це вплинуло зле. Виття пса, вiтру, вовкiв, творили навколо прикре й непривiтне середовище, Пй хотiлося сонця, спокою, Пй ввижався стрункий, пахучий лiс, земля вкрита грубою верствою рудоватого моху, прозорi великi краплi води, що застигли на розчервонiлому з чорними вусиками обличчю. З прибуттям пса мрiП ПП прибрали ще бiльш хворобливих форм. Здавалося, що батько навмисне приволiк того пса, щоб вiн нарушував ПП спокiй. Вони обидвоК не говорять. Цiлий мiсяць мiж ними взаКмний бойкот. Нiхто тепер так не почував своКП правоти, як Йонаш i, разом, нi одна душа не могла бiльш, нiж Кiтi, бути переконаною, що причиною всiх нещасть К нiхто iнший, як и батько. Йонаш лютував, лаяв Цоканiв, посилав Пм як найбiльше в пельку холКр i святочно обiцяв, що при першiй можливостi, скрутить хоч одному з них карка. - Слухай, - шепоче стара. - Дитина хворiК. Вона вже навiть не плаче. Вона дiстане сухоти. Що ти собi думаКш? - Не я тому виною, - грубо вiдповiдаК вiн. - Але ж вона вмре. Вiдчепися - скрикуК вiн раптом. - Ви з мене вимотали нерви. Ви хочете загнати передчасно мене в могилу! Що вона собi вбила в голову? Вона уявляК собi, що я якась ганчiрка, покидьок, з чим можна собi бавитися, як Пй лише заманеться. Вона хоче, щоб я йшов до тих мужикiв, ставав перед ними навколiшки й цiлував Пх постоли! А все, щоб задовольнити Пх примхи, щоб звести ПП з любовником, щоб доконати свого! Але будь я проклятий, коли мене ця химерна дiвчина поставить на колiна. Я ще Пм усiм покажу. Я ще ПП коханця вперед, нiж з нею до шлюбу, пiшлю на шибеницю. Я вже маю проти цього докази! Зрадник, ренегат, продажна сволота! Зривався, гасав по хатi, лютував. Його обличчя корчилося тисячами бридких грiмас, нiс набрякав, вуха вiддувалися. - Хай вмiраК! Хай вмiраК! - шеплять його здрiгаючi вуса. - Тут вiйна, боротьба! Тут батькiвщина в небезпецi ! - Але ж i вона не менше тебе страждаК за батькiвщину. Йонаш призирливо стискаК широкi качачi губи. Стара знизуК сухими плечима, втераК сльозу й вертаКться до дочки. - Дитино, - шепче вона. - Кiтi моя люба! Ти знаКш, як менi боляче на це все дивитися! ЗПж хоч що-небудь... Кiтi лежить i нi одна ПП жилка не ворушиться. - Кiтi! Вiн божеволiК. Що ти собi думаКш, дитино? Вiн увесь лють. Вiн не спить ночами, а все десь гасаК. Кiтi повертаК голову й кидаК на матiр байдужий погляд. - Вiн зробить якийсь злочин... - А все для того, - ледве чуйно говорить Кiтi, - щоб переломити мене. Все на те, щоб зруйнувати цей край i вiддати його в руки ворогам. Знаю. Вiн хоче забити Дмитра. Хай зробить це. Дiвчина так висловила, що стара здрiгнулася. - Кiтi! Боже мiй, Боже мiй! Що ти думаКш? - Так, мамо, - спокiйно продовжуК Кiтi. - Я зроблю також великий злочин. Вiн тиран. Так, батькiвщина вимагаК жертов, але не тих, що вiн думаК. Вiн запер мене в оцi гори, обставив дикими лiсами, оточив вовками, жахами, приволiк отого пса. - Дитино! Ти несправедлива. Ти-ж любиш нашi дикi лiси! Кiтi не вiдповiла на це. ... вiн хоче моКП смертi, вбиваК мою любов, глумиться й топче найсвятiшi моП почування. Вiн ... вiн ... - I Пй робиться шкода себе, уста ПП тремтять, витягаються у лiтеру о й на очах збiгають блискучi сльозинки. - Боже мiй, Боже мiй! Защо пiслав ти менi, о, Всевишнiй, цi муки? Великий всемогучий Боже! Зглянься надо мною, пiшли в мою хату хоч один промiнчик своКП великоП ласки ... - молиться стара. А Кiтi нiма. Вона лежить, дивиться сухо й безглуздо на стелю. До ПП свiдомостi лише частинне доходять благання матерi. ЏП серце наповнене згустками трагiчноП любовi й не приймаК до себе жалю й спiвчуття. Воно пiде на все, переступить всi гряницi, зломаК найсвятiшi закони ... Кiтi заплющуК очi. I раптом, з якоПсь безоднi й темноти, до неП сягнули чиПсь ридання. ВiдкриваК очi й пiзнаК матiр, що ридаК. Тодi Кiтi обертаКться й встаК. - Це ти, мамо? Так. Це вона. - Кiтi широко вiдчинила очi й дивиться на невеличку схилену постать коло свого лiжка. Тодi починаК все розумiти. СкидаК з себе ковдру, спускаК з лiжка нагi нiжки, торкаКться ними встеленого медвежою шкурою помосту й обнiмаК голову матерi. - Мамусю, - шепче Кiтi й гладить матiр хисткою рукою. - Мамусю! Не треба. Не побивайся. Мамунечко, добра моя мамусю! Сердечна, щира, золота мамо! Встань. Ну, встань, пiдведися. Глянь на мене. Дивися, мамусю, я вже знов твоя Кiтi, твоя доня. Мати тяжко пiдводить голову. На обличчi висять краплi слiз. Кiтi обнiмаК ПП й пристрасно горне до своПх грудей. - Мамусю, мамусечко! Я тебе дуже, дуже люблю. Ти щира, ти не маКш злого в серцi. Ти вiльна вiд великого грiху. Ти можеш ясними й чистими очима дивиться в обличчя правди. I я щаслива, що маю таку маму. Щаслива, що маю коло себе хоч одну душу, що Пй можу геть усе, до Кдиного слова, сказати. А сказати хочеться багато. Безлiч хочеться сказати, тiльки соромно, матусю. Соромно все сказати. ДумаКш, що будуть про тебе зле думати, що не зрозумiють тебе. ДумаКш, що ти станеш менчою в очах людей. Воно не треба цього соромитися. Боже! Коли б я мала сили сказати всю правду й не соромитися. Мамусю! Навчи мене тих слiв, що ними можна сказати правду. Очi ПП заблищали слiзьми радостi. Вона ще бiльше горнеться до матерi. ЧуК, що Пй стаК лекше, що внутрi ПП розтаК щось те тяжке, згусле. - Мамусю! Не думай, що я така зла. Я добра, але й я ображена. Подумай, мамусенько, як менi тяжко. Подумай, в який я час росла й виховувалася. Гiмназiя, початок вiйни, вiйна. До всього; ось це нещастя. Я нiколи не зазнала вiдрадноП хвилинки. Пригадую школу. Тяжкi, касарнянi мури. Сухi, мов пергамент, чернечi обличчя вихователiв. Вiчне переслiдуванiй жахливою системою виховання. Ми не мали права сказати слова одверто. Ми вели вiчно боротьбу за мову. Виплекувано в нас штучний, хвальшивий, надутий псевдо-аристократизм, зроблено з нас дурних провiнцiялок з комiчними поняттями й уподобаннями. Ми голоднi на культуру, на культуру глибоку, безпосередню, що ПП мають в собi хоч би отi гнобленi вiками гуцули. Мамусю. Я не кажу дурниць. Коли ти лишень трошки вдумаКшся в моП слова i пiзнаКш суть живучостi гуцульськоП душi, ти не будеш звати мене дурненькою дитиною. Нашi всi отi Бабчинськi, Пластуни, все оте покалiчене духовенство без нiяких духовних потреб, все то, мамусю, й К наше горе, наша кара, защо ми сьогоднi несемо вiдповiдальнiсть. Всi вони К раби й дикуни, що носять краватки й живуть у кiмнатах з мiщанськими оздобами, що мають претенсiю на аристократизм. Уяви ввесь комiзм людей, що, не знаючи чужоП мови, калiчать ПП, щоб тiльки уявити себе чимсь, що на його думку К аристократичним I я, мамусю, аж тепер починаю розумiти це зло. До цього часу менi здавалося, що то дрiбниця, що так i маК бути. I нарештi, мамусю... Дай менi силу сказати останню правду. Нарештi я покохала. Не знаю, чому якраз покохала його. Не знаю... Можливо, мамусю, вiн i не... Нi, я цього не можу сказати. Вiн жива з нервами й душею людина. Вiн аристократ вiд природи, вiн культурнiший вiд iнших. I як же тепер? Що менi робити Вiдректися його, стати на сторону батька. Зректися самоП себе й пiти до них, до Розенкранцiв, Бабчинських? Нi, мамусю. Я не можу йти до них. Я не можу бути зрадницею того, кого вибрало мое серце. А разом з тим я не хочу й зраджувати своПй батькiвщинi. Що ж робити? Не плач, мамусю. Я дiйсно жорстока дочка. Я роблю лихо й хочу, щоб ти спокiйно на нього дивилася. Але все таки не плач. Дай тебе поцiлую. Ну, ще раз. Боже, мамусю, якi солонi твоП уста й щоки. Поцiлуй i мене. Ще раз. мiцнiше. Менi так легко тепер. Я чую навiть бiльше в собi сили. Боже, Боже! Коли б менi побачити його. Нi, нi! Краще не бачити. Я не переконаю його. Цi твердi камянi мужчини. Вiн не послухаК мене. Ах, мамо, мамо! Все котиться до долу. I Кiтi горнеться до матерi. Ах, мамусю, як хочу його бачити, чути коло себе! Що я дала б, щоб тiльки його мати тут. Я вiднайшла б знов життя, а так немаК сили. НемаК сили, що втихомирила б кхання. НемаК розуму, що мiг би мудрими чинами оминути вiйну, революцiю й любов. Я в цьому переконалася. От ти часто кажеш - подумай, подумай. I я думаю, маю безконечно. I що далi думаю, то бiльше заплутуюся, менше знаю, що робити. Часом вже гадаКш: - ну, я зроблю так i так. Це буде розумно, а за хвилину робиш i сiм щось протилежне, зовсiм нерозумне. А може то й розумне, мамо. Може так i треба. Я от i тепер, я розважаю, як людина, що все розумiК, але чому ж не можу зробити, щоб все сталося добре. Чому не встанi не тiльки примирити батька й Дмитра. Мадяршину й украПнцiв, жидiв i гуцулiв, а навiть не встанi й себе примирити. Чому, мамо? Можеш мене осудити. Осуди. Осуди гостро, але тодi осуди все. Зроби, мамо, гостру цензуру й викинь з життя неприКмнi мiсця. I коли ти думаКш, що вiд цього щось кращаК, викинь усе. Забудь, що сказала тобi, пропусти повз твоП вуха, не думай про це. Я ж думаю, що вiд цього нiчого не покращаК. Кiтi раптом замовкаК. Подумавши, нiби чогось злякалася. - Боже! Я так багато говорила! Я ще нiколи так багато й так поважно не говорила. Даруй, мамусю! Зо всiх куткiв кiмнати вилазить вечiр; Вiкна поволi гаснуть. 14 Сотник мадярськоП армiП Артур Шульман, комендант ясiнськоП вiйськовоП залоги, по довгих i впертих домаганнях Йонаша, нарештi, приняв останнього дня довшоП розмови, що торкаКться справ "нашоП провiнцiП". Розмова вiдбуваКться у головнiй кватирi, при Церковнiй вулицi недалеко вiд двiрця. Рiвно в шостiй вечора сотник вернувся зо служби, передягнувся, закурив i сiв. В ту саме хвилину повiдомляють пре приПзд Йонаша. Сотник покашлюК, встаК. Пiдходить до завiшеного вiкна. З надвору чути брязкiт балабонiв. Йонаш прибув санками. Пара хвилин i Йонаш роздягаК в почекальнi свого тяжкого з лисячим комiром кожуха, витираК хусточкою мокре вiд снiжинок розчервонiле обличчя, носа, очi й пружнiми кроками входить до кiмнати сотника. - Сердечне поважання, пане сотнику! - ВiтаК з низьким елегантним уклоном Йонаш коменданта. - Вiтаю,- пане лiсничий! Дозвольте запропонувати мiсце й цигарку. Щиро прошу вас. - Дуже вдячний. Вибачайте, що змушений забiрати вам ваш дорогоцiнний час - сiдаючи говорить Йонаш. - Я дозволив собi потурбувати вас в однiй важливiй справi, що безпосередньо торкаКться нас з вами, в розумiннi дальнiшого перебування нас у цiй краПнi, як ПП господарiв. - Радо вислухаю в цiй справi вашi мiркування - витираючи сiрника, ввiчливо додаК сотник. - Вони, пане сотнику, не складнi. Вони зводяться до того, що в дальнiшому нам з вами загрожують неприКмнi ускладнення, що можуть принести нам не мало прикрих хвилин. - Пан лiсничий, розумiКться, опiрають своП мiркування на якихсь конкретних доказах? - Дозволю задовольнити запит пана сотника. Одна довiрена менi особа, що ввесь час докладно iнформуК мене про стан рiчей, в останнiх днях повiдомляК, що серед населення краю зростають небезпечнi тенденцiП. Доходить до того, що населення намiряК потурбувати нас повстанням. - Що? - витрiщаК очi сотник. - Так, пане сотнику. I що головне, то дозволю зауважити, до цiКП авантури замiшанi люде, що стоять близько головного командування нашоП залоги, що, дозволю собi сказати, К вашими помiчниками. - Пан лiсничий бажають висловити менi своП твердження яснiше. - РозумiКться. Смiю доложити, що тiКю особою, що працюК в двох напрямках, К ваш заступник. -Ха-ха-ха! Але; пане лiсничий! - заливаючися реготом i випускаючи хмари диму, говорить сотник. - Та ж пан Цокан виявив себе в останнi часи настiльки спритним.... - В органiзацiП... - перебиваК швидко Йонаш. - Пардон. Я не докiнчив свого речення пане лiсничий. Так, в органiзацiП, але нашоП залоги. Наша залога виглядае тепер цiлком поважною вiйськовою формацiКю. Здiсциплинована, добре сiтуована, надiйна i, що найголовнiше, складаКться з рiзноманiтного елементу ... У нас мадяри, словаки, у нас русини. Все то зжилося, все то збите, все дiйсно, в повному значеннi слова, К неабияка мiлiтарна сила. Мiй заступник, пан Цокан, найкращий приятель i довiрений в останнi часи докладно висвiтлив менi всi фантастичнi чутки, про якесь там нiби повстання. Яке повстання? Хто повстане? На кого повстане? Дозвольте. ВказуКте на украПнцiв. УкраПнцi в останнiй час занятi власними справами. Вони мають большевикiв, полякiв... Вони ведуть на три фронти боротьбу. Џх дипломатичне представництво в Будапештi веде переговори з нашою владою, про постачання нами для них зброП. Вони домагаються вiд нашоП влади признання Пх держави, а при цьому, розумiКться, не може й бути мови про якесь там Закарпаття. Та це ясно. УкраПна в цьому не заiнтересована. Мiсцеве населення виморене вiйною й голодом, воно не маК нi людей, що його вели б, нi засобiв. Хто ж тодi повстане? Пане лiсничий даруйте, прошу вас щиро, але вашi побоювання, мабуть позбавленi рiчевостi. Смiю вас запевнити, що все буде гаразд i за своП слова готовий завжди вiдповiдати. Йонаш почав помiтно хвилюватися. Вислухавши терпеливо до кiнця мову сотника, лiсничий зауважив: - А все таки вашi, пане сотнику, твердження не вiдповiдають дiйсностi. Сотник витягаК шию, виставивши вперед праве ухо. - Так. - продовжуК Йонаш. - Повстання готуКться i то на скоро. Воно розпiчнеться на гуцульське Рiздво. Про це мусите негайно повiдомити центральну владу. - Ха-ха-ха, хо-хо-хо! Тон ваш, пане лiсничий, набiраК шорсткостi. На Рiздво, кажете? Сьогоднi? Це тодi, коли я з паном Цоканом гоститиму в його батькiв? Ще може скажете, що Цокан одночасно зо мною керуватиме тим повстанням. Ха-ха-ха! Нi, нi-нi! Я, пане лiсничий, дуже зобовязаний вам за вашi турботи, але... - Пане сотнику! - зриваКться Йонаш. - Ви не орiКнтуКтеся в справах! Ви стоПте далеко вiд дiйсностi. Завтра починаКться повстання! Ним кермуватимуть Цокани! А як ваш заступник призначений комендантом Ясiня на ваше мiсце. Доношу вам це i домагаюся вiд вас негайного повiдомленя влади й зроблення вiдповiдних заходiв у справi оборони, а рiвночасно з натиском домагаюся арешту Дмитра Цокана! Вiн почервонiв. Очi заблищали. Сотник, закусивши губу стримував себе, як мiг. Вiн намагався заховати поставу джентельмена до кiнця. - Даремно, пане лiсничий, зволите хвилюватися. Я е комендантом залоги й за все сам вiдповiдаю. Вношу пропозицiю, подати вашi мiркування центральнiй владi вами особисто, а рiвно ж запропонувати Пй вашi послуги на посаду коменданта Ясiня. Я охоче переступлю вам моП обовязки й мiсце Ну, а тепер до побачення Надiюся, що все буде гаразд Одночасно подбаю про те, щоб вашi пророкування не стали дiйснiстю. Йонаш остаточно схвильований. Вiн тремтить, от-от не витримаК, вибухне й засипле коменданта своПм гнiвом. Не помiтивши поданоП комендантом руки, вiн швидко вириваКться в дверi, накидаК кожуха й через пару хвилин балабончики сповiстили його вiдПзд. Сотник Шульман, ображений до глибини душi неможливим поводженням Йонаша, обурений, не ходив, а гасав по кiмнатi. Вiн не розумiК, як мадяр може себе так поводити. Вiн ще покаже тiй поганi, хто вiн такий i нiколи не дозволить всякому лiсничому втручатися в вiйськовi справи. Вiн ще викличе його перед суд чести за образу мадярського старшини. - Дивися, хам! Бач, яка морда БК в голову якусь нiсенiтницю, злий на Цокана за свою зiдiотiлу дочку й думаК, що це вже пiдстава для того, щоб робити менi скандали. Нi! Вiн тут мусить рiшуче виступити Вiн не яка-небудь ганчiрка, вiн аристократ i старшина Вiн мусить зараз жадати вiд лiсничого сатисфакцiП. I комендант пiдходить до телефону, бере слухавку, дзвонить, - Гальо, гальо! - Телефон мовчить. - Гальо! - кричить комендант i нервово шарпаК апарат. Але невинний механiзм заскреготав i знов мовчить далi. - Гальо! Що там? Сучi сини, капустянi голови, подубiли? Гальо!.. - нi одного згуку. - Гальо! Гальо! Гальо! Тут комендант, сотник Артур Шульман! Що там, занiмiли?! - репетуК, мов навiжений, сотник, але апарат зовсiм на те не реагуК. - Що за чорт? Скандал! Вiчно оте попсуття. Ех, живеш у тiй чортячий норi й хай тут земля провалиться, нiяка холера не буде про це знати. Браш, Браш! Де ти залiз, мордо, корово обдрiпана! - репетуК на свого джуру сотник. З вузеньких дверей сусiдноП темноП й холодноП кiмнатки, що сполучувала сотникове мешкання з кухнею, в напiв вiдхиленi дверi, висунулася надута, червона ипка Браша. Шульман пiдбiгаК до нього, пхаК ногою дверi, хватаК Браша за чуба й витаскуК його на середину кiмнати. - Що за чортяка тобi в пельку, моду собi завiв показувати тiльки з-за дверей свою огидлу пику. Сюди, йолупе, маКш виходити! Сюди! РозумiКш? МаКш вийти аж до мене, стати вiддалi трьох крокiв, стулити копита й слухати. КапуКш? - Так К, пане сотнику! - випинаК черево Браш. - Струнко! - командуК Шульман. - Копита, копита, осле! Ноги твоП дiйсно iдеальна гидота Хто повставляв тобi такi кривуляки? - Не можу знати, пане сотнику! - А знаКш, що ти повинен знати? - Нi. Не знаю, пане сотнику! - А що, коли б тебе поставили в коноплi РозумiКш? - Так К, пане сотнику. - То ти мiг би бути розкiшним страхопудом. Гудзикiв нема, пояс розлiзся. Носа втри... Стiй, не тепер. Скомандую вiльно. Так слухай. Негайно менi бiжи до старшинського клюбу... - Так К, пане сотнику! Ну. Там ти зустрiнеш панiв старшин Шровбу i Водiчку. Бiжи й скажи Пм, щоб вони в десять годин вечора були в мене. Та скажи обовязково. Стiй. А коли б Пх не було у головнiй залi, запитай у кельнера. Вони звичайно в тiй маленькiй кiмнатцi грають в карти. А коли б Пх там не було, гони до панночок Крайзрiв. ЗнаКш, де вони живуть? Нi. Ну, розумiКться. Коло сiльськоП хати, за мостом. Але вони можуть i у Крайзрiв не бути. Сьогоднi субота й Пх може чорт зна куди занести... Так ти забiжи до БоршiПв, до Бабчинського, до Яруса, словом, до самого люципера, але мусиш Пх знайти. РозумiКш? Нiякого чорта ти не розумiКш Бачу по пицi. А тепер кругом марш Але раз-два Браш пiсля такоП парнi бомбою вилетiв на вулицю, а задоволений, що зiгнав злiсть, сотник Шульман вигiдно вмощуКться у глибокому фотелi й закурюК. Заложивши ногу на ногу й випускаючи тонкими струмочками димок, сотник усмiхаКться й думаК як то вiн заговорить з Йонашем i що то вiн вiдповiсть. Вiн його, чортового медведя, навчить, як поводитися зо старшинами. Вiн його, як ковбасу, удвоК зiгне. Вiн йому докаже, хто тут комендант, а хто лiсничий. У кiмнатi ясно свiтиться лямпа, на дворi темно, мiсяць ще не зiйшов. Сотник докурюК, розважливо кладе до полiльницi решту й вслухуКться до гармiдеру, що дблiтаК з вулицi. - Ага. Це гаразд. Той мiшок одразу Пх цапнув... Ну розкiшно. - ВстаК, обтягаКться i натягаК на обличчя вираз жартiвливоП поважностi. Гармiдер збiльшуКться. Чути, вiдчиняються сiннi дверi, затупотiло в передпокоПв "Роздягаються" - думаК сотник. Iз розставленими обiймами готуКться зустрiти своПх приятелiв i тiльки хильнулися дверi, сотник викрикуК: - ааа! Друзi... Решта слiв застрягло в горлi. Вiн остовпiв. Очi баранячим рогом пролiзли на верх, а руки мимохiть пiднялися догори й так задубiли. Перед ним, замiсць приятелiв, стали двi потужнi постатi з револьверами, направленими в, його груди. Не голосно, але впливово, попрохали вони пiдняти його "руки в гору" й "iменем повстанчого комiтету" дозволили потурбувати його арештом. Сталося все так несподiвано й швидко, що вiн навiть не встиг сказати слова. Одягнувся й вийшли надвiр. Там звичайна зимова передрiздвяна тиша. На груниках прищулилися й мовчали хатки гуцулiв. Рiдко в якiй свiтиться вiкно. Сотника посаджено в санки i вiдвезено в напрямку сiльськоП хати. Там десь i Браш шукаК своПх Шровбу i Водiчку. 15 Розлютований Йонаш, вийшовши вiд коменданта, кидаКться в санки й прожогом з мiсця пустив конi в чвал. Нiчого не вдiКш. Небезпека неминуча. Мусить, якнайскорiше додому, полагодити деякi справи й на цiлу нiч до Рахова. - Швидше, швидше! - жене вiн вiзника. Вiн поПде, вияснить, докаже. Вiн добКться негайноП змiни коменданта, бо цей надутий пяниця зовсiм нiкуди не годиться. I який чорт зробив його комендантом? Його просто слiд би на шибиницю. Цей зрадливий пес пiдшився, обдурив!.. А все-сам винен. Це все кара за мякотiлiсть. Заскиглила та коза, а тепер роби, що знаКш. Темно по горах лягло. Заснiженi груди землi цiпiнiють у стисках морозу. А мiсяць все ще не зiйшов. Прудко бiжать молодi коники, а легкi саночки ледь торкаються гладенькоП колiП дороги. На затоках шурнуть у бiк i далi. Мигають придорожнi стовби, жидiвськi хати... Земля бренить, тiкаК. Бiжать рiчка, лiс, гора. Нарештi приПхав. Але невстиг вiн злiзти з саней, як назустрiч йому виступило кiлька людей зо зброКю. - Iменем i т. д. ви арештованi! - Йонаш не чуК цих слiв. Рука блискавично сягнула кишенi i не встигли вояки пiдбiгти, як тарахнув пострiл. Один з озброКних людей скрикуК й одразу клякаК. Кiлька легiнiв накинулося на лiсничого. Розпочалася боротьба, сапання, стогiн, храпiння. Через пять хвилин зо скрученими назад руками його вiдвезено тими самими саньми, що ними приПхав. Очунявся в льоху пiд сiльською хатою. Спочатку не мiг усвiдомити, що сталося й де вiн К. Низенька, темна нора. Пахне щурами й ще чорт зна чим. Два тапчани, пiд вiконечком столик i на нiм ледь жиК тендiтний промiньчик лойовоП свiчки. Одначе вiн тут не сам. На одному з тапчанiв, скулившися на подобу щура, якась постать. При входi Йонаш зовсiм не помiтив ПП. I аж пiзнiше не мiг вийти з дива, пiзнавши в постатi пана сотника. Вираз, що прикрив обличчя обох знайомих, не пiддаКться означеннi. Сотник не витримав перший, прудко зiрвався й ревнув: - Не смiйте скалити зуби! Йонаш швидко вiдступив, схилився на нари i замовк. Настала мертва, гробова тиша. Чути, як зверху вiдбиваються чиПсь байдужi кроки. Цок-цок-цок-цок. Чотири туди, чотири назад. 16 Пiсля розмови з матiрю, Кiтi дещо поправилася. Повеселiшала, приняла страву й не лежала на лiжку. Вона все думала. Видно, снувала якiсь плани. Хотiлося ще раз лояльно вступити в боротьбу з обставинами. Нераз хотiлося зiрватися в простiр i демоном летiти над горами, лiсами, туманами; злетiти темноП ночi до страшного, забороненого мiсця й там вiддатись у владу жорстокого грiха. Часами кликала матiр, душила ПП в обiймах, великi чорнi очi благали чогось, чого мати безсила дати Пй. Вiдривалася, тiкала, плакала або спiвала, часами зривалася серед ночi й готова була кудись вiдiйти. - Це божевiлля, мамусю! - шепчуть и уста, а руки обнiмають когось, хоч коло неП зовсiм немаК мамусi. Навколо нiч, лiс, виК пес, свiтить мiсяць i виблискуК срiбло снiговоП габи. Ранок, день, самота. Надходить вечiр. Пригадала, що сьогоднi у гуцулiв Свят-вечiр. По груниках у деяких мiсцях яркiше свiтяться вiконичка, теплiше натопленi хатки. У такий вечiр сходиться гуцульська родина, довго молиться перед невиразними, мов часописна iлюстрацiя, образами, пiсля сiдаК за стiл i Псть святу вечерю. Кiтi задумала вийти пройтися. Надягнула щось теплiшого й вийшла. ПочинаК смеркати. Тихо й поволi западаК нiч. Кiтi зупинилася й слухаК. I що далi вона вслухалося, то ставало Пй приКмнiше, легче на душi. ТакоП урочистоП тишi вона, здавалося, не переживала ще. Непорушне й струнко стоять стiною смереки. Бiла поверхня землi ледь помiтно дихаК, нiби груди заснулоП людини. Кiтi робиться надзвичайно приКмно. Болi, буревiйнi пристрастi, уляглися спокiйно на днi ПП нутра, скулилися й замовкли. То ж у цю нiч народився Вiн, той великий, що сказав: "прийдiте до мене всi страждающi i обремененнi". Кiтi знаК, що в неП сьогоднi немаК свята, але Пй чомусь здаКться, що свято те якраз сьогоднi. Вiн тут, у гуцулiв народився. Так. Безперечно Вiн тут народився, цiКП ночi. Боже мiй, Боже мiй! - шепче Кiтi. - Як страшно приКмно, що чуКш радiсть, що маКш спокiй у душi. Пй забажалося тепер любити всiх, обняти, гноблених i гнаних. Он на грунику стоПть хатка. Вiдколи Кiтi тут жиК, щодня бачить ту хатинку, але ще нiколи не була у нiй. Вона лиш знаК, що там жиК старив глухий, з довгим сiрим волоссям, дiд Штефан. У нього К дочка, а в дочки двоК безбатченкiв дiвчаток. I Пй заманулося пiти туди. Пiшла. Пiшла просто без стежки, борхаючись у глибокому снiгу. Штефана бачила вона не раз, як той з довгою в зубах люлькою, у старому засмальцованому, побережницькому одязi з сокирою на голому тiлi пiд поясом, простуК до лiса. Кiтi знаК, чого вiн туди простуК. Вiн йде геть високо на гору, залазить у хащу, довго сперто кашляК, озираКться навколо i починаК цюкати своКю загрiтою сокирчиною суху смеречинку. По довгому часi смеречинка пiддасться йому, тихо схилиться до землi, а Штефан дбайливо очищуК ПП вiд галуззя. Пiсля виймаК з-за пазухи мотузочка "шпаргу", робить петельку, зашморгуК нею смеречинку й волоче ПП, мов муравлик, до себе. I це вiн робить майже щодня. Що там дiКться далi з тiКю смеречиною, Кiтi не знаК. Ось тепер вона якраз зайде й подивиться. I от вона вже на грунику. Серед снiгу, нiби загублена, хатинка. Навколо нiякоП загороди, анi оборогу. Лише невеличка, мало втоптана, стежечка, пiдбiгаК до широкого, пiд порогом камiня i зникаК в прорiзi квадратових дверей. Кiтi пхаК тi дверi. Зо скреготом западають вони в нутро сiней. Там мокро, темно i пахне гноКм. Направо хлiвчик, налiво дверцята до хати. Увiйшла Через них i зупинилася коло порога. Ледь промовила привiтання, розгубилася, не знаК, де ступити. Зправа величезна пiч i в нiй палаК огонь. Свiтло з печi освiтлюК хатинку. Свiжо нарубанi полiнця лежать купкою коло печi. За пiччю, прикрита темними дрантинами, постiль. У лiвому передньому кутi притаковився кривий столик, вiд нього аж до дверей вузенька пiд стiною лавиця У хатi сувора тиша. Запах, нiби у натопленому льоху. На постелi, з мисочкою на колiнах, сидить сумрачна, закутана в хустку, жiнка й голосно сьорбаК деревяною ложкою якусь страву. Коло столу з люлькою в беззубому ротi сидить Штефан i тяжко, голосно сапаК. Час вiд часу виймаК вiн люльку, довго кашляК, харкаК на долiвку i знов курить. Долiвка земляна, мокра, з витоптаною по серединi ямою. На печi, у пiрванiй вишитiй сорочинi, сухе дiвчатко. Замiсць очей, - глибокi темнi зiрки, на голiвцi жменя сiна. Кiтiне прибуття не було тут особливо бажаним. Жiнка, що сьорбала страву, муркнула i майже не подивилася. Штефан звiвся на ноги, розкаракувато зробив кiлька дибкiв i хрипким, ледь чуйним голосом, прошепотiв: ВiтаКмо вас, кнКгинько! Що вони собi бажКють? СвКтичко наше увидiти? Бiду нашу? Сiдайте, кнКгинько. Радi ми, ади, хоч таке щКстКчко Бог свКтий дарував. Один раз таке свКтичко, один раз Христос народивсi i мир словом загрiв. Сидить отак людина, гей би камiнь божий, руки ламле, голову сушить... - Сильний зрив кашлю перетяв його мову. Хапнувся рукою за груди, ноги затремтiли i вiн швидко вiдiйшов напомацки до лави. - Хай вiбачать, - вiдкашлявшись, продовжуК старий. - СiвКм. Не годен на ногах вдержатисi. Ото Кк зарiже, Кк зачКвить, Кк шКрпне тобов... Люфт маКмо добрий, але хлiба нема. Водов самов не вiдКржисi в тiлi душа. Голод, кнКгинько, то решток усього. Всяке горе переживе чоловiк. Запалив пiпу, сiв i думай. А голод i не закуриш i не задумаКш... Анi святов водов не закропиш. От свКтичко Бог дав... Агiй, Олено! Мо'би кнКгинцi, гостi нашiй у такий час, дещо повiчКрiти... ПiшовКм нинi до ЯсiнК, принiс, ади, жменю мелаю. Ох, тКжко, тКжко! I старий замовк, головою похитуК. Оленка перестала сьорбати i протягаК Кiтi свою мисочку. - Вiдкоштуйте, кнКгинько, нашого. Нич бiльше не маКмо. Кiтi злякалася. Стало боляче й нiяково. Не знаК, що сказати. Голiвка, що ввесь час злякано визирала з печi, сховалася. Натомiсць з-пiд постелi виглянуло кiлька ягнячих голiвок. Повисаджували писочки через драбинку й хрупають сiно. Кiтi зобачила це й зрадiла. - Дiдусю! Газдинько! Дякую вам. Я не голодна - Пй було тяжко говорити, бо знала мало слiв. Вона. запитала, чи знаК старий, хто вона, попросила молитися за свого батька й, пообiцявши принести щось з дому, вийшла й швидко, швидко побiгла додому. Вона в той час зовсiм забула за себе. Думала тiльки за тих людей, що Пх щойно бачила. Хочеться забрати з дому все й вiднести тим людям. Ах, яка вона нерозумна. Вона ж могла вже давно пiти до тих людей, познайомитися з ними, допомогти Пм. Скiльки це принесло б Пй задоволення. Але тепер Кiтi прибiжить додому, кинеться до мами, розкаже Пй все i вони обидвi допоможуть тим бiдачиськам. Але прибiгши до сiней, почула у кiмнатах великий рейвах. Кiтi вiдчиняК дверi, i назустрiч Пй виступають озброКнi люди, що заявляють Пй, що вона арештована. За що? Але Кiтi не маК часу на роздумування. В той саме час ПП погляд впав на раненого вояка, що лежав на бiлiй, заплямованiй кровю, постелi. Одразу Пй здавалося, що то батько, кинулася до нього, але груба рука зупинила ПП й вiдкинула геть. Кiтi отямилася у темнiй, холоднiй кiмнатi. Що сталося? Вона бажаК вияснити положення й починаК грюкати у дверi. - Кi-тi! - почула вона слабий голос матерi. - Мамо! Де ти, мамо? - Кiтi кинулася в сторону голосу i знайшла матiр. Вона лежала на канапi й тремтiла. - Мамусю! Тобi холодно! Що сталося? Що, мамо, сталося? Хто там ранений? Ой, Боже, Боже! Де К тато? Мати оповiдаК через плач ... i його вiдвезли, - кiнчаК вона. - Куди? Куди його вiдвезли? Хiба мати знаК, куди його вiдвезли? Може вже не живе. Кiтi кидаКться до дверей, гримаК; кричить. Дверi несподiвано вiдчиняються i Кiтi стоПть з розгубленим поглядом перед суворими, озброКними людьми. Вона просить, щоб пустили ПП до раненого. Вона допоможе йому, завяже рани. Вона це вмiК робити. За вiйну навчилася всього. ОзброКнi люде дозволяють. Кiтi пiдходить до раненого й жахаКться. Той умiраК. Це вона виразно пiзнаК. - Люди! Вiн умре, вiн умре! Рятунку! Дайте щось! Чого ви стоПте?! Вiн умiраК! Кiтi не знаК сама, що дiяти. Вона чуК наближення чогось такого страшного, проти чого безсиле все на свiтi. Вона пiдходить до вмiраючого, покiрно схиляКтйся i дивиться на його зблiдлi уста. По них ще пробiгали останнi ознаки життя. Очi ще дивляться, але зовсiм поволi замикаються, меншають. Кiтi голосно читаК молитву, i сльози сиплються з ПП очей. 17 Над миром стоПть незмiрно велична нiч. Зорi - окремi мирi - вiчностi - говорять з неуявних висот про велич буття. Яблонецьким перевозом, розрiзуючи величезнi снiговi замети, виПхав з Ворохти паротяг - розчищувач. Сопе, дмухаК i краК снiгову цiлину. Сипле направо й налiво снiг, лишаК за собою свобiдну дорогу. По нiй маК пройти потяг, наладований хлiбом, для гуцулiв. Тi ще не знають про це. Не знаК також i Щутка, що писав свою болючу скаргу. Але довжелезний потяг стоПть уже у Ворохтi й тiльки чекаК, поки прочистять дорогу й поки дiстане вiдомостi, що Ясiня здалася. В той час працювали повстанцi. У сiм годин зiбралися на кiнцi, що його зараз тут охрестили iмям "Свобода", i вирушили звiдсiль у трьох напрямках. Залога здалася без бою. Всi спали i нiчого не сподiвалися. Уночi прибула потуга й по всiх вулицях завешталися озброКнi чужi люди. Ясiня мертво мовчала. Вiкна жидiвських i мадярських хат щiльно позакриванi вiконницями. У такий час, замучений, засапаний Браш гасав по вулицi й шукав Шровбу i Водiчку. Обганяв Ясiня, вертiвся по вулицi, мов навiжений i зовсiм не знав, що далi дiяти. Пригноблений i знищений, бiжить всетаки додому. Бiжить бiгом. Пiт ллК з нього струмками. Бiжить i думаК, що то вiн скаже свому суворому пановi. Вiн чув уже страшнi прокляття сотника i щоки починали свербiти прикрим передчуттям. На вулицi порожньо, але цього Браш не зауважуК. В той час з кiнця над Ясiням вилетiла пiд небо величезна огняна гадина. Браш зовсiм не знав, що то гасло повстанцiв. Це ще бiльше його зтурбувало. Бiжить, землi не чуК. I раптом, коло церкви до нього вибiгають якiсь люди й погрожують йому зброКю. - Куди чвалаКш? - гримнув над ним голос i не встиг Браш отямитися, як тяжеча тверда рука пiймала його за комiра й тягне невiдомо куди. - Пусти! - кричить Браш. - Я бiжу до пана сотника! - Аа, до сотника. Ми от тобi покажемо сотника. I через пять хвилин, замiсць у сотника, Браш опинився в касарнях. Тут справжня Содома й Гомора. У темних, ледь освiчених, коридорах ходять сильно озброен чужi люди. Знадвору касарня оточена також вiйськом.Кiлька воякiв витягають з касарен скорострiли й виносять крiси. На залях сидять стурбованi вояки залоги й не розумiють, що сталося. До однiКП з таких заль впхнули спiтнiлого i очучвiлого Браша. Його одразу пiзнали i почали жартувати. Йому троха нiяково, дивно, але досить приКмно. Пригадав свого сотника, Шровбу й Водiчку i тяжко зiтхнув.Погляд його шукаК чогось, на чому б мiг примiстити свое натомлене тiло. Коло дверей помiтив якогось стiльця i осiв на нього. - От i сидимо - думаК вiн у голос. Але не встиг ще докiнчити думки, як стiлець пiд ним делiкатно вибачився i згорнувся в нiжках на подобу нiпонського святого. Браш, стративши опору, похитнувся, вiдчаяно вимахнув руками i, зробивши в повiтрi гiперболiчну криву, розтягнувся на помостi встигши все таки, мов кiт, попасти черевом до низу. На залi стало весело. Зiрвався дружнiй регiт. А Браш не регоче. Постогнуючи, поволi зводиться на власнi коротенькi нiжки й соромливо дивуКться, чого Пм так смiшно? 18 - То дiточки, коли ми минулого року на УкраПнi зустрiчали це свКтичко, - просторiкуК Iван Щутка, сидячи в натопленiй хатi мiж своКю родиною. - От, так було. Це вам, дiточки, стiл. О-отакий стiл. Довгий, ади дверi, широкий ци i влiз би у нашу хижу. А на столi пашнi насипано. I застелено все чистим настiльником. I от приходить сама вечеря, та й почали ми Псти. Господи Боже! Пси, Пси i кiнця немаК. Станеш, подивишся, що тiльки лишаКться й знов Пси. А господиня все тобi носить i носить, сипле й сипле. То тобi риба якась у тiстi i олiП запечена, то вареники. Це там так пироги звуть, добрi, а смачнi, Пси i ще хочеться. А якi там паляницi печуть, а якi млинцi. У нас того зовсiм не знають. А тiсто бiле, пухке. Вiзьмеш i нiяково в руцi тримати. ЗдаКться пiна, здаКться розтане в пальцях. Ех, - закiнчуК, махнувши з жалем рукою Щутка. - Все то минулося. Коби то й нам, дiтки, туди! Дiтки слухають, жмурять очi в щонайкращих мiсцях i не вiриться Пм. Боже, скiльки Пжi: Џси, Пси й ще лишаКться. Маленький Василько, що пригорнувся до зажуреноП мамки, думаК, думаК i каже: - Мамко! Завтла я з Дусевим Юлою такоз пiду на УклаПну. - Ей, сину! То К далеко й що ти, бiдо, там робитимеш? - Сцо лобитиму? Пстиму. Я так мамко, хоцу Псти... Так дузе хоцу ... У мамки щось тисне у горлi. Вона горне дитину до грудей, а на очах самi збiгають сльози. Тук-тук-тук! - застукав хтось у вiкно. Щутка глянув туди й нашорошився. Тук-тук-тук! - застукало сильнiше. Щутка встаК, пiдходить до вiкна й дивиться в темноту. - Агiй! Хто там? - Куме Iване!- бубонить за вiкном голос.- А вийдiть но сюди. - Та зайдiть, куме... - Нема часу. Вийдiть. Щутка накидаК безрукавого кожуха й виходить. - Куме! ПриПхали ... - таКмничо шепче кум. - Хто приПхав - Та з УкраПни. Хлiб привезли... - Хлiб? Таки почули нас? - Видно почули. ВдКгайтесi, куме, а бiжiт до Зiмiру, а я пiду всiх повiдомлю. От радость яка! I кум бiжить далi. Вiд хати до хати, вiд вiкна до вiкна розiйшлася чутка - "приПхали!" З грунiв висипав народ. Мороз, свято, зiйшов холодний мiсяць. По схилах бiлих гiр, мов нiчнi привиди, встаК народ i поволi, тихо сповзаК в долину. Багато тисяч народу застав ранок на Змiрiвському двiрцi. Скрегоче лютий мороз. Дихання з уст парою вилiтаК, Втопчуючи снiг, маса сiрого люду, вперто чекаК. Довжелезний покритий iнейом з велитенською на чолi льокомотивою, потяг стоПть i чекаК також. На вагонах скрiзь написи : УкраПна; УкраПна, УкраПна. - Далеко взад бiжить те слово i десь там зникаК в сiрому морозяному туманi. Коло вагонiв спокiйно проходжають вояки в шоломах. У них крiси з наложеними багнетами, вони мабуть не чують морозу. Утворили комiсiю, що маК роздати хлiб. Треба пiдрахувати людей, щоб усiм вистарчило його. Всi пруться наперед, кожний боПться, що йому не вистане. Вiйськовi мусять енергiйно приводити людей до порядку. Роздача продовжувалася аж до полудня слiдуючого дня, а люде вперто чекали, вiдходили та прибували новi. * * * Але найбiльший рух у Цоканiв. Ясiня добули легко, але чи пiде так i далi? Буде бiй. Вiдобiдавши всi три брати збiраються до великого дiла. - Благословiт, неню, благословiт, мамко! Йдемо... - Хай вас Бог благословить! - моляться старi, моляться зо сльозами. Серця Пх повнi радощiв, а разом i страху. Хто знаК, як то воно буде. - Сини моП, сини моП! Кров моя, радiсть моя! Йдiт, орлята коханi, йдiт! Може так треба, а я буду молити ся з а вас! - голосить стара мати. В той час увiйшла з другоП хати Марiйка. - I мене, мамко, благословiт! Оглянулася стара, а перед нею не Марiйка, а вояк. Шкуряна куртка, штани, револьвер. Це все Павло припас. - Марiйко! Дитино! А ти ж куди? УсмiхаКться Марiйка. -Туди, де й усi, мамко! Пiду з Павлом. - Це, мамко, коли вже зовсiм перевертати свiт, то до останнього, - каже Павло: - I баби най покажуть своК. Видите, який козак. Позiр! Марiйка зробила позiр. - Ну, дочко, най i тебе Бог благословить! - Ех, коли б не кривий, - зненацька вириваКться в старого Цокана. - Бодай того... - i тут згадав, що при Марiйцi нiяково батька лаяти, махнув рукою i замовк. - Ви вже, неню, не потрiбуКте цим журитися. Сокотiт дому, вiвцi, корови, а ми вже там самi раду дамо, - кажу старому, але моП слова для нього не потiха. Мамка плаче, плаче э радостi та страху. Старому також до слiз нiяково. ПрощаКмося в останнК й усi виходимо на подвiря, де на нас чекаК троК запряжених саней. Посiдали, гукнули, рванулися конi й помчали в долину. 19 "Гальо, гальо! Агенцiя "Ройтер". У ночi на 7 сiчня украПнцi обсадили мадярську залiзнодорожню станцiю в Карпатах, Ясiня. Мадярська залога в числi двох сотень людей попала до полону. Арештовано кiлькох визначнiших мiсцевих мадярiв i вивезено Пх углиб краю, як заложникiв. "Гальо! Агенцiя "Вольфа" - Берлiн. УкраПнцi посунулися на захiд. Ясiня, пiвнiчно-вихiдна мадярська залiзнодорожна станцiя, в Пх руках. Стан неспокiйний. У руках украПнцiв всi воКннi запаси, два броневi потяги. Мають намiр обсадити цiлу Мадярщину. Мадярська влада робить заходи в украПнському дипломатичному представництвi в Будапештi. "Гальо! - КиПв. "УТА". Нашi вiйська в ночi пiд 25 грудня с. ст. перейшли яблонецький перехiд i обсадили Ясiня. Населення зустрiло нашi вiддiли з надзвичайним ентузiязмом. ВоКннi операцiП успiшно розвиваються на цiлому, пiвденно-захiдному фронтi. "Алло! Алло! Масква. Всiм радам i редакцiям! Телеграфна агентура преси "Роста". Вiддiли бiло-петлюрiвських банд рухаються на захiд i загрожують успiшному розвоКвi робiтничо-комунiстичного фронту Мадярщини. Пiд 25. грудня банди обсадили вихiдню точку Мадярщини, Ясiню. Мiсцеве населення ставить енергiйний опiр iмперiялiстичним хижакам. * * * Головний штаб дiКвоП повстанчоП групи розташувався с будовi лiсовоП управи. Шеф усiх збройних сил зупинився в помешканнi бувшого коменданта мадярськоП залоги. Фронт на деякий час зупинився в Ясiню. Йшла сильна пiдготовка для дальнiшого наступу. На поштi, двiрцi, по всiх важнiших мiсцях кипiла праця. Головне командування не дрiмало також. Швидко творилися новi вiддiли здiбнi до бойових операцiй. У той саме час вiдбувся урочистий похорон першоП жертви визвольноП боротьби - забитого Йонашем вояка. У похоронi взяли участь всi вiйськовi вiддiли й безлiч люду. Над могилою було сказано кiлька запальних промов i при впусканнi покiйника до ями, вiддано три крiсовi сальвi. Усi у-часники в сильному пiднесеннi. Молодь одноголосно домагалася публичноП кари злочинцевi. - Мало вiн наших перевiшав?! Мало нашоП крови насосався?! На шибеницю ката! На шибеницю! На шибеницю! - гукав одним голосом народ. Дiшло до того, щ