Улас Самчук. Марiя ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Матерям, що загинули голодною смертю на УкраПнi в роках 1932-1933 Книга про народження МарiП I Коли не рахувати останнiх трьох, то Марiя зустрiла й провела двадцять шiсть тисяч двiстi п'ятдесят вiсiм днiв. Стiльки разiв сходило для неП сонце, стiльки разiв переживала насолоду буття, стiльки разiв бачила або вiдчувала небо, запах сонячного тепла й землi. Тих пару днiв, що прожила з заплющеними очима по народженню, не входять у рахунок. Це не значить, що вона не бачила неба й землi. Вона вже чула Пх, бо була Кством, яке ворушилося, чуло голод i голосно про це нагадувало. Коли ж ПП тепла i радiсна мати селянка Оксана виймала з довгоП пазухи груди, Марiя здалека вiдчувала Пх, моргала усточками й намагалася продерти своП майбутнi оченята. Оксана, розумiКться, допомагала Пй, прикладаючи груди до того мiсця, яке пiзнiше звалося устами, й двi нiжнi теплi рожевi пелюсточки дружно обнiмали Пх. Прорвалося i полилося молоко. Оксана, з МарiКю у пеленi, сидiла трохи нахилившись, лiвою рукою притримувала крихiтну людинку, правою допомагала грудям виконувати Пх призначення. Голова ПП похилена направо, очi спущенi й закритi довгими повiками, а уста стуленi у легку й прозору усмiшку. Оксана з побожним здивуванням подивляла свою першу мрiю, яка ось - дивiться, жива репетлива дiйснiсть, i iм'я Пй Марiя. У неП личко справжнК, рожевеньке, з бiлим мачком на крихiтному носику й червоними плямками на щiчках. У неП будуть оченята. Так. Будуть оченята, i вони бачитимуть. У неП чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розiв'Кться, розцвiте й пiзнаК добро i зло. З нутра рветься й затримуКться на половинi зiтхання радостi i разом остраху, що груди Пй ще не досить прибули. Але боятися зовсiм не було причини. Груди Пй, повiрте, вже давно прибули. Вони повнi, набряклi, задавакуватi. Коли пелюстки МарiПних уст торкалися Пх ягiдок, вони проривалися джерелом молока, i Марiя пила з насолодою та щирим завзяттям, властивим справжньому борцевi за iснування. В ПП жили вливалися новi червоно-бадьорi частинки життя, яке з неймовiрною майстернiстю будувало клiтинки, розтинало Пх, лiпило чудеснi вибагливi форми вiнця творiння. Творилися великi таКмницi, i першою з них було прозрiння очей i пiзнання сонячного свiтла. Була весна, цвiли дерева, кричали птахи, i парувала пiтна чорна земля. Пiзнiше щодня сходило сонце i щодня заходило. Цвiт опадав, сiявся легким пухом, торкався землi й стлiвав. На гiлках зав'язувалися зелепухи, обтрушували ознаки зародження, бiльшали i квапилися дозрiти. Сонце весь час працювало. Засилало зливу, наганяло пелехатi хмари, бризкало, грюкотiло та ставило вiд краю до краю семибарвну веселку. Зелений лист тодi обтяжений прозорими краплями, китяхи недоспiлих яблук оздобленi рубiнами, топазами, аметистами. Похиленi лани пшеницi зводять спини, нiби ченцi по довгiй молитвi." Земля повертаК боки. Вишнi, черешнi набули властивих барв, барв кровi та сонячного променя. Вони прозорi хрустально. Яблука, сливи й виноград налилися соками i також прозорi. Пити й п'янiти хочеться. Лiси загорiлись пожежею, горiли не стлiваючи. Полум'янi язики вiдривалися вiд гiлок, поволi спадали до землi й кричали пiд ногами. А пiсля озивалася пiвнiч. Великий Вiз скочувався далеко вниз, зорi чiтко хрусталiли на сталевому небозводi. Курчилася сердитим кулаком земля i натягала м'яку бiлу рукавицю. Маленька Марiя йшла вже з життям. Не раз прокинеться вiд сну, нап'Кться з материного лона пахучого напою i наповняКться радiстю... Белькоче, пiднiмаК до самого носа ноженята, завзято пацаК ними, розчепiрюК ледь помiтнi пальченята, а руками ловить щось настирливе перед очима. Стiльки працi, простору. Таке чудесне й смачне молоко!.. II I так МарiП пiшов шостий рiк. ЏП голiвка вкрилася чорними м'якими кучерями, оченята горiли кусниками полiрованого антрациту. Батька кликала татом, матiр - мамою. Любила це робити безупинно. Але мати ПП в той час застудилася й дiстала страшну хворобу. Кашляла, хапалася за груди. Тi пишнi, колись повнi молока груди зiв'яли тепер i висохли. Батько працював у каменоломнях. Тодi починали будувати будинки з каменю, i батько не вилазив зi скали. Вiн мав велику бороду i вуса. Прийде ввечерi натомлений додому, скине мокре взуття, сяде коло столу i жуК кусень хлiба або бараболю "з мундирами". Марiя одразу коло нього. - Тату!.. - А що, доню? - Мозна до вас на луцi?.. -Ну, ходи, ходи... Вмоститься "на луцi" i що ж?.. Отак сидiти спокiйно i слухати, як тато дихаК, дивиться, як поволi жуК, як ворушиться його борода i моргають вуса. О нi! Нащо ж тодi тi вуса i та борода такi великi й такi м'якi? Так i просяться запустити у них рученята i потягати як слiд. I Марiя береться за свою працю. Що Пй до того, що тато втомлений? Вiн крутить головою П мовчить, нiби зовсiм нiчого не зауважуК. Сильний тато, добрий тато. Марiя горда таким татом, бо такого тата немаК на цiлому свiтi. I одного вечора тато довго не вертався з працi. - Мамо! Де наш тато так довго?.. - Хiба я знаю, де вiн так довго. Нема й нема. Вiн б'К камiнь... Надворi вигуки й гармидер. Мати вибiгла й заголосила. Марiя зовсiм не знала, чого мати вибiгла й заголосила. Вiдчинилися дверi, й до хати купою ринули засипанi кам'яним порохом, у замерзлих постолах та чоботях люди. Вони двигали щось, внесли досередини i поклали на лавi. МарiП робиться страшно, i вона починаК плакати. Забилася в кут на запiчку, нiхто на неП не зважаК, горнеться до стiни. Мама стаК на колiна коло лави i так голосить, аж моторошно. А скрiзь повно чужих людей. I на лавах, i за столом, i в запiчку. У сiнях також тиснуться та гармидерять люди. Батька зовсiм не видно. I так тривало два днi. Марiя була залякана, гукала тата i дуже хотiла Псти. Чому сьогоднi за неП так забули, а мати, коли помiтить ПП, замiсть дати Псти, схопить на руки, заливаКться слiзьми i так горне до сухих грудей, що МарiП аж боляче. На другий день чужi люди десь вiднесли тата й не принесли назад. Увечерi Пли, пили й були навiть веселi. На нiч з мамою лишилася одна тiтка Катерина, а решта розiйшлися. МинаК день, два. - Мамо! Де наш тато?.. Куди його вiднесли? Тату!.. Тату!.. - _Ох,_ дитино моя кохана, ох ти, моя сирiтко!..- горне, притискаК до себе Марiю.- Нема вже, дитино, тата... Забив його камiнь... - Камiнь? А де тато? - Нема. Засипали землею.- Оксана втираК сльози. - Засипали землею... Татовi буде тязко. Правда, йому буде тязко? - Ах,_ дитино, дитино! Йому було скрiзь тяжко. Може, там буде легше... - А цого з ви плацете? - Нi, нi, дитино. Я вже не плачу. Це, дитино... Це так собi... Я вже не плачу. Оксана пестить, горне до лона, цiлуК Марiю. Очi залитi сльозами, у грудях тягарi. За два мiсяцi пiсля цього випадку лягла вона на постiль i бiльше не звелася. Приходила тiтка або сусiдка, топила в печi, варила теплу страву, годувала Марiю, мила ПП та проказувала "отченаша". Мати лежала на постелi, не говорила, не плакала. Очi великi, випнутi. Нiс тонкий, гострий, обличчя жовте. Марiя чула щось невимовно жорстоке, бiгала по лавицях, по запiчку, не знаходячи мiсця. I прийшла одна нiч, коли Марiю забрали з хати, де лежала Оксана, й перенесли до сусiдiв. З нею спала тiтка Катерина. Марiя заснула. Опiвночi раптом прокинулася i почала невтiшно плакати. - Ой мамо! Ой мамо, мамо!..- безупинно кликала дитина. - Цить, дитино. Цить, люба. Мати зараз прийдуть. Вони вийшли, але зараз вернуться. Засни, дитино, засни... Марiя хлипала: - Ма-мо! Де ма-ма?.. Де з ма-ма? Тiтка Катерина не дасть ради. Марiя простягаК перед собою руки i тiльки кличе маму. А вдень знов у хатi повно люду, знов Марiя перелякана й голодна у запiчку. На довгому столi, вся в бiлому, обтикана свiчками, лежить мати. Марiя боПться плакати. Мати сплять. Чого мати так довго сплять на с'толi i нащо горять свiчки? У них щiльно заплющенi очi, мiцно затиснутi тонкi уста i зовсiм жовтi лиця. III Минуло багато днiв. Кожного з них Марiя кликала й чекала маму, але сходило сонце, Марiя лягала спати, вставала - нема й нема. Поволi почала забувати. Жила у тiтки Катерини. Де ж подiнеться сирота? Забрала, i спочатку нiчого було. Добра, лагiдна. Але ж не може людина вiчно бути доброю i лагiдною, а ще коли маКш п'ятеро крикливих ротiв. Всi хочуть обов'язково щодня Псти, треба тому чоботята, тому штаненята, те ногу розбило, того напав коклюш. Дядько Тить кошлаК велику свою чуприну. - Ай-яй-яй-яй! Що я з ними буду робити? ЗаПдять!.. - БiгаК, рве, де може, латаК дiри, запихаК роти... I тодi Марiя вiдчула своК сирiтство. Чорнi м'якенькi ПП кучерi довго не милися i збилися у твердий ковтун. У них завелися пасожери, якi гризли й мучили Марiю. Дiвча дерло на собi шкуру, поробилися гнiйливi струпи. Кругла голiвка облiпилася огидними ковтунами, на плечах висить брудна полатана сорочина Псти? Що могла Псти Марiя? Џла шматок чорного сухого хлiба, Пла недоспiлу овоч, Пла бараболi, тi самi черствi, водянi, як варилися для веприка i курей. Мала великий набубнявiлий животик. По роковi мусила Марiя вже щось робити. Не буде ж вона даремно Псти хлiб. Скажiть, люди добрi, хто б вам кормив даремно сироту? Марiя, слава Богу, не слiпа i не крива. Розженеться - як вiтер, земля дуднить. Закричить - на другому селi чути. Голосок, бодай Пй добро було... Цiле лiто пасла на вигонi гуси. Вставала рано з сонцем, брала у пелену шматок сухого хлiба i гнала зграю на рiчку. Ноженята чорнi, порепанi, з попiдбива- ними пальцями. СтупаК обережно по верствi куряви дороги, пiсля - по росi. Роса розмочуК репини, захо- дить бруд i роз'ПдаК Пх. Чути гострий бiль, виступаК чорна густа кров. Але Марiя не зважаК на це. Не маК часу зважати. Он гуска полiзла через бгiж у чужий город. Бiжи, МарiК, скорiше за нею, бо вийде з батогом господар, то побачиш. Як мазне по босих ногах, присядеш на мiсцi. До того на вигонi повно таких само Марiй, Микол, Гнатiв. Треба гасати, грати у свинки, колдовку. Треба потрапити, як i всi, хоч вони ж не Марiя - печеричка, курочка пiдмочена. Дмитро Чорноокий, злий i крикли- вий хлопчисько, б'Кться й прозиваКться. Марiя мов- чить, часом заплаче i не знаК, що вперед, сльози чи носа пiдтирати. Грають колдовку, i Дмитро нiколи не вiзьме МарiП "колдувати". Все iнших, все не Марiю. Прикро й боляче, iншi: "Чекай, чекай! Як скажу мамi - побачиш!.." Марiя ж не каже чекай, чекай. Що з того? Пiде над рiчку, порюмсаК - i знову добре. Знов бiжить i верещить. Знову гурт, знов Марiя добиваКться своПх прав. Порепанi ноженята тупотять, голос на друге село чути. У дев'ять рокiв Марiя почала самостiйно жити. Пiшла у найми до Мартина Заруби. Господар поряд- ний. Марiю мили, чесали, вiдкормлювали. За це пасла лiтом дванадцятеро худоби, зимою носила воду, пiдстеляла в хлiвах, помагала прясти вовну, клоччя, пряла на мiшки вал i мотала клубки. Марiя швидко росла. На дванадцятiй веснi вiдчула дiвочий сором i при зустрiчi з хлопцями опускала на очi довгi чорнi вiП. Дивляться, задивляються, i кожний: "О, це буде дiвка!.." I з МарiП стала - о, дiвка! Не скiнчилося п'ятнадцять, як почали за нею оглядатися та стригти очима. На вечiрнi коло монастиря то один, то другий пiдшиваКться, але вона заб'Кться мiж дiвчат - i доберись до неП. Грицько з Дiброви, Аникiй Балаба, Гнат Кухарчук... Ах, куди вже тому Гнатовi в такому перебоП!.. "Цур тобi, Прудивусе, якi в тебе рудi вуса",- пiдспiвували йому. Низького зросту i на праву ногу все-- два з половиною! два з половиною! - виробляв. Ще малим хлопцем цюкнув сокирою в чашку колiна, нога зiгнулася i так зрослася. Та чи ж вiн винен, що i йому подобаКться Марiя? А Марiя навiть не помiчала його, хiба що дiвчата часом натякали. Мартин Заруба мав двi господарки. У селi й на хуторi. На хуторi господарив сам, у селi стара мати Домаха заправляла. Любила стара Марiю, але дiвчина волiла хутiр вiд села. I просторо сiгiвовi. Голосом покотиш - i розiйдеться по всiх полях. I менше також скалозубiв... Вишкiрить отi бiлi i хi-хi!.. Соромся, парубче. Он люди, сонце дивляться!.. А прийдуть тобi жнива, не до скалозубiв... Спини не маКш часу розiгнути. Мартин, знаКте ж?.. Господар. Такi не марнують часу... Та що МарiП праця? Жне, в'яже за косарями i, мов дзвiнок, гомонить. Виграють отi чорнезнi, отi без- доннi... Гляне - опалить... А щоки повнi, округлi, з ямочками. Кучерi чорним полум'ям горять. Карти- на - невгомонна, спiвоча картина. Вечори хутiрськi, коли сонце остаточно згасне,лунко стаК i, коли спiваКш, голос в'Кться i обнiмаКться з зорями. Марiя пiднiме високi груди й виведе- Дзвенить, дзвенить ПП моторна, запашна пiсня, носить- ся над полями, чайкою в'Кться, розсипаКться лунами дзвонотонними... Ех, МарiК! Ех, ти, ти!.. Не все Марiя спiваК. Часом зiпреться щось пiд горлом, збереться жаль, i ллються вони - дiвочi, ряснi й гарячi... Але не тому Марiя плаче, що сирота. Нi, Марiя не тому плаче. Марiя плаче, коли на широкому свiтi тiсно стаК, а душа вимагаК простору. Сини й дочки Мартина по школах розуму набираються. А де ж набратися його МарiП? У них голови великi, i Роман знаК навiть, чого гримить i звiдки береться веселка... Книг у них... Господи, скiльки у них тих книг! Навезуть нових пiсень, гiтара бренькаК, i пiсня тиха така, несмiлива, не МарiПна пiсня. Куди Пй до МарiПноП. Марiя не мимрить, а спiваК. Роман намуштрував, i, каже, просто соло виходить. Гримить пiсня, плаче пiсня, смiКться пiсня!.. ОдноП недiлi у книгу заслухалася. Товста книга i жалiсна. Написали бозна про якого мурина, якого били. _Ах, коли б про своК, про власне розповiсти. Коли б розказати думи своП. СлухаК товсту книгу, плаче, витираК мокрi очi i просить ще. Цiкаво ще. Далi хай книга говорить. Книга не скупить слiв, досить вкладе- но у неП смутку. - Нiчого, Романе, не вийде. Можеш МарiП не займати. Ганьбу менi наведеш. Не вводь у грiх сироти,- говорив Романовi Мартин. Та говорив дарма. Марiя й не думала дивитись на Романа. Парубкiв з усiх сiл находило. ПосмiКться, пожартуК, а вийдеш до нього в садок? А хiба вона знаК... Хто ж тодi знаК? Не знаК хто. Ти кпиш, МарiК. Ха-ха-ха! МоК не в лад, то я зi своПм назад. Не ходи й не мороч голови. "В мене мишi лихi, в мене мишi лихi, цур тобi й пек!" Ну ти й чортова личина, МарiК! Попадешся ти менi... Марiя круть - i зникла. Краще бiгти за хмарою, нiж за нею. У Мартина Заруби десять корiв, ялiвняк, безрогi. У Мартина шестеро не стаКнних, а робочих коней. Цiлий рiк двi наймички ледве вправлялися. На подвiр'П наймити. На жнива наймав окрему силу. Поле широке, вироблене. Земля чорна, пшениця, хмiль, буряк жене без гною. Сад розлiгся, пасiка гуде. Восени клунi трiщали вiд збiжжя. Навколо скирти пшеницi та. вiвса. Сад сипне яблуками, сливами. Льохи повнi, засiки повнi, обори повнi. Де ще порожнК мiсце? Давай його сюди!.. На Другу Пречисту свято й гульня. З'являКться гармонiя, чарка i славетна ковбаса. Пахуча, смажена з цибулькою, ще й приперчена. Лигнув чарчину, очi полiзли рогом, а закуски i душi, i тiловi К. Червонiють щiчки, ноги легшають i все пiдтупують, мов баскi конi. Бiлявий, стрункий Корнiй рiзне на гармонiП - хоч-нехоч, а не моли й не проси, рветься сама присядка i шапка летить кандибобером з потилицi. Чортiв Корнiй. Вус у нього засiваКться. Кучер на двадцять п'ять. Закрутив i маК бiсом на брови шовковi та карiП очi. Марiя витанцьовуК, витупуК. Дрiбно-дрiбно снують ноженята. Корнiй також у Мартина поденне тягнув, "возив копи, по три копи копаком", як сам хвалився МарiП. Днi, днi, днi... Марiя йде, спiваК, працюК, спить. Сниться Пй сон. У працi зраджують руки, очi тратять уважнiсть. Еге-ге, МарiК! Чуй-но, дiвчино чорнява, що то з тобою сталося? Не червонiй i не спускай повiк. Спала ти, МарiК, минулоП ночi? Добре спала? Чому ти, дiвчино, не спала? Втомилася ж, руки щемiли, у спинi стояли кiлки... Чого ж ти так довго оберталася з боку на бiк, чого ходила пити воду, чого хрестилася й виходила пiд яснi зорi, ступала по осiннiй росi гарячими ногами? Мовчиш, МарiК? Променистого вечора те сталося. Марiя тягне з колодязя воду. Колодязь глибокий, двадцять п'ять сягiв. ВитягаК вiдро за вiдром, наливаК корита, бо прийде з пашi худоба - треба пiйла. Натягнула, поналивала i до хати. Затарабанив з гори драбинястий вiз, i з-за саду виПхав Корнiй. Бiлiють зуби на загорiлому лицi, розвiваКться вiтром кучер. Конi прудко розiгналися, а вiн стоячи Пде, кашкет набакир, у руках вiжки. Властиво, Марiя не потребуК так одразу бiгти до хати. Пй же треба ще одно вiдро води. От, дiйсно, була б забула. Загачила вiдро i пускаК униз. Ах, якi незграбнi руки. Не витримують, чи що? Тремтять, мов навiженi. Корнiй, Пй-богу, вже пiд'Пхав. - Тпру! - i вiжки натягнулися струнами. Марiя пручаКться з вiдром. - НапоПш конi, МарiК? - Купиш коралi - напою!.. - Ти й сама як коралина. - Смiйся, Матвiйку, дам копiйку. - Ех, МарiК, як скочу з воза! Не дрочи!.. - То що? Поможеш витягнути вiдро? Вже ось i сама витягнула. - МарiК, не жартуй, бо, хрестосвятий, поцiлую. - Ха-ха-хаП - Ах, ти!.. - плиг - i коло неП. Обхопив, обняв, перегнув через цебрини i впився в червонi соковитi. Янчала, гнулася лозою, умлiвала. Тверда рука не пустила перекинутися i полетiти вниз, а Марiя забула, що над колодязем. Глибоко ж там. - Так маКш! - поставив на ноги i смiКться. Опритомнiла, глянула навколо. Iнший свiт, не той. Велетенське сонце саме сiдало. - Ах, що ти, Корнiю, наробив?.. А коли б ми впали в колодязь, коли б побачили?.. Зуби, синi очi i кучер регочуть: - Викупалися б, МарiК! Хай, кому мило, дивиться. А пiдеш в суботу на вечiрню? - З тобою? Свят, свят, свят! Схаменися! - А все-таки пiдеш? - Завше ходила, то й тепер пiду. Корнiй сам напоПв конi. IV У суботу, коли сонце досягаК славетного вечiрнього пруга, поволi бамкаК великий монастирський дзвiн. Старе розлоге село заборсалося в садах, гаях, ярах. За селом розлогi поля, синiК лiс, летять птахами хмаринки i хмаринками птахи. Сонячний промiнь стриже по верхах тополь, височезних дубiв, чiпляКться золоченого хреста монастирськоП дзвiницi. Бамм!.. Бамм-м!.. Бамм-м!..- далеко й широко хвилюКться i розливаКться навкруги. По полях, садах ворушиться працьовитий люд i слухаК: бамм!.. бамм!.. бамм!.. Марiя ще в полi "посiваК". Мартин сiК пшеницю, а Марiя ходить коло нього i тикаК у рихлу землю "ляшки". Хвилi дзвону долетiли й сюди. Мартин зупинився, зняв заялозений кашкет i тричi поклав на себе широкий хрест. Марiя хреститься також, i в ПП очах миттю з'являКться образ з бiлими на загорiлому лицi зубами, синiми очима й русявим кучером. Глянула на недосiяне поле. Боже, та де ще межа! А недосiяне не можна кидати. М'яка рiлля просить зерна. Завтра ж "день сiдмий Господу Богу твоКму..." Земля не буде чекати, грiх заставляти чекати ПП. Ось досiКмо - й тодi на вечiрню... Поволi, широко ступаК Мартин i чавунною жменею розсипаК бурштинове зерно. Сиплеться i шарудить. Земля ласкаво приймаК його i вже готуК соки й пахощi будучого хлiба. -_ Ти, МарiК, так не спiши,- каже Мартин. - Не поспiю ж я. Не можна так на галай-балай. Зерно мусить рiвно лягти. Марiя зменшуК ходу. Босi ноги глибоко грузнуть у рiллю. За сiячами конi з боронами йдуть, заволочують зерно. Мартин рiвно, як машина, йде, не квапиться, сипле й сипле. Легкий, ледь помiтний вiтрець пiдносить зерна i кладе на рiллю. Доходять до дороги, повертають назад напорожньо i зачинають новий посiв. А сонце зовсiм западаК. Ось сповзло до довгоП, нiби двосiчний меч, хмаринки, облило ПП пурпуром i золотом. Марiя дивиться на сонце i благаК його: "Сонце любе! Не спiши так, зачекай! Зачепися он там на дубi i посидь, вiдпочинь..." На полях западаК передвечiрня тиша. Голоси стають звучнiшi. Долиною по курянiй дорозi вертають з пiль селяни. Все квапиться до села. Чути пiсню, стукiт колiс, хльоскання батога. - Добрий вечiр, дядьку МартинеП А Бог на помiч!..- гукають Мартиновi здалека. - Додому, додому час!.. Мартин зупиняКться, обтираК шорсткою правицею чоло. - Дай-бо здоровля! Спасибi! Ось досiю. Ще з корець вийде - i кiнець!.. "Ах, корець, корець! - думаК Марiя.- Коли вже вiн скiнчиться той корець!.." I сонце погрузло. Швидко поглибшуКться смеркан- ня. Останнiй посiв скiнчився. Мартин витираК чоло i витрясаК решти зерна з мiшка. Марiя бiгаК i метушиться. ВитрясаК мiхи, складаК Пх, чiпляК до орчикiв шлеП. Пiдходять спiтнiлi конi. Скорше, скорше! КидаКться i помагаК випрягати, вкладаК на вiз борони. Сiдаючи на вiз, Мартин зауважив: - Ти, МарiК, сьогоднi нiби до шлюбу квапишся!.. Марiя мовчить. Слава Богу, що Пдемо. Дома у неП ще тисяча дiл, але вона раз-два й полагодить. Бiжить, рве i по короткому часi, вимита, вичепурена, у найновiшiй шелестючiй спiдницi, з хустинкою в руцi наспотикача бiжить Марiя на вечiрню. Село не близько. Добра година ходи. Марiя не йде, Марiя летить. Дзвiн вже давно замовк. Там тих парубкiв i дiвчат. Там Пх зiбралося. У церквi ченцi "Свiте тихий" спiвають, а навколо церкви пiд розлоги- ми каштанами моляться веселi люди на яснi очi й чорнi брови. По вечiрнi Марiя не вертаКться на хутiр. Пiде в село до тiтки Домахи, а завтра знов до церкви, а тодi можна й на хутiр назад. Прибiгла. Навколо церкви кружляють пари. Широкi церковнi вiкна ледве освiченi. Марiя на всi боки озираКться. Увiйшла до церкви, купила за копiйку свiчечку i сама понесла перед вiвтар до Матерi БожоП. Тут ясно i сильно пахне воском. Густо натиканi на свiчнику свiчi горять рiвно й лагiдно. Сяють срiбнi ризи i усмiшка Богоматерi. Марiя тремтячою (може, там дивиться хто) рукою ставить свiчку, швидко хреститься i розчервонiла вертаКться назад. Стала з лiвого боку i, як голубка, роздивляКться на всi боки. Надто тут спокiйно, надто радiсно. Цiлий тиждень тяжкоП працi, i, вирвавшись сюди, полегшено зiтхаКться, i уста шепочуть трiпотливу молитву. До кiнця вечiрнi не достояла. Яка порядна дiвчина достоПть до кiнця вечiрнi? Вже ж вiдмолилася, вже ж вiдхрестилася. На криласах перегукуються iрмоса- ми, i Марiя не може далi. Он стоПть КорнiКва сусiдка Палажка. Марiя кивнула Пй, i обидвi вийшли. На сходах Корнiй. Сходи пiднiмаються i опускають- ся. Камiнь розхвилювався, стiни не встоять на мiсцi. Марiя квапиться у тiнь, бо тут зрадливий лiхтар видасть очi i барви лиця. Налилася, мов ягода. Корнiй без шапки. ТримаК ПП в руцi. - Вже помолилася?.. - ДумаКш, як ти. Тiльки за дiвками ганяКш... Навiть, мабуть, лоба не перехрестив. - Сто разiв охрестав. Двiчi у церквi був. Йшов утретК. Обганяв усi закутки, усi сади, усi перелази обдивився... - А це ж чого так розгонився? - Чого й чого. Все знатимете, скоро постарiКтесь. Можна з вами? - А хто ж буде далi гасати по закутках i перелазах? - Вже не треба... - Ха-ха-ха!.. Марiя не йде, а пливе. Гаряча долоня торкнулася ПП руки. В очах рожевий туман, у вухах "Свiте тихий", шелест спадаючого сухого листка... - Чого ти, МарiК, замовкла? Кажи, оповiдай!.. Якi хлопцi, якi чародiП очарували тебе?.. I ти, Корнiю, не той зробився. Хмара на тебе звалилася, чи що?.. - Мовчи, Палажко. Йдiм так тихо i слухаймо. Слухай, як гарно у церквi виспiвують. ЧуКш? Йдуть рiвно, поволi. З'являКться з туману завiса, згортаКться, розгортаКться, виринають сходи, ступа- ють на них, пiдносяться вище й вище, спiв лагiдний, зоряний... Iдуть, iдуть, iдуть... Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому. Мигають лiхтарi, чути гармидер, смiхи. Марiю проводить Корнiй. Обняв ПП за стан, i вона мовчить. Йдуть, як дорослi, як старi. Йдуть i розважають. Корнiй оповiдаК, що про Марiю в селi говорять. Цiкаво. Говорять, що до неП Гнат Кухарчук збираКться свататись. Марiя тихо хiхiкаК. Смiшно. - Ех, як пiймаю того вишкварка... - То що? - Побачиш... Попадеться вiн у моП лапи... - Ну й ти, Корнiю, сердитий. - Переб'ю ребра i другу ногу вирву. Хай не лiзе... Марiя хiхотить. ПриКмно. Дiйшли до зарослих ряскою i засипаних опадаючим листом копанок. Тут мочать коноплi, i геть яром чути конопляний запах. Стежки МарiП й КорнiКвi розходяться. Ось i перелаз, гайок, де весною соловейковi тьохи розливаються, а тепер спадаК останнiй лист, тепер тиша, тепер вiтер легко гойдаК верхи струнких осичок i розчесаних берiзок. Зупиняються i стоять. Рука МарiПна в розпеченiй КорнiКвiй долонi. Марiя схилила голову. Корнiй каже, що заберуть його "в москалi". Вiн рекрут, i прийняли в матроси. Сiм рокiв служби... Краще б вiн того не казав. Марiя не може стояти. Пригорнув ПП, i заянчали в поцiлунку. Марiя зiв'яла, i ноги вiдмовлялися тримати. - Пiдеш i забудеш... - Забуду? Хай грiм уб'К мене, коли забуду. Люблю тебе, МарiК... ЧуКш? Марiя хоче щось сказати, але перешкоджаК биття серця. Що вона почула? Боже, що це вона почула! I це каже Корнiй, дужий Корнiй... I не соромиться, i язик вiльно йому повернувся. Марiя чуК у серцi бiль. Пiд горло тиснуться твердi сучки, не встигаК Пх ковтати, здригнулася, i сльози рясно, рясно посипалися. Корнiй обняв, пестить, горне, цiлуК мокрi очi, уста i щоки. - Любий мiй! Любий мiй! - палко вишiптуК Марiя. I горнеться, i лине, хмелиною в'Кться навколо нього. Гаряче молоде тiло, серце й душа належали тепер не Пй - йому. Клялися не забути, розривалися, сходилися знов, ще цiлувалися... Чому, Боже мiй, буваК така коротка нiч? V Поорали, посiяли, зняли яблука й сливи, викопали буряки, бараболi, порубали капусти. Корнiя забрали у матроси. Вечорами ховалася Марiя вiд людей i розливала безлiч дiвочих слiз. Плакали карi очi, марнiли з жалю загорiлi рожевi щiчки. Вийде до колодязя тягнути воду, стане на тому мiсцi, де стояла променистого вечора, i виглядаК драбиняка. Не стiй, дiвчино, й не виглядай. Не зведеш на землю сонця i не здвигнеш гори. Заглядала не раз у глибокий колодязь - чи не знайти там рятунку? Нi, МарiК. Нi. Не там рятунок. Гнат Кухарчук кульгаК на праву ногу, але господар, яких мало. Џx три брати. Працьовитi всi i розумнi. Середнiй минулоП весни вiддiлився на хуторi, Гнат лишився зi старшим, Михайлом, i його жiнкою Одаркою. Весною цегляну хату заложили, мурували, барвили кути й комин, стрiху бляшану дали i розма- лювали на зелено. Дивишся й радiКш. Гнат, наймолодший з братiв, майстер на всi руки. ЗнаК столярку. Сам мурував з мулярами, сам вiкна, дверi, лавицi поробив i помалював Пх гнiдою барвою. Конi у Кухарчукiв - на цiлий куток конi. Випасенi, шиП гнуть, як бiжать - земля гуде. Всi знали, що як тiльки хату скiнчать, то Гнат ожениться. Нiяково у старiй хатi робити весiлля. I хоч Гнат не який там красунь, але дiвчата бiгали за ним тичбою. Але вiн не туди дивився. Пiде на вечiрню i весь час стереже за МарiКю. ВертаКться Марiя з вечiрнi, Гнат уже чекаК ПП чи то бiля копанок, чи коло перелазу. Марiя гляне, "добривечiр" - i далi. - Чого, МарiК, так квапишся? - Хiба заборонено? - Ну, нi... Але... Та постiй же. - За постiй грошi платять. А ось Гнат Пй тут дещо принiс. ВиймаК з кишенi пакуночок, а в нiм цукорки дорогi, чоколядовi в олов'яних папiрцях. Ледве чи й бачила Марiя такi цукорки. А все в хусточку батистову зав'язане. - Вiзьми...- простягуК Гнат пакуночок i дивиться на Марiю. Нi, вона цукоркiв не любить. То хай вiзьме i комусь вiддасть. Хай вiддасть дiтям. Добре. Марiя дуже любить дiтей. Вiзьме i вiддасть маленьким, але бiльше не купуй, Гнате. Те "Гнате" - це дяка. Гнат чуК це, i в його твердiй душi щось м'ягчаК. Гнат обiцяК, що бiльше не купуватиме цукоркiв. Зате ж вiн не обiцяв, що не купуватиме коралi. _Сам _ходив до мiста, довго вибирав i вибрав такi, що хай спробуК Марiя вiдмовитися. Зобачила й оченята заграли, перловi зубки самi вiд себе зробили смiх. Але Марiя ж не може взяти тих коралiв, Пй-бо, не може. Ай, Гнате! I не проси, i не моли. Всi будуть знати, смiятимуться. - Хiба що цей гай i цей перелаз знатиме, - каже вiн з жалем. - Ти, Гнате, дивний. I нащо ти купуКш? Що з того? - Нiчого. Отак собi. ДумаКш, дай пiду i куплю. А для кого? Ну ж, для кого купити? Дiвчини не маКш, матерi не маКш. Кому? МарiП, пiдказуК думка. У неП такi очi й такi брови... Купи Пй. За тi очi, за брови. Подякуй ПП за них. Ну й купив... - Дивний ти... - I я так кажу, та не вiрять. Коли б ти заспiвала пiснi, а я послухав, i бiльше нiчого не бажаю собi... Марiя заспiваК йому пiснi. Чому б не заспiвати. ПiднiмаК груди - i "Летить галка через балку" виво- дить. Гнат слухаК. - Дивлюся на тебе, МарiК, i стаК страшно. Страш- но за твою таку красу. Тобi треба сидiти в свiтлицi, накинути царську одiж i бути чиКюсь царицею. Нi, нi... Тобi тiльки царицею бути. Ти надто хороша, у тебе ж пiсня яка, яка пiсня! - Не говори так,- сердиться Марiя.- Втечу - i не побачиш бiльше. Чого ти хочеш? - Нiчого, нiчого, зовсiм нiчого, МарiК. Хочу лиш дивитися, й бiльше нiчого. - А я й не знала, що ти такий говорун. Казали, мовчиш цiлими днями. - Добре, що хоч так казали. Добре, коли що- небудь кажуть. Гiрше, коли мовчать. Непомiтно передаК коралi. Марiя бере, переливаК в очах i не в станi розлучитися з ними. - _Ой ГнатеП Прошу тебе. Не приходь i не купуй нiчого. _Не можу... Але наступного разу Гнат в iншому мiсцi зустрiчаК Марiю i розгортаК перед нею шовкову хустку. Марiя не хоче дивитися. Марiя тiкаК. Гнат мусить догнати i силою за пояс заткнути хустку. Марiя сердитися бажаК i не маК сили сердитися. Свариться на нього, а вiн стоПть собi, дивиться i сумно посмiхаКться. Той посмiх, о, той посмiх! Марiя мало не плаче. Ну що з тiКю хусткою? Ну куди ПП? Вiдкинути? А як вiдкинеш, коли вона шовкова i коли так приКмно на неП дивитися. Не вiдкине. Не маК сили. ТримаК в руках i: - Џй-богу, Гнате, коли ти менi ще принесеш яку ганчiрку, в болото викину!.. А Гнат посмiхаКться. "Ну, як то буде ганчiрка",- думаК. - _Ну й чого ти так посмiхаКшся? Чого ти стоПш? - Дозволь менi, МарiК, посмiхатися й постояти,- спокiйно говорить. - Гнате!.. Ти!.. Не муч мене! Слухай, прошу тебе, не ходи, не купуй! Я ж не можу! Чого ти вiд мене хочеш? - Нiчого, МарiК, - посмiхаКться. Марiя бiжить стежкою пiд гору, землi не чуК. Мороз не мороз, щоки однаково горять. Серце чiтко й свавiльно б'Кться. "Боже мiй, Боже мiй! Коли б'вiн хоч листа написав. Хоч би одного листа. Корнiю, далекий Корнiю! Почуй мене!" - Що з тобою? - питаК Домаха. - Ах, що зi мною! Отой Гнат Кухарчук дороги пройти не дасть. Скрiзь, де не стань,вiн, вiн i вiн... Домаха хитаК головою. - А господар вiн, чуКш, добрий. Через плач з МарiП рветься: - Господар, господар! Вам лиш господар!.. - А що ж, дитино, бiльше? Хлiб, до хлiба, тепло, дiтки. А що ще? Хiба ж краще у нас? Скiльки не жий, скiльки не працюй, а найми - найми. Нi? А Мартин ото на днях i каже: трапиться порядний господар - двi десятини вiдкрою. Заслужила, запрацювала. - Тiточко, люба! Але ж я так люблю Корнiя! Я так його люблю! Домаха думаК: "Корнiя? Зуби в нього i кучер нiчого. Але це i все. Хатина одна мало не на вигонi. До того вiн матрос. Ти ще не знаКш, що то таке матрос. Де тiльки не бува, куди не Пздить. Сiм лiт... Отак- тьху! - i забув. Подумай, що може статися". Ах, чи ж Марiя не думаК? Чи треба ще бiльше думати? Тiльки те й робить, що думаК. ДумаК, i не раз ряснi ядернi перлини спадають з очей i осипають щоки. VI Одарка, жiнка Михайлова (батьки померли), каже: - Гнате. Як ти собi хоч, а Марiя тобi не пара. Гнат робить з обрiзка коси бритву, пiвдня над нею пораКться, гострить i пробуК. Рудий волос твердий, не тне. ВипробовуК i гострить далi. Витривалiсть i впертiсть переможуть. Мовчить. - Он Юхимова Ганна, - продовжуК Одарка,двi десятини поля, п'ять соток, пару волiв i корову маК. А хiба ти не бачив, як вона працюК? Не бачив, як коло машини вправлялась з конюшиною? Висiвала, сама двi решетi... Не бачив? Бритва Гнатова нарештi тне. НамилюК заросле пiдборiддя i спiваК: Воли та корови часом поздихають, Бiле личко, чорнi брови (перерва):,_ повiк не злиняють. Намилив, i зашкварчало пiд бритвою волосся. Сонце заходить, i бамкаК монастирський дзвiн. Одарка зiтхаК, говорить про Трихона, що не дивився на чорнi брови, взяв коровами - i тепер он господар на всю губу, про веприка, який вже так угодувався, що не може встати, про вчорашнiй випадок з кiньми, коли Михайло приПхав вiд олiйницi, поставив конi "i якась халКра так наполохала, що сани на трiсочки рознесли, а конi ледве зловили. I нащо воно тримати таке нещастя". Гнат мовчить i голиться. Поголивсь, шурнув долонею по щоцi - добре. Набрав кварту води, нахилився над цебриком i доладно вимився. Пiсля до лампадки полiз, вмочив у оливу пальцi i намастив волосся. Розчесане, блищить i вiдливаК золотом. Подивився у кусник розбитого дзеркала, моргнув рижою бровою i все завершив чортiвськи звабливою усмiшкою. Через кiлька хвилин Одарка лиш провела попiд вiкнами його спину. Подався на вечiрню. Зима, морози i снiги. Часом i метелицi заводили своП викрути. Скоро минаК Пилипiвка. Загостить i загуляК Рiздво. Дядьки чавитимуть "шкалики", парубки гулятимуть з дiвчатами, тягатимуть на Водохрещi "колодку". Тут "колодку" на Водохрещi виправляють. Деiнде - на масляну. Парубки - кожний "пiвока" в кишеню, заломив вовнянку i пiшов... Вертаючись з вечiрнi. Марiйка вже не так цуралася Гната. Йшли поруч i бiльше мовчали. Вiн мучився над тим, що маК сказати, вона - щоб часом не заговорив. Принаймнi хай мовчить. Запитав про здоровля, чи все помолотили,, скiльки Мартин продав яблук. Нарештi, пiсля снiгу i морозу, нагадав про найвдячнiшу розмову. Колодка ж... Треба умовитися, зробити запас... - А де ж справлятимеш колодку, МарiК?.. - Не знаю,вiдтяла i закопилила губу. - На вашому кутку буде у Трихона. Будуть гарнi музики, хата велика, К де потанцювати. - Хм... Що там менi по вашому кутку. - Чого ж... Прийди до нас. - А ти б ще чого хотiв? Може, скажеш, щоб прибiгла до тебе, до самоП хати? Щоб прийшла i сказала: Одарко, а вiзьми костура та вижени мене з хати. Вже й так по цiлому кутку плеще язиком: наймичка, задрипанка, очарувала парубка... Не спить, не Псть, ганяК, як скажений... Бiдненький! А скажи-но, хто то тебе так очарував? Мовчиш, менi й не скажеш! Гнат усмiхався своКю усмiшкою i мовчав. Марiя поночi не бачить тiКП усмiшки, але виразно уявляК ПП. - Мовчиш, очарований? Хоч би сказав що. Нащо в'яжешся з обдрипаною наймичкою? Гнат уголос мiркуК: - Ось прийду, i Одарка дiстане. - О Господоньку! Гнате? Чи ти вже здурiв? Чи тiльки починаКш? Як наробиш там якого лиха, й на очi не показуйся. Ще скаже - намовила, пiдбиваю на сварку. О, то вже нi. Анi не подумай. Вiд перелазу Гнат маК повертати назад. На прощан- ня взяв ПП руку i трiшки задержав ПП довше, нiж було треба. Марiя намагаКться швидко визволити руку... - Ну ти й чавиш! Пусти! Чого ти так негарно сопеш?.. Гнат пускаК руку. - Ех, МарiК, МарiК! - вирвалося з його уст глибо- ке й болюче. Круто повернувся i швидко пошкутильгав у долину. Марiя здивована. Що сталося? Хотiла навiть гукнути, та не послухались уста й язик. Нi. Вiн зупиниться, принаймнi оглянеться... Вузенька, глибока в снiгу стежечка. ПогойдуКться чорна постать, меншаК, зникаК, зникла. Не зупинився й не оглянувся. Марiя здивована до краю. Так сумно стоять i наслухують дерева. Тиша така велика. СтоПть Марiя, не сходить з мiсця, дивуКться i дивиться у сiру нiч. - Гнате! - зовсiм тихо прорвалося з ПП уст. Тихо. НаслухуК. Нема вiдзвуку. Сiра нiч проковтнула i не вернулася. Стрункi осички та берiзки спинаються догори i там десь лагiдно сюсюкаються, нiби про неП, про покинуту Марiю. VII Вдарили свята. У новiй Кухарчуковiй хатi гостi. Куми, свати, сусiди. "Пiвоки" довгою чергою простують на стiл, швидко порожнiють i зникають. Куми й свати наливаються яркими барвами i з кожним "ггiвоком" пiдвищують говiр. Вириваються розкотисте реготи, дрiбочуть, гомонять цокотухи-жiнки. Коляди, пiснi, твердi обiйми, соковитi поцiлунки. Всi радiють, регочуть, один Гнат. щось мовчить та не знаходить мiсця... Минуло Рiздво. Новий Рiк. Водохрещi. Тепер вже й потанцювати можна. Але Гната тепер не пiзнаКш. Пень обгорiлий - не Гнат. Сумний, аж чорний. Постановив твердо не йти бiльше, не канючити, не благати одноП усмiшки, одного ласкавого слова. Силою не заставиш любити. Серця не змусиш битися так, як це тобi заманеться. Перед Водохрещами пiшов до "шкальнi", взяв аж три "пiвоки" i подався на колодку до Трихона. У кишеню засадив одну пляшку, двi дома про запас лишив. Ех, i зап'К вiн сьогоднi! У Трихона гульня. Увiйшов. - Добрий вечiр! З Водохрещами. - Добрий вечiр, Гнате. Просимо, сiдай, де знайдеш мiсце. Гнат пляшку на стiл i розложився на лавi коло подушок. Пiдскочила Юхимова Ганна, та сама, що воли та корови маК, та, що двома решетами нараз висiваК. Перш усього шапку забрала i заховала, щоб, бува, не втiк. Пiсля сiла коло нього i защебетала. Прийшли музики, i гуртом вринули парубки. Цимбали брязнули, заянчала скрипка, забубонiв бубон. По хатi закрутилися пари, дiвки спiдницями розвiвають. Гнат поки понурий i суворий. Не танцюК, бо не може. - А ти ж, Ганно, чому не танцюКш? Танцюй. - Та ти ж знаКш, що я нiколи не танцюю. - Цього, признатись, не знав. - Ти ще багато чого не знав. Ти й не знав, як менi приКмно з тобою посидiти отут. Подушки такi м'якi. А чого ти посумнiв? Не сумуй. Кинь лихом об землю. Перемелеться - мука буде. Ганна вища вiд Гната. Вона навмисне не стаК коло нього, щоб не було помiтно. Не личить бути жiнцi вищою вiд чоловiка. Гнат знаК це також, i як погано на душi. Принаймнi чимсь залити це. Пiдiйшов до столу i вихилив кiлька чарок. Думав, розвеселиться, але посумнiв ще гiрше. Гляне на Ганну, пригадаК Марiю, порiвняК, i хочеться кричати з розпуки. А може, ще вона прийде? А може, якраз? Iскорка надiП все-таки жеврiла, i не хотiлося ПП гасити. Але минала година за годиною, а ПП нема. Не прийде! Нарештi вiдтанцювали, i пора до вечерi братися. Ганна залишила сумного Гната i пiшла помагати за- стеляти стiл та носити страви. Хлопцi тим часом скуп- чилися коло порога i сиплють "оброку". Один сидить з шапкою на колiнах, другий нахиляКться i ховаК у шапцi очi. Руки викладаК назад, i по них хто хоче перiщить. Той, що лягаК, маК вiдгадати, хто вдарив. ВiдгадаК - гаразд. Тягне винного лягати. Не вiдгадаК - будь ласка, лягай ще. Реготу, захоплення... Господи! В той час позiхнули дверi, i увiйшов чужий хлопець з-за яру. Увiйшов, сказав добрий вечiр i засоромився. Так .багато людей, став коло порога i роздивляКться, когось шукаК. - Тобi, Андрiю, кого? - питають. Андрiй не маК часу вiдповiдати. Вiн вже помiтив того, за ким прийшов. Он Гнат, i Андрiй просто до нього. - Маю вам щось сказати. Вийдiм на двiр. - А що там такого принiс, таКмственного? - нiби пручаКться ще Гнат, хоч у душу стрiльнуло щось пiдбадьорююче. Зiрвався i пiшов за хлопцем. - Марiя послала сказати, щоб ви прийшли до неП,- мне шапку Андрiй. Гнат, почувши таке, готовий пiдстрибнути пiд зорi. Але не личить одразу ставити напоказ своК захоплення. Натягнув байдужiсть та повагу i: - А вона ж де? - Та дома-таки... У баби Домахи. Там також колоду котять.- О, Андрiй i висловлювався не попростацьки. - Побачу. Може, зайду. Андрiй пострибав стежкою сливового саду. Гнат постояв, поки проковтнула його темнота, i вернувся до хати. Став коло порога i пiднявся на рiвнiй нозi. На цiлу голову повищав. Вiн тепер, чого доброго, i в хатi не вмiститься. Музикам