. Чому все це на неП зробило таке сильне враження? Вона навiть за Дмитра забула. Вона горить, шалiК. Як на те застаК дома батька. Вiн, видно, щойно приПхав, мати радiК й закормлюК його смачними стравами. Вона прибiгла, привiталася й почала плакати. - Кiтi! Що тобi? - Ах, вона в мене завжди така, - журиться мати. Батько переконаний, що вона плаче вiд зворушення зустрiччю. НамагаКться втихомирити. - Тату! Що сталося? Чого вертаються вояки? - Революцiя, Кiтi. Вiйна скiнчилася. Всi армiП розходяться. - Але-ж не всi - кричить Кiтi. - Не всi! Он ... I вона вже забула, як вони звуться. Вони, тi здалека починають наново вiйну. Не всi скiнчили. Це тiльки нашi покинули все, не видержали. Це тiльки нашим усе байдуже. Батько лише усмiхнувся. - Чого ти усмiхаКшся? Тату! А що буде з Мадярщиною? - Нiчого. Тепер цiлий свiт збурився. Всiм набридла вiйна. Революцiю роблять. Не видержали. - Так нащо починали, коли не видержали? Почнуть, нароблять стiльки лиха, перемордують, перекалiчать i пiсля не видержують. - Вiд нас, дочко, це не залежить. Це виннi тi панове там на верхах. Але Кiтi Ти не проймайся так. Кiтi дрiбно засмiялася. - Не проймайся. Тепер не проймайся. Колись скрiзь писали: - "Мадярськi жiнки! Цвiт i гордiсть наша! Всi сили на фронт. Пiдбадьоруйте ваших мужiв!" А тепер не переймайся. Для чого стiльки кричали? Нащо вiшали отих Гуцулiв? - Що з нею? - пошепки питаК Йонаш жiнку. - Може вона читала багато романiв? Йонашиха тiльки знизнула плечима, а Кiтi почула це Я зареготала. - Ха-ха-ха! Так! Романи. Це ми з мамою цiлу цю зиму читали довгий кривавий роман. Це я мучила ПП тут, тримала "на фронтi", усмiхалася старшинам, зализувала Пх рани. Так. Це були чудовi романи. Нiколи не забуду Пх. Вiр, тату, що я, дочка твоя, глибоко пронята тими романами й ледве чи дасться мене вилiкувати. Вона сильно рознервувалася, випила каву й вийшла надвiр. Навкола велика ворохобна нiч. * * * А революцiя росте, розгоряКться. На осiнь рухнув зовсiм фронт. Вояцькi маси захопили всi двiрцi, уряди. Заворушилися гори. Настав голод. Хлiба! - чути загальний крик. Зтурбувалися ясiнськi володарi. Йонаш виде наради з нотарем, iз Розенкранцом, з Бабчинським. УтворюКться комiтет "рятунку батькiвщини". "Всi, як один муж, повиннi ми стати з Божим на устах словом, перетяти наближаючiй гидрi дорогу!" - заявляК Бабчинський. Розенкранц пропонуК утворити вiддiл народноП охорони. Вiн мусить бути зложений з мiсцевих людей, Йонаш подав голос, що треба поговорити з "самим народом". Вiн пропонуК скликати в Ясiню велике всенародне вiче й пояснити людовi, що К й як треба шукати рятунку. До комiтету "рятунку батькiвщини" увiйшли Йонаш, Бабчинський, Розенкранц, мiсцевий нотар i студент ПластунКк. Всi разом видали вiдозву про скликання в Ясiню великого вiча. Скрiзь горами, вздовж Тиси й Лазещини рознеслися чутки, що буде зiбрано "сам народ" на велику нараду. ЧАСТИНА ДРУГА. "Заговорять i Днiпро i гори"... I На гори лiг туман. Тяжкий мов вiки й мертвий, як скелi. Шпилi Говерлi, ПКтроса, Близницi, Величного, як храм, Туркула, могутнього Попа Iвана гордо знялись у височiнь, сягнули хмар, продерли Пх оливяну масу й виглядають далекого дорогого гостя - величне свiтило землi. Над горами пливуть хмари. Невидимий великий жрець приносить жертву й дим ПП поволi та урочисто зводиться до небес. Лiси, полонини, скелi, дикi звори брязком хрусталевих вод, спiвають величнi гимни. Вiчна, мов непомiрнiсть часу, земля твердо й непохитно тримаК свiй шлях незрозумiла й урочиста. Родиться день. Притихли й скулилися велитнi гори. УщухаК i вкладаКться, забiраючи за собою слiд великого сну, довга, тяжка нiч i шпиль Говерлi вже вiтаК перший промiнь жагучого свiтила, що чiтко й владно взноситься в порожнечу захланних просторiв. По горах котиться туман, котиться й розтаК. Бренить роса, граК одинокою струною кришталевий водопад, летить орел, серна стрiбаК по кущах, реве заспаний медвiдь i доживаК свiй скромний вiк остання полонинська квiточка. I Нарештi туман розходиться. Зеленими прапорами замаяли зiмятi поверхнi розлогих лiсiв. Контури гiр усе яркiше й яркiще висуваються на кiн i по часi стають перед очима лавою велетенських постатей. Це, мабуть, на бiй приготувалися. Виступили з небуття, з туману. Вийшли, наблизилися й зупинилися в задумi несхованого гнiву. Стрiлою взлетiло й засяло сонце. З грунiв Бубне, Цапок, Верховинка, Лопушанка, зо всiх, усiх грунiв, зворiв i гiр, зо всiх близьких i далеких околиць, суне народ. Чорнi, тонконогi чоловiки. Ошубканi в кожухи, незграбнi Пх жiнки, легкi легiнi та соромливi, безмовнi дiвчата. Все суне, збiгаК, спливаК вниз. Усе цвiте й барвiК, смiКться до сонця, все, що вийшло з гiр, хащавин до долу "правди послухати". Йде народ правди послухати. Йде народ сказати своК слово, що сотнi лiт було замкнуте в його устах i неодважувалося вирватись у свiт. Iде народ урочисто, нiби процесiя, нiби на молитву. На широкому майданi, що належить до управи державних лiсiв, де стоПть кiлька незграбних камяних будiвель, по серединi приготовлена трибуна. Вона обмаяна зеленим вiттям ялини й обвiшена державними мадярськими прапорами. Коло трибуни гуртуКться верхiвка. Поважнi, надутi, з вiдкритими головами, чекають i видно нервуються. Навколо море народу, якого безупинно прибуваК. Кожухи й вишивки мiшаються й переливають у соняшнiм сяйвi, як свiжi барви маляра на полотнищi. Тиша. Народ гомонить, але майже пошепки. Насупленi чола, брови, забитi глибоко очi гуцулiв, застигли в вираз загадкового очiкування. Проходять години. Нарештi в повному одязi духовного пастиря, зявляКться Бабчинський i починаК правити Службу Божу. Народ вклякаК навколiшки й гаряче шепче молитви перед обличчям розпитого на хрестi, за котрим стоПть Бабчинський. Народ бе себе в груди великими чорними кулаками, молиться за своП невiдомi грiхи з сльозами у глибоких ямах очей. А пiсля Бабчинський виходить на трибуну. Велика тиша сковуК тисячам люду вуста, запераК у грудях вiддих. Чути, як хмари проховзають у блакитi. По вiдкритих головах гуцулiв топчеться вiтрець i кошляК волосся. - Любезнi во Христi братия - глухо з нутра починаК Бабчинський. - Нинiшнiй день для нас русинiв усе одно, що день воскресения. Наш народ, що довгi вiки жиК в оцих горах, працюК, плекаК свою маржинку, нiколи не займався такими справами, як справи державнi. Цебто, народ наш завжди був занятий газдiвством, маржиною, жiнкою, дiтками, а владу, полiтику робив за нього хтось iнший, хтось, хто турбувався цим i бажав вам усiм лише добра. Згадався рознятий Христос, який казав вiддати "кесареве кесаревi, а Боговi Боже". Пригадались упавшi з неба, янголи, яких прокляв Господь Бог за непослух i якi поробилися на землi злими спокусителями людського роду, i якi до наших днiв баламутять "почтивий" працюючий i молящiйся до Бога люд. Пригадалася велика вiйна. "Перед нашими очима впали тисячi й тисячi трупiв Всi вони були живi люди й усi вмерли. А чого вони вмерли? ДумаКте, Пх "розтерзала" ворожа граната? Нi, вони потрiбнi були на тамтовому свiтi Боговi й вiн Пх забрав до себе". Iменем розпятого Галiлея, кличе народ скоритися, каятись у своПх великих грiхах, бо прийде суд i тодi вiддiляться грiшнi вiд праведних. I духовний пастир скiнчив. Мiж народом зiтхання, биття у груди кулакiв. Тисячi тяжких зiдхунiв, тисячi, тисячi рук кладуть на себе знамення хреста, тисячi слiз падаК на сиру землю. На трибуну плавною ходою вступаК молодий, жвавий, пристойний студент Пластун. Це син ПластунКка, нащадок славного прадiда, який боровся з мадярами, пiдчас Пх повстання. Пружними, рiшучими кроками входить на трибуну. На нiм барви мадярськоП держави. - Громадо! Чеснi газдове! - дзвенить молодий голос. - Iменем високоП мадярськоП влади, промовляю до вас угро-русинiв, щоб вказати вам усе, що маКмо тепер дiяти. Превелебнiший наш пан-отець сказав нам, який великий! маКмо нинi день. I дiйсно це великий день. Рушиться старе життя, твориться нове. Цей день пророчить весну нашому народовi... Дзвiнкi слова вириваються з уст молодого гарячого промовця. Гуцули кивають головами i хрестяться. А Пластун обiцяК, що "нова мадярська влада забезпечить нам наш добробут, наше спокiйне життя. Вона вiддасть у наше володiння всi лiси й полонини. В наших руках, вiдтепер, буде уся влада. Нашою мовою напишуть книги й будуть учити по них у школi. Все буде наше. Все, що належить нам, буде наше". I Пластун закiнчив. ОстаннК зрозумiли гуцули. Зрозумiли й мовчать та кивають головами. Пластуна здоровлять Йонаш, Бабчинський i вся чесна братiя. Серед мертвоП тишi вириваКться голосний селянський зiдхун i глухi слова. - Так, так. Усе наше, лише зверхнiсть мадярська. Слова цi вирвались i замовкли. Але народ Пх почув. Почув i зрозумiв по-свойому, по-хлопському. Нiодна з промов не зробила такого враження, як цi останнi, непомiтнi слова. Почули це й Йонашi з Бабчинським, почули i Пластуни. Мов на спокiйну поверхню води падаК якийсь предмет i вiд нього розбiгаються на всi боки круги, так розбiглася луна того випадкового зiдхуна. У думку кожного гуцула вдаряК те слово. Воно ранить i розгражуК приспану його свiдомiсть i той починаК на мiсцi тупати i хвилюватися. Юрба ворушиться. Само собою на голови вкладаються кресанi. Урочистiсть розтаК i зникаК. Але на трибунi знов духовний пастир. У руках його хрест. - Покайтесь i скорiтеся! Хрест пiднiмаКться догори й народ утихаК. З голiв сповзають кресанi. Нехотя й поволi приходить тиша. Духовний пастир вказуК, що для охорони молодоП держави потрiбне хрестолюбиве воПнство. Приходять злi душi та намовляють вас до непослуху. Мусимо боронитися. Мусите створити вiйсько, яке б iз мечем хоронило нашi закони й порядок. Вiн закликаК добрих, "почтивих" легiнiв у ряди народньоП мiлiцiП й буде за них молитися Боговi. Вiн благатиме всеблагого, щоб той з великого свого милосердя послав у Пх душi спокiй i владi покiрнiсть. - Во iмя отця i сина i святого духа! Хто бажаК вступити в ряди народньоП мiлiцiП? Пiднiмiть руки. Мiлiцiя, то таке вiйсько, яке хоронитиме вас всiх перед злими духами Шепiт рознiсся над натовпом. До гори пiднялося кiлька рук. "Мало" - подумав пастир. - Дайте мiсця. Ану виступiть сюди всi, хто бажаК взяти на себе важкий хрест народнього оборонця. Ми будемо бачити, хто К той хоробрий i вiрний син свого уряду й батькiвщини. Хай знаКмо, бо кожний з них одержить нагороду, яка йому належиться. Кожний дiстане хлiб i грошi... О, вже К бiльше Ану-ану! Хто ще, Налiво, налiво! - Натовп почав ворушитись i робити перед трибуною мiсце. Зо всiх бокiв виступають молодi легiнi та старi газди. Всi вони не встигли ще скинути сiроП вiйськовоП унiформи. Одна за одною вилучаються з натовпу тi унiформи та стають у лаву. Ось уже одна лава набралася. Ось друга стаК. Бабчинського очi не на мiсцi. Вони швидко, швидко бiгають i горять. Йонаш тупцюК, як медвiдь на гарячiй блясi. Вiн хотiв би вилетiти на трибуну й у захватi випалити кiлька сильних слiв. Хай ще говорить "баган". його не зрозумiють, вiн ще потерпить. От будуються сiрi лави. Вони слухнянi та нiмi. За хлiб i грiш бери й жени Пх, куди хочеш. Вертливе й неспокiйне знаряддя - Пластун, опоений самозакоханiстю й поблажливою усмiшкою пана Йонаша бiжить у натовп, гасаК на спотикача, кричить, формуК муштруК. I от став перед трибуною мур нового вiйська. Кожухи, петеки, запаски, вiдсунулися назад. Тепер розмова лише з вибранцями. Он як гордо стоять вони й чекають. Йонаш радить. ПiдшiптуК своП мiркування Розенкранц, Онде Блютрайх ледве держить перед собою свого живота. Вiн також не без дiла. Вiн пропонуК своП послуги. Вiн доставить для новоутвореного вiйська найлiпшi харчi й найдешевших цiнах. Вiн боПться, щоб йому не перебили гешефту. То ж не даром скрiзь тиснеться отой великий лiтик Розенкранц. Але з рядiв новоутвореного вiйська зненацька виступаК один сiрий кусень. Хто то К? Ага. Це Цокан. Це Юра Цокан. Що вiн собi бажаК? Вiн хоче промовити до народу. Але вiн не звертаКться до свого начальства. Нi. Вiн круто по-вiйськовому звертаКться до маси. Так, так. Вiн обернувся спиною до Бабчинського й до Йонаша, i до Блютрайха. Ось усi виразно почули: - Чесна громадо! Дозвольте з цього приводу й менi сказати кiлька слiв. Шу-шу-шу! - побiгло понад натовпом. - Просимо, просимо! - загуло з десяток одважнiщих голосiв. Начальство - пiп, лiсничий, нотар i гандлярi переглянулися. I якого бiса вперло сюди отого Цокана! Чи-ж вони не знають, що то за птиця Цокан. Хто його не знаК, отого осоружного Цокана. Але хiба можна не дозволити йому говорити? Хiба тепер такий час? - Просимо, пане Цокан, - озвався з-заду Бабчинський. Вiн навiть "паном" його обдарував. А вiн - той пан, твердими мужнiми кроками входить на трибуну. Мiцний, щiльно обтягнутий у сiрий вiйськовий плащ, з загорiлим бронзовим обличчям, суворо дивився своПми сiрими очима вперед. В руцi у нього довга обмотана чимсь тичка. Вичекавши хвилину, поки натовп втихомириться, вiн почав: - Народе! Це слово пронизало гостро мовчанку й, мов стрiла, промчало понад головами слухачiв. - Народе! - по короткiй перервi повторив Цокан ще раз. - Зiйшлися ми тут, чеснi громадяне, перший раз, вiдколи стоять оцi нашi гори. Минали довгi столiття, тисячелiття. Нашi пращурi та прапращурi жили тут, випасали свою маржинку й тут умiрали. Ця земля хоронить i до страшного суду хоронитиме Пх кости. Але вони вмiрали, западалися Пх могили й затерався по них i слiд навiки. На Пх мiсце родилися iншi, якi так само до найменшоП дрiбнички жили, як Пх дiди та батьки. Ми родилися й виросли по горах i лiсах. Ми випасали маржинку, ми Пли, спали, працювали по чужих бутинах, нас використовував, хто хотiв, на нac дивилися, як на худобу, яка лише потрiбна на те, щоб добре тягнула ярмо. До нас налiзло безлiч чужакiв - хижих, ненаситних, якi скрiзь, де тiльки можна, де тiльки знайшлося краще мiсце, посiдали й, як тi павуки, порозставляли на нас своП сiточки. Корчми, обман зробили те, що в короткому часi усi долини, усi береги рiк, усi бутини, лiси й полонини опинилися в руках отих хижацьких заволок. Наш народ вiдтиснуто назад, на високi грунi, на скелi, туди, де лише мох та камiнь. Нас не стало видно нiде в низу. Ми сходили в долину хiба до працi, до корчми i до церкви, а вiдбувши своК, мов дичина, верталися назад у своП нори. А тимчасом долинами ростуть палаци чужих панiв, множаться корчми та прибувають усе новi зграП чужинцiв. Щоб ми не могли прийти до себе й не зрозумiли свого положення, нашi пани не дали нам нашоП школи. Нашi дiти роками ходили до того великого будинку, що стоПть он у Кевелевi тiльки для того, щоб навчитися кiлька непотрiбних мадярських слiв. Ми ж лишалися темнi, невидющi, затурканi. Мова, якоП силою навчали, не приносила нам нiякоП користi, бо нiде в свiтi тiКю мовою не говорять. Нею говорить лише жменька мадярiв, а бiльше нiхто. Навiть зайдiть до Ворохти й там уже нiхто не розумiК ту мову. А задля неП ми мусимо зрiкатися нашого знання, нашоП освiти. Мiж начальством помiтний рух. Бабчинський нервуКться. Йонаш хоч i не розумiК, що той говорить, але бачить по обличчях слухачiв, що то зовсiм не те, що говорили попереднi промовцi. - Зiгнати його, зiгнати! - шепче Йонаш Бабчинському, але не втримуКться й сам вибiгаК на трибуну. - Пане Цокан. Ви не про те говорите. Сьогоднiшнiй день утворений не для того, щоб ви бунтували народ. - Сердито говорить по-мадярськи Йонаш. Цокай байдуже i спокiйно звертаКться, до нього... - Вас i всiх iнших ми не перебивали ... А чи я про те, чи не про те говорю, це вже дозвольте менi знати. Громадо! - звернувся Цокан до людей. - Тут менi кажуть, що я не про те, що треба, говорю. Маю я замовчати, чи говорити далi? - Далi, далi! - заревли тисячi голосiв. - Далi Цокан! Геть лiсничого! Народ пiдбадьорений своПми голосами вирiвнюКться. До них звернулися зо словом. О, вони скажуть те слово. Вони розумiють i чують його. Ось воно якраз тепер через Цокановi вуста на вiльний простiр з глибини грудей вирвалося й бушуК, мов буревiй. I Цокан розказав про вiковiчнi кривди, болi, страждання. Цокан розповiв про велику вiйну, на якiй впало безлiч наших людей за нiщо. Вiн сказав, що нас русинiв не лише стiльки, скiльки К в Угорщинi. Нас К багато. Нас мiльйони, десятки мiльйонiв. Вони живуть по рiзних державах, але всi вони однаково говорять i всi одноП матери дiти. Всi вони вiками дерлися за чужi справи, але настав великий суд над Пх гнобителями. Ось прийшла вiйна, революцiя. Для нас зiйшло сонце свободи. Всi гнобленi народи беруться до працi на своПй нивi й що це саме треба робити i нам. - Тут нам казали, що тепер буде все наше. Правдиво хтось Пм вiдповiв: все наше, лише зверхнiсть мадярська. Як може бути все наше, коли ми самi в неволi. Тепер вони так нам кажуть, бо Мадярщина розторощена. В Будапештi революцiя й вони самi ще не знають, чи вдержаться. Але коли ми допоможемо Пм, коли вони знов окрiпнуть, тодi вони не захочуть з нами говорити. Вони знов одберуть те, що дали й усе буде по-старому. Нам треба шукати не чужоП зверхностi, а своКП. Треба робити так, щоб ми здобули ту свою зверхнiсть i закрiпили за собою. А де К та наша зверхнiсть? Тут Цокан швидко розвинув те, що тримав у руцi. Це був прапор з жовтою i блакитньою барвою. Вiн розгорнув його i вказуючи на пiдняте полотнище високим голосом проговорив: - Ось де наша зверхнiсть! Ця коругов, це наш знак Кдностi i згоди. Це К прапор будучоП нашоП великоП держави, яка повстане коло КиКва над Днiпром i до якоП маКмо належати ми. Я пiдношу цей прапор перший раз i хай маК вiн над нами, поки стоПть земля! Ми повиннi йти за ним, горнутися пiд ним у тiснi лави борцiв i нас нiхто не переможе. Слава нашiй будучiй державi! Слава нашому великому народовi! Тиша. Здавилося все завмерло. I раптом якась сила прориваК мертвечину i зриваКться буревiй. Реве й бушуК народня стихiя.Гордо стоПть з прапором Цокан. Тисячi рук пiднеслися до гори. Почали спiвати релiгiйнi пiснi, багато молилися... 2 Наш потяг кволо, нiби воКнний iнвалiд, штигiлькав пiд гору останнiй перегiн вiд Квасiв до Ясiня. Цiлий тиждень у дорозi. Рана моя зажила й нога залишилася при менi. Кiлька днiв не спав, мало Пв, але радiсть, яка наповняла мене при виглядi рiдних мiсцевостей, так розбурхала, що втоми зовсiм не вiдчувалося. Вже в Кевелевi, де потяг зупинився на кiлька хвилин, до нас увiрвалася чутка, що в Ясiню якийсь бунт. Це нас усiх ясiнцiв, якi Пхали разом зо мною, порядно зацiкавило. Дорогою ми багато розмовляли на полiтичнi теми й усi досить добре розбiрались у заплутаних подiях революцiП. Одначе те, ще дiялося в Ясiню, до деякоП мiри нас дивувало. Свисток. Ще пару хвилин i дома. Засапана машина зупиняКться й з неП на всi боки висипаКться воячня. Крик, лайка. ЗупиняК якась мадярська варта. - Документи! - Геть до чортовоП матерi! Як дам тобi документи, то перекинешся догори ногами. Натиснули, варта розiйшлася, а ми вперед. Кожний рветься додому. Але вже здалека почули гармiдер. Бiжимо далi. Народ. Безлiч народу. ДобiгаКмо й собi, вливаКмося в його море. На трибунi Юра. Вiн тримаК жовто-синiй прапор i гукаК "слава". У мене само собою вiдкрилися широко вуста й я заревiв. Чути було, як ревiли моП товаришi. Це захопило натовп i по хвилi кричало, здаКться, само небо. Хотiлося рватися на трибуну до Юри й обняти його на очах усього народу. Але зчинився такий рейвах i метушня, що пробратися до нього не було нiякоП можливостi. Десь вирвався Павло й перебрав вiд Юри прапор. Юра робить народовi якiсь знаки. Видно хоче втихомирити. Але пiзно. - Геть з мадярами! Вiшальникiв сюди! На шибеницю ! Кари Пм - Аж тепер зрозумiв в чiм рiч. За трибуною збилася докупи чередка людей, якi дуже вiдрiзняються вiд загалу. Мiж ними бачу Бабчинського, Йонаша, Розенкранца, Блютрайха, й багато iнших. Дещо ззаду кiлька пань. Он струнка, суха, в чорному йонашиха, а онде. Так. То Кiтi. Безперечно то вона. Вона не бачить мене й добре. Вона, видно, перелякана, тримаК пiд руку матiр i щось гукаК. А навкола бушуК стихiя. Гремить буревiй народнього гнiву, котять хвилi обурення й, мов непомiтнi трiсочки, заливаК кволих переляканих чужинок. Але Юра рiшуче взявся зупинити буревiй. Права його рука високо знялася над головою. Волосся патлаК вiтер. Вiн гукаК й закликаК до послуху й порядку. Юрба, видно, починаК поволi втихомирюватися. Юра пропонуК не розходитися ще, а вибрати людей, якi розпочали б працю над органiзацiКю сiльськоП самоуправи та утворення дiйсно народньоП мiлiцiП. А пiсля всi мусять спокiйно розiйтися додому. Згода, згода! Почалися вибори народнього комiтету. Це не тревало довго, бо Юра лише назвав кандидатiв i народ пiд таким настроКм не думав у чомусь не згоджуватися. Всi одноголосно признали Цокана за свого проводиря, який дбаК про гуцульськi справи. Розiйшлися з спiвом церковних пiсень. Бабчинський i його компанiя розiйшлися також, Пх пропустили свобiдно. Куди вони пiшли, це нiкого не цiкавило, хiба що Юру. Але вiн не мав часу. Вiн уже збiрав вибраних членiв комiтету i закликав Пх до сiльськоП хати на нараду. Тут тiльки я змiг пiдiйти до братiв i привiтатися з ними. Ми цiлувалися, як на Великдень. У наших душах бушувала велика радiсть. Хотiлося обняти цiлий свiт. Додому не пiшов. Куди там у таку пору додому. Зайшов до ресторану Романчука, перекусив i до сiльськоП хати. Там повно народу. Наради, наради й наради. Юра мiж ними, як президент Сполучених Держав. Менi заявлено, що я командант усiКП полiцiП i що - раз-два, маю приняти це до вiдома. Утворено комiтет народньоП оборони, до котрого увiйшли: Юра Цокан - предсiдник, Павло Цокан. Гнат Тулайдан, Нiмчук, старший газда КлочурКк Василь й порiшили покликати також студента Пластуна, бо хоча вiн не з народом, та все таки може в ньому заговорить народна кров. Той маК бути за писаря. Я ж до комiтету не увiйшов. У моПм розпорядженнi збройнi сили новоутвореноП влади. Всi уряди - нотарство, пошта, залiзниця лишаються в такому-ж станi, як були, а щоб не переривати нормального ходу урядування в сiльськiй хатi, комiтет порiшив обрати собi постiйне мiсце осiдку в бувшому вiйськовому кiнi, коло жидiвськоП синагоги. Вирiшили також, що робити з рештками вiйськового майна, яке залишилося на двiрцях Зiмiр i Ясiня. Все це мусить бути захоронено в цiлостi для потреб народнього вiйська. Решту мадярськоП залоги, що лишилася ще в касарнi, негайно обеззброПти i вислати до Мадярщину... Ухвалено також негайно вислати делегатiв до украПнського уряду та просити в нього допомоги. Делегатами обрано Юру i, заочно, не питаючи його згоди, студента Пластуна. А Йонаша, Бабчинського i кiлькох жидiв, якi своПми вчинками задокументувалися незмирними ворогами народу, поки-що залишити. Для цього буде утворено суд i все розбереться по закону. Для охорони народнього комiтету, зараз же маК бути зорганiзовано вiддiл мiлiцiП, а одночасно необхiдно вести пiдготовку мобiлiзацiП народнього вiйська. Так згучали першi постанови Комiтету НародньоП Оборони. Пiдчас обрад, до сiльськоП хати зайшов старий гуцул з Стебного. Кволий, немiчний, почув, що зроблено якийсь комiтет i прийшов поскаржитися на попа. Був це перший живий чоловiк, який звернувся до своКП влади. А що там сталося? Так i так: 3 вiйни вернувся небiж. Щось му сi стало. Куля застрягла у плуцах ци що - вмiраК. Коби хоч вiсповiдавсi. А превелебний не хочуть. Кажуть, не мають часу. Кажуть, що тепер най тотi сповiдають. Он як! Павло, як сидiв, так i зiрвався. Величезний його кулачисько тарахнув об стiл. - До чортового сина! Коли вiшали, то вiн мав час. А тепер не маК. Хлопцi! Стiй, Павле! - зупинив його Юра. - Не гарячися. Тут треба пiдходити до всього розважно. В запалi можна наробити всяких неприКмностей. - Розважно, чортового сина! На гиляку пса старого й кiнець. Що тут панькатися. - Прошу тебе, Павле. Ми не якась банда, а зорганiзована народна влада. Попа треба примусити, щоб вiн пiшов виконати своП обовязки, а пiсля утворити над ним суд. Суд маК займатися такими речами, а не ми. - Поки до суду дiйде, то той чортяка втiче. А пiсля наробить вiн тобi шелесту. - Не втiче. ПодбаКмо про те, щоб не втiк. Нашвидко пiслали людей за Бабчинським. Повiв Пх Тулайдан. Кiлька цiкавих пiшли за ним, щось дернуло й мене за всiми. Темнiло. Ворохобний день швидко тiкав. Нас пятеро, люда, а по дорозi приКдналося ще зо двоК, швидкими кроками подалися через мiст "Тридцятка" i звернули направо. Проходили вузенькими суточками, коло Розенкранцового обiйст