кинув двадцятку, i тi шкварнули. - ТанцюКш, Гнате? Пй-богу, хлопцi, Гнат танцюК!.. От так-так! - Танцюю! "Козака" сипте! Цимбали сипнули "козака". Гнат пiдняв поли i пiшов ходором. Дам лиха закаблукам, Дам лиха закабламi ВибиваК Гнат, притупуК кривою, як може. Вона тепер нiби i не крива. Випросталася i суче, як скажена. Пiт виступив на чолi, iншi хлопцi i собi пустилися в тан. Вигукують, пiдскакують мало не до стелi. От так Гнат! От так, хлопцi, загуляв! Не знали ви ще добре Гната.- Поля! - вигукують.- Поля козакам!.. I коли сорочка стала, що хоч скидай та викручуй, Гнат зупинився. Обтерся, до дiвчат звертаКться: - Дорогi моП курiпочки, коханi перепiлочки. Дуже менi мило, дуже менi втiшно! Бачу вас, i серце радiК, ноги не стоять на мiсцi. Погуляти з вами все одно що чути себе в раю на найпочеснiшому мiсцi. Але все-таки мушу вас, коханi, залишити. Мушу пiти додому, бо там важне дiло маю. Покликав мене брат, мушу послухати! - Гнат докiнчив свою мову i мов громом усiх покрив. - I де ж то, парубче, чувано i де ж то видано, щоб перед вечерею та втiкати з колодки! Ганна не знаК, звiдки пiдбiгти, що вдiяти, щоб не пустити Гната. - Та бре, Гнате. Не до брата йдеш. Не вiрю. - Давай, Ганно, давай шапку. Мушу йти. На стiл подавали смаженю, а Гнат вiдходить. Музики вдарили марша, Ганна спустила голову. Зайшов додому, забрав обидвi пляшки i подався на цiлу нiч на другу половину кутка, за яр. VIII Нiч i мороз. Тиша. Срiблиться вiд мiсяця снiг. Стрiхи хат нiби дбайливо пообкладав ватою. З коминiв рине дим та тяжко-тяжко десь пiд саме небо зводиться. Гнат не йде. Чого б вiн мав тепер ходити, коли у нього вiдросли крила i вiн може лiтати. Гнат летить через сад, яр, минув копанки, знайомий перелаз, ось i пiд гору мчить. Стежка втоптана, слизька. Душно стаК Гнатовi. Пiдходить до ДомашиноП хати, не молодик же вiн, а серце броварiП виробляК. Не вгамувати його, не втримати. У всiх вiкнах простороП мурованоП хати свiтло. Вештаються люди, чути музики, спiв, гармидер. Зупинився, вiдсапнув, зняв шапку i пiдправив чуба. Пiдняв голову, випнув черево i смiливо вперед. Увiйшов-таки... Не встиг через порiг, а до нього Домаха: - А, добривечiр! З Водохрещем будь здоров, голубе! А чого то ти нас забув? А чого так пiзно? Прошу, прошу! Заходь... Гнат прямуК до столу i виймаК одну за другою пляшки. Коло столу сам Мартин з хутора i його син Роман. - На свята зi шкiл приПхали? - запитав його Гнат. Треба ж вченим наперед вiддати шану. Це Гнат добре розумiК. Не вперше мiж людьми. Мартин мiсце коло себе робить. - Сiдай, Гнате. Налий чарку... Випий та закуси... А на другу ж як? Ну, ну, перехили й на другу. Диви, _ми _вже тут i по десятiй хильнули. Де так забарився? Вихилив i другу. Божу Трiйцю прийшлося також ушанувати. З'явилася розчервонiла Марiя. Вiд неспо- дiванки Гнат мало не оскандалив себе. З'явилася й заслiпила. Язик не повертаКться, вся кров кинулася в лице. А Пй смiх. СтоПть i смiКться. Ох, тi бiсовi очi! Огнi!.. - Не думала, що ти такий прошений. Знав же, що у нас колодка, а оминув... Гнат мовчить. Що в таких випадках скажеш? На щастя. Мартин вмiшався: - Ay вас, мабуть, й помолотили? - Та нiби вже... - А я от нiяк не впораюсь. Конюшина лишилась. А як Цього року яблука? На нашому кутку черва зжерла цвiт, i нiчого не було. А он на Горбах дерева не видержали. Як-то воно дивно створено. Тут так, а там так... - У нас,- вставляК Гнат,- слава Богу, нiчого було, та продали, бачте, так, к бiсовiй матерi. За безцiнь восени вiддали купцям. Дай тепер, то сипнули б грошикiв.. - Кiнчили покоП? - з пiдсмiхом Мартин. - Ет, якi там покоП. От хатчина така собi... - Тепла? Не мокрiють кути? У мене, трясця ма, як поставив, три роки по кутах мокрота стояла. - Ми в кути добру цеглу дали i фундамент перелили смолою. - Це добре. А моП, рiзало ма, не догадалися... Далi пiшло про худобу, конi. Мартин похвалив кухарчукiвськi жеребцi. Такi коники хоч пiд губерна- тора. А тим часом перед очима пройшли вареники, смажена капуста, печеня, млинцi, голубцi... Доходило до кашi, i Гнат почав бастувати. Не йде далi. Не помогло й розпускання пояса. Випито було також немало. Гнат почав досить гамiрно пiдпускати своП дотепи. Почав i до МарiП пiдлабузнюватись та бiсики в усмiшках пiдшивати дiвцi. Музики тнули свою: "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой годино моя!" Парубки з дiвчатами йшли навколо трусячка. Душно. Дiвочi хустинки не встигають отирати пiт. Гнат тримаКться бундючно. Хотiв пiймати на самотi Марiю i два рази вже виходив надвiр. У темних сiнях таки нарештi наткнувся на неП. Не пручалася i не тiкала. Навiть за руку взяла, а Гнатовi здаКться, що йому всi царства на свiтi подаровано, що вiн багатий, нiби сам цар. Шкода, що от нема чого казати. СтоПш i дивишся та ще дихаКш. А думав, усе скажеш. От тобi й скажеш... - Де то волочився? - питаК вона. -_ Та де ж... Отак... Сюди-туди... - Добре менi сюди-туди." ДумаКш, не знаю? За Ганною волочишся? Гнат не стерпить брехнi. - Брехня! - твердо й рiшуче заперечив.- Нiколи з Ганною нiчого не мав!.. - А нащо ж ляпають язиками? - Коли б знав хто, ой, МарiК!..- урвав i замовчав. По хвилинцi: - Слухай, МарiК! Не можу так далi... Або - або... Кажи. Засмiялася. Не розумiК, мовляв. А розумiК, капосна, гаразд. - Будеш, МарiК, моКю? Будеш? Або ж... - Або ж що?.. - Побачиш - що. Це, МарiК, не жарт! Не можу далi терпiти цього... - Ну ти й нетерплячий! А що Одарка? Не бiйсь, почуК, то з хати вижене. ЛаК мене, нi? О, напевно... Знаю сама, люди гуторять... - Ти скажи менi лиш слово... Перебила. - Слово, слово! Яка дiвка отак вiзьме тобi i випалить:_ - Голубчику. А бери мене... А приходь! Це може лиш твоя Ганна... Таж парубок... Але ходiм до хати._ Холодно,.. Коли Гнат вiдходив, Домаха вузлик гостинцiв нав'язала._ - Це, чуКш, вiд неП. Це вона... То знаКш, як то К... Дiвча молоде, дурне. Добре воно, але ще молоде... ПручаКться, соромиться... А ти не цурайся. Не цурайся... Заходь частiше. Вона тепер не на хуторi. Взяла ПП до себе... Заходь! Марiя теплу хустку на плечi накинула i провела його через сад. Хотiв постояти, та холоднеча. IX А Марiя все-таки листiв вiд Корнiя чекаК. Ночi! Ох ви, дiвочi ночi! Пришли, подай вiстку, не покинь!.. Чи чуКш ти? Не чуКш i не бачиш! ГуляКш у далеких краях, забув, перестав навiк думати. Днi, тижнi i мiсяцi - i хоч би один листочок. Не поспала кiлька ночей i випила з Гнатом могорич. А дiвчата-цокотухи вже давно по селi виспiвують: "А Гнатуньо грушки тряс, Маруся збирала, а Маруся не йшла замiж, Гнатуня чекала..." Марiя чуК спiви, i видаКться Пй, що ПП ховають, що виряджають на смерть. Вiдгуляли бучнi заручини. Михайло та Одарка, як старшi, пiшли на оглядини. - То, чуКте, куманю, якi там оглядини. Що там у сироти оглядати? Але вперся. Що не робили, що не говорили... Де там... Нi й нi! Хоч ти йому, людоньки, кiл на головi теши. Ну хай. Не менi, а собi бере!..- гуторила на вулицi Одарка. Але на заручинах, коли приПхав сам Мартин, коли на стiл поставили i слив'яночки, i вишнiвочки, та коли варенички пiдсмаженi подали, та ковбаска запахла. О, тодi Одарка iншоП заспiвала. Пiдпила, загомонiла: - То, чуКте, сватуню, вуха менi сусiди протуркали. А що, а куди... А я, чуКте, кажу: аби Бог здоровлячко дав та мир до господи. Працею люди щастя собi добувають... - То, кумо, що вже до працi, то знаКте... У мене народ не дармуК. У мене як праця, то праця. А як самi знаКте, держу ПП сьомий рiк. Золота дiвка. Що не похопить - горить у руках. Дайбоздоровля! - Хай буде все на здоровля! - I свати випивали. "Ой Гнатуню молодий, веди конi до води; поки конi напоПш, з Марусею постоПш", - защебетали дружки. Одарка пригубляК та пригубляК наливку i до кiнця так напригублювалася, що й за оглядини забула. Домаха з невiсткою ведуть ПП по коморах. - I це ПП, i це... Ось тут кожушок... Купили, чуКте, бирок i дали кушнiревi виправити. Лiпше, коли сам вибереш i сам за всiм приглянеш... На ярмарку такий тендит пiшов, що Господи. Що не вiзьмеш, в руках розлазиться. Знайшли й подушки, i гунi. Оглянули й корiвку. СтоПть i пожовуК собi спокiйно. Ось тобi воли i корови, думаК Гнат, а Одарка що маК казати? Не сподiвалася навiть. Казали,- вона тобi у Мартина, як удома. Як рiдну шануК. Правда, виходить. Про головне поки що замовчуКться. Краще, коли молодий не знаК, що дiстане. Бiльше любитиме жiнку. М'ясницi цього року малi, тож треба спiшитися. Бiгалося, турбувалося. Гнат хотiв показати, що вiн допне, а Мартин також не осоромить себе. Докаже, що з нього господар не на жарт. До МарiП дiвчата бiгають. Рiднi не маК, то кожна хотiла б за дружку бути. А, МарiК, те, а, МарiК, се... Радять, метушаться. А якого вони вiночка виплетуть, а як зачешуть косу... Збиралися молодицi, i цiлими ночами йшли наради, кого за першу сваху, кого за другу, хто буде дружком, хто пiде в придани. Посадженою матiр'ю одноголосно маК бути Домаха. Вона ж Пй була як рiдна мати. Не може Марiя поскаржитися на Домаху, свою стару господиню. Христя Мартинова, то чуКте, вже гострiша. У тiКП язичок, i Марiя не раз переслухала сповiдь. Що ж до Домахи, то грiх щось погане сказати. Лагiдна, i справедлива. Де треба - нажене, де треба - погладить i помаже. А сиротi чого треба? Ласки, доброго слова, i все. Згадала Марiя, що маК десь хресних батькiв, але вони так мало в життi пiклувалися своКю хрещеницею, що Марiя майже не знала Пх. Але все-таки пiшла просити Пх на весiлля, i хресний батько став за посадженого. Треба на шлюб благословити. Спекли коровай. Дiвчата обсiли роКм стола, виспiвують та вбирають рiзку. ПриПхала з мiста Мартинова дочка i причепурила молоду по-панськи. Бiлий вельон довгий, аж по землi волочиться. Марiя трохи соромилась, але вiдчувала приКмнiсть i знала, що Пй будутьзаздрити товаришки. З цiлого кутка зiгнали найкращi конi "в пiдводу". Музики взяли троПстi. Як заграли, всi пiджилки задрижали. Раненько приПхав своПми кiньми Гнат. Так пiд'Пхав на подвiр'я, що вiз мало не перекинувся, аж тахлi у вiкнах забряжчали. Дружки та свiтилки спiвами заливаються, музики марша тнуть. Пiднявся на цiле село гармидер. А Марiя сховалася у сусiдськiй коморi, сидить, як велить звичай, на скринi i заливаКться справжнiми щирими сльозами. Молодий з боярами знаходить ПП, виводить заплакану i провадить до хати розплiтати косу. "Розплiтальничка плаче, розплiтатися не хоче",- спiвають дружки. Боярин та сват садовлять молоду на подушку. Мiцно щiпила вона на головi руки, боронить свою заплетену косу. Сват розриваК руки, розплутуК безлiч навмисне нав'язаних косникiв, якi посплiталися твердими вузликами. - Ах, чого, чого, МарiК, плачеш? Дiвчатонька, голубоньки!.. Розплiтайте ПП, одягайте ПП. Благословiте, тату, благословiте, мамо! Раз, другий i третiй! - Хай вас, дiтоньки. Бог благословить раз, другий i третiй! Благословляли на шлюб непаристими образами. Не було часу поПхати та купити паристi. Один образ - мати Божа Молошна, другий - Iсус Христос, менший розмiром, а це недобрий знак. Сусiди потиху шепотiли. Нi, нi, сусiдко, як не кажiть, а це не К добре. Посiдали на пiдводи, а дружки заспiвали: - Вiдчинилися ворота, Пде до шлюбу ойрота... Марiя в ще бiльшi сльози... Гнатовi тремтять уста, але стримуКться. Не личить йому ревiти, i несила втриматися. Пiсня нiби про нього навмисно зложена. I матiнка не бачить, i батенько не чуК... На шлюб виряджають чужi людоньки, а коники шиП гнуть, i дружечки спiвають. Домаха обходить пiдводи молодих i обсипаК Пх зерном, намоченим у свяченiй водi. Ворота вiдчинилися - вйо! Рвонули конi, Гната повезли попереду, за ним Марiя. До шлюбу ще окремо Пдуть. Пiд вiнцем Марiя блiда, як панночка. Тiльки опущенi тремтячi вiП та брови чорнiють, та кучерi, що вибиваються з-пiд вельона... Гнат сухий i суворий. ОбоК тримають восковi свiчки. - I ти, невiсто, нарицаКма Марiя, будеш лi вiрною мужу своКму Iгнатiю? - питаК священик. Марiя ледь помiтно кивнула головою, а з тремтячих уст вирвалося - так. Свiчки горiли рiвно, нi одна не згасла. Коли вiдходила молода, як годиться, зачiпала ногою рушничок, на якому стояла, i вiдволiкла його до порога - щоб щастя не лишилося стояти. А вiд шлюбу вже Пхали разом на Гнатовiй пiдводi. Кiлька разiв дорогою перепиняли Пх снопом жита, хлiбом та сiллю. Гнат брав на вiз снопа i частував горiлкою перепинщикiв. Дома у Домахи зустрiли молодих святими образами та хлiбом. Благословляли, молодi цiлували образи та руки батькiв, входили до хати i одразу за стiл, бо вiд самого рання нiчого не Пли. Не годиться ж перед шлюбом Псти. У великiй свiтлицi довгi понакриванi столи. Навколо понасiдало гостей. Всi голоднi. Подають страви. Спочатку тихо та урочисто, але з часом, коли вихилили по однiй-другiй чарчинi, настрiй швидко мiняКться. Загомонiли, заспiвали. Музики в цей час надворi для парубкiв та дiвчат грають. Там, чути, витанцьовують молодi гостi, яким не годиться за столом мiж старими бути. Марiя сумна, Пла мало, не пила зовсiм. Гнат як мiг припрошував, пiдкладав Пй, що видавалося йому смачнiшим, годував цукерками, як дитину. Але вона все-таки сумна. Думала весь час за Корнiя. В душi чула неспокiй. Здавалося, страшний вчинила грiх. Боялася кари за зламану присягу бути вiрною до смертi. Але де ж вiн? Пiшов i нiби у воду канув. Де вiн? В очах картини i картини. Як побачила його того вечора, як обняв ПП, смiливо, певно обняв... Його блискучi синi очi, його кучерi... - Ах, Боже, Боже! - вириваКться тяжке зiтхання. - Що тобi, МарiК? Чого сумна? Пж, любаП Вiзьми ось цей кусник... Нi, ось цей... Це найкращий. Та випий що-небудь. Ось слив'яночка яка солодка, як мед, густа... - Дякую, Гнате. Нiчого... Нi, нi... Менi нiчого. Менi добре. Не хочеться Псти, не голодна... Нi, думаК Марiя. Вiн не такий вже дуже поганий. Вiн добрий i щирий. Неговiркий, але Боже... Не всi ж мають бути говiркими. Якось звикне, полюбиться, забудеться. Що ж, коли доля така. Видно, проти долi не пiдеш... Коли б вiн трохи певнiшим був... Як той. Той смiливо йшов, а цей - скрадаючись. Той нiчого не носив, не купував. Навiть хотiла, щоб щось купив. Нi. Брав ПП, як свою, i цiлував, i смiявся. Цей же i цукорки, i хустку... Якось пiдкрадаКться, мовчить i вичiкуК... Але i цей сильний, Марiя чуК його силу. Сила його у витривалостi, у терпiннi. Марiя роздумуК, а на хатi розлягаються пiснi. .Свахи, дружки, свiтилки гармидер пiдняли, що нiчого, крiм них, не чути. Розчервонiлися, очi всiх горять. Рвуться з-за столу i швидко в танець. Коли дiйшло до перепою, Мартин пiдкреслено кинув на талiр золотий п'ятикарбованець та заявив: - Дарую тобi, МарiК, цi грошi на щастя, двi десятини на розжиття та корову на розплiд!.. Пiднесена i урочисто чиста Марiя приймала своП дари, цiлувала кожного в уста, а Мартина - схилилася i, як батька, поцiлувала в руку. Гнат був заскочений. Зовсiм не сподiвався, що, крiм красунi жiнки, буде мати ще й такий маКток. - То,- говорив Мартин Михайловi,- у мене так... у мене роби, як у себе, але й дiстанеш, як у себе. Коли б за голодранця виходила, не дав би нiчого... За господаря, якого знаю, що не змарнуК, на! Май, працюй i доробляйся, щоб твоП дiти i внуки мали... Уночi виряджали до молодого. Повантажували вози рiзним майном, свати шугали потай по Домашиному господарствi i що могли похопити, перли i пакували на пiдводи. Кури, гуси, якiсь коноплi, стару ступу. Ну й реготу пiсля було! У молодих знов зустрiчали повiнчаних з образами та хлiбом. Знов вели до хати, садовили за стiл, Пли та пили. Пiсля вели молоду до комори, вдягали "тура", уводили до хати, дурили молодого. Уводили замiсть МарiП накриту рядном стару бабу. Приводили, ставили перед молодим i спiвали, чи вгадаК, кого привели. Було гармидерне i приКмно. Марiя намагалася бути веселiшою, бiльше говорила, часто у рiзних справах зверталася до Одарки, як старшоП. Виряджаючи, Домаха наказувала МарiП: "Слухай, дитино, ПП... Не забувай, що все-таки вона там старша. Вона тобi маК замiнити свекруху. Слухайся та будь привiтливою..." Марiя намагалася слухати та бути привiтливою. Одарцi дещо не до вподоби, що Марiя занехаяла старосвiтськi звичаП i не вбиралася до шлюбу, як це було прийнято, але такi вже настали часи. Що сторона, то й новина. Гнат купив Домасi чоботи. Чоботи купувалися для матерi молодоП, але матерi не було... Домаха тiшилася подарунком, але до чобiт треба спiвати - як же вона буде спiвати своПм старим голосом. - За мене, людоньки, проспiваК Марiя. Сядь-но, дитино! Ти ж вмiКш, нi? Марiя сiла за стiл. Одягнута i зав'язана по-молодицьки. На головi попеляста шовкова хустка, перев'язана червоною стрiчкою. На шиП багато справжнiх дорогих коралiв. Сама свiжа, пишна, натхненна. Очi невинно спущенi додолу i закритi рiвними гребiнчиками вiй. Перед нею, на великому талiрi, перев'язанi стрiчкою чоботи. Марiя дивиться хвилину на них. Гостi замовкають. Робиться зовсiм тихо, i, пiднявши високо повнi груди, Марiя сильним, дзвiнким голосом починаК: Ото тiП чоботи, що зять дав, А за тiП чоботи дочку взяв.., Чоботи, чоботи ви моП, Наробили клопоту ви менi... Марiя спiваК, а голос ПП плаче. Чути скаргу, чути жаль глибокий. Гнат дивиться на Марiю, дивиться, мов на святу. ЗдаКться, що це янгол злетiв з небес, сiв у нього за столом i виспiвуК тужливу, але чарiвну пiсню. Пiдiйти до неП, стати прилюдно на колiна i поклонитися до землi. - От так дiстав жiночку! - говорили сусiди. - Така кривинда, а таку пiдчепив кралю. Га!.. А гостi ще довго бавилися, пили та Пли. Вигравали музики. Парубки добивали своП гопаки. У просторих сiнях таку завели гульню, що, здавалося, хата не видержить, що стiни рухнуть. Навiть Марiя дещо розвеселилася, ПП брали до танцю. Здебiльша вiдмовлялася. Вiн не танцюК, так i вона не повинна танцювати. Мусить звикати. Трималась бiльше Гната, у всьому радилася з ним. Вiн радiв i бiгав мов навiжений. Йшли разом до комори, розглядали та упорядковували своП подарунки: хустки, спiдницi, полотно... Дiстали, хвалити Бога, досить. Хватить на кiлька рокiв. I Марiя поволi втихомирюКться. Для неП починаКться нове життя, i треба з цим помиритись... Буденнi днi. "Коли б хоч,- думаК Марiя, - менше зо мною сидiв. Нiчого не говорить, сидить i дивиться посоловiлими очима. _Ах, нащо вiн так любить! Коли б хоч не так докучливо i не так нагальне любив. Завше коло тебе, завше: "Може, хоч те? Може, се? Чи не потребуКш на нову спiдницю?" Скiльки не поПде до мiста, нiколи без гостинця не вернеться. ДоглядаК, як малу дитину". Дiзнався, що Марiя любить слухати читання. Щотижня ходив до шкiльноП книгозбiрнi i вечорами та святочними днями перечитав Пй чимало всячини. Часом траплялися книжки, вiд яких Марiя не могла вiдiрватися. Гнат мусив постiйно сидiти й читати. Марiя переживала прочитане, радiла чи плакала разом з тими людьми, про яких оповiдала книжка. Ще бiльшу втiху мала, коли почула вагiтнiсть. Тепер хоч не буде сама. Тепер маК хоч про що думати. Родиться таке манюсiньке крикливе с створiннячко. То буде хлопчик, обов'язково хлопчик. Назве його Романом. Це iм'я давно подобалося МарiП. Марiя тiшилася i працювала, як могла. А працювати вмiла i не цуралася працi. Вмiла варити, пекти хлiб. З першого тижня Одарка багато домашньоП роботи спихнула на Марiю, i та сумлiнно i справно виконувала своП обов'язки. Родився у МарiП дiйсно хлопчик, i назвала його таки Романом. Це було великим святом. Гнат бiгав, землi не чув. Боявся за Марiю, хотiв Пхати бозна-куди за лiкарем, але все обiйшлося щасливо, i то без лiкаря. Марiя родила опецькуватого хлопчиська, який вере- щав на цiлу хату. Прикликали бабу Улиту, i та зав'язала новонародженому пупок. Коли Марiя кор- мила дитину, вiдчувала велику радiсть. Сидiла над маленьким чоловiчком, який ледве ворушився, i безупинно дивилася на нього. Хрестини вiдбулися за тиждень. Першим кумом взяла Марiя Мартинового Романа, першою кумою дячиху. Гнат не мав нi в чому голосу, зрештою, i не потребував його. Був надто i так щасливим. Був щасливим, що з очей МарiП зник вiчний смуток, який не сходив у неП й тодi, коли смiялася. Тепер нiколи i нiчого сумувати. Тепер вона мати, молоденька, повногруда, усмiхнена мати, i чого Пй ще потрiбно? Тiшилася, i смiялася, i свiт не раз обняти бажала б. Гнат став кращим i поважнiшим у ПП очах. Це ж вiн подарував Пй сина. Це ж вiн, добрий, мовчазний Гнат. - О мiй ти цвяшечку!. О мiй крикунчику!.. МоК янголяточко любе!..- щебетала Марiя, пораючись коло дитини. Дитина пацала нiжками, помахувала незручно рожевими рученятами. - Як виросте, дамо його, Гнате, на школи... Хай вчиться. Дохтор вийде. Правда? А вiн буде гарно вчитися... Дивися, який розумний... Ах, ти тiльки подивися, який вiн розумний. Всього тiльки два мiсяцi, а чого вiн тiльки не знаК... Якi розумненькi оченята. Вийме рученьки i так смiшно виробляК ними... Дивися, щось сказати хоче. Ну, сцо ти хоц? Ну, сцо сказис? Ти, ти, ти!.. Любе моК, дороге моК, щастя моК!..- Не видержувала, схоплювала дитину, пригортала до грудей i цiлувала, цiлувала. Дитя пручалося, слинило i махало тiсно затисненими кулачками.Гнат сам i колиску для сина змайстрував. Довго коло неП порався, вигебльовував, виточував нiжки, поруччя. Побарвив бiлим лаком. - Ти, МарiК, перекормйш його,- каже Одарка.- Дитина блюК, а ти годуКш i годуКш. Коли був малим мiй Семенко, я не мазала його так, i то для дитини лiпше. - А коли ж кричить... - То, мабуть, йому догаряК щось. Подивися. Може, пелюшка мокра чи кусаК прiль. Засипай йому мiж нiжками та пальченятами попiльцем. Дивися, який у нього бiлий язик. Грибок завiвся. Треба витирати шматкою. Коли купала, клала до води любистку, щоб любили дiвчата. Одягала сорочечку перед челюстю печi, вигрiвала i хрестила ПП. Огонь i хрест вiдганяють нечисту силу. Боялася i тремтiла, щоб, бува, не впав на нього злий погляд i щоб не наврочив. Кiлька разiв бабу Улиту приводила, щоб викачала переляк. Не спить добре, зриваКться зо сну та кричить. Днi йдуть, i Романьо росте. Марiя кожного дня тримаК його в пеленi i кормить грудьми. Що К приКмнiшим, нiж кормити так дитину? Одного разу зненацька почула у бубцi бiль. Зрадiла. Комусь треба сповiстити свою радiсть. Де батько? Батько он пораКться на подвiр'П, згрiбаК солому. Вибiгла. - Гнате, Гнате! А ходи мерщiй до хати! Гнат кидаК все, що маК в руках, i навзаводи пiдгицуК до МарiП. - Ти тiльки подивися. У нього вже зубенята ростуть. Дивися, Гнате, подивися!..-Ах, як Марiя тiшиться, що у нього й зубенята ростуть. Це ж вiн маК стати справжньою людиною. Не хочеться вiрити... Гнат дивиться, корчить приКмну усмiшку, оббiгаК зо всiх сторiн Марiю i дитину, а натiшившись, вертаКться знов до роботи. Далi минають днi. Марiя зовсiм призвичаПлася до синових зубенят. Часом так утне, що викрикне, але терпить. Романьо росте, грубшаК, белькоче i ще розумнiше, нiж колись, дивиться на матiр. - Бе-бе-беП Агi! Агi! Агi! Па! - фiлософуК малий. - Сцо, синуню? Сцо ти бе-бе-бе? - Агi, агi! На!.. - Ну, сцо з, янголяточко? Сцо хоцес сказати? Ну скази! Ну. Скази: ма-ма. - Агi, агi! Ма... - Ну, ну! Сце, сце. Ну. Ма-ма. Але скiльки не вмовляК Марiя, Романьо далi не подужаК такоП мудростi. Зате вiн вже сидить, спритно i завзято рачкуК i, чим тiльки може, квапиться якнай- краще обмурзатися. Кожний день приносить МарiП новi несподiванки. То Романьо новий згук видумав, то зiп'явся на розкаракуватi нiжки i протримався так пару хвилин. Марiя тримаК за рученята i вчить його ступати. Скiльки втiхи, коли вiн ненароком зробить один ступ уперед. А одного чудесного незабутнього дня Романьо настiльки розхоробрився, що зовсiм виразно замамав: - Ма-ма-ма!.. Марiя почула, заллялася i захлинулася втiхою, кинулася до свого мудрагеля i так цiлувала, що вiн ледь видержав, щоб не розкричатись. - О моК ти, моК!.. О ти моК миле, моК золоте!.. Де ж наш батько? Де той батько завсiди пропадаК? Батько не дома. Батько поПхав до млина. Чекала не дочекалася, поки вернеться, а тiльки в'Пхав вечором на подвiр'я, миттю вибiгла до нього i: - Ах,_ коли б ти тiльки чув, що наш Романьо сьогоднi сказав. Коли б ти чув!.. Зовсiм добре вимовив "мама". - _Хм,смiКться Гнат, лишаК в запряжi конi i швидко шкутильгаК з МарiКю поглянути на свого мудрого сина, який нарештi втяв таку нечувану штуку. Михайло побачив запряженi конi без погонича i наробив крику. - То, рiзал ма, поставить в запряжi i пiде. Коли б яка нечиста сила наполохала, i тодi лови вiтра в полi. Хоче, щоб воза рознесли. Як дитина! Михайло випрягаК конi та вiдчеплюК посторонки. З хати бiжить веселий Гнат. - Ну, ну... Не сварися. Забiг на хвилинку, Пхав i так, знаКш, захотiв пити, мало не вмер. З'Пв солоного оселедця. - А коли б збурилися конi та розтаскали воза, про це ти не думаКш? ЗнаКш же Пх. Не первина!.. XI Золота пахуча осiнь. Сади обтяженi яблуками i сливами. Синi такi, повнi i соковитi... По городах ламають кукурудзу, копають бараболi, рубають капусту. Над яром висить дим i чути згари бараболиння. По лiшниках блукаК без пастухiв худоба, шелестить листом i вибираК кращу поживу. Пастушки бiжать до школи, а вернувшись пополуднi, кладуть по лiшниках огонь, печуть у приску бараболi, яблука, варять сливове вариво. При тому наломлюють оберемки лiскових дубцiв, розпарюють Пх у приску i згучно хльоскають об гладеньке дерево чи пеньок. У Кухарчукiв великий смуток. Пiвторарiчний Ро- маньо тяжко захворiв. Не Псть, сильна гарячка, кинувся висип, усточка затиснутi, спраглi. Марiя сидить над ним невiдступне. Гнат поПхав до мiста по лiкаря. Недавно снився МарiП дивний сон. Встала i оповiдала всiм. - Снилося, що ми з Гнатом вийшли на Проводи на могилки. Весна, цвiтуть рясно дерева, людей скрiзь повно, видзвонюють дзвони по всiх церквах. Йдемо з Гнатом, а коло нас бiжить Романьо. Вже великий, одягнений гарно у бiлу, з виложеним по-матроськи комiрцем блузочку, у легеньких, як то я завжди уявляю, чобiтках з лакованими халявками. Сiли ми коло наших могил, i тут десь взялися покiйниця мама. Так мало .пам'ятаю Пх, але тепер бачу i пiзнаю Пх виразно. Пiдходять до нас, христосуються, беруть за руку Романя i кудись вiдводять його. "Куди ви, мамо, його берете?" - питаю. УсмiхаКться. "Я,- кажуть,- пiду з ним до церкви. Тут така тiснота". Беруть i вiдходять. Пiсля ще повернули голову: "Не чекайте,- кажуть,на мене з обiдом",- i зникли мiж людьми. А я стою, чуКте, дивлюся, i так менi стало дивно. Якось так дивно. ЗдаКться, зникли навкруги люди, а я сама стою серед могил i хочу крикнути, хочу бiгти кудись. Але уста моП не розтуляються. Ноги такi тяжкi, що не в силi пiдняти Пх. На цьому i прокинулася. Всi вiдчули наближення чогось неприКмного. Того самого дня захворiв Романьо, i Марiя не спить другу нiч. Перший день думали: так собi щось. Другого - погiршало. Ледь свiток Гнат поПхав по лiкаря i дуже забарився. ПриПхав з ним аж вечором. Дитина лежить у гарячцi, кидаКться, янчить. Серце МарiП рветься на кусники. Сердита, готова зо всiма битися. Прибув лiкар, оглянув. "Пiзно,- каже,- мене прикликали". Написав рецепта i мусив скорше назад. _Там ще на нього чекаК багато людей. Марiя кинулася до нього i допитуКться, що буде. Лiкар знизнув плечима. "Сильна гарячка. А може, i видержить. Скорiше бiжiть по лiки". Гнат серед ночi конем погнав по лiки, а лiкаря повiз Михайло. Марiя далi на сторожi коло сина. Сидить i навiть плакати не маК сили. Пiзно покликали. Чому ж пiзно покликали? Завше той Гнат спiзниться. Не мiг першого дня. I так завжди!.. Дитина лежить на руках. Ходить з нею по хатi, горне до себе. Всiм Кством чуК - щось невимовне страшне наближаКться, пiдходить. Марiя горне дитину. - МарiКП Положи його в колиску. Задушиш! Так йому недобре! - просить Одарка. - Гетьте! Всi гетьте! Не дам! Одарка боПться сама з нею бути. Побiгла кликати сусiдiв. Марiя лишилася з Семеном. Роман почав сильно кидатися i янчати. Боже мiй! Боже мiй! Дитино! Що з тобою? Боже, Боже! Ти ж бачиш! Не допусти, допоможи! Посходилися люди. Просять Марiю положити дити- ну i робити холоднi оклади. - Гетьте! Гетьте всi! Боже, рятуй його! 0-о-о-й! - раптом рiзко i дико викрикнула. Всi кинулися до МарiП. Дитина сильно сiпалася, нiби хто перетинав Пй одну по однiй жили, ноги, рученята. Марiя ще сильнiше тиснула, ще сильнiше горнула i верещала. Здавалося, вона вирветься поночi надвiр i побiжить кудись. - Держiть ПП! Держiть!..- гукаК Одарка. Люди кинулися до МарiП. Розпочалася боротьба. - Гвалт, рятуйте! Де ви! - гукала щосили Марiя. В той час дитина перестала сiпатися, зiв'яла. Люди вiдняли ПП вiд МарiП, i всi почали молитися. Хлопчик був мертвий. I коли вернувся Гнат, Романьо лежав уже на бiлому столi наряджений. Коло голiвки хрест i горять три восковi свiчки. Пiд образами свiтиться рiвно лампадка. Увiйшов з темнуватоП кухнi до свiтлицi Гнат, глянув на стiл, зробив кiлька крокiв i бухнув перед стiльцем навколiшки. Руки зложив на стiльцi, сховав у них обличчя, i вирвалися ридання, ридання. Вони подiбнi на рев худобини. Уривнi, страшнi. Плечi сильно здригалися, а з вiддутоП кишенi його одягу виглядали пляшечка лiкiв, велика булка i цукорки. Марiя сидить на покутi маняком. Не ворушилася, не плакала. Свiтло свiчок падаК на ПП безвиразне обличчя. По хатi вештаються люди, пораКться у чистiй, бiлiй з виложеним комiром, сорочцi баба Улита, i невеличкий дядько - сусiд однотонно читаК з псалтиря: "На руках возьмуть тя нКприткнКшi о камКнь ногу твою... Плач i риданiя слишу, о Господи, вонмi молКнiю моКму..." Одарка потиху витираК сльози. Сусiдки посхиляли голови i мовчать. Гнат довго стояв навколiшках перед столом. Нiч тягнулася, лiз у вiкно свiтанок, настав день. У шопi столярi ладнують трунчину. З комина хати валить дим. Варять, печуть. Михайло поПхав до шкальнi, Гнат пiшов замовляти церковний хор, у всiх церквах на подзвiння i покликати попа. Похорон призначено на пополуднi. Почали сходитись люди. ПриПхав пiп з дияконом, посходилися хористи. В хатi всi не вмiстяться, тому панахида вiдправиться надворi. День сонячний, лагiд- ний. З розлогого, що пiд вiкном, горiха поволi спадають широкi листки. Жалiбнi спiви, кадильний дим, ридання МарiП i жiнок. Наприкiнцi священик сказав: - Дорогi брати i сестри! Чую плач i ридання. Вiдлетiло вiд нас життя, яке ледь торкнулося мирськоП суКти. Тяжко i сумно стаК на душi, сумно, бо вiдходить у вiчнiсть жива людина, яка тiльки розквiтала до життя. Але Господь Бог у великiй своПй мудростi створив наш мир так, що коли ми уважнiше приглянемося його творiнню, не знайдемо смiливостi перечити його великiй волi. Все, що стаК з нами, все потрiбне, все необхiдне. Ми можемо плакати, можемо ламати з розпуки руки, але воля Всевишнього К неухильна... Певно, так К лiпше. Так хоче найвища воля. I, звертаючись до МарiП, промовив: - СестроП Чую бiль твiй, бiль матерi, яка тратить свого первенця. Але пригадай, сестро, ту Марiю, ту Святу Матiр, що родила свiтовi Бога живого, який всiм людям кинув слова: "Прийдiте до мене, всi страждаючi i обремененi, i аз упокою ви". Його розп'яли за це. I пригадай велику Матiр, яка день i нiч стояла пiд хрестом розп'ятого Сина, чекаючи Його смертi. Пригадай ПП велику мужнiсть, попроси у НеП сили пережити твоК горе i видержати все так само, як це видержала Вона, найбiльша зо всiх матерiв... Марiя падаК навколiшки, здiймаК руки до неба i вголос молиться: - Боже великий! Але ж за що, за що покарав? Верни менi його! Верни менi мою любов, мою радiсть, моК щастя! О Боже, Боже! Люди нiмiли. Небо незрушно спокiйне, сонце свiтило, не виявляючи найменшоП змiни. Марiю пiдня- ли, бо похiд маК рушити. Дiвчата пiднiмали заквiтчану вiнками з дубового листу i барвiнку домовинку. Згуки "ВiчноП пам'ятi" носилися ще в повiтрi. Похiд рушив не дорогою, а через городи i сади просто в долину. Назад Марiя не могла i не бажала вертатися. Хотiла зостатися там, коло могилки, ПП забрали силою i вiдвезли кiньми додому. ПриПхала i, знеможена, вiдразу лягла. Не хотiла Псти, лежала горiлиць з вiдкритими очима, якi байдуже дивилися в одну точку. Так пролежала тиждень. Ночами, коли дещо засипала, схоплювалася i когось шукала коло себе. Гнат не смiв до неП пiдходити, не смiв показуватися на очi. Вiдверталася вiд нього, не могла дивитися. Але вiн все-таки не вiдходив вiд неП, не мiг покинути саму. - Тошненько менi та нудненько менi! Що то буде з тiКю жiнкою? Ото, людоньки моП, ковтне кiлька ложок молока i за тим жиК. Порадьте що. Ми вже не знаКмо, за що взятися! - тошнiла Одарка. I коли тiльки змогла Марiя звестися на ноги, одразу йшла на могилки. Там тихо й сумно. Знаходила маленьку свiжу могилку, на якiй ще не засохли вiнки, ставала на колiна, обiймала ПП i довго-довго не зводилася. Догоряв день, насувався осiннiй вечiр, подував нетеплий вiтрець, шепотiв засохлий лист калини. Але все то не для МарiП. Не бачила нiчого i нiчого не слухала. Горнулася до сироП землi, яка забрала ПП хлопчика, ПП Романя, i благала розiйтися, забрати до себе i маму. - Хлопчику мiй любий! Дитино моя кохана! Де ти? Нащо ти мене покинув? А нiч iде, темнiшаК. - Йди-но, Гнате, по неП,- каже Одарка.Коли вже пiшла, казала, на могилки i так довго не вертаКться. Щоб там чого не сталося. Гнат взяв сукувату палицю i подався. На лугах зустрiв Марiю. Верталася i ледве тягнула ноги. Темно. - МарiК! Прийшов за тобою,- каже Гнат. - Чого? Чого ти прийшов? Гнат не знав, що сказати, але те "чого ти прийшов" було для нього таким болючим, що хотiлося ревти. Мовчали. Що говорити? Почував себе ображеним i вiдкиненим. Не любить вона його, не маК серця. Не чуК. Вона хоче заповнити свою порожнечу в серцi. Заповнила дитиною, а тепер знов порожнеча. Гнат починав це розумiти i тяжко страждав. XII В той час Марiя була вже вагiтна вдруге. За пiвроку родилася нежива дитина. Але ця подiя не так доткнула ПП, як минула. Саме тодi прийшов на вiдпустку Корнiй. Марiя була блiда i неприваблива. Корнiй, хоч жив недалеко, нiколи не зустрiвся з нею. Раз тiльки бачила його в церквi. Високий, барчистий, мiцний виголений червоний карк. У МарiП темнiло в очах i млiли ноги. Слiдкувала за кожним його рухом. СтоПть непорушне, як мур. Одягнений пишно, чисто, у правiй руцi кашкет без дашка зо стрiчкою. На стрiчцi напис i двi котвицi на кiнцях. Додому вертався вiн з молоденькою сусiдкою, дiвчинкою Ганною. ЖартуК, смiКться. Марiя оддалiк йде за ними. Пй хочеться гукнути, щоб зупинився. Яке вiн маК право так нехтувати нею? ЗдаКться, оглянувся. Помiтив? Нi? Не мiг не помiтити. Не голка ж вона, а Марiя. Колись мiж тисячами помiчав. Йде, жартуК, смiКться. Нi, нi! Це вiн не навмисне. Не може ж людина такою жорстокою бути. Вiн ось пройдеться, роздумаК i оглянеться. Напевно оглянеться. Йдуть, йдуть, йдуть. Копанки, перелаз. Стежки розходяться. Просто стежка для Корнiя i МарiП. Налiво для Ганни. Туди колись i Марiя ходила. Так само повертала налiво. А куди ж Корнiй? Корнiю! А ти ж куди? Тобi ж направо. Нi, нi! Вiн, видно, забув, де його дома. Вiн звернув налiво з Ганною. Звернув i навiть не оглянувся. Ось вони пiшли пiд гору, ось закриваються гiлками дерев того самого гаю, того, який колись i ПП з ним закривав. Це ж i вона так ходила. Марiя зупинилася на мiсцi, де стежки розходяться. СтоПть i дивиться. В очах у неП не ясно. Напливають плiвки i закривають небо, дерева. Земля пiднiмаКться й опускаКться. Он берези стоять, гойдають косами. МарiП видаються вони вiдбитками у хвилюючiй водi. Гнуться i розтягаються. Постояла, ноги якось рушили i понесли Марiю звичайною стежкою, туди, де носили ПП вже пару рокiв. Нема тобi, МарiК, звороту. Йди до кiнця. В той час Гнат для МарiП не iснував. Вiн був дома, працював, сiдав до столу коло МарiП, але його можна було зовсiм не бачити i навiть не чути. Вiн розумiв усе. Хата для нього зовсiм мала, а в шопi стiльки працi. Дiстав новi замовлення столярки, i фуганок не струже, а горить в його руках. Сокира кусаК дубовi полiна, креше iскри. Трiски навколо скалками гранати летять. Так, так. Гнат знав, у чому таПться спокiй його душi i де джерело його сили. Корнiй побув два тижнi i вiд'Пхав. _Ах, МарiК, МарiК! Не плач i не ходи туди вечорами, де стежки тернами втиканi i де гаряча земля. Плiт, лiшник. У лiшнику кущi. У листi розтьохкався соловей. Ночi пахнуть медом медянок i цвiтучоП лiщини. Молоденькi липи розгорнули своП листочки. Пахучi i липкi. Нагадують долонi новонародженоП людини. МарiПна тiнь переходить садок, опiкаК босi ноги об молоду жижавку, ломить кiлька хворостин струхлявiлого плоту i збиваК попеченими ногами росу молодоП травички КорнiКвого запущеного саду. Тьохкай, тьохкай, соловейку! МарiП буде веселiше дожидатися того, кого не дiждеться. Марiя забула про Романя, забула всю себе, повернулася у далекi царства, минулого дiвоцтва i от, вiльна з тисячами сердечних болiв, вичiкуК ранньоП зiрницi. Нема. Не може бути. Вернула- ся, пеклася жижавкою i плакала по-дiвочи. Мiзернi котилися для Гната днi. Розсипав рясно пiт вiдчаяноП працi. П'янiв i забувався. Можна п'янiти вiд усього, але найприКмнiше оп'янiння вiд працi i любовi. Марiя швидко наливалася соками i округлювалася. Знала, що вiд'Пхав Корнiй, i не ходила бiльше тратити по гаях болючих ночей. Не бачила i не зустрiла його. Робилося шкода затраченого дiвоцтва. Хотiлося мстити комусь, а що пiд рукою Гнат, так на нього все. Вiн, а не хто iнший винний. Вiн, рижий, з маленькими гострими очима, упиром впився у ПП соковите дiвоцтво i висмоктав з нього першi найсолодшi соки. Так вона ж йому задасть! Вбиралася у барвистi спiдницi, голову крила по- дiвочи, заплела розплетену дружками косу. Домашня праця не цiкавить бiльше Марiю. Напрацювалася й натягнулася. Досить. Недiлi, музики, смiхи вечiрнього стояння по перелазах. Першою приятелькою МарiП стала Ганна. Повновида i моторна дiвчина. Марiя iнодi кидала на неП погляд змiП i не раз мала бажання впитися пазурами у яснi глибокi i невиннi очi. Але терпiла, робила усмiшки, танцювала на музиках, верталася поночi додому. Гнат. Ой Гнат, Гнат! Чув вiн, коли вертаКтся його дружинорька, як роздягаКться в темнотi, розщiпаК натягнену корсетку, думаК про останнiй прощальний крадений поцiлунок i усмiхаКться до темноти. Чув i знав. Все знав. Але Гнат камiнь, Гнат терпiння. Давав Пй мiсце на постелi i уважно вiддалiк слухав, коли засипала вона, як дихала. Пiсля i сам засипав, а рано знов при працi з фуганком у твердiй руцi. Буднього робочого дня Марiя одягаК святочнi одяги. Кудись iде. Гнат не питаК, куди вона йде. Чи ж мало куди треба Пй пiти. Краще ж пiти у святочному, нiж якоюсь задрипанкою. - Гнате! Коли б я не прийшла надвечiр, занесеш веприковi. Розтовчеш у цебровi бараболi i замiшаКш з грисом. Сказала i вiдiйшла. Гнат i не думав спитати, куди вiдiйшла. Це ж ПП, а не його справа. Пiшов до працi i зовсiм забув за веприка i грис. Вернулася, а веприк на цiле горло верещить. - Давав ти веприковi Псти? Вже ж вечiр... Гнат мнеться. -_ Не давав! Бачу по тобi, що не давав! Не бiйся, не перервався б. I братова твоя добра. Не зроблю я, так i лишаКться незроблене. Ти тiльки жерти вмiКш, але зробити щось - то нi!.. Гнат мовчить. Марiя вiд злостi розриваКться. Коли б, макогон проклятий, хоч слiвце промовив. Зацiпить зуби i - мов пень гнилий. Одарка почала й собi на Гната. - Так, чуКш, далi не можна. Вона тiльки потицянки та потицянки... За роботу зовсiм забула. Вибiжить на вулицю i хiхи-хахи, а дома як вовк. Що це К? Так, чуКш, не можна. Скажи Пй що. Ну що ж вiн Пй скаже? Якi К для цього слова? I дiйшло до того, що Марiя часом не приходила на нiч додому. Казала, що ночувала у Домахи, але злi язики говорили, що вона деiнде проводила своП ночi. Тодi Одарка i Михайло заявили останнК слово. Аб